Особисто я моніторю інформацію з допомогою “Живих закладок” в Firefox, створивши закладку для фіду з Кореспондента. Крім цього, в Google Wave, яким я раніше не користувався по причині відсутності тем для обговорень та малої кількості контактів, з’явилось кілька нових хвиль про ситуацію з грипом в Україні. Аналізуючи ці хвилі, приходиш до висновку: саме така незвична технологія, як Google Wave чудово підходить для подібних обговорень. Це зручніше і наочніше ґуґл-груп, а також в арсеналі є велика кількість інструментів, як то карти, відео, гаджети, різного роду боти та інші прибамбаси. Наразі Wave ще перебуває в стадії розробки і при користуванні сервісом часто виникають незручності, тим не менш базова функціональність присутня і, як видно з теперішньої ситуації, Wave цілком може використовуватись для ефективного обміну інформацією та спілкування великої кількості людей.

Якщо ви хочете долучитись до бета-тестування, надішліть мені свій e-mail на semenyuta at gmail.com, я маю ще кілька інвайтів. інвайти закінчилися

Щодо самого грипу, раджу почитати статтю в блозі лікаря Євгена Комаровського “Свинной грипп как зеркало, в котором видно все…”.

Італійська компанія Casaleggio Associati, що спеціалізується на розробці бізнес-стратегій, представила футуристичне п’ятихвилинне відео, в якому на основі теперішніх тенденцій здійснюється прогнозування розвитку онлайн-медіа та Інтернету аж до 2050-го року. Дуже цікаво подивитись.

В продовження хочу додати цитату з блоґу bunyk‘а:

А вільне ПЗ править інтернетом!

Дійсно, не дивлячись на критику, навіть інколи з моєї сторони, вільне та відкрите ПЗ та його культура будуть формуючими факторами майбутнього Інтернету, тоді як Інтернет буде формувати всю іншу індустрію.

via @ArtemZeleny, @dimaniko

З плином часу світ змінюється, а разом з ним змінюються підходи. В світі IT уже не можна не звертати увагу на відкрите програмне забезпечення, тому навіть така стереотипна компанія, як Microsoft, беве все більшу участь в спільноті Open Source. Стереотипна тому, що за Microsoft уже давно закріпився образ такого собі “Старшого Брата”, компанії-ворога ВПЗ – частково з вини самої компанії, частково завдяки чорному піару конкурентів.

Тим не менш, у сфері Open Source Microsoft уже має ряд досягнень: хостинг проектів CodePlex, Open Source ком’юніті Port25, робота над низкою відкритих проектів на кшталт ASP.NET MVC Framework, Silverlight Toolkit, DotNetNuke, IronPython та IronRuby, драйвера для ядра Linux та ін. Крім цього, 10 вересня була запущена неприбуткова організація CodePlex Foundation, основною метою якої є створення умов для ефективного обміну кодом на налагодження взаємовідносин між світом комерційного та світом відкритого ПЗ.

Хостинг CodePlex.com став де-факто платформою для проектів, написаних з використанням технологій Microsoft, тоді як новостворена фундація CodePlex.org позиціонує свою незалежність від конкретної технології, платформи чи Open Source ліцензії. Останній пункт мене особливо зацікавив, оскільки така позиція – це явне протиставлення позиції Free Software Foundation, для якої використання навіть GNU LGPL є небажаним (Why you shouldn’t use the Library GPL for your next library).

Щодо FSF, мені дуже сподобалось висловлювання Лінуса Торвальдса під час інтерв’ю щодо включення драйверів Microsoft в ядро Linux:

Я вважаю, що ненависть до Microsoft є хворобою. Я вірю у відкриту розробку, а це передбачає не тільки вікриття вихідних кодів, а й відмову від намагань виключити людей чи компанії з процесу розробки. Існують екстремісти у світі вільного ПЗ, і це одна з основних причин, через яку я більше не кажу, що займаюсь тим, що називають “вільним ПЗ”. Я не хочу бути пов’язаним з людьми, для яких це є джерелом маргіналізації та ненависті.

