Umka Estebanovna

Книжковий мультинаціоналізм

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 01 Dec 2014 08:58:00 +0000

Два тижні довгих та сонних ранків, таких повільних, сповнених тишею, шумом моря та книжками…

Впродовж усіх цих двох тижнів весь свій вільний час я присвячувала читанню. Звісно, дуже хотілось читати лише надихаючу літературу, можливо сучасну урбан фантастику чи довгі романи, але вийшло все по-іншому.

Три великі книжки, одна за одною захоплювали мою свідомість і я навіть не зрозуміла як швидко опинилась в полоні власних думок і навіть інколи в дещо депресивному настрої. Бо вибрала я собі непросту справу – через обрані романи розкривати поступово екзотичні народності, які раніше були для мене лише згадкою з уроків історії.

Все розпочалось із Зеді Сміт та її роману «Білі зуби». Історія еміграції, лондонський колорит бідних районів мегаполісу, постійна ворожнеча різних поколінь і стирання власної ідентифікації. Вихідці з Ямайки та Бангладешу, які вимушені були шукати кращої долі в сірій столиці Об’єднаного Королівства, намагаються не втратити власне коріння і привити його новим нащадкам, яким абсолютно все одно, до якої народності вони належать. Нова країна, нові правила, нові порядки.

Наступна книжка – вже про зовсім інших людей і торкається вона безпосередньо теми війни. Це історія про афганський народ, який відомий мені ще з новин далеких 90-их, коли я була ще дуже маленькою і не розуміла, чому там воюють. Історія Халед Хоссейни «Той, що біжить за вітром» насичена важкими подіями бойових дій, дружби та вірності, батьківської любові і втечі на далекий Захід, де нові звичаї, нові традиції та жорсткі й незрозумілі правила.

Остання історія - про Африку 60-их років, коли країни континенту починають боротись за незалежність, - в романі Нгозі Адачі «Половина жовтого сонця». Неймовірно складна книжка для прочитання - постійна війна, страшний голод, знущання солдат над місцевими жителям, страх і смерть.

У мене навряд чи було бажання писати якісь рецензії, але з голови не виходить кожна з цих історій, де різні люди намагаються знайти своє щастя, побудувати світлий дім та жити там в любові, але конфлікти – чи то внутрішні, чи міждержавні - постійно заважають жити в гармонії та щасті.

Мабуть, це найбільш свідомі мої книжки, і, як не було б мені важко, я продовжувала їх читати, щоб до кінця усвідомити всю трагічність багатьох історій і зробити свої власні висновки.

На краю світу зі слоном в руці

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 26 Nov 2014 14:41:00 +0000

Зараз я сиджу на своєму затишному балконі і попиваю смачний духмяний чай, який я захопила з собою, відправляючись в подорож. Вигляд, що я маю з балкону, вражає своєю лаконічною простотою та нестримною глибиною: невеличке озеро, на якому стоїть мій будинок, маленькі деревця навколо нього і дикі пальми на фоні зелених тропічних схилів.

Кожного дня я тепер маю неабияку забавку – годувати своїх нових домашніх тваринок – чималих по розміру риб, що населяють наше озеро. Варто мені лише наблизитись, як вони спритно оточують мій балкон і висовують з мутної води свої жадібні ротики. Вони поїдають абсолютно все – від шкірок бананів та манго до помідорів і навіть залишків цибулі.

Але вся ця історія, насправді, про слонів. Острів на якому я зараз живу називається Koh Chang, що в перекладі з тайської мови означає «слон», тому що має форму, яка нагадує цю могутню тварину.

Коли я проїжджаю біля численних слонових ферм, яких тут чимало, я часто зупиняюсь, щоб зазирнути в очі цим статним гігантам, в яких я щоразу бачу лише якийсь непомірний тихий смуток - мабуть від важкості здоровенних кайданів, якими скуті їхні передні лапи, щоб міцно тримати слона та обмежити йому можливість швидко пересуватись. А ще я постійно там бачу голодні до розваг очі туристів, які ладні заплатити чималі гроші, щоб проїхатись верхи на великій тварині і погодувати з рук бідолаху.

