Serendipity in NJ

Українські землі в штаті Нью-Йорк

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Sat, 28 Jul 2012 06:50:00 +0000

Кажуть, Батьківщину не вибирають, от і тягне мене до всього українського. В штаті Нью-Йорк, в Catskill Mountains , є так звані "Українські землі". Звучить трішки дивно, як це, українська земля в Америці? Насправді, це три досить великі бази відпочинку, які є власністю українців і відпочивають там тільки українці.
Щоб ви мали уяву як воно є, "Українці в Америці"- теж досить хитрий термін, їх є кілька видів. Перше покоління, котрі народилися в Україні, приїхали сюди хто в дорослому, хто в дитячому віці. Друге покоління, котрі народилися тут; третє, четверте і т.д. покоління, які ніколи не були в Україні, не говорять українською взагалі, або говорять з акцентом, але чудово знають історію, вважають себе українцями і пишаються цим.
Отже, три бази: "Верховина", її нажаль закрили, "Сумівка" (СУМ- Спілка Української Молоді) і "Союзівка" . Мета одна: Підтримання української культури і традицій, заохочення і навчання дітей української мови, літератури та історії. Зупинюсь на "Союзівці", бо мав нагоду там нещодавно відпочивати. "Союзівка" (назва мені ріже вухо) розміщена в південній частині Catskill Mountains, існує вже 60 років, тут проводяться семінари, фестивалі, концерти, танці а також літні табори для дітей. Діти як місцеві, так і з України. Відомі постаті що відвідали Союзівку: Кардинал Йосиф Сліпий, після звільнення з радянської в'язниці ; Леонід Кравчук під час свого президенства; українські десиденти: Валентин Мороз, Микола Горин, Тарас Чорновіл. З концертами були: Руслана, Марічка Бурмака, Віталій Козловський, Гайдамаки та багато інших. Далі мандруємо разом...

Дорога-серпантин з захоплюючими краєвидами

В долині Catskill Mountains кілька гектарів виноградників

І невеличка приватна винарня. Це до Українських земель немає нічкого відношення, але саме місце цікаве, тут можна спостерігати процес виготовлення вина як кажуть "Від А до Я" ( шкода, було зачинено, бо неділя)

А також, скуштувати будь які вина, від молодих, до витриманих

І відповідно придбати що засмакувало

Вже на під'їзді до Союзівки, в містечку Kerhonkson , вулиця Франка, що було приємно бачити

Українська церква

При в'їзді. Справа - наметове містечко.

Цікава особливість: будинки тут не мають звичної нумерації, їх названо українськими містами.

Ужгород

Ворохта

Полтава

Галич, тут ми зупинились

Київ

Львів, прикро, чомусь занедбаний і тут ніхто не жив

Тризуб на роздоріжжі

Кардинал Йосиф Сліпий

Леся Українка

Тарас Шевченко

Ярмарок.

Ви знаєте як починається пісня?

Ось так! Там пляшки не вистарчає, продавець казав через кордон не можна. До речі всі товари на ярмарку з України

Газети на барній стійці

Античний автомобільчик з гарним номерним знаком :) Народ з'їхався з багатьох штатів, бачив номери New York, New Jersey, Pennsylvania, Connecticut, Maine, New Hampshire, Ohio, Illinois, Massachusetts, Georgia, Florida, а також з різних регіонів Канади.

Басейн, тенісні корти, в низу сцена.

Гірська краса. До речі, тільки тут, за вісім з гаком років в США, я побачив купи сміття в лісі. А шо, хтів Україну, маєш.

Не зважаючи на те що наплутали і прогавили концерт Руслани; не зважаючи що приїхали в 10 ранку, нас обіцяли поселити в 2 дня, а поселили майже пів на шосту вечора; не зважаючи на номер, в якому не було ремонту не відомо скільки років, а ціна як за добрий тризірковіий готель; не зважаючи на сервіс, наданий львівськими дівчатами, які приїхали по програмі Work and Travel і мали ту Союзівку, прибирання і все інше глибоко в носі, ми провели чудову відпустку з незабутніми враженнями. Рятували друзі, казкова природа, атмосфера України і звичайно пісня ;)

З в вами був Стрілець і родина :)

Про мінливіть життя, або під лежачий камінь вода не тече

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Mon, 26 Mar 2012 08:58:00 +0000

Два роки тому, я здобув американканський диплом, то була радість, певно ще більша ніж закінчення ЛДМУімД.Галицького на Неньці. Надрукував відмінне резюме, відіслав у всі можливі та неможливі інстанції... і нуль.. місяць... два... три... нуль.. no response. Ситуація вимальовувалась депресивною... світ переставав тішити. Витратив стільки коштів, часу і зусиль на те американске навчання і що? Зусь? З"явились запитання, а для чого взалі це все? Але жити треба... жінка... і дитина мала...

