23 квітня в Києві відбувся ІІ Міжнародний форум «БізнесWOMAN-2018». У заході взяли участь близько тисячі жінок з різних країн, пройшли зустрічі, презентації та прийоми. Ексклюзивним партнером заходу виступила Міжнародна дипломатична рада в Україні.

Головною ідеєю форуму стало показати приклад успішних жінок у бізнесі та дипломатії, продемонструвати можливості жіночої співпраці та взаємодопомоги.

Учасники підкреслили роль жінок-переговорниць, які особливо добре працюють у сфері компромісів та «м’якої влади», але при цьому особливо гостро відчувають суспільну відповідальність. Обговорили й перспективи економічного лідерства жінок.

«Жіноче підприємництво і лідерство – майбутнє глобальної економіки, – наголосила Президент Міжнародної дипломатичної ради в Україні, – тому що воно консолідує жінок управлінців, які разом можуть звернути гори, можуть підставити сестринське плече у важкі часи, які у всіх бувають, бо всі ми люди, або навпаки вимагати миттєвих результатів, щоб не проґавити час, коли всі можуть виграти від інтенсивного режиму співпраці.

Жіноче підприємництво – це без вихідних: і на морі, і в супермаркеті, і з подругами на каві, і, звісно, на роботі.

Жіноче лідерство теж немає вихідних, бо щоденно приходять ситуації, які потрібно вирішувати тут і зараз власними компетенціями, акуратними та різкими рішеннями.

Жіноче лідерство  засноване на принципах любові до ближнього і розумінні, що людина, з якою ти працюєш, заслуговує достойного ставлення.
Ця подія стане унікальною платформою, яка об’єднає бізнесову спільноту жінок для діалогу про нові стратегії розвитку бізнесу та шляхи і механізми залучення інвестицій і налагодження співробітництва».

Кожен проект Міжнародної дипломатичної ради в Україні створюється з однією метою: презентувати могутній потенціал нашої країни всьому світові та довести, що наша держава на перше місце ставить людські та духовні цінності.

За останні сім років дипломатична рада реалізувала багато культурних та соціально важливих проектів, об’єднавши навколо себе небайдужих людей з різних сфер діяльності: бізнесменів, дипломатів, громадських діячів, та представників культури і мистецтва. Серед них: Мирослав Гочак – Президент Світового конгресу українських молодіжних організацій, Ярослава Хортяні – громадський діяч Угорщини та європейської діаспори, Аліна Скоморохова – генеральний директор спеціалізованого металургійного переробного підприємства ТОВ «Тін Імпекс».

Вікторія Ліснича вважає, що лише спільні зусилля зможуть змінити життя всієї України – від пересічного громадянина до президента.

Живими прикладами жіночого ділового, фахового успіху стали такі учасниці форуму, як гендиректорка металургійного підприємства «Тін Імпекс» Аліна Скоморохова, засновниця бренду ZARINA Наталія Нетовкіна, заступниця Голови Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк чи Президент Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні. Але відвідали «БізнесWOMAN-2018» і успішні чоловіки, зокрема, колишні Президенти Віктор Ющенко та Леонід Кравчук, голова представництва ЄС в Україні Х’юґ Мінґареллі, Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик.

Як сподіваються організатори, жіночий бізнес-форум не тільки прорекламує досягнення сильних жінок, а й підштовхнуть до активності тих, хто в громадській сфері почувається невпевнено та вагається.

Інформацію  “ГУЧНІ ІМЕНА” надала прес-служба Міжнародної дипломатичної ради в Україні

26 вересня 2017 о 18.30 відбудеться наступна дискусія в рамках Масштабного проекту знань “Інтелектуальні дискусії” у бібліотеці “Деміївська” (проспект Голосіїський, 46/1, метро Деміївська, Київ)..
Тема №66: “Ідеали краси жінок і чоловіків. Стати іконою стилю чи відмовитись від суспільних норм?”.

Експерти:
– Ярослав Лата, лікар-дерматовенеролог, дерматокосметолог, медичний експерт наукової ради Institute “”Hyalual”;
– Микола Макарчук, доктор біологічних наук, професор, академік АН ВШ України, завідувач кафедри фізіології людини і тварин, директор НДІ фізіології імені академіка Петра Богача;
– Світлана Дідух-Романенко, поетеса, здобула освіту за спеціальностями “товарознавство та експертиза в митній справі», «філологія, переклад (англійська мова)». Досвід роботи: З 2005 по 2013 рік- інспектор пасажирського відділу Бориспільської митниці;
– Тетяна Юрченко, лікар-дерматолог, косметолог.
Працювала судово-медичним експертом;
– Олена Шевчук, лікар-психотерапевт, ImKP -практик.

Напрямок заходу!
– Що таке об’єктивна і суб’єктивна краса чоловіка та жінки?
– Чи існує об’єктивна краса?
– Як впливають на життя людини ідеали краси, які популяризує реклама?
– Чи дійсно варто тяжіти до ідеалу?
– Які ідеальні параметри чоловіка і жінки, якщо враховувати фізіологію людини?
– Анорексія, ожиріння, погіршення стану шкіри. Чому?
– Чому людина перестає подобатись собі та іншим? Стреси, самооцінка, відсутність розуміння і приняття?
– Чи можна вважати, що мільярди людей поділяються на гарних і негарних?
– Як прийняти свою зовнішність?

Захід проходить за підтримки Академії Футурології Futurum Space

Вхід: Вільний (за попередньою реєстрацією).
Лінк на реєстраційну форму: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdXnfpswLdgiVNDVCh455gwTcZbOyIBuhcvYN57EOVOPGlRKw/viewform?usp=sf_link

Організатор: Інтернет-видання про відомих людей “ГУЧНІ ІМЕНА”!
Автор проекту – Ірина Новоставська
Сценаристи і модератори проекту:
Київ:
Маріанна Маліна, Оксана Самара, Олександр Коляда, Антон Сененко, Ольга Маслова, Олена Ковальчук, Марія Рибак, Гліб Пекуровський, Марина Олійник, Ольга Макеєва, Катерина Шаванова, Ірина Гой, Анастасія Багаліка, Ірина Новоставська, Юрій Жигарєв.
Львів: Богдан Коломійчук.
Івано-Франківсь: Ольга Деркачова
Проведення дискусій двічі на місяць.
Партнери проекту:
Партнери локації: Radisson Blu Hotel, Kyiv, Freud House, ресторан “Старо”
Юридичний партнер: компанія “Гелон”
Партнер дизайну і сайту: компанія Activemedia
Ментальний театр “Ярлик”

Інформаційні партнери:
Американська торгівельна палата в Україні (American Chamber of Commerce in Ukraine)
GreenPR Ukraine
Інформаційний портал ВЛАСНА СПРАВА vlasnasprava.ua
Портал Української книжкової індустрії UABOOKS.INFO
Журнал “Всесвіт”
Чикагський часопис “Час і події”
Портал “Жінка Українка”
probioukr.blogspot.com
CRDF Global
Енциклопедія щастя

“Друзі! Людина є соціальною істотою, і якість нашого життя обумовлена культурою та властивостями середовища, яке ми створюємо та трансформуємо для свого життєзабезпечення.

Архітектура цього середовища є головним елементом сталого розвитку та якості життя глобальної людської спільноти. Сталий та динамічний розвиток середовища робить людей більш щасливими, обумовлює розвиток можливостей для розвитку економіки та покращення життя людини, а затримка розвитку середовища викликає кризи та розпач.
Середовище людини має структуру, формується і змінюється відповідно до зміни потреб, культури та способу життя, і складається зі статичних та функціонуючих елементів інфраструктури: від об’єктів архітектури (будівель, поселень, ландшафту), важливих сервісів життєзабезпечення (енергія, комунікації, транспорт, медицина, освіта, поліція, пожежно-рятувальна служба), до простору і предметів приміщень і побуту, та найсучаснішого інформаційного простору, який забезпечує новий рівень функцій всієї решти елементів, покращуючи життя людини. Це середовище супроводжує людину протягом всієї історї людства.
Саме тому, ми команди EVIM, GreenСlinic LifeScience Global та НДЦ «Зелена клініка» і всі наші партнери, як експерти зі сталого розвитку, об’єднуємо професійне середовище кожної окремої галузі в архітектурному та інфраструктурному секторі, уможливлюючи комунікацію навколо людини, як единого споживача, її потреб та інтересів, стимулюючи формування спільного архітектурного ринку заради спільного розвитку операторів та підсилення позитивного впливу на суспільство.
Ми щороку, вже 4 роки поспіль, концентруємо досвід, експертність та стратегічне бачення учасників та гостей «Літньої зустрічі» заради кращого майбутнього”.

З повагою,

Денис Радюк, президент  Науково-дослідного центру «Зелена клініка» (Україна) та Голова правління та CEO  GreenClinic LifeScience Global OÜ (Естонія), автор ідеї «Літньої зустрічі» (Summer meeting Ukraine – 2016 )http://bignames.org.ua

«Літня зустріч» – це спільнота, яка вже 4-й рік поспіль визначає тренди розвитку галузі!

Незалежна та найбільш дружня подія, яка відбувається кожного року в календарі всієї української архітектурної, дизайнерської, ландшафтної та пов’язаних креативних професійних спільнот, де, завдяки формату круглого столу, кожен може говорити і бути почутим, представлено для української спільноти професіоналів архітектури середовища людини від міжнародного лідера галузі сталого розвитку GreenClinic LifeScience Global OÜ (Естонія) та команди авторів EVIM International Project.

На «Літній зустрічі» – значною мірою підкреслено сталий розвиток в галузі архітектури середовища людини.

«Літня зустріч» – є доброю традицією та нагодою для неформальної комінікації бізнес-спільноти операторів ринку, аналізу та формації спільного бачення перспектив і трендів ринку послуг та пов’язаних продуктів архітектури середовища людини. Це гарна можливість для встановлення контактів, при ємних та продуктивних зустрічей з колегами з пов’язаних індустрій для спільного для спільних успішних проектів. #summermeetingukraine
«Літня зустріч» – є динамічною та сучасною подією, що об’єднує індустрії оператори, яких міцно з’єднані:
– спільним ринком,
– спільними замовниками,
– спільними мотиваціями споживачів,
– спільними бюджетами замовників

«Літня зустріч» –  це місце народження ідей, відправна точка успішних спільних проектів, початок продуктивної співпраці. Завдяки насиченій програмі для нетворкінгу, «Літня зустріч» перетворюється на справжнє місце обміну ідей та можливостей

«Літня зустріч» об’єднує галузі однієї індустрії: 
1. Архітектура, ландшафтна архітектура, дизайн: 
- архітектура,
- ландшафтна архітектура, 
- дизайн інтер’єра, 
- арт, предметний дизайн,
– меблі, 
- фітодизайн, вертикальне озеленення,
– аквадизайн,
– ергономіка, інтерфейс взаємодії людини та техніки,
2. Інвестиції, інвестиції, розвиток та місцеве самоврядування:
- міське планування та інфраструктура, 
- девелопмент: забудова та розвиток територій,
- ринок нерухомості,
– економіка та сталий розвиток населених пунктів, екологія
– транспортна інфраструктура
3. Будівництво:
- будівельні послуги,
- будівельні матеріали, 
- будівельне обладнання,
4. Технології життєзабезпечення та комфорту. Інсталяція: 
- енергія та відновна енергетика, 
- кліматичне обладнання,
– спорт та рекреація: обладнання та інфраструктура,
- інформаційні сервіси та цифрові пристрої, розумний дім та інтегрована техніка, 
- екологічна безпека, управління відходами,
5. Освіта в сфері дизайну, будівництва, архітектури, сталого розвитку та урбаністики
6. Громадські та неприбуткові організації в сфері дизайну, будівництва, архітектури, сталого розвитку та урбаністики
7. Медіа в сфері дизайну, будівництва, архітектури, сталого розвитку та урбаністики

Формат: круглий стіл

Мета:
Ми збираємося щоб:

1. Спільно обговорити можливості, які виникають на спільному ринку в 2016
2. Здійснити обмін досвідом, думаками та знайти оптимальні рішення
3. Розробити спільне бачення перспектив ринку та спільних позицій, щодо спільних проблем 
4. Актуалізувати знання, технології та професійні підходи 
5. Встановити нові корисні контакти

Місце проведення:
Ми чекаємо всіх 7 червня, як звичайно, в інформаційній агенції ЛігаБізнесІнформ на Тимофія Шамрила, 23 (М. «Берестейська»)

Програма круглого столу:
Поточна програма включає теми, які за ініціативою учасників були включені в порядок денний круглого столу. За рядом тем будуть мати місці виступи учасників.

