Сьогоднішній спокійний квітневий день в Україні сколихнула інформація про те, про що до цього ми звикли здебільшгого чути з іноземних новин – терористичні вибухи. Одразу ж почали з’являтися версії того, хто і що є причиною вибухів. Тому пропоную вам свої версії того, кому на руку те, що сьогодні трапилося в Дніпропетровську.

1. Відволікання уваги населення від поточних проблем.
Цілком реальна версія, яка ну дуже вже перегукується з сюжетом відомого голівудського фільму “Хвіст виляє собакою”. Хто не в курсі, то коротко поясню – у фільмі у Білий Дім викликають спеціаліста з позаштатних ситуацій Конрада Бріна, аби відволікти увагу громадськості від сексуального скандалу, пов’язаного з президентом США. За допомогою відомого голлівудського продюсера він вирішує інсценувати невелику війну, яка відбувається як шоу світового масштабу.
Та давайте повернемося до ситуації в Дніпропетровську. Дані вибухи можуть бути вигідні владі, яка зараз особливо гостро відчуває необхідність в наявності медіаприводів, які б не стосувалися їхніх провалів. Побиття Тимошенко, скандали навколо Євро, постійні сварки з Європою, провали в переговорах з Росією – всі ці новини не сходять зі шпальт газет, і вони ну ніяк не сприяють формуванню іміджу “покращантів” серед населення, навіть серед тих, хто за них голосував.
Плюс до того, влада отримує приємні “бонуси” в вигляді можливості провести пакет якихось “антитерорестичних” законів і, за допомогою нехитрих маніпуляцій з нашим “самою гуманною судової системою в світі” надовго закрити в тюрмі неугідних їм громадських і політичних опонентів, припинити діяльність численних опозиційно налаштованих громадських організацій і т.д. А там глядиш і  мітинги та акції протесту можна буде заборонити, знову ж таки, з благородною метою – уберегти населення від можливих террористичних актів. Ну просто таки найкращий подарунок діючій владі перед потенційно провальними ж для них осінніми виборами в парламент. Та як би не було дивно і очевидно, це все таки не єдина і не найреалистічніша версія того, що відбулося. Що свідчить проти цієї версії? Час коли це було здійснено. В переддень Євро робити такі речі у себе в країні – це просто таки “вовча послуга” собі ж. Та і зрештою, все це можна було б успішно і з аналогічним результатом організувати і після Євро, без такої значної шкоди іміджу України в Європі.

2. Дестабілізація ситуації в країні перед Євро і ослаблення влади
І за старим і добре відомим принципом давайте проаналізуємо цю версію з точки зору “кому це вигідно?”.
Це не вигідно владі, бо вона як ніхто зацікавлена в проведенні цього самого Євро ну хоча б на хорошому рівні, адже це один з її останніх шансів засвітити своє відїджене лице і награну проєвропейськість перед Європою, яку дістали пустослівні обіцянки янукоїдів і яка не словом, а ділом день за днем все більше вганяє Україну в заслужену політичну ізоляцію від Європи.
Це не вигідно опозиції (я вже мовчу про те, що навряд чи наша опозиція взагалі на таке здатне, і не через те, що вони великі гуманісти, а через те, що в мене є взагалі є сумнів, що ці “політичні імпотенти” взагалі на щось здатні). Та і навіть якщо припустити, що наша опозиція наважидася б на такий крок, то ну ніяк я не вірю, що вона б вибрали для організації вибухів Дніпропетровськ. Все таки це місто є дуже умовно “вотчиною” білоголубих, тому, якщо б і лунали вибухи від опозиції, то швидше за все епіцентр їх був би десь в районі столиці регіону, який “порожняка не гонить”.

То кому ж таки вигідні ці вибухи?

А от остання версія виглядає найцікавішою, і в той же час, достатньо реалістичною для того, щоб бути озвученою. Тепер стаємо спиною до Чорного моря, дивимося по праву руку, і звертаємо увагу на нашого доблесного імперіалістичного сусіда, який протягом сотень років оберігав нас від нашої мови, хлібу і свободи – Росію. Плюс до того, вибухи в Дніпропетровську від ФСБ – це не тільки дестабілізація перед Євро, але ще і кінцевий підрив і без того мізерного авторитету влади серед населення України. Для чого це Росії? Ну по-перше, ні для кого розумного вже не секрет, що відносини між Януковичем і Кремлем не склалися. І те, що вони намагаються зустрічатися і про щось там розмовляти, попутно усміхаючись на всі 32 зуба – то це не що інше, як намагання зробити хорошу міну при поганій грі. Особливої реалістичності набуває дана версія в світлі останніх заяв української сторони про курс на євроінтеграцію та можливість денонсації Харківських угод. А вибухи і кінцева дестабілізація внутрішньої ситуації – чим не ідеальний інструмент для того, щоб “добити” і так практично стрімко банкрутуючу політичну верхівку “молодшого брата”. А там, дивись, і під шумок народного невдоволення можна буде до влади своїх, надійних, ісконнорускіх людей привести. Ва-банк, товариші – європейські перспективи “помаранчевої республіки” поховані, васал знову цілує руку феодалу, непокірна республіка знову в лоні імперії. Чим не найбільший успіх ФСБ за останні 20 років? Чим не доказ ефективності царювання Путіна? Чим не залізний аргумент, щоб заткнути рот доморощеним опозиціонерам, які щось розмітингувалися останнім часом? Не ситуація, а просто мрія любого імперіаліста. Якщо хочете, то навіть “геополітичний кейс”, так сказати.

Ось таку ситуацію маємо на дану хвилину. Яка найреалистічниша версія на мою думку? Думаю, остання. Особливого реалізму вона набуває в світлі скорої інаувгурації на третій царський президентський термін Путіна. Вона дає чітко відповіді на питання “кому вигідно” і “для чого”. А в геополітиці так вже принято – підчиняти свої дії логіці (хоча не завжди очевидній) і прагматизму.

На випередження з МВС: ще один важливий нюанс – думаю, наше доблесне МВС всіма силами і зі всім ентузіазмом намагатиметься пришити ці вибухи групці якихось неврівноважених психопатів, які вчинили вибухи ну майже “от нечего делать”. І ось причини таких прагнень: влада ніколи не зможе визнати, що дані вибухи організувало ФСБ, навіть якшо матиме переконливі докази цього, тому що це би означало скандал міжнародного масштабу і кінцевий хрест на і так напружених стосунках між Україною та Росією.І, що ще важливіше – це означало би повну нездатність влади загалом, і СБУ зокрема, ефективно захистити власне населення від зовнішніх загроз. Ну а чому влада ніколи не визнає, що ці вибухи організувала вона (раптом якщо це дійсно так), я думаю пояснювати не потрібно.

А які ваші думки з приводу виухів? Чекаю на ваші коментарі.

Віктор Янукович

Письменник.
Двічі не осудженний Президент України.
Шанувальник Анни Ахметової та Антіна Чехова.
61 рік, Межигір’я Сіті

 

Спочатку я хотів підтягнути свій інтелектуальний рівень до інтелектуального рівня середньостатистичного українця. Та це зайняло би дуже багато часу. Тому я вирішив здеградувати всю націю до свого інтелектуального рівня.

Хороша Тимошенко – мертва Тимошенко.

Не імей сто рублей, а імей сто друзей. А ще краще одного, особливо якщо його звати Рінат Леонідович.

Нічого собі – все в сім’ю.

Дуже люблю ось цю цитату відомого гангстера Аль Капучіно: “У дитинстві я молив Бога про велосипед. Потім зрозумів, що Бог працює по-іншому. Я вкрав велосипед і став молитися про прощення.” Я вирішив не ускладнювати життя, і почав одразу з другої частини.

Коли ви втомитесь виправдовуватися за свої ляпи – найміть людину, яка це робитиме за вас. Наприклад, Герман.

Якщо вам щось не подобається в моїй діяльності, то таке життя.

На дня купив у патріарха Кіріла індульгенцію. Дві штуки. Одну за гріхи минулі, іншу – на гріхи майбутні.

Як вийду на пенсію, то буду заробляти на життя письменницькою діяльністю. А що – гонорари величезні, та і байки складати в мене виходить гарно.

Вкради шапку – і ти злодій, вкради мільярди гривень – і ти Президент.

Мої сини займаються відбірним бізнесом. Отак приходять до бізнесменів – і відбирають їх бізнес.

Любімий горад может спать спакойна.

Я вам не заздрю. І ви мені теж не заздріть.

П.С.: висловлюю особливу подяку @auvalent за допомогу в оформленні цього допису.

У вівторок мав можливість відвідати закрити показ нового російського фільму “Шпіон”. Даний показ був організований компанією “Інтерфільм” у приміщенні кінотеатру “Планета Кіно IMAX”

Події фільму розгортаються весною 1941 року, за декілька місяців до нападу Німеччини на СРСР. Німецьке командування шукає шляхи вирішення складного завдання – як дислокувати на східному кордоні рейху декілька дивізій для нападу на СРСР, і при цьому не викликати підозр у представників країни Рад. Саме таке завдання – переконати керівництво СРСР у тому, що їм нічого боятися нападу Третього Рейху, поставлене перед німецьким агентом “Вассером”. Ну а як розгортатимуться події далі, ви зможете побачити вже у фільмі

Сподобалося: У фільмі досить таки цікавий сюжет, який не дуже просто розгадати. Великим плюсом є те, що гарно показано тогочасну Москву і навіть трохи устрій радянського суспільства, не мав раніше можливості багато дізнатися про ті часи, але чомусь ті роки уявляв собі саме так. Ще одним плюсом є відсутність героїзації НКВД та НКВДистів зі сторони режисерів фільму (те, чого я побоювався найбільше перед переглядом), та навіть більше – місцями автори фільму устами героїв відкрито ідуть на критику чекістів та їх вчинків.

Не сподобалося: З моментів, котрі не сподобалися у фільмі, можу відзначити надлишкову фантастичність в певних моментах – бійки в стилі “Матриці” та “дешевість” деяких ефектів: чи то дизайнери їм криворукі попалися, чи то бюджет не дозволив – невідомо, але факт є фактом.

Висновок: 6 балів з 10. Нормальний російський екшн з претензією на “голівудськість”. Раджу завантажити з торентів і подивитися, коли матимете вільний час. Гроші на перегляд в кінотеатрі викидати не рекомендую – ні 3D, ні супер-пупер ефектами фільм не порадує вас, та і гроші в російський кінематограф інвестувати якось не хочеться

В кінці жовтня мав нагоду поповнити список відвіданих мною українських міст та побувати в Чернівцях. Скажу відразу, без довгих ліричних відступів – місто мені сподобалося, навіть дуже. Чернівці запам’яталися цікавим різноманіття архітектури, яке є наслідком проживання у місті багатьох національностей, затишними вуличками, інколи навіть вимощеними бруківкою, та багатьма храмами. Одним словом – якщо після Євро зі Львова не залишиться каменя на камені, то цілком реально розглядаю Чернівці, як запасний варіант місця проживання

Єдиний не дуже приємний момент – це рівень сервісу в кафе та ресторанах, котрий в багатьох закладах бажав би, м’яко кажучи, кращого. Але загального позитивного враження від міста це не зіпсувало Тому рекомендую вам відвідати Чернівці, якщо ви ще там не були.

Далі декілька фото з поїздки, які вдалося зробити телефоном.

П.С.: а якщо ви не можете визначитися, коли ж краще навідатися в Чернівці, то рекомендую вам звернути увагу на Cvtwevent, що відбудеться в кінці березня – і місто побачите, і з класними людьми познайомитесь.

Хочу поділитися з вами ідеєю, котра нещодавно мені спала на думку. Мабуть всім вам відомо про досить популярний формат проекту, котрий називається 365 днів. Суть цього проекту полягає у тому, що певна людина протягом року кожного дня робить фотографії про те, чим вона живе і чим вона займається, та завантажує їх в інтернет. Таким чином, в кінці проекту, це дає можливість у вигляді фотоальбому відтворити весь попередній рік життя людини.

Так ось, моя ідея багато в чому схожа до проекту 365, лише за тим винятком, що головним об’єктом в ньому є
не людина, а ціле місто. Думаю, кожен з нас би хотів побачити “життя” Львова та різних його куточків протягом 365 днів.

Я тут прикинув декілька кроків реалізації цієї ідеї, ось що у мене вийшло:
1. Зібрати команду фотографів (на мою думку потрібно 4-6 фотографів), які мають бажання цим займатися та хто буде це завантажувати в інтернет.
2. Купити домен (наприклад, 365.lviv.ua) і налагодити фотоблог, куди могли б заходити люди і переглядати фотографії.
3. Визначитися з графіком запуску проекту і скласти певний розклад, коли, хто і що фотографуватиме, щоб не було збоїв в наповненні сайту.

Оскільки сам не є фотографом, то з задоволенням віддам цю ідею в “добрі руки” для реалізації.
Що думаєте з приводу такого проекту? Наскільки він має право на життя? Запрошую вас до обговорення ідеї.

І наприкінець – декілька чудових фотографій Львова.