25-27 липня – відбувся (по при брехню в деяких ЗМІ в інтернеті) фестиваль “Славське Рок”. Детальну програму, події і т.д. всім хто не знає про що йдеться одразу пропоную почитати на сайті фесту http://slavskerock.in.ua/, бо сам я збираюся розповісти про те що сам там побачив і як воно було.

Отож, приїхав я у Славське в п’ятницю “мукачівкою”. Вказівники до наметового містечка організатори везли на ровері перед нами , але це дурниця, бо всюди стояли люди, котрі допомогли швидко зорієнтуватися куди йти. Наметове містечко в цьому році розмістили не на стадіоні, а збоку, на галявині  біля річки. Ставили намет поспіхом, бо одразу нас накрив дощ. Що до наметового містечка, ще дуже хоче зауважити одну річ. Фестиваль проводився під різними екологічними гаслами і всюди були таблички на зразок цієї:

Але здається мені, що обіцяні смітники у наметовому містечку хтось забув поставити. Тому щиро зізнаюся, що під час екстренної нічної евакуації ми своє сміття залишили, бо не було ні як, ні куди забирати.

Ну і власне дощ був ключовим об’єктом всього фесту. Через затоплені дороги організатори не встигли довезти сцену, палатки і пиво на стадіон, через нього ми досить довго вагалися на рахунок походів на концерт. А крики в наметовому містечку в честь того, коли на нас двічі за день проглянуло сонце тільки підтверджували його(сонця) недостаток.

П’ятнична денна сцена почала працювати пізніше ніж було зазначено в програмі. Через дощ що лив мабуть частіше ніж ні, не дуже послухав музику, але побував на майстернях. Народ ліпив з глини посуд, розмалювував торбинки, пляшки. Кому було це не цікавим, міг переглянути фільми, що крутили у сусідньому залі.

На вечірній концерт у пятницю ми з друзями піти не ризикнули, так як знову ж йшов сильний дощ. І зі сльозами на очах від того, що чуєм “Мертвого Півня” з намету заснули.

Субота була трохи оптимістичнішою, бо зранку ми пили гарячу каву у кафе “Славчанка” і до нас приєднадлося ще троє колєг. Потім ми отримали завдання на снепшот і пішли знімати, їсти і тусуватися. так як нас було шестеро, а в команді може бути лише чотири людини – ми розділися на 2 команди – традиційні для нас у Славському вже “Вівцехлопці” та другу – “Утроем”.

Чомусь процес зйомки відбувався страшенно пасивно. Ідеї ніби були, а бажання знімати було обмаль . Так як світ тісний, то зустрів у Славську бувшого одногрупика. Він власне приїхав, щоб спускатися на байдарках до Стрия по свіжій воді річки, що вийшла з берегів.

На виконання робіт ми мали 5 годин. До того часу ми встигли послухати концерт, попити пива, виконати завдання і здати роботи.

Потім їли, пили, набиралися хоробрості йти під дощ на концерт на великій сцені. Звісно не без допомоги горілки ми відірвалися на концерті на всі 200%. Було враження, що всі просто зірвалися з ланцюга (Chiliбомберс рулять). Танцювали в болоті та під дощем, грілися від вогню повітряної кулі, скакали казилися. Більшої радості від дощу болота і концерту важко собі було уявити.

Свято зіпсувалося в той момент, коли на сцені оголосили, що наше наметове містечко от-от затопить річка. З надлишком емоцій довелося повертатися в до намету, складати його і перебазовуватися в школу. Мені спочатку не вірилося, але коли я побачив біля річки дерево, яке ще три години було на березі, а тоді було майже по крону у воді, то збиратися довелося.

На вході у школу нас чекав неадекватний сільський голова Славського, який не хотів слухати нікого, кричав і пробував битися, а найгірше не пускав в школу. Вмовили, нас пустили, переночували в коридорі і поїхали додому. Нажаль… бо ми взяли ДРУГЕ місце у снепшоті. І про це нас повідомили тоді, коли вже ми були у Львові. Ну але в будь-якому випадку можете привітати “Вівцехлопців” .