Пам"ятаю спекотний літній вечір, мала попросила морозива. З грошима скрутно, але їдем, най вже там... Стоїмо в короткій черзі, перед нами тільки один кремезний чоловік, років сорок, одягенений в хірургічні піжаму темно синього кольору. Було близько до розпачу, майже останні гроші. А як же далі, в чужій країні, я нікого тут не знаю. Дивився на нього майже як на Бога... " Вау.. він напено доктор, можливо хірург..цікаво, має свій кабінет, чи працює в шпиталі.. а може і те і те.." Мене просто переповнювало бажання заговорити з ним, познайомитися, запитати про працю.. бо сім"я.. її тре годувати.. але ж ні, не вистарчило сміливості. Кремезний чоловік в хрургічній піжамі, розплатився тай пішов, не здогадуючись про мою присутність.

Позавчора, я прийшов з аудитом в один з приватних лікарських офісів. Зустріли як завжди, офіційно, без пафосу. Дали лікарський кабінет, велике зручне крісло. Сиджу, тихенько розбираю папери, клацаю по EMF (Electronic Medical Files) в компі, тут заходить він, в тій самій темно-синій піжамі.
-Hi, my name is William, I am a nurse here. If you need something, just let me know. Подає руку і опускає погляд.
Я не встав.. підвів очі з паперів, машинально відповів:
-Hello, I am Andriy, nice to meet you William. I am fine, thank you.
А сам просто офігіваю від несподіванки.
Він:
-You have such a nice job, I got stuck in this office... is your company hiring nurses? Probably not...
-.........Just try, William...
Мене накрило...

Із Янголом...

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Wed, 28 Dec 2011 07:04:00 +0000

Свято наближається, улюблена пора. Цього року, замість Різдвяної історії, поділюся з вами колекцією наших ангелів. Започаткувала це моя мама, в 1995 році, а ми вже їй допомагаємо, даруємо на різні свята і звичайно привозимо з подорожей. Іграшки на ялинку, підсвічники, фото-рамки, дзвіночки і просто ангели. З музикою та без. Єлектричні та механічні. Найменший з сірникову коробку, найбільший- вище мого коліна. Кераміка, скло, метал, тканина, пластик. Отож, дивіться. Почну з ялинки, далі піду кімнатами, коридорами, до кухні і до ванни теж загляну :)

Березівська хата

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Mon, 12 Sep 2011 01:14:00 +0000

Після семи років життя в штатах, мене страшенно тягнуло в Карпати. Ні, не те щоб тут не було природи, тут є все і гори і ліси і озера і океан, краса, але не те... Не рідне. А от Карпати, це зовсім друга справа, в них справжній український дух. Життя гуцулів майже не торкнулася цивілізація, їм по цимбалах курс доллара, теперішня влада і світова криза. Вони справжні володарі своєї землі і пишаються цим. Мене тягнуло туди, хотілося відпочити від міського гамору, біготні, шаленого темпу. Хотілося побути на рідній землі, відчути спокій, відчути наші давні традиції, скуштувати гуцульську кухню.І от диво, в твіттері, випадково натрапив на етно-проєкт Березівська хата. Скажу чесно, всі мої сподівання були перевершені, все було набагато цікавіше ніж я очікував.
Пан Влодко робить гарну справу, пропонує відчути себе в середовищі гуцулів , так як вони жили колись. Три дні пролетіли як мить, ми ходили до джерела з соленою водою, ввечері виварювали з неї сіль

По дорозі збирали гриби та ягоди

Ліпили з глини

Робили масло

Ліпили вареники з картоплею і з яблуками, варили борщ

Все це готувалося в справжній печі, на дровах

Пробували прясти на веретені

І ткати хідники, дітям це до речі дуже сподобалось

Катались на коні, доїли корову

Відвідали старий водяний млин, який нажаль завалився

Приміряли старовинний гуцульський одяг

Були на полонині, куштували 4 види сирів

Ходили милуватися красою на гору Ротундол, де моя доня з непідробним захопленням в голосі видала: " Wow!!! It's like a painting! "

Все це було приправлено надзвичайно цікавими розповідями пана Влодка про побут гуцулів, сотні УПА, січових стрільців.

Три дні минули швиденько і ми повні вражень, повернулися з незабутньої подорожі в минуле. Ніби ж просто і ніби примітивно, але ж ні, навпаки... чіпляє за душу і викликає купу роздумів... Раджу, всім. Контакти, більше інфи та знимок у блозі Влодка.

Український цвинтар в містечку Bound Brook, NJ

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Fri, 01 Jul 2011 01:32:00 +0000

Ви любите цвинтари? Я, дуже! Коли жив у Львові, міг годинами блукати Личаківським. Завжди подобалось розглядати пам"ятники, вчитуватись в рядки надгрібків. Адже в них, вкладена ціла історія чийогось життя, неповторна, цікава як і в кожного з нас.
Так от, давно хотів туди потрапити, бо багато чув про це місце і сьогодні нарешті зібрався, St Andrew's Ukrainian Cemetery (Український цвинтар Святого Андрія) .

