6 марта в Славутиче в восьмой раз состоялась культурно-художественная акция «Славутчанин года -2009».

В ходе почти четырехчасовой шоу-программы были отмечены славутчане (жители города, организации, предприятия), которые внесли заметный вклад в развитие города — энергетики, медики, педагоги, работники коммунальной и социальной сфер, спортсмены, представители творческих элиты Славутича, иными словами — все, кто в ушедшем 2009 году принимал наиболее активное участие в жизни города и чей вклад с общественную жизнь оказался наиболее ощутимым.

Деятельность ГСП «Чернобыльская АЭС» была отмечена сразу в нескольких номинациях. Так, коллектив ЧАЭС стал победителем в номинации «Коллектив года-2009». Кроме того, наше предприятие, принявшее на работу в прошлом году 131 славутчанина, подавляющее большинство из которых — молодежь, было названо лучшим «Работодателем года». Традиционно отмечают Чернобыльскую АЭС организаторы конкурса-рейтинга и в номинации «Благотворительность» — средства, собранные работниками станции всегда оказываются незаменимым подспорьем для людей, попавших в беду или просто переживающих трудные жизненные моменты.

Особенно приятно, что работники ЧАЭС не теряют свою социальную активность и после выхода на пенсию: в числе номинантов «Славутчанина-2009» и общественная организация неработающих пенсионеров ЧАЭС. Отмечены в ходе акции и компания «Новарка» («Работодатель года»), и группа управления проектом («Благотворительность»).

«Человеком года» стал городской голова Владимир Удовиченко, отметивший недавно двадцатилетие пребывания на посту городского головы Славутича. Вместе с бывшим работником ЧАЭС, а ныне активистом ветеранской организации Александром Забирченко Владимир Удовиченко возложил подаренные ему как номинанту цветы к памятнику героям-чернобыльцам.

Пресс-служба Чернобыльской АЭС

http://www.chnpp.gov.ua

25.02.2010

Окружний адміністративний суд м. Києва визнав незаконною і нечинною Постанову Кабінету міністрів № 1015 від 12.11.2008 р. в тій частині, яка позбавляє дітей-інвалідів права на колісне крісло з електроприводом до досягнення ними 14-річного віку.

Таким чином було повністю задоволено позов харківчанина Віталія Матюшенка, 7-річна дочка якого Юля також була позбавлена Кабміном можливості потрапляти на шкільні уроки на акумуляторному інвалідному візку.

Суд погодився з доводами позивача про те, що  Постанова Кабміну № 1015 суперечить Законам України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, „Про реабілітацію інвалідів”, а також ратифікованій Україною Конвенції ООН «Про права інвалідів».

Натомість представники Кабінету міністрів наполягали в суді, що інвалідне крісло з електроприводом по аналогії можна прирівняти до тролейбуса, електромобіля та іншого електротранспорту, а отже неповнолітні діти-інваліди можуть створювати небезпечні ситуації на автошляхах.

Інтереси дітей з обмеженими можливостями в суді представляв адвокат Вячеслав Якубенко. Справа підтримувалася Фондом стратегічних справ УГСПЛ.

Фото з сайту: http://beta.perspektiva-inva.ru

М. Київ, вул. Героїв Дніпра, 20 – це адреса Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв воєн і тоталітарних режимів (МРЦ). Саме у цьому центрі відбулася 4 березня 20010 року церемонія передачі нового медичного обладнання за проектом покращення якості медичного обслуговування для постраждалих від Чорнобильської катастрофи та вразливих верств населення у м. Києві Урядом Японії в рамках програми безвідплатної допомоги «Кусаноне».

Уряд Японії надав фінансову допомогу у розмірі 96,749 доларів США для проекту покращення якості медичного обслуговування для постраждалих від Чорнобильської катастрофи та вразливих верств населення у м. Києві. Цей Проект було реалізовано в рамках Програми безвідплатної допомоги Проектам людської безпеки «КУСАНОНЕ», що спрямована на підтримку проектів, представлених неурядовими організаціями та іншими неприбутковими установами. Ця грантова допомога є доказом зусиль, що докладає Японія з метою забезпечення людської безпеки – пріоритетного напрямку японської політики щодо міжнародного співробітництва – та поглиблення міжнародної співпраці, що стає все більш важливою.

