Международное Уголовное Правосудие

Одкровення судді ЄСПЛ про «переваги» ув’язненого в українському слідчому ізоляторі

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 22 Apr 2026 07:22:48 +0000

Переклад допису «Откровения судьи ЕСПЧ o «выгодах» заключенного в украинском следственном изоляторе» від 26.02.2019.

Можливо в справах про порушення права на розгляд справи у розумні строки необхідно нагадувати суддям ЄСПЛ про умови утримання в українських слідчих ізоляторах.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово прирівнював ці умови до катувань та нелюдського поводження. Див., наприклад, Zakshevskiy v. Ukraine (7193/04), Kleutin v. Ukraine (5911/05); Buglov v. Ukraine (28825/02), Kushnir v. Ukraine (42184/09).

Недооцінку таких умов можна побачити в окремій думці одного із суддів ЄСПЛ у справі Garbuz v. Ukraine (72681/10).

Заявник був засуджений до двох років позбавлення волі за один епізод шахрайства. Розгляд справи проти нього тривав понад 8 років. У зв’язку із закінченням строків давності суд звільнив його від відбування покарання.

Тобто заявник був звільнений з-під варти через понад 8 років утримання в українському слідчому ізоляторі.

ЄСПЛ дійшов висновку, що тривалість провадження у цій справі була надмірною і не відповідала вимогам розумних строків.

На думку ж одного із суддів, заявник «явно отримав вигоду» (!) від бездіяльності влади та затягування нею процесу (п. 3 Окремої думки).
Мовляв, якби держава не дотягла до закінчення терміну давності, заявник відбував би 2 роки в пенітенціарній установі (якщо, звичайно, не був би звільнений достроково).
Однак, на думку судді, цьому щасливцю пощастило: всі 8 років розгляду справи він провів в українському ізоляторі (п. 3 Окремої думки).

На додаток до цієї «вигоди», вважає суддя, ЄСПЛ також порадував його вдову, призначивши їй 1200 євро (п. 3 Окремої думки).

Щобільше, суддя вважає, що й в інших справах суду, можливо, «необхідно враховувати комфорт, вигоди та інші переваги, які нівелюють страждання заявника […] і роблять їх суто формальними» (§ 2 Окремої думки).

-------------------------------------------------------------------------------

CONCURRING OPINION OF JUDGE KŪRIS

1. There can be no doubt that the length of the criminal proceedings against the applicant did not meet the requirements of Article 6 § 1 of the Convention. As a rule, in cases where a violation of Article 6 § 1 is found on account of the length of the criminal proceedings, the Court awards the non-pecuniary damage for the distress and anxiety the applicants might have suffered. This judgment follows that long-standing practice, by which I felt bound when voting with the majority on point 4 (a) of the operative part.

2. I wonder, however, whether that practice should not be more nuanced, at least to the extent that due account might be taken of comfort, benefits and other advantages which outweigh the applicant’s suffering (whatever it might have been) and render it purely nominal.

3. In the instant case, the applicant clearly benefited from the authorities’ inactivity and the protraction of the criminal proceedings. The enforcement of his sentence was waived by the court which convicted him, as it had become time-barred. Had the domestic authorities acted with the requisite celerity, the applicant would have ended up in a penal institution. There, he would have spent two years (unless released earlier). What was formally a violation of the Convention was thus, in fact, a reward. Now, on top of that reward, a bonus of EUR 1,200 has been added.

4. There already is some (albeit sparse) case-law which would allow for some (perhaps moderate) exceptions to the above-mentioned rigid practice. Take, for instance, Gagliano Giorgi v. Italy (no. 23563/07, §§ 56-58, 6 March 2012). More generally, the Court’s underlying approach, which I find consistent and justified in principle, calls for a revisit. One size does not necessarily fit all; in real life it hardly ever does. Legalistic purity is often – and unavoidably – a bit at odds with life’s reality. Still, it would benefit both if the gap between them were retrenched, whenever possible.

Щодо суб’єктів злочину агресії.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sat, 18 Apr 2026 15:00:00 +0000

Нещодавно знову зустрів посилання на рішення Верховного Суду 2024 року щодо суб’єктів злочину агресії.

Як наголосив в той час Голова Верховного Суду: «Наше прецедентне рішення щодо суб’єктів воєнної агресії визнано в усьому світі».

За словами Голови ВС, у зазначеному рішенні визначаються дві категорії осіб, які можуть бути суб’єктами злочину агресії :

- особи, які «спроможні контролювати або керувати політичними чи воєнними діями»;
- особи, які «здатні чинити суттєвий вплив на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі або за її межами».

Таку позицію, що ґрунтується на тлумаченні статті 437 КК Верховним Судом, навряд чи можна назвати «визнаною в усьому світі». Адже вона суперечить відповідним положенням як Статуту МКС, так і Статуту Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України.

