Terran Days або Мистецтво бути собою

Хвилина для Вічності

2010-11-01T20:25:00.001+02:00

When alone...
Originally uploaded by Terran Imrie

Часто мої друзі скаржаться на самотність, хоча час, який вони проводять наодинці, дуже обмежений. Чому люди бояться лишатися на самоті?
Життя нав’язує свій темп, і ми весь час знаходимось у русі, весь час ми отримуємо нову інформацію, весь час захищаємося від агресивного середовища. Залишаючись наодинці, ми маємо змогу зупинитись, зазирнути в себе, очистити розум від метушні. Хтось читає книгу за чашкою чаю, хтось проводить час на природі, хтось медитує.
Мабуть для мене час, коли навколо нікого, - ледь не найцінніше в житті. Лишаючись на самоті, я зазвичай наводжу лад у своєму внутрішньому світі. Саме тоді я можу переосмислити щось, щось підкоректувати у своїх стосунках з іншими.
Особисто мені здається, що хвилина, проведена на самоті визначає не тільки якість нашого життя, а й наше існування у Вічності...

А чи любите ви ділитися?

2010-10-31T07:54:00.001+02:00

What do you think about sharin'?
Originally uploaded by Terran Imrie

Так, звичайно, ресурси кожного з нас обмежені, проте, на мою думку, їжа, якою ви поділилися з кимось, стає вдвічі смачнішою.
З одного боку, іноді шкода віддавати комусь те, чого й у тебе самого не так багато. Дехто навіть вірить, що ділитися - це суцільна дурість, бо самому не вистачить. Але якщо поглянути більш глобально, то не лише ми самі "жертвуємо" ресурси, з нами теж хтось ділиться. В такому разі ресурси, які ми маємо, перетворюються із багатого, та стоячого болота на повноводну річку. Мені взагалі здеється, що чим більш ми намагаємося віддавати людям(не продавати, ба), тим більше ресурсів отримуємо. Так працює безкорисливість.
А ви любите ділитися?

Осінь - краса чи негода?

2010-10-29T19:38:00.001+03:00

Autumn and Peace Inside
Originally uploaded by Terran Imrie

Пам'ятаю, як влітку багато хто з моїх знайомих здригався при думці про осінь. Так, осінь щедра на негоду, проте є у неї й дивовижно красиві моменти... А як ви вважаете, чи осіння негода перекреслює всі принади сезону, чи все ж життя лишається прекрасним і восени? :)

Рецепт гарного настрою

2010-10-29T13:00:00.001+03:00

imrie-03509.jpg
Originally uploaded by Terran Imrie

Мабуть, у кожного свій рецепт гарного настрою, але має бути дещо спільне для рецептів різних людей. Я вважаю, що цим спільним є гарна погода, згодні? Яскраве небо, неймовірні відтінки насичені сонцем.... А що ще ви б додали у рецепт гарного настрою?

які ціності матеряльні чи духовні визначальні чи духовні

2010-10-17T13:50:00.001+03:00

На це питання кожен сам дає собі відповідь ледь не щодня. Загалом, світ можна поділити на тих, для кого важливіші матеріальні цінності(наприклад, комфорт, навіть у спілкуванні) та тих, хто прагне до духовного. Останнє, на мою думку, не є відокремленим і від матеріальних речей. Так, особисто я вважаю виконання людиною своїх обов'язків перед оточуючими ознакою прагнення людиною до духовності, тому що духовність перш за все має на меті визначення місця особистості в світі.

Думаю, якщо на даному етапі питання матеріального характеру для вас більш начасі за духовні, то у вас все ще попереду, бо колись таки перед кожним постає питання: "А що далі?" Чим більше задовольняєш свою потребу насолоди, тим більш вона розростається, а життя таки минуче...

Тому, на мою думку, врешті-решт, в житті кожного, най і на смертному одрі, духовні цінності таки стають визначальними. :)

Здесь Вы можете задать вопрос о семейных, дружеских или производственных отношениях.

Власна думка

2009-05-14T11:37:00.008+03:00

Доброго весняного дня, Читачу! Як Вам новий літній дизайн блогу?) Та суть сьогоднішнього допису не у дослідженні персонально Вашої думки щодо дизайну, а, скоріше, у визначенні ммм... умов! існування у людини переконань та власного погляду на світ.

Взагалі, наявність у людини власної думки - то радше хороший знак :). А звідки береться у кожної конкретної особи її власна думка? Якщо вона є результатом цілком суб'єктивного аналізу питання, то чому, наприклад, в релігійних аспектах "власні" переконання утворюють численні течії, а в моді ті течії "власних думок" взагалі вражають синхронністю у зміні напрямку?
Добре-добре, Читачу, не лізтиму Вам у душу у пошуках витоків Ваших поглядів на світ, бо як-ніяк, а "оригінальність - то вміння не видавати джерела" ;).
Думаю, у тій чи іншій мірі кожен має свій індивідуальний набір переконань. Але чому дехто з нас вважає своїм почесним обов'язком нав'язати свою думку іншим?
У чому різниця між тим, щоб мати власну думку та відстоювати її? Чи знаєте Ви, що в ім'я переконань розгоралися найкривавіші війни, винищувалися цілі народи, винаходилися найжорстокіші тортури? Особисто я можу зрозуміти доцільність війни за територію та багатства, а от за ідеали - НІ.
Відстоювати власні переконання значить сперечатись, доводити, боротися. А навіщо? Як правило, щоб довести їх "істинність" собі, вгамувати невпевненість та сумніви, що апріорі закладені, інтуїтивні, чи ті, що природно виникають коли зустрічаєшся з новими поглядами.
Мати переконання значить спокійно і невимушено йти своїм шляхом, не озираючись на "громадську" думку та не встріваючи у безглузді суперечки. Навіщо доводити комусь те, що ти вже довів собі?
Коли ж Ви ще у пошуках "правильної" позиції, то чи не можна просто дозволити собі таку розкіш - приглушити зірваний у суперечках голос та зійти у глядацький зал? В такому разі у Вас набагато більше шансів помітити усі pro-et-contra ситуації.
Та чи не розкіш - свобода не лише від нав'язування ідей зі сторони, а ще й від власної "потреби" нав'язати свою думку іншим?
Якщо вже Ваші переконання настільки цінні, що мають стати надбанням людства, то не витрачайте час на формування у людей ставлення супротиву надто активному нав'язуванню, а мерщій утілюйте ці ідеї в своєму житті, принаймні одним послідовником буде більше.

Ми отримуємо свободу, коли припиняємо свою війну зі світом. Зрештою, то моя власна думка :)

Нерішучість

2009-04-23T14:59:00.007+03:00

Як часто ви стикаєтесь з нерішучими людьми? Чи приємно мати з ними справу? Чи можна розраховувати на оперативність нерішучого партнера? Чи реально в наш час нерішучій людині влаштуватися на роботу у пристойну компанію? Чи взагалі здатна людина нерішуча завести свою справу?
Чи Ви, читачу, рішуча людина?

Знаєте, особисто я порівняла б нерішучість з несвободою, і ось чому.

Один мій товариш писав, що

одного разу, прогулюючись зоопарком, він зупинився від здивування тим, що слонів, таких великих та потужних істот, там тримають без клітин та вольєрів, а лишень прив'язаними тоненькою вервечкою за одну ногу. Виявляється, справа у тому, що їх з дитинства тримали прив'язаними тоненькими вервечками, і тоді цього було достатньо, аби їх втримати. Виростаючи, слони, раз засвоївши такий досвід, вже не намагаються вирватись на свободу і їх можна усе життя тримати такими мотузками.