Якщо бути точнішим, сьогодні відбулось завершення цього проекту: за участю Й.В. Тадаші ІДЗАВИ, Надзвичайного та Повноважного Посла Японії в Україні відбулася урочиста церемонія передачі нового медичного обладнання. Пан Посол передав головному партнеру з української сторони панові Ігорю Івановичу Рішко, виконавчому директору МРЦ, перелік обладнання. За кошти гранту для Міжнародного медичного реабілітаційного центру було придбано нове медичне обладнання (біохімічний аналізатор крові, гематологічного аналізатора крові, аналізатор для визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) і т.п.), застосування якого дозволить підвищити якість надання медичної допомоги постраждалим від Чорнобильської катастрофи та соціально незахищеним верствам населення міста Києва. Обладнання встановлене в центрі, і медичний персонал центру вже користується ним.

Групі журналістів,запрошених на цю урочисту церемонію, вдалося на очі ознайомитися із придбаним за кошти гранту обладнанням. Ігор Рішко – виконавчий директор МРЦ, продемонстрував це обладнання в дії. До того ж, він розказав про роботу Міжнародного медичного реабілітаційного центру, про співпрацю із громадськими організаціями.

Ще раз і ще хочеться розказати, що починаючи з 2002 року в Україні в рамках Програми КУСАНОНЕ реалізовано п’ятдесят проектів на загальну суму 2,6 млн. доларів США. Програма «Кусаноне» в Україні  є частиною Японської Офіційної Допомоги Розвитку для України. А всього Японія вже надала Україні безвідплатну допомогу на загальну суму 152.2 млн. доларів США, лише перелік всіх грантових проектів зайняв велику кількість сторінок в цієї статті.

Велике спасибі Японії і посольству Японії в Україні, яке постійне працює в пошуках нових гуманітарних проектів. Саме посольство Японії в Україні тісно співпрацює із громадськими організаціями інвалідів Чорнобиля, із громадами, які мешкають на територіях, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Анатолій КОЛЯДІН,

фото автора

Інформація про МРЦ

Міжнародний медичний реабілітаційний центр для жертв воєн і тоталітарних режимів (МРЦ)  засновано в 1994 році як благодійну неприбуткову організацію.  Основними видами діяльності МРЦ є надання благодійної реабiлiтацiйної допомоги особам, якi зазнали тортур або потерпiли iнакше внаслiдок воєн, мiжетнiчних конфлiктiв i вiд тоталiтарних режимiв, iнших грубих порушень фундаментальних прав людини та членам сiмей таких осiб.

МРЦ — єдина благодійна організація в державі, яка має ліцензію Міністерства охорони здоров’я України на медичну практику і надає безоплатну медичну допомогу на постійній основі.

За 15-років роботи нами виконано багато проектів з надання медичної і психологічної допомоги таким категоріям пацієнтів: особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, колишнім малолітнім в’язням фашистських концтаборів, біженцям, жертвам тортур, жертвам політичних репресій, самотнім літнім людям з числа найбідніших і найвразливіших верств населення. Ці люди потребують особливої уваги і чуйності, особливого такту і терпіння, великих затрат часу на їх реабілітацію.

Недосконалість медичної допомоги в Україні, акцент на фармакологічному лікуванні, непідготовленість медичного персоналу до роботи саме з такими людьми не дозволяє нашим пацієнтам отримувати необхідну кваліфіковану допомогу в державних закладах охорони здоров’я. Приватні клініки для них просто не «по-кишені».

Персонал МРЦ має великий багатолітній досвід роботи з психологічно травмованими та самотніми людьми, що дозволяє уникати недоліків закладів державної системи охорони здоров’я.

МРЦ  може надавати такі види реабілітаційної допомоги:

1. Медична допомога.

В Центрі проводиться прийом лікарів за такими спеціальностями: терапевт, кардіолог, невропатолог, офтальмолог, отоларинголог, педіатр, психіатр, медичний психолог.

За призначенням лікарів і за наявності фінансових можливостей пацієнти отримують найнеобхідніші ліки безкоштовно.

У нас функціонує фізіотерапевтичний кабінет, де проводиться лазеротерапія, магнітотерапія, ультразвукова терапія, електротерапія, масаж і мануальна терапія.

Клінічна лабораторія – один з найважливіших факторів  для  правильного своєчасного діагностування хвороб і проведення кваліфікованого адекватного і контрольованого лікування.

1. Психологічна допомога.

Проводиться психологічне консультування, індивідуальна та групова психотерапія.