Згідно зі Статутом МКС, як виконавцями (ст. 8 bis Статуту) так і співучасниками (ст. 25.3 bis Статуту) злочину агресії можуть бути лише особи, які «фактично мають можливість здійснювати контроль над політичними або військовими діями держави або керувати ними».

Відповідні поправки до україномовної версії Статуту МКС були прийняті Верховною Радою https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004-10#n2 і ратифіковані Україною. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3909-20#n15 у 2024 році.

Аналогічно, згідно зі ст. 4(1) англомовної версії Статуту Спецтрибуналу, суб’єктом злочину агресії є «особа, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, яка планувала, підбурювала, віддавала наказ або вчинила, або намагалась вчинити злочин [агресії]».

A person in a position effectively to exercise control over or to direct the political or military action of a State who planned, instigated, ordered or committed, or attempted to commit, a crime referred to in Article 2 of this Statute shall be individually responsible for the crime.

(В україномовній версії Статуту, у цьому визначенні чомусь додано сполучник «і» після слів «діями держави або керувати ними»).

Знову про поліграфічні тести

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Mon, 04 Aug 2025 12:57:00 +0000

Я вже писав про недопустимість результатів поліграфічних тестів в судах (див. «Испытание "детектором лжи": надежность и допустимость в качестве доказательства»)

В українських виданнях все ще можна зустріти повідомлення на кшталт:

- «Поліграф підтвердив, що злого умислу підозрюваний не мав»; «Дослідження з допомогою поліграфа показало, що в його діях не було умисності» (УП, 2024).
- «Детектор брехні підтвердив щирі наміри народного депутата Надії Савченко здійснити повалення конституційного ладу в Україні» (УП, 2018).
- «Поліграф також засвідчив, що Савченко готувалася здійснити теракт в ‘Урядовому кварталі’ та будівлі Верховної Ради» (ДТ, 2018). https://www.pravda.com.ua/news/2018/06/4/7182259/

З цього приводу можна навести позицію Американської Асоціації Психологів:

«Більшість психологів та інших вчених сходяться на думці, що достовірність поліграфічних тестів є сумнівною. Суди, включаючи Верховний суд США …, неодноразово відхиляли використання поліграфічних доказів, отриманих за допомогою поліграфа, через його притаманну ненадійність.»

В юрисдикціях, де поліграфічні тести допускаються у позасудових умовах (наприклад, для перевірки персоналу або для моніторингу осіб які перебувають на пробації), наголошується,що «поліграф є вразливим як до неналежного використання так і до зловживання.»

Щодо можливості зловживання при використанні поліграфа див., наприклад, публікацію із промовистим підзаголовком: «Как “детектор лжи” пытаются сделать детектором вины». Зокрема, автор публікації зазначає:

«вся история утверждения полиграфа в качестве научного метода — это история о том, как свести к нулю самый нестабильный фактор в этом исследовании — воздействие личности самого эксперта … Провоцировать нужную следствию реакцию своими действиям полиграфолог, конечно, тоже может. Для этого иногда достаточно просто нахамить, накричать, запугать да просто сказать: «Вы и убили». То есть, как пишет в своей диссертации Иванов (и, видимо, практикует?): «Провести психологическое воздействие на исследуемое лицо ...»

Про так званий «ефективний» контроль при окупації

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Mon, 14 Jul 2025 13:36:00 +0000

Знову зустрів термін «ефективний контроль» (в контексті окупації).

Цього разу «ефективний контроль» (в контексті окупації) можна знайти у дописах про Спеціальний трибунал (наприклад: «Росія встановила ефективний контроль над Кримом») та про недавнє рішення ЄСПЛ (наприклад: «РФ здійснювала ефективний контроль над частиною Донецької і Луганської областей»).

Я вже писав, що при такому тлумаченні можна дійти до абсурду: якщо «гауляйтер» управляє регіоном недостатньо ефективно, то й окупації нема.

Насправді ж, у контексті окупації, термін «effective» використовується як один із синонімів до слова «actual» (фактичний).

Саме про фактичний контроль йдеться у ст. 42 Гаазьких правил 1907 року (Hague Regulations of 1907): «Territory is considered occupied when it is actually (фактично) placed under the authority of the hostile army.»

Згідно з україномовною версією ст. 42, «Територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.»

Відзначається, що «окупація може бути визначена як effective control над іноземною територією ворожими збройними силами. Це визначення походить із статті 42 Гаазьких правил 1907 року, в якій зазначено, що «територія вважається окупованою, коли вона фактично (actually) перебуває під контролем ворожої армії.»