Першу свою зустріч з цими сумними гігантами я дуже добре пам’ятаю - це було минулої весни, коли я ще жила на острові Панган. Тоді я, сповнена емоцій від першої зустрічі з цими красенями, таки пройшлась джунглями верхи на слоні, але потім ввечері того ж дня проплакала, мабуть, декілька годин підряд. Важкі ланцюги, великий гак у погонича і смуток в очах. Ось, чим мені запам’яталась та зустріч.

Тепер я лише підходжу і дивлюсь на них, намагаюсь піймати розумний та глибокий погляд і лише на хвильку уявити, що ми можемо подружитись.

Вірю, що люди перестануть знущатись над тваринами, а почнуть цінувати і з повагою ставитись до природи. Це особливо відчувається в туристичних зонах, де бідні тайці намагаються заробити на всьому, а багаті туристи зовсім не проти їздити верхи на слонах, фотографуватись з мавпами і обійматись з крокодилами.

Мені дуже прикро…

Нове життя. Подорож довжиною в рік

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Tue, 25 Nov 2014 12:10:00 +0000

Через 10 днів буде рік як я подорожую, залишивши свою кольорову домівку, зібравши всі необхідні речі та взявши за руку тоді ще свого нареченого, а тепер вже законного чоловіка, відчайдушно відправилась в мандри.

Не хотілось би називати мій вчинок «втечею» від реальності або ж пошуком себе. Але моя, хоч і улюблена, але виснажлива робота в онлайн-виданні, відсутність вихідних, похмуре та важке небо над головою, розчарування в тусовках та в самій ідеї проживати своє життя в одному місті і ще й постійні внутрішні діалоги про всілякий непотріб призвели до того, що я взяла квиток на літак до Тайланду, майже нічого не знаючи про цю країну.

Постійне споглядання в фейсбук-стрічці за мандрівниками, що легко пересікали екватор в пошуках пригод, надихало мене якомога швидше збиратись з силами, вирішувати все з роботою та не боятись майбутнього.

І як результат - я вже рік в подорожі, хоч і продовжую працювати вже в іншому фешн виданні, і, маючи лише один вихідний на тиждень, я навчилась працювати будь де: на борту порому, розклавши всі свої речі навколо себе, біля супермаркету прямо на сходинках, в різноманітних кафе і елітних ресторанах, де сервіровку я спритно замінюю своїм міні офісом, на полонині в карпатському селі, в прохолодній берлінській квартирі, в європейському парку, де всі несамовито курять травку, і навчилась просто радіти, не дивлячись на постійні проблеми з інтернетом, від того, що я безмежно вільна, як птах, який може полетіти куди завгодно.

Моя робота, як і будь-яка креативна діяльність, забирає багато часу і тому досить важко повністю занурюватись в подорож та постійно бути в контакті з іншими. Так, через свою постійну зайнятість я втрачала можливості знайомитись в подорожі, бо була втомлена, змучена або просто не було бажання. Але коли я піднімаю очі від монітору і дивлюсь на зелені пальми, безмежно прекрасні гори та посмішки людей, то розумію, що це просто частина мого шляху, такого несамовитого, чудового і найголовніше – свідомо вибраного мною.

Я поки не вирішила остаточно, про що я хочу писати, але я більше не хочу мовчати, бо мене оточує такий незвичний світ, що просто не хочеться про це забувати, а хочеться дихати і стрибати від усього побаченого.

Muse:Mira Duma

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 18 Dec 2013 14:55:00 +0000

Мабуть, Міра Дума - це жінка-дивіз мого 2013 року. ЇЇ проекти, ідеї, стиль, погляди вплинули на мене, на моє сприйняття краси та почуття прекрасного. Я стала частиною її проекту Buro 24/7, створювала весь рік яскраві колажі для молодого, але стрімко розвиваючогось порталу. Я відслідковувала завдяки роботі стиль Міри, познайомилась з нею особисто на відкритті українського Buro і була вражена, - енергією, нестримним потоком, який від неї фонтанує.