1. Соціальна допомога.

Соціальний працівник проводить практичні консультації та надає допомогу у врегулюванні соціальних відносин. 

1. Юридична допомога.

Юрист надає правову підтримку жертвам тортур і насилля в захисті їхніх прав, насамперед права на моральну і матеріальну компенсацію.

Хоча МРЦ щорічно здійснює, в середньому, 2500 прийомів, ми не маємо можливості, на жаль,  прийняти відразу всіх, хто до нас звертається, і тому змушені формувати списки черговиків.

Оскільки МРЦ  фінансується виключно за рахунок пожертв і ґрантів, обсяг допомоги, яку ми можемо надавати своїм клієнтам, обмежена і прямо залежить від розміру цих благодійних надходжень.

Серед найбільших донорів нашої організації були Організація Об’єднаних націй, Єврокомісія, уряди Сполучених Штатів Америки, Голландії, Данії і Японії.

В МРЦ працює центр документації, який має бібліотеку і багатий паперовий та відеоархів. Його робота як ресурсу і центру вивчення проблем, пов’язаних з тортурами і насильством, сприяє інформуванню громадськості про  погане поводження в суспільстві і випадки грубих порушень фундаментальних прав людини.

ПЕРША ПІЛОТНА2 УХВАЛА ВІДНОСНО УКРАЇНИ

СТОСОВНО

НЕВИКОНАННЯ ОСТАТОЧНОГО РІШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СУДОВИХ ІНСТАНЦІЙ

Юрій Миколайович Іванов проти України  (заява № 40450/04)

Порушення пункту 1 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд)  

Порушення статті 1 Першого протоколу  (захист власності)  

Порушеннястатті 13 (право на ефективний засіб правового захисту)  

Європейської конвенції з прав людини

З посиланням на статтю 46 ЄКПЛ Європейський суд наголошує, що в цій справі йдеться про  дві проблеми, які знову повторюються – довготривале невиконання рішень національних судових інстанцій та відсутність на національному рівні ефективних засобів правового захисту, які б дозволили виправити таке порушення. Ці проблеми були причиною найбільш частих порушень Європейської конвенції,  що за час з 2004 року було визнано Європейським Судом в понад 300 справах проти України. Ця справа свідчить про те, що такі проблеми залишаються невирішеними, незважаючи на чіткі рішення Європейського суду, в яких від України вимагається вжити відповідних заходів з тим, щоб розв’язати цю проблему. З огляду на приблизно 1 400 заяв, поданих проти України, які тепер перебувають на розгляді в Суді і порушують ті ж самі питання, Суд доходить висновку, що практика, яка представлена в Україні, несумісна з Конвенцією, і одноголосно постановляє:    

·      Україна повинна запровадити до своєї правової системи не пізніше, аніж через рік після того, як це рішення стане остаточним, ефективний засіб, який забезпечить адекватне та достатнє відшкодування в разі невиконання або ж виконання із затримкою національних судових рішень;  

·       Україна повинна впродовж одного року від дати, коли це рішення стане остаточним, виплатити таке відшкодування, в тому числі, за можливості, й через досягнення дружнього врегулювання всім заявникам, які звернулись до Європейського суду з подібними справами і рішення щодо яких ще не було ухвалене, а заява була надіслана для комунікації до органів влади в Україні;  

·       в разі, якщо не буде здійснено присуджені до сплати відповідно до цього рішення виплати, Суд поновить розгляд всіх аналогічних справ, які перебувають на його розгляді з тим, щоб ухвалити щодо них одне рішення;  

·      в очікуванні на ухвалення зазначених засобів Суд призупиняє терміном на один рік, починаючи від дати, коли це рішення стане остаточним, будь-які процедурні кроки, пов’язані з розглядом будь-якої нової української справи, в якій йтиметься виключно про невиконання або виконання із затримкою  рішень національних судових інстанцій.

Відповідно до статті 41 (справедлива сатисфакція) Суд  присуджує заявнику суму в розмірі, яка йому мала бути йому сплачена відповідно до рішень національних судових інстанцій, ухвалених 22 серпня 2001 року та 29 липня 2003 року, а також 174 Євро в якості компенсації за викликані інфляцією втрати. Окрім того, Суд присуджує заявнику 2 500 євро в якості компенсації за завдану моральну шкоду та 1 740 євро в якості компенсації за судові витрати (текст рішення представлений лише в англомовному варіанті).   