До уваги нових учасників, хто ще не знайомий із вільним форматом та традиціями «Літньої зустрічі»:

Для максимальної ефективності роботи учасників, розподіл тем порядку денного між сесіями, їх послідовність і тривалість завжди виконується за взаємною згодою всіх учасників круглого столі модераторами зустрічі динамічно на початку та підчас дискусії!
Кожен учасник може запропонувати тему як заздалегідь так і на самому круглому столі!
Будь-ласка, надсилайте теми та питання, які Ви пропонуєте, отправляйте теми і питання, які Ви пропонуєте до обговорення, настільки рано, наскільки те є можливим! В будь-якому випадку вони будуть підняті на зустрічі!
info@greenclinic.com.ua

9.00-9.15 Реєстрація учасників
10.30-11.30 Прес-брифінг
9.15-11.30 Перша сесія
Відкриття. Цілісність галузі архитектури середовища людини та взаємодія операторів складових індустрій с точки зору сталого розвитку спільного єдиного ринку

Круглий стіл «Галузь та ринок. Архітектура, ландшафтна архітектура, дизайн, урбаністика: спільні проблеми, рішення та перспективи»
Стан і динаміка ринку: послуг, материалів, товарів и обладнання
Потреби споживача. Вподобання, поведінка споживача і платоспроможний попит
Найпопулярніші продукти та інновації 2015-2016 років на думку операторів ринку
Шлях отримання права створення проекту. Тендери.
Розвиток принципів і структури ціноутворення для підтримки сталого розвитку операторів галузі
Ризики в архітектурній та будівельній діяльності. Управління ризиками
Практика снижения операционных рисков. Нові типи контрактів. Використання піблічної оферти і принципа «as is» істотного скорочення ризиків та бюрократичного навантаження. Успішний досвід з IT-індустрії, як один з ключів до світового ринку архітектурних послуг.
Авторске право в архитектурі. Зміни в проект і інтелектуальна власність.
Свобода архітектурної творчості.
Спільна практика просування дотичних послуг та продуктів. Спільне портфоліо партнерів. Фото з виконаних об’єктів. Взаємодія на этапі ескіза і попередніх розрахунків
Ринок праці та кадри. Освіта, оплата та кваліфікація.
Ефективна взаємодія між архітекторами, дизайнерами та ландшафтними архітекторами на об’єкті. Взаєморозуміння ефективної інженерної взаємодії зі створення среедовища на різних етапах розвитку об’єкта.
Проектні поставки будівельних матеріалів, обладнання, рослин та супутніх товарів: умови, проблеми, терміни, принципова новизна і якість продукту

Круглий стіл «Міжнародні ринки та співпраця»:
Глобальний ринок. Можливості архітектурно-будівельних ринків інших стран и кооперації в міжнародних проектах
Експорт архітектурних послуг. Інтернаціоналізація бізнесу в сфері архітектури, дизайну, а також ландшафтного проектування і пов’язаних галузей
Міжнародний ринок будівельних послуг
Експорт архітектурних послуг. Інтернаціоналізація бізнесу в сфере архітектури, дизайну, а також ландшафтного проектування і пов’язаних галузей
Українский досвід прикладної тераформації. Проекти створення штучних і тераформованих земельних ділянок в морі в туристично привабливих регіонах світу.

12.00-12.30 Спілкування за філіжанкою кави
12.00-14.00 Друга сесія

Круглий стіл: «Інвестиції і девелопмент в архитектурі середовища людини»:
Інвестиційні можливості ревіталізації промислових територій і об’єктів в найбільш перспективних населених пунктах в Україні. Ефективність інвестицій.
Перспективи розвитку територій під сміттєзвалищами (полігонами ТПВ) на території міста.
Вуглецевий слід та обсяг озеленення міста. Погляд з точки зору Паризкого договору про зміну клімату. Нові можливості для розвитку ландшафтної галузі і ринку рослин.
Енергія і місто. Потенціал самозабезпечення міста електроенергією з відновних джерел інтегрованих в архітектурне середовище.
Транспортна інфраструктура. Розвиток зарядної та сервісної інфраструктури для електричного та гібридного сталого транспорту в приватному, комерційному і комунальному секторах.
Відродження річкової інфраструктури з розвитком сталої навігації (электрпривод).

Круглий стіл: «Архітектура середовища людини: можливості, проблеми, концепції і рішення»:
Роль архітектури в відновленні і підвищенні привабливості міського середовища для життя людини. Створення житлових проектів з покращеними параметрами середовища для зниження рівня захворюваності жителів
Новий погляд на концепцію міського ландшафту, дорожньої мережі і транспортної інфраструктури в розрізі сучасного містобудування і генерального планування територій сталих населених пунктів
Обсяг озеленення населених пунктів, промислових зон і транспортної інфраструктури
Взаємодія архутектури і сталих технологій
Місце альтернативної енергетики в сучасному архітектурному проекті
Питання сталого розвитку в контексті планування територій і біорізноманіття прородної складової міського середовища. Вплив біорізноманіття на економіку міста
Архітектура транспортної інфраструктури, відеоекологія і ландшафтне проектування транспортних артерій
Сталість дизайна середовища приміщень
Энергосбереження, не на шкоду здоров’ю й працездатності. На чому не можна экономити при створенні та експлуатації. Газовый склад повітря
Мікробіологія приміщення
Фиторегенерація повітря приміщень

Організатори: Науково-дослідний центр “Зелена клініка” (Київ) www.greenclinic.com.ua и Greenclinic Lifescience Global OÜ (Tallinn) www.greenclinicglobal.com за підтримки EVIM International Project www.evim.greenclinicglobal.com

Подробиці та реєстрація за тел.: +38 067 404 85 67 та info@greenclinic.com.ua

Доступна онлайн реєстрація: https://summermeeting.ticketforevent.com/

Реєстраційний сбір: 26 євро (750грн)

Організатори:
Науково-дослідний центр “Зелена клініка”(Київ)
Greenclinic Lifescience Global OÜ (Tallinn)

Генеральні партнери:
Ландшафтно-архітектурний центр. Розсадник декоративних рослин “ЄВА”

Офіційні спонсори:
Садово-ландшафтний центр “Квіткар”
Садовий центр та розсадник декоративних рослин “Наталіс”
“Іригатор Україна”

Спонсори:
“Флорекс Україна”

Енергетичний партнер:
RAWICOM (Poland)

Національний виставковий партнер в Україні:
Київський міжнародний контрактовий ярмарок

Інформаційні партнери:
Інтернет-видання про відомих людей “ГУЧНІ ІМЕНА”
Ukrainian Building Community
L&A. Ландшафт и Архітектура.
Портал Landscape.ua
Енциклопедія щастя
Нескучный сад

Наукові партнери:
Українська академія наук

За підтримки:
EVIM International Project
Detalize
Center of Supply & Logistics Management

Офіційні готелі:
Ramada Encore
Radisson Blu Hotel
Raziotel Kiev

+380 44 360 67 70 (Kyiv)
+372 602 25 88 (Tallinn)
info@greenclinicglobal.net
http://smgp.greenclinicglobal.com/http://bignames.org.ua

Вікторія Кравченко, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології людини і тварин ННЦ «Інститут біології» КНУ імені Тараса Шевченка, член Українського товариства нейронаук та FENSЗ, та Віктор Комаренко, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології людини і тварин ННЦ «Інститут біології» КНУ імені Тараса Шевченка, член Українського та Британського фізіологічних товариств, у розмові “ГУЧНИМ ІМЕНАМ” після наукової лекції у “Часописі” поділились останніми дослідженнями в галузі професій.

Г.І.:“А доведеться”, “Так має бути”, “Ти зобов’язаний”, “Інші можуть, чому ти – ні”, “Він/Вона це краще робить”, “Хіба так складно це зрозуміти?”, “Чому знову?”, “Я так і знав/знала”, “Ти лінивий”, “Скільки можна пити і їсти?”, – це той перелік питань, тверджень, які активно використовуються у суспільстві. І тут виникає інше, глибше питання – Чому ми масово не розуміємо, що кожна людина інша і вона має на це право? На лекції у “Часописі” ви про це говорили. Тобто є підтвердження не лише психологічне, але й фізіологічне.

Віктор Комаренко:
Мені здається, що проблема нерозуміння, неповаги до індивідуальних особливостей оточуючих нас людей формувалась також завдяки соціальним шаблонам у суспільстві, та тому, що ми самі не до кінця розуміли природу своєї індивідуальності, і через неосвіченість широкої маси людей. Наведу лише кілька із можливих аргументів.

Давайте згадаємо недалеке минуле нашої країни. Тоталітарний режим Радянського Союзу робив все, аби громадяни країни були однаковими, відповідали зразковому образу радянської людини. Такими людьми легше керувати. І навпаки, тотально переслідувались інакодумці, люди, які мали інші цінності, погляди, яскраво виражену ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ.

Не відкрию секрет, що радянські методи урівнювання людей пронизали всі сфери життя країни. А коли Союз припинив існування, то Україна успадкувала і радянську економіку, і радянську медицину, і радянську систему освіти, отже, і радянське ставлення до особистості та її права бути неповторною.

Однак хотілося б відзначити, що, попри все, проблема індивідуальності людини досить широко досліджувалась і у Радянському Союзі. Були сформовані потужні психофізіологічні школи, зокрема, і на кафедрі фізіології людини і тварин Київського університету імені Тараса Шевченка, які вивчали вроджені властивості нервової системи людини. Також досліджувались і зв’язки між успішністю людей у різних сферах діяльності та їхньою типологією нервової системи. Однак, ці дослідження носили або ж фундаментальний характер, або ж мали практичне застосування (і дуже ефективне) в обмежених галузях діяльності, зокрема, у військовій сфері та сфері високих спортивних досягнень.

З іншого боку, саме в останні десятиліття спостерігається стрімкий розвиток технологій. І тому, саме в теперішній час, психологам, фізіологам, генетикам, молекулярним біологам, медикам вдається відкривати нові, тонкі механізми функціонування мозку та пояснити ті феномени діяльності нервової системи, які були нібито і давно відомими, але не зрозумілими. На сьогодні науковці накопичили величезний масив даних, який доводить наявність і вроджених, і набутих індивідуальних відмінностей будови, та процесів в нервовій системі.
Ще одним фактором, який може пояснити проблему необізнаності більшості людей про важливість індивідуальних відмінностей, є закритість науки від широкого загалу. Принаймні, у нашій країні, популяризація науки набирає обертів лише останні три-чотири роки. Так що все попереду!

Г.І.: А тепер це ефективно можна перенести на роботу. Як часто можна почитати у Фейсбуці, чи почути на вулиці, що людина обрала не ту роботу, не той шлях, але мусить ним йти, бо потребує заробітку, і не вірить, що здатна знайти роботу, на якій буде літати, бо вона ідеальна для неї. І дійсно, якщо ми побачимо людей на роботі, то не так вже й часто можна побачити щасливих, для яких це просто їхня стихія, хобі професійне. Як гадаєте, чому така склалася ситуація?

Віктор Комаренко: Думаю, що вибір професії у значній мірі визначається індивідуальними властивостями нервової системи та схильностями людини. Що таке схильність? Це перевага однієї діяльності іншій та\або прагнення до якоїсь діяльності. В ідеалі вибір професії буде вдалим, якщо людина має схильність до цієї роботи та вроджені якості нервової системи, які задовольняють вимоги професії чи посади.

Наприклад. Якась особа обрала собі професію кризового менеджера. При виборі професії керувалась тим, що їй подобається вирішувати (думати, що вирішує) складні проблеми чи виходити з патових ситуацій в умовах обмеження часом. До того ж її нервова система характеризується такими вродженими властивостями як висока сила (така людина може ефективно працювати в умовах сильних стресів) висока рухливість нервових процесів (демонструє здатність швидко прийняти рішення) та преважання збудження над гальмуанням. Висновок: дана особа знайшла свою роботу мрії.

Але не завжди схильність та вроджені властивості нервової системи людини співпадають. Приміром, схильність може сформуватись внаслідок перехвалювання співробітника\учня в той час, як нервова система не демонструє достатньо виражених потрібних для професії властивостей. Думаю, у кожного є приклади, які підтверджують цей факт.
Також робота не зробить людину щасливою, якщо вибір професії (діяльності) були соціально зумовленими: престижність спеціальності, мода на професію. Пам’ятаємо ті часи, коли всі хотіли бути юристами та економістами.
Згадайте, як ще нещодавно люди влаштовувались на роботу. За якими критеріями працедавці наймали працівників? Основний критерій – знайомство, кумівство, телефонний дзвінок «покровителів». Про яку улюблену роботу може вестися діалог?

Г.І.: Коли роботодавці набирають персонал на роботу, вони часто хочуть від працівників того, чого вони не можуть дати згідно своїх даних. Чому люди мучать один одного і не змінюють стан речей? Адже насправді, якщо змінити пазли, система працюватиме. До кожної справи є свій фахівець, хоча так, його знайти нелегко, але можливо.

Віктор Комаренко: Я не зовсім погоджуюсь із формулюванням Вашого запитання. Насправді, сучасні компанії, особливо великі, дуже ретельно ставляться до підбору персоналу та до роботи з працівниками. Такий серйозний підхід до свого колективу як раз і пояснюється тим, щоб уникнути зазначеного Вами конфлікту.
Аби виявити різні характеристики потенційного працівника, останні проходять різноманітні психологічні тести. Вони широко використовуються в HR-сфері для визначення індивідуальної моделі поведінки людини, наприклад система DISC, BIG-5, персональний профіль Хартмана та багато інших.
Працедавець, завдяки інформації, що отримується під час вищезазначених тестувань, намагається спрогнозувати ймовірну поведінку обстежуваного за різноманітних обставин. А вибір тієї чи іншої стратегії поведінки працівника визначає його ефективність роботи. Керівник повинен знати, що, коли, в якій формі і кількості вимагати від спіробітників. Працедавець створює індивідуальні умови праці, підлаштовані під психотип конкретних працівників. Так і працівники, знаючи свій набір вроджених властивостей, можуть легше адаптуватись до незручної роботи.
І така практика підбору кадрів на Заході є вже традиційною. А у нас професія HR-менеджера є новою і, відзначу, масово набуває популярності. Це і не дивно, адже «кадри вирішують все».

Г.І.: На лекції у “Часописі” ви розповідали про інтравертів та екстравертів. Якщо брати психологічні спостереження, людина, яка реалізована професійно, може мігрувати з інтроверта в екстраверта і навпаки, в залежності від поставлених цілей, бо вона стабільна, спокійна, але рухається. Людина, яка на порозі невизначеності, буде у мушлі – інтровертом, а екстраверт – у силу публічного досвіду, комунікативного, але це може бути не одразу його характеристикою. Очевидно, що в когось потреба у людях вища, в когось – нижча. Як ці поняття, екстраверта і інтраверта, працюють у фізіології? Які професії краще їм обирати?

Вікторія Кравченко:
Справді, більшість людей відносять до так званих «амбівертів», так як в популяції завжди переважають особи з середньою вираженістю певної ознаки, що дає максимальні можливості для пристосування до різних умов.