Це відчуття ритму, коли знаходишся поруч з нею, мабуть, такою і повинна бути муза, яка надихає та дає можливість творити.

Тропическая зима на острове Самуи

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 16 Dec 2013 18:11:00 +0000

Таиланд - это прежде всего несуетливая размеренная жизнь на тропических островах. Сложно оказавшись в этой стране вечного лета, отказать себе в удовольствии погрузиться с головой в беззаботную островную жизнь, о которой все слышали и наверняка мечтали с самого детства, вдохновившись, например, фильмом Пляж.

Да и где это делать, если не здесь, где даже сильно не задумываясь, можно насчитать около 10-ти островов, пригодных для комфортной жизни. Самым большим и наиболее развитым является остров Самуи в Сиамском заливе, который опытные путешественники называют наиболее подходящим для вашей первой зимовки в Таиланде.

Мы добирались до Таиланда из родной Украины на самолете австрийских авиалиний с одной пересадкой в Вене. Этот рейс был самым дешевым на момент покупки билета на нужную нам дату. Но лучше всего искать билеты через aviasales - у разных компаний могут быть акции и есть вероятность купить билет по дешевке.

После прилета и еще слегка удивленные приключениями в Бангкоке, с широко открытыми глазами, мы решили поселиться для начала именно здесь на Самуи.

Итак, бессонная ночь пути в автобусе + 2 часа легкого утреннего дрема на пароме и мы уже на Самуи, оставив позади шумный и суетливый Бангкок. И все для того, чтобы поселиться на первые 3 дня в бюджетной гостинице, арендовать наш первый мотороллер, искупаться в море, наестся тропических фруктов, вымокнуть под тропическим ливнем, исколесить весь остров, чтобы подыскать себе домик для жизни на месяц, а дальше работать, купаться, веселиться, знакомиться, и просто жить на острове посреди Сиамского залива.

Если вы не фанат автобуса, советую не повторять нашу ошибку и перемещаться по Таиланду на поезде или самолете. Несмотря на то, что автобус наиболее дешевый и быстрый вид транспорта в Таиланде, поспать вам здесь едва ли удастся - каждые 2 часа предусмотрена остановка с обязательным выходом пассажиров из салона на дозаправки и на перекус.

А вообще вариантов добраться с Бангкока на Самуи целое множество, которые описаны в интернетах вдоль и поперек - это от самого бюджетного поездом с пересадкой на автобус до парома за 30дол, на катере за 50дол. и вплоть до самолета от 100дол.

После того, как вы добрались на Сумуи, возьмите в аренду байк - это даст вам возможность увидеть весь остров, побывать на всех его пляжах и вью-поинтах, чувствовать себя свободно в перемещениях и при этом экономить 200 бат за 1 поездку на такси, 50 бат за одну поездку на мотобайк такси или 100 бат за 1 поездку на тук-туке. А такая аренда обойдется всего в 100 дол. в месяц. Но! старайтесь не оставлять в залог свой паспорт, обязательно оформите дома страховку, пользуйтесь шлемом, тормозите двумя ручками тормоза одновременно и управляйте только в трезвом состоянии.

По приезду поселитесь в дешевой гостинице за 500 бат в сутки на несколько дней, сгоняйте на пляж Ламаи поболтаться немного в глубоком волнистом море, перекусите в макашне на рынке рядом у пляжа и отправляйтесь на поиски дома. Здесь секрет прост - заезжайте во все улочки и смотрите на домики, которые нравятся, возле них вы найдете табличку House for rent и номер телефона - звоните и на максимально простом английском узнавайте есть ли в наличии Free house for rent. Мы снимали домик за 10 тыс бат в месяц, но видели домики от 8000 бат и до 25 000 бат.

Если вы работаете удаленно, как и мы, вам необходимо решить вопрос с интернетом. Лучше всего этот вопрос решать на этапе поиска дома - несмотря на убеждения и обещания собственников жилья, проверьте наличие вайфай соединения еще до оплаты аренды - проще всего это сделать с помощью программы, а еще лучше включить ноутбук и протестировать на примерах из вашей работы. В целом вайфай в домах на Самуи весьма сносный, но для того, чтобы чувствовать себе еще более уверенно, есть смысл подстраховаться 3G интернетом, например, от местного оператора мобильной связи dtac, у которого наилучшее покрытие на островах и самая лучшая скорость соединения. Это вам обойдется в 500-1000 бат в месяц.

