Банкрутство (юрособи)

САНАЦІЯ ТОВ "ЗАВОД КИЇВКОМБІКОРМ"

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 12 Jul 2025 20:02:00 +0000

ПОСТАНОВА 12 червня 2024 року, cправа № 910/18544/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119806447

ТОВ "Буддевелопмент Київ" ініціювало справу про банкрутство ТОВ "Завод Київкомбікорм" через значну заборгованість; 01.12.2021 г/с відкрив провадження у справі, а 26.04.2023 затвердив план санації, погоджений зборами кредиторів та інвестором — компанією DNIPRO AGRO ALLIANCE LIMITED. За Планом санації інвестор зобов'язався перерахувати на спеціальний санаційний рахунок суму коштів (еквівалент 7 млн доларів США) з метою повного погашення боргів перед кредиторами першої, другої, третьої та четвертої черг. Вимоги кредиторів шостої черги (штрафи та пені) підлягали повному списанню. В обмін на фінансування інвестор отримував корпоративний контроль над заводом через збільшення статутного капіталу. Виконання плану відбулося згідно з домовленостями: інвестор перерахував кошти, а керуючий санацією погасив заборгованість перед кредиторами. Під час звітування керуючий санацією зазначив, що не може сформувати повний фінансовий звіт, оскільки керівництво самого боржника не виконало свій обов'язок і не передало йому бухгалтерську документацію. Незважаючи на це, 21.08.2023 відбулися збори кредиторів, на яких були присутні не всі кредитори, але у присутніх була достатня кількість голосів для ухвалення рішень, і вони одноголосно схвалили звіт та підтримали закриття справи. Керуючий санацією подав схвалений кредиторами звіт суду. Місцевий г/с ухвалою від 27.09.2023, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 04.04.2024) звіт керуючого санацією затвердив і закрив провадження. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши законність рішень нижчих судів та успішне завершення процедури санації.

Короткі висновки:

1. Судовий контроль є невід’ємною складовою провадження у справі про банкрутство, що дозволяє суду на всіх етапах забезпечувати дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника.

2. Предметом касаційного перегляду є лише та ухвала, яка безпосередньо оскаржується. Доводи, що стосуються інших судових рішень у справі, які набрали законної сили і не були оскаржені вчасно (ухвала про введення санації), не підлягають розгляду в межах оскарження судового рішення про затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі.

3.Платоспроможність у процедурі санації вважається відновленою за умови фактичного погашення вимог кредиторів згідно з реєстром. Це є достатньою підставою для закриття провадження у справі.

4.Обов’язок передачі арбітражному керуючому бухгалтерської та іншої документації лежить на органах управління боржника. Їхня бездіяльність у цьому питанні не може бути підставою для оскарження звіту арбітражного керуючого через його неповноту, а відповідальність за це покладається на керівництво боржника.

5.Повноважність зборів кредиторів визначається не кількістю (явкою) кредиторів, а наявністю у присутніх кредиторів достатньої кількості голосів для ухвалення рішень.

6.Правові висновки Верховного Суду застосовуються лише до подібних правовідносин. Висновки у справах, де предметом оскарження було затвердження плану санації, не є релевантними для справ, де оскаржується звіт про виконання цього плану.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Ø Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Ø З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, на яку посилається скаржник).

Ø Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і процедури санації.

Ø Така процедура із одночасним затвердженням плану санації у відповідності до вимог ч.3 ст.49 КУзПБ вводиться ухвалою господарського суду у підсумковому засіданні у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ø Затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення (частина п`ята статті 49 КУзПБ).

Ø Наведені норми кореспондуються з приписами ч.1 ст.50 КУзПБ, згідно з якими господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Ø Ухвала господарського суду про введення процедури санації та призначення керуючого санацією набирає законної сили з дня її постановлення (ч.3 ст.50 КУзПБ).

Ø У справі, що розглядається, за результатом підсумкового засідання чинною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023) було введено процедуру санації ТОВ "Завод Київкомбікорм" та затверджено план санації Боржника у редакції, схваленій зборами кредиторів та погодженій Інвестором.

Ø Верховний Суд зауважує, що зазначені судові рішення про введення процедури санації Боржника не є предметом цього касаційного перегляду, тому усі доводи скаржника у частині недотримання вимог законодавства при схвалені зборами кредиторів Боржника плану його санації, як і аргументи про допущені порушення арбітражним керуючим на етапі розпорядження майном (щодо не встановлення дійсного фінансово- господарського стану Боржника) колегія суддів відхиляє за безпідставністю.

Ø Водночас об`єктом касаційного оскарження … є ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2023, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024, про затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у цій справі про банкрутство у зв`язку із виконанням плану санації Боржника та відновленням його платоспроможності.

Ø Отже, необхідним є перевірка Верховним Судом повноти, всебічності та об`єктивного з`ясування обставин господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду звіту керуючого санацією у відповідності до загальних норм ГПК України та спеціальних вимог законодавства про банкрутство (КУзПБ), що включає забезпечення судового контролю проведеної процедури санації.

Щодо законності зміни плану санації Боржника колегія суддів враховує, що згідно абзацу 2 ч.1 ст.51 КУзПБ план санації може бути змінений у порядку, встановленому для його затвердження.

Ø Як встановили попередні судові інстанції ухвалою суду від 10.05.2023 у цій справі задоволено клопотання керуючого санацією та затверджено внесення Змін та доповнень №1 до плану санації ТОВ "Завод Київкомбікорм" у редакції, схваленій зборами кредиторів відповідно до протоколу від 08.05.2023 та погодженій Інвестором.

Ø У зв`язку з дотриманням порядку, встановленого для затвердження самого плану санації, у відповідності до наведених приписів ч.1 ст.51 КУзПБ та враховуючи, що ухвала суду від 10.05.2023 (яка не переглядалась в апеляційному порядку) не є об`єктом й касаційного перегляду, у Верховного Суду відсутні правові підстави для висновку про порушення порядку внесення змін до плану санації Боржника.

Щодо здійснення заходів із відновлення платоспроможності Боржника колегія суддів зважає на таке.

Ø Абзацами 3-5 ч.1 ст.51 КУзПБ унормовано, що план санації має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. План санації має передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за умови погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. План санації обов`язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати..

Ø Відповідно до ч.2 ст.51 КУзПБ заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути, зокрема, такі: відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини; виконання зобов`язання боржника третіми особами; інші заходи з відновлення платоспроможності боржника.

Ø Судами попередніх інстанцій встановлено (як детально зазначено в описовій частині цієї постанови), що План санації Боржника, з урахуванням змін та доповнень, було розроблено відповідно до положень КУзПБ та чинного Наказу МЮУ №3258/5 від 24.10.2019 "Про затвердження примірних форм плану санації боржника у справі про банкрутство та плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність".

Ø Водночас заходами щодо відновлення платоспроможності Боржника у Плані санації передбачено залучення Інвестора (через взяття ним зобов`язання перерахувати грошові кошти у сумі 255 980 200,00 грн на санаційний рахунок Боржника задля погашення всієї наявної кредиторської заборгованості Боржника, яка була визнана ухвалою попереднього засідання господарського суду від 03.08.2022, окрім кредиторської заборгованості шостої черги) та збільшення, у зв`язку з цим, статутною капіталу Боржника, а також списання шостої черги кредиторської заборгованості.

Ø Матеріалами справи підтверджується та встановлено судами попередніх інстанцій, що Інвестором Боржника повністю виконано умови плану санації щодо перерахування необхідного розміру грошових коштів на санаційний рахунок Боржника, за результатом чого керуючим санацією було погашено (задоволено) заборгованість Боржника із заробітної плати та всі, зазначені у звіті, кредиторські вимоги до Боржника у строки, встановлені планом санації, що підтверджується долученими банківськими виписками.

Ø Відповідно до ч.1 ст.57 КУзПБ за 15 днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для припинення процедури санації керуючий санацією зобов`язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів.

Ø Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, керуючим санацією було підготовлено та направлено всім кредиторам Боржника та самому Боржнику повідомлення № 01-34/02-95 від 11.08.2023 про призначення зборів кредиторів ТОВ "Завод Київкомбікорм" на 21.08.2023.

Ø Наведеним спростовуються безпідставні доводи скаржника про неналежне повідомлення конкурсних кредиторів, які не з`явилися, про проведення зборів кредиторів Боржника 21.08.2023.

Ø Згідно ч.2 ст.57 КУзПБ звіт керуючого санацією повинен містити: відомості про виконання плану санації; баланс боржника на останню звітну дату; розрахунок прибутків і збитків боржника; відомості про наявність у боржника грошових коштів на рахунках та про стан розрахунку з кредиторами; відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника; відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

Ø Судами попередніх інстанцій встановлено, що керуючий санацією у звіті зазначив, що у процедурі санації Боржник господарську діяльність не здійснював, прибуток не отримував. Також у поданому звіті керуючий санацією вказав про неможливість формування та відображення балансу Боржника, як і відомостей про його дебіторську заборгованість, саме внаслідок бездіяльності керівника Боржника, який не передав керуючому санацією ні останні результати інвентаризації, ні всю бухгалтерську та іншу документацію Боржника, а також доступ до бухгалтерських програм та рахунків Боржника для ведення управлінського, бухгалтерського обліку та звітності.

Ø При цьому нормами абзацу 5 ч.4 ст.50 КУзПБ імперативно визначено, що органи управління боржника протягом 15 днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов`язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.

Ø Ураховуючи наведені норми та встановлені судами попередніх інстанцій з пояснень керуючого санацією обставини щодо об`єктивної неможливості відображення у звіті необхідних відомостей (балансу Боржника, розрахунку прибутків і збитків, відомостей про дебіторську заборгованість Боржника та про нереалізовані права вимоги боржника), спричиненої саме поведінкою керівника Боржника, Верховний Суд не вбачає порушення вимог ч.2 ст.57 КУзПБ щодо форми та змісту поданого звіту через відсутність у ньому відповідних відомостей.

Ø При цьому зважаючи, що саме керівник Боржника не передав всупереч вимозі закону бухгалтерську та іншу документацію Боржника, у тому числі щодо інвентаризації його майна (що, серед іншого, зумовило згідно матеріалів справи звернення розпорядником майна Боржника до суду із клопотанням про припинення повноважень керівника Боржника) Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника про не встановлення арбітражним керуючим дійсного фінансово- господарського стану Боржника через не здійснення інвентаризації його майна.

Ø За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно врахували повноту відображення у Звіті керуючого санацією необхідних відомостей, зокрема щодо повного виконання плану санації та про стан розрахунку з кредиторами.

Ø Відповідно до абзацу 1 ч.3 ст.57 КУзПБ до звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Ø Як зазначалось, господарські суди з`ясували, що факт задоволення визначених Планом санації грошових вимог конкурсних кредиторів до Боржника, у тому числі вимог із заробітної плати, підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Ø Абзацом 2 ч.3 ст.57 КУзПБ передбачено, що одночасно із звітом керуючий санацією вносить одну з пропозицій, зокрема, про прийняття рішення про припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника.

Ø Згідно приписів ч.5 ст.57 КУзПБ за результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають рішення про звернення до господарського суду з клопотанням, серед іншого, про закриття провадження у справі у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.

Ø Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів не пізніше п`яти днів з дня проведення таких зборів надсилаються до господарського суду. До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і скарги кредиторів (за наявності), які проголосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні (частина сьома статті 57 КУзПБ).

Ø Судами попередніх інстанцій встановлено, що Звіт керуючого санацією за результатом зборів кредиторів 21.08.2023 було подано 22.08.2023, при цьому скарг кредиторів, які проголосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні, матеріали справи не містять.

Ø Крім того, суди з`ясували, що Протокол зборів кредиторів від 21.08.2023 містить перелік усіх конкурсних кредиторів та відображає явку усіх зареєстрованих для участі кредиторів, що підтверджується наявним у справі журналом реєстрації учасників, які прибули на ці збори (що спростовує протилежні доводи скаржника).

Ø Відповідно до ч.9 ст.57 КУзПБ якщо збори кредиторів прийняли рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом.

Ø Ураховуючи наведені вище норми та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок про наявність підстав для затвердження господарським судом на підставі рішення зборів кредиторів Звіту керуючого санацією Боржника та, як наслідок, закриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Завод Київкомбікорм" у зв`язку з виконанням плану санації та відновленням Боржником своєї платоспроможності.

Ø Доводи скаржника про залишення судами поза увагою факту голосування на зборах кредиторів (на яких прийнято рішення про закриття провадження у справі) лише п`яти із конкурсних кредиторів Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначене не спростовує повноважності таких зборів, коли на них присутні кредитори, які мають достатню кількість голосів.

Ø Інші аргументи скаржника (про не встановлення судами підстав для здійснення процедури санації в цілому, про не врахування допущених арбітражним керуючим на етапі розпорядження майном порушень, про не дотримання вимог законодавства при схвалені зборами кредиторів Боржника плану його санації) також підлягають відхиленню, оскільки фактично зводяться до незгоди з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 (залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023), якою припинено процедуру розпорядження майном Боржника та введено щодо нього процедуру санації. Однак, законність цих рішень, як вже було зазначено вище, не є предметом дослідження у цьому касаційному провадженні.

Ø У зв`язку з цим, Верховний Суд визнає безпідставними й доводи скаржника про не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, у якій об`єктом касаційного оскарження була постанова апеляційного суду про відмову в затвердженні плану санації боржника, на відміну від оскаржуваних судових рішень у цій справі, ухвалених за результатом розгляду звіту керуючого санацією, що свідчить про відмінність предмета судового розгляду.

Ø Аргументи скаржника про не врахування попередніми судовими інстанціями висновку Верховного Суду щодо необхідності застосування принципу судового контролю у процедурі банкрутства, який (висновок) викладений у постановах від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 та від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, колегія суддів вважає помилковими, оскільки здійснене судами у цій справі повне, всебічне та об`єктивне з`ясування усіх обставин справи, необхідних для правомірного розгляду звіту керуючого санацією, свідчить про забезпечення балансу інтересів кредиторів та Боржника за результатом проведеної його санації.

Ø Решта доводів скаржника в частині порушення судами процесуальних норм відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Ø З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

САНАЦІЯ ПАТ «ГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ»

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 12 Jul 2025 12:53:00 +0000

ПОСТАНОВА 01 грудня 2022 року, cправа № 910/26972/14, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/107676569

Справа про банкрутство ПАТ «Гідромеханізація» тривала з 02.01.2015 року. У 2018-му підприємство визнали банкрутом і розпочали процедуру ліквідації. На початку 2021 року суд затвердив план санації та ввів процедуру санації. Для фінансового оздоровлення боржника залучили інвестора — ТОВ «МК-8»,який одночасно був заставним кредитором. Інвестор сплатив майже 2,9 млн грн боргу компанії перед податковою, а щодо боргу перед ним самим, то було укладено договір про його реструктуризацію, згідно якого повернення 6,2 млн грн відстрочено на два роки. Вимоги кредиторів 4 черги на загальну суму 6,6млн грн та 6 черги на суму 354,4 тис. грн було списано. Серед непогашених вимог лишились капіталізовані вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві в сумі 1,6 млн грн. За таких обставин у квітні 2021 керуюча санацією подала до суду клопотання про закриття справи, яке обґрунтоване тим, що було план санації виконано, а платоспроможність відновлена. Місцевий г/с ухвалою від 21.07.2021,яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 18.07.2022) звіт керуючої санацією затвердив, провадження у справі закрив. ГУ ДПС у м. Києві оскаржила ці рішення у ВС. Її головні аргументи полягали в тому, що застосовувати санацію після початку ліквідації не можна, і що закриттю справи заважав інший невирішений судовий спір. Верховний Суд скаргу податкової відхилив. Він пояснив, що скаржитися на введення процедури санації треба було ще тоді, коли затверджували план, а не на етапі закриття справи. Щодо спору позовного провадження про визнання недійсними договорів, суд зазначив, що він не є перешкодою, оскільки головна мета (відновлення платоспроможності підприємства) досягнута. Вирішальним стало й те, що представник самої податкової служби раніше на зборах кредиторів погодився із закриттям справи, що зробило скаргу суперечливою. Водночас ВС не став формувати загальний правовий висновок щодо можливості введення санації після ліквідації через відсутність для цього підстав, оскільки скарга стосувалася іншого — затвердження звіту та закриття справи.

Короткі висновки:

1.Доводи про незаконність введення санації не можуть бути підставою для скасування ухвали про закриття справи, якщо ухвала про затвердження плану санації не була оскаржена окремо і вчасно (п. 46, 47 Постанови).

2.Наявність невирішеного майнового спору в межах справи про банкрутство в санації не є перешкодою для її закриття, якщо основна мета (відновлення платоспроможності боржника) досягнута (п. 48 Постанови).

3. Кредитор, який спочатку на зборах погоджується із закриттям провадження у справі, а згодом оскаржує судове рішення, ухвалене на основі цієї згоди, діє суперечливо, що є підставою для відхилення його скарги (п. 49 Постанови).

4.Немає правових підстав для формування Верховним Судом правового висновку щодо законності введення санації, коли предметом оскарження є судове рішення про її завершення та закриття справи (п. 50 Постанови).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40.Відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

41.Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

42.Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

43.Верховний Суд враховує, що відповідно до ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом. У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

44.Водночас доводи касаційної скарги по суті зводяться до оскарження ухвали суду першої інстанції від 01.02.2021, якою припинено ліквідаційну процедуру ПАТ "Гідромеханізація", припинено повноваження ліквідатора ПАТ "Гідромеханізація" арбітражної керуючої Черпак А.Ю., введено процедуру санації ПАТ "Гідромеханізація" у справі №910/26972/14, призначено керуючою санацією ПАТ "Гідромеханізація" арбітражну керуючу Черпак А.Ю., затверджено план санації ПАТ "Гідромеханізація" в редакції, схваленій кредиторами 28.01.2021 та ін.

45.При цьому наведена ухвала не була предметом оскарження у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим вона не може бути й предметом оскарження в суді касаційної інстанції.

46.Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника не стосуються предмета оскаржуваної ухвали, оскільки зводяться до спростування обставин, які стосуються затвердження плану санації, тоді як скаржник при належному користуванні процесуальними правами не був позбавлений можливості оскарження ухвали про затвердження плану санації.

47.Отже, доводи касаційної скарги стосуються незгоди скаржника з ухвалою господарського суду від 01.02.2021, яка не є предметом касаційного перегляду.

48.Крім того, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що аргументи скаржника щодо невирішеного позовного провадження з розгляду спору про визнання недійсними договорів у межах цієї справи є такими, що не впливають на вирішення питання закриття провадження у справі у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.

49.У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції встановив, що представник скаржника брав учать у зборах кредиторів та погодився з закриттям провадження у справі у зв`язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, тому зазначений скаржником аргумент про не вирішення позовного провадження у межах справи про банкрутство не доводять істотної судової помилки, для виправлення якої необхідним є новий розгляд питання щодо затвердження звіту керуючої санацією.

50.Зазначені вище обставини в їх сукупності переконливо свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування норм ст. ст. 50, 52, 57 КУзПБ про можливість припинення процедури ліквідації боржника після визнання його банкрутом у встановленому законом порядку та введення щодо нього процедури санації у подібних правовідносинах, оскільки у цій справі оскаржується судове рішення про затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності ПАТ «Гідромеханізація».

СОЛІДАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКА БОРЖНИКА У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 03 Jul 2025 18:38:00 +0000

ПОСТАНОВА 10 грудня 2024 року, cправа №902/1157/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123779728

У справі про банкрутство ПрАТ «Хмільниксільмаш», провадження у якій було відкрито 23.12.2021, ліквідатор Боржника 26.06.2024 подала до суду заяву про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника та бенефіціарного власника Боржника та стягнення з останнього на користь кредиторів непогашеної кредиторської заборгованості Боржника. Свою заяву ліквідатор обґрунтувала тим, що Відповідач не виконав обов’язку звернутися до суду для відкриття справи про банкрутство, хоча ознаки неплатоспроможності (борги перед трьома кредиторами) виникли ще у 2015 році та не були погашені станом на 2018 рік; діючи як керівник, він укладав договори, що завдавали шкоди підприємству — як із підконтрольною фірмою, так і з самим собою; знаючи про фінансові проблеми Боржника свідомо нарощував його кредиторську заборгованість. Місцевий г/с 22.07.2024 у задоволенні заяви ліквідатора відмовив. Апеляційний г/с постановою від 14.10.2024 ухвалив нове рішення, яким повністю задовольнив заяву ліквідатора. Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції своєї постанови та роз'яснивши, що солідарна відповідальність керівника за несвоєчасне подання заяви про банкрутство є відповідальністю за завдані збитки, а тому ліквідатор, звертаючись із такою вимогою, повинен не просто просити покласти відповідальність, а й чітко визначити та обґрунтувати конкретний розмір цих збитків, що в цій справі ліквідатор не зробила (заява ліквідатора не містила конкретної суми до стягнення).

Короткі висновки:

❶ Солідарна відповідальність керівника боржника, передбачена ч. 6 ст. 34 КУзПБ, має деліктну природу. Це відповідальність за завдану майнову шкоду (збитки) – пункт 8.3.

❷ Тлумачення положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ полягає в такому:

–порушення обов'язку своєчасно звернутися до суду є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника – пункт 8.4;

–позивачем за такою вимогою може бути як кредитор, так і боржник (в особі ліквідатора)– пункт 8.4

–стягнені кошти включаються до ліквідаційної маси боржника і розподіляються між кредиторами в порядку встановленої черговості – пункт 8.4.

❸ Одним із елементів для застосування такої відповідальності є розмір збитків, завданих боржнику та його кредиторам внаслідок порушення керівником місячного строку для звернення із заявою про банкрутство. – пункт 8.5

8.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо передумов для покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство

8.2.За приписами абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 2 ч.6 цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

8.3.Щодо правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство Суд зазначає, що цей вид відповідальності має деліктну природу, що узгоджується із ч.1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А тому положення ч.6 ст.34 КУзПБ з урахуванням ст.22 ЦК України та mutatis mutandis висновків ВП ВС, викладених в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80) слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункти 10.15, 10.19).

8.4.Тлумачення положень ч.6 ст.34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 (пункт 42).

8.5.Тож визначене нормами ч.6 ст.34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

8.6.Отже, звернення до суду із вимогами про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми, звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

8.7.Між тим суди наведеного не врахували, через що, враховуючи відсутність визначення заявником розміру солідарної відповідальності у спірних правовідносинах та незаявлення до Відповідача вимог про стягнення відповідної суми у межах покладення такої відповідальності (пункти 1.2, 1.3), є передчасним заявлення та розгляд по суті як судом першої, так і судом апеляційної інстанції відповідних вимог ліквідатора Боржника (пункт 1.2), а також дослідження і оцінка цими судами відповідних обставин справи (пункти 4.1-4.18). Відповідно є неналежним та таким, що не відповідає наведеним вимогам закону висновок апеляційного суду про доведення доказами у справі та наявність підстав для покладення на Відповідача солідарної відповідальності у цій справі.

8.8.А тому Суд доходить висновку про незаконність рішення апеляційного суду в оскаржуваній постанові про покладення на Відповідача солідарної відповідальності у спірних правовідносинах, тоді як рішення в скасованій апеляційним судом ухвалі суду першої інстанції про відмову в задоволенні відповідних вимог ліквідатора Боржника є законним, але з мотивів, наведених в цій постанові.

ПИТАННЯ ОПЛАТИ ВИНАГОРОДИ АРБІТРАЖНОМУКЕРУЮЧОМУ ТА ВИПРАВЛЕННЯ ОПИСКИ В УХВАЛІ (НАЗВИ ТА ЄДРПОУ)

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 01 Feb 2025 11:58:00 +0000

ПОСТАНОВА 23 січня 2024 року, cправа №910/65/14, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/116510905

У справі про банкрутство ТОВ «Гранд Сіті», де 26.06.2023 апеляційний господарський суд ухвалив рішення про стягнення з ТОВ "Лекснавігатор" 45 609,86 грн та з РВ ФДМУ 146 593,51 грн на користь арбітражного керуючого в рахунок оплати послуг ліквідатора, останній 11.09.2023 подав заяву про виправлення описки в пункті 4 резолютивної частини постанови. Апеляційний господарський суд 25.09.2023 заяву задовольнив та виправив описку у своїй постанові від 26 червня 2023 року, уточнивши найменування та код ЄДРПОУ Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві.

РВ ФДМУ у місті Києві не погодилося з цим рішенням та оскаржило його, стверджуючи, що суд не мав права виправляти описку, оскільки вона містилася не в самому судовому рішенні, а в документах, поданих ліквідатором (звіті та клопотанні). Скаржник наполягав на тому, що суд може виправляти лише власні описки, допущені безпосередньо в судовому рішенні, а не помилки, зроблені іншими учасниками провадження в поданих ними документах, навіть якщо ці помилки впливають на рішення суду. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вкзав, що заміна у п. 4 резолютивної частини постанови суду від 26.06.2023 найменування юридичної особи та її коду ЄДРПОУ як описки ухвалою від 25.09.2023 у цій справі не призвела до втручання в законність, обґрунтованість, обов`язковість і незмінність судового рішення, ухваленого за наслідками апеляційного перегляду справи по суті спору.

Короткі висновки:

27.4. …, помилкове зазначення арбітражним керуючим назви та ЄДРПОУ у заяві про не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21.Відповідно до ч.1 ст.243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

21.1.Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

21.2.Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка, як мовна помилка, не спотворює текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо.

21.3.Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Таким чином, виправлення допущених у рішенні, ухвалі, описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

22.Так, в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 25.09.2023 суд зазначив, зокрема, про те, що в резолютивній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 допущено технічну описку, а саме: не правильно зазначено найменування боржника та його код ЄДРПОУ, тому, з урахуванням положень ч.1 ст.243 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для виправлення зазначеної описки.

23.Верховний Суд зазначає, що огляду на те, що за змістом постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 йдеться саме про найменування боржника та його код ЄДРПОУ (без зміни № рахунку отримувача, банку, МФО, суми стягнення), тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про допущену у цій частині судового рішення описку, яка підлягає виправленню.

24.Колегія суддів звертає увагу, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Києві ухвалою від 11.11.2014 Господарського суду міста Києва було визнано кредитором ТОВ "Гранд Сіті" на суму 16000085,85 грн., з яких 16298867,85 грн. - вимоги шостої черги, а 1218,00 грн. - вимоги першої.

25.Матеріалами справи підтверджується, що зазначений кредитор неодноразово приймав участь в якості учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гранд Сіті", що підтверджується прийнятими у цій справі ухвалами місцевого суду від 11.11.2014, 25.04.2019, 18.06.2019, 09.09.2019, 15.07.2020, 29.07.2020 та апеляційного господарського суду від 15.07.2019, 25.09.2019, 09.08.2021 тощо.

25.1.Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували безпосередню участь Регіонального відділення Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 09030825). Також в ЄДР відсутня юридична особа за зазначеним кодом ЄДРПОУ.

25.2.Отже, покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 09030825) як учасника справи сплати грошової винагороди та витрат за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Гранд Сіті" у справі № 910/65/14 є безпідставним.

26.Також Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять судових рішень чи інших доказів того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Києві було замінене правонаступником, або втратило статус кредитора та учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гранд Сіті".

27.Водночас, колегія суддів звертає увагу, що надання послуг арбітражного керуючого як суб`єкта незалежної професійної діяльності повинно відбуватися на платній основі.

27.1.Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

27.2.Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 ч.2 ст.30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав.

27.3.Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.

27.4.Отже, помилкове зазначення арбітражним керуючим назви та ЄДРПОУ у заяві про не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат.

28.Доводи скаржника, викладені у пункті 18.1. описової частини цієї постанови колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

28.1.Згідно із ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28.2.Відповідно до ч.5, 6, ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

28.3.Відтак, правові висновки, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14, ухвалі Верховного Суду України у справі № 6-788цс16 від 22.02.2017, ухвалі Верховного Суду не є обов`язковими для застосування апеляційним господарським судом.

29.Водночас зміст оскаржуваного судового рішення не суперечить висновкам, викладеним в ухвалі ВП ВС від 10.02.2021 у справі № 817/777/16 та постанові ВП ВС від 14.01.2019 у справі № 369/8367/16-ц, а також у постановах ВС від 08.04.2020 у справі № 922/1424/14, від 29.01.2021 у справі № 22-ц/354/11, оскільки в цьому випадку суд не здійснив таке виправлення тексту судового рішення, яке призвело до його неправильного сприймання (не змінив суті рішення про покладення витрат на оплату послуг ліквідатора на кредиторів у справі про банкрутство), а лише правильно зазначив найменування та ідентифікуючу ознаку юридичної особи-кредитора (без зміни № рахунку, банку, МФО, суми стягнення), на яку покладено витрати на оплату послуг ліквідатора на кредиторів у справі про банкрутство.

30.Отже, заміна у п. 4 резолютивної частини постанови суду від 26.06.2023 найменування юридичної особи та її коду ЄДРПОУ як описки ухвалою від 25.09.2023 у цій справі не призвела до втручання в законність, обґрунтованість, обов`язковість і незмінність судового рішення, ухваленого за наслідками апеляційного перегляду справи по суті спору.

31.Наявність правових підстав для виправлення описки у цій частині судового рішення апеляційного господарського суду за наявності самої описки у розумінні приписів ст.243 ГПК України, є підставою для відмови у скасуванні ухвали апеляційного суду від 25.09.2023 про виправлення описки.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ТОВ "ДІЄСА"(ТОРГОВА МЕРЕЖА ELDORADO)

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 10 Jan 2025 19:24:00 +0000

ПОСТАНОВА 26 листопада 2024 року, cправа №910/3368/24, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123873500

19.03.2024 ТОВ "Дієса" (далі - Боржник) подало заяву про затвердження плану санації Боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.5 КУзПБ. Заявник зазначав, що, внаслідок військової агресії з боку рф, Товариство, як і Торгова мережа ELDORADO, зазнало значних збитків, на підтвердження яких були надані відповідні докази. Загальний розмір збитків, підтверджений оцінювачами та експертом, становив 26,5 млн дол. США, або 1 млрд грн., який не є остаточним, оскільки не враховано збитки від пошкодження товарів під час евакуації з прифронтових зон. Планом санації передбачалася участь 281 кредитора та податкової служби. Загальна сума боргів перед кредиторами становила понад 2,5 млрд. грн, а податковий борг – 440 млн. грн. На зборах були присутні 42 кредитори, які мали право голосу. Вони представляли 88% від загальної суми боргу. Податкова служба на зборах не була присутня. На зборах кредитори проголосували за план санації. "За" було віддано майже 70% голосів, "проти" – 5%, "утрималися" – 0,6%, а 13% не голосували. Порядок погашення боргів передбачав розстрочення, списання (прощення) приблизно по 30% суми податкового боргу та грошових зобов'язань кожного з незабезпечених кредиторів та органу стягнення,атакож відстрочення приблизно 40% основного боргу перед кожним незабезпеченим кредитором та органом стягнення до моменту отримання ТОВ "ДІЄСА" компенсації за збитки, завдані внаслідок військової агресії рф, але не пізніше 60-го календарного місяця з моменту затвердження Плану санації (36-го місяця для органу стягнення). При цьому предбачалася також можливість продовження строку дії Плану санації, а саме: якщо процедури стягнення збитків з рф не будуть завершені до 57-го календарного місяця дії Плану санації (34-го місяця для органу стягнення), ТОВ "ДІЄСА" зобов'язується скликати збори кредиторів та запропонувати внести зміни щодо продовження строку дії Плану санації для завершення процедури стягнення збитків з рф та розрахунку з кредиторами. Місцевий г/с ухвалою від 24.04.2024, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 27.08.2024) задовольнив заяву Боржника, затвердив План санації терміном дії 60 місяців, що мотивовано відповідністю Плану санації вимогам законодавства, його вигідністю для кредиторів порівняно з ліквідацією та відсутністю перешкод для його затвердження. Верховний Суд судові рішення нижчих судів скасував та у затвердженні плану досудової санації відмовив, вказавши, що порушення вимог щодо змісту Плану санації (визначення такої умови як відстрочення погашення вимог кредиторів без вказівки на конкретний строк або термін, однак з вказівкою на відстрочку до настання події, на яку боржник не маєпрямового випливу (отримання компенсації збитків від рф); зазначення як заходу відновлення платоспроможності стягнення збитків з країни-агресора; вибіркове включення до Плану санації вимог кредиторів (не всіх, які згадувалися у ліквідаційному аналізі), є самостійними та достатніми підставами для відмови у затвердженні Плану санації відповідно до ч.8 ст.5 КУзПБ.

Короткі висновки:

8.11. … надання оцінки судом фінансово-економічного стану боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації (вигідність плану санації) є правомірним та узгоджується й відповідає вимогам КУзПБ.

8.12. …, у разі зазначення про розстрочення/відстрочення боргів боржника перед кредиторами відповідні умови плану санації мають містить конкретний календарний порядок розстрочення/відстрочення боргів боржника (строки, терміни).

8.15. …, умова в Плані санації щодо виконання Боржником зобов`язань перед кредиторами, вимоги яких включені в цей план, за рахунок коштів, отриманих боржником як відшкодування шкоди, завданої збройною агресією проти України з боку російської федерації та окупацією територій України, тобто містить вказівку на подію, на настання якої розраховує боржник, однак не містить ні строку, ні терміну виконання відповідних зобов`язань, не є такою, що відповідає правилами визначення/погодження строку / терміну виконання зобов`язання у розумінні ст.251- 255, 530 ЦК України.

8.16. … визначення такої умови в плані санації … як відстрочення боргів боржника без вказівки на конкретний календарний порядок відстрочення: строк або термін; однак з вказівкою на відстрочення до настання події, суперечить встановленим ч.2ст.5 КУзПБ вимогам щодо змісту плану санації в частині визначення строку погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації (щодо всієї суми вимог або її частини). Аналогічного висновку суд доходить і щодо тих умов Плану санації, що містять заходи з виконання Плану санації, серед яких визначений такий захід відновлення платоспроможності Боржника як стягнення збитків з країни- агресора .

8.21-8.22. …, попри те, що визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог визначається боржником самостійно, визначений в плані санації розмір сум вимог кредиторів має бути правомірним, таким, що відповідає дійсному (реальному) розміру вимог конкретного кредитора до боржника. Натомість вибіркове визначення боржником розміру кредиторських вимог, які включаються ним до плану санації, розділяючи їх на ті вимоги, що мають погашатись при виконанні плану санації, та на ті, що погашаються іншим шляхом, є за своєю суттю діями боржника що можуть вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, оскільки розмір включених до плану санації кредиторських вимог до боржника прямо впливає на кількість голосів кредитора на зборах кредиторів при затвердженні плану санації.

8.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо критеріїв затвердження судом плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство

8.1. … Суд звертається до нормативного визначення та змісту такої процедури як санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, до встановлених законом вимог щодо умов плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також до правового регулювання застосування цієї процедури.

8.2.Згідно з ч.5 ст.4 КУзПБ санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

8.3.Підстави, порядок застосування, здійснення санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, порядок виникнення та врегулювання відповідних правовідносин між сторонами (кредитором /кредиторами та боржником) визначені положеннями ст.5 КУзПБ.

