ДНЕПРОПЕТРОВСКАЯ НЕДВИЖИМОСТЬ

2016-06-15T06:59:00.001-07:00

#сдамДнепропетровскПолДомаОтечественная

Сдам пол дом Отечественная

Днепропетровск, Амур-Нижнеднепровский

р-н ул. Береговая начальных номеров рядом с ост 25 маршрутки "Водники. Дом в нормальном состоянии, в доме 3 комнаты - зал, спальня и детская, спальня и детская - комнаты раздельные, мебель, туалет, ванная, МПстеклопакеты, место для авто, все необходимое рядом ост, магазины 2000гр +счетчики 0935458459

2016-06-15T06:49:00.002-07:00

Сдам дом Отечественная
Днепропетровск, Амур-Нижнеднепровский

р-н АТБ в доме 2 комнаты -смежные, кухня, туалет ванная, мебель, подогрев пола, МПО, дом утеплен. два отопительных котла электро и газовый, пользоваться можно любым, рядом остановка маршрутки, магазины, школы. 2000гр + счетчики 0935458459

2016-06-15T06:42:00.002-07:00

Сдам 2 комнатную квартиру Левобережный
Днепропетровсс, Амур-Нижнеднепровский
р-н Ясеня, комнаты раздельные, в квартире необходимая мебель, холодильник, ТВ, бойлер, БЕЗ стиральной машинки, бронированная дверь, рядом магазины, рынок, остановки городского транспорта и маршрутки. Цена 3000+
0935458459

2016-01-05T10:58:00.002-08:00

Приобретение имущества в браке не означает, что оно является общей совместной собственностью супругов

Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 16 декабря 2015 года рассмотрел дело № 6-2641цс15 о разделе имущества супругов.

При рассмотрении была подтверждена правовая позиция относительно неприменения презумпции права общей совместной собственности супругов на имущество, приобретенное в браке.

Статьей 60 СК определено, что имущество, приобретенное супругами за время брака, принадлежит жене и мужу на праве общей совместной собственности независимо от того, что один из них не имел по уважительной причине (обучение, ведение домашнего хозяйства, уход за детьми, болезнь и т.п.) самостоятельного заработка (дохода). В соответствии с пунктом 3 части первой статьи 57 СК личной частной собственностью жены, мужа является имущество, приобретенное ею, им за время брака, но за средства, которые принадлежали ей (ему) лично.

Итак, принадлежность имущества к общей совместной собственности супругов определяется не только фактом приобретения его во время брака, но и совместным участием супругов средствами или трудом в приобретении имущества. Применяя норму статьи 60 СК и признавая право общей совместной собственности супругов на имущество, суд должен установить не только факт приобретения имущества во время брака, но и тот факт, что источником его получения были общие совместные средства или совместная работа супругов.

То есть, статус общей совместной собственности определяется по следующим критериям:

1) время приобретения имущества;

2) средства, за которые такое имущество было приобретено (источник приобретения).

Норма статьи 60 СК считается примененной правильно, если приобретение имущества соответствует этим факторам. В связи с изложенным в случае приобретения имущества хотя и в период брака, но на личные средства одного из супругов, это имущество не может считаться объектом общей совместной собственности супругов, а является личной частной собственностью того из супругов, за личные средства которого оно приобретено.

Поэтому сам по себе факт приобретения спорного имущества в период брака не является безусловным основанием для отнесения такого имущества к объектам права общей совместной собственности супругов.

В заявлении о пересмотре дела ВСУ супруг-ответчик ссылался на вывод Суда по делу № 6-79цс13, согласно которому, признавая право общей совместной собственности супругов на имущество, суд должен установить не только факт приобретения имущества во время брака, но и тот факт, что источником его получения являются общие совместные средства или совместный труд супругов. Только в случае установления этих фактов норма статьи 60 СК считается примененной правильно.

Все решения судов Вы можете легко найти в Системе анализа судебных решений VERDICTUM, созданной для аналитической работы с многомиллионным массивом судебных решений. Если Вы еще не пользуетесь системой, закажите тестовый доступ или приобретите VERDICTUM.

2016-01-01T09:55:00.001-08:00

РЕАЛЬНЫЙ ЗАРАБОТОК С ВЫПЛАТОЙ

Wmmail.ru куча работы и только положительные отзовы. Как зарабатывать в wmmail.ru
Если Вы еще не работаете в почтовике wmmail.ru (вммаил) или Ваш доход на wmmail не превышает 10 центов в день, то сегодня поговорим как это исправлять.

Виды заработка в wmmail.ru:
чтения писем,

серфинг сайтов,

выполнение заданий.

Реферальная система в wmmail.ru: 5 уровней (10%, 5%, 2%,1%, 1%).

Биржи в wmmail.ru: рефералов, кредитов.
Выплата на WebMoney.
Минималка в wmmail.ru: 0.10 $ (10 центов).

Выполнение оплачиваемых заданий в wmmail.ru.

В wmmail.ru возможность заработать на заданиях практически безграничны: в системе более 1 тыс. активных заданий. Ваша первоочередная задача на wmmail.ru – сформировать свою базу из многоразовых заданий, которые Вы будете выполнять каждый день. Чтобы каждый раз не искать понравившееся многоразовое задание, добавляйте его в «Избранное». Почти все задания на wmmail из раздела «Клики» являются многоразовыми, также их можно найти в разделах «Постинг в форум» и «Постинг в блоги». В разделе «Рег. без активности» задания подороже, но они в большинстве случаев одноразовые. Самые дорогие задания в wmmail.ru находятся в разделе «Рег. с активностью», но чтоб получить за них оплату придется поработать, просто так деньги платить никто не будет. Перед началом работы ознакомьтесь с условием задания и тем что именно надо подать в отчет, нажимайте кнопку " начать выполнять задание", и сразу после этого кнопку "Подтвердить выполнения задание"
выполняя задание копируйте все ссылочку и вставляйте в отчет - (окошечко которое появиться ) после нвжатия кнопки "Подтвердить выполнения задание". Когда задание будет выполненно, отсылайте отчет.
Когда у Вас на Wmmail в «Избранном» наберется своя база из 50 проверенных многоразовых заданий, Вы вполне можете

за час работы на Wmmail набрать более 1 $.
Серфинг сайтов и чтение писем в wmmail.ru.

Сразу после регистрации в wmmail.ru Вам будут доступны для чтения около 20 писем, в последующие дни количество присылаемых писем не будет превышать10 штук. Чем больше и чаще их будете читать, тем больше Вам их пришлют. Как бы Вы не зарабатывали на Wmmail, письма надо читать (это займет несколько минут),ведь Wmmail.ru как никак все таки почтовик! Сайты в серфинге появляются в начале каждого часа. Серфинг на wmmail оплачивается как в WMZ($)

Если вам нужный стабильный и надежный заработок то регистрируйтесь по ссылочке

http://www.wmmail.ru/index.php?cf=reg-newr&ref=kadosh

после регистрации вас ждет приятный БОНУС, который при желании вы сразу можете вывести на свой кошелек.