Ви абсолютно справедливо помітили, що в залежності від обставин люди можуть поводитись більш або менш екстравертовано. Проте це поведінкові прояви, якщо ж ми зазирнемо в мозок людини, то побачимо, що невимушена бесіда на корпоративному заході із десятками малознайомих людей супроводжується зовсім різними патернами активації в інтровертів та екстравертів. Якщо в мозку екстраверта будуть струменіти фонтани дофаміну, оскільки для нього це чудова нагода отримати новий досвід, нові знайомства в малознайомому контексті, то для інтровертованої людини такий socializing вартує багатьох зусиль. В мозку інтроверта в такій ситуації вмикаються нейронні мережі гальмування неприємної поведінки, і мила балаканина «ні про що» потребує свідомого гальмування бажаної в цій ситуації поведінки швидше опинитись в комфортній атмосфері, де нема стільки галасу і нових облич.

Тобто ми можемо натренувати потрібний поведінковий репертуар, і чим частіше будемо виходити з комфортної для себе зони, то більш природно це буде виглядати. Але відновлення після таких занурень в чужинну для психотипу атмосферу потребують багато часу, фактично це перебування в помірній стресовій ситуації для інтроверта.

Щодо вибору професій – то в силу високого вихідного рівня мозкової активації інтровертам підходять професії, що потребують глибокого занурення в матеріал, аналітична робота – науковці, аналітики, аудитори, методисти, письменники – це все типові роботи для інтровертів. Екстраверти краще впораються із роботою в сфері обслуговування, викладанням, роботі з персоналом, акторством, торгівлею – словом всюди, де якісні контакти з людьми визначають успіх виконаної роботи.

Г.І.: Чи працюють сьогодні плідно науковці фізіологи з фахівцями з персоналу? Яких результатів вдалося досягнути?

Віктор Комаренко: Нажаль, в Україні мені особисто не відомі факти плідної співпраці фізіологів та компаній для розробки стратегій ефективного відбору персоналу. Хоч, на мою думку, підстав для співпраці є чимало. І ось чому.

Психологічних методів створення індивідуального портрету рекрута є більше десятка. Така їхня різноманітність пояснюється тим, що кожен із них не дає 100% об’єктивної оцінки обстежуваних. Зокрема, значний вплив на формування остаточного результату в таких тестуваннях відіграє суб’єктивний фактор. Якщо рекрут є досвідченим, то він може під час тестування спрогнозувати, яку відповідь від нього очікує працедавець, наймаючи на ту чи іншу посаду. Або ж обстежуваний може приписувати собі такі риси, якими він насправді не володіє. Тому автори тестів мають періодично змінювати, оновлювати тестові питання, ретельно їх формулювати, повторювати у різних варіантах, тощо.

А ми, фізіологи, вміємо визначати тип нервової системи – сукупність вроджених, генетично детермінованих властивостей нервової системи, які лежать в основі психічних та поведінкових реакцій. І визначати у такий спосіб, який виключає можливість обстежуваного свідомо впливати на отриманий результат.

Завдяки багаторічній праці колективу кафедри, яку ми представляємо, створена унікальна комп’ютерна методика визначення психофізіологічного портрету людини. Вона базується на розумінні функціонування нейронів та нервової системи вцілому. Дана методика є перевіреною часом і тисячами досліджень в умовах наукових експериментів. І тому можемо стверджувати, що отримані в такий спосіб результати обстежень є об’єктивними і зможуть органічно доповнити, а, можливо, в деяких випадках і замінити традиційні психологічні тести.

Якщо залучення нейрофізіології в маркетинг та різні галузі економіки довело свою ефективність, то чому б не спробувати це зробити і в HR-сфері? Словом, предмет для обговорення існує.

Щоб звернути увагу бізнесу і широкому загалу на наші можливості ми розпочали проводити тренінги та публічні лекторії. На них намагаємось донести до слухачів важливість розуміння фізіологічних механізмів формування індивідуальних особливостей нервової системи, прикладного значення визначення цих властивостей. Навчаємо користуватись фізіологічними методами складання психофізіологічного портрету людини та інтерпретувати отримані результати. Інформацію про ці заходи можна отримати на моїй персональній сторінці у Facebook чи сторінці групи «Психофізіологічні основи індивідуального психологічного консультування».

Г.І.: Чи можна сьогодні змінити “це такий твій шлях” на точне визначення професії або переліку завдань, які саме ця людина може виконувати в рамках своїх можливостей? Чи все таки варто притримуватися бачення, що людина здатна все робити, якщо забажає?

Віктор Комаренко: Навряд чи можна, завдяки науково обгрунтованому підходу, точно визначити для людини одну конкретну професію. Тут насправді більш коректно говорити про те, які види роботи є найбільш перспективними для пошукача, виходячи із його вроджених якостей.

Однак це не означає, що людина, яка працює на «невідповідній» посаді, не може досягнути високого рівня професіоналізму. У такому випадку можна розробити індивідуальний алгоритм виконання функціональних обов’язків відповідно до особливостей працівника. І це є ще однією задачею тестування вроджених властивостей нервової системи. А можна стати професіоналом за рахунок старанності і сумління. Але у цьому разі експертом стають впродовж років, а у разі вибору професії у відповідності до типу нервової системи – в рази швидше.

Г.І.: Чи має місце у професіях гендерне питання? Тобто чи є розподіл завдань, з якими краще впорається чоловік чи жінка?

Вікторія Кравченко:
Без сумніву, певні види робіт традиційно прийнято вважати суто жіночими чи суто чоловічими. Але не все так просто, оскільки кожна людина являє собою унікальний сплав особистісних характеристик.

Скажімо, жінки вцілому краще розуміють наміри і почуття інших людей, але, якщо жінка належить до емоційно нестійкого інтровертованого типу, то вочевидь вона не буде дуже вправна в комунікаціях з галасливими нетерплячими дітьми чи вічно незадоволеними покупцями.

Подібно, чоловіки краще і швидше вирішують проблеми в умовах недостатності часу і інформації, бо еволюційно більш пристосовані до дій в стресовій ситуації. Але якщо у чоловіка слабка інертна нервова система, то сама лише У хромосома навряд чи забезпечить його вдалим блискавичним рішенням в дебатах в прямому ефірі.

Все індивідуально, треба тестувати людину і виходячи з отриманих даних прогнозувати більш прийнятні види діяльності.

Г.І.: Скільки часу фізіологічно людина здатна приділяти праці?

Віктор Комаренко: У разі, коли робота не приносить задоволення, а викликає лише негативні враження, то і кількох годин достатньо для стомлення. А якщо на роботі «горіти», то і час проходить не помітно, і сили десь беруться. Насправді тривалість робочого дня залежить від багатьох фізіологічних факторів та від виду виконуваної роботи. Навіть, існує цілий розділ у фізіології – фізіологія та гігієна праці – який обґрунтовує різні режими і час роботи людини залежно до змін її фізіологічного стану.

Наприклад, ефективний час роботи обернено залежить від допустимої частоти пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів/хв тривалість робочого часу становить 8 год, а при частоті пульсу 150 ударів/хв — лише 2 год. Якщо виконання роботи вимагає збільшення енергозатрат у 2 рази, то робочий час необхідно скорочувати у 4 рази.

І для того, щоб в продовж часу виконання роботи підтримувати високу працездатність, необхідно потурбуватись про відпочинок. Після кожних 6-15 хв. фізичної праці ефективними є періоди відпочинку тривалістю 1-2 хв. Якщо ж мова іде про інтелектуальну, нервово-напружену діяльність, то через кожні 15 хв. роботи слід робити перерви тривалістю 2-5 хв.

Г.І.: Коли людина має лягати і вставати? Скільки часу на сон? Скільки на їжу та періодичність? Скільки на відпочинок? Скільки на родину? Скільки на транспорт? Чи має людина протягом дня змінювати діяльність для ефективності?

Віктор Комаренко: Періодизм – один із ключових принципів функціонування нашого організму. На жаль, за останні десятиліття людство нехтує цей фізіологічний механізм, порушуючи природне чергування часу сну та бадьорості: штучне освітлення, нічні зміни на виробництвах, виконання понаднормованої роботи в домашніх умовах, клубні тусовки та багато іншого.
Не існує чітко визначених індивідуальних норм часу сну. Але спеціалісти називають орієнтовний час спання, виходячи від віку людини (Max Hirshkowitz et al. National Sleep Foundation’s updated sleep duration recommendations: final report // Sleep Health. – Vol. 1, Issue 4. – P. 233–243). Для людей віком 18 – 64 років рекомендована тривалість нічного сну становить 7-9 годин.
Після нехитрих математичних розрахунків легко визначається час, який ми повинні витрачати на всі інші діяльності, окрім роботи та сну – 8 годин. А далі – вибір кожного з нас на що витрачати свій час.
Щодо зміни діяльності впродовж робочого часу для підвищення своєї ефективності, то тут є здорова ідея. Ідея, яку сформулював ще Іван Сєченов. Справа в тому, що під час виконання якогось виду роботи у нас напружуються нервові центри, які контролюють цей вид діяльності. Але в нервових центрах швидко розвивається втома. Особливо під час виконання роботи, яка потребує високого зосередження уваги. Ось чому під час навчання (будь-якого і будь-чому) втома настає дуже швидко. Саме через втому нервових центрів.
Найефективнішим способом забезпечити швидке відновлення працездатності втомлених нервових центрів є активація інших нервових центрів. Останні «заберуть» на себе надлишкове збудження від втомлених центрів. Простою мовою – необхідно один вид роботи, під час виконання якого людини стомилась, замінити на іншу роботу.

Г.І.: Ми часто бачимо, що є люди, які часто хворіють. Їхній рік складається з роботи, лікарняних і клопотів. На вашу думку, в чому може бути причина?

Вікторія Кравченко:
Якщо людина займається не улюбленою справою, має роботу, що їй не до вподоби, вона витрачає третину, а то й більшу частину свого життя на нецікаві їй речі. Якщо сюди додати не колектив, що не підходить, наднормову працю (тільки займаючись улюбленою справою можна годинами «горіти» на роботі) – все це рано чи пізно, залежно від витривалості індивіда, виллється в хронічний стрес з усіма його наслідками. Один з таких наслідків – пригнічення імунної системи організму, людина починає часто хворіти.

Г.І.: Також на лекції ви розповідали, що екстраверти та інтроверти по-різному не тільки працюють, але й сприймають ранок, їжу, відпочинок, задоволення. Розкажіть про це детальніше.

Вікторія Кравченко:
Одна з фізіологічних причин екстраверсії – низький рівень вихідної активації мозку.

Людині для того щоб добре почуватись і працювати потрібний середній рівень такої активації, який досягається різними діями, що збуджують нервову систему. Це може бути міцна кава, зелений чай, фізичні вправи, танці, співи – все що стимулює мозок.
У інтровертів цей рівень активації мозку базово вищий, тобто їм не треба додаткових стимулів, щоби «увімкнутись» (хіба якщо вони недостатньо спали).

Відповідно до цієї концепції, задоволення у інтровертів будуть інші – приємна негучна музика із «складним» ритмом, цікава книжка, яку можна неспішно читати, смакуючи деталі, розмова з 2-3 близькими друзями про сутність якогось явища, прогулянка парком чи вуличками із спогляданням деталей архітектури. В екстравертів в навушниках зазвичай грає гучна ритмічна музика (мозок легко засвоює нав’язаний ритм, і це його активує), багато різних гаджетів з купою відкритих вікон, численні друзі в соцмережах, тусовки, клуби, рух – словом це інший стиль життя. І кожному з крайніх представників цих психотипів буде дуже некомфортно в світі його антипода.

Г.І.: Щоб ви порадили роботодавцям, які вирішили взяти нову людину на роботу, як ефективно знайти правильного кандидата?

Віктор Комаренко: Керівникам необхідно вивчати своїх підлеглих і бути лабільними, керуючи своїм колективом.

Немає однакових людей. В цьому є недоліки і переваги. Недоліки полягають в тому, що керівнику необхідно завжди змінювати свій стиль управління компанією, керуючись тим, які адміністративні впливи є ефективними для конкретно того, чи іншого співробітника. Не можна, наприклад, вимагати від підлеглого із низькою рухливістю нервових процесів швидкого виконання кількох завдань. І не варто дратуватись через те, що даний співробітник є повільним. Тому що у цього працівника є свої переваги – він буде незамінним там, де вимагається зосередженість та концентрація уваги.

Або ж керівник повинен чітко розуміти, хто із підлеглих може очолити якийсь напрям роботи, а хто, попри наявність талантів, давати вищі результати, будучи лише виконавцем.
Немає поганих темпераментів, типів нервової системи, потрібно правильно використовувати і сильні, і слабкі риси кожної людини. Необхідно ставити перед собою питання: чим може бути вигідним співробітник із своїм унікальним темпераментом, як краще його використати?

Також слід звернути увагу на те, що в колективі мають працювати люди із різними властивостями нервової системи. Колектив не має бути однаковим і однорідним. Саме в такому колективі народжуватимуться оригінальні і ефективні шляхи вирішення складних завдань.

Тому що кожен, в силу своїх вроджених якостей і досвіду, пропонуватиме свою стратегію поведінки і критикуватиме (йдеться мова не про скандали, а про конструктивну критику) недоліки пропозицій інших колег. Як наслідок, команда сформує найбільш прийнятний, часом неочікуваний, шлях вирішення проблеми. Звідси ще одна порада – розвивайте комунікативні якості співробітників і уміння працювати в колективі.

Г.І.: Щоб ви порадили людині, яка в пошуку роботи? З чого їй починати, щоб знайти роботу мрії.

Вікторія Кравченко: Передусім, потрібно прислухатись до себе, зрозуміти чим хочеться займатись насправді, відкинувши усі кліше, нав’язані суспільством, родиною, друзями, які як завжди краще знають що треба робити комусь. Добре визначитись із власним психотипом до того, як починати шукати роботу.

Бо, звісно, можна до певних речей дійти методом спроб і помилок – людина рано чи пізно знайде ту справу, яка їй дійсно підходить за її характеристиками, але ж можна одразу відкинути все те, що буде викликати невдоволення. Є такий жарт у психологів, що те, чим займається людина, коли прокрастинує – і є робота її призначення. Зверніть увагу, що ви зазвичай робите, замість тієї нудної роботи, що потрібно виконати, – може саме цим і варто займатися («висіння» в соцмережах не рахується, хоча за ведення сторінок в соцмережах теж можна отримувати гроші).