Основні факти

Заявник — Юрій Іванов – є громадянином Росії 1957 року народження, який проживає в Москві (Росія).

В жовтні 2000 року п. Іванов звільнився в запас з лав української  армії. Хоч йому мала бути сплачена встановлена сума, яка виплачується при звільненні в запас, а також  компенсація за уніформу, однак він  не отримав належних йому сум. В результаті цього в липні 2001 року він звернувся з позовом до суду, намагаючись отримати заборговану йому суму. В серпні 2001 року Суд ухвалив рішення на його користь та видав припис військовій частині виплатити заявнику загалом приблизно 819 євро з врахуванням понесених судових витрат.  Якогось невстановленого дня заборгована сума, яка виплачується при звільненні в запас, була сплачена заявникові, але не решта суми. В квітні 2004 року державна виконавча служба письмово повідомила заявника про те, що військова частина не має коштів для того, щоб заплатити, а примусовий продаж об’єктів, які перебувають в її власності, заборонений законом. Рішення суду від серпня 2001 залишається частково невиконаним.  

В 2002 році п. Іванов звернувся  із позовом проти виконавчої служби, оскаржуючи невиконання нею рішення суду від серпня 2001 року. Суд ухвалив рішення на його користь і видав припис державній виконавчій службі встановити та заарештувати рахунки військової частини з тим, щоб мати доступ до коштів, які на них зберігаються. Це розпорядження не було виконане. Пан Іванов звернувся з новим позовом, вимагаючи компенсації за завдану моральну та матеріальну шкоду, цей позов суд частково задовольнив в липні 2003 року. Це рішення залишається невиконаним.

Оскарження до Європейського суду, процедура та склад Суду

Посилаючись на пункт 1 статті 6, на статтю 13 та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, заявник оскаржував невиконання рішень, ухвалених в серпні 2001 та в липні 2003 року, а також неможливість ефективно оскаржити таке невиконання на національному рівні.

Заяву до Європейського  суду було надіслано 13 вересня 2004 року.

Рішення було ухвалене Палатою у складі семи суддів, до якої увійшли:  

Пеєр Лоренцен (Peer Lorenzen) (Данія), Голова,  

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert) (Республіка Чехія)  

Райт Марусте (Rait Maruste) (Естонія),  

Марк Філлігер (Mark Villiger) (Ліхтенштейн),  

Мір`яна Лазарова Трайковска (Mirjana Lazarova Trajkovska) (“колишня Югославська Республіка Македонія”),  

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva) (Болгарія), судді,  

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy) (Україна), ad hoc суддя,

та Клаудія Вестердійк (Claudia Westerdiek), Секретар секції.

Рішення Суду

Щодо  невиконання судового рішення та права  власності

Суд встановив, що рішення  від серпня 2001 року не було повністю виконане, відтак, затримка з його виконанням становить біля семи років та десяти місяців. Судове рішення від липня 2003 року, яке було ухвалене п’ять років та одинадцять місяців тому, взагалі не було виконане.  

Суд підкреслив, що затримка була викликана сукупністю факторів, в тому числі й відсутністю  бюджетних ресурсів, бездіяльністю виконавчої служби, та прогалинами в національному законодавстві, що завадило пану Іванову домогтись виконання судових рішень, ухвалених національним інстанціями в його справі. Європейський суд вважає, що всі ці фактори перебувають в залежності від органів української влади, а тому постановляє, що Україна повністю відповідальна за це невиконання.

Суд зауважує, що він  часто визнавав порушення пункту 1 статті 6 та статті 1 Першого протоколу  у справах, де порушувались питання  подібні тим, що представлені в цій справі. Суд наголошує, що в цій справі український уряд не представив жодного аргументу, який би міг переконати в необхідності дійти інших висновків. Тому він одноголосно постановив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу на підставі того, що тривалий час не виконувались рішення суду від серпня 2001 року та липня 2003 року.   

Ефективний  засіб проти невиконання  судового рішення

Суд встановив, що на національному рівні не існувало правового засобу, який би задовольняв вимогам статті 13 Конвенції з огляду на скарги пана Іванова щодо невиконання судових рішень, ухвалених на його користь. Він одноголосно постановляє, що було порушено статтю 13.  

***

Прес-реліз є документом, який готує Секретар Суду, його резолютивна частина не містить зобов’язань для Суду. Текст рішення є доступним в мережі Інтернет на сайті Суду (http://www.echr.coe.int).

