Що таке органічні продукти харчування?

Органічні продукти харчування – це сертифіковані, екологічно-чисті, безпечні, натуральні продукти з природнім терміном зберігання. Такі продукти виключать можливість використання ГМО компонентів, консервантів, ароматизаторів, пестицидів, барвників, стабілізаторів, покращувачів смаку, згущувачів.

 Чому варто харчуватися органічними продуктами?

Органічні продукти:

• не містять генетично модифікованих організмів та ГМО складників;

• виготовляються без використання шкідливих технологій (хімічна консервація, ультразвукова обробка, атомне розщеплення, обробка фенолами, газація, радіаційна обробка), які часто застосовуються для виробництва звичайних продуктів харчування та продуктів з вмістом ГМО;

• вирощуютьсябезвикористання хімічних добрив та іншої агрохімії, стимуляторів росту та гормонів;

• не вирощуються поблизу промислових центрів;

• відрізняються своїми смаковими властивостями та високою харчовою цінністю. Наприклад, органічне м’ясо є відмінним джерелом насичених амінокислот та здорових білків.

• містять багато клітковини, вітамінів та мікроелементів.

Як відрізнити органічні продукти від звичайних?

У 2012 року в Україні набрав чинності закон «Про органічне виробництво». Згідно його норморганічною продукцією вважається та продукція, яка отримана в процесі ведення сертифікованого органічного виробництва,  відповідно до його вимог, правил та стандартів. Для того, щоб продукція отримала сертифікат від контролюючого органу, їй слід пройти ретельні перевірки, в ході яких виробник зобов’язаний довести, що:

• ґрунти для випасу худоби або вирощування овочів та фруктів є екологічно чистими;

• насіння сертифіковане;

• методи боротьби з небажаною рослинністю та шкідниками не є хімічними;

• консерванти є натуральними, не модифікованими;

• упаковка продукту безпечна для навколишнього середовища.

Не всі українські споживачі готові купувати органічні продукти харчування, які зазвичай  на 20-30 % дорожчі ніж звичайні продукти. І не тому, що ми не цінуємо власне здоров’я, а з тієї причини, що ми не на 100 % впевнені у їхній «органічності». Тому, щоб не потрапити у пастку привабливих етикеток та заманливих написів «еко» та «біо», слід запам’ятати, що в нашій країні для маркування органічної продукції використовують логотипи затверджений наказом Мінагрополітики від 22.02.2019 №67 «Про затвердження державного логотипа для органічної продукції».

Якщо ви хочете придбати органічний продукт, вироблений у ЄС, зверніть увагу на те, щоб його упаковка містила логотип з зображенням зеленого прямокутника, в середині якого зображені білі зірочки у формі листочка. Лише ці логотипи можуть запевнити вас у відповідності сертифікату та гарантувати якість органічного продукту.

Наше здоров’я та якість життя залежить від того, якими продуктами ми харчуємося. Тож будьмо відповідальними та уважними, читаймо інформацію на упаковці, та обираймо корисні, якісні та сертифіковані органічні продукти.

Тісто на піцу, для млинців, налисників, тісто для вареників, пісочне тісто, листкове, дріжджове тісто і бездріжджове тісто на заквасці – з «живим» рецептом закваски, тісто для бісквіта, пампухів, одним словом, тісто різних видів, яких видів і яких ще не видів

Відповідно до ДСТУ:

тісто – це напівфабрикат з борошна + вода, яйця, жир і ще що вам підказує рецепт тіста і фантазія. Так, саме фантазія, бо їй – а ще випадку – завдячують своїй появі деякі геніальні десерти. Ось ‘перевернутий’ яблучний пиріг Татен, який справді випадково перевернувся, але сестри Татен, з якими власне і трапився казус, не розгубились, запекли перевернутий пиріг під грилем – і так народився знаменитий рецепт. Або листкове тісто, французька назва mille-feuille, українською перекладається як ‘тисяча листків’, звідси назва ‘листкове тісто’ – за переказами, його випадково винайшов помічник кондитера, який забув додати масло до тіста на етапі замішування та спробував виправити ситуацію і підмішати шматки масла вже до готового тіста – так з’явилась основа для улюблених торта Наполеона і яблучного штруделя.

Отже, борошно + вода + дрібка солі – це тісто для вареників (пирогів) з сиром, вареників з чорницями і різними начинками, вушок до борщу, пельменів – що і є вушка, бо мовою комі, звідки родом ця страва, ‘пель нянь’ – те саме ‘вушко з тіста’.

вареники, вушка (пельмені)

• борошно – 300 г (2 неповні склянки)
• вода – 100-150 мл
• сіль – 2 г

Можна ще додати яйце або, якщо борошно містить достатньо клейковини (глютену), – обійдеться і без цього – більше в темі Який ґатунок борошна кращий? .

