Двері в кіно

Cinema 2011

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 25 Dec 2011 19:35:00 +0000

Якщо взяти до уваги те, що я дивився за останні чотири місяці, то тут значно доречніше було б розмістити ролик про найкращі моменти з NFL :-)
Але захоплення американським футболом не робить світ кіно менш цікавим. Як завжди, в кінці грудня, Kees van Dijkhuizen випускає мікс кіноновинок року, що минає. Приємного перегляду:

Хто ти, суспільство?

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 21 Aug 2011 10:23:00 +0000

Приблизно рік тому, переглядаючи в блозі Другого фотозвіт про чергову операцію бразильської поліції проти наркокартелів в Ріо, я кілька раз наштовхнувся в коментарях на згадку про фільм «Елітний підрозділ». Причому, особливо наголошувалось, що стрічка зовсім не черговий бойовичок з бразильскими нетрями в якості фону, а навпаки - досить глибоке і розумне кіно. Як не дивно, але коментатори із ЖЖ не помилились. Більше того, під враженням від перегляду я згодом подивився і сіквел до стрічки і її документальний пріквел («Автобус 174»). Цією трилогією режисер Жозе Паділья прагнув не просто показати кримінальну столицю Бразилії, але й змалювати та проаналізувати причини, які зумовлюють поточний стан речей в Ріо. Чудові картини, які дають багато матеріалу для роздумів. Про дві з них я сьогодні напишу.
Ще одне - на жаль, з якісною озвучкою цих картин зрозумілими мені мовами поки що не дуже, тож довелось дивитись на португальській із англійськими субтитрами. Виявилось, що у португальської мови досить цікаве звучання, тож я ні на мить не пожалкував про такі «незручності».

Елітний підрозділ

Назва в оригіналі: Tropa de Elite
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Як я вже згадував, картина попри спроби замаскуватись під бразильський «спецназ міста янголів» адресована більш думаючій аудиторії. Безумовно, фільм знято саме про бразильські реалії, але, звичайно ж, його проблематика справедлива для будь-якого людського суспільства. Ряд соціальних питань, що піднімаються в фільмі по справжньому вражає. Переглянувши «Елітний підрозділ», я по-іншому подивився на стан речей і у власній країні. Більшість проблем легше зрозуміти, коли вони тебе не стосуються. Дивлячись на власний дім перед очима завжди стоїть якесь марево, яке заважає тверезо оцінити ситуацію («У нас же не так!»). А тут – далека Бразилія, до якої ніяких сентиментів немає, тож на речі виходить дивитись значно реалістичніше. Гадаю, сказане вище, справедливе не лише для мене, але й для сотень тисяч глядачів «Елітного підрозділу» з інших країн.
Ну а як віднеслись самі бразильці до історії капітана Насіменто з бразильского спецпідрозділу по війні з нарокмафією? Якщо я скажу, що «Елітний підрозділ» та «Елітний підрозділ 2» стали одними з найуспішніших в прокаті за всю історію бразильського кінематографу, цього буде достатньо?
Якщо сонце сходить – значить це комусь вигідно. Жозе Паділья успішно руйнує примітивне замкнуте коло, яким дехто намагається пояснити проблеми в Ріо – «бідність – наркотики - бідність». Все що відбувається в суспільстві комусь вигідно. Інакше, воно б не відбувалось. Всюди переплітаються інтереси і прагнення. В цю гру грає кожен, хоча більшість не усвідомлює, що вони грають. Режисер вміло ілюструє це, ввівши в сюжет представників практично всіх верств суспільства.
Розглянемо найпростіший ланцюжок. Всі гравці шукають вигоду для себе. Найсильніші гравці – це влада. Найбільшу вигоду (гроші) в даний історичний момент існування держави можна підняти завдяки корупції та торгівлі наркотиками. То з якої це радості держава повинна боротись проти цих явищ? Це те саме, щоб дерево боролось проти своїх коренів.
Але я відволікся. Навіть якщо вам байдужий весь соціальний підтекст стрічки, її все-одно варто подивитись. Режисер ніколи не забуває, що, попри серйозність проблем, він все-таки знімає художній фільм для широкого кола глядачів, а не наукової групи експертів по соціології. Майстерність зйомок, людські долі, які неначе павутинки переплітаються та рвуться в цій історії, врешті-решт старий добрий драйв - Паділья не розчарує нікого.
А подивившись фільм, без жодних вагань тягніться за його другою частиною. Вона ні чим не гірша, а в дечому навіть краща.

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Елітний підрозділ 2

Назва в оригіналі: Tropa de Elite 2 - O Inimigo Agora É Outro
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Цього разу режисер вже без жодного маскування береться за бразильську систему, зводячи банальну стрілянину в кадрі в стилі італійського «Спрута» до мінімуму. Головний герой – все той же Насіменту, що волею долі отримав серйозне підвищення, а заодно - і краще розуміння, того, що відбувається у нього на очах. Разом із ним певне прозріння приходить і до шокованого глядача.
Режисер береться за найвищі щаблі системи. І раптом те, що видавалось правильним, логічним та простим в першому фільмі стає з ніг на голову. Бразильскій мафії ніби нанесено серйозний удар, але… Це зроблено лише для того щоб її місце зайняла поліцейська мафія. Руками Насіменто та його братів по зброї система всього лише трішки міняє свій вид доходів, залишаючи все інше таким як було.
Жозе Паділья безжально демонструє реальний процес еволюції системи та суспільства. Яким би цинічним цей процес не був. І як би гірко це не звучало, але держава бореться з криміналом не з благих міркувань, а просто тому, що в певний момент він стає їй не вигідним. Це саме стосується багатьох інших суспільних явищ.
І навіть зрозумівши, якщо не все, то дуже багато, нічого змінити неможливо. Герой Насіменту, настільки ж безсилий проти цього, як фізик, котрий блискуче може описати закони гравітації, але жодним чином не може вплинути на них.
На жаль, окрім відповідей фільм залишає ще багато питань. Люди люблять досліджувати все навколо, але зовсім не просунулись у вивченні власного виду. Картини Жозе Падільі – це чергові камені для бруківки, по якій ми йдемо на шляху пізнання самих себе.

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Світ стереотипів

noreply@blogger.com (Цінитель) — Tue, 03 May 2011 07:24:00 +0000

Продовжую неквапливий перегляд фільмів зі знайденої мною карти United States of Movies. Я вже якось згадував її в одному із попередніх дописів. Для кожного штату там обраний кінофільм, яким цей штат найбільше характеризується. Сьогодні хочеться розповісти про «представників» таких штатів як Джорджія («Звільнення»), Алабама («Мій кузен Вінні»), Луізіана («Південна гостинність») та Арізона («Виховуючи Арізону»).
Я не даремно виніс в заголовок слово «стереотипи». В кожній з чотирьох картин в тій чи іншій мірі проявляються стереотипи американського суспільства стосовно … своїх же штатів. Страхи, упередження, невігластво, штампи – повний суповий набір. Гадаю, що сторонньому глядачу «не з Америки» зрозуміти частину речей в цих стрічках буде непросто. Проте, це зовсім не означає, що фільми не цікаво дивитись :-)

Звільнення

Назва в оригіналі: Deliverance
Рік: 1972
imdb
КиноПоиск.Ru

Перед переглядом зі здивуванням дізнався, що картина є знаним представником 70-их та розглядається практично як взірцевий триллер тієї епохи. Забігаючи наперед, скажу, що свої лаври «Deliverance» заслужило не дарма.
На вікенд група міських жителів відправляється на сплав по одній із річок Аппалачів в штаті Джорджія. Місцевість дика, а тамтешнє населення виявляється цілком під стать місцевості. Зіткнувшись з насиллям і жорстокістю «городяни» намагаються дати достойну відсіч, оскільки в горах марно сподіватись на чиюсь допомогу.
Несподіваний фільм. Дивишся на екран, і розумієш – «такі зараз не знімають». Він не кращий і не гірший, він інший. Детально пропрацьований сюжет, колоритні сцени (в першу чергу згадується музична дуель на банджо). І … звіряча жорстокість. Щоб продемонструвати всю ницість і безмежну жорстокість людської натури режисеру абсолютно не потрібні ріки крові чи відірвані кінцівки. Він чудово справляється і без цього. Дуже цікаво, яку реакцію викликала картина в глядачів в той час. Згадуючи те, як сприйняли «Механічний апельсин» Кубрика, думаю що і тут не обійшлось без бурхливих реакцій.
А як вам портрет класичного «хіллбіллі» (селюка по-нашому) з картини? Безумовно, різниця між жителем мегаполіса та мешканцем халупи в забутій Богом американській глуші не тільки в різному акценті. Але змальовувати жителів з лісів як це показано в стрічці – явний перегин. Стрічка знята на певних стереотипах, і вона ці стереотипи ще більше поглибила. Страх перед невідомим, тим чого ти не знаєш і не розумієш – надзвичайно сильна штука. Саме завдяки такому страху з’являються картини на зразок «У пагорбів є очі», «Техаськя різня бензопилою», «Будинок воскових фігур» і так далі, і так далі.
Ну а «Deliverance» - справді непогане кіно, яке щоправда вимагає міцних нервів.
Ще одне - після перегляду цього фільму я обов’язково рекомендую глянути канадську чорну комедію 2010 року «Такер і Дейл» (Tucker & Dale vs Evil). Скажімо так – вона допоможе вирівняти враження. Одна з кращих сатир, які я дивився за останній час. По манері схожа на «Псів-воїнів» Ніла Маршала. Стрічка блискуче пародіює американські триллери стилю «Поворот не туди», але її основою є саме «Звільнення». Цей зв’язок справедливий і навпаки. Адже дивитись «Такера і Дейла» не подивившись «Звільнення», це те саме, що сміятись над «Дуже страшним кіно», не переглянувши до цього «Крик».

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

Південна гостинність

Назва в оригіналі: Southern Comfort
Рік: 1981
imdb
КиноПоиск.Ru

Майже через десять років після «Deliverance» американські кінематографісти знайшли чергового достойного «ворога» про якого можна знімати кіно. Цього разу не пощастило каджунам – франкомовній етнічній групі, що компактно проживає на півночі штату Луізіана серед боліт та алігаторів.
«Живуть обособлено? Говорять на іншій мові? Мало хто про них чув? – Так може там одні маніяки, які тільки і чекають на випадкового «пересічного» американця, щоб затягнути його на дно болота?». Боюсь саме такі думки виникли в частини американської глядацької аудиторії :-)
Відділення солдат під час навчань загубилось в місцевих болотах і випадково вступило в конфронтацію з … місцевими жителями, які розпочали на них полювання. Командир загинув першим, рація втонула – а отже ніщо не завадить режисеру влаштувати достойну бійню.
У вас викликає здивування питання як таке взагалі можливо? Схоже, що абсурдність ситуації придумана навмисно, для того щоб якомога чіткіше показати весь той бедлам який панує в деяких частинах американської армії. Звичайно, картину можна дивитись як звичайний бойовик, але можна спробувати «копнути глибше» і розібратись із тим, що саме показує режисер.
Для стороннього глядача фільм безумовно видасться повним алюзій на війну у В’єтнамі, хоча сам режисер всіляко відхрещувався від таких порівнянь. Не знаю… По-перше дія картини відбувається в 1973 році – саме тоді, коли американці покинули В’єтнам. По-друге, відділення солдат з картини належить до Національної Гвардії, тобто якраз того підрозділу американської армії, який ніколи не відправляли у В’єтнам і який перетворився в ті роки на заповідник усіх призовників, які намагались уникнути честі повоювати за Батьківщину на іншому кінці планети. По-третє – нам показують, що в екстремальній ситуації, люди можуть перетворюються на стадо переляканих овець не дивлячись на те, чи носять вони шеврони, чи ні. Що безумовно неприємно було споглядати деяким патріотично підкованим американцям, які ідеалістично вірять у власну армію.
По суті, автором фільму демонструється вся психологія поведінки під час збройного конфлікту. Не демонструється лише самий конфлікт. Не сприймати ж кількох мисливців-каджунів як гідного противника для армії США? Хоча.. Це ще як подивитись.

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

Мій кузен Вінні

Назва в оригіналі: My Cousin Vinny
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

Штат Алабама з точки зору жителя Нью-Йорка:
You know how corrupt it is here. The Klan's here, they're inbred,
they sleep with their sisters …Some of them do.
(цитата з фільму)
Двох хлопців судять за вбивство та пограбування. В їхню невинність місцева судова система не вірить ні на цент і єдина надія гостей з Півночі на одного знайомого адвоката. Який, щоправда, розбирається в судочинстві значно гірше, аніж в ремонті автомобілів.
Весела комедія з Джо Пеші у головній ролі. Безумовно, сподобається всім тим, хто любить картини про судову систему. В якості додаткового бонусу: знайомство героя Пеші та його подруги з «побутом та звичаями» штату Алабама.
Я чомусь звик до Джо Пеші як до актора виключно другого плану. А тут, виявилось, що йому просто не давали розкритись «на повну». Харизми Мела Гібсона, наприклад, у нього немає, але в багатьох кіножанрах це, погодьтесь, не основне.
Часто доводиться чути термін «гарна акторська гра». Що це означає для вас? Для мене – в першу чергу те, що фільм запам’ятається своїми особистостям. Не безликими Джоном, Білом та Майком, а саме Особистостям. Так ось «Мій кузен Вінні» може похвалитись цілим рядом яскравих персонажів. Суддя, прокурор, подружка героя Джо Пеші з маловідомим іменем Мона Ліза– гадаю, ви їх чудово запам’ятаєте.
Чим мені сподобалась стрічка? Відкрию страшну таємницю – вона СМІШНА. Дивлячись на штатівські комедії «нульових» років складається враження, що дар смішити людей на екрані було втрачено ще в похмуру епоху Середньовіччя. Але варто переглянути якусь добротну кінокомедію 90-их і ти розумієш, як близько знаходиться хороший настрій. На жаль, я не можу пояснити причини таких розбіжностей. Натомість просто констатую факт.
«Кузен Вінні» не намагається стати смішним фільмом. Він просто є ним.

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

Виховуючи Арізону

Назва в оригіналі: Raising Arizona
Рік: 1987
imdb
КиноПоиск.Ru

Не треба бути доктором Ватсоном, щоб здогадатись в якому штаті відбувається дія фільму. За режисерським пультом – брати Коени, а це значить, що далі мали б слідувати 2-3 абзаци безперервного потоку компліментів на адресу картини.
Мали б, але не будуть. На жаль, рання робота братів-режисерів з 23-річним Ніколасом Кейджем у головній ролі в мене особливого захоплення не викликала. Коени хотіли зняти фільм максимально несхожий на свою попередню роботу – кривавий триллер «Просто кров». Зупинились на жанрі комедії. Принаймні поки назвем це так, оскільки, я думаю, що з часом для всіх фільмів Коенів придумають окремий жанр :)
Я й сам не знаю, що чекав від цієї картини. Від Коенів ніколи не знаєш, що чекати. Єдине в чому можна бути впевненим – в якості фільму. «Виховуючи Арізону» в цьому плані не підвів, але – от біда – нічим особливим він мені не сподобався.
Сімейна пара Кейджа і Холі Хантер якась штучна, а їхні проблеми зі всиновлення видаються надуманими. Джон Гудман як завжди радує, але цього мало. Взагалі, це той рідкісний випадок, коли фільм не сподобався, а я навіть не можу толком пояснити «чому?».
Всім шанувальникам творчості Коенів ознайомитись зі стрічкою не завадить. Решта – особливо нічого не втратить пропустивши це кіно.

