ГАЛИЦЬКО ВОЛИНСЬКІ ВІДОМОСТІ

Один з винуватців трагедії чомусь став свідком.

2015-02-22T18:59:00.000+02:00

За багатьма викриттями газетярів, силові структури змушені заново проводити слідчі дії і призначати різноманітні експертизи, аби суди нарешті винесли справедливі вироки. Згідно таких публікацій, прокуратура відправляє судові справи на додаткові експертизи. Бувають випадки, що у судах, свідки стають винуватцями і справедливо всідаються на лаву підозрюваних, а невинно покараних, виправдовують. Прикро,що виправдання приходить не зразу, а через деякий час.

Причиною чергового журналістського розслідування стала дорожня аварія, що трапилася на початку січня минулого року на автодорозі Львів-Тернопіль поблизу села Шопки, Перемишлянського району. З скупих повідомлень ДАІ було зазначено, що там зіткнулася вантажівка з легковиком. На місці ДТП загинула людина, ще одна отримала важкі травми. Через декілька днів Світлана померла у лікарні. Подружжя Олександр і Світлана Жовтанські передчасно пішли з життя. Саме вони мали намір відпочити у родичів під час Різдвяних свят. Сюди,на батьківщину свого батька, їхали з Ізмаїла. Зустріти їх на львівський залізничний вокзал приїхали родичі власною автівкою ВАЗ 2109, за кермо котрої попросили сісти Романа Петріва, так як він себе вважав досвідченим водієм.

На узбіччі злощасного місця зіткнення машин, за рік часу вже встигли вирости трави і буряни, а також польові квіти, скроплені людською кров’ю. Вітри разом з дощами зробили свою справу, замели сліди аварії. Тепер,про неї ніщо не нагадує. Натомість, доводиться ворушити спогади всіх очевидців і винуватців аварії , а також потерпілих, бо у судовому вироку по даній справі все списали на водія вантажівки Олексія Малетича, так би мовити,на нього повісили всіх псів. Багатодітному батькові й так не солодко було, а тепер і поготів. Йому доводиться віддуватися за всіх.

Принаймні, такий вирок суду задовольнив усіх, окрім самого засудженого далекобійника. Декілька років ув’язнення підірвуть не зовсім міцне його здоров’я, бо він має третю групу інвалідності. Разом з дружиною виховуює четверо неповнолітніх дітей. Звичайно, що Олексій Малетич не сам спричинив зіткнення. За його словами, водій легковика Роман Петрів також повинен солідарно нести відповідальність, але він фігурує у справі тільки свідком. Саме детальний аналіз дорожньої пригоди вимагає поспілкуватися з усіма її учасниками.

Перш за все довелося два рази їхати до потерпілих на Одещину. Напрочуд, дочки загиблих Юлія і Олена не дуже привітно зустріли мене. Другий раз навіть не впустили до квартири. Прикро, що поспілкуватися з багатьма їх родичами, не вдалося. Два брата покійного Олександра виїхали на роботу до Росії. Зрозуміло, що за таких обставин, зустріч відбулася на нейтральній території у друзів, котрі їм допомагають не тільки словом але й фінансово. Юлія і Олена Жовтанські ображені. Їх можна зрозуміти, бо втрата батьків непоправна. Але ще й існують людські відносини. Життя продовжується невпинно і стрімко. Невідомо, з яких коловоротів доведеться вибиратися нам всім. Та найбільша людська цінність- вміти уважно вислухати і пробачити, а не жити з тягарем на душі все життя.

Зразу, після авріїї, з щирими покаянням і пропозицією допомогти, до них приїжджала дружина Олексія Малетича, а через декілька днів і її брат священик. В Ізмаїлі родичів Олексія Малетича, не впустили навіть на поріг помешкання.Натомість, викликали наряд міліції, щоб настирливих гостей випровадити на Львівщину. Трохи згодом, дівчата почали скаржитися на те, що винуватці аварії Роман і Олексій, навіть не просили пробачення. Та це зовсім неправда. Світлана Жовтанська майже десять днів лежала у лікарні. Стан її був надто важким. Олексій Малетич намагався зв’язатися з родичами. Просив у слідчого номер їх телефону. Але доньки категорично заборонили до них телефонувати. Про це повідомив правоохоронець .

Олексій Малетич не сидів склавши руки. Його совість підказувала, що необхідно подай щось зробити для родини. Він зразу домовився з керівництва фірми, що вони ще до вироку суду виплатять донькам Жовтанським двісті сорок тисяч гривень,а він буде трудитися не покладаючи рук, без зарплати своїх рятівників доки не відпрацює все . Водій вантажівки розумів, що крім нього ніхто не допоможе дітям. Він таки мав рацію. Львівські родичі, а також Роман Петрів про них забули. Кожен почав перейматися своїми шкурними питаннями.

На початку судового засідання Олексій Малетич чимало разів просив пробачення у родини загиблих, бо відчував себе також причетним до трагедії. Суддя намагався його заспокоїти. Власне, за всі вибачення Олексія признали винним в аварії, бо навіщо мудрувати, себе обтяжувати, виконувати зайві коли людина добровільно розкаюється. Розслідування пройшло гладко, без жодної заминки і сучка. Відтак справу передали до суду. Феміда винесла не зовсім справедливий вирок, зрозумів Олексій Малетич з запізненням. Його старання бодай хоч чимось допомогти горю сімї Жовтанським з Ізмаїла, залишився поза увагою. Насправді, суд не все врахував всіх обставин у дослідженні даної справи.

Олексій Малетич шоферує не перший рік. Транспортна організація йому довіряла перевезення відповідальних вантажів. Тоді, він перевозив концентрат з Хмельницького до Городка. Швидкість руху фіксувалася приладами навігації через супутник. В момент зіткнення вона становила сорок п’ять кілометрів за годину. Звичайно, що обачний, досвідчений водій Олексій тримався осьової лінії, щоб боронь боже не зачепити перехожих, котрі ходили обочиною . Принаймні, за декілька хвилин до аварії він обминув мотоциклістів, що стояли на узбіччі. За двісті метрів Олексій Малетич побачив, що з села,йому на зустріч мчить автівка. Перед самою фурою вона взяла різко вліво, на зустрічну смугу руху і правим боком зачепила його праву сторону вантажівки. Все відбулося миттєво. Удар, скрегіт металу. У фури миттєво пропало світло фар, вона ще за інерцією проїхала майже декілька десятків метрів. В темряві Олексій Малетич взяв більше вліво, щоб не з’їхати з дороги. Тому у протоколі зафіксовано, що ліва сторона фури тільки на шість десять сантиметрів перетнула осьову лінію.

Не вагаючись, далекобійник, вискочив з кабіни і побіг надавати допомогу, бо звідти доносилися крики, стогін і плач. Зразу викликав швидку допомогу, повідомив про ДТП. З понівеченого авто, Олексій допомагав вибиратися вцілілим пасажирам. Тепер, він старається по деталях відновити картину подій і пригадує, що перед самим зіткненням бачив у салоні дев’ятки вогник від мобільного телефону. Мабуть, хтось з передніх пасажирів користувався телефоном, бо тим самим відвернув увагу водія Романа Петріва. Прикро, що у висновках експертизи не відтворено швидкість з якою рухалося легкове авто. Також не встановлено, що у вазівській дев’ятці, точилася бесіда між пасажирами. Неупереджене слідство може все встановити, бо момент аварії зафіксовано приладами супутникового зв’язку, а на вимогу суду, оператори мобільного зв’язку нададуть інформацію про телефонні розмови, котрі велися з легковика. Крім того, Олексій Малетич каже, що після зіткнення на місце події примчав позашляховик аби виручати Романа Петріва з біди. Певно, що водій джипа ще й фігурує понятим. За чутками у нього власний автосервіс, де обслуговуються автомобілі правоохоронців.

Огляд місця аварії працівники ДАІ проводили самостійно, бо водія фури повезли на експертизу до лікарні, щоб виявити наявність алкоголю у крові, а може їх мета була прихована, позбутися свідка, зайвих очей. Після зазначеної процедури, Олексій Малетич тільки розписався у протоколах, що погоджується із замірами, котрі проводилися без нього. Зрозуміло, що тоді він належним чином не думав про наслідки і деякі неточності, або розбіжності. Він визнавав свою вину, бо справжній християнин завжди щиро кається. Натомість другий водій, що в більшій мірі винуватий в дорожній пригоді Роман Петрів, намагався заспокоїти свого колегу. Мовляв, що також буде нести відповідальність. Навіть декілька разів йому повторював, що так мало статися. Склалося враження,що всі покази у слідстві пана Романа написані під диктовку професіонала. До них комар носа не підточить. З тих свідчень, Роман Петрів може претендувати на високу урядову нагороду, а може медаль. Винуватець Роман Петрів став свідком.

Зрештою виникає чимало запитань, бо багато чинників чомусь не враховано. Перш за все, ще раз варто детальніше провести експертизу. Врахувати швидкість легковика й дослідити інші обставини, бо саме водій дев’ятки грубо порушив правила дорожнього руху. Адже, він виїхав на зустрічну смугу і тим самим зачепив правим боком праву сторону вантажівки. Гальмівного шляху у нього не було. Пропав. На думку незалежного експерта, швидкість девятки була більше сто двадцяти кілометрів на годину, бо саме за такої швидкості пасажири отримують важкі травми, несумісні з життям.

За встановленими законами України, суд відбувся. Засуджено тільки одного водія вантажівки. В такому розвитку подій всі зацікавлені, крім Олексія Малетича. Передусім, господарі легкової машини вимагають від транспортної кампанії відшкодування завданих збитків. Звичайно, що у перевізника понад півтори сотні автомашин, котрі здійснюють перевезення наливних продуктів. Тому, за стару машину вони зажадали, як за нову. Хочуть здерти три шкури. Страховики теж не поспішають виплачувати присуджені кошти. Вони чекають нагоди, щоб їх солідарнорозділити з кампанією , де було застраховано легкову машину.

Дедалі частіше журналістські розслідування допомагають викривати зловживання високо посадовців. чиновників. Допомагають встановити істину в складних життєвих перипетіях, там де правоохоронні структури безсилі, Натомість, працівники засобів масової інформації не упереджено, крок за кроком, по-краплині, збирають незаперечні факти, докопуються до істини, тим самим допомагають розплутувати роками приховані «кінці», аби суспільство дізналося правду.

Володимир Ліпчанський.

