Сьогоднішня історія – про молодого хлопця на ім’я Арнольд Шварценеггер, який за законом мав відслужити в австрійській армії. Йому не хотілося їхати далеко від Граца, від дому батьків та своїх друзів по спорту, тому він замість піхотинця напросився в танковий підрозділ. 

Шварценеггеру подобалися великі чоловічі іграшки, а танк три з половиною метри завширшки та з 800 конячими силами – найкраща забавка. Арні навіть здивувався, що такому молодому хлопцю довірили керувати такою дорогоцінною махиною. Може, опісля і пожалкували, бо він декілька раз не по-дитячому начудив.

Однією з переваг керування танком було отримання автомобільних прав, все навчання оплачувалося командуванням, тобто державою. І це був гарний бонус для хлопця, якому це точно знадобиться в житті, який має багато спортивних (та підприємницьких) амбіцій, але немає грошенят. 

Згодом Арнольд зрозумів, що для його кар’єри в культуризмі, які тільки набирає обертів, знаходитися в Граці на весь період служби стає неприйнятним, та він почав створювати нові, креативні способи гнути свою лінію, при цьому не тікати офіційно з посту та не стати дезертиром. 

В тренуваннях були жорсткі випробування як то залізти на гору в повному спорядженні, це виглядало як ціль, яку важко виконати. Втім, ледве живі, вони поверталися до гарнізону ввечері, зі сміхом витягуючи з кишень повні жмені лісових грибів, щоб військовий кухар наступного дня приготував їм надзвичайно смачний суп. У всьому є свої переваги.

Все ж таки одного разу Арнольд дав драла, втік з частини та переміг в змаганнях з бодібілдингу – Кращий Юніор Атлет в Європі в 1965 році. Коли повернувся, потрапив на самотню гауптвахту, але за добу його звільнили та дізнавшись про титул, навіть заохотили, дали створити імпровізований спортзал, куди залучалися інші. А 18-річний Шварценеггер вперше в житті отримав можливість щоденно їсти м’ясо, отримуючи достатній рівень протеїнів для тренувань. Його м’язи наростали так швидко, що кожні три місяці він потребував нової форми. І втиснути таке тіло в кабіну танка було дедалі важче.

А ще він, непокірна душа, багато чудив. Одного разу він забув поставити танка на ручник, коли вони заночували прямо під ним, виривши невеличку яму – так вони не тільки захищали себе від дощу на ніч замість палатки, але не давали напасти на себе диких вепрів, що снували скрізь в пошуку їжі, та не боялися військових, знаючи, що відстріл тварин та полювання були заборонені. І коли вночі він прокинувся від звуку, як щось впало в воду, бо танк скотився з пригорку… це закінчилося покаранням в одиночці знову на 24 доби.

Іншого разу він забув поставити на нейтралку, та поки додавав газу, перетрощив всі водопровідні та газові труби у гаражі, та це ледве не призвело до вибуху. Та коли треба було вже терміново вирішувати, чи продовжувати спортивну кар’єру, яка так стрімко йшла вгору (а попереду було ще 70 відсотків трирічного контракту), а керівництво відмовлялося розглядати його заяву на звільнення, Арнольд влаштував перегони на танках, бо вважав, що його машина хоча і не останньої моделі, але має певні переваги. Вони рвонули з гори додолу, та коли приїхали до фінішу, виявилося, що на момент старту на башті сиділо з десяток військослужбовців, та їх розкидало по сторонах, довелося по одному збирати на зворотному шляху. Тільки один з останніх сил тримався за дуло. Ледве ніхто не загинув. Тоді Арнольда визвали на килим і заявили, що задля загальної безпеки, рятування військового майна, а конкретно танків, його терміново звільнюють. Чого і було треба майбутньому чемпіону. 

Приклад армійського життя Арнольда Шварценеггера – це чудовий тренінг для підприємців, що вміють перетворювати перешкоди і виклики життя на перемоги і сходинки до наступного рівня успіху. 

Щодо того, що можна значно покращити в своєму житті – це вміння отримувати більше важливої інформації та якісно її переробляти. Саме зараз я говорю про звичку слухати. Всі ми зазвичай слухаємо набагато більше, ніж говоримо. І наші “скіли” в цьому потребують додаткової підготовки.

Джим Квік в книзі Limitless пропонує скористатися методологією HEAR.

Halt

Коли ти скажімо знаходишся на науковій чи фаховій конференції, до якої ти може їхав у іншу країну, аж ото раптом сидиш у зручному кріслі посеред інших сотні учасників і бездумно копирсаєшся в своєму гортайчику-айфоні, ставиш лайки друзякам в соцмережах, готуєш для публікації свої “сторіз”. Так, воно виглядає файно для твоєї аудиторії, підписників – ось твої круті світлини – ти професіонал, типу підвищуєш свій фаховий рівень, вчишся…

Але насправді – ти марнуєш свій час, робиш видимість, щоб справити враження, та не присутній ні тут і не там. Ти спаплюжив можливість отримати знання і глибоке спілкування з колегами. 

Halt – означає зупинитися, припинити будь яке використання технологій і розчинитися в отриманні інформації. Прибрати сторонні відволікання та звуки. Бути тут і зараз як на сесії медитації, з безроздільною увагою.

Empathy

Коли ти з кимось спілкуєшся, відчуй його емоції, переживання, емоційну складову. Ось прибігає до тебе син з вулиці і розповідає, що тільки що він забив команді суперника 5 голів, а ти в цей час сидиш перед телевізором і не відриваючи очей від екрану, схвалюєш його – “Ну молодець, ага, давай тренуйся більше”, та це ще не гірший кейс може бути або повне ігнорування, або нехтування: “Та навіщо тобі той спорт, краще он сходи на комп’ютерні курси. Зараз програмісти гарно заробляють”. Як на мене, це може підірвати у дитини довіру до батьків і бажання не тільки ділитися своїми перемогами, але і їх досягати, на все життя. 

Дивіться в очі своєму співбесіднику, ловіть кожне його слово і налаштуйтеся на його хвилю, співпереживайте та віддзеркалюйте. Цікава практика від Кріса Восса, агента ФБР що вів складні перемовини з різними терористами роками, – повторювати останні слова, що сказав опонент. 

Колись провели експеримент в ресторані – одна група офіціантів після кожного пункту замовлення кивала головою і говорила: “Добре. Чудово. Гарний вибір”. Друга група – повторювали назву блюда. Наприклад – “Соте аля пантагрюель по-бомондські. Добре!”. Коли підрахували чайові, друга група отримала в три рази більше. Бо тоді замовники були переконані, що їх і почули, і зрозуміли. 

Можу стверджувати на власному досвіді, що навіть в сфері обслуговування та навіть гостинності далеко не всі працівники володіють базовими навичками емпатії та спілкування (київські лікарні і поліклініки тому яскравий приклад). Я колись приїхав на захід для представників гостиничного сектору, де італієць організатор після фуршету сказав учасникам: “Ну ви ж мабуть сюди не тільки заради того, щоб ікри поїсти приїхали”. Після цієї фрази він для мене більше не існував. 

Завжди будьте уважні до почуттів, емоцій співбесідника. 

Anticipation

Для того, щоб краще сприймати почуте, налаштуйтеся на зустріч (або прослуховування контенту) заздалегідь. Непогано поставити себе питання, що саме ви хочете для себе вирішити, на що відповісти, які дії це потенційно може спричинити. 

Ви можете очікувати бесіди, налаштуватися, зосередитися та відкинути все інше. Якщо зустріч не раптова, та не ініційована іншою стороною, краще запланувати її у себе в календарі. 

Review

Якщо це не тривіальні балачки чи не дай Боже плітки, яких ми запобігаємо всіма можливими засобами, нам потрібно виділити деякий час на те, щоб осмислити почуте, структурувати та по необхідності навіть записати на кшталт того, що ми робимо з інформацією, вичитаною у книгах. 

Можете поставити собі наступні питання – 

• Як я можу це використати

• Чому я маю це використати

• Коли я це використаю

Ось такий фреймворк надає Джим Квік для того, щоб більш уважно ставитися до того, що ви сприймаєте своїми ушами, запам’ятати та структурувати та максимально ефективно використати отриману інформацію. Як бонус – кращі стосунки з людьми, яких ви слухає, та репутація уважного слухача, що на даний момент є великою рідкістю. 