Я вважаю, що головним мотивом при пошуку роботи не мають бути гроші – найкраще мати ту роботу, яка направду захоплює, коли сидиш годинами, тому що це цікаво і хочеться зробити якнайкраще. Зазвичай, коли людина так віддається улюбленій справі, вона рано чи пізно починає приносити непоганий прибуток, і тоді все складається.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Світлина: з архіву Вікторії Кравченко та Віктора Комаренко, фотограф – Марія Татаренко
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua

Сьогодні коучинг допомагає людині гармоніювати всі сфери життя та максимально рухатися до комфорту. Але, що таке коучинг, коуч, як в Україні сприймають зміни в роботі і працю, як до професії сьогодні готують дітей, про це розповідає “ГУЧНИМ ІМЕНАМ” Олена Ковальчук, професіонал в сфері навчання та психології з 9-річним досвідом роботи в галузі продажів і 5-річним досвідом в сфері консультування та викладання. 
Викладає в Единбурзькій Бізнес-Школі курси «Організаційна поведінка» та «Управління людськими ресурсами». Менеджер з програм розвитку управлінців і керівник навчального центру компанії IDS Aqua Service. Також, впроваджує проекти з навчання і мотивації для різних компаній, зокрема, влітку 2015 року брала участь в навчанні нової Патрульної Поліціїї (Київ та Львів).
Попередній досвід роботи включає 9 років в компанії «Мері Кей (Україна)» (2002-2011), з них 6 років – як Старшого Менеджера з навчання, що відповідає за наповнення навчальних курсів і спеціальних заходів «Мері Кей» в Україні (200 співробітників , 100 000 Незалежних Консультантів) і діяльність команди тренерів.
Під керівництвом Олени здійснені успішні проекти з навчання незалежних підприємців продажу, побудови команди, менеджменту і делегування повноважень.
Освіта – психолог, викладач психології, має диплом магістра Київського національного Університету імені Тараса Шевченка, факультет соціології та психології (1995). Науковий кореспондент Інституту психології ім. Костюка лабораторії організаційної психології (тема дисертації «Психологічні детермінанти розвитку організаційної культури»). Закінчила курс Н. Романенко «Бізнес-коучінг». Навчається в програмі «Організаційне консультування і коучінг» МІГ.

Олено, ви займаєтеся коучингом. Про це багато сьогодні можна побачити, почути в інформаційному просторі. Звертатися до коучингу модно.
Коучинг – це напрямок психологічної підтримки, який стимулює людину досягати успіху самостійно. Вирізняється від консультування суттєво. Консультування – це коли ви приходите до психолога чи іншого фахівця, і він вам дає поради, як вам діяти в тій чи іншій ситуації.

Психологічне бізнес-консультування також пропонує готовий рецепт. Психотерапія – це коли психолог, психотерапевт працює з почуттями, ситуацією, допомагає поринути у ваш світ почуттів. Психотерапія ставить за мету гармоніювати людину, але не завжди дає відповіді як досягти наступної цілі.
Коучинг може допомогти з питанням, яке ви собі ставите, або його визначити.

Може народитися ситуація, коли незадовільняє вас життя, невдоволені і не знаєте як змінити ситуацію, і тут на допомогу приходить коучинг.

Чому виник коучинг?
Він з’явився в 80-х роках ХХ-го століття в Америці, коли люди зрозуміли, що психотерапія (або психоаналіз) в деяких випадках задовго, задорого, інколи – не дає відповіді, що робити, яку людина може очікувати від фахівця.
В психологію прийшли спортивні технології, коли вас супроводжує фахівець. Коуч – це особистий спеціаліст, тренер з успішності або з того питання, яке ви собі ставите пріоритетним.

Чим займаються коучі?
Коучі бувають різні, зокрема ті, які тренують, підтримують у змінах людей, що перебувають на вищих рівнях організації. Це так званий коучинг успішності, кар’єрний, організаційний. Також працює лайф-коучинг, який стосується життя, та коучинг балансу.

В багатьох країнах одним із найважливіших вмінь людини, особливо лідера групи або компанії, вважається вміння підтримувати гармонію у житті: баланс праці і відпочинку, здоров’я і напруження.

Коуч – це той, що тебе вислуховує, допомагає ставити цілі, питання і знаходити у собі відповіді, віднаходити ресурси, щоб досягати своїх цілей. Коучинг дозволяє ближче познайомитись з собою і не дає готових відповідей. В коуч-сесії напочатку зустрічі визначаєтесь, над чим будете працювати сьогодні, і тоді коуч починає ставити спеціальні запитання. Це робиться для того, аби ви віднаходили, що саме вас цікавить або болить або напружує зараз, які кроки треба зробити, аби ситуація була вам комфортна, або що треба зробити, щоб розвинути знання, навички, вміння, яких у вас немає у даний момент, щоб досягти того, чого ви хочете.
Мене цікавить напрямок організаційного консультування і бізнес-коучінгу побудови кар’єри.

Що можна почитати про коучинг?
Якщо говорити про імена, то найбільш відоме ім’я Тімоті Гоулві, але є багато коучів, багато видано книжок за 20-30-40 років стрімкого розвитку коучингу. Особлива для мене книга Девіда Клаттербака про команду коучів і побудову організації, яка сама себе навчає.

Досі залишається великою проблемою в Україні професійна адаптація людини. Можливо, тому, що перша фінансова відповідальність, перший заробіток приходить в студентський період, а не в шкільний, коли дитина може пекти солодощі, малювати, майструвати, бути асистентом та інше. З якого віку людині варто заробляти?
Вміння конкурувати треба формувати з раннього дитинства. Приміром, дитина може виконувати справи у бізнесі батьків, і за це отримувати частину грошей.
Це дуже важливо. Чому?

Тому що фахівці, які займаються персоналом, профорієнтацією, вважають, що за 10-15-20 років дуже багато професій зникнуть, зважаючи на стрімкий розвиток технологій. Деякі функції, які досі здійснювала людина, можна замінити в програмуванні, бухгалтерії, в інших галузях, тому треба зараз опановувати нові професії.

На заході люди весь час вчаться. Ця мода прийшла в Україну: з’явилась система Прометеус. Нам треба вміти конкурувати у спортивному сенсі, аби відповідати ринку, розвивати себе, мати гроші.
Основи підтриємництва потрібно викладати з 7-8 років, в деяких школах – у 9 років починають дисципліну «Основи економіки». Це дуже класно! Дитина навчається тому, як жити у світі, – це правило життя.

Звідки беруться у тебе в сім’ї гроші? Не просто тато і мама приносять з роботи. Формувати у дитини думку, чому приносить гроші, що таке гроші, звідки, і, як їх взяти, – це дуже важливо.

Панує думка, яка вкорінилася: що ми ходимо у садочок, бо це так треба, ходимо у школу, бо це так треба, ходимо на роботу, бо це так треба. Немає такого розуміння: А чому ти взагалі це робиш? Кому так треба?
Багато людей живуть автоматично: роблять так, як усі, або так, як робили до них. Але в Україні з’являється більше свідомих батьків, які хочуть для своїх дітей різного, інакшого життя.
В садочках нічого поганого немає, але є діти, які хотіли би ходити в садочок, а не хотіли би ходити у школу. І в Києві діє спільнота, яка називається “Київські хомскулери та анскулери”. Це дітки, які не ходять в школи, навчаються на екстернаті. Це не хворі діти, вони живуть за своїм розкладом і дотримуються власного режиму дня. Батьки цих дітей чинять непопулярно, і це надихає. Люди шукають різні режими, форми життя і виховання дітей.

Попри мобільність світу, багато роботодавців бачить роботу в рамках.
Коли роботодавець приймає нову людину? Коли є багато завдань, які треба на цю людину навантажити, а ще: щоб вона відповідала філософії компанії, баченню. Вони хочуть рамок і це нормально.
Я викладаю на курсі MBA в Единбурзькій Бізнес-Школі дисципліну «Організаційна поведінка». Автор підручника говорить, і я з цим погоджуюся, що традиційна бюрократична організація відходить на другий план, але не зникає, на деяких виробництвах ця модель є слушною.

Але у творчих професіях, в IT, викладанні, турбулентний ринок вимагає від працівників більшої свідомості, щоб вони ставилися до роботи як до свого проекту. Від працівників, керівників хочуть більшої відповідальності, гнучкості, швидкості реагування, і це можливо в мобільних організаціях, де менше адміністрування, так званих пласких організаціях.

Конфлікти між людьми у роботі породжують класичні рамки, які, за необхідності, варто змінити, але виникає опір, який переростає у конфлікт.
Люди майже завжди хочуть стабільності. Але, коли стає стабільно, їм стає нудно. Ми такі подвійні: ми хочемо змінюватися і при цьому, щоб нам було комфортно. Треба розуміти, що зміни – це не завжди комфортно.
Велика кількість людей не вміє встановлювати певні межі у спілкуванні. Про це треба просто домовлятися. Я з тобою товаришую, до тебе гарно ставлюся, але це треба зробити, ми з тобою про це домовлялися, але люди, очевидно, можуть реагувати особистісно.

Існує теорія групової динаміки, що кожна група проходить до результативності 4 етапи. Перша – формування, друге – штормова стадія, коли люди можуть конфліктувати, розбираються, хто лідер, хто за що відповідає, третя – нормування, ми домовилися, будемо працювати так, в такому темпі, четверта – результативність, коли вже команди діють як оркестр, спортивна команда, всі знають, хто за що відповідає, можуть один одного підтримати, – це класна стадія.

Коли людина в Україні втрачає роботу, для неї це дорівнює трагедії.
Часто подібне буває, особливо у наш буремний час, коли багато змін. Я би порадила таким людям отримати державну допомогу. У нас є Центри Зайнятості, де відбуваються також безкоштовні лекції для безробітніх. Також варто пошукати в Інтернеті статті про те, як людина переживає зміни.

Вона проходить декілька етапів, в яких переживає різні почуття і емоції: злість, пригнічення та інші, аж до прийняття нової ситуації. Потрібно усвідомити, що це нормально, ви просто переходите з одного стану в інший.

Шукайте підтримки у різних людей і спецалістів. Коли ви адаптуєтесь до ситуації – спокійно діятимете, шукатимете іншу роботу. Вам доведеться взяти відповідальність за пошуки роботи, свій стан, свій добробут.

У нас в країні зберігся звичай – знаходити 1 роботу на все життя, або дуже довго там працювати – 15-25 років. Це методика пожиттєвого найму – так працюють в Японії, і, навіть, помирають на роботі.

Багато людей собі знаходять різні роботи, підробітки, працюють фріланс у декількох місцях.
Треба взяти за себе відповідальність, уявити картину своєї діяльності, роботи, як би ви хотіли, щоб це було, і шукати. Взяти відповідальність – це дуже важко для людини, яка звільнена, але це необхідно, щоб далі жити.
Якщо ви втратили роботу, вам може не пощастити знайти швидко роботу, одразу перескочити у фріланс, або вдасться, але принесе вам маленькі здобутки, не підійдуть умови. Але це нормально, хто шукає, той знаходить! Рухайтесь далі до успіху!

Як змінювати на рівні виховання, щоб діти легко сприймали мобільність, зміну роботи. Весь світ мобільний: люди працюють не те, що в різних містах, а в різних країнах. І це не сприймається як зрада, а як професійний та особистісний ріст.
Якщо ти за півроку змінив роботу, це не дуже добре, на думку роботодавців. Люди, які змінюють роботу, чогось шукають. А як виховувати дітей? Це дуже велике запитання.

Я б не сказала, що весь світ став мобільний: якась частина – мобільна, зокрема, в Україні, якась – стабільна. Деякі люди, які не те, що з Америки не виїжджали, а за межі свого штату чи міста. Люди є різні в різних країнах.

Дітей можна виховувати лише особистим прикладом.

Якщо ви сидите вдома на дивані, не робите зарядки, не читаєте книг, не харчуєтеся здоровою їжею, не змінюєте роботу, не навчаєтесь, не розвиваєтесь, такі самі у вас будуть діти.
Не допоможуть постулати: “Будь мобільним, підприємницьким, конкурентноспроможним”.

Якщо ви дитині не даєте приклад такий, який би ви хотіли, це вже не проблема, бо світ широкий, вмінь і знань багато. Багато людей можуть вашій дитині це дати. Наприклад, в Києві 3 чи 4 школи з різними курсами підприємництва, бізнес-іграми. Знаходьте можливості для дітей і дайте їм той досвід, якого у вас немає, але який би ви хотіли отримати. Навчайтесь разом.

Чи кожна людина здатна знайти роботу?
На жаль, є можливість, що людина себе не знайде. Втрата роботи, за американським рейтингом стресу, на третьому місці після смерті близької людини. Але не треба зупинятися, а вірити у себе.
Якщо ви у себе не вірите, то треба шукати підтримку.

Деякі люди, які не витримали звільнення, можуть бути довгий час пригнічені, захворіти на невроз чи депресію. У нас є безкоштовна допомога у країні: треба звертатися до лікарів, психологів, церкви, телефону довіри, до людей, яким довіряєте, грамотних статей в Інтернеті.

Якщо ви відчуваєте себе пригніченими, вам треба вийти з цього замкнутого кола, зробити маленькі кроки, щоб отримати хоча б маленькі успіхи. В результаті ви зможете знайти роботодавця, якого влаштовуєте і який влаштовує вас.
Всім розповідайте, що шукаєте роботу, і рано чи пізно вона знайдеться. Можливо не відразу те, що ви хочете, але те, що вас підтримає на деякий час. Я вірю, що більшість людей себе знайдуть і все буде добре.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: з архіву Олени Ковальчук
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua

25 грудня 2015 – це нова дата в історії України, коли на католицьке Різдво перемогла Наука.