А скільки ж води? Найкращий орієнтир підказала 90-річна лемкиня з Канади – ‘тісто має бути зам’яке як цицька’ – і можете не дякувати за таке геніальне визначення консистенції тіста для вареників.

Головна проблема такого тіста – воно швидко сохне, тому, замісивши, тісто для вареників накривають – чистим рушником як у часи Дарії Цвек або, по-сучасному, обгортають харчовою плівкою.

Ще один клопіт – таке тісто щільне, без бульбашок повітря. Тому палянички на вареники розкачують якомога тонше і зліплені вареники відварюють або готують на пару . Бо якщо товщиною 1,5-2 см, та ще й спекти такий пласт тіста – то годі буде вгризти його. Хоча – от розламати такий твердий хліб і тушкувати з м’ясом, щоб часточки хліба не розквецялися, а просякли м’ясним соком – будь ласка, але це вже про унікальність страви, яка так і називається, Палениця або тушкована свинина і курка по-володимирецьки. А інакше такий твердий хліб ні до чого не придатний.

Подібне щільне тісто готують для домашньої локшини (лапші) чи затірки – тіста, потертого на терці для помідорового супу чи юшки-затірки (помідорового супу) . Ці українські страви, хоча і нагадують італійську пасту, але суттєво відрізняються ось у чому: тісто для італійської пасти – отих усіх спагеті болоньєзе або пасти по-болонськи, равіолей і лазаньї класичної замішують із італійського борошна твердих сортів пшениці (farina di semola di grano duro) + вода. От маєте ‘правильну’ пасту з ‘правильного борошна – і безвідносно до того, промили ви зварене тісто чи ні, воно ніколи не розвариться і не злипнеться.
А як же українські локшина чи затірка? Їх готують з українського м’якого борошна, але на яйцях, без води, тому таку локшину чи затірку – дрібні галушечки – можна сміливо залишати плавати в курячому бульйоні – вони також не розквецяються.

локшина, затірка (дрібні галушечки)

• борошно – 100 г (трохи більше ½ склянки)
• яйце – 1 шт

А от тісто на піцу цілом успішно можна замісити і з українського борошна. До тіста на піцу вже зазвичай додають дріжджі, небагато, завдання яких – зробити тісто лише трошки менш щільним. Це ще не дріжджове тісто в класичному розумінні, про яке детальніше буде подано нижче. Звичайно, скільки регіонів Італії – стільки й рецептів тіста на піцу, проте співвідношення інгредієнтів плюс-мінус усюди таке:

піца

• борошно – 360 г (2 і ¼ склянки)
• вода – 160 мл
• олія – 60 мл (4 стол. ложки)
• дріжджі сухі – 5 г (1 чайн. ложка)
• цукор – 8 г (1 чайн. ложка)
• сіль – 10 г (1 чайн. ложка)

Тісто для млинців (інша назва – оладки) і для налисників – рідке, його англійською мовою навіть тістом не називають (тісто, яке тримає форму – dough, а це batter – місиво, щось безформне).

млинці, оладки

• борошно – 320 г (2 склянки)
• кефір – 500 мл
• яйце – 2 шт
• цукор – 50 г (2 стол. ложки)
• розпушувач – 5 г (1 чайн. ложка)
• додатки – фрукти, ягоди

 налисники

• борошно – 200-250 г (10 стол. ложок)
• молоко – 0,5 л
• вода – 0,5 л (в сумі має бути 1 л рідини)
• яйце – 3 шт
• олія – 15 мл (1 стол. ложка)

Пісочне тісто крихке, наче пісок – звідси й назва. Крихкість досягається високим (до половини і навіть більше об’єму тіста) вмістом жиру – масла, смальцю. Наскільки жиру менше, настільки менше шансів у тіста носити горде ім’я ‘пісочне тісто’ і з 99% певності можна чекати, що в рецепті ще буде сметана, кефір, вода, яйця. Ці додатки, між іншим, суттєво зменшує кількість калорій у десерті, адже калорійність у більшості випадків забезпечує не так цукор (якого традиційно побоюються любителі тортиків), а жир.

З пісочного тіста випікають тістечка, тарталетки і основу-тарт для відкритого пирога як-от кіш з сиром і шпинатом чи Татен. Зазвичай рецепт пісочного тіста починається словами: ‘посічіть холодне масло з борошном на дрібні крихти’. Щоб масло при цьому не розтопилось, важливо, щоб його контакт з руками був мінімальним, тому зручно скористатись ножем або кухонним комбайном.