2015-12-03T14:06:00.001-08:00

В мире существует масса схем того как работают мошенники. Для того чтобы не стать жертвой "разводы" надо знать их методы , думаю на этом сайте можно найти ответы на некоторые вопросы с этим связанные
https://ksivi.cc

2015-11-06T13:28:00.005-08:00

о признании договора дарения недействительным

Сам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и разъяснения нотариусом существа договора не может быть основанием для отказа в удовлетворении иска о признании этого договора недействительным
Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 21 октября 2015 года № 6-202цс15 рассмотрел дело о признании договора дарения недействительным и о восстановлении права собственности на квартиру.
Суд сформулировал следующую правовую позицию. Исходя из содержания статей 203, 717 Гражданского кодекса, договор дарения считается заключенным, если стороны имеют полное представление не только о предмете договора, но и достигли согласия по всем его существенным условиям. Договор, устанавливающий обязанность одаряемого совершить в пользу дарителя любое действие имущественного или неимущественного характера, не является договором дарения, правовой целью которого является передача собственником своего имущества в собственность другого лица без получения взаимного вознаграждения.
Если лицо, совершившее сделку, ошиблось относительно обстоятельств, которые имеют существенное значение, такая сделка может быть признана судом недействительной. Существенное значение имеет заблуждение относительно природы сделки, прав и обязанностей сторон, таких свойств и качеств вещи, которые значительно снижают ее ценность или возможность использования по целевому назначению. Ошибка относительно мотивов сделки не имеет существенного значения, кроме случаев, установленных законом (часть первая статьи 229 ГК).
Сам по себе факт прочтения сторонами текста оспариваемого договора дарения и разъяснения нотариусом существа договора не может быть основанием для отказа в удовлетворении иска о признании этого договора недействительным.

Решая вопрос о наличии или отсутствии ошибки - неправильного восприятия истцом фактических обстоятельств сделки, что повлияло на волеизъявление лица при заключении договора дарения вместо договора пожизненного содержания, суду необходимо установить: возраст истца, его состояние здоровья и необходимость в связи с этим в уходе и посторонней помощи; наличие у истца спорного жилья как единственного; отсутствие фактической передачи спорного недвижимого имущества по оспариваемому договору дарения дарителем одаряемому и продолжение истцом проживать в спорной квартире после заключения договора дарения, и тому подобное.

Только в случае установления этих обстоятельств нормы части первой статьи 229 и статей 203 и 717 ГК в совокупности считаются правильно примененными.

2015-11-05T00:57:00.000-08:00

Как не попасться на крючок, или как надувают иностранцев в Европе.

Сперва вкратце (для тех, кто любит быстро и по делу): вы совершили покупку и хотите расплатиться картой. Вам протягивают терминал. На терминале видна сумма в евро. Вы вставляете карту, вводите ПИН. Терминал соединяется с банком, после чего на экране высвечивается некая сумма в гривнах или долларах, а ниже две кнопки: "ОK" и "EUR". Так вот, если терминал все еще в ваших руках, всегда нажимайте "EUR"! Ниже объясним почему, пока что просто поверьте, что это сэкономит вам от 3 до 10 процентов стоимости покупки.
Бывает так, что продавец сразу же забирает терминал обратно. В таком случае имеет смысл сказать ему: "In euro, please". После оплаты проверьте еще раз копию квитанции об оплате картой: сумма на ней должна быть именно в евро.
Теперь длинно и обстоятельно:
У многих из нас есть уверенность, что если ты оплачиваешь картой покупку на 100 грн, то с карты будет списано ровно 100 грн, и не копейкой больше. Вообще говоря, это так. Сама идея пластиковых карт подразумевает, что владелец карты не должен переплачивать за свои покупки, иначе все только наличкой бы и пользовались.
Постойте, а как же зарабатывают банки, Виза и Мастеркард? А зарабатывают они, в основном, на продавце. С каждой операции по карте магазин или кафе примерно пару процентов платит за эквайринг, а с мелких сумм бывает и больше, если банк установил минимальный порог комиссии.
В общем, банки берут свою долю с продавцов, и вашему банку, конечно же, выгодно, чтобы вы везде расплачивались картой. Многие из них готовы даже делиться с нами своей комиссией в виде кэшбэка, миль и бонусов, лишь бы мы чаще платили через них, и реже напрямую - наличными.
Но рады ли продавцы такому положению дел? Конечно, нет! И кроме банального "карты не принимаем", они находят массу способов сократить потери денег, но избежать потери клиентов. Например:
— Принимать карты только тогда, когда сумма покупки выше какого-то определенного порога, скажем, в 5 или 10 евро.
— Принимать только местные карты, выпущенные внутри страны. Во многих странах сделано так, что через Визу и Мастеркард идут лишь международные транзакции, а местные платежи проводятся внутри страны, с меньшей комиссией, либо вообще без нее. Как следствие, торговой точке будет выгоднее, если с ней расплатятся именно местной картой, а не иностранной. Поэтому многие магазины и заправки в той же Португалии, например, или Голландии, принимают лишь местные карты, и это логично.
Но тут появляется новая тема как сделать иностранные карточки не просто выгодными, а супервыгодными: конвертация валюты на стороне банка-эквайера по заведомо завышенному курсу.
В чем трюк? Допустим, я оплачиваю в магазине чек на 100 евро. А счет у меня, например, в гривнах. Кто будет конвертировать эти 100 евро в гривны, чтобы списать их с моего счета? Обычно это делает мой банк. И я прекрасно знаю, сколько теряю на этом. Если я расплачусь, скажем, картой Приватбанка, то конвертация пройдет по их внутреннему курсу, то есть, с потерей примерно двух процентов относительно НБУ. Это многовато, поэтому можно, например, пользоваться счетами в евро, чтоб вообще избежать этой конверсии.
Но что если конверсия произойдет не в моем банке, а на стороне торговой точки, а точнее, ее банка-эквайера? Тогда обмен евро на гривны состоится по неизвестному мне курсу неизвестного мне банка. Как думаете, это выгодно? Конечно, нет! Потери на такой конвертации доходят до 10 (десяти!) процентов от суммы. Оно и не могло быть выгодно, вовсе не для этого они старались, не сэкономить нам нашу копеечку, а ровно наоборот, сравнительно честно ее присвоить. Я не встречал еще ни одного случая, когда мне предложили бы нормальный курс - везде потери от нескольких процентов до десяти и больше. Вывод: все это развод и профанация.
Грустно то, что сейчас эта технология буквально-таки завоевала Европу, и пользуются ею не только сувенирные лавки для туристов, а более чем серьезные компании: гипермаркеты, сети заправок, отелей, авиакомпании...
Я как-то вывел на откровенный разговор сотрудницу прокатной конторы, списавшей у меня 150 евро в гривнах. Ну типа карточка украинская, значит гривны. А то что счет у меня в евро, их это не касается. Спросили бы хоть. А то получилось, что списали они гривны по своему курсу, а Приватбанк потом эти гривны обратно в евро перевел, в итоге две конвертации, и минус десять евро ни за что ни про что. Ну я, естественно, давай с ней беседовать по душам, и в результате она призналась, что им (внимание!) руководство велело так делать всегда, даже не спрашивая клиентов.
Догадываетесь почему? А потому что банк-эквайер для этой конторы делает более выгодные условия по комиссии на те операции, что проводятся с конвертацией по курсу эквайера.
Подозреваю, что это касается чуть ли не всех контор, где принимаются банковские карты. Имея такие разные условия, у них велик соблазн сэкономить комиссию за счет клиента. Какие-то ему не поддаются, и честно проводят операции в евро. Какие-то без спроса конвертируют. А многие предлагают клиентам самим решать, все равно половина клиентов решает в пользу продавца по незнанию. Ну вы-то теперь знаете, правда?
Конкретные примеры? Пожалуйста!
Компанию Ryanair знаете? А обращали внимание, что как только вы вносите данные своей карты, стоимость билетов волшебным образом из евро превращается в доллары? Это как раз и есть такая конвертация. Они видят, что карта не европейская, вот и конвертируют сумму в баксы. Почему не в гривны? Почему именно в доллары? А не все ли равно? Смею предположить, что им вообще не важно во что конвертировать - главное, чтобы сама операция по конвертации состоялась, на ней Ryanair зарабатывает дополнительные 7%. И там надо умудриться еще эту галочку найти, чтобы именно в евро оплатить билеты. Мало кто находит.
Выводы:
Если вам в Европе во время оплаты карточкой предлагают вместо евро оплату в гривнах или долларах - смело отказывайтесь. Можете даже не перепроверять курсы, уверяю вас, каким бы жадным ваш банк не был, он все равно сконвертирует выгоднее в разы - экономия может оказаться до 10%!!!
Если вдруг вы в чеке увидите не евро, а что-то еще, то это повод для разбирательства. В случае крупной суммы (как было с теми 150 евро) я просто прошу отменить операцию, чтобы оплатить наличными. Они это легко могут сделать даже если она была одобрена. На мелкие чеки проще, конечно же, забить, но все равно обидно, особенно когда просил именно в евро сделать. Кому-то я говорю ай-яй-яй, а где-то просто ухожу: молча, но без чаевых.
Даже если вам списали как и положено, в евро, вы все равно, скорее всего, потеряете один-два процента на конвертации в вашем банке. Это уже не ужас-ужас, но тоже можно избежать: например, завести себе счет в евро либо узнать в вашем банке о наличии дополнительных возможностей/карт для таких оплат.