22 грудня Рада Молодих Вчених НАН України у Будинку Вчених презентували діяльність науковців, здійснену в 2015 році. Сергій Гончаров, патофізіолог, розповів про масштабний Всеукраїнський проект “Дні науки”, який відбувався у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові, пізнавальний, як для дорослих, так і для дітей, зали були переповнені родинами, студентами. Наталія Атамась, біолог, про Міжнародний день рослин (відбувається вже три роки в Україні, 38 установ в 15 містах). Ксенія Гулак, фізіолог, про плідну співпрацю з Вікімедіа Україна, Олексій Болдирєв, фізіолог, про науково-популярний сайт “Моя наука”. Сергій Жабін презентував опитування молодих вчених, в якому йшлося, що, попри складні фінансові і технічні реалії, це на ефективність роботи не впливає. Вероніка Ульянова, фізіолог, закликала подаватися на міжнародні гранти, не боятися звертатися за підтримкою до інших вчених, які вже мають в цьому досвід. Антон Сененко розповів про резонанс, який створила наукова спільнота кожним заходом, статтею, ефіром.
Протягом року науковці провели чимало лекцій на популярних майданчиках столиці, щоб познайомити суспільство з діяльністю наукових інститутів, розвіяти чимало міфів, створити звичку цікавитися наукою. Сьогодні вже не можливо сказати, що про українську науку ми нічого не знаємо.

В рамках заходу, Наталія Атамась, к.б.н., Голова Ради молодих дослідників Відділення загальної біології НАН України розповіла про бачення української науки.

Яке стратегічне бачення молодих вчених нашої науки?
Наука має бути інтегрована в європейський дослідницький простір.
Наша наука конкурентно здатна, за своїми здобутками, рівнем, може бути інтегрована в європейський простір, але потребує законодавчого забезпечення, передусім незалежного аудиту наукової системи України.
Європейські колеги допомогли розробити дорожню карту аудиту науково-дослідної системи України. Ця робота йшла паралельно з роботою над законопроектом (Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”). У Закон закладено потенційну можливість такого аудиту. Над Законом працювала група наших експертів та урядовців ((члени профільного Парламентського комітету, урядовці профільного міністерства, представники платформи «Реанімаційний пакет реформ», представники НАН України, члени Рад молодих дослідників).
Це та робота, що виконувалися цілий рік, – це той грунтовний фундамент, який починає нову еру української науки, починаючи з 2016 року. Закон був проголосований у другому читанні Верховною радою 26 листопада 2015 року, але, щоб він почав працювати, він має бути підписаний президентом і емплементований.
Ми, наукова спільнота, прагнемо зберегти українську науку. І саме тому, як громадянському суспільству, нам довелося діяти, впливати на владу, щоб закон був підписаний в тій редакції і в тому стратегічному баченні, який сформували науковці.
Ми виступали під Адміністрацією Президента України (8, 9 грудня 2015), 16 грудня 2015 під Верховною Радою, дві прес-конференції (24 грудня 2015, Укрінформ, Кризовий медіа центр), численні ефіри на телебаченні, на радіо, публікації в популярних засобах інформації.
Ми переконані, що за нами перемога! Бо наша наукова перемога – це перемога країни.

В 2016 році, мабуть, наука не встигне стати на ноги, як це зараз в Європі, США.
Звісно, на це потрібен час, але кроки потрібно робити вже зараз, бо ми втрачаємо “мізки”, які, в умовах сучасної України, тікають закордон, втрачаємо молодь, передусім. Якщо ми втратимо науковий потенціал, щоб ми далі не робили, не писали, не намагалися змінити, нічого не буде.
Дуже важливі перші кроки в напрямку до Європи, побудувати конкурентно здатну науку.
У цьому законі, зокрема, є норма, яка законодавчо рахує, що представники Ради молодих дослідників мають входити у всі ради: і при інститутах, і при відділеннях, і при президії. Тоді молоді вчені зможуть безпосередню впливати на ці рішення в їхніх галузях.

Закордоном вчені можуть працювати в інших країнах, бути мобільними, вільно переймати досвід, а потім повертатися додому і з новими силами все набуте реалізовувати у рідній державі. Чи в Україні подібний вільний науковий простір діє?
На даний момент ми маємо дуже погану ситуацію. Молодий вчений може поїхати на стажування тільки на 2 місяці, як у відрядження. І потім, після цього, він має або звільнятися зі свого Інституту, і там залишатися, або повертатися. Це ненормально. В європейських країнах подібне стажування може тривати не півроку, рік. Вчений працює закордоном в проектах, а потім – повертається.
У нас законодавчо не було можливості подібним чином діяти, тому молоді вчені звільнялися, їхали.

Але тепер ми заклали у новий законопроект норму, що таке стажування може тривати до 2 років, щоб заохочувати молодих вчених їхати, набиратися досвіду у міжнародних лабораторіях, колабораціях, проектах, і, звісно, з ентузіазмом повертатися, щоб втілювати набуте в Україні.

Зараз доводиться звільнятися, обманювати державу, викручуватися з ситуації, а ми прагнемо, щоб існувала законодавча норма – легітимно їхати, повертатися, і при цьому презентувати гідно українську науку на міжнародній науково-дослідній арені, рахуватися співробітником Національної академії наук України.

Певними критеріями оперують науковці, за якими вони визнають вченого на міжнародному рівні. Які це критерії?
Існує ціла система рейтингу оцінювання, як самих інституцій, їх наукового потенціалу, так і певних дослідників. Зараз у нас такої системи немає, діє система атестацій, дуже стара, віджила процедура радянського періоду.
Згідно до закону для експертизи проектів та до атестації можуть долучатися іноземці експерти та фахівці. Це ті рамкові норми, які дозволять при наявності підзаконної правової бази почати аудит не тільки матеріальних активів, але й нашого наукового потенціалу, системи вцілому, а далі – до рівня інститутів і вчених – наукові особистості.
Наразі розроблена спільно з МОН система аудиту в чомусь наслідує європейські зразки, але адаптована під наші реалії, звісно.

Статті в міжнародних журналах є обов’ язковим пунктом?
Працюють певні журнали з прев’ю, реферовані, які входять в певні міжнародні наукометричні бази, які мають індекс Гірша (h-індекс). Дуже багато критеріїв: експертна оцінка, науково-метричні показники, колаборація в різних міжнародних проектах. Тобто це дуже складна система. І ми сподіваємося, що ми зможемо її вмонтувати сюди.

Існують відомості, можливо, я помиляюся, що публікація наукової статті, як в українських, так і в іноземних журналах, є платною послугою. Чи дозволяє це гонорар науковця?
В нас в біології, зоології, ботаніці такого немає: дуже багато журналів з дуже високим індексом, які високо займають значні рейтинги, безоплатні.

Пиши гарну статтю, подавайся, отримуй гарні відгуки від міжнародних експертів.

Я розумію, що можуть бути різні ситуації, але у нас така система. Це не таке правило, що ти маєш заплатити величезні кошти, це дуже часто буває в смітникових журналах, коли від тебе вимагають 200 баксів за статтю.
Нам скорочують весь час фінансування. Вже у цьому році не буде вистачати на базові речі: на зарплату, комунальні витрати. І ще кілька років без реформ, на тому все. Науковці поїдуть, наука закінчиться.

Яка зараз зарплата у вченого?
Молодий науковець – це 100-120 доларів, в крайньому випадку – 150 доларів. Спробуйте в Києві прожити за цю суму. Це не що інше, як великий патріотизм тут залишатися і сподіватися на зміни на краще.

Юлія Безвершенко, молодший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова, у Фейсбук 25 грудня 2015 написала про Перемогу Науки: “Закон “Про наукову і науково-технічну діяльність” президент підписав. Вітаю всіх! Хто працював, допомагав, підтримував… Великий шматок роботи зроблено, “а” сказано. Тепер попереду ще більше роботи по впровадженню, допомозі всім, на кого покладено відповідні обов’язки, та моніторингу за його виконанням як таким і його якістю. Ми маємо безцінний досвід і бачення. Ми консолідувались. Крім того, ми поставлені бюджетом в такі умови, що здійснення реформи, міжнародний діалог та наш невпинний поступ є питаннями виживання. Тому 2016-ий дійсно буде роком складним, але й роком роботи. Отже, відступати нікуди – і тепер тільки вперед”.

Символічно, що на католицьке Різдво перемогла наука, перемогло світло і добро!

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: з архіву Наталі Атамась
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua

До вашої уваги інтерв’ю на “ГУЧНІ ІМЕНА” від старту проекту до сьогодні: від 21 вересня 2008 року по 15 грудня 2015.Запрошуємо до читання теплими зимовими вечорами!

15 грудня 2015
Денис Замрій: “Перші 5 сценаріїв я писав на свій страх і ризик!”
http://bignames.org.ua/2015/12/denys-zamrij-pershi-5-stsenarijiv-ya-pysav-na-svij-strah-i-ryzyk/

Олена Божко: “Не можу сказати, що моє життя – це суцільний театр. Хоча, що я кажу (сміється)”
http://bignames.org.ua/2015/11/olena-bozhko-ne-mozhu-skazaty-scho-moje-zhyttya-tse-sutsilnyj-teatr-hocha-scho-ya-kazhu-smijetsya/

В’ячеслав Васильченко: “Держава перетворила вчителів на загнаних до глухого кута тварин”
http://bignames.org.ua/2015/09/vyacheslav-vasylchenko-derzhava-peretvoryla-vchyteliv-na-zahnanyh-do-hluhoho-kuta-tvaryn/

Вікторія Гранецька: «Сенс в проживанні кожного дня на Землі як останнього»
http://bignames.org.ua/2012/08/viktoriya-hranetska-sens-v-prozhyvanni-kozhnoho-dnya-na-zemli-yak-ostannoho/

Оксана Скиталінська: «Віра і сила волі позитивно впливають на організм, зміцнюють імунну систему, сприяють виробленню гормонів щастя»

Оксана Скиталінська: «Віра і сила волі позитивно впливають на організм, зміцнюють імунну систему, сприяють виробленню гормонів щастя»

Валерія Ходос: «В театрі можна мріяти про ролі все життя і ніколи їх не отримати»

Валерія Ходос: «В театрі можна мріяти про ролі все життя і ніколи їх не отримати»

Тетяна Коваленко: «Мій дід був би надзвичайно гордий, що я вітаюся з Аллою Мазур»

Тетяна Коваленко: «Мій дід був би надзвичайно гордий, що я вітаюся з Аллою Мазур»

Олександр Астремський: «На конкурс ми надіслали 2 кіносценарії»

Олександр Астремський: «На конкурс ми надіслали 2 кіносценарії»

Римма Зюбіна: «Однією рукою тримаю сцену, а другою рукою в небо»

Римма Зюбіна: «Однією рукою тримаю сцену, а другою рукою в небо»

Оксана Скиталінська: «Смачна їжа має властивість об’єднувати людей»

Оксана Скиталінська: «Смачна їжа має властивість об’єднувати людей»

Вікторія Гранецька: «Для жінок немає нічого неможливого»

Вікторія Гранецька: «Для жінок немає нічого неможливого»

Жаннет Фон Клінген: «Я намагаюсь не дивитись покази інших дизайнерів, щоб не заразитися їх темами»

Жаннет Фон Клінген: «Я намагаюсь не дивитись покази інших дизайнерів, щоб не заразитися їх темами»

Христина Шишпор: «Я мріяла бути принцесою, носити легкі гарні сукні і танцювати»

Христина Шишпор: «Я мріяла бути принцесою, носити легкі гарні сукні і танцювати»

Оксана Радушинська: «Сонця вистачить на всіх і на всіх вистачить здійснення бажань»

Оксана Радушинська: «Сонця вистачить на всіх і на всіх вистачить здійснення бажань»

Маша Собко: «Я могла стати гарним юристом міжнародником»

Маша Собко: «Я могла стати гарним юристом міжнародником»

Міхаель Цланабітніг: «Я не обирав поп-стиль»

Міхаель Цланабітніг: «Я не обирав поп-стиль»

Вікторія Гранецька: «Ані критики, ані образ я не боюся»

Вікторія Гранецька: «Ані критики, ані образ я не боюся»

Руслана Лижичко: «Ввечері ми любили з нею вийти у двір та співати»

Руслана Лижичко: «Ввечері ми любили з нею вийти у двір та співати»

Альона Вінницька: “Ми вперше за 20 років потрапили на концерт улюбленої групи «DAD»”

Альона Вінницька: “Ми вперше за 20 років потрапили на концерт улюбленої групи «DAD»”

Наталка Карпа: “Під час відпочинку в DUBAI придумала новий метод запису своїх вражень”

Наталка Карпа: “Під час відпочинку в DUBAI придумала новий метод запису своїх вражень”

Альона Вінницька: «Я ледь не потонула зо сміху»

Альона Вінницька: «Я ледь не потонула зо сміху»

Максим Кідрук: «Екстрим може бути і в буденному житті чи стосуватися психологізму»

Максим Кідрук: «Екстрим може бути і в буденному житті чи стосуватися психологізму»

Галина Вдовиченко: «Хіба це можливо, всюди бути перфекціоністкою?»

Галина Вдовиченко: «Хіба це можливо, всюди бути перфекціоністкою?»