У справі Naletilic and Martinovic судова палата МТКЮ наголосила, що відповідно до ст. 42 Гаазьких правил «закон про окупацію застосовується лише до тих територій, які фактично контролюються (actually controlled) окупаційною владою, і перестає застосовуватися, коли окупаційна влада більше не здійснює фактичного (actual) контролю над окупованою територією»

Міжнародний Суд ООН у рішенні відомому як Wall Advisory Opinion теж нагадав, що згідно зі звичаєвим міжнародним правом «територія вважається окупованою, коли вона фактично (actually) перебуває під владою ворожої армії.»

Оновлення:

- Треба відрізняти effective control над територією (в контексті окупації) від effective control над збройними формуваннями (в контексті міжнародного характеру конфлікту). В останньому випадку можна також зустріти застосування терміну overall control. Див., наприклад, допис у цьому блозі: «Справа MH-17: статус збройних формувань та помилка у факті – позиція нідерландської прокуратури».

- До речі, в україномовній версії Статуту Спецтрибуналу термін «effectively» (стосовно контролю за діями держави) перекладено як «фактично», а не «ефективно» (статті 2 та 4).
Адже інакше, якщо контроль недостатньо «ефективний», то і відповідальності за вчинення злочину агресії нема.

Про утворення міжнародного трибуналу шляхом укладання договору

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 02 Jul 2025 10:03:00 +0000

Цікаве питання у ФБ коментарі стосовно «утворення міжнародного трибуналу шляхом укладання договору між країною-жертвою агресії і міжнародною організацією, відповідно до якого трибунал діятиме на основі юрисдикції країни-жертви і переслідуватиме керівництво держави-агресора, яка не є членом цієї організації і не надавала згоди на утворення такого трибунала вирішує цю проблему».

-------------------------------------------------------

Досвід трибуналів ООН показує, що подібні питання обов’язково будуть підійматися представниками захисту при розгляді справ у Спеціальному трибуналі.

В цьому зв’язку можна навести позицію США з цих питань.

Як відомо, США не визнають положення Статуту МКС, які наділяють Суд юрисдикцією щодо громадян держави яка не є учасником МКС (ст. 12.2(а) Статуту).

У Римі делегація США нагадувала опонентам, що Віденська конвенція про право міжнародних договорів встановлює, що договори не можуть бути обов'язковими для держав, які не є їх учасницями, особливо це стосується міжнародних інституцій, заснованих на договорах.

США у Римі нагадувала опонентам, що міжнародні кримінальні трибунали для колишньої Югославії та Руанди були створені Радою Безпеки відповідно до розділу VII Статуту ООН і є допоміжними органами Ради Безпеки.
Вони також нагадували, що Нюрнберзький та Токійський трибунали фактично діяли за згодою держави громадянства підсудних як наслідок актів про капітуляцію, підписаних відповідно Німеччиною та Японією. У випадку Нюрнберга союзні держави також мали верховну владу в Німеччині.

Відповідно до Статуту, юрисдикція Спеціального трибуналу ґрунтується на територіальній юрисдикції України. Можна згадати, що делегація США у Римі підкреслювала, що держава може делегувати свою територіальну юрисдикцію іншій державі в окремих випадках тільки за згодою держави громадянства.

Про деякі положення Статуту Спеціального Трибуналу

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Fri, 27 Jun 2025 10:07:00 +0000

Мій допис про деякі положення Статуту Спеціального Трибуналу щодо Злочину Агресії:

https://www.radiosvoboda.org/a/spetstrybunal-zlochyn-ahresiyi-rf-yak-pratsyuvatyme/33454866.html

Див. також:

https://www.facebook.com/vladimir.tochilovsky/posts/9806243352820239

https://www.facebook.com/vladimir.tochilovsky/posts/9821659761278598

Про Спеціальний Трибунал щодо злочину агресії та імунітет глав держав

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sat, 12 Apr 2025 16:05:00 +0000

Імунітет глав держав щодо кримінальної відповідальності за вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людства, геноциду та злочину агресії

Імунітет глави держави може не визнаватися в випадках коли особу переслідує його держава, коли особу переслідує інша держава (або група держав) за згодою його держави, та коли особу переслідує міжнародний суд.

Глави держав та деякі інші високопоставлені особи не мають імунітету від відповідальності за такі злочини в міжнародних кримінальних судах.
Так, згідно зі статутами міжнародних трибуналів ООН (ст.7 Статуту МТКЮ та ст. 6 Статуту МТР), «посадове становище обвинуваченого як глави держави або уряду не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності за міжнародні злочини».

Згідно зі ст. 27 Статуту МКС, «посадове становище глави держави або уряду в жодному разі не звільняє особу від кримінальної відповідальності».

Слід зауважити, що поняття міжнародного трибуналу/суду не визначено. Зокрема, не про кожний трибунал можна сказати, що він діє від імені міжнародної спільноти в цілому.

МТКЮ та МТР були створені на підставі Глави VII Статуту ООН (Рада Безпеки визначає існування загрози миру, порушення миру або акту агресії).