2015-10-27T03:37:00.000-07:00

Произвести для Вас мебель, выполненную по высоким стандартам качества. Собственное производство компании "ВекоНика" и отсутствие торговых площадей позволяют держать низкий уровень цен, а широкий спектр приемов при разработке мебели делает нашу мебель экономичной и дает возможность подстраивать проект индивидуально для каждого заказчика.

Производство основано в 1998 году, и, с тех пор, однажды обратившись, многие заказывают у нас вновь и рекомендуют близким и друзьям. Современное оборудование и материалы приносят высококлассные результаты. Если Вам нужно разработать и произвести грамотные и интересные решения меблировки вашего дома, офиса или торговой площади, то производитель мебели, в нашем лице готов Вам помочь!
http://zakazmebeli.com/

2014-02-25T12:19:00.000-08:00

НЕБЕСНА СОТНЯ
Список загиблих складений на основі даних, зібраних «Євромайданом SOS», МОЗ, МВС, медиками Майдану, журналістами Радіо Свобода та інших ЗМІ.

Список загиблих внаслідок подій на Грушевського

Вербицький Юрій, 50 років, активіст Євромайдану зі Львова. Його викрали 21 січня разом з активістом Ігорем Луценком з Олександрівської лікарні в Києві. Наступного дня в лісі біля Києва було виявлено тіло Юрія Вербицького, який помер від катувань на сильному морозі, його руки були зв’язані скотчем. В МВС заявили, що Юрій Вербицький помер «від переохолодження, а тілесні ушкодження, які він отримав, не пов’язані зі смертю».

Горошишин Максим, 25 років, з села Грушківка Кам’янського району Черкаської області. Максим отримав сильне отруєння газами на Грушевського, внаслідок чого почалася пневмонія. До лікарні ще потрапив у свідомості. Місяць боровся за життя, лежав у 17 лікарні Києва. Помер у ніч на 20 лютого.

Жизневський Михайло, 25 років, громадянин Білорусі, входив до самооборони Майдану. Загинув 22 січня під час подій на Грушевського від наскрізного вогнепального поранення в серце.

Калиняк Богдан, 52 роки, родом з Коломиї Івано-Франківської області. Працював слюсарем на заводі «Сільмаш», потім став приватним підприємцем. Допомагав Євромайдану грошима та товаром. 28 січня 2014 помер у шпиталі в Івано-Франківську. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Богдан Калиняк два місяці з маленькими перервами стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися. За словами мера, після того, як на Грушевського чоловіка полили крижаною водою з водомета, він захворів, запустив хворобу. При цьому брав на себе найважчі завдання: нічні чергування, допомагав пораненим.

Нігоян Сергій, один з охоронців Майдану, 20 років, родом з Дніпропетровської області. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни в Нагорному Карабаху. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами. Провчився два курси в Дніпродзержинському коледжі спортивного виховання. Загинув 22 січня 2014 року від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на Грушевського.

Сеник Роман, 45 років, родом з Яворівщини Львівської області, помер у київській лікарні. Його тяжко поранили 22 січня на Грушевського. У нього було важке поранення в легені, переніс кілька операцій, довелося ампутувати руку, кілька діб лікарі боролися за життя Романа.

Загиблі внаслідок бійні та відстрілу снайперами, влаштованих силовиками 18-20 лютого

Арутюнян Георгій, 53 роки, з Рівного, вірменин, громадянин Грузії, отримав вид на проживання в Україні, активіст ВО «Свобода». 20 лютого 2014 року був убитий пострілом снайпера біля Монумента Незалежності у Києві. Має трьох дочок. Найменшій дочці від другого шлюбу ¬лише три роки. У 2012 році його дружина померла в Рівному, відтак тепер трьохлітня Ашхен Арутюнян Ашхен (2010 р. н.) залишилася круглою сиротою.

Байдовський Сергій, 23 роки, з Волині. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Працівник магістральних нафтопроводів «Дружба». Жив у Луцьку, любив своє місто, понад усе любив рідну Україну. Одна із останніх цитат на його сторінці в соціальній мережі слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого. Був похований в селі Менчичі Іваницівського району Волинської області. В останню дорогу його проводжало 20 тисяч населення міста Луцька та весь рідний Нововолинськ.

Бльок Іван, (або Тур це прізвище його дружини,але так його теж називали ), 40 років. Жив у місті Городок Львівської області. Приватний підприємець. Його побратими розповідають, що Іван кожного разу їхав до Києва тоді, коли була найбільша небезпека. Уперше вирушив після того, як «беркутівці» напали на студентів у ніч проти 30 листопада, потім після 11 грудня й в інші найнебезпечніші періоди. Коли 18 лютого знову почали вбивати, сів з друзями на бус і поїхав на Майдан. 20 лютого вранці на Інститутській він загинув від кулі снайпера.

Бондарєв Сергій, 32 роки, з Краматорська Донецької області, останні роки жив і працював в Києві, програміст GlobalLogic. Загинув під час першого штурму від чотирьох кульових поранень біля Будинку профспілок 18 лютого.

Бондарчук Сергій, 52 роки, зі Старокостянтинова Хмельницької області. Викладав фізику в Старокостянтинівській гімназії. Помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. З 2009 року голова Старокостянтинівської міської організації ВО «Свобода». Загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській.

Брезденюк Валерій, 50 років, м. Жмеринка Вінницької області, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року.

Вайда Богдан, 48 років, з села Летня Дрогобицького раqону, Львівська область. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: «Люба, тут справжня війна! Стріляють...», – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці. «Він віддав життя за мене, за кожного з нас, за те, щоб ми були вільними людьми», — сказав отець Олексій Дем'яновський на прощанні з Богданом Вайдою.

Войтович Назар, 17 років, з села Травневе Збаразького району, Тернопільська область. Студент-третьокурсник Кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. Хлопець навчався на третьому курсі відділення дизайну, обожнював живопис. Усі роботи Назара мали український дух, на малюнках зображав калину, тризуб чи козаків. Ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного Майдану. Та в останню хвилину щось змінилось, і Назар вирішив їхати на Майдан особисто. «Останній раз, коли його чули, це було близько сьомої вечора, і він дуже спішив на автобус. Дуже спішив з гуртожитку. Йому нетерпілось поїхати до Києва, навіть підготував колишню каску…. Ми його ніколи не забудемо», – розповідає одногрупниця. Назар поїхав до Києва вночі 19 лютого, а вже наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї. Він у батьків єдиний.

Голоднюк Устим, 19 років, зі Збаража Тернопільської області. Учасник самооборони, стрілець сотні «Свободи», волонтер «Демократичного Альянсу». Був захисником Майдану з листопада 2013 року. 30 листопада «Беркут» побив його, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Тільки-но зажило, то знову поїхав на Майдан. 20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав вогнепальне поранення зі снайперської гвинтівки, допомагаючи забирати загиблих біля верхнього виходу станцїї метро «Хрещатик». Куля снайпера влучила у праве око. Коли його доправили у готель «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю. О 9 ранку 20 лютого Устим домовився зустрітися з батьком об 11, але не дожив. Опізнаючи сина, батько Володимир Голоднюк, колишній міліціонер, сказав: «Я не знаю, чи має Янукович стояти переді мною на колінах, але я знаю точно, що він має сидіти перед міжнародним трибуналом за те, що він зробив з моєю країною та з мохм сином».