От і серед людей часто трапляється так, що раз засвоївши (або навіть ні разу не зустрівши!) негативний досвід, людина вже не може (не хоче, чорт забирай) виконувати певні дії. Одна справа, коли це стосується речей непересічних - стрибок з парашутом (звичайно, без попереднього негативного досвіду ;))чи ще щось, а інша, коли практика такого "а що як?.."-підходу глибоко укорінюється в житті людини.
Скільки всього ми не насмілюємося зробити у житті? Може, хтось і мріє співати на сцені, але ж навіть у душі боїться подати голос, а раптом хтось почує? Може, якомусь хлопцеві не перший рік сниться його сусідка-красуня, а він навіть не сприймає всерйоз можливість заговорити з нею? Та прикладів безліч. Я вже не кажу про публічні виступи, бо з такою необхідністю рано чи пізно стикається кожен. На які тільки хитрощі, буває, не йдуть люди, аби уникнути цього. А який мандраж відчувають ті, хто не зміг сховатися від тої необхідності!
Інша сторона цієї делікатної справи - спроби та намагання. "Спробую навчитися грати на гітарі", "Намагатимусь робити зарядку щодня", "Спробую встигнути" і таке інше - знайомо? Не кажучи вже про добре відомі, мабуть, багатьом читачкам спроби схуднути з новою дієтою. Які результати? Як правило - ніякі. Як у своїх лекціях казала психолог Наталя Грейс:

Намагатимусь та спробую - то імпотентські слова

Що б вам не доводилось робити у житті, особливо, коли вам хочеться це робити, РОБІТЬ це, а не намагайтеся! Не витрачайте час на здобуття безглуздого "досвіду" через нерішучість. А коли вже таки виконуєте бажану справу, не напружуйте себе намаганнями досягти кращого результату. Зі свого досвіду скажу, що результат справи, виконуючи яку ви не вижимаєте себе до останнього заради успішного фіналу, а робите все заради свого задоволення(що найчастіше і надає риси бездоганності справі), перевершить усі ваші очікування. І коли ви прокинулися вранці у "понеділок - день важкий", забитий складними справам, розслабтеся, скажіть собі, що сьогодні ви йдете на роботу гарно провести час. І, повірте, все так і буде.
Не створюйте собі проблем, живіть легко, і ви побачите, що вервечки, які вас зв'язують, ну дуже тонкі, або їх і взагалі не існує.
Проведіть цей день із задоволенням! ;)

ТРЕБА

2009-04-14T16:35:00.004+03:00

Доброго дня, шановний читач! Сьогодні хочу поговорити з Вами про страшне слово "ТРЕБА".
Так складається життя, що і дітям, і дорослим, і людям похил... гм-гм поважного віку нікуди не подітися від ТРЕБА. От мені, наприклад, завтра ТРЕБА здати презентацію на львівську конференцію, а я замість старанно компонувати її пишу цей пост, а що Вам ТРЕБА, поки Ви читаєте його?
Звичайно ж, "треба" бувають різні (ТРЕБА! Треба. Треба... Нуууу бууудь лааасочка... і т.п.). І багато хто погодиться зі мною, що найчастіше оте ТРЕБА спричиняє певну тяжкість на душі. Чому? Про це трішки пізніше.
Скільки відсотків свого часу ви приділяєте тому, що ТРЕБА(неминуче, як, наприклад, робочий день чи прохання, на яке ви погодились), а скільки дієте по своїй волі? Чи відрізняються поділені за таким принципом хвилини й години? Звичайно ж що так.
Розумні люди кажуть, що будь-яке зобов'язання є тягарем для енергетики людини. Знаєте, я буває, коли виконаєш якесь доручення: "Як гора з пліч". "Свої" справи ми виконуємо зазвичай легко і приємно. Доручення ж та інші ТРЕБА, навіть відкладені у часі, сковують нашу свободу, заважають.
Але що робити, коли феномену ТРЕБА не уникнути? Психологи радять такий спосіб: задайте собі три запитання та послідовно дайте на них відповіді:

Кому це потрібно?
Що буде, коли я цього не зроблю?
Що буде, коли я це зроблю?

Не буду вдаватися у просторі пояснення, наведу приклад. Ситуація: хмм... домашні обов'язки, мама наказала вам прибрати в квартирі. Прибирання, звичайно, річ корисна, але аж ніяк не тоді, коли є справи надто важливіші, як то нова гра на комп'ютері. Тепер відповіді на питання, послідовно:

Мамі? Вона ж просила. Хоча... Й самому приємніше у чистій квартирі, та й рано чи пізно все одно доведеться прибирати.
Оооо! Оце буде! Діапазон від гучної "відвертої розмови" до того, що мама просто образиться. Та й втомлена буде прибирати ввечері.
Мама буде в захваті від сяючої квартири. Коли вона в гарному настрої, то готує ммм... пречудово! На мене чекатиме смачна вечеря у чистій квартирі, а може й ще якісь преференції від батьків. Чого ж я сиджу? Скоріше поратися!

Це, звичайно, лише приклад, але абсолютна більшість життєвих ситуацій добре вписується у цей опис, тому, будь ласка, користуйтеся цим методом собі на здоров'я(бо ви його таки збережете для себе, бо уникнете купи стресів ;)).
А взагалі ви, як особистість, що є собою, маєте повне право відмовити будь-якому ТРЕБА (вимозі, проханню), коли ви того не хочете всередині, бо коли душа не хоче приймати у чомусь участь, вона завжди голосно повідомляє Вас про те. Але якщо, давши собі послідовні відповіді на ці три питання, ви зміните внутрішнє ставлення до вашого ТРЕБА, то воно розчиняється перед вами в повітрі, а лишається лиш ХОЧУ, а бажані справи виходять легко.
Будьте собою. Живіть легко! ;)

Тези

2009-03-31T18:17:00.008+03:00

Давненько вже не писала, бо часу створити пост "як слід" бракує, а годувати читача "напівфабрикатами" не хочу. Тому на цей час можу поділитися хіба тим, чим що нещодавно написалося(воно само написалося за півгодини до здачі, чесно :) ) до квітневої студентської конференції у моїй альма-матер - СумДУ. Не знаю, чи пропустять до виступу, бо тема не з переліку, та ви судіть самі, чи цікаво буде чути виступ за викладеними тезами на філософському відділенні конференції. Ніхто мене за хвоста не тягнув, просто ну дууууже мріється мені після п'яти років навчання та двох років наукової діяльності на механіко-математичному факультеті працювати на кафедрі філософії.