Згідно з ч.1 цієї статті КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).

8.4.Надаючи правовий аналіз наведеним та іншим нормам ст.5 КУзПБ в контексті: висновків в оскаржуваних постанові та ухвалі, аргументів касаційних скарг, наведених в них заперечень підстав для затвердження Плану санації Боржника, за загальним змістом яких спір виник як щодо порядку ухвалення засновниками Боржника рішення про застосування щодо Боржника процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, порядку призначення і проведення зборів кредиторів та схвалення кредиторами плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і щодо таких умов та відомостей в Плані санації Боржника як порядок та строки задоволення вимог кредиторів на предмет їх вигідності для кредиторів порівняно з умовами задоволення таких вимог в разі ліквідації Боржника, Суд зазначає про таке.

8.5.У ч.2ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме, розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

Також у ч.2 ст.5 КУзПБ наведено умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції - за розсудом боржника: планом санації може бути передбачено: поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; заходи з отримання позик чи кредитів; умови, передбачені ч.2ст.51 цього Кодексу.

Також у ч.2ст.5 КУзПБ наведено умови, відповідно до яких до плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

Відповідно до положень ч.6 ст.5 КУзПБ господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про затвердження плану санації, зокрема, якщо план санації не відповідає вимогам цього Кодексу.

Схвалення плану санації боржника врегульовано нормами ч.3, 4 ст.5 КУзПБ.

Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації. При цьому до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом. Водночас вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником із плану санації. Погодження та реалізація плану санації не вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не бере участі в плані санації (абзаци 2-4 ч.3 ст.5 КУзПБ).

8.6.Щодо застосування приписів частин 2 - 4, 6 ст.5 КУзПБ Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема в постанові від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, на яку посилаються окремі скаржники, пункти 5.1, 5.3) про те, що при перевірці плану санації на суд покладається обов`язок надати оцінку, зокрема, відповідності плану санації вимогам цього Кодексу на предмет наявності в ньому обов`язкових умов визначених ч.2 цієї статті, вигідності виконання плану санації для кредиторів у порівнянні з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу; з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у тому числі для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема, через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим; дотримання порядку та умов схвалення плану санації, у тому числі участі у схвалені заінтересованих осіб стосовно боржника.

8.7.Водночас недотримання визначеної положеннями ст.5 КУзПБ процедури проведення зборів кредиторів, схвалення плану санації, невідповідність визначених цим Кодексом імперативно умов плану санації тим вимогам, що визначені положеннями ст.5 КУзПБ, надання боржником при зверненні до суду із відповідною заявою недостовірних відомостей (в плані санації, ліквідаційному та фінансовому аналізі тощо) може мати наслідком відмову суду у затвердженні плану санації.

Так, господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

8.8.Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними, а тому при з`ясуванні наявності підстав для прийняття заяви про затвердження плану санації та у разі прийняття такої заяви - затвердження плану санації та введення у справі процедури санації боржника до відкриття провадження у справі необхідним є дослідження обґрунтованості таких підстав, відповідності меті та суті санації, а також змісту плану санації та порядку його схвалення вимогам КУзПБ.

8.9.Системний аналіз положень ст.5 КУзПБ дозволяє стверджувати, що процедура санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (досудова санація) проводиться під судовим контролем, який умовно можна розмежувати на такі етапи:

І етап - частина шоста статті 5 КУзПБ - суд здійснює формальну перевірку заяви про затвердження плану санації на предмет дотримання відповідності вимогам законодавства щодо форми, змісту, наявності всіх необхідних додатків;

ІІ етап – ч.7, 8 ст.5 КУзПБ - суд здійснює розгляд заяви та заперечення кредиторів щодо заяви про затвердження плану санації по суті в судовому засіданні;

ІІІ етап – ч.9, 10, 11 ст.5 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою досудової санації, що проявляється у його повноваженнях щодо відсторонення керуючого санацією від виконання ним своїх обов`язків, заміни керуючого санацією, внесенні змін до плану санації, розгляду заяв боржника або кредитора про припинення процедури санації у разі порушення виконання плану санації та заяв про затвердження звіту про виконання плану санації тощо.

8.10.Ураховуючи наведене, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

8.11.Тлумачення норм ч.5 ст.4, абзацу 10 ч.2 ст.5 КУзПБ свідчить про те, що метою санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство є відновлення платоспроможності боржника, а ліквідаційний аналіз, як один із обов`язкових документів, який має бути долучено до плану санації, повинен вказувати на вигідність для кредиторів умов та виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

Тому під час розгляду плану санації до кола обставин, які мають обов`язково бути доведені боржником та достеменно встановлені судом входять: 1) наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози; 2) вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

Тобто на суд покладено обов`язок встановити наявність ознак неплатоспроможності боржника (її загрози) та вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості як плану санації, так і ліквідаційного звіту, а також оцінити зміст заходів щодо виконання плану санації.

За цих умов надання оцінки судом фінансово-економічного стану боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації (вигідність плану санації) є правомірним та узгоджується й відповідає вимогам КУзПБ.

У наведених висновках Суд звертається до сталої правової позиції, сформульованої Верховним Судом щодо застосування положень ст.5 КУзпБ та викладеної, зокрема, в постановах від 27.10.2021 у справі № 908/3411/20, від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 15.08.2024 у справі № 914/1983/23.

8.12.Поряд з викладеним, щодо оцінки вигідності для кредиторів плану санації порівняно із застосуванням щодо боржника процедури ліквідації, Суд зазначає, що однією із категорій, що береться за основу для такої оцінки є порядок (умови) розрахунків боржника з кредиторами. Такі умови можуть передбачати розстрочення, відстрочення або прощення (списання) боргів боржника (або їх частини) за вимогами кредиторів (або їх частини), що беруть участь у плані санації (ч.3 ст.5 КУзПБ).

При цьому Суд звертає увагу на те, що прощення (списання) боргів не потребує темпорального визначення, а лише визначення суми та складу боргу, що прощається (списується). Тоді як у разі зазначення про розстрочення/відстрочення боргів боржника перед кредиторами відповідні умови плану санації мають містить конкретний календарний порядок розстрочення/відстрочення боргів боржника (строки, терміни).

…

8.14.Надаючи правову кваліфікацію наведеним в Плані санації умовам відстрочення частини боргу Боржника перед незабезпеченими кредиторами та органом стягнення, Суд зазначає, що План санації передбачає такий порядок реалізації цієї умови Боржником, який не пов`язує відстрочення з конкретним строком або терміном, з яким у Боржника виникає обов`язок сплатити відповідну частину боргу перед незабезпеченими кредиторами (органом стягнення).

Однак, умови відстрочення частини боргу в Плані санації містять вказівку на настання події, з якою у Боржника виникає обов`язок погасити ту частину боргу, що підлягає відстроченню, а саме отримання Боржником відшкодування понесених ним збитків, спричинених повномасштабною військовою агресією з боку російської федерації проти України.

При цьому Суд зауважує, що План санації містить відомості щодо розміру збитків, завданих Боржнику повномасштабною військовою агресією з боку рф проти України (пункти 3.21-3.23), однак умова цього плану щодо відстрочення погашення вимог кредиторів не містить вказівку на суму або частку збитків (повністю або частково), з отриманням якої Боржник має погасити вимоги кредиторів, що підлягають відстроченню.

В Плані санації (пункт 6.2.5) наведені заходи з боку Боржника щодо стягнення збитків з країни-агресора (рф), зокрема і шляхом визнання в іноземному суді ухвалених національним судом судових рішень за вимогами Боржника про стягнення з рф збитків, завданих Боржнику.

8.15.Отже, умова в Плані санації щодо виконання Боржником зобов`язань перед кредиторами, вимоги яких включені в цей план, за рахунок коштів, отриманих боржником як відшкодування шкоди, завданої збройною агресією проти України з боку російської федерації та окупацією територій України, тобто містить вказівку на подію, на настання якої розраховує боржник, однак не містить ні строку, ні терміну виконання відповідних зобов`язань, не є такою, що відповідає правилами визначення/погодження строку / терміну виконання зобов`язання у розумінні статей 251- 255, 530 ЦК України.

8.16.Між тим визначення такої умови в плані санації до відкриття провадження у справі про банкрутство як відстрочення боргів боржника без вказівки на конкретний календарний порядок відстрочення: строк або термін; однак з вказівкою на відстрочення до настання події, суперечить встановленим ч.2ст.5 КУзПБ вимогам щодо змісту плану санації в частині визначення строку погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації (щодо всієї суми вимог або її частини).

Аналогічного висновку суд доходить і щодо тих умов Плану санації, що містять заходи з виконання Плану санації, серед яких визначений такий захід відновлення платоспроможності Боржника як стягнення збитків з країни- агресора (пункт 3.13).

8.17.Умови Плану санації (пункти 3.15 - 3.17, 8.13 цієї постанови) щодо кінцевих розрахунків за вимогами, що відстрочуються: не пізніше 60 календарного місяця, наступного з місяцем затвердження Плану санації (щодо вимог органу стягнення - не пізніше 36 календарного місяця) Суд також кваліфікує як такі, що не відповідають закону, оскільки зазначені строки, з огляду на зміст застереження щодо виконання відповідних умов, яке міститься в Плані санації (останній абзац пункту 3.15 цієї постанови), не є граничними / остаточними (1) та мають відсилку до події, на настання якої Боржник об`єктивно не впливає та настання якої Боржник об`єктивно не забезпечує (2).

Так, відповідне застереження передбачає скликання Боржником зборів кредиторів з пропозицією внести зміни щодо продовження строку дії Плану санації для завершення процедури стягнення збитків з російської федерації та розрахунку з кредиторами у разі незавершення Боржником відповідних процедур станом на 57-ий календарний місяць дії Плану санації (щодо вимог органу стягнення - на 34-ий календарний місяць). Тобто зазначені вище строки граничних розрахунків (не пізніше 60 календарного місяця, наступного з місяцем затвердження Плану санації, а щодо вимог органу стягнення - не пізніше 36 календарного місяця) є умовними (формальними), тоді як фактично такі розрахунки залежать від настання такої події як отримання Боржником сум стягнених збитків з російської федерації, що суперечить встановленим ч.2 ст.5 КУзПБ вимогам щодо змісту плану санації в частині визначення строку погашення вимог кредиторів (висновок в п.8.16 цієї постанови).

8.18.Зазначені порушення законодавства Суд кваліфікує як неврегулювання Боржником згідно з Планом санації правовідносин з кредиторами щодо погашення їх грошових вимог (або їх частини), що обумовлює невизначеність прав кредиторів та обов`язків боржника в цій частині згідно з Планом санації. А тому такі порушення законодавства свідчать про завідомо невигідні умови Плану санації для зазначених кредиторів (в частині умов про погашення Боржником вимог кредиторів) у розумінні положень абзацу 2 ч.2 та абзацу 4 ч.8 ст.5 КУзПБ.

Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржників у відповідній частині (пункти 5.1-5.5).

8.19.У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини (пункти 3.15 - 3.17, 8.12 - 8.13 цієї постанови), Суд доходить висновку, що наведені порушення є самостійною та достатньою відповідно до закону підставою для відмови у затвердженні Плану санації Боржника у цій справі.

8.20.Крім викладеного щодо умов плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство Суд зазначає, що системний аналіз ст.1, 4, 5 КУзПБ свідчить, що до плану санації підлягають включенню кредитори, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, що спричинюють його неплатоспроможність або створюють загрозу неплатоспроможності, у зв`язку з чим визначення кола кредиторів, розміру та природи зобов`язань, щодо яких боржник розробляє план досудової санації, належить боржнику.

8.21.Однак, попри те, що визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог визначається боржником самостійно, визначений в плані санації розмір сум вимог кредиторів має бути правомірним, таким, що відповідає дійсному (реальному) розміру вимог конкретного кредитора до боржника.

8.22.Натомість вибіркове визначення боржником розміру кредиторських вимог, які включаються ним до плану санації, розділяючи їх на ті вимоги, що мають погашатись при виконанні плану санації, та на ті, що погашаються іншим шляхом, є за своєю суттю діями боржника що можуть вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, оскільки розмір включених до плану санації кредиторських вимог до боржника прямо впливає на кількість голосів кредитора на зборах кредиторів при затвердженні плану санації (висновок викладений у постанові КГС від 14.04.2021 у справі № 911/482/20, від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 15.08.2024 у справі № 914/1983/23).

8.23.Між тим суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, наведеного не врахували. Отже, встановивши на підставі Плану санації та доданого до нього ліквідаційного аналізу (п.5.3 Плану санації, п.3.12 цієї постанови) обставини щодо включення Боржником до участі у санації згідно з Планом санації 281 незабезпечених кредиторів та органу стягнення, однак без включення інших визначених в ліквідаційному звіті незабезпечених кредиторів Боржника та без обґрунтування Боржником в Плані санації / ліквідаційному аналізі відповідного розподілення кредиторів на тих, вимоги яких мають погашатись при виконанні Плану санації, та на тих, вимоги яких погашаються іншим шляхом, суди залишили поза увагою наведені порушення при складені Плану санації. Тож суди дійшли неправомірного висновку про відповідність Плану санації вимогам закону і в зазначеній частині та наявність підстав для його затвердження на визначених вище умовах, які не відповідають вимогам законодавства та могли вплинути на результат голосування загальних зборів Кредиторів Боржника.

8.24.У зв`язку з викладеним та враховуючи, що наведені порушення вимог законодавства щодо змісту Плану санації (пункти 8.16, 8.17, 8.22), на які у відповідних аргументах вказували скаржники (пункти 5.1-5.5), є самостійними та достатніми підставами для відмови у затвердженні Плану санації Боржника у цій справі відповідно до ч.8 ст.5 КУзПБ, інші наведені скаржниками порушення при ухваленні оскаржуваних судових рішень не потребують кваліфікації Судом під час цього касаційного провадження у справі.

8.25.Ураховуючи викладене, положення п.3 ч.1 ст.308, ст.311 ГПК України та наведені висновки про відсутність підстав для затвердження у цій справі Плану санації Боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, обґрунтованість заявлених скаржниками передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України підстав для касаційного оскарження рішень у цій справі, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як такі, що постановлені всупереч нормам матеріального права, з ухваленням нового рішення - про відмову у в затвердженні плану санації Боржника.

ПИТАННЯ ЩОДО НАЯВНОСТІ У РОЗПОРЯДНИКА МАЙНА ПОВНОВАЖЕНЬ НА ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО СКАСУВАННЯ СУДОВОГО НАКАЗУ

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 28 Dec 2024 17:27:00 +0000

ПОСТАНОВА 26 листопада 2024 року, cправа № 903/1251/23 (903/946/23), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123394204

07.09.2023 Господарським судом Волинської області в порядку статей 148, 154, 155 ГПК видано судовий наказ № 903/946/23 про стягнення з ТОВ "Ковельська ОТБ", боржник, скаржник) на користь ФОП Зварича О.В., заявник, 45 000,00 грн. основного боргу, а також сплачений заявником судовий збір в розмірі 268,40 грн. Судовий наказ набрав законної сили 03.10.2023, а 09.01.2024 той самий г/с відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ", в якій 01.03.3024 розпорядником майна подано заяву про скасування зазначеного судового наказу. Місцевий г/с Ухвалою від 13.03.2024, яка залишена без змін апеляційним судом (постанова від 27.05.2024) заяву про скасування судового наказу повернув заявнику. Суди дійшли висновку, що арбітражний керуючий не мав права її подавати, так як діяв поза межами своїх повноважень. За висновками судів право на звернення до суду з такою заявою мають керівник боржника або його орган управління, а арбітражний керуючий (розпорядник майна) такими повноваженнями наділений лише у виняткових випадках, коли суд позбавляє керівника цих повноважень і передає їх розпоряднику. В той же час розпорядник майна не надав доказів того, що керівник ТОВ "Ковельська ОТБ" був відсторонений або звільнений, і його обов'язки були покладені на розпорядника майна. І оскільки заява була підписана особою (арбітражним керуючим - розпорядником майна), якій законом не надано право звертатися до суду самостійно чи в інтересах інших осіб, а тому повернули заяву на підставі ч.6 ст.157 ГПК України, як підписана особою, яка не має права її підписувати. Верховний Суд з висновками судів нижчих судів не погодився та скасував їх судові рішення, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна, вказавши на передчасність висновку судів про відсутність у арбітражного керуючого процесуальної дієздатності; суди не врахували, що в ЄДР в графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" зазначено також розпорядника майна. При цьому, в зазначеній графі відсутня інформація про обмеження його щодо процесуальної дієздатності та можливості здійснювати представництво боржника у суді в межах провадження у справі про банкрутство. Також суди не звернули уваги на те, що розпорядник майна діяв в інтересах боржника, а не в особистих інтересах, і не з'ясували думку керівника боржника щодо заяви розпорядника майна та можливих наслідків її повернення..

Короткі висновки:

46. … з моменту призначення арбітражного керуючого ухвалою суду розпорядником майна боржника, зазначена особа зобов`язана здійснювати дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на захист майна боржника (в тому числі грошових коштів та іншого майна, за рахунок якого здійснюватиметься погашення вимог кредиторів), а також така особа несе відповідальність у випадку неналежного виконання, або невиконання покладених на неї КУзПБ обов`язків.

61. …, заява розпорядника майна про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження, є виконанням розпорядником майна свого обов`язку щодо захисту майна боржника, і не може вважатись втручанням у фінансово-господарську діяльність боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Згідно із ч.2 ст.12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

22. Частиною 1 ст.147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

23. Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. Частинами 1, 2 ст.157 ГПК України унормовано, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

25. Згідно із ч.5 ст.157 ГПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

26. Водночас, провадження у справі про банкрутство відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме з здійсненням процедур у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються в позовному провадженні (ГПК України, відповідне матеріальне право) тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

27. Провадження у справах про банкрутство складається з процедур встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення усіх можливих кредиторів і санаторів, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута.

28. Усі зазначені процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника.

29. Щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута (ч.1 ст.6 КУзПБ).

30. За ч.1 ст.44 КУзПБ під розпорядженням майном боржника розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна боржника господарський суд постановляє ухвалу.

31. Завдання процедури розпорядження майном боржника полягають, зокрема, у:

1) виявленні та збереженні майнових активів боржника;

2) виявленні кредиторів;

3) розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та заперечень на них;

4) здійсненні аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника;

5) формуванні представницьких органів кредиторів;

6) прийнятті рішення про перехід до наступної процедури банкрутства.

32. Крім того, зокрема, у процедурі розпорядження майном боржника відбувається розгляд майнових та немайнових спорів (ст.7 КУзПБ), стороною в яких є боржник.

33. Водночас, системний аналіз положень ГПК України та КУзПБ дає підстави для висновку про те, що нормами зазначених нормативно-правових актів прямо не визначено перелік осіб, які наділені правом подання заяв и про скасування судового наказу. Відтак, визначення такого кола осіб вимагає додаткового аналізу норм та обставин справи з метою встановлення наявності чи відсутності у заявника права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

34. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

35. За приписами ст.41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.

36. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства. Тобто, у справах про банкрутство склад учасників справи визначався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.5 ст.41 ГПК України), а з дня введення в дію КУзПБ - цим Кодексом.

37. За визначенням, наведеним у ст.1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, ФДМУ, НБУ, НКЦПФР, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Водночас розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

38. Отже, в силу приписів ст.1 КУзПБ арбітражний керуючий належить до учасників у справі про банкрутство.

39. Згідно з п. 1) ч.1 ст.12, п. 2) ч.2 ст.12 КУзПБ, арбітражний керуючий наділений правом звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом, а також зобов`язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.

40. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.44 КУзПБ).

41. Водночас, відповідно до ч.3 ст.44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, поміж іншим, вживати заходів для захисту майна боржника, а також виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. При цьому розпорядник майна несе відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону (ч.4 ст.44 КУзПБ).

42. Згідно з ч.9 ст.44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

44. За змістом ч.11, 12 ст.44 КУзПБ призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Разом з тим повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

45. Отже, на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником (подібний висновок, викладений у постановах ВС від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17 та від 23.11.2022 у справі № 918/1174/20 (918/559/21)).

46. При цьому, аналіз зазначених норм КУзПБ свідчить про те, що з моменту призначення арбітражного керуючого ухвалою суду розпорядником майна боржника, зазначена особа зобов`язана здійснювати дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на захист майна боржника (в тому числі грошових коштів та іншого майна, за рахунок якого здійснюватиметься погашення вимог кредиторів), а також така особа несе відповідальність у випадку неналежного виконання, або невиконання покладених на неї КУзПБ обов`язків.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

…

51. Колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у арбітражного керуючого процесуальної дієздатності передчасними, з огляду на таке.

52. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що, з урахуванням статті 7 КУзПБ, заява розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" про скасування судового наказу від 07.09.2023 повинна розглядатися в межах справи № 903/1251/23 про банкрутство ТОВ "Ковельська ОТБ".

53. Разом з тим, суди не врахували, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" зазначено Сороку П.А. (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (відсутні), подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи (відсутні)) - представник, а також розпорядник майна Василюк І.М.

54. При цьому, в зазначеній графі відсутня інформація про обмеження Василюка І.М. щодо процесуальної дієздатності та можливості здійснювати представництво боржника у суді в межах провадження у справі про банкрутство.

55. Відповідно до ст.28, ч.1 ст.44, ч.6 ст.49 КУзПБ, що арбітражний керуючий призначається розпорядником майна судом з прийняттям відповідної ухвали. Колегія суддів звертає увагу, що прийняте під час провадження у справі про банкрутство судове рішення щодо призначення арбітражного керуючого розпорядником майна боржника в цьому випадку є чинним, при апеляційному чи касаційному оскарженні не скасоване, набрало законної сили.

56. Також аналіз статті 44 КУзПБ дає підстави для висновку, що розпоряднику майна надані в тому числі і такі повноваження, які відсутні у керівника або органу управління боржника. При цьому повноваження керівника або органу управління боржника порівняно з повноваженнями арбітражного керуючого є певним чином законодавчо обмеженими та здійснюються під контролем і погодженням розпорядника майна боржника.

57. Діяльність розпорядника майна спрямована на виконання законодавчо закріпленого обов`язку розпорядника майна вживати заходи для захисту майна боржника.

58. Крім того, законодавчо відсутня заборона подавати розпорядником майна заяви про скасування наказу щодо стягнення з боржника заборгованості, виданого у порядку наказного провадження.

59. Перелік заяв і звернень, визначених ч.9 ст.44 КУзПБ не є вичерпним, і не обмежує повноважень розпорядника майна на подання заяви про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження.

60. Також суди попередніх інстанцій не врахували, що заява розпорядника майна … подано не в його особистих інтересах, а в інтересах саме боржника. Тобто, арбітражний керуючий хоч і є суб`єктом незалежної професійної діяльності, однак діяв в цьому випадку не в особистих інтересах, а в інтересах боржника. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається та матеріалами справи не підтверджується, що суди встановлювали у керівника чи іншого представника боржника думку щодо поданої арбітражним керуючим Василюком І.М. заяви про скасування судового наказу від 07.09.2023, не з`ясовували чи підтримують такі особи чи заперечують проти подання такого позову, чи наявні інші правові підстави у арбітражного керуючого подавати відповідну заяву, а також не дослідили, які процесуальні наслідки може спричинити повернення зазначеної заяви без розгляду не лише для боржника, але й для інших учасників справи про банкрутство.

61. Отже, заява розпорядника майна про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження, є виконанням розпорядником майна свого обов`язку щодо захисту майна боржника, і не може вважатись втручанням у фінансово-господарську діяльність боржника.

62. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі.

63. Колегія суддів звертає увагу, що форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання, а також порядок розгляду заяви про скасування судового наказу визначені у статтях 157, 158 ГПК України

64. При цьому, положеннями статті 158 ГПК України встановлено лише дві підстави для повернення заяви про скасування судового наказу боржнику:

- заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу;

- заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

65. Разом з тим, за змістом оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди встановили одну із визначених положеннями статті 158 ГПК України підстав.

66. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про те, що апеляційним господарським судом надано неправильну оцінку мотивам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17, та безпідставно застосовано як релевантну по відношенню до спору, який виник у цій справі, оскільки встановлені обставини у зазначеній та у цій справі є різними.

67. З огляду на зазначене, господарський суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції помилково повернув заяву розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М. № 02-49/76 від 01.03.2024 про скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23 на підставі частини шостої статті 157 ГПК України.

68. Відтак, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

69. Суди попередніх інстанцій не повною мірою дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права.

70. Зазначені порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи, тому, зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення - скасуванню, а справа направленню до господарського місцевого суду для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І.М.

Висновки за результатами касаційного провадження

71. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Відповідно до приписів частини шостої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

73. З огляду на те, що при прийнятті постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвала Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/946/23) судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини шостої статті 157 ГПК України, Верховний Суд, на підставі положень частини шостої статті 310 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи № 903/1251/23 (903/946/23) до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М.

ПИТАННЯ СОЛІДАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА БОРЖНИКА ЗА НЕЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ЗАЯВОЮ ПРО БАНКРУТСТВО У РАЗІ ЗАГРОЗИ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 03 Dec 2024 18:04:00 +0000

ПОСТАНОВА 06 листопада 2024 року, cправа №920/1092/22, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/123152682

У справі про банкрутство ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" (ініціюючий кредитор – ТОВ «Альбіленд Інвест»), провадження у якій було відкрито 10.01.2023, а 08.06.2023 Боржника визнано банкрутом, АТ "Укртатнафта", як один з кредиторів, подав до суду заяву про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника. Кредитор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» 12 899 628,03 грн заборгованості за зобов`язаннями ТОВ «Сіті Оіл ЛТД». Місцевий г/с Ухвалою від 11.01.2024, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 24.04.2024) відмовив у задоволенні заяви АТ «Укртатнафта» про покладення солідарної відповідальності на керівника. Суди дійшли висновку, що ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" не було в стані загрози неплатоспроможності, а отже, немає підстав стягувати борг з його керівника (згідно фінансового звіту за 2021 рік активи компанії перевищували борги; співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю було в межах норми, а вартість активів у вигляді дебіторської заборгованості значно перевищувала суму боргів перед кредиторами, що означало, що ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" мало достатньо коштів, щоб розрахуватися з усіма. Також суди встановили, що фінансова допомога, яку ТОВ "Сіті Оіл ЛТД" надало іншій компанії (ТОВ "Лівайн Торг") на загальну суму 63 989 888,18 грн, була повернута в повному обсязі.

Іншою ухвалою від 11.01.2024 місцевий г/с затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» як юридичну особу, закрив провадження у справі. АТ "Укртатнафта", незадоволене рішеннями судів про відмову у покладенні солідарної відповідальності на керівника боржника, подало касаційну скаргу. Верховний Суд залишив касаційну скаргу «Укртатнафта» залишити без задоволення, а судові рішення нижчих судів у частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника боржника залишив без змін, вказавши, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів

Короткі висновки:

Ø Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Ø …момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Ø …умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого … юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ) наявність, …, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Ø КУзПБ визначає особливі підстави та порядок покладення солідарної відповідальності на виконавчі органи (одноосібний орган - керівника) юридичної особи-боржника, щодо якої здійснюється судова процедура банкрутства.

Ø Так, за приписами абзацу 1 ч.6 ст.34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення Кредитора із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ø Згідно з абзацом 2 ч.6 цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Ø За змістом наведених норм солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

Ø Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Ø Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом 2 ч.6 вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

Ø До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 ч.6 ст.34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Ø Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

Ø Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Ø Частиною 6 ст.34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом 1 цієї норми, адже положення абзацу 1 цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Ø Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 ч.6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Ø Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Ø Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч.6 ст.34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

Ø Подібні за змістом висновки викладені ВС, зокрема, у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21 (на які покликається Кредитор у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі).

Ø Колегія суддів наголошує, що наведені правові висновки щодо застосування норм ч.6 ст.34 КУзПБ є усталеними у практиці Верховного Суду, при чому відступу від таких висновків судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 здійснено не було.

Ø З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (як зазначалось вище в описовій частині цієї постанови), що за показниками Фінансового звіту ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» за 2021 рік активи Боржника є більшими ніж вимог кредиторів, строк виконання яких настав, а коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (71 775 500,00 грн/14 510 948,03 грн) знаходиться в межах нормативного.

Ø У результаті проведеного аналізу попередні судові інстанції з`ясували, що колишній керівник Боржника довів належними та допустимими доказами, що вартість активів ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» у виді дебіторської заборгованості значно перевищувала суму простроченої заборгованості перед кредиторами, тобто на визначену заявником дату у товариства було достатньо активів, щоб провести розрахунок з кредиторами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у Боржника стану загрози неплатоспроможності.

Ø Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини цієї справи щодо відсутності у зазначеному періоді у Боржника стану загрози неплатоспроможності, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що у колишнього керівника Боржника не виник визначений абзацом 1 ч.6 ст. 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Ø За таких обставин, відсутність у Боржника у досліджуваному періоді ознак загрози неплатоспроможності унеможливлює покладення солідарної відповідальності на його колишнього керівника, у зв`язку з чим відповідна заява Кредитора вірно була залишена без задоволення судами попередніх інстанцій у цій справі.

Ø Таким чином, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Ø Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Ø Доводи скаржника про те, що у 2021-2022 роках кошти систематично виводилися з ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» шляхом укладання, зокрема, договору щодо надання безвідсоткової фінансової допомоги на користь ТОВ «Лівайн Торг» на суму більше 60 млн. грн колегія суддів відхиляє за безпідставністю, оскільки суди встановили, що надана фінансова допомога у сумі 63 989 888,18 грн була повернута Боржнику в повному обсязі.

Ø Також Верховний Суд вважає неспроможними твердження скаржника щодо залишення поза увагою судами обставин виведення коштів Боржника шляхом укладання договорів щодо відступлення прав вимоги до дебіторів, позаяк предметом судового розгляду є заява Кредитора про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника Боржника, тоді як наявність у зазначених договорів ознак фраудаторності та можливість визнання їх недійсними у встановленому законом порядку в межах цього провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» залежала виключно від реалізації Кредитором своїх процесуальних прав, тобто мала суб`єктивний характер.

Ø Крім того, згідно викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 правового висновку ВС у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС: «беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/ органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури».

Ø Зважаючи на зазначений правовий висновок, Верховний Суд погоджується з обґрунтованістю наведених у відзиві колишнього керівника Боржника доводів про те, що при закритому провадженні у цій справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» (Кредитором не оскаржено відповідну ухвалу місцевого господарського суду від 11.01.2022, яка набрала законної сили) відсутній інститут банкрутства - «ліквідаційна маса боржника», яка може бути поповнена від стягнення коштів за результатом задоволення заяви Кредитора про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності, що унеможливлює у подальшому задоволення відповідної заяви.

Ø З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО КАР'ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ". ПИТАННЯ ЗАІНТЕРЕСОВАНИХ ОСІБ ТА ЗАХОДІВ НАГЛЯДУ

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 01 Dec 2024 14:19:00 +0000

ПОСТАНОВА 12 вересня 2023 року, cправа №917/256/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113924665

Ухвала 21.05.2024, Справа № 917/256/23, Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119365196

Історія досудової санації Кременчуцького кар'єроуправління "Кварц" розпочалася 25.10.2022, коли загальні збори акціонерів компанії, стурбовані значною кредиторською заборгованістю та загрозою банкрутства, прийняли рішення про ініціювання процедури санації. Збори кредиторів відбулися 08.02.2023, на яких було схвалено план санації. Цей план передбачав реструктуризацію боргів, зниження витрат, стимулювання продажів, оптимізацію персоналу та грошових потоків, а також залучення додаткового фінансування у вигляді кредиту на суму 30 мільйонів гривень. Крім того, план санації включав в себе заходи щодо погашення заборгованості перед кредиторами рівними частками з 30.04.2024 по 30.04.2027, а також передбачав можливість внесення змін до нього як в цілому, так і в індивідуальному порядку. Суд першої інстанції 29.03.2023 затвердив план санації та ввів процедуру досудової санації. Проте, апеляційний г/с 27.06.2023 скасував це рішення, посилаючись на порушення порядку схвалення плану санації кредиторами. За висновком апеляційного г/с у голосуванні брали участь кредитори, які є заінтересованими особами стосовно Боржника (ТОВ "Віолан" з долею голосів в 63.718 % та Боржник перебували під контролем третьої особи – ОСОБА_1; ПрАТ "Гірник" з долею голосів в 1,635 %, та Боржник мали директорів, які були близькими родичами (син і батько). Крім того, суд вказав на відсутність у Плані санації заходів щодо нагляду за його виконанням. Боржник не погодився з таким рішенням і подав касаційну скаргу. Верховний Суд. 12.09.2023 року частково задовольнив скаргу, рішення нижчих судів скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ВС вказав на помилковість висновку апеляційного суду щодо заінтересованих осіб, оскільки на момент схвалення плану санації ОСОБА_1 не був ані засновником, ані керівником ТОВ "Віолан", а тому не міг впливати на рішення товариства. Крім того, Верховний Суд не взяв до уваги заінтересованість іншого кредитора - ПрАТ "Гірник", оскільки його частка в голосуванні була незначною і не могла вплинути на результат. Справа була повернута на новий розгляд оскільки суд першої інстанції, дійшовши висновку про відповідність Плану санації вимогам закону, не вказав, в чому полягають заходи щодо виконання та щодо нагляду за виконанням Плану санації Боржника. А апеляційний суд, вказавши на відсутність у Плані санації такої обов`язкової за законом умови як заходи щодо нагляду за його виконанням, не врахував передбачену законом можливість припинення процедури санації у разі її невиконання, що є одним із способів контролю.

Г/с Полтавської області 31 жовтня 2023 року знову прийняв справу до провадження, і 16.01.2024, затвердив план санації та ввів процедуру досудової санації. ТОВ «Карго 1520» 06.02.2024 подало апеляційну скаргу, але 18.04.2024 року відмовилося від неї, і апеляційне провадження було закрито.

Боржник 19.03.2024 звернувся до суду з проханням затвердити зміни до плану санації, необхідність яких обґрунтував впливом військової агресії РФ на економіку України та діяльність підприємства, а також вказав на вжиті заходи для зменшення кредиторської заборгованості. Зміни до плану санації були схвалені наглядовою радою Товариства 29.02.2024 та зборами кредиторів 08.03.2024. Г/с Полтавської області 21.05.2024 затвердив зміни до плану санації.

Короткі висновки:

8.6. … такий передбачений КУзПБ спеціальний зв`язок з боржником як заінтересованість стосовно боржника має існувати саме у кредитора (що брав участь у голосуванні щодо схвалення плану санації) стосовно боржника, однак не у інших осіб (засновників, органів управління тощо) стосовно цього або іншого кредитора та/або боржника.