Волонтерський рух

2015-02-18T18:16:00.004+02:00

Європейське майбутнє за одеськими студентами- медиками

Наразі в самій Одесі працює декілька волонтерських груп. Майже всі вони допомагають воїнам АТО продуктами харчування, теплим одягом, спорядженням, предметами особистої гігієни, медикаментами, та й іншим необхідним для захисників країни. Після того, як декілька разів їх офіси намагалися підірвати, волонтери про себе воліють менше розповідати, аби не стати черговою мішенню для зловмисників . Зрозуміло, що їх рух зараз потребує всебічної державної і громадської підтримки, бо саме вони стали живильним джерелом занедбаної Української армії.У значній мірі завдяки їх потугам підтримується матеріальне забезпечення військових, бійці в окопах є ситими і здоровими, а також морально-стійкими до тимчасових труднощів. На передовій захисники вірять, що перемога скоро буде за ними, як то кажуть в народі, вона вже не за горами. Звісно, що нова хвиля мобілізації додасть роботи волонтерським групам.
Зрештою, волонтери тепер ризикують своїм життям повсюди і щохвилини, але про це вони не думають, бо не мають часу . Щоразу, темні думки відганяють від себе клопотами, де віднайти кошти, аби придбати добротне взуття чи спорядження вітчизняного виробництва. Минулого тижня в одному з їх офісів мимоволі став свідком невимушеної розмови. Молода волонтерка говорила своїй подрузі, що вже встигла скласти заповіт. Переживає Яна не за себе, а за свою малесеньку донечку. Бідкається, бо хто зможе виховувати її крихітку , щодня буде заплітати косички і проводжатиме її до школи. На запитання, чи бува страхувальні кампанії не стоять осторонь, а страхують їх життя, дівчата щиро засміялися. Напевно у наш час страхування життя стало неабиякою комерцією і тільки для багатих . Не хочуть кампанії витрачатися на ризиковані проекти. Хоча волонтерські групи саме зараз як ніколи потребують підтримки страховиків, бо кожна їх поїздка на передову повинна бути застрахована.
В Одесі чимало працює страховиків. Принаймні, у «Провідній» і АСКА на запитання чи часом вони не страхують життя волонтерів , відповіли, що наразі таких послуг не надають і цими проблемами не дуже переймаються. Мали рацію дівчата, бо давно уже не вірять в чудеса. Та й зрештою, військові в АТО на відміну від волонтерів мають захист тільки на папері в щедрих обіцянках . Насправді декотрі з них ще від травня не можуть отримати статус учасника АТО, щоб скористатися пільгами на сплату комунальних та інших послуг. Волонтери на передову регулярно їдуть без бронежилетів та іншого захисного спорядження, адже відомо, що все вони віддають захисникам. Про себе менше думають. Жоден з народних обранців ще не вніс законопроекту про надання волонтерам статусу учасника АТО. Натомість у передвиборчих перегонах декотрі кандидати в народні депутати часто туди їздили і роздавали щедрі обіцянки. Тепер за ними слід простив, сидять в теплих кріслах Парламенту , а в кулуарах ведуть підкилимні ігри.
Про волонтерський рух в Україні серйозно заговорили в усіх ЗМІ, відколи оголосили АТО, тепер тільки не лінивий про це не говорить. Звісно, вони надають відчутну допомогу. Замовчувати, або применшувати їх внесок у підтримку армії невдячна справа. Кожна волонтерська спільнота намагається безпосередньо допомагати бійцям без посередництва керівництва армії, бо чомусь не дуже довіряє «ситим» тиловикам, штабним генералам.
Мало кому відомо, що піонерами волонтерського руху у Південній Пальмірі стали студенти Національного медичного університету. Нещодавно студентська спільнота відсвяткувала своє перше десятиріччя. Все почалося з того,що теперішній ректор Національного медичного університету, академік Валерій Запорожан запропонував своїм студентам саморганізуватися у «Загін милосердя», аби допомагати ветеранам війни і праці та інвалідам. Безумовно, майбутній лікар повинен бути добрим і чуйним до людської біди. Адже саме через волонтерство і місіонерство виховуються кращі людські якості, котрі притаманні тільки професіоналу.
Завдяки студентському братству, майбутні медики впродовж багатьох років вчилися надавати практичну допомогу. Вони не цуралися прибирати у помешканнях хворих, проводити їх обстеження, купляти продукти харчування і ліки. При потребі до ветеранів приходили викладачі з різноманітних лікувальних кафедр. Теперішній голова братства, студентка четвертого курсу, Ілона Капука говорить про те, що впродовж багатьох років у них склалися добрі стосунки з Ветеранською радою Приморського району Одеси, котра вже координує ціле місто, складає списки, уточнює адреси за якими проживають немічні люди похило віку чи інваліди, що потребують допомоги.
П’ять років назад, було створено новий напрям у роботі братства «Майбутнє дітям». Під опіку взяли дитячі будинки і сиротинці.
Відколи в Україні розпочалася антитерористична операція, студентське братство разом з викладачами не стояли осторонь. Відразу почали допомагати бійцям в окопах, а також пораненим в клінічному військовому госпіталі. У головному корпусі було організовано пункт збору. Сюди приносили теплі речі, предмети особистої гігієни,продукти харчування. Майже двісті студентів і викладачів здали кров для поповнення донорських запасів. Зроблено чимало. Опікується волонтерським рухом медиків, проректор,професор Харченко Юрій Петрович.
Помічник ректора Галина Хандрікова розповідає, що перший раз волонтери з Національного медичного університету разом з своїм керівником, академіком Валерієм Запорожаном, вже 23 вересня минулого року здійснили поїздку до шпиталю біля Маріуполя. Туди завезли медичне обладнання, продукти харчування, медикаменти ,теплий одяг та інше необхідне для проведення медичних операцій. Керівництво Військо-клінічного центру Південного регіону не сподівалося на таку допомогу і в останній день вересня офіційно подякувало за щедру поміч.
Крім того, на початку цього року завдяки старанням ректора з добровольчим батальйоном «Азов» укладено угоду, згідно якої військові медики два тижні мають підвищувати свою кваліфікацію. Кожен медик отримає відповідну практичну науку, а також інструкції з надання першої медичної допомоги пораненим. Варто зазначити, що лише один тиждень піде на вдосконалення і практику операцій на унікальному обладнанні, котре в Україні мають тільки одесити. Минулого року його придбали завдяки тому, що виграли міжнародний гранд «Хронікс».
На дивовиж плідна поміч від медичного університету це лише маленька краплинка, що наповнює джерело волонтерського руху в Україні. Завдяки ентузіазму ректора Валерія Запорожана тепер в Одесі створюють університетські клініки європейського рівня, де здобуватиме знання нове покоління медиків, яке вже має європейське майбутнє.

Володимир Ліпчанський,журналіст

Оскарженню не підлягає

2015-02-18T18:12:00.003+02:00

Загроза існуванню України, як суверенної держави, дещо відсунула увагу громадськості від реформування в країні.. Зміна системи відношення державних органів влади до громадянина вкрай необхідна. Нас переконують, що без зміни конституції не можлива зміна системи в державі. В 2013 році була створена Конституційна Асамблея, результатом роботи якої став Проект нової конституції. Однак, після втечі Януковича В.Ф. по ньому припинились дискусії. На черговій сесії Верховної Ради планується питання реформування судоустрою.
В діючій, гуманній Конституції України досить чітко виписані гарантії і соціальне забезпечення громадян. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави»( стаття 3).
Чверть Конституції, або 43 статті із 160 , гарантують кожному українцю право на працю, на соціальний захист, достатній життєвий рівень, охорону здоров’я, освіту і багато інших, яких я не буду перераховувати, аби не позбавити читача сну.
На жаль, де-факто, права зафіксовані в Конституції України не стосуються «маленького» українця», пересічного громадянина бо не дотримуються ні виконавчими, ні судовими органами влади. Знати конституційні права, це ще не значить, що ними можна скористатись.
Не так давно, мені довелось перенести хірургічну операцію. Раніше ніж покласти в палату лікар дає список медикаментів, бинтів, шприців, зеленки, і багато іншого, що необхідно придбати для операції.. Та ще треба наняти донора, який би погодився за тебе здати кров. Інакше на медичну допомогу не розраховуй. Хто був в моєму положенні знає, а хто не був, то не доведи Боже зв’язатись з нашими лікувальними закладами. Не буду описувати умов перебування в лікарні, бо це не робить честі нашій медицині і не являється темою моєї розповіді. При всіх труднощах лікарі та медсестри позбавили мене від недуги. За що і вдячний їм.
Тож знаючи, що згідно 49 статті Конституції України «кожен має право на охорону здоров’я» і у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.», став добиватись компенсації витрат на лікування. Як ветеран праці із півстолітнім стажем, звернувся я до начальника управління праці і соціального захисту населення п. Пелещука П.М.
- Не передбачена допомога ветеранам праці.
-Як, Конституцією передбачено, а у Вас не. передбачено?- Обурився я.
- Не хватає коштів навіть на зарплату працівникам.
- Добре, я вже будучи на пенсії, створив турфірму, заробляв сам, давав заробити пенсіонерам, як законопослушний громадянин акуратно сплачував в бюджет всі податки. В загальному це склало десь до 30 тис. грн.. Ви можете мені з них виплатити хоч 5% на відшкодування моїх витрат на лікування.
–Гроші були ваші, а тепер державні.
Після цього діалогу я звернувся до Віце-прем’єра - Міністра соціальної політики Тігіпка С.Л.
Виявляється є в нас і Міністерства і є соціальна політика, є «Стратегія демографічного розвитку в період до 2015 року» , є «Концепція розвитку охорони здоров’я населення України», а чисельність населення за роки незалежності зменшилося майже на 6 млн. чоловік.
-2-
Відповідь на свій лист одержав аж через 4 місяці уже від начальника головного управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Буртняка М.М. в якому мене повідомили, що « через недостатнє фінансування лікувальних закладів Вами були придбані медикаменти для лікування за власні кошти».
Сотні тисяч громадян України не звертаються до лікарів, бо не мають за що придбати ліки. Десятки тисяч перетворились в жебраків, бо ж вимушені поступитись своєю гідністю і просити гроші на вулицях, в магазинах, через пресу і телебачення. Сором за нашу недолугу владу, яка, або неспроможна, або нездатна допомогти своїм приреченим на страждання людям.
Здавалось би, що може бути більш пріоритетним для влади, ніж здоров’я нації. Створюється таке враження, що уряд зацікавлений в тому, щоб нас стало менше, вимерли, чи за кордон виїхали. В самі драматичні моменти життя свого громадянина держава залишає його на одинці з бідою. Горе, коли в сім’ї гасне рідна людина. Батько сімейства робить все можливе, аби продовжити її життя. Так і наш уряд мав би все робити , аби зменшити трагедії цих сотень тисяч людей.
І для цього є вся законодавча база. Крім Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, право громадян на безоплатне лікування передбачено і в Законах України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» 1993р і «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я» 2011р. Медична допомога «без попереднього або наступного їх розрахунку» підтверджена Конституційним судом. Навіть Кримінальним (ч.1.ст.184) і Цивільним (ст..1173) кодексами України передбачене покарання за порушення прав на безплатну меддопомогу і відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Чому ж ми, громадяни такої багатої країни на природні ресурси, чорноземи, роботящі руки, позбавлені своїх конституційних прав, чому нас грабують і принижують тільки ми переступаємо поріг державного чи комунального медичного закладу.?
Тому що, в першу чергу , сам Кабінет Міністрів ігнорує Конституцію, Закони України і Конституційний суд, не створює умови ефективного і доступного медичного обслуговування громадян і не забезпечує його достатнього фінансування (п.2 ст.2, ст..3,19,20 ЗУ «Про КМУ», 2012р)
КМУ не заклав в «споживчий кошик» і відповідно в прожитковий мінімум витрати на лікування.(Постанова КМУ №656, 14.04.2000р).. «Споживчий кошик» це набір продуктів, послуг і товарів, що характеризує рівень і структуру місячного споживання людини або сім’ї. Використовується для розрахунку прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати і пенсії. Платна медицина та платна вища освіта взагалі не входять в перелік послуг прожиткового мінімуму, бо згідно із Конституцією вони повинні надаватись безкоштовно. А при введенні страхової медицини в споживчий кошик Кабмін повинен включити витрати на страхування здоров’я. .
Для порівняння в «споживчому кошику» британця, крім всього необхідного для гідного життя, є витрати на підключення до інтернету, придбання гітари; німця –придбання цифрового фотоапарата та відеокамери; француза - послуги перукаря та набір косметики.
Явно, що КМУ, де потрібно дати людині - не додає, а де тільки може забрати -забирає. Створене народом національне багатство повинно розподілятись через бюджет рівною мірою між членами суспільства.
Тож, озброєний такими знаннями, я рішив скористатись ще одним конституційним правом, звернутись в суд з позовною заявою до Кабінету Міністрів України.(Прем’єр-міністр Азаров М.Я.) та Міністерства охорони здоров’я (міністр Богатирьова Р.В.) «Про визнання неправомірною бездіяльність суб’єктів владних повноважень та спонукання до вчинення дій і відшкодування матеріальної шкоди»
-3-
Адже стаття 8 Конституції України стверджує: «Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».
За браком місця на шпальтах газети і часу в читача я не буду зупинятись на деталях судової тяганини. Виявляється судів є дуже багато і за сферою діяльності і за рангом. Як кажуть, «без бутилки» і не розберешся в який суд звертатись. Що районному суду не «по зубах» то Верховному Суду «за низько». Пройшов всі судові інстанції, як за місцем знаходження відповідача, так і за місцем проживання позивача.
Ось перелік судів, які стали предметом моєї уваги, часу, здоров’я і коштів, аби читачу не здалось, що так легко добитись того, що написано чорним по білому і прийнято на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня.1996р: Кременецький районний суд, Львівський апеляційний адміністративний суд, Окружний адміністративний суд м. Києва, Київський апеляційний адміністративний суд,. Вищий адміністративний суд.
Ці суди ніяк не змогли визначитись, який же суд повинен розглядати мою справу.
Ось кілька фраз із Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва по моїй позовній заяві. Позивач, тобто я, «Вказує, що Конституційний суд України рішенням від 19.05.2002 року підтвердив право громадян на медичну допомогу «без попереднього або наступного їх розрахунку», а тому, на його думку Кабінет Міністрів України повинен забезпечити це конституційне право». То не моя думка, це п.3 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» 2008р
І ще одна перлина суддівської творчості: «З огляду на вказане, розгляд даної вимоги віднесено до юрисдикції Конституційного суду України», а «вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства».
Думаю, Боже мій, яка ж то в мене складна справа, що навіть суддя не знає, в який мені суд звертатись ? Те ж підтвердив і Київський апеляційний адміністративний суд: і ухвалив мою «апеляційну скаргу – залишити без задоволення». Колегія суддів. рішила, що я одержу велике задоволення від суду, тому мене його й позбавила. Воістину «ворон ворону очі не виклює»
Вищий адміністративний суд України, самий найближчий до «верховенства права» ухвалив: «Відмовити…у справі за позовом Ярого М.О. до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання відшкодувати завдану шкоду. Ухвала оскарженню не підлягає». Казуїстика слів і вінець моєї майже річної тяганини.
Отже, всупереч Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, закону України «Про судоустрій і статус суддів» мене, громадянина України, «Іменем України» позбавили права на гарантований Конституцією України судовий захист і справедливий суд.
Відомий політолог Вадима Карасьов висловив таку думку: «Шлях в сучасність - це рішення питання про права. Кріпосне право повинно бути замінено громадянським правом, коли ми, суб’єкти громадянського права , адміністративного права, публічного права, правові персони можемо оскаржити рішення любої інстанції, любої влади».
Судова система сьогодні - це наруга над людською гідністю. В окружний суд надіслав всі документи в трьох примірниках. У відповідь надходить лише ухвала, без документів. Суд «дозволяє» оскаржити її у вищестоящий суд. Звичайно, я добиваюсь правди, тож знову готую пачку документів.
-4-
І так без кінця, тільки аби платив судовий збір. Суд не бачить в позивачі людини, в спорі з якою потрібно встановити істину Навіть не має людського звернення, як до учасника судового процесу. За тоталітарних комуністичних часів, до людини звертались залежно від положення в суспільстві і стосунків із законом: «товарищ», «гражданин» і «заключенный». За роки незалежності в нас не закріпилось, навіть на офіційному рівні, звернення «пан», як в інших країнах», сер, містер, гер, сеньйор, «господін» і т.д. Тільки чути по телебаченню та на різних зібраннях від «любі друзі» , просто «друзі» і, хоч в залі вороги, «колеги», «шановні депутати» «запрошені», «присутні», замість «пані і панове».
Мене абсолютно не цікавить якому суду підсудна чи непідсудна моя справа і в порядку якого судочинства має розглядатись. Мене. цікавить конкретно, який суд здатний «захистити мої конституційні права» і на «засадах верховенства права забезпечити справедливий суд…» ( стаття 2 Закону «Про судоустрій і статус судів», 2010 р).
Я якщо я не маю права на «безоплатне» лікування» і на «справедливий суд», то докажіть це мені, а не ганяйте по судам. Можливо Верховна рада уже вилучила статті 49, 55 і 56 із Конституції України? Ні.
Можливо не достатня доказова база, але ж жоден із п’яти судів не розглядав її. Бо ж якби прочитали, то виникло б цілий ряд питань до міністра МОЗ Богатирьової Р.В., Через сім місяців після того, як мені відмовили «Іменем України» від права на суд, Генеральна Прокуратура відкрила 19.06.2014 кримінальну справу за розтрату екс-міністром Богатирьовою 63.5 млн. грн. За ці гроші можна було безкоштовно зробити таку операцію, як мені, 43 тисячам громадян.
Конституція і Закони України не виконуються не тому, що вони недосконалі, а тому, що,можновладці, які зобов’язані їх дотримуватись, за це не несуть ні моральної, ні кримінальної відповідальності. Йдемо в Європу, але Європа пережила таку епоху, коли за кожен злочин жорстоко карали і тому там чиновник не залізе в державну скарбницю чи кишеню свого громадянина.
Суспільство буде здоровим лише тоді, коли розплата за злочин буде незворотною, а гідність кожного її члена буде пошанована. Боротьба за гідність почалась на Майдані і продовжується на Донбасі. Від стійкості і мужності її воїнів залежить, чи ми будемо жити в Україні чи Малоросії, чи будемо українцями, чи «недорусскими», чи громадянами чи холопами, і на сам кінець чи будуть наші внуки пишатись тим, що вони українці.