Городнюк Іван, 29 років, з Березного Рівненської області. 19 лютого Іван повернувся додому з Майдану, під час штурму «беркутівцями» його облили водою з водометів і побили. Звернувся до лікарів, почав лікуватися. Але вночі серце молодого чоловіка не витримало і зупинилося. Його ховало все Березне. Він активно займався громадською діяльністю, захоплювався музикою та танцями.

Гриневич Едуард, 28 років, родом з села Деревки Любешівського району, Волинська область. Громадський активіст, член партії ВО «Свобода», член «Волинської сотні». Едуард Гриневич зростав і виховувався у сім’ї без батька. Зі слів близьких, звик у житті досягати всього сам, був наполегливим і цілеспрямованим. Захоплювався інформаційними технологіями. Певний час працював в «Укртелекомі» міста Луцька. Потім вирішив розпочати власну справу. Був на Майдані тричі. Вважав це справою честі та гідності. Востаннє поїхав у Київ 16 лютого, а вже за чотири дні куля снайпера обірвала його життя. Хлопець залишив по собі щоденник.

Варениця Роман, 35 років, з Яворівського району Львівської області. Застрелений на вулиці Великій Житомирській, імовірно, тітушками.

Васильцов Віталій, 1977 р. н. Уродженець с. Гаврілівці, Хмельницької області, що мешкав у с. Жорнівка Києво-Святошинського району Київській області. Був застрелений на вулиці Великій Житомирській 18 лютого. Мав двох дітей.

Веремій В’ячеслав, не дожив три дні до свого 34-річчя, український журналіст, кореспондент газети «Вести». У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.Працював журналістом у «Газеті по-київськи», на сайті «Обозреватель», газеті «Сегодня». Він був одним із провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування.

19 січня 2014 року В’ячеслав отримав поранення лівого ока від світлошумової гранати. У ніч проти 19 лютого В'ячеслав разом із колегою їхали з роботи на таксі додому. На розі Володимирської та Великої Житомирської він помітив озброєних ті тушок у камуфляжі та масках і намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на автомобіль, почали його трощити, витягнули водія та пасажирів. Журналіста з криками «Кого снимал? Зачем снимал?» сильно побили, після чого вистрелили в груди та залишили стікати кров'ю. При цьому присутні на місці працівники міліції залишалися осторонь та не втручалися в події. У В’ячеслава залишилися дружина та син.

Гурик Роман, 19 років, з Івано-Франківська, студент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Романа. Загинув у Києві 20 лютого від кулі снайпера. Хлопця поховали в Меморіальному сквері по вулиці Мельника в Івано-Франківську, де розташовані могили січових стрільців та вояків УПА.Як повідомив ведучий івано-франківського Майдану Ростислав Микитюк, жителі міста пропонують назвати одну з вулиць обласного центру Прикарпаття на честь Романа Гурика. З такою ініціативою звернуться до міської ради.

Дворянець Антоніна, 62 роки. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській біля верхнього входу в метро «Хрещатик». У неї знайшли посвідчення ліквідатора чорнобильської катастрофи № 073155. Загинула від забиття кийками спецпризначенцями міліції.

Дзявульський Микола, 56 років, з Шепетівки. Вчитель географії та біології, член ВО «Свобода». Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громадсько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, керівник громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». Довгий час працював на викладацькій роботі вчителем географії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО «Свобода» Ігоря Сабія. Земляки говорять, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що в цей нелегкий час неможливо стояти осторонь від будь-яких подій.

Дідич Сергій, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО «Свобода», директор туристичного клубу «Золоте Руно». Загинув 18 лютого 2014 року.Сотник івано-франківської сотні на столичному Майдані. У Жовтневому палаці він відповідав за порядок на другому поверсі.Сергій Дідич більшу частину свого життя присв'ячував туристичному розвитку рідного краю. Його громадську організацію «Золоте Руно», яка займалася перш за все сплавами по Дністру, знають в усій Україні і за її межами.Він перший почав розробляти туристичні маршрути сплавів по рідному Дністру. Дністер, за планами Сергія, мав стати другим масштабним центром туристичного розвитку Івано-Франківщини. Будучи депутатом райради, їздив на стареньких «Жигулях» і завжди намагався допомагати людям. У загиблого - дорослий син та донька-школярка, батьки. Сергій із дружиною на Майдані був з початку грудня, Різдво відсвяткував на передовій.18 лютого 2014 граната розірвала йому сонну артерію на шиї.

Дигдалович Андрій, 40 років, з села Сокільники Пустомитівського району, Львівська область, 40 років. Вбитий 20 лютого від пострілу снайпера. Куля пройшла навиліт через бронежилет. Андрій Дигдалович був на Майдані три місяці. Ще у грудні був одним з перших, хто стримував натиск «Беркуту». Комендатура Майдану нагородила його «Орденом за оборону Майдану». Родич Андрія Ігор Менкуш розповів, що того було поранено на Грушевського: на одне око Андрій майже втратив зір. Проте довго не лікувався і повернувся до побратимів з афганської сотні. Наче передчуваючи біду, напередодні Андрій зателефонував до дружини і сказав: «Ти сильна, ти знаєш, що робити...» А загинув Андрій, рятуючи молодого хлопця.

Дмитрів Ігор, 30 років, з села Копанки Калуського району, Івано-Франківська область. Загинув 20 лютого від пострілу снайпера в легені. Нещодавно закінчив Одеську юридичну академію. Розлучений, дітей не мав. У Ігоря нещодавно помер батько, мати перебуває в Італії на заробітках. Ігор Дмитрів був членом Рожнятівської районної організації ВО «Свобода». Самотужки звів будинок у Копанках, проте жити у ньому — не довелося.

Жаловага Анатолій, 1980 р. н., з села ДубляниЖовківського району Львівської області. Загинув 20 лютого.

Зайків Яків, 73 роки, з Житомира. Народний депутат України 12(1) скликання від Народного руху, головний редактор журналу «Голос громадянина». 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від «Беркуту» на вул. Інститутській.

Захаров Володимир, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений вистрілом в голову.

Капінос Олександр, 29 років, фермер з Кременця, мав наречену, з якою зустрічався на Майдані. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти «мовного закону». Любив дуже працювати на землі, також організовував патріотичні табори для дітей і молоді, створив власну громадську організацію, був членом ВО «Свобода». На Майдан Сашко їздив періодично. «Було стільки скепсису щодо майбутнього Майдану: люди могли розійтися, його могли розігнати. Але Сашко казав був такий впевнений, що все буде, вірив тільки в добре», – розповідає його подруга Оксана Неживенко. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого Сашко був сильно поранений прицільний пострілом з рушниці, каже його друг Михайло Згар. За іншими свідченнями, у нього влучила граната біля Будинку профспілок.

Кемський Сергій, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для «Україснької правди». Загинув 20 лютого.

Ось що Сергій написав у своїй статті від 23 грудня 2013 під назвою «Чуєш, Майдане?»: «Майдан скандує «Банду геть!» і дійсно бажає, щоб теперішні керманичі звільнили крісла. Разом із тим, кожен погоджується, що ми тут зібрались не для того, аби обирати нового доброго царя.Вимога громади полягає в перетворенні держави з феодального батога на інструмент самоорганізації суспільства. Нам більше не потрібні пастухи – нам потрібні виконавці волі громади, які ефективно координуватимуть суспільні ресурси для досягнення спільних цілей. Майдан вимагає, щоб люди, наділені повноваженнями, дбали про громадські цінності, а не про сімейні».

