Сміття та сміттєспалювання

«Труба» или «четыре потока», или О чем договаривается власть с турецкими инвесторами

2012-02-05T00:15:00.001+02:00

Фото Андрей Товстыженко, ZN.UA

Все прежние попытки начать решение так называемой мусорной проблемы в Украине кажутся не только стратегически неопределенными, но и не отвечающими экологическим вызовам современности.

Системный поиск рациональных и безопасных для окружающей среды способов обращения с твердыми бытовыми отходами (ТБО) в стране подменен ожиданием магических инвесторов «новейших и самых современных технологий переработки мусора». Пример такой подмены был продемонстрирован недавней презентацией амбициозного по названию и мало понятного по экологическому содержанию национального проекта «Чистый город» — проект Государственного агентства по инвестициям и управлению национальными проектами (Госинвестпроект). Проекта, ориентированного (на языке презентации) на строительство в Украине «новых современных комплексов термической обработки и утилизации твердых бытовых отходов на высшем технологическом и экологическом уровне», благодаря которым будет «решена критическая проблема загрязнения окружающей среды», «созданы новые рабочие места» и «новая индустрия переработки отходов», кроме этого, осуществится мечта экологов — «полный запрет захоронения мусора до 2020 года на полигонах Украины».

«Если власть и турецкие инвесторы быстро договорятся, то один из национальных проектов („Чистый город") начнут реализовывать уже в следующем году» — цитата из газетной публикации, датированной декабрем прошлого года.

Все обеспокоенные состоянием экологии жители городов Украины должны были бы аплодировать провозглашенным намерениям Госинвестпроекта. Однако возникают сомнения не по поводу благородства намерений авторов цитированных лозунгов, а относительно соответствия этих лозунгов тем техническим средствам, с помощью которых и будут достигаться цели, являющиеся их конечным результатом.

Вызывает сомнения уже первое и главное провозглашенное Госинвестпроектом намерение — выстроить десяток «новых современных комплексов термической обработки и утилизации твердых бытовых отходов на высшем технологическом и экологическом уровне». Что касается определений «новый» и «современный» (один раз даже употреблен термин «сверхсовременный»), то никаких предостережений быть не может, поскольку кто только не использует сейчас таких словосочетаний при продвижении современного проекта. А вот в отношении «высшего технологического и экологического уровня» будущих комплексов возникают не столько сомнения, сколько беспокойство. Не появится ли из сумерек модных очертаний призрак пресловутых «мусоросжигательных заводов» (МСЗ), о неоднозначности функционирования которых писать — не переписать.

Экологической выгодой строительства таких заводов является минимизация лишь потока отходов, направляемого на свалки-полигоны, но при этом вовсе не уменьшаются общие объемы ежедневно создаваемых потоков отходов, в беспрерывном снабжении которыми (как своего сырья) заинтересован мусоросжигательный завод. Отсюда следует вывод об экологической ограниченности назначения МСЗ, — последний только альтернатива мусорным свалкам-полигонам.

Что касается экологических аспектов мусоросжигательных проектов, то нужно подчеркнуть исключительную сложность их предварительной квалифицированной экологической экспертизы, которая должна предоставить общине, на чьей территории будет реализовываться проект, убедительные доводы минимизации экологического вреда еще и от промышленных отходов, которые будут скапливаться на таком заводе вследствие термической переработки ТБО (шлаки и продукты неполного сгорания, экологические и санитарно-эпидемиологические угрозы от которых на порядок выше, чем от свалочных «продуктов»).

Такая экспертиза не только исключительно технически сложная, но и дорогостоящая. В связи с этим значительный интерес для сообщества представляет технико-экономическое обоснование обсуждаемого национального проекта (возможно, он будет обнародован на сайте Госинвестпроекта).

Серьезность экологических предостережений к МСЗ пробуют компенсировать определенными признаками экономической эффективности таких предприятий, к которым причисляют возможность производства на них тепловой и электрической энергии. С инженерно-технической точки зрения все хорошо аргументировано. Однако дьявол кроется как в экологических, так и в экономических деталях: экономическая выгода когенерационного производства энергии на МСЗ является условной из-за высокой себестоимости последней — производитель вынужден будет дотировать ее из определенных правительством публичных фондов.

Тщательный анализ свидетельствует, что использование технологий МСЗ не решает проблему обезвреживания ТБО в Украине: они только способствуют решению вопросов дистанцирования от мест их первичного накопления. Такой вывод подтверждается и историей возникновения и постановки этой проблемы. Проблема дискомфорта от соседства с собственноручно созданными отходами в прошлом веке была сформулирована как «кризис свалок» (результат общественного противодействия отводу земельных участков под размещение свалок отходов) — явление, характерное для всех стран мира. Как видим, авторы формулы «кризис свалок» не занимались вопросами обезвреживания отходов и ограничились поиском доступных технических решений «бегства от проблемы». Для преодоления этого кризиса (решение проблемы в такой ее формулировке) МСЗ действительно кажутся подходящим индустриальным средством: уменьшение на 70—90% массы отходов после их термообработки — убедительное свидетельство этого. Но остается открытым и острым вопрос экологически эффективного обезвреживания «остаточных» процентов (от 30 до 10%, по разным оценкам).

Апологеты мусоросжигания могут упрекнуть использованием здесь устаревших показателей МСЗ: дескать, развитые страны мира применяют новые, почти безотходные технологии термической обработки типа «Пиролиз + высокотемпературное сжигание» (полностью сжигается 90% отходов, а 10%, — так называемый твердый остаток, подвергается полной (?) и безвредной (?) для окружающей среды утилизации). При этом используется многоступенчатая система газоочистки, позволяющая существенно снизить выбросы вредных веществ в атмосферу до уровней, ниже предусмотренных самыми суровыми европейскими нормами. Приведенные параметры не могут не тешить инженерную душу — это действительно прогресс. Но нет ответов на вопрос повторяемости (достоверности) обнадеживающих показателей МСЗ «нового поколения» в связи с незначительным историческим периодом их практической эксплуатации и небольшое (ограниченное) количество.

Не хватает также четких и понятных ответов на другие вопросы, а именно: надежности такой сложной технической системы, как МСЗ «нового поколения» (чем сложнее техническая система, тем ниже вероятность ее безотказной эксплуатации), экологической безопасности (говорить об экологически безопасной индустрии могут позволить себе только политики-популисты, а не ответственные эксперты) и, конечно, цены, которую вынуждены будут платить общины, воспользовавшиеся услугами такого инновационного предприятия (будет ли она «подъемной» для общины, местного бюджета). Еще вопрос: кто из отечественных специалистов возьмется за ответственное оценивание проекта, аналогов которому в Украине нет?! Может, «турецкие инвесторы», договоренности с которыми вскоре ожидают разработчики «Чистого города»?!

К сожалению, проект не касается крайне острой проблемы рекультивации десятков тысяч мусорных свалок Украины (и «диких», и разрешенных «полигонов», разница между ними заключается только в масштабности рожденных ими экологических угроз).

Вызывают обеспокоенность и революционные намерения авторов «Чистого города» создать в Украине «новую индустрию переработки отходов» (а что, у нас была или есть «старая» индустрия их переработки?!). Хотелось бы также больше ясности в вопросе, о какой именно индустрии идет речь. И учитывались ли разработчиками проекта заключения известных мировых экспертов о том, что «нет надежных, не связанных с рисками технологий избавления от отходов. Тень проблемы токсичности постоянно нависает над нынешней системой управления отходами, и эта тень никуда не исчезнет» (Робин Мюррей).

Еще одно намерение проектантов «Чистого города» — «полный запрет захоронения мусора до 2020 года на полигонах Украины». В такой формулировке задача кажется не только мифической, но и не очень продуманной. Уже современный опыт из сферы управления ТБО в развитых странах свидетельствует, что полигоны для отходов вечные, как и вечен вопрос использования в производстве безотходных технологий, вопрос проэкологического проектирования и т.п. Речь идет здесь, конечно, о максимально безопасных для окружающей среды полигонах, которые нужно проектировать и строить так, чтобы их эксплуатация не наносила непоправимого ущерба окружающей среде, — на них запрещается складирование опасных отходов, а разрешается захоранивать отходы, преобразующиеся регулируемым самой природой и безопасным для окружающей среды образом.

Главной, по нашему мнению, стратегической, задачей в вопросе ТБО является разделение их нынешнего единого монолитного потока смешанных отходов, которые преимущественно направляются на свалки (такое обращение с ТБО получило у экспертов название «концепция трубы»), на несколько полезных и один, существенно уменьшенный, поток остаточных отходов. Для последних и нужны «вечные полигоны». Как ни странно, но попытки разместить «в конце трубы» вместо полигона МСЗ принципиально не меняют старой концепции: как ни комбинируй, все равно — «труба».

Иначе говоря, управленцы ТБО (если такие есть в наших органах власти) вместо концепции «трубы» должны вводить на конкретных территориях общин действительно иную, новую концепцию «четырех потоков», что предусматривает изменение обращения с отходами.

Вышеупомянутые четыре потока коммунальных отходов — это: 1) органические отходы (40—50% от общего количества ТБО) — на обработку/переработку; 2) сухие отходы, подвергающиеся ручной сортировке и переработке (15—30%) — на сортировку и переработку; 3) остатки отходов — на складирование и обезвреживание; 4) крупногабаритные отходы — на сортировку, повторное использование, переработку, обезвреживание. Из конкретного (привязанного к конкретной территории) разделения потока ТБО на четыре определяющих субпотока должна начинаться разработка местных программ (проектов) раздельного сбора отходов (РСО). На этом направлении уже работают отдельные перевозчики ТБО, организовав сбор в специальные контейнеры пластиковых бутылок, стекла, бумаги. К сожалению, это только первые, узкоцелевые движения отдельных предпринимателей, а не шаги органов местного самоуправления. Их исполкомы свое назначение в этом секторе хозяйствования видят только в предоставлении высочайших разрешений, а не в создании и реализации современных стратегических программ обезвреживания отходов. Суть такого стратегического управления отходами сводится не только к спорадическому размещению красочных емкостей для разных видов ТБО на территории поселения (часто на практике содержимое этих емкостей оказывалось на свалках), а к разработке и внедрению всей инфраструктуры системы четырех потоков. Благодаря ей будет обеспечиваться не только утилизационный, но и обезвреживающий эффект от РСО.

Анализ фракционного состава отходов свидетельствует, что, например, из 100 тыс. тонн смешанных собранных отходов можно получить не более 3—5 тыс. тонн вторичного сырья (3—5%). Можно, конечно, напрячься и попробовать получить 5%, но такое получение вторсырья будет нерентабельным. Заняться им могли бы только волонтеры, а предприниматели, возможно, согласятся на такое получение вторсырья только при условии дотирования их деятельности из публичных бюджетов. Из приведенного примера следует вывод, что получение вторичного сырья из коммунальных отходов, собранных нашим традиционным способом (из одного неразделенного потока смешанных отходов — на «конце трубы»), — неблагодарный сизифов труд. Сам термин «мусороперерабатывающий завод» терминологически неуместен, является терминологическим блудом. Таких заводов просто не существует. Те, кто использует такую терминологию, очевидно, имеют в виду заводы по переработке вторичного сырья, полученного, в частности, и из бытовых отходов.

На современном рынке можно столкнуться с предложениями построить сортировочные линии/станции для смешанных отходов. Но высокие расходы функционирования таких предприятий, мизерные эффекты получения вторичного сырья и низкие цены на него заставляют повышать ставки сбора и обезвреживания отходов (тарифы), а также искать «спонсоров» от власти (дотации).