тістечка, тарталетки, тарти

• борошно – 200 г (1 і 1/4 склянки)
• масло – 100 г
• додатки: сметана, кефір, вода, яйця – в сумі має бути 100-250 мл, у тому числі масла, вже переважно не холодного, а розтопленого (!)

Щоб тісто не було глевким, до нього додають розпушувачі:

• Хімічні розпушувачі (не більше 1% маси тіста):
  • питна сода (бікарбонат натрію, код Е500 у міжнародній класифікації харчових додатків).
    Сода + кислота (оцет, лимонний сік, кисломолочні продукти) реагують між собою із виділенням вуглекислого газу. Саме він робить тісто менш щільним, ‘повітряним’.
    Готові розпушувачі тіста – це, переважно, та сама сода + кислота, у вивіреній пропорції, яка дозволяє не заморочуватись питаннями: чи вся сода прореагувала? Чи не буде відчуватись смак соди в готовому печиві?
    Сода і розпушувач – взаємозамінні у співвідношенні 1:1,5 (тобто замість 1 чайн. ложки соди можна додати до тіста 1,5 чайн. ложку розпушувача)
  • амоній (бікарбонат амонію, код Е503)
    Амоній, нагрітий вище +60⁰С, розпадається на кілька речовин, у тому числі, той самий вуглекислий газ, який ‘піднімає’ тісто.
    Недостатньо пропечене тісто обов’язково дасть про себе знати різким неприємним запахом аміаку.
• Біологічні розпушувачі:
  • Дріжджі – мікроорганізми, які розмножуються в літеплому середовищі (оптимально +30⁰С,не більше і не менше) – під мікроскопом видно, як дерева – ‘гілки’ не відділяються від ‘стовбура’, а тримаються на ньому, потім одна на одній і так далі – піднімаючи тісто. А, крім цього, засвоюючи цукор (ось чому в рецептах дріжджового тіста практично завжди є цукор!), дріжджі виділяють вуглекислий газ. Правда, якщо цього вуглекислого газу забагато, він починає пригнічувати активність дріжджів – для цього якраз і пишуть у рецепті ‘тісто, яке підросло, замісити знову’ – щоб випустити надлишок вуглекислого газу, і тісто виросло ще краще. Дріжджове тісто – вибагливе: то йому часу бракує (щоб підрости, треба приблизно 1 год), то тепла, то, навпаки, надто тепло, то недостатньо замісили, то, навпаки, надто інтенсивно – але, якщо все вдасться, результат буде того вартий.
    Дріжджі бувають свіжі або сухі, їх можна заміняти одні на одних: 100 г свіжих відповідають 10 г сухих – і така кількість ідеальна на 1 кг борошна. З дріжджового тіста печуть пиріжки з яблуками, пампухи на Святвечір і, звичайно ж, паску.
  • Закваска як традиційна альтернатива дріжджам, особливо шанована прихильниками здорового способу життя. Закваску потрібно готувати заздалегідь, але, раз приготувавши, вона зберігається в холодильнику, чекаючи наступного використання – детальніше про це в рецепті домашнього хліба на заквасці – там також про те, як зробити закваску. Закваска – це лише борошно, вода і ложечка цукру, а всі необхідні для ферментації мікроорганізми або вже знаходяться в борошні, або потрапляють до закваски з навколишнього середовища під час приготування.
    Випробуване співвідношення хліба – чи то пшеничного домашнього хліба на заквасці чи то домашнього житнього хліба на заквасці: 250 мл закваски достатньо для 600 г борошна.

І, нарешті, тісто можна розпушувати механічно, збиваючи білок, фактично, з повітрям, коли часточки повітря фіксуються яєчним білком. Старовинні варіанти тіста на білках саме такі, без ‘хімії’ наприклад, старий-добрий бісквітний рулет з полуницями – це, фактично, про те, як спекти простий бісквіт. А до сучасних десертів ‘для певності’ додають небагато розпушувача – соди чи амонію, як того вимагає, наприклад, перепис кексу Зебра чи торта Рафаелло.

Для вірних УПЦ Церковний Статут встановлює такі приписи:

• Повністю забороняються cкоромна їжа: м’ясні продукти, яйця, молочні продукти (вершкове масло, сири, сметана, молоко тощо…(продукти тваринного походження), утримуються і від риби.
• В першу і останню (Страсну) седмиці – особливо суворий піст.
• В понеділки, середи і п’ятниці – вживається холодна їжа без олії.
• У вівторки і четверги – гаряча їжа без олії.
• Їсти можна один раз на день, ввечері; але по суботах і неділях – два рази, в обід і ввечері.
• По суботах і неділях дозволяється вживати рослинну олію та виноградне вино (крім суботи Страсного тижня).
• У Велику п’ятницю – нічого їсти не належить.
• У Велику суботу багато віруючих також відмовляються від їжі, до настання Великодня.
  • У свято Благовіщення, 7 квітня, дозволяється риба.
  • В Лазареву суботу, 8 квітня, можна вживати в їжу риб’ячу ікру.
  • У Вербну Неділю, 9 квітня, дозволяється риба.

