Зараз з’явилось багато різних думок з приводу “Дня усіх святих”. Дехто вважає у цьому святі небезпечні прояви – нав’язування дітям суперечливого уявлення про світ, підміну понять добро-зло, оманливу пропозицію приміряти на себе образ “поганця”, якому усе можна і який ні за що не несе відповідальності.
Щодо мене, вважаю що такі думки можуть прийти в голову лише такому дорослому, який, в першу чергу, має великі сумніви щодо себе, своїх переконань. Навпаки, перетворюючись в те, чого ми боїмось – ми нівелюємо страхи, доторкаємось до них, заглядаємо їм у вічі і розуміємо що це всього лиш жарт.

Пропоную сценарій до дитячого свята Хелловін. Підійде для дітей від 5 років.

Свято “Хелловін-Light” –  має мало відношення до жахів і мерців, більше веселощів і трішки містики)

Отже, відкриваємо “Школу чарівників”!
Звісно, найкраще місце для проведення ігор з дітьми – вулиця, в нашому випадку – парк. Ми не злякались похмурої холодної і вітряної погоди. Щосекунди “обіцяв” початися дощ,  але це тільки додавало містичної атмосфери.
Нас було: дві відважні мами і п’ятеро дітей. Поки одна мама відволікала дітей, друга – тобто я – розвішувала та розкладала усе для конкурсів.
Коли діти прийшли на нашу чарівну галявину – їх чекав плакат, приклеїний до дерева, який запрошував дітей до школи чарівників. Для плакату я знайшла відповідне зображення – з відьмочками, таке саме я використовувала і для дипломів.
1. Запрошую дітей до школи чаклунства – розповідаю, що їх чекають страшні і надзвичайні випробування.
2. Монстри. Вчимося кричати диким криком, гарчати-верещати і тупотіти на весь парк. (Повірте, це дарує таку чудову розрядку і дорослим і дітям – коли “випускаєш” цього внутрішнього монстра “погуляти”)).

3. Мумії. Для цього конкурсу потрібно кілька рулонів туалетного паперу – по кількості дітей. Учасники замотують один-одного папером і перетворюють на страшних кровожерливих мумій.

4. Голодна мумія. В костюмах мумії дітям треба подолати (стрибками, повзком) відрізок шляху до пункту “іжа стравжньої мумії”. Іжею слугують яблука, прив”язані до мотузок. Переможе той, хто зможе вкусити його без рук.

Дехто махлював)

5. Голодний Джек. Попередньо, з картонноі коробки я вирізала та розфарбувала макет гарбуза з великим “ротом”. дітям потрібно влучно кидати пластикові кульки і попадати прямо в рот Джекові, аби його задобрити та нагодувати.

6. Мертвяк. “Найстрашніше” випробовування) Завчасно підготовлюються ємності, наповнені різними на дотик матеріалами. Дітям потріібно визначити на дотик з зав’язаними очима – що там: червяки, пацюк чи може… око мерця?..

Ми наповнили іх таким: шматок хутра, переварені липкі макарони, скляні слизькі кульки, їстівні цукерки-черв”яки та багато іншого. Найголовніше тут не те, чим наповнена ємність, а якими словами ви це все супроводжуєте. Інші діти не повинні підглядати та підсказувати.
7.Після відмивання рук від макаронів, урочисто оголошуємо, що діти пройшли всі випробування, проявили великі знання та сміливість та заслуговують на диплом чарівника. Вручаємо дипломи та чарівні відьомські капелюхи.

8. Пікнік. Обов’язкове містичне вогнище, де можна досхочу почарувати!

Не беріть дурного в голову, а важкого в руки – як казала моя бабуся, і цінуймо кожну мить, коли ми можемо побути дітьми з дітьми)

Чудові фото від Анни Тарнопольскої.

Декілька слів про банки і про магію.