Поэтому для получения вторичного сырья из коммунальных отходов эффективным является их раздельный сбор непосредственно возле источников их образования, что постепенно и беспрерывно внедряется в цивилизованных странах мира. Самый существенный аргумент в пользу введения раздельного механизма — то, что все новые технологии получения вторичного сырья из ТБО предусматривают исключительно отбор раздельно собранных отходов!

Очевидно, организация таких работ требует усилий в связях с общественностью, чего, как правило, избегают и не любят вельможи. Конечно, проще и комфортнее за счет общины годами заниматься поиском в развитых странах «сверхсовременных технологий», после чего попробовать реализовать высокостоимостный инвестиционный проект, например, по сжиганию отходов, возле которого могут неплохо «погреться» отечественные «инноваторы».

Таким образом, надо перезагружать общественное и экспертное мнение на реализацию не гигантских, псевдомодерных индустриальных проектов обезвреживания отходов, а на воплощение в жизнь стратегически взвешенных технических решений. Они бы ощутимо содействовали уменьшению отходообразования, минимизации мест обезвреживания отходов и не превращали бы нас в прислужников индустриальных монстров, вопреки всей их «инновационной привлекательности». В соответствии с системными подходами, такие решения должны быть простыми (чем система проще, тем выше ее надежность).

Их простота базируется на шести известных принципах постоянного развития, закладывающихся в иерархически определенный порядок действий при стратегическом планировании обращения с отходами:

1) предотвращай образование отходов;

2) минимизируй их образование;

3) направляй их на повторное употребление;

4) организовывай получение из них вторичного сырья и его переработку;

5) получай из них энергию;

6) безопасно складируй (захороняй) на полигонах.

Для полномасштабной реализации таких принципов нужна политическая воля общины, объединение общин, власти. Это необходимо прежде всего для повышения управленческого уровня в работе над данной проблемой: сейчас в Украине он занижен фактическим отсутствием стратегического взаимодействия трех главных «опекунов» — МинЖКХ, Министерства экологии и Госсанэпидслужбы — с другими органами государственного управления. На местном же уровне решение проблем возложено на управленческие подразделения, большинство из которых не вникают в тематику глубже, чем спорадическое выбивание средств из разных государственных фондов на залатывание все новых и новых дыр коммунальной сферы и безрезультатные переговоры с «потенциальными инвесторами мусороперерабатывающих проектов». Стратегическая провальность такого управления проблемой гарантирована заведомо, поскольку дармовых инвестиций не бывает. За каждый инвестиционный «мусороперерабатывающий проект» должны заплатить сами граждане — или повышением соответствующего тарифа (на что никак не решится наша «народолюбивая» власть), или соответствующим перераспределением средств социально значимых статей бюджета для обеспечения рентабельности инвестора (что также не менее проблематично с точки зрения политической целесообразности). Что же касается волеизъявления общины, то это еще более сложный вопрос. Кто создал почти
16 тыс. диких мусорных свалок Украины или значительно более многочисленные послепикниковые мусорники в парках и скверах?! Марсиане?! Наша община… Почему так сложилось? Потому что за такие действия в нашей стране никто не платит, — сорить дешево! Потому что в этом аспекте нашего общественного поведения господствует полная безнаказанность, а с той части населения, которая носит свой мусор в контейнеры, берут за это символическую и далекую от обоснованной и прозрачной плату. Она начисляется преимущественно парадоксальными единицами измерения, исходя не из человека — создателя отходов, а из квадратного метра (идиотизм нашей совковости).

В большинстве развитых стран стратегическое управление в этом секторе общественного хозяйствования осуществляется с соблюдением главнейшего принципа — «загрязнитель платит!», а также вышеупомянутых шести принципов, в соответствии с которыми каждое последующее действие с отходами должно проводиться после выполнения предыдущего или при объективной невозможности выполнения этого предыдущего действия. Их соблюдение, конечно, является непростой, прежде всего, управленческой задачей, для выполнения которой необходима высокая культура организации национального хозяйства (не только коммунального).

Согласно принципам постоянного развития, в долгосрочной стратегической перспективе самыми приоритетными задачами являются избежание и минимизация образования отходов, в то время как наиболее низкими по приоритетности признаются действия, связанные с термической обработкой и складированием на полигонах. Это не означает игнорирования, отрицания технических решений стратегического решения проблемы — наоборот, должны быть поддержаны и использованы все актуальные возможности: от экологического просвещения, экологического проектирования, раздельного сбора отходов возле источников их образования до всей совокупности технических проектов, в том числе компостирования, биомеханической, термической обработки и экологически безопасного захоронения отходов. В этом состоит суть комплексного подхода к решению проблемы отходов.

P.S. Как известно, проблемы не решаются на том уровне, на котором они возникают. Для этого надо подняться до более высокого уровня. Так думал мудрый Альберт Эйнштейн. Нельзя перекладывать ответственность за свое аморальное поведение с ТБО на «прогрессивные и самые совершенные» индустриальные решения: они, как это ни парадоксально, будут продолжать мультиплицировать те угрозы, на преодоление которых и были нами взяты. Самой существенной инвестицией в решение обсуждаемой здесь проблемы должны стать людской Разум и моральная ответственность человека, иначе может оправдаться печальное пророчество еще одного известного физика, Нильса Бора: человечество не погибнет в ядерной катастрофе, но оно может утонуть в собственном дерьме.

Юрий Зима «Зеркало недели. Украина» №4, 03 февраля 2012

http://zn.ua/ECOLOGY/truba_ili_chetyre_potoka-96696.html

На Рівненщині неподалік Дубна планують встановити сміттєпереробний завод

2012-01-30T13:45:00.001+02:00

Новий сучасний завод з переробки сміття планують встановити неподалік Дубна. Сюди передбачається звозити тверді побутові відходи не лише з Дубна та Дубенського району, а й із сусідньої Млинівщини.

- Нині економісти проводять відповідні розрахунки, визначаємось із точним місцем розташування заводу, - повідомив голова Дубенської райдержадміністрації, депутат Рівненської облради Данило Корилкевич. - Такий завод можна використовувати не лише для переробки сміття і торфу, а й для виробництва електроенергії та дизельного пального.

Для доставки сміття на завод місцева влада планує закупити декілька сучасних сміттєвозів. Перший такий автомобіль, вартістю близько 270 тисяч гривень, отримало днями державно-комунальне підприємство "Комунальник" при Смизькій селищній раді. Найближчим часом авто обладнають контейнерами для сміття — і до роботи воно повністю готове.

Закуплять контейнери, як розповів директор ДКП "Комунальник" Смизької селищної ради Богдан Мацишин, на Квасилівському заводі комунального устаткування. За словами керівника підприємства, не виключено, що новий автомобіль вивозитиме тверді побутові відходи не лише зі Смиги, а й із сусідніх селищних рад, зокрема, Шепетинської, села якої розташовані далі за Смигою, уздовж траси на Кременець. "Сміттєзвалище, на яке вивозитиметься сміття, розташоване за Шепетиним, і логічно, щоб автомобіль їхав уздовж траси Дубно-Кременець, збираючи сміття і заробляючи додаткові кошти", - каже Богдан Мацишин.

Придбання спецавтомобіля для комунальників Смиги районна влада Дубенщини розглядає як лише один із заходів у рамках реформування житлово-комунальної сфери, над яким працюють нині у районі. У райдержадміністрації вже створили відповідний відділ, при сільських радах заплановане створення житлово-комунальних підприємств, а щодо сміття, то в районі вже провели паспортизація сміттєзвалищ та ліквідували, впродовж останнього часу, близько чотирьох десятків стихійних смітників.

Автор: Віталій ГОЛУБЄВ

http://www.ogo.ua/articles/view/2012-01-30/31928.html

Жителі Донецька підозрюють владу у підробці документів щодо сміттєспалювального заводу

2012-01-26T13:50:00.001+02:00

Фото Тетяни Заровної

1/7

25 січня в Пролетарському районі Донецька пройшов мітинг "сміттєзаводам не місце в межах міста!". У ньому взяли участь 130 супротивників будівництва сміттєспалювального заводу.

"Це фабрика з виробництва токсичних відходів! - заявив на мітингу член громадської організації "Союз Порятунку Донбасу" Дмитро Вєрзілов. - На цьому заводі планується спалювати все в купі - пластик, упаковку, та інші відходи при спалюванні яких виробляється тисячі шкідливих речовин. Найстрашніший - діоксин".

"Сто тисяч тонн на рік отруйного попелу буде виробляти цей завод", - попередив донецький еколог Сергій Денисенко.

Промовці звинувачували конкретних чиновників з міськвиконкому в лобіюванні та кришуванні "смертоносного" сміттєвого бізнесу, прагненні отримати відкат. Говорили, що вартість проекту - 340 млн. євро, а його автори розраховують отримувати прибуток 70 млн. євро на рік.

23 листопада на сесії Донецької міськради було прийнято рішення продати 93 000 м. кв. в селищі Чулковка (Пролетарський район міста) ТОВ "Екоенерджі ДОНЕЦЬК" за ціною 54 гривні за метр з розстрочкою на 5 років. Учасники мітингу вимагали скасувати рішення місцевої влади про продаж землі під будівництво заводу, який в мерії ухильно називають "підприємством з виробництва енергії з відходів".

Рік тому в ДК "Ювілейний" пройшли громадські слухання жителів Чулковки, де вони в присутності шведської сторони, зацікавленої в будівництві, одностайно виступили проти небезпечного об'єкта.

Але незабаром в руки мешканців потрапило техніко-економічному обгрунтування "будівництва підприємства з виробництва енергії з відходів в Пролетарському районі Донецька", яке посилається на протокол зборів, якого не було. За підробленим протоколом населення Пролетарського району виступило "за" сміттєвий завод.

"На зборах жителі 22 січня 2011 року ми заплескали, застукали, освистали - як шведів, так і наших чиновників з міськради Костянтина Савінова (начальника управління благоустрою) та Володимира Тарабановського (головного з будівництва). Оцінивши протистояння, Тарабановський заявив: "Нехай це будуть не слухання, а обговорення". З тих пір чекаємо громадські слухання, а їх все немає. Влітку випадково вирвали у влади ТЕО, датоване груднем 2010 року, де написано: "Експертизі надано протокол громадських слухань, на яких більшістю громадян підтриманий проект", - розповіла активістка Наталя Сумінова.

"Я добивався розслідування, це ж явний факт підробки. Прокуратура Пролетарського району дала відповідь: справді, громадських слухань не проводилося, але підстав для застосування заходів прокурорського реагування ... немає. Хоча хтось зробив же фальсифікацію", - каже Віктор Вікулін.

Від будинків жителів Чулковка до місця будівництва майбутнього заводу - 500 метрів. На думку екологів таке виробництво можна будувати не ближче ніж в 24 км. від житла людей.

Спочатку сміттєспалювальний завод донецька влада хотіли звести в мікрорайоні Текстильник, але жителі зібрали більше 5 тисяч підписів проти. Донецькі вчені зробили незалежну екологічну експертизу наслідків роботи сміттєспалювального заводу для міста.

"Якщо зараз від розбоїв гине в рік 197 жителів Донецька, то від онкології помирає - втричі більше. А після початку роботи цього заводу в межах міста діоксинові опади покриють територію всього Донецька. У такому випадку число онкологічних хворих зросте в 3-4 рази", - говорить Сумінова.

Крім того активісти заявили, що їм погрожують. За останній рік мешканці вулиці Серпуховська, яка веде безпосередньо до місця передбачуваного будівництва, кілька разів потерпали від підпалів.