2 лютого 2015р

Мирослав Ярий

Ветеран праці.

Волонтерський рух

2015-01-15T20:42:00.000+02:00

Об’єднані любов’ю до України

Напередодні Різдвяних свят в Одесі знову невідома особа чи групка екстремістів, намагалися підірвати офіс волонтерів, котрі допомагають воїнам АТО, що знаходиться по вулиці Гімназичній. Комусь на заваді, неначе кістка в горлі, стає конкретна допомога свідомих, патріотично налаштованих одеситів воїнам, що мерзнуть в окопах, захищаючи Україну. Тепер вже всерйоз налякані прихильники сепаратистів волонтерським рухом, що так швидко набирає обертів і дедалі здобуває більшу підтримку у суспільстві, а заодно допомагає бійцям на передовій долати труднощі у боротьбі з підлим ворогом, що донедавна родичався і присягався у любові.

Минулого року більшістю українців було визнано вислів Єдина країна брендом року. Кожний за честь тепер має допомогу українській армії, її добровольцям. Тому навколо ідеї підтримки армії, декілька місяців назад одеситки згуртувалися у волонтерську групу при координаційній раді громадських організацій Одеси . Координатором у них стала Яна Титаренко. Всі, кому не байдужа подальша доля України, мають змогу з’єднатися за номерами телефонів 048 706 51 91 або 093 00 67 575. Сюди приносять свої пожертви небайдужі. Пенсіонери віддають свої невеликі заощадження, студенти стипендії. Отець Олександр з місцевої парафії дав три тисячі гривень. Нещодавно радник заступника Одеського губернатора Валерій Прохватило дав для бійців двадцять ящиків питної води. Таких прикладів дівчата-волонтери можуть навести безліч. Одна з них, Вікторія Перепилиця, працює в Державній інспекції сільського господарства Одеської області. Вона намагається залучити фермерів, керівництво районів, знайомих до допомоги українським воїнам .

Напередодні, в п’ятницю, волонтерам вкрай не вистачало часу для розмови, бо вони сортували по коробках замовлення. Адже ранком звідси поїде мікроавтобус з необхідною допомогою, а також завезе на передову бійців, котрі вже відбули свою відпустку. На зворотній дорозі до Одеси повернуться інші воїни. Адже на них вже зачекалися рідні і друзі. Час від часу телефонні розмови з передової заставляють дівчат брати до рук олівець, щоб записати нові замовлення. На цей раз захисники Маріуполя просили допомогти з придбанням чотирьох глушників до автоматів, декількох простих рацій і пристроїв для погашення вогню, генератора, а також безліч теплих речей і військової форми. Теперішній камуфляж, що видають солдатам, не придатний для військових дій, бо від вогню він плавиться і наносить серйозні опіки тілу, а в холодну погоду не зігріває. Переймаються дівчата, де віднайти кошти на потреби земляків, бо вони зможуть врятувати не одне молоде життя. Адже необхідно чимшвидше закупити все необхідне, бо зволікання смерті подубне. Складається враження, що тут не тільки штаб, а навіть більше того, центр по наданню матеріальної і моральної підтримки. Офіс, що нещодавно отримав відчутні пошкодження від вибуху, за одну ніч був відремонтований завдяки старанням пані Тетяни, котра проживає по сусідству і дуже багато допомагає волонтерам. Враження від роботи волонтерів неабияке, тут панує злагода і робоча атмосфера. Кожний волонтер разом з помічниками знає свою роботу на відмінно, бо майже два рази в місяць звідси відправляють вкрай потрібні речі бійцям. В центрі приміщення, Наталя Лісогурська разом з Леонідом Бочкурем формують пакунки для блокпоста, а також витрушують уламки скла з черевиків, бо від вибуху вікна зруйнувалися, а дрібні шматочки скла розлетілися по всій кімнаті.

Цього разу різдвяні подарунки містять шоколад і інші солодощі. Крупи, питна вода, олія поїдуть за призначенням тим, хто найбільше їх потребує. Цього разу тільки курячих стегон було закуплено на тисячу гривень.

Принаймні,бійці з передньої лінії оборони замовили двадцять сім пар взуття відповідного розміру. Зимові шкіряні черевики для них закупили у виробника з Броварів, 72 пари теплих штанів пошили самотужки дві швачки. Тканину підібрали відповідного маскувального кольору. За пошиття ще не встигли заплатити, бо бракує коштів. Бідкається Вікторія Перепилиця, що надто багато зусиль витрачається на пошук якісних речей українського виробництва. А ще вона пригадує випадок, що стався декілька тижнів тому. Тоді бізнес-леді закупила військову форму і взуття у магазині секонд-хенд майже на тринадцять тисяч гривень. Наступного разу, коли до неї знову звернулися за такою самою допомогою, то вона навідріз відмовилася купляти у цих самих магазинах, бо на її думку тамтешні власники араби торгують і на цьому незаконно збагачуються. Відвідавши ці магазини, спадає на думку, що тут збирають мотлох, котрий вже відслужив військовим НАТО і був викинутий на смітник, заморські спритники їх напівлегально переправили до України. Це стало повчальним для волонтерів, відтоді ставка робиться на українські товари.

Суботнім ранком разом з волонтером Наталією Мананніковою і Леонідом Бочкурем вирушаю на передову, щоб переконатися як там живеться одеським захисникам. По дорозі з ресторану «Пивний сад», який утримує Виноградов Роман і також активно допомагає військовим, забираємо свіжовипечений хліб. Нечищені від снігу дороги дошкуляють водіям. Та їм не звикати до труднощів, артобстрілів, бо вони на передову вже їздять, як до себе додому. За розмовами з бійцями і волонтерами швидко минає час у дорозі. Довелося вже чимало проїхати блокпостів, поки нарешті ми добралися до Маріуполя. Кожний з них - бойове укріплення, на якому несуть службу відважні захисники. Щоб його перетнути, необхідно знати пароль, як то в народі кажуть чарівні слова. В цьому нам допомагає старший групи відпускників, командир відділення Іван.

Перша передача різдвяних подарунків відбулася на повороті до маріупольського аеропорту, бо волонтери зазделегідь домовилися про зустріч на дорозі. Це бійці нацгвардії. Хоч Міноборони і звітує про повне забезпечення армії, але хлопцям бракує зимового одягу. Одягнені у осінню форму, вони часто хворіють. На завдання виходять навіть з високою температурою. Наступного разу бійці просили привезти ліків від застуди, а також продуктів харчування. Вони не мали часу на тривале спілкування, але на труднощі не нарікали, жартували. Щиро були вдячні за допомогу, бо вона така необхідна. Бійці покладають надії тільки на волонтерів. За їх словами завдяки таким небайдужим і заповзятим волонтерам тепер тримається армія.

Наступна наша зупинка була на блокпості вже далеко за Маріуполем, бо там залишили передачу для іншого підрозділу з Одеси. Кінцевим пунктом призначення була передова. У першому ешелоні захисту міста побачив побут мешканців південної пальміри. Я побував у бліндажі та у збудованій воїнами бані. Раніше такі споруди бачив тільки у кінофільмах про війну, а тут сам сиджу біля буржуйки, у котрій потріскують дрова. Біля мене сидить за віком молодий хлопчина і каже, що у пічці язики полум’я хочуть вирватися на волю з металевого полону. Так і вони вже довгенько засиділися в окопах і хочуть йти у бій, щоб визволяти українську землю від сепаратистів і найманців з Росії.

Довелося на декілька хвилин себе відчути військовим, коли у руки взяв автомата і ручний гранатомет. Моральний дух захисників Маріуполя на висоті і з кожним днем він зростає.

Ще захисники пригостили нас кавою. На думку спало, що ніколи мені так не смакувала кава, як тут на передовій. Тут вона особлива, та й ще приготовлена руками бійця, що декілька хвилин тому міцно тримав автомата і руки його пахнуть не польовими квітами, а порохом і лице обпечене маріупольськими несамовито дошкульними вітрами.

Назад поверталися вже протоптаною дорогою. Та вона майже весь час була вкрита ожеледдю, тоді пригадувалися кадри з кінофільмів, коли по Ладозькому озеру до блокадного Ленінграда доставляли вантажі. Та не зважаючи на тимчасові труднощі, ротація бійців пройшла успішно. Тепер нехай ворог начувається. Позиції захисників Вітчизни в надійних руках.

Чергову допомогу від одеських волонтерів наші захисники отримали вже під час Різдвяних свят

Володимир Ліпчанський

Одеса-Маріуполь

лист

2013-08-17T10:51:00.002+03:00

Шановний Теодозію Васильовичу!

Ректорат інституту принципово та послідовно підтримує ідею публікації Антології різножанрових творів художньої літератури та народного фольклору, в яких відображається історія, далеке і ближнє минуле міста Кременця та Кременеччини, їх соціально-економічне, духовно-культурне життя, дивовижна природа і неповторна архітектура, відомі та невідомі (чи забуті) персоналії, чиє життя і творчість пов’язані з нашим краєм. Ми здійснили перші конкретні кроки щодо практичної реалізації та будемо наполегливими у справі завершення цього перспективного художнього проекту в обгрунтованих і прийнятних його варіантах.

Разом з тим, вважаємо за необхідне окреслити основні позиції нашої концепції Антології через призму бачення її світоглядно духовних цілей, якими обумовлюються структура та змістове наповнення всякого художнього видання.