Руслана Лижичко: «Працюю на сонячних батареях»
http://bignames.org.ua/2011/03/ruslana-lyzhychko-pratsyuyu-na-sonyachnyh-batareyah/

Міла Іванцова: «Новели Андре Моруа – вітаміни для оживання після зими»
http://bignames.org.ua/2011/03/mila-ivantsova-novely-andre-morua-vitaminy-dlya-ozhyvannya-pislya-zymy/

Марина Асаулюк: «Я можу створити неймовірне, яскраве вбрання і бути впевнена, що його побачить вся Україна»
http://bignames.org.ua/2011/01/maryna-asaulyuk-ya-mozhu-stvoryty-nejmovirne-yaskrave-vbrannya-i-buty-vpevnena-scho-joho-pobachyt-vsya-ukrajina/

Катя Бужинська: “Жінка, яка народила, стає красивішою, мудрішою, м’якшою”
http://bignames.org.ua/2010/11/katya-buzhynska-zhinka-yaka-narodyla-staje-krasyvishoyu-mudrishoyu-myakshoyu/

Лілія Ребрик: «Ненавиджу печать хвороби на обличчі»
http://bignames.org.ua/2010/10/liliya-rebryk-nenavydzhu-pechat-hvoroby-na-oblychchi/

Руслана Лижичко: «Осінь – це ідеальний період для філософського настрою»
http://bignames.org.ua/2010/09/ruslana-lyzhychko-osin-tse-idealnyj-period-dlya-filosofskoho-nastroyu/

Руслана Лижичко: «Були і сварки, і грюкання дверима, були і палкі примирення, обійми та поцілунки»
http://bignames.org.ua/2010/09/ruslana-lyzhychko-buly-i-svarky-i-hryukannya-dveryma-buly-i-palki-prymyrennya-obijmy-ta-potsilunky/

Наталя Валевська: «Маєш бути компетентним у всіх сферах, які охоплює шоу-біз»
http://bignames.org.ua/2010/08/natalya-valevska-majesh-buty-kompetentnym-u-vsih-sferah-yaki-ohoplyuje-shou-biz/

Руслана Лижичко: «Я обожнюю воду, справжню, живу, — не басейн, не аквапарк і не джакузі»
http://bignames.org.ua/2010/08/ruslana-lyzhychko-ya-obozhnyuyu-vodu-spravzhnyu-zhyvu-ne-basejn-ne-akvapark-i-ne-dzhakuzi/

Злата Огнєвіч: «Я співаю від серця, бо по-іншому не вмію»
http://bignames.org.ua/2010/08/zlata-ohnjevich-ya-spivayu-vid-sertsya-bo-po-inshomu-ne-vmiyu/

Віктор Сидоренко: «Не треба суперечити природі та українським традиціям – сало, ковбаса все одно мають бути присутніми в нашому раціоні»
http://bignames.org.ua/2010/08/viktor-sydorenko-ne-treba-superechyty-pryrodi-ta-ukrajinskym-tradytsiyamsalo-kovbasa-vse-odno-mayut-buty-prysutnimy-v-nashomu-ratsioni/

Мирослава Гонгадзе: «Нана і Саломе – результат палкого кохання, найкраще, що зі мною трапилось в житті»
http://bignames.org.ua/2010/08/myroslava-honhadze-nana-i-salome-rezultat-palkoho-kohannya-najkrasche-scho-zi-mnoyu-trapylos-v-zhytti/

Катя Царик: «Якщо до тебе прийшов артист, значить йому подобається твоє бачення, і він до тебе прислухається»
http://bignames.org.ua/2010/07/katya-tsaryk-yakscho-do-tebe-pryjshov-artyst-znachyt-jomu-podobajetsya-tvoje-bachennya-i-vin-do-tebe-prysluhajetsya/

Юлія Айсіна: «Я з дитинства одягалась не так як усі»
http://bignames.org.ua/2010/07/yuliya-ajsina-ya-z-dytynstva-odyahalas-ne-tak-yak-usi/

Олена Даць: «Деколи, при відсутності впевненості в собі, відкритості до спілкування, не допоможе наймодніша сукня»
http://bignames.org.ua/2010/07/olena-dats-dekoly-pry-vidsutnosti-vpevnenosti-v-sobi-vidkrytosti-do-spilkuvannya-ne-dopomozhe-najmodnisha-suknya/

Наталя Валевська: «Ми потихеньку росіянам прищеплюємо українську пісню»
http://bignames.org.ua/2010/07/natalya-valevska-my-potyhenku-rosiyanam-pryscheplyujemo-ukrajinsku-pisnyu/

Оля Фреймут: «Жінки стали сильнішими, а чоловіки паркують машину»

Оля Фреймут: «Жінки стали сильнішими, а чоловіки паркують машину»

Юрко Зелений: «Сьогодні в мережах, різних живих щоденниках, блогах виливається графоманство щодня, щохвилини, щогодини»

Юрко Зелений: «Сьогодні в мережах, різних живих щоденниках, блогах виливається графоманство щодня, щохвилини, щогодини»

Режисер фільму «Мамай» Олесь Санін: «ТБ, кіно – це схожі між собою звірі, але один – вовк, інший – собака»

Режисер фільму «Мамай» Олесь Санін: «ТБ, кіно – це схожі між собою звірі, але один – вовк, інший – собака»

Денис Замрій: «Якщо гарний проект, чому б його не позичити і не зробити з нього гарну адаптацію»

Денис Замрій: «Якщо гарний проект, чому б його не позичити і не зробити з нього гарну адаптацію»

Оля Фреймут: «Діалекти – своєрідний виклик, який нікому не потрібний»

Оля Фреймут: «Діалекти – своєрідний виклик, який нікому не потрібний»

Оля Фреймут: «Віра в те, що проблеми вирішуються, це основний урок, який я отримала від батьків»

Оля Фреймут: «Віра в те, що проблеми вирішуються, це основний урок, який я отримала від батьків»

Лілія Ребрик: «Таємниця – це не зрада»

Лілія Ребрик: «Таємниця – це не зрада»

Грецький артист Андреас: «Ключове в артиста – харизма, якщо її нема, не допоможе ні шоу, ні голос, ні щось інше»

Грецький артист Андреас: «Ключове в артиста – харизма, якщо її нема, не допоможе ні шоу, ні голос, ні щось інше»

Діана Дорожкіна: «Потрібно вміти зупинятися у цьому нескінченному марафоні, щоб присвятити час дітям»
http://bignames.org.ua/2010/02/diana-dorozhkina-potribno-vmity-zupynyatysya-u-tsomu-neskinchennomu-marafoni-schob-prysvyatyty-chas-dityam/

Олександр Гапчук: «Культура соціальних відносин у нас дуже низька»
http://bignames.org.ua/2010/01/oleksandr-hapchuk-kultura-sotsialnyh-vidnosyn-u-nas-duzhe-nyzka/

Марися Горобець: «Сьогодні нам, як ніколи, треба серйозно замислитись над тим, який образ України ми несемо в європейські маси»
http://bignames.org.ua/2010/01/marysya-horobets-sohodni-nam-yak-nikoly-treba-serjozno-zamyslytys-nad-tym-yakyj-obraz-ukrajiny-my-nesemo-v-jevropejski-masy/

Тетяна Логуш: «Друга у світі мова за мелодійністю не може вибитися до спілкування»
http://bignames.org.ua/2009/12/tetiana-logush-druga-u-sviti-mova-za-melodiynistu/

Андрій Джеджула: «Успішне суспільство – благополучна вся країна»
http://bignames.org.ua/2009/12/andrij-dzhedzhula-uspishne-suspilstvo-blahopoluchna-vsya-krajina/

Валерій Харчишин: «Найкращий шлях, це не реклама, а свій приклад»
http://bignames.org.ua/2009/11/valerij-harchyshyn-najkraschyj-shlyah-tse-ne-reklama-a-svij-pryklad/

Лілія Ребрик: «Ти маєш право на веселощі, побути дитиною і поїсти морозива з вафельного «стаканчика»»
http://bignames.org.ua/2009/11/liliya-rebryk-ty-majesh-pravo-na-veseloschi-pobuty-dytynoyu-i-pojisty-morozyva-z-vafelnoho-stakanchyka/

Зірка “Маргоші” Олена Перова: «Я дуже претензійний суддя»
http://bignames.org.ua/2009/11/zirka-marhoshi-olena-perova-ya-duzhe-pretenzijnyj-suddya/

Олеся Теліженко: «Весілля і народження сина – найкращі дні у моєму житті»
http://bignames.org.ua/2009/10/olesya-telizhenko-vesillya-i-narodzhennya-syna-najkraschi-dni-u-mojemu-zhytti/

Зірка українського серіалу Магдалена Гурська: «Сім’я, діти – дуже важливо у житті жінки, чи не найголовніше»
http://bignames.org.ua/2009/10/zirka-ukrajinskoho-serialu-mahdalena-hurska-simya-dity-duzhe-vazhlyvo-u-zhytti-zhinky-chy-ne-najholovnishe/

Ольга Фреймут: «Шлюб – це гарантія, що на небі чоловік і дружина літатимуть на спільній хмаринці»
http://bignames.org.ua/2009/09/olha-frejmut-shlyub-tse-harantiya-scho-na-nebi-cholovik-i-druzhyna-litatymut-na-spilnij-hmaryntsi/

Лілія Ребрик: «Йдучи на телебачення, маю чимось підкорити»
http://bignames.org.ua/2009/07/liliya-rebryk-jduchy-na-telebachennya-mayu-chymos-pidkoryty/

Інна Цимбалюк: «Весілля – це не основне у житті»
http://bignames.org.ua/2009/06/inna-tsymbalyuk-vesillya-tse-ne-osnovne-u-zhytti/

Лілія Ребрик: «Шалений графік – це моє особисте життя»
http://bignames.org.ua/2009/06/liliya-rebryk-shalenyj-hrafik-tse-moje-osobyste-zhyttya/

Інна Цимбалюк: «Йому не ліньки посидіти зі мною до другої ночі»
http://bignames.org.ua/2009/06/inna-tsymbalyuk-jomu-ne-linky-posydity-zi-mnoyu-do-druhoji-nochi/

Лілія Ребрик: «Я не закохуюсь часто, не зважаючи на свою професію»
http://bignames.org.ua/2009/06/liliya-rebryk-ya-ne-zakohuyus-chasto-ne-zvazhayuchy-na-svoyu-profesiyu/

Ані Лорак: «Поприсідайте щодня 20 разів і побачите, що все підтягується»
http://bignames.org.ua/2009/04/ani-lorak-poprysidajte-schodnya-20-raziv-i-pobachyte-scho-vse-pidtyahujetsya/

Микола Бойченко: «Бути ведучим – в жодному разі не заважає моїй танцювальній кар’єрі»
http://bignames.org.ua/2009/03/mykola-bojchenko-buty-veduchym-v-zhodnomu-razi-ne-zavazhaje-mojij-tantsyuvalnij-karjeri/

Денис Кудін: «Люди, які досягли певного успіху у суспільстві, мають допомагати йому долати проблеми»
http://bignames.org.ua/2009/03/denys-kudin-lyudy-yaki-dosyahly-pevnoho-uspihu-u-suspilstvi-mayut-dopomahaty-jomu-dolaty-problemy/

Ольга Фреймут: «Навіщо Бог дав талію, якщо запаковувати її у мішковину»
http://bignames.org.ua/2009/03/olha-frejmut-navischo-boh-dav-taliyu-yakscho-zapakovuvaty-jiji-u-mishkovynu/

Аїда: «Я дівчина вірна»
http://bignames.org.ua/2009/03/ajida-ya-divchyna-virna/

Віктор Бронюк: «Приємно знати, що вдома є людина, яка на тебе завжди чекає»
http://bignames.org.ua/2009/03/viktor-bronyuk-pryjemno-znaty-scho-vdoma-je-lyudyna-yaka-na-tebe-zavzhdy-chekaje/

Віктор Бронюк: «Останнім часом дуже багато лосів дарують»
http://bignames.org.ua/2009/03/viktor-bronyuk-ostannim-chasom-duzhe-bahato-losiv-daruyut/

Влада Литовченко: «Зараз не час для примарних ілюзій і утриманок»
http://bignames.org.ua/2009/03/vlada-lytovchenko-zaraz-ne-chas-dlya-prymarnyh-ilyuzij-i-utrymanok/

Іванна Найда: «Я ніколи не одягала фату і білу сукню»
http://bignames.org.ua/2009/02/ivanna-najda-ya-nikoly-ne-odyahala-fatu-i-bilu-suknyu/

Андрій Князь: «Буде дуже розкішне і красиве весілля»
http://bignames.org.ua/2009/01/andrij-knyaz-bude-duzhe-rozkishne-i-krasyve-vesillya/

Маша Безякіна: «Я не виглядала б так пристрасно, якби не було у крові Іспанії та Вірменії»
http://bignames.org.ua/2009/01/masha-bezyakina-ya-ne-vyhlyadala-b-tak-prystrasno-yakby-ne-bulo-u-krovi-ispaniji-ta-virmeniji-2/

Наталя Франчук: «Одягом не перебираю»
http://bignames.org.ua/2009/01/natalia-franchuk-odyahom-ne-perebyrayu/

Маріям Туркменбаєва: «Спатиму тиждень і не прокидатимусь після шоу»
http://bignames.org.ua/2008/12/mariyam-turkmenbajeva-spatymu-tyzhden-i-ne-prokydatymus-pislya-shou/

Олександр Лещенко: «Я не розумію зараз, що все закінчується»
http://bignames.org.ua/2008/12/oleksandr-leschenko-ya-ne-rozumiyu-zaraz-scho-vse-zakinchujetsya/

Маша Безякіна: «Ми з мамою не спілкувались більше тижня»
http://bignames.org.ua/2008/12/masha-bezyakina-my-z-mamoyu-ne-spilkuvalys-bilshe-tyzhnya/

Катя Кузнєцова: «Спершу було кохання в кадрі»
http://bignames.org.ua/2008/12/katya-kuznjetsova-spershu-bulo-kohannya-v-kadri/

Василь Лазарович: «Я вирішив свою долю не віддавати комусь»
http://bignames.org.ua/2008/12/vasyl-lazarovych-ya-vyrishyv-svoyu-dolyu-ne-viddavaty-komus/

Сніжана Єгорова: «Це завжди був епіцентр яскравих модних подій»
http://bignames.org.ua/2008/11/snizhana-ehorova-tse-zavzhdy-buv-epitsentr-yaskravyh-modnyh-podij/

Група «Едем»: «Він був пережитий, вистражданий»
http://bignames.org.ua/2008/11/hrupa-edem-vin-buv-perezhytyj-vystrazhdanyj/

Люба Зарембо: «Я стала першою!»
http://bignames.org.ua/2008/11/lyuba-zarembo-ya-stala-pershoyu/

Гайтана: «Я хочу мати п’ятеро діток»
http://bignames.org.ua/2008/11/hajtana-ya-hochu-maty-pyatero-ditok/