РЕАЛЬНІСТЬ ТА СОН: ПРОБЛЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ

Григор’єва І.В., студент

         Спроба порівняти об’єктивну реальність зі сном не нова, найбільш яскраво ця думка присутня у східній філософії, зокрема у ведичних джерелах. Проте, яку б модель світу не обрав конкретний суб’єкт, нас завжди цікавить «ефект», тобто відчутний вплив світогляду на те, як саме суб’єкт ідентифікує себе, як ставиться до оточуючого, та, врешті решт, як саме він діє та чим мотивується.
         Що вносить у свідомість суб’єкта прийняття подібності (або тотожності) реальності до сну? Найчастіше приблизно наступне: «Сон непередбачуваний. Будь що може трапитись. Людина - пір’їнка на хвилях життя.» На вирішення собою ж створеної перед суб’єктом проблеми «жорстокого сну» ведична філософія пропонує слідування «протореним шляхом» дхарми та відстороненість.
         По суті, якого світогляду не притримувався б суб’єкт, він завжди правий у своїх переконаннях, інакше чому матеріалісти так і залишаються непереконаними ідеалістами і навпаки? Що як не тому, що світ настільки таємничий, може, він просто «ніякий»? Бо якщо дослідник, на деякий час відкинувши власний світогляд та не даючи оцінок, проаналізує полеміку з питання світоустрою, то зможе чітко побачити, що світ як середа існування охоче демонструє суб’єкту себе таким, яким останній хоче (очікує) його бачити.
         Вищесказане ще раз наводить на аналогію «реальність – сон». У світі вже давно існує практика контрольованого, або усвідомленого сну, що полягає в тому, аби «прокинутися» уві сні, тобто усвідомити своє знаходження в іншому стосовно реальності як точки відліку просторі. Усвідомивши себе уві сні, суб’єкт може керувати «реальністю» сну як завгодно, левітувати вдається легким зусиллям волі, а переміститись у просторі та часі можна взагалі однією думкою. Із жертви обставин суб’єкт перетворюється на «сценариста» реальності, хоч і в просторі сну.
         Що як до реальності, такої об’єктивної, теж є точка відліку? Цілком можливо, бо думка про існування особистості (чи душі) після смерті тіла не нова. Як суб’єкт може скористатися з такої подібності реальності до сну? Очевидно, що за певного ступеню усвідомленості (не ототожнення себе з соціальною роллю, проблемами) можна формувати видимі образи реальності обираючи для того певні бажані праобрази-думки з поправкою на інертність реальності, як спільного для багатьох суб’єктів простору існування, зусиллям волі, тобто активним наміром, задавати вектор перетворень.
         Філософія проявляє себе як наука тоді, коли вона дає змогу суб’єктові користуватися здобутими філософськими знаннями. Тому важливо ставитись до неї активно, і тоді вона перетворюється на дієвий у руках мислячого суб’єкта інструмент.

Перед святом

2009-03-07T22:07:00.016+02:00

Ось і настане завтра щорічний День уваги до жінок... Думаю, усі джентельмени вже приготувалися, а коли й не встигли за суботніми справами, то вже точно знають, де завтра вранці шукатимуть квіти та шоколад. Для панн та панянок завтрашній ранок почнеться з надання собі найдовершенішого вигляду, під час чого їх люстерка віддзеркалюватимуть назад у кімнати лише посмішки та гарний настрій - настрій очікування приємного.
І хоч не тільки в цей день жіноче серце відкрите для ласкавого слова та уваги, та думаю, що саме у цей час наступна інформація стане у пригоді читачам.
Чи замислювались ви, чому жінки так охоче готуються(хто старанно на кухні, хто біля дзеркала) до свята 8-го березня? Чому вже з ранку вони мов літають на крилах гарного настрою? Думаєте, астрологічно особливий день? Ні. Думаєте, привід не мити посуд? Да заради Бога! Чи думаєте, що вони увесь рік із надією та захватом тільки й мріють про "чергові" квіти-вази-цукерки? Сподіваюсь, серед моїх читачів не знайдеться такого йолопа. Тоді що ж такого особливого обіцяє сей день чарівній половині людства?
А виявляється, що очі у жінок сяють у цей день від... (ні, нічого такого фармацевтичного) уваги! Навіть не просто уваги, а зацікавленості. Найщасливіші з нас завтра отримають не просто комплект "квіти-компліменти", а дещо більше, рецепт додається.
Ми живемо у час, коли природня зацікавленість між людьми не те що б вийшла з моди, вона просто виродилась у правила етикету. Ми звикли, наприклад, зустрічаючи друга бадьорим тоном кинути йому: "Як справи?", на що людина вимушена відповідати стандартними передбаченими для такого випадку фразами, бо інтуїтивно зрозуміло, що ви запитання не несло в собі й краплі зацікавленності. Або взагалі така жахлива на мій погляд гримаса, як бізнес-усмішка. Усмішка має бути виразом симпатії до людини, а коли вона перетворюється на таку собі професійну мордочку та не виражає нічого, крім кількості зубів того, хто так "усміхаеться", аж морозець по шкірі пробігає.
Втім, дещо ніколи не втратить своєй актульності, а саме це розуміння того, що кожна людина, чим би вона не займалася і якого б положення у суспільстві не набула, завжди, хоч навіть і підсвідомо, озирається у пошуках визнання своєї значимості у світі цьому. Навіть самотні відлюдники часто не нехтують тим, щоб завести домашнього улюбленця, бо вже заради того, що ти комусь потрібен, для когось щось значиш, можна прожити все життя.
Шановний читач, я цілком розумію те, що й ви теж зайняті пошуками підтверджень своєї значимості, шо вам ніколи у спілкуванні звернути увагу на потреби співрозмовника та нічого від вас не вимагаю. Я просто пропоную вам запам'ятати один рецепт та використати його хоча б у День уваги до жінок. Результат не залишить вас байдужим.
Найпростіший спосіб підкреслити значимість чи унікальність людини - це комплімент. Та, скажу зі свого досвіду, що такі знаки увагу завжди залишають по собі певну невизначеність. По-перше, вони рідко здатні підкреслити саме унікальність, бо як правило є штампами мови, що й значимості отримувачу не додає. По-друге, часто виникає підозра у корисливості: "А що ця людина від мене хоче?" От і виходить, що того, для чого призначений комплемент як категорія, у часткових випадках не вистачає.
Ви не повірите, та зараз непідробна цікавість та співучасть - найдорожчий дефіцит. Й за нього дорого платять. Зазвичай я пишу поради, націлені на ділові стосунки, та перед святом зміню цільову дійову особу з гіпотетичного "шефа" на близьку вам жінку, так, саме на ту, яку ви завтра вітататимете.
Перед тим, як урочисто поздоровити "найчарівнішу, найгарнішу і тд", зупиніться на хвильку. Якщо ви добре знаєте цю людину та її уподобання, то вже мабуть узгодили з ними свій подарунок. Для довершеності йому не вистачає одного. Ось ви з пакуночком в одній руці та з відчайдушною квіткою(за нею ж з ранку бігали) в іншій стоїте перед панною чи панянкою, що вже при повному параді та з очікуванням освічує вас чарівним поглядом на честь такого свята. От тут і зупиніться і придивіться. Те, що вона сьогодні неперевершена і так вже доконаний факт, та зверніть увагу, що саме робить сьогодні жінку богинею.
Тільки навіть не думайте сказати жінці про те, що у неї чарівна сукня - у неї таких десяток, а вона в себе(та і вас) одна. Комплімент, що відмічає ті риси, які людина очікувала представити в найкращому вігляді, можна назвати подарунком. Він помічає найдорочже людині. Особливо цінний такий подарунок, сказаний ніби ненароком або вишукано обгорнений у жарт: "А чи не надто ти чарівно виглядаєш для такого похмурого дня?" Або навіть можна такий подарунок "промовити" третім особам - за присутності тої, кому він призначений, або без неї, бо світ тісний, а інформаційні потоки охоче підхоплюють звістки про ставлення людей одне до одного. За такий комплімент-подарунок ви не почуєте вдячних слів, проте отримаєте непідробну цікавість та прихильне ставлення взамін. Люди завжди (автоматично?) вважають розумними та приємними тих, кому "вистачило розуму" помітити їх унікальність та підкреслити значимість.
Ну от, я як могла, "на пальцях" пояснила вам, як "засвічувати людям очі". Вітаючи завтра жінок, згадайте сей простий рецепт, а взагалі... чому б не користуватися їм щодня? :)

