Ще з минулого літа я повністю відмовився від графічного редактора Photoshop на користь GIMP. Причина проста: для чого використовувати крадену програму для виконання операцій, які без проблем виконуються у вільному графічному редакторі? Одначе, набір моїх навичок роботи з подібними програмами (включаючи Photoshop) не настільки великий, тому досить часто в мене виникало бажання “намалювати” дещо, але я просто не знав як це зробити. В результаті мені спало на думку пошукати в Інтернеті відеоуроки роботи з GIMP’ом і я таки знайшов кілька хороших сайтів.

Meet the GIMP – відеподкаст німецього вчителя хімії та біології Рольфа Стейнорта з Бремену. Рольф уже більше десяти років займається цифровою фотографією і з 1997-го використовує GIMP та Linux. Свій відеоподкаст він веде вже майже три роки і, мушу сказати, виходить в нього досить непогано. Випуски Meet the GIMP ведуться хорошою англійською і покривають різні питання роботи з даним графічними редактором та іншим відкритим софтом для роботи з графікою. Нові випуски виходять щотижня, а підписатися на оновлення можна з допомогою програми Miro.

Сайт №2, про який я також хочу розповісти – це ProGIMP – якісний російськомовний ресурс з набором статей та уроків, присвяченим роботі з цим чудовим графічним редактором. Сайт має можливості для додавання та редагування уроків.

Аналогічний англомовний ресурс Gimp-tutorials.net може похвалитися більш розширеним набором уроків, пензлів та інших файлів, доступних для завантаження.

Коли я вперше дізнався про таке рішення, мене це, чесно кажучи, здивувало, і я навіть спровокував невеликий холівар на Твіттері. Дійсно, якщо розглядати це питання з точки зору здорового глузду, то виглядає досить дивним те, що компанія, яка поставляє свою операційну систему, не може включити в неї свій же програмний продукт (у нашому випадку – браузер). І це я кажу при тому, що я не є ні користувачем, ні, тим більше, фанатом браузера від Microsoft.

Хоча на дану проблему варто поглянути і з іншого боку. Виникає питання: чому така тяганина закрутилася саме навколо браузерів, а не, скажімо, офісних пакетів? Справа в тім, що браузер нині перетворюється зі звичайного застосунка в платформу. І цьому є чимало підтверджень: розвиток веб-сервісів, нетбуків, хмарних обчислень і т.д. Словом, в нинішніх умовах володіння успішним браузером рівноцінне володінню успішною операційною системою. Пам’ятаю, не так давно на Радіо-Т обговорювали випуск пристрою Crunchpad, який на своєму борту матиме тільки браузер, і, як казали ведучі, абсолютно не важливо для кінцевого користувача (навіть для ґіка), яка там операційна система.

Якщо ж повернутись до питання монополізму (а саме воно стояло основним під час тяганини проти Microsoft), то тут дійсно є загроза: якщо левова частка користувачів належить одному браузеру від однієї компанії, ця компанія може сама вводити свої “веб-стандарти”, як це було з попередніми версіями IE. А така ситуація служить, у кращому разі, головним болем для веб-розробників, які намагаються оптимізувати свої сайти не тільки під веб-стандарти, а й під IE-стандарти, а у гіршому – загрозою появи сервісів, які працюють тільки в одному браузері, як то Панель керування послугами Beeline.

З іншого боку, у Microsoft, здається, уже зрозуміли провальність такої “політики” і їхній новий браузер – IE8 – уже викликає суттєво менше нарікань, адже, як говорять самі розробники, IE8 націлений саме на підтримку веб-стандартів. І це не дивно, адже, не дивлячись на значну частку пирога на ринку бразерів, IE поступово втрачає своїх прихильників, а єдиний спосіб втриматись на плаву для будь-якого виробника веб-оглядачів – це забезпечення повної сумісності з стандартами W3C.

Продовжуючи тему Windows 7, я хочу зробити невеликий огляд та поділитися першими враження стосовно роботи системи. Скажу одразу, що я виступаю, як тривалий користувач Windows XP, а не Windows Vista, тому не дивуйтесь, якщо раптом я розповім про особливості функціоналу чи інтерфейсу, які уже були доступні в Vista.

