Пригоди, подорожі, відпочинок...

Любі друзі!

2015-03-08T10:50:00.003+02:00

Та не тікайте так швидко з мого блогу – за вами ще не виїхали. Тому є деякий час ознайомитися з містами та країнами, куди вам краще їхати у подорожі та де буде зручно переховуватися від всевидющого ока Мордора.

Туризм сьогодні дуже цікава річ, особливо якщо нікуди не їздити. У вас буде більше шансів врятуватися від шахраїв, що бажають нажитися на довірливих туристах, зберегти собі нерви та гроші. Тому, вмощуйтеся зручно перед монітором і читайте усе це божевілля, що я написав. Брехати я вмію, тому – цікавого відпочинку!

І ще! Хоча гостям тут завжди раді, але я дуже жорстока та підступна потвора, яка немає жалю до комарів, депутатів і спамерів. А особливо до останніх. Тому не витрачайте свій час на безглузде шкрябання рекламних коментарів, що не мають відношення до теми цього чудового сайту – все одно видалю.

Що потрібно в поході

2013-12-18T23:13:00.000+02:00

Якщо піша подорож раптом стала нудним заняттям і зникло бажання підсмажити на вогнищі власноруч спійману дичину, значить, життя проходить повз тебе. Одягай термобілизну, влаштовуйся зручніше в спальнику - зараз ти дізнаєшся про найцікавіші напрямки спортивного туризму і що потрібно в поході з туристичного спорядження.

Пригоди не для всіх

У сучасному світі туристам вже мало посиденьок біля вогню з гітарою і казанком кулешу. Проте походи це, мабуть, єдина можливість відвідати місця, про які відомо небагато. Тільки уяви: поки твої колеги будуть нудьгувати в банальній турецькій лазні, ти станеш учасником захоплюючої багатоденної подорожі, пройдеш на каное по гірській річці, заглянеш в кратер діючого вулкана, посмикаєш за хвіст снігову людину! Та хіба мало...

Організовують такі експедиції профільні туроператори, тому домовлятися з іншими учасниками кому, скільки і що брати не потрібно. Взагалі багато незручностей, пов'язаних з минулим туризму, вже не актуальні. Асортимент похідного спорядження розширився, воно стало легким і міцним, а намети навчилися встановлюватися самостійно.

В принципі, все просто. Спочатку виріши, яку Terra Incognita ти хочеш досліджувати, знайди в Інтернеті сайт регіонального туроператора і зроби замовлення. Професійні інструктори не тільки спланують складну багатоденну подорож особисто для тебе чи компанії друзів, але також розкажуть, що потрібно в поході і самі його проведуть.

Можеш поїхати хоч на Камчатку. З екстремального в програмі: річкові сплави, сходження на вулкани, поїздки по тундрі на снігоходах, вертолітні екскурсії, фотополювання на камчатського ведмедя. Бажаєте чого простіше? Ось: стаціонарні бази відпочинку, екскурсії в національні парки, купання в термальних джерелах, морська і річкова рибалка, надувні плавзасоби, човни, катери, вертольоти, камчатські делікатеси, послуги гідів і кухарів.

Що необхідно в поході

Інформація про речі першої необхідності знаходиться на сайті туроператора. Там же є контактні дані компанії для більш конкретного обговорення умов туру і підбору похідного спорядження. По цій темі нижче викладені кілька ідей.

Рафтинг

Якщо дерти бересту для човна, як це робили в часи Чингачгука, бажання немає, то захопи з собою надувне каное. Воно не дуже важке, компактне і щоб надути його знадобиться всього десять хвилин. Каное володіє гарною жорсткістю, стійкістю і неглибокою осадкою у воді. Так що в якості симулятора гірської річки згодиться будь-яка велика калюжа.

Для транспортування речей і спорядження знадобиться баул. Різниця між ним і туристичним рюкзаком - вологостійкий матеріал, відсутність кишень та інших вагомих підстав чіплятися за кущі. Але слід враховувати, що баул не є повністю герметичним.

Тому все, що потрібно в поході, засунь попередньо в гермомішок, який надійно вбереже чіпси, шкарпетки і безцінний екземпляр інструкції з виживання в екстремальних умовах від руйнівної дії стихії.

Альпінізм

Вибираючи налобний ліхтар, в першу чергу орієнтуються не на потужність світлового потоку або дальність променя, а на заявлений виробником час експлуатації без підзарядки і режими роботи. Вночі для підсвічування в таборі буде достатньо економного режиму. Дальнє світло знадобиться, щоб добре бачити в якому напрямку йти, вчасно розгледіти розколину, перевірити, чи не покрився трос льодом.

Сучасні багатофункціональні годинники (наприклад, такі як Suunto Ambit Silver) значно полегшують життя мандрівникові. Це хронометр, спідометр, барометр, альтиметр, GPS-навігатор і пульсометр в одному корпусі. Значення розумних слів і навіщо вони потрібні, подивись в Інтернеті.

Для серйозної подорожі обов'язково стане в нагоді надувний килимок. Він легкий, компактний і по м'якості не поступається твоєму коханому дивану. До того ж учені - селекціонери вивели породу пневмокилимків, які надувають себе самі, необхідно лише відкрити клапан.

Трекінгове взуття - це те, що потрібно в поході підкорювачам вулканів. Тільки міцні шви, товста водовідштовхувальна шкіра і потужна підошва з гумовим кантом здатні протистояти підступним гірським схилам.

Трекінг і хайкінг

Алюміній або карбон, важільні або цангові затиски, три або чотири коліна? У часи, коли похідна палиця мала просту конструкцію і називалася альпенштоком, таких питань не виникало. В наш час під словосполученням «трекінгова палиця» ховаються технології, здатні заплутати будь-якого початківця бекпекера Палки необхідно підбирати індивідуально, але в жодному разі гарне туристичне спорядження дешевим не буде (від 100 доларів за пару).

Комплект штормового одягу зможе вберегти твій потужний торс від опадів і хтивих поглядів супутниць. Якісні моделі відрізняються компактністю, невеликою вагою (близько кілограма) і хорошими водовідштовхувальними властивостями.

В якості наповнювачів спальних мішків використовують порожнисті синтетичні волокна або пух. Якщо на твоєму шляху прогнозуються опади, то краще вибрати синтетичний спальник, який зберігає свої зігрівальні властивості в сиру погоду і легко сушиться. Пухову начинку не врятує навіть зовнішнє водостійке покриття, а висушити його в похідних умовах неможливо.

І нарешті, що потрібно в поході для повного щастя? Звичайно портативний зарядний пристрій. У комплекті: сонячна панель, акумулятор-накопичувач і набір перехідників для підзарядки найпопулярніших електронних девайсів, які ти все одно потягнеш з собою. Панель кріпиться на рюкзаку, і поки мандрівник витрачає енергію на подолання чергового схилу, акумулятор пристрою її накопичує.

Зимовий відпочинок по-швейцарськи

2013-11-15T11:52:00.001+02:00

Швейцарія ідеально підходить, щоб зберігати в банках чесно зароблені мільйони, ховатися від фашистів і, зрозуміло, спускатися з гір на тих пристосуваннях , які тобі вже вдалося освоїти. Як заробити мільйон міркуй сам, а от думками щодо відпочинку в Швейцарії взимку поділитися не шкода.

Відпочити в Альпах

Гірськолижних курортів в цій європейській країні вистачить на всіх. Взяти хоч Кран-Монтана. Альпійський курорт став популярним завдяки своїй унікальній природі: покриті лісами схили, чисті озера, термальні джерела. А навколо чудові гірські ландшафти, що підносяться над долиною Рони.

Як дістатися

Найпростіший спосіб опинитися там - скористатися послугами авіакомпанії SWISS. Перевізник здійснює регулярні рейси до Цюріха, Женеви і Сьона, а це відповідно 300, 180 і 30 км до жаданих гірськолижних трас Кран -Монтани.

Найближче до мети знаходиться Сьон, звідки туристи добираються на курорт автобусом або таксі. І до речі, приємна плюшка від SWISS: якщо багаж не перевищує норму, то за провезення комплекту гірськолижного спорядження платити не треба. Ну, а для народжених повзати існують залізничні маршрути.

Який готель вибрати

Хороший зимовий відпочинок в Швейцарії рекомендується доповнити гарним готелем. Наприклад, такий як LeCrans Hotel & Spa. У стильному шале тільки чотирнадцять номерів, що передбачає тихе і безтурботне проживання. Тому порушення громадського порядку в готелі буде виключно твоєю прерогативою.

До послуг постояльців ресторан, винний льох, сигарний салон, басейн, спа-центр, безкоштовна парковка і Інтернет. Готель надає зручності для людей з обмеженими фізичними можливостями, тут можна зняти номер для некурців, обговорити пільгове розміщення дітей, домовитися про додатковий сервіс і дозвіл на домашніх тварин. І що важливо - зона для катання на лижах знаходиться зовсім поруч.

Де кататися на лижах

Кран-Монтана мало чим відрізняється від інших альпійських курортів. Зона катання має типову пірамідальну структуру, яка з'єднана в одне ціле трасами і підйомниками що сходяться на вершинах. Завдяки обладнанню для виробництва штучного снігу, гірськолижний відпочинок в Швейцарії можливий з грудня по квітень включно.

Щоб безперешкодно користуватися підйомниками у Кран-Монтана, купи собі абонемент на необмежену кількість поїздок (скі-пас). Документ з фотографією оформляється у пунктах продажу і дійсний на всій території курорту.

На відміну від Фінляндії, більшість трас в Альпах розраховане на лижників з середньою підготовкою. Однак і новачкові і досвідченому екстремалу знайдеться відповідне містечко. Початківцям краще триматися ближче до села Кран, а любителів полоскотати собі нерви не залишать байдужими складні траси гори Белла-Луї , спуск з льодовика Плен-Морт або стрибки на лижах з борту вертольота.

Розваги apres-ski

Познайомившись з усіма довколишніми заметами і усвідомивши, що лижі - це не твоє, не поспішай пакувати валізи. Тут є все необхідне, щоб довести до інфаркту директора будь-якої страхової компанії: крижана арена, тенісні корти, боулінг, басейни, фітнес-клуби, центр верхової їзди, тир для стрільби з лука, польоти на повітряних кулях, вертольотах і парапланах. А в літній час перелік заходів доповнюють відпочинок на озерах, волейбол і гонки по велотреку.

До організації «апрескі» - дозвілля, без якого не можно представити гірськолижний відпочинок, тут підходять відповідально. Щоб догодити кулінарним уподобаннями гостей, у Кран-Монтана відкрито безліч ресторанів, де можна замовити страви з репертуару різних національних кухонь (французької, тайської, ліванської та інших). Місцеве казино пропонує азартним гравцям декілька порівняно чесних способів розлучитися з грошима.

Список розваг apres-ski у Кран-Монтана можна продовжити. Курорт часто стає місцем проведення громадських і культурних заходів: міжнародних з'їздів, музичних шоу, фестивалів народної творчості, концертів та виставок.

Так що коли ти все ж заробиш свій мільйон, не буде нічого краще, ніж відпочинок в Швейцарії на гірськолижному курорті Кран-Монтана - комфортне проживання, оздоровлення, заняття спортом, релаксація і розваги гарантовані тобі протягом усього року.

Зимовий відпочинок по-фінськи

2013-10-13T11:31:00.002+03:00

Важко уявити більш захоплююче заняття взимку, ніж відпочинок у Фінляндії. Не віриш, загинай пальці: жителі там гостинніші, сніг пухнастіше, Дід Мороз, хай і не справжній, але точно родич нашого слов'янського персонажа.

А ще це ідеальне місце для подорожей на автомобілі, особливо для жителів Ленінградської області: кордон поруч, дістатися можна по суші або на поромі морем, водійські права російського зразка дійсні на території Фінляндії, а на десерт казкові дороги і чесні поліцейські.

Столиця озерної Фінляндії

Визначитися з місцем відпочинку досить просто - потрібно закрити очі і ткнути пальцем в карту. У випадку удачі твій перст вкаже на околиці міста Куопіо. Це загальновизнаний центр озерної Фінляндії, місце проведення культурних заходів, скупчення добродушних людей та страв національної кухні.

Після огляду міських визначних пам'яток підкріпи свої сили лоймулохі (loimulohi) і калакукко (kalakukko). Це приготоване особливим способом філе лосося і м'ясо-рибний пиріг з житнього борошна. А розтрусити жирок після живильної трапези і обзавестися якісними речами за невисокими цінами, допоможе прогулянка по різдвяним розпродажам.

Де ще відпочити взимку

Задовольнивши свої культурні запити і споживчі інстинкти, вирушай на курорт Тахко, в край гірськолижних трас і північних оленів. Туди, де знаходиться один з підземних бункерів Йоулупуккі, а зимовий відпочинок у Фінляндії однаково добре підходить, як любителям екстриму, так і для сімейних пар з дітьми.

Милування засніженими ландшафтами і неспішна прогулянка на лижах - гарний початок відпочинку. Тахко найбільший центр з собі подібних в країні: цікаві маршрути (в т.ч. по льоду оз.Сюварі) завдовжки у двісті кілометрів, більше двох десятків схилів різної складності, навчання початківців гірськолижників, оренда будь-якого спорядження і стильних милиць :-)

Після порції свіжого морозного повітря і рухової активності неодмінно захочеться чогось більш їстівного, ніж сніг. Не проблема - тамтешні гори усіяні ресторанами з пристойною кухнею і солідними порціями. Найбільш відомий серед туристів ресторан Пехку, ідеальне місце для традиційного Апре-скі (або After-Ski - відпочинок у Фінляндії взимку або будь-який інший країні у вільний від ламання лиж і сноубордів час).

При бажанні в околицях Тахко можна підшукати більш затишні містечка, наприклад, Тіірін Гольф-парк на оз.Сюварі. Тут побудовано всього дванадцять шестимісних котеджів, повністю обладнаних для комфортного проживання гостей: кухня, побутова техніка, сауна, душ, туалет, Інтернет, супутникове телебачення та інші корисності.

З інших видів дозвілля менш небезпечних для твоїх кінцівок передбачені: поїздки на снігоходах, квадроциклах, катання на оленях, конях, їздових собаках, спортивна стрільба, зимова риболовля, екскурсії по країні, послуги басейну, спа-центру і багато іншого. І, зрозуміло, ігнорування фінської сауни буде розцінено як злодіяння проти культури Суомі. Адже цей національний символ є невід'ємною складовою кожного фінського котеджу.

Залишаючи під Новий рік незабутній казковий куточок, не забудь заглянути в гості до Йоулупуккі. Одна з його резиденцій знаходиться в містечку Леппявірта, де організовуються постановки самої автентичної з усіх шоу-програм свята. Лише тепер з почуттям виконаного обов'язку можеш повертатися в рідні краї - ти повної мірою скуштував кращий зимовий відпочинок у Фінляндії.

Як забронювати готель

2013-09-14T23:29:00.000+03:00

Подорожі - це здорово, а поїздки в інші країни - ще краще! Є можливість подивитися, як живуть люди за кордоном, який їхній побут, наскільки добра тамтешня кухня. Або ж задуматися, наскільки глибоко вивчена рідна країна і може має сенс відправитися в незнайомі, але цікаві міста? У будь-якому випадку, перед поїздками за кордон або по країні у людей виникає маса питань: «А як їхати - через турфірму або самостійно? Якщо самостійно то: як оформляти візу, як забронювати готель, як купувати квитки?».

Зрозуміло, при покупці туру багато питань відпадають самі собою, так як частину турбот бере на себе турагентство. Вас привезуть в готель, де зустрінуть, як дорогого гостя і проведуть у номер під білі рученьки. Та тільки питання, чи підійде цей готель саме вам, адже по прибуттю на курорт може виявитися, що буквально поруч знаходяться готелі не тільки не гірше, а й набагато кращі. Робити нема чого, туристичні агенції ходять уторованими шляхами.

Як забронювати номер в готелі самостійно

Якщо вирішили організувати свій відпочинок самостійно, то підшукати підходящий готель теж не складе труднощів. У наш вік інформації можна знайти практично будь-які відомості, а вже тим більше про готелі. Для цього є Інтернет, каталоги, зібрані в тих же турфірмах, рекламна література, взята під час власних поїздок або у своїх знайомих.

Після цього бронювання номеру в готелі здасться не таким вже й важким. Номер можна зарезервувати, відправивши лист електронною поштою або факсом. У листі повинні бути вказані дати заїзду та виїзду, кількість номерів та їх категорії, паспортні дані туристів. Обов'язково потрібно попросити вислати підтвердження бронювання. Воно буде потрібно при оформленні візи або виступить в ролі ваучера під час перетину кордону.

Відмова від зарезервованих місць не несе за собою жодних штрафних санкцій, якщо це сталося не пізніше, ніж за двадцять чотири години до заїзду. Чим ще привабливо онлайнове бронювання готелів? Можна бачити найсвіжішу інформацію про наявність вільних місць. Менеджери оброблять замовлення і зв'яжуться з вами по телефону або скайпу. Зазвичай це потрібно для того, щоб уточнити ті чи інші деталі. Тут замовник знаходиться в більш привілейованому положенні, ніж готель. Для нього гарантією є зацікавленість готелю надати послугу, готель ніяких гарантій не має.

Перед тим як забронювати готель, необхідно уточнити вартість номерів, навіть якщо ви ці відомості бачите на сторінках сайту. Може бути, це несвіжа інформація, і номери подорожчали або в результаті акції подешевшали. На деяких сайтах ціни не публікуються, тоді про це треба дізнаватися за телефоном або електронною поштою. Один і той же готель може бути представлений на різних сайтах, тому що різні системи бронювання можуть враховувати свої інтереси, а можуть отримувати готельні номери за оптовими цінами.

З кредитною картки гроші списуються тільки в момент приїзду в готель, а під час бронювання вони можуть перейти у власність готелю лише у випадку спецпропозиції. Тоді ціни стають найспокусливішими, але від броні відмовитися неможливо. Якщо бронь знімається пізніше, ніж обумовлено, то готель відніме вартість номера за одну добу. Але не обов'язково трапиться самий поганий варіант, тому потрібно пробувати, бути наполегливим, морочити голову менеджерам. Це їхня робота.

Як забронювати кращий готель дешево

Іноді туристам, відпочиваючим за системою економ-класу, хочеться справжнього шику. Однак самий скромний королівський люкс коштує разів в чотири дорожче стандартного номера. Зазвичай вони розташовуються на окремих поверхах готелів солідних мереж. У номерах гостей чекають мармурові ванни, сейфи, килими на підлозі, відмінні види з вікна і камердинери для дрібних доручень. Сюди ж додаються окремі кімнати, де можна влаштувати ранній сніданок. Про виклик таксі та поїздки на екскурсії теж можна не турбуватися. Це зробить черговий портьє.

Скористайтеся наступною корисною порадою. Існують клубні кімнати для VIP-відпочиваючих. У добу вони обійдуться доларів на п'ятдесят-вісімдесят дорожче. Стати членом клубу можна, придбавши іменну картку за вісімдесят-сто двадцять доларів. По картці можна отримувати бонуси і користуватися знижками. Але тоді доведеться зупинятися в готелях саме цієї мережі і вже не задаватися питанням бронювання готелю в іншому місці.

Додаткові послуги готелів

Що стосується сервісу, не внесеного до оплати номера, то його вартість у різних країнах різна, але чим вище клас готелю, тим вона більше. Так, міні-бар може помітно полегшити гаманець, якщо його вміст споживати без міри. Куплені в готельному барі продукти, коштують у кілька разів дорожче, ніж за територією готелю, і термін їх придатності сумнівний. При цьому всі напої представлені невеликими порціями, що для нашої людини, щонайменше, дивно. Для деяких гостей неприємним сюрпризом може стати те, що при виїзді за все випите доведеться платити, але ж воно здавалося само собою зрозумілим.

Якщо ви вже знаєте, як забронювати готель та інші нюанси, то для вас не секрет і те, що в готелі можна замовити прання і прасування речей. Для цього необхідно заповнити спеціальний бланк, а потім залишити білизну і пакет з бланком на видному місці. Термінове замовлення коштуватиме рази в півтора більше. Якщо за цю роботу платити не хочеться, то можна прати речі самостійно і сушити на балконі. З прасуванням гірше - необхідно возити праску з собою.

Індивідуальні сейфи є в номерах чотирьох і п'ятизіркових готелях. У тризіркових готелях сейфи замовляють на ресепшені, або здають речі в загальну камеру на зберігання. Сейфи мають механічний, а частіше електронний замок. Втрачати ключ або забувати код не рекомендується, бо доведеться оплачувати сейф або послуги фахівця по злому замків. Якщо ви приїхали з дитиною, якій подобається бавитися з кнопочками, сейф краще відразу ж повернути до стіни передом, а до кімнаті задом

Платне телебачення цікавить не всіх, але ті, хто захоплюється подібними розвагами, повинен уважно озирнутися - чи немає в номері якої інформації про нього. Всі канали доступні, але необхідно пам'ятати про те, що при виїзді з готелю вам можуть пред'явити рахунок з тризначною сумою за користування платними каналами. Лічильник, як правило, включається через пару хвилин після початку перегляду. І якщо вам дуже сподобалася полум'яна промова товариша Кім Ір Сена про ідеологію чучхе , то платити доведеться за п'ять хвилин, як за добу. Деякі готелі в цьому плані більш гуманні. Канал відключають через три хвилини безкоштовного перегляду, а щоб додивитися, потрібно зателефонувати і підтвердити, що ви готові до його оплати.

Доставка їжі в номер - послуга цілодобова у чотирьох і п'ятизіркових готелях, але перш, ніж її замовляти, необхідно переглянути ціни в меню і зіставити їх з вмістом свого гаманця.

І ще пара корисних порад. При бронюванні готелю потрібно довідатися: чи включені податки у вартість проживання. З метою економії завжди цікавтеся спецпропозиціями готелів і максимально використовуйте бонуси готельних систем. Адже, якщо ви протягом року кілька разів скористаєтеся послугами готелів однієї мережі, то можливо наступного разу отримаєте там номер безкоштовно.

Як вибрати готель

2013-08-22T23:06:00.000+03:00

Збираючись у поїздку, люди планують майбутні витрати: скільки грошей знадобиться на дорогу, харчування, розваги, покупки. Зрозуміло, до цього переліку входять і витрати на житло. Тому відповідь на питання «як вибрати готель?» залежатиме від виділеної суми.

Ціни номерів можуть змінюватися. Так, не в сезон готелі роблять знижки, залучаючи гостей низькими тарифами. А в періоди напливу туристів ціни різко підскакують. Це можуть бути найпривабливіші місяці або коли неподалік проходять цікаві заходи.