Дзен-буддизм виріс із взаємодії буддизму з конфуціанством і даосизмом за часів династії Тан у Китаї 8 століття. Та прихильники цієї традиції зводять її до самого Будди. Вони часто повторюють притчу про те, як ченці зібралися й нетерпляче очікували, коли Будда виголосить промову. Будда прибув, але нічого не вимовив. Він крутив у руці квітку, посміхався та мовчав. Усі були здивовані. Точніше, всі, крім одного ченця, який посміхнувся у відповідь, а Будда оголосив, що цей чернець збагнув сенс його настанови: пряме, звичайне вчення може передаватися й мовчки. 

Незважаючи на роки глибокого вивчання духовних практик, фактично ведення чернецького життя з 1991 по 1997 рр (який я навіть назвав своїми “7 роками в Тибеті”, хоча звичайно це не був саме Тибет), я якось не перейнявся буддизмом, навіть трохи заплутався в основах магаяни, тхеравади. І відповіді на такі запитання, як “Який звук від ляскання однієї долоні?” чи навіть “Що сказав би Будда, якби його ніхто не почув і не було кого настановляти?” Так, ми фоткалися на фоні статуй Будди на Шри Ланці, але я не додав до свого духовного багажу нотатки по основним книгам буддизму. Зародився в Індії, там багато релігій якось уживаються зі змінним успіхом, також релігія Сикхів – коли ми заїхали в храм Сикхів в Нью Делі, в нашій групі було декілька жінок, що не могли потрапити всередину, доки не покриють голову чимось, навіть хоча б хустинкою, та місцеві сикхі-гіди виглядали зловісними і суворими, в той же час гостинними, з великим шаблями, великими бородами та чалмами (наскільки я пам’ятаю, вони роками не стриглися, та намотували патли волосся в свою чалму), а нам не було про що з ними поговорити, бо на язику була лише якась заїжджена фраза Сикхські терористи, яка там була ні до чого. Буддизм же був донесений через пісні той час популярним співаком БГ, з його про-буддійською лірикою про Івана Бодгісаттву і т.і. 

Наведу один абзац з книги Протеро “Вісім релігій, що панують у світі” – 

Як індуїсти, буддисти простежують людські лиха в циклі життя, смерті й переродження – колесі сансари. Але останні доступніше пояснюють, чому не бажано переходити від переродження до переродження. Вони запевняють, що це не вихід, адже життя сповнене страждань. Отже, проблема, яку прагне вирішити буддизм, – страждання, яке буддисти називають духкхою. А мета – нірвана, тобто буквально “гасіння” або “задмухування” (як задмухують свічки на торті в день народження), лише в цьому випадку задмухувати слід страждання. 

Задмухувати страждання – красива аналогія, чи не так? 

Ми не біжимо від проблем життя в Каіросі, ми просто по-іншому сприймаємо все, що кидає нам доля, і певним чином коригуємо її, щоб жити повноцінним життям. 

Vale et Salve. 

Алекс Гормозі – один з моїх віртуальних вчителів у другій царині Каіросу – Affluence, тобто мистецтву накопичення та керування багатством, фінансовими ресурсами. Автор стратегічно виважених та системних книг як то Пропозиція на 100 мільйонів доларів. Також на нього посилаються інші з моїх авторитетів, наприклад, Раві Абувала. 

В своєму відео Поради моєму юному “Я” Алекс викладає засади успішного підприємництва, суть яких я намагатимусь передати.

Їх вісім. 

Перша порада – це важка праця. Ви можете перемогти 99 відсотків конкуренції просто завдяки завзятішому ставленню до робочих задач. Найбільш небезпечна, “гримуча суміш” для заробляння грошей – це робоча етика плюс час. Щоб досягти величних результатів, треба не талант, а більше спроможність до сьомого спітніння працювати над своїми задачами. Аналогія для Алекса Гормозі, власника мережі спортивних залів, доволі релевантна. 

Він наводить аналогію двох груп в класах по гончарному мистецтву, що ліпили горщики. Одній запропонували зробити якомога кращий горщик за перший проміжок часу, іншій – якомога більше горщиків. І виявилося, що останні не тільки спромоглися наліпити більше горщиків, але кожний з них був більш досконалим, ніж ті, що працювали весь час над одним. Концепція Алекса – робити ідеальні горщики щоразу, не залишаючи недопрацьованою жодної деталі. 

Раніше Алекс вимірював працю над чимось в годинах, та вважав, що працювати над чимось день – це вже велика справа. Тепер рахунок йде на сотні годин і сотні днів – щоб зробити щось значне, треба вкладати набагато більше часу.

Та коли ви починаєте працювати на себе, вам вже ніхто не платить саме за присутність на робочому місці. Це значний зсув в свідомості. Тепер ви відповідальні за все, свій час, свої рішення, наслідки своєї діяльності і – о, тільки не це – за кількість грошей, що спромоглися заробити своїми ідеями.

Друга порада – прийміть невизначеність.

Формула ідеальної пропозиції Алекса Гормозі виглядає так – ідеальний результат помножений на сприйняття вірогідності досягнення поділити на затримку в часі помножену на зусилля та жертву. 

Але з підприємництвом все навпаки. Робота на себе потребує величезних ризиків без будь-якої гарантії результату, це займає купу часу та великі зусилля. Коли ти працюєш над своїм бізнесом, маєш в першу чергу думати про те, який досвід ти отримуєш, бо саме досвід дозволяє тобі з великою долею вірогідності досягати успіху в майбутньому, навіть якщо твої перший, другий, десятий проект провалиться (як то часто буває). 

Аналогія літака. Для великого літака необхідна довга злітна смуга. Він не може так одразу взяти і піднятися у повітря. 

Це як в ігрових автоматах, де ти кидаєш монетки, та в першій машині ти можеш виграти скажімо 100 тисяч доларів за рік, в другій мільйон доларів за 5 років, в третій сто мільйонів за 10 років. Вибір здається очевидним – логічно було б вибрати останній варіант, втім більшість людей обирають швидкий, легкий та набагато менш привабливий. Тому більшість опиняється на роботі, де платять саме достатньо, щоб зводити кінці з кінцями.

Також треба серйозна підготовка, коли ти підходиш до проекту на кілька років твого життя. Ти не можеш отак схопити будь яку пилу, та почати пилити, по деревині тисячу миль завширшки. Якщо вона тупа, ти будеш пилити дуже, дуже довго. 

Витрать декілька годин, днів, чи навіть років, щоб заточити пилу, та швидко рухати до своєї цілі в тисячу миль, що пройдеш вдесятеро швидше. 

Третя порада – відмовитися від вікендів.

Алекс говорить, що люди, що свідомо відокремлюють частину днів як вихідні, облишаючи робочі завдання, ніколи не зможуть конкурувати з підприємцями, які завзято працюють сім днів на тиждень. Ви не можете просто так викинути 104 дні з кожного року, це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити. 

Старі люди працюють також, в цьому секрет довголіття. Часто коли люди відходять від роботи, що приносить їм і радість, і відчуття корисності для світу, інших людей, це співпадає з їхнім внутрішнім і зовнішнім занепадом. 

Четверте – про конкуренція.

Переможці працюють заради клієнтів, а конкуренти – зазираються на переможців. 

«Успіх – це єдина помста. Як тільки ви розширюєтеся, вони уходять в забуття. Ви стаєте гучнішими – їх ніхто не чує. Ви не потреба перебити їх – ви відкидаєте тінь настільки велику, що їх ніхто не помічає». Цитата Алекса Гормозі.

Ще одна цитата. «Немає більш безглуздої втрати часу, ніж на те, щоб виправдати свої дії перед людьми, життя яких не відповідає тому, що хочете ви». 

І ви не можете спричинити біль на своїх ненависників більшу, ніж їхнє власне життя. 

Якщо хтось копіює вас, ви вже перемогли, тому що вони потребують вас, а не ви – їх. Більше переймайтеся, коли вас перестають копіювати, тому що в цьому випадку вам нема що запропонувати. 