В житті хендмейдера банки займають важливе місце. Чого тільки з ними не придумують – обмальовують, обліплюють, просверлюють і т.п. Банка сама по собі вже мистецтво, це я як нащадок склодувів кажу)

Сьогодні ми, з використанням цієї прекрасної основи, зробимо підсвічник. Діти люблять збирати красиві осінні листочки, а приклеювати їх на щось, використовуючи півлітри густого як мед, ПВА – це взагалі задоволення! Листочки мають бути маленькі – так вийде більш ажурне оздоблення, листочок буде м”який та піддатливий, без жорстких жилок. Таку просту саморобочку можна робити з наймолодшими дітьми – немає країв, яких треба дотримуватись і, взагалі, ніяких творчих обмежень, головне – стіл застелити, аби захистити від клею. “Горлечко” банки прикрашаємо за власним смаком. Якшо зробити петельку, підсвічник можна буде підвішувати.
Ввечері поставте підсвічник на стіл, а всередину покладіть підпалену чайну свічечку. Подібна трансформація вражає дітей – предмет, такий простий ззовні, виявляється чарівним зсередини. діти затихають і, деякий час, зачаровано спостерігають за ожившими листочковими візерунками. А це вже Магія)
Чарівних днів та вечорів вам!

Осінь – така магічна пора року, коли вітчуваєш себе не просто людиною, а якоюсь особливо романтичною містичною істотою) Трохи білкою – прокидається інстинкт збирання і заготовлі, трохи ведмедєм – хочеться впасти в сплячку. Ну принаймні, в мене так)

Так от – про збирання-заготовлю – так хочеться зібрати усі красиві листочки, жолуді, каштани, горобину – притаскати додому і там…. А що там?.. Ну, там хай гниє і чекає натхнення! Хоч до наступного року)
Але зараз я поділюсь своїм улюбленим осіннім зайняттям. Збираємо найкрасивіші різнокольорові листочки, відрізаємо половину, приклеюємо до виста і намагаємось домалювати половинку, якої не вистачає. Це не так просто як здається – природа – талановитий художник. Хороший метод відключити мізкиі відпочити.
Натхнення і затишних осінніх днів!

Після шаленого успіху першоі проведеноі вечірки, зупинитись було не можливо. Ця прекрасна можливість впасти в дитинство, посміятись, подуріти та ще й з користю – новими знаннями – мене поглинає з головою. Ну чим ще можна пояснити поведінку дорослоі людини, яка до другої ночі читає обряди мексиканців та приказки індіанців! Признаюсь, ці інтенсивні занурення у конкретну тематику – найцікавіше з усього, що я робила останнім часом. А ще – такі тематичні квест-вечірки – хороша можливість стати актором, перевтілитись у ковбоя чи шамана і стати СОБОЮ, навіть, більше ніж у повсякденні.

Отже, до індіанської вечірки було продумано 3 основні блоки: пізнавальний, творчий, активний.

Одразу скажу – пізнавальна частина, зазвичай, готується досить обширна, адже так хочеться аби діти взнали як найбільше цікавинок! На практиці використовується тритина матеріалу, в кращому випадку – діти, безумовно, активні створіння і ніщо їх не цікавить так як бажання погасати)

 

План дій:

1. Ми з подругою одягаємо на плечі покривала, розмальовуєм обличча, вплітаємо у волосся пір’я. Хтось з нас вожак Хитрий Лис, інший – шаман Мудрий Змій.
2. Зустрічаємо дітей з сер’йозними лицями. Вітаємось за індіанською традицією – Хау! Розповідаємо “легенду” ( тут я маю на увазі зав’язку – чому ми, власне, тут зібрались і що ми будемо робити). Легенда така: всі діти – маленькі індіанці, досягли того часу, коли кожен повинен отримати своє ім’я. За традицією, людина повинна його заслужити, проявити себе у випробуваннях, на мисливстві. Отже, дітей чекають небезпечні і страшні випробування! Хто боїться – може відступити! (Таких не було)) З собою в нас колонка з музикою відповідно тематиці – для атмосфери і нагнітання напруження)
3. Вивчаємо словничок. Спочатку називаємо слова і пропонуємо дітям вгадати значенн. Можна хробити дві стопки карточок – з індіанськими словами і перекладом окремо. Ось основні: “томагавк – сокира”, “скальп – бойовий трофей”, “тіпі – конусоподібна палатка, житло”, “калумет – трубка миру”, “маніту – таємнича сила, що має вплив на життя людини”, вампум – буси, пояси”, “каное, пірога – човен”, “мокасини – шкіряне взуття”, “тотем – істота, яка оберігає племя”, “скво – жінка”,
4. Розфарбовуєм обличча, прикрашаємо пір’ям волосся.
5. Конкурси на швидкість і на міткість – попадаємо в ііль підручними матеріалами (шишки, палки), оббігаємо на швидкість перепони, стиибаємо по “кочкам в болоті”.
6. Вивчаємо мову жестів. Оскільки племен було багато і мови у них були різні – існувала єдина мова жестів, якою і спілкувались між собою члени різних племен. (Шукати відео і вивчати основні жести прийдеться самостійно, описати ме6ні буде складно.)