джерело

Для вірних УГКЦ офіційні правила посту встановлено у Канонах Партикулярного Права УГКЦ:

Кан. 115 (кан. 882 ККСЦ)

• § 1. Покутна практика посту, покаяння та стриманості, метою якої є надо- луження за вчинені гріхи та осягнення більшої досконалості задля особистого освячення, – це найдавніша традиція Української Греко-Католицької Церкви.
• § 2. Усі вірні зобов’язані постити в такі періоди церковного року: Великий піст і Страсний тиждень; Петрівка – від понеділка після Неділі всіх святих до навечір’я празника Святих Верховних апостолів Петра і Павла (включно); Успенський піст, або Спасівка, – від свята Перенесення Чесного і Животворного Хреста та Макавейських мучеників, Саломеї, їх матері, і старця Елеазара, до навечір’я Успіння Пресвятої Богородиці (включно); Різдвяний піст, або Пилипівка, – від дня після свята Апостола Пилипа до навечір’я Різдва Христового:
  • 1) у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю – суворий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти;
  • 2) у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв;
  • 3) у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту слід утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі;
  • 4) в інші пости церковного року вірні зобов’язані: у середу та п’ятницю утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв; у понеділок вівторок та четвер дозволено всі види їжі.
• § 3. Усі вірні зобов’язані дотримуватися посту в такі дні: навечір’я Різдва Христового, навечір’я Богоявлення Господнього, Усікновення Чесної голови святого Івана Хрестителя, Всемірне Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Канони партикулярного права УГКЦ 39
• § 4. У всі п’ятниці року, окрім випадків загальниць, храмового та двана- десятих свят, належить утримуватися від м’ясних продуктів і страв.
• § 5. У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.
• § 6. Стосовно звільнення від обов’язку посту потрібно дотримуватися таких положень:
  • 1) загальницями в УГКЦ є періоди: від Різдва Христового до навечір’я Богоявлення; від неділі Митаря і фарисея до неділі Блудного сина; від Пасхи до Томиної неділі; від Зіслання Святого Духа до неділі Всіх святих;
  • 2) немає посту в суботи, неділі та дні святкування Нового року (31.12– 01.01) і Незалежності України (24.08);
  • 3) від будь-якого обов’язку посту звільняються: діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років; важкохворі; вагітні; матері після пологів і ті, що годують груддю; ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує вісім годин); ті, що важко працюють; ті, що харчуються зі столу інших; убогі, котрі живуть з милостині;
  • 4) в окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх, заохочуючи в цьому разі вірних до здійснення діл побожності та милосердя.
• § 7. Поза межами території верховноархиєпископської Церкви стосовно цього слід дотримуватися місцевих звичаїв.

джерело

Для вірних РКЦ встановлені такі правила посту:

У Церкві існують дні й періоди покаяння в усі п’ятниці року і протягом Великого Посту. Утримання від м’ясних страв та іншої їжі, встановлене Конференцією єпископату, має бути дотримане в усі п’ятниці року, за винятком тих, які збігаються з днем урочистості. Утримання від м’яса та піст обов’язкові у Попільну Середу та у Страсну П’ятницю. Крім того, на підставі правного звичаю, утримання від м’ясних страв зобов’язує також у вігілію Різдва Господнього, 24 грудня.

1. Вірні зобов’язані утримуватися від м’ясних страв:
   • в усі п’ятниці року;
   • 24 грудня, у вігілію Різдва Господнього.
2. Суворий піст (утримання від м’яса та обмеження прийомів їжі) зобов’язує:
   • у Попільну Середу;
   • у Велику П’ятницю.

• Обов’язок утримання від м’ясних страв зобов’язує всіх, кому виповнилося 14 років.
• Суворий піст натомість стосується всіх повнолітніх, аж до досягнення 60 років (канон 1252).
• Диспенсу від посту можна отримати у єпископа, а також особи, що має виконавчу владу (напр. генеральний вікарій), а також настоятель.

Диспенса — ослаблення дії суто церковного закону в окремому випадку, може бути надана тільки із виправданої і раціональної причини, враховуючи обставини випадку і важливості закону, від якого диспенсується. Духовне добро вірних є виправданою і раціональною причиною.