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

Ігри тронів

noreply@blogger.com (Цінитель) — Tue, 26 Apr 2011 21:32:00 +0000

Не зміг втриматись, щоб не обіграти в заголовку назву нового серіалу від HBO, але мова піде звичайно ж не про Старків та Ланністерів.
Коли я вперше побачив трейлер картини «ТРОН : Спадок» з пістрявими заголовками «Дісней представляє!» та «Тільки в ЗД!» моєму скепсису не було меж. Нічого іншого, окрім типової голлівудської пустишки, що спекулює на сучасних спецефектах я не очікував. Але ви знаєте… інколи дуже приємно буває зрозуміти, що ти помилився.
Те, що «ТРОН : Спадок» являється сіквелом особливо ніхто і ніде не афішував. Оригінальний «Трон» 1982 року значних лаврів не стяжав, і виявився успішно забутим широкою публікою. Натомість, основні сподівання творців фільму були на 3D. Технології, яку буквально воскресив своїм «Аватаром» Джеймс Кемерон.
Дивитись сіквел 2010 року не знаючи нічого про оригінал – все-таки моветон. Я переглянув спочатку «Трон», а потім і «Трон:Спадок». Причому навмисно зробив це за один день. Виявилось, що дві картини між якими 28 років різниці, надзвичайно поєднуються, просто-таки з синергетичним ефектом. Зміст і концепція першого множиться на прекрасну картинку та драйв другого – в результаті враження від стрічок плавиться в одне ціле. До речі, про враження:

ТРОН

Назва в оригіналі: TRON
Рік: 1982
imdb
КиноПоиск.Ru

Якби потрібно було б охарактеризувати фільм всього двома словами, то для «Трона» це були б: «ідея» та «графіка».
Сценарій в стрічці спочатку дивує, а потім навіть захоплює. За 16 років до «Матриці» нам пропонують оригінальну ідею віртуального світу зі своїми законами та правилами. Мені абсолютно не зрозуміло, чому цей фільм був настільки малопопулярним. Що ж, сподіваюсь гучна прем’єра сіквела змусить багатьох все-таки ознайомитись з першоджерелом.
Ідея представлення програм як живих, свідомих істот в своєму комп’ютерному світі… Переміщення на транспорті в цифровому просторі… Боротьба за життя та виживання… Прагнення влади… Я ще раз згадую, що мова йде про 1982 рік – тобто епоху, коли комп’ютерами користувалась лише жменька людей, а до розквіту таких понять як Інтернет та домашній ПК залишалось як мінімум 10 років. Деякі ідеї з стрічки можуть видатись смішними, деякі наївними, але я завжди ціню оригінальність. В Троні вона є.
Віртуальний світ картини не найкращий чи найдосконаліший з того, що демонстрували глядачу, але це справді щось «нове і несхоже» з величезним потенціалом. Абсолютно недивно, що «Дійсней» вирішив знімати сіквел саме по цьому проекту.
Теплі враження по собі залишає і сюжет. Епоха 80-их означає, що світ поки що рятувати ніхто і ні від чого не збирається. Героями рухають виключно власні інтереси. Хоча… Попри те, що головний герой стрічки цікавиться ніби-то лише власним гаманцем, всі бажаючі знайдуть у фільмі «друге дно». Тоталітаризм, релігійні переслідування, віра в Користувачів, які «створили цей світ», зрештою гладіаторські ігри для всіх програм, «які вперто вірять». Нічого не нагадує з людської історії?
Не можу не оминути й візуальну картинку. Так, на фоні свого наступника, «Трон» м‘яко кажучи не виглядає. Але. Вірите чи ні, але в 1982 році творці фільму просто перевершили себе і свої можливості. Те що, вони зробили можна навіть назвати революцією спецеефектів. Фільм будо висунуто на «Оскар» в цій номінації, але зрештою він був дискваліфікований комісією через… використання комп’ютерної графіки, що вважилось «чітерством»…
Не намагайтесь обманути себе словами «комп’ютерна графіка». Ось лише один приклад особливостей тодішніх технологій. В той час машини просто не могли сторювати динамічну картинку - лише статику. Тому будь-яка «комп’ютерна» сцена вимагала безкінечного вводу нових координат для об’єкту, що рухається. Координати вводили люди-оператори, що було по-справжньому велетенською працею.
Кумедно, але багато діснеєвських аніматорів відмовлялось працювати над фільмом, побоюючись, що розвиток комп’ютерів врешті-решт призведе до втрати роботи людьми-аніматорами. Мені цей факт нагадує ремеслені бунти в Великобританії під час промислової революції, коли розлючені робітники спалювали і ламали верстати та станки на заводах. Історія показала чим це все закінчилось. Все в цьому світі повторюється. Саботаж аніматорів не додав їм честі, а через 22 роки після створення «Трону» студія «Дісней» закрила свій підрозділ «ручної анімації» на користь комп’ютерної графіки…
Яким вийшов «Трон»? Самобутнє, хороше кіно, яке завдяки продовженню 2010 року засяяло новими барвами.

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

ТРОН: СПАДОК

Назва в оригіналі: TRON: Legacy
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Передивившись першу частину франчайзу, ми вже в курсі всіх «передумов», тому одразу можна перейти до розбору картини. При всіх свої плюсах, вона вийшла досить нерівна. Чому? Давайте розберемось.
Зізнаюсь, початок не вселяв особливого оптимізму. Перші хвилин двадцять фільм «розкачувався», балуючи глядача втечею від поліції, стрибками з парашутом і «хакерськими» викрутасами (команди які виконує син Ділінджера в терміналі і рівень його хакерської майстерності оцінить будь який користувач UNIX-системи :-) )
Зате потім починається справжнє 3D. Як в переносному, так і в прямому сенсі, адже тільки дійство в віртуальній реальності знято на 3D, всі інші сцени - 2D.
«Ех… Побачити б цей фільм в IMAX…» - ловлю себе на думці. А дивитись і справді є на що. Зі зміною обстановки картина ніби прокидається від сну. Чудові зйомки, чудовий звук, чудова Олівія Уайлд. При цьому всьому режисер ухитряється ніде не перегинати палку, скочуючись до розважального відеоатракціона. Ще більш дивніше те, що й сюжет не розчаровує. Діалоги героїв як і їхні дії на чудо змістовні, а деякі сцени викликають навіть захоплення.
Ви звертали увагу, що чи не кожен глядач, який пише відгук про це кіно обов’язково згадує сутичку в барі. І тепер я розумію чому. Як для «Діснея» - то знято і справді «серйозно». Один з найяскравіших моментів фільму. Додаткових бонусів безумовно додає персона програми Zuse (його названо в честь відомого німецького вченого Конрада Цузе). Чудовий персонаж і харизма. Як на мене, він просто як дві каплі води схожий на Француза з Матриці:Перезавантаження.
В сцені в барі є лише одна проблема. Після неї сценаристів ніби підміняють, сюжет котиться невідомо куди, і на екрані починає панувати типова «голівудщина»… Логіка зникає, натомість глядачу згодовують типові кліше в стилі «поки негідник готує армію для підкорення світу я проберусь в башту, заберу артефакт і врятую принсесу". Замініть деякі слова в цьому реченні на «Клу», «диск» та «Олівія» і ви отримаєте повне представлення про сюжетні перипетії цієї частини фільму. Фінал дещо «витягує» враження, але негативний осад від того раптового провалу все-таки залишається.
Неможливо не згадати про музику… Це просто чудово. Навіть більше – надзвичайно! З часів Inception жоден саундтрек не справляв на мене такого враження. Daft Punk практично випустили свій четвертий альбом, повністю написавши музику для стрічки. Слухати музику з «Трона» можна годинами, навіть якщо ви не пристрасний прихильник стилю «хаус». Людині, яка вирішила залучити французьку групу до створення фільму, слід поаплодувати.
До речі, на початку квітня по мотивам саундтреків до картини Дісней випустив диск з реміксами під назвою Tron Legacy R3c0nf1gur3d. Як він? Скажу так - якщо вам сподобався оригінальний саундтрек, то пропускати R3c0nf1gur3d категорично не рекомендується :)
Ось такі вийшли в мене враження. Я справді задоволений, що познайомився зі всесвітом «Трона». Невідомо, звичайно, яким вийде продовження, зйомки якого, до речі, практично вирішена справа. Але ті два фільми, які маємо зараз, без сумніву рекомендую до перегляду.
P.S. В картині є момент, коли Куорра розповідає Сему, що їй рідко вдається обіграти його батька в грі «Го». В цьому немає абсолютно нічого дивного. На відміну від шахів, де комп’ютерні програми складають гідну конкуренцію чемпіонам світу серед людей, в грі «Го» комп’ютери рідко коли можуть обіграти навіть посереднього гравця. Ось чому Куорра, яка частково сама є програмою не може обіграти людину – Кевіна Флінна.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Список Мартіна

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sat, 23 Apr 2011 09:11:00 +0000

Будучи прихильником творчості американського фантаста Джорджа Мартіна, я досить часто заходжу на російський фан-сайт письменника 7kingdoms.ru. Серед потоку новин про довгоочікувану прем’єру серіалу «Game of Thrones» від HBO і вихід «A Dance with Dragons» в липні, з цікавістю помітив лінки на дві статті Мартіна, де той розповідає про свої ТОП-10 фільмів в жанрі НФ та фентезі. За характеристикою кожної картини відчувається рука справжнього фанату жанру і прочитати ці дві статті виявилось досить пізнавально. Хоча було б дивно, якби один з найвідоміших письменників-фантастів не розбирався в фільмах про фантастику, правда ж? Не стану аналізувати «позиції та заслуженість» картин в списках – впевнений, що в кожної людини є власний список і власні думки, на які місця і які фільми ставити. Натомість серед згаданих Мартіном фільмів, я помітив кілька таких, які ще не бачив, і які могли б мене зацікавити. Про них піде мова сьогодні

A Scanner Darkly

Назва в оригіналі: A Scanner Darkly
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Українська Вікіпедія радує дивовижним перекладом назви стрічки - «Помутніння». Для тих, кому важко відслідкувати етимологію цього іменника – зайдіть в російську Вікіпедію :) Scanner Darkly і справді важко перекласти. В мене свого варіанту, чесно кажучи, немає, але вже краще використовувати назву в оригіналі, аніж те україно-російське «Помутніння».
Стрічка дуже незвична, як це часто буває з фільмами знятими по мотивам творів Філіпа Діка. Культовою персоною в світі фантастики, між іншим. Відверто кажучи, я ніколи не розумів причини такого пієтету та захоплення перед людиною, яка чи не половину своїх творів написала перебуваючи в наркотичному дурмані. Так, в його творах є оригінальні ідеї, але їх аж ніяк не більше ніж в інших фантастів! Інша справа, що його незвичне життя завжди приваблюватимуть публіку більше, ніж традиційні будні рядового письменника.
Як би там не було, а Scanner Darkly, Дік написав проходячи реабілітацію від наркозалежності. Написав практично за лічені тижні. За ці ж лічені тижні майже через 30 років було й знято фільм. Кіану Рівз, Вайнона Райдер, Роберт Дауні молодший і компанія зібрались на двадцять днів в Техасі і видали «на гора» результат. Але цікаве не це, а те, що пост-продакшн зайняв … півтора роки. Всі відзняті матеріали піддали ротоскопії (художники поверх кожного знятого кадру малювали власний кадр). А це - надзвичайно ресурсоємка праця. Не зовсім ясно, чому використовували людей, а не комп’ютери. В будь-якому випадку, саме ротоскопія різко виділила стрічку з ряду подібних і дозволила реалізувати певні режисерські задумки та ефекти.
Чому я так «ходжу навколо», не переходячи до самого фільму? А не особливо є до чого переходити – перед нами історія про наркоманів (junkies), поліцейських по боротьбі з наркоманією (narcs) і жахливий наркотик Substance D. Душевні страждання героя Рівза, довжелезні діалоги «ні про що» Дауні молодшого, детективні повороти завдяки персонажу Вайнони Райдер – все це ніби і не погано, але все-одно не надто цікаво. А от що цікаво – так це scramble suit. Спеціальний костюм, який використовують агенти для приховування власної особистості. Дивовижний винахід фантазії Філіпа Діка, який чудово реалізований художниками в картині. Якщо не захочете дивитись фільм, перегляньте хоча б якийсь трейлер, де цей костюм показано.
Мало не забув – як ви думаєте, яка группа озвучила фільм? Правильно! Варіантів тут і бути не могло – Radiohead
Чи варто дивитись фільм? Попри власну не високу оцінку я скажу «так». Він оригінальний і ні на що не схожий, а це вже достоїнство. Ну і крім цього, ті, хто додивляться цей артхаус до кінця не будуть розчаровані кінцівкою.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Темна зірка

Назва в оригіналі: Dark Star
Рік: 1974
imdb
КиноПоиск.Ru

Університетська робота Джона Карпентера знята за ультранизький бюджет як така собі пародія на картини про космос, штучний інтелект і мужніх космонавтів. Не варто шукати тут якихось прихованих посилів та глибоких думок. Людина розважилась і зняла кіно. Причому, деякі моменти там вийшли досить непогано – прибулець-талісман, заморожений мертвий капітан, що дає поради (це до речі запозичено з твору Філіпа Діка), ну і звичайно ж бомба зі штучним інтелектом. Її «Let there be light» ви запам'ятаэте надовго, якщо переглянете картину.
Карпентер зняв, фільм, написав музику, озвучив одного із персонажів, і навіть встиг таємно помститись жадібному продюсеру (в одному з моментів на екрані комп’ютера з’являється нецензурщина на його адресу). «Завдяки» економії якість відео і звуку – одні із найгірших, які ви можете собі уявити. З іншої сторони – припустимо, що хтось би надав Карпентеру мільйони на створення спецефектів. І як би ті спецефекти виглядали б зараз?
Враження від перегляду залишились змішаними. З однієї сторони – відверто слабеньке кінце зняте для розваги. З іншої, саме в ньому ви зможете побачити не один і не два прийоми, які потім будуть використані в фантастичних фільмах майбутнього. Починаючи від «Чужого» і далі по списку.

Оцінка: 5/10
40-80 роки, оцінка:5/10

Заборонена планета

Назва в оригіналі: Forbidden Planet
Рік: 1956
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей фільм Мартін гордо поставив «номером один» в своєму списку НФ. Що таки змусило мене стрічку переглянути. Нехай і через 55 років після прем’єри :)
Взагалі, завдяки даті «1956» я готовий «пробачити» фільму дуже багато. Особисто ви, багато знаєте відомих НФ картин знятих ДО цієї дати? Так ото ж. Зі сприйняттям спецефектів ніби розібрались – що у нас з сюжетом? Як не дивно, але епоха 50-их і тут дається взнаки. Ви звикли в фільмах до екіпажу психів та екстремалі, корумпованого начальства, розпусних жінок і кінцівок де всі гинуть? Забудьте про це. У нас фільм з 50-их років, а це значить, що в ходу фрази «красень капітан», «мужній порятунок» «прекрасна і наївна дочка великого вченого», «відданий екіпаж». Незвично, правда?
До речі, роль капітана тут виконує не хто інший як Леслі Нільсен.
Ближче закінчення фільму сюжет досить цікаво розкручується, але все одно не покидає відчуття, що ти дивишся казку. Гарно поставлену, з дорослими героями, але казку. А коли проходить розчулення з приводу зйомок НФ в 50-ті і перестаєш вірити в справжність почуттів на екрані, то приходить нудьга.
На сайті imdb на 2013 рік ніби заплановано рімейк. Мартін в своїй статті влучно і лаконічно написав що він думає про це: «Please, no!»
Я вже хотів було завершувати статтю, але вирішив полізти на форум «Кинопоиска», і ознайомитись із «гласом народа». Натрапив там на два дотепні коментарі, які тим не менше дуже влучно ілюструють різницю епох:
1) «В своё время поражал воображение спецэффектами (говорят людей с сеансов выносили)»
2) «Когда в фантазийном интерьере появилась девица в супер-миниюбке с прекрасными формами и тупыми репликами, так и представилось продолжение в духе современного порно, чисто в качестве психологической защиты, иначе диалоги раздражали»

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

Коло обраних

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sat, 02 Apr 2011 19:48:00 +0000

До “Оскара» можна відноситись по-різному. Для одних – це абсолютна нагорода, наявність якої причислює картину в пантеон «обраних та вічних». Для інших – дешева позолечна статуетка, яку видають на тщеславному атракціоні спонсорованому голлівудськими товстосумами. «Фільм отримав Оскара!» - просто подумайте якою різною інтонацією можна вимовити цю фразу.
Я намагався ніколи не впадати в жодну з описаних вище крайностей. Для мене «Оскар» – це популярна кінонагорода і непоганий спосіб звернути увагу на певні картини, які я міг пропустити на протязі року. Номінанти на «Оскар», як не крути, являються результатом певного відбору. Ніхто не гарантує, що ці фільми сподобаються, але певна якість глядачу гарантована - відверто нікчемні стрічки сюди не можуть потрапити апріорі. Цього року мені вдалось переглянути практично всі картини-номінанти на «Кращий фільм року» за виключенням 3-ої частини «Історії іграшок» (я і перші дві-то не бачив) та «Справжньої мужності» братів Коенів (обов’язково подивлюсь пізніше). Детально про кожен фільм я напишу нижче, проте якщо вмістити враження в одну фразу, то вийде «місцями непогано, але нічого надто особливого».
*Свідомо виношу за дужки зі списку конкурсантів картину «Початок» (кращий фільм 2010 року для мене). На мою думку, це не типова «оскарівська» картина і потрапила вона в цей список завдяки технічним номінаціям.