Нарешті повернення

2009-02-20T12:10:00.004+02:00

Нарешті минув буремний час підготовки до весілля та переїзду на нове місце та відшуміло наше з GrAndSE свято, що залишило по собі масу найрізноманітніших вражень та гігабайти фотографій. Нарешті ми потроху повертаємося до звичного ритму життя та до звичного трафіку Всесвітньої.
Вітаю старих та нових читачів з минулим святом Всіх Закоханих та від себе особисто бажаю, щоб у вашому житті не минала закоханість, чи хоча б приємне здивування від світу цього.
Я в свою чергу потроху намагатимусь нагадати вам, що ваш світ - це дещо лише ваше, тому і правила та обставини у ньому детермінуються лише вами. Ви й самі то все підсвідомо знаєте, та я зроблю все можливе, аби нагадати вам це та повернути вам той незабутній світ, як у дитинстві, у якому все можливо.

Перерва

2009-02-07T22:14:00.004+02:00

У зв'язку з:
- одруженням;
- зміною місця проживання;
- активною науковою діяльністю;
- бла-бла-бла...
даю собі відпустку. Себто доки я не відійду від весілля та не матиму нормального доступу до всесвітньої мережі нових публікацій не буде. Бажаю всім чудового настрою та драйву від життя.

Не так, як хотілося б...

2009-02-03T00:02:00.007+02:00

Я намагаюсь писати блог про щастя, та виявляється, що теми нещастя все одно не оминути. Тому сьогодні я пропоную вам, шановні читачі, розглянути тему "нещасливості" у її повсякденному розрізі.

Наше життя вцілому складається скоріше з миттєвостей, ніж з довгострокових і стратегічних марафонів між цілями. Затамуйте подих, ось вони: минула секунда, саме ця, а ось іще одна. Прислухайтеся до себе саме в ці три секунди, вхопіть лиш забарвлення емоцій, за хвилину воно вам знадобиться. Щомиті ми відчуваємо комфорт, коли реальність нас влаштовує (найчастіше, коли вона передбачувана), або дискомфорт, чи м'яко кажучи збентеження, коли реальність нас вражає своєю неслухняністю:"Щось не так."
Ми всі прагнемо контролювати оточуючий світ і мабуть 100% негативних емоцій припадають на ті ситуації, коли щось вибивається з нашого уявлення про те, "як воно має бути".
Ось і виходить, що вивести з себе може найменша дрібниця, а потім усе взагалі діє виключно і бездоганно за законами Мерфі. І це не перебільшення, а... продовженням ви будете здивовані... банальний прояв вашого контролю над своїм світом.
Як я вже писала у предмові до однієї статті, ваша енергетика проявляє себе як поле з певними характеристиками(наприклад, частотою коливань, яку вже навчились вимірювати - звідти й фото аури людини). Природа влаштована так, що жива істота завжди отримує те, на що налаштване її поле. Ось наприклад мій кіт віртуозно користується цією властивістю світу й завжди отримує те, чого хоче.
Коли вас щось бентежить або дратує, ви, тримаючи у думці образ "кривдника", вправно акцентуєте його силою своїх емоцій. Результат - ви транслюєте у простір хвилі підсиленої інтенсивності, що презентують певний образ. А тут вже не важливо, подобається він вам чи ні, - ви його отримаєте, будьте певні. Світ не розуміє слова "ні", як би надривно ви його не кричали. Він, прагнучи догодити вам, забезпечить вас тим, на що ви, мов дитя в іграшковій крамниці, вказуєте йому пальчиком.
Якщо дратівливий подразник - це щось тимчасове, як наприклад надоїдливий сусіда в маршрутці, то з цим можна легко справитись, усвідомлено поставившись до такої гри, як описано вже було, або попрацювавши над "співрозмовником" уявою, про що я теж вже писала.
Проте значно більше засмучує нас те, що "заважає" нашому досягенню певної мети. У такому випадку ми або втрачаємо силу наміру, або навпаки, зціпивши зуби "гребемо ложками по асфальту", навіть не придивляючись, куди, аби швидше. Тут я раджу згадати, що крім вашого світу, у вас "нікого не має" і він ваш та виконує лише ваші забаганки. Придивіться уважніше до себе, якщо у вас щось не виходить.

Чи вирішили ви, чого хочете, чи не вибираєте досі між двома(або більше) варінтами? А що ви відчуваєте, коли думаєте про свою ціль, чи ваша вона?

Буває так, що ми розумом прагнемо одного, а душа собі місця не знайде, вона противиться тому. Думаю, тут мене зрозуміють ті, хто пішов вчитися туди, куди батьки "навчили": так, престижно, проте як же воно муляє, коли не твоє!
Якщо питання мети вже вирішене і її досягнення справді зробить вас щасливою людиною, тоді варто пам'ятати одне:

"Ваш світ у всьому за вас, тому все на краще."

Що б не сталося на вашому шляху до мети, воно лишень веде вас до мети і саме такої, яка вас ощасливить. Для скептиків ще додам зауваження, що будь-яка ситуація може мати як негативні, так і позитивні наслідки. Це ніби розвилка доріг. А куди вам повернути - то вже справа вашого вибору.
Люди, які мають на перший погляд ну просто "ідіотську" звичку радіти невдачам, зізнаються, що завжди те, що здається спочатку невдачею, обертається потім шаленою вигодою для них. Просто варто пам'ятати, що все на краще. А як же інакше, коли таким чином ви корегуєте своє енергетичне поле, а далі автоматично спрацьовують ті самі закони, які годують і вашого кота, і найнахабнішого олігарха?
Сподіваюсь, що поки ви читали цю статтю, то хоч на хвилину відпустили від себе свої проблеми та перешкоди їх вирішенню та відволіклись. Я не претендую на вміння тримати увагу читача, тому краще зверніть увагу на знову на себе, а точніше "в" себе. Як воно там? Чи спокійно? Чи задоволено зручною обстановкою навколо? Як вам було у ті три секунди на початку статті? Чи стало легше, коли на хвилину викинути з голови проблеми(що в голові ж тій і народжуються)?
Життя складається з таких же секунд як і ці три(минула, ця та наступна). Скільки з них ви відчуваєте спокій, щастя, натхнення? Чи варто марнувати на страхи та невдоволення ці миті, коли все можна повернути на краще?
Щасти :)

Чому третій?..

2009-01-22T10:54:00.005+02:00

Перед тим, як писати наступну статтю, вибравши одну з кількох тем, що збиралась розкрити, мені хотілося б додати крапельку інтерактву у моє "волання у пустелі":)
Красно дякую тим, хто коментує цей блог та позбавляє мене необхідності ставити собі питання:"Кому воно потрібне?", та тим, хто проголосував в опитуванні.
Зараз за результатами голосування у тому самому опитуванні лідирує такий, як на мене, прикрий пунктик "Залишилось дещо зробити...". А що саме, шановні читачі залишилося вам "добити" до щастя та які цілі ви ставите перед собою взагалі?
Ваші відгуки на цей пост визначатимуть тему та зміст наступної статті. То давайте знайомитись ближче:)

Інверсія реальності

2009-01-17T14:06:00.008+02:00

Сьогодні я коротко розповім вам про просту та яскраву техніку регуляціїї негативу у вашому житті.