«Міжнародність» Спеціального Трибуналу

Коли говорять, що створюваний трибунал не зможе подолати імунітет, то тим самим визнається, що він не є міжнародним.

Що стосується пропонованого Спеціального Трибуналу щодо злочину агресії, то в одному з дописів в Українській правді визнається, що такий Трибунал, створений «на основі європейської організації», не маючи підтримки ООН, не може подолати імунітет «керівної трійки».

Це твердження не викликає питань. Хоча ПАРЕ вважає, що модель цього трибуналу «за участю міжнародних суддів і застосуванням міжнародного права, має риси, які роблять його достатньо міжнародним». Фактично ж йдеться не про міжнародний, а про інтернаціоналізований трибунал який не зможе подолати імунітет.

Питання виникають щодо «альтернативних» пропозицій автора. Зокрема в дописі пропонується:

- ініціювання процесу [?], «що дозволив би МКС розглядати злочин агресії в контексті російсько-української війни».
- створення суду, який поєднував би «українську юрисдикцію» [яка не може подолати імунітет – В.Т.] із «міжнародним мандатом». Тобто той же інтернаціоналізований, а не міжнародний суд.

Санкції США проти МКС та Статут ЄС про Блокування (EU Blocking Statute)

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Thu, 27 Mar 2025 12:43:00 +0000

Тиждень тому Президент МКС виступила перед Підкомітетом з прав людини та Комітетом з правових питань Європейського парламенту.

Президент МКС закликала Європейський Союз вжити негайних заходів для захисту Суду від санкцій США, «в тому числі шляхом швидкого внесення змін до Статуту ЄС про Блокування, щоб включити МКС у сферу його дії.»

Президент, зокрема, зазначила, що сьогодні МКС стикається з «екзистенційною загрозою» у вигляді санкцій США. Санкції «мають широкий вплив на банківську, страхову та ІТ-системи МКС». Як наслідок, компанії припиняють співпрацю з судом, а співробітники звільняються, побоюючись переслідувань.

З огляду на цей «екстериторіальний ефект», вона зазначила що Комісія повинна ввести в дію Статуту ЄС про Блокування, який є правовим механізмом що може захистити суд і його партнерів в Європейському Союзі від впливу санкцій.

Вона наголосила, що «незастосування Статуту про Блокування означатиме, що Європейський Союз залишає Суд напризволяще».

Що кажуть експерти про Статут:

Підкреслюється, що Статут, який був запроваджений ЄС проти дотримання санкцій США щодо Ірану та Куби, практично не застосовувався з моменту його запровадження в середині 1990-х років.

Відмічається, що Статут ЄС про Блокування дозволяє компаніям з ЄС протистояти законам США, які суперечать європейському правовому захисту, і забезпечує основу для отримання компенсації, якщо вони постраждали від американських санкцій.

Висловлюється думка, що з огляду на підтримку МКС з боку ЄС, Розпорядження Президента США про санкції може бути додане до переліку односторонніх санкцій США, які користуються захистом Статуту про Блокування.

Разом з тим, відзначається, що застосування цього законодавства для захисту МКС було б безпрецедентним використанням цього інструменту і, ймовірно, супроводжувалося б унікальними викликами.

Наприклад, хоча закон про блокування захистить нідерландські банки, що працюють в ЄС, від американських санкцій, ті, що працюють у США, залишаються підпорядкованими американському законодавству.
Це створює подвійну проблему з дотриманням законодавства: нідерландські банки повинні збалансувати свої операції в ЄС (захищені законом) з операціями в США (все ще підпадають під санкції США).

Про походження процедури «шахового допиту» обвинувачених в суді

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sat, 04 Jan 2025 14:55:00 +0000

Як і КПК 1960 р., чинний КПК допускає одночасний допит кількох осіб в суді (ч. 15 ст. 352). В юридичній літературі ця процедура відома як «шаховий допит». При цьому, на відміну від КПК 1960 року, чинний КПК дає змогу піддавати «шаховому допиту» не тільки свідків, але також обвинувачених.

(Таке доповнення призвело до того, що «шаховий допит» обвинувачених опинився у статті 352 КПК під назвою «Допит свідка»).

Практика «шахового допиту» з’явилася в розпал масових репресій («великого терору»). У серпні 1938 р. було опубліковано «Методичний лист Прокуратури Союзу РСР», «складений т. М. С. Строговичем, під редакцією т. А. Я. Вишинського». У листі, зокрема, зазначалося:

«По делу антисоветского «право-троцкистского блока» (равно как и по некоторым другим делам того же рода) прокурором применялся своеобразный метод, который можно назвать «шахматным допросом». Существо этого метода заключается в том, что прокурор, допрашивая одного подсудимого, попутно задает вопросы и другим подсудимым по тем обстоятельствам, которые оказываются неясными, ни на минуту не прерывая нити основного допроса; таким образом, в опрос одного подсудимого все время втягиваются и другие подсудимые. По делам о преступных организациях этот метод очень эффективен …»

Згодом комісія з підготовки КПК РРФСР 1960 р. під головуванням того ж таки М. С. Строговича не визнала за потрібне включати до КПК процедуру «шахового допиту» ані щодо обвинувачуваних, ані щодо свідків.