Зазвичай пиріг набагато більший, ніж уявляють його собі різні учасники ринку. Саме можливість вибороти собі ще частину – це умови гри. Чи будете ви задоволені в кінці життя стверджувати, що так здорово, що в житті у вас не було жодних перешкод. Я радий, що ніхто не засумнівався в моїй геніальності. 

Якщо ви розумієте, що це ціна на етикетці тієї людини, якою ви намагаєтеся стати, то з готовністю її заплатите. 

П’ята – дружба.

Ось два критерії для справжніх друзей від Алекса –

1 – Чи справді вони щиро радіють за тебе, коли ти перемагаєш?

2 – Чи вони роблять тебе кращим?

Це рідкісні душі, та нехай на десятки ненадійних друзів знайдуться одна чи дві щирі душі, що підтримують тебе, коли ти на самому дні, у тебе все пропало, це варто того, щоб заводити друзів. Рідкісні люди, які підтримують тебе у досягненні твоїх цілей, цінніші за самі цілі.

Вважай себе удачливим якщо ти знайдеш хоча б одну людину, яка вірить в тебе більше за тебе самого. Та після цього – ніколи не відпускай. 

Більшість людей зовні підтримують тебе, коли ти скажімо втратив роботу, бо вважають, що таким чином ти зійшов з дистанції, і відчувають від цього потворну насолоду, бо тобі можна більше не заздрити. 

Шоста – ненависники.

Якщо вони не випередили тебе в житті, сприймай їхню ненависть як заздрість. 

Я ставлюся до ненависті як до зворотного зв`язку, не більше того. 

Сьома – Негативні емоції.

Смуток виникає від браку варіантів – саме тому він відчувається як безнадія. Тривога виникає від безлічі варіантів, але браку пріоритетів. Саме тому вона відчувається як параліч. Дивишся скрізь, але не рухаєшся нікуди. Виріши смуток знанням, а тривогу – рішенням.

Розчарування приходить тоді, коли не справджуються очікування. 

Стоїчна інтерпретація = “Уяви собі всі речі, які могли піти шкереберть набагато гірше, ніж сталося. 

Уяви собі, як всі ці погані речі сталися 1000 разів до ряду. 

Що таке не влучити в кільце для великого гравця в баскетбол як Майкл Джордан. Чи не роблять його промахи менш значущим? 

Якщо ти б прислухався тільки до своїх особистих порад, то був би зараз набагато далі, ніж те місце, де ти знаходишся по життю. 

Восьма – Прислухатися до порад.

Кращі поради, до яких я можу прислухатися, то від майбутньої кращої версію самого себе, або від людей, що знаходяться в кращій позиції в своєму житті, ніж я. 

Ти не боїшся зазнати невдачі. Ти боїшся, що інші люди подумають про тебе, якщо ти зазнаєш невдачі. Але якщо ти боїшся цього, уяви, що вони подумають про тебе, коли ти навіть не намагаєшся. Ага, вони не думають.

Чим більше я слухаю це, тим кращим стає моє життя – якщо вони не мають того, чого ти хочеш, не слухай, що вони кажуть.

Прислухайтеся до тих, хто допоможе вам рухатися швидше по вашому шляху в житті. Швидше досягати своїх цілей. 

Алекс побудував для себе класифікацію тих, до кого він прислухається. На сьомому рівні – ті, хто не має жодного впливу – це коменти в соцмережах, це просто шум.  Вони просто не знають тебе.

Рівень 6. Знають мене, але не мають того, що я хочу досягти.

Рівень 5. Знають мене, та знають когось, у кого є те, чого я хочу.

Рівень 4. Хтось, хто був там.

Рівень 3. Допоміг комусь досягнути того, чого я хочу.

Рівень 2. Допоміг комусь схожого на мене досягти цілей, які я собі ставлю.

Рівень 1. І сам спромігся, був там, і взяв на той рівень когось схожого на мене, і так багато разів. 

Остання бонусна порада від Алекса – створіть багато цінності, та пропонуйте те, що створили, безкоштовно до тих пір, поки вам не запропонують щось самостійно, або якщо попит на ваші послуги не буде більший за ваші можливості, тоді можете починати від 20 відсотків від вартості вашої скажімо консультації до 100 відсотків інкрементально. Давайте, будьте щедрими, та не очікуйте нічого взамін. 

 

Мистецтво проживати свої дні по повному – ключовий урок, що я намагаюся донести через цей канал Каірос. 

Дотичне до цього сьогоднішня розсилка від Джеймса Кліра:

Провина живе в минулому.

Тривога живе в майбутньому.

Мир живе в теперішньому.

Також ось це зауваження:

Майстерність вимагає багато практики. Але чим більше ви практикуєте щось, тим більш нудним і рутинним це стає.

Отже, важливим компонентом майстерності є здатність підтримувати свій ентузіазм. Майстер продовжує знаходити основи цікавими.

Для того, щоб підтримувати в собі ентузіазм, енергію та зацікавленість життям, важливо починати день енергійно, як рекомендує Робін Шарма зі своїми принципами 20-20-20. Перші двадцять хвилин дня, з 5 по 5-20 кожного разу – фізичні вправи і активність, так щоб спітніти, далі двадцять хвилин медитації та ведення щоденника вдячності, і 20 хвилин читання. 

Від рівня вашої енергії залежить успіх вашого дня. І саме чіткі процедури, системи, розпорядок дня допоможуть вам не розтринькувати запаси рішень, також запаси уваги. Втома по спроможності приймати виважені рішення знижується з кожним перемиканням уваги. Тому дивитися новини або нотифікації або сторіз в соцмережах – це одна з найбільш хибних звичок, що пригнічують твою спроможність відчувати щастя від нинішньої миті. 

Набагато краще зосередитися лише на кількох джерелах інформації, таких як книги від авторів, що збагачують життя, або спілкування з просунутими людьми. Годі й казати про вбивчу залежність від чуток та непродуктивних суперечок на роботі та вдома. 

Свідомо проводьте більше часу наодинці з собою, без зовнішнього впливу. Прислуховуйтеся до своїх думок, та ведіть журнал, в якому зокрема пишіть слова вдячності. 

Подумайте, наскільки щасливі ви в нинішньому моменті. Якщо ви можете дихати, рухатися, бачити, чути, сприймати на дотик різні предмети, спілкуватися зі своїми дітьми, з батьками, з дружиною або чоловіком – це вже велике досягнення і привід для того, щоб почуватися щасливим!!!

Стан потоку – це краще, що може відчути, пережити людина. Один раз відчувши його, ви будете прагнути його як наркотику. Він доступний тільки високоорганізованим та креативним людям, професіоналам, бізнесменам, художникам, творцям, митцям. Ви можете виконувати і доволі рутинну роботу, але перейти в стан потоку, якщо додасте в свій ритуал достатньо витонченості, майстерності, складності, деталей, інгредієнтів генія. Так, людина на кухні може бути в стані потоку. Але малоймовірно, що ви ввійдете в нього в людному офісі з купою відволікань. Якщо день насичений робочими зустрічами і десятками комунікацій, шанси на стан потоку стають мізерними. 

Міхай Чіксентміхали виявив, завдяки своїм дослідженням тисяч людей, що вони найбільш щасливі тоді, коли працюють над достатньо важкими задачами, які приносять персональний або професійний результат. Це щастя зазвичай більше, ніж насолода, що її відчуває розслаблена людина, що гріється на пляжі на сонці (але з належною концентрацію та свідомістю це також можливо).

В стані Flow, піднесеного стану концентрації в роботі, стану Потоку, є ось такі характеристики:

1 – Абсолютна концентрація

2 – Повний фокус на цілях

3 – Відчуття, що час або прискорюється, або уповільнюється

4 – Відчуття винагороди від самого досвіду

5 – Відчуття, що ти не прикладаєш зусиль (хоча при цьому можеш викладатися на повну і спітніти до рівня як цуценя під дощем)

6 – Тобі важко, але терпимо

7 – Твої дії відбуваються ніби окремо від тебе самого

8 – Ти відчуваєш комфорт від того, що робиш

Більшість людей забули, що таке стан безумовної відданості роботі, творчому процесу, що приносить безкінечну радість та повноту життя.