7) Полювання. Ведемо дітей у “дику прерію”, де “пасеться бізон”  – один із тат учасників вечірки) На ньому покривало і, роги і “обличча” бізона, вирізане з картону і розмальоване мною зі всією фантазією). Трішки теорії. Бізони були важливою складовою життя індійців. М’ясом харчувались, з шкур виготовляли одяг, взуття, житло. Полювання мало командний характер і його здійснювали вершники на прутких конях і з луками в руках. Т.я. в нас один бізон, а не стадо, то дітям не буде потреби шукати коней – в них достатньо пруткі ноги) Це все ми озвучуєм дітям) Діти діляться на дві команди: одні обходять спереду, другі – ззаду, крадуться, потім кидаються на “бізона” і затягу,ть в нього на шиї лассо. Далі “знімають шкуру”, а точніше, покривало і йдуть будувати на галявині тіпі.

 

8) Тут варто зазначити принципову різницю між тіпі і віг-вамом: “тіпі” – переносне житло у формі конуса, складається з шестів, а звеиху покривається шкурами бізонів чи оленів. “Вігвам” – шалаш куполоподібної форми. Ми будуємо тіпі – для цього було заздалегідь приготовлено палки і покривала-шкури, мотузки. Дуже захоплююче зайняття! З тіпі діти возились довго – вони були в захваті і збирались лишатись там на ночівлю)

 

9) Робимо “вампум” – прикраси із “зубів бізона, ведмедя, кабана” – хто що захоче. Зубами в нас слугували макарони-трубки, пофарбовані гуашшю в різні кольори.

 

 

10) Урочисто даємо імена. Ми поовели цю частину раніше, хоча, доречніше було б саме в самому кінці. Усі разом сідаємо колом і кожен придумує собі ім’я, а інші вирішують – чи людинп його достойна, чи проявила себе у випробуваннях. Зазвичай, всі імена схвалюються під загальний радісний сміх)

Автор Віта Бартош.

При повному або частковому використанні тексту, прохання вказувати автора.

Веселощі планувались для дівчат вікової групи від 3 до 5 років. Так склались обставини, що на святі були і хлопці і діти 8ми років) Скажу наперед – весело було усім і, як не дивно, у тих місцях, на які не розраховуєш. Так завжди трапляється і імпровізація – наш найкращий друг! Ще додам, є особливості у проведенні свят з дівчатами молодшого шкільного віку – це тільки так говорять молодшого віку, насправді, це вже цілком дорослі дівчата, яких складно чимось здивувати – особливо принцесіми. Вони на порозі перехідного віку і до багатьох речей, які любили раніше, починають ставитись вельми скептично і тонко вітчувають, коли їх тримають за дітей). Мій підхід тут такий – бути щирою на 100%, грати по-справжньому, вживатись в роль королеви чи шпигуна з головою, так щоб вони були впевнені що над ними ніхто не сміється.

З малечею все простіше – просто грайся – вони включаються миттєво.