8.14.-8.15 … законодавець передбачив можливість припинення г/с процедури санації на підставі заяви боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний (абзац 4 ч.10 ст.5 Кодексу). Ухвала г/с про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині (абзац 5 ч.10 ст.5 Кодексу). Таким чином, зокрема і у наведений спосіб законодавець надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушення прав будь-якого із наведених суб`єктів. Контролюючі функції суду за виконанням плану санації з поданням суб`єктом звернення заяви про порушення виконання плану санації (що містить викладення підстави вважати, що такий план санації не буде виконаний) полягають у перевірці обставин щодо відповідних підстав. І, за умови підтвердження цих підстав, суд може захисти відповідне порушене право, припинивши процедуру санації, скасувавши вжиті судом заходи, а план санації за таких обставин вважається розірваним.

Отже правовий аналіз положень ст.5 КУзПБ підтверджує наявність врегульованих законодавцем способів захисту прав учасників плану та процедури досудової санації на будь-якому етапі цієї процедури.

8.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо обов`язкових та достатніх умов для затвердження судом плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство

8.4.За змістом ч.5 ст.5 КУзПБ однією із обов`язкових передумов для звернення до господарського суду із заявою про затвердження плану санації є його схвалення, порушення умов та процедури якого є підставою для відмови судом у затвердженні плану санації.

Згідно з ч.4 ст.5 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів.

8.5.Правила та умови схвалення плану санації визначені нормами ч.4 ст.5 КУзПБ, які передбачають, зокрема, таке.

Для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації та розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.

План санації має бути схвалений у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.

Враховуючи встановлені судами обставини, згідно з якими План санації Боржника не передбачає участь у санації Боржника забезпечених кредиторів (п.4.3, 4.4), Суд не наводить інші норми ст.5 КУзПБ- щодо порядку схвалення плану санації, якщо він передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, а, відповідно, Суд не оцінює у цьому касаційному провадженні застосування судами цих норм.

8.6.За змістом наведених положень ч.4 ст.5 КУзПБ, якщо план санації не передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, то для того, щоб план санації вважався схваленим відповідно до закону, за його схвалення мають проголосувати незабезпечені кредитори в кожній категорії вимог (залежно від виду вимоги), сукупний розмір вимог яких до боржника перевищує 50 відсотків від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. Однак голоси кредиторів, які в розумні КУзПБ є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.

Суд наголошує, що такий передбачений КУзПБ спеціальний зв`язок з боржником як заінтересованість стосовно боржника має існувати саме у кредитора (що брав участь у голосуванні щодо схвалення плану санації) стосовно боржника, однак не у інших осіб (засновників, органів управління тощо) стосовно цього або іншого кредитора та/або боржника.

8.7.Визначення та перелік заінтересованих осіб стосовно боржника у справі про банкрутство наведено в ст.1 цього Кодексу, згідно з якою: заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

8.8.Апеляційний суд дійшов висновку про недотримання вимог щодо схвалення Плану санації Боржника у цій справі через голосування за його схвалення кредитора - ТОВ "Віолан", частка вимог якого складає 63,718% від загальної суми незабезпечених вимог кредиторів, включених до Плану санації, (п.4.3, 4.4., 4.6, 4.7). Мотивуючи цей висновок, апеляційний суд вказав, що зазначений кредитор є заінтересованим стосовно Боржника через правовий зв`язок одночасно з Боржником та з ТОВ "Віолан" фізичної особи ОСОБА_1 , який є та залишається засновником Боржника (пункт 4.5), а також є звільненим з посади директора кредитора - ТОВ "Віолан", менше ніж за три роки до звернення Боржника із заявою про затвердження Плану санації у цій справі (п.4.6).

8.9.Натомість цей висновок апеляційного суду є хибним з огляду на таке.

Наведені обставини щодо правового зв`язку ОСОБА_1 як з ТОВ "Віолан", так і з Боржником вказують на те, що саме ця фізична особа, у розумінні наведених положень статті 1 КУзПБ, є заінтересованою особою як щодо Боржника - через статус учасника/засновника, так і щодо ТОВ "Віолан" - внаслідок звільнення з посади керівника цього товариства менше ніж за три роки до звернення Боржника із заявою про затвердження Плану санації у цій справі, а конкретно - в період з 01.12.2022 до 23.12.2022 (п.4.6), тоді як із заявою у цій справі Боржник звернувся в лютому 2023 року.

Поряд цим наведений зв`язок ОСОБА_1 , який надає цій фізичній особі статус заінтересованої особи окремо стосовно Боржника та окремо стосовно ТОВ "Віолан", між тим не створює аналогічний правовий зв`язок між Кредитором та Боржником, а саме заінтересованість Кредитора стосовно Боржника у розумінні наведених положень ст.1 КУзПБ.

Також Суд зазначає про помилковий висновок апеляційного суду щодо заінтересованості ТОВ "Віолан" стосовно Боржника через перебування цих осіб під контролем третьої особи - ОСОБА_1 , оскільки на момент схвалення 08.02.2023 Плану санації вказана фізична особа не була ні засновником, ні керівником ТОВ "Віолан", через що воно не перебувало під контролем ОСОБА_1 ; а щодо Боржника суди не встановили такий розмір долі участі (внеску) ОСОБА_1 у статутному фонді Боржника або інші обставини, за яких би за чинним законодавством (Законом України "Про акціонерні товариства") ОСОБА_1 наділявся статусом особи, під контролем якої перебуває Боржник.

8.10.А тому наведені встановлені апеляційним судом обставини не є підставою для неврахування вимог кредитора ТОВ "Віолан" для цілей голосування при схваленні Плану санації Боржника у цій справі відповідно до абзацу 5 ч.4 ст.5 КУзПБ, а відповідно не є порушенням визначного цим спеціальним законом порядку та правил схвалення плану досудової санації Боржника.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що при схваленні Плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів. Між тим апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що при схваленні Плану санації Боржника були допущені порушення законодавства, які могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів за схвалення Плану санації та є підставою для відмови у затвердженні цього плану.

Суд також враховує, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не встановили, а учасники провадження у цій справі не вказали інших обставин та підстав, за яких ТОВ "Віолан" можна вважати заінтересованою особою стосовно Боржника відповідно до ст.1 КУзПБ.

8.11.Крім цього, Суд не бере до уваги встановлені апеляційним судом обставини та висновки стосовно заінтересованості іншого незабезпеченого кредитора Боржника, що також брав участь у голосуванні за схвалення Плану санації Боржника - ПрАТ "Гірник", з огляду на розмір його вимог в 1,635 % (з аналогічним розміром голосів) порівняно з сукупним розміром вимог кредиторів, включених до Плану санації Боржника (п.4.4) та який складає розмір значно менший за визначену законом (ч.4ст.5 КУзПБ, п.8.5) частку від загальної суми незабезпечених вимог кредиторів, включених до плану санації, у відповідній категорії (більше 50 відсотків), при голосуванні якою (часткою) за схвалення плану санації він вважався схваленим відповідно до закону.

Тоді як цим вимогам відповідає частка вимог у сукупному розмірі вимог кредиторів Боржника, включених до Плану санації, лише одного із кредиторів Боржника, що голосував за схвалення Плану санації - ТОВ "Віолан", частка якого складає 63,718% від загальної суми незабезпечених вимог кредиторів, включених до Плану санації, і яка перевищує сукупний розмір вимог всіх інших кредиторів цієї категорії (незабезпечених), вимоги яких включені до Плану санації та які були присутні 08.02.2023 на зборах кредиторів Боржника з вирішення питання щодо схвалення цього плану (пункт 4.4).

8.12.Щодо іншої підстави для відмови у затвердженні Плану санації, а саме щодо умов в цьому плані Суд зазначає про таке.

Положеннями ст.5 КУзПБ визначенні умови, що має містити план санації, порядок звернення із вимогами про його затвердження, процедура розгляду та затвердження його судом, підстави для відмови у задоволенні відповідних вимог заявника (боржника), наслідки ухвалення рішення про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство тощо.

В ч.2 ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації.

До групи обов`язкових умов, які має містити план санації віднесено: 1) розміри погашення вимог кредиторів; 2) порядок погашення вимог кредиторів; 3) строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; 4) заходи щодо виконання плану санації; 5) заходи щодо нагляду за виконанням плану санації; 6) обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення); 7) ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

За відсутності наведених умов план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам КУзПБ.

8.13.Частиною 2 ст.5 КУзПБ до однієї з обов`язкових умов плану санації віднесено заходи щодо нагляду за виконанням плану санації (абзац 2 ч.2 цієї статті).

Невідповідність плану санації вимогам цього Кодексу несе негативний процесуальний наслідок у вигляді відмови у прийнятті заяви про затвердження плану санації господарським судом протягом п`яти днів з дня отримання заяви про затвердження плану санації (абзаци 1, 4, 5 ч.6 ст.5 КУзПБ).

Тож встановлення обставин невідповідності плану санації (зокрема через відсутність визначення обов`язкових його умов) вимогам ст.5 КУзПБ після прийняття судом заяви про затвердження цього плану до розгляду свідчить про наявність у господарського суду (в тому числі і суду апеляційної інстанції за апеляційним переглядом справи) на стадії розгляду вказаної заяви по суті безумовних підстав для відмови у затвердженні плану досудової санації боржника з посиланням на вимоги абзацу 4 ч.6 та абзацу 4 ч.8 ст.5 цього Кодексу.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах від 15.04.2021 у справі №904/3325/20, від 26.01.2022 у справі № 910/965/21та від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, а також погоджується з аналогічними висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові.

8.14.Поряд з цим Суд зазначає, що законодавець передбачив можливість припинення господарським судом процедури санації на підставі заяви боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний (абзац 4 ч.10 ст.5 Кодексу).

Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині (абзац 5 ч.10 ст.5 Кодексу).

8.15.Таким чином, зокрема і у наведений спосіб законодавець надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушення прав будь-якого із наведених суб`єктів.

Контролюючі функції суду за виконанням плану санації з поданням суб`єктом звернення заяви про порушення виконання плану санації (що містить викладення підстави вважати, що такий план санації не буде виконаний) полягають у перевірці обставин щодо відповідних підстав. І, за умови підтвердження цих підстав, суд може захисти відповідне порушене право, припинивши процедуру санації, скасувавши вжиті судом заходи, а план санації за таких обставин вважається розірваним.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції ВС, сформульованої в постановах від 15.04.2021 у справі № 904/3325/20 та від 18.05.2021 у справі № 922/2071/20.

8.16.Натомість ні суд першої інстанції в ухвалі про затвердження Плану санації, ні апеляційний суд в протилежному рішенні (постанові про скасування ухвали місцевого суду) наведене не врахували, оскільки суд першої інстанції, дійшовши висновку про відповідність Плану санації вимогам закону, не вказав, в чому полягають заходи щодо виконання та щодо нагляду за виконанням Плану санації Боржника. А апеляційний суд, вказавши на відсутність у Плані санації такої обов`язкової за законом умови як заходи щодо нагляду за його виконанням, не врахував наведені висновки щодо визначеного законом можливого способу формулювання такої умови (заходів) в плані досудової санації (пункти 8.14, 8.15), не надавши оцінки відповідним умовам в Плані санації Боржника.

8.17.Таким чином, оскільки суди попередніх інстанції не надали оцінку Плану санації, а саме оцінку визначеним в ньому умовам на предмет того, чи вони за своїм змістом в тому вигляді, в якому вони наведені в Плані санації, передбачають та забезпечують функцію нагляду за виконанням Плану санації як того вимагають положення абзацу 2 ч.2 ст.5 КУзПБ, Суд зазначає про передчасність обох, хоча і протилежних, висновків судів попередніх інстанцій - як про задоволення заяви Боржника, затвердження Плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення досудової санації, так і про відмову у задоволенні цих вимог Боржника.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ПРАТ «ХТЗ». ЗМІНИ ДО ПЛАНУ САНАЦІЇ

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 23 Nov 2024 09:00:00 +0000

ПОСТАНОВА 31 січня 2023 року, cправа №922/2071/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108956716

Маючи затверджений судом План досудової санації, ХТЗ в липні 2022 року звернувся до суду знову з проханням затвердити зміни, провівши перед цим відповідні збори кредиторів, на яких такі зміни були схвалені (на зборах були присутні кредитори, що представляють 89% голосів, більшість кредиторів (59%) проголосували "за" зміни). Зміни перебачали збільшення строку виконання Плану санації на 3 роки. Основна причина необхідності змін - форс-мажорні обставини, що виникли через війну.Місцевий г/с ухвалою від 01.08.2022, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від від01.11.2022) затвердив зміни, взявши доуваги ліквідаційний аналіз ХТЗ та поточну економічну ситуацію в країні. Було зазначено, що попередній план санації розроблявся ще до війни, і його виконання зараз неможливе. Суд підкреслив, що зміни до плану не додають нових боргів, а лише змінюють строки погашення вже існуючих. Це, на думку суду, забезпечує баланс інтересів кредиторів та боржника. Враховуючи все зазначене, суд визнав запропоновані зміни до плану санації такими, що відповідають законодавству. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що за результатами касаційного перегляду не було виявлено фундаментальних порушень; оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18.Системний аналіз ст.4, 5 КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що законодавець передбачив досудову санацію боржника як систему заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. До кола осіб, які можуть ініціювати введення процедури досудової санації законодавцем також було віднесено боржника (ч.1 ст.5 зазначеного Кодексу).

19.Також, положеннями статті 5 КУзПБ визначено порядок звернення, умови, яких повинен дотриматись боржник при такому зверненні, коло учасників, а також визначено перелік відомостей, які повинен містити план санації.

20. Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, положення ст.5 КУзПБ не містять окремо визначених обов`язкових умов, наявність яких необхідна для звернення боржника до суду з заявою про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

21.Разом з тим, недотримання процедури, визначеної положеннями ст.5 зазначеного Кодексу може мати наслідком відмову суду у задоволенні плану санації. Крім того, законодавцем передбачено підстави для відмови судом у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (ч.8 ст.5 КУзПБ):

- при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів;

- кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації;

- боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

22. Частиною 10 ст.5 КУзПБ передбачено, що затверджений господарським судом план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації. Водночас, законодавець допустив можливість внесення змін до плану санації як в цілому - у порядку, встановленому для його затвердження, так і в індивідуальному порядку, надавши боржнику і кредитору право шляхом укладення договору змінити свої права і обов`язки, передбачені планом санації, зокрема, передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору порівняно з умовами плану санації. При цьому копія такого договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.

22.1.Крім того, договірний характер внесення змін до плану санації обумовлює і відповідний передбачений Законом спосіб захисту, якщо встановлено факт порушення права будь-кого із учасників плану та процедури досудової санації та учасниками вчинені дії щодо захисту цього права.

23.Поряд з цим законодавець передбачив можливість припинення господарським судом процедури санації на підставі заяви боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний (абзац 4 ч.10 ст.5 Кодексу).

23.1.Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині (абзац 5 ч.10 ст.5 Кодексу).

23.2.Таким чином законодавець надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушення прав будь-якого із наведених суб`єктів.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

24. З матеріалів справи та змісту прийнятих судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень вбачається, що суди, аналізуючи зміни до плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, дійшли висновку, що такі зміни стосуються лише зміни строку виконання зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами. Разом з тим інші умови Плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/2071/20, залишилися незмінними, рішення на зборах кредиторів щодо інших умов плану санації не приймалися.

25. Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо наявності порушення процедури повідомлення кредиторів про проведення відповідних зборів, надіслання копій ліквідаційного аналізу та проекту плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство (зі змінами), а також не встановлено порушень під час безпосереднього проведення 07.07.2022 зборів кредиторів та прийняття рішення про схвалення змін до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, затвердженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/2071/20, не встановлено обставин щодо надання заявником недостовірної інформації.

26.З наявних матеріалів справи та за змістом оскаржуваних судових рішень також вбачається, що на зборах кредиторів боржника було зареєстровано 8 кредиторів (яким загалом належить 1 269 990, 54 голосів; 89,2008 % голосів з загальної кількості голосів 1 423 742, 70); проведені 07.07.2022 збори кредиторів боржника були правомочними на момент прийняття відповідного рішення; "За" прийняте рішення було віддано 848969,36 голосів, що складає 59,6294% від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, "проти" - 413 451, 92 голосів, що складає 29,0398% від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, "утримались" - 7 531,75 голосів, що складає 0,5290% від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації.

26.1. Крім того суди встановили, що всі кредитори ПрАТ "ХТЗ" віднесені до однієї категорії (вимоги є такими, що задовольняються в третю та четверту чергу), відтак відсутні підстави вважати, що була надана перевага одним кредиторам перед іншими.

26.2.Разом з тим обставин, які б підтверджували наявність порушень щодо строків скликання зборів, встановлення повноважень представників кредиторів, включення вимог кредиторів та зміни пріоритету забезпечених вимог кредиторів при прийнятті рішення щодо схвалення запропонованих змін до плану санації ПрАТ "ХТЗ" до відкриття провадження у справі про банкрутство суди не встановили, протокол зборів кредиторів боржника від 07.07.2022 недійсним не визнавався, наявність таких обставин скаржниками в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України під час розгляду місцевим та апеляційним судом не доведена.

27. Доводи скаржника, викладені у п.13 описової частини цієї постанови колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

27.1. Відповідно до ч.1, 3 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27.2. Крім того системний аналіз положень ст.11 ГПК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем не визначено постанови Пленуму Вищого господарського суду України як обов`язкове джерело права, яка має застосовуватись судом під час розгляду справи.

Відтак, судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано саме положення статті 5 КУзПБ, яка регулюю порядок проведення процедури санації до відкриття процедур банкрутства.

27.3. Також колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах не є самостійною та достатньою підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

28.Доводи, викладені у п.13.1. описової частини цієї постанови колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

28.1. Верховний Суд звертає увагу, що у ст.8 Конституції України та ст.11 ГПК України закріплено принцип верховенства права.

28.2.Водночас системний аналіз положень ст.6, 8 Конституції України, ст.12, 13 ЦК України, ст.7,19 ГК України дає підстави для висновку, що законодавцем визначено різні підходи до здійснення фізичними, юридичними особами та державними органами відповідної діяльності.

28.3.Так, громадяни та юридичні особи здійснюють свої права за принципом"дозволено все, що прямо не заборонено законом". Разом з тим державні органи та їх посадові особи здійснюють діяльність за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

28.4.Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що ч.10 ст.5 КУзПБ прямо не передбачено можливість внесення змін до плану санації саме щодо продовження строків вже затвердженого плану санації.

28.5.Разом з тим скаржник, зазначаючи про те, що положеннями ст.5 КУзПБ не передбачено продовження строку вже затвердженого плану санації помилково ототожнює наслідки дії такої норми для боржника із наслідками, які б мала зазначена норма у випадку регулювання нею прав і обов`язків державного органу, оскільки в цьому випадку боржник є приватною юридичною особою, а не державним органом.

28.6.У цьому випадку зазначена норма не лише не передбачає продовження строку вже затвердженого плану санації, але і не забороняє здійснення такого продовження. Законодавець у цьому випадку обмежує боржника лише порядком внесення відповідних змін, однак не визначає їх вичерпний перелік, що надає для учасників справи можливість залучення більшої кількості інструментів для відновлення платоспроможності боржника та погашення ним кредиторських вимог.

Відтак, з огляду на положення ст.6,8 Конституції України, ст.12, 13 ЦК України, ст.7,19 ГК України, ч.10 ст.5 КУзПБ, боржник не позбавлений права внести у порядку, передбаченому положеннями ст.5 КУзПБ, зміни до вже затвердженого плану санації щодо строку його виконання.

29.Також колегія суддів звертає увагу, що доводи скаржника про те, що "заборгованість перед державою за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії не відноситься до податкового боргу у відповідності до вимог податкового законодавства, сума заборгованості боржника перед Офісом великих платників податків ДПС не підлягає розстроченню, відстроченню або прощенню (списанню)", "План досудової санації ПрАТ "Харківський тракторний завод" за своїм змістом суперечить меті його затвердження, оскільки сам План санації взагалі не містить порядку та умов щодо погашення кожної конкретної вимоги та не зазначено чіткої послідовності погашення заборгованості" та "в Плані санації не вказано конкретних заходів, які сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства, оскільки плановий перелік заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника, має узагальнений характер і не містить чіткого переліку дій, які мають на меті вивести підприємство з фінансової кризи та подальшого його розвитку як суб`єкта господарювання" обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на таке.

29.1.Як вбачається зі змісту ухвали від 03.08.2020 у цій справі зазначені доводи вже були предметом дослідження місцевим судом, який відхилив такі доводи як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи. В подальшому зазначена ухвала була залишена без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 та Постановою ВС від 18.05.2021 у цій справі, про що правильно зазначив апеляційний суд у цій справі.

29.2.Водночас, під час розгляду заяви про внесення змін плану санації у цій справі, суди чітко встановили, що заявлені боржником зміни стосуються лише зміни строку виконання зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами; інші умови Плану санації, затвердженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/2071/20, залишилися незмінними.

29.3. Відтак, з огляду на положення ч.4 ст.75 ГПК України та принцип res judicata, зазначені у п.29 мотивувальної частини цієї постанови доводи скаржника були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про внесення змін до плану санації боржника, оскільки повторна оцінка зазначених доводів та доказів суперечить положенням ГПК України та призведе до порушення принципу остаточності судового рішення та порушення права учасників справи на справедливий суд.

30.4. …, у цій справі Верховним Судом не виявлено фундаментальних порушень процесуального та матеріального права під час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, зазначені рішення є законними та обґрунтованими відповідно до положень ст.86, 236, 238 ГПК України, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

БАНКРУТСТВО: ЧИ Є ЗАСТАВА ТА ФОРС-МАЖОР ВАГОМИМИ АРГУМЕНТАМИ ПРОТИ?

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 17 Nov 2024 13:28:00 +0000

ПОСТАНОВА 03 вересня 2024 року, cправа № 910/16870/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121660521

АТ "Укрексімбанк" звернувся до суду із заявою про банкрутство ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" через заборгованість, яка утворилася за кредитними договорами (Генеральна кредитна угода була укладена у 2013 році, в рамках якої МАУ отримала фінансування, зокрема за договорами резервного акредитиву від 05.03.2018. У вересні 2022 року Укрексімбанк виплатив за акредитивами 1,1 млн. дол. США. Проте, МАУ не виконала своїх зобов'язань та не погасила заборгованість. Місцевий господарський суд ухвалою від 22.11.2023, яку залишив без змін апеляційний господарський (постанова від 22.04.2024), відкрив справу та визнав вимоги Укрексімбанку на суму 39 млн. грн. МАУ подала касаційну скаргу, наполягаючи на тому, що суди не врахували можливості погашення боргу за рахунок застави, форс-мажорних обставин (заборона польотів) та наявності спору про право. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що суди, встановивши наявність грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором, неможливості задоволення таких вимог боржником, за відсутності спору про право, відкрили провадження у справі про банкрутство боржника та визнали вимоги кредитора на загальну суму 39 млн грн за наявності правових підстав; відкриття справи про банкрутство може допомогти підприємству відновити свою платоспроможність в майбутньому.

Короткі висновки:

40.З`ясування здатності Боржника виконати свої зобов`язання …, здійснюється судом у підготовчому засіданні шляхом дослідження доказів, зокрема наданих Боржником. Такими доказами можуть бути докази щодо відсутності обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, наявності грошових коштів на рахунках у банку, бухгалтерської чи/або фінансової звітності, які б давали можливість встановити наявність майнових активів, достатні для погашення кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором, тощо.

42. …в силу приписів ч.6 ст.41 КУзПБ саме задоволення вимог кредитора у повному обсязі до підготовчого засідання суду є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а не наявність забезпечення цих вимог.

43. …, КУзПБ не містить застереження, відповідно до якого забезпечені вимоги не можуть виступати у якості складової підстави відкриття провадження у справі про банкрутство.

45.У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. … .

47. …, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. При цьому, реалізація заставного майна в такому випадку, має відбуватись на конкурсних засадах в порядку, передбаченому КУзПБ. ….

52. …, що звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, передбачених нормами КУзПБ, саме по собі не можна вважати порушенням прав або інтересів інших осіб (зокрема, боржника у зобов`язальних відносинах), оскільки таке звернення по суті є реалізацією кредитором його права на судовий захист власних прав у випадку, коли таке право кредитора порушується внаслідок неналежного виконання або невиконання взятих на себе боржником зобов`язань. Суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

Позиція Верховного Суду

20.Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

21.При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

22.Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений ст. 39 КУзПБ.

23.Згідно з ч.1-3 ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

24.При цьому на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, тоді як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

25.Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

26.Зокрема, однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

27.Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

28.Наведене відповідає правовій позиції ВС, зокрема, викладеній у постановах від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, від 06.04.2023 у справі №902/650/20, від 16.08.2022 у справі №910/5335/21, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

29.Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора стверджуються наступним.

…

30.Судами попередніх інстанцій встановлено, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді боржник не заперечував, що не виконує взяті на себе зобов`язання перед банком, також боржник не заперечував про наявність заборгованості перед кредитором у визначеному ним розмірі.

31.У своїй касаційній скарзі ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, зазначає про те, що якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, водночас суди не перевірили можливість боржника виконати майнові зобов`язання, зокрема за рахунок застави обмежившись формальним зауваженням про те, що наявність застави жодним чином не підтверджують здатність Боржника виконати свої грошові зобов`язання строк виконання яких настав. У даній справі грошові вимоги до Боржника можуть бути погашені повністю за рахунок майна Боржника відповідно до положень п.4. 1. Договору застави та в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про іпотеку", ст. 572-576 Цивільного кодексу України

32.На думку скаржника, заявлені АТ "Укрексімбанк" у даній справі грошові вимоги можуть бути погашені повністю за рахунок майна Боржника відповідно до положень п. 4.1.Договору застави та в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про іпотеку", ст. 572-576 ЦК України.

33.Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені аргументи Боржника жодним чином не підтверджують здатність Боржника виконати свої грошові зобов`язання строк виконання яких настав, зокрема на дату проведення підготовчого засідання.

34.Згідно приписів ч.1-2 ст. 526 ЦК України, в силу яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

35.Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

36.Обов`язок виконання господарського зобов`язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

37.В даному випадку у Боржника виникло, в порядку та на умовах визначених кредитними договорами, зобов`язання зі сплати заборгованості в заявленому Банком розмірі, яка Боржником в повному обсязі погашена не була. Відтак в даному випадку, задля виконання зобов`язань перед Банком, Боржник має вчинити обумовлені саме кредитними договорами дії щодо здійснення відповідних платежів на погашення заборгованості перед Банком. В свою чергу звернення стягнення на майно Боржника є правом кредитора, а не його обов`язком. Так само правом кредитора є отримати погашення заборгованості Боржника у спосіб визначений саме кредитними договорами, а обов`язок Боржника є виконати ці свої зобов`язання саме в передбачений кредитними договорами спосіб.

38.Необхідність виконання зобов`язання Боржником саме у визначений порядок та спосіб, випливає і з приписів ч.1 ст. 599 ЦКУ, у відповідності до яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

39.Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що зазначені доводи Боржника зводяться виключно до його незгоди з обраним кредитором способом захисту своїх порушених прав, а саме звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, а не з позовом про стягнення заборгованості та жодним чином не свідчать про здатність Боржника виконати свої зобов`язання перед Банком та про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

40.З`ясування здатності Боржника виконати свої зобов`язання перед Банком, здійснюється судом у підготовчому засіданні шляхом дослідження доказів, зокрема наданих Боржником. Такими доказами можуть бути докази щодо відсутності обставин неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності, наявності грошових коштів на рахунках у банку, бухгалтерської чи/або фінансової звітності, які б давали можливість встановити наявність майнових активів, достатні для погашення кредиторської заборгованості перед ініціюючим кредитором, тощо.

41.Водночас Боржником таких доказів до суду першої інстанції не надано, як не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

42.Судами …встановлено, що на дату проведення підготовчого засідання Боржником не надано доказів погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором, а в силу приписів ч.6 ст.41 КУзПБ саме задоволення вимог кредитора у повному обсязі до підготовчого засідання суду є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а не наявність забезпечення цих вимог.

43.Крім того, КУзПБ не містить застереження, відповідно до якого забезпечені вимоги не можуть виступати у якості складової підстави відкриття провадження у справі про банкрутство.

44.З огляду на викладене, посилання Боржника на наявність майна, що знаходиться в забезпеченні в даному випадку є безпідставним. Відтак, вказані аргументи касаційної скарги є необгрунтованими.

46.У вказаній постанові ВС від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 вказано, що відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням неправильного застосування господарським судом положень ст. ст. 1, 34, 35, 39 КУзПБ, а також не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУзПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.

47.Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. При цьому, реалізація заставного майна в такому випадку, має відбуватись на конкурсних засадах в порядку, передбаченому КУзПБ. Отже, наведеним спростовуються протилежні висновки скаржника.

48.Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується боржником, що у боржника перед кредитором наявні невиконані грошові зобов`язання в розмірі 39 375 656,57 грн, які випливають з умов Генеральної угоди та Кредитних договорів, строк виконання таких зобов`язань настав, до заяви кредитора додані всі документи, які підтверджують дійсність цих зобов`язань, підстави виникнення цих зобов`язань, їх характер та розмір, факт настання строку виконання зобов`язань та невиконання їх боржником.

49.Колегія суддів вважає необгрунтованими аргументи скаржника щодо наявності спору про право.

50.При з`ясуванні обставин щодо наявності спору про право, доречним є використання чотирискладового тесту що є засобом для перевірки необхідних умов для відкриття провадження у справі про банкрутство господарським судом, який повинен дослідити таке (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21 та від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18):

(a) наявність спору про право, а саме встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання, структури заборгованості, строку виконання зобов`язання: В першу чергу звертаємо увагу, що Боржником ні в поданих до суду першої інстанції заперечень, не ставиться під сумнів ні факт наявності та підстави виникнення заборгованості перед Банком, ні її розмір; Поданими Банком документами, достеменно та безспірно підтверджується факт виникнення правовідносин з Боржником, утворення заборгованості перед Банком, підстави її виникнення та розмір на дату подання заяви;

(b) Наявність спору, який би мав вирішуватися в порядку позовного провадження; в тій частині що стосується грошових вимог до Боржника, відсутній спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження;

(c) позиція боржника щодо вчинення ним активних дій, спрямованих на заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду в позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення: Боржником не вчинялося жодних дій, спрямованих на заперечення як наявності зобов`язань перед Банком за кредитними договорами, так і розміру заборгованості за основним боргом та процентами; до березня 2023 року Боржник вчиняв дії на

часткове виконання своїх зобов`язань перед Банком здійснюючи відповідні платежі, про що зазначено в заяві та підтверджено наданими Банком доказами; Боржник визнає наявний розмір заборгованості перед Банком;

(d) оспорення боржником вимог кредитора та з`ясування активної позиції останнього до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство: Боржником не вчинено жодних дій до дати проведення підготовчого засідання, щодо оспорення вимог Банку чи факту наявності зобов`язань перед Банком.

51.З наведеного вбачається, що за вказаними вище критеріями щодо встановлення наявності чи відсутності спору про право, в даному випадку такий спір відсутній, що було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, зокрема, відсутність будь-яких спорів між кредитором та боржником, що стосуються зобов`язань за Генеральною угодою та Кредитними договорами, договорами забезпечення.

52.Колегія суддів зазначає, що звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, передбачених нормами КУзПБ, саме по собі не можна вважати порушенням прав або інтересів інших осіб (зокрема, боржника у зобов`язальних відносинах), оскільки таке звернення по суті є реалізацією кредитором його права на судовий захист власних прав у випадку, коли таке право кредитора порушується внаслідок неналежного виконання або невиконання взятих на себе боржником зобов`язань. Суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

53.Щодо посилання скаржника на наявність форс-мажорних обставин, які зумовлені тим, що з 24.02.2022 повітряний простір України закрито для польотів цивільної авіації колегія суддів зазначає наступне.

54.Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається Боржник є документом загального інформаційного характеру та не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

55.Судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яких інших доказів на підтвердження наявності форс- мажорних обставин Боржником не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

56.Крім того, Боржником не доведено жодними доказами те, що саме форс-мажорні обставини стали причиною невиконання зобов`язання перед ініціюючим кредитором. Окрім цього, як зазначає сам Боржник, ним було погашено частину заборгованості за Договором від 05.03.2018 № G07119/2/2018OR - 30.11.2022, 28.12.2022, 31.01.2023, 14.03.2023, тобто вже після закриття повітряного простору над Україною.

57.Відтак, наведені боржником заперечення не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

58.Крім того, наявність форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань та не звільняє боржника від виконання самого зобов`язання.

59.Метою процедури банкрутства є оздоровлення компанії та відновлення її платоспроможності. Так, після відкриття судом справи про банкрутство нарахування відсотків і штрафів за зобов`язаннями заморожується. Це робиться для того, щоб борги не росли. Боржнику не потрібно розриватися між різними кредиторами - усі зобов`язання об`єднуються в одну справу, у рамках якої вирішується питання виплати боргів.

60.Процедури банкрутства передбачають як права боржника на відновлення платоспроможності та кредиторів на задоволення їх вимог, але й суттєві обов`язки та обмеження, що, в свою чергу переслідує легітимну мету - задоволення прав кожного з учасників провадження у справі про банкрутство.

61.Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відкриття справи про банкрутство ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" може допомогти підприємству відновити свою платоспроможність в майбутньому.

62.Отже, колегія суддів вважає, що суди …, встановивши наявність грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором, неможливості задоволення таких вимог боржником, за відсутності спору про право, відкрили провадження у справі № 910/16870/23 про банкрутство …" та визнали вимоги кредитора … на загальну суму 39 375 656,57 грн за наявності правових підстав.