Соціальна мережа

Назва в оригіналі: The Social Network
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Стрічка мене приємно здивувала. Попри прізвище режисера я очікував продукт значно халтурніший. Таку собі кольорову мішуру про сучасні США без жодного натяку на якийсь цікавий сюжет. Іншими словами – очікував двійника «Волл Стріт 2». Проте Фінчер зумів витиснути максимум з документальної історії, показати нам цікавих персонажів, закрутити все це в добротний сюжет. Простіше кажучи - у нього вийшло зняти фільм, котрий варто дивитись. Не думаю, що якусь особливу роль тут зіграв саме бренд Фейсбука та його успішність. Кіно такої якості приречене на успіх, незалежно від того про яку соціальну мережу воно знімається :-)
Постать Цукерберга? Чудово. Зображено просто чудово. Мені байдуже, яка там частина справжня, а яка надумана Фінчером, але образ вийшов надзвичайно переконливим. Те саме стосується і оточення Цукерберга – його друзів та ворогів, його заздрісників та просто байдужих.
Великою помилкою буде стрибати на картину в пошуках так званого «рецепту успіху». Ризикую відкрити для когось Америку, але такого рецепту просто-напросто не існує. Тому якщо глядача гнітять питання на зразок: «Ну як, як він цього добився? Що він зробив не так як всі?» - то нічого з такого перегляду не вийде. Стрічка не про це. Не дивуйтесь, але вона про такі банальні речі, як «люди та відношення між ними». І дивитись її непідробно цікаво.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Боєць

Назва в оригіналі: Fighter
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Що приготувало нам кіно з такою свіжою та оригінальної назвою? Спортивна драма? Хм..
В часи кінопрокату цієї стрічки довелось почитати на «боксерських» форумах немало незадоволених вигуків. «Чому саме Уорд? Чим він відомий, що він виграв? В світі боксу море більш достойних кандидатів для екранізації!». Навряд чи режисер беручись за фільм не був в курсі масштабу величини Міккі Уорда в боксерському світі. І тим не менше – було вибрано саме цього бійця.
Причина, на мій погляд, лежить на поверхні. Знімати кіно виключно про спорт майже не можливо. Ну не може фільм складатись з нарізки успішних боїв перемішаної з виснажливими тренуваннями в спортзалі! Публіці таке набридне вже через 10 хвилин. А тим не менше, бої і тренування – це і є ВСЕ життя більшості професійних боксерів, яким не пощастило стати зіркою. Що ще показати? Як вони приходять до дому і цілують дружину? Чи як в розпачі після програного бою «порушують режим» в найближчому барі?
Стосовно Уорда – то тут до послуг сценаристів просто-таки багатющий бекграунд. Матір-агент, брат – бувший боксер, поточний наркоман, ватага сестер, підступний та загребущий промоутер (а вони бувають інші?). Одним словом, повний набір, де є розгулятись кінобратії. І вони… таки гуляють. «Боєць» вийшов досить пристойною життєвою драмою, а не сухим документальним фільмом про бокс. В чергове порадував Бейл – його роль старшого брата таки заслужила свій «Оскар».
Фанати боксу теж не залишились обділеними – окрім гарно поставлених фрагментів боїв, в кадрі регулярно з’являються реальні боксери та справжні коментатори каналу НВО, а методика показу боїв дуже схожа на звичну картинку під час трансляції боксерських боїв в Штатах.
Картина зірок з нема не хапає, але в цілому залишає позитивне враження.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

З дітьми все нормально

Назва в оригіналі: The Kids Are All Right
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо кожного року в список номінантів не просочиться якесь кінце про расові/сексуальні/релігійні меншинства/більшості – то це буде не «Оскар». Цього року шановне журі схоже було вражене до самих фібрів душі історією двох старих лесбіянок. До речі, фільм знятий (ким би ви думали?) - старою лесбіянкою(!).
Без сумніву, найслабкіший учасник оскарівського забігу. Нудний та бездарний . Що б там не стогнали про міцну роль «Кларисси Старлінг» і «непростий сюжет» - не вірте. Нам пропонується невеликий відрізок побутового життя «нетрадиційної» пари, які «сурогатно» виростили парочку дітей. Одна з учасників «пари» раптом вирішує зрадити суровим лесбійським будням на користь … страшно сказати … мужика. Чим провокує небачені душевні страждання в «своєї половинки». Мабуть, передбачалось, що страждання розділить і глядач. Частково ці надії виправдались – я ледве достраждав до кінця цього «шедевру».
Що цікаво, на зорі своєї режисерської кар’єри Ліза Холоденко вже знімала кіно про «нетрадиційні пари». Схоже режисера згодом відчула, що «тема розкрита недостатньо». Взагалі, деякі режисери і кінокритики, як складається враження, щиро вірять, що самої теми «нетрадиційності», «меншості» вже цілком достатньо, щоб вийшов Фільм, і нічого більше не потрібно. А дарма.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Зимова кістка

Назва в оригіналі: Winter's Bone
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Картина викликала суперечливі відчуття. З одної сторони – небанальна історія, що розгортається серед пагорбів Озарка(http://en.wikipedia.org/wiki/The_Ozarks) радує нас міцною акторською грою та суворим реалізмом. З другої сторони – картина явно переоцінена та перехвалена критиками.
Безумовно, в наш час не кожен ризикне показати бідність в Сполучених Штатів. Особливо, коли ця бідність вибивається за стандартні рамки: «нещасні чорні в процвітаючому мегаполісі». Бідність в Штатах буває і серед білих, а коли приходить скрута, вона рідко запитує якого кольору в тебе шкіра. Камера режисера – рідкий гість в депресивних сілких районах «старої доброї Америки». Тому «Зимова кістка» і виглядає настільки небанально на фоні інших картин схожої тематики.
З антуражем розібрались. Як щодо динаміки подій? Тут все значно гірше. Щоб не вживати слово «дурнувато», застосую термін «примітивно». Безумовно, 17-річна дівчина, яка тягне всю сім’ю на собі грає переконливо. Але ті речі, які по волі режисера вона змушена робити на протязі картини, нічого крім розчарування не викликають.
Я б міг переказати весь сюжет в одному реченні, але не хочу спойлерити для сміливців, які все-таки подивляться фільм. Чи варто дивитись? Можливо і варто. Ось тільки не варто багато очікувати при цьому.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

127 годин

Назва в оригіналі: 127 Hours
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Турист пішов в похід наодинці, в результаті нещасного випадку важким каменем нещасному придавило руку в ущелені. Він провів там 127 годин.
З цих двох речень, в яких поміщається справжня персональна драма людини Дені Бойл зняв кіно. Мінімум акторів на початку та в кінці, трішки флешбеків в середині. Решту часу глядач проводить наодинці із головним героєм та клятим каменем, який ніяк не відпускає затиснуту руку. Утримати увагу в таких умовах – нелегка задача, навіть для такого майстра як Бойл. Але повинен сказати, що йому це вдалось.
За гіркою іронією долі головний герой втікає в своїх походах від набридливих людей, шукаючи душевного спокою серед дикої природи. Але в своїх втечах він зрештою перегинає палку і через відсутність людей, він яких він так тікав – мало не гине. Роздумам над власною долею, місцем в житті, вчинкам зробленим або не зробленим приділено багато екранного часу. В буденному житті люди настільки заклопотанні своїми «невідкладними справами», що у них навіть не вистачає часу задуматись над питанням «куди я рухаюсь?». І тільки опинившись на межі смерті людина починає думати про життя. Дені Бойл красиво показує це.
Специфіча стрічка, яка буде цікава далеко не кожному. Але своє місце серед оскарівських номінантів вона все-таки заслуговує.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Королівська вимова

Назва в оригіналі: The King's Speech
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Чому наші прокатники завжди перекладають російський же ПЕРЕКЛАД, а не пропонують свій варіант – для мене загадка. От звідки вони взяли це «Король говорить»?
Цьогорічний оскарівський тріумфатор виявився міцним добротним фільмом … без жодної претензії на геніальність. Так часто буває, коли на рівні абсолютно все - починаючи від акторів та закінчуючи детально підібраним реквізитом для зйомок. Але цього виявляється замало для справжнього прориву. Не вистачає тієї самої «іскорки».
Задумайтесь, як би ви оцінили цей фільм не знаючи про нього абсолютно нічого? Якби це був просто безіменний сірий диск з якимось англійським фільмом. Чи були б оцінки настільки високі? Я от чомусь сумніваюсь.
Стрічка знята на основі реальних подій, але оскільки 99% глядацької аудиторії історії все одно не знає, то для НАС інтрига зберігається до самого кінця :-)
Що ще б я згадав про цей фільм? Ну по-перше, хоча це історія про короля, який не може нормально говорити, будь-який дубляж все-одно адекватно передасть те, що відбувається на екрані. Справа в тому, що король саме заїкається, з грамотністю та знанням слів у нього все гаразд.
По-друге – я чомусь звик шукати в англійських фільмах «англійську атмосферу». А тут її практично немає. Фільм настільки американізований, наскільки це можливо, що є безумовним мінусом.
Ну а по-третє, стрічка просто-напросто не викликає особливих емоцій. Не знаю чому. А без емоцій в цьому блозі отримати оцінку вище «сім» неможливо :-)

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Чорний лебідь

Назва в оригіналі: Black Swan
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей фільм викликав найбільше обговорення в кириличному інтернеті серед усіх інших. Його хвали, його хаяли, про нього говорили. Жінок в кінотеатри тягнула рідкісна «балетна тематика», чоловіків – їхні жінки. Ну і можливо загримоване обличчя Наталі Портман з кіноплакатів.
Після перегляду думки звичайно ж розділялись. Хтось казав «якісь дурниці», інші ж навпаки шукали затаєного змісту і вселенської істини в кожному кадрі. Причому чим більшим кінознавцем себе людина вважає, тим більше «затаєного змісту» вона мала знайти :-) Я думаю, істина як завжди посередині. Наталі Портман створила дуже переконливий образ, і під орудою вмілого Аронофскі зуміла передати цей образ глядачу. Роль Ніни є визначальною для картини. Всі питання та всі розгадки знаходяться в ній. Інша справа, що далеко не на кожне питання слід шукати відповідь.
Режисер влучно показує який жах і терор людина може спричинити сама собі при певних умовах. Пам’ятаєте знамените «Сон розуму породжує чудовиськ»? Самоізоляція Портман і той нереальний жахливий світ, в який вона себе заганяє зрештою дають відповідний ефект. Як наслідок героїня починає тонути у власних кошмарах. Ніщо так ефективно не може знищити людину, як вона сама. Ось чому я б не радив надто захоплюватись «пошуком істини».
Повертаючись до чисто глядацького аспекту, то фільм розчарував. Страхи і проблеми Ніни для більшості глядачів видадуться надуманими та несерйозними, а якщо при цьому слово «балет» викликає сонливість, то є всі шанси, що фільм не сподобається.
Естети звісно можуть у пошуках гострих відчуттів спробувати заглибитись у внутрішній світ нашої балерини. Але… ви справді вважаєте, що воно того варте?

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

READY! SET! HUT!

noreply@blogger.com (Цінитель) — Tue, 15 Feb 2011 08:07:00 +0000

Минулого разу я писав про бейсбольні фільми а також про те, що сподвигло мене на їх перегляд. Як і було заплановано, сьогодні розповім про кілька картин присвячених американському футболу. На жаль, дві з них виявились досить посередніми і тільки магічні «Нічні вогні п’ятниці» якось виправили ситуацію.
Система функціонування американського футболу в Штатах цікава сама по собі і без жодних кінофільмів. На шляху до успіху практично будь-який гравець проходить три щаблі: шкільний футбол, університетський футбол, професійна ліга. Далеко не кожному, хто розпочав свій футбольний шлях вистачить сил та вміння заграти на університетському рівні, не кажучи вже про профі. Успіх та популярність професійної ліги – це зрозуміла річ. Але особисто для мене виявилось величезним сюрпризом популярність шкільного та університетського футболу. Вони там не те що популярні, це явище яке можна порівнювати з релігією. Часто-густо шкільна команда 17-річних юнаків стає головною гордістю всього міста. На її матчі кожної п’ятниці ходять як на фінал Супербоула в місцевому масштабі. Для багатьох хлопців шкільний футбол – це не просто розвага, це шанс заявити про себе, «вирватись з провінції», потрапити до найпрестижніших університетів країни. Щодо університетських команд, то за них вболівають цілими штатами. На деяких матчах (університети грають по суботах) аудиторія на стадіонах сягає 100 000 чоловік.
Всі сьогоднішні картини присвячені шкільному та університетському футболу. Бажаючих ознайомитись із трудовими буднями NFL відсилаю до атмосферного «Any given Sunday» Олівера Стоуна. Ось там чесно і без купюр показані всі «fame and shame» американських професіоналів. До речі, це чи не єдиний фільм з колекції відомого режисера, який мені сподобався.

Руді

Назва в оригіналі: Rudy
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru

Дуже наївна, але зворушлива та добра стрічка. Хлопець, якому природні дані не дозволяють по-справжньому проявити себе в американському футболі все життя мріє заграти за футбольну команду католицького університету Нотр Дам (штат Індіана). Закінчивши школу, він кілька років працює на заводі, але трагічна загибель його кращого друга змушують Руді переглянути своє життя. Попри супротив рідних, без грошей і хорошого атестату він відправляється на зустріч своїй мрії.
Зізнаюсь, я був вражений тим, наскільки відданим можна бути в своїй любові до клубу. Наскільки цінною може бути сама можливість числитись в команді. Наскільки фантастичним може бути відчуття, коли вперше в житті ти вибігаєш з тунелю на гру…
Попри свої позитивні якості в стрічці багато умовностей і недоречних пауз, не кажучи вже про те, що сам футбол знову показаний недостатньо. Тому вердикт – в принципі, непогано, але могло бути значно краще.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Пам'ятай про Титанів

Назва в оригіналі:Remember the Titans
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Фільм розпочинається наступною фразою «In Virginia, high school football is a way of life», що безумовно вселяє оптимізм. Але раджу не поспішати, а приглянутись до назви штату і року, в якому відбуваються події. Отже: Вірджинія, 1971 рік. Що це означає? Правильно, перед нами картина присвячена питанням расизму з усіма витікаючими з цього наслідками. Звичайно, футбол в кадрі буде, але до кінця фільму я так і не зможу позбутись думки, що стрічку знімали про расизм, а не про футбол. Самовпевнений Дензел Вашингтон, в ролі тренера, дві школи: «біла» і «чорна», яким прийшов наказ «зверху» змішати своїх футболістів, виставивши змішаний склад – що ще треба для потрібної затравки? Расове питання в спорті завжди було актуальним, інше питання, що я збирався дивитись не «расовий» фільм, а просто фільм про футбол. Не вийшло.
В 2011 році в NFL лише 30% відсотків гравців є білими. Расова проблема зникла? Сумніваюсь. Чим далі від камер великих телеканалів, тим глибші розбіжності. Насправді, є великі сумніви, що ця проблема зникне хоча б колись – занадто багато факторів впливають на ситуацію.
Особисто я – обома руками «за» рівні права для всіх людей на нашій планеті. Але я не вірю, що різні раси можуть безконфліктно співіснувати, утворюючи змішане суспільство. В першій же спірній ситуації винних почнуть шукати не по справедливості, а по кольору шкіри, виду релігії і так далі. Саме тому історія, яку нам розповідають в картині (всі помирились і «ого-го» як заграли) сприймається досить скептично.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Нічні вогні п'ятниці

Назва в оригіналі: Friday Night Lights
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

Ця стрічка по своєму драматизму «відстрілялась» за всі п'ять попередніх «спортивних» фільмів, про які я писав. Це не просто спортивна стрічка, це справжній ФІЛЬМ. «Friday Night Lights” я запросто можу порекомендувати будь-якому кіноману, як хороше та якісне кіно. При цьому «Вогні п’ятниці» ще й примудряються демонструвати нам на екрані масу цікавого футболу. Сюжет побудований навколо шкільної команди з міста Одеса, штат Техас. Їхня ціль – чергове чемпіонство штату. І на цьому шляху кожен гравець змушений буде побороти найбільш серйозного супротивника – себе самого.
Не оминає стрічка і расову тематику. В ній лунає своєрідна відповідь ідеалістичному фільму з Вашингтоном. В першу чергу згадується вихід команд на поле в фіналі штату – всього хвилинна сцена, але як багато в ній вміщує режисер... Ех, далеко не все так просто в Датському Королівстві.
До речі, щодо фіналу. Без сумніву – це одна з найсильніших спортивних сцен, які я коли-небудь бачив на «великому екрані». Жорстокі зіткнення, закипаючі емоції, шокуюча кінцівка… Хочеться просто встати і вигукнути : «Браво! Хлопці, це було круто!»
Будь-який фільм про на спортивну тематику намагається в першу чергу показати душу свого виду спорту. «Нічні вогні п’ятниці» підійшли до виконання цієї мети близько, як ніхто.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Двері в бейсбол

noreply@blogger.com (Цінитель) — Mon, 14 Feb 2011 07:32:00 +0000

За останні два з половиною місяці вдалось подивитись порівняно невелику кількість фільмів. Не те, що я втратив смак до кінематографу, зовсім ні. Просто доволі несподівано взявся відкривати для себе заокеанські бейсбол та американський футбол. В грудні насолоджувався записаними матчами плей-офф Major League, в січні – прийшла пора американського футболу, яка закінчилась чудовим Суперболом. До цього часу я практично нічого не знав про ці види спорту, але тепер відчуваю себе так, неначе переді мною відчинили двері у два величезних і захоплюючих всесвіти, покинути які буде майже неможливо. Безумовно, ніщо не здатне зсунути улюблений футбол з «місця №1», але … відтепер я зовсім по іншому сприйматиму квітень (старт бейсбольного сезон) і вересень (старт NFL).
До чого такий «не кіношний» вступ? Справа в тому, що закінчення сезонів вищезгаданих видів спорту я вирішив підкріпити переглядом тематичних кінофільмів. Ввівши в Google нехитрі фрази “best movies about baseball” і “best movies about American football” я взявся обирати. Сьогодні напишу про три «бейсбольні» стрічки, які вдалось переглянути. Одразу повинен зробити застереження – попри всі спроби картин присвячених спортивній тематиці, рідко котра з них вдається по-справжньому «народним» фільмом. Частіше, вони цікаві виключно фанатам того виду спорту, якому присвячені. Звичайно, можна дивитись фільм про бейсбол без жодного поняття про правила бейсбола. Але, повірте, задоволення від того буде не те.
Так вже вийшло, що всі три картини, якщо не комедії, то дуже близькі до них. Воно і правильно. Чомусь видається, що про цей чудовий вид спорту сумні картини знімати недоречно. Недарма самих бейсболістів називають світлим іменем «boys of summer». Отже, розпочнемо.

