Так, то був я. І якщо ви коли-небудь купували матеріали після перегляду з захопленням якогось телешоу з конкурсами, ви мене зрозумієте. Тому я зробив те, що робить будь-який початківець, повний надій: я зайшов на YouTube у пошуках простого проекту для початківців, чогось досить простого, щоб не заклинити шпульку і не здатися назавжди.

І тут я знайшов це. Трихвилинний відеоурок показує, як зробити кишеньковий гаманець із двох шматків тканини. Що було найдивнішим? Там не було обличчя. Не було голосу. Тільки музика та руки, які крок за кроком показували мені кожен етап. І цей формат — це навмисна безликість — виявився основою цілої бізнес-моделі, про існування якої я навіть не підозрював.

З цікавості я зайшов на канал – «Рукоділля як хобі» – і тут виявив щось незвичайне. Ряд за рядом відео того самого формату: жодних розмов, ніяких вступів, ніяких ведучих. Тільки руки, які навчають. Я прогорнув завантажені відео та нарахував 30 відео з тегом «місяць тому», плюс нове відео публікується щодня з того часу.

Відтоді я зрозумів, що натрапив на світ безликого YouTube, який звучить як маркетинговий жаргон, але ним не є. Чим більше я клікав і досліджував, тим більше усвідомлював, що люди непомітно будують процвітаючий бізнес, навіть не показуючи своїх облич. Я хотів зрозуміти, як працює ця модель і чого вона може навчити решту з нас, хто намагається побудувати сталий контент-бізнес, не заглиблюючись у суть.

Перехід від прямого контакту до face-off: чому зараз слушний момент для «безликого» YouTube

Перш ніж заглиблюватися у «як», мені треба було зрозуміти «чому». Чому саме цей формат? Чому зараз? Перехід від прямого контакту до face-off не був раптовим і не був вірусним трендом. Це відбувалося поступово. Платформа та її творці одночасно з цим змістилися у бік безликого контенту, і причини цього стають зрозумілими, якщо придивитися.

Як алгоритм YouTube винагороджує анонімний контент

У наші дні алгоритму YouTube все одно, чи ви показуєте своє обличчя. Йому важливо, чи дивляться глядачі, чи залишаються вони і чи знову повертаються. Час перегляду та коефіцієнт клікабельності – ось що дійсно має значення. Відео без обличчя часто перемагають, бо вони уникають зайвого та одразу переходять до суті. Жодної 13-хвилинної розминки від голови, що говорить, намагається зачарувати вас і змусити засвоїти урок, за яким ви прийшли. Алгоритм винагороджує відео, які справді працюють, і творці без обличчя це роблять. Чесно? Мені це здається дуже приємним.

Чому аудиторія віддає перевагу безликому YouTube

Можливо, ви, як і я, відчуваєте, що ми вступили в епоху “будь ласка, не треба переді мною розігрувати сценки”. Нам потрібна ясність, а чи не розвиток персонажів. Нам потрібна допомога, а не галас. Нам потрібне навчання без емоційного вантажу, пов’язаного з відстеженням кожного настрою та досягнення людини. Відеоролики без осіб дають нам саме це – урок на першому плані, а творець залишається за лаштунками.

Чому творці обирають анонімний YouTube

Також вірно й те, що щоденна поява на публіці стає ще однією роботою на повний робочий день, яка додається до основної роботи зі створення контенту. Світло. Ракурси. Енергія. Презентація. – Це виснажливо. Якоїсь миті навіть найхаризматичніші люди втомлюються від цієї харизми. Безликій контент знімає цей тиск. Ви можете творити, навіть коли втомилися, інтровертні, тривожні чи просто не почуваєтеся готовими до зйомки. Ваш контент продовжує створюватись, навіть коли ви відходите від справ.

Як штучний інтелект робить безликій YouTube доступним

Монтаж, написання сценаріїв та озвучування вже не є такими перешкодами, як раніше. Інструменти відчинили двері, і творці контенту ринули потоком — і продовжують ринути. Абсолютно нова група людей тепер має доступ до навичок, яких вони раніше не мали. YouTube не проти – платформа рада, коли час перегляду збільшується.

Але на цьому етапі мого дослідження я хотів зрозуміти, наскільки далеко може зайти ця модель.

Як один підприємець побудував “безлику” імперію YouTube

Ці пошуки привели мене до Скотта Сміта, який спеціалізується на автоматизації YouTube та створенні анонімного контенту. Сміт починав з редагування відео для інших авторів на Vine, тому коли він запустив свій власний бізнес на YouTube, він уже знав, що працює, а що ні. «З першого дня я підходив до цього як до компанії, а не як до підробітку», — каже він. «Редагування для інших навчило мене, що успіх досягається за рахунок систем та управління командою, а не за рахунок завантаження випадкових відео».

Сміт каже, що зараз він керує 22 анонімними каналами на YouTube (двадцятьма двома!), які приносять понад 200 000 доларів на місяць, і він планує запустити приватний інвестиційний підрозділ для придбання та масштабування анонімних каналів. Але що мене вразило найбільше? Тільки у 2025 році Сміт створив два успішних анонімних канали на YouTube з нуля.

Доказ: від нуля до шестизначної суми за допомогою безликого YouTube за 90 днів

9 березня 2025 року Сміт запустив новий анонімний канал із нульовою кількістю підписників. Через дев’яносто днів скріншот із даними про доходи показує, що канал заробив 36 000 доларів, а з того часу його загальний дохід перевищив 193 000 доларів. Поточний прибуток? Від 800 до 1000 доларів на день, 138 000 передплатників та 32 мільйони переглядів. Він досяг всього цього, не показуючи свого обличчя і не використовуючи свій голос.

Потім він зробив це знову. 10 вересня 2025 року Сміт запустив другий канал з нуля. До початку листопада — лише через вісім тижнів — він приніс 14 201 долар доходу за весь час, а щоденний дохід сягнув 1 304 доларів.

Якщо ви новачок у безликому YouTube, ви, ймовірно, не одразу побачите такі цифри. Але ви можете працювати над їх досягненням, використовуючи систему Сміта, яку він удосконалив протягом багатьох років тестування.

Короткий огляд “безликого” портфоліо Сміта на YouTube

Сміт поділився даними про продуктивність п’яти зі своїх 22 каналів, включаючи два, запущені у 2025 році. Коли він надіслав мені ці дані, я розглядав їх цілих 10 хвилин. Потім я створив таблицю і позначив кожен канал відповідно до етапу його розвитку.

Що впадає у вічі? Стабільність. Погляньте на канали Veteran і Powerhouse, обидва запущені понад п’ять років тому. Звичайно, їх доходи знизилися порівняно з піковими значеннями, але вони, як і раніше, приносять стабільний щомісячний дохід, достатній для накопичення пенсійних заощаджень, реінвестування у бізнес або однієї поїздки мрії на Бора-Бора раз на рік.

Однак досягти рівня Сміта, просто видаючи бажане за дійсне, не вдасться. Для цього потрібні зусилля, тому розберім елементи його системи, що повторюються.

Система: Як підійти до перших 90 днів

Робота Сміта починається з досліджень та тестування. «Перші 90 днів присвячені даним та визначенню напряму», — каже він. «Я вибираю теми, тестую, а потім відстежую сигнали – коефіцієнт клікабельності та час перегляду. Я коригую контент на основі цих показників і масштабую виробництво, як тільки розумію, що знаходить відгук». Зверніть увагу, що він не ворожить, що може спрацювати, і не сподівається, що алгоритм йому вподобає. Він спостерігає за тим, що люди роблять насправді, коли потрапляють на його відео, а потім продовжує робити те саме.

Почніть з вибору однієї широкої ніші та восьми-десяти піднішів під нею. Наприклад, якщо ваша основна ніша — фінанси, ваші підніші можуть включати відновлення кредитної історії, складання бюджету, основи інвестування, підробітки, погашення боргів та податкові стратегії. Протестуйте кожну підтему, опублікувавши два-три відеоролики по ній. Підтримуйте однакову якість відео; вам потрібно знати, чи працює тема, а не просто чи пощастило одному відео через більш вдалу обкладинку.

Нім Стант, генеральний директор International Impact Book Awards, наголошує на тому, чого не помічають багато творців: мініатюри та назви мають найбільше значення. «Ніхто не хоче це чути, бо це не сексуально», — каже вона. «Може бути контент рівня Спілберга, але якщо люди не натискають на них, він може бути непомітним». Вона має рацію — це не сексуально, але це різниця між переглядами та прокручуванням. Найкраща якість продукції у світі нічого не означає, якщо глядачі ніколи не натискають і не переглядають контент.

Вона рада, що творці контенту стали розглядати YouTube як довгостроковий актив, а не як платформу для швидкого заробітку. “YouTube – це як рахунок зі складними відсотками: кожне відео продовжує приносити дохід, поки ви спите”, – каже вона. У цьому полягає сила вічного контенту. Одне якісне відео може приносити перегляди та дохід роками.

Як тільки Сміт розуміє, які підніші привертають кліки та утримують увагу, він перестає думати про окремих відеороликів і починає створювати контентні «напрямки» — теми, досить глибокі, щоб охопити їх десятками відео. Кожен потенційний напрямок він оцінює за допомогою чотирьох питань. Так, це нудні, практичні питання, але саме вони мають значення:

• Чи буде ця тема, як і раніше, цікава людям через шість місяців?

• Ви можете створити десятки відеороликів, жодного разу не повторившись?

• Чи цінують рекламодавці цю аудиторію? Вам потрібні ніші з високим RPM — доходом на 1000 переглядів — який може коливатися від 2 до 20 доларів США або більше.

• Чи можете ви публікуватися послідовно, не стрибаючи в тренди та не ганяючись за ними?

Якщо після тестування нічого не працює, він цурається цієї ніші. Але успішні проекти, як правило, залишаються актуальними й надалі: фінансова освіта, інструкції з облаштування будинку та інші практичні життєві навички, які завжди будуть потрібні.

Створення команди: обов’язкова умова, якщо ви хочете створити справжній faceless бізнес на YouTube

Якби ви на цьому зупинилися, то могли б створити непоганий підробіток. Але Сміт хотів мати компанію, а це означало, що він не міг би сам займатися всім виробництвом. Він найняв сценаристів, акторів озвучування, монтажерів та дизайнерів мініатюр. «Ви можете передати на аутсорсинг виконання, але ніколи бачення», – каже він. «Моя команда швидко перетворює ідеї на відео. Я вивчаю аналітику, виявляю, що працює, і масштабую те, що досягає успіху».

Для власників малого бізнесу та індивідуальних діячів «команда» не означає студію, повну співробітників. Це може бути один позаштатний редактор, який обробляє ваші відеоматеріали раз на тиждень, підрядник, який створює ескізи після того, як ви знайшли відповідний формат, або сценарист, який перетворює ваші контури на сценарії.

Як ШІ вписується в безликій YouTube: асистент, а не генеральний директор

Коли я запитав Сміта про ШІ, він не говорив про заміну людей — поширене зауваження та страх у наші дні. Він говорив про позбавлення від вузьких місць. «ШІ — це покращувач, а не заміна», — каже він. «Справжня сила полягає в швидкості та точності». Але не дозволяйте ШІ переважати над вашим судженням про те, що насправді хоче дивитися аудиторія. ШІ має пришвидшувати мислення, яке ви вже робили, а не думати за вас. Ця відмінність важливіша, ніж ви думаєте.

Дель Андухар, який керує ігровим каналом MooPlays, використовує штучний інтелект для виснажливої ​​продакшн-роботи — написання назв, конспектування транскриптів та редагування відео. «За останній рік безликій YouTube справді злетів завдяки штучному інтелекту», — каже він. Його канал зосереджений на покрокових інструкціях з ігрового процесу та порадах щодо ігор, контенті, який потребує швидкої обробки, щоб залишатися актуальним. Інструменти штучного інтелекту, які він використовує, справляються з повторюваними завданнями, щоб він міг зосередитися на ідеях та темпі. «Регулярне надання контенту вашим глядачам є важливим, якщо ви хочете заробляти на своєму каналі», — каже він. «Штучний інтелект скорочує проміжок між ідеєю та завантаженням».

Ваш 90-денний план запуску faceless YouTube-каналу

План Сміта простий. Нелегкий, але простий. Якщо ви сьогодні починаєте з нуля, ось як можуть виглядати ваші перші 90 днів.

Тижні 1 та 2: Запуск вашого faceless каналу YouTube

Почніть із вивчення 10 успішних каналів у нішах, близьких до тієї, яку ви хочете висвітлити. Які формати показують гарні результати? Які заголовки залучають кліки? Які мініатюри змушують глядачів зупинитись? Робіть нотатки – ви шукаєте закономірності, які можна повторити.

Потім оберіть свою основну нішу, використовуючи критерії Сміта. Шукайте теми, які залишаються корисними протягом місяців чи років, а не тижнів. Навчальний посібник, наприклад, «як полагодити кран, що протікає», буде актуальним ще довго після того, як вщухне чергова драма зі знаменитостями.

Вам також потрібна глибина — теми, які можуть витримати десятки відео, не вичерпавшись. Ремонт будинку, сон та енергетика, системи малого бізнесу, навіть вивчення нової мови — все це приклади колодязів, а не калюж.