"У мене спалили хлів, але я навіть не хочу звертатися в міліцію, - сказала мешканка селища Чулковка Олена Єрохіна. - Раніше ми боролися з нелегальним сміттєвим полігоном - це звалище знаходиться в 6 км. Офіційно воно закрите 4 роки тому, але машини зі сміттям туди ганяють. Разом з ще однією активісткою і з працівником екологічної прокуратури ми вирішили простежити їхній шлях і потрапили на незаконне звалище. Нашу машину оточив десяток молодих бомжів з собаками. Зрозуміли, що зараз нас закопають, і давай звідти тікати. Так за нами гнався на джипі директор звалища. А прокурора, який нас супроводжував - звільнили. Його колеги тихенько сказали: "Даремно поліз не в свою справу". Ми домоглися, щоб на в'їзді на Серпуховську поставили заборонний знак для машин важче 8 тонн. Бачу - їде сміттєвоз, кажу даішнику, чому не штрафуєте? А він: "Наказали не чіпати".

25 січня о 10:00, в Донецьку біля входу в ДК Ювілейний відбулися збори і мітинг ініціативної групи громадян - противників будівництва сміттєспалювального заводу на території міста. Мешканці обурені спробами влади побудувати смертоносний завод на території міста.

Тетяна ЗАРОВНА
Джерело: Gazeta.ua

http://gazeta.ua/articles/np/_zhiteli-donecka-pidozryuyut-vladu-u-pidrobci-dokumentiv-schodo-smittespalyuvalno/419855
--

Повітря у Києві отруюватимуть ще чотири екологічно небезпечні заводи

2012-01-24T10:47:00.001+02:00

Київська міська влада планує будувати ще чотири заводи зі спалювання сміття. Про це на прес-конференції розповів директор Київського екологічно-культурного центру Володимир Борейко, передає кореспондент УНН.

"Міська влада переконана, що, побудувавши такі заводи з чотирьох сторін Києва, вони очистять місто від сміття. Насправді ж, це несе ще більшу екологічну загрозу для міста. Тому що все це казки, що сміттєспалювальні заводи не забруднюють повітря", - наголосив він.

Експерт вважає за краще побудувати заводи з переробки сміття.

Нагадаємо, 17 січня на Бортницькій станції аерації сталася аварія.Зокрема, на самопливному Лівобережному колекторі діаметром 3000 мм поряд з насосною станцією першого підйому стався провал розмірами 10 на 10 м та глибиною 8 м.
http://www.expres.ua/news/2012/01/24/58754

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Вторую очередь Дергачёвского полигона ТБО почти построили

2011-12-01T14:23:00.001+02:00

Строительство второй очереди Дергачёвского полигона твёрдых бытовых отходов подходит к концу.

Как рассказал директор Департамента коммунального хозяйства Харьковского городского совета Виктор Китанин, уже готов основной объект нового полигона — чаша котлована.

Она сделана по современным немецким технологиям, опробованным в Украине впервые. На дне котлована размещена специальная плёнка, которая выполняет функцию изолятора. Благодаря такой технологии вредные токсины не проникают в грунт. Кроме того, сейчас строители делают заезд в котлован для мусоровозов. Осталось обустроить территорию для спецоборудования, в частности, здесь установят немецкие насосы, которые будут фильтровать и выкачивать сточные воды из котлована.

«Согласно предписаниям органов санитарного надзора, Роганский полигон твёрдых бытовых отходов должен быть закрыт. Он находится неподалёку от международного аэропорта «Харьков», и птицы, обитающие на полигоне, мешают принятию самолётов тяжёлого класса», — подчеркнул директор Департамента коммунального хозяйства Виктор Китанин.На сегодня котлован на Дергачёвском полигоне огорожен, по периметру установлено дополнительное освещение.

«Здесь установлены три вышки, которые будут освещать полигон для того, чтобы можно было работать в ночное время, вывозить сюда мусор», — сообщил представитель фирмы-подрядчика по строительству второй очереди Дергачёвского полигона Вячеслав Курило.

Территория первой очереди Дергачёвского полигона уже заполнена полностью. Планируется, что карьер с мусором рекультивируют.

«Карьер будет укрыт специальной плёнкой и засыпан землёй. Это предотвратит распространение неприятных запахов, а в окружающую среду не будет попадать

никаких вредных веществ», — подчеркнул директор коммунального предприятия «Муниципальная компания по обращению с отходами» Николай Скляров.

Общая стоимость строительства второй очереди Дергачёвского полигона твёрдых бытовых отходов — 27 миллионов гривень. 4 миллиона на заключительные работы выделены из государственного бюджета. Большую часть суммы выделили власти Харькова из городского бюджета.

Третьей очередью полигона должен стать мусороперерабатывающий завод.

Источник: сайт Харьковского городского совета.

Редактор: Полина Мирер

Теги: Дергачевский мусорный полигон, ТБО, мусоросжигательный завод, мусор
http://www.mediaport.ua/news/city/79676/

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Рівненський сміттєпереробний завод запрацює у 2012. Сміттєзвалище закопають [+Фото]

2011-11-30T13:31:00.001+02:00

Уже наступного року на Рівненщині запрацює сміттєпереробний завод. Це буде перший в Україні завод такого типу. На місці будівництва побувала журналіст порталу OGO.ua.

На території Шпанівської сільської ради на Рівненщині триває будівництво сміттєпереробного заводу.

Міський голова Рівного Володимир Хомко каже — коли завод запрацює, на сміттєзвалищі розміщатимуть лише 5-6 відсотків сміття, решту – сортуватимуть та перероблятимуть у пальне.

— Пальне, отримане в результаті переробки, купуватиме Здолбунівський цементний завод для використання у виробничому процесі, - розповідає голова міста. — Це також вплине на екологічну ситуацію навколо міста. Адже крім видимих проблем, тут є ще й невидимі, такі як фільтрат, який просочується у ґрунтові води. Це перший в Україні завод такого типу. Думаю, вже в наступному році завод запрацює. У будівництво проінвестували уже 10 мільйонів гривень.

Представник німецьких інвесторів Конрад Мюллер розповідає про технологію роботи заводу.

— Усі зібрані міські відходи сортуватимуться вручну, потім автоматично, — каже Конрад Мюллер. — Після чого отримаємо матеріал, який роздроблятиметься і перероблятиметься на паливо. Обов'язково відділятимуть матеріал, який можна переробити на вторинну сировину та продати — скло, залізо, кольорові метали.

Що ж до гори сміття, яка назбиралася тут за півстоліття, то її не перероблятимуть, а просто накриють землею та засадять рослинами.

Категорія: Новини > Регіон

Автор: Тетяна ЗАКОРДОНЕЦЬ
http://www.ogo.ua/articles/view/2011-11-30/31052.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Переробка сміття: у Німеччині з’явиться контейнер для цінних відходів

2011-10-31T10:57:00.001+02:00

Дві третини сміття в Німеччині йде на переробку й використовується повторно. У майбутньому цей показник має зрости. Уряд схвалив запровадження нового виду контейнерів – для цінного сміття.

Німецький бундестаг затвердив новий закон про сміття, який має збільшити показник переробки відходів. Зараз він становить 65 відсотків, а у наступні 10 років, згідно з планами уряду ФРН, має зрости до 70 відсотків.

Від 2015 року у німецьких подвір'ях має з'явитися новий контейнер - для цінного сміття. Він має замінити нинішні жовті за кольором контейнери, в які жителі складають відходи з пластику. У новий контейнер можна буде кидати відходи, що містять і пластмасу, і метал. У часи, коли природні ресурси поступово зменшуються, відходи стають дедалі ціннішими, бо в них залишаються корисні речовини.

Сміття – це багатомільярдний бізнес

Компанії мають ставитися до відходів як до сировини, сказав міністр захисту довкілля Норберт Реттґен. За його словами, Німеччина має навчитися використовувати менше природних ресурсів, але при цьому досягати високих показників економічного зростання.

Сміттєспалювальний завод у Кельні

Опозиція, в тому числі фракція "Зелених", проголосувала проти закону, оскільки, на її думку, він недостатньо підтримує місцеві громади. Соціал-демократи та деякі природозахисні організації вважають, що новий закон занадто ліберальний і вимагають запровадження ще більш суворих норм.

Сміття у Німеччині – це бізнес, що стає дедалі прибутковішим. Оборот сміттєпереробної галузі щороку становить 50 мільярдів євро. Закон серед іншого передбачає сортування сміття по різних контейнерах – окремо папір, харчові відходи, вироби з металу, пластику та скла.

Щороку німці "виробляють" 50 мільйонів тонн сміття. Більшу частину з них переробляють, а близько 20 мільйонів тонн – спалюють на спеціальних заводах, що перебувають, як правило, у комунальній власності.

Роман Гончаренко / dpa / dapd
Редактор: Захар Бутирський

http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15498892,00.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Не европейская картинка, а харьковская реальность

2011-10-15T16:38:00.001+03:00

На Дергачевском полигоне вместо огромной свалки – современный завод, теплицы с овощами и собственное электричество.

На месте полигона ТБО в Дергачах – мусороперерабатывающий завод, возле которого растут деревья, а жители города научились раздельно собирать мусор. Все это – не кадр из фильма о европейской жизни, а вполне реальный ход событий для Харькова, который начнет набирать обороты уже в начале 2012 года. Превратить первую столицу в город с экологически правильным подходом к утилизации мусора должно участие в национальном проекте «Чистый город» и помощь словенского инвестора, который возьмется за строительство завода в Дергачах.

Стартом для реализации проекта «Реинжениринг сферы обращения с отходами в г. Харькова» стало подписание соглашения городского головы Харькова Геннадия Кернеса с гендиректором словенского предприятия «Riko» Янезом Шкрабецем 12 октября. «Мы подписали рамочное соглашение о строительстве в городе современного мусорного полигона и мусороперерабатывающего завода. Это даст возможность применить в Харькове европейские стандарты утилизации твердых бытовых отходов и раздельного сбора ТБО. Результатом всего этого будет повышение качества обслуживания в жилищно-коммунальной сфере города», - определил перспективы такого сотрудничества мэр Геннадий Кернес.

Как есть

О том, что городу-миллионнику необходим мусороперерабатывающий завод начали говорить давно. Одна из главных причин – немолодой возраст полигонов, в частности, Дергачевский обслуживает харьковчан с 1975 года. До 1998 года работал старый полигон, где было собрано более 20 млн. кубов твердых бытовых отходов. После его закрытия в 2006 году были проведены работы по рекультивации. Потом приняли решение о строительстве нового полигона, первая очередь которого сегодня уже функционирует, а вторую планируют сдать в декабре. Этого полигона должно хватить на 6 лет, но для решения проблемы утилизации отходов минимум на 20 лет принято решение о строительстве мусороперерабатывающего завода и полигона отвечающего современным требованиям украинского и европейского природоохранного законодательства.

Как будет

По словам советника мэра Игоря Ялдина, в 2012-2013 гг. в Харькове будет реализован совершенно новый подход по утилизации ТБО. «Проект будет осуществлен совместно с компанией «Riko». В целом это рамочное соглашение регулирует срок в два года на реализацию и ориентировочно его стоимость обозначена в 25 млн. евро» - говорит Игорь Владимирович. В идеале, к концу 2013 года горожане должны получить на территории нынешнего Дергачевского полигона современный мусороперерабатывающий завод с сортировочными линиями, систему сбора свалочного газа из уже существующих и нового полигона, от которого не будет ни запаха, ни загрязнения подземных вод, ни опасности возникновения пожаров, а также электростанцию. Там опасный газ будут превращать в полезную и прибыльную электроэнергию, которую Харьков будет продавать по «зеленому тарифу» (1,43 грн за 1 квт/час – авт.). А тепло, которое возникнет при обработке газа, планируют пустить на выращивание овощей. «В дальнейшем старый полигон мы приведем в соответствие с экологическими стандартами безопасности. Дальше предполагается построить там теплицу и выращивать овощи», - объяснил Геннадий Кернес.