1. Я – королева і, по сумісництву, директор “Школи принцес і принців” – зустрічаю дітей біля дверей і розповідаю про нашу місію. Місія проста і не проста одночасно – пройти випробовування і стати принцесою ( і принцем – т.я. серед нас були хлопці).
2. Перше завдання – на стіні приrлеєне зображення романтичної жаби в короні. Дітям по-черзі зав”язують очі, фарбують очі червоною помадою і ппропонують наосліп поцілувати жабу – можливо вдасться перетворити її на принця/принцесу. Діти цілують малюнок хто куди – це викликає море сміху)

   
   3) Необхідно нагодувати дракона. Дракона (в міру злого в міру веселого) я завчасно намалювала на коробці, ну і не забудьте вирізать зубастий рот! В нас була коробка з пластиковими продуктами – від іграшкового набору “Магазин”. Цими продуктами і треба було влучити в рот звіра. Кидали по-черзі з відстані.
   
   4) Майструємо корони. Завчасно я зробила заготовки: з дизайнерського картону формату А1 вирізала корони, з кольорового голографічного паперу на клейовій основі мовирізала “дорогоцінне каміння”. До цього додала різні блискітки, стрази і камінчики. Дітям треба було скріпіти корону степлером під власний діаметр голови і оздобити її дорогоцінностями за власним смаком.
   
   

   5) Готуємо королівський обід. Королівською стравою була піца) Кожному дали заготовку – тісто у вигляді корони і “прикраси” – начинку: соус, ковбаски, сир, оливки. Поки піца готувалась у духовці ми робили наступне завдання.
   
   

   6) Королівський портрет. У фотографів нічого не проходить без портретів) З картону, харчової фольги і кольорового паперу я зробила “важкі срібні рами для портретів”. Далі – всі кривлялись як хотіли – аби залишитись “ нащадкам у віках”.
   
   

   7) Піца готова. Поки триває обід у кімнаті з”являється чарівний замок зі скарбами. Над цим я працювала пів ночі) На пошті купила декілька коробок найбільшого розміру. З”єднала між собою, прорізала всередині двірці, віконця. По стінкам і стелі всередині я провела електрику – прикріпила новорічну гірлянду – так що в середині було дуже затишно і таємничо. До стінок були скотчем прикріплені цукерки. Кожному треба було заповзти в замок і знайти свій скарб.
   

   8) Останнім пунктом була піньята. Правда, доречніше була би у формі корони ніж полуниці, але так склались зірки) піньята – це завжди доречно і весело. Наша полуниця виявилась надміцною – товкли всі разом. Потім бісились)
   
   
   “Дракон” ще довго “жив” в нашому домі, його “годували” ковдрами, тапочками, навіть, котом)

   Замок – надовго лишався улюбленим сховком усіх, хто в нього влазив)

    

   Автор: Віта Бартош

   При цілому чи частковому використанні тексту, прохання вказувати автора.

Старшій донці мало виконатись 8, в цьому році вона стала першокласницею. Я довго думала над тим яким чином відсвяткувати її день народження, варіантів було безліч – тематична вечірка, квест, аквапарк, на останок. Проте я прекрасно пам”ятала минулорічний досвід – квест за мотивами “Пеппі Довгапанчоха” мало не розвалився на частини через вибрики погоди (день народження взимку). Вирішила влаштувати свято дома, але думка про купу дітей – а Ярослава дуже хотіла бачити усю школу (слава святим, в школі всього до двадцяти дітей)) – не давала спати – чим іх всіх зайняти?

Відповідь з”явилась!

Серія простих, динамічних, різних конкурсів – в яких приймає участь кожен – те що треба.

Отже, для проведення конкурсів мені знадобились:

• пісочний годинник (саме пісочний – аби усі могли спостерігати за плином часу)
• 3 пачки печіва – за смаком будь-яке. можна брати і більше – печіво буде падати, частина розтопчиться, з”їсться))
• музика – веселе супроводження конкурсів. на своєму досвіді пересвідчилась – наскільки влучно підібрана музика створює потрібну атмосферу!
• макарони-трубочки
• спагетті
• одноразові тарілки
• одноразові ложки
• коробки від вівсяних пластівців
• мотузки
• кульки для настільного тенісу
• великі гайки
• дерев”яні довгі шпажки
• одноразові стакани – 42 шт.
• капронові колготи – 2 шт.
• монети
• туалетний папір
• жестяні банки від напоїв – 2 шт.
• резинки (тонкі, для грошей))
• крупна квасоля
• трубочки для коктейлю
• надувні кулькі

Дома я розкреслила велику таблицю для запису результатів. В стовбчику ліворуч були назви конкурсів. В “шапці” – назви команд. Так, дітей прийшлось розбити на команди по-двоє, в кожному конкурсі приймав участь один учасник з команди.
Кожен конкурс тривав рівно хвилину. Хто справився – 5 балів, хто не встиг – 3 бала за спробу. під час кожного конкурсу звучит запальна музика – вона заряджає додатковим азартом.