Обладнання

На моєму лептопі Toshiba A210 з коробки запрацював кардрідер, Bluetooth-модуль (хоча й з вибриками) та аудіо. Для відеокарти довелося встановити драйвери від ATI. Для підключення телефону (Nokia 6233) я встановив Nokia PC Suite, датований ще липнем 2008-го. Проблем з використанням даного ПЗ я практично не помітив (за винятком глюків з блютузом, який інколи відмовлявся працювати). При першому підключенні телефона через Bluetooth був без проблем встановлений драйвер для Bluetooth-модему. Щодо нового диспетчера пристроїв, який був однією з головних тем на презентації від Microsoft, він дійсно заслуговує похвали – насамперед завдяки надзвичано дружньому інтерфейсу. Судячи з слів Ігоря Шастітко, після офіційного релізу Windows 7, диспетчер буде розрізняти навіть кольори MP3-плеєрів Zune, відповідно відображаючи їх при підключенні. Однак мій старенький MP3-плеєр T.Sonic все ще бачиться як флешка (тоді як Linux Mint та Ubuntu розпізнають його саме як плеєр). 

Інтернет

Підключення до Укртелекому та Білайну пройшло без жодних проблем. Все, що потрібно було зробити – вказати ім’я/пароль для Укртелекому та номер додзвону для Білайну.

Швидкодія та енергозбереження

Те, що система “їсть” суттєво менше пам’яті, відчувається одразу. Це я помітив ще під час тестування бети. На рахунок роботи від батареї, при використанні стандартного режиму економії енергії лептоп працює довше, ніж з тошибівською утилітою в XP (хоча тут ще треба перевірити детальніше).

Інтерфейс та юзабіліті 

Основною графічною фішкою Windows 7, як і Vista, є використання технології Windows Aero. Однією з функцій Aero є попередній перегляд вікна при наведенні курсора на кнопку в панелі задач. Проте якщо в Vista це служило скоріше для естетичної сторони, то в сімці дана можливість забезпечує зручність навігації між запущеними програмами, адже панель задач радикально змінила свій вигляд та функціонал, запозичивши функції яблучного dock’а: відтепер на панелі кожна запущена програма відображається у вигляді окремої кнопки, при натисненні (або у випадку з Aero – ще й при наведенні) на яку відображаються всі запущені вікна даного додатку. Спочатку така зміна інтерфейсу здається назвичною, але уже після кількох годин роботи починаєш розуміти, що така організація досить зручна.

Інтерфейс Провідника мені чомусь дуже нагадує Gnome Nautilus. От тільки якщо справа пішла на запозичення ідей з Лінукса, було б непогано реалізувати поділ додатків на категорії (Інтернет, Аудіо/Відео, Офіс і т.д.) і відповідно до цього зробити головне меню. 

Ще мені сподобалась реалізація бібліотек – відтепер замість використання нікому не потрібних папок “Мои рисунки”, “Моя музыка” і т.п. можна буде додавати довільну кількість папок у відповідні бібліотеки: “Відеозаписи”, “Музика”, “Документи”, “Зображення”. При бажанні можна створити додаткові бібліотеки.

Інструментарій “з коробки”     

Серед стандартних програм мені найбільше сподобались додатки для створення скріншотів,  панель вводу математичних символів, Windows Update, асистент підключення до проектора та передавач файлів по Bluetooth. Новий Wordpad читає і створює файли не тільки в форматі RTF, а й в OOXML (.docx) та OpenDocument (.odt), хоча й чемно попереджує, що функціональність його обмежена, так що, будьте ласкаві, купуйте Office. На Paint натягнули нову морду, проте функціонал залишився таким, як і був (могли б і розвинути ідею Paint.NET). Калькулятор оновився зі зміною інтерфейсу та додаванням нових режимів. Такі додатки, як Блокнот та розпаковщик архівів залишились такими ж примітивними, як і були.

Оновлення та українізація

Менеджер оновлень в Windows 7 пропонує до встановлення пакунки двох категорій: обов’язкові оновлення та необов’язкові оновлення. Останні включають мовні пакети, серед яких є і українська. Перекладено ще не 100%, але те, що вже готово, виконано досить вдало, у всякому разі я помилок не помітив.

Ложка дьогтю

Тепер про неприємне. Один раз в мене ні з того, ні з сього вирубився дисплей, після чого довелось перезавантажувати систему. Аналогічна проблема  була одразу після купівлі ноутбука з Вістою, одначе тоді дисплей вимикався досить часто. Щодо сторонніх програм, то редактор Notepad++ в сімці некоректно працює з вводом українською, а в GIMP’і при першому запуску були проблеми  з відображенням вікон, хоча в подальшому все втряслося.