Наші роботи:

1. Виклик

2. Глибина

3. Робота в нас така

4. Можливості

5. Rock’n'Roll

Велика частина програми фесту не відбулася (походи, квести) через підтоплені маршрути в горах. Народ був різний, як по віку так і по “кількості металу в крові”, рівню вихованості і брудності. Теж не можу не сказати деяким людям “ВИ БИДЛО” – це стосується тих хто наригав у школі, тих хто спав з токсичним перегаром у болоті на вокзалі та іншим хто на пряму конфліктував з населенням Славського.

Але не дивлячись на все моє “Славське Рок” вдалося, навіть не так. Воно ВДАЛОСЯ(wszystko z duzych liter). Ну і на додаток галерейка фоток. Автори фотографій: я, Юра Падляк, Оля Ковалишин.

Схоже:

1. Зашків 2008: трохи фоток
2. Славське Рок 2007
3. MustSee: Крехівський монастир

Схоже:

1. Аналізуючи свої фото…
2. Фотозвіт з літературного фестивалю “наЛІТ” 2007.
3. Шаблони в PHP – користуватися надбудовами чи використовувати стандартні можливості?

“Самотній”/”Alone”

“Біла ворона”/”Rara avis”

Схоже:

1. Стабілізація зображення
2. Шаблони в PHP – користуватися надбудовами чи використовувати стандартні можливості?
3. що я думаю про “наЛІТ”

Схоже:

1. Якщо нема чим занятися… – manual for freaks
2. що я думаю про “наЛІТ”
3. MustSee: Крехівський монастир

Схоже:

1. Славське Рок 2008. Я люблю… БОЛОТО!!!
2. Славське Рок 2007
3. FXC. анонс фоток.

Наталя Федорович, начальник управління соціального захисту Львівської міської ради:«Управління соціального захисту Львівської міської ради оголошує фотоконкурс «Соціальне обличчя Львова». Мета конкурсу – відобразити усі соціальні категорії мешканців міста, зокрема соціально незахищені, та привернути увагу громадськості до людей з особливими потребами. Ми запрошуємо до участі у фотоконкурсі не лише професійних фотографів, але й усіх охочих, оскільки головний акцент при оцінюванні робіт ставитиметься як на професійну майстерність, так і на вразливість зображення та оригінальний авторський підхід до того, на що переважна більшість мешканців міста часто закриває очі.

Зараз виставка експонується в Музеї Ідей на вулиці Валовій і підозрюю пробуде там до кінця тижня, так як все це відбувається рамках проведення Екуменічного соціального тижня. Багато про неї чув від знайомих фотографів, але ніяк не знаходив часу піти її подивитися. Сьогодні знайшов. Багато вражень, здебільшого негативних.

Як виявляється львівський соціум складється з старців, бездомних дітей, кількох циган, бомжів і все. Браво! На біс чи то на біса вашу фантазію і далекоглядність. Хто пройшовся і сфоткав кілька дідусів і бабусь під церквами, хто поїхав у дитячий будинок і зняв поголених дітлахів. Звісно це потрібно, ми маєм це знати і бачити. Проте для чого називати конкурс власне так і позиціонувати його як відображення “усіх” соліальних шарів нашого міста?

Мені страшенно прикро, що не було жодного кадру з водієм маршрутки, кондуктором трамваю, лікарем, даї-шником, реальними пацанами. Де ці обличчя? Що так звикли до них, що вже і не вважаєте вартими уваги? Чи бездомні і старці однак улюблена тема “вуличних папарацці”.

Я злий і от вам моє фе. А на грошові премії краще б хоч 10 людей нагодували.