Ну вот - дом найден, мопед арендован, интернет работает.

Теперь можете спокойно заняться исследованием таких разнообразных пляжей острова, всевозможных вьюпоинтов, дорог через джунгли, рынков, храмов, переезжающих ночных рынков, дискобаров Чавенга и всего что вам может быть только интересным.

Read in English

Бангкок Транзит

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 09 Dec 2013 17:40:00 +0000

Скоростная электричка несется без остановок с аэропорта куда-то в сторону центра Бангкока на станцию, название которой нам совсем ни о чем не говорит, а скорее пугает. Мы пытаемся дозвониться нашему другу, который здесь живет уже пару лет, а внизу под нами расстилается какое-то пока что непонятное нам аморфное городское пространство с пальмами, трущобами, каналами, высотками, дорогами и иероглифами вперемешку.

Мы приземлились в Бангкоке часа полтора назад, прилетев с холодной декабрьской Европы в азиатскую жару в их +35 градусов, потратили не меньше часу, чтобы выбраться из огромного аэропорта и отправились куда-то в направлении города с 2мя небольшими рюкзаками, в которые уместились все наши вещи, которые мы взяли с собой на ближайшее полгода жизни в Таиланде.

Есть города, о которых можно говорить без умолку, а есть такие, о которых даже нельзя сказать и слова. Первым городом, с которого началось наше большое путешествие, стал Бангкок. Город, который, как оказалось, сложно уместить в слова - его нужно осязать, трогать, нюхать, пробовать на вкус, дышать им, чувствовать его теплые руки на своем теле.

Но тогда, садясь в самолет в Вене перед 10ти часовым перелетом, этот город казался нам не чем иным как далекой и устрашающей столицей великого Сиама с многовековой историей и его собирательный образ, накопленный из всевозможных случайных источников за всю жизнь, приятно настораживал и весело пугал.

А уже поздним вечером того же дня, выбросив недоеденное нечто на палочке, купленное у торговца посреди улицы и запив это свежим холодным кокосом на шумном ночном базаре, мы поняли, что этот огромный азиатский мегаполис располагает к себе и заставляет чувствовать себя комфортно в нем уже спустя несколько часов после того, как ты здесь оказался.

И это даже совсем не потому что у тебя там есть друзья, у которых можно остановиться на несколько ночей и, наверное, не потому что там солнечно и жарко даже зимой, и, возможно, даже не потому что тайцы истинные буддисты во всех лучших проявлениях. Наверное дело в его контрастном многообразии, которое позволяет этому городу вмещать в себя все то, что сложно уместить в голове даже самого гениального художника.

Но все это мы узнали только потом, уже через несколько дней безумных приключений в этом размашистом азиатском мегаполисе, когда мы вдоволь наездились его широкими и узкими каналами, когда научились торговаться с хитрыми водителями тук-туков, когда привыкли начинать свой день с бассейна на крыше высотки, в которой временно жили, когда нашли бесплатные лазейки в храм лежащего Будды, когда поняли, что нам уже пора на острова.

Read in English

Слушайте музыку всем телом

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 23 Oct 2013 18:56:00 +0000

Zavoloka

Главное - не забывайте дышать! - этот совет пригодится всем, кто в субботу 26 октября планирует посетить вечеринку Sonic Fuzz: QuadraPhonica - очередное событие от AnyKey Music, которое состоится в этот раз в Малой Опере. Здесь отыграет свой экспериментальный сет испанец Dot Tape Dot, который сочетает в своей музыке звуки окружающего мира, акустические музыкальные инструменты и собственное оригинальное звучание электроники, а после него выступит не нуждающаяся в представлении украинский саунд-дизайнер Zavoloka.