Насамперед, виходимо з того, що Антологія має бути об’єктивним художньо-літературним портретом Кременця, Кременеччини і, частково, Волинського краю, в їх історичному контексті без гіперболізації чи надмірної деталізації якогось одного із етапів чи аспектів їх становлення.

Акцентуємо увагу упорядників Антології на тезі, що Кременець - це місто української духовної культури,, в якому національна культура розвивалась і розвивається у процесі продуктивного взаємозбагачення творчою діяльністю представників російської, польської, єврейської та інших національних культур, що має знайти належне відображення- у структурі та змісті Антології.

Не може залишитись поза змістом Антології і той незаперечний факт, що серцевиною і найпотужнішим джерелом духовного (науково-педагогічного, культурно-освітнього, літературно-публіцистичного, художньо-мистецького) життя Кременця, Кременеччини і всього Волинського регіону була діяльність освітніх установ, що функціонували у відомих архітектурних корпусах колегіуму і духовно-культурним спадкоємцем яких виступає наш навчальний заклад.

Основними критеріями підбору різножанрових літературних творів до Антології вважаємо їх художньо-літературну цінність, соціально-історичну та наукову об’єктивність, національну толерантність, гуманістичний характер і зв’язок з Кременцем, Кременеччиною, Волинню.

Згадані критерії визначають зміст, формат і характер передумови до Антології: переднє слово повинне бути лаконічним і неупередженим, містити конкретну і точну інформацію про твори та їх авторів, про їх відношення до нашого міста і краю.

Ректорат інституту готовий до співпраці з усіма, хто сприятиме забезпеченню художньо-естетичної цінності та якнайшвидшій публікації Антології, в тому числі, в її кардинально змінених за змістом і структурою

Коментарі до листа ректора Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка А. М. Ломаковича (№ 01-09/4-101 від 15 березня ц. р.) на ім’я Т. В. Присяжного

У листі все поставлене з ніг на голову.

Сама антологія названа неточно і неправильно. У назві випали фольклорні твори на літературній основі, а словосполучення «народний фольклор» - масляне масло: фольклор - це і є народна література селянської верстви, первісно усна; сформувався також фольклор міський. Випала у назві і вся третя частина книги (спогади, листи, виступи).

Акцент у першому абзаці зроблено на відображенні у творах «історії далекого і ближнього минулого міста Кременця та Кременеччини» і т. д. Це не так, бо книга про Кременець - Волинські Афіни, його відомий в Україні та за її межами освітньо-науковий осередок зі славною історією, їх минуле, сьогодення і майбутнє. Кременеччина згадується в книзі лише опосередковано. Далі зазначається: «Ми [ректорат] здійснили перші конкретні кроки щодо практичної реалізації...» Які кроки здійснив ректорат? Кроки здійснив ректор А. М. Ломакович, за дорученням якого пошматовано і спотворено передмову і зміст людьми, які участі у підготовці антології до друку не брали, вона ж майже повністю підготовлена: через кілька днів можна було б подати в друкарню.

У другому абзаці А. М. Ломакович від імені ректорату окреслює «основні позиції концепції членів ректорату», які антології не прочитали, до того ж не всі могли й прочитати польськомовну частину, бо не володіють цією мовою. Ніхто кожному з них книги не роздруковував. Закінчується цей абзац необхідністю «окреслення основних позицій концепції через призму бачення її світоглядно-духовних цілей, якими обумовлюються структура та змістове наповнення всякого художнього видання». Звичайне високомовне пустослів’я.

Підкреслю, «духовних цілей» упорядники [серед яких Г. І. Черни- хівський - лауреат премій ім. В. Антоновича, Братів Б. та Л. Лепких, член Українського історичного товариства і НТШ, НСПУ] досягай (через любов до рідного міста, навчального закладу - виховання любові до української держави, твердої державницької позиції).

У третьому абзаці йдеться про те, що антологія «має бути об’єктивним портретом Кременця, Кременеччини і, частково, Волинського краю в їх історичному контексті без гіперболізації чи надмірної деталізації якогось одного із етапів чи аспектів їх становлення». Це знову ж таки звичайне пустослів’я. Зазначу, що підготовлена книга і є таким об’єктивним художньо- літературним портретом Кременця, на прикладі життя якого показано явища, типові не лише для Кременеччини, а й усього Волинського краю. Але антологія не є і не може бути «художньо-літературним портретом Кременеччини і, частково, Волинського краю, бо це вихід за межі тематики книги. Невже автор листа проф. А. М. Ломакович цього не розуміє?

Наступну тезу автора листа до упорядників (у четвертому абзаці) теж не можемо залишити поза увагою, бо це черговий вихід за межі тематичної спрямованості антології. Нагадаю, що це книга про Кременець, а не про впливи на українську культуру культур інших народів і не наукове дослідження цього процесу. Яке «належне відображення у структурі і змісті це має знайти»?!

П’ятий абзац (на першій сторінці) - це перлина пустослів’я. Автор листа, якого я ввів у книгу як співавтора передмови (себе - останнім - після Г. І. Чернихівського і нього) і співупорядника (другим у переліку), але який навіть не прочитав її, пише: «Не може залишитись поза змістом антології і той незаперечний факт, що серцевиною і найпотужнішим джерелом духовного життя Кременця [...] була діяльність освітніх установ, що функціонували у відомих архітектурних корпусах [що це за «архітектурні корпуси»?!] колегіуму і духовно-культурним осередком яких виступає наш навчальний заклад». Це все є у змісті! Хай автор листа прочитає нарешті. Прикро тільки, що в повоєнний період історії навчальних закладів різного

типу у корпусах давнього колегіуму не знайшлось серед викладачів і випускників авторів, котрі б залишили такі цікаві, багаті, всеохоплюючі спогади про навчальні заклади (і все, що з ними пов’язане), які залишили викладачі й випускники у першій половині XIX ст., а відомий письменник Борис Харчук, який навчався тут у 1950-1952 роках, лише висміював [напевно, заслужено] керівництво педагогічного інституту в пародіях, за що був виключений з навчального закладу.

У першому абзаці (на другій сторінці) перелічуються «основні критерії підбору різножанрових літературних творів, які визначають зміст, формат і характер передмови до антології». Упорядники дотримувались цих критеріїв. Зазначу, що «переднє слово» [якщо є «переднє», то повинно бути і «заднє слово»; нині вживаються терміни «передмова» і «післямова»] Г. І. Черни- хівського і моє є «неупередженим і містить конкретну і точну інформацію про твори та їх авторів, про їх відношення до нашого міста і краю». Щодо лаконічності, підкреслю, що про більшість авторів написано дуже стисло; лише про славетних, найбільш відомих - ширше [Вони на це заслужили!].

Книга готувалась до друку мною та іншими упорядниками понад 4 роки, до неї увійшли всі найважливіші твори, а проф. А. М. Ломакович, який навіть не прочитав її, а дав на поталу моїм недругам, від імені ректорату пише нині про його готовність «до співпраці з усіма, хто сприятиме забезпеченню художньо-естетичної цінності» [Яким чином?! Усе є. Шляхом по-шматування антології?!] та найшвидшій публікації антології, в тому числі в її кардинально змінених за змістом і структурою форматах і варіантах», інакше кажучи, закликає, крім оперативної групи, якій доручив цю справу, усіх, хто бажає, долучитись до повного перекроєння і часткового знищення зробленого упорядниками!

Виникає риторичне запитання, яким словом можна назвати цей професорський вчинок.

Один з членів опер, групи В. Д. Собчук уже висловлював сумнів у потребі створення такої книги (?!), згодом говорив про її видання у кишеньковому форматі.

Формат досі не змінювали, аж тепер заговорили про нього і про кошти на видання, щотижня називаючи іншу суму: 400 тис., 200 тис., 300 тис. (?!). Де правда?

З ним [форматом] треба було визначитись ще восени 2010 року [Я на той час в інституті вже не працював], коли вирішили обійтись без мене, доробляти книгу самотужки, хоч я сказав, що доведу книіу до пуття.

І що вийшло? Пшик! Чому тоді, через декілька місяців мовчання, пан ректор звернувся до мене, щоб я приїхав? Треба було випустити книгу зі спотвореною інститутськими умільцями хронологією, неспіввідносними частинами, неповними (незрозумілими) фрагментами текстів, їх неуніфікованими назвами, помилками різного типу і т. д.! Перелік можна було б продовжувати [На підтвердження моїх слів додаю тогочасний фрагмент книги]. Чому ж не випустили цю тарабарщину [Інакше й не назвеш]?

А тепер, після того, як я відмучився ще півтора року з книгою, і вона за змістом, формою, грамотністю відповідає стандартам, він хоче продовжити її шматувати, змінювати передмову, зміст, структуру, формат, варіант.

Краще б подумав про вічність і пішов висповідався перед найрадіснішим святом християн - святом Христового Воскресіння, а не займався зштовхуванням людей, думаючи, що виграє на цьому.

Хіба засновник світського освітньо-наукового осередку в будівлях колегіуму - шляхетний Тадеуш Чацький, який, за словами Тараса Шевченка, «любил человека, как нам Христос его любить заповедал» (повість «Варнак»), чинив би так, як він чинить?!

Теодозій Присяжний, кандидат педагогічних наук, упорядник і редактор антології «Волинські Афіни у фольклорі, красному письменстві, спогадах, листах і виступах»

19 березня 2012 р.

Відкритий лист кременчанам і некременчанам

2013-08-17T10:45:00.001+03:00

Відкритий лист кременчанам і некременчанам

Шановні і дорогі краяни!

Співвітчизники!

Завершено підготовку до друку книги, яка не має аналогів у літературі - антології під назвою «Волинські Афіни у фольклорі, красному письменстві, спогадах, листах і виступах» (з передмовою; трьома частинами, у яких подано тексти і фрагменти текстів авторів мовою оригіналу - українською, російською, польською; додатками, у яких йдеться про Кременець у листах Юліуша Словацького до матері - Саломеї Бекю, довідками про авторів творів різних жанрів [а їх (авторів) 106, серед них багато відомих українських письменників.

Над цією книгою я, автор ідеї, концепції і чільний її реалізатор, працював понад 4 роки. Як упорядник, літературний, науковий і технічний редактор, коректор все робив безплатно, витрачаючи ще й власні кошти із заробітної плати, а останні півтора року - зі скромної пенсії.

У створенні антології мені, Теодозію Присяжному, філологові- славістові, викладачеві української, російської, польської мов, а також польської літератури (у вишах Тернополя і в Кременці), редакторові з досвідом роботи у видавництві, допомагали Гаврило Чернихівський, один з двох членів Національної спілки, письменників України на Кременеччині, видатний краєзнавець, автор книги «Кременеччина історична літературне краєзнавство», який передчасно пішов з життя; Олег Василишин, літературознавець, кандидат філологічних наук; Тамара Сеніна, журналіст, директор обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в Кременці, фахівець, відомий в Україні та Польщі.

Критерієм добору текстів та фрагментів з них була їх художня та історична вартість, політичні погляди авторів не брались до уваги.

Обсяг книги - 672 сторінки, формат 70x100/16, в ній ілюстровані шмуцтитули (назви частин, розділів, підрозділів) графічні роботи кременчанина Романа Левандовського (види міста, його і пам’яток і вулиць та 32 сторінки ілюстрацій після текстової частини (гравюри, поштівки, фотографії, документи), пов’язані з культурним життям міста і його відомого освітньо-наукового осередку впродовж двох століть (більшість ілюстрацій ніколи не публікувалась).

Антологія створена для викладачів усної народної творчості, історії України, історії української та зарубіжної літератур і студентів (філологів та істориків), учителів та учнів ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл; краєзнавців, усіх тих, котрі поріднилися з Кременцем і люблять його.

Підкреслю, що це книга творів різних жанрів та фрагментів з них, а не збірник наукових праць.

І ось тепер, через чотири роки, коли антологія вже підготовлена до друку і, повірте, хороша (в ній немає убогого примітивізму, що засвідчують рецензії відомих у краї фахівців), ректор Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка А. М. Ломакович,

який давно взявся її видати, не обмежував обсяг книги, - віддав її на поталу моїм недругам в інституті - В. Є. Бенері, І. Б, Скакальській і В. Д. Собчуку (добре знаючи про їх ставлення до мене). Вони жодної участі у створенні цієї книги не брали, навпаки (у мене склалось таке враження), хотіли, щоб ми не зуміли якісно підготувати її до друку. Мені ж ні він, ні вони навіть не сказали про те, що роблять з книгою, лише згодом, на нараді, поставили перед фактом.