Схоже:

1. У суботу весь світ гаситиме світло
2. що я думаю про “наЛІТ”
3. 4 способи не дати мозку засохнути

Крехівський монастир справляє чудове враження. Чисто, гарно, в міру скромно, доглянуто, чесно кажучи не сподівався побачити таке, коли їхав в Крехів.

Монахи живуть не бідно, про що свідчать марки автомобілів на подвір’ї та сателітарка на задньому дворі. Це те що я побачив візуально, не думайте що заздрю чи засуджую.

На огляд монастиря витрачається близько години для допитливих і 20-30 хвилин для тих кому не цікаве місце, в яке він по тій чи іншій причині потрапив.

Найбільше мене потішила група російськомовних “туристів” мабуть десь зі сходу, яку повели до печер, з яких розвинувся монастир. 20ти хвилинну прогулянку лісом вони чомусь всі з пихтінням і купою емоцій називали “екстрім” “ну ваащє” і клеїлися до молоденької дівчини екскурсовода .

На прохід до печер, перепочинок, джерело і повернення витрачається близько 2-3 годин.

Крім екскурсій у лісі надокучають комарі, але якщо йти за екскурсією, то здобичі їм не бракує і тих, хто йде позаду вони майже не кусають.

До Крехова під поріг монастиря можна доїхати з АС-2 зі Львова. Автобус є що 1-1.5 години. Коштує 7 грн. (не знаю як довго буде актуальна ціна).

Якщо б не знали чим заняти себе у вихідні і не були ще ніколи в Крехові, дуже раджу відвідати. Далі невеличка фотогалерейка.

Схоже:

1. Етика і вуличне фото сумісні?
2. Лялька – 19.10.2006 – Янтарне жжот ;)
3. Кілька причин чому варто стерти свій блог

Схоже:

1. Етика і вуличне фото сумісні?

Уявіть себе фотографом з камерою, що коштує понад 1000 у.о. напроти бабці, котра просить милостиню. Або парочкою, яка мило голубиться на лавці в парку, а до вас підходить якийсь чувак з камерою і нагло фоткає. Ну або мамою хлопаки на фотці..

Словом багато ситуацій, в яких як люди так і фотографи почуваюсь себе не зовсім комфортно.

Аналогічно є достатня кількість людей яка не признає вуличну фотографію взагалі. Зацитую думки з одного блогу:

“Мені не подобається вулична фотографія, і ніколи не буде подобатися . Зрештою якщо ви маєте ціль, проект чи ще щось, щось чим можна описати когось десь, розповісти про їх біди успіхи чи інше, то нехай – це тільки плюс. Але в такому випадку ви мали б бути фотожурналістом. Але хіба всі вуличні фотографи журналісти? Думаю ні, швидше папарацці або щось в тому роді. Ви колись думали чи хочуть люди на ваших фотографіях, щоб їх фотографували, чи хочуть вони мати фотки на яких виходять непривабливими, чи хочуть вони, щоб ці фотографії були в інтернеті для втіхи вашого еґо? Але нехай, я люблю свободу, то ж продовжуте клацати”

В цій тезі згадувались фотопроекти, а я шукаючи інформацію по темі на кілька цікавих наткнувся. Тема сумна – бездомні та бродяги. Автор зробив близько 180 фотографій американських бездомних, до кожного знимку – історія. В жінки помер чоловік, в неї рак шлунку, гроші пішли на ліки і жити майже нема де. їй 56 – вона здалась. Діти, що пішли від батьків-алкоголіків, кому 10 років, кому 60. Кожне фото – історія. Є над чим думати, є що оцінити в своєму житті.

Особисто я вважаю, що сприйняття будь-якої теми залежить від того як її подають. А рішення як з цим поводитися вже кожен приймає для себе сам.

Схоже:

1. MustSee: Крехівський монастир
2. Лялька – 19.10.2006 – Янтарне жжот ;)
3. Блюз на вулиці

Схоже:

1. Гра в… [Продовження]