Втім ідею Вишинського і Строговича було успішно реанімовано в КПК УРСР 1960 р. Вона отримала подальший розвиток у КПК України 2012 р., який передбачив також можливість «шахового допиту» обвинувачених.
Здійснилася мрія Вишинського.

Про змагальну систему процесу і «шаховий допит» у суді див. попередній допис.

Про "спостереження за свідком" в МКС

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Thu, 03 Oct 2024 18:50:00 +0000

Ще один приклад некритичного запозичення термінів російськомовних версій нормативних документів МКС.

Прочитав, що “відповідно до Правила 68 процесуальних правил МКС, прокурор та сторона захисту повинні мати «можливість спостерігати за свідком під час здійснення [аудіо або відео] запису» його показань (див. с. 314 звіту про МКС).

Дійсно, це твердження відповідає російськомовній версії Правил («Прокурор, и защита имели возможность наблюдать за свидетелем»).
У процесуалістів може виникнути питання – навіщо сторонам «спостерігати за свідком»?

Я вже писав, що у разі сумнівів, російськомовні версії нормативних документів МКС необхідно звіряти з англомовними.

В цьому випадку, в англомовній версії ст. 68 Правил йдеться не про спостереження, а допит (examination) свідка.

Про відповідальність військових командирів та іншого керівництва

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sun, 22 Sep 2024 13:00:00 +0000

У зв'язку з ратифікацією Статуту МКС, проект закону (11484 від 15.08.24) пропонує доповнити ККУ статтею 31-1 яка, очевидно, повинна була відтворити статтю ст. 28 Статуту.

Однак запропоновані доповнення явно не узгоджуються зі Статутом МКС.

Стаття 28 Статуту передбачає особливий тип відповідальності за злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС. Тобто йдеться не тільки про воєнні злочини, але і злочини проти людства* та геноцид.

Стаття 28 розрізняє дві групи осіб:

- військові командири (commanders) та інші особи, які фактично діють як військові командири - ст. 28(а);

- цивільне керівництво (superiors) - ст. 28(b).Ст. 28(b) може застосовуватися до міністрів, політичних та інших цивільних лідерів. Їх відповідальність за цією статтею наступає не тільки за воєнні злочини.
Наприклад, Президент Караджич був засуджений за невжиття необхідних та належних заходів для покарання за геноцид у Сребрениці саме як superior.
(Тому виглядає невдалим використання для цієї групи терміну «начальники», скопійованого з російськомовної версії Статуту).

Особи першої групи несуть відповідальність якщо вони знали, або, зважаючи на обставини, що склалися на той час, повинні були знати, що сили під їх командуванням вчиняють або збираються вчинити злочини.

Особи другої групи несуть відповідальність, якщо вони знали, або свідомо проігнорували інформацію, яка явно вказувала на те, що підлеглі вчиняють або збираються вчинити злочини.

У проекті ж закону, яким пропонується доповнити ККУ статтею 31-1, таке розрізнення між двома групами чомусь відсутнє.

Згідно з проектом, як особи першої групи (п. 1, ст. 31-1), так і особи другої групи (п. 2, ст. 31-1) несуть відповідальність, якщо вони «достовірно знали або свідомо проігнорували інформацію, яка явно вказувала на те, що підлеглі вчиняли або мала намір учинити злочини».

Крім того, автори запропонованої ст. 31-1 додали в п. 2 термін «достовірно» («достовірно знали»), якого нема в Статуті МКС.

До речі, ці спотворення Статуту відсутні навіть в його російськомовній версії.

*Див. "Злочини проти людства чи людяності?"

Злочини проти людства чи людяності?

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sun, 18 Aug 2024 11:13:00 +0000

Оновлено 18.11.2025

Щодо обговорення тлумачення терміну «humanity» в «crimes against humanity».

Зокрема, в коментарях можна зустріти думку про те, що об’єктом цього злочину є «гуманність», тому йдеться про «людяність».

В коментарях можна також зустріти аргумент: «Якщо ми виключаємо значення “людяність” в humanity, то незрозуміло чому далі стаття містить “other inhumane acts”».
Щодо подібних аргументів, то достатньо згадати, що умисне вбивство та катування є нелюдськими діяннями. Але ККУ відносить ці злочини до кримінальних правопорушень «проти життя та здоров'я особи», а не проти людяності.
Об’єктом умисного вбивства є життя особи, а не людяність. Основним безпосереднім об’єктом катування є здоров’я особи, а не людяність.