Ми звикли негативно реагувати на найменші подразники, чим і формуємо навколо себе енергетичне поле, що відповідає негативним чинникам та добросовісно забезпечує нас новими приводами для роздратувань.
У будь-якій ситуації позитив притягується дуже просто - внесенням у своє енергетичне поле відповідних коливань(чи фарб, то вже кому як довподоби). Пам'ятаете, я вже писала в одній статті про визначення мети ваших дій?
Для досягнення чогось вам варто лишень внести відповідний спектр коливань до вашого енергетичного поля. По суті усі підготовчі етапи та кроки для досягнення мети ніщо інше, як послідовне внесення бажаного спектру у ваше випромінення. Як оптимально користуватися цією властивістю світу, я планую написати в наступних статтях, а зараз закінчую ще один езотеричний вступ та переходжу до конкретики.
Чи помічали ви, що в контексті відносин "ви-ваш_світ" ви ніби увесь час перебуваєте у стані гри? Особливо яскраво це відчувається при розгляді наших соціальних відносин.
Ось, наприклад, візьмемо типову гру "Я ображаю - ти ображаєшся". Ми майже ніколи не відмовляємось від шансу пограти у неї. В результаті ми, пару разів обмінявшись ролями, залишаємося спустошеними та невдоволеними. А хто сказав вам, що ви маєте слухняно приймати зпрошення пограти?
Наприклад, гра вже вам запропонована(спізнилися на тролейбус, гопник нагло так задирає, хтось починає капати на нерви, ну ви й самі знаєте). Є три варіанти вашої реакції:

Приймаєте. Ну що ж, тут вам нічого не залишається, окрім бути жертвою(у грі "Я ображаю - ти ображаешся" ви, підключившись, автоматично займаєте другу позицію - "ображаєтесь", хоч як би ви не хоробрилися та не намагалися приховати це від себе). Страждайте, жалійте себе, словом, мазохізм - се завжди приємно! :)
Не приймаєте. Гарний хід, проте це не завжди можливо, бо звичка швидко реагувати, хоч думкою, а вже піддатися, міцно засіла у кожного в голові. А ще в такому разі ви витрачаєте безліч енергії на придушення у собі емоцій, що виснажує та дратує саме по собі.
Я пропоную варіант третій - грати з ситуацією за своїми правилами. Нав'язаний конфлікт легше за все погасити неочікуваною дією, чимось, що не вписується у сценарій гри. У разі ніби то несприятливих обставин, коли щось виходить не так, як вам того треба (хоча не дано нам знати, як саме буде краще), можна "зламати" гру просто порадівши. Наприклад, коли я запізнююсь кудись та не встигаю у першу маршрутку, я радію, що маю ще хвилин шість прогулянки на вулиці. До речі, поставивши собі намір бути на місці саме тоді, коли маю бути, встигаю завжди вчасно або мій візаві спізнюється сам. А я замість бігти, висолопивши язика, насолоджуюсь поїздкою.

Інверсія реальності полягає у такому реагуванні на події, ніби це найцікавіші, найприємніші моменти вашого життя, що може бути прикрашене додатковим емоційним антуражем. Не буду заплутувати вас поясненнями. Наприклад, у ніч перед іспитом, навіть коли шанси позитивно здати його дуже малі, можна (все одно ж вам не спатиметься ;)) зібрати чайну церемонію з друзями(ввечері, зрозуміло, та без взаємонакручування) або вночі влаштувати собі кінозал перед компом з поп-корном, розсаджуванням ляльок по стільцях(для реалізму посадіть перед собою найбільшого ведмедя так, щоб він вам трохи заважав). Словом, придумайте собі цікаву атмосферу та заняття. Відволічіться, пориньте у свою гру. Результати вражають. Ви "розслабляєте" таким чином свої енергетичні канали, що не залишає місця стресу, тому ви не нервуєтеся коли настає час іспиту і навіть коли білет ну зовсім безнадійний отримуєте оцінку вже за свою чарівність, бо на людину зі збалансованою енергетикою і дивитися приємно. Оточуючі відчувають комфорт поруч із вами і підсвідомо ставляться до вас прихильно.
Найкраще інверсія реальності проявляє себе тоді, коли ви використовуєте її не самотужки, а разом з іншими людьми. Запросіть друзів до імпровізованого кінотеатру. Або придумайте разом щось цікавіше. Тоді за рахунок резонансу думок ви отримуєте ще більше впевненості та комфорту. Ми з друзями ніколи не оминемо приводу розлабитися та посміятися перед дверима аудиторії, де зараз маємо складати іспит. Дехто з потоку приєднується, дехто осудливо похитує головою. Проте результат завжди один і той же - ми легко й елегантно отримуємо бали, за які інші ледь не втрачають свідомість.
Тут була описана ще одна проста технологія - корекція наміру. Головне знати для себе, що ви хочете отримати та не заважати вашому світові виконати ваше замовлення. Ви не знаєте, як краще облашувати виконання вашого бажання. Знаєте, буває, що люди засмучуються, запізнившись на літак, а потім виявляється, що так вони уникли аварії.
Не тримайте свій світ за горло та уясніть для себе, що ви хочете від життя. Не обмежуйте та не детермінуйте шляхи досягнення бажаного і повірте, ви отримаєте своє. Можу чесно сказати, що всі мої бажання здійснюються і я хочу поділитися вмінням втілювати наміри у життя з вами.

Як обирати свої речі?

2009-01-13T00:15:00.000+02:00

Ні, шановний читач, ви не вгадали, се не модний огляд та не поради накшталт "Главное, чтобы костюмчик сидел". :)

Сьогодні я підкажу вам, як купувати речі для душі.
Здавна відомо, і це знання інтерпретується у різних релігійних, філософських та езотеричних джерелах, що

окрім фізичного тіла, ми маємо ще розум та душу.