Зрештою, зверніть увагу на потенціал для заробітку. Деякі теми генерують набагато більше доходу на 1000 переглядів, ніж інші. Ніші, які допомагають людям заробляти або заощаджувати гроші, захищати свої домівки та вирішувати болючі проблеми, отримують більше за рекламу, ніж чисті розваги.

Після того, як ви обрали свою основну нішу, визначте від восьми до десяти підніш для тестування. Наприклад, якщо ви обираєте ремонт та обслуговування будинку, ваші підніші можуть включати швидкий ремонт сантехніки, базову електробезпеку, сезонні контрольні списки для дому, інструкції для орендодавців, основи роботи з інструментами, запобігання вологості та цвілі, і навіть посібники «перед тим, як викликати підрядника».

Потім налаштуйте свій канал за допомогою простого брендингу, лише з базовим банером та зображенням профілю. Поки що не вигадуйте. Ви створюєте, щоб протестувати, а не вразити.

Тижні 3 та 4: Зберіть свою першу крихітну faceless YouTube команду

Навіть якщо ви працюєте самостійно, Сміт рекомендує делегувати хоча б одне завдання. Для більшості творців це монтаж. Надійний відеоредактор перетворить ваші необроблені кадри та озвучку на контент, який можна переглянути, даючи вам час зосередитися на стратегії, титрах та даних.

Залучіть додаткову підтримку, якщо дозволяє ваш бюджет або дохід:

• Сценарист, який перетворює ваші ідеї на структуровані, зручні для аудиторії сценарії.

• Диктор – штучний інтелект чи людина.

• Дизайнер мініатюр, який знає, що приносить кліки.

Вам не потрібно створювати повноцінну продакшн-студію за місяць. Просто почніть передавати завдання, з якими інші можуть впоратися так само добре, як і ви.

Місяці 2 та 3: Тестування вашої faceless стратегії YouTube

Публікуйте від восьми до десяти відео у ваших різних піднішах. Прагніть до двох-трьох відео на тиждень. Створюйте кілька ідей та сценаріїв одночасно, щоб випереджати виробництво.

Уважно відстежуйте два показники: коефіцієнт клікабельності та час перегляду. За словами Сміта, після 15-20 відеороликів одна-дві підніші покажуть себе як перспективні. Видаліть те, що не працює, і зосередьте ресурси на тому, що працює.

Сувора правда полягає в тому, що коли автори контенту зазнають невдачі, це часто відбувається тому, що вони не довели справу до кінця. Вони опублікували кілька відео, побачили слабкі результати та кинули. Або вони залишилися в збитковій ніші, тому що їм подобався контент. Не будьте такими! Будьте як Сміт, який зберігає відстороненість, зосереджуючись на аналітиці, а не на емоціях.

Місяць 3: Розвиток вашого faceless каналу YouTube

Оберіть тему-переможець на основі даних. Якщо відео «перш ніж викликати підрядника» перевершують усе інше, присвятіть себе цій ніші. Тепер ви власник каналу, який допомагає домовласникам приймати розумніші рішення щодо ремонту.

Публікуйте відео частіше. Перейдіть до трьох відео на тиждень, якщо ви ще цього не зробили. Пам’ятаєте канал Hobby Crafting? Він публікує нове відео щодня, і цей стабільний ритм стимулює його зростання.

Оновлюйте заголовки, ґрунтуючись на показниках клікабельності. YouTube Studio дозволяє проводити A/B-тестування варіантів заголовків на одному відео, тому використовуйте цю функцію. Те саме робіть з мініатюрами. Замінюйте неефективні мініатюри залежно від того, які з них приваблюють більше кліків.

Зрештою, складіть свій контент-календар на наступні 30 днів. Плануйте на два-три тижні вперед, щоб ніколи не поспішати творити під тиском.

І останнє про Сміта, тебе та faceless YouTube…

Ось що особливо впадає у вічі в історії Сміта: він не чекав ідеальних умов. Він не мав якоїсь секретної переваги. Він просто почав, експериментував і не здавався, коли перші кілька ідей провалилися. Тепер він керує 22 каналами, які приносять стільки грошей, що я ніколи не зможу зрозуміти, куди їх подіти. (Насправді ні, але ви розумієте, про що я).

А найкраща частина? Вам не потрібно бути експертом, знаменитістю чи навіть особливо харизматичним, щоб запрацював анонімний YouTube. Вам лише потрібно бажання почати, дисципліна для побудови системи та терпіння – і рішучість – стежити за даними. Технологія існує. Аудиторія чекає. Якщо ви задавалися питанням, чи є для вас місце в креатив-економіці, то воно є. Вам просто потрібно почати. [джерело forbes]

The post Як створити прибутковий безликій канал на YouTube за 90 днів appeared first on WOLDEMAR_design.

YouTube оголосив про зміну цього тижня у відео на своєму каналі Creator Insider.

«У минулому ступінь графічної чи описової деталізації не вважалась суттєвим фактором у визначенні дружності до рекламодавців, навіть для деяких драматизованих матеріалів», – пояснив YouTube. «Відповідно до цього, такі завантаження зазвичай отримували жовтий значок долара, що обмежувало їхню можливість повної монетизації. З оновленням цього тижня наші правила стають більш поблажливими, і творці зможуть отримувати більше доходу від реклами».

Компанія, що належить Google, заявляє, що вносить зміни у відповідь на відгуки авторів про те, що правила YouTube призводять до обмеженого доходу від реклами драматизованого та тематичного контенту. YouTube зазначає, що хоче гарантувати, що автори, які розповідають делікатні історії або створюють драматизований контент, мають можливість отримувати дохід від реклами.

«Ми уважніше розглянули це питання та виявили, що наші правила в цій галузі стали надто обмежувальними та призвели до демонетизації завантажень, таких як драматизований контент», – заявили в YouTube. «Цей контент може стосуватися тем, які рекламодавці вважають суперечливими, але зрештою почуваються комфортно, показуючи на них свою рекламу. Наприклад, контент може бути у вигаданому контексті або озвучений з особистого досвіду мимохідь чи в неграфічній манері. Тож, якщо контент уникає дуже описових або графічних сцен чи сегментів, творці тепер можуть отримувати більше доходу від реклами».

Цей крок відбувається на тлі того, що YouTube послаблює правила контролю контенту на своїй платформі.

Минулого року компанія закликала модераторів залишати відео, які можуть порушувати правила платформи, якщо вони вважаються такими, що відповідають суспільним інтересам. Газета «Нью-Йорк Таймс» тоді повідомляла, що ці відео містили обговорення політичних, соціальних та культурних питань. Зміна політики відбулася в той час, коли платформи соціальних мереж скасовували модерацію онлайн-мовлення після повернення президента Дональда Трампа на посаду.

YouTube зазначає, що в деяких сферах реклама все ще залишатиметься обмеженою, оскільки такі теми, як жорстоке поводження з дітьми, включаючи торгівлю дітьми з метою сексуальної експлуатації та розлади харчової поведінки, не включені до цього оновлення. Описові сегменти цих тем або драматизований контент навколо них залишаються непридатними для отримання доходу від реклами. [джерело techcrunch]

The post YouTube послаблює правила монетизації деяких суперечливих тем appeared first on WOLDEMAR_design.

Термін служби батареї, безумовно, є його найпомітнішою особливістю. Motorola стверджує, що 47-міліметровий годинник може працювати до 13 днів на одному заряді або близько семи днів з увімкненим OLED-дисплеєм, який постійно ввімкнений. Якщо ці твердження підтвердяться, це значно випередить конкурентів, таких як Apple Watch Series 11, Google Pixel Watch 4 і навіть Fitbit Charge 6, які зазвичай працюють день-два з увімкненим OLED-дисплеєм.

Motorola також застосовує інший підхід до здоров’я та фітнесу, співпрацюючи з Polar, компанією, яка стоїть за першим у світі бездротовим пульсометром. Завдяки Polar Moto Watch пропонує двочастотний GPS, що має забезпечити точніше визначення місцезнаходження та відстеження відстані на відкритому повітрі — функція, яка частіше зустрічається в спортивних годинниках. Хоча Google нещодавно додав її до Pixel Watch 4, вона все ще відсутня в Apple Watch Series 11.

Що стосується відстеження даних, Moto Watch охоплює звичні основні показники фітнесу, такі як кількість кроків, пройдена відстань, безперервний моніторинг серцевого ритму та відстеження сну, а також додає додаткову інформацію до цих показників. Такі функції, як «Нічна підзарядка», аналізують, як ваш організм впорався зі стресом за ніч, і пропонують, чи варто знизити інтенсивність тренувань на наступний день або, навпаки, збільшити навантаження. «Оцінка активності» показує, наскільки інтенсивним чи ефективним було тренування порівняно з вашими цілями, а «Розумні калорії» показують, скільки енергії ви спалили під час тренувань і протягом дня, включаючи типи енергії, на які спирався ваш організм. Ви також отримуєте інструменти для підтримки здоров’я, такі як нагадування про споживання води та прийом ліків.

Програмне забезпечення – ще одна ключова відмінність. На відміну від більшості смарт-годинників, сумісних з Android, Moto Watch не працює на Wear OS. Натомість він використовує програмне забезпечення з відкритим кодом, хоча Motorola ще не поділилася багатьма подробицями про те, як це виглядає на практиці.

Міцність – ще одна область, де Moto Watch виділяється: він має клас захисту IP68 від пилу та води, що ставить його на один рівень з Pixel Watch 4 і дає йому перевагу перед Apple Watch Series 11 при використанні на відкритому повітрі.

Moto Watch також пропонує всі необхідні функції розумного годинника. Ви можете приймати дзвінки прямо з зап’ястя завдяки вбудованому мікрофону та динаміку, отримувати сповіщення через Bluetooth та зберігати музику в автономному режимі.

Пристрій має надійти у продаж 22 січня. [джерело theverge]

The post Новий розумний годинник Motorola обіцяє 13 днів автономної роботи та відстеження стану здоров’я за допомогою технології Polar appeared first on WOLDEMAR_design.

Збираєтеся в похід? З електромобілем? У нас є ідеальний трейлер для вас. Єдина проблема? Це все ще прототип.

Honda щойно анонсувала прототип Honda Base Station, кемпінговий трейлер на сонячній енергії, який відповідає всім вимогам власників електромобілів.

Подробиць про базову станцію досить мало. Причіп, розроблений інженерами та дизайнерами в американських дослідницьких центрах Honda в Каліфорнії та Огайо, має модульну, продуману конструкцію та «відкритий, просторий, світлий та затишний інтер’єр». У ньому може розміститися сім’я з чотирьох осіб: розкладний диван та (опціональне) двоярусне ліжко для дітей. А якщо підняти дах, то вийде два метри вільного простору у повний зріст

Модульна частина представлена ​​у вигляді різних аксесуарів, таких як кондиціонер, зовнішній душ або зовнішня кухня. Все це живиться від літієвої батареї, інвертора та вбудованих сонячних батарей, і за потреби ви можете підключити його до зовнішнього генератора.

Honda не розкрила жодних фактичних даних, таких як ємність батареї чи будь-які інші аспекти, які роблять причіп «розумним».

Honda, звичайно ж, представила його на фотографії разом зі своїм позашляховиком Honda 0 SUV, який зараз також знаходиться на стадії прототипу. Можливо вони навіть вийдуть на ринок одночасно, хоча Honda не поділилася подробицями про дату запуску базової станції (запуск позашляховика Honda 0 SUV запланований на 2026 рік).

Щодо ціни, Honda заявила, що зробить його «конкурентоспроможним за ціною в сегменті легких туристичних причепів». [джерело mashable]

The post Сонячний причіп Honda ідеально підходить для власників електромобілів, які люблять кемпінг appeared first on WOLDEMAR_design.

Грудневе оновлення Google тривало з 11 по 29 грудня. Попередній аналіз, опублікований після його запуску, вказує на знайому закономірність. Сайти з вужчими, специфічними для певної категорії перевагами, схоже, набирають позиції порівняно з ширшими, універсальними сторінками в кількох вертикалях.

Алейда Соліс, міжнародний SEO-консультант і засновниця Orainti, опублікувала аналіз LinkedIn, в якому розбила вплив оновлення на категорії публікацій, електронної комерції та SaaS.

Що змінилося

Виходячи з прикладів, якими поділилася Соліс, оновлення, схоже, винагороджує сторінки, які відповідають запиту, з прямою експертизою в категорії. Ефект найчіткіше проявляється на термінах «найкраще з» та в середині воронки продажів.

Публікації

Сайти публікацій втратили позиції в пошуковій видачі за запитами на кшталт «краще з» та ширшими запитами, які Google раніше розглядав як інформаційні. Бренди та комерційні сайти, які мають пряму експертну оцінку продукції, тепер займають більш високі позиції за цими запитами.

Ecommerce (електронна комерція)

Великі роздрібні мережі втратили позиції за запитами на середніх етапах вирви продажів, поступившись їх спеціалізованим роздрібним мережам і брендам, які демонструють певний авторитет у товарних категоріях.

За запитами Macy’s знизилися показники за запитами «зимові чоботи для жінок», «зимові пальта» та «чоловічий одеколон». За тими ж запитами зросли показники Columbia, The North Face та Fragrance Market.

SaaS (Програмне забезпечення як Сервіс)

Кількість запитів, пов’язаних із програмним забезпеченням, знизилася у неспеціалізованих SaaS-платформ та видань. Більш спеціалізовані сайти, присвячені програмному забезпеченню, збільшили свою популярність завдяки цільовим сторінкам та контенту з корисними ресурсами.

Показники Zapier, Adobe та CNBC знизилися по таким запитам як «Бухгалтерське програмне забезпечення для малого бізнесу» та «Бухгалтерське програмне забезпечення для індивідуальних підприємців». Показники Freshbooks та Xero виросли завдяки виділеним цільовим сторінкам.

Соліс назвала це оновлення «ще однією ітерацією, спрямованою на заохочення спеціалізації, експертних знань та демонстрацію більш комерційно орієнтованого контенту від брендів чи спеціалізованих роздрібних продавців, а не від загальних платформ електронної комерції чи видань».

Видавці новин сильно постраждали

Під час оновлення новинні видавництва зіткнулися із сильною волатильністю.

Вілл Фланіган, старший редактор SEO в The Wall Street Journal, поділився даними SISTRIX, що показують, що індійські новинні видавництва втратили видимість у результатах пошуку США. Hindustan Times, India Times та Indian Express продемонстрували низхідну тенденцію.

Гленн Гейб, президент G-Squared Interactive, відстежував зміни на сайтах новин у ході впровадження оновлення. Він відзначив вплив на Discover, Google News та Top Stories.

«У грудні після масштабного оновлення ядра спостерігалася величезна волатильність серед видавців новин», — написав Гейб у LinkedIn. «І це стосується не тільки видавців з Індії… це видавці новин у багатьох країнах (включаючи ряд великих видавців тут, у США, які різко впали або, навпаки, різко зросли)».

Під час впровадження деякі видавці повідомили про різке зниження відвідуваності Discover. Гленн Гейб написав, що видавці, з якими він спілкувався, «втратили більшу частину видимості/трафіку в Discover».

У контексті новин варто звернути увагу на цю систему поряд із системою Google Topic Authority. Ця система відображає експертні джерела за певними «новинними» запитами у спеціалізованих тематичних галузях.

Ми розповідали про Topic Authority, коли вона була запущена. Груднева волатильність говорить про те, що Google продовжує наголошувати на важливих сигналах для новин, навіть якщо механізми різняться залежно від типу запиту та його характеру.

Чому це важливо

Це оновлення підкріплює тенденцію, яка спостерігається на сайтах широкого профіля вже багато років. Утримувати високі позиції у пошуковій видачі стає складніше, коли бренди та спеціалізовані сайти публікують сторінки, які чітко відповідають товарній категорії.

За даними NewzDash, наданими Джоном Шехатою, частка трафіку Google Web Search з інших платформ на ресурси новин впала з приблизно 51% до приблизно 27% за два роки, в той час як частка Discover збільшилася.

Це не пояснює чому Google вніс зміни, але допомагає пояснити, чому волатильність Discover сильніше проявляється після кожного оновлення ядра.

Крім того, ця тенденція передбачає, що Google, можливо, перекласифікує запити на кшталт «найкраще з кращого» як такі, що мають комерційну, а не інформаційну спрямованість.

В електронній комерції спеціалізовані рітейлери випереджають більші платформи у запитах на середньому етапі вирви продажів, тому що вони демонструють авторитет у своїй категорії. Для видавців, які створюють контент із рекомендаціями товарів, тепер виникає пряма конкуренція з боку самих брендів.

Для видавців новин волатильність у Discover створює проблеми з плануванням. Коли оновлення потрапляють до цього каналу, втрата трафіку може бути швидкою для видавців, які не мають певної нішевої спеціалізації. [джерело searchenginejournal]

The post Грудневе оновлення Google: ще більше брендів перемогли у номінаціях «Найкращий запит» appeared first on WOLDEMAR_design.

Стартап Operation Bluebird стверджує, що X відмовився від бренду «Twitter», перейменувавши свою соціальну мережу на «X». У своїй петиції до Патентного та торгівельного відомства США, поданій 2 грудня, стартап вказав на публікацію власника X Маска від 23 липня 2023 року, в якій проголошувалося, що соціальна мережа незабаром «попрощається з брендом Twitter».

Зараз X оскаржує цю претензію власним зустрічним позовом. (Копія позовної заяви була надана TechCrunch через юридичну фірму Gerben IP, що спеціалізується на торгівельних марках інтелектуальної власності; станом на момент публікації вона ще не відображається в PACER). У заяві X зазначає, що вона продовжує бути ексклюзивним власником торгівельних марок Twitter та Tweet, а також логотипу блакитної пташки.

З моменту подання петиції про скасування, Operation Bluebird збирає інформацію про потенційних користувачів власної соціальної мережі на веб-сайті під назвою Twitter.new. Цю ініціативу очолюють два юристи, зокрема засновник Майкл Перофф з Іллінойсу та Стівен Коутс, який раніше працював юристом з питань торгівельних марок у Twitter. Враховуючи їхній досвід, їхнє твердження про те, що вони планують запустити новий сервіс, який би конкурував з X, виглядає сумнівним. Швидше за все, вони хочуть придбати торгівельну марку, яка має окрему цінність.

Проте компанія X не хоче ризикувати. У переглянутих Умовах надання послуг, що набирають чинності з 15 січня 2026 року, зазначається:

Ніщо в Умовах не надає вам права використовувати ім’я X або ім’я Twitter, а також будь-які торгові марки, логотипи, доменні імена, інші відмінні риси бренду та інші права власності X або Twitter, і ви не можете робити це без нашої прямої письмової згоди.

The post Компанія X оновила свої умови користування та подала зустрічний позов, щоб заявити права на товарний знак «Twitter» після оскарження з боку нового учасника ринку appeared first on WOLDEMAR_design.

Йдеться про безпілотники FP-1 (несе 60 кг вибухівки до 1,4 тис км) i FP-2 (має бойову частину 100 кг і дальність до 200 км). Їх виготовляє українська збройова компанія Fire Point.

Тривалий час про неї майже нічого не було відомо.

Однак віднедавна новини про Fire Point стають топ-темою в Україні. І не лише в позитивному контексті.

Очільники FP запевняють ВВС News Україна, що насправді не прагнули такої публічності. Перший їх вихід до медіа відбувся у серпні 2025 року, коли вони продемонстрували свою розробку – крилату ракету “Фламінго”. Оголошені характеристики зброї вражали – бойова частина понад тонну і дальність до 3 тисяч кілометрів.

Це був свідомий крок, щоб показати “козир” України перед мирним перемовинам в США, визнає головний конструктор Денис Штілєрман.

Він колишній підприємець зі сфери ІТ, який тривалий час жив у Росії. Повернувшись в Україну, він позбувся російського паспорта, а декілька років тому змінив прізвище – з Данілов на Штілєрман.

Фірмою Fire Point він керує разом зі своїми друзями – архітекторкою Іриною Терех і підприємцем з кінобізнесу Єгором Скалигою.

Попри успіхи у справі виробництва БПЛА, компанію переслідують також і негативні інформаційні приводи, пов’язані з нібито причетністю до корупційних скандалів, зокрема до так званого “міндічгейту”.

Власники Fire Point не заперечують, що знайомі із колишнім соратником президента Зеленського бізнесменом Тімуром Міндічем і його спільниками.

Один з підозрюваних – Ігор Фурсенко – навіть був працівником компанії. Але в керівництві FP відкидають причетність до корупційної діяльності.

Тімур Міндіч начебто лише хотів купити частку FP, але отримав відмову від власників.

Заяви про причетність до “корупції” в компанії вважають неправдивими і способом тиску певних “зацікавлених осіб” на найбільшого українського виробника БПЛА і ракет.

В розмові з BBC Україна головний конструктор Денис Штілєрман і технічний директор Ірина Терех погодились розкрити подробиці про становлення фірми, теперішні справи і майбутні плани Fire Point.

На питання, чи не бояться вони розкривати секрети своєї фірми, керівники FP напівжартома відповідають, що керуються принципом “зробити ракету просто, головне – мати бажання”.

Повний відеозапис інтерв’ю опубліковано на Youtube-каналі BBC News Україна.

Російське минуле

ВВС: Денисе, перед тим, як підійти до майбутнього і сьогодення компанії, хочу поставити одне питання про ваше минуле. Вже публічно відомо, що ви тривалий час жили в Росії, мали паспорт громадянина РФ. Ви можете розказати, чим саме ви там займалися? Ці сфери пов’язані з оборонкою – чи ні?

Д.Ш. Після 2008 року я в Росії не займався бізнесом, пов’язаним з оборонкою або з чимось іншим… Єдиний бізнес, який у мене був, – продаж землі, яку я придбав у 2008 році під час кризи. Все. Тобто там була компанія, яка нарізала земельні ділянки і продавала їх або за гроші, або забудовникам, які будували і платили якийсь відсоток квартирами, і потім ті квартири продавались, все.

ВВС: А до 2008 року?

Д.Ш. До 2008 року була купа різних софтверних проєктів, були (комп’ютерні) ігри, які я розробляв. По одній із цих ігор – StarQuake – російський письменник-фантаст Сергій Лук’яненко написав книгу “Конкуренти”.

Також була програма з розпізнавання медичних зображень, яку ми продали. Була програма, так званий агрегатор соціальних мереж, яку теж ми продали великому гравцю, дуже великому гравцю. Я під NDA (Non-Disclosure Agreement – угода про нерозголошення), тому не можу розкривати подробиць. Але ви нею (програмою) постійно користуєтесь.

ВВС: Тобто це були ІТ-проєкти?

Д.Ш. ІТ-проєкти, так, які були продані.

ВВС: А проєкти, пов’язані з оборонкою, були?

Д.Ш. Оборонка у мене було таке просто захоплення. Я подивився, як там у військових все влаштовано, яка в них там система зв’язку, як у них вся система обробки інформації була тоді налаштована.

Зрозумів, що це все дуже якось недолуго і тупо зробили. Написав концепцію, вони її прийняли. Потім написав низку ОКР (з російської “опытно-конструкторские работы”), які потрібно зробити для реалізації цієї концепції. Вони теж їх прийняли. Потім призначили мене в якийсь інститут, я вже не пам’ятаю, я був головним конструктором по цій тематиці. Тільки у серпні 2008 року почалася російська анексія Грузії, я просто поклав все там, звільнився і більше не займався ніколи…

ВВС: Це ви кажете про проєкти для Міноборони Росії?

Д.Ш. Це було не міністерство, а інститут при Міноборони РФ.

ВВС: Однак, зараз в Україні ви фактично єдиний приватний ракетобудівник. Як так сталося?

Д.Ш. Та не єдиний. У нас купа компаній виробляє ракети. Є і “Рута”, і “Трембіта” і що завгодно.

ВВС: Я з вами погоджуюся, але це так звані ракети-дрони. Ви ж заявляєте про іншу мету. Ви будуєте класичну велику балістичну ракету, як “Точка У” або “Сапсан”.

Д.Ш. Будуємо, так, ракети. Балістичну ракетну програму ми почали тоді, коли зрозуміли, що можемо робити великого розміру твердопаливні двигуни з гарними характеристиками. І почали їх розробляти.

Далі все достатньо просто. Знайшли команду, взяли інхаус (співробітників в межах компанії, – ред.), який розробляє безлюфтові сервоприводи, розробили власний польотний контролер, також зробили навігаційне рішення, яке працює без обмежень по швидкості, тобто власний навігаційний приймач, який може робити (на швидкості) до 3000 метрів в секунду. На висотах, ми тестували до 120 кілометрів, він буде працювати та вище.

Далі, зараз ми беремо інерційну систему від провідного виробника, ми під NDA, не можу сказати, від якого.

Але з наступного року ми перейдемо повністю на свою інерційну систему, тому що ми будуємо свій власний завод у Європі для виробництва цих навігаційних систем.

ВВС: Це ще буде окремий завод, окрім вашого заводу з виготовлення ракетного палива, що в Данії?

Д.Ш. Так, окремий завод.

ВВС: Можете сказати, в якій країні?

Д.Ш. Ні, в якій країні – не можу сказати. В Данії ми розголосили це (будівництво заводу, – ред.) тільки тому, що були публічні слухання по цьому питанню, ми були вимушені розкривати все, в тому числі наші виробничі спроможності, що ми там будемо виробляти, яка потужність, який персонал.

ВВС: Чи правильно я розумію, що от власне до великої війни в Україні у вас не було досліду в ракетобудуванні?

Д.Ш. Я займався ракетобудуванням, але лише моделюванням. От я розробив ракету на гібридному двигуні, яка там вилетіла на 88 кілометрів у висоту, але це була така просто розвага для мозку. Були авіамоделі якісь. Все на любительському рівні.

Секрети “Фламінго”

ВВС: Ідея ракети FP-5 “Фламінго” – це ваша ідея?

Д.Ш. До нас прийшов один з очільників проєкту Олександр Григорович Кривоконь (відомий український машинобудівник, промисловець, колишній очільник авіапідприємства “Антонов” і Харківського авіаційного заводу, – Ред.), сказав, що от є “Стриж” (радянський розвідувальний безпілотник Ту-141, – ред.), є багато прискорювачів від нього, давайте ми зробимо на базі “Стрижа” таку ракету, але з новим двигуном, яка буде нести БЧ і далеко летіти.

Ми подивилися, там складна конструкція у “Стрижа”, її неможливо виготовляти в необмежених розмірах. Тому ми спростили конструкцію, поставили більш ефективний економний двигун. І зробили просту ракету. Вона літає, запускається за допомогою прискорювача твердопаливного. Раніше це були прискорювачі від “Стрижа”, зараз це прискорювачі нашого виробництва.

ВВС: Які “тонкі місця” в цьому виробництві? Чого вам не вистачало? Виробництво палива, двигунів, навігації – що було найскладніше розробити в FP-5?

Д.Ш. У FP-5 було 400 віртуальних польотів у симуляторі. І найскладніше було створити віртуальну модель, яка буде повністю відповідати, у якої похибка буде від натурних іспитів менше, ніж 1%.

Найскладніше було створити дійсно працюючу аеродинамічну модель, за допомогою якої ви можете дивитися на те, як вона буде себе поводити (в реальності). Тому нам було потрібно всього менше ніж 10 справжніх польотів для того, щоб упевнитися, що ракета працює і все.

ВВС: Тобто проблем, наприклад, з двигунами не було? Бо ви розказували історію, як ви фактично провели таємну операцію і непомітно скупили потрібні двигуни для ракет.

Д.Ш. Так, ми скупили. Дивіться, цих двигунів випущено багато… Це ж не тільки двигуни АИ-25 і АИ-25ТЛ нас влаштовують. Я чому називаю їхні марки, тому що вони вже пролунали в етері, їх було видно. У нас ще є низка двигунів, які нам підходять на ракету. Ми їх всі використовуємо. Головна ідея, що нам не потрібні двигуни, які будуть працювати декілька тисяч годин. Нам достатньо, щоб двигун відпрацював 10 годин якісно. І все.

ВВС: На вашу думку, FP-5 – це вже досконала ракета чи вона вимагає покращення?

Д.Ш. Ні, це ж постійна робота. Досконале рішення буде… Я навіть не знаю, чи виникне воно колись, тому що у найкращих інерційних систем дуже великі обмеження, і після 10 хвилин роботи вже починаються великі похибки. Тому нам потрібен TERCOM (система корегування траєкторії ракет за допомогою детальної карти місцевості, – Ред.), тобто орієнтація по ландшафту гарно зроблена. Тому що відеонавігація, яку ми використовуємо на FP-1, не підходить, коли є обмеження через туман. Тут потрібен TERCOM, а для цього потрібні якісні карти. Коли це буде – будемо літати. Плюс завжди можна покращити ракету, ставлячи електронні завади для ракет ППО. Тобто це постійна “боротьба списа та щита”.

ВВС: Ви маєте якісь фідбеки від військових, які вже застосовують “Фламінго”? Що вони кажуть? Можливо, треба щось покращити?

Д.Ш. Дивіться, це таємниця. У нас всі застосування, після кожного застосування будь-якого нашої зброї, ми робимо якийсь фоллоу-ап (спілкування з клієнтом після надання послуги, – Ред.), аналізуємо, що трапилось, і завжди робимо покращення.

ВВС: А ви можете сказати зараз, по тих застосуваннях, які вже були (публічно відомо, що “Фламінго” вже використовувався як мінімум двічі для ударів по Криму і Орлу), на яку найбільшу дальність долетів “Фламінго”?

Д.Ш. Не можу. Але це більше тисячі кілометрів буде.

Балістика – інструмент, якого не вистачає

ВВС: Перейдемо до балістики. Ви погоджуєтесь з тим, що власна балістична ракета може стати гейм-чейнджером цієї війни для України?

Д.Ш. Я вже казав, що немає гейм-чейнджера. Гейм-чейнджер – це наша воля.

ВВС: Але балістика, ви згодні, що це важливий нюанс, важливий інструмент для України?

Д.Ш. Так, це важливий, це один із інструментів, якого нам не вистачає, і власна зброя, яка не залежить від третьої сторони, яку ми можемо використовувати, не погоджуючи цілі з жодною країною – це дуже важлива річ.

ВВС: Коли полетить перша українська балістика від Fire Point?

Д.Ш. Коли буде кодифіковано (мова про надання допуску від Міноборони для експлуатації і взяття на озброєння нової зброї, – Ред.). Ми сподіваємось, до кінця цього року буде кодифіковано ракету FP-7.

ВВС: Як її вдалося придумати? Ви надихались якоюсь вже готовою розробкою?

Д.Ш. Ні. Нас запросили створити клон четвертого відсіку ракети С-300 і С-400. Ми його зробили, потім показали. Нам сказали: о, добре, будемо чекати, поки зроблять сервоприводи. Ми пішли, зробили самі ці приводи. Вони кажуть: о, а в нас ще двигуна не вистачає, і він буде зроблений у січні 2026-го, коли будуть перші гідродинамічні іспити.

Ми кажемо: ну добре. Пішли і зробили двигун самі, все. І ми зрозуміли, що в нас є ракета. Поки в нас немає seeker (головки самонаведення, – Ред.) і нема можливості якоїсь інтеграції з радарами європейськими, це буде в майбутньому. Але ми будемо використовувати її як дешеву, невеликої дальності балістичну ракету – аналог ATACMS.

ВВС: З ваших слів так звучить, що Україна в принципі мала всі можливості створити балістику раніше, але чомусь за 30 років не зробила цього.

Д.Ш. Ми створювали найбільші у світі балістичні ракети.

ВВС: Але ж це був Радянський Союз.

Д.Ш. Так, це був Радянський Союз, але створювалися вони на території України.

ВВС: Чому після здобуття незалежності Україна не змогла цього повторити?

Д.Ш. Це була цілеспрямована політика.

По-перше, ми всі повинні розуміти, що ні наші західні союзники, ні наш ворог Росія не були тоді зацікавлені, щоб у нас була власна зброя балістична. Це зрозуміло і очевидно. Далі ми повинні розуміти, що такі підприємства великі, як Південмаш, Павлоградський хімзавод, КБ “Південне”, “Арсенал” – вони всі були підпорядковані безпосередньо московському КДБ, а не українському. Тому ми не знаємо, що там всередині відбувалося.

Я не розумію, чому ми досі не побудували балістичну ракету. Це достатньо нескладна річ.

ВВС: Я назву декілька підстав, які мені називали не під запис різні інженери, конструктори, політичні діячі. Вони казали, що в України немає достатнього виробництва твердого ракетного палива.

Д.Ш. Я не знаю… У нас побудоване наше маленьке R&D-підприємство в Україні, яке виробляє більше, ніж провідні європейські компанії.

ВВС: Ракетного палива?

Д.Ш. Так. Світ ніколи не був зацікавлений в цьому. Всі західні країни віддали свою безпеку на відкуп Сполучених Штатів. Тільки Франція якось зрозуміла і залишила собі повну незалежність. І то – не у всіх напрямках.

ВВС: Крім ракетного палива, кажуть про проблему з двигунами в Україні. З ваших слів виглядає, що двигун теж достатньо просто зробити і це можна було зробити набагато раніше, якби хтось дійсно цікавився цим.

Д.Ш. Звичайно, це можна було зробити набагато раніше, так.

Найголовніше – не робити “вдосконалену” ракету. Ви робіть те, що долетить до нашого ворога і нанесе гарантоване ураження, а після вже будуть подальші вдосконалення. Це просто дві різні школи. У Радянському Союзі потрібно все було спочатку було зробити на папері, вдосконалити, щоб це було масове, ефективне, досконале рішення – і тільки потім переходити до іспитів.

А є інший шлях. Ви робите щось не досконале – і цим ви починаєте уражати, і далі під час використання починаєте його налаштовувати.

Раніше це не було можливо. По-перше, не було можливо це зробити, тому що велике бюрократичне навантаження було на все. Зараз у нас держава зняла бюрократичні навантаження по кодифікуванню дронів. І тому розквітли купа компаній. Ви що думаєте, ми одна компанія, яка виробляє твердопаливні двигуни? В нас декілька компаній, які роблять такі двигуни.

ВВС: Чи правильно я розумію, що ви фактично незалежні від зовнішніх поставок для своїх ракет? Чи ще є компоненти, які вам критично необхідно закупляти?

Д.Ш. Звичайно, є хімія. Тому що зараз на території України неможливо виробляти хімію, бо це – пожежна і екологічна небезпека. Якщо у вас буде велике підприємство по виготовленню перхлорату амонію, то просто прильот туди – і там екологічна катастрофа, тому що соляна кислота у повітря виділяється.

ВВС: Які ваші прогнози – до кінця року вдасться завершити кодифікацію балістики?

Д.Ш. Так.

ВВС: А які заплановані обсяги виробництва? Є якісь плани, скільки ви можете робити?

Д.Ш. Дивіться, все залежить від різних факторів.

По-перше, це така річ, що ви не можете піти у якісь магазини і купити там перхлорат амонію, або там якогось каучуку, який вам потрібен, або того самого алюмінію у потрібній фракції. Ви не можете. Це все потрібно виготовити. Якщо буде запит і будуть гроші – десь із травня можна перейти на масове серійне виробництво ракет – сотнями на місяць.

ВВС: Можете пояснити, чому важлива саме балістична ракета? Чи дійсно вона може, наприклад, подолати ППО Москви?

Д.Ш. Так. Якщо у вас буде велика швидкість входу в ціль, десь більше, ніж 1200 метрів на секунду, і якщо вона буде цілком композитна – то її перехоплення практично неможливе.

ВВС: Ви сказали таку фразу, що і Росія, і західні країни раніше були не зацікавлені, щоб Україна мала свою балістику. Чому ви думаєте, що зараз вони це допустять?

Д.Ш. Ми їх не питаємо. Зараз ми їх не питаємо. Ми самі розробляємо те, що нам потрібно. Ми віддали свою безпеку за часи Будапештського меморандуму. Ми поклались на гарантії цих країн. Зараз ми бачимо, чого варті ці гарантії. Ми бачимо єдиний висновок, який можна зробити з цього, що ніколи не треба віддавати свою безпеку за слова.

ВВС: Добре, тоді після FP-7, FP-9 які наступні розробки?

Д.Ш. Ми кажемо всім країнам Заходу: хлопці, у нас є ракета-перехоплювач, яка здатна перехоплювати балістику. Давайте, використовуйте.

Перше, ми починаємо пуски своїх балістичних ракет. Ми вас запрошуємо безкоштовно навчати ваші радари, на наших пусках, навчати ваші радари “тречити” (відстежувати, – Ред.) балістичні цілі. Тому що зараз це можливо тільки в Америці, і вони навчають на старих цілком алюмінієвих ракетах з низькою швидкістю входу у ціль. Тобто ви не можете навчити радар перехоплювати дуже швидкісні цілі.

Ми кажемо, хлопці, у нас будуть балістичні ракети, які будуть входити у цілі вище, ніж 1200 метрів на секунду. Приходьте, навчайтеся “тречити” балістику. У нас одна вимога: покажіть нам, будь ласка, свій код, софтверне рішення, щоб ми бачили, що ви не можете дистанційно вимкнути ваш радар і не можете втручатися дистанційно у роботу вашого радара. Тобто дайте своє програмне забезпечення на аудит наш. Ми вам дамо своє програмне забезпечення на аудит.

Коли ми вийдемо на ринок, і всі будуть користувачі розуміти, що вони не залежать ні від виробника, ні від якихось третіх країн, що ми не можемо, наприклад, дистанційно вимкнути систему перехоплення балістики – це буде таке рішення, яке повністю змінить ринок. Найголовніше, що зараз таких систем потрібно настільки багато, що всі виробники радарів, які здатні “тречити”, зараз не конкуренти, вони союзники. Тому що всіх їхніх можливостей, зараз наявних, занадто мало.

ВВС: Цей проєкт – задум чи він почав реалізовуватися?

Д.Ш. Ні, ми вже з провідними компаніями західними підписали купу угод… Але ми під NDA.

ВВС: Це проєкт “Freyja”, про який ви раніше казали?

Д.Ш. Так, це він.

ВВС: Фактично, мова про власний протиракетний щит Європи, до якого ви будете залучені?

Д.Ш. Так.

ВВС: Якісь є терміни, коли він може бути реалізований, приблизні хоча б?

Д.Ш. Зараз, на превелике щастя, з кожним місяцем європейська оборонна галузь пришвидшується і пришвидшується. І це дає надію, що ми можемо почати у 2027 році перші перехоплення робити.

ВВС: Спочатку Fire Point не планував робити публічною свою діяльність?

Д.Ш. Ми ніколи не бажали вийти у світ, і нам краще залишатися в тіні, тому що так значно безпечніше працювати. Але ми вийшли, тому що ми відчули, що нам потрібно дати нашій країні якісь “козирні карти” на перемовинах із Трампом. Дуже добре, що ми вийшли перед цими перемовинами, тому що, як з’ясувалося, готувалася масова піар-кампанія проти нашої компанії. Якщо б ми були no-name на початку цієї кампанії, яка націлена проти нас – ну, мабуть, нас вже не було б. З’їли б нас.

ВВС: Ви розумієте, хто її замовник?

Д.Ш. У мене є підозра, але я ж на відміну від цих людей, не можу розмовляти якимись версіями. Коли будуть докази, будемо розмовляти.

Секрет ефективності дронів

За масштабування виробництво, логістику і технологічні процеси в Fire Point відповідає 33-річна харків’янка Ірина Терех. Вона раніше не мала жодного відношення до оборонної промисловості, реалізовуючи себе як архітектор-урбаніст і власник підприємства з виготовлення бетонних меблів.

Тепер вона технічний директор FP і пройшла з компанією весь шлях від перших волонтерських проєктів до мільярдних замовлень від держави на постачання deep-strike безпілотників.

ВВС: Пані Ірино, ми з вами зараз в цеху, де виробляють найефективніші, принаймні за оцінкою Генштабу, українські далекобійні дрони FP-1, FP-2. Ви можете зараз сказати, в чому секрет їхньої ефективності?

І.Т. Комплексне питання. І відповідь на нього буде така ж сама. Для того, щоб досягти результатів, ми вибудували певну екосистему рішень, яка полягає як в технічних рішеннях, так і в коректній тактиці застосування з боку наших енд-юзерів.

Але найголовніше – адаптація до тієї ситуації на фронті, яка є на сьогоднішній день, і її прогноз на декілька місяців вперед. Дрон, якби ми його законсервували в тому вигляді, в якому він існує зараз, навряд чи пропрацює довше, ніж пів року – дев’ять місяців без тих змін, які ми робимо в ньому на регулярній основі.

ВВС: Повернемося до головного питання. Багато виробників не лише українських, але й світових конкурують з вами на цьому ринку і, наскільки я розумію, мають гірші результати. Чому вам вдалося? Ви можете розкрити секрет ваших дронів?

І.Т. Без розкриття якихось військових таємниць – та в принципі їх і немає насправді. Основний секрет полягає в тому, щоб ніколи не покладатися на одну-єдину систему, про що б не йшла мова. Якщо це система навігації – це ніколи не є одна система. Якщо це система запобігання джеммінгу або спуфінгу – так само. Якщо це виробничі процеси – це ніколи не один, не два і не три дублі одного і того самого процесу. Тобто завдяки коректному бекапу і архітектурі цього процесу нам вдається досягати таких результатів.

ВВС: Це ваша розробка власна чи ви надихалися якимись, можливо, іноземними безпілотниками? Багато хто намагається скопіювати “шахед”, багато хто намагається скопіювати інші відомі дрони. FP-1, FP-2 – це ваша ідея, ваша особиста розробка як компанії?

І.Т. Дивіться, я думаю, що Україна зараз номер один в світі на рівні якості розробок. Це не тільки наша компанія, це також і інші компанії. І дрони інших напрямків, і розвідники, і бомбери. Тому необхідності копіювати якісь рішення західних аналогів на сьогоднішній день я не бачу. Плюс є другий момент цього питання – це можливість масштабувати те рішення, яке ти придумав. Є багато прекрасних рішень, які абсолютно чудові в плані свого технічного виконання, але вони ніколи не зможуть бути масштабовані.

Тому секрет в тому, щоб знайти рішення, яке буде максимально з полички, коректно зібране, не містити в собі чутливих компонентів з тих країн, з якими ви не хочете співпрацювати з тих чи інших причин. І це має бути передбачено. Тому FP-1 і FP-2 – це скомпільовані гарні ідеї без якихось специфічних ноу-хау.

Ноу-хау лише полягає в методиці вибудовування цієї архітектури, а не в якомусь унікальному одному рішенні. Ніколи одне єдине рішення, ніколи одна єдина зброя не може стати гейм-чейнджером. Гейм-чейнджер це завжди система.

ВВС: Чи правильно я розумію вашу відповідь, що ви, на відміну від багатьох виробників українських, не залежні від Китаю в постачанні комплектуючих?

І.Т. Є деяка сировина, яку ми замовляємо з Китаю. Але все, що стосується електронних компонентів або будь-що, що може бути відтрекано, модифіковано або дистанційно вимкнено, ми з Китаю не замовляємо.

ВВС: Тоді на скільки відсотків FP-1 це український дрон, тобто по комплектуючих, які тут виготовляються?

І.Т. На 90%. Так. І це наша мета. Ми прагнемо розвивати в Україні повний цикл виробництва високотехнологічних виробів з високою доданою вартістю.

ВВС: Який далекобійний дрон краще – “шахед” чи FP-1?

І.Т. А що значить краще?

ВВС: Мова не про дизайн, але, скажімо, який з них ефективніше виконує покладені на нього завдання, дешевший при виробництві, більше компонентів можна замінити або покращити при необхідності.

І.Т. Ну, по-перше, “шахед” дорожчий за дрони FP і “Лютий” разом узяті. Попри поширену думку, що “шахед” коштує 20 тисяч, за останніми злитими документами, вартість “шахеда” ще на той момент, без візуальних систем, сягала 230 тисяч євро. Відповідно, це недешева іграшка.

З точки зору дизайну, аеродинаміки, я думаю, що це кращий дрон, ніж FP-1. Але його набагато складніше навчити літати якісно. Підбір PID (ключовий алгоритм системи керування, що стабілізує і корегує політ дрона, – Ред.) для FP-1 – це задача з дитячого садку в порівнянні з підбором PID-ів для такої структури крила, яка є у “шахедів”. Але в нашому випадку, коли ми кажемо про кращий результат, ми орієнтуємося на один-єдиний KPI, і це наближення української перемоги. Тому з точки зору цього KPI, ми вважаємо FP і “Лютий” кращими за “шахед”.

ВВС: Якщо завершувати тему з “шахедом”, от нещодавно вони так суттєво модифікувалися, що фактично оператор став керувати наведенням на ціль дрона в режимі реального часу. Чи є такі ж ідеї у вас – змінити FP-1 під таку ж задачу?

І.Т. Ми це почали робити раніше, ніж “шахед”.

ВВС: Тобто FP-1 керується оператором в режимі реального часу і може змінювати цілі?

І.Т. Так. Не всі 100%, але для якихось критичних цілей, для якихось важливих задач ми також використовуємо це.

ВВС: Я розумію, що ви, мабуть, не можете розкрити інформацію, наскільки успішним є застосування FP-1, тобто скільки не долітає, скільки не влучає в ціль. Але все ж, можливо, за підсумками спілкування з користувачами, з військовими – чи вони задоволені цим дроном?

І.Т. З того, що ми чуємо від військових і від Генштабу, що процент влучання у нас найвищий серед українських та і міжнародних варіантів озброєння. Але це все питання статистики. Тобто якась місія може бути з низьким відсотком, якась з неадекватно високим відсотком.

Неможливо зробити такий висновок на 10 чи 20 запущених дронах. Зараз, коли у нас їх запущені десятки тисяч, то ми можемо мати цю статистику і розуміти, що ось це середньостатистичне число, воно є актуальним. Плюс ми дивимося по ситуації на фронті.

Коли ми бачимо, що у нас починає падати статистика нижче бажаного, то на цей час у нас вже заготовлений план Б, ми розуміємо, що нам пора переходити на іншу навігаційну систему або на іншу тактику застосування. Тому це важливий показник, який показує “здоров’я”, ефективність цього засобу.

ВВС: Зважаючи на те, що у вас така система запуску (старт за допомогою реактивних прискорювачів, встановлених на платформі у вантажівці, – Ред.), яка не прив’язана до аеродромів, злітних смуг – чи може відбутися великий і масований пуск FP-1 або FP-2?

І.Т. Вже зараз так і відбувається.

ВВС: І це ефективна тактика?

І.Т. Так, ми можемо бути ефективними, тільки якщо ми досягнемо паритету з нашим ворогом. Ворог запускає, ми всі бачимо, близько 500 дронів в день.

ВВС: Так, 500 шахедів на добу. Ви можете запускати 1000 FP-1 на добу?

І.Т. Поки що ще ні. Ми можемо запускати десь 300. Але це питання масштабування всієї інфраструктури, логістики, персоналу з обох боків. Я думаю, що ми обов’язково там будемо, і я абсолютно вірю в тому, що Україна зможе, якщо всі разом… Ось ви декілька разів сказали слово “конкурент”, ми не вважаємо українських виробників на цьому етапі конкурентами.

ВВС: Так, у всіх одна мета, звичайно.

І.Т. Якщо ми і всі наші колеги на цьому етапі згуртуємося, то масові пуски по тисячі дронів – абсолютно близька ідея. І я впевнена, що навіть одного дня ми їх (росіян, – Ред.) обженемо, якщо ми перестанемо сваритись всередині країни і сконцентруємось на цій роботі.

ВВС: Чи можете ви сказати, коли ви зможете це зробити? Приміром, що “в січні маємо запустити тисячу FP-1 за добу”?

І.Т. У нас є такі завдання від військових, але я не думаю, що про це зараз можна говорити. Тобто цілі з боку армії, з боку Генштабу, з боку верховного головнокомандувача, є амбіційні. І вони не просто для того, щоб мірятися цифрами, у кого більше. Вони для того, щоб максимально ефективно використовувати ті ресурси, які у нас є.

Ми працюємо в умовах обмежених ресурсів – як людських, так і фінансових, так і технічних. Але навіть при наявності цих дуже обмежених ресурсів, по результатах ми бачимо, що ми десь вже навіть переганяємо нашого ворога. І це є круто. Наша задача не просто грати “тисяча проти тисячі”, а щоб умовно наші сто БПЛА завдали шкоди не менше, ніж вони нам наносять своїми тисячами.

ВВС: Лінійка дронів FP буде розвиватися? Чи вас тепер вже більше цікавлять ракети?

І.Т. Ми вважаємо, що війну буде дуже складно виграти без наявності критичного для нас озброєння, а саме балістичних ракет. Тому це наш основний фокус станом на зараз. Але це не означає, що дрони не потрібні або не актуальні. Ні в якому разі.

Просто в нас цей процес більш-менш вже автоматизований, і навіть його постійне покращення теж автоматизовано. Тому всередині Fire Point поки що ми не бачимо необхідності розвивати лінійку саме дронів. Але надзвичайно швидкі цілі, які буде складно ворогу перехоплювати – це є наш пріоритет наразі.

ВВС: Я чув таку думку, що ви готові фактично по франшизі віддати FP-1 і FP-2. Будь-хто, хто може їх збирати, нехай збирає, а ви, власне, хочете зосередитись на ракетах. Це відповідає дійсності?

І.Т. Абсолютно. Ми давно пропонували цю ідею, зробити FP-1 і FP-2 “народним дроном”, відкрити всю конструкторську документацію для всіх охочих його виготовляти і масштабувати це виробництво. Якщо ми всі разом наляжемо на цю задачу, ми точно зможемо бути більш ефективними.

ВВС: Тобто у вас немає, як у виробників, бажання заробити на самому виробі, можливо, продати його на експорт, можливо, продавати саму ідею, або взагалі тримати її в секреті? У вас інший підхід?

І.Т. Так. У нас, як у всіх людей, є бажання заробити. Без заробітку бізнес не буде розвиватися і прогресувати. І саме ті заробітки, які ми закумулювали на FP-1 і FP-2, дозволили нам повністю їх реінвестувати в розробку нашої власної ракетної програми. Всі ці кошти були реінвестовані.

Відповідно, чим більше заробіток, тим більше ми можемо інвестувати в нові розробки, при цьому не обтяжуючи цим державу. Відповідно, тут не питання зараз авторського права, тут питання того, що нічого з цього не буде мати сенсу, якщо ми програємо війну.

ВВС: Щодо прильотів по ваших об’єктах, такі випадки бували?

І.Т. Так, це було. Ми втратили два великих цехи, але завдяки системі, яку ми вибудували, і певній логістиці, організації виробництва, ми досягли того, що навіть попри ці два прильоти – які фінансово були дуже неприємні – але ми змогли здавати всі контракти без жодного дня затримки. Якраз завдяки тому, що все було диверсифіковано.

ВВС: Нещодавно стало відомо, що від одного з останніх прильотів по передмістю Києва загинув співробітник Fire Point. Ви можете сказати, що це була за людина, яку вона посаду займала? І, знову ж, на вашу думку, це було цілеспрямоване вбивство цієї людини, чи він, на жаль, став жертвою випадково-хаотичного обстрілу Росії?

І.Т. Це велика трагедія для компанії. Це був дуже талановитий програміст, дуже талановитий інженер. Його робота мала значний вплив на ракетну програму. З огляду на те, як виглядав цей обстріл і як він був зроблений, я думаю, що це випадковість. Ніхто не може цього сказати на 100%, але є легші способи когось прибрати. Це величезна втрата для компанії, для колективу.

ВВС: Це була перша втрата співробітників за час повномасштабної війни?

І.Т. Ні. [джерело bbc]

The post Інтерв’ю з керівниками Fire Point: Денисом Штілєрманом та Іриною Терех appeared first on WOLDEMAR_design.

Google випустив основне оновлення за грудень 2025 року, третє за цей рік. Розгортання розпочалося 11 грудня і може тривати до трьох тижнів.

Найяскравіші моменти (highlights)

• Google випустив основне оновлення за грудень 2025 року 11 грудня 2025 року.
• Це третє основне оновлення Google у 2025 році після оновлень за березень та червень.
• Розгортання може тривати до трьох тижнів.

Google випустила основне оновлення за грудень 2025 року, що було підтверджено на Search Status Dashboard.

Розгортання почалося о 9:25 ранку за тихоокеанським часом 11 грудня 2025 року.

Це третє основне оновлення Google у 2025 році, після оновлень за березень та червень, випущених раніше цього року.

Що нового?

У своїй панелі моніторингу Google вказує, що оновлення є «інцидентом, що впливає на ранжування».

Компанія заявляє, що впровадження «може зайняти до трьох тижнів».

Основні оновлення – це масштабні зміни в системах ранжування Google, які мають покращити результати пошуку в цілому. На відміну від конкретних оновлень, спрямованих на боротьбу зі спамом або певними факторами ранжирування, основні оновлення впливають на те, як Google оцінюють контент в інтернеті.

Графік основного оновлення у 2025 році

Грудневе оновлення відбувається після двох попередніх основних оновлень цього року.

Основне оновлення за березень 2025 року було розгорнуто з 13 по 27 березня, його завершення зайняло 14 днів. Дані від провайдерів SEO-послуг вказують про волатильність, подібну до основного оновлення у грудні 2024 року.

Основне оновлення у червні 2025 року тривало з 30 червня по 17 липня і тривало близько 16 днів. Провайдери SEO-даних зазначили, що це було одне з найбільших основних оновлень за останній час. Деякі сайти, які раніше постраждали від оновлення корисного контенту (Helpful Content Update) у вересні 2023 року, частково відновилися під час цього розгортання.

Оновлення документації щодо постійних змін

За два дні до цього основного оновлення Google оновив свою документацію щодо основних оновлень, додавши нові формулювання щодо поточних змін алгоритмів.

В оновленій документації тепер зазначено:

«Однак, вам не обов’язково чекати на серйозне оновлення ядра, щоб побачити ефект від ваших покращень. Ми постійно вносимо оновлення до наших алгоритмів пошуку, включаючи менші оновлення ядра. Ці оновлення не оголошуються, оскільки вони не є широко помітними, але вони є ще одним способом підвищення позиції вашого контенту (якщо ви внесли покращення)».

Google пояснив, що це доповнення мало на меті уточнити, що покращення контенту можуть призвести до змін у рейтингу, не чекаючи наступного оголошеного оновлення.

Чому це важливо?

Якщо ви помітите коливання рейтингу протягом наступних тижнів, це оновлення, ймовірно, є важливим фактором.

Основні оновлення можуть змістити рейтинги сторінок, які не робили нічого поганого. Google постійно заявляв, що сторінки, які втрачають видимість після основного оновлення, не обов’язково мають проблеми, які потрібно виправляти. Системи переоцінюють контент відносно того, що ще доступно.

Оновлення документації є нагадуванням про те, що рейтинги можуть змінюватися між основними оновленнями, оскільки Google впроваджує менші основні зміни за лаштунками.

Дивлячись у майбутнє

Google оновить панель моніторингу стану свого пошуку (Search Status Dashboard) після завершення розгортання.

Слідкуйте за своїми рейтингами та трафіком протягом наступних трьох тижнів. Якщо ви помітите зміни, задокументуйте, коли вони відбулися відносно графіка розгортання.

Згідно з попередніми оновленнями 2025 року, завершення зазвичай займає від двох до трьох тижнів. Google підтвердить завершення через панель керування та свої облікові записи в соціальних мережах Search Central. [via searchenginejournal]

The post Грудень 2025: Google випускає основне оновлення (Core Update) appeared first on WOLDEMAR_design.

Факт її застосування розширив потреби України та країн НАТО у поліпшенні власної протиракетної оборони, яка наразі є доволі слабкою і від початку 2022 року посилювалася лише за рахунок систем для перехоплення балістичних ракет малої дальності та крилатих ракет.

Типи балістичних ракет та протиракетні системи

Сучасні концепції ПРО передбачають системи, здатні перехоплювати балістичні ракети та їхні бойові частини на всіх стадіях польоту — відразу після запуску і до моменту, що безпосередньо передує детонації.

Військові балістичні ракети можуть бути класифіковані за їх дальністю, платформами запуску та призначенням. Ця класифікація дає змогу оцінити їх стратегічне застосування та оперативні можливості.

Основні типи балістичних ракет включають:

1. Ракети малої дальності (SRBM) — для ураження цілей на відстані до 1 000 км;
2. Ракети середньої дальності (MRBM) — дальність від 1 000 до 3 000 км;
3. Ракети проміжної дальності (IRBM) — дальність від 3 000 до 5 500 км;
4. Міжконтинентальні балістичні ракети (ICBM) — дальність понад 5 500 км.

Різноманіття балістичних ракет відображає їх критичну роль у національних стратегіях безпеки та глобальній військовій динаміці​.

Нині найпоширенішою схемою забезпечення протиракетної оборони є ешелонована система, спрямована на перехоплення ракет середньої та малої дальності.

Зазвичай більшість держав враховують масове використання супротивником балістичних ракет, які в разі початку війни запускатимуться з відносно невеликих мобільних пускових установок, а їх виробництво можливе на більшості спеціалізованих підприємств.

Тому в межах цього бачення світові держави роблять важливу ставку на розробку та закупівлю систем протиракетної оборони, розрахованих на перехоплення балістичних ракет малої дальності.

Особливістю цих ракет є їхня траєкторія та швидкість, що дозволяє, наприклад, армійським комплексам американського виробництва Patriot здійснювати їх перехоплення на термінальній стадії польоту. Крім того, можливе перехоплення на середній стадії польоту, де ракета може досягти максимальної висоти близько 50 км, а деякі інші ракети і більшої.

Окрім американських ЗРК Patriot, які нині добре модернізовані для перехоплення балістичних ракет малої дальності, особливо з використанням протиракет MIM-104F та MIM-104F MSE, це також можуть здійснювати французько-італійська система SAMP/T, російська С-400, ізраїльська ARROW-2/3 та інші.

Patriot (Петріот)

Найновішою версією ЗРК Patriot є PAC-3, яка створювалася для виконання доволі складного завдання — перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності на термінальній траєкторії польоту, що потребує високої точності й швидкості опрацювання даних, а також високої маневреності ракети, якої вдалося досягти розробникам.

Нова ракета MIM-104F стала утричі легшою (305 кг) за варіанти PAC-1 та PAC-2 (900–910 кг). Це дало можливість збільшити загальну кількість ракет, готових до пуску, з чотирьох до шістнадцяти на одній пусковій установці. Крім того, зменшення маси забезпечило кращі можливості для збільшення маневреності ракети, зокрема завдяки встановленим 180 газодинамічним імпульсним кермам, які дозволяють повернути ракету до цілі.

Зі зменшенням ваги ракета втратила дальність польоту, яка, за повідомленнями виробника, становить 80 км по повітряній цілі та 40 км по балістичній цілі з максимальною висотою перехоплення 36 км. Загалом це не дивно, адже ракета розроблялася насамперед для перехоплення балістичних ракет.

Серед нововведень вона отримала активну головку самонаведення, завдяки якій вона в автономному режимі здійснює пошук та захоплення цілей, отримуючи лише коригування від РЛС. На відміну від напівактивної головки самонаведення, їй не потрібно отримувати постійні цілевказівки від радіолокаційної станції.

На тлі зацікавленості більшості країн світу у розробці гіперзвукової зброї американські фахівці з Lockheed Martin створили поліпшений варіант протиракети PAC-3MSE. Нова ракета була збільшена в розмірах та отримала новий ракетний двигун, завдяки якому дальність перехоплення повітряних цілей зросла до 120 км, а балістичних — до 60 км.

Через збільшення розмірів на пускову установку можна встановити 12 транспортно-пускових контейнерів із ракетами PAC-3MSE або комбінувати їх з іншими версіями.

Крім цього, варто зазначити, що американський комплекс, за заявами виробника, здатен перехоплювати боєголовки балістичних ракет, які летять із гіперзвуковою швидкістю. Теоретично це можливо, але сьогодні на 100% не доведено і не підтверджено.

Standart Missile-2/3/6

Окрім наземних систем, перехоплення балістичних ракет малої дальності можливе й корабельними системами, як-0т ракети сімейства Standard Missile-2 (SM-2), Standard Missile-3 (SM-3) та новітні Standard Missile-6 (SM-6).

Свого часу SM-3 стали головним протиракетним щитом США, що дозволив захистити континентальну частину Америки з Тихого та Атлантичного океанів.

Перехоплювач SM-3 був розроблений поступово, із супроводом інтенсивної програми випробувань. Починаючи з 2002 року, Військово-морський флот провели значну кількість випробувань SM-3. Його походження сягає значно глибше: конструкція корпусу SM-3 є еволюцією SM-2 Block IV, розробленого в межах програми Navy Theater Wide у 1990-х роках. Технології мініатюризації бойових перехоплювачів почали розвиватися ще під час реалізації Ініціативи стратегічної оборони (Strategic Defense Initiative).

Спочатку це був спеціалізований перехоплювач балістичних ракет малої та середньої дальності, втім можливості ракети SM-3 на сьогодні значно зросли.

Точні характеристики не повідомляються, але ВМФ США відзначають її здатність забезпечувати перехоплення балістичних ракет (у версіях IB та 2А) на більшій частині початкової та середньої траєкторії польоту.

Балістичні ракети середньої дальності та протиракетні системи для їх перехоплення

Перехоплення балістичних ракет середньої дальності хоч і залишається однією з пріоритетних цілей протиракетної оборони деяких країн, але реалізується коштом значного вливання фінансів для закупівлі та підтримки протиракетних підрозділів. З цієї причини деякі країни ігнорують це і покладаються або на сусідні країни, або просто не готуються до будь-якого відбиття атаки.

Попри це, деякі масові ракетні комплекси, як-от американський Patriot та європейський SAMP/T, так само залишають можливість перехоплення ракет цього типу, але з певними нюансами в ефективності та можливостях.

Насамперед це відображається у висотах, на яких комплекс здатний перехоплювати балістичну ракету середньої дальності, оскільки ракети цього класу мають більшу висоту, якої вони можуть досягати, а також значно вищу швидкість польоту.

Це є певною проблемою для деяких комплексів, у яких програмне забезпечення має опрацьовувати інформацію з РЛС для введення у ракету правильних координат для перехоплення.

THAAD

Так, до прикладу, середня висота польоту балістичної ракети середньої дальності може досягати висоти польоту близько 1 500 км, що є неможливим для перехоплення більшістю протиракетних систем, зокрема американськими THAAD, які, хоч і розроблялися для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, проте мають значно менші можливі ділянки перехоплення.

З цієї причини розміщення американських систем THAAD у більшості випадків відбувається у країнах, які відносно близько розташовані до території потенційного супротивника, задля перехоплення ракет під час злету та набору висоти.

Таким чином, 7 липня 2016 року уряди США та Південної Кореї ухвалили рішення розгорнути батарею ПРО THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) для сил США в Кореї.

Це рішення було спрямоване на гарантування безпеки Південної Кореї та захист союзних військових сил від загрози застосування зброї масового ураження і звичайних балістичних ракет з боку Північної Кореї.

Батарея THAAD розташована на військовій базі Південної Кореї в місті Сонджу, приблизно за 130 миль (близько 210 км) на південь від Сеула.

У квітні 2019 року США тимчасово розгорнули систему THAAD у Девеселу, Румунія, на період технічного обслуговування системи Aegis Ashore.

Після атак дронів і ракет на нафтові об’єкти Саудівської Аравії у вересні 2019 року США у жовтні того ж року розмістили батарею THAAD у Саудівській Аравії для посилення оборони. Однак ця система була виведена з Саудівської Аравії в середині 2021 року.

21 жовтня 2023 року міністр оборони США наказав розгорнути батарею THAAD та додаткові батальйони Patriot у різних місцях регіону. Це було зроблено для підвищення рівня захисту американських сил, посилення зусиль регіонального стримування та сприяння обороні Ізраїлю.

Згідно з повідомленнями, розгорнута у 2023 році батарея THAAD та підрозділи підтримки Patriot залишаються в регіоні для забезпечення поточної оборони та стабільності.

Відповідно до опублікованих тактико-технічних характеристик системи THAAD, ракети здатні перехоплювати балістичні ракети на висоті 150 км та дальності до 200 км, що також підтверджує важливість розміщення комплексів ближче до потенційних місць, де здійснюватимуться запуски.

Додатково компанія Lockheed заявляє про можливість перехоплення ракет і боєголовок на термінальній стадії польоту, що було також підтверджено випробуваннями, проведеними 28 червня 2010 року, коли відбулося успішне внутрішньоатмосферне перехоплення унітарної цілі, яка імітувала балістичну ракету.

Система оснащена кінетичною боєголовкою, яка є значно ефективнішою за звичні нам уламково-фугасні, оскільки дозволяє з більшою руйнівною силою уражати безпосередньо ракету, завдаючи пошкодження, що не дозволяють їй продовжувати політ.

Загалом, за 20 проведених тестових запусків комплекс продемонстрував 100% ефективність, знищивши усі цілі, окрім чотирьох запусків, які завершилися невдачами через проблеми з програмним забезпеченням або мішенню.

Перехоплення балістичних ракет середньої дальності інших країн

Перехоплення балістичних ракет також можливе за допомогою європейського комплексу SAMP/T, який у 2011 році продемонстрував здатність перехоплювати балістичні ракети середньої дальності. Тоді ракета успішно знищила балістичну ракету-мішену середньої дальності Black Arrow, що підтвердило можливості комплексу та ракети для боротьби з такими цілями.

Незважаючи на успіх, будь-яка детальна інформація про ці випробування відсутня, тому ознайомитися з деталями, як-от з американськими системами, на сьогодні неможливо.

Аналогічна ситуація і з російськими комплексами С-400, які хоч і позиціонуються як засоби для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, але практично ніяк не підтверджені. Через брак інформації більш-менш детально розуміти їхні спроможності щодо перехоплення неможливо.