Кіпіані Давід, 33 роки, громадянин Грузії. Був на Майдані три місяці. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМу з двома кульовими пораненнями в ніч проти 21 лютого. Помер у «швидкій». Залишився однорічний син. Його друзі кажуть, що українці дали їм надзвичайний приклад...

Кіщук Володимир, 1956 р.н., із села Димар Вишгородського району, Київська область. Загинув 18 лютого у Києві під час сутичок між мітингувальниками та «беркутівцями». Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів. «Він передзвонив з Майдану. Такий дуже щасливий був. Каже, я – на Майдані, відстоюю наші права», - розповідає його донька Тетяна Петрівська. На мітинг під парламент 18 лютого пішов без каски і без щита. «Поранення було в голову. Нам сказали, що вистріл був зверху. Десь зверху стріляв якийсь снайпер», - каже донька. Мав трьох доньок та двох онуків.

Корнеєв Анатолій, голова Рудської сільської ради в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області. 20 лютого вбив снайпер на Майдані. «Його не можна було втримати вдома, батько усім серцем рвався у Київ на Майдан. Говорив: «Як можна ховатися, коли там вбивають дітей…», - каже донька Дарина. «Уявляєте, у нього було близько 50 сортів лише однієї картоплі. А, якщо у Анатолія хтось брав саджанець, то той неодмінно приживався. Він дуже часто їздив на Майдан у Київ, возив туди картоплю, буряк, моркву та інші овочі, які сам вирощував. Не міг залишатися осторонь, не така він людина. Не був байдужим», - розповівгазеті «Є» колега Анатолія Корнєєва голова Княжпільської сільської ради Микола Брянгін.

Корчак Андрій, 49 років, був неодружений. Загинув 18 лютого під час сутичок на вул. Інститутській. «Беркутівці» йому проламали голову. На Майдані був ще з листопада. Завжди був на передових. Робив усе: і в Самообороні охороняв Майдан, і дрова рубав. Напередодні загибелі Корчак зателефонував до брата Юрія. Говорив, що відпочиває в наметі, але щось його всередині муляє — якесь нехороше передчуття, розповідає Юрій Корчак. Перед обідом 18 лютого Юрій востаннє розмовляв з братом. Той сказав, що на Інститутській на них наступає «Беркут». За дві години слухавку взяв медбрат. Сказав, що в Андрія розбита голова. Схоже на черепно-мозкову травму, і його не можуть реанімувати. Помер Андрій Корчак у столичній лікарні №17. Він походив із сім'ї колишніх репресованих. Працював на місцевих будівництвах. Після звільнення їздив на заробітки до Чехії. У нього залишилися 81-річна мати.

Костенко Ігор, 22 роки, студент географічного факультету Львівського університету, вчився за спеціальністю «Менеджмент організація», був одним з кращих студентів, родом з Тернопільщини, працював журналістом інтернет-видання «Спортаналітика». Хлопець був активним редактором української Вікіпедії, написав понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Був убитий в районі Жовтневого палацу вистрілами в голову та груди. За словами його друга Володимира, який переносив тіло Ігоря, його ноги були побиті «так, що їх можна було зав'язати на вузол».Загинув 20 лютого 2014 року.

Котляр Євген, 33 роки, з Харкова. Альпініст, природоохоронець, активіст екологічного руху «Зелений фронт», запам’ятався тим, що боровся за порятунок парка Горького в Харкові від вирубки, критикував діяльність Добкіна та Кернеса. Був вбитий 20 лютого, потрапив під кулі біля метро Хрещатик, біля верхнього виходу.

Коцюба Віталій, 31 рік, зі Львова. Народився в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Загинув 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення. Залишив дружину та двох малих дітей. Близький родич Віталія Володимира розповів zik.ua: «Коли загинув Віталій, то його дружина на той час поїхала в Польщу на заробітки, а дітей доглядала тітка Ірина. Самі розумієте, як жити молодій сім’ї в нашій державі без роботи… Треба якось собі раду давати. Ось Віталій і поїхав на Майдан, бо вже сили не мав терпіти знущання цієї клятої влади над народом. Першого разу все обійшлося. А другого – поплатився життям за мрію бачити молодих українців щасливими на рідній землі, а не рабами на закордонних заробітках. Віталій дуже любив своїх дітей, кохав дружину, хотів для них доброї долі».

Креман Іван, з Кременчука. Загинув 20 лютого на Інститутській. Прихильник ВО «Свобода».

Кульчицький Володимир, 64 роки, з Києва. Загинув 18 лютого. Поховали в селі Нові Петрівці. Куля пройшла на виліт в серце зі спини, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт. У нього був тільки шолом для захисту. Кулю з тіла витягнув син Ігор, коли батько впав на землю, розповів брат загиблого.
Максимов Дмитро, 19 років. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Він був надією для національної дефлімпійської збірної команди України по дзюдо, у Софії-2013. Від вибуху гранати йому відірвало руку. Хлопця хтось відвів у Будинок профспілок, де він помер від втрати крові. Його тіло декілька днів лежало в Михайлівському соборі.

Мельничук Володимир, 39 років. Приносив на Майдан теплі речі, їжу, у сутичках участі не брав, розповідають його друзі. Помер у 17-тій лікарні від вогнепальних поранень у шию 20 лютого. У чоловіка вистрелив снайпер. Чоловік не мав на собі жодної захисної амуніції і просто спостерігав за протистояннями під стінами Жовтневого палацу. Олена, знайома Володимира, розповіла: «Дуже гарний хлопець був, він у той день майданівців вивозив своєю машиною до лікарень. Він там стояв, до нього підійшла дружина, у цей момент в нього вистрелив снайпер». «Він був без захисту, без каски... не знаю, як... певно, цьому снайперу було зручно відстрелювати людей, які не захищені. Не вкладається в голові... такі люди пішли. Молодь», – розповідає знайомий Олександр.

Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року. На фото, прикріпленому на дверях під’їзду будинку, де жив Андрій, є припис, що загинув він, прикриваючи від кулі дівчину.

Мойсей Василь, 21 рік. Активіст Ківерцівської міської організації ВО «Свобода» Волинської області. Загинув 20 лютого від поранення в грудну клітку.Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Навчався в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна» (м. Луцьк) на 4-му курсі факультету соціальних комунікацій і реабілітації. На своїй сторінці у соціальній мережі, незадовго до смерті написав: «Краще вмерти вовком — ніж жити псом».

Наумов Володимир, 43 роки.Народивсь в с. Шевченки Добропільського району в день народження Шевченка. Знав Кобзар напам'ять. Працював водієм. В селі залишилась 85-річна мама, дружина та троє дітей. За позовом серця поїхав на своїй машині на Майдан. Його знайшли загиблим на Трухановому острові вранці 18 лютого. Мав на собі хусточку Самооборони Майдану. За версією міліції – самогубство. За іншою версією, неміліцейською: був викрадений і задушений.

Опанасюк Валерій, 42 роки, з Рівного. Загинув 20 лютого від снайперської кулі. Депутат Рівненської ради Олександр Лащук познайомився з Валерієм у рейсовій маршрутці, коли їхали на Київській Майдан:«Життєрадісний, розумний і дуже добрий чоловік. В майданівському наметі в Києві, де зупинялисярівняни, вінбував постійно, причому завжди у найскладніші часи протистояння. Його знало багато рівнян, які бували на Майдані. Цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось легко вбраний, завжди сам шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть в найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав». Коли на Грушевського були складнімоменти,вінказав, що треба там стояти, щоб не було мало людей, тому що «Беркут» почне атакувати. У нього залишилися дружина та четверо дітей, найменшому – два роки.

Павлюк Володимир, з Коломиї, вік біля 40 років. Загинув 20 лютого. Отримавчотирипоранення: три у ногу, одне у ліве око.

Пагор Дмитро, 21 рік. Загинув увечері в Хмельницькому біля будівлі СБУ, звідки була відкрита стрілянина. Був поранений у голову, невдовзі помер в лікарні. «У морзі нам сказали, що в ньогокульовепоранення, ніби то стрілялиіз автомата Калашникова, але кулі не показали. Дімазакривав собою дівчину, коли луналипостріли», – розповів дядько загиблого.

Пантєлєєв Іван, 32 роки, з Краматорська Донецької області, рок-музикант, автор пісень, гітарист гурту «Небо мінуса» http://vk.com/nebo_minusa. Іван мріяв про те, щоб його гурт та пісні стали відомими, доглядав за своєю 90-річною бабусею в селі в Донецькій області. На Майдан приїхав 10 грудня після того, як побачив, як «Беркут» побив студентів у ніч проти 30 листопада. «Він шкодував, що не поїхав раніше. Ваня говорив, що там образили людей, і він хоче допомогти їм, захистити. Тому й поїхав», – розповіла сестра Світлана. Другу, який мав їхати з ним до Києва, але не зміг, сказав на прощання: «Я відчуваю, що маю бути там». Приватбанк Пантелеева Людмила Ивановна 5168757224009979.

Паньків Микола-Олег, 39 років, з села Лапаївка Пустомитівського району Львівської області. Брав участь у блокуванні військових частин, щоб не допустити виїзд силовиків до Києва. «Востаннє він поїхав до Києва у вівторок ввечері. Я його просила: Сину не їдь! Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити моїдіти», – розповіла його матір. Помер від кулі снайпера в груди, 20 лютого. Це трапилось, коли він витягував мітингувальників, поранених та вбитих снайперами з передової. Без батька залишилось двоє неповнолітніх дітей.

Паращук Юрій, 48 років, мешкав Харкові. Загинув 20 лютого 2014 року на Майдані від снайперської кулі. Був на Майдані з 1 грудня 2013 року. Останнім часом був волонтером, намагаючись врятувати людей. Він не мав жодних захисних засобів, навіть шолома. Снайпер поцілив йому в потилицю під час відступу силовиків з барикад на вул. Інститутській, повідомив народний депутат Ігор Швайка.

Пасхалін Юрій, 30 років, з села Носачів Черкаської області. Закінчив школу у м. Сміла. Був і вихованцем Школи олімпійського резерву в Харкові, займався штангою. В останні роки проживав у Києві, працював на приватному підприємстві комірником. Похований у рідному селі. Залишився семирічний син. Отримав три вогнепальні поранення в спину 18 лютого й одне пневматичне поранення, першу допомогу було надано в Будинку профспілок. Після підпалу будинку його евакуйювали до 18-й лікарні на бульварі Шевченка, проте врятувати не вдалося. Юрій удень 18 лютого був на Майдані, потім пішов додому, але коли почув, що його розганяють, то повернувся й загинув.

Плеханов Олександр, 22 роки, студент архітектурного факультету КНУБіА, наступного дня мав отримати диплом бакалавра. Загинув 18 лютого.

Полянський Леонід, 38 років, з Києва, родом з Вінниччини. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні - тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон відбувся у Жмеринці, звідки родом.

Прохорський Василій, 33 роки. Допомагав ліками Майдану. 18 лютого був там і з того моменту не виходив на зв'язок, додому не повернувся, на роботу не вийшов. Друзі знайшли його речі біля Михайлівського собору. Тіло упізнали 22 лютого 2014 року. Був дуже сильно скалічений, зуби вибиті.
Саєнко Андрій, 51 рік, з Фастова Київської області. Належав до Самооборони Майдану. Загинув 20 лютого.

Саєнко Андрій, 1962 р.н., з Фастова Київської області.

Сердюк Ігор, 40 або 44 роки, з Кременчуга, підприємець, займався ремонтами. До Києва їздив з перших днів протестів, вступив до Самооборони, був знаменоносцем 9 сотні. Майже два місяці пробув на Майдані, повертався тільки час від часу додому, щоб побачитися з дружиною та донькою, розповів активіст кременчуцького «Майдану» Сергій Полюхович. Сердюку Ігорю вистрелили з обрізу в обличчя. 18 лютого він будував барикаду, коли на нього напали тітушки та «беркутівці», повідомив Сергій Полюхович. Друзі просять усіх, хто може мати відео-, фото- подій на перехресті Кріпосного провулку та Інститутської 18 лютого, допомогти з’ясувати, як саме його вбили, kosovann@gmail.com.

Сміленко Віктор, 1961 р.н., з села Борисівка Бобринецького району, Кіровоградська область. Загинув 20 лютого.

Смолинський Віталій, село Фурманівка Уманського району. Загинув 20 лютого. Він жив та працював у Києві. Віталій, стоячи на передовій, захищав майбутнє своїх двох маленьких синів та дружини.

Сольчаник Богдан, 28 років, історик, викладач Українського католицького університету. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ. Готувався до захисту дисертації з історії на тему «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті 1965–2006 роки». Мав ступінь бакалавра історії, магістра соціології, закінчив докторантуру в Польській академії наук, Graduate School for Social Research, був стипендіатом Міністерства національної освіти Польщі. Убитий на Інститутській 20 лютого. Його друг Максим Мірєєв, з яким познайомилися в Криму, розповів: «Сьогодні його вбил снайпер, коли він віднолював барикаду на Майдані, зруйновану за попередні дві ночі. Коли почалися протести на Євромайдані, він не міг залишатися осторонь. Покинув викладацьку роботу й приїхав захищати свою країну від Президента, який зґвалтував власну країну».

Тарасюк Іван, 21 рік, з села Олика Ківерцівського району, Волинська область. 20 лютого загинув на Майдані від вогнепального поранення, стріляв у хлопця снайпер.

Ткачук Ігор, 1975 р. н. Мешканець Великої Кам'янки Коломийського району Івано-Франківської області. Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року. Мав трьох дітей - 17 років, 11 та кілька місяців.

Точин Роман, 44 роки, з міста Ходорів Львівської області. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення в голову. Був членом ВО «Свобода».Його сотня охороняла барикаду на Інститутській. Залишилась дружина і двоє доньок.

Ушневич Олег, 1982 р.н., з Дрогобича. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.Народився в Дрогобичі в сім’ї працівників ВАТ НПК «Галичина» Михайла та Євгенії Ушневич. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці.На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. В останні роки виїжджав на заробітки за кордоном.

Храпаченко Олександр, 26 років, театральний режисер, з Рівного. Загинув 20 лютого від снайперського пострілу просто в око, що спричинило миттєву смерть.
Цепун Андрій, 35 років. Андрій загинув у ніч на 21 лютого.Він був у команді активістів, які ввечері 20 лютого блокували в’їзд до столиці з Гостомельської траси. Після цього стомлений Андрій пішов сам додому. Його знайшли вбитим на вулиці Верболозній з ознаками побиття й смертельної черепно-мозгової травми. За свідченнями друзів, його швидше за все викрали по дорозі додому. Є свідчення людей, які бачили, що на вулиці, де жив Андрій, невідомі заштовхали в автівку чоловіка. Андрій мешкав на Мінському масиві, а знайшли його – аж на Куренівці. У нього залишилися дружина та 8-річний син. Всі, хто хоче допомогти його родині, можуть перерахувати гроші на картку ПриватБанка 5168742312081288 (Галайда Олексій Олексійович), друг Андрій, перевірено.

Царьок Олександр, з с. Калінін Васильківського району, Київська область. Загинув біля Жовтневого палацу.

Хурція Зураб, 54 роки, з Грузії, проживав у Кіровограді. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик» 18 лютого. Помер від серцевого нападу.

Чаплінський Володимир, з Обухова Київської області. Його дружина працює в дитячому садку, у сім'ї - двоє дітей: син та донька.

Черненко Андрій, 35 років, з села Слобо-Петрівка Гребінківського району, Полтавська область. Загинув 19 лютого. Без батька залишилася семимісячна дитина.

Чернець Віктор, 37 років, з села Подібна Черкаської області. На трасі Одеса-Київ жителі Маньківки та Умані біля села Подібна встановили блок-пост на дорозі, аби тітушки та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на шаленій швидкості 19 лютого збив на смерть Віктора Чернця.

Чміленко Віктор, 53 роки, з села Борисівка Бобринецького району, Кіровоградська область. 20 лютого на Майдані застрелив снайпер.
Шаповал Сергій, 1969 р. н. з Києва, активіст Самооборони. Знайшли померлим в Будинку офіцерів 18 лютого.

Швець Віктор, 56 років,з села Гатне Києво-Святошинського району Київської області. Kолишній міліціонер, був уже на пенсії. 18 лютого пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив сім'ї і сказав, що з ним усе добре. Близько першої години ночі з 18 на 19 лютого отримав три вогнепальні поранення в черевну порожнину на Майдані. Швидка забрала до лікарні, але він помер по дорозі. Без батька залишилась дитина.

Шеремета Людмила, 75 років. Поранена в голову в Хмельницькому біля будівлі СБУ під час акції протесту. З будівлі СБУ була відкрита стрілянина з автомата. Померла в лікарні.

Шилінг Йосип, 61 рік, з Дрогобича Львівської області. Виховав двох дочок, має чотирьох внучок. За професією – будівельник. Був членом Української гельсінської спілки та Української республіканської партії в часи здобуття незалежності України. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина Анна працює в Італії. На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу. Під час прощання з Йосипом Шилінгом громадський діяч Мирослав Глубіш сказав: «І тепер, коли над Україною нависла загроза втрати державності, він знову став в перші лави борців з режимом і загинув, відкупивши нас усіх найдорожчим – своїм життям».

Шимко Максим, 33 роки, з Вінниці. Загинув 20 лютого 2014. Останній запис, який чоловік залишив на своїй сторінці у «ВКонтакте» 18 лютого – «За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!» Був учасником клубу історичної реконструкції «Білий вовк».

Щербанюк Олександр, 46 років, з Чернівців. Загинув 20 лютого на Інститутській. Учасник усіх виборчих перегонів, член ВО «Батьківщина». Снайпер вцілив у нього просто біля чернівецького намету «Батьківщини», повідомляє прес-служба обласної організації партії. «Буковинська правда» пише, що в Чернівцях Олександр Щербанюк працював приватним підприємцем, займався будівництвом. У нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей - син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. На Майдані був з самого початку з перервами. Перед тим, як їхати на Майдан востаннє, сказав дружині: «Щоби мої слова не розходилися з ділом. А я кажу, що справжній мужчина повинен бути там, де потрібні зараз люди, на передовій».

Небесная сотня. Герои не умирают!

2014-02-23T15:56:00.001-08:00

ТСН.Тиждень присвятив кліп пам'яті полеглим героям

2014-02-23T15:43:00.001-08:00

2014-02-23T13:25:00.000-08:00

2014-02-22T15:11:00.002-08:00

Черная бухгалтерия Януковича

Також серед документів багато "службових записок" про проведення оплати за покупку різних предметів для будівництва та оздоблення Межигір'я.
Наприклад, є службова записка про оплату 54 164,10 євро за ворота для ангару вертолітного майданчика, привезені з Німеччини.

Також є службова записка з проханням оплатити 13256,36 євро за сантехніку у "адміністративну будівлю культурно-оздоровчого центру".

Этот документ отдельно. Смета аукционного дома MacDougall's на покупку картин - в спальни, коридоры и туалеты резиденции "Межигорье".

€ 80.106 за шторы в "Рыцарский зал"

900.000 грн за дорогу к вертолетной площадке И это аванс

€1.100.000 (!!) на закупку растений

1.855.788 грн за кровлю для гаража

$12.000.000 наличными

2014-02-22T12:39:00.002-08:00

Межигорья резиденция Януковича. В уборной Януковича установлен золотой унитаз, стоимость которого составляет 350 тысяч евро.

2014-02-21T07:24:00.002-08:00

Януковичу вірити не можна, його необхідно судити (світова преса)

Світ із великим занепокоєнням обговорює ситуацію в Україні. Газети інформують про важкі багатогодинні переговори у ніч на п’ятницю делегацій Євросоюзу, Росії та лідерів української опозиції в адміністрації президента Януковича.
Оглядачі також відзначають, що міністри закордонних справ Німеччини, Франції і Польщі та опозиція не схильні вірити обіцянкам президента Януковича про дострокові президентські вибори у грудні цього року.
Європейські політики також попереджають сьогодні, що "Янукович ніколи не дотримувався слова". Видання тиражують заяви західних очільників, включно із держсекретарем США Джоном Керрі про те, що Янукович має відповісти перед судом за кровопролиття в Україні з його безпосередньої вини.
Країни ЄС та США вже оголосили санкції проти українських урядовців, винних у розстрілах українців. Чимало світових видань попереджають про загрозу військового втручання Росії у кризу в Україні.

Лондонська Financial Times інформує про обіцянки президента Януковича на переговорах минулої ночі (з четверга на п’ятницю ) європейським посередникам, міністрам закордонних справ Франції, Німеччини, Польщі, Лорану Фабіюсу, Франку-Вальтеру Штайнмаєру і Радославу Сікорському, що він спроможний досягнути порозуміння з опозицією та погоджується на дострокові вибори президента України вже у грудні цього року. Але той же Лоран Фабіюс, як цитує газета, повідомляє у своєму Twitter: "Ми маємо бути дуже обережними" з висновками щодо домовленостей із Януковичем.
Ситуація в Україні, як вважає лондонське видання, нагадує загрозу безпеці Європи, котра була у час російсько-грузинської війни 2008 року. Політики також висловлюють сподівання на успішне голосування у Верховній Раді, котра звечора вже зробила перший крок до припинення кровопролиття ухваленням закону про виведення військ і спецназу з вулиць Києва.
Газета з Британії також зауважує, що ЄС і США вже погодилися на санкції, скасування віз та блокування активів українських офіційних осіб, винних у вбивствах та насильстві в Україні. Видання також цитує начальника Генерального штабу збройних сил України Володимира Замана, котрий розповідає журналістам, що був звільнений у ніч на п’ятницю президентом Януковичем за відмову застосувати війська проти Євромайдану.

Брюссельська EUObserver наголошує, що європейські міністри ведуть надзвичайно складні та затяжні переговори в Києві з президентом Януковичем і вже нібито отримали від нього запевнення про дострокові президентські вибори в Україні у грудні з метою подолати кризу в державі. Але, як цитує видання французького главу дипломатії Лорана Фабіюса, опозиція не згодна з таким підходом, побоюючись обману.
Обидві групи переговорників у Києві – і ЄС, і українська опозиція – сумніваються, що Янукович дотримається своїх зобов’язань. Тут також повідомляється, що Євромайдан категорично виступає за негайну відставку президента Януковича. І є загроза подальшої радикалізації дій протестувальників, як попереджає видання, адже з наказу глави держави лише у четвер від куль силовиків Януковича загинуло до 100 беззбройних людей.

Польська Rzeczpospolita цитує євродепутата з Варшави Яцека Саріюша-Вольського, котрий закликає ЄС зупинити втручання Росії в Україні та попереджає, що президенту України вірити не можна, бо "Янукович ніколи не дотримувався свого слова". "Він завжди на сто відсотків не каже правди", наголошує польський політик і закликає ЄС вводити проти влади Януковича санкції, факти яких є певною гарантією руху України до розв’язання кризи.

Австрійська Die Presse вважає ухвалення Верховною Радою України у четвер увечері рішення про припинення "антитерористичної операції" президента Януковича "символічно важливим кроком", коли депутати наказали військам і спецпідрозділам піти до своїх казарм та заборонили застосовувати зброю проти мирних демонстрантів.
Видання також повідомляє про телефонну розмову в ніч з четверга на п’ятницю віце-президента США Джозефа Байдена з президентом Януковичем та вимогу Вашингтона до українського глави негайно вивести війська з вулиць столиці та попередження його про персональну відповідальність за кров своїх співгромадян.
Держсекретар США Джон Керрі, у свою чергу, попередив Януковича про судове розслідування кровопролиття в Україні, котре сталося, як вважають у Вашингтоні, з вини українського керівництва. Видання з Відня також попереджає про загрози подальшого насилля і загибелі людей в Україні, якщо у ці дні не вдасться зупинити протистояння в Києві.

2014-02-21T05:03:00.001-08:00

В гостинице "Украина" поймали двух снайперов

Митингующие всю ночь обыскивали отель

В гостинице "Украина" на Майдане задержали снайпера, который мог стрелять днем в четверг в участников антиправительственных демонстраций. Об этом сообщает репортер польского TVP Info Яцек Гасинський.

"Похоже на то, что он был там (в гостинице) зарегистрирован", - отмечает он. По его словам, митингующие обыскивали отель целую ночь, передает УНИАН.

Ранее утром в интернете появилась информация о том, что на 10-м этаже гостиницы "Украина" поймали еще одного снайпера. Об этом в соцсети написал пользователь Сергей Наумович. Официальных подтверждений этой информации не было.

Напомним, в четверг утром в центре столицы обострилось противостояние между митингующими и силовиками, погибли десятки людей, более 500 было ранено. Сообщалось, что с крыши гостиницы «Украина» ведут огонь снайперы.

2014-02-21T03:34:00.000-08:00

Янукович объявил о досрочных выборах президента: официальное заявление

Президент Украины Виктор Янукович инициирует досрочные выборы президента. Об этом говорится в заявлении главы государства в пятницу, 21 февраля. Текст обращения обнародован на официальном сайте главы государства.

Кроме того, президент инициировал возвращение к Конституции 2004 года с перераспределением полномочий в сторону парламентской республики. Кроме того, Янукович призывал сформировать новый Кабинет министров - "правительство национального доверия".

Этим заявлением Янукович фактически официально подтвердил пункты достигнутого на переговорах с оппозицией и послами ЕС и РФ Соглашения об урегулировании политического кризиса в Украине. Его подписание аннонсировалось в АП на 12:00. Подписать соглашение должны были все стороны - президент, оппозиция и представители международного сообщества.

На данный момент еще нет подтверждения официального, что оно подписано.

Заявление Президента Украины Виктора Януковича
Дату назначения этих выборов Янукович не назвал. Кроме того, Янукович инициировал возвращение к Конституции 2004 года и призвал к формированию правительства национального доверия. Такое решение президент пояснил

"Шановні співгромадяни!

У ці трагічні дні, коли Україна понесла такі тяжкі втрати, коли загинули люди по обидва боки барикад, вважаю своїм обов'язком перед світлою пам'яттю загиблих заявити – нема нічого важливішого над людське життя. І нема таких кроків, яких би ми всі разом не повинні були зробити, щоб відновити мир в Україні.

Я оголошую про кроки, які треба зробити , щоб відновити спокій і уникнути наступних жертв протистояння.

Заявляю про те, що я ініціюю дострокові президентські вибори.

Я ініціюю також повернення до Конституції 2004-го року з перерозподілом повноважень вбік парламентської республіки.

Закликаю до початку процедури формування уряду національної довіри.

Як Президент України і Гарант Конституції я виконую сьогодні свій обов'язок перед народом, перед Україною і перед Господом Богом в ім'я збереження держави, в ім'я збереження життя людей, в ім'я миру і спокою на нашій землі".

2014-02-21T03:00:00.000-08:00

Украинцы,

За последние два дня Украина потеряла больше людей, чем за все 23 года её участия в миротворческих операциях. Это трагедия и горе, которое не знала Независимая Украина.

2014-02-21T01:46:00.002-08:00

АВТОМАТЧИКИ ЗАШЛИ В ВЕРХОВНУ РАДУ УКРАИНЫ

2014-02-20T13:34:00.001-08:00

Чорний четвер. Кровавий штурм на Майдані 20 лютого (фото)
Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. Під час сутичок у Києві, сьогодні загинуло багато людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию.
За даними медичної служби Майдану, у четвер, 20 лютого, в Києві було вбито від 70 до 100 осіб.

2014-02-20T11:04:00.001-08:00

Премьер Польши сообщил о готовности Януковича к досрочным выборам

Премьер Польши Дональд Туск заявил о готовности Януковича провести досрочные президентские и парламентские выборы, изменить конституцию и сформировать коалиционное правительство.
Об этом сообщает польская Gazeta Wyborcza.
Ранее в четверг министры иностранных дел Евросоюза приняли решение о введении санкций против украинских чиновников, «ответственных за насилие и чрезмерную силу».
Верховный представитель ЕС Кэтрин Эштон заявила, что Евросоюз «приостанавливает лицензии на экспорт оборудования, которое могут использовать для внутренних репрессий».
Еще раньше главы внешнеполитических ведомств Польши, Германии и Франции в ходе пятичасовой встречи с президентом Украины Виктором Януковичем советовали ему создать переходное правительство, начать конституционную реформу и провести в стране досрочные парламентские и президентские выборы.
Дипломаты покинули Администрацию президента с "недовольными лицами".

2014-02-20T09:22:00.003-08:00

В Киеве погиб журналист Игорь Костенко

В Киеве погиб журналист "Спортаналитики" 22-летний Игорь Костенко, сообщает редакция издания.

Ранее в Facebook на странице сообщества "Евромайдан SOS" появилась информация, что тело Игоря Костенко было опознано возле Октябрьского дворца.Мэр Львова Андрей Садовый на брифинге в Киеве сказал, что городской совет возьмет на себя все вопросы с доставкой тела погибшего домой, а также поможет родным в организации похорон. Такое распоряжение мэр уже дал соответствующим службам.

2014-02-20T09:03:00.002-08:00

Евросоюз ввел санкции к украинским чиновникам и призвал к проведению в Украине досрочных парламентских и президентских выборов.

Жозе Мануэл Баррозу и Херман ван Ромпей

Совет министров ЕС по иностранным делам принял решение о введении визовых и финансовых санкций к представителям украинской власти, ответственным за кровавые события в Киеве.
"Мы вводим санкции за невероятное применение силы – это один ответ. Другой ответ – финансовый", - заявил президент Совета ЕС Хермн Ван Ромпея, которого цитирует пресс-служба партии "Батьківщина".
Кроме того, ван Ромпей заявил о необходимости проведения в Украине досрочных парламентских и президентских выборов.
20 февраля США ввели визовые санкции в отношении около 20 украинских чиновников, виновных в применении насилия, заявил журналистам высокопоставленный представитель Госдепартамента.

2014-02-20T07:20:00.003-08:00

"Задержан бандит, который стрелял по милиционерам. У него нашли удостоверение сотрудника МВД", - Бригинец

В Киеве задержали "титушку", который вел огонь по милиционерам. У него обнаружили удостоверение сотрудника МВД.

"Титушки" стреляют налево и направо. Только что получил информацию, что задержали бандита, который стрелял по милиционерам. У него нашли удостоверение сотрудника МВД, которое выдают "титушкам". Это и не удивительно. У "титушек" своя игра. Пострелять и заработать. И неважно кого убивать. У диких бешеных шакалов хозяев не бывает№, - написал нардеп от "Батькивщины" Александр Бригинец* на своей странице в "FaceBook", Источник: http://censor.net.ua/n271838 Источник: http://censor.net.ua/n271838