Розум - то раціональна частина нашої психіки, розум оперує абстрактними та конкретними поняттями. Його можна асоціювати з комп'ютером. Душа - особистісна, унікальна сутність живої істоти. Унікальність є її Божим даром, ми, мабуть, і живемо тому, що нам була надана можливість кожному по-своєму реалізувати свою унікальність. Душа не оперує конкретними поняттями, тому наврядчи вона попросить у вас грошей :). Мова душі - відчуття, емоції. У сенсі попередньої асоціації душу можна порівняти з людиною перед комп'ютером.
Ми завжди відчуваємо комфорт, коли наші душа та розум єдині у своємі ставленні до оточуючого. Та нажаль, кожному з нас відоме те тривожне відчуття, коли якась частина нашого світу, річ наприклад... ніби престижна... ніби якісна і потрібна... ніби так прагнув її купити, та чомусь вона викликає якісь сумніви. І розумом розуміємо, що річ класна. Та щось муляє. Ну що ж, тут незгода душі та розуму очевидна. І тоді ми починаємо буквально вмовляти себе, що річ нам потрібна. Добре, коли ми помічаємо оте "муляння" ще до того, як купили певну річ.
Останнього часу ми звикли до споживацтва, звикли оточувати себе багатьма речами. Тому часто ми ходимо по магазинах за новими. Як правило ми беремо з собою порадників, ну, ви знаєте, для "погляду зі сторони". Се непогана практика.
Так от, до чого писала цей "езотеричний" вступ. Ось ви річ поміряли чи покрутили в руках (поклацали, понюхали, пом'яли, на зуб спробували), отримали схвальну резолюцію від мами, подружки чи іншого авторитета. Приходить момент, коли продавець затаївши подих чекає вашого "так".
Саме в цей момент зупиніться, нікого не слухайте, а краще і не чуйте, хвильку постійте ніби у пустоті. Викиньте з голови усі переваги, рекомендації, рекламні образи, вашу гостру потребу у цій новій сумочці. Прокиньтеся, усвідомте себе. Припиніть гру у споживацтво. А після того, як припините рій образів у вашій голові, уявіть собі, що ви вже маєте цю річ. Тепер прислухайтеся до себе: що ви відчуваєте? Чи настільки вам кофмортно, як має бути?
Душа завжди гучно повідомляє нас про свою згоду радістю, захватом, про свою незгоду - тривогою, несприйняттям. Коли вона "мовчить", можете інтерпретувати то як "не знаю".
Вловивши внутрішнє відчуття від володіння певною річчю ви вже знаєте, ваша вона чи ні. Ваша річ приносить вам комфорт, гармонізує ваш стан, радує та як правило служить вам справно та довго. Не ваші речі дратують вас, ламаються у найвідповідальніший момент та дисгармонізують ваш світ.
Я бажаю вам, аби вас оточували вашу речі, створюючи гармонію навколо вас. Зробіть приємність своїй душі - дозвольте їй обирати собі оточення, адже, пам'ятаєте, то вона - оператор комп'ютера. Ви побачите, як вона розквітне та заспіває від такого уважного ставлення до себе. Будьте собою.
Свободу бути собою не порівняти ні з чим.

Якщо назріває конфлікт або Як іти до шефа?

2009-01-12T00:02:00.003+02:00

Kожному знайома ситуація, коли треба підійти до людини, яка стоїть вище за вас по субординаційних сходах та з якою(а ви це передчуваєте, не буду уточнювати, якою саме частиною вашого тіла:)) назріває конфлікт.
Як правило, ваше звернення до такої людини зумовлене не суперповагою чи вашим мазохізмом(хоча й таке трапляється, люди різні), а тим, що маєте на меті отримати результат розмови (оцінка, підпис, резолюція), при чому бажано з найменшими затратами часу й енергії.
Передчуття конфлікту сковує, позбавляє тверезого об'єктивізму, все "вилітає" з голови, хоч як би ви не готувалися до цієї зустрічі.
Ви підходите до шефа(викладача, даїшника), понурююте голову чи хоробритесь, та результат один і той же - ви вислуховуєте виховний спіч, що не завжди гарантує вам досягнення мети розмови. Нижче намагатимусь якнайкоротше пояснити вам технологію оптимального досягнення мети у розмові.
Перед тим, як вирушити до дверей шефа, визначте мету вашого візиту. Уявіть собі план розмови у загальних рисах чи тезах. Забудьте про все те, що ви не зробили. Тримайте в полі уваги те, що ви зробили. А тепер увага! Формуючи мету, не варто концентруватись на самому предметі мети. Якщо ви йдете до шефа за підписом, то насправді вам потрібен аж ніяк не підпис як такий. Ви йдете до шефа за тим, щоб "гора з пліч спала", щоб поставити галочку в списку виконаних завдань чи взагалі, щоб з чистою совістю відірватися на вечірці після роботи. Тобто ваша мета - це ті відчуття, які ви отримуєте в результаті успішного ходу справи. Не об'єкт, а відчуття. Відчуваєте різницю? Розслабтеся на хвильку і уявіть, ні відчуйте, переживіть усі ті відчуття, що ви їх собі прагнете! Радійте успіху, ніби він у вашій кишені. Відчуйте себе переможцем, щасливчиком.
Перед тим, як зайти до кабінету, скиньте рівень важливості. Щоб там не було. Хоч і питання життя та смерті. Прийміть для себе, що навіть той сценарій, що протирічить вашому, вас як мінімум не вб'є. Чому так, я напишу пізніше.
Якщо вже з порогу на вас "нападає розгніване чудовисько", тобто, коли конфлікт - уже доконаний факт, не приймайте гру одразу. Усвідомте себе як у свідомому сні. Подивіться на ситуацію як глядач. Ви одразу побачите, що шеф ніби міцно спить, поводить себе несвідомо, рухається на одному імпульсі(втома, сімейні справи, роздратування тощо). Це вирішальний момент, коли ви однією лише думкою можете погасити конфлікт. Людина дратується, гнівається, нападає на оточуючих лише тоді, коли відчуває у чомусь гостру потребу, а отримати не може.
Чому на цей раз кричить ваш шеф? Може, він просто втомився? Ваші дії в такому випадку такі ж ефективні, як і прості: уявіть шефа задоволеним від того, що він все ж залагодив свою проблему, у даному разі, якщо ви знаєте, що він полюбляє, наприклад, рибальство, уявіть його до безпам'ятства щасливим з вудкою на березі річки. Сформувавши в уяві чіткий "слайд", ви автоматично генеруєте певне енергетичне випромінення, що на рівні енергетичного тіла компенсує таку допікаючу шефу потребу. Він поступово або миттєво почне відчувати комфорт поряд з вами та, сам того не усвідомлюючи, намагатиметься догодити вам. Спробуйте.
Найпростіший універсальний слайд, ефективність якого важко переоцінити, це яскраво уявлена веселка над людиною. Іноді їх потрібно декілька. Також я люблю уявно ставити поряд зі своїм науковим керівником горщик з прекрасною квіткою.
Остання порада теж діє безвідмовно. Намір взяти змініть на намір дати. Ви йдете до шефа за підписом? Вам потрібен підпис, а що потрібно йому? Завжди: підтвердження власної значимості, унікальності, симпатичності. Іноді: підтвердження власного професіоналізму, можливість виконати свою роль у грі в начальника(дозвольте йому розкіш покерувати, проте не падайте ниц, а так, ніби граючи, як в дитинстві - серйозно та відповідально, та не приймаючи близько до серця - се збереже вам нерви).
Шеф тільки тим і зайнятий, що пошуком вищезгаданих підтверджень у навколишньому. Якщо ваш намір - дати їх йому, пограти з ним, і ви це робите, то беззаперечно, ви отримаєте від нього найкраще ставлення. Може бути і так, що заходите до шефа за черговим підписом, а виходите з його кабінету з підвищенням.
Спробуйте. Це працює. Перевірено.

Доброго ранку!

2009-01-11T09:59:00.015+02:00

Доброго ранку! Сьогодні ви прокинулись і сказали комусь: "Доброго ранку!". І почули те саме у відповідь.

Цей простий ритуал ми повторюємо день у день. Ми вітаємо одне одного з тим, що зустрілися в реальності. Кожен з нас покинув світ свого сну і повернувся в реальність.
А що таке сон? Чим він відрізняється від реальності? Чим реальність реальніша за сон? Чому у снах ми часто бачимо дещо цікавіше за реальність? Чому ви можете літати уві сні?