Як правильно вибрати готель за певними параметрами

При виборі готелю необхідно звернути увагу, як там організовано харчування. У рекламах більшості готелів можна побачити дві латинські букви ВВ. Це абревіатура англійських слів - ліжко та сніданок. Букви НВ говорять про те, що тут харчування організоване за системою напівпансіону, а FB - повного пансіону. Готелі на пляжних курортах найчастіше пропонують своїм гостям популярне «все включено». «Шведський стіл» дає клієнтам готелю більшу свободу вибору, а континентальні сніданки відрізняються більшою скромністю. На обід і вечерю може бути запропонована місцева або інтернаціональна кухня, підбір страв за меню або у формі того ж «шведського столу».

Заздалегідь можна поцікавитися, які зручності чекають у номері, зрозуміло, виходячи з його вартості. Чи є балкон, міні-бар, кондиціонер, душ, ванна, фен у ванній кімнаті. Дуже важлива наявність сейфа. Телевізором в захоплюючих поїздках цікавляться небагато. Але при його наявності номер виглядає більш по-домашньому.

З привабливих додаткових послуг готелі пропонують сауни, тренажерні зали, спортивні майданчики, басейни, бювети, розважальні центри. Це може входити у вартість проживання, а може оплачуватися на місці.

Як вибрати готель, щоб подобалося його місцерозташування? Що таке гарне розташування готелю, кожен клієнт визначає сам. Деякі вважають за краще ступати на пляж мало не з порога центрального входу. Любителі шопінгу, гучних розваг селяться в центрі міста. Важливу роль, якщо мова йде про світові столиці, відіграє зручність трансферу до аеропортів, вокзалів. Мандрівники на своєму транспорті, цікавляться наявністю власних готельних стоянок.

Як правило, часом заселення в номери є полудень. Що ж робити, якщо туристи приїжджають в місто рано вранці? Для таких випадків готелі надають камери схову. Якщо ж є вільні номери, то персонал подбає про заселення гостей раніше призначеного часу. Потрібно бути готовим до того, що за цю послугу доведеться доплатити півціни номеру. Те ж саме може статися і при виселенні.

Наявність власної території готелю і її стан особливо цікавить туристів що приїжджають на пляжні курорти тропічних країн. Свої парки та сади з тінистими доріжками, де можна сховатися від спеки, тільки додадуть шарму готелю.

Дуже зручно, якщо готель має власний пляж. Однак попередньо необхідно уточнити, який він цей пляж. Хтось віддає перевагу піщаному, хтось пляжу з гальки. Але пляж може виявитися і бетонним. Вибираючи готель для пляжного відпочинку з дітьми, важливо знати: чи зручний захід у воду, чи немає біля берега морських їжаків або небезпечних риб. Взагалі у туристів з дітьми питань з'являється набагато більше. Чи є в номері дитяче ліжечко, маленькі стільчики в ресторані, чи передбачений майданчик для ігор і дитячий басейн, чи надаються послуги няні?

Від тимчасових незручностей не застрахований ніхто. Є речі, якими не може керувати адміністрація готелю. Ось приклад: готель розташовується в красивому старовинному будинку. Чи могли знати будівельники минулих століть, що тут буде прокладена трамвайна лінія. Природно, що гуркіт міського транспорту заважає комфортному відпочинку клієнтів готелю. Тільки тут вже нічого не поробиш. Бувають випадки і гірші, зокрема, сучасне масштабне будівництво, затіяне неподалік від готелю. Ось де шум! Добре, якщо в рекламних проспектах або на сайтах готелі вказують ці нюанси.

Пара туристів може бути поселена у тримісний номер, а це загрожує наявністю сусіда чи сусідки. Адже в чотирьохзіркових готелях кількість тримісних номерів дорівнює десяти відсоткам. У тризіркових готелях третина номерного фонду - тримісні номери. Тут у наявності закони і принади гуртожитку.

Часто, збираючись у західні області України, російські туристи замислюються, як вибрати готель, щоб не було мовного бар'єру. Такої проблеми практично не існує. У рекламних проспектах можна побачити приписки: «Персонал говорить російською мовою». В інших слов'янських країнах цього теж можна не боятися і сміливо бронювати готель.

Оселитися в готелі, щоб просто ночувати там і спускатися до сніданку - це нудно. Тому багато закладів намагаються чимось зацікавити туристів. Зрозуміло, наявністю всяких оригінальних родзинок більше «грішать» дорогі готелі. Але й інші теж зацікавлені в тому, щоб клієнти приїжджали до них не один і не два рази, а як можна частіше, та й друзям рекомендували.

Який готель вибрати або про що говорять зірки

Так ми підійшли до теми кількості зірок, якими пишаються готелю. Передбачається, що чим їх більше, тим краще комфорт проживання та якість обслуговування. Це так, але в нашому світі все відносно. Свої відбитки накладають не тільки національні особливості приймаючої країни, а й традиції готельної мережі.

Який би не був обраний готель, в ньому повинні бути надані мінімальні зручності: постіль в теплому приміщенні, можливість помитися, привести в порядок речі, скористатися камерою зберігання, телефонним зв'язком. Прибирання в номері - це турботи обслуговуючого персоналу.

Але докладніше про зірки. Однозіркові готелі - самі таємничі і загадкові. Навіть при сильному бажанні їх неможливо відшукати в каталогах турфірм. Ці заклади давно облюбували любителі переміщатися в просторі автостопом, групи спортсменів, студенти та інші мандрівники, яким хочеться комфорту трохи більше, ніж в наметі. У таких готелів є й інша назва - хостели. Спартанські умови тут створюються номерами на чотири-шість чоловік, душем і туалетом на поверсі, холодильником і телевізором у фойє. Сніданок, частіше за все, буде скромним, а заміна постільної білизни не щоденною.

Двохзоряні готелі пропонують більше зручностей. Зокрема, при них повинні бути кафе або ресторани. Більшість номерів оснащено окремими санвузлами. А самі номери розраховані на проживання однієї, двох або трьох осіб.

Золотою серединою є тризіркові готелі. До послуг гостей чисті номери з душем, телевізором і пристойним сніданком у ресторані. Буде в номері телефон чи ні, в даний час це зовсім неважливо. Мобільний зв'язок охопив практично весь світ.

Як вибрати готель, щоб було багато комфорту, але щоб ціни не змушували замружуватися? Для цього й існують готелі чотиризіркові. У душі очікують шампуні, гелі, піни. Ресторан пропонує різноманітні страви декількох кухонь. Нудьгувати не дають всілякі розваги. Життя в п'ятизірковому готелі - це справжня казка тільки по «чарівним» цінам.

Як правильно вибрати ласти

2013-08-09T22:11:00.001+03:00

Фізичні можливості Homo sapiens обмежені, а швидко пересуватися в просторі дуже хочеться. Тому людство завжди безсоромно запозичало ідеї у більш щасливих в цьому плані істот. Ну не будуть же звинувачувати нас у плагіаті, наприклад, ластоногі ссавці? Тим більше що з винаходом спорядження для підводного плавання проблем менше не стало. Який гідрокостюм краще, як вибрати ласти, підводну рушницю або акваланг? На ці питання тюлень навряд чи відповість.

В даний час конструкції та матеріали ласт постійно удосконалюються. Однак, щоб домогтися бажаного результату, слід звертати увагу не стільки на нові технології, скільки на правильний підхід до вибору спорядження.

Які ласти вибрати для плавання

Критеріїв, на які слід орієнтуватися при покупці, досить багато. У першу чергу визначитеся, яким видом плавання збираєтеся займатися:

Дайвінг - підводні занурення з дихальним апаратом. Розрізняють спортивний, комерційний, технічний і дайвінг для відпочинку. Основним елементом спорядження є акваланг, але і без ласт плавцеві ніяк не обійтися.

Фрідайвінг - пірнання із затримкою дихання у спортивних або комерційних цілях. Ласти використовуються практично завжди. Виняток становлять лише деякі спортивні дисципліни.

Сноркелінг - плавання на мілководді з дихальною трубкою, в ластах і масці. Доступна розвага для туристів особливо популярна на тропічних курортах.

Підводне полювання. Вимагає від плавця гарної фізичної форми, уваги, швидкої реакції, знань підводного світу і його мешканців. Тому заслужено відноситься до спорту.

Для кожного виду підводного плавання існує свій тип виробу. А як вибрати ласти, якщо не хочеш обмежувати себе одним напрямом? Промисловість випускає універсальні гребки, хоча повністю замінити спеціалізовані вони все одно не можуть.

Характеристики, що впливають на вибір ласт

Довжина. Основний параметр, від якого залежить швидкість плавця. Довгі ласти дозволяють швидко стартувати і переміщатися під водою. Це особливо важливо під час підводного полювання. Тут слід враховувати один нюанс - із збільшенням довжини лопатей, збільшується їх площа і відповідно навантаження на м'язи. Тому, щоб управлятися з довгими ластами, плавець повинен перебувати в хорошій фізичній формі і бути технічно підготовленим.

Гребки довжиною до шістдесяти сантиметрів частіше застосовуються для занять сноркелінгом, рідше - для дайвінгу. Підводні мисливці віддають перевагу ластам від вісімдесяти сантиметрів. Площа лопаті під фрідайвінг теж має значення, але починаючому фрідайверу краще не гнатися за розмірами, а вибрати ласти відповідно до своєї підготовки.

Жорсткість. Чим більше жорсткість лопатей, тим вищу швидкість можна розвивати під час підводного плавання. Жорсткі гребки розраховані на тренованих плавців. Більш гнучкі ласти не дозволяють плисти швидко, але й не вимагають від людини значних фізичних зусиль. Тому вироби з м'якими лопатями рекомендовані початківцям.

Форма. Багато виробників застосовують технології, покликані полегшити підводне плавання за рахунок зниження навантаження на м'язи і правильного перерозподілу потоку води. Цього домагаються, удосконалюючи форму ласт. Як правило, особливості моделі можна знайти в характеристиках виробу:

Ламінарізатор потоку. Коли ви працюєте ластами, навколо них створюються вихрові потоки що ускладнюють переміщення. Відбувається це через різницю тисків на протилежні сторони лопатей. Щоб трохи врівноважити тиск у ряді моделей передбачені ламінарізатори потоків - одне або кілька наскрізних отворів (щілини, прорізи) на лопаті. Швидкості плавцеві вони не додають, зате знижують навантаження на ноги.

Тунельний ефект. Під час помаху лопать згинається, як би створюючи тунель, по якому вода спрямовується в правильному напрямку. Для цього середину ласти виготовляють з м'якого, а її бічні сторони з жорсткішого матеріалу. Або роблять в пластмасовій лопаті поздовжні вставки з гуми.

Технологія Optimized Pivoting Blade. Ідея запозичена у китів. OPB збільшує ефективність ласт завдяки тому, що лопаті згинаються під самим оптимальним кутом в будь-якій точці траєкторії і виштовхують більшу частину води назад від плавця, а не вгору-вниз, як у звичайних жорстких ластах. Конструктивно реалізується по-різному.

У деяких моделях втілюються відразу декілька технологій. Вибрати для себе такі ласти можуть початківці плавці, люди без фізичної підготовки чи ті, хто нерегулярно займається підводним плаванням.

Що стосується моноласти, то новачкові за неї братися не варто. Справитися з лопаттю великого розміру під силу тільки досвідченому плавцю. Фрідайвер тому й виглядає в моноласті дуже ефектно, що технічно підготовлений і знаходиться в хорошій формі.

Матеріали. В даний час для виготовлення ласт використовуються такі матеріали:

Гума. Зараз її застосовують у виробництві недорогої продукції, або в якості дрібних складових частин ласт для професіоналів.

Пластмаса. За ступенем зростання пружності матеріали розподіляються в такому порядку: пластик, пластиковий композит, склопластик, вуглепластик (карбон). Оптимальний варіант - пластиковий композит. Останні два матеріали хоч і пружні, але більш крихкі, що не заважає їх використовувати у виробництві ласт для підводного полювання та професійного фрідайвінга.

Кріплення. Тут все просто - можна вибрати ласти, де нога фіксується п'ятковим ременем, або модель з калошами.

Вироби з відкритою п'ятою в більшості своїй орієнтовані на дайверів. Щоб плавати в таких ластах, потрібні спеціальні тапочки або боти. Кріплення оснащене замком, який дозволяє легко регулювати натяг ременя.

Для інших видів підводного плавання краще купити ласти із закритою п'ятою, в тому числі і для дайвінгу, якщо не збираєтеся купувати боти. Ласти з калошами легше гребків з відкритою п'ятою, їх можна одягати на спеціальні шкарпетки або просто на голу стопу. У більшості випадків без неопренових шкарпеток не обійтися, тому необхідно вибирати ласти трохи більшого розміру.

Корисні поради по догляду

Ластам не потрібні особливе обслуговування та умови зберігання. Перед зануренням перевірте кріплення на відсутність пошкоджень і тріщин. Для продовження терміну служби ласт використовуйте силіконові спреї і засоби для очищення. Не ходіть в них по суші.

Після плавання досить обполоснути їх у проточній прісній воді і добре просушити. Зберігайте ласти в приміщенні, подалі від джерел тепла, не згинаючи, в горизонтальному положенні. Якщо в комплекті є пластикові вставки - перед зберіганням встановіть їх в калоші. Не кладіть зверху важкі предмети. Загалом, ставтеся до них дбайливо і проблема, як вибрати ласти замість зіпсованих, хвилювати вас ніколи не буде.

Як вибрати надувний човен

2013-07-23T22:00:00.003+03:00

Традиційно відпочинок на воді є найпопулярнішим дозвіллям в літній час. Приємно зрання на лісовому озері закинути вудку, в полуденну спеку зануритися в прохолодну річку, а ввечері поніжити свої огрядні тілеса під ласкавим кримським сонечком. Відвідування пляжу, рибна ловля або річковий сплав - у кожному разі гумовий надувний човен урізноманітнює ваш відпочинок.

На перший погляд вибрати надувний човен не складе ніяких труднощів - влаштовує ціна і кількість посадочних місць, значить, цю модель і потрібно купити. Поспішаю розчарувати, але універсальних плавзасобів не буває, одні достоїнства у певних умовах стають недоліками в інших.

Який надувний човен вибрати

Головні критерії при виборі човна це навіть не ціна або виробник, а умови експлуатації туристичного спорядження. Вам необхідно якомога точніше сформулювати цілі: «для чого?» І «де?». Якщо ви збираєтеся ловити рибу на невеликих озерах, то досить невеликого китайського човна ПВХ зі сланями. Якщо намічається сімейний відпочинок з дітьми на морі, то краще купити RIB-катер, мова про який піде нижче.

Отже, розглянемо основні технічні характеристики надувних плавзасобів, які впливають на експлуатацію і відповідно на вибір човна, що може негативно позначитися на безпеці поїздок.

Матеріал

В основному для виробництва надувних човнів використовують хайпалон і полівінілхлорид (ПВХ). Перший матеріал зносостійкий, добре протистоїть хімічним речовинам і ультрафіолетовому випромінюванню. Полівінілхлорид не такий міцний, але набагато дешевший і його легше полагодити. Якщо ви не плануєте часто експлуатувати виріб, то краще вибрати човен з ПВХ.

Щільний матеріал збільшує вагу маломірного судна, але його застосування дозволяє підвищити водотоннажність і допустиму потужність двигуна. І все-таки орієнтуватися слід не на матеріал і спосіб виготовлення швів (зварені, клеєні, в нахлист, в стик), а на гарантію виробника. Чим більше термін, тим вища якість і надійність виробу.

Ручна або моторна тяга?

Майже всі вироби комплектуються веслами з алюмінієвим або дерев'яним веретеном. Матеріал має значення при транспортуванні човна - алюмінієві весла легше, але на зручність веслування більше впливає тип кочетів. Користуватися виключно веслами доцільно на невеликих водоймах для переміщення на малі відстані.

Щоб іти під веслами на великій водоймі потрібно мати хорошу фізичну форму, інакше вітер і течія зведуть нанівець усі зусилля. Якщо перевірка на витривалість не ваша мета, то на човен краще купити підвісний мотор.

Вибір розміру надувного човна

Пересуватися на великому гребному човні з ручною (весловою) тягою досить важко, як і здійснювати його доставку до місця відпочинку. При виборі порівнюйте габарити судна зі своїми фізичними і транспортними можливостями.

Для моторних плавзасобів критерії ті ж самі: чим вони більше, тим потужнішим має бути двигун. За іншими характеристиками (пасажиромісткість, мореплавство, стійкість, вантажопідйомність, кількість незалежних балонів) великі човни однозначно виграють.

Зверніть увагу на вантажопідйомність, яка вказана в паспорті й на самому виробі. Загальна вага людей і туристичного спорядження не повинна перевищувати цей показник. А ось заявлена виробником кількість пасажирів, які можуть з комфортом розміститися в човні, найчастіше перебільшена. Зазвичай в 2-х місцевому човні вантажопідйомністю 220 кг нормально поміщається лише одна людина з невеликим багажем (з особистого досвіду).

Недоліки великих плавзасобів: висока ціна, великі розміри і вага, труднощі із зберіганням, доставкою та складанням. Маломірні судна довжиною до 2,6 м багато місця в квартирі не займають і переносяться в сумці-рюкзаку. Господарю легкової машини і гаража можна вибрати надувний човен до 3,3 м. Для плавзасобів понад 4 метрів вже знадобиться човновий причіп.

Транці під двигун

Елемент у кормовій частині надувного моторного човна, на який кріпиться двигун, називається транцем. Існує два типи - навісний і стаціонарний транці. Від його міцності і надійності кріплення залежить, якої потужності мотор можна експлуатувати.

Навісний транець призначений для установки малопотужних (до 2 к.с.) електричних моторів на невеликих гребних човнах. Більш потужні двигуни використовувати з навісним транцем небезпечно. Його кріплення здійснюється шляхом установки в спеціальні пази на кормі з фіксацією стяжками або гвинтами. Рекомендується для рибного лову і човнових прогулянок.

Присутність в конструкції човна стаціонарного транця є основною візуальною відзнакою моторного судна від гребного плавзасобу. Жорсткість і надійність кріплення дозволяє використовувати на таких човнах двигуни з більшою потужністю. Рекомендована потужність вказується виробником в керівництві з технічної експлуатації виробу.

Човнове дно

Залежно від будови днища розрізняють плоскодонки і кільові надувні човни. Судно з плоским дном більше залежить від сили вітру і течії, менш стійке під час руху, його складніше втримати на обраному курсі. Але такий плавзасіб легше, має гарну стійкість на стоянці і коштує відносно недорого.

Невеликі конструктивні зміни і додатковий поздовжній балон на днище роблять зі звичайної плоскодонки кільовий човен. Той, хто вирішить вибрати надувний човен з кілем, отримає такі переваги: легкість в управлінні, кращу морехідність і швидкісні якості. Відповідно ціна і вага кільового плавзасобу в порівнянні з плоскодонкою більше, а стійкість на стоянці гірше.

Палуба

Зручність перебування людей у надувному човні багато в чому залежить від типу палуби. Розрізняють три основних види:

Сланевий настил. Комплект з декількох плоских прямокутників вологостійкої фанери, які укладаються на днище з невеликими проміжками. Жорсткість такої палуби хоч і не ідеальна, але набагато вище, ніж голе гумове дно. До того ж це найдешевший варіант.

Суцільний настил. Розбірна конструкція з водостійкої фанери або алюмінію. Фанерний настил приваблює невисокою ціною, але алюмінієвий істотно легше. Такий тип палуби дозволяє впевнено триматися на ногах.

Надувна жорстка палуба. Найдорожчий варіант, що поєднує легкість і жорсткість конструкції. Являє собою плоский надувний балон на дні човна, в якому при накачуванні створюється високий тиск. Якщо вибрати такий надувний човен, то це дозволить суттєво зменшити загальну вагу суднового комплекту.

RIB-катери

Комбінований тип судна з надувними бортами, кілем, жорстким корпусом і палубою, на яку можна встановити рульове управління, зручні крісла, акумулятор, бензобак, помпу, помістити туристичне спорядження та інше обладнання. Фактично це легкий катер, який важко потопити, що має велику вантажопідйомність та відмінні морехідні якості. Такий плавзасіб нескладно витягнути на берег.

RIB-катери відрізняються високою безпекою, пристойною швидкістю і зручністю експлуатації. Вони дорожчі надувних човнів, але дешевші повністю жорстких катерів. Часто використовуються силовиками і рятувальниками, добре підходять для сімейного відпочинку на морі. З недоліків: висока ціна і складність зберігання - знадобиться місце біля причалу, елінг або окремий гараж з човновим причепом.

Корисні поради:

Проаналізуйте конструкцію і комплектацію надувного човна, який збираєтеся купити. Брак деяких, здавалося б, дрібничок сильно позначається на зручності користування плавзасобом.
У судновому комплекті іноді попадаються насоси з одним отвором для нагнітання повітря. Тому ви не зможете відкачати повітря з балонів, щоб компактно упакувати човен. Відсутність ручок для його перенесення теж приємним сюрпризом не назвеш.
Зверніть увагу на конструкцію кочетів. Краще рішення - кочети карданного (штирьового) типу, кріплення «вухо» ненадійне і з часом може порватися, існують плавзасоби і зовсім без кочетів.
При виборі багатомісного надувного човна уточнюйте кількість лавок (банок) в комплекті. Базовий варіант деяких моделей припускає наявність тільки одного сидіння, а інші купуються окремо. Теж можна сказати про інші корисні штучки: накладки на банки, носовий тент, непромокальні сумки-кишені, які кріпляться під сидіннями, бортові релінги та інше.
Не завадить в моторному надувному човні зливний клапан (отвір), який зазвичай встановлюють в нижній частині транця або на дні. З його допомогою легко, не перевертаючи судно, позбутися від води що потрапила всередину.

Висновок

Як бачите універсальних суден не існує. Плануєте ловити рибу на невеликому водоймищі - купуйте невеликий весловий ПВХ човен зі сланевим настилом. Вирішили влітку відпочити з дітьми на морі - потрібно вибрати надувний човен розміром побільше з жорсткою суцільний палубою. Для великих відстаней і водойм рекомендується використання човна з кілем та потужним двигуном.

Спробуйте лише поміняти вид відпочинку, як вам захочеться вибрати зовсім інший надувний човен. Якщо ви сумніваєтеся у виборі або припускаєте багатоцільову експлуатацію, то оптимальним рішенням буде моторний човен завдовжки 3,3-3,5 метрів з кілем, стаціонарним транцем і суцільним алюмінієвим настилом. А по-іншому поки ніяк, якір мені в ... бухту!