Містер Бейсбол

Назва в оригіналі: Mr. Baseball
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

«Мр. Бейсбол» - досить відоме на наших теренах кіно, в якому героя Тома Селека викидають з основного складу New York Yankees (ви ж чули про цю команду?) і відправляють «покращувати форму» в … команду японської бейсбольної ліги.
Тут потрібно зробити зауваження, що Японія фігурує в даній картині не дарма. В країні сонця, що сходить, бейсбол надзвичайно популярний. Безумовно, рівень гри там слабший аніж в США, проте це нікому там не заважає. Країн де бейсбол на перших ролях у світі не так вже й багато (окрім США, Японії сюди ще можна віднести деякі країни латинської Америки). Тому якщо раптом гравець з Major League виявляється безробітним у нього не такий вже й великий вибір. «Заслання» - це не білет в одну сторону. Якщо гравець знову заграє, у нього високі шанси повернутись в США в одну із провідних команд. Скажімо, стартовий пітчер цьогорічних чемпіонів Американської Ліги Texas Rangers Кобі Льюіс провів кілька років в Японії, що не завадило йому успішно повернутись.
Саме по такому сценарію і рухається наш фільм. Звичайно, Селек заграє. Звичайно, він повернеться в Штати. Але фішка фільму далеко не в інтризі сюжету. Набагато цікавіше дивитися на зіткнення культури американського бейсболу і бейсболу японського. На зіткнення характеру типового «простецького» янкі з «типовим» японським тренером, серед предків якого неодмінно мали бути якісь самураї. Якщо ви ще не здогадались, то «Містер Бейсбол» - яскравий приклад американської комедії 90-их років, в якому знайшлось місце як і багатьом кумедностям, так і цікавим бейсбольним нюансам. Останнє особливо припало мені до смаку, оскільки саме через бажання побачити побільше бейсболу на екрані я і взявся за цей фільм.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Дархемські бики

Назва в оригіналі:Bull Durham
Рік: 1988
imdb
КиноПоиск.Ru

Можливо, один із найколоритніших фільмів про бейсбол. Дивлячись його, значно ближче підходиш до розуміння, чому бейсбол настільки феноменально популярний вид спорту в Штатах (тільки з 1973 року він віддав пальму першості американському футболу). Ця картина не про яскравих гравців, мільйонні контракти чи незабутні фінали в Світових серіях. У світлі існування Major League якось забувається про існування Minor League – про бейсбол на локальному рівні. Про маленькі містечка, маленькі команди, більшість гравців яких ніколи не заграє на вищому рівні, маленькі стадіони, які втім рідко бувають порожніми. Переглянувши цю стрічку, розумієш, чому американська фраза «в моєму місті Є бейсбольна команда» звучить по-справжньому гордо.
В епіцентрі сюжету двоє бейсбольних гравців – неймовірно талановитий пітчер, якому щоправда заважає вітер в голові і досвідчений кетчер-ветеран, котрого керівництво команди запросило в надії «зробити людину» з молодого таланту. Поруч з цим дуетом весь час присутня третя особа - шалена фанатка «Биків», а по сумісництву і femme fatale, яка вважає своїм обов’язком кожного сезону звабити когось із гравців команди. Не стану розкривати деталі, чим завершиться цей трикутник, натомість розповім дещо про фільм. В першу чергу сподобалось те, що режисер не намагався догодити всій публіці не знайомій з азами бейсболу, урізавши його показ до класичного: «Джонсон на біті! Удар! І це хоумран! Вони перемогли!». Показано багато тонкощів цього виду спорту, що додає картині особливої «ізюминки».
В процесі перегляду я отримав справжню насолоду, спостерігаючи за ігровими буднями команди. Нехай це прозвучить дещо пафосно, але дивлячись ось на такі маленькі команди, ти справді відчуваєш любов американців до гри. Справжню любов, відданість та захоплення. Тут ніхто не отримує космічні гонорари, що тим не менше не заважає людям грати та отримувати від цього задоволення. Знову ж таки як і з попередньою картиною, я не можу рекомендувати її всім без виключення «до перегляду», але фільм хороший.

Оцінка: 7/10
40-80 роки:, оцінка:7/10

Вища ліга

Назва в оригіналі:Major League
Рік: 1989
imdb
КиноПоиск.Ru

Major League – мабуть найкумедніший з трьох переглянутих фільмів. Чого тільки варті молоді Чарлі Шин і Уеслі Снайпс. В стрічці описано зліт команди Cleveland Indians, яка несподівано для всіх і навіть в супереч командного боса виграє свій дивізіон. Тут мені хочеться зробити історично-географічну ремарку. Команда з Клівленда обрана режисером зовсім недарма. І я зараз поясню чому. Так вже повелось, що за Клівлендом, розташованим на берегах озера Ері закріпилось неприємне прізвисько - «Mistake on the Lake» (Помилка біля озера). Точне походження цього терміну не зовсім ясне, говорять, що воно пов’язане з промисловістю, якою в свій час був «нашпигований» Клівленд. Американці, як й інші країни далеко не такі вже й однорідні, як хотять видатись. Жителі прибережних регіонів зневажають Середній Захід, називаючи його «fly-over MidWest», Середінй Захід недолюблює жителів Півдня (“rednecks”) ну і так далі. Тому дивуватись виникненню такого прізвиська для Клівленда не варто. Інша справа, що термін «Mistake on the Lake» давно вже б забувся, якби раптом не був відновленний спортивними невдачами команд з Клівленда (ключова фраза «the-cleveland-curse-no-major-sports-championships-since-1964»). Так сталось, що Клівленд є єдиним великим американським містом чиї команди нічого не вигравали у Великій Четвірці (американський футбол, бейсбол, хокей, баскетбол) з 1964 року. Хокейного клубу в NHL у Клівленда немає, а от бейсбольні Cleveland Indians, футбольні Cleveland Browns і баскетбольні Cleveland Cavaliers мучаться до цих пір. Особливо трагічно виглядає доля Cavaliers, які з 2003 року на чолі з Леброном Джеймсом рвались до чемпіонства в NBA, але їх весь час зупиняли то Сан-Антоніо, то Бостон, то Чикаго. Зрештою, Леброн Джеймсу це набридло, він перейшов в 2010 році до Miami Heats, а Cavaliers зараз плетуться на останньому місці.
Власне, читачу тепер повинно бути зрозуміло, чому творці картини обрали в якості команди-героя картини, тих чия назва в Штатах зараз асоціюється зі словом «невдача».
До речі про картину, а точніше її сюжет. Хитра господарка клубу, якій глибоко начхати на спортивну честь команди, вирішує «злити сезон», заради того, щоб клуб міг розірвати контракт з містом і перебратись в процвітаючий Маямі, звідки гостинно махають зеленими купюрами. Заради такої мети, основний склад практично розганяється, а замість них набирають казна-кого. Ось тільки проблема - ці казна-хто раптом розпочинають грати і як грати! Попри банальний розвиток подій (чого варта лише схема «вирішальний матч сезону проти злих «Янкіс») фільм переглядається практично на одному диханні. Та що там, я рази три прокручував фінальні кадри назад, щоб помилуватись на тріумф Шина, Снайпса і компанії.
Працює класична формула: «просто» - «смішно - «наївно» - «цікаво». Славна картина про славний вид спорту.

Оцінка: 7/10
40-80 роки:, оцінка:7/10

Мости у вічність

noreply@blogger.com (Цінитель) — Mon, 07 Feb 2011 21:37:00 +0000

Міст в Терабітію

Назва в оригіналі:Bridge to Terabithia
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Прекрасний фільм, який я б нізащо не подивився, якби мені трапився шанс повернутись в минуле. Не можу віднести себе до надто чуттєвих глядачів, але востаннє такі тугу і жаль при перегляді фільму я відчував хіба що в «Зеленій милі» Стівена Кінга. «Міст в Терабітію» - це хороше і миле кіно, яке раптом, без підготовки, просто-напросто знищує глядача. Поворот сюжету в фінальній частині просто приголомшив і шокував мене. Це був неначе жорсткий удар який жбурнув мене на землю. Удар після якого не те що не можеш, а просто вже не хочеш підійматись. Згодом я піймав себе на гірких питаннях, котрі зопалу хотілось кинути режисеру та сценаристу – «Чому так? Для чого?!». В кількох прочитаних до перегляду рецензіях згадувалось, що «Терабітія» - це досить сумна стрічка. Брехня. Вона не просто сумна, вона безжально скрутить вас і не залишить ще довго після перегляду.
«Міст в Терабітію» - це стрічка про дитячі мрії та дружбу, стрічка про пошук власного місця в житті, стрічка про …скажу я сковтнувши гіркоту… оптимізмі та віру в краще.
Якщо ви все-таки вирішите переглянути цей фільм, я назву це мужнім вчинком. Тільки не сприймате все надто близько до серця – інакше буде дуже важко.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Велика риба

Назва в оригіналі:Big Fish
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Цю картину я дивився наступного дня після «Терабітії» і на контрасті «Велика риба» здалась мені ще більш ніякою, ніж вона є насправді. Безумовно, в Бартона є свій стиль. Але моя проблема полягає в тому, що чим більше я дивлюсь картин цього режисера, тим менше мені цей стиль подобається. Пістрявий бал-маскарад царює практично в кожному фільмі. Бал без танцюристів – це не бал, тому не можу не представити головних осіб на цьому дійстві. Зустрічайте - простенький та нудний сюжет, невиразні герої, якась нечітка мораль – ось вони, наші герої.
Задумка у «Великій рибі» ніби й непогана, але Бартон настільки захоплюється другорядним, що під кінець фільму стає важко розрізнити основну сюжетну лінію. Режисер знімає для себе, для задоволення – і це плюс. Результат зйомок слабо зрозумілий глядачу – а це мінус.
Знову дозволю собі повернутись до «Терабітії» (в своїх думках я повертатимусь до неї ще довго). Обидві картини показують казку в реальності. Але роблять це настільки по-різному і з настільки різним ефектом, що спільного у них практично нічого немає. Мені було б по-справжньому цікаво почитати думки людей, яким сподобалась стрічка Бартона, а, точніше, хотілось би дізнатись – «Що саме там сподобалось?». А поки, коротко підіб’ю підсумки стосовно «Великої риби»: ні риба, ні м’ясо.

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Весна, літо, осінь, зима ... і знову весна

Назва в оригіналі:Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Продовжуючи філософську тему, поверну в напрямку творіння корейського режисера Кім Кі Дука. Фільм я переглянув ще на Різдво, але гадаю відгук про нього доречно буде розмістити саме в цьому пості.
Що можна сказати… Досить незвичний досвід. Відчуваєш повне занурення в іншу культуру, філософію, релігію. Багато речей не розумієш, багато трактуєш по-іншому як це передбачав режисер. І тим не менше дивитись цікаво. В фільмі практично немає діалогів. Майже все необхідне доноситься до глядача за допомогою образів. Такий стиль інколи просто зачаровує. Щиро вважаю, що фільм варто переглянути кожному фанату кінематографу, принаймні, заради розширення власного кругозору.
Критики пишуть, що ця стрічка стала результатом творчого розвитку та режисерського «змужніння» Кім Кі Дука. Сподобалась фраза «він йшов до цього фільму». Якщо ви (як і я) не дивились інших картин режисера, то спробуйте хоча б переглянути трейлер до знятого раніше скандального «Острова». Всього кількох хвилин повинно вистачити, щоб зрозуміти походження фрази наведеної вище.
І все-таки я був би не щирим, якби написав, що фільм мені сподобався. Всі «східні» філософські стрічки я схильний примітивно ділити на дві категорії – «чужа філософія, але можу з нею погодитись» і «чужа філософія, погодитись не можу». До першої категорії відніс би ,наприклад, «Героя» (Чжана Імоу) і «Сім самураїв» (Акіро Куросави), до другої – «Тигр підкрадається, дракон ховається» (Енга Лі) і «Ляльки» (Такеші Кітано). Так ось, творіня Кім Кі Дука беззаперечно потрапляє в другу категорію. Занадто багато речей в його картині мені «чужі» та незрозумілі. Зрештою, це мій смак і мій вибір. Дивіться – оцінюйте.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Cinema 2010

noreply@blogger.com (Цінитель) — Thu, 23 Dec 2010 18:35:00 +0000

В січні цього року в одному зі своїх дописів я публікував відео на прекрасний відеомікс кіноновинок 2009. Минув майже рік і keesvdijkhuizen (автор відео) радує нас підбіркою «сезону 2010»

Як на мене, вийшло не так енергійно як в минулорічному ролику. Хоча, в цілому, досить непогано. Зрештою, сам автор зізнається, що «Cinema 2010 is a lot darker and deeper than 2009», тому не варто шукати 100% схожості.
До речі, з подивом констатую, що впізнав значно менше картин, аніж минулоріч. І це при тому, що в загальному фільмів переглянув приблизно таку ж саму кількість. Втрачається смак до новизни … ?