Діма Коляденко: «Я мрію про другу дитинку!»
http://bignames.org.ua/2008/11/dima-kolyadenko-ya-mriyu-pro-druhu-dytynku/

Гострий жартівник над знаменитостями Сергій Притула: « Я тамадував на власному весіллі»
http://bignames.org.ua/2008/11/ya-tamaduvav-na-vesilli/

Юрій Батурін: «Я зробив їй пропозицію – біля під’їзду, стоячи одним коліном у калюжі»
http://bignames.org.ua/2008/10/baturin-zrobyv-propozytsiyu/

Андрій Kishe: «Спрацювало одруження!»
http://bignames.org.ua/2008/10/andrij-kishe-odruzhennya/

Тетяна Висоцька: «Сама в шоці, як час сплинув…»
http://bignames.org.ua/2008/10/slugbovuy-roman-vusotska/

Руслана Лижичко: “Не вмію просто лежати на пляжі!”
http://bignames.org.ua/2008/10/ruslana-ne-vmiyu-legatu-pliagi/

Олена Фроляк: «Я не вірю в ідеальні подружні пари»
http://bignames.org.ua/2008/10/olena-froliak-ya-ne-viriu/

Світлана Бевза: «Я прихильник весільних суконь, які підкреслюють фігуру, а жінка не є тортиком у фульзі»
http://bignames.org.ua/2008/10/ne-tortyk-u-fulzi/

Маша Жулай: «Київське нічне життя нуднувате»
http://bignames.org.ua/2008/10/masha-gulay/

МАРТА: «Краще за будь-яку зброю – сльоза дівчини»
http://bignames.org.ua/2008/10/marta/

Маша Єфросініна: “На Філіппінах я плавала серед акул”
http://bignames.org.ua/2008/09/masha-yefrosinina/

Світлана Бевза: “У 24 роки відбувся мій дебют на Українському тижні моди”
http://bignames.org.ua/2008/09/svitlana-bevza/

Марина Борщевська: «Повзати на каблуках – безперечно смішно і незручно»
http://bignames.org.ua/2008/09/maryna-borschevska/

Ігор Посипайко: «Фантазія та майстерність ведучого плюс ентузіазм гостей заміняє будь-які астрономічні бюджети»
http://bignames.org.ua/2008/09/igor-posypayko/

Людмила Кисленко: “Українка за стилем схожа на східних та італійських жінок”
http://bignames.org.ua/2008/09/ludmyla-kyslenk/

Ірма Вітовська: «Нормальні люди з такими, як ми, не одружуються і не виходять заміж – це факт»
http://bignames.org.ua/2008/09/irma-vitovska-normalni-lyudy-z-takymy-yak-my-ne-odruzhuyutsya-i-ne-vyhodyat-zamizh-tse-fakt/

21 вересня 2008
Дмитро Лаленков: «Жити з подібними – це ж суцільний жах»
http://bignames.org.ua/2008/09/lalenkov-zhyty-z-podibnymy/

Світлина: history.com

Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua

“ГУЧНІ ІМЕНА” мали можливість поспілкуватися з відомим сценаристом, письменником, в минулому – рекламістом, Денисом Замрієм про сценарний ринок, його зародження і перспективи. 10 років минуло, від тоді, як Денис продав свій перший сценарій.

Денисе, ти вже давно на сценарному ринку. Чи працює ремесло сценариста в Україні, як і відколи?
Не дуже добре знаю радянський період, але фільми знімали і продавали.

Чув байку, що за “союзу”, кіно було другим місцевим продуктом за прибутками після горілки.

До 2004-2005 років казали: “Кіно. Кіно. Треба знімати кіно”. Але при цьому ніхто не знімав. З 2004-2005 та сама історія з розмовами: “Давайте кіно”. Тільки вже з конкретними діями: цікавилися сценаріями. З’явився ринок, з’явилась можливість до російських пакетів додавати українські фільми, щоб хоч якось їх продавати. Маємо розуміти реалії, що ніхто не буде купляти один фільм, якщо це не “Аватар”. Телеканали сформували сітку: 52 тижні у році, отже, принаймні, 52 фільми, щоб щонеділі показувати кіно, або 104 – кожен вікенд.

Тоді я продав свій перший сценарій і це була карколомна історія. Продюсери запитували у всіх: “Дайте сценарій, дайте сценарій. Може, якесь кіно зробимо”. Автори приносили 1 аркуш паперу, 2 аркуші, а в мене було 90 сторінок з 2 співавторами. Продюсер з переляку відразу купив, бо чітко розумів, що раптом хтось інший купить.

Добре, що його доля спіткала бути неекранізованим, бо він був жахливий. Перший сценарний успіх дав вихід на інших продюсерів, інших режисерів. Ось так почався мій сценарний шлях.
Писати сценарії почав, бо їх купували, сформувався ринок. Якби їх не купляли, я би далі писав рекламні ролики, які приносили тоді прибутки.

Скільки реально в Україні сценаристів, які є затребуваними? Те, що я чула від продюсерів, що потужних не так і багато.
Андрій Кокотюха, Микола Рибалка – сильні сценаристи, але їх набагато більше, і креативна, розумна молодь підростає. Це 50-60, які фахово працюють з серіалами, кіно, телевізійники. Хтось пише “Ювеліри”, “Насті”, “Марусі”, які виходять на екранах в Україні та в інших країнах. Я всіх не знаю. Не те, що я сноб, ні з ким не розмовляю, насправді зі всіма товаришую, але у зв’язку з професією, я з іншими сценаристами не стикаюся зазвичай, працюю з режисерами, продюсерами, агентами, видавцями, хоча раз у році я зустрічаю сценаристів в журі Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”.

Коли закордоном виходить в прокат кіно, широкий глядач знає сценариста, не тільки режисера.
Інколи знають. Стіва Мафорда знаю, який “Шерлока” написав, а більше і не скажу. Маріо П’юзо написав “Хресного батька”. Я не в курсі, хто автор сценарію “Аватар” і “Зіркових воїн”. Хоча це соромно, не пишіть про це (сміється).

Тобто всі володіють інформацією про продукт, а хто задіяний в його виробництві, залишається за завісою. Можливо, додатково знають режисера – це професійне середовище, кіношанувальники. Масовий глядач – фільм асоціює з назвою, кіноакторами, музикою.
Це правильно. Актори продаються, коли вони мають всенародну любов. Не важливо, який актор, важливо, щоб його любили люди. Тоді вони шукатимуть улюблених акторів в прем’єрах: гарну Ольгу Сумську, сексуального Костянтина Хабенського, няшного Леонардо Ді Капріо. Режисер в певному сенсі теж може бути фактором продажу, якщо має велике портфолію, знаний в багатьох країнах як культовий, приміром, Педро Альмадавар, Люк Безсон, Ларс фон Трієр.

Сценарист – це не фактор продажу фільму.

Йому треба піаритися, бути відомим у вузькій спільноті: режисерів, які можуть бути агентами, продюсерів, які можуть дати грошей за сценарій, серед сценаристів. Не тому, що фільм написав я, приміром, чи хтось інший.

Гендерно, більше чоловіків сценаристів?
Мабуть, так, принаймні, я більше зіштовхуюсь з чоловіками. Хоча з більшим задоволенням зіштовхувався б з жінками. Продюсери і режисери теж чоловіки. Інколи жінка стає режисером, а продюсером – тим паче.

Чи чесний ринок зі сценаристом? Традиційно на майстер-класах, на зустрічах з продюсерами це питання підіймається: Чи заплатять обумовлену суму? Чи вона адекватна? Чи взагалі заплатять?
Завжди зі мною дотримувались слова. Бувало таке, що я написав сценарій, а його не купили, але тоді у мене лишається сценарій. Договори не читаю особливо, але, доки не отримав гроші, не підписую. Це не дуже великі суми, щоб “на них кидати”. Хоча я дуже часто в колег читаю у Фейсбуці на сценарних: “Та це я вигадав історію про це, у мене її вкрали”, “Це була моя ідея, у мене вкрали”. Мені здається, що ідею неможливо вкрасти.

Ідея – це коли я з кимсь пиво пив і розказав. Сценарій – це 90 сторінок. Ідею можуть вкрасти, можливо, але сценарій в моєму досвіді не крали жодного разу. У всій мільйон ідей, а от написати 90 сторінок може не кожен.

Чи розвивається професія сценариста в Україні? Якщо порівняти наших сценаристів з закордонними, на якому рівні українські?
Українські сценаристи на низькому рівні, порівняно з існуючим іноземним кіноринком, порівняно з китайською пропозицією, як це не прикро казати, хоча вище драматургічно за індійських колег.

Часто помічаю, що я вигадав неймовірний хід, дійсно його сам вигадав, сам дійшов, а потім читаю, що в американців це вивчають на другому курсі.

Навіщо далеко ходити, можна порівняти їхнє кіно і наші телемувики. Деякі кажуть: “Це просто наша аудиторія”. Може, аудиторія наша, але ці 42 мільйони осіб дивляться і американські фільми, і українські. Вони ходять в кінотеатр і бачать певної якості продукт, а в телевізорі – зовсім інше.

Як розвивати професію сценариста в Україні? Коли я спілкувалася з різними фахівцями кіносфери, всі говорили одні і ті ж слова: “Повинні приїжджати іноземні фахівці, передавати досвід, зокрема, викладачам, які читають лекції в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, щоб вийти за рамки існуючого кіно в Україні, яке не затребуване у світі і в нас”.
Мене ніколи ніхто не вчив драматургії, що сам прочитав, те і знаю, який досвід отримав, такий сьогодні маю. Інших сценаристів теж особливо ніхто не вчив. Я зараз навчаю, але, чи багато можу навчити? Тільки те, що знаю сам. Мабуть, варто навчатися в іноземних фахівців, але не тому, що рівень вищий, а тому, що у нас вчити нікому. Коли я навчаю студентів, знайомлю їх з нашим ринком, що куплять, а що ні.

В іноземців можна вчитися сценарним ходам, але все одно має бути куратор місцевий, який знає як розмовляти з місцевими продюсерами, якою мовою, які сценарії пропонувати, а які – ні. Іноземці хіба зможуть пояснити наш ринок? Вони його взагалі не зрозуміють.

Мій співавтор Костянтин їздив у Голівуд, розмовляв з американцями, вони кажуть: “А що у вас за бюджет?”. Він каже: “Мільйон”. Вони: “Дуже-дуже мало для кіно”. З подібним бюджетом вони навіть працювати не будуть.

Зараз тенденція навчання не тільки в сценарній сфері. Чи дійсно навчання дає, особливо в сценарній справі, результати? Чи це трошки казкова гіпербола, а насправді гарно поспілкувалися, попили кави, побачили ще трошки світу.
Художник може малювати картину і в своєму соці варитися, письменник олівцем писати і не думати про соціальне, а сценарна справа – мистецтво колективне.

Треба ходити на тусовки, засідання, щоб спілкуватися з режисерами, продюсерами, аби бачити можливих партнерів, їх треба звідкись брати, вони на вулиці не ходять, їх можна тільки на заходах зустріти.

Як можна описати крутого сценариста в Україні?

Він зазвичай виглядає не дуже добре. Це не юрист, якому потрібен галстук, туфлі гарненькі, який має вражати. Не сценарист вражає, а його сценарій.

Як прорватися на ринок початківцю?
Сценаристи дуже багато думають про те, як прорватися на ринок, як поспілкуватися з продюсером, як знайти кінці.

Думати треба про те, що ти готовий запропонувати, який сценарій. Якщо ти напишеш гарний сценарій, його стовідсотково куплять. Гарантовано з власного досвіду.

Коли я перший сценарій писав, не було взагалі ринку, але був сценарій і з’явився покупець. З іншими сценаріями – та сама історія. А зараз мені дзвонять і замовляють.

Перші 5 сценаріїв я писав на свій страх і ризик.

Думав про історію, чи вона сподобається глядачам, чи її куплять. Писав її, готовий продукт пропонував кільком продюсерам. А за 5-ий сценарій взагалі була бійка між 2 продюсерами. І це був відлік неповернення, коли почали дзвонити і пропонувати написати на замовлення. Зв’язки, звісно, тут щось вирішують, але якщо ти лайно написав, ніякі зв’язки не допоможуть.

А якщо ти нічого не написав, а займаєшся пошуком продюсера, давайте змоделюємо ситуацію. Найшов ти продюсера і продюсер говорить: “Ти хто?”. Ти кажеш: “Я сценарист”. А він каже: “Чудово, давай щось почитати”. А ти кажеш: “А я ще нічого не написав”. Він каже: “Ну добре, коли напишеш, приходь”.

А 90 сторінок писати 2-3 місяці, “ок” – місяць будеш надщесерце писати і напишеш. А за місяць цей продюсер про тебе не згадає. Повторюю, що вийти на продюсера завжди можна, а от написати – це професіоналізм.

Якщо відхилитися від професії і зазирнути в жанри, на каналах досі показують мелодрами і детективи, а комедії – чомусь ні, в письменницьких текстах – теж жанр комедії це виключення, аніж правило, хоча, згідно різних рейтигів, комедії займають високі позиції.
В українській літературі є класна письменниця Олена Степова, в російській – Діна Рубіна. Це не чистий гумор, а іронія, але про комічний жанр. В кіно – складно знайти режисера, який здатний знімати комедію.

Якщо ми візьмемо Радянський союз, то хто там комічні режисери? Гайдай, Данелія і Рязанов.

А трагічних, воєнних можна нарахувати сотню гарних режисерів. Комедійний режисер – це рідкісний погляд на світ. А ще проблема – знайти комічних акторів. Третє питання – це проблема маркетингу. Гумор, на відміну від сліз, не інтернаціональний. Те, над чим сміємось ми, не будуть сміятися американці, та й інші національності.

Ми дивимось французькі, італійські, англійські, американські комедії і сміємося разом з ними.
Французькі – дивимось, американські – підлітковий гумор (зрозумілі різні фізіологічні речі – метеоризм, нудота), а складний гумор ми малоймовірно зрозуміємо. “Містер Стрейнжлав” – це насправді комедія, а я завжди думав, що це трагічний фільм.