 

1. Діти розбиваються на пари в команди – кожна пара придумує собі назву. Назви були просто бомбезні! “Бубух”, “Крокозубри”, “Майн стів” і т.д.

   

2. “Печиво на лобі” По черзі виходять учасники різних команд, кладуть на лоб по печіву і нвмвгаються без рук, рухаючи виключно лицьовими м”язами перемістити печіво в район роту. Це надзвичайно смішно!

   

3. “Швидкі макарони” Перед кожним учасником одноразові тарілки. Треба перенести усі 10 макаронин в іншу тарілку, використовуючи рот і довгу спагетті.

   

4. “Дикі танці” В коробці від вівсяних пластівців робипо прямокутний отвір приблизно 15Х5 см. просовуємо мотузку з іншої сторони аби коробку можна було зафіксувати на талії. Прив”язуємо коробку так щоб вона була ззаду у учасника. В коробку кладемо 10 кульок для настільного тенісу. Вмикаємо запальну музику. Далі учасник має рухатись так аби витрясти всі кульки без рук! Це, круто, люди! Я б сама так поскакала)

   

5. “Гайки!” Необхідно збудувати з 5ти гайок вежу, ставлючи їх на ребро одна на одну, використомуючи дерев”яну шпажку.

   

   

6. “Стаканопіраміда” Назва говорить за себе – будуємо з великих одноразових склянок будиночок. Один будинок – 21 стакан.

   

7. “Шалені колготи”. В “носки” капронових колгот кладемо монети, колготи одягаємо на руки. Руки одна одній не допомагають!

   

8. “Збий банку”. Зізнаюсь, тут виявились складноші. Спочатку, я ніде не змогла знайти жестяних банок, напоїв з банок не п!ю. Але, що вже зробиш – купила і випила – така моя душенька економна).
   Між двома стільцями кладем палку на ней вішаємо на туалетному папері 2 жестяні баночки від напоїв. Папір не прив!язуємо – просто всовуємо краєчок в банку. Треба з відстані в 1 метр збити банку ризинкою. Всі мали стріляти, натягуючи резинку між пальців за принципом рогатки. Не виходило. тоді діти стали просто кидати резинками – і банки впали – радість!

   

9. “Квасолі-мандрівниці” Перемістити квасолі з однієї тарілки в іншу за допомогою соломинки для коктейлю.

   

10. “Здуй стакан” ставимо на край столу 10 одноразових стакані, даємо дитині кульку. Треба за хвилину надути кульку і “здути” стакани зі столу повітрям з кулькі.

    

11. “Пелікан” Перемішуємо з однієї тарілки в іншу 10 кульок для настільного тенісу за допомогою одноразоваї ложки, зажатої зубами.

    

Ну от і всі конкурси. Не зважаючи на те, що все відбувалось дуже швидко, дійство зайняло близько 2х годин і всі були раді, що прийшов фінал) Підраховуємо бали, визначаємо переможців. Перші три місця нагороджуємо першими, потім усіх. Призи однакові. Я зробила медалі з шоколадних монет – приклеїла їх силіконом до мотузок. Звучала урочиста музика, я називала назви команд, всі тисли їм руки, вішала на шиї медалі – було дуже весело. Потім, звісно, був стіл.

В кінці був ще один сюрприз – святкова піньята з купою блискіток і цукерок всередині. Ярослава мала право першою втовкти піньяту. Але та була дуже міцна і далі їй допомагали хлопці)

а далі – хмара з кольорового конфеті, блискіток, цукерок і всезагальний вереск щастя!)