Отже, давайте блукати разом, може й Ви знайдете для себе щось цікаве :)
(Всі знимки клікабельні)

Зустрічає нас, у всій своїй красі і величності, Княгиня Ольга

Далі, церква Святого Андрія. Нажаль всередину так і не попав,бо було зачинено, але я це колись надолужу

Коло церкви лежить камінь, поховання Першого Патріарха Києвського і Всієї України: Мстислав І

Справа від церкви, пам"ятник Митрополиту Василю Липківському

А далі і сам цвинтар, починається він з десятка от-таких однакових могил, нажаль не знаю що вони означають, ходив, читав і так і не знайшов поясненння.

Борис Мартос - голова Ради Міністрів УНР (1919 р.)

Микола Лівицький - 3-й Президент УНР в екзилі

Степан Витвицький - 2-й Президент УНР в екзилі

Андрій Лівицький - 1-й Президент УНР в екзилі

Петро Григоренко. Генерал, перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках».

Архієпископ Володимир (Дідович)

Архієпископ Володимир (Малець)

Архієпископ Ігор

Митрополит Іоан(Теодорович). Переслідувався КДБ та НКВД

Микола Фоменко - український композитор, піаніст, музичний критик, педагог.

Петро Дяченко - Отаман 1-го кінного полку Чорних запорожців

Меморіальний монумент в пам"ять великому Гетьману Павлу Скоропадському та Федіру Лизогубу споруджений Іваном Філімончуком.(Родина Філімончуків заснувала Церкву Святого Андрія в Bound Brook)

Микола Понеділок - Український письменник, автор патріотичного твору "Зорепад".

Могили вояків УПА

Вояки Армії УНР

Не знаю хто це, але дуже гарно

Сімейні гробниці

Тут цілий меморіал

І просто українці

Дівоче прізвище моєї тещі

Дівоче прізвище моєї жінки

Дівоче прізвище моєї бабці по татовій лінії

Дівоче прізвище моєї мами

Цікавий герб, ніколи раніше такого не зустрічав

А ще, така дивна могила без імені

І в лівому нижньому кутику, ось що:

І на останок, могила сім"ї Філімончуків, засновників Церкви Святого Андрія

P.S. Не вважаю себе фотографом і навіть любителем, так що сорі, якщо щось не так, а там багато чого не так:) Сонце так пекло,та сліпило, що не бачив що там нафотографував.
Все висвітлене на цій сторінці є тільки моєю суб"єктивною думкою, всі зауваження приймаються до уваги.
Люблю Україну, її історію та героїв. З повагою схиляю голову над всіма, хто похований на цьому цвинтарі і маю надію що Вам було цікаво :)

Легенди Essex Road

noreply@blogger.com (Стрілець♐) — Fri, 24 Jun 2011 21:41:00 +0000

В містечку Tinton Falls, NJ є дивна, оточена зі всіх сторін лісом, дорога. Я колись працював неподалік і мені доводилось що дня по ній проїжджати. Відразу звернув увагу, там є щось містичне і як виявилось, не дарма, Essex Road оповита легендами. Одна з легенд розповідає, що були два божевільні брати альбіноси, які жили в лісі, через що, місцеві жителі намагалися триматися осторонь цього місця.
Альбіноси виходили з лісу і лякали людей. Старожили розказують, що там жила ціла сім"я альбіносів і коли на дорозі почалося будівництво, один з альбіносів трагічно загинув, що розпочало війну між альбіносами та будівельниками.
Інша легенда, розповідає про роман між альбіно-дівчиною і "чужаком", який був припининений різко і боляче, батьком дівчини. Також, люди кажуть, що в кінці 1800-тих в лісі жила сім"я альбіносів, люди приїжджали зі всіх околиць, щоб подивитись на них. Поки це не почало дратувати альбіносів і вони не вбили кілька цікавих.

Існують також інші легенди пов"язані з Essex Road. Один чоловік розповідає: "На цій дорозі, на асфальті намальовані пентограми та інші сатанинські символи і скільки б не замінювали покриття, вони все одно з"являються." Інший каже: "Там колись автомобіль переїхав дітей і контури їхніх тіл (як то поліція крейдою відмальовує) ще досі можна побачити на асфальті. " Люди говорять, що тут часто автомобілі сходять з проїжджої частини, стукаються в дерева, чи в загородження. Містичні форми з"являються по серед дороги, заставляють водіїв зупинитись і заманюють в ліс.
Безсумнівно, Essex Road має дивний вплив на людей, подорож нею, займає коло 2-3 хвилин, але коли їдеш нею вночі, вона здається нескінченною.