Як вибрати автокрісло

2013-07-17T21:43:00.000+03:00

Стандартні автомобільні сидіння не підходять для безпечного перевезення дітей. Відповідно до ПДР і здорового глузду в машині, не обладнаній додатковими засобами (ремені безпеки, автокрісло), перевозити малюків не можна. Обмеження не поширюється на дітей старше дванадцяти років або ростом вище 1 м 45 см.

Щоб максимально захистити дитину в можливій дорожньо-транспортній пригоді, необхідно встановити ремені безпеки на задні сидіння автомобіля (якщо таких не було) і правильно вибрати автокрісло. Не варто плекати ілюзій з приводу вбудованих подушок безпеки і самостійно винайдених заходів обережності типу рюкзака-кенгуру або звичайної подушки на передній панелі. За результатами краш-тестів такі методи тільки підвищують ймовірність серйозно травмувати дітей.

Як правильно вибрати дитяче автокрісло

Для зручності вибору дитячі автомобільні крісла розділені на категорії (групи). Кожна об'єднує моделі схожі за двома основними параметрами: вік і вага дитини.

Групи автокрісел

Група 0. Так звана «автолюлька» з жорстким зовнішнім корпусом, м'яким оббивним матеріалом і триточковим ременем для пристібання дитини. Автокрісло групи 0 кріпиться стандартними ременями безпеки на задньому сидінні автомобіля. Воно призначене для транспортування в горизонтальному положенні малюків не старше року і вагою не більше 10 кг.

Переваги: можна використовувати в ролі ліжечка, як переносну колиску (за наявності ручки) або як звичайну коляску, якщо придбати відповідне шасі.

Недоліки: забезпечує невисоку ступінь безпеки і швидко втрачає актуальність. Тому перед тим, як вибрати дитяче автокрісло, завжди уточнюйте результати незалежного тестування конкретної моделі. І готуйтеся до того, що буквально з кожним днем утримувати у колисці дитину яка не спить буде все складніше і складніше.

Група 0+. Переносний варіант автолюльки з регульованим кутом нахилу спинки, підголівником і трьох- або п'ятиточковим ременем. Кріпиться на задньому або передньому сидінні завжди проти руху машини на платформі Isofix або стандартними ременями. Подушки безпеки в місці установки дитячого автокрісла повинні бути відключені. Розраховано на дітей, які не старші півтора років і вагою не більше 13 кг.

Переваги: висока ступінь захисту, простота кріплення, невелика вага, наявність ручки, можливість встановити на шасі і використовувати в якості коляски або як дитячий стільчик для годування. Крім того в «переносці» дитина може перевозитися не тільки в горизонтальному положенні, але і напівлежачи.

Недоліки: новонародженим таке автокрісло не зовсім підходить. Перебування в «переносці» довше години для немовляти занадто стомливо.

Група 1. Вироби з регульованою спинкою, які вже можна вважати автокріслами. Призначені для перевезення малюків у віці від року до чотирьох і вагою не більше 18 кг в сидячому положенні або напівлежачи. Таку модель кріплять на заднє або переднє сидіння (при відключеній подушці безпеки) проти ходу автомобіля. Дозволено встановлювати автокрісло групи 1 по ходу руху машини, але тільки на задньому сидінні і для дітей не молодше півтора років.

Пристосування для фіксації дитини - три- або пятиточковий ремінь, способи установки автокрісла - штатні ремені безпеки або платформа Isofix (бажаний варіант).

Переваги: при установці проти руху конструкція забезпечує досить високий рівень безпеки. Регульований кут нахилу спинки створює додаткові зручності і малюку буде легше переносити тривалі поїздки.

Недоліки: значна вага, габарити, складність кріплення автомобільними ременями, в деяких моделях - короткі ремені для пристібання. Краще вибрати автокрісло з регульованими по довжині ременями і встановити в автомобіль систему жорсткої фіксації Isofix.

Група 2. У чистому вигляді крісло цієї групи, яке розраховане на дітей 4-7 років і вагою 15-25 кг, зустрічається рідко. Практично всі вироби представляють собою щось середнє між автокріслами 2 і 3 групи, що дозволяє використовувати їх для більш широкої вагової та вікової категорії (до дванадцяти років і до 36 кг). Найчастіше комплектуються спинкою що знімається, внутрішні ремені не передбачені. Пристібання дитини на задньому сидінні по ходу автомобіля здійснюється штатними ременями безпеки. Дані моделі ніколи не кріпляться на переднє сидіння і проти руху машини.

Переваги: простота установки, можливість регулювати розміри (не у всіх моделях).

Недоліки: розміри автокрісла не дозволяють дитині прийняти зручне для сну горизонтальне положення. Саме крісло фактично нічим не зафіксовано, що створює труднощі при посадці і знижує рівень безпеки. Проблема вирішується установкою системи Isofix.

Група 3. Бустери. З цієї групи можна вибрати автокрісло для дитини ростом 1,20-1,45 м і вагою не більше 36 кг. Зазвичай це діти до дванадцяти років. Модель цієї категорії являє собою м'яке сидіння з підлокітниками і без спинки. Роль бустера - підняти маленького пасажира так, щоб трьохточковий ремінь безпеки машини йшов на необхідній висоті від плеча навскоси до поясу, не зачіпаючи обличчя. Перевозити дитину можна тільки ззаду і по ходу руху.

Переваги: простота установки.

Недоліки: невисокий рівень безпеки у дешевих моделей і відсутність надійної фіксації. Краще вибрати багатошарове на металевій основі автокрісло і встановити кріплення Isofix.

Трансформери. Об'єднують в собі технічні характеристики, переваги і можливості більш ніж однієї групи. Наприклад, моделі групи 1-2-3 призначені для дітей від дев'яти місяців до дванадцяти років і вагою 9-36 кг. При досягненні дитиною певної комплекції трансформери переналаштовуються: знімаються внутрішні ремені, спинка, збільшується ширина в районі плечей і висота підголівника, регулюється кут нахилу.

Переваги: економія - немає необхідності часто купувати нове крісло.

Недоліки: існує ймовірність, що вашій дитині регулювання трансформера не підійдуть. Все-таки крісла, розраховані на конкретну вікову групу і вагу більш зручні і безпечні.

Краш-тести авто крісел

Перед тим, як вибрати автокрісло і оплатити покупку, пошукайте в Інтернеті результати краш-тесту, моделі що сподобалася. Орієнтуватися на рекламу виробників не варто, тільки незалежне тестування може дати об'єктивну оцінку.

Такі дослідження проводять багато незалежних компаній. Кваліфіковані співробітники експериментальним шляхом встановлюють ступінь безпеки автокрісел, зручність експлуатації і якість виготовлення. Підсумки тестів публікуються на офіційних сайтах цих організацій (www.euroncap.com, www.adac.de, www.test.de і т.п.). Можна скористатися російськомовним Інтернет-ресурсом «Автодети» або йому подібним, де знаходяться результати краш-тестів найавторитетніших компаній.

Способи кріплення

Визначившись з моделлю, переходьте до вибору способу кріплення автокрісла:

Триточкові ремені безпеки автомобіля. З їх допомогою закріплюється само автокрісло, а малюк (зазвичай до чотирьох років) фіксується його внутрішніми ременями. Старші діти просто пристібаються автомобільними ременями разом з виробом. Моделі, що виготовляються під такий тип кріплення, дешевше, легше, призначені для установки в будь-якій машині, але жорсткість їх фіксації не висока. Ситуацію покращує наявність фіксаторів та пристрої натягу ременя.
Платформа Isofix. Пристосування для жорсткої фіксації автокрісла кріпиться металевими кронштейнами безпосередньо до корпусу машини. Як основний пристрій підходить для дітей вагою до 18 кг, в подальшому використовується спільно зі штатними ременями автомобіля. Кріплення Isofix надійно, забезпечує високий ступінь безпеки, дозволяє легко встановлювати на нього автокрісло. Разом з тим, воно не універсальне - один пристрій сумісний лише з кількома моделями конкретного виробника, а багато автомобілів взагалі не розраховані на установку даної платформи.
Комбінований метод. Одночасне використання перших двох способів. В основному застосовується, коли дитина долає ваговий рубіж в 18 кг.

Корисні поради по установці:

Щоб правильно вибрати дитяче автокрісло, слід уточнити саму можливість його кріплення у вашій машині. Перевірте довжину штатних ременів, наявність їх в потрібних місцях, щільність прилягання спинок автокрісла та сидіння, чи вдасться поставити систему Isofix і відключити подушку безпеки.
У плані безпеки середина заднього сидіння це найкраще місце для розміщення автокрісла. При лобовому зіткненні малюк не вдариться у переднє сидіння, а при бічному буде однаково далеко від дверей. Але в багатьох машинах в даній зоні відсутні ремені безпеки і неможливо встановити платформу Isofix.
Наступна за ступенем ризику зона - сидіння позаду водія, який у момент небезпеки рефлекторно намагається недопустити зіткнення зі свого боку. У встановлене сюди автокрісло нескладно посадити дитину, однак контролювати її поведінку з водійського місця буде важко.
Переднє пасажирське сидіння автомобіля вважається максимально вразливою зоною, хоча стежити за малюком, не відволікаючись від управління машиною, тут найпростіше. Установка автокрісла в даному місці небажана, але допускається проти ходу руху і при відключеній подушці безпеки.
Завжди перевіряйте, наскільки правильно ви встановили автокрісло. При фіксації штатним триточковим ременем воно не повинно рухатися з боку в бік більш ніж на три сантиметри. Натяг вбудованих ременів вважається правильним, якщо відстань, на яку вдається максимально відтягнути їх від дитини що сидить в кріслі, не перевищує двох сантиметрів.
При будь-якому місці розташування дитини намагайтеся не класти в салон автомобіля важкі предмети (туристичне спорядження, сумки, інструмент та інше).

Безумовно, тут ви знайдете не всі корисні поради, як вибрати автокрісло для дитини. Основний наголос у статті зроблено на безпеку поїздок з дітьми. Цей перелік можна доповнити вашими коментарями щодо купівлі аксесуарів, обговорити ціни і виробників, поділитися особистим досвідом. Якщо ця покрокова інструкція містить неточності, ваші зауваження та рекомендації, як зробити правильний вибір, будуть дуже доречні.

Як вибрати намет

2013-07-12T23:13:00.000+03:00

Досвідчені мандрівники знають, як вибрати намет для відпочинку, але зазвичай купують його, коли набридне жебракувати у інших. Що ж потрібно знати початківцю туристу набуваючи річ, якою потім довгі роки зможуть користуватися його більш спритні економні друзі.

Спочатку слід визначитися, чим ви будете займатися: подорожами на машині, нескладними походами або екстремальним туризмом. Залежно від типу активного відпочинку основними критеріями для вибору намету є його розмір, вага, надійність і комфорт.

Наприклад, для автотуриста вага і розмір намета грають другорядну роль, чого не скажеш про екстремалів, любителів простих сплавів, пішохідних походів або велотурів. А ось захисні властивості і зручність для всіх категорій дуже важливі.

Розмір і вага

Під час подорожі на машині ці показники особливого значення не мають. Тому серед автотуристів популярні просторі намети з окремими відсіками і тамбурами, призначені для великих компаній і відпочинку з дітьми. А от для піших переходів кожен сантиметр або зайва сотня грамів істотно ускладнює завдання.

Спочатку вирішить, скількох попутників (попутниць) ви маєте намір пустити на свої квадратні метри. Відомості про кількість ліжко-місць конкретної моделі дізнаєтеся у магазині і обов'язково знайдете на самому виробі. Буде помилкою в розрахунку на комфорт, вибрати намет більшого розміру, ніж потрібно. Це призведе до збільшення ваги туристичного спорядження. Нормально, коли вага багатомісного намету не перевищує 1400 грамів на одну людину.

Наводити економію теж не рекомендується. Якщо на наметі вказано 3 +1 (три дорослих і дитина), то чотири бородатих барда з гітарою нормально виспатися там навряд чи зможуть, адже під час серйозних фізичних навантажень якісний відпочинок просто необхідний.

Порада: пішоходам і велосипедистам варто звернути увагу на компактність намету в згорнутому вигляді. Однак використовувати компресійні мішки для зменшення габаритів вироба небажано.

Захисні властивості

Зручність транспортування важливий показник, але щоб правильно вибрати намет, слід врахувати і інші технічні характеристики. Головне призначення намета це надійний захист людей і спорядження від несприятливих зовнішніх чинників (вогкості, спеки, холоду, комах). Захисні властивості залежать від особливостей конструкції намету. Основні параметри, на які потрібно орієнтуватися - тип, форма, матеріал.

Тип

Умовно намети діляться на два типи одношарові і двошарові. Перший тип підійде лише для нетривалої вилазки на природу в теплу пору року. Плюси: дешевизна, мала вага, простота установки. Мінуси: поганий захист від холоду і вентиляція. А відсутність нормальної вентиляції сприяє утворенню конденсату усередині намету.

Другий тип складається з двох частин - внутрішнього добре провітрюваного намету і зовнішнього тенту. Відповідно недоліки і переваги в порівнянні з одношаровими наметами відрізняються в протилежну сторону.

Крім стандартних конструкцій у продажу можна знайти намети під певні завдання: армійські намети, для коропової риболовлі з можливістю швидкого виходу, без дна для зимової риболовлі, з «спідницею» на тенті для надійного захисту від протягів, дощу і снігу, а також незвичайні дизайнерські рішення типу намету-гамака або самостійно встановлювального намету.

Корисним доповненням до намету є тамбур. Під час дощу в просторому тамбурі можна скласти речі, взуття, інші елементи екіпіровки, і навіть приготувати на пальнику їжу.

Форма

Популярні раніше безкаркасні «двухскатки» зараз особливим попитом не користуються. Проста, дешева, легка конструкція має ряд недоліків: погана стійкість у вітряну погоду і необхідність рівномірного натягу тенту. Краще вибрати каркасний намет зі складними дугами, які можуть встановлюватися паралельно або перетинатися.

У випадку з багатомісними виробами при паралельному розташуванні дуг виходить так звана «напівбочка» - просторий намет для комфортного проживання. До його недоліків можна віднести значні розміри, вагу, складність монтажу і більшу парусність.

Перехресні дуги надають намету напівсферичну форму. Така конструкція відрізняється компактністю, простотою збірки і стійкістю.

А максимально полегшити туристичне спорядження дозволяють низькі одномісні каркасні намети. Через невеликі розміри в народі їх прозвали «гробиками».

Матеріали

Основні матеріали для виробництва наметів: поліефірні, поліамідні, комбіновані з бавовною тканини, лавсанові та капронові нитки, алюміній і склопластик для дуг, водовідштовхувальні просочення і покриття.

З поліефірних тканин найчастіше використовують поліестер. У цієї тканини підвищена стійкість до сонячних променів, вона міцна і не розтягується. Недолік один: висока вартість.

Типовим представником поліамідів є нейлон - легка, міцна, стійка до стирання, дешева тканина. Але в мокрому вигляді розтягується і швидко зношується під впливом ультрафіолету. Комбінована тканина бавовна + поліестер застосовується в основному для виробництва кемпінгових наметів.

До важливих характеристик тентових тканин відноситься водостійкість. В описах товару вона позначається як висота водяного стовпа і вимірюється в міліметрах. Чим вище водостійкість тканини, тим більше її вага і навпаки. Оптимальний вибір намету для відпочинку за цим критерієм припадає на діапазон від 2000 до 4000 мм (для матеріалу дна - від 4000 мм і вище). При купівлі намету перевірте шви. Вони повинні бути прошиті та проклеєні.

Не забудьте, що в комплекті з наметами йдуть кіля, розтяжки, а також дуги в каркасних моделях. Дуги з алюмінієвих сплавів більш надійні, але і дорожче склопластикових. Кілки і розтяжки потрібні: а) для установки безкаркасних наметів; б) у вітряну погоду для більш надійного кріплення; в) щоб не допустити утворення конденсату у внутрішньому відсіку двошарового намету. Для цього зовнішній тент необхідно добре натягнути і тоді між ними утворюється повітряний прошарок.

Корисні доповнення - просочування та покриття. Виробники туристичного спорядження обробляють ними тканини з метою збільшення водостійкості і вогнетривкості наметів. Якщо у вашій моделі покриття не передбачено, то його можна нанести самостійно (продається в аерозольних балонах).

Як бачите вибрати намет під свої потреби досить просто. Проте, щоб відчувати себе комфортно в природних умовах, доведеться орієнтуватися не тільки на ціну намету, але і врахувати кілька важливих нюансів.

Візи в Болгарію

2013-07-07T20:53:00.000+03:00

Болгарія поки не є країною Шенгенської угоди, але вже почала видавати візи з урахуванням вимог візового кодексу учасників Шенгенської зони. Україна ж ще далека від того моменту, коли зможе приєднатися до цього колективу європейських країн. Тому на питання: «Чи потрібна віза в Болгарію чи ні?» українці отримують однозначну відповідь: «Потрібна!».

Але ті, хто має закордонний паспорт з багаторазовою дійсною і незакритою шенгенською візою, можуть не турбуватися. Їм болгарська віза не потрібна за умови, що країну, яка видала візу, вони вже відвідали. Це правило почало діяти з 1 квітня 2012 року і не скасовано донині.

Решта громадян України, які бажають потрапити в сонячну Болгарію, повинні подбати про отримання візового дозволу. Що для цього необхідно? Для початку необхідно приготувати тридцять п'ять євро, такий розмір консульського збору. І це за умови, що необхідні документи подані більш ніж за сім робочих днів до необхідного числа відкриття візи.

В іншому випадку буде потрібно термінова віза, а за неї доведеться викласти вдвічі більше, тобто сімдесят євро. Крім того, українці оплачують і послуги Візового центру, який знаходиться в консульстві Болгарії. Ціна цієї послуги становить двадцять два євро. Таким чином, загальна вартість візи до Болгарії дорівнює п'ятдесят сім євро.

Слід зазначити, що витрати у двадцять два євро обов'язкові для всіх: пенсіонерів, студентів до двадцяти одного року, дітей від шести до вісімнадцяти років. Лише для дітей, вписаних в паспорти батьків така оплата не потрібна. Візи в Болгарію бувають двох видів. Перша - мультивіза С - короткострокова, по ній протягом півроку можна перебувати в країні дев'яносто днів. Друга - національна віза D, що дає можливість перебувати в Болгарії від трьох місяців до року.

Короткострокові візи можуть бути гостьовими, туристичними, діловими чи транзитними. Якщо потрібна віза до Болгарії такої категорії, то її оформлення займає сім днів. Національну візу видають людям, які вступають на навчання, бажають возз'єднати членів сім'ї або з інших важливих причин. Питання про видачу подібної візи може розглядатися до шести місяців.

Стандартний пакет документів складається з:

анкети на отримання візи;
кольорової актуальної фотографії 3,5 см * 4,5 см;
закордонного паспорта, у якого термін дії перевищує півроку після завершення поїздки;
ксерокопії першої сторінки закордонного паспорта;
поліса медичного страхування із сумою покриття не менше тридцяти тисяч євро;
авіаквитків або підтвердження бронювання квитків;
для туристичної поїздки підтвердження броні готелю;
довідки з місця роботи.

Однак існує кілька категорій громадян, яким для отримання болгарської візи будуть потрібні додаткові документи, а саме:

діти, яким не виповнилося вісімнадцять років, надають копію свідоцтва про народження;
студенти до двадцяти одного року повинні підготувати копію студентського квитка, а також необхідна заява батьків про матеріальне забезпечення, завірена нотаріально;
пенсіонери повинні додатково зробити копію пенсійного посвідчення.

Якщо потрібна віза в Болгарію для поїздки одного з батьків з неповнолітніми дітьми, то необхідно приготувати копію довіреності від іншого батька і завірити її у нотаріуса. Якщо немає можливості отримати таку довіреність, наприклад, у зв'язку зі смертю другого батька або пропажі його безвісти, то необхідно надати відповідне свідоцтво.

Грецькі острови архіпелагу Додеканес

2013-06-29T17:19:00.000+03:00

Описувати всі грецькі острови самого східного архіпелагу Еллади (а їх там більше ста шістдесяти!), мабуть, немає необхідності. Греки відчувають ніжні почуття до кожного метру рідної землі, намагаючись надати гостям найкращий відпочинок на морі в Європі.

Омиваний водами Середземного і Егейського морів архіпелаг Додеканес за тридцять століть перетворився на музей під відкритим небом. У цьому місці античність органічно уживається з епохою лицарських походів і об'єктами сучасної туристичної інфраструктури. Грецький острів Родос, включений до списку світової культурної спадщини, яскравий тому приклад.

Багато вчених вважають, що місцевий сухий клімат найбільш сприятливий для людського організму. Найкращий лікувальний ефект надають не ліки, а природні обставини. Можливо, тому ще в давнину на острові Кос були побудовані Асклепіон і одна з найстаріших водолікарень. Саме тут колись жив, працював і передавав знання своїм учням Гіппократ, а в даний час готелі острова пропонують кращий відпочинок на морі в комплексі з таласотерапією і термальними джерелами.

Греки намагаються задовольнити будь-які побажання гостей. Зростає кількість п'ятизіркових готелів у вигляді комплексів комфортних бунгало оточених середземноморською рослинністю. Часто над оформленням територій готелів і внутрішніх інтер'єрів працюють відомі дизайнери.

Туроператори рекомендують своїм клієнтам вибирати готелі «за інтересами», щоб молодь могла веселитися, не заважаючи літнім сімейним парам насолоджуватися спокоєм, природою і співом птахів. Для сімейного відпочинку з дітьми будуть запропоновані профільні готелі з необхідними послугами та розвагами. А любителям нічних тусовок відмінно підійде місто Фаліракі на Родосі, куди люблять приїжджати молоді люди з різних країн світу.

Доброзичлива атмосфера властива не тільки дорогим місцям відпочинку. Практично в будь-якому готелі чи ресторані, в глибинці чи місті туристи можуть розраховувати на привітний прийом. І така особливість властива далеко не всім островам на планеті. Часом здається, що для населення грецьких островів туризм - не основне джерело доходів, а можливість познайомитися з новими людьми і спільно скуштувати всіх принад земного існування.

Розпрощавшись в кінці жовтня з самими стійкими любителями пляжного відпочинку, греки приступають до збору врожаю оливок. Дар богині Афіни став національним надбанням країни, як хліб для України чи нафта для Саудівської Аравії. Але на відміну від чорного золота, оливкове масло не завдає шкоди природі і навряд чи його запаси будуть вичерпані.