На дискотеку ні в кого не вистачило сил і в мене в першу чергу)

Яся була щаслива. Мене трохи хвилювало – чи не буде вона сумна через те, що в святі не було вираженого акценту саме на її персоні як іменинниці, ще й в конкурсах її команда посіла 4те місце… Проте, ні – вона була рада, і ще довго згадувала різні дотепні моменти, і мені здається, подібний досвід, ще більше здружує дітей, дарує спільні приємні спогади.

Для себе я зрозуміла – не варто боятись великого дитячого колектива на святі. І ще – мені давно не було так весело!

Мексиканська вечірка-квест для дітей. Цикл  “Країни світу”.

Вік дітей, що приймали участь: від 3 до 8 років.

 

Завдання вечірки: знайомство дітей з країною Мексика.

Ціль: як завжди – спілкування з дітьми, налагодження довірливих стосунків, зацікавлення темою, спільні веселощі.

До теми я підійшла методом “кейсу”, тобто розкривали її з різних сторін і присвятили декілька днів вже після вечірки тематичним матеріалам про які розповім нижче.

При підборі завдань я всіляко намагалась адаптувати їх під різновікових дітей – аби задіяні були усі присутні і ніхто не сумував та не почувався зайвим.

1) Отже, першою справою офорлюємо “таможню”, де ми зустрінимо дітей. Усе дійство в нас відбувалось на вулиці. Із паперу був зроблений прапор Мексики, на асфальті крейдою намальований квадрат- кімнатасті, стільці, намисано “КОРДОН. СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО”. Для мене та для моєї подруги, яка завжди допомагає у наших літнійх квестах, а також є мамою двох його учасниць із картону вирізані та розфарбовані сомбреро, під носами в нас – паперові чорні вуса) Вигляд кумедний, але саме наша гра дозволяє їм не соромитись і повністю включатись в театральність дійства.

 

2) Розмовляємо з дітьми басом. Вітаємось: “Ола! Буенос діос, амігос!!!”

Починаємо розпитувати, розмовляючи то іспанською то українською з акцентом)

– Скільки років?

– Ціль візиту?

– Чи везете зброю? Сало?

3) Коли всі насміялись розповідаємо, для того аби в’їхати на територію Мексики дітям треба дати правильні відповіді на запитання.

– який популярний капелюх у Мексиці носять чоловіки: кокошник, тюбітейка, сомбреро? (Звісно сомбреро, адже “сомбра” – тінь)

– столиця Мексики: Мехико, Мексико, Месиво

– улюблений соус: сацебелі, табаско, краснодарський

– який птах зображено на прапорі Мексики: пінгвін, індик, орел

– привітання мексиканців: хай, чао, ола

– мексиканська страва: суші, борщ, буріто

– алкогольний напій, що виготовляють тільки в мексиці: ракія, медовуха, текіла

– з чого виготовляють текілу: кактус, фікус, агава

4) Вчимо вирази ” Мучос грасиас”, ” адьйоз” “порфабор”, “аста ла віста”, “кон мучо густо”.

5) Діти так добре справились з усіма завданнями, що ми не просто їх пропускаємо – ми вручаємо їм паспорти громадян Мексики. ( Заздалегіть, ннамальовані на картоні – прапор ззовні, всеиедині портрет дитини, “печатки, “штампи”, великі відписи)).

Потискуємо кожному руку і кажемо “Буеновінідо де Мехіко” (ласкаво просимо).

6) Далі – таємничим голосом говоримо, що ми в курсі, що вони не просто діти, а відважні суперагенти. В нашій країні є два найнебезпечніші злодії, які нещодавно пограбували банк і ми надіємось що діти допоможут  нам їх зловити!

Звісно діти кричать ТААААК!

Тут ми пропонуємо всім пройти тренування у спеціаьному таборі для суперагентів.

7) Із картонної коробки я попередньо вирізала великий кактус. Дітям запропонувала пластикові кільця від кільцекиду. Усі по чезі кидали, намагаючись потрапити на “гілки” кактуса.

Наступне завдання – за допомогою соломинок для коктейлю перенести квасолю з однієї миски в іншу.

Тут молодші засумували – їм закортіло рухатись і пошвидше ловити злодіів.