Європейський суд з прав людини було створено в 1959 році в Страсбурзі державами – членами Ради Європи з метою розгляду можливих порушень Європейської конвенції з прав людини (1950 рік).  

1 Відповідно до статті 43 Конвенції, будь-яка сторона у справі упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою може у виняткових випадках звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду. В цьому випадку колегія у складі п’яти суддів приймає таке клопотання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи Протоколів до неї або важливе питання загального значення, і в такому разі Велика палата постановляє остаточне рішення. Якщо таких питань не виникає, колегія відхиляє клопотання, і від цього часу рішення стає остаточним. В іншому випадку, рішення Палати набуває остаточної сили після спливу трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють про відсутність у них наміру заявляти клопотання.   

2 Починаючи від 2004 року у відповідь на значну кількість справ, викликаних системними та структурними проблемами в окремих країнах, Європейський суд запровадив процедуру пілотних рішень. Вона полягає у визначенні в одному рішенні системних проблем, які лежать в основі порушення Європейської конвенції з прав людини, та представленні в цьому рішенні засобів, що необхідні для виправлення та розв’язання подібних ситуацій. Процедура ухвалення пілотного рішення спрямована не лише на сприяння ефективному запровадженню державою-членом засобів індивідуального та загального характеру, яких необхідно вжити для виконання рішення Європейського суду, але вона також стимулює державу-відповідача прийняти рішення в значній кількості індивідуальних справ, які викликані тією ж структурною проблемою на національному рівні, і таким чином посилити принцип субсидіарності, що лежить в основі конвенційної системи.      

http://www.echr.coe.int

З метою кардинального поліпшення ситуації у сфері боротьби з корупцією в Україні, забезпечення узгодженості дій правоохоронних органів у цій сфері, здійснення реальних кроків для повернення довіри громадян до влади, суттєвого поліпшення інвестиційного клімату, зміцнення партнерських відносин із міжнародним співтовариством, неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини в інтересах утвердження законності і правопорядку, керуючись Законом України «Про основи національної безпеки України», яким поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності визначено основними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1 і 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Утворити Національний антикорупційний комітет як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

2. Основним завданням Національного антикорупційного комітету є забезпечення сприяння Президентові України в реалізації його повноважень, передбачених частиною другою статті 102, пунктом 1 частини першої статті 106 Конституції України.

Для реалізації основного завдання Національний антикорупційний комітет:

здійснює системний аналіз стану корупції в Україні та заходів, що вживаються для запобігання і протидії їй;

розробляє антикорупційні заходи, в тому числі з метою гармонізації законодавства та усунення наявних у ньому протиріч;

готує пропозиції про спрощення дозвільних та інших процедур щодо ведення малого і середнього бізнесу та ліквідації причин, які зумовлюють порушення у цій сфері;

розробляє з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, рекомендацій провідних світових організацій проекти актів законодавства з питань посилення боротьби з корупцією;

бере участь у підготовці проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України в частині, що стосується питань запобігання та протидії корупції.

3. Установити, що:

Національний антикорупційний комітет утворюється у складі Голови, виконавчого секретаря та інших членів;

Головою Національного антикорупційного комітету є Президент України;

виконавчим секретарем Національного антикорупційного комітету є Секретар Ради національної безпеки і оборони України;

персональний склад Національного антикорупційного комітету затверджується Президентом України за поданням виконавчого секретаря Комітету.

4. Виконавчому секретареві Комітету внести у двотижневий строк проект Положення про Національний антикорупційний комітет та пропозиції щодо його персонального складу, передбачивши входження в установленому порядку до його складу керівників правоохоронних та інших державних органів, представників профільних комітетів Верховної Ради України, громадських організацій, провідних учених та інших фахівців.

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

26 лютого 2010 року

Офіційне інтернет-представництво Президента України

http://www.president.gov.ua/documents/10557.html

Виходячи з нагальної потреби в якнайшвидшому подоланні бідності – однієї з найболючіших проблем суспільства, від якої страждає значна частина населення України, насамперед сім'ї з дітьми, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безробітні, інваліди, пенсіонери, бездомні громадяни, безпритульні діти, та яка суттєво обмежує можливості людського розвитку, породжує масштабні соціальні конфлікти, становить загрозу єдності суспільства та національній безпеці України, відповідно до частини другої статті 102, пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Визначити подолання бідності, перш за все її найгостріших проявів, найважливішим пріоритетом у здійсненні реформ в Україні – соціальній державі, яка має на меті впровадження європейських стандартів життя.