джерело

Як бачимо, процесів під червоним грифом – бігом, треба сьогодні – залишається вже приблизно третина із того, що виглядало таким виснажливим. Ше третину процесів треба буде зробити напередодні, а те, що під зеленим грифом – можна хоч і за півроку до Різдва – або, принаймні, за тиждень J

Отож, почнімо із того, що можна зробити заздалегідь:

наприклад, одного вечора, прийшовши з роботи, можна підготувати рибу до фарширування: вительбушити, почистити від луски, зняти шкіру і відділити філе від костей. Заморозити 3 окремі посудини – одну зі шкірою, другу – філе і третю – все на бульйон. Решта роботи – байка, порівняно з цим підготовчим етапом.

Ще якогось дня можна підготувати гриби на борщ, підливу і вушка: зранку замочити гриби у воді, увечері відварити і заморозити, окремо гриби, а окремо – вивар з грибів (наприклад, в одноразових склянках). Частина вивару потім піде до борщу – чудовий натуральний ароматизатор!, а частина – до підливи, навіть розморожувати не треба.

Ще якогось разу, готуючи першу страву для своєї сім’ї, можна стушкувати подвійну порцію моркви з цибулею, зайву надібрати і заморозити – буде на святвечірній борщ. Незайвим буде заздалегідь намочити квасолю на борщ і на вінегрет, пооббирати від шкірок (на вінегрет – зварити) і заморозити. Можна навіть підготувати і заморозити овочі на холодець і росіл  – вже плюс!

Десь-колись можна стратити кільканадцять хвилин на домашню локшину – підготувати тісто, посікти – і заморозити. А вже 24 грудня, не розморожуючи, кинути в окріп і відварити. Так само підготувати дріжджове тісто на пампухи (але йому вже треба буде дати розмерзнутись), шоколадне тісто на сирник і пісочне – на наполеон.

Готуючи голубці – не на Святий вечір, а раніше – зручно буде розібрати на крижівку 2 головки капусти: усі більші листки використати одразу, а менші, зрізавши потовщення, заморозити до 23 грудня. Рештки крижівки, які вже годі відокремити від качана, можна посікти і заморозити – буде до того-таки святвечірнього борщу.

За тиждень до свят можна відварити буряки – на борщ, вінегрет, шубу і бурачки. Далі зразу обібрати, потерти-покраяти і заморозити окремими порціями, приготувати бурачки, скласти в банку і – до холодильника, ця страва запросто тиждень витримає. А собі подумки поставите галочки – що вже борщ (насамкінець буряки – гоп! можна навіть не розморожуючи), вінегрет і шубу простіше буде приготувати, а бурачки – ті взагалі вже на 100% готові!

Подібно, як і бурачки, за кілька днів наперед можна приготувати кетчуп, замаринувати оселедець і перекласти вафлі. Скажімо, виділити для цих рецептів вечори 21, 22 і 23 грудня. Приблизно тоді ж не забудьте замаринувати м’ясиво, за 3 дні до того дня, коли ви плануєте його вудити (наприклад, вудити 20-21 грудня, то маринувати, відповідно, 16-17 грудня) або пекти (не раніше 22 грудня, то маринувати, відповідно, 17-18 грудня). Також можна налущити горіхів і покраяти на шматочки – до куті, а перемолоти – до торта.

Із жовтих процесів найчасовитратніші – холодець (повністю), фарширована риба (лише доробити), наполеон і хліб – тому краще з них і почати: поки бульйони будуть булькати, замісити хліб і залишити його підростати, а тим часом пекти паляниці на наполеон (тісто в нас готове, пам’ятаєте?) і сирник (шоколадна частина теж вже готова, а сирна робиться за 20 хв). Зраненька треба ще буде промити і намочити сухофрукти на узвар. Звернемо увагу на цибулю – її потрібно до вареників, голубців, паштету, фаршированого коропа – отже, січемо грубо, смажимо одразу з запасом і пропускаємо через м’ясорубку – забагато не буде. Далі можна вже терти крем і перекладати торт (між іншим, готуючи яблука для наполеона, можна заодно підготувати начинку і для печінкового паштету). Щоб плита не простоювала, покладемо варитись овочі і яйця на салати – олів’є, шубу і вінегрет. Не забудемо про борщ – до нього треба лише обібрати картоплю (все решта вже у вигляді напівфабрикатів, так?), але! картоплі, пам’ятаємо, треба ще на начинку до вареників і голубців. Отже, готуємо голубці і потім – печінковий паштет. Варимо росіл (а овочі і локшина до нього вже готові) і печемо куряче філе на 2 салати. Увечері 23 грудня не забудьте спекти підрослий хліб, перебрати-розлити холодець і на ніч замочити пшеницю на кутю. Хух! поки що видихнули.
На 24 грудня залишаться червоні процеси – зварити пшеницю (вариться довго, але наших рук не вимагає), за той час можна приготувати маково-горіховий торт (можна втерти мак заодно і до куті), покраяти-перемастити салати, наліпити-зварити-перемастити вушка і вареники, довершити грибну підливу і кутю (всі складники вже є!) Насамкінець пасує насмажити пампухів – аби були якнайсвіжіші, а м’ясо і різото на гаряче будемо вже готувати 25 грудня (аби виправдало свою назву гаряче
Ось і все! Саме час накрити стіл і не забути подякувати мамам-бабусям-тіткам, які готували все це колись для вас. Сподіваємося, вам стануть у пригоді ідеї, як спланувати передсвяткову працю на кухні, так, щоби свята були радісними і щасливими, якими вони і повинні бути.