Також висловлюється думка, що «humanity» означає як людяність, так і людство, тому допустимі обидва варіанти – людство та людяність. Мовляв, «обидва переклади мають право на існування».

На це можна зауважити, що у законі не може бути невизначеності щодо об’єкта злочину, Об'єктом може бути або людство або людяність.
При цьому, визнання доброти/людяності об'єктом злочину було б явно незвичайною і дивною новацією у кримінальному праві.

Крім того, на відміну від «humanity», яке може означати як «mankind» (людство), так і «humaneness» (людяність), в українській мові такого «універсального» слова нема. Ці слова не є синонімами й мають різне значення.

Тлумачення терміну«humanity» у міжнародній практиці:

- Суддя Нюрнберзького міжнародного військового трибуналу Donnedieu de Vabres: поняття «людство» (humankind) є «найбільш відповідним», оскільки воно відносить «злочини проти humanity» до порушень міжнародного права, на відміну від значення, яке походить з німецької мови, а саме menschlichkeit (людські почуття).

- 1986, Спеціальний доповідач Комісії міжнародного права ООН (КМП) Doudou Thiam: «у терміні “злочини проти humanity” слово “humanity” означає людський рід в цілому і в його різних індивідуальних і колективних проявах».

- 1989, КМП: «загальновизнано, що слово “humanity” слід тлумачити як таке, що означає “людський рід”, а не як моральне поняття, протилежністю, якого є «нелюдськість».

- 1989, на тій же сесії, член КМП від СРСР Барсегов: «спустя 30 лет, когда создавался Устав Нюрнбергского трибунала, очевидно, при обратном переводе русское выражение было переведено неудачно. Это создавало предпосылки для оценки Трибуналом всех преступлений с точки зрения «человечности».

- 2017, 2019, КМП у своїх коментарях до проекту статей про злочини проти humanity знову підкреслила, що «протягом історії мільйони людей стали жертвами діянь, які глибоко шокують совість людства. Коли такі діяння через свою тяжкість становлять кричущі напади на саме людство, вони кваліфікуються як злочини проти humanity».

- 1996, 1997, Судді МКТЮ (справа Erdemovic): порушення, які підпадають під злочини проти humanity, на відміну від ординарного (ordinary) права, «більше не спрямовані на фізичне благополуччя лише жертви, а на людство в цілому».
«В той час як норми, що забороняють воєнні злочини, стосуються злочинної поведінки злочинця по відношенню до безпосереднього об’єкту захисту, норми, що забороняють злочини проти humanity, стосуються поведінки злочинця не лише проти безпосередньої жертви, але й проти всього людства».

В матеріалах МКС також використовується термін «людство». Див., наприклад, «МКС з першого погляду»

Термін «злочини проти людяності» з’явився у Нюрнберзі в російському і німецькому перекладах англомовного терміну «crimes against humanity».
За словами Hannah Arendt такий переклад створював враження, що «нацистам просто не вистачало людської доброти, що, безумовно, є применшенням століття».

Дійсно, такий переклад спотворює концепцію «crimes against humanity» і применшує тяжкість цієї групи злочинів.

Про роль перекладачів.

Колишній старший редактор служби російського письмового перекладу Секретаріату ООН Юрій Торопін, вважав, що «разнобой в переводе этого термина [в міжнародно-правових документах], сохраняющийся на протяжении десятилетий, объясняется чисто техническими причинами, то есть компетентностью и условиями работы переводчиков, и предпочтениями русской делегации на переговорах».

----------------

Посилання на відповідні джерела є в моїй журнальній публікації, лінк до якої можна знайти тут: https://interjustice.blogspot.com/2018/11/journal-of-international-criminal.html

«Цивільні полонені» чи потерпілі від злочинів проти людства?

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Tue, 09 Jan 2024 12:29:00 +0000

У нещодавній публікації BBC (Україна) йдеться про «тисячі українських цивільних», які утримуються «у колоніях та слідчих ізоляторах Росії, а також на окупованих нею територіях […] без звинувачень, слідчих дій, судів та строку звільнення».
В статті вони розглядаються як «цивільні полонені» або «цивільні заручники». Відзначається, що «правових інструментів тут не існує» і що «розробляється законопроєкт щодо цивільного полону».

Фактично ж, беручи до уваги масштаби цих дій, мова може йти про потерпілих від злочинів проти людства. А саме, свавільне тримання під вартою (див. ст. 7.1(е) Статуту МКС) та, в багатьох випадках, насильницьке зникнення людей (див. ст. 7(1)(h) Статуту МКС).