2. Комітету з економічних реформ:

1) проаналізувати із залученням провідних учених та фахівців стан бідності в Україні та внести пропозиції щодо підвищення ефективності державної політики, шляхів прискорення розв'язання проблем у цій сфері;

2) розробити та внести пропозиції щодо концептуальних положень законів України, актів Президента України, інших актів законодавства, які необхідно ухвалити для забезпечення прискореного подолання та попередження бідності в державі.

3. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити безумовне виконання Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»;

2) розробити за участю Національної академії наук України, провідних наукових центрів, соціальних партнерів, громадських організацій з урахуванням вітчизняного та іноземного досвіду, документів міжнародних організацій, зокрема Глобального пакту про робочі місця Міжнародної організації праці, та внести в установленому порядку у тримісячний строк проект загальнодержавної програми подолання та запобігання бідності в Україні на 2010 – 2015 роки, у якому, зокрема, передбачити заходи щодо:

запровадження нових механізмів відновлення виробництва, стимулювання економічного зростання та соціального прогресу, зокрема, забезпечення ефективної зайнятості населення шляхом створення життєспроможних підприємств;

створення умов для гідної праці, в тому числі забезпечення поваги та дотримання прав людини у сфері праці, продуктивної, вільно обраної зайнятості та соціального захисту, а також розвитку та активізації соціального діалогу на всіх рівнях;

реалізації в кризових умовах короткострокових заходів з надання невідкладної допомоги найбільш вразливим верствам населення, подолання хронічної бідності, бідності серед працюючих;

забезпечення реформування систем оплати праці, соціального захисту, пенсійного страхування, надання медичної допомоги, медичного обслуговування;

запровадження дієвого механізму надання молоді, насамперед випускникам вищих навчальних закладів, першого робочого місця;

розширення можливостей для працевлаштування людей з особливими потребами, зайнятості людей похилого віку;

упровадження системи надання дієвої адресної соціальної допомоги.

4. Запропонувати Генеральній прокуратурі України вжити в установленому порядку заходів нагляду за додержанням соціально-економічних прав людини і громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, їх посадовими особами, зокрема Кабінетом Міністрів України, його посадовими особами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

5. Адміністрації Президента України забезпечити систематичне інформування громадськості про хід виконання цього Указу.

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

26 лютого 2010 року

Офіційне інтернет-представництво Президента України

http://www.president.gov.ua/documents/10556.html

З метою впровадження системних економічних реформ, що спрямовані на вихід із фінансової та економічної кризи, забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Утворити Комітет з економічних реформ (далі – Комітет) як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

2. Визначити основними завданнями Комітету:

опрацювання з урахуванням нинішньої соціально-економічної ситуації в Україні та на основі кращого світового досвіду загальнодержавної стратегії економічних реформ, спрямованих на впровадження передвиборної програми «Україна – для людей»;

визначення напрямів, пріоритетів, механізмів здійснення необхідних економічних реформ та підготовка відповідних законопроектів для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

забезпечення проведення громадських обговорень загальнодержавної стратегії економічних реформ та механізмів її впровадження з метою досягнення суспільного консенсусу;

здійснення постійного моніторингу ефективності реалізації загальнодержавної стратегії економічних реформ та підготовка пропозицій щодо необхідного її коригування.

3. Установити, що:

Комітет утворюється у складі Голови, виконавчого секретаря та інших членів;

Головою Комітету є Президент України;

персональний склад Комітету затверджується Президентом України за поданням виконавчого секретаря Комітету.

4. Призначити АКІМОВУ Ірину Михайлівну – Першого заступника Глави Адміністрації Президента України – виконавчим секретарем Комітету.

5. Виконавчому секретареві Комітету внести у двотижневий строк проект Положення про Комітет з економічних реформ та пропозиції щодо його персонального складу, передбачивши входження в установленому порядку до його складу керівників відповідних державних органів, представників профільних комітетів Верховної Ради України, провідних вітчизняних та іноземних фахівців, у тому числі експертів міжнародних організацій, консалтингових та аудиторських компаній.

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

26 лютого 2010 року

Офіційне інтернет-представництво Президента України

http://www.president.gov.ua/documents/10555.html