З чого найкраще приготувати маску для обличчя?

Є багато рецептів – масок, які очищують шкіру, тонізують її, діють як ліфтинг-засоби і можуть подбати про ваш вигляд не менш ефективно, ніж процедури в дорогому салоні краси. Маска з огірка та яблука – якраз така: огірки чудово зволожують шкіру, яблука насичують потрібними вітамінами, причому всі корисні речовини в цих продуктах оптимально збалансовані, як на замовлення, саме для шкіри обличчя.

Найкраще готувати цю маску саме зараз, коли потрібні огірки і яблука достигають просто так, без хімії, під щедрим липневим сонечком. Зацініть простоту приготування диво-засобу

Яблуко і огірок потерти на середній терці, з тертої маси витиснути сік (наприклад, через шматок широкого бинта).

Огірково-яблучний сік заморозити в підходящій посудині (бажано скляній або фарфоровій, з круглим денцем).

Через 2 год посудину можна вийняти, трохи погріти руками дно і, коли лід легко вийметься з посудини, протерти ним обличчя, а лід відправити назад в морозильник. Таким шматочком льоду вмивайтесь хоч щодня – і вас приємно здивує вигляд вашої шкіри.

Більше корисної інформації:

• Як визначити якість молока в домашніх умовах
• Скільки грамів у столовій чи чайній ложці
• Як почистити вишні від кісточок – 3 способи

Але… ну як же без цього але? – щоб дати відповідь, скільки грамів у столовій чи чайній ложці, або склянці чи стакані, не завадить також знати кілька нюансів:

Якщо в рецепті вказана якась кількість столових ложок, переважно йдеться про столові ложки об’ємом 15 мл – тобто в таку столову ложку поміщається 15 г води, адже вода – один з небагатьох продуктів,
у яких кількість мілілітрів = кількості грамів.

Далеко не всі столові ложки, навіть якщо вони продаються в крамниці саме під цією назвою, мають об’єм 15 мл. Для прикладу – дві ложки на фото: ліва столова ложка вміщає 15 мл, та, яка праворуч, хоч і мало відрізняється на вигляд, може вмістити лише 12 мл.

Якщо потрібно відміряти сипучі продукти, наприклад, борошно, його можна набрати по-різному: якщо нормальна столова ложка вміщає 20 г – 25 г борошна, то нечубна столова ложка в рівень
з бортиками як на фото, – лише до 10 г борошна.

Насправді, набрати борошна в столову ложку так, щоб було
20-25 г – а саме таке число наводять багато авторитетних кулінарних книг і сайтів (у Cuisine succès: L’ècole de la cuisine – навіть до 18 г), треба ще примудритись.

Бо якщо в столовій ложці залишиться трохи більше (а на око буде не так уже й помітно – порівняйте з попередньою картинкою, там 20 г) – це вже дасть вам 30 г борошна в тій самій столовій ложці. В деяких кулінарних книгах вказується саме така кількість – наприклад, у Дарії Цвек.

І, звичайно, якщо дуже постаратись, столова ложка може вмістити навіть до 50 г борошна.

Подібно із чайними ложками: ось на фото нормальна чи стандартна чайна ложка – маємо 10 г солі.

Ось чубна чайна ложка – приблизно 15 г солі.

А це нечубна чайна ложка, в рівень з бортиками – 7-8 г солі.

І врешті-решт стакан або склянка: більшість кулінарних джерел наводять міру 250 мл (хоча у Вікіпедії чомусь 200 мл) – це дає нам 160 г борошна, причому його треба насипати (не просіювати, не черпати, а саме насипати), потім навіть бажано 1 раз легенько вдарити склянкою до столу, щоб вийшло зайве повітря – тоді буде 160 г.

Хочете ще впевненіше почуватися на кухні – використовуйте кулінарний термометр для приготування страв.

Більше статей з корисною інформацією:

• Який ґатунок борошна кращий?
• Стадії готовності м’яса
• Як перевірити якість молока і сметани в домашніх умовах
• Як приготувати домашній майонез за 2 хв

Відповідно, ті, хто урізноманітнюють свій раціон паростками, стають активнішими, помічають покращення вигляду волосся, шкіри і нігтів, гостроти зору, навіть пом’якшення негативних наслідків пережитих стресів. Пророщена пшениця – це їжа майбутнього, – так кажуть про паростки пшениці.