Но для начала в мэрии планируют решить несколько задач. Первая – нововведение, которое не оставит в стороне ни одного жителя города – раздельный сбор бытовых отходов. Согласно проекту – в харьковских дворах должны появиться два вида контейнеров: в первый горожане будут выбрасывать вторсырье (например, бумагу, пластик – авт.), во второй – то, что переработать нельзя и органические отходы. Такие правила, уверен советник городского головы Федор Лученко, в Харькове приживутся, ведь именно первая столица стала пионером Украине в раздельном сборе ТБО. «Харьков в 2004 году начал вводить раздельный сбор, а в 2006 году технологию сбора отходов в два контейнера предложил Киеву. Раздельный сбор – это уменьшение экологической нагрузки на окружающую среду за счет уменьшение расходования природных ресурсов путем возврата в цикл производства вторичных материалов, а также продление срока действия существующих полигонов ТБО за счет уменьшения объемов отходов» - объясняет Федор Васильевич. Закупку контейнеров в планах начать в третьем квартале следующего года, а в начале 2013 на улицах города появятся европейские мусоровозы. Новые технологии, естественно, повлекут за собой изменения и тарифов на вывоз ТБО. Их пересмотрят к концу 2013 года, когда планируют ввести в эксплуатацию мусороперерабатывающий комплекс. Но, скорее всего, тариф на вывоз и утилизацию ТБО будет выведен из квартплаты в отдельный платеж.

В мэрии на реализацию проекта настроены решительно, тем более, что намерения инвестора серьезные: соглашение было подписано в присутствии президента Республики Словения Данила Трюка.

Наталья Яковенко

http://www.segodnya.ua/news/14299200.html

«Погляд на тиждень»: Сміття сортуватимуть і можливо, навіть спалюватимуть на території Львова.

2011-10-10T13:38:00.000+03:00

Така інформація зворохобила місто з подачі мерії. Відразу кілька чиновників заявили – до Львова везуть лінію сортування сміття, яку встановлять біля комунальної ТЕЦ-2 на вулиці Пластовій. Міський голова Андрій Садовий запевняє: спалення сміття на ТЕЦ-2 дозволить і проблему Грибович частково вирішити, і на паливі для обігріву будинків зекономити. Однак санепідемстанція категорично проти. Детальніше – у інформаційно-аналітичній програмі «Погляд на тиждень» на телеканалі «ZIK».

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Японцы научат украинцев высокотехнологично сжигать мусор

2011-09-21T16:55:00.001+03:00

Японская New Energy and Industrial Technology Development Organization ("Организация по разработке новых энергетических и промышленных технологий", NEDO) поможет Украине построить современные заводы по переработке мусора - об этом шла речь на встрече в понедельник в Киеве министра экологии и природных ресурсов Украины Николая Злочевского с главой NEDO Хидео Хато.

"Мы готовы способствовать использованию новейших технологий в этой сфере", - цитирует Хато сайт украинского правительства.

Стороны уделили особое внимание вопросу реконструкции и модернизации киевского мусороперерабатывающего завода "Энергия", что позволит значительно улучшить состояние окружающей среды украинской столицы.

Следующим важным шагом в рамках сотрудничества Украины и Японии будет строительство новых заводов по переработке мусора в городах-миллионниках (на Украине население миллион и более человек, помимо Киева, имеют Харьков, Донецк, Днепропетровск и Одесса).

"В проектах, которые решат проблему мусора в городах Украины, заинтересованы обе стороны, и мы начнем реализовывать их в кратчайшие сроки", - цитирует Злочевского сайт кабмина.

NEDO - крупнейшая организация Японии (в 2003 году преобразована в административное агентство) по содействию научным исследованиям и развитию, а также размещение промышленных, энергетических и экологических технологий. Бюджет организации в основном формируется за счет финансирования японского правительства.

http://ecoportal.su/news.php?id=56623

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Чверть медичних відходів – небезпечні

2011-09-16T10:18:00.001+03:00

До 25% медичних відходів у світі можуть створювати серйозну небезпеку для здоров'я.

Тому для вирішення цієї проблеми необхідно прийняти низку законодавчих, адміністративних, політичних та просвітницьких заходів. Про це заявив у середу на 18-й сесії Ради ООН з прав людини, що проходить зараз у Женеві, спеціальний доповідач ООН Калін Георгеску.

До числа небезпечних медичних відходів віднесені «інфекційні відходи, гострі предмети, анатомічні і патологічні відходи, застарілі або прострочені хімічні продукти, фармацевтичні препарати і радіоактивні матеріали».

Небезпечні речовини, що містяться в медичних відходах, можуть викликати деякі форми раку, СНІД, вірусні гепатити, черевний тиф, менінгіт і сказ.

Експерт ООН навів приклади деяких трагічних випадків, пов'язаних з контактами людей з медичними відходами. У 1988 році 4 людини померли від гострого радіаційного синдрому і 28 отримали серйозні радіаційні опіки після неналежного видалення обладнання для радіотерапевтичного лікування в бразильському штаті Гоянія. Подібні нещасні випадки сталися в Алжирі, Марокко, Мексиці.

http://faktu.ictv.ua/index/read-news/id/1430202#main

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Экологи конфликтуют с мэрией из-за мусоросжигающих заводов

2011-09-13T11:51:00.001+03:00

Зеленые ищут пути отходов

Экологи конфликтуют с мэрией из-за мусоросжигающих заводов

Выступая перед зданием мэрии, экологи пытались показать, как столичная программа охраны окружающей среды может изменить облик москвича

Фото: Василий Шапошников / Коммерсантъ

Вся галерея

Крупнейшие экологические организации, в том числе Всемирный фонд дикой природы (WWF) и Greenpeace, выступили против принятия столичной программы охраны окружающей среды на 2012-2016 годы. Зеленые опасаются, что в Москве начнут строить мусоросжигающие заводы (МСЗ), которые в проекте названы "предприятиями, использующими отходы для выработки энергии". В мэрии утверждают, что экологи все перепутали, новых заводов строиться не будет, но признают, что отказаться от сжигания мусора Москва не может.

Проект программы "Охрана окружающей среды" на 2012-2016 годы стоимостью 184 млрд руб. состоит из девяти подпрограмм. Возмущение экологов вызвала подпрограмма "Отходы". В Greenpeace заявили, что многие ее показатели были скопированы из постановления мэрии 313-ПП, которое в 2008 году разрешало строительство шести МСЗ в городе. Например, показатели о сокращении к 2016 году доли захоронения отходов на полигонах с нынешних 82% до 27%. Особую тревогу вызвал пункт о строительстве "предприятий, использующих отходы для выработки тепловой и электрической энергии". "Это МСЗ, только написано другими словами",— уверен координатор токсической программы "Гринпис России" Алексей Киселев.

Сейчас в Москве действуют три МСЗ в Северо-Восточном, Южном и Восточном округах. В 2008 году бывший мэр Юрий Лужков распорядился построить к 2015 году еще шесть МСЗ, что вызвало скандал. Представители "Гринпис России" провели протестные акции и инициировали сбор подписей под обращением к президенту Дмитрию Медведеву, поясняя, что проживание в километровой зоне от завода удваивает риск онкологических заболеваний. В итоге господин Лужков заявил о том, что МСЗ строиться не будут. Об этом же заявлял и мэр Сергей Собянин.

Сколько именно должно появиться в Москве предприятий по переработке мусора в энергию и где именно, документ не уточняет. В "Гринпис России" предполагают, что речь идет о десяти заводах к 2016 году. Экологов также возмущает существование нескольких вариантов проекта программы. По словам господина Киселева, в первой версии (есть в распоряжении "Ъ") было "по пунктам расписано, сколько денег выделяется на строительство заводов", но после возмущения экологов якобы "появился усеченный вариант, в котором вообще не прописаны почти никакие мероприятия". "Мэрия явно будет обсуждать первый вариант. А общественность обманывают",— считают в "Гринпис России". При этом "предприятия, использующие отходы для выработки энергии" упоминаются в обоих вариантах проекта.

Против принятия программы также выступают организация "Беллона", где требуют включить в текст раздел о радиационной безопасности населения, и Всемирный фонд дикой природы (WWF). Директора по природоохранной политике WWF России Евгения Шварца не устраивает, например, отсутствие в программе "системы раздельного сбора мусора", а также сроков и путей перехода автотранспорта на топливо стандартов "Евро-4" и "Евро-5". Активисты из группы "За общероссийское экологическое движение" вчера провели флешмоб с требованием отправить программу на доработку. Одетые в резиновые маски мутантов экологи бродили у здания мэрии с плакатом "Не улучшаем, а консервируем. Воздух 2010", пока их не забрала полиция.

В департаменте природопользования и охраны окружающей среды Москвы заверили, что экологи все перепутали и новых МСЗ строиться не будет. На вопрос о предприятиях по выработке энергии в пресс-службе ведомства ответили, что речь идет о модернизации действующих МСЗ, затруднившись пояснить, когда и как это будет сделано. При этом в департаменте признали, что Москва планирует создавать новые центры переработки мусора, где "незначительная его часть будет сжигаться", но заверили, что их построят за пределами города "в смежных областях Центрального федерального округа". В пресс-службе также отметили, что "мусоросжигание применяется в любой стране мира и отказаться от этого нельзя". В "Гринпис России" пообещали в случае одобрения программы собрать свыше 100 тыс. подписей за ее отмену.

Александр Ворон
Газета "Коммерсантъ", №170 (4711), 13.09.2011

Переробка сміття- (Відео з новин 24 каналу)

2011-09-11T10:46:00.002+03:00

Якість життя в Україні залежить від сміття. Питання його збору і утилізації впливає на екологічну безпеку усієї держави.

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Мінекології погодило закриття Грибовицького сміттєзвалища

2011-08-31T11:45:00.001+03:00

Фото: Грибовицьке сміттєзвалище

Джерело: ZAXID.NET

Міністерство екології та природних ресурсів України надало позитивний висновок щодо розв'язання екологічної проблеми експлуатації Львівського сміттєзвалища та сховища кислих гудронів у с. В. Грибовичі Жовківського району.

Про це йшлося на нараді у Львівській ОДА 29 серпня, повідомили ZAXID.NET в прес-службі облдержадміністрації. На нараді з інформаційним повідомленням виступили Львівський міський голова Андрій Садовий заступники Львівського міського голови Володимир Шевчук та Олег Синютка.
Зокрема, під час наради повідомлено, що укладена угода з Міжнародною фінансовою корпорацією щодо підготовки проектних пропозицій будівництва об'єкту поводження з твердими побутовими відходами. Напрацьовано з ДП "Укрекоресурси" питання, пов'язане з фінансуванням монтажу сміттєсортувальної лінії на території ТЕЦ-2 у м. Львові.
На нараді прийняті відповідні рішення щодо термінів розробки комплексного проекту закриття Львівського сміттєзвалища за результатами конкурсного відбору виконавця робіт, заходів щодо відбору земельної ділянки під сучасний екологічний полігон, завершення фінансування з міського бюджету соціально-побутових проблем населених пунктів Жовківського району.

Джерело:

ZAXID.NET

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Недалеко від Рівного почалося будівництво сміттєпереробного заводу

2011-08-29T16:04:00.001+03:00

Новий сміттєпереробний завод повинен запрацювати вже через три місяці azregionaldevelopment.az

Недалеко від Рівного почалося будівництво сміттєпереробного заводу, на якому з відходів вироблятимуть паливо.

Міський голова Рівного Володимир Хомко повідомив журналістам, що весь процес переробки сміття в сурогатне паливо буде екологічно безпечним.

Відкриття заводу вирішить проблему утилізації сміття, оскільки міський полігон відходів майже вичерпав свій ресурс.

Будівництво, придбання обладнання та реконструкція печей, у яких будуть спалювати сурогатне паливо, обійдеться німецьким інвесторам у 16 мільйонів євро.