Доповнення:

Треба мати на увазі, що, як зауважує МКЧХ, «під час міжнародного збройного конфлікту цивільні особи, які перебувають під захистом, можуть бути інтерновані, тобто піддані некримінальному арешту та триманню під вартою на підставі серйозної загрози, яку їхня діяльність становить для безпеки органу, що їх тримає.
Таким чином, інтернування є заходом безпеки та не може використовуватися як форма покарання. Це означає, що кожна інтернована особа має бути звільнена, як тільки зникнуть причини, що зумовили її інтернування. Крім того, рішення про інтернування має прийматися в індивідуальному порядку, і не можна інтернувати цілі групи цивільних осіб колективно.
Четверта Женевська конвенція 1949 року надає широкий захист цивільним інтернованим особам під час міжнародних збройних конфліктів».

Витяги з угоди про визнання винуватості в одній зі справ МТКЮ

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Fri, 05 Jan 2024 11:32:00 +0000

На доповнення до допису щодо угод про визнання винуватості в міжнародних трибуналах .

Витяги з угоди про визнання винуватості в справі Ranko Cesic:
(Оригінал угоди: https://www.icty.org/x/cases/cesic/custom4/en/ces-plea03108-e.pdf)

…
10. Ця Угода ґрунтується на згоді Ranko Cesic співпрацювати з Офісом Прокурора. Ця співпраця включає дачу повного та вичерпного інтерв’ю Офісу Прокурора щодо його обізнаності про воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права в Брчко та навколо нього під час збройного конфлікту в Боснії та Герцеговині. Він також погоджується бути відвертим і правдивим та вільно відповідати на всі запитання, поставлені йому співробітниками ОП стосовно цих питань. Він також погоджується давати свідчення у майбутніх судових провадженнях у Трибуналі, якщо для цього його викличе ОП.

11. В обмін на визнання Ranko Cesic своєї винуватості за пунктами з 1 по 12 [обвинувального акту], а також на його суттєву співпрацю, Офіс Прокурора рекомендуватиме Судовій Палаті призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк від тринадцяти (13) до вісімнадцяти (18) років.

12. Ranko Cesic розуміє, що відповідно до статті 101 [Процесуальних Правил], якщо його визнають винним у судовому процесі за будь-яким з пунктів обвинувачення, йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі включаючи довічне позбавлення волі.

13. Ranko Cesic розуміє, що відповідно до статті 62 ter (B) [Процесуальних Правил] рекомендація Обвинувачення щодо конкретного покарання не є обов’язковою для Судової Палати та що Судова Палата може засудити обвинуваченого до будь-якого строку, який вона вважатиме належним.

14. Ranko Cesic погоджується з тим, що він не оскаржуватиме вирок, винесений Судовою Палатою, якщо вирок не перевищує рекомендований Обвинуваченням діапазон. Прокурор погоджується з тим, що ОП не оскаржуватиме будь-який вирок, винесений у рекомендованому діапазоні від тринадцяти (13) до вісімнадцяти (18) років.

…
20. Ranko Cesic підтверджує, що він уклав цю Угоду вільно і добровільно, що ніхто не погрожував йому, щоб змусити його укласти цю угоду про визнання винуватості, і що єдині обіцянки, дані йому, - це обіцянки, викладені в цій Угоді.

21. За винятком прямо зазначених у цьому документі, не існує жодних додаткових обіцянок, домовленостей чи угод між Офісом Прокурора та Ranko Cesic або його адвокатом.
…

Див. також "Соглашение о признании вины в международных трибуналах ООН".

Доказательства обвинения после исследования доказательств защиты

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 26 Jul 2023 15:21:00 +0000

(Див. україномовну версію)

Согласно УПК Украины доказательства со стороны обвинения исследуются в первую очередь, со стороны защиты - во вторую (ч. 1 ст. 349).

В состязательных системах процесса, а также в практике международных трибуналов и МУС существует также процедура prosecution evidence in rebuttal. При определенных условиях после завершения представления доказательств защитой суд может разрешить прокурору представить доказательства в опровержение (evidence in rebuttal).

Одним из таких условий является представление защитой доказательств, которые обвинитель не мог предвидеть. Поэтому доказательства, касающиеся фундаментальных частей обвинения не

Докази обвинувачення після дослідження доказів захисту

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 26 Jul 2023 11:40:00 +0000

(См. русскоязычную версию)

Згідно з КПК України докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, зі сторони захисту – у другу (ч. 1 ст. 349)

В змагальних системах процесу, а також у практиці міжнародних трибуналів і МКС існує також процедура prosecution evidence in rebuttal. За певних умов після завершення представлення доказів захистом суд може дозволити прокурору представити докази у спростування (evidence in rebuttal).
Однією з таких умов є подання захистом доказів, які обвинувач не міг передбачити. Тому докази,

«Наблюдение за свидетелем» в Международном Уголовном Суде.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Thu, 17 Feb 2022 14:47:00 +0000

(Див. українськомовну версію)

В публикациях по уголовному процессу можно встретить ссылку на Правило 68 Процессуальных Правил МУС. Согласно этому Правилу, Судебная Палата может разрешить представить ранее записанное с помощью аудио- или видеотехники показание свидетеля либо запись или иные документальные доказательства таких показаний, «когда свидетель, который дал записанные ранее показания, находится в Судебной Палате, не возражает против представления записанных ранее показаний, а прокурор, защита и Палата имеют возможность наблюдать за свидетелем во время разбирательства».
(См., например, с. 72 здесь).