Тест-драйв відбувся в понеділок, 1 червня. Основну частину дійства зайняла презентація Ігоря Шастітко про нові можливості системи порівняно з бета-релізом. Ігор (з виступами якого я знайомий ще з осіннього Блоґкему) розповів про розширені можливості системи для роботи з різного роду пристроями, починаючи з сканерів відбитків пальців і закінчуючи NAS та іншими пристроями домашньої мережі. До речі, саме робота в домашніх мережах є одним з пріоритетних напрямків Windows 7. Ігор продемонстрував роботу нового менеджера пристроїв, установку “домашніх груп” (Homegroup), а також показав можливості для стрімінгу відео з основного комп’ютера на інші пристрої мережі, запустивши HD-відео на своєму планшеті, який виконував лише функцію монітора.

Після презентацій відбулось таке цікаве дійство, як квест – чотири команди повинні були, сівши за комп’ютер, виконувати завдання, метою кожного з яких була розгадка паролю для доступу до наступного завдання. Наша команда зайняла друге місце: хоч ми досить добре справились з першими завданнями, останнє було завалене через глюк з Internet Explorer.

Загалом івент мені сподобався. Щодо самого Release Candidate, я постараюсь пізніше описати свої враження, тому що поставити систему руки в мене дійшли тільки сьогодні.

Наостанок, кидаю лінки по темі:

Фотографії з тест-драйву

Відгук на ITC.UA

Сторінка завантаження Release Candidate

Відгук про систему на блозі Asus’a

Darien Libarary

Вперше я побачив Ігоря в телепрограмі “Лабіринт” по ICTV. Далі були “Галопом по Європах”, “На свою голову”, а також численні офлайн-івенти, на яких Ігор ведучим (зокрема на фестивалі “Гніздо“, на якому і я побував минулого літа). Мене Ігор Пелих завжди вражав своїм позитивним ставленням до життя і любов’ю до української мови та культури, особливо сучаної. Можна з упевненістю сказати, що він сам був частиною сучасної української культури.

Кожен користувач даного букмаркінкового сервісу має власний фід, URL якого виглядає наступним чином: http://feeds.delicious.com/v2/rss/Юзер_нейм. Отож, копіюємо цю адресу, вставляємо в форму TwitterFeed і необхідним чином налаштовуємо. Непогано також додати хеш-теґ #delicious, як префікс кожного нового twitter-статусу.

Викладачка, глянувши на мою роботу, почала читати нам мораль про державні стандарти оформлення наукових робіт, почала перераховувати всі можливі ГОСТи та ДСТУ, після чого повернула мені реферат з вимогою принести переклад державною мовою.

Виникає ряд питань. Чому роботи, написані російською (хто не знає, ця мова теж не є державною), не вимагають перекладу? Чому в університеті, який всім заявляє про свої передові здобутки і міжнародне співробітництво, англійська мова все ще має статус китайської грамоти? І ще. Чому немає веб-ресурсу з державними стандартами України? Якщо дійсно існує стандарт, у якому прописано, що роботи англійською вимагають перекладу на українську, тоді годі політикам говорити про євроатлантичну інтеграцію, поки ми маємо такий стан справ… 

Минулого року компанія Microsoft запустила програму DreamSpark, покликану допомогти учням, вчителям та студентам безкоштовно отримати професійне програмне забезпечення для розробки та дизайну. На сайті представлені наступні пакети:

Суть завдання наступна. Серед великої кількості рефератів, зданих студентами в форматі MS Word (2003) потрібно віднаходити такі, що мають однакові фрагменти тексту. Якщо для кількох документів цю проблему можна вирішити засобами банального VBA for Word, то для обробки великого масиву рефератів потрібно шукати інше рішення. І як на мене, чудовим варіантом є використання платформи .NET в поєднанні з C#. В Інтернеті я вже знайшов кілька статей, присвячених Word-автоматизації з C#, але для більш глибокого розуміння було б непогано придбати книженцію по вивченню нової для мене мови програмування, оскільки читання відсканованих PDF-ів не таке вже й приємне.

Наразі вибір впав на книгу Ендрю Троелсена “C# 2005 і платформа .NET 2.0“. Хоч книга дещо старувата, спосіб викладення матеріалу в ній мені сподобався найбільше – з одного боку, тут не ллється водичка, з іншого – написано все досить доступно, навідміну від книг “для професіоналів”.

Ще досить непоганим варіантом була б книга Г. Шилтда “C#. Навчальний курс” (все описується дуже доступною мовою), якби не той факт, що виданню вже більше 6 років і описує воно лише мову програмування, тоді як мені хотілося б почитати ще й про саму платформу .NET.