И это мероприятие можно было бы назвать очередным концертом экспериментальной электронной музыки, если бы не одна особенность - выступление артистов будет проходить в формате 4D Audio Show - организаторы обещают удивить слушателей многоканальным квадрозвуком - "звук будет проникать отовсюду, обволакивая и вынося за все мыслимые пределы"! Ну и куда же без традиционного визуального сопровождения - оно будет обеспечиваться студией видео-перформансов TenPoint.

Текст Юити, Иллюстрация Умка Эстебановна.

UFW/ Black&White Look

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 16 Oct 2013 13:42:00 +0000

UFW успішно завершено, але приємні спогади досі живуть в моєму серці. Одним із таких є зустріч з ізраїльский блогером Мішель Портман.

How it was/ UFW_ Day3

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Sat, 12 Oct 2013 11:47:00 +0000

День третій UFW був для мене найбльшим розчаруванням, адже через роботу я була вимушена все пропустити. Я не бачила показів Litkovskaya та KAMENSKAYAKONONOVA, а це найцікавіше для мене за весь тиждень моди. Я не сиділа в першому ряді, не роздивлялась деталі та не проводила поглядом моделей. Сумно.

Стиліст Стася Монастирська

Головний редактор L'Officiel Україна Ана Варава

Мій образ для третього дня

Обожнюю спостерігати за рекацією гостей в залі. Показ Bobkova SS 14

Настя Воробйова

Фотограф Світлана Федоренко

Презентація Ксенії Шнайдер

Сьогодні останній день моєї роботи в Арсеналі і відповідно остання можливість сходити на покази...

UFW_Day2_Look

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Fri, 11 Oct 2013 14:35:00 +0000

Для другого дня UFW я вибрала ретро одяг з магазину своїх друзів Эдакая Фря.

UFW: Презентация первой коллекции Олега Скрипки

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Fri, 11 Oct 2013 13:53:00 +0000

Не успел я выложить в Instagram фото с презентации первой коллекции Олега Скрипки, которая проходила 9го октября в рамках UFW, как тут же получил множество недоуменных откликов. Странно отвечать на вопрос, зачем шоумен создает коллекцию одежды. Ведь кроме того, что эта коллекция посвящена выходу нового альбома Скрипки, его творческие амбиции оказались весьма уместными особенно в условиях отсутствия в Украине мужской моды как таковой. Действительно зачем кому-то что-то менять в мужской украинской моде?

Коллекция вышла совсем такой ready-to-wear - сразу видно, что сделана мужчиной для мужчин и замешана на характерном для личного стиля Скрипки украино-гавайским рок-колорите, который проявляется не только в одежде, но и в самой подаче материала. Принтованные пиджаки, короткие шорты, банановые рубашки, шаровары и кимоно - весело, ярко и броско - от домашнего до относительно строгого стиля.

"Нехай на ваших лицях буде улибка, свою колекцію зараз покаже дизайнер О.Скрипка" - с этих слов в сопровождении его собственного диджей-сета на украинские народные мотивы начался показ коллекции на малом, специально сооруженном под событие, подиуме в Мыстецьком Арсенале. Хочется верить, что музыканту хватит вдохновения развивать это направление и вырастить свои амбиции до больших подиумов.

Подготовил Yuiti

How it was_UFW_Day1-2

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Fri, 11 Oct 2013 13:44:00 +0000

UFW проходить в напруженому режимі, покази змінюють один одного, гості швидко пробігають по Арсеналу, несучи в руках такі бажані запрошення, які цього сезону навіть можна придбати (ціна за які варіюється від 1000 грн., що не може мене не дивувати). Перший день був початком роботи виїздної редакції Buro24/7, тому для мене тепер Fashion week не просто розвага, а справжня робота.

Лена Заяць - наш старший редактор

Показ Poustovit ss14

Юля Романовська та Віолетта Фьородова

День другий, показ Kireeva ss14

Сьогодні найцікавіший день, плануюю відвідати 3 покази, сходити на вечірку, зробити декілька колажів для Buro та гарно повеселитись!

UFW Day1_Look

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Thu, 10 Oct 2013 22:39:00 +0000

День перший 33 UFW, показ Пустовіт, повільні проходження по території Мистецького Арсеналу, розмови про моду, зустрічі із давно забутими знайомими і шалена вечірка потім.