Джим Квік говорить, що стан потоку може зробити вас в 5 разів більш продуктивним. 

І ось стадії цього стану.

Перша стадія – це боротьба. Вам треба відмовитися від принад соціальної активності та цифрових пристроїв, виключити нотифікації та в більшості випадків усамітнитися в місці, куди навряд чи хтось потрапить на протязі наступних 90 хвилин (саме такий час Джим вважає мінімальним, що ти зміг достатньо продуктивно попрацювати).

Друга стадія – Це розслаблення, коли ти вже прибрав все зайве, знайшов місце, заточив олівець, розклав фарби, або інгредієнти для нової фантастичної страви, що ти приготуєш, навіть включив комп’ютер, прибравши зайві застосунки, щоб почати писати, творити, редагувати, малювати, конструювати, варити, робити ідеальний дизайн.

Третя стадія – Потік. Котлер описує це як “досвід Супермена”, це щось за межами звичайного сприйняття світу, щось божественне та глибинне, найкраще зайняття людини, де проявляються всі її таланти.

Четверта стадія – Консолідація, підсумки. Коли закінчив, підсумовуєш здійснене. Тут може бути навіть трохи розчарування, бо казка скінчилася, але це може бути стимулом, щоб невдовзі почати з новою силою, через певним проміжок відпочинку.

Ми більше цінуємо ті речі, що у нас є, замість того, щоб тверезо оцінити їх справжню ціну. Люди, що вклали багато часу і грошей в якийсь проект, навіть неприбутковий, зазвичай довго і вперто продовжують витрачати ресурси на те, в чому немає сенсу, та не буде. Як приклад Грег Маккеон наводить літак Конкорд, на який витратили сотні мільйонів доларів, та який так і не зміг привабити достатню кількість платоспроможних пасажирів, хоча політ з Європи до Нью-Йорка за менш ніж три години завдяки його швидкості виглядав дуже привабливим з точки зору маркетологів. Довгі роки його не закривали, незважаючи на космічні збитки.

Інший приклад, що наводить Грег – в тому, щоб викинути з шафи ті речі, якими ви не користувалися на протязі скажімо останнього року (може бути і місяць). Є кілька методів, що дозволять вам очистити свою домівку від мотлоху. 

Один з них – в тому, щоб скласти всі речі, що не надягаєте прямо зараз (скажімо, на цьому тижні) в коробки (також можна туди поскидати все, що знайдете в кімнаті), і відкласти ці коробки в окрему кімнату (можете хоча б базове підписати, в якій коробці що знаходиться, щоб при необхідності не витрачати цілий день на пошук речі). Далі ви місяць дивитеся, що насправді вам потрібно, та безжалісно викидаєте все. Як лайковий варіант такої звички – якщо частина речей може знадобиться (наприклад, зимовий одяг), можете завести якийсь місце окремо від дому, де все буде зберігатися на тимчасовій основі. Я собі таке місце винайняв, та підбираю для нього стелажі.

Інший метод – берете річ та записуєте, скільки грошей ви готові були б за це віддати, якщо б її у вас не було та треба було б їхати в магазин за купівлею. Експеримент з горнятками, що їх видавали членам конференції, показав науковцям, що люди готові були купити таку кружку, скажімо, за 3 долари, в той час як їх володарі оцінювали їх майже в 6 доларів. Це доводить, що люди більш прискіпливо і скнармо ставляться до своїх надобутих речей, ніж готові були б їх надобути своїми зусиллями. “Ефект Плюшкіна”?

Те ж саме відбувається з нашою роботою. Іноді ми бачимо, що оплата нашої праці неоптимальна, скажімо так. Але сила звички, інертність та неспроможність проаналізувати, наскільки привабливим було б це місце (та зарплатня), якщо ми б в даний момент шукали роботу, не дають нам прийняти правильне рішення. Подумайте, це ж ваше життя, та жити його маємо по повній, щоб не відчувати, що лише просиджуємо штани за копійки в токсичній атмосфері заздрості та відсутності емпатії.

Інший приклад, що наводить Грег Маккеон – якщо ми купили квиток в одне місце на відпочинок скажімо за 5000 грн, але потім з’явилася нова можливість, та купили інший квиток за 3000 грн, і раптом виявилося, що дати співпали (кожен з нас колись плутав дати), та умови перевізників не дозволяють повернути гроші за квиток. Ми знаємо, що місце за 3 тисячі набагато цікавіше, привабливіше для нас, але більшість людей нераціонально приймають рішення їхати в те місце, за яке ми заплатили більше. 

Те ж саме відбувається з часом. Іноді ми витрачаємо його зі звички, тому що так прийнято, та ми боїмося втратити якісь відносини або проекти, які вже не так важливі для нас. Коли ми прийняли для себе рішення працювати над чимось дуже важливим для нас, то маємо приймати щось на кшталт “чернецького укладу”, усамітнюватися, та відмовитися від відволікань. Перейти в стан “потоку”, наскільки це можливо. 

Приділяти найбільшу увагу найважливішим речам. 

Ви не можете досягти своїх цілей, та бути справжнім лідером, якщо ви … помрете. Бо мертві не створюють великих картин. Життя в сучасній технологічній цивілізації іноді порівнюють з перегонами. Бути спритнішим, сміливішим, щоб виграти свої призи – престиж, статус, достатньо влади та грошей. Бігти яро, бігти щосили, щоб досягти чого? Де тут фінішна пряма, де стрічка, яку ми маємо перетнути? Що заохочує нас до фінішу? Та цей фініш – фактично наша смерть. Коли ми переймаємося пересічними забаганками на кшталт красивого будинку та спритного авто чи автопарку, то втрачаємо щось важливіше.

Садхгуру, з яким мене можна сказати “познайомив” (бо вірогідність особистої зустрічі з ним мізерна, враховуючи, що він живе та проповідує не тут) Ялчін, говорить про те, що якість нашого життя залежить від якості інформації, що ми всотуємо щосекунди. Через свої очі, через вуха, дотик пальців, рот, ніс. Та якщо ми уносимося в нетрі “фаст-фуду”, уривків інформації, чужих публікацій, новин, серіалів – в своєму смартфоні, таким чином відрубаємо до 95+ відсотків насиченої цілісної інформації, що ми могли б сприйняти через спостерігання природи, спілкування з рідними або мудрими людьми, що підносять наш інтелектуальний та емоційний, також духовний рівень, через читання ретельно обраних книг, через фізичні процедури, уважне вживання здорової їжі, медитації, вдихання аромату квітів або аромапалиць. 

Мозок, що уноситься щоденними “траблами” або впадає в безкінечну “сплячку” через чередування подразнень і інтелектуального “сну” – занепадає і атрофіюється. Якщо людина зазнала травми, та проводить кілька тижнів прикованою до ліжка, то може втратити більшу частину м’язової сили та маси (що може і не відновитися, особливо коли тобі за 60). Так і мозок – якщо його не тренувати, він перетворить тебе на тупу безвольну істоту.

Давайте перейдемо до принципів Клубу 5 ранку (означених Робіном Шармою) – система 5-3-1, що окреслено на тонкій хустині з пашміни, вовни з Кашміру, що перекладається як “м’яке золото”. 

5 наукових фактів, що стоять за чудовими звичками

Факт 1. Першокласна сила волі – це не вроджена сила, а навичка, розвинена постійною практикою. Вставати на світанку – це ідеальне тренування самоконтролю.

Факт 2. Особиста дисципліна – це м’яз. Що більше ви його напружуєте, то сильнішим він стає. Самураї самоконтролю активно створюють навколо себе ускладнені умови, щоб вибудувати власну природну силу.

Факт 3. Як і решта м’язів, сила волі слабшає, якщо почувається втомленою, тому відпочинок є абсолютно необхідним для вираження майстерності над апатією.

Факт 4. Успішне прийняття будь-якої звички настає за визначеною моделлю автоматизації режиму з чотирьох частин. Дотримуйтеся її, щоб отримати тривалий результат.