Сама маслина європейська невибаглива рослина. Воно не потребує особливого догляду і починає плодоносити вже з 3-х років. У рік з плодів одного дерева виходить до шістдесяти літрів дуже смачного і поживного масла - основи багатьох грецьких страв.

Туристи, які відвідали грецькі острови, вивозять в якості сувенірів копії античних предметів мистецтва, ліндскую кераміку, золоті та срібні прикраси, вироби зі шкіри. Тут можна добре одягнутися за цінами більш демократичними, ніж на батьківщині. Місцеві товари відрізняються майстерним художнім оформленням, що не викликає подиву: грецьке образотворче мистецтво вже існувало в ті часи, коли по Європі кочували племена що не мали уявлення навіть про елементарну лазню.

Багата і різноманітна історія грецьких островів. З ними були пов'язані життя багатьох видатних особистостей: Гіппократа, Цицерона, Цезаря, Сулеймана I, Річарда Левове Серце, Муссоліні. Острів Патмос став місцем написання «Апокаліпсису». На Родосі отримували знання і творили відомі скульптори, риторики, філософи, астрономи. Принципи і норми «Родоського морського кодексу» увійшли до положення міжнародного морського права. Тут створена Венера, Лаокоон, Ніка, Колос. Незгладимий відбиток на вигляд островів наклала епоха хрестових походів - на кожному з них були побудовані фортеці.

На відміну від історичної північній частині південний край Родосу це сучасне місце для активного відпочинку на морі. Тут знаходиться міжнародний центр водних видів спорту. У небі висять парашути, в морі миготять вітрила, а на прибережних пагорбах розташувалися затишні 2-х поверхові готелі, фургони і намети автотуристів. Сезон масового напливу охочих осідлати хвилю припадає на період з травня по вересень.

Кожен грецький острів архіпелагу Додеканес щедро обдарований природними багатствами та історичними пам'ятками, оглянути які за одну поїздку не вийде. І справа не в транспорті - тут відмінні дороги, зручні таксі, недорогий прокат машин, мотоциклів та велосипедів. Просто ще потрібно встигнути порибалити, зайнятися дайвінгом, освоїти водні лижі, параплан або вибрати собі інше цікаве заняття з усього різноманіття розваг.

Зараз більшість туристів воліють подорожувати по країні, а не відпочивати на море, сидячи в одному готелі. Великі пороми і швидкі пасажирські катери в Егейському морі постійно перевозять тих, хто абсолютно упевнений - у того хто сидить вдома всього лише один світ, а у мандрівника їх сотні. І знайомство з грецькими островами не обмежується відвідуванням лише одного архіпелагу Додеканес.

Дитячий табір «Молода гвардія»

2013-06-18T17:44:00.000+03:00

Свій перший термін (потік) в піонерському таборі я відмотав у десятирічному віці, не будучи навіть повноправним членом організації «юних ленінців». На дострокове звільнення розраховувати не доводилося і тому довелося звикати до всіх принад колективного способу життя.

Подорослішавши і увійшовши у смак, я міг за сезон по два-три місяці ганяти футбольні м'ячі в піонерських таборах та дитячих оздоровчих центрах. Що-що, а дешеві і безкоштовні путівки для дітей у Радянському Союзі дефіцитом не були. Однак перейти на міжнародний рівень і поїхати в піонерський табір «Молода гвардія» було справою не простою.

Табір в Одесі біля самого Чорного моря

У 1984 році недобір в нашій області ударників піонерської праці та наявність родинних зв'язків в обласних партійних кабінетах стали причиною того, що замість поїздки на Азовське море мені таки перепала безкоштовна путівка в табір «Молода гвардія».

Правда, внаслідок про це я пошкодував. Якщо на місцевому рівні піонервожаті (зазвичай студенти педагогічних ВНЗ), виховним процесом практично не займалися, то в «кузні кадрів» діточок чекали непогано підковані комсомольці-активісти. Відповідно ідеологічне, політичне та патріотичне виховання нам було гарантовано. Ну, хоч Одесу подивився в рамках табірної екскурсійної програми.

«Молода гвардія» сьогодні

Але залишимо світле минуле історикам. Що ж пропонує Український дитячий центр «Молода гвардія» (сучасна назва) в даний час.

Загальна інформація

УДЦ «Молода гвардія» це рекреаційна установа з виховними, навчальними та оздоровчими функціями в рамках створеного тимчасового дитячого об'єднання. Простіше кажучи, тут є все необхідне для цілорічного проживання, розвитку та відпочинку дітей.

Знаходиться табір в Одесі на узбережжі Чорного моря (Миколаївська дорога, 172) і складається з кількох структурних підрозділів: табір «Зоряний» і «Сонячний» працюють цілий рік, «Прибережний» функціонує тільки в літній період. У центрі дитячого відпочинку «Молода гвардія» є ще табір «Морський», але в даний час він закритий на реконструкцію.

Ціна путівки переглядається щорічно. Наприклад, в 2013 році за три тижні доведеться заплатити 4469 гривень. Це повна вартість путівки. Для пільгових категорій дітей передбачена часткова оплата. Всі фінансові питання, що стосуються придбання путівок, можна дізнатися за телефоном (048) 755-92-30.

Харчування

Над складанням меню табору «Молода гвардія» працював педагогічний колектив Одеської національної академії харчових технологій. Харчування відповідає профілю закладу та орієнтоване, насамперед, на отримання дітьми повноцінного збалансованого раціону. При розробці харчування також намагалися врахувати смакові переваги дітей.

Оздоровлення дітей

Один з головних напрямків діяльності УДЦ. Медичним персоналом центру проводяться: антропометрія на початку і в кінці зміни, профілактичні огляди дітей, санітарна робота. У разі захворювання відпочиваючим надається невідкладна медична допомога, за необхідності хвору дитину госпіталізують в Одеську дитячу обласну клінічну або в міську клінічну інфекційну лікарню. У центрі працює служба психологічної підтримки.

Оздоровча програма табору передбачає наступні заходи:

проходження профілактичних і лікувальних процедур;
реабілітаційно-профілактичні процедури;
кліматотерапія;
фізіотерапія;
організація раціонального харчування;
вітамінотерапія;
проведення індивідуальних консультацій лікарем-педіатром;
контроль організації та проведення спортивних змагань, виконання санітарно-гігієнічних норм.

Навчання

Під час відпочинку та оздоровлення дітям надається великий вибір цікавих, пізнавальних, розвиваючих занять і заходів, а також можливість не переривати навчання в школі. Навчальний план складений за спеціальною програмою з орієнтацією на самостійну роботу з підручниками і без домашніх завдань. Що, природно, не може не радувати дітвору.

Екскурсії:

знайомство з культурою та історією Одеси (оглядова екскурсія);
спуск в катакомби;
відвідування театрів, кінозалів, цирку, лазер-клубу, зоопарку, дельфінарію;
огляд пожежно-технічної виставки, експозицій присвячених історії дитячого центру, авіації та космонавтики;
морські прогулянки на катамарані;
екскурсії по території табору.

Творчі майстерні центру:

«Сюрприз» - виготовлення своїми руками подарунків друзям і близьким;
«Паперові фантазії» - застосування спеціальної техніки, що передбачає розвиток у дітей образотворчих, художніх і конструкторських здібностей;
«Сувенір» - виготовлення різного роду оберегів з підручних матеріалів;
«Стилістика» - діти отримують знання про історичні та сучасні стилі, практичні навички створення зачісок і правильного нанесення макіяжу;
«Етно-лялька» - заняття, на яких діти крім виготовлення ляльок, знайомляться з традиціями українського народу;
«Стильний клубочок» - в'язання спицями та гачком серветок, квітів, картин тощо;
«Орігамі» - вироби з паперу з використанням техніки орігамі;
«Чарівна намистинка» - виготовлення прикрас та елементів декору (техніка бісероплетіння);
«Чарівний пензлик» - створення картин різних жанрів.

Крім творчих майстерень у таборі «Молода гвардія» працюють хобі-центри, де діти займаються танцями, вокалом, іграми та освоюють нові техніки, такі як малюнок на склі, макраме та інші.

Фізичний розвиток:

ранкова гімнастика;
змагання між загонами, естафети;
секції з різних спортивних ігор з м'ячем, тенісу, бадмінтону, плавання (в літній сезон), туризму, шахів та шашок.

Дозвілля:

покази кіно і мультфільмів;
конкурси талантів, моди і краси, музичні та ерудит-шоу, вікторини;
концерти, театралізовані вистави, дитячий кінофестиваль, казкові постановки;
ігрові та тренінгові програми;
участь у діяльності прес-центрів і роботі радіостудії.

Як бачите табір «Молода гвардія» надає широкий спектр послуг з організації повноцінного відпочинку, оздоровлення та фізичного розвитку дітей. Наскільки заяви адміністрації центру відповідають дійсності, можна дізнатися з численних відгуків батьків і дітей, що відвідали український «Артек».

В основному відгуки носять позитивний характер. Можливо, це наслідок того, що «Молода гвардія» є установою республіканського масштабу і традиційно привертає до себе увагу влади, громадськості, ЗМІ, як ніякий інший табір в Одесі.

Крим. Ціни на відпочинок

2013-06-13T18:36:00.000+03:00

Популярність українських морських курортів з року в рік залишається на стабільно високому рівні, незважаючи на доступність і різноманітність пропозицій по ближньому зарубіжжю. Воно й зрозуміло, адже ціни на відпочинок у Криму повинні орієнтуватися на товщину вітчизняного гаманця. Тому перше, що цікавить туристів це вартість проживання, а вже потім екскурсії, визначні пам'ятки і можливість поправити здоров'я.

Часто на запит користувача пошукові системи видають список окремих готелів кримського узбережжя, що пропонують відпочинок на морі влітку. Вивчення навіть перших двох сторінок видачі забирає багато часу, тому зручніше користуватися сайтами туроператорів на зразок www.kandagar.com або www.more.ua.

Великі об'єкти розміщення

Ті, хто віддає перевагу максимально комфортним умовам проживання вибирають будинки відпочинку, туристсько-оздоровчий комплекс і великі готелі. Для цієї мети непогано підійде будь-який з сайтів ГК «Кандагар».

Перейшовши на головну сторінку, вибираємо країну - Україна, далі вкладку - Крим. З'являється розділ із зручною навігацією і розширеним пошуком. Можна відразу переходити до вибору найпопулярніших об'єктів відсортованих за місцезнаходженням: курортні зони Алушти, Ялти, західної та східної частини Криму.

Для швидкого ознайомлення в таблиці вказані назва об'єкта і його розташування, оцінка виставлена туроператором, період роботи, наявність місць, перелік послуг, що надаються у вигляді значків з підказками. Для отримання детальнішої інформації необхідно перейти по лінку у першій графі, де ви дізнаєтеся ціни на відпочинок у Криму, наявність вільних місць, опис готелю, сервісу та умов проживання, як добратися, зможете подивитися фотографії, прочитати відгуки і, в разі позитивного рішення, відразу забронювати номер онлайн.

Якщо у вас є чіткі вимоги по готелю або сервісу, то можна вдатися до допомоги розширеного пошуку. Його фільтри дозволяють конкретизувати завдання по вибору курорту (міста), рівня відпочинку (недорогий, середній, VIP), типу харчування (шведський стіл, за окрему плату, все включено і ін.), профілактики та лікування захворювань (практично будь-яке), умов для відпочинку з дітьми.

Ціни на відпочинок великих туристичних об'єктів Криму залежать від якості сервісу, переліку надаваних послуг, близькості до моря і термінів заїзду. У Ялті це може коштувати як 30 $ (двомісний номер 4 категорії без зручностей і харчування в липні), так і 1200 $ за ніч (двомісний люкс зі сніданком у серпні).

Приватний сектор

Ті, хто націлений на недорогий відпочинок в Криму можуть підшукати собі невеличкий готель, пансіонат, санаторій, базу відпочинку чи приватний сектор, скориставшись сайтом More.ua. Розширеного пошуку тут немає, що з лишком компенсується великим вибором населених пунктів, типів житла і, головне - вартості проживання в основних валютах. Для цього достатньо ввести необхідні дані у форму «Пошук житла», яка знаходиться зліва вгорі сайту.

Ціни на відпочинок у Криму по приватному сектору на будь-який розмір гаманця. Правда, деякі пропозиції дивують своєю дешевизною, якщо не сказати більше - насторожують. Зустрічаються оголошення про здачу будинку або квартири всього за 1 $, що навряд чи відповідає дійсності. Швидше за все, це просто трюк, метою якого є привернути увагу потенційного клієнта. Головне домогтися, щоб людина подзвонила, а там вже можна буде вибачитися за помилку і вмовити на реальну вартість проживання. Телефони власників нерухомості скрізь додаються.

Незважаючи на хитрі рекламні ходи, відпочинок у приватному секторі Криму все одно дешевше, ніж аналогічні пропозиції великих готелів і будинків відпочинку.

Дика Амазонка. Від Бразилії до Атлантики (частина друга)

2013-06-05T09:59:00.000+03:00

Його звуть Ед Стаффорд і він намагається пройти вздовж всієї дикої Амазонки. Зараз Ед приблизно на половині шляху. Тридцятитрирічний англієць пройшов 4000 км за чотириста днів по Перу до Колумбії. Тепер він у Бразилії і ще залишилося понад 3000 км шляху. Йому довелося зіткнутися з наркоторговцями, познайомитися з людьми, які незаконно вирубують ліс, спробувати м'ясо мавпи, а також бути присутнім на обряді ініціації в племені тікуна.

Ед сам знімає все на камеру, знімальної групи з ним немає. Всю дорогу його супроводжують місцеві хлопці. Один з них Чо Санчес, який є його провідником вже дев'ять місяців. Еду знадобиться удача і рішучість, щоб наслідувати приклад свого кумира Девіда Лівінгстона - шотландського дослідника джунглів який жив у XIX столітті. За дванадцять місяців Стаффорд має намір пройти ділянку шляху від Табатінга до Манауса, де зливаються два найбільших притоки. Потім пройде уздовж річки ще 2000 км до Атлантичного океану.

Нові втрати

Ед перетнув бразильський кордон і рухається вперед. Його супроводжує англієць Сем Дайсон, з яким він домовився зустрітися по дорозі. У Сема хороша фізична підготовка, він був шаоліньського ченцем, одним з кращих майстрів східних єдиноборств у Британії. Ед радий, що можна з кимось поговорити по-англійськи.

Спочатку Сем сильно страждав від спеки в джунглях, ніяк не міг охолодитися, випивав по два літри води за сорок хвилин. Температура повітря тут +33 °С, а вологість майже 100%. Мандрівникам потрібно пройти 500 км до Порто Сегуру, останнього села зазначеного на карті.

Сезон дощів закінчується, Амазонка вийшла з берегів, тож їм доводиться йти по заболоченій рівнині. Вологі джунглі згубно впливають на стан ніг - подряпини гниють, на ногах з'являються нариви. Це небезпечно, нарив в джунглях може легко обернутися гангреною і якщо відразу не вилікувати палець, то справа може закінчитися ампутацією або навіть летальним результатом. Кожен крок потрібно робити обережно.Сем втратив вже п'ять нігтів на ногах, вони щодня гниють і злазять. Він дезінфікує пальці йодом, але це все одно не допомагає. Доводиться покинути експедицію, йому потрібна медична допомога. У цей момент Ед зрозумів, що було зручніше, коли вони йшли по джунглях удвох з Чо, який завжди був готовий прийти на допомогу. Чо: «Він ненормальний, не розуміє, що робить, але саме такі психи здатні змінити світ».

Дика Амазонка, ранок. Стаффорд щойно прокинувся, подивився на москітну сітку і спочатку подумав, що на неї краплі води. Але ні, це не краплі води, а дірки, які прогризли мурашки. Легіони мурах зробив набіг на його намет. Мурахи пожирають всіх безхребетних на своєму шляху, від тарантулів до скорпіонів. У противомоскитній сітці утворилися величезні діри, лямки рюкзака мало не відриваються - їх теж з'їли мурахи.

На 480 день Ед і Чо повернули на південь від русла Амазонки і заглибилися в бразильські джунглі. Шість місяців під час спустошливого сухого сезону їм доведеться покладатися на милість диких тварин і небезпечних тропічних хвороб.

Наступна зупинка - маленьке село Порто Сегуро. Тут велика річка, багато будинків і тут закінчуються володіння племені тікуна. У селі живуть сто десять чоловік, ловлять рибу і намагаються зберегти самоідентичність. Мандрівників привітала одомашнена мавпочка Рита. Її хвіст не менш гнучкий, ніж рука, справжня п'ята кінцівка, яка допомагає стрибати по деревах.

Землі навколо річки все ще заболочені, тому Еду і Чо доведеться йти навпростець через джунглі 730 км до села Коарі. Чим далі вони від річки, тим небезпечніше подорож, тому що, якщо щось трапиться, звідси їх не зможуть евакуювати. Запаси води будуть поповнювати в річках, які зустрінуться на шляху. Вони підуть по азимуту, прямо в джунглі. Доведеться піти далеко від людського житла, а значить потрібно взяти побільше їжі. Рюкзаки вийшли дуже важкі. Наступні три місяці їм доведеться харчуватися плодами, риболовлею і полюванням.

У басейні Амазонки мешкає більше 2,5 мільйонів різних видів комах. Найагресивніші серед них це бразильські оси. Гнізда висять високо, здається, що спускатися вони не збираються. Іноді їх просто не помічаєш. Еда вже кілька штук ужалили, а одну він навіть проковтнув. Покусаний осами мандрівник наполегливо прокладає собі шлях через джунглі.

Випробування голодом

Ед Стаффорд і Чо Санчес йдуть через незаймані джунглі дикої Амазонки, уникаючи повноводного русла річки. Місцевого провідника у них немає, річки поруч немає, стежок немає, так що вони крокують просто за компасом строго на схід, зрізуючи дорогу. За шість годин вдалося пройти трохи більше 2 км. Дорогу доводиться буквально прорубувати. Їм належить пройти 730 км по амазонській низовині, перш ніж вони вийдуть до Ріо-Амазонас в місті Коарі.

Ед не знає, коли наступного разу вдасться добути їжу. Головне джерело вуглеводів смажений висушений і розтертий корінь маніоки - фарін. Це головний продукт харчування місцевих індіанців і відмінне, а головне легке джерело енергії для переходу на далекі відстані. Вони взяли стільки скільки змогли і в два рази урізали свій денний раціон, але все одно запаси фаріна сильно зменшилися вже через тиждень. У день вони удвох з'їдають півчашки фаріна.

Ще через три дні Ед і Чо вже на 70 км відійшли від рятівної річки. Вода теж стала рідкістю. Сьогодні знайшли калюжу з огидною на смак рідиною. Ще через два дні лісова підстилка зовсім висохла. Відсутність води становить найсерйознішу проблему під час будь-якого походу. Вони повільно рухаються по лісу і нарешті, на наступний вечір знаходять те, що шукали - маленьку калюжу з застояною водою, в якій повно мікробів.

Незабаром стає ясно, що Чо захворів. У нього темніє в очах і сильно болить голова. Всі через нестачу води і їжі, але потрібно йти, у них немає вибору. До вечора другу стає зовсім погано. Він не міг нести рюкзак, у нього зовсім не було сил, він не міг навіть встати. Стаффорд: «Я знав, що якщо Чо серйозно захворіє, то помре. У цьому немає ніякого мелодраматизму, це просто факт». Напружуючи всі сили, ми знову одягаємо рюкзаки, хоча це просто нестерпно.

Найближча лікарня в Тефе в 100 км на північ. Ед не знає, чи дотягне до неї Чо. Він споживає занадто мало калорій, так далеко не підеш. Все що Ед може запропонувати це три таблетки ібупрофену. Їм відчайдушно потрібна вода. Чо тільки що в черговий раз вирвало, а допомоги чекати не від кого.

Дуже доречно пішов дощ і мандрівники змогли поповнити запаси води. Через кілька годин Чо стає краще, найстрашніше позаду. Але пара пройшла за два дні всього кілька кілометрів і їжі у них як і раніше мало. Останню порцію Фаріна при обсмажуванні на вогнищі випадково розсипали. Довелося їсти його разом із землею. Тепер у них зовсім немає їжі, а до цивілізації ще більше ста кілометрів. І раптом сталося неймовірне - перестав працювати GPS, жодного супутника не ловить. На карті занадто мало подробиць, щоб зорієнтуватися на місцевості. Вони можуть тепер йти тільки за компасом, строго на схід і сподіватися на краще.

Зараз вони не відчувають нічого крім голоду. Через два дні голодного походу набрели на групу молодих пальм. Їх серцевина їстівна, в ній багато вуглеводів, так необхідних мандрівникам. З чотириметрових пальм можна набрати їжі на декілька днів. Стаффорд ніколи не думав, що рослинна їжа буває такою смачною. Свіжа їжа повернула Чо здоров'я і, відпочивши один день, подорожні рушили далі.

Дика Амазонка знову підносить подарунок - через тиждень важкого шляху знову набрели на оазис. Вони наблизилися до головного руслу і знайшли приплив, який утворює слабкий затон. Тут напевно є риба. З одного закидання мережі Чо витягнув три десятки піраній. Ед робить коптильню. Не з'їдену рибу потрібно заготовити про запас, щоб взяти з собою в джунглі. Вийшло чудове блюдо, риба виявилася хрустка і чудова на смак.

Ближче до вечора виявилося, що в затоні мешкає не тільки риба. Вся поверхня води усіяна точками. Це каймани родичі алігаторів - найбільших хижаків Амазонки, які полюють навіть на таких тварин як олені. Вранці мережі виявилися пошматовані і без риби. Останньою здобиччю рибалок виявився молодий кайман, що заплутався в залишках мереж. Його відразу засмажили. М'ясо каймана не схоже на куряче, воно швидше нагадує рибу.

Ед і Чо знову пускаються в шлях ситі і задоволені. Стаффорд: «Я зрозумів, що нам доведеться імпровізувати, коли з'ясувалося, що наше спорядження зіпсовано, а їжа скінчилася. Це викликало сильний сплеск адреналіну. Тепер наші життя залежать тільки від нашої винахідливості».

І знову дощі

За дев'яносто один день вони пройшли 540 км по незайманому лісу і вийшли на якусь дорогу. Виявилося, що це нафтопровід, який йде з самого серця джунглів в місто Коарі. GPS знову зловив сигнали від супутників і через 30 днів мандрівники вийшли до головного руслу річки, відомого як Ріо-Солімоєс. Наближається новий сезон дощів. Якщо Ед і Чо не доберуться до міста Манауса до початку зимового сезону, їм доведеться ще 470 км пробиратися по затопленому лісі.

Вони підійшли близько до Амазонки, рівень води в річках піднімається тут дуже високо. Стаффорд: «Ми поставили табір всього півгодини тому, а вода вже піднялася на 20-25 сантиметрів». Вони йдуть уздовж Солімоєс, намагаючись триматися подалі від русла, але все одно доводиться пересуватися по горло у воді.

Дає про себе знати хронічна втома. Ед випадково поранився об мачете і намагається зупинити кров скотчем, але без антибіотиків є ризик серйозної інфекції. Дуже важко зберігати спокій в таких умовах. Через тиждень в місті його оглянув доктор, який вилікував рану від мачете і промив виразку на руці. Незважаючи на запевнення лікаря, що все нормально, у Еда позитивний аналіз на шкірний лейшманіоз. У джунглях йому доведеться самому робити внутрішньовенні ін'єкції.

Через два тижні у Еда з'явився нарив на руці - величезний пухир з рідиною. Стаффорд вважає, що її потрібно видалити перш, ніж іти далі. Він відсмоктує рідину шприцом. Ед: «Стало набагато складніше переносити випробування, раніше відчувалася бадьорість, а тепер її немає. Залишилося тільки тупе терпіння. У мені росте якесь почуття. Це не паніка, а щось подібне на клаустрофобію. Це дуже важке почуття і я хочу вибратися з диких лісів Амазонки. По мені повзають мурахи, навколо в'ються хмари москітів і просто необхідно, щоб всі вони зникли».

Сьогодні Різдво 2009 року, 632 день експедиції. Ед зустрічає в дорозі друге Різдво. Йде проливний дощ, але сезон достатку позбавив його від депресії. Чо повернувся і приніс багато риби, а значить буде хороша різдвяна вечеря.

До лютого Ед і Чо пройшли велику частину затопленого лісу і дісталися до міста Манауса. Спочатку річка була крихітним струмочком, але зараз її ширина майже 30 км. Це індустріальна артерія. Їм потрібно перетнути Амазонку, вибратися на високий берег, а потім піти далі на схід до Атлантичного океану.

Мандрівники йдуть в гребному човні на веслах. Річка стала величезною, хвилі дуже великі, зовсім як на морі. Потрібно пересуватися перпендикулярно хвилям, але при цьому намагатися, щоб вони не били в борт, інакше човен перевернеться. Ед і Чо спостерігають одне з найнеймовірніших явищ природи - зустріч вод. Дві річки зливаються, але не змішуються. Ріо-Солімоєс каламутна коричнева річка, вона тече дуже швидко і несе багато мулу. Ріо-Негро чорна річка, вона чиста, бо тече повільно і несе менше осадових порід. За різної щільності, швидкості і температури дві річки течуть поруч 9,5 км і нарешті, змішуються і перетворюються на Амазонку.

Індустріалізація принесла в цю частину Амазонії багатство, але за нього довелося заплатити. Ед тільки один раз в лісах бачив вирубку, а тут лісопромисловість поставлена на широку ногу. Деревина листяних порід дуже цінується. У лісі рубають столітні дерева, потім по суші або по річці доставляють ліс у порт і відправляють на кораблях по всьому світу. Стаффорд: «Сумно, дуже сумно виходити з дощового лісу, де так багато зелені, кричать звірі і птиці. Виходиш і бачиш тільки обгорілі пеньки. Це жахливо!»

Ед і Чо скоро зможуть дістатися до річки по дорозі, що йде від лісозаготівлі. Але джунглі на прощання піднесли Еду ще один подарунок - маленька волохата муха, відклала йому під шкіру голови личинку. Чо заливає ранку суперклеєм, щоб личинка задихнулася, і обстежує маківку Еда на наявність інших сюрпризів.

Подорожні вийшли з джунглів. Перед ними остання ділянка шляху через сільськогосподарську частина Бразилії. Подорож по Амазонці всім представляється подорожжю через дощові ліси і джунглі, але тут всі дерева спиляні, простягаються безкрайні зелені поля, перерізані курними дорогами.

Кінець шляху

Ед і Чо на останньому етапі шляху по дикій Амазонці. За наступні десять днів їм доведеться пройти понад 400 км до міста Белена і Атлантичного океану. Ед встановив для себе крайній термін: «Я подивився на карту і зрозумів, що нам залишилося йти всього десять днів і я абсолютно впевнений, що ми встигнемо. Я навіть замовив квитки на літак».

Кожен крок наближає їх до цивілізації, світ вже дізнався, що англійський дослідник майже пройшов 7000 км уздовж найбільшої в світі річки. Подивившись на карту, Ед вирішив, що вони швидко пройдуть цю ділянку, а потім зробив велику помилку. Прокладаючи маршрут на відкритій місцевості, він вирішив зрізати кут. Вони вийшли до ЛЕП, яка на карті Google була відзначена як дорога. Важко було продиратися через колючий чагарник. Іноді там можна пройти, іноді ні, іноді доводиться лізти по деревах.Дорога все гірше і гірше. Через два дні, продираючись через гостру траву та кущі, їм вдалося пройти лише 10 км. Щоб не відставати від графіка вони тепер повинні проходити в день по 55 км, а з рюкзаками це дуже важко зробити. Треба йти швидко без зупинок по одинадцять годин на день. Ще через два дні вони нарешті повернулися на дорогу. Ця стежка виведе їх до асфальтового шосе. Тепер до узбережжя залишилося всього 300 км і подорож закінчиться.

Коли залишилося всього кілька годин до фінішу, Ед захворів. У нього з'явилися пухирі, як ніби кропивою обпікся. Вони по всьому тілу і дуже болять. Йому хочеться здерти з себе шкіру. Але сьогодні останній день експедиції і Ед змушує встати себе на ноги. Ще чотири години і вони зможуть сказати - ми пройшли пішки вздовж всієї Амазонки.

Встало сонце і на друзів накинулися телевізійники. Ед: «Це був справжній напад. Дивне почуття. Тоді фізичне виснаження кудись зникло і ми пішли далі на чистому адреналіні. А потім почули, як хвилі розбиваються об берег, і відчули в повітрі запах солі. Два з половиною роки ми йшли вздовж Амазонки і ось перед нами Атлантичний океан. Я не знав, що можу бути такий щасливий, я бурчав і скаржився всю дорогу. Це неймовірно, абсолютно неймовірно!». Чо: «Він плакав, коли розгортав англійський прапор. Ця подорож назавжди змінила моє життя, ми назавжди залишимося друзями, до самої смерті».

Пройшовши 860 днів пішки, Ед увійшов до книги рекордів Гіннеса. Він став першою людиною, що пройшла вздовж усієї течії річки Амазонки. Це найдовший перехід по джунглях в історії. Коли Ед повернувся до Великобританії, його зустрічали як героя. Вшановуючи людину що прославив свою країну подібно Девіду Лівінгстону, всі хотіли дізнатися, як йому вдалося перемогти дикі джунглі Амазонки.

Ед Стаффорд: «Батько завжди намагався прищепити мені свої цінності. Одну якість він особливо поважав - якщо ти щось почав, то доведи до кінця. Я вирішив, що якщо мені вдасться завершити цю подорож, я присвячу її своєму батькові. Так я і зробив». Королівське географічне товариство визнало Едда своїм почесним членом, він увійшов до лав найзнаменитіших в історії дослідників.

Дика Амазонка. Від Перу до Бразилії (частина перша)

2013-05-25T20:28:00.000+03:00

Лондон, 2008 рік. Еду Стаффорду 32 роки. Колишній армійський капітан протягом довгого часу ретельно планував неймовірну експедицію. Він хоче стати першою людиною, яка вчинила найтриваліший піший похід по дикій Амазонці. Його близький друг і колега 38-річний Люк Кольє займається альпінізмом і байдарковим спортом.

Ед: «Ми взяли з собою дві відеокамери і самостійно знімали під час походу. Ніякої знімальної бригади не було. Іноді знімали самі себе з відстані витягнутої руки».

Виток Амазонки

2 квітня Ед і Люк почали рухатися на схід. Вони розбили свій маршрут на чотири відрізка. Спочатку піднімуться в Анди до витоку річки біля гори Невадо-Місмі, потім дійдуть по території Перу до зони активного наркотрафіку і попрямують на північ у бік Бразилії. Третій відрізок більше 2000 км по диких джунглях, по місцевості навіть не зазначеної на карті. І нарешті, планують перетнути річку в Манаусі, де в неї впадає два великих притоки і дійти по ній до Атлантичного океану. Вони сподіваються пройти свій шлях за 18 місяців.

До них приєднується Освальдо місцевий провідник. Було важливо, щоб з мандрівниками був хтось, кого визнають місцеві.

Перше завдання знайти витік річки Амазонки біля гори Невадо-Місмі висотою 5600 метрів над рівнем моря. Вони розраховують дістатися туди за три тижні. Головна перешкода каньйон Колко, який в два рази глибше американського Гранд Каньйону. Тут потрібно йти обережно, один раз оступишся і все - вірна смерть. Схили круті, деякі стежки були дуже вузькими, іноді взагалі не було ніякої стежки.

Вони продовжують шлях, але на іншій стороні каньйону з'являється лякаюча ознака - людські останки. Провідник каже, що це стародавнє кладовище інків. Індіанці не ховали, а муміфікували своїх мертвих.

Команда перейшла ще один перевал і попереду з'явилася громада Невадо-Місмі. Дика Амазонка народжується тут з гірських льодовиків. Хрест біля підніжжя гори відзначає місце, де тала вода витікає зі скелі. Важко повірити, що цей крихітний водоспад перетвориться на найбільшу річку в світі. Через деякий час мандрівники підіймаються на вершину, і Люк дзвонить додому своїй нареченій. Затримуватися не можна, вночі температура повітря в горах опускається до -30°С.

Талі води утворюють промоїни і річка йде під землю. Вона знову виходить на поверхню через 800 метрів і створює заболочену місцевість. Зрештою, струмки утворюють річку Апурімак - перша офіційна назва Амазонки.

Друзі провели разом вже два місяці, постійно перебувають у полі зору один одного і це починає їх дратувати. Вони підходять до найбільш небезпечної ділянки шляху. Ед хвилюється, що Люк не витримає такого навантаження, і той справді хоче кинути експедицію.

Ущелина Апурімак

Поки що Ед і Люк подолали ділянку протяжністю 200 км від витоку річки в Андах до краю каньйону Апурімак. Довелося йти вночі, щоб дістатися до крихітного села Квехає. За останній час вони кілька разів посварилися і тому взаємної підтримки стало менше. Коли дісталися до села, обидва були абсолютно виснажені.

На щастя місцеві фермери надали їм теплий прийом. За вечерею постаралися забути про свої розбіжності. Але, незважаючи на смачну вечерю (величезна тарілка свіжих креветок), Люк все ще чимось незадоволений.

Вранці друзі забувають про свої сварки. Перед ними важке завдання - річка тече у вузькій ущелині Апурімак, яке через 160 км поступово розширюється і перетворюється на заплавний ліс. Це найглибша ущелина в світі. Вид дикої Амазонки приголомшливий, просто дух захоплює.

Експедиція проходить 32 км по краю ущелини і спускається вниз на 3000 м до річки. Тут неймовірно спекотно. Високі стіни каньйону змушують мандрівників постійно підніматися на пагорби і спускатися з них. Спокійної прогулянки по березі не виходить. Річка поступово набирає обсяг і швидкість, звиваючись, тече по дну каньйону.

Щоб триматися загального курсу, доводиться постійно переходити річку. Удача, коли попадаються старі мости, побудовані місцевими пастухами. Але найчастіше потрібно переходити вбрід. У крайніх випадках вони перебираються вплав. Нарешті після 48 днів виснажливого шляху, подолавши більше 125 кряжів, вони (як їм здається) побачили кінець каньйону Апурімак.

Починаючи з цієї точки, просто потрібно триматися берега річки, але їх розрахунки невірні. Замість того щоб триматися течії на невеликій висоті, вони змушені по виснажливій спеці подолати ще один хребет - найбільший на шляху. Саме тоді сварка між друзями переросла у щось більш серйозне. В результаті під питанням опинилася сама експедиція.

Люк, покладаючись на свій досвід альпініста, йде прямо вгору по крутому схилу, в той час як інші віддають перевагу більш безпечному, але довгому маршруту. Скоро стало ясно, що у Люка серйозні неприємності. Витівка була нездійсненною, враховуючи вагу його багажу. Один невірний крок і він покотився б униз.

Основна частина експедиції вже вилізла нагору, а Люк досі перебуває десь внизу. Вирішили зробити привал і почекати попутника. Ніхто з команди не запас достатньо води. Ед зрізає кактус і намагається вгамувати спрагу, розжовуючи його. Зрештою, у двох кілометрах над річкою на стежку виходить Люк, але він у жахливому стані.

Подорожуючі вирішують перечекати ніч, а провідники йдуть за водою в село. Вранці хлопці повернулися і принесли 8 літрів води. На наступний день відпочивши, експедиція продовжила шлях. До середини дня вони дісталися до села Сілопата. Було дуже приємно напитися вдосталь і відновитися після втрати рідини.

Переночувавши, вони обережно рухаються по вершині гребеня на схід. Ще через день спускаються до річки. Але вже ясно, що Люку дика Амазонка не по зубах. Через 90 днів після початку експедиції він оголосив про свій відхід. Люка мучить совість, адже цей похід він здійснював з метою підтримати благодійні організації. Наступні 6000 км Ед проведе в компанії провідників. І це початок смертельно небезпечного коридору «червоної зони», за якою йде контрабанда наркотиків і, де їдять павукоподібних мавп.

Червона зона

Після того, як його напарник покинув експедицію, колишній солдат Ед Стаффорд продовжує йти до своєї мети. За 3,5 місяці він пройшов 1170 км - сама по собі дистанція вражаюча, але це лише невелика частина всієї Амазонки.

Сьогодні сотий день експедиції і Ед входить в «червону зону». Ця зона з дуже інтенсивним наркотрафіком перед бразильським кордоном, до якого мандрівник розраховує дійти через 4 місяці. У річку Апурімак впадає Ріо-Ене. Ед і його провідник Освальдо йдуть по цій річці на північ на невеликій висоті через джунглі і тропічні ліси. Весь час доводиться прорубувати собі шлях через ліс.

Вони в самому серці «червоної зони», де зараз американські збройні сили проводять спецоперацію. Місцеві заробляють на життя виключно виробництвом коки, так що дії військових захоплення у них не викликають. Деякі вважають, що американці планують вторгнення на територію країни. І хоч це абсолютна нісенітниця, але на нещастя Ед виглядає як американець.

На маршруті точками відзначені сотні міст і сіл, які, так чи інакше, причетні до торгівлі наркотиками. У долині річки не важко виявити плантації коки. Не багато людей зважуються приїхати сюди без озброєної охорони. Ед: «Кожного разу, коли ми приходили до місцевих і запитували якою дорогою нам краще продовжити шлях, люди відповідали, що «туди не можна, це неможливо, вас там уб'ють...»

Провідникові Освальдо дика Амазонка подобається все менше і менше. Він подорожував з Едом з самого початку, але зараз наполягає на тому, що повинен негайно повернутися. За міркувань безпеки ще один член команди повідомив, що не готовий йти вперед. Ед змушений продовжити шлях на самоті. По можливості він намагається знайти тимчасових провідників. На довершення всіх складнощів, пов'язаних з наркоіндустрією, місцеві жителі дуже підозріло ставляться до розвідників нафти, видобуток якої, на загальну думку, руйнує місцеві землі.

«Можна зайти у ваше село?» - «Ні!». Найчастіше так відповідають жителі селищ, через які намагався пройти Ед. В околицях одного з сіл він вперше стає жертвою нападу - його закидають мішками з під цементу наповненими водою. Ситуація стає занадто небезпечною. На цій стороні, де живе корінне населення більше залишатися не можна. Потрібно перетнути річку, але проблема в тому, що на іншій стороні промишляють контрабандисти.

У джунглях багато стежок і доріг, по яких наркоторговці привозять неочищений кокаїн з плантацій і розвозять його по більш великим містам, а потім у результаті за кордон. Банди роблять все, щоб захистити свій промисел. Вони ставлять петлі, пастки, самостріли для добування їжі і відлякування чужинців. Структура пастки така, що ти можеш бути спійманий на кожній гілці. Адже Еду щоб покинути межі «червоної зони», потрібно пройти ще цілих 200 км по непрохідних джунглях.

У селі біля міста Сатіпо Ед зустрів Чо - 29-річного лісоруба, який знає всі місцеві банди і готовий провести його через «червону зону». Чо добре вивчив місцеві маршрути, але коли вони забралися углиб території, то все одно найняли озброєних охоронців. Хлопці порадили їм бути дуже обережними і просто бігти геть в разі небезпеки. Пізніше стало відомо, що бандитами в цей час і в цьому районі було вбито кілька людей.

Незабаром експедиція натикається на завод з первинної переробки кокаїну. Дерев'яні ємності вже були заповнені вихідною сировиною. Листя тут збирають шість разів на рік. Одна кокаїнова фабрика може виробляти продукції на сотні тисяч доларів. У цьому регіоні виготовляється дві третини світових поставок, а причетні до цього банди не люблять, коли їх турбують. Тому провідник Пабло попросив усіх почекати тут, а сам відправився на переговори. Пізніше з'ясовується, що до бандитів дійшли чутки про подорож Еда і вони дозволяють їм пройти далі.

Пробираючись крізь джунглі, Ед починає помічати перші ознаки вирубки лісу. Експедиція зустріла бригаду лісорубів-браконьєрів, які сплавляють вкрадений ліс до найближчої великої дороги. Лісоруби тижнями живуть у джунглях і їдять все, що вдається зловити, навіть якщо це незаконно. Ед: «Я спробував практично все, що мені пропонували, але в павукоподібних мавпах є щось зовсім людське і до цього моменту я їх ніколи не їв. Насправді це дуже смачно».

Щоб видалити шерсть, мавпу обвуглюють на вогнищі. Потім її відмивають в річці, обробляють і тушкують. Лісоруби допомогли Еду позначити на карті наступний відрізок шляху, пригостили м'ясом агуті (звірка схожого на щура) і стравою, приготованою з піраньї.

Наситившись, Ед і Чо додали ходу і нарешті, вийшли до річки Тамба. «Червона зона» залишилася позаду. Ед: «Нечасто з'являється можливість пройти вздовж річки, що дивно для експедиції з назвою «Пішки по Амазонці», але таке трапляється дійсно рідко». Мандрівникам потрібно зберігати темп, зараз листопад і скоро почнеться сезон дощів.

Дика Амазонка виходить з берегів

Ед Стаффорд витратив шість місяців, подорожуючи по верхніх притоках. Він і його провідник продовжують йти вздовж річок Тамба і Укаялі в бік бразильського кордону. За наступні 4 місяці вони подолали ще півтори тисячі кілометрів. Після міста Ікітос вийшли до Амазонки. Але, як і очікувалося в листопаді через 240 дні після початку експедиції пішли сильні дощі. Тепер до самого травня ця частина басейну Амазонки перетвориться на ставок площею 350000 кв. км, а рівень води в річці підніметься в середньому на 10 м.

Мандрівники йдуть повільно, було дуже небагато ділянок, де дійсно суха земля, навколо переважно болото. Основна причина, за якою всі вважали завдання Еда нездійсненним, полягає в тому, що басейн Амазонки є неймовірно плоским, а це значить, що як тільки рівень води в річці піднімається, вона виливається в ліс. Вода може розлитися в радіусі 70 км.

Було важко і страшно йти через затоплений ліс. Тут багато небезпечних риб і електричних вугрів. Сира і спекотна погода в басейні Амазонки створює ідеальні умови для зародження нового життя. На 1 кв. км тропічного лісу може перебувати до 90000 тон живих рослин і тисячі видів дерев. У воді часто попадаються електричні вугри. В одному достатньо електрики, щоб людина знепритомніла і потонула.

Вони просуваються все далі в джунглі і добувати їжу стає складніше. Цінне будь-яке джерело білка. Ед: «Ми обходимося без м'яса вже шість днів, але зараз нам попалася велика черепаха і ми її з'їмо. Слава Богу!». У Перу полювати на черепах дозволено тільки корінному населенню. Місцеві готують черепах так, що в хід йдуть всі їстівні частини тварини. Особливо смачна печінка.

Рівень води змушує Еда і його провідників відійти від річки і перебратися вище. Йому доводиться рухатися на північ у бік Колумбії геть від бразильського кордону. 18 місяців запланованих на експедицію здаються все менш реалістичним терміном. На карті намальована контурна лінія з цього боку річки. Це високий берег і тут починається височина.

Може земля там і тверда, але в незайманих тропічних лісах живе близько 135 видів змій. Незважаючи що ризик бути укушеним був не дуже великим, Ед вважає, що це була найсерйозніша смертельна загроза за всю подорож. Тому взяли з собою медичні препарати і протиотруту. Гримуча змія, яку називають «мовчазною смертю», в Південній Америці забирає життя двох тисяч людей щорічно. Ці плазуни траплялися їм на шляху по два-три рази на день.

Дійшовши до Колумбії, Ед і Чо зустріли людей тікуна. Це одне з небагатьох племен, яких не винищили іспанські завойовники на початку 17 століття. Тікуна зберігають свої традиції і саме збиралися під час повного місяця провести ритуал ініціації п'ятнадцятирічної дівчини.

Ед: «Це було саме незвичайне видовище, яке я коли-небудь бачив. Дівчина з короною на голові (явна винуватиця торжества) останні два роки перебувала в окремому приміщенні. Там немає вікон, їжу їй просували під двері. За весь цей час вона не могла бачитися ні з ким, крім членів своєї сім'ї. Вона сама вирішила пройти традиційну церемонію ініціації, їй ніхто нічого не нав'язував. За всю свою подорож я не відчув більшого культурного потрясіння. Молоді чоловіки племені наділи на себе ритуальні костюми і почали бігати навколо. Здавалося, що хлопці хочуть її налякати. Напевно, це мало бути смішно. Потім дівчина встає і знімає маску, щоб вперше за два роки відкрито співати і танцювати. Втім, останнє малоймовірно, враховуючи наскільки вона п'яна. Її навмисне напоїли, щоб потім нічого не пам'ятала. Не так вже наші культури і розрізняються».

Він пройшов 4072 км залишилося 3128 і найскладніше ще попереду. Наступного разу Ед і Чо будуть прокладати собі шлях через бразильський тропічний ліс. Непрохідні джунглі дикої Амазонки - найскладніша ділянка маршруту.