Група «товаришів» (нелітературознавців, серед них - викладач педагогіки і викладачі історії) пошматувала антологію, розклеїла по всій останній роздруківці червоні папірці [що значить: «Вилучити!»] і продовжує, з благословення ректора, робити ие далі, Ч

Насамперед вони перекроїли і спотворили всю передмову, все те, що написали Г. І. Чернихівський і я, знищили живе, цікаве ознайомлення читача з найвідомішими письменниками та їхніми творами (залишивши з польськомовних поетів XIX століття лише Юліуша Словацького), все інше - одні прізвища, назви і дати. Вони вилучили з передмови фрагменти про найвидатнішого польського прозаїка і драматурга періоду романтизму Юзефа Коженьовського, який чверть століття прожив у Кременці і написав про нього автобіографічну повість; про видатного поета-романтика Томаша Августа Олізаровського, автора тексту гімну кременчан, який виконує в залі Гугона Коллонтая під час урочистих зустрічей з польськими делегаціями Сергій Дедю [Яке фарисейство!].

Він [Олізаровський] чи не найбільше творів написав про Кременець. Зникли рядки про відомого поета Стефана Вітвіцького і його баладу «Замкова гора у Кременці»; мемуарист Євстахій Івановський названий Яблоновським.

У передмові безглуздо перемішано абзациз рядками про мемуаристів та письменників (польськомовних, україномовних, російськомовних), при цьому порушено хронологію. Про усе це можна лише сказати: «На городі бузина, а в Києві дядько» У них навіть інтелегенція стала «інтелегенцією».

Група «товаришів» вставила у передмову рядки про вірші трьох місцевих авторів (серед них немає відомих письменників); вона впродовж чотирьох років, знаючи, що готується антологія, не спромоглась показати упорядникам, щоб літературознавці могли визначити їх художню вартість і вирішити, чи друкувати їх і чи згадувати в передмові. А книга вже змакетована! Не забутий жоден відомий автор.

Також в один абзац з літераторами (?!) група вставила себе - місцевих науковців-істориків (В. Д. Собчука та І. Б. Скакальську), хоч це не збірник наукових праць, а книга фольклору, белетристики і мемуаристики.

Частина творів з книги вилучається. Ректор А. М. Ломакович заявив, що треба зняти твори Романа Левандовського (вірші), бо, мовляв, досить того, що є його ілюстрації і вірші ще двох Левандовських. Не можу зрозуміти, чи йому не подобається те, що Р. Ю. Левандовський - багатопланова творча людина, чи не подобається вся родина Левандовських. Повинен зазначити, що твори усіх Левандовських хороші.

А. М. Ломакович, слід розуміти, під впливом оперативної групи, заявив також, що треба вилучати з книги Ірену Сандецьку, бо вона нібито займала антиукраїнську позицію. Можу сказати, що в її поезії політики і українофобства немає. Це високохудожні твори про «місто кохане» з філософським осмисленням; а про конкретну особу (українця), яку згадує у спогадах славетний Улас Самчук, і яку вона звинувачувала у гріхах, зроблено примітку (так звану виноску).

Перелік вилучень можна було б продовжити, це стосується насамперед значних скорочень фрагментів дуже цікавих мемуарів польських авторів з першої половини XIX ст.

Ноти до творів усіх авторів у книзі викреслено, серед них до творів Т. А. Олізаровського, Г. І. Чернихівського, М. М. Джигана, Н. А. Казьмірук,

Т. І. Сеніної, Т. В. Присяжного і навіть геніального Юліуїна Словацького, над якими [усіма нотами] так довго трудився, щоб подати за держстандартами, викладач інституту В. І. Сабран за дорученням ректора А. М. Ломаковича (?!); таким чином, зневажено самодіяльних композиторів: з XIX ст. - Войцеха Совінського, з ХХ-ХХІ ст. - Василя Сабрана, Олександра Пєтуха, Ірину Сергієнко, Юрія Левандовського. Зазначу, що деякі з цих творів виконують інститутські музичні колективи.

Ректору і групі «товаришів» не подобається навіть те, кому на окремій сторінці висловлено подяку за сприяння виходові у світ цієї книги. Вони і її «відкоригували». З приводу цього хочу сказати, що я краще знаю, хто мені допомагав у створенні цієї книги і як.

Оскільки інститутські цензори і «гіперредактори» по-варварськи обійшлись з книгою, плюнули в душу упорядникамта іншим людям, які всіляко допомагали в підготовці до друку цієї книги, звертаюсь з проханням до всіх добрих, мудрих і порядних людей, тих, хто любить місто Кременець - Волинські Афіни, звертаюсь до кременчан в Україні і за кордоном, до кременецьких діаспори (української, і польської в різних країнах), до рідних вбитих гітлерівцями кременецьких і некременецьких євреїв.

Допоможіть! Перекажіть будь-ласка кошти, скільки зможете, на видання цієї багатостражлалої аналогії на рахунки у ВАТ «Державний ощадний банк України» (установи банку №10019/013 в Тернополі). Кожна Ваша гривня послужить добрій справі.

Книга пройшла через моє серце і душу. Я працював над нею з думкою про Вас і єдиним бажанням, щоб Ви через твори різних жанрів і фрагменти з них більше дізнались про унікальне місто - Волинські Афіни, його відомий освітньо-науковий осередок зі славною історією і значним внеском у європейську полікультурну спадщину, про тих видатних і менш відомих творчих людей, різних на національністю (насамперед письменників, мемуаристів), які жили, навчалися, працювали, служили або побували в унікальному місті, і воно залишилось в їхніх серцях назавжди.

Створена антологія - не вузькоспеціальна праця, вона - для всіх. Вона потрібна Вам, буде потрібною Вашим дітям, онукам і правнукам.

Нехай книга про Волинські Афіни стане народною книгою! Видаймо її, хоч на найдешевшому папері з чорно-білими ілюстраціями у найдешевшій друкарні. Якщо не вистачить коштів на тверду обкладинку, видаймо два томи у м’якій.

Перші ж перераховані Вами кошти будуть витрачені на оплату комп’ютерної верстки книги, яку . • здійснив кременчанин Василь Деревінський.

Як упорядник я запевняю Вас, що у ній немає нічого, що не сприяло б кращому пізнанню кількавікового співжиття українців, поляків, росіян, євреїв, що могло б зашкодити нині дружнім стосункам наших народів, навпаки, книга дозволить усім краще пізнати спільне минуле і сприятиме кращому порозумінню і добросусідськості у майбутньому (на кращих зразках фольклору, белетристики, мемуаристики, епістолографії).

Дорогі кременчани і некременчани!

Вірте мені і моїм щирим намірам. Ваші кошти, сподіваюсь, допоможуть видати повний текст книги з творами і фрагментами творів усіх авторів, бо коли б цю книгу навіть видав інститут (а я не дав згоди на видання книги з понівеченими передмовою і змістом), Ви не змогли б її придбати: примірники зберігались би в науковій частині як подарунки для гостей навчального закладу.

Щиро Ваш, хоч і некременчанин (працював і жив у Кременці лише 3 роки),

Теодозій Присяжний, кандидат педагогічних наук.

Березень 2012 р.

ДПС України інформує

2013-07-02T15:39:00.001+03:00

Заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємцем

Фізичні особи – підприємці, що здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, повинні вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та порядок ведення Книги затверджено наказом ДПС України від 24.12.2010 №1025.

Для ведення Книги суб’єкту господарювання необхідно звернутися із заявою до органу Міндоходів за місцем основного обліку її реєстрації. При цьому, у разі використання фізичною особою – підприємцем у своїй господарській діяльності найманих працівників, Книги реєструються окремо на кожного найманого працівника.

Книга повинна бути прошнурована з пронумерованими сторінками. На титульному аркуші зазначається:

- адреса місця здійснення діяльності;

- прізвище, ім`я, по батькові;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН) або серія та номер паспорта у разі його відсутності.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України.

Заповнення декларації з ПДВ: у гривнях чи з копійками

Обсяги операцій з постачання/придбання та суми ПДВ у Податковій декларації з ПДВ зазначаються в гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами (наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492)

Слід зазначити, що з метою мінімальних відхилень обсягів постачання та сум ПДВ, вказаних у Розрахунку коригування сум ПДВ до Податкової декларації з податку на додану вартість та у Розшифровках податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є доцільним заповнення даних в розрізі контрагентів у гривнях з копійками, а при заповненні рядків «Усього» та «Усього за місяць» необхідно здійснювати округлення за загальновстановленими правилами.

Детальніше про це можна дізнатися в «Єдиній базі податкових знань» у підкатегорії 101.23 0110.

Держмито сплачується до вчинення нотаріальних дій, за які воно справляється

При здійсненні нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення таких дій. Водночас, за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є в справах нотаріальних контор, держмито сплачується при їх видачі.

Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується іншою стороною, яка не звільнена від його сплати, або пропорційно за домовленістю сторін.

За державну реєстрацію актів цивільного стану, а також за повторну видачу таких свідоцтв, держмито сплачується до подання відповідної заяви.

Розрахункові документи про сплату держмита додаються до примірників посвідчених правочинів, до заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, інших матеріалів про видачу документів тощо.

Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Відповідні норми передбачено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №811.

Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, а також надання пільг по його сплаті є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).

Запитували – відповідаємо

Чи може платник єдиного податку протягом року змінити групу платників єдиного податку, в тому числі перейти з третьої групи на другу та з другої на першу?

Відповідно до пп.298.1.5 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої та п»ятої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється свідоцтво платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ.

Отже, фізична особа - підприємець – платник єдиного податку може протягом звітного року змінити групу платників єдиного податку, в тому числі перейти з третьої групи на другу та з другої на першу, за умови дотримання їм вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи.

Наше підприємство відвантажило товари до реєстрації платником ПДВ. Оплата надійшла після отримання свідоцтва платника ПДВ. Чи оподатковується податком на додану вартість ця операція?

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, прот ягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/ замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб»єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, якщо у платника ПДВ перша подія відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платника ПДВ, то податкові зобов»язання з ПДВ не нараховуються, якщо платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов»язання.

Якщо платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкового зобов»язання, то у разі надходження за фактом оплати поставлених товарів (послуг) після його реєстрації платником ПДВ, він зобов»язаний сплатити податкові зобов»язання з ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Та якщо платник до його реєстрації на дату виникнення першої події зобов»язаний був зареєструватися платником ПДВ у зв»язку з набранням обсягу оподатковуваних операцій більше 300 тис.грн., але не зареєструвався, то податкові зобов»язання з ПДВ нараховуються. В даному випадку право на податковий кредит не надається.

ДПС України інформує

2013-06-26T17:19:00.002+03:00

Наближається термін сплати фіксованого сільгоспподатку за травень

Зробити це слід не пізніше 27 червня 2013 року, оскільки 30 червня цього року – вихідний.

Слід нагадати, що відповідно до п.306.2 ст.306 Податкового кодексу сплата фіксованого сільськогосподарського податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі - 10 відсотків;

б) у II кварталі - 10 відсотків;

в) у III кварталі - 50 відсотків;

г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Поспішіть сплатити аванси з податку на прибуток

Враховуючи те, що 30 червня цього року – вихідний, то сплатити авансові внески з податку на прибуток за червень слід не пізніше 27 червня 2013 року.

Нагадаємо, що згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

27 червня – останній день сплати ПДВ за травень

Оскільки 30 червня цього року – вихідний, то сплатити податок на додану вартість за травень платникам, що звітують помісячно, слід не пізніше 27 червня 2013 року.

Нагадаємо, що відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу платник податку на додану вартість зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації за звітний податковий період, що дорівнює календарному місяцю.

Заплатіть за землю вчасно!

Згідно з положеннями Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Оскільки 30 червня цього року – вихідний день, то сплатити податкове зобов’язання з плати за землю за травень слід не пізніше 27 червня 2013 року

Отримання податкової знижки батьками студента, який працював за цивільно-правовим договором

Відповідно до положень Податкового кодексу фізична особа має право включити до податкової знижки суму коштів, сплачених на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти як самою особою, так і членами її сім’ї такого першого ступеня споріднення, які не одержують заробітної плати.

Застосувати податкову знижку можна лише до доходу, отриманого у вигляді заробітної плати, до якої належать основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Ці відносини регулюються трудовим законодавством, зокрема Кодексом законів про працю. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу, на підставі якого у трудовій книжці цього працівника робиться позначка про прийняття його на роботу на відповідну посаду.

Цивільно-правові відносини регулюються Цивільним кодексом України та оформлюються цивільно-правовими договорами, і відповідно, за такими договорами виплачується не заробітна плата, а дохід.

Тому, якщо студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру, які не є трудовими договорами, то члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право на податкову знижку щодо сум, сплачених за навчання такого студента.

ДПС України інформує

2013-06-17T10:51:00.001+03:00

Органи місцевого самоврядування приймають нові рішення

Кременецька ОДПІ нагадує, що відповідно до ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов»язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків і зборів.