Факт 5. Збільшення самоконтролю в одній сфері вашого життя виводить на новий рівень самоконтроль у решті його сфер. Ось чому долучення до Клубу п’ятої ранку – це звичка, яка змінює все та виводить на новий рівень те, що ви робите.

Я додам від себе, які ще звички стали наріжним каменем для моєї продуктивності і спроможності робити те, що я зараз роблю для вас. Тобто створюю кращий в Україні канал особистісного розвитку.

Перше. Вміння швидко та всліпу друкувати на клавіатурі 10 пальцями. Я навчився цьому на квартирі в Нижньому Новгороді в 1996 році, коли готував матеріали для своїх навчальних філософських курсів. Мені тоді було 22 роки, та я перші два тижні тренувався на російськомовній клавіатурі, потім перейшов на англомовну, та коли я друкую, у мене немає потреби відволікатися і переключати увагу між екраном і клавішами. 

Друге. Знання англійської мови. Після закінчення школи, де попри мої відмінні оцінки я не міг нормально і два слова зв’язати, в 1991 році я відвідав два курси, на одному з котрих 7 тижнів відвідував щодня зайняття з американцями, які жодного слова фактично не знали по-нашому. Уроки були з 9 ранку до 5 вечора, та за цей період я спромігся навчитися достатньо, щоб здати TOEFL на рівні випускників інституту іноземних мов. 

Третє. В 2023 році я визначив для себе правило виходити на вулицю щодня з 8 до 9 ранку в будь-яку погоду, я назвав це Йогою ранкової прогулянки. Ми про це домовились з дружиною, та розподілили обов’язки щодо відведення діточок в дитсадок та інше. Під час прогулянок я не мав інших занять ніж займатися спортом, бігати, стрибати, підтягуватися, віджиматися та тестувати всі види тренажерів, що були в наявності. Я також відкрив для себе прогулянки ранковим лісом, наразі дружина проводить там більше ранків зі своєю групою підтримки. 

Три цінності героїчних творців звичок:

Цінність 1. Перемога вимагає постійності і послідовності.

Цінність 2. Доведення початого до кінця визначає розмір заробленої особистої поваги.

Цінність 3. Те, як ви практикуєтеся наодинці, визначає те, яких результатів ви досягатимете на публіці.

Одна загальна теорія спартанської самодисципліни. Регулярно робіть те, що є складним, але важливим, коли це найбільш незручно, – так народжуються воїни.

Райлі заплющив очі та промовив:

• Я не хочу легкого життя, тому що у ньому моя сила не буде рости. Подаруй мені життя, повне викликів, – таке, що покаже найкраще в мені. Це зробить мою волю залізною, а мій характер – непереможним.

Герої книги Робіна Шарми стоять перед Тадж Махалом. Мені зручно це уявити, бо я сам там стояв в 1997 році і спостерігав містичне переливання кольорів, світла, та величний рух Ямуни, річки Крішни. Поєднання мусульманської святині і цінностей індуїзму в місті Агра. Сподіваюся, що після закінчення війни ми знову зможемо туди потрапити з дружиною. 

Ось що говорить Райлі (фактично через нього говорить Робін Шарма)

• Бачити Тадж-Махал – це не просто естетична та інтелектуальна насолода. Це також відродження духу. Він пробуджує навіть найбільш занімілу людину до того, що ми, люди, здатні створювати.

Наша задача, яку я хочу до вас донести – що нам потрібно з кожного дня робити шедевр. Проживати по-максимуму кожну хвилину, кожну секунду свого життя, всотувати величезний набір глибокої інформації, що нам надає Всесвіт, розвивати свій мозок і глибину особистості, стати правдивими до своєї сутті, щоб почути і побачити те, чого не бачать інші. Та працювати над глибинними, монументальним проектами свого життя, своїм “Тадж Махалом”, проявом своєї любові, свого досвіду і творчої майстерності.

Світ має стати кращим за той, в який ви прийшли, і єдиний шанс – це стати тією зміною, яку ви хочете побачити навколо. 

Та тільки так ми зможемо бути вільними в вільній країні. Інакше – ми ніхто інші як раби наших девайсів, технологій, новин, інших людей, що прямо чи опосередковано надають вам вказівки, що і коли робити. 

Будьте сильними. Здоровими. Вільними. Дисциплінованими. Скажіть відволікання рішуче Ні!

Vale et Salve!

Якщо б я визначив тих, хто останнім часом найбільш впливав на моє сприйняття “часу Каірос”, то серед них були б і Тім Ферріс, і Раян Голідей, і Сем Овенс, і ось Раві Абувала.

Скоріш за все ви не знаєте щодо останніх двох. Сем створив імперію consulting.com, і його називали “королем консалтингу”, бо він навчив десятки тисяч людей, як ставати експертами в своїй галузі та як прийти до успішного, заможного життя завдяки своїм знанням і вмінню комунікувати.

Раві Абувала – засновник Scaling with System, та є прикладом надуспішного молодого підприємця, що взяв найкраще від Тіма Ферріса і його “4-годинного робочого тижня”. Він також використовує техніку Алека Гормозі 100 Million Dollars offers. Зараз з ним працює команда, та вони допомагають сотням компаній створювати системи продажів. 

Окрім того, що Раві неймовірно успішний як підприємець, та йому, наскільки я знаю, до 30 років, він виступає з тренінгами по Штатам і Канаді та живе в Майамі з дружиною, веде Youtube канал, де я його і знайшов. І можу стверджувати, що те, як він живе, є певною мірою втіленням принципів Каіросу.

Батьки і оточення Раві пропонували йому кар’єру юриста, та до якогось часу він не задумувався щодо правильності цього вибору, “бо маю ж я чимось заробляти на життя”.

Втім, деякі події в житті Раві спонукали його передивитися своє ставлення до життя і свого місця в ньому, як він проводить свій час і куди зростає.

Перше. Його батьку поставили діагноз рак легенів, та він пройшов променеву терапію і хімію. Раві вважає, що близькість смерті рідної людини підвищила його бажання виділяти більше часу на спілкування з родиною. Друге. Його друг багато працював і відкладав гроші на інвестиційний портфель і вкладав в хеджеві фонди, відмовляв собі багато у чому. Та зненацька загинув одного дня. 

А чи можливо жити на повну, та мати достатньо часу для себе, для розвитку, для задоволення від життя, для рідних людей, для друзів? Виявляється, це реально. І хоча до цього Раві зосереджувався на першій частині рівняння – робити речі правильно, тільки тепер він працює над тим, щоб робити правильні речі. 

Та це не про те, щоб гуляти, прожигати своє молоде життя на вечірках і в компанії безтурботних друзів-студентів. І хоча Раві зараз має приватний літак, яхту, авто і мотоцикл своєї мрії, він обожнює важко і глибоко працювати. Та він побудував надзвичайно ефективну компанію, працівники якої спроможні генерувати в десятки разів більше прибутку, ніж в середньому по ринку.

В сьогоднішній серії давайте розберемо деякі з його принципів життя та роботи, якими він ділиться в останньому відео.

Я давно хотів про нього детально написати, і останнє відео з “12 уроками для підприємців” – чудовий для цього привід. Як на мене, в царинах С – Creativity, A – Affluence наш гість Раві Абувала – беззаперечний експерт. 

Раві називають “людиною систем”. 

Першу свою компанію він побудував, працюючи буквально 4 години на тиждень. На той час вони отримували до 200 тисяч доларів на місяць, але він вирішив змінити курс, та побудував іншу компанію, та за 48 місяців (4 роки) вони спромоглися отримати 25 мілліонів доларів. Ще один бізнес лише з 4 працівниками він підняв до 5 мільйонів доларів за 9 місяців.

Це життя, яке вибудовує для себе Раві. Подорожі з друзями, стрибки з парашутом, насичені тренінги і регулярне навчання. 

Дві події, що змінили його сприйняття життя. Спочатку його батьку поставили невтішний діагноз (ліворуч), далі один з його друзів (на фото праворуч) трагічно загинув, хоча відкладав гроші “на майбутнє”).