Реальність "реальніша" для нас лише тому, що у неї ми повертаємося після сну. Тому реальність стає для нас точкою відліку.

Проте, чому так виходить, що ніби у ближчій та знайомішій для нас реальності ми багато що не можемо? Те, що у сні дається так легко, наприклад літати, в реальності не уявляється нам можливим.
Як правило, ви занурюєтесь у сон неусвідомлено. Тому сон лише трапляється з вами. Так, ви можете відірватися від землі та полетіти або миттєво телепортуватися, але частіше людина не стільки отримує уві сні сободу, скільки сама потрапляє у полон.
Наприклад, жахливий сон. Він страшний, не залишає жодного місця надії на краще. Сон трапляється з вами. Він несе вас, як паперовий кораблик на хвилі. Ось ще трішки і вас наздоженуть(один з найтиповіших жахів).
В чому тут проблема? Від чого ви так страждаєте? Відповідь вже закладено в ситуації - сон трапляється з вами. Ви ніби стаєте його іграшкою. А як же ваша воля? Се ж ваш сон.
Вихід з такої неприємної ситуації все більше і більше людей знаходять у техніках свідомого сну. Так чи інакше всі вони зводяться до того, що ви усвідомнюєте своє місце уві сні, тобто, що ви - це ви, що ви уві сні і сон - ваш.
Варто зробити для себе такі висновки, як вже сон стає вашою іграшкою. Вам наче розв'язують руки. "Реальність" сну пластично і слухняно виконує будь-які ваші забаганки. Усе, що ви можете уявити.
Одразу зникають жахи, бо ви можете просто розвернутися і силою свого наміру перетворити переслідувача на ляльку чи взагалі змусити його зникнути. Все легко.
Потім ви прокидаєтеся. І казка зникає. Ви потрапляєте у со... реальність!, що трапляється з вами.Ви знову іграшка, знову паперовий кораблик.
Вище я писала про точки відліку. Отже, маємо таку систему: "реальність - сон". Точка відліку - реальність. А що є точкою відліку для реальності? Очевидно, що після життя, ми повертаємось кудись(куди - вже не тема цієї статті). То що - реальність такий же сон? ТАК. Абсолютно. Проте він, накшталт online-rpg, є спільним простором для багатьої ігроків, хоч і кожен з них живе у своєму "сні", своєму світі.
Які висновки можна зробити з вищесказаного? Прості та практичні: прокиньтеся! Чи хоча б усвідомте себе і навколишнє. Коли ви усвідомлюєте, що за ситуація вас оточує, та яку мету ви маєте, вам, як у сні, розв'язані руки.
Також усвідомлення реальності дає вам беззаперечну перевагу перед іншими - перевагу не бути іграшкою в руках реальності, а обирати те, що хочете мати та обирати, чи приймати вам нав'язану гру, наприклад, конфлікт чи психологічна суборинація.
Про те, як єфективно та з найменшими затратами досягати мети, та про ігри, у які з нами грає реальність, я напишу в наступних статтях.
А зараз подивіться на світ усвідомлено, як на сон. Насправді реальність теж пластична, хоч і більш інертна за сон. В реальності так само легко обирати будь-що для себе, аби тільки вибір був усвідомленим.
Ваш світ тільки тим і займається, що забезпечує вас тим, що ви обираєте. Класичний і знайомий всім приклад: коли ви "на нервах", ви вміло фокусуєте увагу на тому, що вас дратує(лякає тощо). Фокусом уваги ви вказуєте своєму світові, що саме ви обрали. Результат завжди бездоганний - ви знаходите все більше приводів дратуватися. Те, що звертає на себе вашу увагу та дратує ніби концентрується навколо вас. А спробуйте на хвильку розслабитися, фокус уваги перевести на щось позитивне у ситуації, відпустити горло свого світу і сказати: "М! А мій світ піклується про мене!" Результатом ви будете здивовані. Ситуація розрулиться сама собою, ще й оптимальним для вас чином. Лишень усвідомте.
Доброго ранку! :)

Трансерфінг реальності

2009-01-09T22:48:00.003+02:00

За першою та другою книгами з серії Вадима Зеланда "Трансерфінг реальності" викладаю посилання на третю аудіокнигу. Думаю, після перших двох рекомендації вже не потрібні.

Трансерфинг. Аудиокнига третья. Вперед в прошлое

Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6

Нагадую, що пароль: diffio.com
Приємного прослуховування.

"Кто виноват?" і "Что делать?" або Ваш світ крокує вам назустріч

2009-01-08T13:22:00.016+02:00

А чи часто з вами трапляються дива чи ви хоча б отримуєте те, чого прагнете?
Чому ви часто самі не дозволяєте диву прийти у ваше життя чи хоча б так обожнюваній всіми "халяві"? Буває так, що світ сам приносить людині на тарілочці те, чого вона так бажала, а вона каже: "Ні, не треба, я цього не достойний".
Ваш світ - це ваше дзеркало. Ось візьміть в руки люстерко та посміхніться. Що ви побачили? Так, посмішку. А тепер насупте брови та продемонструйте повну неприступність. Що в люстерку? Ворожість.
У якомусь сенсі все ваше життя - це історія стосунків вас і вашого світу. Що б у вашому житті не траплялося, та як би ви до цього не ставилися, це трапляється лише у рамках стосунків "ви-ваш_світ".
Чому ваш? Ну це вже очевидно, ви ж не сприймаєте світ вцілому, абсолютно об'єктивно та відсторонено від нього. Ваш світ - це те, що оточує вас, тобто сукупність навколишньої обстановки, ваших вражень та ставлення до того, що ви бачите навколо себе, та, мабуть, ще й того, чого ви від цього всього прагнете, бо найчастіше ми розглядаємо світ вцілому та окремі його прояви саме з цієї позиції.
Тільки уявіть собі морське узбережжя - чистий пісок, тепле море, все як вам подобається. Додамо ситуацію: відпустка, і ви насолоджуєтесь життям. А що як ви потрапили сюди випадково та зараз маєте бути присутні геть в іншому місці і це багато що вирішує в вашому житті? Як ви почуватиметесь, коли важливість заходу, де ви маєте бути зашкалює? Відчуваєте різницю? Пляж той самий, але ваш світ геть різний.
Світ проявляє себе так, що ми завжди отримуємо від нього те, на чому зконцентрована наша увага. Ми отримуємо те, що очікуємо від світу цього, інакше наш розум би не витримав та швиденько попрощався б з нами, бо такий вже він є - прагне, що все було в рамках його понять і в нього під контролем. Якщо хтось знає, що таке прокинутися в незнайомій кімнаті та не пам'ятати, як ти сюди потрапив, той зрозуміє, що таке, коли виникає підозра, а чи не зходиш ти з розуму.
І ось з міркувань вашого комфорту ваш світ і реалізує для вас(бо хто ж крім нього про вас подбає!) те, що ви від нього очікуєте. Вище викладене може здатися вам відхиленням від теми, проте, я закінчую пояснення для вашого розуму і переходжу вже до теми, де і оперуватиму викладеними вище поняттями.
З самого дитинства наш розум привчили до такої причинно-наслідкової схеми:

"Ти не досконалий(менший, молодший), тому маєш слухатись мене, тобі ще стільки треба виправити в собі!
->
Ти робиш не так, як я тобі кажу - ти став ще гіршим, ти винен!
->
Ти мусиш бути покараним (=я зроблю твій світ гіршим).
->
Якщо тобі не подобається твій світ - ти сам винен(хоч і караю тебе я).
->
Ти не достойний найкращого, тому що ти такий недосконалий. Єдиний вихід для тебе - роби так, як тобі кажуть, будь, як всі, ти стільким зобов'язаний оточуючим, що на що ти вже можеш претендувати?
"

Ось і виходить, що одні слухняно виконують всі забаганки маніпуляторів(а саме вони так і кажуть, не дивуйтесь, коли тут наведені фрази ваших батьків та не ображайтесь на них, вони й самі не знають, як можна інакше). Тому не дивно, що на даний момент ви скоріш за все перебуваєте у двух павутиннях - очікувань навколишніх від вас та вашого відчуття обов'язку та вини. Та ви й самі скоріше за все ведете свій лічильничок того, хто і скільки вам винен. :)
Позбутися обох павутинь дуже просто, лишень

дозвольте собі бути собою, а іншим бути іншими.