До уваги фізичних осіб – власників об»єктів житлової нерухомості

Кременецька об»єднана державна податкова інспекція нагадує, що з 1 січня 2013 року набрала чинність стаття 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої введено в дію новий місцевий податок – на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками вказаного податку є, зокрема, фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об»єктів житлової нерухомості,

Не сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

1.Фізичні особи, які мають у власності лише одну квартиру, житлова площа якої не перевищує 120 кв.м.

2.Фізичні особи, які мають у власності лише один житловий будинок, житлова площа якого не перевищує 250 кв.м.

3.Фізичні особи, які мають у власності одну квартиру, житлова площа якої не перевищує 120 кв.м та один садовий (дачний)будинок

4.Фізичні особи, які мають у власності один житловий будинок, житлова площа якого не перевищує 250 кв.м та один садовий (дачний) будинок.

5.Багатодітні сім»ї та прийомні сім»ї, у яких виховується троє та більше дітей, які мають у власності лише одну квартиру, незалежно від її площі.

6.Багатодітні сім»ї та прийомні сім»ї, у яких виховується троє та більше дітей, які мають у власності лише один будинок, незалежно від його площі.

7.Фізичні особи, які мають частку однієї квартири, яка перебуває у спільній частковій власності кількох осіб (або у спільній сумісній власності кількох осіб і поділена між ними в натурі), якщо така частка не перевищує 120 кв.м.

8.Фізичні особи, які мають частку одного житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності кількох осіб (або у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі), якщо така частка не перевищує 250 кв.м.

9.Фізичні особи, які мають у власності житловий будинок або квартиру, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов»язкового) відселення, незалежно від кількості об»єктів житлової нерухомості та їх площі.

Оновлення касової техніки

Виробники касової техніки долучилися до процесу оновлення парку касової техніки і на сьогодні в Державному реєстрі РРО налічується 27 моделей РРО, які відповідають вимогам чинного законодавства щодо передачі контрольно-звітної інформації в електронному вигляді.

Зверніть увагу! 17.05.2013р. відбулося засідання Технічної комісії (протокол №21) щодо включення до Державного реєстру РРО понад 20 моделей касової техніки, які відповідають сучасним вимогам.

Шановні платники! Не зволікайте, звертайтеся до виробників зазначених РРО або центрів сервісного обслуговування з питань підключення зовнішніх модемів та доопрацювання внутрішнього програмного забезпечення РРО!!!

Кременецька ОДПІ попереджає, що відповідальність за неподання звітності про використання РРО в електронному вигляді наступає з 1 липня 2013 року.

Електронна звітність – швидко, зручно та сучасно

Одне з основних завдань Міндоходів України – це створення сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання. Важливим кроком на шляху до цього є впровадження електронного документообігу. Подання податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді має чимало переваг перед паперовою системою, зокрема:

- зменшення паперового документообігу;

- спрощення процедури подання звітності до податкових органів;

- гарантія автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних та граматичних помилок;

- можливість оперативного оновлення форматів надання документів в електронному вигляді по телекомунікаційних каналах зв'язку (у разі зміни форм податкових декларацій, інших документів, які є підставою для нарахування і сплати податків, або при введенні нових форм декларацій платник податків автоматично отримує можливість оновлення версій форматів);

- підтвердження доставки звітності (податковий орган висилає квитанцію про отримання податкової декларації каналами телекомунікаційного зв'язку);

- конфіденційність інформації.

Наголошуємо, що звітність, надіслана до Міндоходів електронною поштою, не потребує дублювання на паперових носіях, а також їх зберігання.

Однією з головних умов створення легітимного документообігу між суб'єктами господарювання та територіальними органами Міндоходів є застосування електронного цифрового підпису, підтвердженого посиленим сертифікатом. Одержати такий сертифікат можна в акредитованому центрі сертифікації ключів електронного цифрового підпису. На Тернопільщині є два відділи реєстрації користувачів електронного цифрового підпису. Перший знаходиться у місті Тернополі, на вул. Білецькій, 1, ліве крило, ЦОПП, 1-ий поверх, кабінет 122. Тел. для довідок 23-53-61. Другий у місті Чортків за адресою: вул. Шевченка, 23, 1-ий поверх, кабінет 10. Тел. для довідок (03552) 2-15-60.

Після того як підприємство чи окремий підприємець одержить сертифікати, йому необхідно отримати спеціальне програмне забезпечення для відправлення звітності. На своєму офіційному веб-порталі Міністерство розмістило безкоштовне програмне забезпечення для передачі звітності в електронному вигляді, де його й можна скачати. Після цього потрібно укласти договір з податковою інспекцією за місцем реєстрації. Для заощадження часу платників податків Міндоходів запровадило сервіс для дистанційного укладання договорів щодо подання звітності електронною поштою.

Варто зазначити, що електронна звітність – це не тільки зручний та швидкий спосіб подання податкової звітності, а ще й престиж підприємства, яке, працюючи з використанням сучасних інформаційних технологій, демонструє громадськості свою позицію сумлінного платника податків.

Відтак, з кожним місяцем зростає кількість платників податків, що надсилають податкову звітність і реєстри податкових накладних в електронному вигляді. Платники податків, які в даний час користуються цією програмою, оцінили її переваги та не бажають повертатися на паперовий документообіг. У Тернопільській області засобами телекомунікаційного зв'язку податкову звітність з ПДВ подають 99 відсотків платників податків - юридичних осіб та 98 відсотків платників податків - фізичних осіб. Таким чином вони заощаджують свій час, який можна витрачати на розвиток бізнесу.

ДПС України інформує

2013-06-11T18:49:00.002+03:00

Платники Кременеччини за п»ять місяців 2013 року сплатили до бюджету 34,3 млн.грн.

За п»ять місяців поточного року платники Кременеччини сплатили до Зведеного бюджету 34,3 млн.грн. або на 5,5 млн.грн. більше порівняно з минулим роком. Як зазначив начальник Кременецької ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Тернопільській області Ярослав Геннадійович Міщук збільшення надходжень забезпечено і в розрізі бюджетів.

Так, до місцевого бюджету надійшло 25,9 млн.грн. або на 4,0 млн.грн. більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Прогнозне завдання виконано на 113,78%, тобто додатково в місцевий бюджет надійшло 3,1 млн.грн.

До державного бюджету надійшло 8,4 млн.грн. або на 1,4 млн.грн. більше за відповідний період минулого року.

Територіальні органи Міндоходів Тернопільщини мають свою веб-сторінку

Днями офіційний портал Міністерства доходів і зборів України об’єднав в собі 28 веб-сторінок територіальних органів відомства. Тож відтепер вся інформація про роботу Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та Тернопільської митниці Міндоходів оприлюднюватиметься на Інтернет-майданчику, розміщеному за адресою tr.minrd.gov.ua. Сайти Державної податкової та митної служб Тернопільської області більше не оновлюватимуться.

Новий сайт має розділи «Міндоходів у регіоні», «Діяльність», «Податки, збори, платежі». Відвідувачі зможуть завантажити електронні форми всіх документів та отримати рекомендації фахівців щодо оформлення звітності у розділі «Електронні форми документів».

Нагадаємо, що на порталі для зручності користувачів законодавство та нормативна документація представлені за категоріями платників – "Фізичним особам", "Юридичним особам", "Самозайнятим особам", "Великим платникам". Крім того, додано календар, що інформує про дату подання звітності та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Корисну інформація громадянам та суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, що перетинають кордон України, містить банер „Митне оформлення”.

Для якісного обслуговування платників функціонують чимало електронних сервісів: "Реєстр платників ПДВ", "Митна статистика", "Дізнайся більше про свого бізнес партнера", "Електронна митниця", "Акредитований центр сертифікації ключів", "Пульс", "Анульовані свідоцтва платників ПДВ", "Адреси масової реєстрації", "Електронна звітність", "Перевірка свідоцтва платника єдиного податку", "База знань", "Декларування он-лайн".

Портал містить також повну інформацію про становлення та діяльність Міністерства доходів і зборів України, структуру та напрями його роботи, відомості про керівництво.

Запрошуємо у Тернопіль на семінар

Міністерство доходів і зборів України спільно з Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація платників податків України» 14 червня 2013 року у Тернополі організовують проведення семінару для платників податків Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської та Хмельницької областей на тему «Вимоги чинного законодавства щодо справляння податків». У програмі – розгляд питань щодо адміністрування податку на прибуток, податку на додану вартість в умовах нової редакції Податкового та Митного кодексів України, розрахунків з фізичними особами. Будуть розглянуті актуальні питання щодо справляння плати за землю і фіксованого сільськогосподарського податку, а також роз’яснено основні положення та норми митного законодавства. Детальніше із програмою семінару можна ознайомитися на суб-сайті Територіальних органів Міндоходів у Тернопільській області в розділі «Анонси».

Для участі в семінарі просимо зареєструватися у Тернопільському регіональному відділенні Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» за тел. (0352) 55-00-27.

Головне управління Міндоходів у Тернопільській області

Запрошуємо платників на семінар до Одеси

Міністерство доходів і зборів України спільно з редакцією журналу «Вісник податкової служби України» 27 червня 2013 року у місті Одеса організовують проведення семінару на тему «Практика застосування норм Податкового кодексу України. Останні зміни». У програмі – розгляд питань щодо практичного застосування електронного цифрового підпису, новацій 2013 року з податку на прибуток, ПДВ та податку на доходи фізичних осіб, РРО з контрольною стрічкою в електронній формі. Детальніше із програмою семінару можна ознайомитися на суб-сайті Територіальних органів Міндоходів у Тернопільській області в розділі «Анонси».

Духовність

2013-06-03T23:10:00.000+03:00

Подвижник

(до 70-річчя загибелі митрополита Олексія Громадського)

Час невблаганний. Він знищує документальні свідчення, розгладжує рубці від ран, стирає пам’ять.

От і стосовно трагічної загибелі в травні 1943 року поблизу м. Кременець по дорозі на Рівне митрополита православної церкви в окупованій Західній Волині Олексія Громадського, навряд чи хтось знайде юридично бездоганні документи і свідчення про мотиви даного злочину.

Може тому, офіційні церковні діячі не порушують тему мученицької смерті за віру митрополита. Це виключно їх право - оцінювати життя і діяльність духовної особи і до нього необхідно ставитися з повагою. Проте, митрополит Олексій ще й просто людина і існує така річ, як журналістика, яка передбачає право на власну думку, власний аналіз тих чи інших подій і зрештою, право на їх оприлюднення.

Та, спочатку розглянемо, що ж відбулося у ті далекі окупаційні часи? Допомогти нам зможуть збережені публікації, дослідження істориків, а ще мемуарист ніколи не подасть себе читачу, невдахою, злочинцем чи «лопухом». Всі описують себе в позитиві, хіба що, в творах обмовляються про своє оточення «незлим-тихим…» Отут воно і є – поле для пошуку істини. Особливо, коли одну і ту ж подію описує декілька авторів. А, якщо долучити до цього вислів з «Римського права»: «Шукай кому вигідно», багато про що можна здогадатися і без документів з печатками.

Релігійна ситуація на окупованих німцями Радянських землях висвітлена чітко у російському документальному фільмі «Хрест проти свастики».

Митрополит Олексій Громадський один із багатьох, хто не залишив свою паству напризволяще і православну віру на Волинських землях, де совєти так і не спромоглися її знищити.

Аналогічну роботу у Ризі і Пскові проводив митрополит Сергій Воскресенський, у Мінську м-т. Пантелеймон. Всі розуміли, що православіє виживе тільки об’єднавшись і тільки при гнучкій позиції щодо окупантів.

Особиста позиція Гітлера до відродження релігійного життя на окупованих землях була нейтральна: «Не допомогти, але і не втручатися». Це на часі, а далі ситуація підкаже. Натомість уповноважений по справах гебіткомісаріатів на окупованих землях Гейдріх таки розгледів загрозу і дав пряму вказівку – ні в якому разі не допустити об’єднання православних церков під будь-яким патріархатом. Розенберг, Франк, Кох і інші гауляйтери пішли далі. Вони сприяли утворенню на своїх територіях альтернативних православних церков, аби розбити небажаний важкокерований моноліт віри. (До речі, сучасні претенденти на світове панування роблять те ж саме). В цій ситуації необхідно було послаблювати авторитет і можливості ключових фігур у православному середовищі, або ж позбутися їх зовсім.