Мій образ першого дня дуже простий та лаконічний, поєднання сірого та червоного, що гарно контрастує із зеленими босоніжками, а роздинкою став капелюшок фіолетового відтінку із вуаллю.

Я за робочим процесом, пояснюю як рухатись для gif анімації.

UFW_Opening look

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Thu, 10 Oct 2013 07:05:00 +0000

На відкриття 33 UFW мені захотілось вдягнутись в міру кольорово, але по-літньому, на щастя, погода дозволяла. Рожевий колір, який зараз є дуже актуальний гарно поєднався з плащом з металевим відблиском.

Carine Roitfeld for Harper's Bazaar Worldwide November Issue

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Tue, 08 Oct 2013 22:50:00 +0000

Свою версію історії Ромео та Джульєти для Harpers Bazaar представила фешн-редактор Карін Ройтфельд. Вона запросила відомих персонажів( Марія Боргес і Кларк Уеслі, Магда Лагінж і Корі Батіст, Адріана Ліма і Тайсон та інші) щоб разом створити чуттєву та ніжну зйомку.

Концепція, кастинг, стиль Карін Ройтфельд

Фото Макс фон Гумппенберг та Патрік Бінертом

Креативний директор Стівен Ган

How it was/UFW 33 opening party

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Tue, 08 Oct 2013 22:22:00 +0000

Новий модний сезон весна літо14 офіційно в Україні розпочато з традиційної вечірки відкриття UFW в Buddha Bar. Приємні бесіди зі знайомими, показ, що промайнув непоміченим і легкий настрій. Завтра починається новий період безсонних ночей, довгих світанків та вечірок до втрати свідомості!

Настя Воробйова

Володимир Подолян

Саша Шагі

Бічола Тетрадзе

Маргарита Мурадова

Мішель Портман

Просто Руслан

Продовження вже завтра...

Ticket to one way/London part2

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 07 Oct 2013 07:40:00 +0000

Колін Керріган - замісник директора Лондонського Університету Мистецтв.

Карен Херд - викладач Університету Мистецтв.

Другий день майстер-класів від Лондонського Університету Мистецтв розпочався з лекції про складання якісного портфоліо, яке необхідно для вступу до будь-якого з Коледжів закладу. Найцікавішим для мене було усвідомлення того, що на іспиті не обов'язково показувати вже готові роботи, а екзаменаторів, навпаки, цікавить процес створення роботи, реалізація ідеї, ті суперечки, які виникають під час планування та розробки. Саме такий підхід дозволить їм побачити мій мисленнєвий процес - від зародження ідеї до готового продукту.

Колін довго розповідав про Університет та систему навчання, але найбільше мене зацікавив курс Foundation, де можна протягом року ходити на різні заняття, щоб визначитись із спеціалізацією. Це було так необхідно мені у 17 років, коли я ще зовсім не відчувала ані себе, ані світу. Зараз, на жаль, у мене немає так багато часу на роздуми, бо хочеться якнайшвидше діяти та творити.

Наступним етапом майстер-класу був розгляд портфоліо учасників та спільне його обговорення та коментування. Колін намагався розглянути кожну роботу в контексті інших медіа, адже учень Університету повинен мислити різносторонньо, ніколи не зупинятись на пошуку нових матеріалів та подачі власних робіт.

Я розповідала про декілька власних колажів для Buro24.ua, власне розуміння усіх своїх робіт, та поєдання статики та динаміки.

Три майстер-класи, багато думок та робота над портфоліо. Тепер сон мені може лише снитись!

Фото Дарина Корнєєва

Collage:Noir

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Sat, 05 Oct 2013 19:23:00 +0000

відкриваю закрите вікно, дивлюсь в чорну темноту і не відчуваю свої ноги, вони ніби відсутні, ніби я не я, а ти десь зовсім далеко, світ випадкових людей, необдуманих рішень та стопроцентних очікувань. день за днем, хвилина за хвилиною, ніч за ніччю.