Далі буде...

Що таке «все включено»

2013-05-18T22:21:00.000+03:00

Ох, ці солодкі слова «all inclusive», які у багатьох початківців туристів асоціюються з виразом «на халяву». Поспішаю розчарувати - це твердження хибне. Як би ви не прописували в пошуковій системі: allinclusive, all incusive, all inclusice, all inclusieve або all inc, сутність жаданого сервісу «все включено" через неправильно зібрані до купи букв не зміниться.

Схеми вимикача

Обтрусивши з черевиків коров'ячу каку, оптиміст буде радіти перспективам відновлення родючого шару планети, а песиміст ще більше упевниться у безглуздості земного буття. Так само відбувається і з туристичним сервісом, у який як би все включено.

Відразу уточню: все нижче описане має відповідати зірковості готелю і запевненням туроператорів, але насправді приймаюча сторона може забити на всі обіцянки і втілити в реальність самі песимістичні прогнози. І до цього треба бути морально готовим.

Що таке «все включено» по-турецьки

3 зірочки. Навіть невисокого класу готелі надають такі послуги, але їх якість і кількість буде істотно відрізнятися від пропозицій багатших конкурентів. Як правило, на додаток до скромного готельного номеру протягом дня включено триразове харчування та напої місцевого виробництва.

Якість їжі залежить від кваліфікації працівників кухні, а от балувати гостей розмаїттям не прийнято. Кілька гарячих страв, салатів, невеликий асортимент борошняних виробів, фруктів та овочів. Причому меню повторюється з дня на день, що з часом неминуче призведе до думки витратитися на ресторан за межами готелю.

Інші послуги та духовна їжа також не сприяють ожирінню. Відпочинок на морі в Туреччині забезпечується безкоштовними парасольками і лежаками, яким-небудь більярдом з купою бажаючих покатати кулі, а малюки можуть попустувати на дитячому майданчику або в басейні (не виключено, що без анімації).

4 зірочки. До основного харчування додається ще одна трапеза у вигляді другого сніданку або вечері. У меню включено більше гарячих страв, салатів, овочів-фруктів. Місцевими безалкогольними і спиртними напоями пригощають до пізньої ночі. Протягом дня в барі можна злегка перекусити і попити кави з печенюшками.

Безкоштовних розваг та послуг теж має бути більше. На пляжі можна отримати м'який прошарок між вами і лежаком (матрац), а в деяких готелях навіть чистий рушник. Кількість басейнів збільшується і не виключена поява невеликих водних атракціонів у вигляді гірок. Аніматори починають нарешті звертати увагу на вас і ваших дітей. Спраглі активного відпочинку вже не товпляться в більярдній, а перерозподіляються між тенісними столами, кортами, спортмайданчиками і тренажерним залом. Зароджується надія відвідати безкоштовно турецьку лазню або хоча б сауну.

5 зірочок. Події розвиваються за попереднім сценарієм, але вже з приємними доповненнями. Тут можна розраховувати на ранкове похмілля від імпортного алкоголю, ангіну від морозива та травму після падіння з загадкового плавзасобу типу катамаран. Чисті пляжні рушники починають викликати роздратування, а від частих походів у баню, сауну, джакузі шкіра набуває стійкий рожевий відтінок і тепер виглядає як сіднички у немовляти.

Європейський all inclusive

Оцінивши всі принади турецького сервісу, в який все включено, пересичений турист часто намагається підняти планку. За встановленим стереотипом, що в Європі все найкраще, він спрямовує свої стопи в Старий Світ.

Отже, що слід очікувати від комплексного обслуговування made in Europe? А нічого особливого. Хоча сама формула all inclusive була придумана європейцями, але призначена вона для місць, які крім готелю, моря і свіжого повітря інших пам'яток не мають. У регіоні, де на кожному кроці зустрічаються історичні, культурні, розважальні та інші цікаві об'єкти, сидіти в готелі або валятися весь день на пляжі просто нерозумно.

Безумовно, такі послуги в Європі надаються, але в основному користуються попитом на її морському узбережжі, наприклад в Італії або Іспанії. З «новачків» можна відзначити Болгарію і Кіпр, де система обслуговування найбільш схожа на турецьку модель.

Все включено по-африканськи

Можна сказати, що сервіс тут тільки почав розвиватися. Найближчим до нас законодавцем моди на африканському континенті вважається Туніс. За основу прийнята турецька модель all inclusive, яку успішно і втілюють у життя місцеві та іноземні готельєри.

Намагається не відставати від конкурента Єгипет, але особливих досягнень у цьому напрямку поки що немає. Готелів що сповідують принципи «все включено» мало. Часто надають на вибір HB (напівпансіон) і сервіс all inclusive, який при такому розкладі нічим не відрізняється від FB (повного пансіону). Загальноприйнятого стандарту не створено. І нарешті, якість і різноманітність страв залишають бажати кращого, особливо спиртні напої.

Кращий all inclusive

Їхати за ним доведеться далеко - до Центральної Америки. Але зате у вашому розпорядженні виявиться найширший асортимент різноманітних екзотичних страв, спиртних напоїв, екскурсій і розваг. Розтрусити зароблені смачною їжею кілограми на талії, допоможуть: дайвінг, снорклінг, серфінг, прогулянки на яхтах і водних мотоциклах, рибалка, поїздки на острови, екскурсії, дискотеки, spa-салони, фітнес-клуби, невгамовна енергія місцевих жителів і таке інше...

Єдиний мінус - обійдеться така поїздка дорого. Хоча для місцевого туристичного бізнесу це єдина можливість уникнути масових руйнівних набігів наших туристів на щедрі ниви латиноамериканського all inclusive.

Економічне обґрунтування та інші нюанси «все включено»

У будь-якої розсудливої людини обов'язково виникне питання: а яким чином власники цих атракціонів щедрості відбивають свої бабки? З'ясовується, що навіть у людської ненаситності існують свої межі, тобто запити основної маси туристів не виходять за рамки вартості оплачених ними турів.

До того ж у несумлінних готельєрів існують перевірені методи економії - скорочення числа працівників готелю, заміна дорогих продуктів харчування і напоїв на дешевші, повторне використання рештків страв і т.п.

І ще. Загальноприйнятих стандартів і правил all inclusive немає. Бізнесмени вибудовують схеми роботи, виходячи з особистого досвіду, поведінки конкурентів і своїх раптово виникаючих ідей.

У першу чергу орієнтуватися слід не на кількість «зірок» готелю, а на вартість путівки. У одному готелі за нормальні гроші вам нададуть відмінне 4-х разове харчування, а в іншій рангом вище, але з дешевим проживанням, нестачу їжі в організмі доведеться поповнювати десь на стороні. Друга важлива умова - людський фактор. Наприклад, в рівнозначних готелях смакові якості страв можуть відрізнятися з причини різної кваліфікації кухонного персоналу.

У боротьбі за клієнта власники готелів винаходять як би нові схеми як би халяви для туристів під чарівними назвами ультра-максимум-супер-все включено. При цьому відмінності однієї формули від іншої настільки невловимі, а пояснення приймаючої сторони настільки туманні, що звичайній людині розібратися у всіх нюансах ultra, imperial, superior та інших all inclusive не представляється можливим.

Та й не потрібно вникати. Головне усвідомити, що заплативши один раз чималі гроші, про комфорт і додаткові витрати турбуватися не доведеться (хіба тільки на чайові). Одна трапеза змінює іншу, пережити невеликі перерви між ними дозволяють різноманітні закуски, спиртне, морозиво, чай з кондитерськими виробами, освіжаючі безалкогольні напої. Часто крім шведського столу існує можливість пару раз безкоштовно (або зі знижкою) відвідати ресторани a la carte, де ви зможете покуштувати страви інших країн світу.

До стандартного набору розваг на зразок сауни або тенісу додаються різноманітні види активного відпочинку (в т.ч. на воді), відповідний спортінвентар, танцювальні майстер-класи, інтернет-кафе, насичена культурно-масова програма, додаткові приємні нюанси.

Як видно мінусів у системи all inclusive небагато, але вони істотні: вартість путівки, відсутність чітких правил, залежність від місця розташування готелю і особистих поглядів її власника на те, що таке «все включено». У будь-якому випадку, щоб з'ясувати особливості відпочинку, краще перестрахуватися і пошукати в Інтернеті відгуки туристів на кожен конкретний готель що надає подібні послуги.

Істрія. Відпочинок для всіх

2013-05-13T22:16:00.000+03:00

Дивовижний Пореч

Пореч є найпопулярнішим серед туристів курортним містом Істрії. У цьому місці вдало поєднуються розвинена інфраструктура і особливі природні умови, що створює гарні передумови для цікавого відпочинку.

В основному курорти Хорватії відрізняються спокоєм, а Пореч в порівнянні з ними - це центр невимушеності і невгамовних веселощів. Тут завжди багатолюдно і немає приводу для зневіри. Люди спілкуються, сміються, сидячи в кафе на свіжому повітрі, на пляжах не буває безлюдно навіть у нічний час. По місту можна бродити не одну годину, як і гуляти по гарній набережній, звідки відкривається чудовий вид на море, острови, дорогі яхти, колоритні суденця рибалок.

За час існування міста в ньому відзначилися майже всі народи Середземномор'я. Тому Пореч особливо цікавий своєю архітектурою. У його межах розташовано багато храмових споруд. Деякі з них зараховані ЮНЕСКО до світової культурної спадщини. Наприклад, добре відома своєю прекрасною візантійською мозаїкою базиліка св. Ефразіуса.

Історичні скарби Істрії знаходяться в гідній натуральній оправі. Смарагдові лагуни, вкриті зеленню острівці залучають на курорти Хорватії мисливців за неповторними природними пейзажами. Правда, піщаних пляжів на багатокілометровому узбережжі Пореча небагато. В основному вони складаються з великої гальки або являють собою бетонні конструкції, які обладнані спусками до води.

Відпочинок в Хорватії пропонує туристам широкий вибір готелів. У Поречі існують пропозиції на будь-який смак: від номерів у великих готельних комплексах до невеликих котеджів, що надають відпочинок в апартаментах. І ще - завдяки зручному розташуванню Пореч відмінно підходить в якості стартового майданчика для самостійної подорожі по Істрії.

Врсар без комплексів

Один з найкрасивіших міст півострова Істрії розташований в декількох кілометрах південніше Пореча. Творець прикрасив узбережжя цього курорту Хорватії вісімнадцятьма островами, покритими буйною рослинністю.

Популярним серед туристів Врсар став, завдяки пропаганді натуризму. Ще в сімдесятих роках минулого століття неподалік на острові Коверсада з'явився однойменний кемпінг для прихильників «культури вільного тіла». З часом його реконструювали і перетворили в один з найбільших європейських туристичних комплексів такого типу.

В околицях міста знаходиться декілька комфортабельних готелів і готельних комплексів, де пропонується відпочинок в апартаментах.

Привабливий Новіград

В даний час колишня стоянка римських легіонерів на західному узбережжі Істрії викликає до себе інтерес у туристів добре розвиненою спортивною інфраструктурою, насиченим культурним життям і стародавніми архітектурними спорудами в готичному стилі.

Пляжі курорту пологі, що є рідкістю для півострова. Готелі Новіграду розраховані на велику кількість гостей, пропонують комфортний відпочинок, екскурсійну програму та різноманітні розваги. У тутешньому порту влітку завжди багато яхт, які прибувають на щорічну вітрильну регату. Курорти Хорватії добре відомі своїми фестивалями, а в Новіграді їх проводиться декілька: рибний, фестивалі джазу та етно музики.

Пула - культурна спадщина країни

Пула є найбільшим курортним містом півострова. Колись тут правили римляни, базувалися кораблі ВМФ Австрії, а зараз - це великий морський порт і популярне місце для відпочинку. Під час воєн місто часто перетворювалося на руїни, але через вигідне для торгівлі географічне положення його завжди відновлювали.

Гуляючи вулицями Пули начебто переміщаєшся в часі. Давньоримський амфітеатр, середньовічні храми, історичні споруди не такого вже далекого минулого. Багата колекція раритетних речей зібрана в тутешньому археологічному музеї.

З усіх туристів, які щорічно приїжджають відпочивати на курорти Хорватії, більше п'ятдесяти тисяч - гості Пули. Культурна програма насичена і передбачає цікавий відпочинок: театри, музеї, фестивалі кіно і оперної музики, шоу, дискотеки...

Недалеко від Пули знаходиться Медулін. Це затишне містечко багате на потопаючі у зелені мальовничі острови. Можновладці римляни любили відпочивати тут у своїх елітних резиденціях, а зараз його багатства доступні всім. У Медуліні створені відмінні умови для сімейного та активних видів відпочинку.

Бездоганний Рабац

Він розташований на березі колоритної бухти у східній частині півострова. Колишнє рибальське селище завдяки туризму стало популярним європейським курортом. Від самого моря Рабац спрямовується вгору по гірському схилу. Його гаї та сади дарують свіжість, ласкаві морські хвилі обіцяють неземне блаженство, а комфортабельні готелі і чисті пляжі з дрібної гальки пропонують з головою зануритися в цікавий відпочинок на узбережжі Адріатики. Курорт ідеально підходить для сімейних відпусток і любителям водних видів спорту (дайвінг, риболовля, водні лижі, катання на човнах, вітрильний спорт).

Казковий Ровінь

Курорти Хорватії часто надихають творчих людей на створення творів різних жанрів. Старий Ровінь неодноразово ставав місцем дії романів Жуль Верна, привертаючи до себе увагу письменника своєю неповторною архітектурою. Круті тісні вулички, невисокі будинки, міські стіни йдуть прямо в море, в центрі знаходиться собор св. Євфимії з високою дзвіницею, яка увінчана бронзовим флюгером. Старе місто розташоване на півострові в оточенні численних острівців, що додає особливу мальовничість і без того казковій місцевості.

Ровінь приваблює не тільки архітектурою та місцевими пляжами. Відкриття великого розважального комплексу дозволило місту стати одним з основних центрів цікавого відпочинку на узбережжі Істрії.

Колоритний Умаг і округа

Умаг знаходиться на крайньому заході країни біля хорватсько-словенського кордону. Зароджувалося місто на невеликому острівці, який пізніше з'єднали з сушею. У цьому місці змішалися сьогодення і минуле, створюючи дивовижний архітектурний контраст: римські споруди і сучасні готелі, кельтські споруди та фітнес клуби. Умаг вважається великим спортивним центром Хорватії, його тенісні корти кращі в країні, що дозволяє на високому рівні проводити тут міжнародні змагання з тенісу.

Курорти Хорватії традиційно пропонують великий вибір готелів, відпочинок в апартаментах. Така різноманітність часто створює проблему вибору. Є непогані відгуки туристів про мережі 4-х зіркових готелів «Sol Melia». Заклади побудовані в сосновому бору на березі Адріатичного моря. До послуг відпочиваючих водолікування, масажні процедури, заходи з релаксації, дієти, фітнес.

Для туристів що віддають перевагу самостійним подорожам, існує можливість зупинитися в приватних домоволодіннях Істрії. Умаг і околиці багаті на затишні кемпінги, які користуються великим попитом у автотуристів.

Між Умагом і Савудрією в оточенні середземноморської рослинності знаходяться популярні готелю «Katoro», «Sol Stella Maris» і «Sol Polynesia». Апартаменти готельних комплексів чудово підходять для сімейного відпочинку і невеликих колективів. Тут створені всі умови для оздоровлення та комфортного відпочинку: спортивні школи (теніс, дельтапланеризм, верхова їзда), масаж, басейни, сауни, ресторани, магазини, дискотеки, клуби для дітей.

Тутешні туристичні кампанії пропонують гостям не тільки курорти Хорватії, а й різноманітні екскурсії по національних парках країни, морські подорожі до екзотичних островів, поїздки містами Італії.

Залишитися в живих

2013-05-07T10:13:00.000+03:00

Нарешті з'явилася можливість вирушити у захоплюючу подорож, про яку мріяв з дитинства? Вітаю! Але коли співробітники туристичного агентства будуть рекомендувати тобі райські кущі для неземного блаженства, поцікався, а не затесалися в цей перелік нижчеперелічені острова невезіння.

Небезпечний відпочинок

Звичайно, більшості наших співвітчизників не по кишені білосніжні пляжі Багамських островів, а бойовий досвід, отриманий на курортах Єгипту та Тунісу, значно підвищує шанси залишитися в живих навіть у найнебезпечніших місцях на планеті. І все ж таки...

Зміїний. Бразилія

Кеймада-Гранді невеликий клаптик суші біля атлантичного узбережжя Бразилії. Пам'яток тут всього дві: автоматичний маяк і острівний ботропс, він же - золота списоголова гадюка. Дуже отруйний і небезпечний плазун. Щоб запобігти нещасним випадкам і зберегти природу, бразильські власті наклали табу на відвідування острова. Природно, змії заборону проігнорували, а люди задовольняються риболовлею і дайвінгом неподалік від Кеймада-Гранді.

Міякедзіма. Японія

Чим ще займатися японцям в очікуванні чергового урагану, як не ліквідацією наслідків вулканічної діяльності. Вулкан Ояма не те щоб найнебезпечніший на Японському архіпелазі. Просто його кратер періодично видає на-гора вулканічний попіл, лаву і отруйні гази. Через це місцевим жителям часто доводиться вдягати засоби захисту органів дихання. Шкода що від землетрусів вони не рятують.

Північний Сентінельскій острів. Індія

Про суворому вдачу сентінельцев багато дослідників знають не з чуток. Стосовно чужинців аборигени вибудували чітку політику: «Хороший гість - мертвий гість». Ні багаті дари, ні доброзичливі жести, ні відмазки типу: «Ми грибники, заблукали в лісі!» не можуть пом'якшити їхні серця. Вас нашпигують стрілами і покладуть в'ялитися на пляжі для повчання інших незваних гостей. Скелети двох браконьєрів-невдах, яких навіть на вертольоті не вдалося забрати з острова невезіння, красномовно свідчать про серйозність намірів тубільців.

Бікіні. Маршаллові Острови

Цей невеликий атол в Тихому океані, що належить як би незалежній від США республіці Маршаллові Острови, з 1946 по 1958 рік американці використовували в якості ядерного полігону. За старою доброю традицією долі людей і навколишнього середовища мало кого цікавили. Зате в результаті довготривалої заборони на вилов риби в тутешніх водах утворилася величезна популяція акул.

Зараз радіаційний фон на атолі далекий від норми, але відвідувати його вже дозволяють. Тому будь-який дайвер тепер може особисто перевірити, які додаткові здібності з'явилися у місцевих акул під благотворним впливом радіації.

Груінард. Великобританія

Для випробування зброї масового ураження, виселяти з острова людей не довелося. У 1942 році їх на Груінарді і так не було. Німецьку армію вирішили поки не чіпати, а тестувати на голих каменях спори сибірської виразки виявилося зовсім не цікавим заняттям. Тому британські військові завезли сюди кілька десятків овець і заради зміцнення миру на планеті благополучно принесли їх в жертву.

Сибірську виразку, як ми тепер знаємо, союзникам вистачило розуму не використовувати, острів закрили на карантин, а фашистам довелося рятуватися від простих радянських солдатів, які впоралися з противником набагато краще біологічної зброї.

Фараллонови острова. США

Довгий час біля архіпелагу скидали відходи атомної промисловості США. За чверть століття (1946-1970) на дні моря в металевих контейнерах поховали 47 тонн з радіоактивними речовинами, точне місцезнаходження яких в даний час невідомо. Коли спрацює ця бомба теж незрозуміло. Зараз архіпелаг є місцем проживання ластоногих, птахів, китів, акул, кількох вчених і оголошений національним заповідником.

Сейбл. Канада

Піщаний острів-заповідник більш відомий як «цвинтар Атлантики». У його прибережних водах зареєстровано три з половиною сотні аварій кораблів за абсолютно об'єктивних причин - Сейбл рухається! Справа в тому, що тут зустрічаються Лабрадорська течія і Гольфстрім, які розмивають острів в одному місці і наносять пісок в іншому. За рік він може переміститися на відстань до 200 метрів. Сильно ускладнюють навігацію часті шторму, тумани і вири.

Острів заселений. Крім тюленів і диких поні, на ньому проживає декілька канадських держслужбовців з сім'ями. Вони стежать за маяками, вивчають морські течії, надають допомогу потерпілим аварію кораблям.

Саба. Голландія

Більшість островів Карибського моря просто створене для курортного відпочинку, тільки не ця голландська колонія. Будь-який хоч трохи пристойний тайфун вважає своїм обов'язком відзначитися на його скелястих берегах. Тим не менш, тут живуть люди, і щорічно на острові в одному з найнебезпечніших міжнародних аеропортів світу приземляється 20-30 тисяч туристів.

Рамрі. Бірма

У 1945 році на території острова потрапив в оточення японський піхотний полк. Війна закінчувалася, битися не мало сенсу, але здаватися горді самураї не збиралися. А даремно! Британським військам достатньо було трохи відтіснити противника вглиб острова, де японці несподівано були атаковані гребнистими крокодилами. Полонених зубасті тварюки брати не збиралися. З тисячі солдатів залишитися в живих пощастило лише кільком.

Danger (Небезпека). Архіпелаг Чагос

Завершує ТОП-10 найбільш небезпечних островів невеликий клаптик суші в Індійському океані, де повно кокосових пальм і відсутнє місце для безпечної якірної стоянки. Ніякої загрози (як втім, і інтересу) для туристів не представляє, а потрапив у цей список тільки через свою назву.

Відпочинок в Словенії

2013-04-30T21:56:00.000+03:00

Скандинави здаються нам флегматичними, безтурботними і неквапливими. На відміну від них жителі Балкан більш веселі, неспокійні емоційні люди, життя яких нагадує суцільний гучне свято. Тому для спокійного відпочинку туристи зазвичай обирають північну частину Європи, для більш активного проведення часу - південну. А на роль «золотої середини» чудово підходить відпочинок у Словенії. У ній добре поєднуються австрійська акуратність і італійський темперамент, педантичність англійців і витончений смак французів.

Словенія невелика держава, як по території, так і за кількістю населення. У столиці Любляні, найбільшому місті, проживає всього лише 300 тисяч осіб, при загальній чисельності по країні в 2 мільйони.

Не вражаючі демографічні показники з лишком компенсує цікавий відпочинок в Словенії і багата подіями історія країни. Здавна сюди спрямовувалися мисливці за прекрасним і не завжди з мирними цілями. Ці чудові землі піддавалися набігам кельтів, гунів, турків, їх завойовували італійці, не залишали у спокої австрійці та інші загарбники. Словенія в результаті отримала різноманітні культурні нашарування.