Возникает вопрос: зачем судьям, прокурору и защите наблюдать за присутствующим в суде свидетелем, который уже дал свои показания ранее?

О терминологии в «международных» правовых актах и Статуте Международного Уголовного Суда.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 09 Feb 2022 12:36:00 +0000

В публикациях по уголовному процессу как российских, так и украинских авторов можно встретить утверждения, что в международных правовых актах используются термины «уголовное преследование» и «судебное преследование». При этом, авторы публикаций по-разному толкуют содержание этих терминов.

Одновременный допрос нескольких лиц: очная ставка и «шахматный допрос».

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Mon, 31 Jan 2022 06:25:00 +0000

В деле бывшего президента Украины адвокаты утверждают, что следователи ГБР якобы намереваются провести перекрестный допрос между подозреваемыми (см. здесь).
Трудно найти объяснение таким утверждениям. В состязательных системах процесса, как и по УПК Украины, перекрестный допрос проводится лишь в суде. При этом, свидетели подвергаются перекрестному допросу соответствующей стороной процесса: обвинитель подвергает перекрестному допросу свидетелей защиты, а защитник - свидетелей обвинения.

Моя новая книга о судебной практике и процессуальных нормах международного уголовного суда и международных трибуналов

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 19 Jan 2022 11:14:00 +0000

Вышло третье, существенно дополненное, издание моей книги «The Law and Jurisprudence of the International Criminal Tribunals and Courts: Procedure, Evidence and Human Rights Aspects».Читать дальше »

Справа MH17. Позиція прокуратури.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Mon, 10 Jan 2022 09:09:00 +0000

Раніше я вже писав про позицію нідерландської прокуратури у вступній промові у березні 2020 щодо статусу збройних формувань та доктрину помилки у факті (див. тут).

Наприкінці грудня минулого року прокурори виступили з завершальною промовою. Суд, що розглядає справу, опублікував на своєму сайті короткий виклад промови. Ось деякі витяги з нього:

О допросе подсудимого в международных трибуналах и международном уголовном суде.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Thu, 23 Dec 2021 06:28:00 +0000

Недавно встретил интересное суждение:

«Несмотря на новеллы, УПК Украины все же далек от того, чтобы приравнивать статус подсудимого к положению свидетеля. Возможно, нельзя отвергать рациональный опыт отечественного процесса в угоду соответствия абсолютной состязательности. В настоящее время постановка вопросов об одних и тех же обстоятельствах нескольким лицам,

О состязательной системе процесса и «шахматном допросе» в суде

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Wed, 15 Dec 2021 07:02:00 +0000

В ходе судебного разбирательства неизбежны расхождения в показаниях свидетелей.
Это вполне естественная ситуация и в состязательной модели уголовного процесса. В такой системе, как и в Украине, судебное следствие разделено на две основные стадии (представление доказательств обвинением, а затем – защитой) и свидетели, соответственно, разделены на две основные категории (свидетели защиты и свидетели обвинения). Естественно, что расхождения показаний свидетелей обвинения с показаниями защиты неизбежны.

Право защиты на допрос экспертов обвинения. Решение ЕСПЧ по делу Ходорковского и Лебедева против России.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sun, 05 Dec 2021 15:02:00 +0000

В предыдущей заметке о праве защиты на перекрестный допрос экспертов обвинения (см. здесь) я изложил содержание нескольких параграфов из решения ЕСПЧ по делу Ходорковского и Лебедева (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia (applications nos. 11082/06 and 13772/05)

Интерес может вызвать полный текст этих параграфов:

«Hearsay» и допустимость письменных заключений экспертов. Позиция Европейского Суда по правам человека.

noreply@blogger.com (Vladimir Tochilovsky (Владимир Точиловский)) — Sat, 04 Dec 2021 15:08:00 +0000

Когда речь идет об уголовном процессе, то англоязычный термин «hearsay» обычно переводится как «показания с чужих слов».
Согласно статье 97 УПК Украины устное, письменное или сделанное в иной форме высказывание является «hearsay», если оно основано на пояснении другого лица.

На практике нередко забывают, что «пояснение другого лица» может быть и в форме письменного документа.
Например, если обвинитель пытается представить суду в качестве доказательства документ, который содержит относящуюся к делу информацию, и защита не может допросить его автора, то этот документ также является «hearsay».

Наиболее распространенными в судебной практике документами такой категории являются письменные внесудебные показания свидетелей и заключения экспертов.