І ось інтерпретація моєї улюбленої цитати Махатми Ганді – “Життя – це баланс між тим, щоб жити так, нібито ти помреш завтра, і плануванню немов ти збираєшся жити вічно”.

Знайти різницю між тим, що ти робиш все більш ретельно і ефективно, і тим, щоб займатися по-справжньому важливими у житті речами – це і наука, і мистецтво підприємця. Ти маєш ставити під сумнів майже все, що займає твої години, твої дні. Пропускати все через фільтр своїх цілей, та ставити важкі питання, деякі з яких – трохи пізніше в цій презентації. 

Прагнути простоти у всьому в своєму житті, в тому числі в бізнесі – чи не про це говорять і Мангер, і Баффет, і наразі Абувала. Для себе Раві розробив детальний маніфест, який він перечитує щодня, та доповнює деталями. Якщо те, що він робить, узгоджується з цим маніфестом – гаразд, якщо ні – воно того не варто. 

Ось декілька рядків:

– Моє життя просте, втім наповнене, багате. Я знаю, що не можу зробити все, тому я часто окреслюю для себе насправді важливі речі – для мого щастя і безжально відкидаю все, що зайве.

– Я ставлю в пріоритет своє здоров’я та енергію. Я витрачаю щонайменш дві години щодня на розвиток свого тіла та душі. Це включає щоденну медитацію, зайняття в спортзалі, сауну і занурення в холодну воду. Іноді мої тренування пов’язані з підняттям ваги, коли це всередині приміщення, іноді я займаюся на вільному повітрі і насолоджуюся природою. Мої тренування прості, недовгі та ефективні. Мої медитації зазвичай структуровані, але вони також можуть бути лише часом, що я проводжу наодинці з собою.

– Моя дієта включає види їжі з 2-3 органічними продуктами.  

– Мій стиль життя простий, але я маю переконатися, що маю високий статус де б я не з’являвся.

– Я часто отримую високу оцінку, компліменти за свої прикраси, стиль одягу, зовнішній вигляд.

– Моя домівка надзвичайно затишна і приваблює гостей, втім високого класу. Вона біля води, з причалом до яхти, та навколо достатньо місця для прогулянки.

На цьому зробимо паузу, та мені здається, що це чудовий маніфест.

Ось декілька “іграшок” для дорослих, що тішиться Раві, та зважаючи на те, як стоїчно він проводить своє життя, наскільки ретельно працює над своїми “системами”, він точно може собі це дозволити, витрачаючи лише невелику частку своїх доходів на забаганки, що входять в його Маніфест. Наскільки я розумію, він бере їх в лізинг, що коштує йому приміром мізерні 500 доларів на місць на Порше і 12751 доларів на місяць на приватний літак. Пам’ятаємо, як ставився Шварценеггер до великих машин, та Хаммер мабуть ніколи б не став таким популярним в світі без Арнольда, а коли він інвестував в великий пасажирський Боїнг, то хизувався їм, роблячи селфі, де він перевіряє шасі.

Бути матеріально багатим не значить, що ви зраджуєте своїм духовним принципам (Сенека був найзаможнішим у Римі, але це не заважало йому писати моральні листи до Луцілія, також проводити декілька днів на місяць в лохмоттях як жебрак). Багатство є п’ятим з вісьма видів багатств за Робіном Шармою. 

Ви маєте розуміти, яким цілям підпорядковане ваше матеріальне процвітання, та є дослідження, що набагато щасливіші і успішніші ті, хто спромігся досягти багатства самостійно через працю і підприємництво, а не успадкувавши його від батьків або вигравши в лотерею. 

Я думаю, що для Раві його багатство допомагає йому вести щасливе і насичене життя і допомагати друзям і членам сім’ї за потреби.

А ось подальша частина Маніфесту Раві Абували:

– Я одружений на жінці моєї мрії. Вона допомагає мені стати кращою версією себе.

Ми знаємо, коли іншого треба підштовхнути, кинути виклик або запросити відповідальності.

Ми також розуміємо, коли треба прислухатися, любити і піклуватися про іншого.

У нас неймовірне сексуальне життя, та ми кохаємося від трьох до п’яти разів на тиждень.

Ми не можемо покинути один одного, і ми знаємо точно, що зараз бажає інший і щасливі підкоритися його волі.

Інші супружні пари дивляться на нас для натхнення по тому, як їм поводитися. Ми взірцева супружна пара.

У нас є своя мова, і нам не соромно своєї любові на публіці. 

Ми комунікуємо ясно і ефективно і поділяємо спільні цінності.

Я чудовий чоловік, та часто дивую дружину подарунками і раптовими проявами доброти.

Ми вкладаємо багато в друзів і сім’ю. Ми разом подорожуємо та насолоджуємося життям.

Я оплачую комунальні видатки і оренду для своєї матусі, щоб вона могла насолоджуватися пізніми роками свого життя (2200 доларів на місяць).

Як тільки я спромігся визначити те, чого хочу від життя (та в чому бути ефективним), мені стало набагато простіше сфокусуватися саме на цьому.

Та ви маєте сказати тверде НІ всьому іншому.

І ось три питання, які потрібно ставити перед собою перед тим, як займатися будь-якою справою, великою чи маленькою.

Перше питання: Це дійсно необхідно зробити?

Друге питання – чи необхідно, щоб це зробив саме я?

Завжди пам’ятайте про альтернативу – доручити це зробити комусь іншому. Невміння делегувати та ділитися грошима, ресурсами з іншими, менш кваліфікованими людьми роботою, що не потребує суттєвих навичок (чи може її зробити випускник коледжу, з скажімо піврічним досвідом на ринку? – таке питання ставить Кел Ньюпорт в книзі “Глибока робота”)

Якщо відповідь на попереднє питання позитивна, то виникає наступне – Чи це необхідно мені зробити саме зараз?

Здорова прокрастинація та свідоме розподілення свого часу дозволяє запобігти метушливості більшості, що напихають до робочого дня все, що тільки йде їхнім шляхом.

І ось пішли вже уроки від Раві Абувала.

Урок номер 1. Визначте вартість своєї години. Давайте прикинемо для себе. Раві говорить, що середній підприємець в США наділяє себе зарплатнею згідно рівня трохи більше 40 доларів за годину. 

Раві ставить для себе рівень 5000 доларів за годину. Саме стільки він бере за консультацію, та є бажаючі. Мій знайомий бухгалтер в США сказав, що тільки нещодавно перейшов від мізерних 50 доларів на годину до 200 доларів на годину для своїх клієнтів. Сем Овенс говорив про 10 000 доларів за годину, від яких він мав відмовитися, бо заробляє набагато більше. Він навіть облаштував окремий спортзал в Нью Йорку на Мангеттені на першому поверсі хмарочоса, де він жив і працював, щоб не витрачати час на дорогу до жиму (15 хвилин їзди, потім пошук паркомісця і т.і.), також винайняв особистого кухаря, щоб не думати про їжу, схожа звичка є і у Раві Абували.

Який рівень я ставлю для себе? Думаю, що 100 доларів на годину – нормальна стартова цифра, проти якої я можу орієнтуватися по інвестиціях свого часу. Наразі мені стільки платять за консультацію по електронній комерції. Та маю покращуватися. 

Урок номер 2. Припиніть приймати (імпульсні) рішення.

Коли ми перемикаємо увагу з однієї задачи на іншу, наша мозок, наше его, наша “суверенність” втомлюється, та ми не спроможні більше виконувати глибинну роботу, важливу, істотну. Ми не можемо бути ефективними, якщо розпорошуємо на дрібниці. Тому справжні лідери створюють архітектуру свого дня навколо десятків ритуалів і звичок, щоб не було потрібно перемикати увагу на дрібні рішення. 

Наприклад – “А чим би ще мені сьогодні зайнятися? Коли позайматися спортом? Куди сходити ввечері? Що приготувати на обід”.

Набирають популярності сервіси підписки на обіди, навіть на шкарпетки, на інші щоденні речі, – навіть Амазон пропонує авто купівлю того, що у вас має закінчитися (як то леза для гоління). 