Французи й австрійці продемонстрували вишуканість смаку при зведенні будинків у стилі бароко, які прикрашають центральні вулиці словенських міст. Свою лепту в будівельний процес внесли навіть турки - для захисту від них місцеві жителі були змушені споруджувати замки з потужними кріпосними стінами. Гармонійне поєднання архітектури з природними ландшафтами є найяскравішою відмінною особливістю Словенії.

Озеро Блед зі своїм архітектурним ансамблем прямий тому доказ. Бледський Град, зведений на високій скелі, може виглядати зовсім по-різному: то неприступною фортецею в клубах густого туману, то блискучим на сонці казковим палацом. Але завжди незмінним залишається тільки одне відчуття - замок ніби ширяє в повітрі. А неподалік, на острові знаходиться багатовіковий храм зі Дзвоном Бажань. До нього можна доплисти на одному з човнів чимось схожими на венеціанську гондолу. По дорозі компанію туристам складають лебеді і качки. Людей пернаті розбійники не бояться, і іноді виходять на дорогу вимагати ласощі у проїжджаючих повз мандрівників.

Озеро Блед багате на рибу. Місцеві жителі розповідають приїжджим на відпочинок до Словенії туристам байки про здоровенного сома, який нібито дозволяє себе погладити, якщо пригостити його чимось смачненьким.

І дуже схоже на правду. Адже словенці приділяють велику увагу питанням охорони навколишнього середовища. Кількість ведмедів в тутешніх лісах за короткий час збільшилася настільки, що їх тепер просто дарують іншим країнам. А будь-який бджоляр був би радий отримати для своєї пасіки працьовитих краньських бджіл.

Словенія знаходиться в числі найбільш екологічно благополучних європейських держав. Упевнитися в цьому нескладно, якщо відправитися в подорож до озера Бохінь. Територія навколо нього відноситься до національного парку, а сама водойма розташований у горах недалеко від озера Блед. Навколишня обстановка навіває японські мотиви: легкий туман над спокійною гладдю води, химерне скупчення каменів, храм на березі озера, гори і тиша, що спонукає до медитації.

Околиці озера Бохинь користуються особливою популярністю у любителів снігових трас. Гірськолижні курорти Словенії нічим не гірше інших місць зимового відпочинку в Європі, зате вигідно відрізняються від них за ціною. Крім курортних Бохіня і Краньської Гори в національному парку знаходиться геральдичний символ держави - гірський пік Триглав. Охочих підкорити його завжди достатньо. Але не тільки тутешні гори підходять для випробування на міцність. Відпочинок у Словенії, її територія чудово пристосовані для пішохідних турне і подорожей на велосипедах.

Маршрут можна спланувати так, щоб в кінці шляху пройти курс релаксації на одному з термальних курортів, таких як Рогашка Слатіна. Словенія давно відома своїми лікувально-профілактичними центрами. Вже більше чотирьох століть курорт Рогашка Слатіна надає допомогу людям у лікуванні та профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту. Успіх досягається в основному завдяки чудовим властивостям води «Donat Mg», що володіє багатим мінеральним складом і великим вмістом магнію.

Відпочинок у Словенії буде однаково цікавий як професійному спортсмену, так і туристу-любителю. Тут багато простих для подолання схилів і небезпечних для сходження скель. Туристичні маршрути добре облаштовані, скрізь розставлені покажчики з інформацією, куди і як краще йти. За цими стежками легко подорожувати по Словенії в будь-якому напрямку. Або ж можна забратися на оглядовий майданчик, помилуватися чудовими краєвидами, а потім спуститися в свій номер і продовжувати склянками черпати здоров'я з щедрих цілющих джерел.

Мінеральні води Словенії підходять не тільки для прийому всередину. У більшості лікувально-профілактичних курортів є свої басейни і аквапарки, а деякі з них є спорудами відкритого типу. Уявіть - на дворі зима, тріщить мороз, а ви насолоджуєтеся в гарячій життєдайній купелі.

Якщо неспішне млосне неробство не ваше покликання, то цікавий відпочинок в Словенії можна організувати по щільному графіку. Сьогодні з ранку - катання на лижах, у другій половині дня - екскурсія по Любляні, а завтра - поїздка на Адріатичне узбережжя і знайомство з курортом Порторож. Зовсім неважко щодня опинятися в різних місцях країни. Для огляду міських визначних пам'яток, вечері в кафе з живою народною музикою цілком достатньо одного вечора.

Кожному місту притаманні свої цікаві особливості. Наприклад, у столиці через річку Любляницю побудований архітектурний ансамбль з трьох мостів, які утворюють своєрідне кам'яне віяло. Він з'єднує старе місто з іншими районами Любляни. Саме тут відповідно до грецької міфології Ясон з аргонавтами переміг страшного болотного дракона, який пізніше став символом міста. Та й саме походження назви столиці більш ніж загадково. Одні дослідники схиляються до теорії «міста на болоті», інші вважають його похідним від слова «марширувати», але ми слов'яни точно знаємо що це - «любов». Тільки любов може об'єднати в невеликій державі все краще, що є в Європі.

Відпочинок влітку в Болгарії

2013-04-27T23:13:00.001+03:00

У кого виникли підозри в якості сервісу вітчизняних курортів чорноморського узбережжя, той може підтвердити або розвіяти їх, вибравши для себе відпочинок влітку в Болгарії. Тільки статус члена Євросоюзу це ще не гарантія комфортного відпочинку - занадто довго у нас з болгарами були тісні дружні взаємини.

Для поїздки потрібна віза до Болгарії або шенгенська мультивіза. У деяких випадках знадобиться транзитна віза. Добиратися можна будь-яким видом транспорту: повітряним, морським наземним. Це залежить від ваших уподобань, але найдешевший варіант - автобусом.

Відпочинок влітку на море

Болгарія справедливо може пишатися своєю туристичною інфраструктурою на узбережжі. Велика кількість пропозицій дещо збиває з пантелику: готелі різного ступеня зірковості, санаторії, приватний сектор. Що вибрати, куди податися?

Готель

У якості відправної точки візьмемо апарт-готель Magic Dream, який знаходиться неподалік від популярного у туристів міста-курорта Св. Влас. Загалом-то, типовий для країни готельний комплекс у відносно тихому порівняно з іншими районі узбережжя. Дістатися звідси до міста можна на таксі, автобусі або пішки.

Кілька невеликих багатоповерхових будівель, два басейни (окремо для дорослих і дітей), ресторан, спа-салон, ігровий майданчик, магазинчик, прокат автомобілів, парковка, обмінний пункт. Дерев та кущів на території небагато, але мала кількість зелених насаджень компенсується красиво розбитими газонами.

Готельні номери організовані за принципом апартаментів: вітальня, спальна кімната, санвузол, невелика кухня, балкон. Планування різне і часто передбачає суміщений варіант (спальна кімната + вітальня або кухня + спальна кімната). Є все необхідне для комфортного проживання - різні меблі, холодильник, мікрохвильова піч, електрочайник, посуд, кондиціонер, кабельне телебачення, Wi-Fi.

Море

Найближчий пляж розташовується в десяти хвилинах ходьби від готелю. Море чисте, територію прибирають щодня. В бік міста можна виявити кілька затишних містечок. Багато відпочиваючих купаються на громадському пляжі Св. Власа, де обладнані роздягальні, туалети, працюють кафе, атракціони, прокат лежаків і парасольок. Море тут неглибоке, пісок чистий, за народом доглядають рятувальники, що в цілому створює сприятливі умови для відпочинку з дітьми.

Дні аншлагу припадають на вихідні дні, коли до гостей з Росії та України (основний контингент) додаються місцеві жителі. Стандартні розваги для відпочинку влітку в Болгарії: банан, водні лижі, серфінг, парашут. Вид зверху непередаваний, бухта і море постають у всій своїй красі на багато кілометрів навколо.

Болгарська кухня, розваги

Харчуватися можна в ресторані при готелі, в численних закладах на узбережжі або готувати самостійно. Останній варіант найекономніший, потрібно лише закупити продукти та напої в одному з супермаркетів. Найнижчі ціни в торговому комплексі «Младость» і оптовому магазині «Жанет» (Сонячний берег).

Увечері, коли спадає спека, приємно прогулятися берегом і неважливо, в яку сторону. Тут багато ресторанів від солідних закладів до невеликих затишних барів. Відповідно вартість вечері буде коливатися в межах 10-50 левів з людини, але якість і кількість їжі майже завжди залишається незмінним. Особливо гарні смажена риба, морепродукти, телятина, шашлики, шопській салат і страва під назвою «Сач». І, звичайно, вино.

Крім банального набивання шлунка та відпочинку на морі, можна відвідати дискотеки, концерти, атракціони, казино, сувенірні магазинчики. У спілкуванні з людьми проблем не виникає. Не тільки тому, що болгарська і російська мови схожі, просто більшість приїжджих - наші співвітчизники. А ще кожен рік в Болгарії кількість росіян-власників нерухомості збільшується на кілька тисяч людей.

Пам'ятки

Влітку на відпочинку знайомитися з узбережжям Болгарії краще у вихідні дні, коли пляжі забиті людьми. Околиці Святого Власа і Сонячного берега зручно вивчати пішки, а щоб потрапити в Несебир, Созопол, Еленіте, Варну знадобиться транспорт (автобус, пасажирський катер-комета, орендована машина або таксі).

Несебир

Як і належить старовинним містам воно ділиться на дві частини - нову і стару. Більший інтерес для туристів представляє історичний центр, що знаходиться на півострові. Напівзруйновані фортечні стіни з вежами, середньовічні церкви, вузькі вулиці, будинки XVIII-XIX століть з дерев'яною обробкою верхніх поверхів і черепичними дахами. Нові будівлі, щоб не вносити дисгармонію в унікальний вигляд міста, будують у тому ж архітектурному стилі.

Місцеві жителі зайняті в основному в туристичній сфері. Вони забезпечують роботу ресторанів, невеликих готелів, сувенірних магазинчиків, музеїв, морського порту. Звідси регулярно відправляються швидкісні пасажирські судна в Созопол, Варну і інші міста на узбережжі.

Созопол

Хвилин сорок з вітерцем по морю і ось вже Созопол. Своїм зовнішнім виглядом він нагадує Несебир, хоч за віком набагато старіше. Вік не єдина відмінність між цими двома старовинними містами. Созопол відомий своїми природними заповідними зонами. Тут скеляста порізана берегова лінія, прозора вода з масою цікавих для дайверів підводних печер. Неподалік у Чорне море впадає річка Ропотамо, береги якої вкриті густими лісовими хащами.

На кордоні старого та нового районів розбитий великий парк з розвагами, ресторанчиками, кінотеатрами, торговими рядами. Звідси недалеко до головного міського пляжу. У новій частині Созополя розташовані сучасні готелі, апартаменти, котеджі, приватні готелі різного ступеня «зірковості» і комфорту.

Варна

Сюди теж можна дістатися по морю, але заради різноманітності скористайтеся автотранспортом. Шлях лежить по мальовничій місцевості через ліси, рівнини, перевали, повз старих колоритних сіл, курортних міст і новобудов. За півтори години скучити не встигнете.

Атрибути Варни характерні для важливого економічного центру держави: розгалужена міська інфраструктура, морський порт, міжнародний аеропорт, залізничний вокзал, навчальні заклади, туристичні комплекси, історичні пам'ятки. З усього перерахованого нас, як туристів, перш за все, цікавить останнє.

В архітектурному стилі переважають сучасні тенденції, розбавлені далеким історичним минулим і спорудами радянського періоду. Найбільш відвідувані: Успенський собор, палац Евксиноград, скельний монастир, руїни римських лазень, археологічний і військово-морський музеї, дельфінарій, приморський парк, оперний театр.

Безумовно, відпочинок влітку в Болгарії не обмежується перерахованими вище курортними зонами і пам'ятками. Туристам будуть не менш цікаві королівський палац і лікувальні грязі Балчика, пташине царство Кам'яного берега і пішохідні маршрути по горах в околицях Еленіте, романтична атмосфера курорту Кітена і багато іншого... Приїжджайте, переконайтеся самі.

Відпочинок на Азовському морі

2013-04-20T09:45:00.000+03:00

Вже зовсім скоро змучені зимовим авітамінозом люди потягнуться на вітчизняні курорти в надії комфортно і недорого провести свої відпустки. Наш народ завжди відрізнявся оптимізмом і бажанням заощадити, тому на пострадянському просторі незмінно залишається популярним відпочинок на Азовському морі.

І це незважаючи на дуже неоднозначні відгуки туристів. Хвалебні оди чергуються з викривальними статтями, рівень конкуренції зашкалює, в боротьбу за потенційних клієнтів вплутуються навіть дрібні приватні підприємці. Часом буває складно відрізнити правдиве оповідання від проплаченої реклами. Тому надрукую один відгук, що здався мені щирим, а істину шукайте десь посередині.

Пляжний відпочинок з дітьми в Кирилівці

У червні видалися п'ять вихідних днів. Подорож по Криму відклали на вересень, а зараз вирішили поїхати в селище Кирилівку відпочити на Азовському морі з дітьми. Базу відпочинку не бронювали, щоб не брати кота в мішку, але ціни вивчили докладно. Як і раніше, їх рівень знижувати ніхто не збирався, а деякі варіанти взагалі за вартістю послуг переплюнули хороші готелі Туреччини.

Дорога

Залили повний бак (бензин на Україні дорогий) і через годину були на кордоні, де простоявши у черзі три години, благополучно рушили далі. Наші рублики поміняли в Харкові на гривні за курсом приблизно 4:1.

Діставшись до кінцевої мети подорожі, поїхали вибирати базу відпочинку біля «самого синього моря». Хоча цей варіант трохи дорожче, ніж приватний сектор в самому селищі. Скажу відверто, довелося добре попітніти, поки ми знайшли більш-менш пристойне пристанище з адекватними розцінками на проживання.

Обійшли кілька місць. На одній (дешевій) базі - старі бараки і була відсутня гаряча вода. В іншому місці, за десятихвилинне користування душем потрібно було платити 15 гривень. У третьому «готелі» щільність нетверезих постояльців на квадратний метр перевищувала всі допустимі норми.

Місце відпочинку

Якби не діти, то ми ще пошукали, але після огляду десятка місцевих пам'яток душевні і фізичні сили закінчувалися. Наостанок вирішили заглянути в одне місце, з яким заочно познайомилися за допомогою сайту бази відпочинку і встановленою на її території веб-камери.Зовнішній вигляд і вартість номерів відповідали фотографіям в Інтернеті. Пропозиція теж порадувала: стандарти в окремих будиночках, люкси, номери в двоповерхових корпусах. Є дитячий ігровий майданчик. Обслуговуючий персонал не ледачий і доброзичливий - влаштували нам екскурсію по базі.

Зупинили свій вибір на будиночку економ класу з однією спільною кімнатою і верандою. Обстановка скромна: столи, стільці, тумбочка, ліжка, постільна білизна, платтяна шафа, телевізор, холодильник, кондиціонер. Є електроплитка, посуд, рукомийник, інструменти для прибирання приміщення (віник, швабра і т.п.). Те, що зручності перебували на вулиці, дискомфорту майже не створювало. Кілька душових і туалетних кабінок, завжди чисті, в чергах за весь час стояти не довелося жодного разу. Правда, користуватися душем можна було тільки пару годин ввечері.

Машину залишили на стоянці, що охороняється, до речі, безкоштовної. Суму за проживання тут прийнято вносити відразу і повністю, хоча при замовленні через Інтернет передплата складає тільки тридцять відсотків. Взагалі такого поняття як all inclusive відпочинок на Азовському морі не передбачає, платити доведеться майже за все: харчування (комплексне для дорослих 120 грн / день, для дітей 60 грн / день), інтернет (15 грн / год), кінозал (15 грн / сеанс), прокат човнів та риболовних снастей (50 грн), шезлонги (10 грн), парасольки (10 грн), мангал з дровами (40 грн), водні атракціони та інше.

Харчування

Їсти ходили в їдальню з баром, де вечорами влаштовувалися музичні вечірки. Готували смачно, гарне обслуговування, страви різноманітні, порції нормальні. Ціни (за 200 грамів) нас майже влаштовували, наприклад: гарніри 10-21 грн, салати 16-25 грн, м'ясні страви 17-40 грн, рибні страви 12-50 грн. Перші страви коштували від 18 до 30 грн за 400 грамів.

Можна було харчуватися комплексно або готувати самостійно, що ми частенько і робили. Продукти купували неподалік у магазині, пару разів їздили на ринок у селище. Асортимент, якість і ціни порівняно з нашими російськими приємно здивували, за винятком овочів і фруктів. Особливо запам'яталися українське пиво, морозиво, свинина з ринку і, звичайно, риба.

Море, пляж

Перед поїздкою прочитали багато негативних відгуків туристів про Азовське море: пляжі брудні, часто трапляється замор риби, вода з холерними бактеріями, харчові отруєння і т.п. Незважаючи на це, пляж і море залишили приємне враження. Може нам і пощастило, не знаю, але побутового сміття майже не було, мертва риба у воді не плавала і відпочиваючі в судомах не корчилися.

Вода тепла, море не глибоке, пісок чистий - саме те, що потрібно для відпочинку з дітьми. З розваг: катання на банані, зорбі, поні (30 грн). Є душова кабінка. Ходять продавці води, пива, морозива, кукурудзи, креветок і іншої їжі. Купувати нічого не стали, просто не хотілося.

Недоліки, безумовно, були: через ракушки у піску ходити доводилося в пляжних капцях, були відсутні туалети і урни, а під ноги кидати сміття виховання не дозволяло.

Розваги для дітей

У селищі працюють луна-парк, дельфінарій, аквапарк, в якому ціна залежить від часу дня і кількості годин. Наприклад, дитячий квиток може коштувати від 70 до 150 грн, а малюкам до 3-х років безкоштовно. Сходили тільки туди, відвідувати решту закладів якось бажання не було.

Що не сподобалося

Через близьке сусідство з лиманом на базі відпочинку багато комарів і мало рослинності. А ще тут водяться здоровенні павуки! Вони хоч і не небезпечні, але позитивних емоцій зовсім не викликають.
Найбільше не сподобалася «підприємливість» деяких місцевих жителів. Я ще можу зрозуміти, коли диктують умови на послуги або товари. Не влаштовує - не бери, але навіщо опускатися до хамства і відвертого здирництва. Пройти через територію чужої бази - 20 грн, зробити фотознімок у селищі біля звичайного кафе - 20 грн, проїхати на дикий пляж - 100 грн! Що це військові об'єкти або безцінна культурна спадщина країни?

В принципі, нормально відпочити з дітьми на Азовському морі можна, влаштувавши собі «тур вихідного дня». Їхати на більший термін має сенс хіба що любителям морської риболовлі на зразок мого чоловіка. Звичайним людям цілком вистачить і кілька днів.

У подорож з дитиною

2013-04-14T10:40:00.000+03:00

Ось і довгоочікувана відпустка! Правда, ви ще до кінця не визначилися: робити ремонт, валятися на дивані або поїхати на відпочинок до Туреччини з дітьми. Лежачи перед телевізором, ми проводимо більшу частину свого життя, викликати сантехніка для ремонту бачка в туалеті ще встигнете (року не минуло), а от з нащадками потрібно поквапитися.

А то нагряне старість і син буде своїх подруг возити за покупками в Емірати, а не вас на дачу. Тому правильний вибір –

Відпочинок в Туреччині з дітьми

Надприродного в цьому заході нічого немає. Маршрути вивчені, висновки зроблені, а турки вже давно вважають нас рідними. І дітворі потрібно зовсім небагато, лише вся ваша увага і вільний час (не ридайте - на роботі відіспитеся).

Відгуки туристів в більшості своїй вказують на курорти Аланії, як на кращі місця для відпочинку дітей. Зокрема готель сімейного типу Delphin Botanik (5 *), який знаходиться на березі моря в тридцяти кілометрах від вищезгаданого районного центру, користується популярністю у наших співвітчизників.

Раніше в районі промишляли контрабандисти і пірати, які торгували рабами. З часом морських розбійників перевиховали, а всіх рабів звільнили. Ну, майже всіх перевиховали і звільнили. І тепер тут можна комфортно провести свій сімейний відпочинок.

Готель, номери

Для відвідин країни строком до 30 днів віза не потрібна. В аеропорту приїжджих зустрічає російськомовний гід, який під час поїздки буде розважати розповідями про Туреччину, її визначні пам'ятки, дасть кілька слушних порад. У його обов'язки входить доставка гостей в готель Delphin Botanik, де вас зареєструють, окільцюють спеціальними браслетами і проводять в номери одного з корпусів.

Територія готелю спланована грамотно і фактично являє собою великий красивий парк, де не буває спекотно. Мармурові доріжки, зелена квітуча рослинність, серед якої вільно гуляють цесарки, приємні запахи звідусіль.

Затишні кімнати обладнані майже всім необхідним для відпочинку з дітьми в Туреччині. Меблювання залежить від кількості постояльців: двоспальні та полуторні ліжка, дивани, платтяні шафи, столики, тумбочки, крісла, стільці. Якщо потрібно принесуть дитяче ліжечко.У кожному номері телевізор, кондиціонер, білизняна сушарка на балконі, телефон, безкоштовні сейф і міні-бар з безалкогольними напоями (оновлюється щоденно). У душі знаходяться засоби гігієни, рушники, фен, є спеціальний поручень, за який дитині під час купання зручно триматися.

Майте на увазі, що чайника в номері немає, а прання і прасування особистих речей послуга платна.

Кухня

У ресторані декілька залів, є окремі кабінки, офіціанти завжди на місці. Крім звичайних столів встановлені дитячі, тут же майданчик для ігор. Діти зазвичай за столом не засиджуються і зможуть пограти, поки ви будете спокійно пережовувати їжу.

А пожувати вам запропонують багато чого, харчування якісне та цілодобове. Меню приводити безглуздо - перелік великий від звичних для нас страв до екзотичної кухні і дієтичного столу. Для дітей готують супи, йогурти, м'ясні та молочні страви, напої, соки. Спеціально брати з собою дитяче харчування або думати, де його купити, не доведеться.

Крім основного ресторану є кілька барів, буфетів і закладу «a la carte», куди можна потрапити за попереднім записом. Тут безкоштовно пригощають стравами за традиційними рецептами різних кухонь світу (китайська, італійська, турецька, японська).