Україна – країна гумору. Приміром, відомий львівський, карпатський, закарпатський, одеський гумор.
Я як мешканець півдня половину слів їх не розумію, не те, що гумор. Не інтернаціональний навіть у рамках країни. Одеський – смішний. Вони досі жартують, Жванецький, Шатров, але жартують вони в Москві, бо там більше платять.

Найдовша форма гумору сьогодні – це анекдот.
Та й анекдотів останнім часом немає: їх Фейсбук вбив. Раніше анекдот був засобом комунікації, а зараз – це виконують соціальні мережі.

Де додатково можуть заробляти автори, окрім письменницького і сценарного ремесла?
Зараз відкрилися величезні перспективи, завдяки Інтернету. Опановую ринок письмового контенту в онлайн мережі. Я помітив два важливих аспекти: перший – там не потрібен перфекціонізм, пишеш швидко, легко і це читають. Як тільки починаєш мучитися, переписувати, думати, це не читають. Другий – цей ринок здатен поглинути будь-яку кількість контенту: скільки буде, стільки з’їсть.

Конкуренцію поважним продюсерам і видавництвам почали створювати невеликі сайти, де пишуть про “10 кішок”, “10 гарних дахів”, “10 чудових міст планети”.

Я б на місці видавництв, продюсерів дуже задумався, бо бачу, як народ тікає туди. Чому? Бо це швидко, легко і за це платять непогані гроші.

А піратство?
Для того, щоб контент з’явився, його мають купити 1 раз. Далі будуть постити безплатно – це зрозуміло. Але 1 раз купують і цього достатньо.

Спілкувалася: Ірина Новоставська
Фото: з архіву Дениса Замрія
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua

В столиці живе неймовірна людина — стихія, яка відкриває душі фотооб’єктивом — Олена Божко. Кожне її фото – це окреме кіно, окремий світ. Вона частіше фотографує чоловіків.

В чому філософія твоїх фото?
Я зрозуміла, що крізь призму фотооб’єктива портретною зйомкою можна говорити про глибинне людини, розмовляти емоціями, відчуттями, очима людей, які дивляться на нас з портретів, висловлювати свої думки, емоції, стани, переживання.

Яку філософію життя ти зрозуміла зі спілкування з людьми, яких фотографуєш?
Останнім часом частіше спілкуюся з творчими особистостями: художниками, акторами, музикантами, письменниками. Це — окремий всесвіт. Мені з ними простіше, вони ближчі, ми на одній хвилі. В одних вчуся мудрості, інші – викликають божевільні емоції, феєрверки, якщо говорити про репортажне фото з концертів. У портретній фотографії важливо знайти контакт з людиною. Якщо цього не станеться,- людину не побачать такою, якою вона є.

Інколи на встановлення контакту в мене 3-5 хвилин, аби впіймати головне, «вийняти» з людини емоцію, яка потрібна, яку, можливо, ти переживаєш разом з нею в цю мить.

Ти спілкуєшся з людьми, яких називають геніальними. Що відчуваєш поруч з ними?
Таким для мене був Віталій Лінецький. Люди, яким вдалось зберегти в собі дитину, дитячу наївність та безпосередність.

Творча людина дуже проста, відкрита для всесвіту, тонка, її легко образити.

Вона не знає, що таке пафос, зірковість. Спілкуючись з такими людьми, ти сам відкриваєшся, у відповідь на їх відкритість та щирість.

Ти частіше працюєш з чоловіками.
Це зрозуміло, бо я жінка, люблю спілкуватися з чоловіками, в моєму оточенні більше друзів – чоловіків. Фотографую лише тих, кому симпатизую. Траплялося, що треба було творити портрети нецікавих мені людей, але щось зупиняло, заважало. Подзвонила одному актору, поспілкувалися 5 хвилин і в мені загасилось бажання працювати. Людина просто викликала неприємні відчуття, але треба було працювати, бо особистість дуже відома. Я намагалась переейти через себе, але нічого не складалося. Постійно щось ставало на заваді: то він не міг, то я. Ця зйомка так і не відбулася. Якщо одразу душа не лягає,  не варто себе змушувати.

Фотографую жінок рідше, бо вони до мене не так тягнуться, як чоловіки.

Коли я дивилася виставку, я умовно виокремила три категорії чоловіків:  людина, що повністю склалася, немає жодного страху, інша – відчуття сімейності, відчуття теплої душевності, шкіра з молоком, пахне щастям, яке жінка віддає, третя – люди, що роблять дуже багато, але в них відчувається невпевненість, наче вони не все зробили, на що здатні. Традиційно люди, які роблять багато, їм видається, що роблять мало. Зокрема, це я побачила в очах Кузьми.
Зйомка Кузьми – це взагалі окрема історія. Я багато передивлялася його портретів за життя потім, після зйомки: як змінювався погляд людини з набуванням популярності, реалізації проектів, створення альбомів, написання пісень. На фотосесію у нас було 4 хвилини. Проведу аналогію з актором Віталієм Линецьким: 50 кадрів і всі різні. Потім передивлялася, здавалося, що за короткий час людина прагнула презентувати себе різною. З Кузьмою за 20 кадрів не було жодного дубляжу емоції. Я не могла зрозуміти, як таке можливо: вкласти всі переживання, сміх, плач, глибокий сум.

Наче каже з фотоапарату: “Дивись, яким я хотів бути для тебе”.

Добре, що 3 хвилини, а не годину чи дві, вдалося все це схопити.

На кожній зйомці відбувається маленьке чудо, але я не знаю напевно, коли воно станеться.

Переглядаючи фото, можу зрозуміти для себе, де той самий кадр, який має бути побаченим. Фотографії – це величезні об’єми, гігабайти інформації. Нещодавно передивлялася першу фотосесію, кадрів 200-300, і раптом зупиняєшся, фіксуєш погляд, дивишся пристально на монітор, – щось заворожує в цьому кадрі.
Залишати варто тільки ті фото, де зупиняється погляд, на який ти дивишся більше однієї хвилини.
На виставці презентувала 30 чоловічих портретів, з різними долями, з різними пережитими комедіями, трагедіями, несхожі і цікаві.
Коли фотографуєш людину, яку бачиш вперше у житті, в перші хвилини, години, вона для тебе замкнена і завдання фотографа – відчинити цей світ.

Досвід показує, що найкласніші, найвдаліші, найсправжніші емоції ти можеш «дістати» з людини на кінцевих хвилинах зйомки.

Я не люблю знімати у студії, але якщо все ж таки роблю це, то домовляюся про максимальний час, на 1 годину не погоджуюся – це тільки час на розуміння один одного. Творчі люди вміють працювати з першого кадру, бо вони одразу незалякані, їхня професійна діяльність передбачає спілкування, публічність. Інколи приходить пафосна, зверхня людина, але, якщо ти знаходиш спільну мову, вдається зробити результат, який сподобається обом сторонам.

Ти себе вважаєш прагматиком чи творчою людиною?
В чомусь я прагматик, але не у творчості. В творчості я – цілком вільна людина з інколи божевільними думками, емоціями, поривами. А в житті в багатьох моментах я буваю дуже прагматична.

Не можу сказати, що моє життя – це суцільний театр. Хоча, що я кажу (сміється).

Не даремно я закінчила театральне, декораційне. Треба скоро книгу починати писати “Театр в мені, я в театрі”.

У тебе відбувається все за планом?
Найцікавіше відбувається тоді, коли ти не плануєш, експромти. Я намагаюся, змушую себе щось планувати, постійно починаю новий щоденник, до того ж купую гарні, дорогі, щоб жаліти їх викинути, залишити, втратити.

Я можу собі написати план на кілька днів, а потім просто забути його подивитись, – в цьому вся я.

Ти можеш напланувати, що завгодно, а відбудеться 3-ий, 50-ий варіант, який у тебе у голові не народжувався. Два проекти, реалізованих в 13-тому, 14-му році, 2 календарі, не були сплановані. Мала ідею фотографувати відомих українських акторів, режисерів, діячів кіноіндустрії, зробити серію робіт цих людей. Почали з’являтися люди, які захотіли допомогти в реалізації календаря, надихали до пошуку спонсорів, меценатів. Завжди приходять люди, які допомагають тобі реалізувати проекти, які повинні бути реалізовані. Я взагалі лінива по життю.

Мені як творчій людині потрібний чарівний копняк, без якого нічого не виходить. Можу годинами сидіти на балконі у своєму улюбленому кріслі, думати про вічне і нічого при цьому не робити. Поки хтось не подзвонить і не скаже: “Лєно, досить займатись невідомо чим. Вставай. Вперед”.

Така можливість є у лінивих.

Мені зранку якось організм каже “Не вставай. Не йди”. Я розумію, що я маю обов’язки, відповідальність за роботу, перед людьми, розпланований день. А був час, що я так втомилася, що аж скайп перестав працювати. Думала, що він у мене не працює. Прочитала, що у всіх припинив роботу.
Не можна йти проти своєї волі. Захотіла лежати: лежи. Не захотіла: не лежи. Але роби так, як тобі підказує інтуїція.

Фізіологія каже, що ти маєш слухати організм. Життя вносить корегування “Ти повинен бігти, щоб вижити”. Може, те, що ти пролежав 2 години на дивані, принесло більше користі, аніж ти добіг в метро і з метро.
Якщо ти не хочеш бігти, – не біжи.

Ти наступанням на горло своїй пісні можеш зламати всесвітній план.

Все повинно бути органічно і лаконічно.

Ще є таке слово “саботаж”. Відчуваю, що організм не хоче робити, а треба, у тебе ж дедлайн.
Не треба було тобі це робити і все. Коли я вчилася в інституті протягом 5 років у нас щосеместру відбувалися художні ради. Збиралась професура, ходили по майстерням різних курсів, оцінювали роботи, зроблені за семестр. Оскільки цілий семестр всі займалися невідомо чим, звісно, якісь роботи виконувалися, але більша частина з них – очевидно ні.

Остання ніч перед радою, перший курс. Ми робили малюнок, живопис, композиція. Малюнок готовий, живопис є, а композиції нема. Я вигадую божевільну інсталяцію в майстерні. Я там фарбую стіни, клею газети, драбини, надписи на стінах. Була тема задана “За Шекспіром”, я обрала “Ромео і Джульєтта”. На ролі головних героїв Ромео і Джульєтта запросила своїх друзів, інтегрувала в композицію в завмерлих позиціях. Зайняла пів майстерні своїм креативом. Приходить худрада, в них виникає реакція дикого захоплення “Тут ще живі люди сидять”, які насправді сиділи і слухали, що худрада говорить, шпіони. Це тільки підтвердження, що в останній момент, в останню ніч може народитися щось надприродне і геніальне.

От наприклад, календар «12 музик» має багато загадкових історій довкола себе. Кузьму я фотографувала останнього із серії календаря 2015. Ми сиділи з дизайнером на кухні і вперто не могли згадати, кого ми забули. Друк за 2 тижні, не можемо збагнути, де ж дванадцятий портрет.

Ми не могли згадати, ламали собі голову, і тут раптово зрозуміли: “Кузьма, як можна було забути!”

Ми двічі з ним зустрічалися. Перша фотосесія була невдала через велику кількість гриму на обличчі, але наступна – 3 хв. і 40 секунд, мені здається, вийшла дуже вдалою. Це не було домашньою заготовкою, це зйомка в божевільному ритмі, але з шаленим бажанням – зробити якісно. Поспіх у моєму випадку не впливає на якість. Я завжди збираюся в останній момент, в останні хвилини, волю в кулак і робота на результат.

Ти себе вважаєш гармонійною людиною, що останнє слово за тобою чи все таки життя диктує тобі і ще вказує суспільство?
Суспільство не диктує. За останній час я від багатьох людей чула у свою адресу, що я гармонійна людина. Так говорять люди збоку, так і є, і я себе такою відчуваю. Соціум ніколи ні в чому на мене не впливав. Це стосується різних аспектів. На мене ніколи не впливала мода: ні в одязі, ні у фото. Я врівноважена творча людина, хоча це смішно звучить.

Ти мрійниця?
Так.
Помилка багатьох людей, які зі мною спілкуються, створюється ілюзія, що я така замислена, зосереджена, вся у собі, розрахункова. По життю, я замріяна людина.

Постійно у мріях, ілюзіях, переживаннях, може, зовнішньо, це інакше виявляється – як захисна реакція. Можливо, зовнішнім прагматизмом приховую внутрішні переживання, намагаюся вберегти свій внутрішній світ зовнішнім, інколи надто зосередженим обличчям, може, навіть агресивним.

Я велика фантазерка. Часто життя надто сильно б’є по голові, бо я занадто фантазую і думаю. Але я така.

Ти часто постиш у Фейсбуці Сергія Жадана. Інші потім теж постять. Скажи, які рядки твої улюблені? Поезія має місце у твоєму житті? Які ще поети тобі близькі?
Так, останнім часом поезія Сергія Жадана мені дуже близька. Насправді, складно виокремити якісь конкретні рядки, але перше, що мені спадає на думку, це:

«Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є»

Інколи мені здається, що все моє життя – це суцільна поезія, бо мені насправді щастить зустрічати на своєму шляху дуже талановитих людей.
Власне кажучи, новий проект, над яким я саме зараз працюю, почався з того, що я зацікавилась творчістю сучасних українських авторів, зокрема, відкрила для себе Юрка Іздрика, Дмитра Лазуткіна, Андрія Любку та інших.

Нещодавно ти стала сценаристом неймовірного відео “Коли Вона” групи “Козак Систем”. Дивовижний початок, драматургія. Дуже хочеться почути цю історію від тебе. Про що цей кліп?
Ну, чи це відео «неймовірне» все ж таки мають оцінити глядачі. Мій задум, як сценариста, на жаль, не був реалізований в повній мірі. Дуже сподіваюсь, що кожен побачив в цій відеороботі щось своє, інтимне та близьке.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: Міха Хайкін
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua