Патруль Тигрюль

Дічина з чоловічим іменем (продюсерські раунди)

noreply@blogger.com (genya shram) — Sun, 21 Mar 2010 12:18:00 +0000

Після "перевиборів" українського євробачення всі кинулись шукати - хто така Альоша?
Чудове враження справила і її пісня, і голос, що на фоні вторинності і анемічності наших співаків подарувала справжній адреналін. Прикро, що чимало нудаків знову зневажливо пхекає. Мені здається, що ті нудаки-чоловіки, які відсиджують задницю, щоб спустити свою жовч у всесвітню мережу, - це релікти колишнього СРСР з його псевдовеличчю. Їм завжди треба бути першими, надувати щоки. Немала (але й невелика) наша країна з дуже скромними досягненнями, яка важко хекає, доганяючи швидку цивілізацію, чомусь, на їхню думку, повинна бути у числі лідерів всіх спортивних і мистецьких конкурсів, що підживлюють масову свідомість. Просто участь і просто добротна робота їх величність, бачте, не влаштовує. І завжди ліниве невдоволення - ні, це не те, навіть, коли Данилко запалив жирну Європу, теж не те... Ну коли вже буде те? Мені здається, що навіть до нашимх унікумів Кличків вони мають масу претензій. А чому, мовляв, тільки у дванадцятому раунді нокаут, чому не в другому? Оця гіпертрофована "хотєлка" з атрофованою "могєлкою" - це типова свідомість нашого обивателя.
Давайте порадіємо за це запорізьке чудо з іменем Альоша!

Контрпитання: то виходить, що януковичівська влада, давши нам, плебсу, видовище, зібравши з наших телефонів у свою кишеню пару десятків мільйонів, переконує нас у тому, до чого закликала вірити Юля: "Справедливість є!".
Насправді, ідуть запеклі продюсерські раунди. З перемінним успіхом. У мене викликає подив, чому, скажімо, не були в гостях у Савіка на відборі Ліхута і Повалій чи той же Гришко, ініціатори звертання до "свого" Президента. Ймовірно, що там, всередині, вже також почалась битва з лідером, нашадком графа Бенкендорфа, який так уміло міг випалювати гени свободи. І той Єгорка Бенкендорф, що нині з легкої руки Януковича, отрмав портфель головного Кобзаря сучасності (дивовижно абсурдний сценарій - Бекетові і не снилось!!!) ще покаже себе.

Стоп, я, здається, починаю нудити, як ті "ображені" чоловіки, від яких вже навіть імена забирають... Ймовірно, адміністративні таланти єгорків хоч ці сегменти маскультури зроблять більш живими, ніж вони були досі.
Бо все-таки Альоша - це краще, ніж ретроспекція Лазаровича. Україна виграла. Жінки з чоловічим характером відкривають для неї зелене світло!!!

Уряд від коаліції "Ср...": гендерний погляд.

noreply@blogger.com (genya shram) — Thu, 11 Mar 2010 12:48:00 +0000

Ну ось - маємо те, що маємо! І одіозним фігурам знайшлось місце, і великим п-р-р-р-офесіоналам!
І жодної жінки.
Ліквідована і українська мова - бо вона, бачте, теж жіночого роду. То тепер будемо мати ЯЗЫК від другої особи держави, яку вже охрестили Дапашліви.Втім, який там язик, мова у його виконанні - це скоріше унісекс. І ми тепер маємо його слухати?..
Коли йшла з уряду Денісова, то сказала, що забирає з собою мінімум, передусім словник української мови. І дійсно - ця кримчанка ВЧИЛА МОВУ (і хай там ура-патріоти кричать, що недовивчила!). А тепер мову не вчитимуть, її калічитимуть і ґвалтуватимуть. Низький поклін за це Ющенкові.
Але оптимізмом віє від того, що Денісова все-таки забрала свій словник - він їй ще пригодиться? Чи скоро? - "ось де заковика!".

Хоровод шевченківських лауреатів

noreply@blogger.com (genya shram) — Wed, 10 Mar 2010 10:16:00 +0000

Вчора президент мав 2-хвилинну промову в Каневі, але все ж умудрився зробити помилки. Куди дивиться Герман? А помилки ж то знакові по-фрейдівськи. Якщо Шевченко, люд оберігаючи, хотів "на сторожі поставити слово", то Яник, що "для людей", вирішив поставити слово "в сторонІ", і в кОлі". А що ж - правильно, щоб регіонали не шпортались за всякі там слова.
ПисЯтелі вже й так стали в кОло і готові водити гаївки, а якщо треба - і "хороводы", Пагутяк он, чули?, вважає символічним (!) отримання премії на могилі... (на тій самій, де колись сомоспалювався Гірняк!). Невже і донька Костенко не гидує брати урізану премію, щоб жити "скромно", беручи приклад з Шевченка, як вчить великий Яник?
Чим Вам не януковичівське кОло? Хай дякують, що поки ще слово не "НА КОЛІ"!..

Реабілітоване прізвище

noreply@blogger.com (genya shram) — Wed, 03 Mar 2010 15:14:00 +0000

Прийшла дівчинка-старшокласниця. Юля. Але довго і вперто не хотіла називати своє прізвище. Та для бланку треба ж... І раптом - розплакалась. І такими гіркими були її слізки!.. Виявляється - прізвище її "Тимошенко". І за це прізвище травлять її у школі. І остання крапля - взуття на ремонт не захотіли прийняти!.. Гладила цю дівчинку по волоссі і думала: нічого, може, тепер взуття вже приймуть. Для когось це прізвище вже реабілітоване.
Чи надовго? Тільки добре було би, якби від цього прізвища плакали не синьоокі дівчатка, а чиновники з синьопрапорної партії.

Це солодке слово "опозиція"!

noreply@blogger.com (genya shram) — Wed, 03 Mar 2010 14:21:00 +0000

Проголосували. Світ стає нецікавий. Всі прогнози і прорахунки підтверджуються, навіть кількість голосів. Влада без Юлі - влада безлика. Щонайменше.
Зате опозиція!..
Так що гендерний опір продовжується.
А сьогодні я просто хочу сказати "Дякую, Юля!"
Я далека від ідеалізації цієї пані, теж могла би перераховувати сумнівні рішення і нелогічні вчинки. Проте - з Юлею Україна була РІДНІШОЮ. Вона таки показала чоловікам, що таке невсипуща праця. Кажуть, про якісь там дивіденди... Але хіба є ціна за такий шалений ритм життя, який тримала вона щодня, за ту чорну енергію, яка щодня руйнувала її ауру? Ніякі дивіденди - слава, багатство, успіх -не варті життя. І Юля таки дійсно поклала життя на цю бісову державну машину, яка все ламається і ламається. Юля ніколи не жаліла себе - жоден чоловік не може у цьому прирівнятись до неї.
Дякую Юлі за те, що вона вивчила мою мову і не зрадила їй. Адже це був найбільш переконливий сигнал суспільству - починається інша Україна. Дякую навіть за ті помилки, які вона допускає, вони для мене милі і симпатичні. (А от Азарова слухати просто НЕ МОЖУ, від голосу його, його мови - НУДОТА, і не буду я його слухати, в цьому я певна).
Дякую Юлі за її усмішки, за дитячий сміх, бо це було так просто і зрозуміло - для мене...
Дякую за плаття, чудовий смак. Всі жінки-політики кинулись наслідувати Юлю, але найважливіше в цьому не гроші, а власне смак. Хай Європа вчиться, як повинен виглядати політик!
Дякую, Юля. І пробач за те тавро недовіри, яке поставив на Тебе нікчема Ющенко, а далі продовжують роздмухувати "великі національні мислителі".
Важко. Але цього не вдалось уникнути нікому, хто дійсно ХОЧЕ і МОЖЕ щось зробити для України.
Тому сьогодні не такий вже сумний день. Будьмо!

Голос з унітазу

noreply@blogger.com (genya shram) — Mon, 08 Feb 2010 12:11:00 +0000

Вилазьмо!
Гендерний опір продовжується.
За Юлю! За Україну!

Що думаєш?
Команда Януковича якщо чогось і навчилась, то ледь-ледь-ледь... Все те саме. Хоч при владі (2004), хоч в опозиції після кризи (2009) - результат однаковий. Армія манкуртів не змінилась.

Щодо Юлі, то версій, хто забезпечив ті ледь-ледь, - чимало.
- Ющенко;
- інтелігенти (гнилі);
- львів'яни, які відсиділись вдома в кращих традиціях української ментальності.

Але є ще одна причина - стать. Була би Юля чоловіком у штанах, то три проценти недовірливих, переляканих і заздрісних просто розтопився б.

Тому висновок один: ГЕНДЕРНИЙ ОПІР ПРОДОВЖУЄТЬСЯ!

Оксана Забужко-Противсіх

noreply@blogger.com (genya shram) — Fri, 05 Feb 2010 10:03:00 +0000

- Чула новину? Оксана Забужко вийшла заміж!
- Правда? За кого?
- За кандидата в президенти Василя Противсіх!
- Тю! Жовта преса?
- Правда! Почитай її інтерв'ю. Воркують, як голубки. Слово в слово, душа в душу: Ми - Противсіх.
- Це з тим мужиком з залізними зубами? Та вона ж феміністка!
- То лиш маска туги за хлопом. До того ж заздрість до будь-якої "баби", яка має вищі каблуки.
- Вона ж з тих, хто претендує на "совість нації"?
- Ця совість виглядає так: мої руки ні за кого не голосували. Гарна теза для агітації за Януковича.
- Це вже я десь читала... "Чисті руки" Степана з "Боярині" Лесі Українки. Правда?
- В точку. Ну, вона ж Стефанівна. Яблуко від яблуні далеко не падає.

Мадера за "Бандеру"

noreply@blogger.com (genya shram) — Wed, 03 Feb 2010 20:02:00 +0000

- Офіціант! Мадерки нам, будь ласка, масандрівської!
- Що це ви розгулялись? Є привід?
- Мадеру за Бандеру!
- Щось я таких тостів не чув у нас. То всерйоз?
- Бог з ним, з Бандерою! Земля йому пухом.
- Буль-буль-буль...
- А як тоді розуміти? Ви обидві такі усміхнені сьогодні.
- Не до сміху, Барт! Оце вже точно не до сміху!
- Ну тоді поминки у вас, чи що?
- Оце вже ближче.
- Барт, любий Барт, тобі нема рівних у боліунг-клубі. А газети ти хоч коли-небудь читаєш? Що таке інтернет - знаєш?
- Тьху! То ви про це все... "Український поет Чехов", "львів'яни - геноцид нації", "Однокамерник. ру"?
- Ти подивись, у курсі...
- А про групу "За Донбас" чув...
- Це ті, кого виносимо після трьох ночі, чи не вгадав?
- Ні, Барт, не вгадав, на цей раз... Це ті, що за Бандеру разом з Ющенком, за ОУН-УПА, великі патріоти, Україну вже так люблять, що в обіймах її...
- Ну?
- Що - ну! Це все одне й те саме. І ті, що за Бандеру, і ті що за "феню". Бо грають вони вже в одну гру.
- Правда?
- Вип'ємо.
- Чік-чік!
- Шкода вас, дєвочки...
- Кинь, Барт! Не треба. Все на краще. Карти викладено на стіл.
- Та й за кого там шкодувати?
- Себе жалко, Геня. Себе. Якщо ці Яники-бандерівці за ніс дурнів водять, то значить і мене серед них закрутить.
- Не без того, але ж не емігрувати, як той написав в "Українській правді"...
- Емігрувати? Чорта з два! Вигравати! Ти думаєш тільки ми з тобою такі? Тільки одне - ВИ-ГРА-ВА-ТИ!
- Барт, почекай! А ти стійкий олов'яний солдатик?
- Я? Ну, ще ніхто не жалівся...
- За Юлю?
- А що - є інший вибір?
- Молоток, Барт!
- Ще мадерки?
- І мадери, і еклери.
- Лиш би завтра - без бандери.

Український нарцисизм

noreply@blogger.com (genya shram) — Sat, 23 Jan 2010 23:55:00 +0000

Дожили ми, слава Богу, що маємо політиків-українців, справжніх українців! Зверніть увагу, Великі патріоти, вчителі нації, напередодні другого туру виборів що кажуть? Моя хата скраю... Хтось там хвалив одного за патріотизм, другого за порядність, третього за державомислення... Де воно? Якщо не я, то хай все пропаде пропадом! Лиш би самому дорватись до влади, хоч маленької...
Фраза "НІ ЗА КОГО" зрозуміла будь-якій кухарці чи Івану-сторожу: це означає "ЗА ЯНУКОВИЧА". Ось так на наших очах так звані "лідери нації" продають МАйдан. І вже готові могорич запити. І якщо ми погодимось з ними, то ми таки дійсно бидло.

Тігіпко Колобок

noreply@blogger.com (genya shram) — Sat, 23 Jan 2010 18:21:00 +0000

Менопауза після виборів. Найбільш гонорові зараз ті, хто голосував за Тігіпка. Вони себе числять переможцями. А людська природа така, що - хочеться бути переможцями. Тепер всі тігіпкомани ходять з задертими носами, ловлять "пуки" від свого обранця і помаленьку дрейфують у бік Януковича.
Але, хлопчики і дівчатка, не поспішайте! Хочете, я вам казку розповім на ніч про колобкА-ТігіпкА!
Про себе він співає таку пісеньку, але чомусь навіть дошкульні журналісти її вам не озвучують.
Слова там приблизно такі:
- Я від Ющенка втік, коли він мене просив у нього віце-прем'єром залишитись!
- Я від Януковича втік, коли штаб його очолював, а тут Помаранчева революція почалась!
- Я від Юлі втік, коли став у неї радником.
Нарешті останнє:
- І від тебе, наївний електорат, втечу!!!
Котись-котись, Колобок, ще кілька разів обхитруєш довірливих, але врешті Лисичка-сестричка на ім'я "ЦВК" таки з'їсть весь твій круглобокий, рум'яний і духмяний рейтинг. Бо, як кажуть, обманом світ пройдеш, та назад не вернешся. Але то буде пізніше!..
А зараз - гарного маємо Колобка? Помахайте йому ручкою, бо він уже намилився мільярди здобувати у свою кишеньку під вашим гордо задертим носом.

Забужко і малороси

noreply@blogger.com (genya shram) — Wed, 13 Jan 2010 21:42:00 +0000

У кожного своє уявлення про малоросів. А для мене сьогодні - це Оксана Забужко. Кажуть, українець - це той, хто інфікований мрією про Україну, ймовірно, нездійсненну, - велику і прекрасну, як Атлантида. А ще - він буде щось робити для того, щоб шукати цю Україну на мапі, рухатись до неї, як колись лицарі шукали незбагненний Грааль.

А малороси - це ті, хто готові змиритись з сурогатом, фальшю, лиш би елементи українськості мерехтіли де-не-де. Таким президентом-фантомом був для України Ющенко, який надовго зіпсував імідж України, що був високо піднятий Помаранчевою революцією. Скажете - це його заслуга? Ні, це був якраз той рух до України-Атлантиди. Але сіли ми в калошу з таким стерничим. І що тепер? Малороси кричать, що хай в калоші, але все одно з ним треба плисти далі. Бо, бачте, хоч українська мова в нього погана, зате з діда-прадіда, і Москву вже д-у-у-у-же не любить. Боже, як мало їм треба!..

Коли це говорить якийсь вуличний апофігіст, я просто прикриваю ніс. Але коли таку ж позицію і тією самою лексикою висловлює пані, що претендує на звання Першого письмовця України, то... Прочитала її блог, але навіть репліки там залишити не можна, отож і відкрила свою призабуту Тигрюлю.

Мушу з жалем констатувати, що в особі Забужко спостергіємо психокомплес шістдесятництва - заляканість, а з ним і нахабна певність, що вони - месії, володарі особливо "української" істини. Почала читати її останній роман "Музей покинутих секретів". І знову те ж відчуття - текст написаний глибоко закомплексованою людиною. Особливо соромно мені за зверхність і зневагу до російськомовних українців, яку в унісон засвідчують Забужко і Ющенко. Чи може щось бути доброго, коли ця ненависть перекошує обличчя тих, хто претендує на лідерство? Чи можна засуджувати людину, що вона розмовляє тією мовою, якою їй мама співала колискову? Чи можна крутити ніс на вимову тих, хто чесно намагався вивчити цю мову, не задля Ющенка чи Забужко - а задля тієї Атлантиди, гени якої раптом відкриваються?

Завжди обороняла Забужко від її масових нападників, але тепер вони можуть бути втішені: вони разом на президентських виборах скажуть "Так" людині, що, як каже Забужко, не вміє підбирати кадри і т. д. і т. п. А які ще є зобовязання у Президента, як не ті, що називає Забужко як дріб'язок?

Ось приклад застою мислення! Ось приклад бездарної реалізації мрії, яка дуже нагадує постреволюційні 20-ті роки! Закритись у звихненій злобі з намальованим власноруч німбом - такий шлях вони пропонують у завтрашній день!

І якби ще мої друзі не говорили мені, як виступає Забужко за кордоном - вона безпардонно обпльовує Україну, називаючи її зневажливо "ця країна", "ця бездарна країна". Але напередодні виборів письменниця вирішила показати свій "скромний", але неприховано дидактичний патріотизм.

Але у відповідь я скажу їй - "ні". Україна, це правда, не вміє добре говорити українською мовою, і не буде вміти. Але це не трагедія. Головне, не перетворитись в малороса, який пишається своєю українськістю, але мало-мислячий, мало-бажаючий, завжди готовий змиритись з псевдоУкраїною, псевдодемократією, псевдомрією.

Прощай, Україно малоросів, прощайте, Забужко і Андрухович, які голосуватимуть тільки задля того, щоб насолити якомусь міфічно-роздмуханому кремлеві. Ваш час невблаганно добігає своє останнє коло. А я буду з тими, хто - хай через хащі, хай через помилки, хай через розчарування - але буде йти далі вперед, до іншої України.

Вузька ширка - широка ширінка

noreply@blogger.com (genya shram) — Sun, 27 Dec 2009 09:08:00 +0000

Поля, просто в точку! Фактично ми стаємо свідками, як Великий теоретик зради Ющенко стає практиком. Бог з ним, з цим документом, від якого тепер будуть всі сахатись. Щодня Ющенко їздить по Україні і сипле "аристократичні" перли, характеризуючи Юлю. Що він робить? Агітує за Януковича! (Не за себе ж, та до того ж він в будні - президент, а не кандидат :)). І багатьом саоїм прихильникам він вбив в голову, що Янукович - "наш президент)! Скільки вже вишитих сорочок Янукович привіз з Галичини?
Гендерна психологія, має рацію Поля. Жінку за зраду, навіть уявну, можна за коси тягати, а чоловік... Ну що зробиш - це створіння полігамне. Отож ура-патріоти співають "караоке": "Юля - ширка", а тим часом їх гуру спокійно черговий раз розстібає ширінку...
Врешті, не хочеться опускатись до залякувань, до клятв. Апокаліпсис політичного протистояння, як Карфаген, повинен бути зруйнований. Мені б не хотілось, щоб слово "зрада" залишалось в лексиконі наших політиків як жупел через рік, 5 чи 10. Ймовірно, тільки за Ющенком воно закріпиться в історії. Але краще - хай він вже залишається месією, своєрідним месією, каліфом на час.

вузька ширка?

noreply@blogger.com (polya samko) — Sat, 26 Dec 2009 21:41:00 +0000

І що? А де крики "Ширка! Ширка!". А де лавровінчання героя свободи слова, який оприлюднив договір "Янукович-Ющенко". Авжеж! То ж чиста фальшивка (певне, Юля вечорами бавиться). Хоча, звісно, неформальна домовленість - давно не новина. І це ще добре, якщо Ющенко, дійсно, собі виборює пост прем'єра (хоча навіщо він людині, яка публічно заявляє, ненавидить політику). Набагато абсурдніше, якщо він працює на ентузіазмі. Всупереч логіці, моралі, щодня псуючи повітря в інфо-просторі та нерви українців. Щастя, що скоро ця агонія закінчиться!!!

З перших уст 2

noreply@blogger.com (genya shram) — Thu, 10 Dec 2009 22:42:00 +0000

Сьогодні в Луцьку був Янукович. Синя хмара впала на центр міста. На трасі пробки. По периметру площі навколо пам'ятника Грушевського численні палатки і молоді люди з прапорами. Вони усміхаються. Кажуть, це психологічний захист. Два дні назад вони стояли з іншими прапорами, зустрічаючи Ющенка.
Людей-слухачів - мало. Ймовірно, їм також заплатили. Ведучий з надмірно артистичним акцентом представляє "лідера партії Ягуковича". Аплодисмнти і свист, але все це непереконливо.
А навколо - суєта суєт Люди біжать до транспорту, тягнуть сумки і дітей за руки, лише трохи дивуючись надміру синього та ряду усміхнених міліціонерів.
За рештою дійства спостерігала з вікна. Буквально через хвилин 15 молоді люди вже йшли до університету, недбадо скручуючи чужі прапори. У руках - сині пакети. Деякі перераховували гроші. Вони отримали прекрасний урок цинізму. А Янукович поїхав далі.
Так ми граємось у демократичні вибори. І так навчаємо молодь викидати з цінісних пріоритетів "громадянську позицію" на смітник. Доволі проблематичним постає питання: і що з нас таких буде?

З перших уст

noreply@blogger.com (genya shram) — Tue, 08 Dec 2009 22:36:00 +0000

Сьогодні телефонувала подруга з Луцька. Була вона на зустрічі з президентом. Як і очікувалось, запізнився він в університет на півтора години. Що не очікувалось - частина питань роздавалась заздалегідь з Секретаріата. Півтора години сиділи сивочолі професори і доценти, які залишили своїх студентів - навчальний процес просто зупинився. І для чого? Щоб президент їх (?) повчив, як не треба голосувати. Неважко здогадатись, за кого не можна ні за яких обставин. Хтось з аспірантів, як школяр, ставив хрестик, коли президент згадував "тимошенко" у зневажливому або ненависному тоні. Виявилось - за півгодинний виступ 47 "хрестиків"! Спеціально для цього і їздить він по Україні. А волиняків він учив особливо прискіпливо, позаяк на минулих виборах БЮТ був лідером їхніх симпатій.
От такий собі пастор - пастор зла. Диву даєшся. Йдеш по місту і звідусіль з бігбордів: "Ми зробили!" Хто се, хтосе "Ми"? З Тарасиком своїм удвох чи що? А от все, що "не зробили", то це така-сяка вона. Точно так колись говорила вихователька Саша у дитсадку про мого малого Костика. Мав він чисто президентський характер, поки не відстояв разів двадцять у кутку. А хто ж у куток поставить цього дядю?

Порву

noreply@blogger.com (genya shram) — Sat, 05 Dec 2009 23:47:00 +0000

У себе над офісним столиком повісила постер, де Юля з Тигрюлею і надписом "Порву за Україну!" Спостерігаю за обличчями. Дехто насторожений, дехто ображено закопилює губку, по-моєму, на перерві у моїй компанії людей трохи поменшало. Але багато хто, побачивши Юлю, усміхається. Навіть не її симпатики. А таки добре, що наша Юля має почуття гумору. Оті чоловіки - надувають щоки, показують свій дутий месіанізм, ура-патріотизм... А тут - просто і весело: "Порву за Україну". До речі, бачила, як ішли хлопчаки на тренування з постером Юлі і вигукували, хто гучніш, "Порву за Україну".
Правда, є у Юлі один конкурент-гуморист, який "Пісеньку про зайців" співає. Втім, він у всьому непевний, і з національністю, каже, йому не пощастило, по-моєму, зі статтю також...
Емблеми тваринок поступово все більше прилипають до іпостасей кандидатів: їх легко впізнати лише за нагадування - кролик, ведмідь, свиня, тигриця...

Пом'янімо!

noreply@blogger.com (genya shram) — Sat, 28 Nov 2009 14:09:00 +0000

На перехресті вибору

noreply@blogger.com (genya shram) — Fri, 27 Nov 2009 16:32:00 +0000

Подарунків особливих день народження ЮВТ не приніс. Але все рівно у нашому товаристві ми випили гарного коньяку за її здоров'я. А здоров'я їй ой як потрібне. Попереду ще треба витримати скільки ударів, скільки наклепів і звинувачень.
А на відкриту підтримку українці щось не дуже розщедрюються. Я розумію. Виграє вибори Юля - і її прихильникам треба буде нести відповідальність за всі її кроки наступні 8 років. І закиди премудрих фізіономій: ми ж казали, а ви... А можна було би відсидітись, голосно сміятись над усіма промахами Януковича і показувати "чисті руки". Але... НЕ хочу повернення в допомаранчеву Україну. Бути на вершині владної піраміди - значить бути у фокусі мільйонів очей, і очікувати на овації нема чого. Он як рейтинг Обами падає. Прикро, що зараз чути звідусіль про опитування, гадання на кавовій гущі і просто анекдоти щодо "меншого чи більшого зла". Якщо так підходити, значить приректи себе на низьке самоусвідомлення, жалі, голосіння і... невдачі. Президент - є президент, він просто повинен виконувати свої функції, складні, до речі. Але якщо ми його вже спочатку маркуємо Злом... Насправді Президент ще і психолог.
За Ющенка ми мали би бути всі дуже серйозними, виправляти історію в поті лиця, як ленінці на суботнику. За Януковича - пануватиме банальність, відчуження, якась зеківська радість шлунконабивання. За Юлі - буде повільно прищеплюватись ген успішності, віри в свої сили, і ми нарешті почнемо рухатись не задом наперед.
І довго ти стоятимеш на перехресті і чухатимеш потилицю?

"дивлюсь в тебе, як в дзеркало..."

noreply@blogger.com (polya samko) — Wed, 25 Nov 2009 18:13:00 +0000

Ніколи не підтримувала позиції: "там, у владі, - всі бовдури (злодії, брехуни тощо...)". Хіба в дитинстві, коли ще слухалась батька:). Не те щоб я вірила, що можновладці бувають "чистими", або воліла закривати на їхні помилки очі. Просто, по-перше, святі - тільки на іконах (хоча і тут Романови пробралися), по-друге, злочини не є такими, поки їх не доведуть в суді, а доти це лише чутки. І головне, хоч і трохи банальне, які ми - такі і вони...

Є в нашому нерозбалованому національними осередками місті така організація - "Союз Українок", яку очолює пані зі Львова. Прекрасно співає, майстриня з вишиванок, Україну любить страшно!!! На Майдані була... Через пару років влаштувалась на роботу у штаб ПР, і не просто так, а першим помічником голови, який всі виступи або починав, або закінчував випадами щодо української мови та інших ніби дорогих серцю союзянки цінностей. А вона продовжувала агітувати і запрошувати на роботу до її шефа (колабористи часто так роблять, щоб самим не сумно було:)) Можливо, щось і щеміло в серці нашої героїні, бо вона недавно влаштувалась на роботу в штаб інший - Нашої України! Хоча найбільш вірогідно, що особливої зміни в координатах не відбулося і різниці вона не відчула. Суть навіть не в назвах та кольорах партій (хоча їхня діаметральність ніби додає певної драматичності), суть у тому, що, як на мене, аморальність наскрізна. Ми показуємо пальцем на Герман, Луценка, Лазаренка..... А всі вони туточки, сусідами "працюють", такі самі як ми, а, може, ми самі? ;)

Але ж кепкувати, критикувати, а часом люто ненавидіти зручніше екранних політиків. Може, це і корисно для психічного здоров'я. Ех, не легка доля політиків! :)

Помаранчеві стрічки від Юлі

noreply@blogger.com (genya shram) — Tue, 24 Nov 2009 22:45:00 +0000

Кожного дня злива звинувачень з боку Ющенка в бік Тимошенко наростає. На диво зросла його працездатність. Він готовий безкінечно повторювати, як закляття: вона - катастрофа, вона - Сатана, робіть, що хочте, але тільки знищіть її. Це головне, задля чого Ющенко почав грати у гру під назвою "Вибори". Це абсолютно звіряча ненависть, від якої просто немає спасу. Навіть нема сенсу запитувати, чи розуміє він, що якби не Юля - Ющенко НІКОЛИ не виграв би вибори 2004 р. Скільки енергії внесла вона у передвиборчу кампанію майданівської доби! Це ж вона навчала нас робити помаранчеві стрічки і зав'язувати їх скрізь, утверджуючи новий час. Я памятаю це добре. У нашому місті (тотально синьому) і досі ще можна знайти дерева, на гілках яких чудом збереглись ці помаранчеві стрічки. І ось - час розплати настав?

Єдине, що тішить: ненависть Ющенка може сприяти росту рейтингу Юлі. Всі ті, хто дав оцінку так званій роботі Ющенка - а був він перед нами 5 років, як на долоні - знають, чого він вартий. І прислухаються до його остервенілих закликів за принципом "навпаки".

І поміж ті ющенківські верески, що нагадують згуки раненого звіра в інтернет-новинах, раптом знаходиш світло і тепло людини, здатної на любов. Прочитала інтерв'ю Ніни Матвієнко, яка давно стала символом України без ніяких виборів і голосуань. Як просто і ясно говорить вона про Юлю! І як ми відвикли від дружелюбності і мудрості у спілкуванні, якщо це стосується політиків. За ці 5 років ми багато чого розучились, і тепер треба вчитись елементарним речам заново. Для початку навчимось не називати сміх "хіхіканням"... А потім, дасть бог, навчимось усміхатись і самі.

Цілодобові дебати

noreply@blogger.com (genya shram) — Mon, 23 Nov 2009 22:54:00 +0000

Температура виборів починає зростати. З ранку до ночі... І дебати перетворюються на азартну гру.

З'явилась така собі соціальна мережа "Politiko". Зібрала вона переважно фанатів Свободи і ВАЮ. У відкритому голосуванні Тягнибок у колосальному відриві. Але час від часу я туди заходжу і вже починаю орієнтуватись у табуні, який перебігає з блогу на блог. Але, на жаль, прихильників Юлі нарахувала зовсім мало. То ж не дивно, що їх там дружно клюють.

Серед місцевих гуру там користується повагою досить толерантна доцент з Києва. Вона виступає з закликами культури спілкування. І таке враження, що до неї прислухаються, що неочікувано. Але мене здивувало інше: як люди можуть не вилазити з полемік по 10 годин в день? Без перебільшення. Наскільки можна бути політично стурбованим? Я легко заводжусь, але там - справжні монстри.

Мораль така: несправедливо буде, якщо соціальну мережу "Politiko" приватизують всерйоз і недовго і вона буде однокольорова. Де наші амазонки? Пора штурмувати цю цитадель!

Майданівське

noreply@blogger.com (genya shram) — Sun, 22 Nov 2009 20:55:00 +0000

Майдан - це краще, що було в моєму житті. І чого тепер так багато соромляться, каються, показують себе розумнішими, бо вони, бач, у кущах просиділи, порахувавши на калькуляторі, що Ющенко - лох? І правда лох. Але хіба у нас тоді був інший вибір?
...це краще, що було в моєму житті.
Але навіть майданівське братство/сестринство не склалось. Ковдру розтягують на лоскутки. По пустому Майдані ходить баба Параска. Лжепророк маніпулює цифрами. Юля віртуально присутня тільки на сайті. А ми... Що ми?
Дзень! За нашу і вашу свободу! За Юлю. За те, щоб ми знову відчули певність: разом нас багато!..

Мої 5 коп.

noreply@blogger.com (polya samko) — Sat, 21 Nov 2009 16:46:00 +0000

... Дивний Саакашвілі - образили то по-суті його, а він все верещить у Шустера, що образитись маємо ми. Насправді, все якось пішло зразу не так. Ну чого було Ющенкові запрошувати "друзяку", якщо сам у день приїзду поїхав на футбол? Чого їхав на футбол, якщо всі знають, що він нефартовий? Ну чого Путіну здумалось нервово жартувати? І чому завжди за чоловіків має розгрібати Юля?

Для чого взагалі всі ці концерти? Хоче Ющенко "войнушки" з Росією? Ну то не кричав би на всіх кутах, що армія недієздатна. Хоче зібрати в день саміту РНБО (невже так злякався приїзду Путіна???) – задовольнився б Турчиновим. Ну ж зайнята Юля! - „зраджує”)))! Самій шкода, що впадаю у такий нахабний тон, але здається ми вже всі стаємо інфікованими зневагою. Скоріше б ця політична агонія закінчилася. Мені здається, головним є те, що Україна показує здатність до дипломатії по-дорослому. Не писульками перекидатися - вести діалоги, будувати плани, ставати партнером, а не вічним відкавкувачем. На жаль, весь той крик не дає обивателю на цьому зосередитись. Але крапля за краплею - і ми в себе повіримо!)

Пустощі Путіна

noreply@blogger.com (genya shram) — Fri, 20 Nov 2009 15:22:00 +0000

О, каже Поля, блогери просипаються. Знаєте, яка сьогодні буде головна тема? А-я-я-й, Юля підсміювалась над жартами Путіна про президента.