Окрім наземного компонента, США приділяє значну увагу морським системам, які націлені на перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Так, наприклад, протиракета SM-3 під час випробувань продемонструвала високий відсоток знищення, який становить 77% з 55 тестових пусків за всіма версіями.

Серед іноземних ракетних систем, здатних до перехоплення балістичних ракет середньої дальності, є ізраїльські системи сімейства Arrow. Комплекс Arrow-3 на сьогодні є головним засобом перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності для Ізраїлю. Він може перехоплювати балістичні ракети на дальності близько 2400 км та висоті понад 100 км.

Arrow-3 надійшов на озброєння у 2017 році і є основою стратегічної протиракетної оборони Ізраїлю. Крім того, цей комплекс замовила Німеччина, яка планує використовувати його для захисту стратегічно важливих районів від балістичних ракет, що можуть бути запущені з Калінінграда.

На додачу до інших країн, Південна Корея завершила розробку вітчизняної протиракетної системи L-SAM для перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Розробка першого варіанту системи була розпочата у 2014 році та розрахована на перехоплення балістичних ракет середньої дальності на висотах до 60 км і на відстанях до 200 км.

Пускова установка може бути оснащена двома типами ракет: протиракетами для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності зі швидкістю до 3000 м/с (8,82 Маха), а також ракетами для перехоплення повітряних цілей, як-от літаки, зі швидкістю до 700 м/с.

До складу батареї входять радіолокаційна станція з активною фазованою антенною решіткою (S-діапазон), яка дозволяє націлюватися одночасно на 20 літаків або 10 балістичних ракет. Максимальна можливість супроводження становить до 100 літаків і 10 балістичних цілей.

Ефективна дальність виявлення балістичних ракет становить приблизно 350 км, що робить комплекс спрямованим на нейтралізацію ракетної загрози з боку КНДР.

Перехоплювач міжконтинентальних балістичних ракет – GMD (Ground-Based Midcourse Defense)

Перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет на сьогодні є найскладнішим, оскільки характеристики ракет такого класу дозволяють їм розвивати неймовірні швидкості до 20–30 тисяч км/год та досягати висоти понад 2–3 тисячі кілометрів. Через такі великі значення, перехоплення ракет цього типу неможливе комплексами типу Patriot або SAMP/T, про інші схожі системи інших країн годі й казати. Зі свого боку, перехоплення ракет такими комплексами, як THAAD, можливе, але лише у разі, коли ракета тільки здійснюватиме свій розгін, а сам комплекс буде розташований відносно близько до місця пуску.

Тому єдиними ракетними системами на сьогодні, які мають відносно ефективну можливість перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет, є протиракети SM-3 у варіанті Block 2A, а також унікальна у своєму роді система Ground-Based Midcourse Defense (GMD), яка стоїть в обмеженій кількості на захисті континентальних Сполучених Штатів Америки і здатна здійснювати перехоплення ракет на середній та термінальній траєкторіях польоту.

Точні офіційні характеристики ракети на сьогодні невідомі, оскільки система є стратегічно важливою і має у разі початку ядерної війни перехоплювати міжконтинентальні балістичні ракети. Попри таку значущість на сьогодні США має тільки 44 такі ракети, що потенційно зможе допомогти США у відбитті поодиноких пусків, але не дозволить відбитися від масових атак.

Довжина ракети становить 16,8 метра, вага у спорядженому стані — 12,7 тонни. Аналіз можливостей двигуна ракети та її габаритів дав фахівцям можливість дійти висновку, що висота запуску ракети приблизно 2000 км, а дальність залежно від траєкторії та висоти може становити від 2000 км до 5500 км і, ймовірно, більше.

Як уже зазначалося вище, для ураження балістичних цілей звичайних уламково-фугасних бойових частин вже недостатньо, тому починаючи з систем Patriot PAC-3 з ракетами MIM-104F, THAAD та SM-3 використовується кінетичний перехоплювач. Аналогічна бойова частина використовується й на ракеті GMD, що значно підвищує ефективність проти великих об’єктів, як-от цільної бойової частини, яка на великій швидкості зіштовхується з об’єктом, завдаючи сильних руйнувань, після яких політ за траєкторією стає неможливим.

Хоч GMD у межах своїх масогабаритних характеристик здатен до перехоплення таких цілей, від нього також не відстає і протиракета SM-3 Block 2A, яка хоч і значно менша й легша, але зберігає можливість перехоплення на значних ділянках польоту. Це, на додачу до корабельного розміщення, дозволяє підходити у певні райони, де здійснюватиметься ймовірний запуск, моніторити повітряний простір і в разі запуску перехопити ціль.

Результати випробувань американських протиракетних систем

Тут будуть наведені випробування протиракетних систем SM-3, SM-6, SM-2, THAAD та GMD.

Випробування ракет SM-2 та SM-2 Block IV:

• 24 травня 2006 р. Це випробування стало першим морським перехопленням балістичної ракети на термінальній фазі польоту ракетою SM-2 Block IV.
• 5 червня 2008 р. Ракета SM-2 Block IV успішно перехопила ціль на фазі термінального підходу, яка була запущена з мобільної пускової установки.
• 26 березня 2009 р. Успішне одночасне перехоплення двох цілей: ракети малої дальності на фазі термінального підходу та крилатої ракети. Обидві цілі були знищені.
• 29 липня 2015 р. Ракета SM-2 Block IV успішно перехопила ракету малої дальності, що рухалася за балістичною траєкторією.
• 7 жовтня 2017 р. Есмінець класу «Арлі Берк» USS Mitscher (DDG 57) здійснив пуск ракет SM-2 по протикорабельних ракетах Mirach і Firejet у межах сценарію тренування з використанням комплексної протиповітряної та протиракетної оборони (IAMD) без попередження.

Випробування протиракети SM-3-0:

• 25 січня 2002 р. Хоча ця місія не вимагала обов’язкового перехоплення для визнання її успіхом, перехоплювач все ж таки зіткнувся з тестовою мішенню. Це стало першим успішним перехопленням балістичної ракети, запущеної з морської платформи.
• 13 червня 2002 р. Ракета Aegis SM-3-0 успішно перехопила одиничну мішеневу ракету, що відзначило завершення програми Aegis LEAP Intercept.
• 21 листопада 2002 р. Тест був визнаний успішним після того, як кінетична боєголовка ракети виявила, відстежувала та перенаправила її до цілі. Це стало третім успішним перехопленням ракети SM-3-0.
• 18 червня 2003 р. Цей тест не увінчався успіхом, оскільки стався збій системи коригування траєкторії та контролю висоти перехоплювача. Це була перша невдача цієї моделі.
• 11 грудня 2003 р. Ця місія тестувала нову модифікацію перехоплювача, що дозволяла йому працювати з зниженою ефективністю. Місія завершилася ще одним успішним перехопленням.

Серійна ракета SM-3 та нова модифікація SM-3 Block I:

• 24 лютого 2005 р. Це випробування стало першим тестом SM-3 Block 1, який знову продемонстрував здатність системи знищувати ворожу балістичну ракету.
• 17 листопада 2005 р. Ця місія стала першою, де була використана мішень з відокремлюваною боєголовкою, що точніше імітувала реальну загрозу. SM-3 Block I не був обманутий і все ж таки здійснив успішне перехоплення.
• 31 серпня 2007 р. Випробування цього перехоплювача було визнане успішним, але залишається класифікованим польотним тестуванням.
• 1 листопада 2008 р. Випробування показало змішані результати. Одна ракета була успішно перехоплена, тоді як друга – ні.

Найбільше випробувань було проведене з ракетою SM-3 Block IA, яка на сьогодні є основним протиракетним засобом США та іноземних країн, які замовляють озброєння цього типу. Що стосується її випробувань та бойового використання, то:

• 22 червня 2006 р. Це були перші випробування SM-3 Block IA, які були визнані успішними після того, як кінетична боєголовка ракети відстежила та знищила ціль.
• 26 квітня 2007 р. Тестування стало восьмим успішним перехопленням Aegis BMD, коли SM-3 Block IA успішно відстежила та перехопила балістичну мішень.
• 22 червня 2007 р. SM-3 Block IA успішно здійснила перехоплення «hit-to-kill» середньої балістичної ракети, що розділяється.
• 6 листопада 2007 ро. Цей тест став першим випадком подвійного перехоплення балістичних ракет поза атмосферою.
• 17 грудня 2007 р. Випробування завершилося успішним перехопленням ракети SM-3 Block IA біля узбережжя острова Кауай, де ракета перехопила балістичну мішень поза атмосферою.
• 19 листопада 2008 р. Тест не увінчався успіхом через збій у системі коригування траєкторії та контролю висоти перехоплювача. Це була перша невдача цієї моделі.
• 30 липня 2009 р. Випробування визнано успішним, коли SM-3 Block IA перехопила підмасштабну балістичну ракету малої дальності.
• 27 жовтня 2009 р. Цей тест був спільною операцією США та Японії, під час якої мішень була запущена з Тихоокеанського майданчика ракетних випробувань, а перехоплювач був запущений з японського есмінця. Тест завершився успішним перехопленням.
• 28 жовтня 2010 р. SM-3 Block IA успішно перехопила мішень над Тихим океаном після формування рішення для вогневого контролю.
• 14 квітня 2011 р. Це було перше успішне перехоплення Aegis BMD проти цілі середньої дальності, що розділяється, а також перший тест, що покладався на віддалене відстеження.
• 25 жовтня 2012 р. Тест не був визнаний успішним через збій в інерційному вимірювальному блоці перехоплювача.
• 12 лютого 2013 р. Завдяки системам стеження за космічним простором і можливості запуску за віддаленим керуванням, перехоплювач успішно знищив мішень середньої дальності.
• 10 вересня 2013 р. Метою цього тесту було продемонструвати здатність систем Aegis і THAAD діяти разом у межах багатошарової оборони, і обидва перехоплення були успішними.
• 20 жовтня 2015 року – SM-3 Block IA успішно перехопила мішень, що була запущена з об’єкта в Шотландії, поблизу Гебридських островів.
• 1 лютого 2018 р. SM-3 Block IA не змогла вразити ціль під час тесту, що проводився на майданчику Aegis Ashore в Гаваях.
• 25 жовтня 2023 р. USS Carl M Levin успішно перехопив кілька мішеней під час інтегрованого випробування системи протиповітряної та протиракетної оборони, продемонструвавши ефективність при перехопленні двох балістичних ракет малої дальності та двох дозвукових протикорабельних крилатих ракет за допомогою двох SM-3 Block IA та чотирьох SM-2 Block IIIA.

SM-3 Block IIA

• 3 лютого 2017 р. Під час першого успішного випробування новітньої ракети-перехоплювача SM-3 Block IIA було здійснене перехоплення цілі. Випробування визнане успішним.
• 21 червня 2017 р. Під час випробування ракета SM-3 Block IIA успішно виявила та супроводжувала цільову балістичну ракету, однак не змогла здійснити перехоплення. Причиною провалу стала помилка оператора, що було підтверджено Агентством протиракетної оборони США (MDA) та Міністерством оборони Японії.
• 31 січня 2018 р. Ракета SM-3 Block IIA була успішно запущена по цілі – балістичній ракеті середньої дальності. Однак перехоплення та знищення цілі не відбулося. Тест визнано невдалим, хоча директор MDA наголосив, що кожне випробування сприяє вдосконаленню системи.
• 26 жовтня 2018 р. З есмінця USS John Finn (DDG-113) була запущена ракета SM-3 Block IIA, яка успішно перехопила ціль – балістичну ракету середньої дальності.
• 10 грудня 2018 р. На випробувальному полігоні Aegis Ashore у Гаваях було успішно перехоплено балістичну ракету проміжної дальності в космосі. Перехоплення здійснене з використанням сенсорів неамериканського виробництва.
• 17 листопада 2020 р. Вперше ракета SM-3 Block IIA успішно перехопила міжконтинентальну балістичну ракету (МБР). Запуск здійснено з випробувального полігону на Гаваях.
• 8 лютого 2024 р. Ракета SM-3 Block IIA на полігоні Pacific Missile Range Facility (Гаваї) успішно перехопила ціль – балістичну ракету середньої дальності, оснащену системами протидії.

SM-3 Block IB

• 1 вересня 2011 ро. Тест не відбувся через несправність третього ступеня ракети-перехоплювача.
• 9 травня 2012 р. Перше успішне перехоплення короткобальної балістичної ракети ракетою SM-3 Block IB.
• 26 червня 2012 р. Другий успішний тест перехоплення короткобальної балістичної ракети ракетою SM-3 Block IB.
• 15 травня 2013 р. Успішне перехоплення цілі ракетою SM-3 Block IB в межах оновленої версії Aegis BMD, що забезпечує знищення ракет більшої дальності.
• 3 жовтня 2013 р.28-й успішний політ у межах тестувань Aegis BMD.
• 18 вересня 2013 р. Успішний тест, де ракета SM-3 Block IB здійснила перехоплення балістичної ракети в умовах непередбачуваних параметрів.
• 6 листопада 2014 р. Успішне перехоплення короткобальної ракети ракетою SM-3 Block IB.
• 15 жовтня 2017 р. Есмінець USS Donald Cook успішно перехопив балістичну ракету за допомогою ракети SM-3 Block IB під час навчань Formidable Shield 2017.
• 10 грудня 2015 р. Перший успішний тест наземної версії Aegis BMD з ракетою SM-3 Block IB Threat Upgrade.
• 25 червня 2015 р. Тест не відбувся через несправність цільової ракети.
• 4 жовтня 2015 р. Тест не відбувся через несправність цільової ракети.
• 1 листопада 2015 р. Тест не відбувся, причини невідомі, триває розслідування.