Не прагніть когось карати, зтягувати "борг" чи сліпо виконувати чиїсь забаганки. Все просто, адже у цьому житті ви один на один з вашим світом. А він прагне задовольнити всі ваші бажання. Якщо ви йому транслюєте, що прагнете виконувати чиїсь забаганки, від вам в цьому допомогатиме, та ще й даватиме нові приводи знаходити маніпуляторів.
Розкажіть вашому світу про ваші бажання. Відпустіть павутиння претензій до оточуючих, вони ж живуть кожен у своєму світі. Ви одразу відчуєте, скільки енергії у вас зільниться.
Дозвольте вашому світові піклуватися про вас. Не збочено, як ви робили раніше ("ах! мазохізм - це завжди приємно:))"), а так, щоб він мав змогу приносити вам радість.
Почніть ранок зі слів:

"Мій світ піклується про мене"

Ви одразу ж знайдете цьому підтвердження. Усміхніться в дзеркало, відпустіть усі претензіїї та дозвольте собі розкіш бути собою.

P.S. А тепер, шановний читач, дозвольте і мені бути собою та пробачте таку нелаконічніть, наперед намагатимусь викладати свої думки більш стисло. Мені було б дуже приємно знати, що хоч хтось знайшов корисне для себе у цій статті та знайшов в собі бажання піти назустріч своєму світу.

Намір: в подальшому більш лаконічно написати про те, як це - бути собою та зробити свої стосунки зі світом легкими та приємними.

Трансерфінг реальності

2009-01-08T12:49:00.007+02:00

Презентую посилання на другу книгу Вадима Зеланда "Трансерфінг реальності".
Пароль: diffio.com

Трансерфинг. Аудиокнига вторая. Шелест утренних звезд

Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7

Трансерфінг реальності

2009-01-07T19:13:00.009+02:00

Шановний читач, чи задоволені Ви своїм життям? Чи отримуєте Ви від нього те, на що заслуговуєте? Чого Ви від нього прагнете та які Ваші шанси цього досягти? А чи не занижені Ваші реальні вимоги до світу цього та чи не переводите Ви те, чого прагне Ваша душа в розряд нездійсненних мрій? Чого Ви хотіли досягти на сьогоднішній день і що з того маєте?
Про те, як обов'язково й оптимально досягти своєї мети, про те, як отримувати від життя те, чого Ваша душа бажає, як дозволити собі отримати те, на що Ви, шановний читач, заслуговуєте, як жити легко, не видираючи у інших своє щастя та не чекаючи на нього в примарному майбутньому, а легко й елегантно отримувати все, що побажаєте та бути щасливим вже зараз і написана книга Вадима Зеланда "Трансерфінг реальності".
Спочатку ці матеріали існували в формі інтернет-розсилки, потім були опубліковані у серії книг.
В україномовних блогах я не знайшла матеріалів на цю тему, тому впевнена у доцільності представлення цієї теми перед українцями.
Не буду багатослівною, просто публікую лінки на аудіокниги, люб'язно викладені паном Diffio.
Звичайно, ви можете знайти В.Зеланда і в книгарні, проте я особисто люблю аудіокниги та якість начитки мене задовольняє, тому представляю вашій увазі першу книгу - "Трансерфінг. Простір варіантів". Начитано російською мовою, проте дуже якісно, що робить процес прослуховування приємним.
Пароль: diffio.com

Трансерфинг. Аудиокнига первая. Пространство вариантов

Приємного й легкого прослуховування, зробіть Ваше життя радісним та приємним. Навчіться обирати те, що Ви хочете мати, а не видирати це ;)

Намір: опублікувати лінки на наступні книги.

Довгоочікувана нова хвиля

2009-01-07T13:57:00.004+02:00

Ну то настав час розповісти, що саме стало тією довгоочікуваною новою хвилею у моєму житті.
Не буду перевантажувати читача подробицями свого(цікавого й захоплюючого) життя, скажу тільки, що озброївшись бездоганним наміром знайшла те, на що мене наштовхнув мій світ у відповідь на прохання освіжити мою систему понять про нього й покращити наші з ним стосунки. Прохання було сформовано у скрутний передсессійний час, коли прогуляний семестр позаду, а попереду - сессія без екзаменів, тобто з одних диференційованих заліків, що значно скорочує строки та ускладнює процес отримання високих балів.
Випадково і ненав'язливо у моїй же бібліотечці мені на очі натрапила аудіокнига "Форум сновидінь", після прослуховування якої у мене і виник намір знайти першоджерело викладенної там інформації, а саме "Трансефінг реальності" Вадима Зеланда.
Знайти аудіоверсію цього джерела мені пощастило на блозі Diffio, і, як виявилось, там я знайшла ще багато цікавого та свого однодумця в особі хазяїна блогу.
Намір: в подальшом перепублікувати лінки на ці аудіокниги, бо вони справді варті витраченного на них часу.

Час наповнити блог змістом

2009-01-07T12:36:00.004+02:00

Згадала про існування цього блога та вирішила все ж наповнити його змістом.
В останній час моє світосприйняття дещо освіжилося, на що я так чекала. Також відпала одна особиста проблема, завдяки якій і з'явилися вірші, що були вже тут викладені. Життя стало легшим та яскравішим.
Ще кілька тижнів тому шукала цікаві для мене блоги і не могла знайти, а коли перестала шукати, вони самі мене знайшли, що правда, один з них російськомовний, а інший - англомовний, посилання на який знайшла на тому ж російському блозі.
Отже, тепер я знаю, що ж тут писати цікавого і корисного. Сподіваюсь, що це хоч комусь стане у пригоді.
Намір: намагатимусь освіжити і ваше світосприйняття, шановні читачі.

Так і живу...

2008-12-20T14:20:00.005+02:00

Вільна у помислах
Ховаючись в темряву,
І сльози, і посмішка
В хвилях волосся,
Заклята у домислах
У пошуках я живу,
Не ставши навколішки, -
Вже так повелося.

Не більше за всих
І не менше за кожного
Жартую із долею,
По краю ступаючи.
Плету оберіг
З вітру сього тривожного,
Краплю за краплею
Кров відпускаючи.

Із небом засватана,
В землю прямуючи,
Чекаючи дива,
Диво спростовую.
Янголом згадана,
Пекло малюючи,
Так особливо
Сенс свій з'ясовую...