- Так він ніби не над нашим президентом?.

- Яке це має значення. Бачите, вона посміла УСМІХАТИСЬ!

- Ага, коли в країні оголошений п'ятирічний траур.

- І, звісно, це найважливіша тема, найважливіші результати Ялти!

- І треба було їй жартувати у відповідь, адже вже досвід був...

- Облиш. Хай хоч Вона побуде людиною, з щирою реакцією, дотепами, навіть якщо вони часом невпопад. Ти хочеш, щоб Юля перетворилась на Царівну-несміяну? До біса той надуманий етикет. Ти можеш пояснити, про що думав Ющенко, коли запрошував Міху в той же день, коли в Україну приїжджає для важливих перемовин Путін?

- Чому ж не можу, тактичний хід, провокація, навіть кажуть, вдала провокація.

- А чому лише зрідка пишуть про етичний бік цієї справи? Це по-державницьки, це морально - запрошувати в Україну без найменшої потреби кума, щоб зіткнути лобами президентів держав, які щойно воювали, і досі у стані "холодної" війни? Отримувати демонстративно орден за зброю, якою вбивали росіян? Це нормально? "Гість" у нас, - читала? - некоректний. І це, мовляв, культура Росії. А з українською культурою президента все в порядку?

- Про що ти говориш! Українська логіка проста: те, що дозволено мужику (та ще і "тому, що патріот"), "бабі" зась ("зрадниці, такій-сякій")! Іч...

- Коли я читаю оце "йорзання" доморощених гумористів, які перемивають кісточки Юлі, то відчуваю себе "віником". Бо це мені, тобі, всім нам кажуть: Ану, в кут, там твоє місце, і чекай, коли пригодишся.

- Та ну тебе, в мене й віника вже давно нема.

- Так це в тебе, а наші мужики - орангутанги, вони з печери ще не вилізли. Довести? Скільки разів, я не кажу - на всю країну, а за кордоном, в інтерв'ю, на прес-конференціях, просто газетних статтях Ющенко відверто "поливав" Юлю. Ти бачила переполох в СМІ, дружнє обурення блогерів? Чорта з два!

- Треба було би повибирати ці матеріали, скласти стосами і тицьнути в них носом наших писак-"полютерів", як сліпих котів.

- Оце вже зайве! Буду я для бабофобів старатись! Та й намарно. Хто має очі, той побачить.

Ющенко як "кефірний" неоленініст

noreply@blogger.com (genya shram) — Thu, 19 Nov 2009 10:50:00 +0000

Ах, обмануть меня нетрудно,

я сам обманываться рад...

Чесно кажучи, Ющенко мене вже давно не дивує. Після встановленого діагнозу маємо тенденції, які підтверджують очікувану деградацію. Значно більше мене дивує певний сегмент серед "кефірного" проценту його прихильників. Нібито є підстави для адекватності, кому Бог дав освіту, кому досвід, кому патріотизм, а декому навіть все це разом, але... Ніби їм пороблено щось, бо світ вони бачать під дуже специфічним кутом.

Загалом "месія" Ющенко багато в чому ленініст, а відтак і стратегії він повторює комуняцькі.

Вам здається це абсурдним? Подумаймо:

- ворог зовнішній (Росія) - спосіб мобілізувати внутрішній ресурс;

- ворог внутрішній (дуже довгий перерахунок від леді Ю., який включає абсолютну більшість оточення Ющенка часів Помаранчевої революції - різниця тільки в тому, що до фізичних репресій не дійшов, але риторика на кшталт "зрада" і "зрадники", "вбивці" і "педофіли" - цілком відповідає гучним процесам 30- і 50-х років);

- замість гнітючого пріоритету "класового" з'являється пріоритет "національного" (лиш би не загальнолюдське!);

- помпезне вшанування жертв "революції" та її героїв з відкриттям численних пам'ятників, використання кіно (якого просто зараз практично не існує) та театру (вистави про голодомор у напівпустих залах ідуть мало не по всіх театрах, як колись йшли "про революцію");

- знищення пам'ятників попередньої системи.

Але самовеличання себе "демократом" та брак дієвих методів тоталітаризму призвели до того, що неоленінська ідеологія дає "кефірний" результат. Зате за "месією" ще волочаться натовпи "незрящих" і уповають на чудо. І ця так би мовити "підтримка" спонукає Ющенка до іншої поведінки. Перетворення почалось: спочатку волюнтаризм, який прихильники навіть одобрили; далі авторитаризм, до якого його вони просто підштовхують, а далі... Розумію, що це "антиутопія, але в гіршому випадку вимальовується такий сценарій: частинка "нео" відпадає, як "ніс" з пам'ятника Леніна у Києві. І тоді... Не треба нагадувати історію?