Пророщувати можна практично будь-яке насіння – злаки, бобові, олійні культури, лише пам’ятайте: якщо якісь небажані для вас речовини є в зернині, в паростку їх буде аж ніяк не менше. Наприклад, людям, які дотримуються безглютенової дієти і уникають пшеничного борошна (більше про це в статті про ґатунки борошна), не варто починати їсти і паростки пшениці – пророщена пшениця також містить глютен (клейковина). А от паростки гречки – на стіл, будь ласка: в них немає глютену, як немає його і в непророщеній гречці.
Отже, як проростити насіння?

Все дуже просто: придбати насіння (уважно – упевніться, що це насіння не було оброблене ніякою ‘хімією’ перед посадкою), промити його.

Велику плоску тарілку застелити чистою тканиною (можна використати, наприклад, бинт), зверху тонким шаром висипати насіння і все полити водою.

Тарілку з насінням залишити в напівтемному місці (головне, щоб не під прямим сонячним світлом і зернята завжди були вологі). Уся премудрість! Через 1-2 доби з’являться паростки – довжина 3-5 мм уже достатня для споживання.

Паростки можна змолоти і додавати до тіста при випіканні домашнього хліба, до перших страв чи просто так в сирому вигляді – по 1-2 стол. ложки на бутерброді або в салаті зі свіжих овочів.

Більше відео від SMAKPLUS:

Піца виявилась на диво смачною. І лише через деякий час я зрозуміла: диво було насправді біохімічною закономірністю, а ще пізніше дізналася про теорію п’ятого смаку умамі і, що просто в анчоусах, як і в кетчупі до піци, є природній покращувач смаку – глутамат натрію.

Про умамі

Отже, трохи теорії: до 1908 року традиційно вважалось, що кулінарія оперує 4 основними смаками: солодким, кислим, солоним і гірким. Усі решта – лише комбінації цих чотирьох компонентів у різній пропорції. А тоді японський вчений Кікунае Ікеда відкрив п’ятий смак, так званий умамі – по-японськи приємний смак. Цей відтінок було неможливо описати відомими смаками – солодким, кислим, солоним чи гірким, умамі лише приблизно характеризується словами апетитний або бульйонний чи м’ясний.

Смак умамі важко ідентифікувати, але, виявляється, він має один цікавий ефект – здатність підсилювати і розкривати інші смаки. Японський вчений, досліджуючи умамі, визначив, що високий вміст однієї сполуки в продуктах – мононатрієвої солі глутамінової кислоти (глутамату натрію) – відповідальний за загострення чутливості рецепторів язика і підсилення сприйняття смаку.

Про синтезовані покращувачі смаку MSG

Тим часом на початку 20-го століття у Європі велись дослідження, метою яких було замінити тваринні білки на рослинні. Одним з результатів цих досліджень було паралельне відкриття глутамату натрію. Ці теоретичні знання, до речі, використав на практиці швейцарський підприємець Юліус Маггі, який налагодив

робництво відомих на цілий світ супів і соусів у кубиках Маггі.

За останнє століття синтезований глутамат натрію, зареєстрований як харчова добавка E621 (у Європі глутамат натрію позначають MSG – monosodium glutamate), завоював континенти. Спочатку господині масово захоплювались цією синтетичною добавкою – багато рецептів включали в себе рядок: і додати бульйонний кубик – та віднедавна ставлення до ‘хімії’ кардинально змінилось – дослідження довели, що вживання штучного глутамату натрію може бути надзвичайно шкідливим для організму.

Про природній глутамат натрію – анчоуси як приправа

Повернімось до природнього глутамату натрію – натуральний підсилювач смаку у великій кількості міститься в багатьох продуктах: анчоусах, трюфелях, помідорах (рецепт консервованих помідорів), картоплі (рецепт картоплі по-селянськи), пекінській капусті, моркві, сирах рокфор і пармезан. Та що там доросла їжа – знайомство із умамі ми починаємо буквально з пелюшок – адже грудне молоко і молозиво містять велику кількість природнього глутамату натрію. Отже, анчоуси на піці, в соусах – наприклад, до салату Цезар, супах, у м’ясному рагу – це не риба, а, фактично, приправа. Анчоуси і додають у кількості приправи – 2-3 маленькі консервовані, солені чи сушені рибки на страву для цілої сім’ї, як у рецепті рагу з кабачків. Між іншим, якщо на консервовані анчоуси важко натрапити, то сушені є практично в кожному кіоску, поряд із чіпсами та іншими зовсім не вишуканими закусками до пива. Спробуйте покришити кілька анчоусів до м’яса чи овочів – вони не набудуть рибного аромату, а лише повніше розкриють свій смак.