Міґель де Іказа, лідер команди розробки Mono та член ради директорів CodePlex Foundation, висловився наступним чином:

Маю надію, що мені вдасться зробити більше в цій фундації, ніж я зробив у FSF, з якої мене виключив Річард Столман за відмову приєднатися до кампанії в підтримку перейменування Linux у GNU/Linux.

Що ж, бажаю успіху Кодплексу та всіма руками підтримую такі починання.

Сьогодні в рідері натрапив на недавню публікацію пана tivasyk’а стосовно електронних шкільних підручників та організації в США, яка впроваджує цю ідею в реальність. Тема підручників для мене не далека, оскільки я сам не так давно закінчив школу, а нині, в університеті, продовжую зустрічатись з ними, уже на іншому рівні.

Спочатку трохи інформації. Фундація CK-12 є неприбутковою організацією, яка займається створенням електронних підручників (flexbooks) для школярів, котрі навчаються за системою дванадцятирічної освіти K-12. Ідея проста, проте революційна в цій сфері: flexbooks створюються спільнотою професійних авторів у відповідній сфері (математика, хімія, біологія…) і викладаються в Інтернеті під відкритою ліцензією Attribution-Share Alike 3.0 Unported, що для кінцевих користувачів (себто школярів) означає повну безплатність.

Крім очевидної переваги безкоштовності та економії паперу, я бачу й інші. Якщо брати до уваги саме Північну Америку, де електронні читалки типу Kindle уже стали таким же звичним гаджетом, як і айПоди, а про рівень Інтернет-освіченості можна взагалі мовчати, такий концепт, як flexbooks приносить новий рівень мислення в освітню сферу: якщо раніше книжки випускались, так-би мовити, на віка (я суджу по українським реаліям), то flexbooks можна оперативно змінювати, підганяючи їх під вимоги часу. Крім цього, відкривається перспектива для створення онлайн-спільнот, в яких вчителі та учні зможуть брати безпосередню участь у вдосконаленні та покращенні підручників, а також обмінюватись іншою цікавою та корисною інформацією.

Щодо України, як на мене, питання поки-що не стоїть. І справа тут не стільки в плані технічному, скільки в ментальному та бюрократичному. Шкода це казати, але нині Україна – провальний проект: це і совковий менталітет, і паскудна політична система, і старий радянський апарат. Крім сфери освітньої, є ще економіка, медицина, оборонний комплекс, які наразі знаходяться у стані, близькому до занепаду. А все це вкупі формує ту ситуацію, в якій ми знаходимось всі ці роки після отримання незалежності. Хочеться вірити, що більше думаючих людей звертатимуть увагу на подібні ініціативи на Заході, а нинішня українська влада по-швидше звільнятиме насиджені місця.

Частина 1 (Монітор)

Частина 2 (Порти, передня та задня частини, клавіатура і миша)

TED (Technology, Entertainment, Design) – це щорічна конференція, яка проходить у США ще з 1984-го і збирає представників абсолютно різних галузей, яких об’єднує інноваційний підхід до своєї справи та далекий погляд у майбутнє. Серед доповідачів фігурують такі відомі особистості, як Тім Бернерс-Лі, Білл Гейтс, Білл Клінтон, Боно, нобелівські лауреати Джеймс Уотсон та Мюррей Гелл-Манн. Доповіді спікерів (названі TED Talks) – це короткі виступи, які дивують, надихають та стимулюють до отримання нових знань. Записи найбільш цікавих TED Talks викладаються на сайті конференції – TED.com.

TED^x – це конференція в форматі TED, яка організовується на місцях незалежними групами, і покликана об’єднати людей, які бажають обмінюватися ідеями та змінювати світ на краще. Виступи на TED^x проводяться в такому ж стилі як і на TED. TED^xKyiv відбудеться 17 жовтня 2009 року в Києві. Крім цього, українська спільнота TED^x займається перекладом субтитрів до TED Talks на українську.