Таку роботу могли здійснити тільки фахівці, а вони є в кожній спецслужбі світу. Гадаю не слід розжовувати, що в такому органі перш за все дієвим є агентурний апарат. Це не просто «Стукачі», як нам намагаються втлумачити. Це досвідчені, вишколені особи, здатні проникати у вороже середовище, контролювати його, впливати на процеси, організовувати провокації. Така азбука всіх без винятку спецслужб і відома ще з часів Єгипетських фараонів. Різниця тільки у завданнях, що ставлять цим службам, а ще у відмінностях деяких служб у використанні свого підсобного апарату, що на мові фахівців зветься «почеркан». До цього ми ще повернемося, а зараз варто ще звернути увагу на розклад сил опору окупантам на Західній Волині. На північних землях діє армія Бульби-Боровця, на півдні і в центрі набирають розмаху бандерівці, а зі східного напрямку вже суне Ковпак. Отже ті, хто ще не примкнув до місцевих партизан, завтра поповнять з’єднання Ковпака. Що залишається німцям. Безумовно, підтримати створення ще якогось формування аби до Ковпака ніхто не пішов. І тут на арені боротьби з’являються загони

УПА-Мельниківців. Мушу застерегти шановного читача відразу: ми зобов’зані схилити у великій пошані голову перед пам’яттю усіх рядових воїнів різних партизанських формувань за їх мужність, героїзм, відданість своїй Батьківщині. Однак ,до деяких їх керівників будуть виникати і виникають незручні запитання. Хоча б такі, найпростіші:

* Як за одну, фактично, ніч всі поліцаї, що більше року вірно служили німцям ,опинилися у партизанах і чому за це не було репресовано жодного родича поліцая?

* Чому після походу Ковпака через терени дій обох УПА (до речі, поповнення тут він так і не отримав) мельниківський загін без жодного опору здав зброю бандерівцям, а керівники спокійно розійшлися по домівках.

* За які заслуги, чи каяття, цим самим організаторам, німці повертають поліцейські однострої, знову озброюють і тепер гуртують в український легіон самооборони (УЛС), цей жоден (!) не покараний за «партизанку»?

Ці питання для роздумів, а от офіційно (в той час) і, нажаль, тепер вважається ,що події навколо м-та Олексія Громадського розгорталися наступним чином:

Владика розробив особистий план об’єднання православних церков на окупованих землях і мав необхідність доповісти його гауляйтеру Е.Коху. (Це тепер ми знаємо позицію останнього, а тоді?) Для поїздки в Луцьк машину митрополиту надав гебі ткомісар Кременця (звичайно німець). Приблизно за 20 км. від міста машина з владикою, нібито випадково, потрапляє на засідку мельниківців. З переляку, що вчинили щось страшне, група тікає, а випадково присутня тут же група бандерівців забирає документи і папери, які передають своєму керівництву.

Цікава деталь – вбивство сталося 7 травня 1943року і в цей же день в газеті «Кременецький вісник» (є в наявності як доказ у підприємця Герасимовича В. ) зразу ж з’явився некролог про смерть митрополита О.Громадського, в якому зазначено, що його вбили «совітські партизани»… (Оце оперативність!) А тепер час переглянути мемуари.

«Блакитний»-Данилюк, рядовий бойовик УПА-м, безпосередній учасник засідки, викладає у книзі «Повстанський щоденник» цю подію як випадок.

При цьому згадує, що ініціатива організації охоти за машинами виходила не від командування, а від когось з бойовиків (запам’ятайте це)

Давайте реконструюємо за сим свідченням саму подію. Машина в ті часи могла розвинути швидкість до 60 км/год. Прицільний постріл можна зробити з відстані не більше 15-20м. На передньому сидінні знаходиться митрополит, який зобов’язаний постійно носити білий клубок і чорну рясу. Як з такої відстані і при такій швидкості бойовики не розгледіли по кому стріляють?

Більше світла на подію проливає М.Скорупський у своїй книзі «Туди, де бій за волю». Ось такі вислови: «На акцію виділили 20 бійців…» Тобто не просто засідка, а «акція» і чи не для вірності стільки народу?..

На цій сторінці зовсім відверто: «…Хлопці вже мріяли як будуть ділити здобич. «Макух» жартома сказав, що заб’ємо якогось попа і повернімося додому…»Чи жартома, чи щось таки знав? Подивимося спогади самого «Макуха». Об’ємна книга з описами боротьби з радянськими диверсантами, перебуванням начальником поліції в Старому Олексинці, Вишнівці, в об’єднаному загоні з «СС-Галичиною» і т.д. Проте слова про участь у вбивстві м-та О.Громадського в творі немає. Чому він це замовчує? Чи не тому, що як начальник поліції добре знав агентурну роботу? Чи не пов’язує це його якось з німцями?

Ще одне свідчення того ж Скорупського на ст.93 «Того ж самого дня з тим самим наміром і в те саме місце був висланий відділ «Крука» під проводом «Беркута», тільки з малим запізненням…» Тобто, намір у загоні ОУН-Б був той самий! А далі ще цікавіше: «Офіційно подали, що Олексія вбила більшовицька банда, бо не хотіли офіційно розголошувати, що почав збройну боротьбу український нарід, незалежно від більшовиків…» От тобі раз! В бою під Лішнею вже положили купу німців, порвали

телефонний зв’язок з селами, строчили в ночі по Кременцю з кулемета і раптом далі «не хотіли показувати». Та ще й така оперативність, щоб за 35-40 км від міста терміново узгодити текст некролога!

Окреме запитання виникає стосовно документів Громадського. Скорупський пише, що вони були передані на Захід, а от інший учасник мельниківського руху Пісоцький в своїй книзі зазначає, що перебуваючи після війни за кордоном присвятив частину життя пошуку цих документів, але так їх і не знайшов. Чи не тому, що вони осіли в німецьких спецслужбах?

І от тут виникає необхідність повернутися до терміну «почерк спецслужби». Реалії такі: якщо служба вдало провела операцію, існує велика спокуса діяти таким же чином і далі. У військовій ситуації тим паче, бо немає часу на нові фантазії. Особливо відомо – німці були паталогічно схильні до шаблонів. Щоб зрозуміти, кому на це наголошується, варто переглянути вже згаданий фільм «Хрест проти свастики».

В Ризі митрополит Сергій Воскресенський також розробляє план воз’eднання православних церков на окупованих землях, так само морочить голову німцям і так само, як митрополит Олексій, набуває великого авторитету в населення. Дана позиція явно перечить документам Гейдріха і Розенберга. Все закінчується тим, що Сергія самі німці відряджають на своїй машині у Мінськ, по дорозі він потрапляє в засідку і гине. Оголошується що це справи рук червоних партизанів. Та тут історики докоп уються, що акція таки досконало спланована німцями, а вбили митрополита латинські націоналісти. Нічого Вам не нагадує такий разючий збіг обставин?

Якщо матеріалу для висновків недостатньо, згадаємо ще деякі акції німців. Ще в кабінетах КДБ було документально доведено, що герої-молодогвардійці, віддаючи життя за Батьківщину, так і не взнали, що є учасниками добре спланованої операції «Абверу» по запобіганню проникненню радянської розвідки у стратегічно важливий район (фільм «Пастка»).

Київське більшовицьке підпілля було нейтралізоване і знищене завдяки агентурі «Гестапо» в самому місті, однак підпілля не отримало нового притоку сил з-за міста, навколо Києва було створено і діяло одинадцять (задумайтесь над цифрою!) псевдо-партизанських загонів на чолі з поліцаями, та іншим охвістям, а рядові бійці гинули і не знали, хто і куди їх заводить. Ось чому повторююся щодо необхідності схилити голови перед їх пам’яттю…

Окрема думка і є окремою. Однак хочеться, щоб і історики, і церковні діячі таки звернули увагу на особистість митрополита Олексія Громадського. Це частина нашої історії. Визнають його мучеником за віру чи ні, а в людській пам’яті має залишитися це ім’я назавжди. І пам’ятаймо, що часом за простими, на перший погляд подіями, стоїть хтось ще, хто відстоює не Ваші, а сугубо свої інтереси, то ж добре подумайте ,перш ніж за кимось йти.

Олег Домбровський

P.S. Коли стаття вже була готова до друку, у розпорядження автора від Кременецького ГО «ІІсторико-пошукова спілка» надійшли матеріали очевидця подій, пов’язаних з загибеллю митрополита Олексія. Отже далі буде.

ДПС України інформує

2013-06-02T22:04:00.000+03:00

Придбали транспортний засіб – подайте розрахунок

Це слід зробити юридичним особам в десятиденний термін після першої реєстрації в Україні транспортного засобу. Розрахунок суми збору подається до Державної податкової служби за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем реєстрації транспортного засобу. Форма, за якою необхідно подавати звітність, затверджена наказом Мінфіну України від 21.12.2012 № 1405 «Про затвердження форми Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів».

До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив реєстрацію транспортного засобу.

Також слід зазначити, що від сплати збору за першу реєстрацію звільняються транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

До переліку включаються також легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 см3, придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам. У разі зміни власника транспортних засобів з вищезазначених організацій на будь-якого іншого, їх нові власники зобов’язані сплатити збір у порядку та на умовах, передбачених Розділом VII Податкового кодексу України.

У користувачів касової техніки залишився лише місяць, щоб перейти на електронну звітність

До першого липня цього року усі користувачі касової техніки повинні перейти на електронну звітність касових апаратів, в інакшому випадку до них будуть застосовані штрафні санкції у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Щоб уникнути цих неприємностей, варто заздалегідь подбати про виконання норм законодавства та звернутися до центрів сервісного обслуговування або виробників касової техніки для проведення відповідного доопрацювання моделей касових апаратів або придбання нової техніки.

На Тернопільщині до Системи зберігання і збору даних від реєстраторів розрахункових операцій поки що підключено лише 15 відсотків касової техніки. Ці касові апарати вже формують електронну стрічку та автоматично передають дані про готівкові операції на сервери податкової служби. Зважаючи на те, що всього в області зареєстровано понад 4 тисячі користувачів касової техніки, а часу залишилося не так багато, головне управління Міндоходів області рекомендує не зволікати з переходом на електронну стрічку касових апаратів.

Наголошуємо, що для подання звітності в електронному вигляді необхідно встановлювати лише ті модеми, використання яких передбачено виробником конкретної моделі реєстратора розрахункових операцій, та для яких ним розроблено відповідну версію внутрішнього програмного забезпечення, що занесена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Припиняємо підприємницьку діяльність правильно

Зняття з обліку фізичної особи-підприємця здійснюється на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідно до наказу Мінфіну України від 09.12.2011 р. №1588.

Після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису фізична особа-підприємець має подати до Державної податкової служби за основним місцем обліку:

- заяву за формою № 8-ОПП (за бажанням);

- оригінали документів, що видаються платнику податків (свідоцтва, патенти, інші документи тощо) і підлягають поверненню до Державної податкової служби, а також завірені цим органом копії зазначених документів, якщо такі видавалися та підлягають поверненню.

Якщо фізична особа здійснює незалежну професійну діяльність, то зняття її з обліку здійснюється після припинення такої незалежної діяльності у порядку, встановленому для фізичних осіб – підприємців. Для цього їй слід подати до Державної податкової служби за основним місцем обліку:

- заяву за формою № 8-ОПП;

- довідку за формою № 4-ОПП та інші документи, що видаються платнику податків і підлягають поверненню.

Вчасно повідомляйте Державну податкову службу про об’єкти оподаткування

Платники податків незалежно від обраної ними системи оподаткування мають повідомляти про всі об’єкти оподаткування пов’язані з його діяльністю. Так, протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття такого об’єкта необхідно повідомити про нього Державну податкову служєбу, за встановленою формою.

Форма звітності №20-ОПП «ПОВІДОМЛЕННЯ про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів».

Неподання у строки повідомлення про об’єкти оподаткування тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень на самозайнятих осіб та 510 гривень на юридичних осіб.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень на самозайнятих осіб та 1020 гривень на юридичних осіб.

Відповідальність за порушення встановленого порядку регламентована ст.117 Податкового кодексу.

Шановні працівники журналістики!

Щиро вітаю Вас з професійним святом!

Бажаю Вам професійних успіхів у досягненні своєї мети, мудрості і творчих сил, чудового святкового настрою.

Міцного здоров’я Вам, великого людського щастя, добробуту і процвітання Вашої справи. Нехай Ваша робота і надалі буде ясним променем, що осяває будні і свята нашого суспільства.

З повагою начальник Кременецької

МДПІ Я.Г.Міщук

Матеріали пресклубу

2013-05-30T16:56:00.001+03:00

Портрет українського землевласника і фермера на тлі соціології

Або чому третина власників паїв досі не бачила своєї землі?

Чимало експертів сходиться на думці, що затягування з проведенням земельної реформи породжує в суспільстві зростаючу недовіру до неї. Відтак, питання щодо можливостей купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення, а отже, і формування земельного ринку варто вирішувати якнайшвидше.

Слід зазначити, що зняття мораторію не зобов’язує українців продавати чи купувати землю. Воно лише знімає наявну зараз заборону це робити, а відтак, відкриває нові можливості. Світовий же досвід засвідчує, що за наявної продуманої аграрної політики ринок земель дозволяє значною мірою підвищити ефективність аграрного сектору.