Отримане паливо будуть відправляти на завод компанії Дікергоф (колишній ВАТ Здолбунівський цементно-шиферний комбінат), де його будуть використовувати у виробничому процесі.

На думку фахівців, аналогів такого сміттєпереробного заводу, який будують неподалік від Рівного, немає в жодній країні СНД, а у всій Європі таких заводів лише вісім.

Як зазначив Хомко, на сміттєпереробному заводі буде перероблятися 90% сміття, зібраного в Рівному.

Підприємство буде переробляти лише те сміття, який пролежало на свіжому повітрі не більше трьох діб. Тому зараз міська влада вирішує, що робити з тисячами тонн відходів, що накопичилися на звалищі.

Новий сміттєпереробний завод повинен запрацювати вже через три місяці і до нового року виробити перші партії сурогатного палива.

Нагадаємо, що 28 липня київська міськдержадміністрація оголосила конкурс по залученню інвесторів для будівництва сміттєпереробного комплексу вартістю 2-3 млн євро.

Згідно з повідомленням, сміттєпереробний комплекс планується розташувати в Дарницькому районі столиці по вулиці Колекторна, 44, де зараз знаходиться завод Енергія. Потужність комплексу складе 240 тисяч тонн побутових відходів на рік.

За матерiалами: УНІАН
http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1255178-nedaleko-vid-rivnogo-pochalosya-budivnictvo-smittepererobnogo-zavodu

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Украинцам некуда сдавать устаревшую бытовую технику и батарейки

2011-08-13T22:06:00.002+03:00

Видео 11.4 Мб: Пока многие украинцы просто складируют отработанные батарейки. Канал "Интер"

Использованные батарейки, лампочки и бытовая техника - угроза экологии Украины. Большинство этих опасных отходов оказываются не на специальных предприятиях по утилизации, а на свалках, говорят экологи. Токсичные вещества из них - просачиваются в грунт и воду. Почему так происходит, и могул ли сознательные украинцы принести отработавшие батарейки и лампочки в специальные пункты приема - выяснял Максим Урлапов.

Ежегодно в Украину ввозят триста миллионов батареек. Такие данные Государственной таможенной службы. На всех значок - перечеркнутое мусорное ведро. Но большинство украинцев все же выбрасывают батарейки вместе с остальными отходами. Элементы питания оказываются на свалках и полигонах - там происходит процесс их окисления.

Владимир Борейко, эколог:

- Тяжелые металлы, их соли - это очень серьезно. Ведь, собственно говоря, там буквально тысячные какие-то миллиграммы достаточны для того, чтобы свалить быка. Для окружающей среды - это прежде всего загрязнение почвы и подземных вод, для человека - это прежде всего рост раковых заболеваний.

Батарейки должны собирать отдельно и вывозить на утилизацию. Вот только точек приема - куда бы обычные граждане могли их принести нет даже в Киеве. Этот пункт сейчас работает исключительно для предприятий. Чтобы сдать сюда батарейку нужно заплатить семьдесят копеек.

Принимают здесь также системные блоки, мониторы и кинескопы. Берут за это около пятидесяти гривен за штуку. Разбирают на части вручную - и отправляют на переработку.

Максим Урлапов, корреспондент:

- Здесь вся таблица Менделеева - от драгоценных металлов - они в микроскопических количествах есть в электронных платах - до токсичных веществ в элементах питания.

По закону предприятия обязаны сдавать технику б/у на утилизацию. Но директор этого пункта сетует - большинство из них - не хотят платить - легче выбросить все на свалку. Принять технику - несколько раз просили неравнодушные к проблемам экологии киевляне. Здесь шли на встречу - в качестве исключения.

Носаченко Юрий, заместитель директора предприятия по переработке опасных отходов:

- Воодушевляет такой энтузиазм - представьте себе - не выбросить возле дома в контейнер, а привезти его через весь город.

Над тем, чтобы в Киеве все же появились пункты приема опасных отходов - работает столичная администрация. Пока все на этапе сбора информации и разработки проектов.

Владимир Казачук, заместитель начальника главного управления комунального хозяйства КГГА:

- Схема - вона скаже, що на такий то район з такою-то кількістю населення де по нормативам повинна накопичитися тако-то кількість цих відходів, повинна бути така-то кількість, яка збере ось скільки-то.

А пока многие украинцы просто складируют отработанные батарейки, лампочки с ртутью и неисправную технику. Киевлянин Игорь Сериенко - иногда даже подбирает батарейки на улице.

Так Игорь делает уже десять лет. Его квартира давно бы превратилась в склад. Но он избавляется от батареек, когда ездит за рубеж. Показывает фотографии - он с родственниками в Европе бросает батарейки в ящики, специально установленные во всех крупных магазинах. Или же - к каждому двору подъезжают специальные машины, чтобы забрать у жителей опасные отходы. Так, например - это происходит в Брюсселе.

Этьен Корнесс, представитель организации по сбору мусора "Чистота Брюсселя":

- Жители столицы должны сортировать мусор по закону. Если они закон нарушают, то платят штраф - от 62-х до 625-ти евро.

Но начинали европейцы не со штрафов, а с массовой кампании - через газеты, радио и телевидение - им разъясняли - выбросишь батарейку в урну - будешь пить отравленную воду.

Максим Урлапов, Вадим Свиридонов, "Подробности", Телеканал "Интер".

Подробности-ТВ

§ TURTLE NEWS: [WASTE] У Рівному визначили, хто будуватиме сміттєпереробний завод.

2011-08-11T19:52:00.001+03:00

Участь у першому турі тендера взяли 11 організацій з Рівного, Львова, Києва. До другого туру потрапили 4 організації.

27 липня 2011 року відбулося розкриття тендерної пропозиції щодо будівництва сміттєпереробного заводу в Рівному тендерною комісією у складі Мюллера Конрада – генерального директора "УКРЕКО-ІНДАСТРІ", Естремського Сергія – директора "УКРЕКО-ІНДАСТРІ", Євтушенка Святослава – координатора будівництва сміттєпереробного заводу та представників підприємств – претендентів на перемогу в тендері з будівництва сміттєпереробного заводу в Рівному.

Участь у першому турі тендера взяли 11 організацій з Рівного, Львова, Києва. До другого туру потрапили 4 організації (ТОВ "Комфорт-Еко" м. Рівне, ТОВ "Екорембуд" м. Рівне, ТОВ "АВР" м. Львів, ТОВ "Промбуд 3" м. Рівне), що запропонували найкращі тендерні пропозиції.

Процес визначення переможця тривав близько двох тижнів. Сьогодні 9.00 підписано договір генерального підряду, за яким сміттєпереробний завод у Рівному будуватиме ТОВ "Промбуд 3" з Рівного.

http://www.ogo.ua/articles/view/2011-08-11/29661.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Днепропетровская ОГА построит в области три завода по утилизации бытовых отходов

2011-08-09T17:42:00.001+03:00

Днепропетровская областная государственная администрация планирует построить в области три завода по сортировке и утилизации твердых бытовых отходов, заявил заместитель председателя Днепропетровской облгосадминистрации Геннадий Темник, сообщили в пресс-службе администрации.

В частности, в Днепропетровске планируется создать два региональных мусороперерабатывающих комплекса. Комплекс «Правобережный», мощностью 500 тыс. тонн в год, будет обслуживать правобережную часть Днепропетровска. Ориентировочная площадь земельного участка комплекса - 18-22 га. Комплекс «Левобережный» мощностью 200 тыс. тонн в год, будет обслуживать левобережную часть областного центра, а также северную часть города Новомосковск. Ориентировочная площадь земельного участка, на котором расположится комплекс, - 10-15 га. Третий, мусоросжигательный завод, планируется построить в Кривом Роге. Предполагается, что он при сжигании твердых бытовых отходов будет выделять тепловую энергию, которая частично будет обеспечивать систему теплоснабжения города.

В данный момент Днепропетровская ОГА проводит публичный выбор стратегического партнера в сфере обращения с ТБО.

«Сегодня проводим публичный выбор стратегического партнера Днепропетровской области для реализации масштабных проектов в сфере обращения с отходами на основе экспертных оценок», - сказал Г.Темник. Он отметил, что на основании презентаций участников эксперты изучат представленные материалы. После этого, по словам заместителя председателя облгосадминистрации, по оценкам экспертов будет избран стратегический партнер Днепропетровской области в сфере обращения с ТБО.

В ходе совещания свои предложения по утилизации ТБО представили: компания Biogasprom AB, EcoEnergy Scandinavia, ООО «Корпорация восток запад спецстрой»; компания Lennox, ООО «Весь мир»; компании ArrowBio-Ukrainе; инновационно-инвестиционная компания «Альтэнерго».

Building.ua
http://building.ua/index.php?PGID=37&NID=26096

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Рівненські науковці планують законсервувати сміття туфами [+Відео]

2011-08-07T12:54:00.002+03:00

Його там аж 5 мільйонів тонн — назбираних протягом півстоліття. Нове ж сміття перероблятимуть на сміттєпереробному заводі.

Двадцять два гектари під сміттям за три кілометри від обласного центру — гарне місце підзаробітку. Сюди от уже 18 років, мов на роботу, приходить 73-річна пенсіонерка. Каже: 983 гривні пенсії бракує. А за тиждень у непотребі можна назбирати паперу, пластику, металу й скла на 250 гривень. Уже цієї осені підзаробіток зменшиться. Половину рівненського сміття возитимуть на сміттєпереробне підприємство. Воно з'явиться за деревами. Почати спорудження планують за тиждень-два.

Сміттєпереробне підприємство постане за кошт німців. 16 мільйонів євро товариство, яке спеціалізується на виробництві цементу та бетону, вкладе у модернізацію печей на підприємстві "Волинь-Цемент", будівництво та оснащення, власне, сміттєпереробного заводу й сміттєві баки та сміттєвози, — пояснює координатор проекту.

Начальник комунального підприємства, яке не має стосунку до виробництва цементу, але вивозить сміття з іншої половини міста, мудрує на тим, де висипати непотріб. За два роки його договір закінчиться.

У санстанції кажуть: екологічної загрози від сміттєзвалища немає, регулярно на дослідження беруть проби ґрунту й води.

Ті, хто живуть за 300 метрів від смітника, теж на якість питної води не нарікають.

А щоб не було шкоди ще й від газу метану, який утворюється у смітті, рівненські науковці ще чотири роки тому пропонували накрити звалище природним абсорбентом — туфами.

Туфів на Рівненщині вистачає, каже професор. Затрати із туфом порівнює із затратами на землю та глину, якими пересипають непотріб на звалищі.

Категорія: Новини > Регіон

Автор: Джерело: "Рівне 1"
http://www.ogo.ua/articles/view/2011-08-04/29587.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Влада більше не буде травити киян димом від сміття

2011-08-07T12:46:00.001+03:00

Київ планує звести до мінімуму спалювання сміттєвих відходів. Про це сказав начальник Головного управління управління комунального господарства КМДА Дмитро Новицький.

«Наша ідеологія зводиться до того, щоб застосовувати спалювання сміття лише в окремих випадках, як виключення», - зазначив Новицький.

За його словами, будівництво нового сміттєспалювального заводу є нереальним та нерентабельним проектом.

Нагадаємо, попри всі протести сміттєспалювальний завод розташований у Києві на Уманській, який закрили ще наприкінці минулого року, знову запрацює, однак за іншою адресою. Він працюватиме на території залізничної станції Київ-Волинський.

За матеріалами: «УНН».

Київ.comments.ua

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Вінницю завалить сміттям? Будівництво нового сміттєзвалища під питанням

2011-08-07T12:42:00.001+03:00

A A A
Размер шрифта: Питання про те, куди Вінниця буде складати своє сміття, знову відкрите. Жителі Людавки, села, де мають будувати сміттєзвалище і сміттєпереробний продовжують протестувати проти такого сусідства. Тим часом із підписами на дозвільних документах відбувається щось дивне. А комісія, яка розглядала законність будівництва, знайшла численні порушення.