Легенди нічних стражів

noreply@blogger.com (Цінитель) — Mon, 20 Dec 2010 13:27:00 +0000

Назва в оригіналі:Legend of the Guardians
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Ніколи не задумувались, яким чином ви обираєте картини для перегляду? Методом «все підряд»? Чи може «знайомі порекомендували» ? А може «це один з найдорожчих фільмів цього року, треба йти на перегляд»? Чи все-таки «там грає мій улюблений Річард Гір – пропускати не можна»? Останнім часом я частенько використовую відбір «по режисеру». Після «Хранителів» я всерйоз намірився не пропускати жодного фільму Зака Снайдера, тому і взявся за перегляд «Стражів» - звичайного, на перший погляд, мультика, якого я обов’язково оминув би увагою, якби не прізвище режисера.
Враження після перегляду залишились «різні», проте позитив безумовно переважає. Так, перед нами чергова мультяшна «історія» з білими і чорними героями, легендами та подвигами, мріями та їх казковою реалізацією. Так, щось подібне глядач вже бачив і не раз. Але в Снайдера вийшло все зняти таким чином, що про певну вторинність і наївність якось не думаєш. Та й немає коли про це думати – на віражах совиних крил явно не до цього.
Зізнаюсь, мені дуже сподобалась ідея «пташиного всесвіту». Воістину немає меж фантазії хорошого сценариста. Ну а запаморочливі кадри совиного польоту вкотре заставили пожалкувати, що в моєму місті немає справжнього 3Д-кінотеатра.
Мультик трохи нагадує «Як приручити дракона», хоча по своєму стилю це більш похмура історія. Власне про двоякість в позиціонування влучно написали на російському Кінокадрі – ніби і не для дітей, але й не сувора історія для дорослих (перший фільм Снайдера без рейтингу R(!). Можливо, саме це і послужило причиною не самих високих касових зборів.
Звукова палітра мені чомусь нагадала музичну тему з «Шерлока Холмса» Гая Річі, хоча композитори у стрічок різні. Не можу не згадати ще один цікавий факт - одну з пісень для мультика виконала группа … Owl City. Ну ще б пак – з такою-то назвою!
По мірі можливостей я завжди намагаюсь прислухатись і оцінити мову, якою говорять персонажі картини. Звісно бувають абсолютно «невиразні» в цьому плані картини, коли з екрану до нас доноситься «рафінована американська-англійська». Але буває і навпаки – згадайте хоча б картини Коенів, в яких правлять бал акценти та говірки жителів різних штатів. Щодо «Стражів», то попри американський статус фільму, я був більш ніж переконаний, що чую саме британську англійську. Чому Снайдер вирішив озвучувати саме так? Не знаю, відповіді я не знайшов. Зате прочитав цікаву інформацію на IMDB по цій темі: «The young owl Eglantine is the only character in the film who does not speak in an Australian accent» Як бачимо, мій слух мене підвів – нас радували австралійським, а не британським англійським.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Справжнє кохання

noreply@blogger.com (Цінитель) — Fri, 26 Nov 2010 13:33:00 +0000

Назва в оригіналі:True Romance
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru

Не перестаю дивуватись особистістю Квентіна Тарантіно. Якимось неймовірним чином в нього щоразу виходить здивувати глядача по-новому. Саме такі думки були в мене після перегляду кіноновели Тарантіно з фільму «Чотири кімнати». Щоправда фільмів від Квентіна не так вже й багато, тому доводиться звертати увагу і на те, до чого він не має прямого відношення, а, скажімо, лише пише сценарій. Отже, після «Чотирьох кімнат» захотілось ще чогось «тарантіновського». Вирішив глянути на «Справжнє кохання». Воно зняте в 1993 році Тоні Скоттом по першій частині велетенського сценарію, який в свій час написав Тарантіно. Другу частину в 1994-му успішно зіпсував Олівер Стоун (його «Natural born killers» я дивився кілька років тому. Більш бридкішого та огиднішого фільму відтоді згадати не можу).
Не скажу, що чекав чогось неординарного. Ви ж прекрасно знаєте, що таке фільми від Тоні Скота: кислотна жовто-зелена картинка, багато претензій на екшн, неясна біганина протягом всього фільму, Дензел Вашингтон зі стурбованим виразом обличчям і завжди простий як п'ять копійок фінал картини. Якщо забути про Дензела Вашингтона, то Скотт в «Справжньому коханні» зняв напрочуд типове для себе кіно, в чергове довівши, що із спільного у нього зі своїм братом - Рідлі Скоттом - лише прізвище, але не талант.
Не хочу, щоб у вас склалось хибне враження. True Romance не таке вже й поганеньке кіно – є там і достойні епізоди, особливо на початку. Олдмен та Уокен, зокрема, видаються просто-таки створеними для ролей негідників. Але коли арена дії переміщується з Детройту в Лос Анжелес, починаєш поступово розчаровуватись.
До речі, про «місце дії». Що ви знаєте про Детройт? «Місто американської автопромисловості» - скажуть одні. «Вотчина Емінема та хокейної команди «Red Wings» - додадуть інші. Факт полягає в тому, що Детройт на даний момент вмираюче місто. З одним із найвищих рівнем бідності та злочинності в США. Думаю, це трохи пояснює чому легендарного «Робокопа» знімали саме тут. Детройт розцвів завдяки промисловості в середині минулого століття. Завдяки цій же промисловості, яка не витримала конкуренції з японцями та європейцями, а також енергетичним кризам 20 ст., місто тепер успішно загниває. «Дженерал Моторс», «Форд», «Крайслер» - на цих китах в свій час трималось тут все. MotorCity – це друге ім’я Детройту.
Чесно кажучи, доля Детройту на порядок цікавіша і трагічніша сюжету True Romance. Місто, яке 50 років тому налічувало більше 1,6 мільйона населення тепер не дотягує навіть до мільйона. З 900 тисяч сучасного населення 81(!) відсоток складають темношкірі. Кожен третій житель Детройта живе за межею бідності. Завдяки бунтам незадоволених працівників ще в 60-ті роки почалась так звана «втеча білих з Детройту» . Тільки в Детройті для приїжджих є змога помилуватись таким унікальним явищем як «міські прерії» - це бувші житлові квартали, покинуті своїми власниками і знесені місцевою владою, щоб у наркоторговців не виникало бажання створювати там притони. В надії хоча б якось оживити місто, в його центрі був побудований бізнес квартал з кількома хмарочосами. Але, як не дивно, наявність хмарочосів не надто допомогла економіці міста.
Не дивно, що головна героїня фільму з іронією говорить про те, що її кохання розпочалось в такому місті як Детройт. Не дивно й те, що при першій же можливості вона це місто залишає…
Чому мені не сподобалось «Справжнє кохання»? Не знаю. Можливо, тому що режисер не використав весь потенціал такої великої ватаги хороших акторів. А може справа в антипатії до головних героїв стрічки. Ну аж ніяк не тягнуть вони на людей, за яких хочеться вболівати. Жадність, жорстокість, брехливість – всі ці якості потрохи «випливають» на протязі фільму. А тут ще й притягнута за довжелезні вуха розв’язка…
True Romance – досить непересічне кіно, яке варто подивитись будь-якому кіноману. Але, в той же час, це кіно, яке я навряд чи комусь особливо порекомендую...
P.S. Сподобалась фраза головного героя: I knew something must be rotten in Denmark. Судячи з усього, Шекспір в Детройті популярний :-)

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Фарго

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 14 Nov 2010 17:15:00 +0000

Назва в оригіналі:Fargo
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru

2008 рік. Картині «Старим тут не місце» дають Оскар в категорії «Найкращий фільм», а я відкриваю для себе таке явище в кінематографі як брати Коени. Навмисне використовую термін «явище», оскільки для митців такого масштабу банальне «режисери» буде замало. Я бачив їхні картини і до цього - іронічні «Ігри джентльменів», культовий в певних кругах, проте не надто припавший мені до душі «Великий Лебовський». Окремим пунктом стоїть «Прочитати та спалити» - поки що єдина картина Коенів, яка мені не сподобалась. Але саме після «No Country for Old Men» я по-справжньому зміг оцінити величезний талант цього дуету. Фільми Коенів вчать цінувати кожен кадр. Вони вчать думати. Завдяки ним я в чергове заново відкриваю для себе світ кінематографа.
Про «Серйозну людину» я вже писав. Наскільки пригадую, тоді постав лише «7» - занадто низька оцінка для фільму, котрий я згадував і через два місяці після перегляду. Після цього почергово були переглянуті «Бартон Фінк», «Де ж ти брате?» і «Фарго». Я навмисно не дивлюсь всі їхні фільми «підряд», розтягуючи задоволення, немов гурман в ресторані. Про поневіряння сценариста в Голівуді та Одісею Джорджа Клуні я обов’язково напишу в майбутньому, а сьогодні спробую поділитись враженнями про «Фарго».
Ви колись щось чули про Міннесоту? Штат тисячі озер, «штат суслика». Штат чудернацьких акцентів та батьківщина Коенів. Вони народились та виросли в пригороді Міннеаполіса.
Фільм базується на реальних подіях. Саме таке неправдиве повідомлення хитрі Коени розмістили на початку картини, для того щоб глядач «краще повірив в цю історію».
Я думаю, ніхто надто не образиться, якщо я не затримаюсь на звичайному описі сюжету, який крутиться навколо викрадення дочки багатія заради викупу. Для цього існують спеціалізовані сайти, два з котрих я завжди вказую поруч із заголовком кожного фільму, про який пишу. Натомість одразу перейду до найцікавішого – вражень.
Десь вище, я вже згадував про цінність кожного кадра. Це складно пояснити – і ніби якісь звичайні люди, і ніби в не надто екзотичних ситуаціях – а ти дивишся з захопленням і просто не можеш відірватись! У всіх картинах Коенів ти відчуваєш справжню атмосферу того місця, де це все відбувається. В мене не надто великий досвід перегляду фільмів на мові оригіналу, але фільми Коенів у цьому плані одні з найскладніших. Яка гра слів, яка злива ідіом! Оцініть цей шматок звичайного діалогу, який я не полінився витягти із субтитрів:
- You got to listen to me on this one, Wade.
- Heck, you don't know. You're just whistling Dixie here.
- I'm saying, the cops, they can advise us on this. I'm saying, call a professional.
- No. No cops. That's final.
- This is my deal here, Wade. Jean is my wife, here.
- I gotta tell you, Wade, I'm leaning to Jerry's viewpoint here. We gotta protect Jean.
- We're not holding any cards. They got them all, so they call the shots.
- You're darn tootin'. - Damn it.
- I'm telling ya.
- Well, why don't we?
- I'm thinking we should offer them half a million.
- Now, come on, here! No way, Wade. No way.
- We're not horse-trading here, Wade.
- Yah.
- We gotta bite the bullet on this.
- Yah.
Акценти в картині шикарні. Коли поліцейська допитує двох проституток і всі троє активно використовують оце ‘Yah’ , без сміху та захоплення на цю сцену дивитись просто неможливо.
Скажу чесно, після цієї стрічки штат Міннесота я запам’ятаю надовго. Ці пейзажі, ці люди, ця мова, цей стиль життя та мислення… Ви, наприклад, чули про таку штуку як «Minnesota nice»? Виявляється, це специфічний стиль поведінки характерний для жителів цього штату.
Додам кілька слів і про пейзажі – зйомкам серйозно заважала одна з найтепліших зим в тих краях за останні 100 років. Використовували навіть фальшивий сніг, що прекрасно видно по великій кількості незамерзлої води в кадрі.
Впевнений, ви не знайдете в стрічці чогось екстраординарного. Я, наприклад, не знайшов. Натомість просто зрозумів – ось такі картини і називаються справжнім кінематографом.
Доводилось зустрічати думку, що «Фарго» - це один із найпростіших фільмів Коенів. Не знаю. Безумовно, «Фарго» - не «Бартон Фінк», але по яким критеріям його називати простим? Він простий, бо в ньому по ходу дійства «всього» дві відсилки до картин Стенлі Кубрика? Смішно.
На завершення хочеться розповісти про один кумедний факт. Чому саме «Фарго» я вибрав для перегляду? Через довжелезний список нагород з кінофестивалів? Ні, я про нагороди тоді і не знав. Подивитись стрічку мене «змусила» ось ця картинка під назвою «Сполучені Штати Кінофільмів» (клікніть на ній для повного перегляду):

Замість кожного штату – назва фільму, з яким найбільше цей штат асоціюється. Не пам’ятаю, в якому блозі я її знайшов, зате добре пригадую одне з питань в коментарях: «місто Фарго знаходиться Північній Дакоті – чому на карті фільм представляє Міннесоту?». Нехай це прозвучить смішно, але саме ця географічна дилема і стала останньою соломинкою по якій я вибрав наступний фільм Коенів для перегляду.
До речі, зверніть увагу, скільки взагалі картин Коенів на цій мапі. Не знаю як вам, а мені це багато про що говорить.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Хороше забувається швидко?

noreply@blogger.com (Цінитель) — Fri, 05 Nov 2010 22:16:00 +0000

Не завжди виходить знайти очевидні спільні риси для фільмів чергового огляду, проте в даному випадку це не так вже й складно. Якісні, хороші картини для сімейного перегляду, які тим не менш забудуться більшістю вже через кілька днів.

7 років в Тибеті

Назва в оригіналі:Seven Years in Tibet
Рік: 1997
imdb
КиноПоиск.Ru

Історія особистостей, дружби та вірності, мужності та терпіння. Притча, основана на документальних подіях – тим неймовірніше виглядає її екранізація. Молодий Бред Піт в ролі легендарного австрійського альпініста, котрий волею долі провів кілька років в Тибеті, ставши близьким другом юного Далай Лами.
Красива повість про загадкову та незвідану для більшості з нас країну та про переоцінку життєвих цінностей, яку чомусь не оцінили в Китаї, заборонивши Бреду Піту в’їзд в цю країну після прем’єри стрічки. Взагалі, фільм надзвичайно універсальний – тут вам і драма, і війна, і гори, і кохання. І все це органічно поєднане та подане глядачу. Чому ж я не задихаюсь в схвальних епітетах, і не проголошую спіч про незаслужено забуті «шедеври кінематографа»? Вся справа в тому, що на мій смак режисер всюди «зрізає кутки». Нам показують «м’яку драму», «спокійний фільм про війну», «пуританське кохання» ну і так далі. Фільм рівний і добротний, але далеко не визначний.
P.S. Для цінителів англійської рекомендую особливу увагу звернути на епізод з арештом героя Генріха Харрера. Порівняйте беззубий «німецький англійський» героя Піта з блискучою вимовою британського офіцера. Дві різні планети!

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

1900

Назва в оригіналі:La leggenda del pianista sull'oceano
Рік: 1998
imdb
КиноПоиск.Ru

Давним-давно по телебаченню я кілька разів бачив фрагменти фільму, але мотивації подитись «від і до» все не вистачало. Зрештою цей ролик на YouTube мене таки переконав.
Останніми роками, наша публіка не надто слідкує за італійським кіно. Не ті часи. А дарма, сучасні італійці знімають не гірше від свої легендарних попередників. Згадайте хоча б «Малену». Що стосується «1900», то він з самого початку орієнтувався на англомовного глядача, хоча в плані бюджетних зборів особливих бонусів це йому не додало.
Надзвичайна історія. Це ж треба до такого додуматись! Геніальний піаніст, який все своє життя провів на трансокеанському лайнері, не бажаючи ступати на землю. «Це занадто великий корабель для мене» - сказав якось він своєму вірному другу. Лірична, глибока та трохи сумна історія, яка неначе чудова партія на піаніно гіпнотизує глядача. Проте, відкинувши сентименти, слід визнати, що стрічка дещо затягнута, а харизми Тіма Рота (в ролі головного героя) вистачає не завжди. Зрештою, і сам його вибір викликає внутрішній спротив.
Перед тобою лежить весь світ, тобі достатньо зробити один крок! Хоча… Чи настільки цей вибір очевидний і простий для кожного із нас?

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Хороший рік

Назва в оригіналі:A Good Year
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Хороший режисер + хороші актори + Франція = Хороший рік. Але, згадуючи відому приказку, - «Хороше, ворог найкращого». Я не думаю, що в даному випадку хтось збирався знімати шедеври «нетлінні у віках». Нам показали легку, ненав’язливу стрічку з безпрограшним сюжет про «виноградну спадщину в сонячній Франції». Розбавили сценарій чесною американкою і Лондонською біржею цінних паперів. Кілька простеньких жартів, трішки драми для смаку. Подивився, посміхнувся і забув.
Що ж найбільше сподобалось? Атмосфера. Атмосфера південної Франції передана неперевершено. Велетенський занедбаний маєток, тенісний корт в бур’янах і стародавній басейн, виноградники, скромне французьке містечко де всі знають всіх, вечеря в кінотеатрі «під відкритим небом» - всі ці дрібні деталі неначе складають картину намальовану справжнім митцем. Ти відчуваєш СПРАВЖНЮ Францію…
P.S. Привид трейлера Inception все ніяк не відпускає мене. Коли героїня Маріон Котійяр сказала "There's something you should know about me", я мало не впав зі сміху :-)

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Як приручити дракона

Назва в оригіналі:How to Train Your Dragon
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

І знову тут ситуація аналогічна до попередніх. Класна стрічка, гарний мультик, який сподобається і дорослим та дітям. Але… ну не «ВАЛЛ-І» це! І навіть не «Рататуй»! При перегляді картини від Дрімворкс відчуваєш приємні легкі емоції, які успішно полишають тебе одразу після фінальних титрів. «Про що мультик?» - спитає мене хтось. «Ну.. там… хлопець дракона приручав, дівчині заодно намагався сподобатись..» - буде моя відповідь. «І як?» - з в’ялим ввічливим інтересом продовжить співрозмовник. «Та.. в принципі дракона приручив, дівчині сподобався» - видам я всі хитросплетіння сюжету. Ось таке кіно.
До речі, не можу не скористатись нагодою штурхнути авторів стрічки. Ну хто, хто робить з головним персонажем таке в кінці В МУЛЬТИКУ? Я розумію, що він у вас вікінг і все таке, але це ж МУЛЬТИК!
Резюме. Дивитись в компанії будь-якого розміру або без компанії. Приємні півтори години вам гарантовані. Але на більше не сподівайтесь.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Інколи краще жувати, ніж знімати

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 31 Oct 2010 20:54:00 +0000

Картини в сьогоднішньому огляді об’єднує те, що всі вони в тій чи іншій мірі пов’язані з релігійною тематикою. Відповідь на те, що буває, коли Голівуд лізе в релігію, а також чому всі картини сьогоднішнього огляду можна сміливо пропускати повз увагу, шукайте нижче.