Пляж, басейни, розваги

Сам пляж з дрібної гальки, що спочатку може здатися незручним для відпочинку з дітьми. І хоча дискомфорту від ходіння по ній не відчуваєш, але на всяк випадок обладнані доріжки з килимовим покриттям та продаються тапочки.

Берег і море чисте не тільки в плані побутового сміття, але й інших небажаних сусідів типу медуз або водоростей. Шезлонгів і кабінок для переодягання достатньо, скрізь стоять столики, урни для сміття. Працює бар, де можна закусити або освіжитися прохолодними напоями.

На деякій відстані від води для дітей зроблені захищені від сонця пісочниці, поруч знаходяться криті альтанки з матрацами, де ви з дитиною можете відпочити і навіть поспати.

Любителі активного відпочинку можуть за додаткову плату політати на парашуті, взяти напрокат водний мотоцикл, обладнання для дайвінгу, прокотитися на яхті. На території готелю розташовані три дорослих і два дитячих басейни з водними атракціонами, джакузі. Працює аквапарк і анімація.

З інших розваг для дорослих і дітей: луна-парк, дитячий клуб, вечірні шоу, дискотеки, кіносеанси, ігрові та спортивні майданчики, фітнес-центр, інтернет-кафе, більярд, ігрові автомати в торговому центрі готелю, салон краси. Аніматори грають, доглядають за дітьми, організовують розвиваючі заняття (малювання, складання конструктора, шиття, виготовлення дрібничок та інше).

Поради туристам - гостям готелю Delphin Botanik:

крім безкоштовних розваг та послуг є багато платних. У кожному конкретному випадку потрібно уточнювати це питання;
батькам з маленькими дітьми може знадобитися невелика дорожня праска, кип'ятильник і нічний горщик;
ліки тут дорогі, тому візьміть на відпочинок в Туреччину аптечку. З дітьми вона може знадобитися в будь-який момент;
пляжні рушники можна отримати на пункті видачі по спеціальній картці під заставу в один долар;
не втрачайте браслети готелю - оштрафують на кругленьку суму;
до найближчих міст Аланії, Сіда і Манавгата з понеділка по суботу ходять безкоштовні автобуси. Попередній запис на стійці адміністратора здійснюється напередодні поїздки. Уточнюйте розклад, рейсів всього два в день;
купувати речі і сувеніри набагато дешевше на базарі, який розташований поруч з готелем. Теж справедливо і для багатьох платних послуг, наприклад, турецької лазні або салону краси. Режим роботи ринку: вівторок, п'ятниця до 18:00;
чайові вітаються. Портьє, прибиральниці, офіціанту, бармену досить одного долара;
в готелі працює професійний фотограф. Знімає безкоштовно і виставляє мініатюри на стенді біля ресторану. Якщо вам сподобається, зробить фотографії, але вже за гроші;
іноді в день від'їзду виникають непорозуміння з приводу платних послуг. Не поспішайте лаятися або навпаки зразу оплачувати рахунок. Якщо ви впевнені у своїй правоті, то попросіть перевірити дані. До закінчення відпочинку не викидайте квитанції, які виписують за деякі послуги (наприклад, прання);
із спілкуванням, оплатою товарів і послуг проблем не виникає - обслуговуючий персонал цілком стерпно володіє російською мовою, а долари-євро приймають завжди і скрізь.

Delphin Botanik не єдиний готель, куди можна поїхати на відпочинок в Туреччині з дітьми. Це один з численних представників в категорії «сімейний відпочинок». Вибирайте готель на свій смак і щасливої відпустки!

Екскурсії по Тунісу

2013-04-05T09:26:00.002+03:00

Рішення їхати виникло не спонтанно. Давно хотіла подивитися визначні пам'ятки Тунісу не на екрані комп'ютера, здійснити подорож по Сахарі, а заодно відпочити на морі. Тим більше що маршрут нашими співвітчизниками вже торований, хоча читаючи відгуки туристів про Туніс, в черговий раз переконуєшся наскільки різні ми всі з вами.

Гроші були накопичені, на роботі узято тритижневу відпустку і куплена туристична путівка (в цьому випадку візу оформляти не потрібно, штамп в закордонний паспорт шльопнуть прямо в аеропорту). Складніше було заспокоїти батьків і спокусити подругу.

Готель та море

Прямих рейсів не було, тому довелося добиратися з пересадками, а це довго. І судячи з тієї інформації, що вдалося знайти в Інтернеті, в даний час з України в Туніс потрапити можна тільки через Європу. Начебто існують чартерні рейси, але я їх чомусь не знайшла.

Опустимо нудне перебування в повітрі і повернемося на землю. Перша наша з Томою екскурсія по Тунісу (хвилин двадцять) була від аеропорту в Монастіре до готелю що належить іспанській готельної мережі Sol Melia в курортній зоні Порт Ель Кантауї. Їхали швидко, так що толком розгледіти нічого не вдалося. По прибуттю відразу міняємо валюту, кидаємо багаж і мчимо до моря.

І ось воно Середземноморське узбережжя: прозора морська вода блакитного відтінку, дрібний білосніжний пісочок, легкий бриз, шум хвиль... На пляжі є катамарани (безкоштовно), можна орендувати скутер або політати над морем на парашуті. Але ми просто купаємося, а потім, злегка підрум'янившись на сонці, вирушаємо знайомитися з готелем.

Готель побудований в традиційному для Тунісу стилі. Навколо основного корпусу та окремих бунгало багато різної рослинності: квітів, дерев, зокрема фінікових пальм. Для любителів активного відпочинку, до яких ми з Тамарою не належимо, є кілька тенісних кортів, поля для футболу і міні-гольфу, басейни, де постійно хтось плескався (і це при такому-море!).

У нас був all inclisive, напівпансіон вирішили не брати - дорожче вийде. Справа в тому, що від сніданку до вечері часу проходить багато, все одно довелося б купувати їжу та напої, які в готелі дорогі. А закуповуватися в магазинах за територією готелю і приносити з собою не дозволяють.

Коротше все нас влаштовувало: і цілком пристойний номер, і привітний що не говорить по-російськи персонал, і не потрібна нам анімація, і пляж, і море, і екскурсійна програма, і місцева кухня. Всього було достатньо і нормальної якості: м'ясні страви, морепродукти, фрукти, солодощі. Особливо запам'яталися кус-кус, різноманітна випічка, чай, кава, вино. Правда, алкогольні напої тут зовсім не дешеві.

Екскурсії та пам'ятки Тунісу

Що стосується екскурсій по Тунісу, то їх можна купити прямо на місці в готелі або спланувати самостійно. Із запропонованого набору ми вибрали дві: музей Бардо-Карфаген-Сіді Бу Саїд-Туніс і дводенний тур по Сахарі. Інші вилазки, щоб не залежати від попутників і не дивитися на годинник, організували самі.

Самостійні подорожі

Місто Сус. Наш готель знаходиться в передмісті Суса - старовинного туніського міста з історичним центром Медіною. Вона і є основною метою туристів, оскільки в самому Порт Ель Кантауї є все необхідне, щоб добре розважитися на відпочинку: ресторани, атракціони, дискотеки, круїзи по морю на піратських кораблях...

Отже, медіна. Власне в будь-якому арабському місті так називається його стара частина (тому й написала з маленької літери): кріпосна стіна, вузькі вулички, старовинні будинки, мечеті, медресе, турецькі лазні. А по суті це великий східний базар, до відвідування якого потрібно бути психологічно готовим.

Пригоди починаються ще в таксі. Місцеві водії водять дуже погано, але плату за лоскотливий нерви атракціон намагаються здерти по максимуму. Через настирливих продавців дрібничок переміщатися важко, кожен норовить затягти у свою крамничку і витрусити з тебе жадані динари. З усіх боків лунають сумнівні компліменти на жахливою російською мовою. Якщо не налаштуватися на те, що така поведінка тут вважається нормальною, то краще залишатися в готелі, а сувеніри купити потім в магазині з фіксованими цінами.

Селище Буфіша. Сюди з Суса доїхали на луажі (маршрутка). На території селища розташований тематичний зоопарк Friguia Park. Відмінний спосіб цікаво провести час. Багато африканських звіряток в просторих вольєрах, можна подивитися шоу з морськими котиками, прокотитися на верблюді. Скрізь стоять лавки, навіси від сонця, є кафе і немає характерної для популярних місць штовханини.

Екскурсія Бардо-Карфаген-Сіді Бу Саїд-Туніс

Музей Бардо. Під національний музей в передмісті столиці Тунісу відвели один з палаців династії Хафсидів, правлячої тут в XIII-XVI століттях. Серед численних експонатів нам з Тамарою особливо сподобалися античні вази та мозаїка. Цікаво спостерігати, як органічно поєднуються різні історичні епохи: фінікійський період, античність, християнство, іслам. Щоб добре познайомитися з музеєм, однієї години в рамках екскурсійної програми замало.

Місто Карфаген. Після огляду експозиції музею Бордо за планом була поїздка в Карфаген. Ще одне передмістя столиці, історичне місце. Зараз це елітний район, більша частина якого забудована дорогими віллами. Тут же облаштував свою резиденцію президент країни.

Побудоване на вдалому місці місто завжди славилося своєю торгівлею. Методи конкуренції в ті далекі часи були далекі від цивілізованих. Тому Карфаген неодноразово руйнували, відновлювали і знову руйнували. Але і ті руїни що залишилися, справляють сильне враження.

Місто Сиди Бу Саїд. Наступним пунктом цієї екскурсії по Тунісу значилося місто творчих людей або «місто натхнення», як його називають місцеві жителі. Улюблене місце поетів, письменників, художників, учених. Якщо говорити про місто, як про картину, то воно виконане в андалузькому стилі: багато мозаїки, плитки, кераміки, а біло-блакитну гаму будинків гармонійно доповнює синє-синє море. Дуже красиво!

Щоб зберегти місту історичний вигляд, жителів зобов'язали використовувати для фарбування своїх осель тільки білий і блакитний кольори. Тут можна прогулятися по місту, купити непогані сувеніри та в черговий раз повправлятися з відшивання гарячих арабських чоловіків. Або просто випити знаменитого туніського чаю з горішками, насолоджуючись з даху кафе видом навколишніх ландшафтів.

Столиця Туніс. Грунтовно підкріпившись, вирушаємо знайомитися з визначними пам'ятками столиці держави. Тут теж є своя медіна, але туристів менше і народ трохи стриманіший. Незважаючи на це базарний шопінг нас з Томкою все одно вимотав. Кинули цю пропащу справу (торгуватися до хрипоти) та купили сувеніри в магазині з фіксованими цінами, а то часу на все інше просто не залишилося б.

Ще встигли побувати на головній площі країни, зробити кілька фотознімків вежі з годинником, зелених трамваїв, католицького собору, вулиць і городян. Природно різниця між старим містом і новими районами велика, як в плані архітектури, так і чистоти.

Дводенна екскурсія по Сахарі

Чесно кажучи, зовсім не очікувала, що подорож по пустелі може бути такою цікавою. Сахара різноманітна, одними пісками справа не обмежується. Є оазиси, вода (навіть водоспади), камені, сіль, і всюдисущі торговці сувенірами. А ще це ідеальний знімальний майданчик, якщо назви «Зоряні війни», «У пошуках втраченого ковчега», «Гладіатор», «Англійський пацієнт» вам про щось говорять.

Ель Джем. Місто відоме своїм амфітеатром, нехай не таким популярним, як спорудженний в Римі, але зате набагато краще збережений. Шлях до історичної спадщини перегороджує базар, через який нам вдалося прорватися без фінансових втрат.

Трохи послухавши красномовного гіда, вирішили вивчати місцевість самостійно. Пройшлися по арені, посиділи на трибунах, звідки народ в свій час спостерігав за гладіаторськими битвами та дербі на колісницях. Сфотографувалися на пам'ять. В підземелля не спускалися, говорять запашок там ще той.

Хотілося б заглянути в міський археологічний музей, де зібрана колекція мозаїки, що колись прикрашала оселі заможних городян. Сюди можна пройти за квитками з амфітеатру, але в плані екскурсії він не значився.

Село Матмата. Тут знаходяться печери троглодитів, яких абсолютно не хвилювали проблеми іпотеки. Принцип вирішення житлового питання простий: бери лопату і копай в будь-якому елітному районі Сахари яму, чим вона більша в діаметрі, тим більше кімнат можна прорити в її стінах. Ось тільки ліфт за проектом не передбачений - підніматися і спускатися берберам доводилося по мотузці.

Зараз печери пристосували під музеї, готелі та ресторани. Туристів сюди автобусами возять постійно. Непоганий спосіб заробити на вторинному ринку нерухомості! Пообідавши в підземеллі кус-кусом, салатами та випічкою, їдемо далі до міста Дузу - воротам класичної пустелі, де панують піски.

Місто Дуз. Заселилися в готель на околиці, надягаємо бедуїнські наряди і йдемо освоювати новий вид транспорту - верблюдів. Не самий комфортний засіб пересування скажу я вам. Сорокахвилинної вечірньої прогулянки цілком вистачає, щоб оцінити всі переваги туристичного автобуса.

Змивши з себе проникаючий у всі місця пісок, стомлені прогулянкою лягаємо спати. З ранку нас чекає сніданок, поїздка до солончаків, оазиси і сафарі на джипах.

Озеро Шотт ель Джерід, оазиси, Атлаські гори. Солончак являє собою безкрайні соляні поля, де часто можна побачити міраж (за твердженням гіда) і добувають популярний сувенір «троянда пустелі». Кристали прийнятного розміру продаються прямо тут.

У оазиси нас возили для знайомства з сільським господарством країни. Подивилися, як вирощують персики, банани, інжир, гранати, фініки. Оцінили майстерність місцевих жителів у зборі врожаю - їх вміння спритно дертися на пальму.

Гонки по барханах на Тойота-ланд-кукурузерах це ще той атракціон. На крутих підйомах і спусках реально захоплює дух. Ось коли з ностальгією починаєш згадувати неквапливих кораблів пустелі в Дузі.

Джипи миттю донесли нашу групу до Атлаських гір. По дорозі зупинялися лише раз, щоб оглянути декорації до одного з епізодів «Зоряних воєн». Потім відвідали два гірських селища з живністю, фініковими пальмами, травою і струмками. Водоспад у Тамерзі хоч і невеликий, але факт його наявності в пустелі вражає.

Місто Кайруан. Останній пункт нашого сахарського турне, святе місце для мусульман. У місті багато мечетей і налагоджено виробництво килимів, які виготовляються вручну. Нам навіть влаштували презентацію, але бажаючих придбати за 800$ килимок розміром в пів квадратних метра не знайшлося. А ось відвідування килимової фабрики і головної міської мечеті міста виявилося досить пізнавальним.

Післямова

Так непомітно пролетіли дві доби і більше тисячі кілометрів доріг. Після екскурсій по найцікавішим місцям Тунісу в запасі залишалося ще цілих вісім днів на пляжний відпочинок, клуби, шопінг та інші заходи, за що ми з Тамарою прийнялися невідкладно. Розписувати тут особливо нічого, адже кожна людина хоча б раз у житті, але піддавалася курортному неробству на березі хай і не Середземного моря.

День відльоту на батьківщину підкрався якось непомітно, а їхати категорично не хотілося. На жаль, два тижні в рамках одного туру по Тунісу занадто невеликий термін, щоб добре вивчити країну, побачити всі її пам'ятки, але цілком достатній, щоб з'явилося бажання приїхати сюди знову.

Автор: Ксенія (Донецьк)

Дещо про піратів

2013-03-29T22:26:00.002+02:00

Ті обставини, що ти є щасливим володарем дерев'яної ноги, папуги і пляшки барбадоського рому, ще не робить тебе фахівцем з морського розбою. Історія піратів багатогранна і не обмежується вигаданими пригодами капітана Джека Горобця. Тому сміливо бери на абордаж цю статтю, з якої ти зможеш почерпнути відомі не багатьом, а значить особливо цінні відомості про піратів.

Щорічно людство відзначає різні міжнародні свята: день захисту дітей, день числа «пі», жіночий день... Навіть Міжнародний день митника є. А чим пірати гірше? До 1995 року свого свята солоні морські вовки не мали. Цю помилку вирішили виправити американці Джон і Марк, що стали родоначальниками Міжнародного піратського свята. І тепер 19 вересня кожен поважаючий себе флібустьєр, повинен переодягатися у своє, пити ром і грубо лаятися на піратському сленгу.

Як і будь-яке торжество, день піратів не обходиться без пісень. Піратське вокальне мистецтво отримало назву «морські пісні шанті» і являє собою речитатив, під який зручно і слабину вибирати, і на весла навалюватися. До відома, «йо-хо-хо» це щось типу «э-эй, ухнем», а «скриня мерця» - назва острова, де знаменитий капітан Чорна Борода залишив своїх колег, що вчинили на кораблі заколот.

Морським розбоєм люди почали займатися давно. Про піратів є згадки навіть у давньогрецькій «Одіссеї». Однак сучасників Гомера цікавили не кораблі, а беззахисні приморські поселення, де пірати захоплювали рабів на продаж. Та й сама назва професії родом із стародавньої Греції і перекладається приблизно як «шукачі удачі».

Деякі письменники намагалися ідеалізувати образ пірата. Взяти хоч капітана Блада - сміливого, красивого, аристократичного персонажа романів Р. Сабатіні. Одним з його прообразів став сам Генрі Морган, шляхетний джентльмен, відомий жорстокими розбійними нападами в Карибському басейні. За високі заслуги перед англійською короною (і великі хабарі) був удостоєний почесного звання сера та призначений віце-губернатором на Ямайку.

Раніше піратство було поширене повсюди. Поки європейські нальотчики шукали поживи у американських і африканських берегів, рифові пірати з Марокко наносили візит ввічливості Старому світу. Але не всі джентльмени удачі промишляли біля чужих берегів. Наприклад, віталійські брати облюбували рідні Балтійське і Північне моря, грабуючи міста Скандинавії і «допомагаючи» торговим судам терпіти корабельної аварії.

І на широких російських теренах вистачало місця протизаконному промислу. Новгородські (пізніше в’ятські) ушкуйники господарювали на Волзі, Камі, Обі, хоча морські круїзи для них теж не були дивиною. Набіги завжди здійснювалися з корисливими цілями, які зрідка збігалися і з політичними мотивами. Часто від ушкуйників діставалося болгарам, скандинавам, татарам. Нападали флотиліями, що налічували деколи до дев'яноста човнів-ушкуїв. Штаб-квартира братви споконвічно знаходилася в Новгороді, де за підтримки місцевої влади планувалися і споряджалися експедиції.

Іноземним піратам за рідкісним винятком було не властиво об'єднуватися у великі флотилії. Із захопленням торгового корабля особливих проблем не виникало, а особистий куш кожного учасника зграї збільшувався пропорційно зменшенню числа претендентів на видобуток. А якщо ще врахувати втрати при штурмі і розподілу награбованого, то вигода була очевидна.

Треба зауважити, що сувора дійсність мало схожа на історії про піратів з творів Сабатіні або Стівенсона, а морські розбійники не мають нічого спільного з веселим кіногероєм Джонні Деппа. Насправді пірати це добре організована злочинність зі своїми законами, дисципліною і поняттями. Романтикою тут і не пахне.

Багато добропорядних громадян заздрили морським розбійникам, їх традиціям і поняттям. Якщо член піратської профспілки отримував поранення або ставав інвалідом, то йому призначалась грошова компенсація. Вирушаючи на заслужений відпочинок, ветеран отримував хорошу вихідну допомогу. Хоча до пенсії доживали не всі.

Окремі держави іноді дозволяли піратство, перетворюючи кримінальну діяльність в прибутковий бізнес. Кращим працівникам цеху видавали каперську грамоту - державну ліцензію на боротьбу з ворогами держави. Природно що не за «спасибі». Сплачуючи в казну невеликий податок, капер (корсар, флібустьєр, приватир, печелінг) міг безперешкодно збувати свою здобич.

Найбільш відомим корсаром був англієць сер Френсіс Дрейк. Виконуючи розпорядження королеви Єлизавети I, під час своїх мандрівок визволяв іспанців від цінних вантажів і кораблів. В результаті однієї такої експедиції держава отримала дворічний бюджет, а захисник інтересів британської корони лицарський титул. Правда, загинув віце-адмірал не по-геройськи від дизентерії.

І зовсім інша історія з мадам Вонг! Особистість настільки зухвала і удачлива, що виникають сумніви в її реальності. Але ж хтось невловимий контролював територію від Південно-Китайського моря до Перської затоки, управляв величезною флотилією швидкохідних торпедних джонок, володів розгалуженою мережею ресторанів, барів та розважальних закладів. І нехай мадам Вонг тільки легенда, але придумати подібний експонат для музею піратської слави не завадило.

А ось в існуванні мадам Цзін (Чжен Ши) сумніватися не доводиться. Після загибелі чоловіка їй дісталися в спадок чотири сотні піратських човнів і команда добірних головорізів на додачу. Навівши у ввіреному підрозділі строгу дисципліну, отаманша за кілька років збільшила свою флотилію в п'ять разів і відчутно попсувала нерви китайському імператору. Лише зрада партнерів незадоволених залізним порядком змусило Чжен Ши укласти з владою перемир'я. Відійшовши від справ, мадам завела собі парочку притонів з платними сексуальними послугами і азартними іграми.

Існує думка, що візитною карткою типового пірата завжди були любов до азартних ігор, папуга на плечі і чорна пов'язка на оці. Азартні ігри на піратських кораблях знаходилися під забороною, дресурою домашніх тварин команді займатися було ніколи, а от чорна пов'язка частенько була присутня в їх гардеробі. І справа зовсім не в травматизмі - припускають, що пірати надягали пов'язку на випадок, якщо доведеться битися в темряві. Опинившись в неосвітленому трюмі, нападник зривав пов'язку і продовжував вести бій з уже адаптованим до темряви оком.

І на закінчення трохи про інші атрибути піратського буття - прапор і ром. Класичний чорний прапор з елементами людського скелета придумали лікарі, яких так ненавидів злий розбійник Бармалей. Він означав: «Обережно - епідемія!» І спочатку служив більше для маскування. До його появи пірати обходилися червоними полотнищами й державними прапорами країн-союзників.

Ще жодна історія про піратів не обходилася без згадок про ром. Мовляв, сьорбали його джентльмени удачі без всякої міри і при будь-якому зручному випадку. Це твердження не більш ніж художній вимисел. Воювати і керувати кораблем з п'яною командою абсолютно неможливо. Однак запаси рому на піратському судні завжди були. Використовували його як знеболюючий і дезінфікуючий засіб.