Конкурси прервали, роздали кожному по пістолетику і вирушили на лови. Дітям було вручено портрети злодіїв, сомбреро та”вуса” для маскування.

 

 

8) Роль “злодіів” виконували два тата в сомбреро і з пляшками “текіли”. За телефонним дзвоником вони показались дітям з-за дальніх дерев. Діти кинулись за ними. Погоня тривала близько 10 хвилин і була захоплива – з засідками і сміхом.

Злодіі зловлені і зв’язані, але гроші не віддають. Суперагентам приходиться лоскотати злодіїв аби вони зізнались, що скарб висить у мішку на дереві.

Діти знаходять на сусідньому дереві мішок з шоколадними монетками. Ми від усього народу Мексики дякуємо дітям за роботу і віддаємо їм здобич.

Далі, за сценарієм, передбачено пікнік – пригоди будять звірячий апетит!

Гарних пригод та веселощів!

 

 

 

Ось вам чудова гра, яка розвиває фантазію, мовлення, дрібну моторику ну ї ще купу всього й ще й всього за 0 гривень!))

Виготовити її просто, залучайте до процесу дітей.

• Знаходимо камінчики з пласкою поверхнею приблизно однакового розміру.
• Малюємо гарненькі символи акрилом (як варіант – лаком для нігтів, фломастерами). Картинки мають бути абсолютно не пов’язані за тематикою. Найкраще якщо кожен з дітей намалює те, що він любить найбільше.
• Знаходимо підходящий мішечок для їх зберігання. Я мішечок шила з мішковини. Так получилось крафтово, екологічно)), ну і, зісно, дуже приємно з такого мішечка діставати камінчики.

Зміст гри простий і геніальний – наосліп, по черзі діставати камінчики з мішечка і вигадувати історію, пов’язуючи символи, зображені на них.

Історія має бути логічна!

 

Часто думаю про те як багато зайвих речей ми купуємо, накопичуємо, викидаємо. Особливо це стосується дитячих іграшок. З однієї сторони хочеться чим частіше радувати свою дитину чимось новеньким, з іншої – буває просто необхідно зайняти увагу дитини чимось крім мами) Це я з власного досвіду кажу, у когось, можливо, інакше.

Проте, найчастіше таких емоцій вистачає ненадовго. Усі ці роздуми я веду до того дня, коли ми з дітьми потрапили на будівництво дерев’яного будинку. Усі чурбачки, що валялись навколо, були ретельно зібрані і відсортовані за розміром. Діти познаходили погнуті цвяхи і заходились забивати іх у дерев’яшки камінюками. І, повірте, це зайняло їх серйозніше за Лєго.

Звісно, ми не змогли розлучитисьз дерев’яшками і привезли додому цілу купу. Дома знайшлись цвяшки і робота закипіла!

Спочатку просто вчились забивати цвяхи.

Відповім на популярні запитання:

• Так, в лінолеумі лишаються дірки
• Так, я дозволяю користуватись молотком 3-річній дитині (під наглядом, звісно)
• Пальці у всіх цілі

Більше того, ця справа дуже нас захопила. Далі детально розповім про зірочки, які ми робили зі старшою донькою, коли душа вимагала не просто молотіння, а творчості.

 

Малюємо на картоні зірку (або будь-яку іншу геометричну фігуру)

Вирізаємо і обводимо готове лекало на дереві.

Забиваємо цвяшки по контуру фігури.

Обмотуємо нитками так аби заповнити простір усередині фігури.

 

Якщо нитку, перед тим як “заплутувати” фігурку, пропускати через отвір в баночці з клеєм ПВА. Тоді фігурка з ниток висохне і стане самостійним витвором мистецтва – варто, лишень, звільнити її від цвяхів.

Вцілому, столярні на 15-му поверсі бути!