Книга Ілая

Назва в оригіналі:The Book of Eli
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Гнівно критикувати картину язик все-таки не повертається. Нічого особливого, проте й відвертим провалом не назвеш. Такий собі бойовичок середньої руки епохи пост-апокаліпсису з нетривіальною кінцівкою. Ба більше, перші хвилин п’ятнадцять його навіть цікаво дивитись! Проте далі сценарій замінюють фразою «крутий ковбой входить у вороже місто», і глядачу стає відверто нудно. Головний герой (Ілай, як нескладно здогадатись із назви) не кваплячись прокладає свій шлях через натовп ворогів, ліниво пострілюючи з берданки та відмахуючись блискучим тесаком. Він рухається на Захід, він несе свою Книгу. Щоб життя не здавалось простим, у нього на шиї висить молоденька «героїня», яку теж доводиться захищати.
Нудно, дешево, неоригінально. Фільм не сприймається ні як бойовик, ні як притча. Звичайно, останні хвилини картини змушують подивитись на речі по-іншому, але дивитись заради них цей затягнутий фільм зовсім не обов’язково.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Легіон

Назва в оригіналі:Legion
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Куди рухається людство, якщо фільми подібного роду примудряються збирати непогану касу? Жменька вцілілих людей в закусочній «in the middle of nowhere» відстрілюється від зграї духів та одержимих, в надії «дати людству другий шанс». Дурнішим за сценарій цієї картини виглядає тільки його реалізація. Повзання по стелі, одинокі фургончики з морозивом, фінальний двобій ангелів - і ти мимоволі починаєш шкодувати, що страйк американських сценаристів закінчився так рано. Якщо якимось дивом ви потрапите на перегляд цього шедеверу, негайно вимикайте мозок, це збереже його ресурс.
Бувають картини, які не варто дивитись, а бувають картини, які не варто навіть знімати. Останній варіант якраз про «Легіон»

Оцінка: 3/10
новинки, оцінка:3/10

Догма

Назва в оригіналі:Dogma
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

Стрічка задумувалась як інтелектуальна іронія на релігію, а в результаті отримали бездушний відразливий треш. Я не стану згадувати про те, що картина образила почуття багатьох віруючих людей – схоже на це автори сподівались в першу чергу. Натомість скажу, що дивитись без огиди певні епізоди цього «кіна» було просто не можливо. Я ще б зрозумів, якби стрічка іронічно вказувала на «недоліки та перегини». Але я не розумію, як можна знімати фільм прийнявши постулат «для нас немає нічого святого» за догму?
Про що думав режисер знімаючи цю беззмістовну м’ясорубку в фіналі? А …знаю! Мабуть, він просто хотів зняти «найбільш беззмістовну м’ясорубку в фіналі». Нехай вас не вводять в оману прізвища акторів – практично ніякої акторської гри тут немає. Вона і не потрібна, оскільки режисер грає в безпрограшну гру – «Шокуй глядача якоюсь дурницею спочатку, а далі робимо все що завгодно, ніхто вже не зверне на це увагу».
Я не зрозумів ні мети, ні засобів цієї картини. В свій час стрічка викликала значний резонанс. Приблизно такий резонанс, який викликає шматок болота вкинутий в чисту воду. Це найбільш влучне порівняння, яке приходить на думку в даному випадку.

Оцінка: 4/10
90-2000 роки, оцінка:4/10

Шедевр 2009 під музику шедевра 2010

noreply@blogger.com (Цінитель) — Fri, 22 Oct 2010 18:32:00 +0000

Рідко вставляю відео в блог, але цю красу оминути просто немаю права.

Ці нові та прекрасні фільми

noreply@blogger.com (Цінитель) — Wed, 20 Oct 2010 21:17:00 +0000

Це трапляється кожен рік. Кожен рік безвідмовна та бездушна голлівудська машина виробляє такі ж бездушні високобюджетні фільми і, щиро посміхаючись, пропонує їх глядачу. І кожен рік глядач, задоволено облизуючись, проковтує чергову порцію нікчемностей та нісенітниць. Мене важко віднести до поціновувачів такої продукції, що, ти не менше, не заважає мені щороку вперто переглядати такі шедеври. Звідки цей мазохізм? Не знаю. Десь в глибині душі завжди жевріє надія – «А раптом?». Та й взагалі, для мене допустимо переглянути 10 картин жанру «на смітник», якщо серед них є шанс випадково потрапити на класне кіно. Саме таким чином я відкрив для себе прекрасних «Хранителів»…

Цього разу ніяких відкриттів не сталось: сміття та примітивізм царюють на ниві «цьогорічних блокбастерів». Отже, зустрічаємо наших героїв!

Зелена зона

Назва в оригіналі:Green zone
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Все ніяк не відпускає американців жадання зняти щось вартісне про Ірак. Ну просто не можуть спати спокійно. Але ця тема, немов Бермудський трикутник, якимось магічним чином фільтрує всі нормальні ідеї та сценарії, в кращому випадку залишаючи глядачу такі посередності як пропіарений оскароносний «Повелитель бурі». Чи вірив я, що автори шикарної трилогії про Борна зможуть зняти щось краще? Не дуже. В результаті в них вийшов звичайний потужний бойовик (мабуть найкращий екшн про Ірак на даний момент), який забувається через 15 хвилин після перегляду. Через 10 років після вторгнення голлівудські сценаристи несміливо піднімають питання «а може там і не було зброї масового знищення?» Було б смішно, якби не було так сумно.
В неперевершеній «бойовій» атмосфері хлопцям не відмовиш. В кінцівці фільму взагалі відчуваєш себе прямим учасником подій. Але цього мало, безмежно мало… Ну нічого, відіб’ють бюджет витрачений на «Зелену Зону» і обов’язково знімуть щось краще ;-)

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Залізна людина 2

Назва в оригіналі:Iron Man 2
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

В огляді цієї картини відчуваєш непереборне бажання використати високоінтелектуальний літературний зворот «повна фігня» і перейти до наступного фільму. Коли йдеш на сеанс таких шедверів, кінопрокатники просто зобов’язані вивішувати таблички «Обережно! Викликає отупіння!». Найсмішніше ж те, що перша частина франчайзу попри всі свої недоліки на фоні другої виглядає просто «Бартоном Фінком» від братів Коенів.
Пройдемось коротко по сюжету – його немає. Гра акторів – три рази «ха-ха». Робота оператора, композитор? Не будемо довго знущатись, а просто перейдемо до наступної картини.

Оцінка: 2/10
новинки, оцінка:2/10

Робін Гуд

Назва в оригіналі:Robin Hood
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

З величезним розчаруванням я ставлю цей фільм в нашу компанію. Я сподівався на сіквел «Гладіатора», а отримав сіквел «Королеви Єлизавети». Щось в хлопців не вийшло… Хоча, враховуючи якість сюжету, тут і дивуватись немає чому. Перші хвилин 15 ти ще віриш та сподіваєшся, ну а потім покірно чекаєш закінчення сеансу. Тут вийшло принаймні те саме, що в «Зеленій зоні» - ніби зібралась класна команда, але забули написати сценарій. Ясно, що порівняно з іншими «героями» огляду (окрім «Зеленої зони») «Робін Гуд» - у нас «ого-го», але досягненням це не назвеш.
З кумедного. Дещо розважили кіномеханіки кінотеатру, в якому я дивився фільм. Через проблеми із звуковою апаратурою, вони час від часу, самі того не знаючи, радували нас фірменим звуковим ефектом з «Малхоланд Драйв». Пам’ятаєте те знамените гудіння в особливо драматичних моментах стрічки Девіда Лінча? ;)

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Принц Персії

Назва в оригіналі:Prince of Persia: The Sands of Time
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Ви здивуєтесь, але великій частині глядачів цей «цирк на дроті» по-справжньому сподобався. Хлопці, ви що знущаєтесь? Оця примітивщина? Ось цей дитячий садок, картонні персонажі, мавп’ячі стрибки скопійовані з як мінімум десятка попередників – ось це вам сподобалось?
Закрученість сюжету безумовно триматиме в напрузі … школярів початкових класів. Жарти? А там були жарти? Мабуть, я проспав. Таке враження, що американці намішали все що вони знали про Схід (знання в основному почерпнуті з таких же фільмів), втиснули це в посміховисько під назвою «сюжет» і видали «на-гора». Зізнаюсь, пишучи ці рядки я відчуваю певне роздратування – не то на людей, що знімають і ЗНІМАТИМУТЬ ДАЛІ таку ХАЛТУРУ, чи то на себе, що все-таки подивився цей фільм.

Оцінка: 3/10
новинки, оцінка:3/10

Нестримні

Назва в оригіналі:The Expendables
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

«Класика 90-их», «неперевершений Сталоне та компанія», «так уже ніхто не знімає». Впевнений, ви вже чули щось подібно про цю картину. Але є одна проблема – коли розвіюється ореол «класики», глядачу не залишається практично нічого. Ви впевнені, що отримаєте задоволення від перегляду картини, яка банально повторює класичні бойовики «класу Б» 20-річної давності? Безумовно Сталоне десь іронізує, десь прикрашає, але все-таки вище голови не стрибнеш, а Слай – це зовсім не Клінт Іствуд і навіть не Мел Гібсон, щоб раптом блиснути нетривіальною режисерською майстерністю.
При всій повазі до старої гвардії на екрані, її час давно вже пройшов і дивитись на екранний балаган набридає вже через 10 хвилин. Якщо ви вважаєте інакше і фільм сподобався, то для закріплення ефекту рекомендую знайти звукову доріжку фільму з перекладом Володарського, зробленим спеціально на замовлення. Повний ефект піратських VHS 90-их гарантовано :)

Оцінка: 4/10
новинки, оцінка:4/10

Мачете

Назва в оригіналі:Machete
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

«Машэті» - шиплять час від часу герої на екрані. Картину не віднесеш до блокбастерів. А от до класу «повних розчарувань» - без проблем. Родрігес, без сумніву класний режисер. Але в нього одна проблема – фільми виходять дуже нерівними. Якщо «Планета страху» стала якісним прикладом зйомок «саркастичного трешу», то «Мачете» виявилась хорошим взірцем як фільми знімати не треба. Іронія та кепкування – надзвичайно тонка штука. Не додаш – буде нудно, перестараєшся – скотишся до відвертого абсурду. Саме останнє і трапилось з «Мачете».
Під приводом кепкування Родрігес назнімав таку кількість дурниць, що навіть «Принц Персії» нервово закурює за кутком. І не треба мені розказувати про «високоінтелектуальну іронію», «безліч алюзій та відсилок на інші картини», «гостру сатиру». Якщо фільм виглядає повною дурницею, ніякі алюзії та сатира його не врятують. Апогеєм безглуздості стає сцена фінального штурму, яка звичайно ж теж є алюзією штурму якогось там американського форту. Я вважаю, якщо фільм не вдався – про це треба говорити прямо, а не дивитись на прізвище режисера і щось там белькотіти про «шедевральність».
В фільмі є непогані епізоди. Якщо їх всіх зібрати разом вийшов би хороший 10-хвилинний кліп на YouTube. Але не більше.

Оцінка: 4/10
новинки, оцінка:4/10

The music is all around us…

noreply@blogger.com (Цінитель) — Wed, 08 Sep 2010 21:51:00 +0000

Добре сімейне ліричне кіно і музика… Якщо такі категорії фільмів не викликають у вас алергії та криків «краще ще раз передивитись «Нестримних» зі Стетхемом і Сталоне», то запрошую ознайомитись з героями сьогоднішньої статті.

Шалене серце

Назва в оригіналі:Creazy Heart
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Читаючи коментарі до результатів чергової церемонії нагородження золотими статуетками, запам’яталась фраза: «Дюді нарешті дали Оскара!». Попри те, що Бріджес в наших глядацьких кругах найбільше відомий завдяки своїй ролі у «Великому Лебовському», саме його «перформанс» в «Шаленому серці» я б оцінив найвище.
Що трапляється з зірками, які вже давно скотились із небосхилу? А якщо зірка ще й активно п’є і немає ні грошей, ні сім’ї? Відповідь очевидна. Інша справа, що такі реалії рідко демонструють глядачу. Історія викладена нам в стрічці одночасно проста як шоссе і складна як людське життя. Герою Бріджеса співчуваєш, презираєш і знову співчуваєш. Він допускає ті самі помилки, які робили тисячі до нього і ще більше зроблять після. В усій красі постає «романтика» життя професійного співака, і не можна сказати, що режисер десь перебільшує чи недоказує.
Кіно приковує до себе і ти дивишся його до самого кінця радіючи та сумуючи з Бріджесом. А головне вірячи. Вірячи, що життя під музику кантрі все-таки налагодиться. Говорячи про цей фільм, неможливо не згадати про музику. Прості мотиви простої музики не можуть не сподобатись. Слухаючи ці пісні, починаєш значно краще розуміти ту країну і тих людей які живуть в ній.
Під завісу огляду хочеться ще раз згадати «Великого Лебовські». Дивлячись на завершення життєвого шляху колись видатного співака… чи не здається вам, що попри абсолютно різні жанри двох фільмів, Лебовські мав закінчити так само?

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Август Раш

Назва в оригіналі: August Rush
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо уявити «Шалене серце» без музики ще так-сяк можна, то «Август Раш» - просто неможливо. Адже стрічка - це сама музика. Звичайна мелодрама, з елементами мильної опери, з надуманим сюжетом, яка завдяки музиці перетворюється на прекрасний фільм, який зможе зігріти будь-яке серце. Для мене це була, м’яко кажучи, не перша стрічка подібного жанру, але, зізнаюсь, кінцівку я переглядав тричі.
Треба визнати - в картині по-справжньому грають лише Август та Чарівник (персонаж Робіна Вільямса). Всі решта (навіть батьки Августа) виконують скоріше функції статистів. Проте на цей недолік швидко закриваєш очі, адже перед нами казка, а акторів в казки не буває.
Я не люблю мюзикли, і добре що «Август Раш» зовсім не мюзикл. Проте музика в ньому грає роль і режисера і сценариста і головного актора. Слухати музику можуть сотні, цінити її здатні десятки, а от творити – лише одиниці. Завдяки картині у глядача виникає можливість хоча б трохи зрозуміти світ справжніх творців музики. Принаймні я побачив цей фільм саме так.

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Фанатик

Назва в оригіналі:High Fidelity
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Історію непутящого невдахи, а по сумісництву і фаната музики, що майже весь фільм намагається розібратись в своєму внутрішньому світі, доброю сімейною історією не назвеш. А от в категорію «фільми про музику» він потрапляє без заперечень. Такого масиву енциклопедичної інформації музичного напряму, який валиться на глядача протягом фільму ще потрібно пошукати.
Інша справа, що на цьому переваги картини закінчуються. Схоже, що К’юзак зняв фільм про себе і для себе не надто хвилюючись, що багатьом подібний «шедевр» виявиться непотрібним. Кілька флеш-беків, кілька сумнівних жартів, Джо Блек в ролі продавця-психопата - на протязі 2 годин дії фільму не відбувається майже нічого.
Головний герой практично все в своєму житті спроможний виділити в такий собі список Топ-5. Топ-5 найболючіших розставань, топ-5 речей, які б він зробив, «якби почав заново» і так далі. Пишучи цей відгук, я збирався скласти свою топ-п’ятірку тих речей, через які фільм мені не сподобався, але передумав. Воно того не варте :-)

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Рок-хвиля

Назва в оригіналі: The Boat That Rocked
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Непересічна історія з унікальним музичним контентом, яка тим не менш мене «не зачепила» - ось як би я коротко охарактеризував цю британську картину.
Далеко не кожний день перед нами розгортається історія британських музичних піратів, які попри сувору заборону уряду … вперто крутять рок-н-ролл. На початку фільму все сприймається з подивом та захопленням. Але чим далі в ліс - тобто по сюжету- тим нудніше дивитись. Особливо коли виявляється, що ніхто з героїв не здатний на більше, аніж вони показують в перші 15 хвилин. А саме - «гуляти» і ставити вініл з рок-н-ролом на борту бувшого рибацького судна. Іронія над консерваторським британським урядом досить влучна, але коли ні з того, ні з сього в сюжет стрічки прокрадається я непотрібний пафос, то починаєш активно поглядати на таймер плеєра .
Безумовно, картина на любителя. Якщо вам близький дух хіппі і при вигляді небритий волохатих облич з кінохроніки минулого у вас прокидаються нотки ностальгії – то фільм для вас. Ну а єдине, що по-справжньому відзначив би в цій картині я – багато якісної і хорошої музики.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Панда за кермом в ожеледь

noreply@blogger.com (Цінитель) — Tue, 31 Aug 2010 20:50:00 +0000

Сьогодні мова піде виключно про жанр, який люблять всі - мультики ;-)