Більше рецептів зі смаком умамі: равіолі, німецький картопляний салат, фаршировані перці.

Для 1 квітки вам буде потрібно 40 см червоної атласної стрічки шириною 5 см, приблизно 40 см чорної товстої нитки (№10 чи ірису), скріпка або дротик, з приладдя – свічка, голка з ниткою, ножиці, лінійка.

Відміряти і відрізати потрібну кількість стрічки (40 см) на одну квітку маку.

Скласти стрічку навпіл, розрізати. Далі ще навпіл, знову розрізати і ще раз так само, поки у вас не утвориться 8 квадратів 5Х5 см – це заготовки пелюсток на мак.

В кожному квадраті тканини, обрізавши зайве, заокруглити кути: спочатку легко зрізати один, далі великим півколом другий і легко – третій.

Таким самим чином обрізати всі 8 квадратів, щоб утворились 8 пелюсток – наш мак матиме саме стільки.

Краї кожної пелюстки, розтягуючи по можливості, обпалити на полум’ї свічки.

Підготувати серединку квітки маку. Товсту чорну нитку намотати на долоню (на 1 квітку – приблизно 10 витків) і зняти з руки.

Скріпку розігнути, в меншу петлю просунути моток чорної нитки, потім моток зігнути навпіл.

Моток перев’язати близько до петлі скріпки відрізком такої ж чорної нитки. Протилежні кінці мотка розітнути ножицями – це будуть тичинки маку.

Пелюстки маку з тканини загорнути навколо тичинок з нитки і пришити-закріпити за допомогою голки з ниткою. Так само вчинити з усіма пелюстками по черзі.

Нитку закріпити, обрізати, кінці зафіксувати гарячим воском або, наприклад, лаком для нігтів.

Пелюстки гарно розправити – і ось: мак з тканини готовий!

Більше корисних порад:

• Як перевірити якість молока і сметани в домашніх умовах
• Як пропощувати пшеницю
• Як швидко почисти оселедець

Колись давно на Великдень освячували тільки спеченого з тіста баранця, згодом почали додавати ще й яйця, сир, м’ясо.

Великодній кошик відповідно до українських традицій має містити страви, які згадуються у молитвах:

Паска – солодкий ангельський хліб, символ Воскреслого Ісуса Христа, хліб вічного життя. Подекуди паска – це сир, сформований у вигляди зрізаної піраміди – гробу Господнього. У тих краях паску-хліб теж печуть, але називають бабкою.

Яйце – символізує у Великодні нове життя і відродження. Пасхальна писанка – як молитва, символізує надію на вічне життя. Пасхальні писанки – це яйця, розписані кольоровими рослинними чи геометричними орнаментами, які символізують життя, достаток, вічний рух. Часом писанка – цілий витвір мистецтва, не для споживання, а лишень ‘для краси’ (зазвичай з таких яєць попередньо видувають білок і жовток). А ось у крашанки інше призначення – бути святковим частуванням. Для крашанок варені яйця зафарбовують у цибулинні (залежно, як довго яйце буде контактувати із цибулинням, воно набуде від ніжно-золотавого до темно-брунатного кольору) чи іншому барвнику. На початку трапези пасхальне яйце розділяється між усіма присутніми за столом.

Сир і масло – молочні страви – це символи ніжності та жертовності Бога. Ці продукти складають у мисочки і на них інколи малюють маленькі хрестики.

Шинка і ковбаса – м’ясні страви, прообраз печеного ягнятка, якого споживали на свято Пасхи ще в старозавітні часи, а також символ вгодованого теляти, якого батько велів заколоти, коли повернувся його блудний син.

Хрін – символ міці і здоров’я, які здобуває християнин під час Великого посту, утверджуючи і зміцнюючи свою віру.

Сіль – символ повноти та достатку, який означає якість зв’язку людини і Бога, бо саме цей продукт, доданий в малій кількості, може додати нового і доброго смаку.

Також у Великодній кошик кладуть зелень мирти чи букшпану (символ вічного життя), свічку (символ світла, який виноситься до людей), а покривають Великодній кошик вишитим рушником зі словами «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».

У Великодній кошик не потрібно класти речі, які не згадуються у молитвах освячення: вино, інші алкогольні напої, ніж.

Усе, що залишиться після споживання їжі – шкірки від ковбаси, яєчна шкаралупа тощо – не можна викидати у сміття, а зібрати і закопати на городі/клумбі/у вазоні або спалити.

Більше рецептів на свято:

• Курячий бульйон (розсіл)
• Фарширована щука
• Торт Наполеон