Раві автоматизує все. Температура в його домівці змінюється залежно від частини дня, та зменшується вночі, щоб краще спалося, світло вимикається рівно о 9-ій. Їжа доставляється чітко в термін. Все в житті по системах, і тоді він зосереджується на найважливіших справах – будує відносини з близькими людьми, та бізнес-процеси на своєму підприємстві.

І це чудово. Якщо ви думаєте, що таке життя сумне чи ненасичене, я буду сильно заперечувати. Ніщо не може бути вільнішим, ніж життя за своїми правилами і згідно жорсткої дисципліни, яку ти сам собі поставив за основу.

НАСТУПНА ЧАСТИНА МАНІФЕСТУ

Далі трохи по маніфесту Раві Абували. Можете взяти щось до себе в скарбничку. 

Принципи:

Якість мого життя визначається якістю моїх рішень. (прим. Радіча – я б це в золотій рамці повісив на стіну). 

Якість моїх рішень визначається моєю енергію (прим. Радіча – золоті слова! Клас!)

Моя енергія визначається моїми пріоритетами, моїм сном та їжею, яку я споживаю. (геніально!)

Для перевірки якості мого рішення я маю поставити до себе питання – “Цей вибір збільшує чи зменшує мене?

Не треба завжди шукати можливості зробити мене щасливим, бо це може призвести до короткострокового задоволення та нашкодити довготривалим цінностям, неоптимальним для моєї особистості. 

Біль плюс роздуми = прогрес.

Щотижня я приділяю час аналізу своїх рішень та досвіду, та побудуванню систем, щоб постійно оптимізувати їх.

Легко намагатися сховати або запобігати болі та проблеми, але вони по суті є можливостями покращитися.

Навіть якщо це пов’язано з кимось, хто важливий для мене, важливо ідентифікувати та вирішувати такі проблеми. 

… тут є великий пробіл, та надалі починається пункт 33, у мене досі немає повного тексту його Маніфесту…

Урок номер 3. Найміть помічника по дому.

Велика кількість наших рішень, особливо в такій чуттєвій царині життя, як гроші, їхніх здобуток, використання, керування та інвестиції. Тут більшість людей скочується на емоції, на тупі незграбні рішення, що йдуть всупереч вашим довготривалим цінностям в житті.

Ми сприймаємо зароблене як головне мірило власної цінності в світі, професійності, також як паливо для оплати власних амбіцій та купівлі купи доволі безглуздих речей.

Так, мало хто керується особливою навичкою сімейства Баффетів, яку вони поставили за принцип ще кілька століть тому: “Витрачай (набагато) менше, ніж заробляєш”.

Та я додам тут те, що говорить Раві Абувала: “Звільнюй себе для важливіших задач, наймаючи людей для рутинної роботи, навіть якщо ти не директор підприємства”. Так, дійсно – кожний з нас – керуючий своїм життям, свій власний CEO (Chief Executive Officer). 

Ми думаємо, що якщо заплатимо комусь 100-200-500 грн, це зменшить наш залишковий заробіток. Але для по-справжньому ефективної людини все з точністю до навпаки. 

Раві говорить, що ми втрачаємо 600+ годин щороку на задачі, які легко доручити тому, хто з радістю зробить їх за невелику частину від тих коштів, що ви отримаєте від використання цього часу на свої задачі. Якщо наш час коштує скажімо 50 доларів на годину, вивільняється до 30 тисяч доларів на рік, з яких ви витратите лише 3-5 тисяч на оплату праці. 

Раві також надає приклад обов’язків менеджера по дому, серед яких уборка, зарядка пристроїв, наповнення коробок з вітамінами, керування запасами води, чистка шлемів для мотоциклу, упаковка багажу, виніс сміття і таке інше. 

Частина з цього виглядає як забаганки мільйонера (яким і є цей молодий підприємець), але ви самі вирішуєте, як краще розпорядитися головним ресурсом, який у Вас є в житті. Вашим часом. Ми часто його недооцінюємо, та саме такі уроки, які нам дає в даному випадку Раві Абувала, допомагає поставити мізки на місце та приймати взважені рішення.

Урок номер 4. У всьому, що робимо, маємо звертати увагу на ресурси, що були задіяні, та максимально звільняти свій час для глибоких задач.

Раві пропонує більше перейматися не ролями, які виконують твої співпрацівники, але тим, на що вони витрачають свій час. 

 У людини, що заснувала Scaling with Systems, всі процеси максимально систематизовані та прописані. Це майже як у Генрі Форда, який був неймовірно прискіпливий щодо кроків в своїх процесах на виробництві. 

Саме ваше вміння вивільнити достатньо безперервного часу, на протязі якого ви можете зануритися в глибоку роботу (що недоступна студенту випускнику з піврічним досвідом роботи – Кел Ньюпорт надає саме такий критерій, щоб відокремити висококваліфіковану роботу від механічного офісного шлаку – “не будьте офісними марштрутизаторами”).

Визначайте те, що краще за всіх зробите саме ви, та зосередьтеся на цьому. 

Урок номер 5. Ось це чудова порада. Шукайте людей з ініціативою, з своїм підходом до вирішення проблем, а не тих, хто потребує лише детальних інструкцій.

Це здається як протиріччя до попереднього уроку та взагалі “Зросту через системи”, що вкрай успішно побудував Раві Аувала, та що допомагає йому вести агенцію з десятками мільйонів доларів обороту при невеликій команді. 

Тут я можу згадати Саймона Сінека, який розділяв менеджерів та тих, хто в своїх рішеннях керується глибинним розумінням, куди йде компанія, та запобігає простого виконання. Це люди “ЧОМУ” (WHY managers). Інші люди – це “ЯК” (HOW managers), це можуть бути навіть CEO керівники, що спроможні досягати цілей компанії, знаючи точно, як виконати ту чи іншу задачу, поставлену засновником. 

Раві говорить, що варто шукати людей, у який “батарейки включено”, тих, хто зазирає повз інструкції, та обирає виважені рішення. Ті, хто навчився по-справді любити свою роботу, бути “аматором” в його вищому прояву, замість “професіоналу”, який все це робить за гроші.

Останнім часом я все більше слухаю про те, що доволі безглуздо поділяти життя на баланс між роботою і відпочинком. Я б перефразував це так – робота – це той же відпочинок, це кайф, який люди з батарейками навчилися зловити в тому, чим вони займаються. Якщо ви не можете це робити, та відчуваєте відразу до того, чим займаєтеся, та неузгодженість з своїми внутрішніми пріоритетами, якщо люди, з якими ви працюєте, притримуються нижчих стандартів щодо спілкування (“Я начальник, ти дурак”), то варто передивитися своє ставлення до цієї посади та вже шукати нову роботу. 

Я впевнений в тому, що робота має приносити задоволення, якщо вона сприяє вашому внутрішньому зросту, та відповідає засадам, які означив Кел Ньюпорт в книзі So Good They Can’t Ignore You (та чому займатися чим би то не було суто за своєю пристрастю, а не згідно параметрів ідеальної роботи – “щось рідкісне, що має величезне значення для світу”, відповідно – за що тобі будуть щиро платити). 

Та Раві Абувала в своїх принципах, уроках для сучасних підприємців (а всі ми в тому чи іншому сенсі підприємці, що я намагаюся донести через свій канал) підкреслює, що йому до снаги працювати з людьми з сильною внутрішньою особистістю, з внутрішнім центром, замість тих, хто звик “принеси-подай”. 

Ви зможете набагато швидше зростати з такою командою. 

Урок номер 6. Працюйте над проектами, де можна безкінечно зростати.

Це в першу чергу те, де проявляється ваша експертність, що можна викласти у вигляді програм та курсів, та не потребує вашої залученості до кожного нового споживача. Це там, де ви не вкладаєте додатково свій час, в обмін на гроші.

Звичайно – Раві тут трохи піарить свою Scaling School. Я пройшов декілька його модулів, і можу тільки порадити його систему. Особливо приємно було, коли після реєстрації мені зателефонували прямо з Флоріди та менеджер ввічливо поспілкувався зі мною хвилин 10, хоча навряд чи я пройшов їх перекваліфікаційний тест як потенційних клієнт (у них так побудовано – чи безкоштовно – доволі багато інформації, чи дуже дорого – для тих, хто хоче з ними працювати). Я спочатку навіть подумав, що то дзвонять з нашого майамського офісу Western Bid. Що хотів відзначити – і Алекс Гормозі, і його “учень” Раві Абувала, і “король консалтинга” Сем Овенс так чи інакше пов’язані з системою Skool, новим стартапом на стезі он-лайн навчання. Здається, і Alex Mehr там поклав свою руку. 

А ось моя порада, моє сприйняття того, про що говорить Раві. В будь-який вільний час – або думайте над тим, як покращити свою професійну майстерність, або займайтеся покращенням через читання, проходження курсів або практику, або (і заведіть на це певний час кожного дня!) записуйте свій досвід, поради майбутнім поколінням, відкриття, техніки, винаходи. 

Згодом ви зможете оформити це все в структуровану систему, яка може допомогти тисячам, десяткам тисяч людей, а вам – забезпечити безбідну старість. Та в старості – ніколи не припиняйте працювати над своєю майстерністю і своїм інформативним насліддям в вигляді книг, записів, курсів, щоденників.

Урок номер 7. Скоротіть зустрічі на 80 відсотків.

Більшість мітингів на робочому місці напрочуд непродуктивні, та для багатьох працівників створюють ілюзію залученості до робочих процесів, де можна розслабити мозок і побалакати. Подивитися якусь презентацію. Багато сучасних лідерів і компаній мінімізують цей час, що висмоктує робочі години одразу у великої кількості працівників. Якщо не помиляюсь, навіть в Microsoft будь який ініціатор зустрічі має подати деталізований її план та передбачений результат, саме по собі це ускладнює організаційний тиск настільки, що відбиває у більшості охоту це робити. Якщо вже є потреба для мітингу, обмежте його час скажімо 15 хвилинами, та зазвичай цього достатньо для більшості півторагодинних посидінок. 

Урок номер 8. Децентралізуйте інформацію.

Не треба бути пляшиною горлянкою в компанії, куди надається вся вхідна інформація, і від вас також очікується рішення по будь-якому дрібному пункту, в тому числі по використанню ресурсів. 

Вам треба вчитися будувати структуру з людьми, яким ви повністю довіряєте різні частини свого підприємства, і які також обробляють свою частину інформації. Так, рішення стануть більш якісними, та більшість з них будете приймати не ви – ваша голова має бути спроможною на ключові стратегічні напрями, і також залишатися місце для вашого приватного життя. Ніщо не робить життя настільки хаотичним, ніж велика кількість рішень і великий потік різноманітної, зачасу доволі безглуздої інформації.  

Урок номер 9. Захищай свою енергію.

Інші люди, відволікання, цифрові пристрої, повідомлення, переключення уваги на різні справи – все це причиняє те, що більшість людей виснажені вже в середині робочого дня, так нічого серйозно і не створивши. Вони тоді спроможні тільки на механічні дії в розпорошеному, виснаженому стані.

Коли ви встаєте рано, та маєте чіткий план, що і коли робити на протязі дня, то можете набагато швидше рухатися до своїх цілей. 

Перейдемо до останніх трьох порад від Раві Абували, щоб вже підбити підсумки того, що він хоче передати світу (і нашим підписникам).

Урок номер 10. Думайте над тим, де ваш важіль, завдяки якому ви, як Архімед, можете зсунути світ.

Де ви можете діяти не лінійним способом, просто міняючи час на гроші, але працювати над своїми ідеями, їхньою якістю та відточуючи свої рішення день за днем. Проводьте в 100 разів більше часу над тим, щоб вирішити, над чим працювати, ніж просто працювати. 

Це не означає, звично, що ми переходимо на ментальний план та паралізуємо нашу волю до дії, мріємо про краще життя. Сам приклад надзвичайно активного і успішного підприємця Раві Абували, що безкінечно навчається і навчає інших (через свої безкоштовні відео, платну платформу навчання і багаточисельні конференції по всім Штатам), служить доказом того, що означає побудувати успішну компанію і успішне життя, наповнене не тільки впливом, але й смислом, системами, що збагачують і оптимізують, і на мій погляд, маємо прислухатися до його мудрості. 

Урок номер 11. Також Ви завжди можете знайти партнерів, компаньйонів зі своєю аудиторією, до якої можете доносити свої ідеї. 

Раві завжди знає, чим зайняті його працівники, і завдяки системам, що він побудував, будь який співробітник на дзвінках може генерувати більше 100 тисяч обороту для компанії в місяць. Всі чітко знають, чим займатися і яка в них ціль. Для того, щоб побачити, що щось пішло не по плану в їхніх каналах просування, достатньо подивитися на екран, і немає потреби в мітингах, що займають багато часу. 

Урок номер 12. Ми маємо чітко зрозуміти, що хай там як, всі ми помремо, і навіть хлопець в розквіті сил це ясно усвідомлює.

Ми не відкладаємо життя на потім – “на пенсії” деякі люди збираються подорожувати або читати або спати або “насолоджуватися життям”. Ні, час для того, щоб жити на повну, він вже прийшов. Не відкладайте своє “максимальне життя” на якусь магічну дату / номер у майбутньому. 

Грег Маккеон в книзі про Есенціалізм розглядає матрицю, що допоможе сформувати правильну місію, програму, свій життєвий маніфест.

Це дуже нагадує матрицю квадрантів Кові – Важливе-Неважливе, Термінове-Нетермінове, та силу квадранту зросту та навчання, другого квадранту.

В верхній системі координат – Загальне і Конкретне. Це як ось Х в Декартові системі, горизонтальна, тобто абсцис. 

Інша – ігрек, ось ординат, вертикальна – це від Помірності до Натхнення. Можна сказати, що це від розважливості до зухвалості, від вигляду помірної сови до стрімкого яструбу. 

Коли ми мислимо категоріями помірності і загальності, то приходимо до цінностей, чогось доволі розмитого, чим ми можемо вимірювати наші дій. 

Коли звертаємо увагу на щось більш конкретне, але в той же час помірне – це призведе до складання Квартального плану, або Річного плану. 

В квадранті Загальності і Натхнення ми можемо розробити Місію. Це не так помірно, як цілі, але досі загально, щоб не переходити до конкретики. Так, все, що ми говорили – Цінності, Річний план, Місія – це все елементи пазла, але є суттєва складова, до якої важко перейти неесенціалісту. 

Це – альтер – его Другого квадранта Кові, тобто частини зростання і зосередженості на важливих, глибоких діях у власному житті, що узгоджені з цінностями та місією. Це – Квадрант Основного Наміру, де поєднуються Конкретність та Натхнення.

Доволі цікаво, як Грег наводить приклади місій компаній з зовсім різними сферами діяльності в харчової промисловості або медицини, в місії яких є “Ми змінюємо світ”, але жодної конкретики. Ви не можете розпізнати, чим вони займаються, та чого хочуть досягти. Нормальна, дієва Основна позиція, Основного наміру – це щось на кшталт того, що зробив Брен Пітт після урагану Катріна – організацію Make It Right, основним наміром якої було “побудувати 150 доступних, екологічно  чистих, вітростійких будинків для сімей, що живуть в Нижньому дев’ятому районі”. 

Ця заява відповідає на суттєве, ессенціальне питання – “Як ми зрозуміємо, що досягли успіху?”

Тут я мабуть все ж процитую автора, Грега Маккеона:

“Справжній намір дає нам відчуття сенсу, допомагає скласти карту життєвого шляху… Створити основний намір нелегко. Потрібні сміливість, осяяння та передбачення, щоб зрозуміти, які дії та зусилля дозволять вам досягти найвищого ступеня реалізації можливостей. Потрібно відповідати на важкі питання, йти на реальні поступки і виявляти суворість у відділенні конкуруючих пріоритетів, які суперечать нашій справжній меті. 

Але! Все-таки це варте витрачених зусиль, бо тільки справжня ясність мети дозволить людям, командам та організаціям повністю мобілізуватись і досягти чогось по-справжньому чудового. 

Бажаю вам щасливого дня, де ви робите щось важливе для досягнення своєї мети, свого Основного наміру.

Vale et Salve