Панда Кунг Фу

Назва в оригіналі:Kung Fu Panda
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Останніми роками класифікувати американські мультики стає все легше. Якщо в титрах значиться такий собі «Піксар» - то сміливо можна очікувати на якісну в усіх значеннях картину. Якщо ж глядацьке око натрапляє на логотипи «Дрімворкса» та інших халтурщиків – мультик сміливо можна вимикати. Проте з цього правила бувають серйозні винятки. «Пада Кунг Фу» - один із них.
Прислухавшись до схвальних відгуків знайомих, я вирішив пожертвувати двома годинами вільного часу заради перегляду нехитрої історії про добродушну панду-кухаря, якому випала нагода спробувати перетворитись на «Воїна Дракона». І… як не дивно, історія мені сподобалась. Хоча чому тільки історія? Сподобався весь мультик, починаючи він алегоричного початку і закінчуючи чудовою музичною композицею "Kung Fu Fighting" в фінальних титрах.
Не сказати б, що сюжет мультика є вершиною оригінальності, проте все це подано під таким смачним соусом, що про відсутність оригінальності перестаєш думати майже одразу. Додатковим бонусом я б назвав легку атмосферу Сходу, яка присутня майже в кожному кадрі. Творцям картини вдалось передати цей «подих Сходу» не скочуючись до відвертого безглуздя або зарозумного цитування. Щодо гумору, то хоча він і не стоїть в якості самоцілі картини, проте я впевнений, що практично для будь-якого глядача кілька щирих посмішок гарантовано.
Мультфільми – це досить специфічний жанр в плані акторської майстерності. Адже присутність актора як правило зводиться до озвучування свого персонажу. Я надзвичайно рідко дивлюсь на прізвища в графі «ролі озвучували», але, зізнаюсь, після перегляду було цікаво довідатись, що голосами головних героїв до нас промовляли такі відомі особистості як Джек Блек, Дастін Хофман, Анджеліна Джолі, Джекі Чан… До речі, про Джолі (Tigress) – ніколи б не подумав, що в неї настільки грубий голос в порівнянні з іншими акторками. А точніше з Люсі Лю (Viper).
На завершення хочу навести одну прекрасну цитату з мультика. Щоправда її красу можна оцінити лише в англійському варіанті:
There's a saying: Yesterday is history. Tomorrow is a mystery. Today is a gift. That's why it is called the present.
Насправді автором цього вислову є Alice Morse Earle, проте в мене він завжди асоціюватиметься з мультиком про панду :-)

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Тачки

Назва в оригіналі: Cars
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Зараз я скажу неймовірне – великі та могутні «Тачки» мені сподобались менше, аніж «Панда Кунг Фу». Дорослі «ВАЛЛ-І» та «Вперед і вгору» значно підняли планку очікування, тому більш дитячі «Тачки» трохи розчарували.
Попри це не можу не віддати належне і чудовій ідеї (це ж треба придумати такий світ!) і не менш чудовій реалізації (ще б пак, хто як не Піксар!). Шкода лише, що запалу на сюжет залишилось мало, тому в хід пішли типові голлівудські штампи: «міський хлопець – провінційне містечко», «пихата зірка – випробування славою», «талановитий гонщик – мудрий наставник», «прогрес стирає нашу самобутність»… Звичайно, подібний список при бажанні можна скласти для будь-якої картини, але чомусь від «Тачок» та Піксара я очікував більшого.
Окремо згадується, звичайно, наш український дубляж. Він надовго став справжнім еталоном, на який можуть рівнятись інші. «Чи не випити б вам кварту оливи?» - таких шедеврів в мультику можна знайти не один десяток.
Одним словом, якісний добротний мультик, котрий припаде до вподоби багатьом і котрий … мене все-таки розчарував. З іншої сторони, ніби не за горами друга частина. Хтозна, може вона виявиться кращою?

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Льодовиковий період 3

Назва в оригіналі:Ice Age: Dawn of the Dinosaurs
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Третій «Льодовиковий період» я переглянув більше року тому ще в кінотеатрі. Але вирішив згадати про нього лише зараз. Якщо «Панду» я б рішуче поставив на поличку з написом «Сподобалось», то «Льодовиковий період 3» я б не менш рішуче поставив… хоча ні, на такі речі мені було б шкода будь-яких поличок.
І це при тому, що третя частина льодовикової саги однозначно кумедніша за своїх попередників. Стара знайома шаблезуба білка та мисливець на динозаврів звичайно не дають глядачу занудьгувати, але цього замало, щоб «витягнути» мультик. В ньому немає того «чогось невловимого», що є в «Панді». Натомість в наявності безліч бездумних діалогів, примітивні в основній масі жарти і повна відсутність хоча б якоїсь ідеї.
Звіринець пройшовся з точки «А» в точку «Б», а потім назад, по дорозі намагаючись розважити глядача. Визнаю, що основній глядацькій масі в кінотеатрі цього виявилось більше ніж досить. А от мені – ні. Можливо, я занадто багато вимагаю від підстаркуватого тигра та флегматичного мамонта?
Додам ще одне спостереження, яке підтвердилось на сеансі «Льовикогвого періоду». Я про ці белькотіння, щодо необхідності повернення до дубляжу російською. Всіх «активістів» подібного роду варто час від часу водити на сеанси комедійного жанру – нехай вони спочатку послухають як публіка щиро регоче над адаптованим українськими жартами, а вже потім розповідають про «неякісний і незрозумілий дубляж».

Оцінка: 4/10
новинки, оцінка:4/10

Початок

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sat, 21 Aug 2010 20:16:00 +0000

Назва в оригіналі:Inception
Рік: 2010

Нарешті! Нарешті я переглянув найочікуваніший для мене фільм цього року. І як солодко та приємно відчувати що всі оптимістичні очікування справдились. Прекрасна фантастика! Картина, з дивовижним сюжетом, незрівнянними акторами, чудо-оператором, геніальним композитором - і так, людиною, яка зібрала це все разом і показала нам. Крістофер Нолан не підвів. Ні себе, ні глядача.
Який же багатогранний жанр… Фантастика – це не просто бластери чи дракони, космічні флоти чи школи магів. Нолан вказує нам на справжній «початок» фантастики. Фантастика – це наші мрії. Мрії, в яких живе кожна людина, мрії, світи яких обмежені лише можливостями нашого розуму.
Питання «а чи реально це?», що крокує з героями весь фільм, не відпускає глядача до самого фіналу. Перед нами бойовик, без жодної загибелі, триллер без негативних героїв, казка з неясної кінцівкою. Зрозуміло, що порівняння з «Матрицею» не оминути, проте я б скоріше згадав останню роботу Мартіна Скорсезе за участю того ж таки Ді Капріо. А взагалі, «Острів проклятих» і, особливо, «Початок» - це найкраще з тих новинок, які я бачив цього року.
Режисер старанно пояснює глядачу «закони і правила гри». Але на кожну відповідь приходяться два нові питання. І це подобається. Подобається дивитись на екран з повною непевністю, що буде далі.
Ігри з часом та реальністю під музику Ціммера настільки затягують, що до тями повертаєшся лише з фінальними титрами. Рідко, який фільм може похвалитись «вдалим хронометражем», адже обов’язково якісь сцени здадуться зайвими, або навпаки – нерозкритими. У Нолана ж кожен кадр, кожна хвилина виглядають на своєму місці.
Питання «чи дивитись?» тут буде риторичним. А от питання чи зніме хтось найближчим часом щось на рівні «Інсепшн» якраз дуже актуальне.
….Після завершення картини – з абсолютно «нолановським» фіналом, звичайно ж, спробував проаналізувати власні почуття. І зі здивуванням побачив там легку печаль, яку залишила після себе стрічка. Можливо, це почуття прийшло від простого усвідомлення, що ми ніколи не дізнаємось де справжня межа наших мрій…

Оцінка: 9/10
новинки, оцінка:9/10

В очікуванні півфіналів...

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 04 Jul 2010 17:13:00 +0000

Чемпіонат світу по футболу практично на місяць приковує увагу доброї половини планети. Неймовірним зусиллям відриваючись від футболу – благо до півфіналів ще два дні – я згадую про кінематограф і про цей блог :)
Сьогодні мова піде про кілька картин, які я переглянув ще до Мундіалю і враження про які не хочеться втрачати за невблаганною рікою часу.

Скажений спецназ

Назва в оригіналі:The Men Who Stare at Goats
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Після тріумфуючого «Старим тут не місце» брати Коени «порадували» спільноту сумнівним «Прочитати та спалити». Відгуки були неймовірні. «Геніально!», «Браво, яка сатира та іронія!» - хоча, пояснити в чому геніальність і що там такого, публіка в основному не могла. Просто фільм зняли Коени – а це вже відома марка. Звичайно ж, ніхто не зізнається, що він просто-напросто не «в’їхав» про що була картина. Приблизно через рік, вже інший режисер знімає свій аналог «Прочитати та спалити» - «Скажений спецназ». Попри значно солідніший акторський склад, картина представляє собою все ту ж мішанину нісенітниць. Але цього разу Коени за камерою не стоять, тому кінокритики радують нас розгромними рецензіями і зневажливими відгуками.
Як не складно зрозуміти, мені не сподобалась жодна з тих двох картин. Можна скільки завгодно розповідати про «геніальні тонкі алюзії» на ФБР/ЦРУ/КазнаЩО, але кіно, м’яко кажучи «не їде». Режисер може забавлятись собі скільки завгодно. Але для чого видавати фінальний результат за щось надзвичайне? «Скажений спецназ» - це ніщо інше як беззуба, квола та несмішна сатира на штатівські спецслужби. І я навіть не впевнений, що деякі глядачі зможуть додивитись її хоча б до середини.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Серйозна людина

Назва в оригіналі: A Serious Man
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Поговоривши про невдалі копії невдалих проектів братів Коенів змінимо русло розмови. Чому не поговорити… скажімо про вдалі проекти братів Коенів? :-)
Я не знав що очікувати від цієї картини. З Коенами можна бути впевненим хіба що в несподіваному та відкритому фіналі. До того ж, і анонс лякав глядача, що велика частина стрічки базується на розгляді єврейських суспільних та релігійних питань, які сторонньому глядачу можуть бути просто незрозумілі. Однак все обійшлося. Коени ніде не перегнули палку, і на виході ми отримали якісну трагікомедію, котра мало кого залишить байдужим.
Чудовий самобутній фільм, без вираженого початку і з типовим «коенівським» закінченням.
Можна, звичайно, проводити якісь паралелі з іншими схожими стрічками. Дивуватись наполегливості братів, які вкотре проголошують, що доля важливіша і сильніша волі людини. Сміятись та співчувати з історії, що розгортається на екрані. Впізнавати частинки власного життя в цій картині.
Зрештою, можна дивитись і насолоджуватись, а аналіз залишити «нудним» кінорецензентам. І хтось із них обов’язково видасть щось подібне:
«Значення та роль вчинків, волі і бажань людини в цьому житті безкінечно прямує до нуля» - математична формула від Коенів.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

9

Назва в оригіналі:9
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Інтригуючий проект, яки за потенціалом міг стати одним із найкращих мультфільмів останніх років… але не став. До головних достоїнств картини безумовно потрібно віднести унікальний сюжет.
9 ляльок з тканини в постапокаліптичному світі - останні живі істоти на цій планеті. Перед враженим глядачем поступово розкривається дивовижна драматична історія, яка повинна була б «витягнути» стрічку при будь-яких обставинах. Але не змогла. Чому так не трапилось? Я не знаю, і боюсь що цього не знають і самі творці мультфільма.
Допускаю, що стрічку згубила надмірна кількість динамічних сцен. Безумовно, без стрибків і погонь сучасного глядача заманити в кінотеатри майже не можливо, але в цій історії такі атрибути виявились зайвими. А ще діалоги… Інколи краще зберігати тишу, аніж псувати гармонію бездумними реченнями.
В будь-якому разі, мультик вартий уваги, особливо для тих, які щиро вірять що мультфільми – це виключно дійство на зразок «Мадагаскара в Льодовиковому періоді».

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Кін-дза-дза!

Назва в оригіналі: Кин-дза-дза!
Рік: 1986
imdb
КиноПоиск.Ru

Так вийшло, що культову картину 80-х я подивився лише нещодавно. Враження розділились. Безумовно прекрасна акторська гра і самобутня історія варті лише найкращих епітетів. З іншої сторони ось те наївне «викривання та сатира» в наш час виглядають, м’яко кажучи застарілим.
Я можу зрозуміти, чому в картини настільки міфічний ореол – в ТІЙ країні будь-що зняте нетипово швидко завойовувало шалену популярність. Ось тільки жанру фантастика невідомі рамки між країнами, а Данелія створив суто радянську картину, з радянськими стереотипами і про радянське суспільство. Ось чому в міжнародному прокаті фільм так і не отримав масштабного визнання. Та й взагалі, нарочито недбале зображення всього «нереального» в стрічці говорить саме за себе – фантастика режисеру потрібна лише як ширма, на фоні якої відбувається все основне. Такий підхід мені чужий – оскільки фантастику я ніколи не сприймав як банальний фон.
Мабуть, я не зможу віднести «Кін-дза-дза» до золотого пантеону картин радянської доби, але… це і не важливо :-)

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

Клінт Іствуд представляє

noreply@blogger.com (Цінитель) — Thu, 10 Jun 2010 21:44:00 +0000

Не перестаю дивуватись акторському та режисерському таланту цього американця. Кожний наступний його фільм, що я переглядаю, відкриває для мене щось нове. Якихось 10 років назад Клінт Іствуд в моїй уяві міцно асоціювався виключно з посередніми ролями в картинах на зразок «Брудний Гаррі». Крутий коп, погані хлопці – вам ця пластинка знайома. Але пройшов час, я значно вдосконалив знайомство з цим актором і був змушений повністю поміняти свою думку. Іствуд «виявився» прекрасним актором і ще кращим режисером. Майже кожна його режисерська робота за останні 20 років по-своєму знакова і про три з них я зараз розповім.

Непрощенний

Назва в оригіналі:Unforgiven
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

Поруч з «Танцюючим з вовками», цей фільм є найвідомішим вестерном знятим в 90-ті. Це саме справжній вестерн 90-их, із зовсім іншою оцінкою тодішньої сучасності, вчинків та людей. «Думаюче кіно», кіно в якому значно більш реальніше показано Дикий Захід, аніж у класичних вестернах 60-70 років, коли публіку захоплювали сурові герої зі швидкими револьверами, котрі спокійнісінько ступали по трупам своїх ворогів.
Я б навіть назвав цей фільм «антивестерном» - настільки успішно Іствуд розвінчує популярні штампи в цьому жанрі.
Історія про найманого вбивцю на пенсії, котрий вирішує повернутись «у справу» заради солідної винагороди зовсім недарма отримала Оскар, як кращий фільм (це саме, до речі, стосується і «Танцюючого з вовками» з Кевіном Костнером). Сумна, трагічна, правдива – можете самі підбирати епітети, але це справжнє КІНО, яке варто дивитись.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Підміна

Назва в оригіналі: Changeling
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Досить несподіваний тандем Іствуда-режисера та Джолі-акторки в історичній драмі 30-их років, що базується на реальній історії. Рівень картини традиційно для Іствуда надзвичайно високий.
В пересічної жительки Пасадени зникає син. Через кілька місяців поліція його знаходить, але насправді вона знаходить .. не ту дитину. В той же час усі газети трублять про справу маніяка-убивці, який орудує неподалік.
Всі придирки до сюжету я заздалегідь прибрав, оскільки він намагався максимально відповідати реальній історії, за якою картину знято. Тому краще зосередитись саме на чомусь іншому. Скажімо, на грі акторів.
Звичайно, найцікавіше було спостерігати за тим, як Анджеліна Джолі впорається з роллю невтішної матері. І ви знаєте, в неї майже вийшло. Виявляється, якщо на жінку натягнути мішкоподібне плаття, зробити бездарну зачіску та нахлобучити на голову капелюшок, що по формі нагадує горшок для квітів, то навіть від сексуальності Джолі не залишиться і сліду. Ось тільки проблема в тому, що деякі актриси для драматичних ролей не підходять в принципі, і це було видно, в ті рідкі моменти, коли героїня Джолі дозволяла собі посмішку. Ці посмішки в моменті руйнували весь трагічний образ, який актриса старанно вибудовувала весь фільм. Що ж, все одно, експеримент був достойний, і я впевнений, що все-одно ніхто крім Іствуда Анджеліну в такому амплуа би не зняв.
Як це завжди буває в Іствуда, на голлівудську кінцівку не варто розраховувати – режисер все зробить по своєму. Якщо у вас досить міцні нерви, то фільм просто обов’язковий до перегляду.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Гран Торіно

Назва в оригіналі:Gran Torino
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

З розглянутого сьогодні тріо ця картина мені сподобалась найбільше. Серед неймовірного переплетіння проблем, які розглядає режисер – а це і сімейні відносини, і соціальні питання, і релігія, і расові питання, місце людини в своєму житті – мені вдалося розгледіти те, що так успішно маскують всі інші американські режисери – СПРАВЖНЮ СУЧАСНУ АМЕРИКУ.
Зізнаюсь, картина мене зачепила. Особливо це стосується її якоїсь відчайдушної прямоти та чесності. Від нас ніщо не приховують за фасадами фальшивих посмішок та наборами бездушних речень. Тільки реальність. Безумовно, ті питання, які піднімає режисер є спільними для всього світу, а не лише виключно для США. Проте побачити, що ТАКЕ кіно посмів зняти саме американський режисер – дорого вартує.
Не буду традиційно розмірковувати про акторську гру, сценарій, чи якийсь там саундтрек. Про все це зручно говорити... , але сьогодні хочеться сказати про фільм в цілому.
Щоб подивитись цю картину знадобиться мужність. Мужність побачити у вигаданому містечку Іствуда свій світ, світ, в якому ми живемо…
У свій час 79-річний Клінт Іствуд заявив, що роль в «Гран Торіно» стане останньою в його кар’єрі. Іствуд неначе виступає у власній лізі – знімає, що вважає за потрібне і показує, те що хоче показати. Його фільми – це стрічки від Особистості. Що ж, залишається сподіватись, що в якості режисера видатний американець порадує нас ще не раз.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Ігри та розплата

noreply@blogger.com (Цінитель) — Wed, 09 Jun 2010 10:39:00 +0000

Життя Девіда Гейла

Назва в оригіналі:The Life of David Gale
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Ви зручно влаштовуєтесь в кріслі, дістаєте записничок і піднімаєте очі на вашого співрозмовника. Очевидно, він готовий розповісти щось цікаве, проте нікуди не поспішає. Не варто спішити і вам, адже коли з легкою посмішкою Кевін Спейсі перейде до своєї історії, відрізнити, де в ній реальність, ви вже не зможете. «Звичайні підозрювані», «Планета Ка-Пекс» і ось тепер «Життя Девіда Гейла» - фактично кожен з цих різних фільмів обертається навколо неквапливої розповіді героя Кевіна Спейсі, яку той розповідає ошелешеному співбесіднику та не менш ошелешеному глядачу. При такому початку досвідчені кіномани одразу починають передбачати кінцівку в стилі «Первісного страху» з Нортоном і Гіром чи тих же «Звичайних підозрюваних».
В чомусь вони праві, проте історія життя Девіда Гейла примудряється залишитись оригінальною до самого кінця, не скочуючись до запозичення.
Тема засуджених до смертної кари не обділена увагою Голівудом. На цю тематику картини різного жанру виходять періодично. Тому «затравка» сьогоднішнього фільму на щось оригінальне не претендує: за кілька днів до своєї страти засуджений звертається до популярного таблоїду з пропозицією дати своє останнє інтерв’ю. Газетярі з готовністю вігукуються на це і в Техас з камерою та напарником відправляється героїня Кейт Уінслет. Саме їй доведеться побувати в шкурі «співрозмовника Кевіна Спейсі».
Картина сподобалась. Навіть незважаючи на те, що я не підтримую ідею по скасуванню смертної кари, яку пропагують творці фільму. Десь сюжет, звичайно, провисав, десь логічніше було б чекати зовсім іншого, але в цілому – стрічка досить добротна. Триллер, який можна рекомендувати будь-якому цінителю жанру.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки,оцінка:7/10

Жорстокі ігри

Назва в оригіналі: Cruel Intentions
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

А от стрічка «Жорстокі наміри» симпатій не викликала. Без сумніву – це одна із легенд кінематографу 90-их, але це ще не причина для мене автоматично заносити її в свій favourite list.
Ідея картини, без сумніву, нетривіальна. Двоє молодих людей, не обмежених в фінансовому плані, смак життя знаходять в тонкому маніпулюванні долями інших. І треба сказати, у них це виходить. Ось тільки показано це все часто-густо з таким перебільшенням і пафосом, що, дивлячись на екран, замість захоплення скоріше можна відчути лише скепсис та нудьгу. Я далекий від возвеличення пересічної людини, але ті бездумні олов’яні солдатики, якими виглядають всі, хто оточує Себастьяна та Катрін, явний перегин творців картини.
Так звані інтриги та комбінації, які плетуть наші герої тягнуть максимум на 10 клас середньої школи. Недивно, що саме школярам та студентам це кіно сподобалось найбільше :)
Особливо обурливо виглядає кінцівка. Думаю, це кіно бачили вже всі крім мене, тому особливо не намаюсь приховати фінал. Схоже, що не тільки актори, але й режисери настільки захопились ідеєю «ігор», що для них навіть смерть людини виглядає менш важливою, аніж кількахвилинне засудження натовпом окремо взятої персони. А натовп (це очевидно, хоча й не показано в стрічці) по-пролетарськи похитає головою, розійдеться, а через місяць із захопленням знову буде захоплюватись об’єктом сьогоднішнього осуду… Але режисеру, звичайно, видніше.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

І навіть не срібло...

noreply@blogger.com (Цінитель) — Mon, 10 May 2010 21:12:00 +0000

Продовжую ділитись розчарувннями про переглянуті фільми. Цього разу мова йтиме про картини з фантастично-пригодницьким нахилом.

Зоряний шлях

Назва в оригіналі:Star Trek
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Люблю наукову фантастику. Надзвичано. Але чим знімати фільми на зразок «Стар Треку», то вже краще не знімати нічого. Так, легендарний серіал в якості основи. Так, оригінальний та багатий всесвіт. Так, чергові мільйони вкладені в спецефекти. Але це все забувається, коли намагаєшся вдуматись в той абсурд, що демонструється на екрані. Таке враження, що режисер намагається вигадати свій власний жанр з жорстким віковим цензом – людей старших за 16 років пускати на сеанс категорично не рекомендується. Ось тільки проблема – вся фанатська база «Стар Треку» вже давно перетнула цей вік.
Наведу лише єдиний епізод, який цілковито характеризує картину. Космічна флотилія відправляється в рейд. Проте один корабель все ніяк не може здійснити стрибок в гіперпростір. Діалог на капітанському мостику:
- Нічого не розумію… А ви точно відключили гравітаційні компенсатори?!
- Ой, вибачте, я забув, сер…

Оцінка: 4/10
новинки,оцінка:4/10

Воїни світла

Назва в оригіналі: Daybreakers
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Ви коли-небудь намагались підрахувати скільки всього фільмів про вампірів було вами переглянуто? Якщо ні, то і не намагайтесь. В мене інколи складається враження, що єдиний жанр, який може посперечатись по кількості знятих картин з вампірською тематикою – це романтичні комедії. Автори «Дейбрейкерс» намагались підійти до справи творчо – нам демонструється такий-собі світ «навпаки». Вампіри – абсолютна більшість жителів планети. Кількість ще не ініційованих людей зменшується з кожним днем. Взагалі-то люди і досі існують лише через одну банальну причину – вони служать кормовою базою.
Власне цей «нестандартний» підхід – єдине, що можна записати в заслугу картині. Все решта – повтори, штампи, непереконлива акторська гра і провальна кінцівка. Мабуть в якомусь з каліфорнійських ангарів завалялось забагато каністр з фальшивою кров’ю, яку обов’язково треба було якось використати. Іншої причини в режисера влаштовувати таку різню в фіналі я просто не бачу. А ці наївні спроби заінтригувати глядача можливим продовженням… Ех..

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Міла мла

Назва в оригіналі:Whiteout
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Антарктика та Кейт Бекінсейл – ці два фактори переважили низькі глядацькі рейтинги на ІМДБ та КіноПоиску. Тепліше вдягнувшись я приготувався слідкувати за пригодами героїні Бекінсейл по розслідуванні низки вбивств, що відбуваються на найпівденнішому континенті Землі. Але вже перша сцена (флешбек з п’яними росіянами на борту військового корабля) чітко прояснила якість цього «кіна». «Біла мла» - це хороший варіант в якості запасного ДВД, коли рішуче немає що подивитись. Не більше. Лінійний сюжет, якісь надумані труднощі та інтриги. Любителів достовірності теж чекає розчарування – нічого більш менш об’єктивного про Антарктику не показано. Схоже, що єдина інформація, якою володів режисер перед зйомками про цей континент, це стійке переконання – «там холодно».
Підіб’ємо баланс по картині. В актив можна записати красиву Кейт, в пасив – все решта.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Населений острів: Сутичка

Назва в оригіналі: Обитаемый остров: Схватка
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Із здивуванням побачив цей фільм в правому сайдбарі свого блогу. Я ще не позбавився від цієї картини? Вже і не пам’ятаю, що за низьку оцінку я вліпив першій частині, але оцінка за другу вищою не буде. «На вскидку» можу згадати лише дві сильні сцени: діалог Мак Сима з «оракулом» в ямі, та першу хвилину, коли Мандрівник побачив, як всі навколо нього падають в депресії під дією випромінювача. Дві сцени – це замало для всього фільму.
Чому в якості головного протистояння другої частини було обрано дуель Мак Сима і Мандрівника, коли вони по суті союзники? Мабуть, цим питанням режисера Бондарчука просто дістали :) Про жодну інтригу теж говорити не приходиться - росіяни зняли кіно чітко по книзі, мабуть сподіваючись, що Стругацьких читало не так вже й багато людей серед сучасного глядача. Спецефекти – я ніби потоптався по них в першій рецензії тому більше нічого говорити не стану.
На початку сьогоднішнього посту я написав, що краще нічого не знімати, аніж знімати речі на зразок «Стар Треку». До «Населеного острову» ці слова віднести не можна, але все ж таки фільм вийшов досить посереднім.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Контакт

Назва в оригіналі:Contact
Рік: 1997
imdb
КиноПоиск.Ru

Така собі «життєва» фантастика, адже події описані в стрічці можуть трапитись в будь-який момент існування людства.
Не затягнуло. Можливо, основна причина – це те, що головним героєм картини є жінка, якій весь час намагаються поставити підніжку підступні чоловіки :) Якщо ж відкинути жарти, то в сухому залишку залишиться надмірно затягнутий, але при цьому все-таки непоганий фільм про трудові будні астронома-мрійниці. Фантастична складова стрічки мене не вразила, а от побутова (зневіра, інтриги, приписування собі чужих заслуг, сліпа людська дурість) змальована чудово. Не шедевр звичайно, але, можливо, саме цей фільм варто показувати людям, які мають свою Мрію і йдуть до неї попри все.
Щодо кінцівки… В мене є похмура підозра, що в разі справжнього Контакту все скоріше відбудеться по сценарію змальованому в «9 районі», а не по тій ідеалістичній картинці показаній нам тут.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Не все те золото...

noreply@blogger.com (Цінитель) — Sun, 09 May 2010 21:11:00 +0000

Сьогодні не буде ні схвальних вигуків, ні рекомендацій в стилі «Дивитись обов’язково». Серед переглянутих картин неминуче трапляються стрічки, які розчаровують. Про них і напишу сьогодні. Фільми, про які мова йтиме нижче слабенькими, звичайно не назвеш. Це серйозні, відомі проекти, деякі з них навіть іменують шедеврами. Але чимось вразити або зацікавити вони мене, на жаль, не змогли…

Інопланетянин

Назва в оригіналі:E.T.: The Extra-Terrestrial
Рік: 1982
imdb
КиноПоиск.Ru

Легендарна картина Спілберга виявилась настільки нудною для мене, що я ледве дотягнув до кінцівки. Мабуть, щоб вподобати цей фільм треба бути не просто дитиною, а ще й жити у 80-ті роки. В моєму ж випадку прірва між очікуваннями та реальністю виявилась величезною. Попри дитячий сюжет я сподівався побачити якийсь посил режисера дорослим, але… не дочекався. Під кінець фільму парочка головних героїв мене навіть почала дратувати.
Як свідчить історія кінематографа, величезна кількість просто обожнює цю картину. Схоже до цієї когорти я не ввійду. Єдина цікава річ, що приглянулась – сцена польоту велосипеда на фоні місяця. Я нарешті побачив, з якого саме фільму Спілберг взяв собі логотип :)

Оцінка: 5/10
40-80 роки, оцінка:5/10

Мисливець на оленів

Назва в оригіналі: Deer Hunter
Рік: 1978
imdb
КиноПоиск.Ru

Ще один «зубр» в своєму жанрі. Поруч з «Апокаліпсисом сьогодні» та ще рядом картин «Мисливець» вважається канонічною картиною на тему В’єтнаму в американському кінематографі. Молоді Де Ніро та Уокен зіграли прекрасно, але… Фільм не сподобався. Сцени в’єтнамського полону з російською рулеткою, безумовно забудуться нескоро, але не покидає думка, що весь фільм знімався лише заради них. Якщо хронометраж скоротити б на годину – картина ні на краплю не постраждала. Побутові сцени бідного промислового штатівського міста, епізоди із задумливим обличчям Де Ніро, власне саме полювання на оленів – все це виглядає якось незв’язно і непереконливо.
Безумовно, стрічка зовсім не пересічна, але порівняння з «Апокаліпсисом» буде явно на користь останнього. Хоча… «Апокаліпсис» демонструє глядачу війну, а «Мисливець» - те, що ця війна робить з людиною…

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

Теленовини

Назва в оригіналі:Broadcast News
Рік: 1987
imdb
КиноПоиск.Ru

В свій час фільм мав кілька номінацій на Оскар, крім того «журналістські» стрічки завжди викликали в мене інтерес. На повірку, картина виявилась нудненькою історією кількох тележурналістів, які працюють в одній компанії, тихо конкуруючи один із одним. Непоганий посібник, щоб дізнатись як працювала американська телекухня в ті роки, але не більше. Ідея «кар’єра понад усе» дуже типова для американських фільмів, а тому банальна для глядача. От якби вони раптом зняли фільм про взаємовиручку та взаємодопомогу на робочому фронті… Але так не буває :)
Що? Джек Ніколсон в якості додаткового «бонусу»? Не спрацювало.

Оцінка: 5/10
40-80 роки, оцінка:5/10

Ляльки

Назва в оригіналі:ドールズ
Рік: 2002
imdb
КиноПоиск.Ru

Гроза японського кінематографу Такеші Кітано постійно «уникав» моєї уваги. Після перегляду ляльок, я думаю, ця тенденція продовжиться. Боюсь, я ще надто далекий від сприйняття філософії цього режисера. А шкода, деякі картини «зі Сходу» мені в свій час надзвичайно сподобались, і я мав сміливість сподіватись, що «Ляльки» - одна з найкращих робіт японського майстра - теж не розчарує. Розчарувала. Кілька красивих графічних образів, складна для глядача подача матеріалу, надумані історії кохання – ось і все, чим запам’яталось це кіно. Я чесно намагався розгледіти щось «неймовірне» в цьому фільмі, але здається це саме той випадок, коли ти не можеш знайти чорну кішку в темній кімнаті, бо її там немає.
Якщо ви захочете особисто оцінити цю картину, то рекомендую не зважати на масову істерію вигуків «Це ж Кітано» та «безсумнівний шедевр». Просто подивіться та оцініть самотужки.

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Муха, Муха 2

Назва в оригіналі:The Fly, The Fly II
Рік: 1986, 1989
imdb,imdb
КиноПоиск.Ru,КиноПоиск.Ru

Сьогодні справжній вінегрет жанрів. Якби я побачив, що хтось пише в одному матеріалі про «Ляльок» Кітано та «Муху» Кроненберга – то сміявся б ще довго. Але виділяти окремий пост котрійсь із цих картин буде непомірною розкішшю, тому «маємо те, що маємо».
Досить відома страшилка 80-их (пам’ятаю, років 13-14 тому я не ризикнув її дивитись по ТВ) вважається режисерським піком Девіда Кроненберга. Продовження (про нього теж ділюсь враженнями) зняте постановником спецефектів до першої частини - Крісом Уоланом – було значно прохолодніше зустрінуте широкою публікою, проте і воно мало комерційний успіх.
Я схильний поставити ці дві стрічки в один ряд, попри певну різницю в жанрі. В першому випадку – мінімум акторів, максимум бридких спецефектів та саспенсу. «Муха 2» успішно зберегла «бридкі спецефекти», при цьому непомітно перекочувавши в жанр sci-fi бойовика.
Сьогодні обидві картини сприймаються без жодного натяку на страх (щебпак – після епохи аутичних чорноволосих маленьких дівчат!) і без претензій на оригінальність.
Важко сказати, скільки науково-фантастичних картин запозичили в «Мух» якісь елементи, але те, що творіння Кроненберга і Уолеса були серйозним проривом в жанрі – безсумнівний факт.

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10