 

 

Декілька років підряд ми з дітьми проводимо літо на Одещині. Море, мушлі, пісок, сонце – те, що дарує нам надзвичайні емоції і заряд енергії для життя в мегаполісі на увесь інший період року. Звісно, якщо у вас з’явилась можливість вирватись з дітьми на узбережжя всього на кілька днів – немає змісту заставляти малечу вчити, запам’ятовувати якусь інформацію – занурьтесь у відпочинок та розслабте мізки)
Якщо часу більше- можете запропонувати їм вікторину, яка може і вам прийтись до смаку.
Схема побудови запитань досить проста, тематику вигадуєте самі залежно від того що, в першу чергу цікавить вас, адже саме ваша захопленість певною тематикою викликає інтерес у дітей – це я зрозуміла точно, виходячи з власного досвіду.

Отже, я обрала за тему мушлі. Те, що ми збираємо торбами в надії зробити з них щось надзвичайне) Але, погодьтесь, мушлі втрачають свої принади, варто лише привезти їх у чемодані додому)
Першою справою я відібрала на пляжі найціліших і найкрасивіших представників мушель які змогла знайти.

 

 

 

 

 

Сформувала декілька таких комплектів, з розрахунку: кожній дитині по комплекту.
Підготувала до кожного комплекту папірці з назвами.

 

Першим завданням для дітей було підібрати до кожноі мушлі правильний папірець з назвою. Звісно, діти ніколи не чули як яка називається, але пробували фантазувати і, навіть, будувати логічні ланцюжки. Для тих, хто не вміє читати, читала я. Це захопило усіх, а дехто навмання правильно підібрав табличку – радості вагон!
В кінці я усім допомогла правильно підібрати назви.
2) Задаємо заитання.
Трохи погугливши, я знайшла массу інформацію по мушлям, але в усіх своїх квестах та вікторинах притримуюсь основного правила – має бути НЕ НУДНО.
Тому, з усього масиву інформації я вибрала найцікавіші, найяскравіші та найсмішніші факти. І, повірте, вони справді їх запам’ятали, а головне – тема зацікавила та не викликала відразу.
Ось список питань, які я задавала дітям

• в якого з молюсків червона кров? (скафарка)  Тропічна ракушка потрапила в Чорне море близько 20 років тому.
• який з цих молюсків хижак? (рапана)
  Тут можна розповісти дітям про те, що рапана – найбільший ворог молюсків у Чорному морі. Завезений випадково з Тихого океану, де вона мешкала біля берегів Японії. Там популяцію рапани підтримують у допустимих межах адже давно використовували у їжу, а ще там водиться морська зірка – природній ворог рапана. В нас рапана розплодилась до загрожуючої кількості і майже знищила молюсків-аксакалів. В Чорному морі у рапани немає природніх ворогів.
• як визначити вік рапани? (по кільцям)
• з якого молюска в стародавні часи добували пігмент пурпурного кольору для фарбування тканини? (рапана)
• хто з молюсків здатен створювати перлини? (усі) Усі, молюски, що мають дві створки можуть створювати перлини. Варто лише якійсь дрібочці потрапити усередину створок – вона починає вкриватись перламутром. Проте коштовні перли виникають тільки у певного виду устриць. На приклад, чорноморська устриця створює перли схожі на сірі дрібки.
• який з молюсків у даній підбірці живе найдовше? (вінус) Деякі нечерноморські види живуть до 400 років.
• від чого залежить колір раковини молюска? (від місця життя)

• хто з молюсків відкладає за раз 300000 яєць? (рапана)
• в яких порожніх мушлях любить селитись рак-відлюдник? (триція)

Питання я задавала, починаючи зі слів “ як ви думаєте?” Я не чекала правильних відповідей – вони їх не знали. Мені хотілось почути дитячі роздуми і я їх чула – і фантастичні у тому чеслі. Головне – нікому не казати “ні, ти не права(вий)”. Краще сказати “ви близькі до істини” та підвести дітей до правильної відповіді щоби ніхто з них не вітчував себе у програші або не розумним.
Зізнаюсь, основною ідеєю вікторини було – приємне спілкуваня та поглибшення довіри та зв’язку з дітьми. І це вдалося. Вікторина зайняла хвилин 20, ніхто не втомився, ми повеселились, а приходячи на пляж – нам приємно збирати мушлі, згадувати їх назви, цікаві факти. Так, ніби ми старі знайомі)