Ticket to one way/London

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Fri, 04 Oct 2013 11:39:00 +0000

Мабуть, скільки я себе пам’ятаю я мріяла про навчання за кордоном. Тримала в своїй голові яскраву картинку безкінечних білих залів, в міру божевільних викладачів, студентів з усього світу та широких можливостей із безмежними варіантами та пропозиціями від іменитих будинків моди, світових ательє, іноземних бюро та компаній.

Але моя мрія так і залишалась ідеєю на рівні фантазій, можливо, лінь, відсутність мотивації, страх або інші невідомі мені фактори стримували мене. Та прийшов час діяти! Час рухатись до Лондону та Університету Мистецтв.

Для цього не потрібно їхати до туманного альбіону, адже іспит можна скласти в Києві, бо до нас завітав Колін Керріган, разом із Карен Херд. Вчора вони прочитали 2 майстер-класи для усіх бажаючих, а вже 8 жовтня будуть приймати іспит у всіх, хто впевнений, що зможе перевернути світ.

Карен Херд під час своєї години намагалась включити креатив у всіх присутніх, показуючи та розповідаючи про матеріали, структури, наше сприйняття речей та взаємодію з ними. Найцікавіше в таких подіях це безпосередня участь та можливість відчутти себе на заняттях Університету, перехопити хоча б на хвильку ту робочу атмосферу, що літає в стінах навчального закладу.

Колін Керріган розповідав про брендінг та дав завдання створити новий, позитивний бренд для України, не вживаючи кліше та банальні слогани.

Коли я закрила двері аудиторії, мені хотілось стрибати, літати, творити, відбулось ніби часткове руйнування всіх стереотипних картинок у власній голові. Відчуття приналежності до світу творчих та шалених не покидає мене досі. Тому з нетерпіння чекаю на співбесіду! Тримайте за мене кулаки!

Фото Маша Яременко

Осень в Киеве - Эстетическая Медитация

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 02 Oct 2013 20:50:00 +0000

Слушать электронную лаунж-музыку в полной темноте в помещении бывшего планетария доставляет немалое удовольствие, но когда эта темнота начинает гармонично нарушаться рождающимися где-то сверху на купольном потолке движущимися абстрактными картинками, понимаешь, что это именно то, что ты и ожидал в этот субботний осенний вечер.

А когда эти движущиеся картинки, плавно увеличиваясь в такт завораживающей экспериментальной музыке, становятся необъятно большими и занимают столько пространства, что не хватает зрения видеть весь объект целиком, начинаешь даже забывать где ты находишься и лишь полный зал людей, запрокинувших головы в попытках рассмотреть сферическое видео, возвращает тебя в реальность.

Эстетическая Медитация - очень правильное название для того, что происходило в прошлую субботу под сферическим куполом Atmasfera360. Здесь проходил вечер японской экспериментальной музыки Grace Music II Aesthetic Meditation - украинская промо-группа AnyKey Music привезла в Киев сразу 2 музыкальных проекта - известного вибрафониста Masayoshi Fujita и электронную экспериментаторшу Midori Hirano, чье звучание гармонично дополнялось не менее экспериментальным видеорядом от студии Tenpoint совместно с Андреем Ямковым из студии Frontpictures.

Вечер был очень быстрым, но радует, что это лишь начало серии вечеринок такого формата.

Текст Юити

Иллюстрация Умка

Больше фото на сайте

Утонченные звуковые пейзажи в формате сферического 3D-шоу

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 25 Sep 2013 13:59:00 +0000

Уже в эту субботу 28го сентября украинская промо-группа AnyKey Music, известная своими праздниками экспериментальной музыки, не просто познакомит украинцев с наиболее интересными представителями японской экспериментальной сцены, но и покажет соответствующий видеоряд в формате сферического 3D-шоу под куполом ATMASFERA 360.

Необыкновенные музыкальные переживания нам обещает японка Midori Hirano (MimiCof), всемирно известная умением мастерски сочетать звуки фортепиано и струнных инструментов с электронным звучанием окружающего мира.