Нещодавно прочитав книгу Джорджа Орвелла “1984″. Для тих, хто не в курсі, в книзі описується жорстокий тоталітарний режим, основною опорою якого є контроль над людськими думками. Одним із методів забезпечення такого контролю була банальна пропаганда, що “зараз все добре, а колись було паскудно”. А технічним засобом такої пропаганди буди так звані “телекрани”, які були розміщені практично скрізь, де був потрібний контроль за членами Партії. Такий пристрій мав дві функції: відеоспостереження та показ “патріотичних” програм, що оспівували заслуги Партії та її лідера, Великого Брата.

А тепер питання до людей, що користуються Київським метрополітеном: чи не нагадують вам монітори в вагонах метро, які постійно показуються повідомлення про численні мерські заслуги, телекрани з “1984″?

Який же стан справ маємо в Інтернеті? Зараз досить часто говорять про систему ідентифікації OpenID, з допомогою якою можна, використовуючи єдиний обліковий запис, логінитися на тих веб-сайтах, які його підтримують. Існує чимало провайдерів OpenID, проте їх майже всіх об’єднує та сама “машинна” особливість – використання системи “логін/пароль” для входу на сервіс провайдера.

Абсолютно іншу технологію було обрано провайдером myvidoop. Пароль там не використовується взагалі. Замість нього користувачу пропонується при реєстрації обрати три картинки, що характеризують певну категорію предметів, скажімо літаки, коти та їжа. Надалі при вході буде показаний так званий ImageShield- набір з 9 картинок, серед яких 3 задовільняють обраним категоріям при реєстрації. Кожній картинці відповідає певна літера, і комбінація з трьох правильних літер і буде паролем для входу.

Для забезпечення більшого рівня безпеки ImageShield показується тільки в браузерах, які користувач використовує на власному комп’ютері – при вході з іншої машини лінк до ImageShield’у висилається на e-mail.

Взагалі, за весь час я перепробував чимало мультипротокольних клієнтів, але практично щоразу вони мене не задовільняли. То мені не подобався вигляд контакт-листа (Pidgin), то навігація по самому месенджеру (Miranda), то банальна відсутність налаштувань і неможливість згортатись в системний трей (Instantbird)…

У Digsby всі ці проблеми вирішено. Стандартний вигляд контакт-листа нагадує Pidgin: з маркерами про присутність зліва та аватарками справа. По суті, таку організацію має і стандартний Google Talk, проте там аватарки не здаються настільки громіздкими і все виглядає більш-менш охайно. Вирішити дану проблему в Digsby досить просто – в налаштуваннях присутні кілька варіантів оформлення контакт-листа, тому, налаштувавши  месенджер відповідним чином, можна добитися досить симпатичного результату.

Як уже було сказано раніше, Digsby  – мультипротокольний клієнт, тому з його допомогою можна бути на зв’язку як з користувачами Jabber, так і ICQ, про перехід з якого зараз так багато говорять. Словом, рекомендовано для поступової міграції.

Щодо соціальних мереж, то наразі месенджер підтримує Facebook, Twitter, LinkedIn та MySpace. Мені особливо припала до душі інтеграція з Твіттером, який після 22-го почав надзвичайно стрімко набирати популярність. Крім цього, можна налаштувати сповіщення про електронну пошту.

Тепер про недоліки. Одразу кидається в очі деяка повільність месенджера. Для завантаження програми необхідно секунд 10-12. Схожа ситуація при відкритті вікна чату. Коли клікаєш на лінк (скажімо для перегляду Facebook-профілю або запуску Gmail чи Твіттеру), месенджер не буде відповідати, аж поки сторінка не почне завантажуватись. Якщо в цей момент спробувати згорнути програму в трей, вона просто-напросто закриється.

Тим не менш, тверду четвірку Digsby отримати може.

Здравствуйте, !

Вы в одном шаге от завершения регистрации на alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru.

Для подтверждения регистрации просто перейдите по ссылке
http://alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru/register/?confirm=d9472c4368d50efb9adad93fd6bf274d:fireon@qip.ru
или скопируйте ее в адресную строку браузера и нажмите ввод.

Ваши регистрационные данные:
Логин: fireon@qip.ru //якщо хтось не знає, то це мій обліковий запис для QIP Infium
Пароль: ********** //мій пароль

Если Вы не подавали заявку на регистрацию, проигнорируйте это письмо – возможно, кто-то совершил ошибку.

Сайт alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru

Вы подписаны на получение сообщений от сайта alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru.