Випробування нових протиракет SM-6 Dual I та SM-6 Dual II відбулися відносно нещодавно. Оскільки ці ракети є новими розробками, вони тільки починають надходити на озброєння ВМФ США та іноземних замовників:

• 28 липня 2016 р. Перший тест ракети SM-6 Dual I, що завершився успішно. Ракета перехопила ціль на фінальній фазі її траєкторії.
• 14 грудня 2016 р. Другий успішний тест SM-6 Dual I, під час якого ракета змогла перехопити складну балістичну ракету.
• 29 серпня 2017 р. Другий успішний тест SM-6 Dual I, коли ракета перехопила складну балістичну ракету. Це був третій успішний тест ракети SM-6.
• 29 травня 2021 р. Під час цього тесту ракети SM-6 Dual II було продемонстровано для перехоплення балістичної ракети, але перехоплення не відбулося.
• 24 липня 2021 р. Тест ракети SM-6 Dual II, під час якого мала бути перехоплена пара балістичних ракет. Перша ракета була перехоплена, але не зрозуміло, чи була перехоплена друга.
• 30 березня 2023 ро. Третій успішний тест SM-6 Dual II, під час якого ракета перехопила балістичну ракету середньої дальності на її фінальній фазі.
• 28 березня 2024 р. У співпраці з Австралією ракета SM-6 Dual II успішно перехопила балістичну ракету на її фінальній фазі.

Випробування THAAD:

• 12 липня 2006 р. Під час місії ракета THAAD успішно перехопила реальну ціль, що зробило випробування успішним.
• 13 вересня 2006 р. Це випробування класифіковано як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
• 26 січня 2007 р. Ракета THAAD успішно перехопила одиничну ціль у межах атмосфери Землі, забезпечивши чергове успішне випробування програми.
• 5 квітня 2007 р. Під час випробування було перевірено сумісність THAAD з іншими елементами системи ПРО. Ракета THAAD успішно перехопила одиничну ціль у середній ендоатмосфері біля узбережжя Кауаї.
• 26 жовтня 2007 р. Це випробування підтвердило здатність системи THAAD працювати в екстремальних умовах. Ракета THAAD успішно перехопила позаатмосферну ціль.
• 25 червня 2008 р. Під час місії ракета THAAD успішно знищила ціль, запущену з борту літака C-17 Globemaster III. Місію було визнано успішною.
• 17 вересня 2008 р. Випробування було класифіковане як «no-test» через несправність ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
• 17 березня 2009 р. Ракета THAAD успішно перехопила ціль, повторивши місію, що закінчилася як «no-test» у вересні 2008 р.
• 11 грудня 2009 р. Це випробування класифіковане як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
• 28 червня 2010 р. Ракета THAAD успішно здійснила ендоатмосферне перехоплення одиничної цілі на найнижчій висоті за весь час.
• 4 жовтня 2011 р. Під час випробування було виконане успішне залпове/подвійне перехоплення. Обидві цілі були знищені.
• 25 жовтня 2012 р. Цей тест став першим успішним перехопленням ракетою THAAD цілі середньої дальності.
• 10 вересня 2013 р. Це випробування перевіряло здатність систем ПРО THAAD та Aegis діяти спільно. Обидві системи виконали завдання, і тест був визнаний успішним.
• 4 жовтня 2015 р. Це випробування було класифіковане як «no-test» через відмову ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
• 1 листопада 2015 р. Під час випробування було здійснено успішний залповий/подвійний перехоплення. Обидві цілі були знищені.
• 11 липня 2017 р. Ракета THAAD успішно перехопила ракету-мішень, запущену з вантажного літака ВПС на північ від Гаваїв.
• 30 липня 2017 р. Ракета THAAD знову перехопила ціль, підтримуючи бездоганний рекорд випробувань системи ПРО THAAD.
• 30 серпня 2019 р. Ракета THAAD успішно перехопила свою ціль, продовжуючи ідеальну статистику перехоплень.
• 24 лютого 2022 р. Ракета THAAD перехопила імітовану ціль, що наближалася. Ракета успішно досягла точки перехоплення та самоліквідувалася згідно з планом.

Випробування GMD:

• 2 жовтня 1999 р. Попри несправність інерційного вимірювального блока, апарат ураження зміг використати резервний режим наведення та успішно перехопив ціль.
• 19 січня 2000 р. Тест завершився невдачею через збій охолоджувача інфрачервоного сенсора апарата ураження.
• 8 липня 2000 р. Випробування провалилося через неспрацювання системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
• 14 липня 2001 р. Під час випробування ціль було успішно перехоплено, що підтвердили дані з супутників, літаків і наземних станцій.
• 3 грудня 2001 р. Це випробування повторило попередній тест, але використовувало Target Launch Vehicle компанії Orbital замість системи запуску Lockheed Martin. Тест був успішним.
• 15 березня 2002 р. Під час випробування було успішно перехоплено імітовану бойову частину та проігноровано дві приманки.
• 14 жовтня 2002 р. Це випробування стало першим, у якому для наведення було використано радар Aegis SPY-1. Тест був успішним.
• 11 грудня 2002 р. Випробування завершилося невдачею через неспрацювання системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
• 15 грудня 2004 р. Невдача тесту сталася через проблемну конфігурацію програмного забезпечення, яка перешкодила запуску перехоплювача.
• 14 лютого 2005 р. Перехоплення не відбулося через автоматичне припинення запуску, спричинене тим, що підтримуюча опора шахти не прибралася.
• 1 вересня 2006 р. Вперше використовувався оперативний радар для отримання цільових даних. Випробування визнано успішним як для сертифікації радара, так і для самого перехоплення.
• 25 травня 2007 р. Агентство ПРО класифікувало це випробування як «no-test» через збій ракети-мішені після запуску. Перехоплювач не запускався.
• 28 вересня 2007 р. Це випробування стало відповіддю на травневий «no-test» і завершилося успішним перехопленням.
• 5 грудня 2008 р. Запуск імітованої бойової частини та перехоплювача з різних баз ВПС відбувся успішно. Усі компоненти працювали за планом.
• 31 січня 2010 р. Тест завершився невдачею через проблеми з апаратом ураження та сенсорами системи під час польоту.
• 15 грудня 2010 р. Перехоплення не відбулося через помилки наведення апарата ураження на фінальному етапі польоту.
• 5 липня 2013 р. Випробування провалилося через відмову системи відділення апарата ураження від ракети-носія.
• 22 червня 2014 р. Тест став повторенням невдалих випробувань січня та грудня 2010 року. Цього разу перехоплення відбулося успішно, а всі цілі були досягнуті.
• 30 травня 2017 р. Випробування нової версії системи ураження CE-II Block-I успішно перехопило ціль, що імітувала міжконтинентальну балістичну ракету.
• 25 березня 2019 р. У першому в історії залповому перехопленні два наземні перехоплювачі GBI були запущені з бази Ванденберг (Каліфорнія) та успішно знищили ціль, запущену з полігону Кваджалейн.
• 11 грудня 2023 р. Модернізований GBI з Capability Enhanced-II Block 1 Exo-Atmospheric Kill Vehicle успішно перехопив балістичну ракету середньої дальності.

Що залишається робити Україні?

Розбудова ешелонованої системи протиповітряної оборони для України на сьогодні та в майбутній перспективі є малоймовірною. Найперше це пов’язано з вартістю підтримки та закупівлі протиракетних систем такого типу, яка на сьогодні досягає десятків мільярдів доларів США за одну батарею, що занадто дорого для України. Другим фактором є те, що практичне застосування ракети РС-26 «Рубеж» є винятком, а не правилом, і розвиток протиракетних систем актуальніший для перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності, які є набагато масовішими та дешевшими для їх масового виробництва ворогом.

Окрім цього, треба зазначити, що на сьогодні Україна вже має базові можливості з протиракетної оборони. Це, зокрема, американські комплекси Patriot та європейські SAMP/T, які здатні перехоплювати балістичні ракети малої та середньої дальності й забезпечити захист ключових об’єктів та міст України.

Чого на сьогодні Україні не вистачає та що потребує якнайшвидшої реалізації, так це єдина протиракетна система, яка, окрім окремих протиракетних комплексів, буде пов’язана з іншими радіолокаційними засобами різних родів військ, військ радіотехнічної розвідки та радіолокаційними моніторинговими постами. Створення єдиної системи дозволить значно підвищити ефективність виявлення та перехоплення балістичних ракет, зменшити час на реагування та забезпечити своєчасну підготовку обслуги для відбиття атак. [джерело militarnyi]

The post Протиракетна оборона: як це працює на різних рівнях appeared first on WOLDEMAR_design.

Ще до початку повномасштабної війни в Україні в російських ЗМІ ширилась інформація, що Володимир Зеленський нібито запросив у США ракетні комплекси THAAD, щоб розмістити їх під Харковом.

THAAD (англ. Terminal High Altitude Area Defense – термінал системи захисту висотних районів) – ракетний комплекс, призначений для протиповітряної оборони.

Факти ICTV дізнавалися, на що здатний комплекс ППО THAAD, у чому його перевага, а також про технічні характеристики.

THAAD: що відомо про комплекс

THAAD – американський протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення балістичних ракет середньої дальності.

Розроблявся комплекс з 1992 року, компанією Lockheed Martin Missiles and Space. Обійшлося це у $15 млрд.

– Система протиракетної оборони (THAAD) – це високоефективна, перевірена в боях система захисту від загроз балістичними ракетами малої, середньої та проміжної дальності. THAAD – єдина американська система, призначена для перехоплення цілей поза та всередині атмосфери, – зазначають в Lockheed Martin Missiles and Space.

За словами військового експерта Олега Жданова, комплекс може перехоплювати балістичні ракети, які летять на дальність до 5,5 тис. км.

– За різними джерелами, висота перехоплення THAAD може становити від 25 до 200 км, – каже експерт.

Основне призначення комплексу: перехоплення широкого класу балістичних ракет з використанням системи Hit-to-Kill.

Військовий експерт Олександр Коваленко також зазначає, що THAAD – достатньо ефективний комплекс великого радіуса дії. Залежно від модифікації ракети, відстань знищення цілі може досягати до 200 км, а також до 200 км за висотою перехоплення.

– THAAD здатний перехопити обʼєкт, який летить на швидкості майже 8 Махів (від 2,5-3 тис. м/сек). Тобто перехоплення, наприклад, ракети Кинджал не становить для THAAD великої проблеми. Крім того, американський ракетний комплекс здатний перехоплювати обʼєкти на рівні стратосфери та тропосфери, – додає Коваленко.

THAAD може вражати балістичні ракети малої та середньої дальності для захисту стратегічних та оперативних об’єктів у регіонах бойового командування для підтримки як внутрішньої, так і регіональної протиракетної оборони.

Американський ракетний комплекс є мобільною системою ППО завдяки базуванню всіх елементів ЗРК на вантажівках. Одна батарея складається з:

• до 9 пускових установок по 8 ракет;
• машини керування вогнем;
• радіолокаційної системи спостереження.

Ракета THAAD здатна вражати повітряні цілі на відстані 150-200 км. А оглядовий радар AN/TPY-2 ЗРК може виявляти та відстежувати ворожі балістичні ракети на відстані до 1 тис. км.

Крім того, радар здатний працювати у двох режимах роботи — переднє базування (коли ракета у фазі підйому) та кінцевий режим (коли передає дані відстеження та взаємодії для дій комплексу THAAD).

– Комплекс не має великого розповсюдження та доволі дорогий. Крім того, їх дуже мало, – каже Жданов.

Технічні характеристики

Ракета THAAD — одноступенева твердопаливна:

• Стартова вага: 900 кг.
• Довжина: 6,17 м.
• Максимальний діаметр корпусу: 0,37 м.
• Дальність перехоплення цілі: до 200 км.
• Висота перехоплення: до 200 км.
• Швидкість: 2,5-3 тис. м/с (максимальна швидкість ракети – не менше 8 М).

Характеристики радіолокаційної станції AN/TPY-2:

• Дальність виявлення: 1 тис. км.
• X-діапазон.
• Кути сканування за кутом місця: 10-60°.
• Управління променем: електромеханічне.
• Тип – цифрова антенна решітка.

Командний пункт комплексу може бути віддалений від РЛС на дальність до 14 км. Командний пункт забезпечує обробку сигналу та обмін даними між КП.

Вартість THAAD – близько $2,5 млрд за один комплекс без РЛС. Вартість РЛС AN/TPY-2 — $574 млн. Відповідно, один комплекс THAAD з РЛС обійдеться десь у $3 млрд.

Чи зможе Україна отримати THAAD

На думку Олександра Коваленка, Україна навряд чи зможе отримати комплекси THAAD.

– Поки нам необхідно отримати хоча б достатню кількість ЗРК Patriot, щоб закрити головні міста-мільйонники, а також стратегічно важливі обʼєкти, – підсумовує експерт. [джерело fakty світлини army]

The post Що відомо про ракетний комплекс THAAD appeared first on WOLDEMAR_design.