А по-японски утонченные звуковые пейзажи нам представит Masayoshi Fujita (El Fog), который ищет свой собственный звук, получаемый с помощью вибрафона в сочетании с электроникой, дополненной шумами, найденными в глубинах экспериментальных погружений.

Экспериментальное звучание будет сопровождаться трансляцией видео в режиме реального времени, в создании которого приняли участие мастера видео-перфомансов и интерактивного digital art - студия Tenpoint совместно с Андреем Ямковым из студии полнокупольных шоу Frontpictures.

Special project for IDLE IDOL

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Wed, 25 Sep 2013 08:02:00 +0000

Київський фотограф Артур Джан представив спеціальний проект DEAD ROSES для брендау IDLE IDOL.

про колекцію та колаборацію з фотографом:

"Первая коллекция украшений IDLE IDOL является продолжением стиля бренда, но с более четкими женскими образами. В ней были использованы, помимо уже привычных для бренда золотого, серебреного и черного цветов, голубой, красный и зеленый. Темой коллекции стали символы католицизма и частично мифологий. Этим и было обусловлено место съемки рекламной кампании - Софийская площадь: золотые фонтаны, исполинские статуи - стали отличной локацией для съемки. Параллельно, фотограф Артур Джан снял фотопроект DEAD ROSES, представив кепки IDLE IDOL в драматическом ключе."

про плани на осінь:

" Осенью мы покажем сразу две коллекции на Mercedes-Benz Kiev Fashion Days: коллекцию одежды и аксессуаров, а также представим новый арт-проект MANIFESTO. С начала октября аксессуары IDLE IDOL начнут продаваться в трех новых городах: Москве, Брюсселе и Париже. Помимо этого, бренд перезапускает сайт www.idleidol.ru."

про головного героя колекції:

" Лицом рекламной кампании стала прекрасная Олимпия Whitemoustache. Она же и являлась музой этой коллекции. Мы влюблены в красоту Олимпии и можем сказать что это не последнее ее появление в съемках IDLE IDOL. "

Фото Артур Джан

Іллюстрація Умка Естебановна

Трэш-шапито КАЧ на ГогольFest-2013

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Tue, 24 Sep 2013 20:42:00 +0000

В предпоследний день Гогольфеста, несмотря на обилие разнообразных событий - от выступления Gutzul Fundation, театральных перформансов и панк-безумцев Дубы Колдуны - такое впечатление что здесь в этот день только и было разговоров о предстоящем концерте Трэш-шапито КАЧ. Все друг у друга спрашивали и переспрашивали - не начался ли еще концерт, на какой сцене будет, видел ли его уже кто-то на территории, как-где-когда.

Дубы Колдуны

Не сказать, что я слушаю такую музыку или что я фанат КАЧа - это, скорей всего, момент ностальгии. Еще в каком-то 2007ом году на одной из сцен Казантипа нас весьма приятно удивила и порадовала незатейливая песенка, исполненная злобным речитативом, но весьма уместно, про расстановку ролей между Москвой и Питером. Много времени с тех пор прошло, да и Гогольфест - не Казантип, но КАЧ остался тем же, да и репертуар не сильно изменился, вот только появился новый сценический образ в виде поповской рясы поверх джинсов. Хорошо это или плохо - не понятно, но вот на бис можно было бы и выйти :)

Текст Юити, фото Умка

Alland opening/ new season startes

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 23 Sep 2013 21:23:00 +0000

Минулої п'ятниці я потрапила на відкриття Ethno Fashion Store Alland. Це був приємний вечір в компанії старих та нових знайомих, із смачним шампанським, неочікуваним виступом Dakh Daugters та чудовим виглядом на Андріївську церкву. Сезон осінніх модних вечірок розпочато! Ура!

Collage:Yuiti

noreply@blogger.com (Uma Estebanovna) — Mon, 23 Sep 2013 20:18:00 +0000

Мабуть, найважливіше в світі - любов, дика, безмежна, шалена, невпинна, прекрасна. Своє кохання я знайшла вже дуже давно, з ним я провела найчарівніші моменти свого життя. Коханий, я щаслива, що ти є частиною мого світу!

на фото Yuiti, ілюстрація Umka