Нещодавно Річард Столмен опублікував на сайті Free Software Foundation статтю про те, що Mono – відкрита реалізація CLI (.NET) для Linux та інших систем – становить загрозу для Linux та спільноти ВПЗ вцілому. Аргументував він таку позицію тим, що в планах Microsoft – організувати судову травлю всіх реалізацій CLI/C# з допомогою софтверних патентів. І це при тому, що самі CLI та C# є відкритими стандартами Ecma та ISO.

Після публікації вищезгаданої статті, на численних форумах та блоґах (в тому числі українських) почалося обговорення питання “Mono: бути чи не бути?”, і, на превеликий жаль, значна кількість людей висловилась в підтримку Бородатого. Причому аргументація була абсолютно сміховинна: починаючи з “А-а-а! Microsoft зохаває всіх” і закінчуючи “Нафіг мені Mono? Воно потрібно тільки для Томбоя”. Щодо моєї власної думки, то я всіма руками підтримую цей проект, в першу чергу тому, що Mono надає ряд нових можливостей для розробників та користувачів Linux. Для прикладу, Moonlight – вільна реалізація Silverlight – дозволяє без проблем користуватись сайтами та додатками, які використовують Silverlight, що є великим плюсом в просуванні Linux, як десктопної операційної системи. Найбільш популярні Mono-застосунки – Banshee, Tomboy, GNOME Do, F-Spot – вражають своєю функціональністю та інтерфейсом. Не дивно, що Марк Шаттлворт висловлюється в підтримку Mono та не збирається виключати його з стандартної поставки Ubuntu.

Що вражає, так це твердолобість ярих апологетів вільного ПЗ, їх релігійно-сектантська схильність до заперечення всього прортієтарного та намагання вести “священну війну” проти Microsoft. Коли якась компанія-розробник відкритого ПЗ починає співпрацювати з Microsoft, це розцінюється, як зрада “інтересів партії”, а висловлювання окремого індивіда, яке суперечить з думкою “бородатих отців”, стає єрессю. Можливо, я занадто емоційно описав ситуацію, але саме такою вона видається мені. Яскравий приклад – маразматичний блоґ Boycott Novell, який не містить нічого, окрім критики Novell, Microsoft та проекту Mono. І все це при тому, що рідко хто висловлюється, наприклад, проти Adobe: Flash і Gnash всі ставлять без проблем, а от Moonlight розцінюють, як реальну загрозу спільноті FOSS.

Керівник команди розробки Mono Міґель де Іказа, як на мене, є яскравим прикладом лінуксоїда з правильним баченням технологій та IT-індустрії в цілому. Аналогічно можу сказати і про Шаттлворта. Якщо такі люди будуть керувати розробкою, можна не турбуватись про десктопне майбутнє Linux; якщо ж за справу братимуться “столмени”, матимемо не що інше, як операційну систему Emacs .

Лінки по темі:

Блоґ Міґеля де Ікази
Twitter Міґеля де Ікази
Microsoft Community Promise стосовно CLI, C# та інших суміжних технологій

Blippr являє собою своєрідну мікроблоґінгову платформу, призначену для створення оглядів (reviews) десктопних та веб-застосунків, фільмів, книг, ігор та музики. Кожен огляд являє собою коротке повідомлення (160 символів), до якого додається одна з чотирьох оцінок: I love it =D, I like it =), I dislike it =|, I hate it! =(. Всі міні-огляди, створені одним користувачем, оріганзонуються в мікроблоґ, URL якого має вигляд http://www.blippr.com/profiles/Юзернейм. 

Кожен “бліп”, зроблений одним з учасників спільноти, можна прокоментувати, а сам об’єкт обговорення підіймається по рейтингу, отримуючи очки від 0 до 100 на основі оцінок, зроблених користувачами. Згідно цих результатів формуються списки рекомендованих програм, музики і т.д. Кожен об’єкт можна додати до закладок (My Apps, My Books, My Movies…), які доступні з відповілного меню чи категорії My Stuff. Якщо ж об’єкту в базі даних немає, його можна додати, заповнивши відповідну форму.

Крім суто “бліпів”, тобто оглядів, можна писти і звичайні апдейти, які нагадують апдейти сервісу Plurk, тобто починаються з виразу, який потрібно вибрати зі списку. Як і належить, апдейти також повинні стосуватись застосунків, фільмів, ігор, музики чи книг.

Як і Twitter, Blippr має систему фолловерів та френдів. Знайти знайомих серед зареєстрованих учасників теоретично можна з допомогою аналізу адресної книги Gmail (Y! Mail, AOL Mail), проте мені залогінитись так і не вдалося – скоріш за все, в них ще існують проблеми з цією можливістю.

Що стосується сторонніх соціальних аплікацій, Blippr можна зв’язати з рядом сервісів, серед яких Twitter, FriendFeed, Plurk, Tumblr, Last.fm, XBox 360 та інші. Після налаштувань, можна здійснювати постинг в Твіттер всіх ваших “бліпів” (наскільки це доцільно, думайте самі).

Буду радий зустріти і вас на Blippr – я тут.

Ще з минулого літа я повністю відмовився від графічного редактора Photoshop на користь GIMP. Причина проста: для чого використовувати крадену програму для виконання операцій, які без проблем виконуються у вільному графічному редакторі? Одначе, набір моїх навичок роботи з подібними програмами (включаючи Photoshop) не настільки великий, тому досить часто в мене виникало бажання “намалювати” дещо, але я просто не знав як це зробити. В результаті мені спало на думку пошукати в Інтернеті відеоуроки роботи з GIMP’ом і я таки знайшов кілька хороших сайтів.

Meet the GIMP – відеподкаст німецього вчителя хімії та біології Рольфа Стейнорта з Бремену. Рольф уже більше десяти років займається цифровою фотографією і з 1997-го використовує GIMP та Linux. Свій відеоподкаст він веде вже майже три роки і, мушу сказати, виходить в нього досить непогано. Випуски Meet the GIMP ведуться хорошою англійською і покривають різні питання роботи з даним графічними редактором та іншим відкритим софтом для роботи з графікою. Нові випуски виходять щотижня, а підписатися на оновлення можна з допомогою програми Miro.

Сайт №2, про який я також хочу розповісти – це ProGIMP – якісний російськомовний ресурс з набором статей та уроків, присвяченим роботі з цим чудовим графічним редактором. Сайт має можливості для додавання та редагування уроків.

Аналогічний англомовний ресурс Gimp-tutorials.net може похвалитися більш розширеним набором уроків, пензлів та інших файлів, доступних для завантаження.

Коли я вперше дізнався про таке рішення, мене це, чесно кажучи, здивувало, і я навіть спровокував невеликий холівар на Твіттері. Дійсно, якщо розглядати це питання з точки зору здорового глузду, то виглядає досить дивним те, що компанія, яка поставляє свою операційну систему, не може включити в неї свій же програмний продукт (у нашому випадку – браузер). І це я кажу при тому, що я не є ні користувачем, ні, тим більше, фанатом браузера від Microsoft.

Хоча на дану проблему варто поглянути і з іншого боку. Виникає питання: чому така тяганина закрутилася саме навколо браузерів, а не, скажімо, офісних пакетів? Справа в тім, що браузер нині перетворюється зі звичайного застосунка в платформу. І цьому є чимало підтверджень: розвиток веб-сервісів, нетбуків, хмарних обчислень і т.д. Словом, в нинішніх умовах володіння успішним браузером рівноцінне володінню успішною операційною системою. Пам’ятаю, не так давно на Радіо-Т обговорювали випуск пристрою Crunchpad, який на своєму борту матиме тільки браузер, і, як казали ведучі, абсолютно не важливо для кінцевого користувача (навіть для ґіка), яка там операційна система.

Якщо ж повернутись до питання монополізму (а саме воно стояло основним під час тяганини проти Microsoft), то тут дійсно є загроза: якщо левова частка користувачів належить одному браузеру від однієї компанії, ця компанія може сама вводити свої “веб-стандарти”, як це було з попередніми версіями IE. А така ситуація служить, у кращому разі, головним болем для веб-розробників, які намагаються оптимізувати свої сайти не тільки під веб-стандарти, а й під IE-стандарти, а у гіршому – загрозою появи сервісів, які працюють тільки в одному браузері, як то Панель керування послугами Beeline.

З іншого боку, у Microsoft, здається, уже зрозуміли провальність такої “політики” і їхній новий браузер – IE8 – уже викликає суттєво менше нарікань, адже, як говорять самі розробники, IE8 націлений саме на підтримку веб-стандартів. І це не дивно, адже, не дивлячись на значну частку пирога на ринку бразерів, IE поступово втрачає своїх прихильників, а єдиний спосіб втриматись на плаву для будь-якого виробника веб-оглядачів – це забезпечення повної сумісності з стандартами W3C.

Продовжуючи тему Windows 7, я хочу зробити невеликий огляд та поділитися першими враження стосовно роботи системи. Скажу одразу, що я виступаю, як тривалий користувач Windows XP, а не Windows Vista, тому не дивуйтесь, якщо раптом я розповім про особливості функціоналу чи інтерфейсу, які уже були доступні в Vista.

Обладнання

На моєму лептопі Toshiba A210 з коробки запрацював кардрідер, Bluetooth-модуль (хоча й з вибриками) та аудіо. Для відеокарти довелося встановити драйвери від ATI. Для підключення телефону (Nokia 6233) я встановив Nokia PC Suite, датований ще липнем 2008-го. Проблем з використанням даного ПЗ я практично не помітив (за винятком глюків з блютузом, який інколи відмовлявся працювати). При першому підключенні телефона через Bluetooth був без проблем встановлений драйвер для Bluetooth-модему. Щодо нового диспетчера пристроїв, який був однією з головних тем на презентації від Microsoft, він дійсно заслуговує похвали – насамперед завдяки надзвичано дружньому інтерфейсу. Судячи з слів Ігоря Шастітко, після офіційного релізу Windows 7, диспетчер буде розрізняти навіть кольори MP3-плеєрів Zune, відповідно відображаючи їх при підключенні. Однак мій старенький MP3-плеєр T.Sonic все ще бачиться як флешка (тоді як Linux Mint та Ubuntu розпізнають його саме як плеєр). 

Інтернет

Підключення до Укртелекому та Білайну пройшло без жодних проблем. Все, що потрібно було зробити – вказати ім’я/пароль для Укртелекому та номер додзвону для Білайну.

Швидкодія та енергозбереження

Те, що система “їсть” суттєво менше пам’яті, відчувається одразу. Це я помітив ще під час тестування бети. На рахунок роботи від батареї, при використанні стандартного режиму економії енергії лептоп працює довше, ніж з тошибівською утилітою в XP (хоча тут ще треба перевірити детальніше).

Інтерфейс та юзабіліті 

Основною графічною фішкою Windows 7, як і Vista, є використання технології Windows Aero. Однією з функцій Aero є попередній перегляд вікна при наведенні курсора на кнопку в панелі задач. Проте якщо в Vista це служило скоріше для естетичної сторони, то в сімці дана можливість забезпечує зручність навігації між запущеними програмами, адже панель задач радикально змінила свій вигляд та функціонал, запозичивши функції яблучного dock’а: відтепер на панелі кожна запущена програма відображається у вигляді окремої кнопки, при натисненні (або у випадку з Aero – ще й при наведенні) на яку відображаються всі запущені вікна даного додатку. Спочатку така зміна інтерфейсу здається назвичною, але уже після кількох годин роботи починаєш розуміти, що така організація досить зручна.

Інтерфейс Провідника мені чомусь дуже нагадує Gnome Nautilus. От тільки якщо справа пішла на запозичення ідей з Лінукса, було б непогано реалізувати поділ додатків на категорії (Інтернет, Аудіо/Відео, Офіс і т.д.) і відповідно до цього зробити головне меню. 

Ще мені сподобалась реалізація бібліотек – відтепер замість використання нікому не потрібних папок “Мои рисунки”, “Моя музыка” і т.п. можна буде додавати довільну кількість папок у відповідні бібліотеки: “Відеозаписи”, “Музика”, “Документи”, “Зображення”. При бажанні можна створити додаткові бібліотеки.

Інструментарій “з коробки”     

Серед стандартних програм мені найбільше сподобались додатки для створення скріншотів,  панель вводу математичних символів, Windows Update, асистент підключення до проектора та передавач файлів по Bluetooth. Новий Wordpad читає і створює файли не тільки в форматі RTF, а й в OOXML (.docx) та OpenDocument (.odt), хоча й чемно попереджує, що функціональність його обмежена, так що, будьте ласкаві, купуйте Office. На Paint натягнули нову морду, проте функціонал залишився таким, як і був (могли б і розвинути ідею Paint.NET). Калькулятор оновився зі зміною інтерфейсу та додаванням нових режимів. Такі додатки, як Блокнот та розпаковщик архівів залишились такими ж примітивними, як і були.

Оновлення та українізація

Менеджер оновлень в Windows 7 пропонує до встановлення пакунки двох категорій: обов’язкові оновлення та необов’язкові оновлення. Останні включають мовні пакети, серед яких є і українська. Перекладено ще не 100%, але те, що вже готово, виконано досить вдало, у всякому разі я помилок не помітив.

Ложка дьогтю

Тепер про неприємне. Один раз в мене ні з того, ні з сього вирубився дисплей, після чого довелось перезавантажувати систему. Аналогічна проблема  була одразу після купівлі ноутбука з Вістою, одначе тоді дисплей вимикався досить часто. Щодо сторонніх програм, то редактор Notepad++ в сімці некоректно працює з вводом українською, а в GIMP’і при першому запуску були проблеми  з відображенням вікон, хоча в подальшому все втряслося.

Тест-драйв відбувся в понеділок, 1 червня. Основну частину дійства зайняла презентація Ігоря Шастітко про нові можливості системи порівняно з бета-релізом. Ігор (з виступами якого я знайомий ще з осіннього Блоґкему) розповів про розширені можливості системи для роботи з різного роду пристроями, починаючи з сканерів відбитків пальців і закінчуючи NAS та іншими пристроями домашньої мережі. До речі, саме робота в домашніх мережах є одним з пріоритетних напрямків Windows 7. Ігор продемонстрував роботу нового менеджера пристроїв, установку “домашніх груп” (Homegroup), а також показав можливості для стрімінгу відео з основного комп’ютера на інші пристрої мережі, запустивши HD-відео на своєму планшеті, який виконував лише функцію монітора.

Після презентацій відбулось таке цікаве дійство, як квест – чотири команди повинні були, сівши за комп’ютер, виконувати завдання, метою кожного з яких була розгадка паролю для доступу до наступного завдання. Наша команда зайняла друге місце: хоч ми досить добре справились з першими завданнями, останнє було завалене через глюк з Internet Explorer.

Загалом івент мені сподобався. Щодо самого Release Candidate, я постараюсь пізніше описати свої враження, тому що поставити систему руки в мене дійшли тільки сьогодні.

Наостанок, кидаю лінки по темі:

Фотографії з тест-драйву

Відгук на ITC.UA

Сторінка завантаження Release Candidate

Відгук про систему на блозі Asus’a

Darien Libarary

Вперше я побачив Ігоря в телепрограмі “Лабіринт” по ICTV. Далі були “Галопом по Європах”, “На свою голову”, а також численні офлайн-івенти, на яких Ігор ведучим (зокрема на фестивалі “Гніздо“, на якому і я побував минулого літа). Мене Ігор Пелих завжди вражав своїм позитивним ставленням до життя і любов’ю до української мови та культури, особливо сучаної. Можна з упевненістю сказати, що він сам був частиною сучасної української культури.

Кожен користувач даного букмаркінкового сервісу має власний фід, URL якого виглядає наступним чином: http://feeds.delicious.com/v2/rss/Юзер_нейм. Отож, копіюємо цю адресу, вставляємо в форму TwitterFeed і необхідним чином налаштовуємо. Непогано також додати хеш-теґ #delicious, як префікс кожного нового twitter-статусу.

Викладачка, глянувши на мою роботу, почала читати нам мораль про державні стандарти оформлення наукових робіт, почала перераховувати всі можливі ГОСТи та ДСТУ, після чого повернула мені реферат з вимогою принести переклад державною мовою.

Виникає ряд питань. Чому роботи, написані російською (хто не знає, ця мова теж не є державною), не вимагають перекладу? Чому в університеті, який всім заявляє про свої передові здобутки і міжнародне співробітництво, англійська мова все ще має статус китайської грамоти? І ще. Чому немає веб-ресурсу з державними стандартами України? Якщо дійсно існує стандарт, у якому прописано, що роботи англійською вимагають перекладу на українську, тоді годі політикам говорити про євроатлантичну інтеграцію, поки ми маємо такий стан справ… 

Минулого року компанія Microsoft запустила програму DreamSpark, покликану допомогти учням, вчителям та студентам безкоштовно отримати професійне програмне забезпечення для розробки та дизайну. На сайті представлені наступні пакети:

Суть завдання наступна. Серед великої кількості рефератів, зданих студентами в форматі MS Word (2003) потрібно віднаходити такі, що мають однакові фрагменти тексту. Якщо для кількох документів цю проблему можна вирішити засобами банального VBA for Word, то для обробки великого масиву рефератів потрібно шукати інше рішення. І як на мене, чудовим варіантом є використання платформи .NET в поєднанні з C#. В Інтернеті я вже знайшов кілька статей, присвячених Word-автоматизації з C#, але для більш глибокого розуміння було б непогано придбати книженцію по вивченню нової для мене мови програмування, оскільки читання відсканованих PDF-ів не таке вже й приємне.

Наразі вибір впав на книгу Ендрю Троелсена “C# 2005 і платформа .NET 2.0“. Хоч книга дещо старувата, спосіб викладення матеріалу в ній мені сподобався найбільше – з одного боку, тут не ллється водичка, з іншого – написано все досить доступно, навідміну від книг “для професіоналів”.

Ще досить непоганим варіантом була б книга Г. Шилтда “C#. Навчальний курс” (все описується дуже доступною мовою), якби не той факт, що виданню вже більше 6 років і описує воно лише мову програмування, тоді як мені хотілося б почитати ще й про саму платформу .NET.

Нещодавно прочитав книгу Джорджа Орвелла “1984″. Для тих, хто не в курсі, в книзі описується жорстокий тоталітарний режим, основною опорою якого є контроль над людськими думками. Одним із методів забезпечення такого контролю була банальна пропаганда, що “зараз все добре, а колись було паскудно”. А технічним засобом такої пропаганди буди так звані “телекрани”, які були розміщені практично скрізь, де був потрібний контроль за членами Партії. Такий пристрій мав дві функції: відеоспостереження та показ “патріотичних” програм, що оспівували заслуги Партії та її лідера, Великого Брата.

А тепер питання до людей, що користуються Київським метрополітеном: чи не нагадують вам монітори в вагонах метро, які постійно показуються повідомлення про численні мерські заслуги, телекрани з “1984″?