Мы стараемся, чтобы Вы получали только полезную информацию.
Вы можете сами выбрать нужные Вам сообщения или отказаться от подписки в настройках.
© 2008 alitvinenko.vspomni.devrelax.rbc.ru

Найцікавіше те, що я і уявлення не маю, що це за сайт (до речі, для його відображення необхідна авторизація), і, само собою ніякої заявки я не подавав. Тоді виникає наступне питання: яким чином туди просочився мій пароль?

Могли б просто написати, що на даний портал можливий вхід з аккаунта QIP…

Тим не менш, розвиток мережевих технологій, в тому числі Rich Internet Applications (хоча зараз не про це), неодноразово наводив мене на думку про можливість зручного віддаленого доступу до власного робочого середовища (пам’ятаєте, я вже писав про свої думки з приводу Web Desktop?).

Так от, сьогодні я наткнувся на виключно цікавий пристрій, що прекрасно вписується в мої роздуми про віддалений десктоп (хай і не веб-базований). Pano Logic – це футуристичний термінал, з допомогою якого можна отримати доступ до звичайної Windows-системи, що віртуалізується з допомогою VMware і зберігається на сервері. Консоль має роз’єми для монітора, 10/100 Ethernet та 3xUSB. Ціна новинки поки-що невідома, але розробники обіцяють зниження на 70% від традиційної вартості ПК.

Посилання на тему:
Стаття “Компьютерного обозрения”

Wikipedia: Cloud Computing

Вчора я спробував майкрософтівський mashup-creator Popfly, про який почув ще на Блоґкемпі. Для тих, хто не знає, даний сервіс використовує технологію Silverlight, яку вже встигли охрестити “убивцею флешу”. І як на мене, не дарма. Коли працюєш з Popfly абсолютно не виникає неприємного відчуття перевантаженості, як при роботі з флешом – все виглядає і сприймається не гірше, ніж той самий AJAX, і мені, відверто кажучи, подобається.

До чого я веду? Як відомо, курс фізики в університеті передбачає три типи занять: лекції, лабораторні та практичні роботи. Думаю, з цим усе зрозуміло: студенти приходять на лекції, де просиджують штани пишучи конспект чи, що частіше, займаючись своїми власними речами; лабораторна робота передбачає підготовку протоколу, виконання роботи та захист; з практичною ще простіше: домашні завдання, практика, контрольні роботи…

Серед цих трьох базових занять нам, студентам, найбільше допікають лабораторні роботи та лекції, і в першу чергу тому, що направлені вони, як не дивно, не на ефективне засвоєння матеріалу, а на розвиток навичок скоропису. Найгірше те, що протоколи лабораторних робіт можна без проблем придбати в готовому розрукованому вигляді, що, до речі, й робить велика кількіть груп. Проте існують викладачі, які категорично не схвалюють таку підготовку до лабораторних робіт і вимагають приносити протоколи лише в рукописному варіанті, аргументуючи це тим, що таким чином студенти краще засвоюють теорію. Хибність такої думки пояснити досить легко: на написання протоколу середнього об’єму необхідно близько 1,5-2 годин. І, як би там не було, для того, щоб зрозуміти суть роботи, після переписання тексту, необхідно ще нормально вчитатись в роботу і вивчити теорію. Проте, на жаль, виходить так, що зморені студенти після двох годин писанити радше підуть спати, ніж почнуть вивчати протокол. Наступного дня в голові абсолютно не залишається інформації про суть лабораторної роботи і доводить на перерві (а то й на парі) перед лабою вивчати хід роботи, що хоча б допуститися… Якби було дозволено користовуватися друкованими протоколами, ці дві години можна було витратити на підготовку, а не на тупе переписування.

Це саме стосується і лекцій. Перевести конспекти викладачів в електронний варіант абсолютно нескладно – достатньо пропросити студентів надрукувати пару-трійку лекцій і отримати чесно зароблені extra points. Тоді конспекти можна було надрукувати чи викласти в мережі, а лекції б перетворились на пояснення матеріалу, а не писання під диктовку. Проте, на жаль, до такого ми не дійдемо ще довго – занадто сильно вкорінилась радянська система освіти в серцях викладачів старої школи…

• кожен зареєстрований користувач може вести свій блоґ та присвоювати своїм повідомленням теґи
• користувачі можуть віддавати голоси за пости та коментарі інших користувачів, таким чином впливаючи на “карму” останніх
• користувач з відповідною кармою може створювати колективні блоґи
• пости, що набрали достатній рейтинг, потрапляють на головну сторінку сайту
• користувачі можуть створювати списки друзів

Там же можна знайти докладний опис створення сайту, а також скрінкаст цього процесу. Як на мене, досить хороша річ для розробників-початківців.