Спорудження нового сміттєзвалища у Людавці, яке мало б порятувати Вінницю від сміття, під загрозою. Дозвільники документами на будівництво жонглюють у Києві.

Нові пристрасті навколо майбутнього полігону закипіли з вини Міністерства екології. Спочатку там відкликали підпис свого вінницького еколога під документом на будівництво полігону. Без такого підпису містобудівне обґрунтування втратило силу. Потім Мінекології відкликало... відкликання підпису. Заступник міністра, пан Мормуль, підписав новий документ про те, що будівництво сміттєпереробного заводу на території Людавської сільради не суперечить чинному природоохоронному законодавству.

Тим часом керівник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Юрій Дубовий уже встиг поінформував голову обласної ради про те, що містобудівне обґрунтування втратило чинність. Жителі Людавки і навколишніх сіл, нарешті відчули себе переможцями. Втім, дарма.

Як уже повідомляла «20 хвилин» (01.08.2011), представники трьох територіальних громад, які межують з майбутнім полігоном – Людавки, Куриловець та Почапинець - провели ще одну акцію протесту біля приміщення обласної влади.

Три села протестували

- Відкликання підпису чиновника вважаємо своєю, хай невеликою, але перемогою, - каже сільський голова Людавки Роман Пашковський. – Для нас дуже важливо, що нарешті в Києві хоча б вникли у суть справи, дослухалися до голосу людей. Бо ж тут нас мало не щодня переконують, що всі документи відповідають чинному законодавству. Та ще й звинувачують у тому, що підбурюємо людей на акції протесту. Як керівник громади, не можу стримувати людей захищати своє Конституційне право на можливість жити в екологічно чистих умовах.

На час розмови керівник сільради ще не знав про те, що міністерські чиновники уже повністю змінили свою думку.

На черговій акції протесту, що відбулася у Вінниці біля будинку облдержадміністрації, сільського голови Людавки не було серед його односельців. Земляки кажуть, що його так залякали, що навіть заяву забрав із суду. Роман Пашковський звернувся з позовом до суду, щоб визнати недійсним договір про передачу землі під завод і полігон. Та невдовзі відкликав свій позов. Те саме зробив ще один голова села Курилівці.

Читали вірші

Крім земель цих сіл, поблизу лісу знаходиться територія села Почапинці. Представники цих трьох громад з плакатами в руках вимагали у обласної влади захистити їхні права, не дати можливості паплюжити лісові угіддя. Серед мітингуючих були і жителі дачного містечка. Його територія найближче прилягає до майбутнього смітттєзвалища.

Хоч сільського голови Людавки на мітингу не було, його ім'я згадували неодноразово. Перехожим роздавали написаний головою вірш на знак протесту будівництва екологічно небезпечних об'єктів на території села. Читали його і на мітингу.

Комісія проти будівництва

Після звернення жителів названих сіл до обласної ради, її голова Сергій Татусяк розпорядився створити комісію. Члени якої уважно вивчили питання і виявили низку порушень. Про це говорили під час згаданого мітингу. Щоправда, розмова відбувалася не на вулиці, а в залі облради, куди запросили представників від громади. Голова комісії, депутат облради Микола Андрусишин уточнив, що висновки комісії, це ще не висновки облради. Але порушень виявили більш ніж достатньо. Починаються ці порушення з розпорядження колишнього голови облдержадміністрації за №70 від 18.02.2010 року. Цим документом надано у постійне користування управлінню комунального господарства міськради земельну ділянку площею 148,8 га на території Людавської сільради.

- Тодішнє керівництво обласної адміністрації тим самим перевищило свої повноваження, - сказали в комісії. – По-перше, відсутній документ про надання згоди Міністерства оборони на передачу землі. По-друге, Кабмін надав дозвіл тільки на передачу майнового комплексу, а не землі. Тим часом обласна адміністрація посилається саме на цей урядовий документ. Хоча про землю там нема ні слова. Земля дотепер знаходиться у розпорядженні військового відомства.

Інтереси місцевих не врахували

Тоді ж обласна адміністрація допустила ще одне грубе порушення: змінила цільове призначення згаданої земельної ділянки. Перевела ділянку із категорії земель оборони, заліснених різними породами дерев, до земель промислового призначення. Вирішення такого питання, за законом, віднесене тільки до компетенції Кабміну.

Не згадувалося на засіданні комісії тільки про новий наказ Мінекології. Про його існування журналіст дізнався у міськраді. Однак нікого з міськради під час обговорення питання не було. Там кажуть, що не мали з цього приводу запрошень. А в комісії - що повідомляли про засідання.

Порушення законодавства виявила також прокуратура області. Голові Жмеринської райдержадміністрації Юрію Твердохлібу внесено подання про порушення законодавства під час проведення громадських слухань. Зокрема, зазначено, що організатори слухань не врахували інтереси місцевих територіальних громад. А їхніх представників навіть позбавили можливості брати участь у голосуванні.

- У нас є інформація про те, що дане питання знаходиться на контролі у Генеральній прокуратурі, – сказав один з членів комісії.

Коментарі

Микола Андрусишин, голова комісії з вивчення питання законності будівництва сміттєпереробного заводу і сміттєзвалища на території Людавки:

- Комісія виявила дуже багато порушень. Дивно, що їх допустили посадовці високого рангу. Хоча ніхто з них не поніс за це відповідальності. Ми за те, щоб місто мало і завод, і новий полігон для відходів, бо це одна з найважливіших проблем. Але ж робити це треба на законних підставах, а не так, як в даному випадку – з порушенням діючих законів.

Вражає, наскільки зухвало знехтували думкою людей. Жмеринські керівники повідомили, що «думку людей враховано», насправді учасникам слухань навіть не дали можливості взяти участь у голосуванні. Висновки комісії будуть направлені у Кабінет Міністрів, у компетенції якого знаходиться вирішення питань передачі земель Міністерства оборони у комунальну власність. Члени комісії, це посадові особи, які наділені повноваженнями контролю за використанням та охороною земель. Приємно відзначити, що більшість членів комісії підтримують зроблені висновки.

Ігор Корольчук, директор міського департаменту благоустрою та комунального господарства:

- Міністерство екології скасувало свій наказ про відкликання підпису, у зв'язку з тим, що набув чинності закон «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто, екологи підтвердили свій попередній висновок про те, що використання земельної ділянки на території Людавської сільради для будівництва сміттєпереробного заводу та створення комплексу по знешкодженню побутових відходів не суперечить природоохоронному законодавству. З приводу інших порушень, вони дійсно є, але незначні.

За словами співрозмовника, у даний час триває пошук коштів на розробку проектно-технічної документації для будівництва заводу і комплексу у Людавці.

- Ведемо переговори з представниками інвесторів, - додав Ігор Корольчук. – Угоду підпишемо з тими, хто запропонує найбільш вигідні умови. Наміри про співпрацю у спорудженні такого важливого для міста об'єкта уже висловили представники однієї відомої компанії з Німеччини.

http://vn.20minut.ua/news/10203322

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Про бізнес «на смітті»

2011-08-07T12:31:00.001+03:00

Євген РОМАНЕНКО: На відходах міста з населенням у 300 тисяч можна щороку заробляти мінімум один мільйон доларів

	ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Незабаром за українським сміттям стежитимуть із космосу. Про це вчора на прес-брифінгу повідомив міністр екології та природних ресурсів України Микола Злочевський. За його словами, очолюване ним відомство розробило програму космічного моніторингу, яка дозволяє контролювати появу несанкціонованих звалищ. Ознайомитися з планом реалізації й завданнями, які Мінприроди хоче розв'язати таким шляхом, можна буде вже у вересні цього року.

Тим часом уповноважене урядом державне підприємство «Укрекоресурси» працює над тим, щоб ці несанкціоновані звалища взагалі не утворювалися. До того ж, там сподіваються, що в найближчому майбутньому Україна зможе повторити досвід Японії і позбутися навіть легальних сміттєвих полігонів. Щоб бажане зробити реальним, потрібно не так вже й багато — усього лише виховати в населення господарське ставлення до відходів. Роздільне збирання сміття має стати нормою життя, а переробка вторсировини — джерелом доходу для державного бюджету.

Як в Україні можна робити гроші зі сміття та хто і як сьогодні заробляє на відходах, «День» запитав у директора державного підприємства «Укрекоресурси» Євгена РОМАНЕНКА:

— У яких регіонах України маємо найбільшу проблему зі збором та утилізацію сміття?

— У густонаселених. Зокрема, найбільше запитань сьогодні викликає Київ і Львів. Основною причиною такого становища є недосконала система збирання сміття — разом із твердими побутовими відходами збирають будівельні, органічні тощо.

Нині система роздільного збирання сміття налагоджена лише в 53 населених пунктах України. А лише у вісьмох працюють сміттєсортувальні лінії. Ці потужності дозволяють переробляти та утилізувати лише 7% побутових відходів. Тимчасом як у світі є країни, які вже досягли показник майже 100%. От наприклад, у Німеччині, США, Японії полігонів сміття взагалі немає. У них утилізують 97% сміття. Лише 3—5% особливо шкідливих відходів утилізують спецметодом, усе інше йде на переробку. Що ж до України, то якщо ми в найближчому майбутньому вийдемо на 30%, то це буде фурор.

А для цього нам треба активніше залучати імпортерів і виробників товарів у тарі й упаковці, як це роблять сьогодні країни ЄС.

— Я так розумію, саме це очолюване вами державне підприємство «Укрекоресурси» і має робити?

— Так. У нас багато напрямів роботи. І один з основних — робота з іноземними виробниками. Сьогодні кожен імпортер повинен укласти з нами угоду, відповідно до якої наше підприємство зобов'язується відшукати, відсортувати й утилізувати упаковку його товару, а він — оплатити цей процес. Близько 98% товарів, які перетинають український кордон, мають упаковку. Таким чином, наше підприємство отримує близько 10 мільйонів гривень щомісячно.

За такою ж схемою ми повинні працювати і з внутрішнім товаровиробником. Відповідне законодавство зобов'язує кожне підприємство, яке виробляє товари в Україні, укладати з нами угоду. Однак, як завжди, у нас є певна колізія: законодавство, звичайно, зобов'язує, проте не передбачає санкцій за невиконання вимог. Тобто угоду з нами підприємець укладає добровільно. Якщо ж він цього робити не хоче, ми не спроможні його примусити.

— І скільки вітчизняних товаровиробників уже уклали угоди з вами?

— Близько 3%. Більшість із них працює на експорт, тож мусить виконувати вимоги дотримання екологічних норм. Звичайно, є й такі, що укладають ці угоди з якихось патріотичних почуттів.

— А які це галузі?

— Усі потроху. Важко сказати конкретно. Адже поки що це аматорська справа. Ми пробували зробити це більш системно й цивілізовано, провели декілька нарад із губернаторами, розповідали, що можемо допомогти поставити потрібну техніку, навчити, як заробляти для міста на відходах. Усі кивають головами, обіцяють завтра ж за це взятися, зібрати директорів підприємств, які працюють в регіоні, але далі — нічого: справу чомусь спускають на гальмах. За два місяці, поки я працюю на цій посаді, ми об'їхали з десяток областей, а справа ще й досі не зрушила з мертвої точки...

— Можливо, державі треба ввести санкції для внутрішнього виробника, який відмовляється укладати вищезгадані угоди?

— Ця медаль має два боки. З одного боку, це можна зробити, але виникає питання, наскільки це буде правильно. Адже, по суті, це буде додатковий «податок». Тому одразу викличе хвилю обурень і протестів. Звичайно, тут треба вольове політичне рішення.

З другого боку, держава повинна прозоро звітувати, як саме вона витрачає зібрані в підприємців кошти. Бо мені сьогодні часто доводиться спілкуватися з власниками підприємств, а вони у мене допитуються: « А ти реально сортуєш сміття, ти реально це все робиш?».

Тому тут стоїть завдання, по-перше, показати виробнику, що сміття справді збирають, сортують і утилізують. І тоді вже можна приходити й казати: «Дивись, воно працює».

Інше питання — з виробниками, які працюють із тетрапаківською упаковкою. Це досить цікава сировина, вона не є макулатурою. У всіх, хто працює з вторсировиною, сьогодні склади забиті цією упаковкою, бо в Україні її не перероблюють. А в Україні працює п'ять чи шість виробників, які упаковують свій товар у таку упаковку, і вони категорично не згодні нам платити. Тому ми думаємо над пропозицією, щоб ці виробники склалися й купили разом техніку, яка перероблює цю упаковку, тоді держава не матиме до них жодних претензій.

Адже я, наприклад, нещодавно спілкувався з адміністрацією одного з українських заводів мінеральних вод, так вони самі закупили установку для переробки ПЕТ-пляшок. І тут виникає логічне запитання: навіщо їх «душити» платежами й угодами, якщо люди і так виконують свої зобов'язання?

Тобто державі треба чітко визначитися: промисловець, який виготовлює товар, а потім на своїх потужностях переробляє своє «сміття», — герой, і з нього гроші не беремо, а решта, хто цього не робить, мають або самостійно купити цю установку, або платити державі. Це нормальний цивілізований підхід.

	ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

— Ви отримуєте дотації з держбюджету?

— Ні. Ми на 95% сьогодні живемо за кошти, які збираємо від імпортера.

— Умовно кажучи, ваш бюджет на рік становить близько 120 мільйонів гривень. У масштабах України це достатня сума для «роботи зі сміттям»?

— Звичайно, що ні. Крім того, з цих 120 мільйонів гривень ми ще сплачуємо податки. Та й якщо розділити ці 120 мільйонів гривень на 24, то отримаємо по три мільйони на область. Не забуваймо, що це річний бюджет. Це, фактично, мізерна сума.

— І що за цю «мізерну суму» ви плануєте зробити за рік?

— Уряд поставив перед нами завдання забезпечити технікою зі збирання, сортування й утилізації сміття всі українські міста. Одна з найголовніших задач — роздільне збирання сміття. Якщо для європейця кинути скло в окремий контейнер, макулатуру — в інший, а залишки їжі — у третій уже давно на рівні безумовного рефлексу, то для українця — це ноу-хау. Якщо у великих містах та обласних центрах мешканці хоча б чули про таке поняття й бачили ці «бачки», то для периферії роздільне збирання сміття — terra incognita. Тому наше завдання на цей рік — закупити техніку, яка дасть можливість охопити якнайбільше регіонів України з метою системного запуску механізму роздільного збирання сміття.

Наших сил, звичайно, для цього недостатньо, та й винятково державним коштом цю систему запустити нереально. Тому ми залучаємо бізнес. Ще одне наше завдання — показати, що галузь — дуже прибуткова.

— Тобто в Україні є своя «сміттєва мафія»?

— Ну, «сміттєва мафія» так красиво лунає, одразу ж згадується Італія. Я зараз не можу сказати, що це мафія. Кожен грає у свою маленьку гру, як тихенько поцупити тисячу доларів... Тобто немає великої компанії-монополіста, яка серйозно переробляє відходи, закуповує, відпрацьовує й продає...

— А ви порахували, скільки можна легально заробляти в Україні в «сміттєвому» бізнесі?

— Якщо взяти, наприклад, місто з населенням в 300 тисяч (приблизно Чернігів чи Кіровоград), достатньо купити два «комплекти» техніки: 1200 контейнерів, два сміттєвози й сортувальна станція. Коштуватиме це близько 15 мільйонів гривень. У середньому, якщо все робити нормальним господарським методом, то це «обладання» може давати обіг 15 мільйонів гривень на рік. Чистий прибуток після вирахування оплати праці й інших адмінвитрат, за нашими підрахунками, становитиме близько одного мільйона доларів на рік. Тобто можна одночасно заробляти пристойні гроші й робити дуже корисну справу для країни.

— Ось, наприклад, я хочу переробляти сміття, із чого мені треба починати, до кого звертатися, на яку підтримку я можу розраховувати?

— Ви звертаєтеся до місцевої влади й до нас. Якщо місцева влада вам піде назустріч, вам потрібна буде відповідна техніка для збирання, сортування й утилізації відходів. Тут вам може допомогти наше підприємство. Ви звертаєтеся до нас, і ми передаємо вам техніку в оренду. За це ви нам щомісячно сплачуєте відповідний відсоток і працюєте. Мешканцям, місту й екологам — усім добре. І вам добре: ви ще й гроші заробляєте.

— Яка сума потрібна, щоб розпочати «сміттєвий» бізнес?

— Точно сказати дуже складно. Це як торгувати: можна поставити кіоск, можна стояти на ринку, а можна відкрити бутік...

— А чому б вам, як державному підприємству, самим не заробляти на смітті?

— Ми опрацьовуємо питання, щоб отримувати не просто платню за оренду наданої техніки, а відсоток з прибутку. Це один із механізмів, як держава може заробляти. А другий — самим викупати у бізнесу вторсировину й продавати її на експорт. Тут ми й імпортерам покажемо, що виконуємо те, за що беремо з них гроші, і підзаробимо. Адже, наприклад, тонна пластикової пляшки сьогодні коштує близько 5—6,5 тисячі гривень. На кілограм потрібно приблизно 24 пляшки. А якщо цю пластикову пляшку подрібнити, то коштуватиме ця сировина вже 8—9 тисяч гривень за тонну. А якщо вона відправляється на експорт, то її вартість одразу зростає ще вдвічі. Крім того, бажаючих купувати українську вторсировину — маси. Зараз ми її продаємо для Китаю, Туреччини, Росії, Західної Європи, Америки.

До нас на позаминулому тижні приїжджали представники США. Вони хочуть купувати до 50 тисяч тонн вторпродукції на місяць. А от якщо в нас тонна ПЕТ-пляшок коштує 6,5 тисяч гривень, то в США — 2,5 тисячі доларів. Адже ПЕТ-пляшка — це нафта, ціна якої зростає. А з переробленого пластику можна зробити все що завгодно, зокрема для ЖКГ: пластикові лавки, труби... І це за собівартістю вийде набагато дешевше, ніж «класичне» виробництво.

— Ви вже декілька разів підкреслили, що в Україні ніхто зі сміттям не працює. Чому?

— Працюють, але на аматорському рівні. У кожній області є 5—10 організацій, які купують вторсировину. Є «хлопці», які скинулися грошима, купили макулатуру й швиденько знайшли, хто в них її купить на три гривні дорожче, продали, й на тому бізнес закінчується.

Ми за 20 років незалежності нічого нового не придумали, а, навпаки, довели цю систему до ганебного стану.

За 20 років держава повністю пішла з цього ринку, ми не регулюємо ці процеси, ми не збираємо цю вторсировину, не заробляємо на цьому коштів. Чому? Важко відповісти. Я за ті два місяці, що тут працюю, об'їхав пів-України. Таке враження, що в плані роботи з відходами, ми живемо в якомусь минулому часі, як мінімум у позаминулому столітті.

— А скільки Україні ще знадобиться часу, щоб змінити ставлення до сміття: рік, два, десять?

— Я так не прорахую, особливо зі специфікою нашої держави. Тут можна робити довго, а можна поміняти завтра, якщо прем'єр підпише якесь розпорядження.

— Щоб це в майбутньому не лишалося на аматорському рівні, як зараз, має бути стратегічний план. Він є?

— Ми хочемо й зараз, опрацьовуємо разом із науковцями. Наразі є державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, яка давно працює в цій галузі, але ні стратегії, ні концепції роботи зі сміттям в Україні сьогодні, фактично, немає. Але до кінця року треба підготувати разом з екологічною академією концепцію роботи з твердими побутовими відходами. Тому що це не тільки ми кажемо «макулатура», а й, наприклад, старі машини в кожному дворі: я до цього працював головою Подільського району, і в нас була величезна проблема взимку. Бо в людей залишилися ці старі «Москвичі», які гниють у дворах, а він незацікавлений у ньому: стоїть, ну й стоїть. А там техніка не може заїхати почистити подвір'я, туди не може заїхати швидка допомога і так далі. У нормальних країнах є чітка схема: здаєш стару машину — отримуєш знижку на нову. А оскільки знижка досить приваблива, люди починають цікавитися цим. Ще твердим побутовим відходом є автомобільні шини... Тобто це досить широкий спектр відходів. А чому зараз усе таке аматорське, бо всі діють «о, сьогодні я побігла шинами займатися, завтра я переключуся на машини, післязавтра — мастили, їх же треба також утилізувати». Тому і стоїть завдання зробити концепцію роботи з утилізації твердих побутових відходів і в цій стратегії виписати, що саме повинно робити підприємство. Умовно кажучи, якщо завтра держава ухвалює рішення, що хтось має утилізувати ці машини. Ми зможемо це робити, бо в нас є досвід, у нас є напрацювання, у нас є кадри. Це треба прописати. Далі, як ми виходимо, які календарні терміни, хто виконавці, хто співвиконавці. Таке завдання стоїть. І ми до кінця року зможемо підготувати документ і затвердити постановою Кабінету Міністрів, це буде досить серйозний стратегічний документ як мінімум на п'ять років. Щоб було зрозуміло, що Мінприроди «малює» правила, прораховує тариф, а ми збираємо цей тариф. Далі, ми працюємо на таких ринках в такій галузі. Поки що ж цього немає: хочеш — так працюй, а хочеш — так.

— Ви згадували про старі полігони. Чи є варіанти переробки сміття, яке там зберігають?

— Як система рекультивації полігонів. У нормальних країнах така система є. Проте вона фінансово затратна. Є спеціальна техніка, яка «витягує» з них придатну вторсировину, бо якщо це старий полігон, то 20—30 років тому цим ніхто не переймався, але здебільшого вибрати можна тільки метал. Бо все інше — це якийсь компост, який вже себе переробив.

Але це все хтось має оплатити. Територіальні громади, у вигляді районів, не подужають. Хоча це теж дуже серйозне, важливе питання. Або треба заводити сюди бізнес і давати йому додаткові бонуси, або державі самостійно виробити нову нормальну схему роботи з полігонами. Адже якщо провести рекультивацію останнього, звільниться до 30—40% площі. Це дуже важливо, позаяк більшість українських полігонів сьогодні перевантажено.

Алла ДУБРОВИК, «День»

http://www.day.kiev.ua/213449

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Сміття: переробити можна все

2011-08-02T09:58:00.000+03:00

Від 35 до 45 мільярдів тонн різних відходів покривають територію України. Щороку обсяги близько восьмисот офіційних і безлічі стихійних звалищ зростають у середньому на 20 відсотків.

У той же час замість новітніх сміттєпереробних заводів, влада українських міст сприяє зведенню сміттєспалювалювальних, які забруднюють навколишнє середовище і є економічно збитковими, стверджують фахівці.

Неактуальне сміттєспалення

Наприклад, у Києві сміттєспалювальний завод, який був закритий ще минулого року, запрацює знову. А в Донецьку, попри протести місцевих жителів, міська рада винесла постанову про будівництво і експлуатацію такого заводу в Пролетарському районі міста, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода.

Дискусія щодо будівництва заводу в Донецьку точиться вже більше року, втім, жителі Пролетарського району і екологічні організації так і не погодились на створення підприємства. За висновками експертизи, яку провели 11 громадських організацій, завод може загрожувати здоров'ю донеччан, бо призведе до викидів діоксину, чадного газу, миш'яку та інших небезпечних речовин.