ЗАТВЕРДЖЕННЯ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ ЗМІН ДО ПЛАНУ САНАЦІЇ ДО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО ПРАТ "ДМЗ" ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ САНАЦІЇ У НОВІЙ РЕДАКЦІЇ

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 10 Nov 2024 13:35:00 +0000

ПОСТАНОВА 03.10.2023, cправа №904/3325/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086512 . ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В. 03.10.2023, №904/3325/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114419611

23.06.2020 ПрАТ "ДМЗ" подало заяву про затвердження плану досудової санації, згідно з яким кредитори мали отримати 1,2 млрд грн з відстрочкою на 2 роки від дня затвердження Плану судом, після чого задоволення вимог кредиторів мало відбутися на протязі 1 року поквартально рівними частинами. Заява була задоволена, План затверджено (ухвала місцевого г/с від 31.07.2020, залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 18.11.2020) та ВС (постанова від 15.04.2021). У червні 2022 акціонери ПрАТ "ДМЗ" прийняли рішення про внесення змін до Плану; 29.06.2022 загальні збори кредиторів більшістю голосів зміни схвалили. Такі зміни стосувалися зміни строку виконання зобов`язання з погашення а саме: передбачалося продовження терміну відстрочки погашення боргу строком на 3 роки з подальшим розстроченням на 1 рік і погашення заборгованості поквартально рівними частинами та часткове прощення (списання) боргу. Пропонувалися погашення 20% боргу шляхом його прощення (списання) протягом 3 років з дати затвердження змін до Плану санації, а 80% -відстроченню на 3 роки від тієї ж дати. Після завершення терміну відстрочення, вищезгадані 80% підлягали розстроченню на 1 рік з погашенням поквартально рівними частинами. З урахуванням раніше наданого відстрочення, його загальний строк складав 5 років, а загальний строк процедури досудової санації 6 років.На зборах було 5 кредиторів, з них 4 кредитори (ТОВ "Днепрбус", ПП "Оскарвіт", ТОВ "Гір-Інтернешнл", ТОВ "НФП ТОПСТАР") проголосували проти змін, а 1 (один) кредитор (ТОВ "Індорбуд"), який мав більшість голосів кредиторів, включених до плану санації, підтримав зміни. За таких обставин 01.07.2022 ДМЗ подав заяву про затвердження змін до плану санації, яку обгрунтовував військовою агресією рф та обумовленими війною факторами. Ліквідаційний аналіз показав, що фінансовий стан підприємства нестабільний, але покращується. Хоча у 2022 році підприємство зазнало збитків, у 2021 році воно отримало прибуток. План санації є вигіднішим для кредиторів, ніж ліквідація, оскільки дозволить повністю погасити їхні вимоги. Ліквідація ж призведе до часткового задоволення вимог через додаткові витрати, пов'язані з процедурою. Продаж майна боржника в рамках ліквідації може відбутися за заниженою ціною, що унеможливить погашення боргів. Санація дозволить зберегти діяльність підприємства та робочі місця, тоді як ліквідація призведе до звільнень та збільшення навантаження на державу. Відновлення платоспроможності забезпечить отримання прибутку та погашення боргів, в той час як ліквідація призведе до списання непогашених боргів. Місцевий г/с Ухвалою від 18.11.2022, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 16.05.2023) у задоволенні заяв ТОВ "Метпромбуд Інвест" та ТОВ "ТД ТЕК-Україна" про припинення процедури досудової санації ПрАТ "ДМЗ" відмовив, затвердив План досудової санації в новій редакції, дійшовши висновку про відсутність підстав для відмови у його затвердженні, обґрунтованість ліквідаційного аналізу те те, що кредитори не спростували наявність в новій редакції Плану вигоди для кредиторів від виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. В касаційній скарзі скаржники визначили однією з підстав оскарження те, що в змінах до вже затвердженого плану санації не передбачено участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом, що, на думку представників скаржників, свідчить про відсутність балансу та наявність переваг у одних кредиторів (зобов`язання перед якими виникли після затвердження плану санації) у порівнянні з тими кредиторами, перелік яких був затверджений у плані санації. ВС залишив касаційні скарги без задоволення. Суддею Жуковим С.В. було висловлено окрему думку, згідно якої ВС слід було ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "ДМЗ" з урахуванням того, що в змінах до вже затвердженого плану санації не передбачено участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом санації боржника

Короткі висновки:

41.6.-41.8 …, аналіз змісту ст.5 КУзПБ свідчить, що її положеннями не передбачено обов`язку боржника включати до вже затвердженого плану санації боржника (у разі виникнення необхідності внесення змін до плану санації) до відкриття провадження у справі про банкрутство нових (поточних) кредиторів. Разом з тим, ст.5 КУзПБ прямо визначено коло осіб, на яких поширюється затверджений судом план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, а, відтак, і коло осіб на яких можуть поширюватися подальші зміни до плану санації. Тобто внесення змін до плану санації боржника … з урахуванням вимог кредиторів, строк виконання зобов`язань перед якими вже настав на момент затвердження плану санації, без урахування вимог кредиторів, які виникли після затвердження плану санації - не суперечить положенням ст.5 КУзПБ.

42. …включення нових кредиторів свідчитиме не про внесення змін до плану санації в окремих його частинах щодо вже наявних кредиторів, а про фактичне прийняття нового плану санації, оскільки включення нових кредиторів матиме наслідком перегляд усіх істотних умов плану санації, визначених ч.2, 3 ст.5 КУзПБ, а не окремих його частин. ; …включення нових кредиторів та прийняття за наслідками розгляду нових вимог кредиторів рішення про затвердження іншої редакції плану санації положеннями ст.5 КУзПБ також прямо не передбачено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33.Системний аналіз ст.4, 5 КУзПБ свідчить про те, що законодавець передбачив досудову санацію боржника як систему заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. До кола осіб, які можуть ініціювати введення процедури досудової санації законодавцем також було віднесено безпосередньо боржника (ч.1 ст.5 зазначеного Кодексу).

34.Також положеннями ст.5 КУзПБ визначено порядок звернення, умови, яких повинен дотриматись боржник при такому зверненні, коло учасників, а також визначено перелік відомостей, які повинен містити план санації.

35.Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, положення ст.5 КУзПБ не містять окремо визначених обов`язкових умов, наявність яких необхідна для звернення боржника до суду з заявою про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

35.1.Разом з тим, недотримання процедури, визначеної положеннями ст.5 зазначеного Кодексу, може мати наслідком відмову суду у задоволенні плану санації. Крім того, законодавцем прямо передбачено підстави для відмови судом у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (ч.8 ст.5 КУзПБ), а саме:

- боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

36. Частиною 10 ст.5 КУзПБ передбачено, що затверджений господарським судом план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації. Також законодавець допустив можливість внесення змін до плану санації як в цілому - у порядку, встановленому для його затвердження, так і в індивідуальному порядку, надавши боржнику і кредитору право шляхом укладення договору змінити свої права і обов`язки, передбачені планом санації, зокрема, передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору порівняно з умовами плану санації. При цьому копія такого договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.

36.1.Крім того, договірний характер внесення змін до плану санації обумовлює і відповідний, передбачений Законом, спосіб захисту, якщо встановлено факт порушення права будь-кого із учасників плану та процедури досудової санації та учасниками вчинені дії щодо захисту цього права.

37.Водночас, законодавець передбачив можливість припинення господарським судом процедури санації на підставі заяви боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний (абзац 4 ч.10 ст.5 Кодексу).

37.1.Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині (абзац 5 ч.10 ст. 5 Кодексу).

37.2.Таким чином, законодавець надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушення прав будь-якого із наведених суб`єктів.

37.3. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 922/2071/20.

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

39. …, судами …не встановлено обставин щодо наявності порушення процедури повідомлення кредиторів про проведення відповідних зборів, надіслання копій ліквідаційного аналізу та проекту змін до плану санації …(зі змінами).

39.1.Також судами попередніх інстанцій не встановлено порушень під час безпосереднього проведення 29.06.2022 зборів кредиторів та прийняття рішення про схвалення змін до плану санації …, затвердженого ухвалою … від 31.07.2020 у справі № 904/3325/20. Крім того судами не встановлено обставин щодо надання заявником недостовірної інформації.

…

40.2.Разом з тим, суди не встановили наявність обставин, які б підтверджували наявність порушень щодо строків скликання зборів, встановлення повноважень представників кредиторів, включення вимог кредиторів та зміни пріоритету забезпечених вимог кредиторів при прийнятті рішення щодо схвалення запропонованих змін до плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство.

40.3. Протокол зборів кредиторів боржника від 29.06.2022 недійсним не визнавався, наявність таких обставин скаржниками в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України під час розгляду справи місцевим та апеляційним судом не доведена.

41.Доводи скаржників, викладені у пункті 26 описової частини цієї постанови колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

41.1. Скаржники визначили однією з підстав касаційного оскарження те, що в змінах до вже затвердженого плану санації не передбачено участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом санації боржника, що, на думку представників скаржників, свідчить про відсутність балансу та наявність переваг у одних кредиторів (зобов`язання перед якими виникли після затвердження плану санації) у порівнянні з тими кредиторами, перелік яких був затверджений у плані санації.

41.2.Колегія суддів звертає увагу, що санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не є судовою процедурою в розумінні ст.6 КУзПБ, тому не можна ототожнювати таку процедуру із судовою санацією, передбаченою положеннями Розділом ІІІ КУзПБ, а також слід враховувати, що така процедура хоч і передбачає участь суду, однак є орієнтованою на збереження платоспроможності боржника в межах добровільного (договірного) виконання боржником взятих на себе зобов`язань перед кредиторами, а не за рахунок примусу за участі держави, що, в свою чергу, повинно забезпечувати пропорційність та баланс інтересів не лише кредиторів, але й боржника.

41.3. На відміну від ліквідаційної процедури, як судової процедури, передбаченої ст.6, та унормованої Розділом IV КУзПБ, санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не передбачає наслідків, визначених ч.1 ст. 59 КУзПБ, зокрема, не передбачає, що строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

41.4.Разом з тим, аналіз змісту ст.5 КУзПБ свідчить про те, що ч.2 зазначеної статті прямо передбачено можливість поділу кредиторів, які беруть участь у санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів, а також передбачено можливість визначити різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій.

41.5.Також колегія суддів звертає увагу, що ст.5 КУзПБ унормовано, що розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації визначаються у плані санації (ч.2 ст.5 КУзПБ), а також до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом (абзац 2 ч.3 ст.5 КУзПБ).

41.6.Отже, аналіз змісту ст.5 КУзПБ свідчить, що її положеннями не передбачено обов`язку боржника включати до вже затвердженого плану санації боржника (у разі виникнення необхідності внесення змін до плану санації) до відкриття провадження у справі про банкрутство нових (поточних) кредиторів.

41.7.Разом з тим, статтею 5 КУзПБ прямо визначено коло осіб, на яких поширюється затверджений судом план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, а, відтак, і коло осіб на яких можуть поширюватися подальші зміни до плану санації.

41.8.Тобто внесення змін до плану санації боржника у цій справі до відкриття провадження у справі про банкрутство з урахуванням вимог кредиторів, строк виконання зобов`язань перед якими вже настав на момент затвердження плану санації, без урахування вимог кредиторів, які виникли після затвердження плану санації - не суперечить положенням ст.5 КУзПБ.

42.При цьому, включення нових кредиторів свідчитиме не про внесення змін до плану санації в окремих його частинах щодо вже наявних кредиторів, а про фактичне прийняття нового плану санації, оскільки включення нових кредиторів матиме наслідком перегляд усіх істотних умов плану санації, визначених частинами другою, третьою статті 5 КУзПБ, а не окремих його частин. Крім того колегія суддів враховує, що включення нових кредиторів та прийняття за наслідками розгляду нових вимог кредиторів рішення про затвердження іншої редакції плану санації положеннями статті 5 КУзПБ також прямо не передбачено.

42.1.Також колегія суддів враховує, що скаржниками не зазначено права та інтереси яких саме інших кредиторів порушено затвердженими змінами, а також не доведено в порядку, передбаченому положеннями ст.74, 76 - 77 ГПК України під час розгляду справи місцевим та апеляційним судом, наявність права (уповноваження) представляти інтереси таких кредиторів у цій справі. З огляду на зазначене є обґрунтованим висновок, що скаржники наділені процесуальною дієздатністю лише в частині порушення їх власних прав та законних інтересів.

43.За змістом затвердженого плану санації боржником було визначено лише одну категорію кредиторів "інші кредитори" - строк виконання зобов`язань перед якими вже настав. Таке визначення узгоджується із розмежуванням кредиторів, передбаченим ст.1 КУзПБ, якою передбачено наявність конкурсних, поточних та забезпечених кредиторів.

43.1.Так, визначених боржником у плані санації кредиторів умовно можна вважати "конкурсними", тобто вимоги яких виникли до затвердження та подальшого виконання плану санації. Водночас, "поточними" є кредитори, вимоги яких виникли після затвердження плану санації у цій справі.

43.2.При цьому, колегія суддів враховує, що запропонований боржником перелік кредиторів був затверджений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та постановою Верховного Суду від 15.04.2021.

43.3. З огляду на ч.4 ст.75 ГПК України та принцип res judicata доводи скаржників були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про внесення змін до плану санації боржника, оскільки повторна оцінка зазначених доводів та доказів суперечить положенням ГПК України та призведе до порушення принципу остаточності судового рішення та порушення права учасників справи на справедливий суд, оскільки положення вже затвердженого плану санації не поширюються на кредиторів, вимоги яких виникли після затвердження такого плану (на вимоги поточних кредиторів), а доводи скаржників фактично зводяться до їх незгоди із зазначеними рішеннями суду та до спонукання касаційного суду у цій справі до повторної оцінки доводів та заперечень, які вже були предметом розгляду під час розгляду заяви боржника про затвердження плану санації у 2020 році.

43.4. Також, з огляду на ч.4 ст.75 ГПК України, принцип res judicata та встановлені судами попередніх інстанцій, є необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пунктах 27, 27.3., 27.4., оскільки такі обставини вже були предметом розгляду у цій справі під час розгляду заяви боржника про затвердження плану санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство і їм вже надана відповідна оцінка суду та прийнято відповідні судові рішення.

44. Доводи ТОВ "Гір-Інтернешнл" про необхідність відступу від висновку ВС, викладеного в постанові від 23.01.2020 у справі № 904/1012/14 колегія суддів вважає передчасними, оскільки санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство у цьому випадку не є судовою процедурою, і обставини її застосування у цій справі інші, ніж у справі № 904/1012/14. Тобто застосування норми права і правовідносини у цій та у справі № 904/1012/14 не є подібними, тому підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права відсутні.

45. Також колегія суддів вважає передчасними доводи скаржника, викладені у пункті 27.2., оскільки суди попередніх інстанцій на підставі наданих боржником доказів, встановили наявність обставин, які свідчать про часткове виконання плану санації.

45.1. Крім того, такі доводи викладені без урахування обставин оскарження ТОВ "Гір-Інтернешнл" та ТОВ "Метпромбуд Інвест" ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020, яке унеможливлювало набрання зазначеною ухвалою законної сили, що, в свою чергу, не забезпечувало обов`язковості виконання плану санації.

45.2. Також доводи скаржника не враховують наявність карантинних заходів, запроваджених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (із змінами і доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами і доповненнями), наявність яких є загальновідомою та об`єктивною обставиною, незалежною від волі боржника, яка могла вплинути на виконання плану санації, затвердженого судом у цій справі.

46. Колегія суддів звертає увагу, що відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не визначене статтями 310 - 313 ГПК України підставою скасування для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

47. Доводи скаржника про те, що затвердженням змін до плану санації держава непропорційно втручається до правовідносин, захищених ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

47.1. Відповідно до змісту преамбули КУзПБ, положеннями якого передбачено санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів. Тобто він встановлює не лише умови та порядок задоволення вимог одного або декількох кредиторів, але й спрямований на відновлення платоспроможності боржника.

47.2.Із зазначеними положеннями узгоджується мета санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.5 ст.4 КУзПБ), якою є запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

47.3. Водночас, задоволення вимог лише окремих кредиторів (в цьому випадку ТОВ "Гір-Інтернешнл" та ТОВ "Метпромбуд Інвест"), без урахування інтересів інших кредиторів боржника, визначених планом санації, та інтересів безпосередньо боржника, очевидно не відповідатиме зазначеній меті та свідчитиме про непропорційне задоволення вимог кредиторів, погашення вимог яких передбачене планом санації. При цьому перехід до судових процедур банкрутства може не лише позбавити боржника можливості вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів ефективного використання власних ресурсів, але й позбавити інших кредиторів можливості задовольнити свої інтереси та вимоги до боржника.

47.4. Зазначене спростовує доводи скаржника про порушення Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в цьому випадку внесення змін до плану санації прямо передбачено законом, а його реалізація спрямована на пропорційне задоволення інтересів як боржника, так і усіх кредиторів, зазначених у плані санації (а не одного чи кількох), право на вільне володіння майном яких також гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

48.2. Колегія суддів звертається до висновку ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

48.3. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Разом з тим, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок про те, що затвердження змін до плану санації здійснено відповідно до вимог, передбачених положеннями статей 4, 5 КУзПБ.

50. Отже, у цій справі Верховним Судом не виявлено фундаментальних порушень процесуального та матеріального права під час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, зазначені рішення є законними та обґрунтованими відповідно до положень статей 86, 236, 238 ГПК України, тому підстави для задоволення касаційних скарг ТОВ "Гір-Інтернешнл" та ТОВ "Метпромбуд Інвест" відсутні.

ОКРЕМА ДУМКА 03.10.2023, №904/3325/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114419611

4. Скаржники касаційних скарг оскаржуючи у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/3325/20 зазначили, що в змінах до вже затвердженого плану санації не передбачено участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом санації боржника, що, на думку представників скаржників, свідчить про відсутність балансу та наявність переваг у одних кредиторів (зобов`язання перед якими виникли після затвердження плану санації) у порівнянні з тими кредиторами, перелік яких був затверджений у плані санації.

5. Відповідно до приписів абз. 2 ч. 10 ст. 5 КУзПБ, зміни до плану санації вносяться у порядку, встановленому для його затвердження.

6. Положеннями ч. 2 ст.5 КУзПБ визначено, що до плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

7. Обов`язок додавати до плану санації ліквідаційний аналіз, який би вказував про вигідність для кредиторів виконання плану санації, порівняно з ліквідацією боржника, свідчить про те, що процедура досудової санації, окрім відновлення платоспроможності боржника, направлена на надання вигоди кредиторам такого боржника за допомогою виконання плану санації у порівнянні з погашенням вимог кредиторів в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

8. На мій погляд, відсутність у змінах до вже затвердженого плану санації участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом санації боржника, за наявності обставин, що на дату внесення змін до плану санації строк виконання боржником своїх зобов`язань перед такими кредиторами вже настав, свідчить про недотримання приписів абз. 2 ч. 10 ст. 5 КУзПБ та як наслідок порушення вимог зазначених у положеннях ч. 2 ст.5 КУзПБ, оскільки для таких кредиторів введення ліквідаційної процедури щодо боржника буде явно вигідніше ситуації, коли до плану досудової санації вносяться відповідні зміни, які не передбачають порядку погашення їхніх кредиторських вимог.

9. Згідно приписів ч. 8 ст. 5 КУзПБ, господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації.

10. З урахуванням того, що в змінах до вже затвердженого плану санації не передбачено участі інших кредиторів, крім тих, участь яких вже була затверджена планом санації боржника, на мою думку ця обставина свідчить про те, що для таких кредиторів ліквідація боржника у порядку, визначеному положеннями КУзПБ буде явно вигідніше, аніж внесення змін до плану досудової санації де не передбачається порядок погашення їхніх вимог.

11. За таких обставин, вважаю що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/3325/20 є такими що ухвалені з неправильним застосуванням ч. 2 , ч. 8 , абз. 2 ч. 10, ст. 5 КУзПБ.

13. …наведені судові рішення повинні бути скасовані і слід було Верховному Суду ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви ПрАТ "ДМЗ" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ ДОСУДОВОЇ САНАЦІЇ ДП ПРАТ "НАК" "НАДРА УКРАЇНИ" "ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗГЕОЛОГІЯ"

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 08 Nov 2024 19:08:00 +0000

ПОСТАНОВА 31 жовтня 2023 року, cправа № 927/310/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. - головуючого, Картере В. І. Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/114796200

ДП ПрАТ "НАК" "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" звернулося до г/с із заявою про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ст.5 КУзПБ, отримавши дозвіл на досудову санацію від профспілки та правління. Компанія повідомила кредиторів про збори, де планувалось схвалити план санації, в якому були вказані всі кредитори та суми боргів. Серед кредиторів були податкова з боргом понад 32 млн грн, ПФУ з боргом понад 1 млн грн, виконавча служба, фізичні особи-підприємці та інші. На зборах були присутні не всі кредитори, але більшість голосів була "за" схвалення плану санації. До плану санації було додано ліквідаційний аналіз, який показував, що фінансовий стан підприємства незадовільний, але виконання плану санації є більш вигідним для кредиторів, ніж ліквідація. План санації передбачав: Списання частини боргу перед основними кредиторами (податкова, ПФУ, виконавча служба та інші) на загальну суму 32 633 434,67 грн.; розстрочення боргу на 5 років перед деякими кредиторами на загальну суму 3 747 667,05 грн.; Повне погашення залишку кредиторської заборгованості протягом 2023-2027 років. Заходи з відновлення платоспроможності: дослідно-промислова розробка свердловини, продаж металобрухту, реалізація нерухомого та рухомого майна, ліквідація дебіторської заборгованості, скорочення фонду оплати праці. Відповідальність за виконання плану санації покладається на керівника підприємства без призначення окремого керуючого санацією. Місцевий г/с Ухвалою від 26.04.2023 року, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 29.08.2023) у затвердженні плану досудової санації відмовив. Суди встановили, що поданий до суду план санації містить обов`язкові умови, визначені ч. 2 ст. 5 КУзПБ. Разом з тим зазначили, що він не містить конкретних і переконливих заходів, які б реально допомогли "Чернігівнафтогазгеології" вийти з кризи та розрахуватися з боргами, тобто не побачили в плані санації чіткої стратегії і реальних інструментів, які б дозволили підприємству відновити свою платоспроможність. Крім того, вказали на вказану у плані неправдивої суми збитків за 2022 рік та звернули увагу, що план санації 2023 року фактично повторює план 2019 року, який не покращив фінансовий стан підприємства. Зокрема, в обох планах передбачено продаж майна, який так і не відбувся, і немає гарантій, що цього разу буде інакше. Враховуючи все це, суди дійшли висновку, що план санації нереалістичний, і "Чернігівнафтогазгеологія" не зможе відновити свою платоспроможність. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказав, що вважає обґрунтованим відмову у затвердженні плану досудової санації, і що така відмова не є перешкодою для повторного схвалення доопрацьованого плану санації зборами кредиторів та подальшого звернення боржника до суду із заявою про його затвердження.

Позиція Верховного Суду

23.Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

24.Частиною 5 ст.4 КУзПБ визначено, що санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

25. Положеннями ст.5 КУзПБ визначено порядок звернення, умови, яких повинен дотриматись боржник при такому зверненні, коло учасників, а також визначено перелік відомостей, які повинен містити план санації.

26.Згідно з ч.1 ст.5 КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить Боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).

27.В ч.2 ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме, розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

28.Також в цій частині ст.5 КУзПБ наведено умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції - за розсудом боржника: планом санації може бути передбачено: поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; заходи з отримання позик чи кредитів; умови, передбачені ч.2 ст.51 цього Кодексу.

29.До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

30.Відповідно до ч.3 ст.5 КУзПБ у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації.

31.Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації.

32.При цьому до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом; а вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником із плану санації.

33.Погодження та реалізація плану санації не вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не бере участі в плані санації.

36.Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржником суду надано план санації ДП ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" до відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідності до вимог ч.4 ст.5 КУзПБ.

…

39.Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що поданий до суду план санації містить обов`язкові умови, визначені ч. 2 ст. 5 КУзПБ.

40.Аналіз приписів ч.2-4, 6 ст.5 КУзПБ свідчить, що при перевірці плану санації на суд покладається обов`язок надати оцінку, зокрема, відповідності плану санації вимогам цього Кодексу на предмет наявності в ньому обов`язкових умов визначених ч.2 цієї статті, вигідності виконання плану санації для кредиторів у порівнянні з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу; з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у тому числі для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим; дотримання порядку та умов схвалення плану санації, у тому числі участі у схвалені заінтересованих осіб стосовно боржника.

41. Згідно положень ч. 8 ст. 5 КУзПБ, господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

42.Окрім плану санації боржник також повинен зробити ліквідаційний аналіз, який додається до плану санації. Ліквідаційний аналіз є порівнянням процедури досудової санації з процедурою ліквідації підприємства та демонструє кредиторам боржника вигідність і переваги для них саме процедури санації. Крім того, до плану санації також може бути додано фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації. Підготовлений боржником план санації підлягає схваленню кредиторами, які беруть участь у плані санації.

43.Отже, згідно абз.10 ч.2 ст.5 КУзПБ ліквідаційний аналіз є одним із обов`язкових документів, який має бути долучено до плану санації та який має вказувати про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. (Висновок викладено у постанові ВС від 10.02.2022 у справі №927/1817/21).

44.Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржником було порушено порядок надання кредиторам ліквідаційного аналізу. Так, всупереч зазначених вище вимог, ліквідаційний аналіз не був наданий кредиторам разом із Планом санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство на час проведення зборів кредиторів 22.02.2023, де вирішувалось питання щодо затвердження відповідного плану, а був надісланий пізніше, що, в свою чергу, позбавило можливості кредиторів оцінити вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника та з рештою вплинуло на результати голосування.

45.Зокрема, на підтвердження даних висновків матеріали справи містять додаткові пояснення Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові, який проголосував за схвалення спірного Плану санації, згідно яких останній повідомив суд, що за умови своєчасного надання Ліквідаційного аналізу (одночасно з планом санації), він проголосував би проти його схвалення, оскільки саме Ліквідаційний аналіз вміщує вичерпну інформацію щодо фінансового стану боржника та його можливості забезпечити реалізації заходів щодо відновлення платоспроможності боржника і здійснити погашення заборгованості перед кредиторами.

46.Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ненадання боржником кредиторам ліквідаційного аналізу разом з планом санації на момент проведення загальних зборів кредиторів, є порушенням ч. 2 ст. 5 КУзПБ, яке вплинуло на результати голосування загальних зборів кредиторів при вирішення питання щодо схвалення Плану санації, що відповідно до ч. 8 ст. КУзПБ є самостійною та достатньою правовою підставою для відмови судом в затвердженні Плану санації ПрАТ "НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія".

47.В огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими протилежні аргументи касаційної скарги (п.11.1 - 11.5.).

48.Надавши суду згідно з положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінювати план досудової санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника.

49.Водночас, у суду зберігається обов`язок ураховувати вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).

50.Така правова позиція викладена у постанові ВС від 15.04.2021 у справі № 904/3325/20.

51.Суди попередніх інстанцій, поміж іншого, дійшли висновку, що наданий суду на затвердження План санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не містить дієвих управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних заходів та переконливих доказів можливості відновлення платоспроможності боржника з метою погашення ним заборгованості перед кредиторами. Зазначені боржником джерела доходу є недостатніми для забезпечення виконання кредиторських зобов`язань боржника. Також, боржником у плані санації вказано недостовірну інформацію щодо суми збитків за 2022 рік, яка згідно графіка складає 3990 тис. грн., а згідно зі Звітом про фінансові результати за 2022 рік збитки становить - 4 391 тис. грн.

52.Судами також встановлено, що план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство 2023 містить заходи, які були зазначені і у Плані санації боржника 2019, затвердженому ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 року у справі №927/605/19, витяг з якого міститься в матеріалах справи. Вказані обставини також не заперечуються і боржником. Разом з тим, такі заходи в процедурі санації 2019 не призвели до відновлення платоспроможності боржника та показали свою неефективність.

53.Окрім наведеного, План санації 2023 передбачає одним із заходів відновлення платоспроможності реалізацію майна, що було зазначено і в Плані санації 2019 року, проте не було виконано. Боржником не наведено аргументів, що ситуація змінилася, майно буде реалізоване і очікувані доходи будуть отримані.

54.Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реалізація зазначених у плані Санації заходів є сумнівною, а збитковість підприємства і не реалізація заходів з попереднього плану санації свідчить про не реалізацію Плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

55.Отже, колегія суддів враховуючи у сукупності встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови …"Чернігівнафтогазгеологія" у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

56.Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відмова суду у затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення доопрацьованого плану санації зборами кредиторів у відповідності до вимог законодавства та подальшого звернення боржника до господарського суду із заявою про затвердження плану санації.

57.Звертаючись з касаційною скаргою, боржником не спростовано висновків судів попередніх інстанцій та не доведено неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, відтак, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК»

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 08 Nov 2024 16:39:00 +0000

ПОСТАНОВА 20 березня 2024 року, cправа № 914/1737/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117879950

У 2020 та 2021 роках компанія ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК» отримувала чистий прибуток, але у 2022 році, через війну в Україні та введення воєнного стану, зазнала збитків, 01.06.2023 звернулося до г/с з заявою про затвердження плану досудової санації. Продовження роботи та отримання доходів було ключовим для відновлення платоспроможності «ЕГРІТЕК». Підставою для звернення до суду стало рішення загальних зборів кредиторів від 31.05.2023 року, на яких План санації підтримано більшістю голосів на зборах кредиторів (92,02%). План санації підтримали ТОВ «Пожмашина» (21,2 млн грн), Інвестиційна компанія А Груп (12,4 млн. грн). Проти була ДСНС (11 млн грн),, вважаючи План невигідним для держави. Загальна сума боргів, включених до плану санації, становить 44,7 млн грн. Всі кредитори в плані санації віднесені до однієї категорії. План санації передбачав списання штрафу, нарахованого ТОВ «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА», та розстрочення решти заборгованості на строк до 12 років. Борг перед ТОВ «Інвестиційна компанія «А ГРУП» та ТОВ «Промислова компанія «ПОЖМАШИНА» буде погашатися рівними частинами протягом 12 років. Борг перед ДСНС буде погашатися протягом 10 років. За планом санації, протягом процедури санації необхідним заходом відновлення платоспроможності передбачалося здійснення претензійно-позовної діяльності з метою стягнення дебіторської заборгованості, яка становила 15,6 млн грн. Також компанія планувала продавати готову продукцію, яка обліковувалася на суму 1,8 млн грн. Все це мало допомогти компанії отримати додаткові кошти та поступово погасити борги. Крім того, під час санації «ЕГРІТЕК» продовжить свою господарську діяльність, що дозволить отримувати доходи та поступово погашати борги. Місцевий г/с ухвалою від 13.06.2023, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова від 26.10.2023) затвердив план санації та ввів досудову санацію Боржника, зобов'язав керівника компанії регулярно звітувати про хід виконання плану. Також суд скасував арешти майна та коштів Боржника, накладені Дніпровським ВДВС, оскільки вони перешкоджали б виконанню плану санації. Суд ухвалив таке рішення, бо не знайшов підстав для відмови у затвердженні плану санації, а ДСНС не довела, що ліквідація компанії була б для неї вигіднішою, ніж санація. ДСНС подала касаційну скаргу, доводила, зокрема, що було порушено право ДСНС на отримання індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, що призведе до збитків для держави. ДСНС, посилаючись на постанови ВС, наголошує, що є єдиним кредитором, чия заборгованість підтверджена судовими рішеннями, і має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних. На думку скаржника, затверджений план санації позбавляє їх цього права. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДСНС без задоволення, вказав, що враховуючи фінансовий стан компанії та обставини, пов'язані з війною в Україні, виконання плану санації дозволить Боржнику фінансово оздоровитися, зберегти робочі місця (203 особи, половина з яких - переселенці), продовжити виробництво, зокрема продукції оборонного призначення, та збільшити надходження до бюджету за рахунок сплати податків і погашення боргів, в тому числі перед ДСНС. ВС зазначив, що ДСНС не довела, що ліквідація компанії була б кращим варіантом, оскільки та аргументувала свою позицію лише можливими фінансовими втратами через недоотримання процентів та інфляційних виплат, але не надала доказів, що ліквідація принесла б їй більше коштів, ніж санація.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Ø Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø Частиною 5 ст.4 КУзПБ визначено, що санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Положеннями ст.5 КУзПБ визначено порядок звернення, умови, яких повинен дотриматись боржник при такому зверненні, коло учасників, а також визначено перелік відомостей, які повинен містити план санації.

Ø Згідно з ч.1 ст.5 КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить Боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).

Ø В ч.2 ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме, розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

Ø Також в цій частині ст.5 КУзПБ наведено умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції - за розсудом боржника: планом санації може бути передбачено: поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; заходи з отримання позик чи кредитів; умови, передбачені ч.2 ст.51 цього Кодексу.

Ø До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

Ø Аналіз приписів ч.2-4, 6 ст.5 КУзПБ свідчить, що при перевірці плану санації на суд покладається обов`язок надати оцінку, зокрема, відповідності плану санації вимогам цього Кодексуна предмет наявності в ньому обов`язкових умов визначених ч.2 цієї статті, вигідності виконання плану санації для кредиторів у порівнянні з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу; з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у т. ч. для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим; дотримання порядку та умов схвалення плану санації, у тому числі участі у схвалені заінтересованих осіб стосовно боржника.

Ø Разом з тим, недотримання процедури, визначеної положеннями ст.5 зазначеного Кодексу, може мати наслідком відмову суду у задоволенні плану санації.

Ø Схвалення плану санації боржника визначено нормами ч.3, 4 ст.5 КУзПБ.

Ø За абзацом 1 ч.4 ст.5 КУзПБ для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації.

Ø Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації та розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному вебпорталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.

Ø Якщо план санації передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, такий план санації має бути схвалений у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють двома третинами голосів кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги забезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації. Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором. За заявою забезпеченого кредитора до плану санації включається положення про відмову забезпеченого кредитора від забезпечення. Такий кредитор є незабезпеченим кредитором у частині тих вимог, щодо яких він відмовився від забезпечення (абзаци 2-4 ч.4 ст.5 КУзПБ).

Ø План санації має бути схвалений у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (абзац 5 ч.4 ст.5 КУзПБ).

Ø Відповідно до абзацу 1 ч.3 ст.5 КУзПБ у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації.

Ø Як було зазначено раніше, ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК» надало план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ст.5 КУзПБ. Разом з Планом санації боржником до суду подано Звіт за результатами проведення аналізу фінансового-господарської діяльності ТОВ «ТД «"ЕГРІТЕК» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у справі про банкрутство; ліквідаційний аналіз до плану санації ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК».

Ø Здійснивши аналіз плану санації з додатками, суди встановили, що у плані санації ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК» визначено розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації - ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина», ТОВ «Інвестиційна компанія «А Груп», ДСНС; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; повноваження керівника боржника щодо нагляду за виконанням плану санації.

Ø У плані санації усі кредитори віднесені до однієї категорії. Заставою майна боржника вимоги кредиторів не забезпечені. Участь забезпечених кредиторів у плані санації відсутня. Внесені до плану санації вимоги не є такими, що задовольняються в першу та другу чергу задоволення вимог кредиторів, визначених КУзПБ.

Ø За планом санації ефективними заходами відновлення платоспроможності боржника є: списання та розстрочення кредиторської заборгованості, ліквідація дебіторської заборгованості, ведення господарської діяльності та продаж готової продукції.

Ø Так, планом санації передбачено, що вимоги ТОВ «Інвестиційна компанія «А Груп» на суму 12 450 000,00 грн погашаються протягом 1-144 місяців з моменту затвердження плану санації; ДСНС на суму 11 088 380,06 грн погашаються протягом 1-120 місяців з моменту затвердження плану санації; ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина» на суму 13708 149,38 грн погашаються протягом 1-144 місяців з моменту затвердження плану санації.

Ø Доданий до плану санації Звіт за результатами проведення аналізу фінансово- господарської діяльності ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК» містить аналіз усіх фінансових показників підприємства, за наслідком якого встановлено, що здійснення фінансового оздоровлення підприємства та погашення існуючої кредиторської заборгованості можливе шляхом проведення санаційних заходів до відкриття провадження у справі про банкрутство. У звіті зазначено, що під час проведення аналізу не встановлено наявності ознак дій з доведення, фіктивного або приховування банкрутства ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК»; поточна неплатоспроможність, викликана введенням воєнного стану в Україні, суттєвим погіршенням ринку реалізації сільськогосподарської техніки, яку виробляє боржник; здійснення фінансового оздоровлення підприємства та погашення існуючої кредиторської заборгованості можливе шляхом проведення санаційних заходів до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Також судами досліджено ліквідаційний аналіз ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК», який містить обґрунтування яким чином реалізація заходів плану санації створить для кредиторів більш сприятливі умови повернення заборгованості ніж процедура банкрутства ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК», зокрема, але не виключно:

- санація забезпечує додаткові джерела погашення вимог кредиторів, зокрема, дохід від господарської діяльності боржника, при банкрутстві ж господарська діяльність підприємства завершується та виготовлення нової продукції припиняється;

- в процедурі санації до відкриття провадження у справі про банкрутство вдасться зберегти господарську діяльність боржника та робочі місця працівникам товариства, які змушені будуть стати на облік в Центр зайнятості, а на державу ляже тягар виплати звільненим особам допомоги по безробіттю;

- план санації боржника передбачає повне збереження необоротних активів підприємства та реалізацію запасів, а також погашення дебіторської заборгованості;

- санація передбачає повне погашення вимог кредиторів, а при банкрутстві коштів від продажу майна може не вистачити для задоволення вимог всіх кредиторів, оскільки реалізація майна боржника у процедурі банкрутства здійснюється у стислі строки, без врахування ринкової кон`юктури;

- під час процедур банкрутства з`являються додаткові затрати на виплату винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, витрат по збереженню майна боржника, та інші поточні витрати;

- вчинення заходів відновлення платоспроможності боржника призведе до отримання товариством прибутку та задоволення вимог кредиторів;

- виконання умов плану санації дозволить підвищити виробничий потенціал та рентабельність підприємства, що в часові перспективі матиме довготривалий позитивний фінансовий ефект.

Ø За результатом проведеного аналізу умов поданого плану санації та ліквідаційного аналізу боржника суди констатували, що план санації ТОВ «Торговий дім «ЕГРІТЕК» відповідає вимогам чинного законодавства, порушень при його затвердженні, які б вплинули на результати голосування, не встановлено; докази надання боржником недостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації, відсутні; жодним кредитором не доведено, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим законом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації.

Ø Окрім того, суди відхилили заперечення скаржника проти умов плану досудової санації у запропонованій редакції, обґрунтовані тим, що їх реалізація призведе до нанесення збитків Державному бюджету України, зокрема, в частині недоотримання ДСНС надходжень у вигляді процентів за користування коштами, 3% річних та інфляційних витрат у зв`язку з розстроченням наявної заборгованості, зазначивши, що ДСНС не враховує фінансового стану боржника (поточна неплатоспроможність), ліквідаційного аналізу до плану санації в контексті оцінки можливості (в разі ліквідації боржника в порядку, визначеному КУзПБ, з урахуванням активів і пасивів боржника та черговості погашення вимог кредиторів).

Ø Суди зауважили, що кредиторські вимоги ДСНС, які включені до плану санації, сформовані на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 по справі № 910/17383/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023; рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 по справі № 910/4018/22, змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 по справі №910/4018/22. В судовому порядку у вказаних справах ДСНС порушувала питання про застосування відповідальності до боржника за несвоєчасне виконання умов договору, а також стягнення плати за користування коштами ДСНС. За результатами розгляду спорів судом задоволено вимоги ДСНС до боржника у загальній сумі 11 088 380,06 грн, а саме: 2 269 776,24 грн процентів за користування коштами; 4 387 399,84 грн пені; 4 158 053,80 грн штрафу, 273 150,18 грн судового збору. Під час судового розгляду у вказаних справах №914/1737/23 та №910/4018/22 ДСНС не заявляла позовні вимог щодо стягнення будь-яких збитків з ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК».

Ø Вказані суми включені до плану досудової санації боржника, за умовами якого штрафи, пеня та проценти за користування коштами будуть погашені на користь ДСНС в повному обсязі, і списанню не підлягають.

Ø При проведенні зборів кредиторів, якими був затверджений план санації, ДСНС заявляла заперечення обґрунтовані збитками з посиланням на ст.625 ЦК України, але не довела їх належними доказами та розрахунками. Також ДСНС не довела, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному КУзПБ, її вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації.

Ø Верховний Суд звертає увагу, що законодавцем прямо передбачено підстави для відмови судом у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (ч.8 ст.5 КУзПБ), а саме:

- боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

Ø За наведених обставин справи відсутні підстави для відмови у затвердженні плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК», передбачені ч.8 ст.5 КУзПБ.

Ø Верховний Суд, враховуючи у сукупності встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи і приписи закону, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення ст.5, 7 КУзПБ та висновків ВС, викладених у постановах від 19.07.2023 у справі №23/448-6, від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 10.08.2023 у справі №911/166/23, від 07.07.2023 у справі №908/2162/22, щодо не дослідження судами обґрунтованості та добросовісності вимог інших кредиторів, їх пов`язаність з Товариством, чи настав строк виконання зобов`язань Товариством перед іншими кредиторами, вимоги яких визнано планом санації, а також не перевірено підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

Ø Зроблені судами попередніх інстанцій висновки по суті спору не суперечать загальним правовим висновкам щодо застосування ст.5 КУзПБ при затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, викладеним у від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 10.08.2023 у справі №911/166/23, від 07.07.2023 у справі №908/2162/22, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Ø Правові висновки у наведеній скаржником справі № 23/448-6 стосувалися питання затвердження плану санації боржника у справі про банкрутство з посиланням на приписи ст.3,12 ГПК України, ст.3, 11 ЦК України, ст.1,16,18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак не є подібними до справи, що розглядається.

Ø Колегія суддів зауважує, що згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 904/3325/20, від 18.05.2021 у справі № 922/2071/20, від 09.06.2021 у справі № 924/1083/20, від 27.10.2021 у справі №908/3411/20, законодавець, надавши суду згідно з положеннями ч.2ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти і оцінювати план досудової санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника.

Ø Водночас у суду зберігається обов`язок враховувати вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, спираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).

Ø Разом з тим твердження скаржника щодо не дослідження судами обґрунтованості та добросовісності вимог інших кредиторів не знаходили свого відображення, з відповідними доводами та доказами при розгляді і затвердженні плану санації кредиторами, а також скаржник не піднімав ці питання ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Ø За наведеного судом касаційної інстанції не надається оцінка доводам скаржника щодо ненаданої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі, адже вказані доводи є такими, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені у ст.300 ГПК України.

Ø Верховний Суд зауважує, що єдиним обґрунтуванням ДСНС невідповідності плану санації та невигідності його умов, а також незаконності оскаржуваних рішень, якими затверджено план досудової санації боржника, є посиланням на можливе недоотримання ДСНС надходжень у вигляді процентів за користування коштами, 3% річних та інфляційних витрат у зв`язку з розстроченням планом санації наявної заборгованості, яке було розглянуте та відхилене судами, що не спростовано в касаційній скарзі.

Ø В матеріалах справи, так і в касаційній скарзі не міститься доводів та доказів, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному КУзПБ, вимоги ДСНС були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації.

Ø ДСНС не доведено належними та допустимими доказами невигідність виконання плану санації для ДСНС порівняно з ліквідацією боржника і не спростовані відомості ліквідаційного аналізу стосовно вигідності плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією.

Ø Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про затвердження плану санації ТОВ «ТД «ЕГРІТЕК» до відкриття провадження у справі про банкрутство на запропонованих умовах, оскільки у даній конкретній ситуації (враховуючи фінансового-господарський стан боржника, обставинам щодо зміни місцезнаходження юридичної особи у зв`язку воєнною агресію російської федерації проти України) виконання плану санації призведе до фінансового оздоровлення боржника (кількість працівників на якому становить 203 особи, 50% з яких є внутрішньо переміщеними особами), який надалі продовжить здійснювати свою господарську діяльність, виробляти, ремонтувати продукцію, зокрема й оборонного замовлення, збільшить надходження до державного бюджету як за рахунок погашень заборгованості на користь ДСНС, так і за рахунок сплати боржником податків.

Ø Вказане відповідає меті санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.5 ст.4 КУзПБ), якою є запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø При цьому Суд враховує добросовісне виконання боржником покладених на нього ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/1737/23 від 13.06.2023 зобов`язань раз на два квартали звітувати про хід виконання плану санації, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи звіт про хід виконання плану санації, зокрема про перерахування на рахунок ДСНС кредиторської заборгованості за червень - грудень 2023 року.

Звертаючись з касаційною скаргою, боржником не спростовано висновків судів попередніх інстанцій та не доведено неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, відтак, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ТОВ"ПІВНІЧНО-УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС". ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ ЧИ ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ ДОСУДОВОЇ САНАЦІЇ БОРЖНИКА ТА ВВЕДЕННЯ ЦІЄЇ ПРОЦЕДУРИ

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 07 Nov 2024 15:54:00 +0000

ПОСТАНОВА 26 січня 2022 року, cправа №910/965/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103281542

Зіткнувшись із значною кредиторською заборгованістю (1,9 млрд грн), ТОВ "ПІВНІЧНО-УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" 09.12.2020 розпочало процедуру досудової санації,з приводу чого засновником прийнято відповідне рішення та директору було доручено розробити план санації та скликати збори кредиторів. План санації було розроблено і він передбачав поетапне погашення боргів перед усіма кредиторами до 2031 року, а до реєстру кредиторів увійшли понад 200 кредиторів, серед яких державні установи (Міністерство оборони України), комунальні підприємства та переважно товариства з обмеженою відповідальністю. Найбільшими кредиторами були ТОВ "Фінансова компанія "Житло Капітал", Міністерство оборони України та ТОВ "Каса народної допомоги". План санації не передбачав призначення керуючого санацією, а покладався на контроль керівника Товариства. План включав такі заходи: погашення та ліквідація дебіторської заборгованості; здача майна в оренду; продаж активів. Після публікації оголошення та розсилки повідомлень, 11 січня 2021 року відбулися збори кредиторів, де план санації був схвалений, а 24 лютого до нього внесли деякі зміни. До суду Товариство подало заяву про затвердження плану досудовоїсанації 22.01.2021.Місцевий г/с ухвалою від 01.03.2021 серед іншого затвердив План, вів досудову санацію. Ухвала суду обґрунтована відсутністю передбачених абзацом 4 ч.8 ст.5 КУзПБ підстав для відмови у його затвердженні. Хоча і були виявлені деякі розбіжності між сумами заборгованості, зазначеними в плані санації, та дійсними сумами, це не стало на заваді його затвердженню, суд зазначив, що умови санації поширюються лише на ту частину боргу, яка включена до Плану. Також суд визнав План санації більш вигідним для кредиторів, ніж ліквідація Боржника, так як його виконання гарантує повне погашення всіх боргів, тоді як ліквідація призведе до часткового задоволення вимог кредиторів. Крім того, суд зауважив, що кредитори, які виступали проти плану санації, не надали переконливих доказів його невигідності. Суд також відхилив аргументи про заінтересованість деяких кредиторів у санації, вказавши на непідтвердженість таких аргументів належними доказами. Апеляційний г/с (Постанова від 28.10.2021) прийняв нове рішення, яким у затвердженні Плану відмовив, вказавши на рядсуттєвих недоліків, зокрема, план не містить чіткого порядку розрахунків з кредиторами, вказуючи лише загальний термін - 10 років; немає конкретної інформації про інвестора, який нібито має брати участь у санації; Боржник стверджував, що має діючі договори, зокрема з Міністерством оборони, але ті заявили про їх розірвання, і більше того, боржник не вказав у плані санації про судові спори щодо цих договорів та про скасування дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Апеляційний суд дійшов висновку, що план санації фактично є просто відстрочкою боргів без реального плану їх погашення. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду та залишив його постанову без змін, з огляду на встановлені порушення, зокрема, 1)нечіткий порядок розрахунків з кредиторами (визначення такого порядку розрахунків - "всі вимоги кредиторів буде погашено через 10 років" не відповідає положенням діючого законодавства, а затвердження плану в такій редакції не надає кредиторам можливості звернутися до суду з вимогами щодо припинення процедури санації в разі його невиконання боржником, оскільки фактично питання про його невиконання має постати лише після спливу 10 років в разі непогашення вимог кредиторів.); 2) недостовірні відомості про діючі договори. Поряд з цим ВС наголосив, що хоча суд не має права втручатися в економічну оцінку плану санації, але зобов'язаний перевірити вигідність санації для кредиторів. В даному випадку, суд першої інстанції не врахував можливі інфляційні збитки для кредиторів, а також не дослідив належним чином фінансовий стан Товариства. Наприклад, ТОВ "УБМ-Груп" розрахувало, що через інфляцію отримає лише 4,2 млн грн замість 32,5 млн грн боргу, і ліквідація боржника була б вигіднішою. Верховний Суд визнав, що ці недоліки в аналізі суду першої інстанції не вплинули на правильність рішення апеляційного суду, оскільки були й інші порушення - недотримання процедури санації та надання недостовірної інформації.

Короткі висновки:

Ø На відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, положення ст.5 КУзПБ не містять окремо визначених обов`язкових умов, наявність яких необхідна для звернення боржника до суду з заявою про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Разом з тим, недотримання процедури, визначеної положеннями ст.5 зазначеного Кодексу, може мати наслідком відмову суду у затвердженні плану санації. Крім того, законодавцем передбачено підстави для відмови судом у затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (ч.8ст.5 КУзПБ): (1) при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; (2) кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; (3) боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

Ø …встановлення обставин невідповідності плану санації (зокрема через відсутність визначення обов`язкових його умов) вимогам ст.5 КУзПБ після прийняття судом заяви про затвердження цього плану до розгляду, свідчить про наявність у господарського суду (в тому числі і суду апеляційної інстанції за апеляційним переглядом справи) на стадії розгляду вказаної заяви по суті, безумовних підстав для відмови у затвердженні плану досудової санації боржника з посиланням на вимоги абзацу 4 ч.8 ст.5 цього Кодексу, у зв`язку із допущеними порушеннями законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів.

Ø законодавець, надавши суду згідно з положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінювати план досудової санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника. Водночас, у суду зберігається обов`язок ураховувати вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Ø Згідно з ч.1 цієї статті КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить Боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану досудової санації.

Ø У ч.2ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме: (1) розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; (2) заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; (3) обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

Ø Також в цій частині ст.5 КУзПБ законодавець навів умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції - за розсудом Боржника: планом санації може бути передбачено: (1) поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; (2) різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; (3) заходи з отримання позик чи кредитів; (4) умови, передбачені ч.2 ст.51 цього Кодексу.

Ø До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації (абзац 3 ч.2 ст.5 КУзПБ).

Ø Верховний Суд звертає увагу, що на відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність, положення ст.5 КУзПБ не містять окремо визначених обов`язкових умов, наявність яких необхідна для звернення боржника до суду з заявою про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ø Аналогічної позиції дотримується ВС у постанові від 18.05.2021 у справі № 922/2071/20.

Ø Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, аналізуючи наданий Боржником план санації та додані до нього документи, встановив недотримання визначеної положеннями ст.5 КУзПБ процедури, що полягає у процесуальних порушеннях, допущених при схваленні плану санації, а також невідповідності змісту плану санації вимогам вказаної статті Кодексу.

Ø Щодо невідповідності змісту плану санації вимогам ст.5 КУзПБ та порушень законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів

Ø Як зазначалось вище, до обов`язкових умов плану санації законодавцем віднесено визначення розмірів, порядку і строків погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації, а також заходів щодо нагляду за виконанням плану санації, що слідує із змісту абзацу 3 ч.2 ст.5 КУзПБ.

Ø Невідповідність плану санації вимогам цього Кодексу несе в якості негативного процесуального наслідку відмову у прийнятті заяви про затвердження плану санації господарським судом на протязі п`яти днів з дня отримання заяви про затвердження плану санації (абзаци 1, 4 ч.6 ст.5 КУзПБ).

Ø Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними.

Ø Водночас, ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (абзац 3 ч.6 ст.5 КУзПБ).

Ø Тож з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що встановлення обставин невідповідності плану санації (зокрема через відсутність визначення обов`язкових його умов) вимогам ст.5 КУзПБ після прийняття судом заяви про затвердження цього плану до розгляду, свідчить про наявність у господарського суду (в тому числі і суду апеляційної інстанції за апеляційним переглядом справи) на стадії розгляду вказаної заяви по суті, безумовних підстав для відмови у затвердженні плану досудової санації боржника з посиланням на вимоги абзацу 4 ч.8 ст.5 цього Кодексу, у зв`язку із допущеними порушеннями законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів.

Ø Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що план санації, окрім визначення терміну відновлення платоспроможності - 10 років, взагалі не містить порядку проведення розрахунків з кредиторами, не визначає графіку погашення заборгованості, конкретних строків погашення заборгованості та саме порядку такого погашення з визначенням черговості вимог, які буде погашати боржник.

Ø Наведене свідчить про обґрунтованість висновків апеляційного суду, що визначення такого порядку розрахунків - "всі вимоги кредиторів буде погашено через 10 років" не відповідає положенням діючого законодавства, а затвердження плану в такій редакції не надає кредиторам можливості звернутися до суду з вимогами щодо припинення процедури санації в разі його невиконання боржником, оскільки фактично питання про його невиконання має постати лише після спливу 10 років в разі непогашення вимог кредиторів.

Ø Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається та підтверджується матеріалами справи, що планом санації не передбачено й заходи щодо нагляду за його виконанням.

Ø Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, затверджуючи план досудової санації, вказані обставини належним чином не дослідив, як і не перевірив обґрунтованість викладених у запереченнях доводів кредиторів: ТОВ "Метінвест-СМЦ" про те, що План санації Боржника взагалі не містить порядку та умов щодо погашення кожної конкретної вимоги та не зазначено чіткої послідовності погашення заборгованості; ТОВ "УБМ-Груп" щодо того, що умовами поданого плану санації не визначено чітко порядку та строків погашення вимог кредиторів, зокрема не зазначено чіткого графіку та строків щодо погашення кожному окремому кредитору.

Ø Аналіз доводів касаційної скарги ТОВ "ФК "Житло-Капітал" свідчить, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини недотримання положень абзацу 1 ч.2 ст.5 КУзПБ в умовах плану санації Боржника скаржником не спростовано.

Щодо доведення кредитором обставин задоволення його вимог у разі ліквідації боржника у більшому розмірі порівняно з визначеним згідно умов плану санації та щодо надання боржником недостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації

Ø Системний аналіз ч.5ст.4, абзацу 3 ч.2 ст.5 КУзПБ свідчить, що метою санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство є відновлення платоспроможності боржника, а ліквідаційний аналіз, як один із обов`язкових документів, який має бути долучено до план санації має свідчити про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

Ø Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заявник апеляційної скарги - ТОВ "УБМ-Груп" наголошує на тому, що запропонований порядок та строки розрахунків в плані санації призведуть до отримання інфляційних збитків в розмірі майже 52000000,00 грн при кредиторській заборгованості в розмірі 32546472,46 грн, а з урахуванням дисконтування сума, яку отримає кредитор буде дорівнювати 4207831 грн. На думку кредитора, у разі ліквідації боржника в порядку, визначеному КУзПБ, його вимоги будуть задоволені в розмірі, що фактично у вісім разів перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації, оскільки у відповідності до проведеного розрахунку з урахуванням встановленого індексу інфляції різниця в сумах між задоволенням вимог кредитора в разі ліквідації (32546472,46 грн) та сумою отриманого відповідно до умов санації (4207831,00 грн) становитиме 28338641 грн.

Ø Аналогічні доводи викладені ТОВ "УБМ-Груп" у відзиві на касаційну скаргу.

Ø У контексті розгляду вказаних доводів кредитора апеляційний суд вірно зауважив, що законодавець, надавши суду згідно з положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінювати план досудової санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника.

Ø Водночас, у суду зберігається обов`язок ураховувати вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).

Ø Така правова позиція викладена у постанові ВС від 15.04.2021 у справі № 904/3325/20.

Ø Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідаційний аналіз Товариства свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією, а кредиторами не надано доказів для спростування висновків ліквідаційного аналізу щодо вигідності застосування процедури досудової санації.

Ø У той же час, колегія суддів зауважує, що місцевим господарським судом у своєму рішенні не надано жодної оцінки наведеним вище доводам кредитора ТОВ "УБМ-Груп" щодо отримання інфляційних збитків через відстрочення виконання зобов`язань на 10 років, при цьому без визначення чіткого порядку та строків погашення вимог кредиторів.

Ø Крім того, місцевий господарський суд належним чином не мотивував висновок про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією, враховуючи, що судом не досліджено належним чином активу (який, серед іншого, включає дебіторську заборгованість) та пасиву Товариства на підставі відомостей бухгалтерського обліку та фінансової звітності Боржника, а тому передчасними та необґрунтованими є висновки щодо розміру вимог кредиторів, які могли б бути задоволені у процедурі ліквідації.

Ø Верховний Суд зауважує, що встановлення вказаних обставин, як і оцінка доводів ТОВ "УБМ-Груп" щодо невигідності виконання плану санації порівняно з ліквідацією через наявність інфляційних збитків, залишились без належної оцінки також і суду апеляційної інстанції. Відтак доводи касаційної скарги ТОВ "ФК "Житло-Капітал" в цій частині вбачаються обґрунтованими.

Ø Однак, колегія суддів враховує, що відсутність висновків апеляційного суду у наведеній частині не призвело до неправильного вирішення справи, враховуючи встановлені цим судом вищезазначені обставини недотримання визначеної положеннями ст.5 КУзПБ процедури, а також надання Боржникомнедостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації та полягають у наступному.

…

Ø З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд зауважив на тому, що державні контракти з Міністерством оборони України є предметом судового розгляду, що значно ускладнить їх виконання та отримання за результатом цього коштів і не призведе до погашення вимог кредиторів, а стягнення дебіторської заборгованості як одного з джерел погашення кредиторської заборгованості визначає проблематичним, необґрунтовано витратним або неможливим сам боржник в плані санації.

Ø Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини того, що Товариством не зазначено у плані досудової санації про оспорення в судовому порядку чинності вказаних контрактів, виконання яких зупинено, прямо свідчать про надання Боржником недостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

Ø З наведеного вбачається, що апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено усі наявні у матеріалах справи докази, доводи та заперечення учасників судового процесу та надано їм належну правову оцінку, що підтверджується змістом оскарженої постанови.

Ø Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень ч.2 ст.300 ГПК України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Ø З огляду на встановлені апеляційним судом порушення, допущені при схваленні плану санації, невідповідності змісту плану санації вимогам ст.5 КУзПБ, а також надання Боржником недостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації, Верховний Суд погоджується з висновками цього суду про наявність підстав для відмови у затвердженні плану досудової санації Боржника.

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ТОВ "ФУДЛАЙК". ПИТАННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ТА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ БОРЖНИКА ПРИ ЗАТВЕРДЖЕНІ ПЛАНУ ДОСУДОВОЇ САНАЦІЇ, УМОВ, ЯКІ МАЮТЬ БУТИ ВКЛЮЧЕНІ ДО ПЛАНУ, ПОРЯДОК ЙОГО СХВАЛЕННЯ КРЕДИТОРАМИ ТА НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ СУДОМ

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 07 Nov 2024 10:24:00 +0000

ПОСТАНОВА 10 серпня 2023 року, Cправа № 911/166/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О.О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113203734

16.01.2023 ТОВ "Фудлайк" звернулося до г/с із заявою про затвердження плану досудової санації. Заява була мотивована загрозою неплатоспроможності, яка виникла через воєнні дії Щоб відновити платоспроможність, загальні збори ТОВ "Фудлайк 12.01.2023 ухвалили рішення провести процедуру досудової санації та розглянути і схвалити план досудової санації з кредиторами. Боржник переконаний, що реалізація плану санації забезпечить кредиторам більш сприятливі умови погашення заборгованості, ніж процедура банкрутства. Один з кредиторів - АТ "ОТП Банк", виступив проти затвердження плану санації, зазначав про заниження боржником суми заборгованості, яка становить не 22,6 млн грн, а 244,4 млн грн. Також банк вказував на те, що за план санації проголосували заінтересовані особи, зобов'язання яких виникли на підставі правочинів, що можуть бути визнані недійсними. Місцевий г/с ухвалою від 15.03.2023 затвердив план санації боржника з посиланням на те, що його умови відповідають вимогам частини другої статті 5 КУзПБ, а при його схваленні не допущено порушень, які впливали б на результат голосування загальних зборів кредиторів та боржником не надано недостовірних відомостей, що є суттєвими для визначення успішності плану санації. Апеляційний г/с постановою від 06.06.2023 визнав відсутніми підстави для затвердження плану санації боржника, дійшовши, зокрема, висновку, що при його схваленні були допущені порушення законодавства, які могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, в тому числі не враховано дійсного розміру заборгованості боржника перед банком (забезпеченим кредитором), а наведені в ньому та його додатках фінансові показники діяльності боржника не підтверджують можливість погашення вимог кредиторів у визначені в ньому строки, план санації не містить вказівок за рахунок чого будуть задоволені вимоги кредиторів та ним і його додатками не передбачено конкретний механізм, порядок, строки залучення такого фінансування, а також не надано доказів згоди потенційного суб`єкта такого фінансування на його здійснення. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Висновки щодо застосування норм права

105. Застосування процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство має відповідати меті цієї процедури, зміст якої розкривають положення ч.5 ст.4 КУзПБ. Результат такої процедури не має бути направлений на уникнення та переслідувати цілі унеможливлення задоволення кредиторських вимог до боржника, адже у протилежному випадку процедура досудової санації втрачає свою актуальну доцільність.

106. З метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

107. Під час розгляду плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство до кола обставин, які мають обов`язково бути доведені боржником та достеменно встановлені судом входять: наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози; вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

108. Надання оцінки судом фінансово-економічного стану боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації (вигідність плану санації) є правомірним та відповідає завданню і цілям процедури санації боржника процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

109. КУзПБ передбачена певна сукупність умов, які підлягають включенню до плану санації за наявності яких, розглянутий та схвалений кредиторами з дотриманням порядку визначеного статтею 5 КУзПБ план санації, підлягає затвердженню судом. Невідповідність змісту плану санації вимогам законодавства та недотримання порядку його схвалення є підставою для відмови у його затвердженні.

110. Правовідносини з санації розраховані лише на сумлінних боржників та кредиторів, а застосування такого інституту не може бути інструментом зловживань для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання зобов`язань перед кредиторами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо судового контролю при затверджені плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, оцінки судом фінансово-економічного стану боржника

33. Відповідно до ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

34. Згідно із ч.6ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

35. Частиною 1 ст.2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

36. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.

37. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.

38. Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства, в тому числі і санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (процедури досудової санації).

39. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

40. За приписами абзаців 4, 13 ст. 1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

41. Частиною 5 ст.4 КУзПБ визначено, що санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

42.Результатом проведення наведених заходів має бути усунення ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці санації - від латинського "sanare", що означає "видужання", "оздоровлення".

43. Отже, за змістом ст.1, 4, 5 КУзПБ об`єктом процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство є платоспроможність боржника, яка за результатами вжиття відповідних заходів має бути відновлена, а передумовою запровадження такої процедури з поміж іншого, є підтверджені ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

44. Абзацом 4 ч.6 ст.5 КУзПБ закріплено право на відмову суду в прийнятті заяви про затвердження плану санації, якщо: план санації не відповідає вимогам цього Кодексу.

45. Окрім того, за ч.8 ст.5 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

46. Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними, а тому при з`ясуванні наявності підстав для прийняття заяви про затвердження плану санації та у разі прийняття такої заяви - затвердження плану санації та введення у справі процедури санації боржника до відкриття провадження у справі необхідним є дослідження обґрунтованості таких підстав, відповідності меті та суті санації, а також змісту плану санації та порядку його схвалення вимогам КУзПБ.

47. Системний аналіз положень ст.5 КУзПБ дозволяє стверджувати, що процедура санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (досудова санація) проводиться під судовим контролем, який можна умовно розмежувати на такі етапи:

І етап – ч.6 ст.5 КУзПБ - суд здійснює формальну перевірку заяви про затвердження плану санації на предмет дотримання відповідності вимогам законодавства щодо форми, змісту, наявності всіх необхідних додатків;

II етап – ч.7, 8 ст. 5 КУзПБ - суд здійснює розгляд заяви та заперечення кредиторів щодо заяви про затвердження плану санації по суті в судовому засіданні;

III етап – ч.9, 10, 11 ст. 5 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою досудової санації, що проявляється у його повноваженнях щодо відсторонення керуючого санацією від виконання ним своїх обов`язків, заміни керуючого санацією, внесенні змін до плану санації, розгляду заяв боржника або кредитора про припинення процедури санації у разі порушення виконання плану санації та заяв про затвердження звіту про виконання плану санації тощо.

48. Ураховуючи наведене, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

49. Тлумачення норм ч.5 ст.4, абзацу 10 ч.2 ст.5 КУзПБ свідчить, що метою санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство є відновлення платоспроможності боржника, а ліквідаційний аналіз, як один із обов`язкових документів, який має бути долучено до плану санації має вказувати про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

50. Тому під час розгляду плану санації до кола обставин, які мають обов`язково бути доведені боржником та достеменно встановлені судом входять: 1) наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози; 2) вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

51. Тобто на суд покладено обов`язок встановити наявність ознак неплатоспроможності боржника (її загрози) та вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного балансу (див. висновки, викладені у постанові КГС ВС від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21).

52. За цих умов надання оцінки судом фінансово-економічного стану боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації (вигідність плану санації) є правомірним та узгоджується й відповідає вимогам КУзПБ (див. постанови КГС ВС від 27.10.2021 у справі № 908/3411/20).

Щодо умов, які мають бути включені до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство та схвалення плану санації боржника

53. Порядок ініціювання процедури санації, коло учасників, наділених правом на її ініціювання та перелік умов, які мають бути включені до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство урегульовано положеннями ч.1-3 ст.5 КУзПБ.

54. За змістом ч.1 ст.5 КУзПБ правом ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство законодавець наділив боржника після прийняття відповідного рішення засновників (учасників, акціонерів) на якого виходячи із аналізу приписів ч.2-5 цієї статті покладається обов`язок: а) підготувати план санації; б) скликати збори кредиторів для його схвалення; в) подати план санації на затвердження до господарського суду за місцезнаходженням боржника.

55. Отже підготовка та оформлення плану санації згідно зазначених вище імперативних норм відносяться до прерогативи боржника.

56. Особливості змісту плану санації визначені ч.2 ст.5 КУзПБ аналіз якої свідчить, що у плані санації відображаються за ступенем обов`язковості дві групи умов: обов`язкові; факультативні.

57. До групи обов`язкових умов, які має містити план санації віднесено: 1)розміри погашення вимог кредиторів; 2) порядок погашення вимог кредиторів; 3)строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; 4) заходи щодо виконання плану санації; 5) заходи щодо нагляду за виконанням плану санації; 6) обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення); 7) ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

58. За відсутності наведених умов план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам КУзПБ.

59. Решта умов відносяться до необов`язкових, зокрема: 1) поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; 2) різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; 3) заходи з отримання позик чи кредитів; 4) умови, передбачені частиною другою статті 51 цього Кодексу; 5) фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

60. Схвалення плану санації боржника визначено нормами частин третьої, четвертої статті 5 КУзПБ.

61. За абзацом 1 ч.4 ст.5 КУзПБ для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації та розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному вебпорталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.

62. Якщо план санації передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, такий план санації має бути схвалений у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють двома третинами голосів кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги забезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації. Якщо планом санації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений кожним таким кредитором. За заявою забезпеченого кредитора до плану санації включається положення про відмову забезпеченого кредитора від забезпечення. Такий кредитор є незабезпеченим кредитором у частині тих вимог, щодо яких він відмовився від забезпечення (абзаци 2-4 ч.4 ст.5 КУзПБ).

63. План санації має бути схвалений у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (абзац 5 ч.4 ст. 5 КУзПБ).

64. Відповідно до абзацу 1 ч.3 ст.5 КУзПБ у разі якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації.

65. Отже, план санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство вважається схваленим у разі:

-якщо план санації передбачає участь у санації забезпечених кредиторів - схвалення його у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють двома третинами голосів кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії (якщо план санації передбачає зміну пріоритету вимог забезпечених кредиторів - схвалення його кожним таким кредитором). При цьому забезпечений кредитор, який відмовився від забезпечення у частині тих вимог, щодо яких він відмовився є незабезпеченим кредитором;

-якщо план санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини - такий вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому податковий борг, який виник пізніше трьох років до дня проведення зборів кредиторів, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації;

- схвалення його у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії;

66. Водночас, якщо план санації передбачає задоволення вимог окремого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (абзац 6 ч.4 ст.5 КУзПБ).

67. Крім того, за умовами абзаців 2, 5 ч.4 ст.5 КУзПБ не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації вимоги кредиторів (забезпечених та незабезпечених), які є заінтересованими особами стосовно боржника.

68. Тлумачення приписів ч.2-4, 6 ст.5 КУзПБ свідчить, що при перевірці плану санації на суд покладається обов`язок надати оцінку, зокрема, відповідності плану санації вимогам цього Кодексу на предмет наявності в ньому обов`язкових умов визначених ч.2 цієї статті, вигідності виконання плану санації для кредиторів у порівнянні з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу; з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у тому числі для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим; дотримання порядку та умов схвалення плану санації, у тому числі участі у схваленні заінтересованих осіб стосовно боржника.

69. Ураховуючи наведене, КУзПБ передбачена певна сукупність умов, які підлягають включенню до плану санації за наявності яких, розглянутий та схвалений кредиторами з дотриманням порядку визначеного ст.5 КУзПБ план санації, підлягає затвердженню судом. Невідповідність змісту плану санації вимогам законодавства та недотримання порядку його схвалення є підставою для відмови у його затвердженні (див. висновки, викладені у постанові КГС ВС від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21).

Щодо суті касаційної скарги

70. Предметом судового розгляду у цій справі є питання затвердження плану санації та введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

71. За своєю суттю доводи касаційної скарги ТзОВ "Фудлайк" ґрунтуються на аргументах скаржника, які в цілому зводяться до тверджень про безпідставність на неправомірність висновків апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для затвердження плану санації боржнику до відкриття провадження у справі про банкрутство.

72. Суд не погоджується з наведеними доводами скаржника та вважає їх такими, що не відповідають встановленим апеляційним господарським судом обставинам справи та не узгоджуються з положеннями статті 5 КУзПБ, які визначають умови та підстави для затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо порушень при схвалені плану санації, які могли вплинути на результати голосування загальних зборів кредиторів

73. Апеляційний господарський суд установив, що 16.04.2021 AT "ОТП Банк"було укладено договір про надання банківських послуг з рядом юридичних осіб, в тому числі ТзОВ "Фудлайк" за умовами п.12 "Обов`язки клієнта" якого зазначені юридичні особи, в тому числі і боржник зобов`язані негайно надавати банку будь-яку інформацію, про факт чи подію, що може вплинути на виконання клієнтом своїх боргових зобов`язань, повідомляти банк про будь-яку зміну/заміну/доповнення в документації, що передана банку відповідно до умом договору, надавати банку звітність про свої фінанси та інше.

74. Водночас, із установлених апеляційним господарським судом обставин справи вбачається, що 15.12.2021 між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової позики на підставі якого останнім було отримано в позику 34 млн грн строком до 30.06.2022. В той же день, після укладення договору з АТ "ОТП Банк" та без повідомлення банку, 15.12.2021 між ОСОБА_1 та ТзОВ "Фудлайк" укладено договір поруки, згідно якого боржник виступив поручителем за зобов`язанням ОСОБА_2 .

76. Згодом, 14.07.2022 ОСОБА_1 було пред`явлено вимогу боржнику про погашення заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 34 000 000,00 грн за договором позики. При цьому, позичальник за договором позики ОСОБА_2 - є поручителем перед АТ "ОТП Банк" згідно договору про надання банківських послуг № CR 21-264/28-2, боржником за яким виступає ТзОВ "Фудлайк".

77. Як установив апеляційний господарський суд, статус ОСОБА_1 як забезпеченого кредитора обґрунтовуються укладенням ним 02.06.2022 з ТзОВ "Фудлайк" договору застави майнових прав за яким боржником було передано у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поруки між ОСОБА_1 та боржником всі належні заставодавцю, на момент укладення цього договору майнові права, а також ті, що можуть виникнути в майбутньому на отримання збитків, які завдані заставодавцю, у зв`язку зі знищенням (пошкодженням) нерухомого майна заставодавця, що спричинено збройною агресією російської федерації та території України, в тому числі, але не виключно, збитки, упущена вигода у з в`язку із неможливістю провадження господарської діяльності на об`єктах нерухомого майна (торгово-складська будівля з лінією по виготовленню та упаковці продуктів харчування, об`єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , площею 312, 3 кв. м). Строк виконання зобов`язань за договором застави 30.06.2022 і ним забезпечуються вимоги ОСОБА_1 на суму 34 000 000,00 грн.

78. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ТзОВ "Фудлайк" в заставу було передано майнові права, не визначені чіткими характеристиками, які дозволяють визначити його як можливий предмет забезпечення, в той час як саме за рахунок голосування забезпеченого кредитора ОСОБА_1 на суму 34 000 000,00 грн, на зборах кредиторів боржника відбулось схвалення плану санації.

79. Також апеляційний господарський суд взяв до уваги, що у договорі застави майнових від 02.06.2022, укладеному між ОСОБА_1 та ТзОВ "Фудлайк", в реквізитах заставодержателя - ОСОБА_1 , як його ідентифікуючу ознаку "код за ЄДРПОУ 39525880", що належить ТзОВ "ОМЕГА СЕВЕН КОМПАНІ", яке є також забезпеченим кредитором боржника, голосувало за схвалення плану санації з кількістю голосів 9024 та вимоги якого вимоги як забезпеченого кредитора, також обґрунтовуються договором застави майнових прав від 25.03.2022 ідентичного тексту з договором застави майнових прав між ОСОБА_1 та ТзОВ "Фудлайк" з єдиною відмінністю, що предметом застави виступають права по відшкодуванню збитків внаслідок знищення рухомого майна виробничого призначення. При цьому, знищене майно виробничого призначення є предметом застави, якою також забезпечені вимоги AT "ОТП Банк".

80. Окрім того, суд апеляційної інстанції зважив, що наявність у боржника переданих у заставу майнових прав на отримання відшкодування в матеріалах справи підтверджена виключно витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, тоді як із жодних доказів не вбачається навіть орієнтовний розмір збитків та відповідно розмір можливої компенсації, а, відповідно, і співмірність предмета застави з розміром зобов`язань на суму 34 000 000,00 грн, як і не підтверджується жодними доказами і фактичний стан майна.

Щодо заходів відновлення платоспроможності боржника, вигідності затвердження плану санації боржника для кредиторів у порівнянні з ліквідацією боржника

81. Апеляційний господарський суд урахував, що за умови введення відносно боржника ліквідаційної процедури вимоги AT "ОТП Банк" були б погашені в розмірі не меншому за сукупний розмір заставної вартості предметів іпотеки та застави, якими забезпечені кредиторські зобов`язання боржника перед ним:22 627 000,00 грн, у строк, який не перевищував би 12 місяців, тоді як затверджений судом першої інстанції план санації передбачає відстрочку погашення вимог на два роки.

82. Натомість наведені в плані санації та додатках до нього фінансові показники діяльності ТзОВ "Фудлайк" не підтверджують можливість погашення вимог кредиторів у зазначені строки навіть після спливу двохрічного строку, план санації не містить вказівок за рахунок чого будуть задоволенні вимоги кредиторів, у ньому не зазначені інвестори, за рахунок яких можливе відновлення платоспроможності боржника, та не зазначено, що поповнення активу боржника відбудеться за рахунок продажу майна або інші способи поповнення активів боржника.

83. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно наведених боржником в затвердженому судом плані санації показників його фінансової звітності за 2020, 2021, 2022 роки, прибуток підприємства є неспівмірними з показниками, які боржник планує погасити згідно плану санації. У плані санації зазначено, що для забезпечення повного погашення кредиторських вимог боржник залучить додаткове фінансування в розмірі 25 000 000,00 грн, в той час як в ньому та його додатках не передбачено конкретний механізм, порядок, строки залучення такого фінансування, а також боржником не надано докази згоди потенційного суб`єкта такого фінансування на його здійснення.

84. За ч.8 ст.5 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

85. Ураховуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про його банкрутство, оскільки сукупність встановлених апеляційним господарським судом обставин справи щодо:

1) штучного формування боржником кредиторської заборгованості у період наявності в нього зобов`язань перед AT "ОТП Банк" за договором кредиту, а відтак і збільшення кількості голосів у зборах кредиторів, необхідних для ухвалення стосовно боржника вигідних для себе рішень,

2) відсутності визначення в плані санації заходів, які підтверджують можливість погашення боржником вимог кредиторів у зазначені в плані строки, інвесторів чи інших способів поповнення активів боржника,

3) неспівмірності прибутку боржника з показниками, які він планує погасити згідно плану санації, відсутності визначення в плані санації механізму додаткового фінансування боржника задля забезпечення повного погашення кредиторських вимог, вигідності затвердження плану санації для кредиторів у порівняні з ліквідацією боржника, переконливо свідчить, що дійсним наміром боржника за наслідком затвердження плану санації ухилення від погашення вимог кредиторів протягом двох років після затвердження плану санації, а не відновлення у цей строк платоспроможності боржника шляхом погашення вимог кредиторів.

86. Доводи касаційної скарги ТзОВ "Фудлайк" не спростовують встановлених апеляційним господарським судом обставин справи щодо відсутності умов та підстав для затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, а лише за своєю суттю зводяться до намагання переконати суд у необхідності переглянути зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, в той час як Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення наявності підстав для затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про його банкрутство.

87. Водночас суд у світлі доводів касаційної скарги ТзОВ "Фудлайк" стосовно безпідставності висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у суду повноважень здійснювати деталізовану оцінку кожного із запланованих боржником в плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника щодо умисного заниження боржником розміру вимог АТ "ОТП Банк" суд звертає увагу, що правовідносини з санації розраховані лише на сумлінних боржників та кредиторів, а застосування такого інституту не може бути інструментом зловживань для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання зобов`язань перед кредиторами.

88. Застосування процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство має відповідати меті цієї процедури, зміст якої розкривають положення ч.5 ст.4 КУзПБ.

89. Результат такої процедури не має бути направлений на уникнення та переслідувати цілі унеможливлення задоволення кредиторських вимог до боржника, адже у протилежному випадку процедура досудової санації втрачає свою актуальну доцільність.

90. Дійсно, визначення кола кредиторів, розміру та природи зобов`язань, щодо яких боржником розробляється план досудової санації, належить боржнику, адже системний аналіз ст.1, 4, 5 КУзПБ свідчить, що до плану санації підлягають включенню кредитори, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника що спричинюють його неплатоспроможність або створюють загрозу неплатоспроможності, однак визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог визначається боржником самостійно.

91. Проте визначений в плані санації розмір сум кредиторів має бути об`єктивним, таким, що відповідає дійсному (реальному) розміру вимог конкретного кредитора до боржника.

92. Вибіркове визначення боржником розміру кредиторських вимог, які включаються ним до плану санації, розділяючи їх на ті вимоги, що мають погашатись при виконанні плану санації та на ті, що погашаються іншим шляхом є за своєю суттю діями боржника що можуть вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, оскільки розмір включених до плану санації кредиторських вимог до боржника прямо впливає на кількість голосів кредитора на зборах кредиторів при затвердженні плану санації.

93. Задля дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка повинна полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які підлягають доведенню (див. висновки, викладені у постанові КГС ВС від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21).

94. Також не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо помилкового посилання суду апеляційної інстанції в оскарженій постанові на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, які виснувано щодо судового контролю, здійснення аналізу фінансово-економічного стану боржника при затверджені плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, суб`єктів ініціювання процедури досудової санації, умов, які мають бути включені до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство та порядок його схвалення кредиторами, а не, як стверджує скаржник, щодо заінтересованості кредиторів при схваленні плану санації боржника чому надавалася оцінка судом першої інстанції.

95. Решта доводів скаржника, в тому числі щодо безпідставного врахування апеляційним господарським судом доводів АТ "ОТП Банк" стовно проведення зборів кредиторів боржника у спосіб та період задля недопущення участі банку в їх проведенні, неаргументованості висновку суду апеляційної інстанції щодо штучності вимог забезпечених кредиторів ( ОСОБА_1 та ТзОВ "ОМЕГА СЕВЕН КОМПАНІ") за своєю природою фактично є переоцінкою встановлених обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції, оскільки переоцінка доказів та установлених обставин справи не входить до повноважень ВС згідно з ч.2 ст.300 ГПК України.

96. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

ДОСУДОВА САНАЦІЯ ПРАТ "ТЕХЕНЕРГО". ПИТАННЯ НЕПОВНОТИ ВИЗНАЧЕННЯ У ПЛАНІ ДОСУДОВОЇ САНАЦІ ВИМОГ КРЕДИТОРА (БЕЗ ІНФЛЯЦІЙНИХ ТА 3% РІЧНИХ), ІН.

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 03 Nov 2024 14:11:00 +0000

ПОСТАНОВА 15 серпня 2024 року, cправа № 914/1983/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121174253

ПрАТ "ТЕХЕНЕРГО", керуючись рішеннями Зборів акціонерів (10.05.2023) та Зборів кредиторів (23.06.2023), звернулося до господарського суду із заявою про затвердження плану досудової санації. Місцевий господарський суд ухвалою від 21.07.2023, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 21.03.2024, задовольнив заяву та затвердив план санації, ввівши процедуру досудової санації боржника. Суди мотивували свої рішення тим, що план санації відповідає всім вимогам законодавства, враховує інтереси усіх кредиторів та підтриманий більшістю з них. Жоден з кредиторів не зміг довести, що ліквідація підприємства була б вигіднішою. Суди також відхилили заперечення деяких кредиторів, зокрема ТОВ "Сіті Соул", щодо розбіжностей у сумах кредиторських вимог, включених до плану санації. Ці розбіжності виникли через невключення до Плану інфляційних втрат та 3% річних. Суди аргументували своє рішення тим, що на момент розгляду справи питання нарахування інфляційних втрат та 3% річних було предметом іншого судового спору, рішення по якому ще не набрало чинності. Крім того, включення цих нарахувань лише для "Сіті Соул" надало б йому неправомірну перевагу при голосуванні. У касаційній скарзі ТОВ "Сіті Соул" заперечував відповідність Плану санації вимогам КУзПБ, а також відсутність передбачених абзацом 4 ч.8 ст.5 КУзПБ підстав для відмови у його затвердженні, зокрема, посилаючись на неврахування судами судової практики ВС про застосування ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим до Плану санації включено недостовірний розмір вимог скаржника, що істотно вплинуло на результат голосування загальних зборів кредиторів. ВС частково задовольнивши касаційну скаргу, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, зокрема, що суди:

1. передчасно визнали План санації схваленим кредиторами, що мають більше 50% від загальної суми кредиторських вимог, так як не з’ясували чи були підстави для нарахування інфляційних та 3% річних, на чому наголошували кредитори).

2. не дослідили, чи містить План санації конкретні заходи нагляду за його виконанням, які б забезпечили кредиторам реальну можливість контролювати процес санації та вживати необхідних заходів у разі його зриву.

3. не перевірили співвідношення розміру грошових вимог скаржника, які можуть бути задоволені при ліквідації боржника, з розміром вимог, які можуть бути задоволені в процедурі санації.

ВС наголосив, що боржник зобов'язаний включити до плану санації всі вимоги кредиторів, навіть якщо не згоден з ними, оскільки вибіркове включення може вплинути на результат голосування. Крім того, ВС вказав на неврахування судами його висновків щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та постанови ВС від 10.02.2022 у справі №908/1817/21, згідно з якою боржник не має права вибірково включати до плану санації вимоги кредиторів. ВС також роз'яснив, що суди помилково застосували постанову ВС від 15.04.2021 у справі №904/3325/20, яка стосується не повноти визначення грошових вимог кредитора, а самого факту включення кредитора до плану санації.

Короткі висновки:

69. … визначення кола кредиторів, розміру та природи зобов`язань, щодо яких боржник розробляє план досудової санації, належить боржнику.

70.Однак попри те, що визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог визначається боржником самостійно, визначений в плані санації розмір сум кредиторів має бути правомірним, таким, що відповідає дійсному (реальному) розміру вимог конкретного кредитора до боржника.

71. …вибіркове визначення боржником розміру кредиторських вимог, які включаються ним до плану санації, розділяючи їх на ті вимоги, що мають погашатись при виконанні плану санації, та на ті, що погашаються іншим шляхом, є за своєю суттю діями боржника що можуть вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, оскільки розмір включених до плану санації кредиторських вимог до боржника прямо впливає на кількість голосів кредитора на зборах кредиторів при затвердженні плану санації. …

73. … самі лише заперечення боржником частини грошових вимог кредитора, який бере участь у санації, та / або наявність між боржником і кредитором спору щодо розміру грошових вимог, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, не надають боржнику права на вибіркове включення до плану санації грошових вимог такого кредитора.

78. … покладення обов`язку з нагляду за дотриманням та виконанням плану санації на керівника Боржника не може бути розцінено як захід нагляду за виконанням плану санації.

86-88.Законодавець, … не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника. Водночас на суд покладено обов`язок встановити чи є вигідним виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу …. Отже, … суд повинен в судовому засіданні дослідити заперечення кредитора, який голосував проти затвердження плану санації або в цілому проти введення цієї досудової процедури, а також проаналізувати доводи кредитора на предмет встановлення обставин можливості задоволення його вимог у випадку виконання плану досудової санації у розмірі, що перевищує розмір вимог, які потенційно можуть бути задоволені у ліквідаційній процедурі, на предмет встановлення підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття санації до порушення справи про банкрутство та затвердження такого плану санації.

Позиція Верховного Суду

32.Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

33. У ст.1 КУзПБ визначено неплатоспроможність як неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена НБУ неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

34. Зокрема, ст.4 КУзПБ передбачено заходи щодо запобігання банкрутству боржника - юридичної особи та позасудові процедури. У частині 5 зазначеної статті визначено, що санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майн ом) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

35.Порядок звернення, умови, яких повинен дотриматись боржник при такому зверненні, коло учасників, а також визначено перелік відомостей, які повинен містити план санації врегульовано положеннями ст.5 КУзПБ.

36.Так, за змістом ч.1 ст.5 КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить Боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі - план санації).

37.У ч.2 ст.5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме, розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації; заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації; обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення).

38.Також у ч.2 ст.5 КУзПБ наведено умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції - за розсудом боржника: планом санації може бути передбачено: поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів; різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій; заходи з отримання позик чи кредитів; умови, передбачені ч.2 ст.51 цього Кодексу.

39.До плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

40.Відповідно до положень ч.6 ст.5 КУзПБ господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про затвердження плану санації, зокрема, якщо план санації не відповідає вимогам цього Кодексу.

41. Схвалення плану санації боржника врегульовано нормами ч.3, 4 ст.5 КУзПБ.

42.Так, для схвалення плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх кредиторів, які відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає цим кредиторам план санації та розміщує оголошення про проведення зборів кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України. Збори кредиторів скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення (абзац 1 ч.4 ст.5 КУзПБ).

43.Зокрема, план санації має бути схвалений у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації (абзац 5 ч.4 ст.5 КУзПБ).

44.Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували за схвалення плану санації. При цьому до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом. Водночас вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені боржником із плану санації. Погодження та реалізація плану санації не вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не бере участі в плані санації (абзаци 2-4 ч.3 ст.5 КУзПБ).

45.Як неодноразово зазначав ВС (зокрема в постанові від 10.02.2022 у справі №908/1817/21, на яку посилається скаржник) аналіз приписів ч.2 - 4, 6 ст.5 КУзПБ свідчить, що при перевірці плану санації на суд покладається обов`язок надати оцінку, зокрема, відповідності плану санації вимогам цього Кодексу на предмет наявності в ньому обов`язкових умов визначених ч.2 цієї статті, вигідності виконання плану санації для кредиторів у порівнянні з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу; з`ясування розміру задоволених вимог кредиторів, у тому числі для кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, зокрема, через аналіз та співставлення розміру задоволених вимог кредиторів у разі введення процедури ліквідації порівняно із таким розміром, що передбачається планом санації, який не має бути меншим; дотримання порядку та умов схвалення плану санації, у тому числі участі у схвалені заінтересованих осіб стосовно боржника.

46.Згідно з ч.8 ст.5 КУзПБ господарський суд розглядає заяву про затвердження плану санації не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідної заяви до розгляду. Господарський суд зобов`язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану санації, навіть якщо такий кредитор проголосував за схвалення плану санації. За відсутності підстав для відмови в затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження плану санації набирає чинності з моменту її постановлення.

47.Водночас недотримання процедури, визначеної положеннями ст.5 КУзПБ, може мати наслідком відмову суду у задоволенні плану санації. Так, господарський суд постановляє ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; боржником були надані недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

48.Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними, а тому при з`ясуванні наявності підстав для прийняття заяви про затвердження плану санації та у разі прийняття такої заяви - затвердження плану санації та введення у справі процедури санації боржника до відкриття провадження у справі необхідним є дослідження обґрунтованості таких підстав, відповідності меті та суті санації, а також змісту плану санації та порядку його схвалення вимогам КУзПБ.

49.Системний аналіз положень ст.5 КУзПБ дозволяє стверджувати, що процедура санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (досудова санація) проводиться під судовим контролем, який можна умовно розмежувати на такі етапи:

50.Ураховуючи наведене, з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, суд повинен займати активну процесуальну позицію при затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин, які стосуються перевірки порядку його схвалення та дослідження змісту плану санації.

51.Тлумачення норм ч.5 ст.4, абзацу 10 ч.2 ст.5 КУзПБ свідчить про те, що метою санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство є відновлення платоспроможності боржника, а ліквідаційний аналіз, як один із обов`язкових документів, який має бути долучено до плану санації, повинен вказувати про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

52.Тому під час розгляду плану санації до кола обставин, які мають обов`язково бути доведені боржником та достеменно встановлені судом входять: 1) наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози; 2) вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.

53.Тобто на суд покладено обов`язок встановити наявність ознак неплатоспроможності боржника (її загрози) та вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного балансу та сутність заходів щодо виконання плану санації.

54.За цих умов надання оцінки судом фінансово-економічного стану боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації (вигідність плану санації) є правомірним та узгоджується й відповідає вимогам КУзПБ.

55.Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах ВС від 27.10.2021 у справі № 908/3411/20, від 10.02.2022 у справі №908/1817/21, на які посилається скаржник.

56.Дослідивши умови Плану санації з додатками, надані учасниками справи докази та надавши правову оцінку запереченням кредиторів, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про наявність ознак неплатоспроможності Боржника.

57.Зокрема, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив твердження ТОВ "КНМУ "Електропівденмонтаж" та ТОВ "Сіті Соул" про перевищення поточних зобов`язань Боржника його оборотними активами, оскільки згідно з проведеним ПП "Каштан ЛВ" фінансовим аналізом щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства фінансовий стан Боржника є нестійким, характеризується ознаками поточної неплатоспроможності та має тенденцію до погіршення. Тобто у Боржника на конкретний момент часу немає достатньої кількості коштів і високоліквідних активів для поточного боргу. Однак ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідає стану потенційного банкрутства, у Боржника відсутні, його фінансовий стан дає змогу виконати свої зобов`язання, здійснивши додаткові альтернативні заходи. Скаржник не спростував такі висновки у касаційній скарзі.

58.Проте ТОВ "Сіті Соул" у касаційній скарзі заперечує проти висновків господарських судів про відповідність Плану санації вимогам КУзПБ, а також відсутність передбачених абзацом 4 ч.8 ст.5 КУзПБ підстав для відмови у його затвердженні, зокрема, посилаючись на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій судової практики ВС про застосування ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим до Плану санації включено недостовірний розмір вимог скаржника, що істотно вплинуло на результат голосування загальних зборів кредиторів.

59.Так, згідно з положеннями вказаної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

60.Тобто в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

61.Згідно з усталеною правовою позицією ВС (зокрема викладеною в постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, від 08.11.2023 у справі №922/854/23, на які посилається скаржник) нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

62.Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

63.Зі змісту оскаржуваних судових рішень ВС вбачає, що господарські суди під час розгляду цієї справи не в повній мірі врахували наведені висновки про правильне застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

64.Так, господарські суди дійшли висновку про правомірність невключення до Плану санації тих сум нарахувань на заборгованість Боржника перед ТОВ "Сіті Соул", які на момент складання та затвердження Плану санації були предметом судового спору між зазначеними особами і судове рішення щодо вирішення такого спору було ухвалене, але не набрало законної сили. Водночас апеляційний господарський суд також виходив з того, що всі кредитори Боржника, яких включено до Плану санації, поставлені в однакові та рівні умови без надання жодному з них переваги шляхом внесення до Плану санації нарахованих на суму заборгованості Боржника інфляційних втрат і 3% річних (зокрема не підтверджених судовими рішеннями).

65.Слід погодитись, що надання переваги ТОВ "Сіті Соул" шляхом внесення до Плану санації нарахованих ним інфляційних втрат і 3% річних без внесення таких нарахувань щодо заборгованості Боржника перед іншими кредиторами призвело б до неправомірного впливу на результат голосування загальних зборів. При цьому підлягають відхиленню доводи скаржника про необхідність включення заборгованості Боржника з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних лише перед двома кредиторами (зокрема ТОВ "Сіті Соул"), які ґрунтуються на посиланні на нерелевантний до правовідносин у цій справі висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №518/776/20, в якій ідеться про відсутність заявлення саме позовних вимог на підставі вказаної статті із наданням відповідного розрахунку.

66.Але господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій у цій справі по суті не з`ясували обставини щодо нарахування ТОВ "Сіті Соул" та іншими кредиторами Боржника на включену до Плану санації заборгованість інфляційних втрат і 3% річних як складових таких грошових зобов`язань, наявність / відсутність правових підстав для такого нарахування, ініціювання відповідними кредиторами сплати боргу Боржником саме з урахуванням платежів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, тощо.

67.Висновок апеляційного господарського суду про те, що внесення до Плану санації сум інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на усю визнану заборгованість Боржника перед усіма кредиторами, включеними до Плану санації, не призвело б до того, що ТОВ "Сіті Соул" мало б 50 або більше відсотків грошових вимог до Боржника, та не унеможливило б схвалення Плану санації іншими кредиторами, не ґрунтується на з`ясуванні конкретного розміру платежів, які підлягали нарахуванню згідно з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України щодо окремих зобов`язань кредиторів Боржника з огляду на їх розмір і період прострочення, а отже, й на з`ясуванні співвідношення вимог окремих кредиторів до сукупної кредиторської заборгованості Боржника.

68.Слушно пославшись на наявність у Боржника права не погоджуватися з нарахуванням ТОВ "Сіті Соул" інфляційних втрат і 3% річних на кредиторську заборгованість, а також на наявність у кредитора права вирішити відповідний спір з боржником у окремому судовому провадженні, господарські суди, однак, дійшли помилкового висновку про відсутність у Боржника в будь-якому випадку обов`язку включати до плану санації кредиторські вимоги в зазначеній частині, якщо він не згодний з таким нарахуванням та немає судового рішення, яке набрало законної сили та підтверджує правомірність та правильність нарахування.

69.Системний аналіз статей 1, 4, 5 КУзПБ свідчить, що до плану санації підлягають включенню кредитори, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, що спричинюють його неплатоспроможність або створюють загрозу неплатоспроможності, у зв`язку з чим визначення кола кредиторів, розміру та природи зобов`язань, щодо яких боржник розробляє план досудової санації, належить боржнику.

70.Однак попри те, що визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог визначається боржником самостійно, визначений в плані санації розмір сум кредиторів має бути правомірним, таким, що відповідає дійсному (реальному) розміру вимог конкретного кредитора до боржника.

71.Натомість вибіркове визначення боржником розміру кредиторських вимог, які включаються ним до плану санації, розділяючи їх на ті вимоги, що мають погашатись при виконанні плану санації, та на ті, що погашаються іншим шляхом, є за своєю суттю діями боржника що можуть вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, оскільки розмір включених до плану санації кредиторських вимог до боржника прямо впливає на кількість голосів кредитора на зборах кредиторів при затвердженні плану санації. Подібний за змістом висновок викладено в постанові ВС від 10.02.2022 у справі №908/1817/21 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

72.Місцевий господарський суд у оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на правову позицію ВС (викладену у постанові від 15.04.2021 у справі №904/3325/20) про відсутність у боржника обов`язку включати до плану санації всіх своїх кредиторів, строк виконання зобов`язань перед якими вже настав. Не заперечуючи проти наведеного висновку, Верховний Суд зауважує, що в цій справі йдеться про вирішення питання не щодо невключення певного кредитора до плану санації, а щодо повноти визначення у ньому грошових вимог саме кредитора, включеного до плану санації. У зв`язку з цим релевантним для розгляду цієї справи в контексті наведеного питання є саме висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.02.2022 у справі №908/1817/21.

73.Враховуючи наведену правову позицію, ВС вважає, що самі лише заперечення боржником частини грошових вимог кредитора, який бере участь у санації, та / або наявність між боржником і кредитором спору щодо розміру грошових вимог, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, не надають боржнику права на вибіркове включення до плану санації грошових вимог такого кредитора.

74.Грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися не лише рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, але й первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором. Дослідження таких доказів (первинних документів та / або відповідного рішення), наданих учасниками справи, покладається на господарський суд, зокрема, під час розгляду заяви про затвердження плану санації у контексті достовірності наведених у ньому відомостей з точки зору його успішності та наявності / відсутності неправомірного впливу на результати голосування загальних зборів кредиторів при схвалення плану санації тощо.

75.При цьому господарський суд не вирішує по суті спори щодо заявлених до боржника грошових вимог, але досліджує їх обґрунтованість, зважаючи на підстави та момент їх виникнення, розмір і характер, відповідність чинному законодавству, задля запобігання штучному впливу на кількість голосів конкретного кредитора, що бере участь у санації, шляхом невключення до плану санації частини грошових вимог такого кредитора, попри їх обґрунтованість, внаслідок безпідставного заперечення боржником.

76.Господарські суди першої та апеляційної інстанції не врахували наведеного під час розгляду цієї справи та затвердили План санації без ретельної перевірки обставин щодо відповідності визначених у ньому сум вимог кредиторів до Боржника їх дійсному (реальному) розміру, щодо відсутності вибіркового включення Боржником розміру кредиторських вимог, включених до Плану санації.

77.Як наслідок, господарські суди дійшли передчасного висновку про те, що План санації схвалений кредиторами, які володіють більше 50 відсотків від загальної суми кредиторських вимог, включених у План санації, а при його схваленні дотримано всіх вимог та не допущено порушення законодавства, що могло б вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів.

78.Також господарські суди … не врахували викладений у постанові ВС від 10.02.2022 у справі №908/1817/21 висновок про те, що покладення обов`язку з нагляду за дотриманням та виконанням плану санації на керівника Боржника не може бути розцінено як захід нагляду за виконанням плану санації.

79.Верховний Суд приймає до уваги встановлення апеляційним господарським судом тієї обставини, що генеральний директор Боржника … є також мажоритарним акціонером Боржника і це зумовлює його зацікавленість у відновленні платоспроможності Боржника з урахуванням обов`язків бенефіціарних власників у запобіганні банкрутству, передбачених ч.1-3 ст.4 КУзПБ, а також можливого притягнення їх до субсидіарної відповідальності на підставі вимог ч.2 ст.61 КУзПБ. Однак наявність у керівника Боржника відповідної зацікавленості сама по собі не свідчить про визначення у Плані санації конкретних заходів нагляду за його виконанням, що мають вживатися, зокрема, зазначеною особою.

80.Господарські суди слушно зазначили, що законодавець у ч.10 ст.5 КУзПБ передбачив можливість припинення процедури санації за заявою боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконаний. Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

81.Контролюючі функції суду за виконанням плану санації з поданням суб`єктом звернення заяви про порушення виконання плану санації (що містить викладення підстави вважати, що такий план санації не буде виконаний) полягають у перевірці обставин щодо відповідних підстав. І, за умови підтвердження цих підстав, суд може захисти відповідне порушене право, припинивши процедуру санації, скасувавши вжиті судом заходи.

82.При цьому в ч.2 ст.5 КУзПБ не передбачено визначення у плані санації саме судового нагляду за виконанням плану санації та / або обов`язкового призначення керуючого санацією чи іншої особи для покладення на них обов`язків із нагляду за виконанням плану санації.

83.Однак надаючи правову оцінку змісту Плану санації, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявність у ньому конкретних заходів нагляду за виконанням, які мають вчинятися певними особами, зокрема, задля забезпечення реальної можливості кредиторів скористатися механізмом, передбаченим ч.10 ст.5 КУзПБ, бути обізнаними про стан виконання Плану санації, про наявність / відсутність підстав вважати, що він не буде виконаний, отримати інформацію, необхідну для звернення до господарського суду з відповідною заявою тощо.

84.Зважаючи на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що План санації містить усі необхідні умови, передбачені ч.2 ст.5 КУзПБ.

85.Щодо аргументів скаржника про неврахування господарськими судами необхідності надання оцінки фінансово-економічного стану боржника задля встановлення ознак економічної ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника з метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації - його вигідності, Верховний Суд звертає увагу на таке.

86.Законодавець, надавши суду згідно з положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінити план санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника.

87.Водночас на суд покладено обов`язок встановити чи є вигідним виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).

88.Отже, приймаючи рішення про відмову у затвердженні плану санації, поданого боржником або про його затвердження, суд повинен в судовому засіданні дослідити заперечення кредитора, який голосував проти затвердження плану санації або в цілому проти введення цієї досудової процедури, а також проаналізувати доводи кредитора на предмет встановлення обставин можливості задоволення його вимог у випадку виконання плану досудової санації у розмірі, що перевищує розмір вимог, які потенційно можуть бути задоволені у ліквідаційній процедурі, на предмет встановлення підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття санації до порушення справи про банкрутство та затвердження такого плану санації. Подібний за змістом висновок наведений у постанові ВС від 27.10.2021 у справі № 908/3411/20, на яку посилається скаржник.

89.За змістом оскаржуваних судових рішень у цій справі, заперечення ТОВ "Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління "Електропівденмонтаж" проти затвердження Плану санації ґрунтувались на тому, що доданий до нього графік розстрочення передбачає джерелом погашення кредиторської заборгованості укладені контракти на виконання робіт на 2023-2024 роки на суму 106034980,00 грн, до переліку яких включено укладений із ВП "Запорізька АЕС" контракт №21.12.204 від 17.05.2021 (реєстраційний номер замовника №1705/2021/21.12.204) на суму 53368250,00 грн. Проте зазначений контракт призупинено відповідно до додаткової угоди №3 від 22.02.2023, до того ж за ним Боржник уже отримав аванс у сумі 15960000,00 грн.

90.ТОВ "Сіті Соул" у своїх запереченнях зазначало про відсутність у Плані санації жодної інформації про хід виконання договору від 17.05.2021 №1705/2021 та стану розрахунків за ним, про наявність обґрунтованих сумнівів щодо своєчасного виконання зазначеного договору ДП "НАЕК"Енергоатом", яке вже має прострочену заборгованість перед Боржником. ТОВ "Сіті Соул" наголосило, що об`єкт виконання робіт за договором - ВП "Запорізька АЕС", перебуває на тимчасово окупованій території, а це унеможливлює виконання Боржником відповідних робіт і отримання оплати за них. Також ТОВ "Сіті Соул" звернуло увагу на неврахування у Плані санації при визначенні сум для задоволення вимог кредиторів собівартості послуг, що мають надаватися Боржником за відповідними правочинами.

91.Відхиляючи наведені заперечення кредиторів, господарські суди по суті обмежились викладенням пояснень Боржника про те, що планом санації передбачено також інші заходи погашення кредиторської заборгованості, зокрема, з ліквідації дебіторської заборгованості; сукупний розмір прогнозованих надходжень від господарської діяльності та внаслідок ліквідації дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості; а дію договору від 17.05.2021 №21.12.204 лише призупинено у зв`язку з військовою агресією рф та буде відновлено найближчим часом після деокупації Запорізької АЕС.

92.Однак наведені аргументи щодо наявності також інших заходів погашення кредиторської заборгованості, сподівань Боржника тощо мають неконкретний характер та по суті не оцінені господарськими судами. У оскаржуваних судових рішеннях відсутні конкретні висновки господарських судів щодо обґрунтованості чи безпідставності наведених заперечень ТОВ "Кузнецовське налагоджувально-монтажне управління "Електропівденмонтаж" і ТОВ "Сіті Соул"; підтвердження чи спростування наведених ними доводів наявними у справі доказами з урахуванням їх вірогідності; наявності чи відсутності достатніх підстав для включення зазначеного кредиторами правочину до Плану санації як джерела надходження коштів для погашення вимог кредиторів, попри неможливість його виконання та призупинення дії (без визначеного терміну поновлення); істотності частки зобов`язань за таким правочином у структурі усієї наявної дебіторської заборгованості Боржника з точки зору можливого впливу обставин неотримання надходжень за рахунок виконання вказаного договору (через вірогідне непоновлення протягом строку санації) на виконуваність Плану санації в цілому тощо.

93.Тобто господарські суди належним чином не перевірили достовірність наведених у Плані санації відомостей щодо його успішності та, як наслідок, необґрунтовано відхилили також доводи скаржника про невигідність для нього процедури санації порівняно з ліквідацією Боржника у процедурі банкрутства. Так, висновок господарських судів про те, що процедура санації Боржника до порушення справи про банкрутство є більш вигідною для кредиторів, ніж його ліквідація, оскільки в результаті впровадження передбачених Планом санації заходів мають бути погашені вимоги всіх кредиторів у повному обсязі, ґрунтується на презумпції виконання Плану санації без належного дослідження відповідних обставин його достовірності.

94.Відповідно, господарські суди належним чином не перевірили співвідношення розміру грошових вимог скаржника, що можуть бути задоволені в разі ліквідації Боржника у порядку, визначеному КУзПБ, з урахуванням його теперішнього фінансового стану, наявних активів і пасивів, та розміру грошових вимог скаржника, що можуть бути реально задоволені в процедурі санації Боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

95.Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки господарських судів про відсутність передбачених абзацом 4 ч.8 ст.5 КУзПБ підстав для відмови у затвердженні Плану санації боржника.

96.Верховний Суд приймає до уваги, що під час розгляду питання про затвердження Плану санації господарські суди попередніх інстанції, зокрема, врахували специфіку діяльності Боржника, пов`язану з експлуатацією та відновленням об`єктів енергетичної інфраструктури України, структуру його активів, за рахунок яких буде здійснюватися погашення заборгованості перед кредиторами; пріоритетності відновлення платоспроможності Боржника, збереження його господарської діяльності перед визнанням його банкрутом. Однак Верховний Суд наголошує, що наведені мотиви не звільняють господарські суди від необхідності перед затвердженням Плану санації здійснити належну перевірку відповідності його змісту вимогам КУзПБ та дотримання встановленого законом порядку його схвалення.

97.За висновком Верховного Суду, господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотрималися вимог ст.74,86, 236, 282 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених ст.300 ГПК України меж розгляду справи.

ДОГОВІР ПОСТАВКИ І АГРАРНІ РОЗПИСКИ. ЧИ Є ПІДСТАВИ ВІДКРИТТЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ЧЕРЕЗ БОРГ ЗА АГРАРНИМИ РОЗПИСКАМИ ЯКЩО Є ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (СПІР) ПРО БОРГ ЗА ДОГОВОРОМ ПОСТАВКИ, НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЯКОГО ВИДАВАЛИСЯ РОЗПИСКИ?

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 01 Nov 2024 15:57:00 +0000

ПОСТАНОВА 25.06.2024, CПРАВА № 918/1280/23, ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, В.В. Білоуса, Васьковського О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/120149948

19.11.2019 ТОВ "Суффле Агро Україна" (кредитор) та ПП "Арго-Експрес-Сервіс" (боржник) уклали договір поставки, на забезпечення виконання зобов’язань за яким боржник надав кредитору дві Фінансові аграрні розписки на загальну суму понад 60 млн грн і передав в заставу майбутній врожай цукрового буряка. Внаслідок проведених розрахунків, судових рішень та часткового прощення боргу, заборгованість за розписками зменшилась. Кредитор у жовтні 2023 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Боржника 161 млн грн заборгованості за договором поставки, з яких 18 млн грн – основний борг, а решта – інфляційні, відсотки річних, пеня та штраф, а в грудні 2023 року подав Боржника на банкрутство на підставі того, що боржник має невиконані гршові зобовязання за аграрними розписками та викристав предмет застави (урожай) для власного виробництва без згоди кредитора, внаслідок чого предмет застави перестав існувати. Місцевий г/с (ухвала від 12.02.2024) у відкритті справи про банкрутство відмовив, дійшов висновку про наявність спору про право. Апеляційний г/с (постанова від 26.03.2024) ухвалу місцевого г/с скасував, вказав, що наявність спору по договору поставки не є підставою для відмови у відкритті справи про банкрутство, оскільки є борг по аграрним розпискам, за якими боржник визнає борг і що аграрна розписка не є тотожною договору поставки та не є додатком до такого договору. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін, вказавши на правильність висновку про відсутність спору про право, оскільки, в силу правового регулювання Закону України "Про аграрні розписки", наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття справи про банкрутство є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Короткі висновки:

38.3.Аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.

38.4.Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника.

38.5. … аграрна розписка … має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

38.7. …, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої с/г продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, ст.9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам ст.12 Закону України "Про аграрні розписки".

38.8. …, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Відповідно до ч.2 та 3 ст.8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

31. Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника.

31.1. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

31.2. Отже, законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

32. Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлені приписами ст.34 КУзПБ, а порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

33. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

34.Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором;

встановлення наявності/відсутності спору про право;

встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

35.З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова ВС від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

36. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова ВC від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, а також постанова ВC від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

36.1.Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому ст.74, 76-77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором.

37.Верховний Суд враховує, що відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки" (далі - Закон).

38.Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону аграрні розписки використовуються в операціях із сільськогосподарською продукцією.

38.1.Згідно зі статтею 5 Закону фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

38.2.Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

38.3.Аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.

38.5.При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

38.6.Відповідно до ст.9 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством.

38.7. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.

Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, ст.9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам ст.12 Закону України "Про аграрні розписки".

38.8. Приписами статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" унормовано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Отже, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.

38.9. У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов`язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки (ч.2 ст.13 Закону України "Про аграрні розписки").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 12.12.2023 у справі № 922/2154/22, від 10.08.2023 у справі № 918/246/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу у цій справі.

Щодо суті касаційної скарги

…

40.2. Враховуючи … обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками зазначених судів про те, що грошові зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором виникли на двох різних підставах: частина зобов`язань за Договором поставки № 1300030793 від 19.11.2019, а частина за Фінансовими аграрними розписками № 13 та № 14 (безумовне грошове зобов`язання).

41. Колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність на Фінансових аграрних розписках № 13 та № 14 від 19.03.2021 написів "Виконано", докази виконання фінансових аграрних розписок боржником матеріали справи також не містять.

42. Відтак, враховуючи викладене вище та встановлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що ПП "Агро-Експрес-Сервіс" має безумовне грошове зобов`язання перед ТОВ "Суффле Агро Україна" в розмірі 17 млн.грн. - основного боргу, вимоги ініціюючого кредитора в цій частині (за аграрними розписками № 13 та № 14) є безспірними.

43. При цьому, судами встановлено відмову ініціюючого кредитора від забезпечення цих вимог, тобто вимоги в цій частині не лише безспірні, але і не забезпечені.

44. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на наявність у цій справі спору про право, з огляду на таке.

44.1. Щодо поняття "спір про право" в розумінні ч.6 ст.39 КУзПБ колегія суддів звертається до правової позиції ВС, викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21.

44.2.Спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

44.3.Поняття "спір про право" має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

44.4.Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

44.5.Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

44.6.Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

44.7.Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами.

44.8. Аналогічна правова позиція висловлена ВС, зокрема, у постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі № 902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21.

44.9. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

45. На переконання представника ПП "Агро-Експрес-Сервіс", звернення ініціюючого кредитора із позовом у справі № 918/1038/23 свідчить про наявність спору про право у цій справі.

46. Разом з тим, оцінюючи доводи скаржника щодо наявності спору про право, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність спору про право, оскільки, в силу прямо встановленого правового регулювання Закону України "Про аграрні розписки", наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

46.1. Колегія суддів звертає увагу на приписи статті 13 Закону "Про аграрні розписки", відповідно до яких наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

46.2. Отже, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 922/2154/22, від 10.08.2023 у справі № 918/246/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу у цій справі.

47. Враховуючи викладене вище, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Агро-Експрес-Сервіс".

47.1. При цьому, звернення ТОВ "Суффле Агро Україна" до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Агро-Експрес-Сервіс" за наявності вже відкритого провадження за позовом про стягнення заборгованості з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" не є порушенням принципу процесуальної економії, оскільки за змістом ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

47.2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

47.3. Тобто, подальший розгляд справи № 918/1038/23 залежить від провадження у справі про банкрутство, а суд, в межах наданих йому процесуальним законом повноважень та наявної у нього дискреції, здійснить відповідну оцінку позовних вимог в контексті підстав, обставин їх виникнення та обґрунтованості.

48. Посилання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом правових позиції, викладених у постановах ВС від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, постанові від 03.03.2020 у справі № 910/16413/19, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на інше обґрунтування у зазначених справах правових підстав виникнення кредиторської заборгованості (у зазначених справах кредиторська заборгованість не обґрунтовувалася наявністю зобов`язань за фінансовими аграрними розписками) у боржника перед ініціюючим кредитором.

48.1. При цьому, висновки апеляційного господарського суду та застосування ним ст.34, 39 КУзПБ у цій справі не суперечать правовим позиціям, викладеним у зазначених скаржником справах.

49. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційної інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин.

ПИТАННЯ УХВАЛ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ПОСТАНОВЛЕНИХ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ АПЕЛЯЦІЙНОМУ ОСКАРЖЕННЮ

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 09 Oct 2024 16:01:00 +0000

ПОСТАНОВА 13 травня 2024 року, cправа № 910/12677/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119045014

ТОВ "Делонгі Україна" подало заяву до господарського суду щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса". Ухвалою від17.08.2023 заява була прийнята до розгляду та призначено підготовче засідання. Протягом вересня 2023 року -січня 2024 року до справи було приєднано ще кілька заяв інших кредиторів (28.09.2023 – заяву ПП "Шива-Інвестмент", 02.10.2023 – заяву ТОВ "Віндейр", 25.01.2024 – заяву ТОВ "Енерджі Сейвінг Солюшн"). ТОВ "Дієса" окаржив до апеляційного г/с ухвалу від 25.01.2024, про приєднання заяви останнього заявника для одночасного розгляду з заявами інших заявників, поданих раніше. Апеляційний г/с ухвалою від 08.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. За висновком апеляційного суду, ухвали про приєднання заяв кредиторів, прийняття справи до розгляду, об`єднання справи та призначення підготовчого засідання суду не включено до переліку ухвал місцевого г/с, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Верховнний Суд з апеляційним судом не погодився та скасував ухвалу ухвалу останнього, вказавши на незаконність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткі висновки:

31. … , за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

39. …, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

52.Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити: 1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство); 2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ; 3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст. 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за ч.2 ст.9 КУзПБ для цього виду ухвал.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29.Відповідно до ч.1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (ч.5 ст. 232 ГПК України).

30.Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч.1 ст. 232 ГПК України).

31.Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

32.Водночас, процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

33.Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

34.Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України. (позиція, викладена у постанові ВП ВС від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

35.Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 16.08.2023 у справі №920/162/23.

36.Для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи: 1) спеціальні - ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; 2) універсальні - ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані КУзПБ.

37.Так, суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство, коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів ГПК України, зокрема, але не виключно, застосовує норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.

38.Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.35 КУзПБ); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.2 ст.37 КУзПБ); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (ч.3 ст.37 КУзПБ); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (ст.38 КУзПБ); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 ч.6 ст.38 КУзПБ); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (ч.4 ст.39 КУзПБ); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (ч.5 ст.39 КУзПБ); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (ч.11 ст.39 КУзПБ) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами КУзПБ.

39.Зважаючи на викладене, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих КУзПБ, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

40.Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

41.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

42.Абзацом 3 п.п.3.1 п.3 рішення КСУ від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

43.Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п.8 ч.2 ст.129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п.8 ч.3 ст.2 ГПК).

44.Зазначені конституційні приписи закріплені також у ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство – нормами КУзПБ та ГПК України.

45.Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

46.У ст.255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

47.Зокрема, згідно з п.17 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

48.Водночас, у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у ст.9 КУзПБ.

49.Відповідно до ч.1 ст.9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

50.Частиною 2 ст.9 КУзПБ визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/ процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

51.У основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені: а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч.2 ст.9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема, ч.6 ст. 5 КУзПБ, абзац 2 ч.2 ст. 47 КУзПБ); б) ухвали, включені до переліку у ч.1 ст.255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

53.Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (ст.260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (ч.5 ст.260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (ч.1, 2 ст.261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

54.Відповідно до п.1 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

55.Як вбачається з матеріалів справи № 910/12677/23, ТОВ "Дієса" оскаржило в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду м.Києва від 25.01.2024, якою приєднано заяву ТОВ "Енерджі Сейвінг Солюшн" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса" № 910/18192/23 та додані до неї документи до матеріалів заяви № 910/12677/23 ТОВ "Делонгі Україна", ТОВ "ВІНДЕЙР", ПП "Шива-Інвестмент" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дієса" для одночасного розгляду на підставі ч.4 ст.39 КУзПБ.

56.Отже, в апеляційному порядку було оскаржено ухвалу, постановлену у провадженні про банкрутство відповідно до норм КУзПБ, і така ухвала згідно з ч.2 ст.9 КУзПБ підлягає апеляційному оскарженню.

57.Висновок щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про приєднання до матеріалів заяви про відкриття провадження у праві про банкрутство заяв інших кредиторів в порядку ч.4 ст.39 КУзПБ викладений судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

58.Проте, … апеляційний господарський суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 справи № 910/12677/23 не підлягає апеляційному оскарженню.

59.З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дієса" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 справи № 910/12677/23.

ПИТАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ МІЖ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ ПРО СТЯГНЕННЯ КОШТІВ ТА ЗАЯВОЮ З ГРОШОВИМИ ВИМОГАМИ В СПРАВІ ПРО НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 01 Oct 2024 18:09:00 +0000

ПОСТАНОВА 21 березня 2024 року, Справа № 922/1302/22 (369/11910/21), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117911930

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом проти ОСОБА_2, просив стягнути борг на загальну суму 51 млн грн, що включало в себе основний борг, пеню, інфляційні та вісотки річних, та в рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на належні відповідачу земельні ділянки шляхом визнання за позивачем права власності на такі земельні ділянки. У вересні 2022 року господарський суд відкрив справу про неплатоспроможність ОСОБА_2. Районний суд у березні 2023 року цивільну справу передав до господарського суду для розгляду в межах справи про неплатоспроможність. Місцевий г/с 26.09.2023 справу, що слухалася районним судом, прийняв до розгляду в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 та залишив позов ОСОБА_1 без розгляду. Апеляційний г/с постановою від 06.12.2023 ухвалу місцевого г\с в оскаржуваній частині (в частині залишення без розгляду позову) - залишив без змін. Подаючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 доводив, що судами проігноровано те, що хоча предмет та підстави заяви з грошовими вимогами і є тотожними до предмета та підстав позовної заяви, однак ОСОБА_1 ще не було визнано кредитором ОСОБА_2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, зазначив, що, оскільки ОСОБА_1 подав до господарського суду у справі про неплатоспроможність заяву з грошовими вимогами до ОСОБА_2, які є тотожними його позовним вимогам у цивільному провадженні, суди правильно залишили позов без розгляду, зауваживши, що положення ч. 4 ст. 7 КУзПБ не ставлять таку процесуальну дію суду як залишення позову без розгляду у зв`язку з поданням заяви з грошовими вимогами в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) в залежність від результату чи стадії розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29.Стаття 7 КУзПБ встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник та передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).

30.Згідно із ч.3 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31.15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023, яким ст.7 КУзПБ доповнено ч.4 такого змісту: "4. У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду".

…

33.Доводи скаржника про те, що судами проігноровано те, що хоча предмет та підстави заяви з грошовими вимогами і є тотожними до предмета та підстав пункту 1 прохальної частини позовної заяви, однак ОСОБА_1 ще не було визнано кредитором ОСОБА_2 , Верховний Суд відхиляє, оскільки положення ч. 4 ст. 7 КУзПБ не ставлять таку процесуальну дію суду як залишення позову без розгляду у зв`язку з поданням заяви з грошовими вимогами в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) в залежність від результату чи стадії розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.

34. Слід також зазначити, що у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 було наведено висновок щодо застосування ст. 7, 45 КУзПБ в редакції до внесення змін Законом України № 2971-IX від 20.03.2023, суть якого полягає у тому, що якщо заяву з кредиторськими вимогами подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача. За відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження. Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.

35.Водночас, Законом України № 2971-IX від 20.03.2023, яким зокрема доповнено ст.7 КУзПБ ч.4, законодавець конкретизував дії господарського суду щодо порядку розгляду позову про стягнення з боржника грошових коштів, у випадку подання позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача.

36.Відносно доводів скаржника, що суди першої та апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу, обмежили позивача у доступі до правосуддя, Верховний Суд зауважує наступне.

37.Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

38.Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

39.Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). (п.73 постанови ВП ВС від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22)).

40.Верховний Суд неодноразово наголошував, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. При розгляді справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів.

41.У справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

42.Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах ВП ВС від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

43.Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

44.Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

45.Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

46.Отже, залишення позову без розгляду в частині стягнення заборгованості на підставі ч. 4 ст. 7 КУзПБ, у зв`язку з тим, що позивачем подано заяву з грошовими вимогами до боржника (відповідача), яка підлягає розгляду у попередньому засіданні господарського суду, який розглядає справу про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача не є обмеженням доступу позивача до правосуддя.

47.Водночас, Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

ПИТАННЯ ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ВИМОГ ОКРЕМОГО КРЕДИТОРА

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 29 Sep 2024 18:20:00 +0000

УХВАЛА 24 вересня 2024 року, cправа № 917/1719/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121858837

У справі про банкрутство ТОВ «Техмолпром» , провадження у якій за заявою ТОВ "Ір-Агромир" було відкрито 21.09.2023, ухвалою від 12.12.2023 г/с визнав грошові вимоги АТ "Полтаваобленерго" в розмірі 144 071,33 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ «Ір-Агромир» звернулось з апеляційною скаргою, яку Апеляційний г/с 29.07.2024 повернув без розгляду. Верховний Суд у відкритті касаційного провадження відмовив з підстави ч. 2 ст. 293 ГПК України, згідно якої у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. ВС вказав, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з дотриманням норм процесуального права як таку, що виходячи із вимог КУзПБ, не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Короткі висновки:

Ø Системне тлумачення п.17 ст.255 ГПК України, ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ч.2 і 3 ст.47 КУзПБ дає підстави для висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом із оскарженням ухвали суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø Приписами ст.129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ø Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", КУзПБ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.

Ø Частиною 6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Ø За приписами ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Ø У приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Ø Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

Ø Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Ø Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 п.п.3.1 п.3 рішення КСУ від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Ø Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п.8 ч.2 ст.129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п.8 ч.3 ст.2 ГПК України).

Ø Зазначені конституційні приписи закріплені також у ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами КУзПБ та ГПК України.

Ø Відповідно до ч.2 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ø У ст.255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

Ø Пунктом 17 ч.1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених КУзПБ.

Ø Водночас, КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у ст.9 КУзПБ.

Ø Відповідно до ч.1 ст.9 КУзПБ передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ø Частиною 2 ст.9 цього Кодексу, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

Ø Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені ч.2 ст.254, ч.1 ст.255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (ч.6 ст.5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ).

Ø За загальним правилом, закріпленим у ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ø З урахуванням наведеного судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС у постанові від 16.08.2023 у справі № 920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення п.8 ч.2 ст.129 Конституції України, ч.6 ст.12, ст.254, 255 ГПК України, ч.1ст.2, ч.1, 2 ст.9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом ч.2 ст.9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема ч.6 ст.5 КУзПБ, абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у ч.1 ст.255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

Ø Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:

у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами ст.254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за ч.2 ст.9 КУзПБ для цього виду ухвал.

Ø Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (ст.260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (ч.5 ст.260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (ч.1, 2 ст.261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Ø Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі п.4 ч.5 ст.260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів ст.254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 ч.2 ст.47 КУзПБ).

Ø Наведений правовий висновок викладено у постанові ВС у складі палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

Ø Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Ø У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Ø Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Ø Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Ø Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Ø Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ø Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (ч.3 ст.47 КУзПБ).

Ø Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у постанові від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Ø Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Ø Відповідно до приписів ст.260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ø Беручи до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній ухвалі висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки в апеляційному порядку оскаржується виключно ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ø Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права повернув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, як таку, що виходячи із вимог КУзПБ, не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ø Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.

Ø З огляду на зазначене, правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм ГПК України та КУзПБ при прийняті ухвали від 29.07.2024 про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Ø З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1719/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, з підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України.

ПИТАННЯ ПРАВОМІРНОСТІ НАКАЗУ ГУ ДПС ПРО ПОДАТКОВУ ПЕРЕВІРКУ ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ БОРЖНИКА БАНКРУТОМ

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 29 Sep 2024 05:32:00 +0000

📗Ключові питання застосування норм права:

1. чи є перешкодою для проведення перевірки на підставі п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України ухвалення господарським судом судового рішення про визнання платника податків банкрутом, як наслідок, чи може проводитись перевірка підприємства відповідно до цієї норми на стадії ліквідаційної процедури;

2. чи є обов`язковим і присічним встановлений Методичними рекомендаціями № 470 тридцятиденний строк для організації і проведення перевірки, як наслідок, чи тягне за собою пропуск такого строку наслідок у вигляді втрати контролюючим органом права на проведення відповідної перевірки;

3. який вид документальної позапланової перевірки мав бути проведений щодо «…» відповідно до п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України: виїзна чи невиїзна;

4. чи є перешкодою для прийняття наказу про проведення перевірки відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України наявність попередніх двох наказів, прийнятих на цій же підставі, які не були реалізовані.

ПОСТАНОВА 05 червня 2024 року, справа №520/4882/23, адміністративне провадження №К/990/43707/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119628316

27.01.2022 місцевий господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСТРОЙ», а 01.12.2022 року визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. ГУ ДПС на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України видало три накази про проведення документальних позапланових виїзних перевірок Боржника:

1. Наказ від 10.11.2022 — у зв’язку з отриманням відомостей від держреєстратора про порушення справи про банкрутство Боржника

2. Наказ від 22.12.2022 №1756-п — у зв’язку з отриманням відомостей про визнання Боржника банкрутом.

Строк проведення перевірок був 5 робочих днів, перевірка охоплювала період діяльності з 01.01.2017 по 15.02.2023. Однак, фактична реалізація наказів від 10.11.2022 та 22.12.2022 не відбулася через відсутність ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСТРОЙ» за місцезнаходженням. ГУ ДПС здійснило дії для встановлення місцезнаходження юридичної особи, і лише після направлення запиту на адресу ліквідатора було отримано відповідь про вжиті заходи щодо надання документації, а також подані заперечення на акт від 22.12.2022. Тоді ГУ ДПС призначило нову перевірку, а саме:

3. Наказ від 10.02.2023 №494-п — у зв’язку з отриманням відомостей про визнання Боржника банкрутом.

У допуску до перевірки згідно останнього наказу ліквідатор податковій відмовив та вважаючи дії податкового органу протиправними, у березні 2023 року звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 10.02.2023. Ліквідатор доводив, що право на проведення перевірки ГУ ДПС могло реалізувати виключно в межах 30-ти денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто не пізніше 06.03.2022, оскільки це встановлено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (Порядок №1588), а також Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПС України № 470 від 04.09.2020 (Методичні рекомендації № 470). Однак, оскаржуваний наказ був прийнятий лише 10.02.2023, тобто вже на стадії ліквідаційної процедури позивача, що, на думку позивача, є протиправним, а тому незаконним і підлягає скасуванню. Окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2023 року, яке залишене без змін апеляційним адміністративним судом (постанова від 27.11.2023), у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, наполягав на протиправності оскарженого наказу про проведення перевірки, адже строк для її проведення значно пропущений через допущену ГУ ДПС бездіяльність. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що в межах цієї справи наказ про призначення перевірки не був реалізований через недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а тому цей акт індивідуальної дії за висновками Верховного Суду не вичерпав своєї дії і може бути предметом самостійного оскарження в суді; суди у цій справі дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки позивача і що така могла бути здійснена за період з 01.01.2017.

Короткі висновки:

Ø ⭐Підпункт78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Однією із таких підстав є обставина порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, наявність якої зумовлює виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України (зокрема, дотриманням вимог ст.81, 82 ПК України), і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у ст.102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами).

Ø ⭐Встановлені у Порядку № 1588 і Методичних рекомендаціях № 470 приписи щодо строку проведення перевірки, враховуючи відсутність таких у нормах ПК України, не можуть сприйматися як такі, що забороняють контролюючому органу проводити перевірку на підставі п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України після їх спливу.

Ø ⭐Оскільки у статті 78 ПК України законодавець не встановив конкретного виду документальної позапланової перевірки (виїзної або невиїзної), який має бути проведений за наявності підстав, вказаних у цій нормі, то такий вибір є виключною компетенцією контролюючого органу і ані платник податків, ані суд не має повноважень в таку втручатися. Водночас у випадку якщо після призначення невиїзної перевірки від платника податків надійшло письмове звернення замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Ø ⭐Накази про проведення перевірки на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, які не були реалізовані, а визначений у них строк проведення перевірки вже закінчився, не тягнуть за собою жодних правових наслідків. У таких умовах, прийняття нового наказу, який не реалізований через недопуск посадових осіб до проведення перевірки, не свідчить про незаконність дій контролюючого органу та/або незаконність перевірки і протиправність наказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ø …колегія суддів вважає за необхідне першочергово надати правову оцінку доводам скаржника про те, що за змістом п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ.
Ø Предметом спору у цій справі не є питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСТРОЙ». Предмет спору обумовлений реалізацією контролюючим органом своєї компетенції щодо проведення перевірки юридичної особи, яку визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Реалізація такої компетенції здійснюється в межах і на підставі, що визначені саме ПК України, а тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Вирішуючи перше ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Ø Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ø Відповідно до п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Ø Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Ø ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України після виникнення відповідної підстави, а лише у п.102.1 ст.102 ПК України визначає, що контролюючий орган може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Ø У період виникнення спірних правовідносин застосування ст.102 ПК України мало свої особливості, а саме: п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ø Дію п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з п.2 розділу II Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17.03.2022. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, ст.102 доповнено п.102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Ø Водночас 07.03.2022 набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03.03.2022, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено п.69, зокрема, п.п.69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Ø Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27.05.2022 (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12.05.2022). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.
Ø Також колегія суддів звертає увагу, що Закон України № 2118-IX від 03.03.2022 шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України п.69, зокрема, п.п.69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17.03.2022, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України остаточно був скасований з 27.05.2022.
Ø Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито в межах першого ключового питання у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Підпункт78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Однією із таких підстав є обставина порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, наявність якої зумовлює виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України (зокрема, дотриманням вимог ст.81, 82 ПК України), і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у ст.102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами).
Ø Застосовуючи такий висновок до спірних у справі правовідносин, колегія суддів виходить з того, що після порушення 27.01.2022 господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСТРОЙ» у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової перевірки позивача на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, реалізація якого у період з 07.03.2022 до 27.05.2022 була фактично неможливою через дію запровадженого законодавцем мораторію на проведення такого виду перевірки.
Ø Оскільки ПК України не встановлює конкретного строку для прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки на підставі п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, то відсутні підстави вважати, що ГУ ДПС втратило право на проведення такої перевірки з 01.12.2022 (дата ухвалення господарським судом постанови про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури).
Ø Слід зазначити, що ВС у постановах від 22.07.2020 у справі №904/4681/19, від 01.06.2021 у справі №910/7888/20, від 24.01.2023 у справі №908/1974/21, від 19.03.2024 у справі №922/5231/21, ухвалених в порядку господарського судочинства, викладав висновок, згідно з яким норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом. Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
Ø Приведене скаржником тлумачення п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України і Порядку № 1588 не спростовує висновків ані про те, що у ГУ ДПС були законні підстави для проведення перевірки позивача, ані про те, що визнання платника податків банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не є перешкодою для реалізації контролюючим органом своєї компетенції.
Ø Доводи скаржника про те, що ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСТРОЙ» після визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вже не є платником податків, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже відсутність виникнення жодних додаткових зобов`язань (як це передбачено ст.59 КУзПБ) ще не означає, що юридична особа вже не вважається платником податків, обов`язок зі сплати яких настав до моменту початку ліквідаційної процедури.
Ø Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14 не містить достатніх обґрунтувань, адже висновок щодо легітимних очікувань боржника бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) стосується лише тих зобов`язань, термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Ø Однак, у цій справі наказ про проведення перевірки не був реалізований, відповідно відсутні обставини нарахування позивачеві податкових зобов`язань, термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Ø Приведене скаржником тлумачення доцільності проведення перевірки з огляду на практику ВС (КГС) також не має під собою належного правового підґрунтя, адже платник податків, а так само Ліквідатор не є особою, уповноваженою на вирішення питання доцільності чи недоцільності проведення того чи іншого виду перевірки (такою є керівник контролюючого органу, його заступник або уповноважена особа контролюючого органу). Як вже зазначалося, підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки.
Ø Крім того, не можна оминути те, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові ВС від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі). Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації за відповідним податком.
Ø Застосувавши такий висновок, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС не погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання Товариства банкрутом. У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ, для подання податкової декларації.
Ø Зазначені висновки стали підставою для скасування судових рішень і направлення справи в частині розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Волинській області на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ø У подальшому такі висновки ВС підтримані у постановах від 19.03.2024 у справі № 922/5231/21, від 03.04.2024 у справі № 903/877/20, від 11.04.2024 у справі № 907/491/17. У постанові від 11.04.2024 ВС зазначив, що існування та момент виникнення грошового зобов`язання боржника перед податковим органом не ставиться у залежність від податкового повідомлення-рішення та його узгодженості/неузгодженості.
Ø З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки позивача відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, а також про те, що така перевірка могла бути здійснена за період з 01.01.2017. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі в цій частині, є безпідставними.

Вирішуючи друге ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Ø Як вже зазначалося, ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України після виникнення відповідної підстави. Натомість, позивач доводить, що право на проведення документальної позапланової перевірки на цій підставі може бути реалізоване виключно в межах 30-ти денного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки це встановлено Порядком № 1588 і Методичними рекомендаціями № 470. Позивач наполягає, що перевірка могла бути проведена виключно до 06.03.2022, оскільки офіційне оприлюднення оголошення відбулося 04.02.2022.
Ø Надаючи правову оцінку таким доводам, колегія суддів виходить з того, що дійсно в останньому абзаці п.п.2.1.6 п.2.1 розділу ІІ Методичних рекомендацій № 470 (в редакції, чинній до 27 жовтня 2023 року) зазначено, що з метою того, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи ДПС, були сформовані й отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, територіальним органом ДПС вживаються заходи, спрямовані на забезпечення організації та проведення документальних позапланових перевірок таких платників податків, протягом 30 робочих днів від дня отримання органом ДПС інформації щодо прийняття рішення про реорганізацію (крім перетворення), ліквідацію (зняття з обліку) платника податків, або щодо порушення провадження у справі про банкрутство. За результатами проведення перевірки підрозділ, що здійснював (очолював) таку перевірку, забезпечує внесення до ІТС «Податковий блок» (підсистема «Податковий аудит» / Інформація / Припинення ПП) інформації про її результати.
Ø Однак, безпосередньо у Методичних рекомендаціях №470 зазначено, що вони мають рекомендаційний характер та не містять нових правових норм щодо організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок платників податків. Методичні рекомендації не є вичерпними і можуть змінюватись та/або доповнюватись у випадках, якщо такі зміни чи доповнення затверджуються відповідними наказами ДПС.
Ø Відповідно, підстави вважати, що саме Методичні рекомендації № 470 встановили для контролюючого органу строк для прийняття наказу про проведення перевірки і його реалізацію, який має обов`язковий і присічний характер, відсутні. Тим більш, зазначені Методичні рекомендації не проходили процедуру реєстрації в Міністерстві юстиції України, а на офіційному сайті Верховної Ради України розміщені під видом «Наказ, Рекомендації, Зразок, Форма типового документа, Повідомлення, Запит, Акт, Інформація». Отже, Методичні рекомендації №470 можуть враховуватися органами ДПС, однак, підстави вважати їх обов`язковими відсутні, як і відсутні підстави вважати, що їх недотримання має наслідком визнання дій контролюючого органу незаконними.
Ø Згідно з п.11.6 і 11.8 Порядку № 1588 при проведенні заходів податкового контролю, пов`язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог. За результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності/відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів.
Ø Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ø Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що дотримання контролюючим органом визначеного у зазначених нормах строку забезпечило б більшу оперативність у виявленні кредиторських вимог до юридичної особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство. Однак, сукупний аналіз наведених норм у взаємозв`язку із положеннями податкового законодавства не дають підстав вважати, що сплив такого строку тягне за собою наслідки у вигляді визнання наказу контролюючого органу про проведення перевірки незаконним і його скасування.
Ø Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі в межах другого ключового питання, Верховний Суд формулює такий правовий висновок. Встановлені у Порядку № 1588 і Методичних рекомендаціях № 470 приписи щодо строку проведення перевірки, враховуючи відсутність таких у нормах ПК України, не можуть сприйматися як такі, що забороняють контролюючому органу проводити перевірку на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України після їх спливу.

Вирішуючи третє ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Ø Як вже зазначалося, особою, уповноваженою на прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом, є керівник контролюючого органу (його заступник або уповноважена особа), що випливає з вимог п.78.4 ст.78 ПК України.
Ø Слід зазначити, що ст.78 ПК України встановлює порядок і підстави для проведення документальних позапланових перевірок, не розділяючи їх на виїзні чи невиїзні.
Ø Пунктом 78.5 ст.78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст.79 цього Кодексу.
Ø Відповідно до п.79.5 ст.79 ПК України, на яку посилається скаржник, за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка. Ця норма знаходиться у ст.79 ПК України, яка визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Ø ПК України не встановлює особливостей проведення перевірки відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України як-от, що така може бути тільки невиїзною або ж тільки виїзною. Не встановлює ПК України і такого порядку проведення документальних позапланових перевірок, як спочатку призначення невиїзної перевірки, а тільки після отримання письмового звернення платника податків - виїзної.
Ø На переконання колегії суддів, встановлене у ПК України правове регулювання слід тлумачити так, що за наявності визначених у ст.78 ПК України підстав, контролюючий орган може провести або документальну позапланову виїзну перевірку, або ж документальну позапланову невиїзну перевірку. Зазначене свідчить про наявність у контролюючого органу певної свободи розсуду.
Ø У судовій практиці ВС (зокрема, постанова від 23.08.2023 у справі № 420/1369/22) висловлено таку позицію. Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Ø Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Ø Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Ø Також слід звернути увагу на оприлюднений Верховним Судом 11.04.2018 «Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», відповідно до якого дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи бездіяти. Якщо діяти - у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження з кимось обраного варіанта.
Ø Вибір варіанту передбачає встановлення фактичних обставин справи й надання їм юридичної оцінки; пошук відповідної норми права та перевірку її дії або вирішення питання щодо застосування аналогії (закону); з`ясування змісту норми права (тлумачення правової норми); здійснення вибору оптимального варіанту рішення, вчинення дій, утримання від дій. Таке право органу виконавчої влади (посадової особи) обумовлене певною свободою, тобто, адміністративним розсудом, в оцінюванні, діях або утриманні від дій (бездіяльність), а якщо у діях - то у виборі одного з варіантів рішень (дій) чи правових наслідків. Це вибір лише однієї із законних альтернатив. Вибір може здійснюватися між двома й більше альтернативами. При цьому, вибір може бути обмеженим, коли всі альтернативи, з яких слід вибирати, вичерпно передбачені законом (закритий перелік альтернатив). Крім того, вибір може здійснюватися з невизначеної кількості альтернатив, тобто вибір може бути необмеженим (так званий відкритий перелік альтернатив).
Ø У зв`язку з викладеним, колегія суддів, реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі в межах третього ключового питання, формулює такий правовий висновок. Оскільки у ст.78 ПК України законодавець не встановив конкретного виду документальної позапланової перевірки (виїзної або невиїзної), який має бути проведений за наявності підстав, вказаних у цій нормі, то такий вибір є виключною компетенцією контролюючого органу і ані платник податків, ані суд не має повноважень в таку втручатися. Водночас у випадку якщо після призначення невиїзної перевірки від платника податків надійшло письмове звернення замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Ø З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначення виїзної документальної позапланової перевірки позивача відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України не може вважатися проявом незаконних дій контролюючого органу, які тягнуть за собою незаконність наказу про призначення перевірки.

Вирішуючи четверте ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Ø За змістом встановлених у цій справі обставин, контролюючий орган дійсно прийняв три накази про проведення перевірки на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України …
Ø Враховуючи, що накази від 10.11.2022, від 22.12.2022 не були реалізовані, а визначений у них строк проведення перевірки вже закінчився, такі накази не тягнуть за собою жодних правових наслідків. У таких умовах, прийняття ГУ ДПС наказу від 10.02.2023 №494-п, який не реалізований через недопуск посадових осіб до проведення перевірки, не свідчить про незаконність дій контролюючого органу та/або незаконність перевірки і протиправність наказу.
Ø Доводи позивача про те, що кожний наступний наказ про проведення перевірки може прийматися контролюючим органом виключно у випадку, якщо змінились обставини, які не призвели до реалізації попередніх наказів, колегія суддів оцінює критично, адже такі доводи ґрунтуються на положеннях Методичних рекомендацій №470, які, як вже зазначалося, не мають обов`язкового і імперативного характеру. Більш того, такі доводи не спростовують висновок про те, що спірний у цій справі наказ є законним з огляду на наявність передбаченої п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України підстави для проведення перевірки позивача.
Ø Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що підстави для проведення перевірки були відсутні, оскільки Ліквідатор надав контролюючому органу наявні у нього документи, які він отримав від інших органів, а також повідомив про відсутність інших з огляду на їх ненадання банкрутом. Наявність чи відсутність у Ліквідатора документації не є обставиною, з якою пов`язуються підстави для призначення і проведення документальної позапланової перевірки відповідно до п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України. Такі обставини встановлюються після початку проведення перевірки, чого в цій справі не настало через недопуск посадових осіб до проведення перевірки.
Ø Доводи скаржника про безпідставність зазначення у наказі про проведення перевірки адреси Ліквідатора колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи лежать у площині оформлення наказу, натомість, підстави вважати, що наказ оформлений з істотними порушеннями вимог ст.81 ПК України, які поставили під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав, відсутні. Вихід посадових осіб контролюючого органу за фактичною адресою Ліквідатора, який виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, є формою реалізації наказу про проведення перевірки, відповідно, не може впливати на оцінку законності наказу як такого. Не впливають на таку оцінку і доводи скаржника про те, що йому не зрозуміло, з яких підстав суди і ГУ ДПС дійшли висновку, що його офіс є безпечним місцем для проведення перевірки.
Ø Колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є саме наказ про проведення перевірки позивача, відповідно, доводи скаржника, які лежать в площині здійснених контролюючим органом заходів на його реалізацію, виходять за межі доказування у цій справі.
Ø Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки у касаційній скарзі не зазначено, які саме фактичні обставини залишилися не встановленими. Водночас в межах саме встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин скаржник наводив доводи про неправильне застосування норм матеріального права. Однак, такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Ø Здебільшого доводи скаржника пов`язані із критикою мотивації судами попередніх інстанцій судових рішень. Однак, така критика не може сприйматися судом касаційної інстанції як така, що тягне за собою безумовне скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позову.

ПИТАННЯ КАСАЦІЙНОГО ОСКАРЖЕНННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ПРО СТЯГНЕННЯ СТЯГНЕННЯ ГРОШОВЇ ВИНАГОРОДИ АК З КРЕДИТОРІВ

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 24 Sep 2024 16:19:00 +0000

УХВАЛА 19 червня 2024 року, cправа №Б29/122-09. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/119841744

У справі про банкрутство ЗАТ «Углеводород» місцевий господарський суд 02.02.2022 затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ухвалив рішення про закриття справи. Після цього, 14.08.2023, арбітражний керуючий (АК) подав заяву про стягнення з кредиторів несплаченої затвердженої судом основної грошової винагороди пропорційно до їх вимог та про видачу судових наказів. АК просив стягнути зазначену винагороду відповідно до Реєстру вимог кредиторів боржника станом на 08.12.2021, пропорційно до вимог кредиторів, в загальній сумі 126 000 грн. Місцевий г/с ухвалою від 12.12.2023 частково задовольнив заяву АК, зобов’язавши стягнути наступні суми: з ПП "Компанія Приват-Лекс" – 1 770,30 грн; з АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" – 35,53 грн; з ТОВ "КОНТУР-С" – 58 993,20 грн; з АТ "ОТП Банк" – 27 720,00 грн; з ТОВ "ФК "ДАТА ФІНАНС" – 215,46 грн; з ПАТ "РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" – 126,00 грн; з ТОВ "ФК "Європейська факторингова компанія"–309,96 грн; з ТОВ "ПРАВО ІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ" – 33 294,24 грн. У решті вимог суд відмовив. АК подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення 33 294,24 грн з ТОВ "Право Інвест Консалтинг", зазначаючи, що суд мав розподілити основну грошову винагороду АК між кредиторами станом на час надання АК послуг, а не на момент закриття справи. Арбітражний керуючий наголошував, що кредитори повинні були виконати свій обов’язок з оплати основної винагороди на момент здійснення АК своїх повноважень, зокрема у період з січня по липень 2021 року. Також він зазначав, що заміна кредитора ТОВ "ФК "Дата Фінанс" на правонаступника ТОВ "Право Інвест Консалтинг" на підставі договору відступлення права вимоги від 27.08.2021 не передбачала правонаступництва щодо зобов'язань перед арбітражним керуючим Клименком С.А., якому також не було надано згоди на зміну боржника. Апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2024 залишив ухвалу місцевого суду без змін. Верховний Суд у відкритті касаційного провадження відмовив, оскільки оскільки оскаржені судові рішення не підпадають під перелік рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, що відповідає усталеній судовій практиці.

Короткі висновки:

Ø у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Ø Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Позиція Верховного Суду

Ø За змістом положень ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Ø Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ø Аналогічні положення закріплено і в ч.1 ст.17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Ø Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено КСУ у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Ø Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ø Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

Ø У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

Ø Згідно з ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Ø Суд звертає увагу, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ø З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ø Частиною 1 ст.2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Ø Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Ø Законодавцем у ст.9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Ø Відповідно до ч.1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ø Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Ø Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 в частині стягнення з ТОВ "ПРАВО ІНВЕСТ КОНСАЛТИЙНГ" 33 294,24 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 КУзПБ.

Ø Такого ж висновку щодо застосування ч.3 ст. 9 КУзПБ дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 14.11.2023 у справі №922/3766/16, від 06.11.2023 у справі №903/477/22, від 26.12.2022 у справі №927/587/20, від 16.08.2022 у справі № 903/6/13-г, від 27.04.2022 у справі №916/1601/20.

Ø Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Ø Відповідно до п.1 ч.1 ст.293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ø У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого … на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ, що в сукупності з положеннями норм ст.287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Ø Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч.1 ст.293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Ø З урахуванням викладеного, касаційна скарга арбітражного керуючого … не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України та ч.3 ст. 9 КУзПБ.

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 24 Sep 2024 09:59:00 +0000

ПИТАННЯ КАСАЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТУ АК ЩОДО ВИНАГОРОДИ ТА ЇЇ ПРОПОРЦІЙНОГО СТЯГНЕННЯ

УХВАЛА 17 вересня 2024 року, cправа №924/1708/14, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Картере В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121660490

У справі про банкрутство ПП «Серго-Транс» місцевий г/с ухвалою від 03.04.2024, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 25.07.2024), затвердив звіт арбітражного керуючого щодо нарахування та виплати основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, а також задовольнив заяву про пропорційне стягнення такої винагороди, і серед іншого, стягнув з ГУ ДПС на користь арбітражного керуючого 33 796,35 грн. Верховний Суд у відкритті касаційного провадження відмовив, вказавши, що таке судове рішення касаційному оскарженню не підлягає.

Позиція ВС

Ø За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ø Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Ø Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Ø Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Ø Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ø Частиною 1 ст.2 КУзПБ, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Ø Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ø Частиною 3 ст.9 КУзПБ, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та винесення судом касаційної інстанції цієї ухвали передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Ø Наведений в ч.3 ст.9 КУзПБ, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Ø Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2024 у справі №924/1708/14 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого … від 11.01.2024 про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП «Серго-Транс» по справі про банкрутство № 924/1708/14 основної грошової винагороди за виконанням ним повноважень ліквідатора та стягнення з ГУ ДПС … на користь арбітражного керуючого … 33796,35 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч.3 ст.9 КУзПБ.

Ø Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС … в частині затвердження звіту АК … від 11.01.2024 про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора … та стягнення з ГУ ДПС …на користь АК … основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч.3 ст.9 КУзПБ не підлягає касаційному оскарженню.

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПЕРЕДУМОВИ, РОЗМІР, МОМЕНТ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА НА ПОДАННЯ ЗАЯВИ, ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 23 Sep 2024 09:00:00 +0000

ПОСТАНОВА 19 червня 2024 року, cправа №906/1155/20 (906/1113/21), Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341855 . ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773

У справі про банкрутство ТОВ «Агроуспіх-1», яку було відкрито 17.11.2020, а 01.06.2021 суд визнав боржника банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру, 20.11.2021 ліквідатор подав заяву про визнання керівника Боржника (Відповідач-1) та власника (ОСОБА_2, Відповідач-2) такими, що порушили вимоги ч.6 ст.34 КУзПБ, і просив покласти на них солідарну відповідальність за зобов'язаннями перед кредиторами Боржника. Згодом, 05.11.2021 ліквідатор уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно 1,6 млн грн на користь Боржника для погашення його боргів перед кредиторами та компенсації витрат арбітражного керуючого, вказуючи на наявність підстав для субсидіарної відповідальності згідно зі ст. 61 КУзПБ через відсутність активів для формування ліквідаційної маси. У додаткових поясненнях від 22.03.2022 Позивач звернув увагу на транзакції Боржника, спрямовані на виведення активів на користь третіх осіб, зокрема, перерахування готівкових коштів і завідомо невигідно для Боржника розривав договори оренди землі;Боржник також здійснював повернення безвідсоткової фінансової допомоги, хоча відповідні особи не надавали таких сум або надавали менші кошти, ніж повертав Боржник. Місцевий господарський суд ухвалою від 22.11.2022, яка була залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 06.04.2023, відмовив у задоволенні заяви, яку обгрунтовано передчасністю заявлної вимоги про субсидіарну відповідальність через незавершене формування ліквідаційної маси, оскільки тривав судовий розгляд вимог ліквідатора щодо стягнення коштів з третіх осіб на користь Боржника. Крім того, сума заборгованості перед арбітражним керуючим за виконання ним функцій розпорядника майна та ліквідатора не враховується при визначенні розміру субсидіарної відповідальності. Верховний Суд (палата) частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину оскаржуваних рішень, виклавши її в редакції своєї постанови, вказавши на передчасність та неправомірність мотивів попередніх судових рішень щодо наявності підстав для встановлення порушення, визначення Відповідача-2 суб'єктом субсидіарної відповідальності та його вини. Суддя С. Жуков висловив окрему думку, згідно якої не вбачає підстав для зміни мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій.

Короткі висновки:

9.13. … у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу… .

9.15. … дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі … . Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, … , то такий позов слід кваліфікувати як похідний ….

9.28. … , висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).

9.32. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, … , її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної …, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації. …

9.33. … розмір субсидіарної відповідальності, …, визначається в той момент, коли ліквідатор … остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами. Тож сума вимог кредиторів, яка … залишилась непогашеною … через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34. …право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

9.36. …до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

9.40. …, встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

9.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство

9.1.При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.

9.2.Нормами ГК України та ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

9.3.Частина 1 ст.216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

9.4.Водночас, ч.1 ст.619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із ч.1 ст.215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.5.Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

9.6.За загальним правилом, визначеним ч.1-3 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

9.7.До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст.191 ЦК України).

9.8.Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

9.9.Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч.1 ст. 62 КУзПБ).

9.10.Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

9.11.Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

9.12.Абзацом 2 ч.2 ст.61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

9.13.Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч.1 ст.1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9.14.Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

9.15.Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст.61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці 1 ст.61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч.2 ст.61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах ВС від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у ч.2 ст.61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Щодо складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності

9.16.Визначене нормами частини 2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна (п.9.11, 9.12), має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

9.17.Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.

9.18.Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсидіарної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму - грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника - юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи - боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими ст.82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном -коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій ст.64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

9.19.Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

9.20.Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

9.21.Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного (п.9.11, 9.12, 9.20 цієї постанови) слід виходити зі змісту, визначеного ч.3 ст.215 ГК України (п.9.4).

Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови ВП ВС від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (п.66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, п.7.56)).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом ч.2 ст.61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

9.22.Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

У наведених висновках (п.9.17- 9.21) Суд звертається до сталої правової позиції ВС в питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18(917/1932/20) тощо.

Щодо порядку встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності

9.23.Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

9.24.Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, п.9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац 2 ч.5 ст. 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами ст.7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції ВС): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до ст.22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (п.70).

9.25.Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч.2 ст.61 КУзПБ.

9.26.Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п.3 ч.2 ст.12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч.3 ст.44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 № 3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

9.27.Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

9.28.Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (п.9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21).

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст. 61 КУзПБ).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності

9.29.За змістом ч.2 ст.61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

9.30.Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (ч.3, 5 ст.59 та ч.4 ст.60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч.4 ст.45 цього Кодексу).

9.31.Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

-балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п.5 ч.2 ст.12, ч.1 ст.61 КУзПБ), оціночна вартість (ч.1 ст.63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

-склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч.2 ст.42, ч.1 ст.61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац 3 ч.2 ст.61 КУзПБ).

9.32.Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (п.9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч.2 ст.61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст.22 ЦК України, п.80).

9.33.Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 ч.2 ст.61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст.64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

9.34.Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

9.35.Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (п.9.4).

9.36.Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (п.9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

9.37.Поряд з цим, враховуючи, що в раніше ухваленому рішенні - постанові від 26.05.2021 у справі №912/2007/18 ВС у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС не висловлював позиції щодо моменту виникнення права (ліквідатора) на звернення із заявою про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство, а лише підтримав позицію суду апеляційної інстанції про скасування ухвали місцевого суду через неповноту дослідження цим судом доказів (не було розглянуто і оцінено підстави покладення відповідальності), і не поставив під сумнів висновок про передчасність звернення ліквідатора із відповідною заявою, оскільки "ліквідатор не здійснив заходів щодо продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси", немає підстав для відступлення від висновку, сформульованого у зазначеній постанові у справі № 912/2007/18.

Щодо позовної давності

9.38.Зазначені висновки щодо моменту виникнення права на вимогу про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство зумовлюють необхідність формулювання висновку щодо іншої темпоральної категорії у таких правовідносинах - позовної давності та початку її перебігу.

9.39.Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (ст.256 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі №907/50/16 це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 та 3 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

9.40.А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).

9.41.Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції ВС в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

9.42.У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо:

-невиявлених у Боржника матеріальних активів (товарно-матеріальних цінностей, нерухомого майна, грошових коштів тощо) (пункт 3.3);

-визначення ліквідатором Боржника при зверненні із вимогами до відповідачів про покладення субсидіарної відповідальності суми вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника,-1551389 грн 61 коп. (пункт 3.11);

-встановлення ліквідатором Боржника за результатами аналізу фінансово-господарського стану Боржника фактів вчинення відповідачами винних протиправних дій з доведення Боржника до банкрутства (п.3.4-3.10);

-однак наявності незавершених судових спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб на користь Боржника грошових коштів на користь Боржника (п.3.12), -

Суд, керуючись мотивами, наведеними в цій постанові, погоджується з висновком судів в оскаржуваних рішеннях про відмову у стягненні, зокрема, з Відповідача-2, враховуючи заявлені доводи та вимоги касаційної скарги у цій справі та межі розгляду справи касаційним судом (ч.1 ст.300 ГПК України), заявленої ліквідатором Боржника суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через незавершення формування ліквідаційної маси (внаслідок судового розгляду спорів за вимогами ліквідатора Боржника щодо стягнення з третіх осіб грошових коштів на користь Боржника).

Проте Суд вважає передчасними, а тому і неправомірними, мотиви в оскаржуваних судових рішеннях щодо наявності підстав для встановлення факту відповідного порушення, визначення Відповідача-2 суб`єктом субсидіарної відповідності та його вини.

9.43.Дійшовши цього висновку, Суд, з мотивів, викладених в цій постанові, погоджується з аналогічними аргументами скаржника (п.5.1) та відхиляє протилежні аргументи Кредитора та ліквідатора Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1).

9.44.У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.308 та ст.311 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

ОКРЕМА ДУМКА судді Жукова С.В, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120828773

3. Відповідно до положень ч. 3 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

4. У постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) в мотивувальній частині наведено висновок про застосування норм права про те, що відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (п.9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21)

5. Разом з тим, у вказаній постанові вказано, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац 5 ч.1 ст.61 КУзПБ).

6. На моє переконання вказані висновки є такі, що по суті не впливають на вирішення питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його кредиторами у цій справі, оскільки не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену у цій справі процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

7. Виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства є обов`язком розпорядника майна відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 КУзПБ.

8. Здійснення ліквідатором банкрута аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства) є його обов`язком відповідно до приписів абз.5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ.

9. Враховуючи вказані приписи ст. ст. 44, 61 КУзПБ, можна дійти до висновку що те, ким саме встановлена обставина доведення до банкрутства (розпорядником майна боржника чи ліквідатором) не має значення для вирішення питання щодо наявності чи відстуності підстав для задоволення вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед його кредиторами, за умови, коли не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

10. А тому цитування приписів ст. ст. 44, 61 КУзПБ з вказівкою на те, що діяльність для виявлення передумов щодо субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство, а висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, на моє переконання не є підставою для зміни мотивувальних частин постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), оскільки у вказаних рішеннях було відмовлено у задоволенні заяви про стягнення субсидіарної відповідальності з підстав того, що не настав момент, з яким за законом у ліквідатора виникає право ініціювати питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство через незавершену процедуру формування ліквідаційної маси Боржника.

11. Також не погоджуюсь з висновком про застосування норм права, який викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство КГС ухвалив постанову від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) щодо того, що передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

12. Вважаю такий висновок таким, що суперечить положенням ч. 3 ст. 44 КУзПБ та абз.5 ч. 1 ст.61 КУзПБ у випадку його поширення на діяльність розпорядників майна боржника та ліквідаторів банкрутів, оскільки відповідно до вказаних норм, виявлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, є їхнім прямим обов`язком, визначеним вказаними приписами КУзПБ.

13. Такий висновок, з урахуванням підстав відмови у задоволенні заяви про стягнення субсидіарної відповідальності судами попередніх інстанцій не є обставиною, яка зумовлює зміну мотивувальної частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), оскільки ліквідатор банкрута не то що має право, а це його обов`язок дослідити наявність чи відсутність обставин з доведення боржника до банкрутства з виявленням осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.

14. Наведене у сукупності свідчить про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) є такими що ухвалені з правильним застосуванням приписів ст. ст.44,61 КУзПБ, а тому підстав для зміни мотивувальної частини вказаних рішень на має переконання немає.

15. Окрім того, зміст постанови палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) не вказує конкретні норми права, які було неправильно застосовано при постановленні ухвали Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), що є на моє переконання додатковим аргументом для залишення вказаних судових рішень без змін.

ПИТАННЯ КІЛЬКОХ ЗАЯВ ПРО ПОРУШЕННЯ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО ОДНОГО БОРЖНИКА (УМОВИ РОЗГЛЯДУ)

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 22 Sep 2024 14:34:00 +0000

ПОСТАНОВА 19 вересня 2024 року, cправа № 920/307/24, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/121726018

ТОВ "Франдеса" звернулося до г/с із заявою (Заява-1) про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Агрохім-Партнер" (Боржник), яку суд прийняв до розгляду 26.03.2024, а підготовче засідання призначено на 08.04.2024, яке було відкладено на 08.05.2024. ТОВ "Річ Харвест" звернулося до г/с із заявою (Заява-2) про банкрутство , яка 15.04.2024 була прийнята для спільного розгляду із Заявою-1 Того ж дня, 15.04.2024, КОФКО РЕСОРСІЗ СА (COFCO RESOURCES SA) також звернулося до г/с із заявою про про банкрутство Боржника ( Заява-3), яка надійшла до суду 18.04.2024. Місцевий г/с Заяву-3 повернув заявнику, мотивував тим, що вона подана після призначеного судом підготовчого засідання у справі - 08.04.2024, після його відкриття, тому підлягає залишенню без розгляду відповідно до статті 38 КУзПБ, ч.2 ст.118, ст.226 ГПК України, як така, що подана з порушенням процесуального порядку - строку, визначеного абзацом 1 ч.4 ст.39 КУзПБ. Апеляційний г/с постановою від 24.07.2024 ухвалу місцевого г/с скасував, а справу скерував до місцевого г/с для продовження розгляду. Постанову мотивовано тим, що місцевий господарський суд 08.04.2024 фактично не відкрив (не розпочав) підготовче засідання у справі, а розглянув і задовольнив клопотання ТОВ "Франдеса Україна" про відкладення розгляду справи на 08.05.2024, тоді як Заяву-3 подано 15.04.2024. Верховний Суд залишив постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що у цій справі місцевий г/с 08.04.2024 не розпочав підготовче засідання, розгляд по суті Заяви-1 та перевірку обґрунтованості вимог заявника, а відклав підготовче засідання на 08.05.2024. Таким чином, 08.04.2024 не можна вважати днем підготовчого засідання в розумінні абзацу 1 ч.4 ст.39 КУзПБ, а тому апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про помилкове повернення господарським судом першої інстанції Заяви-3, яка надійшла 18.04.2024, тобто до дня, на який було відкладено підготовче засідання у цій справі (08.05.2024).

Короткі висновки:

28.-29 … умовою розгляду по суті кожної із заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, що надійшли від різних заявників …, є, насамперед, дотримання порядку подачі тих заяв, що календарно надійшли пізніше ніж перша із них (яка прийнята судом до розгляду). Дотримання такого порядку є умовою для приєднання відповідних заяв до матеріалів справи. При цьому, одним із елементів цього порядку є строк подання інших заяв кредиторів … – до дня підготовчого засідання (абзац 1 ч.4 ст. 39 КУзПБ).

35. …днем підготовчого засідання, …, є день, на який було призначено проведення … та коли суд відкрив (розпочав) підготовче засідання, однак не день, коли була винесена ухвала за результатами проведення підготовчого засідання.

38-39. …, подання іншим кредитором (…кредиторами) заяви … після відкриття судом підготовчого засідання, підчас перерви у цьому засіданні (у разі його проведення не в одному судовому засіданні), однак не до дня, на який воно було призначено, є порушенням процедури та встановленого нею процесуального порядку - строку подання іншим кредитором (…кредиторами) заяви … після прийняття до розгляду судом заяви первісного кредитора …. Тому, …, порушення строку подання іншим кредитором (…кредиторами) відповідної заяви не допускає її розгляд судом та оцінку ним відповідних вимог по суті.

50. …, на відміну від оголошення перерви, яке відбувається після початку розгляду справи, процесуальна дія з відкладення розгляду справи може бути вчинена господарським судом залежно від конкретних обставин до початку розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

25.Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений ст.39 КУзПБ.

26.Згідно з ч.1-2, 5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

27.У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею (ч.4 ст.39 КУзПБ).

28.За змістом наведених норм умовою розгляду по суті кожної із заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, що надійшли від різних заявників, зі здійсненням дослідження та оцінки обґрунтованості вимог цих кредиторів до боржника, зокрема, і на предмет підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у випадках, передбачених Законом (ч. 5 ст. 38 та абзац 2 ч. 4 ст. 39 КУзПБ), є, насамперед, дотримання порядку подачі тих заяв, що календарно надійшли пізніше ніж перша із них (яка прийнята судом до розгляду). Дотримання такого порядку є умовою для приєднання відповідних заяв до матеріалів справи.

29.При цьому, одним із елементів цього порядку є строк подання інших заяв кредиторів про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - до дня підготовчого засідання (абзац 1 ч.4 ст. 39 КУзПБ).

30.Правила призначення справи про банкрутство до розгляду у підготовчому засіданні наведені в ст.35 КУзПБ, згідно з якими у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, дата проведення підготовчого засідання суду; підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів (ч.1 та 2 ст.35 КУзПБ).

31.Крім цього, відповідно до ч.11 ст. 39 КУзПБ, якщо в заяві боржника про відкриття провадження у справі або відзиві боржника міститься інформація про провадження ним діяльності, пов`язаної з державною таємницею, господарський суд постановляє та надсилає сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому. Такий строк не може перевищувати 30 днів.

32.За змістом положень ч.1, 2, 5, 8, 9 ст.39 КУзПБ, що визначають правила призначення, строки, порядок проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство підготовче засідання, як правило, проводиться в одному судовому засіданні.

33.Водночас відповідно до передбачених ст.39 КУзПБ, з урахуванням також положень ст.202, 216 ГПК України, підстав для відкладення проведення підготовчого засідання, воно може буте проведено не в одному судовому засіданні, які проводяться за правилами ст.194-221 ГПК України, що застосовуються при здійсненні провадження у справі про банкрутство в тій частині, що не суперечить відповідним положенням КУзПБ, тобто з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним нормативним актом з питань банкрутства (ч.6 ст.12 ГПК України).

34.При цьому, з огляду на запроваджені законодавцем організаційні засади та мету підготовки та проведення судом підготовчого засідання, що полягають у необхідності перевірки судом обґрунтованості вимог заявника, розгляді поданих документів, заслуховуванні пояснень сторін, оцінці обґрунтованості заперечень боржника, вирішенні інших питань, пов`язаних з розглядом справи, що сукупно здійснюється судом з метою з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1 та 2 ст. 39 КУзПБ), відкриття судом підготовчого засідання в день, коли воно було призначено ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1 ст.35 КУзПБ), проведення судом підготовчого засідання має відповідні незворотні наслідки, що визначаються метою, змістом процесуальних дій, що вчиняє суд у межах проведення та за наслідками підготовчого засідання (положення ч. 5, 8, 9 ст.39 КУзПБ).

35.А тому днем підготовчого засідання, у розумінні абзацу 1 ч.4 ст. 39 КУзПБ, незалежно від кількості судових засідань, у яких воно було проведено та завершено з винесенням відповідної ухвали (ч. 5 ст. 39 КУзПБ), є день, на який було призначено проведення (ухвалою про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, ч. 1 ст. 35 КУзПБ) та коли суд відкрив (розпочав) підготовче засідання, однак не день, коли була винесена ухвала за результатами проведення підготовчого засідання.

36.Правильність цього висновку узгоджується із нормами щодо крайнього строку проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство, а також із запровадженими законодавцем організаційними засадами та метою підготовки та проведення судом цього засідання із забезпеченням можливості реалізації учасниками у справі відповідних прав та обов`язків з дотриманням основних засад (принципів) господарського судочинства (верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу, змагальності сторін, диспозитивної, пропорційності тощо).

37.За іншого висновку у справі про банкрутство мала б місце правова ситуація, за якої всі кредитори відповідного боржника мали б право подавати заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до завершення проведення підготовчого засідання, що вимагало від суду відповідних процесуальних дій (приєднання до матеріалів справи, розгляд по суті, оцінки), що створювало б загрозу як для проведення цього засідання у встановлений законом строк, так і для його завершення.

38.Отже, подання іншим кредитором (іншими кредиторами) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.5 ст.38, ч.4 ст.39 КУзПБ) після відкриття судом підготовчого засідання, підчас перерви у цьому засіданні (у разі його проведення не в одному судовому засіданні), однак не до дня, на який воно було призначено, є порушенням процедури та встановленого нею процесуального порядку - строку подання іншим кредитором (іншими кредиторами) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство після прийняття до розгляду судом заяви первісного кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

39.Тому, з урахуванням також визначених ст.118 ГПК України наслідків пропуску процесуальних строків, порушення строку подання іншим кредитором (іншими кредиторами) відповідної заяви не допускає її розгляд судом та оцінку ним відповідних вимог по суті.

40.Подібного за змістом висновку дійшов ВС у постанові від 07.12.2021 у справі №908/964/21, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі.

41.Щодо процесуальних наслідків такого порушення Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що КУзПБ не містить прямої вказівки на процесуальну дію - рішення, яке має ухвалити суд за такого порушення.

42.Водночас, виходячи із системного аналізу положень ст. 35, 37, 38, 39 КУзПБ, якими передбачені можливі наслідки розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідні судові рішення, що ухвалюються за відповідних, передбачених законом підстав (відмова у прийнятті, повернення, відкликання, залишення без руху, залишення без розгляду заяви, відмова у відкритті провадження за заявою тощо), а також враховуючи положення ч.2 ст.118, ст.226 ГПК України, що застосовуються у справі про банкрутство за правилами ч.6 ст.12 ГПК України, ВС виснував, що суду, який вже приєднав ухвалою до матеріалів справи заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство для розгляду одночасно з іншими заявами (первісною тощо), у підготовчому засіданні належить залишити без розгляду заяву "іншого" кредитора, що подана з порушення процесуального порядку (строку, визначеного абзацом 1 ч.4 ст.39 КУзПБ), на підставі ст.38 КУзПБ, ст.118, 226 ГПК України, які, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькими за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

43.Правильність цього висновку узгоджується із правилами застосування положень ст. 38 КУзПБ та ст.118, 226 ГПК України, за змістом яких процесуальна дія суду із залишення заяви (позову) без розгляду застосовується у разі встановлення процесуальних порушень (подання заяви після закінчення процесуальних строків), що не допускають подальший розгляд цієї заяви по суті.

44.Верховний Суд під час розгляду цієї справи не вбачає підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові у справі №908/964/21.

45.З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для висновку, що відповідна ухвала місцевого господарського суду, ухвалена на підставі ст.118 ГПК України через подання Заяви-3 після закінчення встановленого законом строку та переглянута в апеляційному порядку, не підлягає касаційному оскарженню. Адже нормами ст.255, 287 ГПК України передбачено касаційне оскарження окремо від рішення суду заяви про повернення заяви позивачеві (заявникові), ухваленої на підставі зазначеного Кодексу.

46.Водночас Верховний Суд враховує, що у справі №908/964/21 "інші" кредитори боржника звернулись із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника після того, як суд розпочав підготовче засідання у цій справі. На відміну від справи №908/964/21, у цій справі на момент подання Заяви-3, повернутої оскаржуваною ухвалою, місцевий господарський суд не розпочав (не відкрив) підготовче провадження, відклавши розгляд справи ухвалою від 08.04.2024 за клопотанням ініціюючого кредитора та боржника. Наведені обставини встановлені апеляційним господарським судом, а також підтверджуються ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.04.2024 та протоколом судового засідання від 08.04.2024.

47.Натомість викладені у касаційній скарзі доводи Боржника про те, що у судовому засіданні 08.04.2024 господарський суд фактично розпочав підготовче засідання та відклав розгляд справи, не відповідають положенням ст.202, 216 ГПК України та змісту зазначених ухвали і протоколу.

48.Так, відповідно до положень ч.1, 5 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч.2 ст.202 цього Кодексу, в разі неявки в судове засідання учасника справи, виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, необхідності витребування нових доказів (у відповідних випадках). Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

49.Водночас, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву (ч.2, 6 ст.216 ГПК України).

50.Тобто, на відміну від оголошення перерви, яке відбувається після початку розгляду справи, процесуальна дія з відкладення розгляду справи може бути вчинена господарським судом залежно від конкретних обставин до початку розгляду справи.

51.У цій справі Господарський суд Сумської області 08.04.2024 не розпочав підготовче засідання, розгляд по суті Заяви-1 та перевірку обґрунтованості вимог заявника, а відклав підготовче засідання на 08.05.2024. З огляду на таке 08.04.2024 не можна вважати днем підготовчого засідання в розумінні абзацу 1 ч.4 ст.39 КУзПБ, тому апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про помилкове повернення господарським судом першої інстанції Заяви-3, яка надійшла 18.04.2024, тобто до дня, на який було відкладено підготовче засідання у цій справі (08.05.2024).

52.При цьому апеляційний господарський суд слушно зауважив про прийняття Господарським судом Сумської області ухвалою від 15.04.2024 до одночасного розгляду із Заявою-1 також Заяви-2, адже в зазначеній ухвалі господарський суд першої інстанції врахував, що Заява-2 надійшла до господарського суду 10.04.2024, проте подана до підприємства зв`язку 08.04.2024, тобто до дня підготовчого засідання у справі. Заявник у відзиві на касаційну скаргу також слушно послався на зміст ухвали Господарського суду Сумської області від 08.05.2024, в якій зазначено про те надходження заяв до дати проведення підготовчого засідання суду (08.05.2024) заяв ТОВ "Річ Харвест" і ТОВ "Франдеса Україна" про відкликання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство, поданих, відповідно 06.05.2024 і 07.05.2024. Наведене додатково підтверджує, що 08.04.2024 підготовче провадження господарським судом розпочато не було.

53.Верховний Суд відхиляє посилання Боржника на обставини відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2024 у справі №920/546/24 та доводи про відсутність правової позиції щодо процесуальних дій, які підлягають вчиненню, якщо після постановлення ухвали про повернення заяви про відкриття справи про банкрутство відкрито нове провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд звертає увагу, що апеляційний господарський суд відповідно до положень ст.269 ГПК України здійснив перевірку законності та обґрунтованості саме оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, при постановленні якої не вирішувалось питання щодо вчинення певних процесуальних дій у зв`язку з відкриттям провадження у справі №920/546/24, яке відбулось пізніше.

54.Оскільки зазначена ухвала господарського суду першої інстанції з урахуванням встановлених обставин постановлена з порушенням норм процесуального права, апеляційний господарський суд обґрунтовано її скасував, передавши справу для продовження розгляду, і постав вважати таке скасування правовим пуризмом немає. При цьому Верховний Суд у межах цього касаційного провадження не надає правової оцінки процесуальним діям кредиторів Боржника, вчиненим у справі №920/546/24, однак не вважає, що саме лише звернення Заявника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника також у зазначеній справі свідчить про суперечливість його поведінки. Адже поведінка Заявника по суті спрямована на набуття ним статусу ініціюючого кредитора щодо Боржника.

55.Крім того, безпідставними посилання Боржника у касаційній скарзі на висновки, викладені в постановах ВС від 08.02.2023 у справі №908/3057/21(908/213/22), від 30.06.2022 у справі №911/3616/21(911/184/22), від 19.01.2021 у справі №916/97/20, від 15.02.2021 у справі №910/11664/20, від 23.02.2023 у справі №3/60Б(906/1/21), від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), від 16.09.2022 у справі №914/2252/20(914/2794/21), від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19 щодо застосування ст.7, 9 КУзПБ, адже такі висновки стосуються правовідносин, не подібних до правовідносин у цій справі. Зокрема, у зазначених судових рішеннях не йдеться про застосування норм КУзПБ і ГПК України стосовно заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, поданої після відкладення підготовчого засідання та до його відкриття.