Один із мешканців близького до будівництва району Віктор Вікулін обурений рішенням міської влади. «Мій будинок стоїть на відстані 500 метрів від того місця, де вони збираються будувати завод. По-друге, всіх нас просто отруять – не передбачається роздільний збір сміття, все підряд будуть спалювати», – говорить він.

Шведська фірма «Екоенерджі» має намір інвестувати 340 мільйонів євро у цей цілком безпечний проект, зазначає міський голова Донецька Олександр Лук'янченко. «Сміттєспалювальний завод повністю безпечний, пройшов екологічну експертизу. А питання сміття щодня в Донецьку стає більш актуальним, бо вільної землі для полігонів немає».

Спалювання однієї тонни побутових відходів дає викид до восьми тисяч кубічних метрів шкідливих димових газів, великої кількості отруйних речовин, таких як діоксин і ртуть. Тому будувати сміттєспалювальні заводи – це кам'яний вік, говорить директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Крім того, це економічно невигідно. Адже завдяки переробці відходів можна отримувати нову продукцію, зауважує науковець.

«Цивілізовані країни давно відмовилися або відмовляються від спалювання. Адже зараз існують розробки, які дозволяють робити безвідходне виробництво. Тобто, все сміття переробляється і певним чином використовується. Виходить біофракція, добрива, паливо, дизельна фракція, бензинова фракція. Це дуже прибуткова сфера. Наприклад, у Німеччині в галузі переробки сміття обертається щорічно близько 40 мільярдів євро».

Гори сміття

Майже півтора мільйона тонн сміття утворюється щороку лише в Києві. Тож на кожну людину припадає відповідно близько 300 кілограмів на рік. У той же час, за оцінками екологів, в Україні переробляється лише два відсотки сміття, а спалюється – менше одного.

Тож більшість відходів просто накопичується, особливо у селах, де немає організованого збору сміття, говорить голова одного з сіл Сумської області Сергій Баклан.

« У нас є сільське звалище, це визначений майданчик. Справа в тому, що зараз проблема з пластиковим сміттям – його нікуди подіти, адже воно не розкладається. У сусідньому місті є роздільний прийом скла і пластику. Але, щоб здати туди відходи, треба витратити власні кошти і час, бо в нас нема навіть централізованого вивезення відходів до одного визначеного місце (не кажучи вже про роздільний збір). Через це більшість або спалюють сміття, або закидають яр, створюють стихійні звалища. Ми плануємо все ж організувати збір: люди знатимуть, що будуть вивозити сміття на якійсь із вулиць, і виноситимуть мішки».

Роздільний збір і переробка

Без сортування відходів і роздільного збору сміття неможлива і його переробка, пояснює директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Тож українці повинні усвідомити необхідність правильного розподілу відходів на органічне, пластикове, скляне, високотехнологічне та інше сміття.

«Цей процес, по-перше, треба добре організувати. По-друге, необхідна просвітницька, громадська компанія. У Німеччині людям спочатку доплачували, щоб вони роздільно збирали і викидали сміття, а потім через певний час почали штрафувати», – розповідає експерт.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ планує залучити кредит від Світового банку для фінансування будівництва сміттєпереробних заводів у десяти містах. Крім того, як повідомив в ефірі Радіо Свобода, директор Департаменту благоустрою Міністерства з питань ЖКГ Олександр Ігнатенко, за 5 останні років роздільне збирання сміття вдалося запровадити в 53 населених пунктах країни.

«3% наших побутових відходів повертаємо в господарський обіг. 4% побутових відходів утилізується на трьох сміттєспалювальних заводах. Це різні міста. Це від Києва, Харкова, в яких також існує роздільний збір, до таких міст, як Южне і Миргород (там є дійсно позитивний приклад) і Калуш».

На всю Україну працює лише 30 ліній переробки сміття. За словами фахівців, такі підприємства необхідні, як мінімум, у кожному місті, населення якого понад 50 тисяч. Їх в Україні більше ста.

А поки сміттєпереробних заводів бракує навіть столиці. Хоча наступного року навколо Києва обіцяють таки звести 4 сучасні комплекси, на яких будуть переробляти і утилізувати тверді відходи. Крім того, Київська міська державна адміністрація оголосила конкурс із залучення інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу в самій столиці.

Сміттєпереробний комплекс планують розташувати в Дарницькому районі столиці на вул. Колекторній, 44, де зараз розташований завод "Енергія".

29.07.2011

Марічка Набока

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24281131.html

§ TURTLE NEWS: [WASTE] На мітингу у Вінниці читали вірш проти будівництва полігону для сміття

2011-07-31T16:28:00.001+03:00

На мітингу у Вінниці читали вірш проти будівництва полігону для сміття

A A A
Размер шрифта: Чиновники міськради проігнорували пікет представників трьох сільських громад.

Акцію протесту проти будівництва полігону для сміття провели 29 липня у Вінниці представники громад сіл Людавка, Курилівці та Почапинці Жмеринського району. У лісі поблизу Людавки заплановано будівництво заводу для переробки сміття і полігону для відходів з Вінниці. Пікетувальники проти того, щоб лісова ділянка, частина якої є заповідною територією, де б'ють чисті джерела і знаходиться каскад озер, стала смітником. Сільський голова Людавки, корінний житель цього села, Роман Пашковський своє невдоволення висловив у віршованій формі. Його поетичні рядки читали на мітингу, а також роздавали перехожим вінничанам. Автора листа не було з людьми.

- Нашого голову вже так залякали, що він навіть заяву забрав із суду, - каже жителька села на ім'я Галина Василівна.

Сільський голова підтвердив той факт, що він звертався від імені громади з позовом до суду про порушення законодавства під час передачі землі сільської ради міській раді Вінниці. Але змушений був забрати заяву. Чоловік каже, що втомився від погроз.Так само вчинив сільський голова Куриловець Анатолій Крячковський.

Пікетувальники раді з того, що до їхніх вимог нарешті дослухалися. За дорученням голови облради Сергія Татусяка створено робочу групу з вивчення питання щодо законності передачі земельної ділянки. Члени робочої групи зустрілися з представниками пікетувальників. Співголова цієї групи депутат облради Микола Андрусишин каже, що вже встановлено ряд порушень чинного законодавства у цьому питанні. Є також розбіжності даних у містобудівному обґрунтуванні, яке виготовлено на замовлення міськради.

- Ми будемо звертатися в Кабінет Міністрів з проханням детально перевірити правомірність передачі земельної ділянки у Людавці під будівництво полігону і сміттєпереробного заводу, - каже Микола Андрусишин. – Вирішення таких питань у компетенції Кабміну.

Тим часом Міністерство екології відкликало підпис вінницького еколога під документом про надання дозволу на будівництво сміттєпереробного заводу у Людавці. «Містобудівне обґрунтування втратило силу внаслідок відкликання підпису заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області М.Мартинюка», - каже начальник екологічної інспекції у Вінницькій області Юрій Дубовий.

Ні під час пікету, так само, як і під час зустрічі робочої групи з представниками акції, не було жодного представника міськради.

Детальніше про конфлікт громади і Вінницької міськради – найближчими днями.

http://vn.20minut.ua/news/10202916

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Игры с отходами

2011-07-31T16:25:00.001+03:00

Россия может нарушить обещание провести Олимпийские игры в Сочи с «нулем отходов». По требованию президента Дмитрия Медведева отменено строительство французами завода по сжиганию отходов

Маргарита Лютова
Максим Товкайло
Ведомости

29.07.2011, 139 (2905)

Один из важных пунктов сочинской заявки — принцип «ноль отходов». Россия обещала, что отходов будет мало и они будут утилизированы. Для этого в 2009 г. была утверждена генсхема очистки Сочи от мусора, одно из направлений — утилизация осадка сточных вод.

В апреле 2010 г. в программу олимпийской стройки был включен завод по сжиганию осадка сточных вод. Заказчик — компания «Евразийский», подрядчик — французская Degremont. Инвестиции, по словам источника, близкого к проекту, должны были составить 1,8 млрд руб.

Но в июне этого года на заседании президиума госсовета проект завода по сжиганию осадка раскритиковал директор WWF России Игорь Честин. Он предложил перерабатывать отходы. Медведев распорядился рассмотреть вопрос о строительстве завода по переработке. Degremont пришлось приостановить проектировочные и подготовительные работы, рассказывает сотрудник компании. По его словам, чтобы закончить стройку в срок, нужно было бы возобновить работы не позднее октября.

Завод по сжиганию осадка будет исключен из списка олимпийских объектов, документы готовятся, отмечает представитель Минприроды. Это не означает, что проект будет полностью свернут, говорит сотрудник Degremont, главное, чтобы не отказались от самой технологии сжигания. Он затруднился сказать, будут ли штрафные санкции, если проект аннулируют. 4 августа пройдет очередное заседание секции по управлению отходами (входит в рабочую группу президентского совета по проведению Олимпиады). На предыдущее представителей Degremont не пригласили, говорит сотрудник компании: «Надеемся попасть на это». Представитель Degremont от комментариев отказался, в «Евразийском» на вопросы «Ведомостей» оперативно ответить не смогли.

В начале июля на заседании секции по управлению отходами были одобрены два альтернативных варианта утилизации: захоронение на полигоне или переработка на удобрения (копия протокола есть у «Ведомостей»). «Результатом переработки станет ил, а это, простите, уже не кал», — говорит федеральный чиновник, занимающийся олимпийским проектом: ил планируется высушивать, брикетировать, а затем закапывать, полигон для захоронения разместится в Сочи. Завод по сушке отходов, вероятнее всего, построят на бюджетные деньги, отмечает источник, близкий к проекту, частных инвесторов пока нет. Оценить размер инвестиций он не смог.

Новый проект уже готовит ростовская проектно-строительная компания «Ростовгипрошахт», следует из протокола заседания, она представила «Олимпстрою» несколько вариантов утилизации канализационного осадка. «Ростовгипрошахт» уже строит и проектирует очистные сооружения в Сочи. Связаться с представителем компании не удалось.

Переработка осадка не обеспечит «ноль отходов», уверен сотрудник Degremont: только 20% можно смешать с удобрениями, остальное придется захоронить. Как раз сжигание напрямую противоречит принципу «ноль отходов», отмечает Честин: образуется зола, а это уже отходы, увеличиваются выбросы парниковых газов. Никакого нарушения принципа «ноль отходов» нет, уверен федеральный чиновник.

Отступления от заявочной книги нужно согласовывать с Международным олимпийским комитетом, иначе будут серьезные санкции — вплоть до лишения права провести Олимпиаду, рассказывает директор Института инноваций, инвестиций и инфраструктуры Марина Удачина: «Впрочем, меньше чем за три года до Игр МОК не заинтересован в смене организатора и будет готов на компромиссы». В оргкомитете сочинских Игр и в МОК от комментариев отказались.

Правильно организованный процесс сжигания — наиболее приемлемый на сегодня способ утилизации илового осадка, говорит член Ассоциации рециклинга отходов Аркадий Завадский. Технология подходит в основном для крупных городов, где сточные воды могут содержать тяжелые металлы, различные комплексные соединения, добавляет он. И сжигание, и переработка с последующим захоронением имеют свои минусы, объясняет зампред экологического комитета РСПП Юрий Максименко: сжигание чревато выбросами вредных веществ в атмосферу, а для захоронения нужны свалки. Пока в мире в основном идут по пути сжигания, говорит Максименко. Но с канализационными отходами не все так просто, резюмирует он: «Мало ли что народ в канализацию сливает».

Читайте далее: http://www.vedomosti.ru/newspaper/article/2011/07/29/264738#ixzz1TgmC0to2