Як українські аграрії ставляться до земельної реформи? Це питання стало предметом дослідження, яке наприкінці минулого року на замовлення Проекту USAID «АгроІнвест» провів Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України. Дослідження дозволило висвітлити чимало цікавих аспектів земельних відносин, що склалися в Україні. Але про це піде мова в подальших публікаціях, сьогодні ж ми просто подивимося: хто в Україні володіє земельним паєм і хто очолює фермерські господарства та сільгосппідприємства.

Результати дослідження нещодавно було презентовано на черговому засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань. У своїй промові керівник Проекту USAID «АгроІнвест» Ерік Блайх зазначив, що ця ґрунтовна робота виявилася наймасштабнішою з усіх, які будь-коли проводилися в Україні на земельну тему. «Ми сподіваємося, що результати цього дослідження будуть корисними, сприятимуть проведенню діалогу в аграрному секторі і розвитку земельних реформ», - наголосив Ерік Блайх.

Загалом дослідження охопило 13 областей. В їх переліку – Житомирська, Чернігівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Вінницька, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Одеська, Миколаївська області та АР Крим. Відтак, опитуванням були охоплені всі частини країни – її північ, південь, схід, захід і центр.

«Наше дослідження було зорієнтоване на те, щоб, насамперед, вивчити ставлення людей, які безпосередньо володіють або використовують землі сільськогосподарського призначення у своїй повсякденній діяльності. Таким чином, респондентами стали власники земельних паїв та керівники сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств», - сказав під час засідання Прес-клубу представник Центру соціологічних експертиз Інституту соціології НАН України Олександр Гончарук.

Він також повідомив, що в цілому було опитано 5164 респондентів. Серед них 3891 були власниками земельних паїв і 1273 – керівниками фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств.

«Проект цікавили малі виробники. Тобто, агрохолдинги не входили до сфери інтересів дослідження», - зауважив Олександр Гончарук.

У кожній області було опитано приблизно по 300 власників земельних паїв і приблизно по 100 керівників сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Олександр Гончарук підкреслив, що отримані результати є репрезентативними як для цілої країни, так і для регіонів та областей, де це дослідження проводилося.

Паралельно з опитуванням було проведено 7 фокус-груп в селах Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Одеської, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей. До участі в них запрошувалися голови сільських та селищних рад, місцеві депутати, фермери, керівники сільгосппідприємств тощо.

У результаті проведеної роботи було отримано своєрідний соціальний портрет учасників земельних відносин. Так, з’ясувалося, що переважно власниками земельних паїв є немолоді люди: 79% серед власників паїв старші за 50 років, а 43% - старші за 60 років. Середній вік власників паїв – 57 років. Хоча серед учасників опитування були і такі власники паїв, яким виповнилося 94 роки.

Порівняно з власниками паїв середній вік керівників малих та середніх сільськогосподарських підприємств на 8 років менший і становить близько 49 років. Серед голів фермерських господарств та керівників сільгосппідприємств понад 65% мають вік від 40 до 60 років.

Коментар Олександра Гончарука: «Я маю певне занепокоєння щодо малого відсотку молодих людей, які в аграрній галузі очолюють малі та середні підприємства. Річ у тому, що молоді люди, зазвичай, більш динамічні, швидше навчаються, переймають усе нове, прогресивне».

Організатори дослідження цікавилися освітнім рівнем респондентів. Зокрема, вони з’ясували, що власники паїв переважно мають середню освіту. Серед них середню спеціальну освіту мають 35,6%, повну середню – 32,5%, неповну середню – 16,7%. Лише кожен сьомий власник земельного паю закінчив вищий навчальний заклад.

Інша ситуація з керівниками сільгосппідприємств та фермерських господарств. Практично кожен третій з них має вищу галузеву освіту, ще 17,5% респондентів одержали дипломи у вузах, які не мають стосунку до агровиробництва.

Сільськогосподарське виробництво, зауважив Олександр Гончарук, має власну специфіку і тому потребує належної фахової підготовки. Добре, якщо люди, які прийшли на керівні посади в галузі, займаються самоосвітою, але є побоювання, що не кожен надає цьому належного значення.

Загальновідомо, що в Україні серед сільського населення переважають жінки. На них припадає 53%, тоді як на чоловіків – 47%. Разом із тим, ситуація серед власників земельних паїв дещо відрізняється. Так, згідно з результатами дослідження, 40% земельних паїв належить чоловікам, а 60% - жінкам. Це пов’язано з тим, що серед старших вікових груп, а ми вже бачили, що саме вони переважають серед власників паїв, жінок більше, ніж чоловіків.

Незважаючи на чисельну перевагу, сільські жінки мають у 4 рази менше шансів очолити підприємство, ніж чоловіки. «Добре це чи погано?» – запитав Олександр Гончарук і сам дав відповідь: «Звісно, що погано. Це якщо говорити про необхідність досягнення ґендерної рівності. Нинішня ситуація засвідчує, що сільські жінки в силу тих чи інших причин поки що не беруть повноцінної участі в бізнес-житті в аграрному секторі».

Важливий момент – у соціально-економічному житті села роль зайнятості в сільськогосподарському виробництві зменшується. Принаймні, це засвідчують результати дослідження. Згідно з ними, кількість зайнятих у сільському господарстві фактично дорівнює кількості зайнятих поза ним. «Тому орієнтуватися на те, що села будуть розвиватися одночасно з сільськогосподарським виробництвом, очевидно, не зовсім правильно», - пояснив Олександр Гончарук.

Скрутні «перспективи» села засвідчує той факт, що найчастіше власниками земельних паїв у сільській місцевості є пенсіонери – 50,3%. Ще 10% належать до розряду зареєстрованих безробітних. Цей показник є доволі високим. Олександр Гончарук впевнений, що проблему безробіття не під силу вирішити ні на рівні громади, ні навіть на районному рівні. Її треба піднімати на загальнодержавний рівень.

Загалом в Україні майже 7 млн. власників земельних паїв. Здебільшого у власності перебуває по одному паю. Це притаманне для 90% землевласників. В середньому 1 пай становить 3,62 га. Його мінімальний розмір серед опитаних респондентів – 0,13 га. Водночас зустрічалися й люди, які сконцентрували в своїй власності до 40 га. Серед учасників дослідження найменші паї зареєстровані в Івано-Франківській області, а найбільші – у Донецькій.

Між тим, за даними дослідження, на які послався заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда, третина респондентів ніколи не бачили своєї землі, а менше половини (42%) ніколи на ній навіть не стояли.

«Як на мене, це досить вагомі цифри, - сказав Олександр Каліберда, - варто замислитися над тим, що контакт власника зі своєю землею досі залишається незначним. А це засвідчує, що він не завжди дбає про цю землю та її майбутнє».

Про те, що це і справді так, говорять дані дослідження: 8,6% земель сільськогосподарського призначення не обробляються. На переконання Олександра Каліберди, це надто високий рівень.

Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець зазначив, що результати презентованого дослідження мають велику вагу. Вони не просто аналізують ситуацію, що склалася, але й створюють передумови для прогнозів щодо майбутнього розвитку національного АПК, можливого вирішення тих проблем, які вже сьогодні набувають актуальності.

За словами Романа Корінця, результати дослідження засвідчують, що земельна реформа в Україні, як і раніше, здійснюється у відриві від аграрної реформи. Тож сподівання на те, що прийдуть ефективні власники і піднімуть сільськогосподарське виробництво, поки що не справджуються. «Я не перестаю наголошувати – земельну реформу, на жаль, робили землеміри, а не економісти. І це надалі залишається проблемою».

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

Національний прес-клуб

2013-05-30T00:26:00.000+03:00

Органічний вектор в сільському господарстві України посилюється

Досі не втратила актуальності фраза «жити – добре, а добре жити – ще ліпше». Органічне землеробство розраховане на тих, хто хоче жити добре.

Навіть прибічники інтенсивних технологій, які сьогодні переважно застосовуються в сільському господарстві і передбачають активне використання мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів та іншої хімії, змушені визнати, що органічне землеробство забезпечує якісне життя. Воно не лише гарантує наявність продуктів харчування, але й, що особливо важливо, зберігає здоров’я тим, хто їх споживає. А оскільки їжа потрібна кожному, то мова в даному випадку йде про здоров’я всієї нації, а не окремих її представників.

Інший козир, який зміцнює й без того сильні позиції прихильників органічного землеробства, - воно не шкодить оточуючому середовищу та ґрунту. Для сільського господарства це особливий підхід, оскільки земля залишається його основним ресурсом. Тому вкрай важливо зберегти родючість українських чорноземів, які забезпечують нам продовольчу безпеку та посилюють наші лідерські позиції на світових аграрних ринках.

Та парадокс у тому, що навіть за такого беззастережного визнання переваг органічного землеробства воно й досі поступається інтенсивному. І, як відзначали учасники круглого столу «Органічне агровиробництво в Україні: досвід та перспективи», який 23 травня відбувся в рамках Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2013» та виставки «Органік-2013», поступається дуже суттєво.

Для порівняння: у нашій країні за різними джерелами обробляється близько 42 млн. га сільгоспугідь. Та лише трохи більше 270 тис. га, за даними голови Правління Федерації органічного руху України Євгена Милованова, сьогодні обробляють органіки.

Другий показник: у вітчизняному агросекторі задіяно близько 35 тис. суб’єктів господарювання і досі лише 164 з них, за станом на 2012 рік, були сертифіковані як органічні. А це замало, визнавали учасники круглого столу.

Причина такої малої чисельності лав органіків полягає не в інерції мислення, яка часто підводить наших господарників. Мовляв, звикли покладатися на хімію і тому продовжуємо активно використовувати її можливості. Проблема в іншому – при всіх перевагах органічне землеробство за врожайністю часто поступається інтенсивному. А де вища врожайність, там більше й прибутку.

Експерти також визнають – доволі часто продукція органічного землеробства коштує дорожче від тієї, що виробляється по-старому. І хоча вона ліпша за якістю, та не завжди буває доступною за ціною для масового покупця. А це дуже важливо для України, де купівельний попит відповідає низькому життєвому рівню населення.

Звідси висновок – органічне землеробство в економічному змаганні за багатьма позиціями досі програє нині домінуючому – інтенсивному. Ось чому більшість сільгоспвиробників надають перевагу «переможцю», який забезпечує їм конкурентоспроможність, прибутковість, дає можливість далі розвиватися.

Втім, така ситуація характерна не лише для України. Вона притаманна навіть тим цивілізованим країнам, де здоров’ю громадян приділяють чільну увагу. Згідно з даними, які під час круглого столу оприлюднив заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Василь Кравчук, у Європі під органічну продукцію відведено близько 5 млн. га, а в світі – понад 37 млн. га.

Інша справа – динаміка розвитку органічного землеробства. Вона засвідчує, що цей напрямок у сільському господарстві не лише не втрачає привабливості, а навпаки, щороку знаходить все більше прибічників. Згідно з даними Федерації органічного руху України, 2002 року в нашій країні нараховувалося лише 31 сертифіковане органічне господарство, 2005-го – 72, 2010-го – 121. Якщо нинішні темпи приросту збережуться, то в 2015 році ми матимемо не менше 200 сертифікованих органічних господарств.

Доволі стрімко, як стверджують у тій самій Федерації органічного руху України, зростає й динаміка обсягів споживання у нашій країні органічної продукції. 2008 року вони складали лише 0,6 млн. євро, 2009-го – 1,2 млн., 2010-го – 2,4 млн., 2011-го – 5,1 млн., а 2012 року – 7,9 млн. євро.

При цьому значна частина виробленої в Україні органічної продукції експортується. Переважно вона потрапляє на прилавки супермаркетів країн об’єднаної Європи. Тож нема нічого дивного в тому, що вітчизняна органічна продукція у більшості випадків сертифікується за стандартами Євросоюзу. Як кажуть, хто платить, той і замовляє стандарти.

Перелік органічних продуктів постійно зростає. Сьогодні відповідним чином маркуються багато видів молочної та м’ясної продукції, круп, хлібобулочних виробів. Безперервно поповнюється список овочів, фруктів та соків, які також потрапляють до числа сертифікованих органічних.

Головне – знайти цю нешкідливу для споживання продукцію. В багатьох випадках це не вимагатиме докладання особливих зусиль. У Федерації органічного руху України розповідають, що деякі вітчизняні супермаркети почали виставляти органічну продукцію на чільне місце. І тим самим створюють додаткові умови для її успішної реалізації.

Євген Милованов висловив сподівання, що народні депутати могли б посприяти органічному рухові, ухваливши, з необхідними доопрацюваннями, закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини».

У цього закону непроста історія. Насправді народні депутати його ухвалили ще 18 вересня минулого року, але Президент України повернув на доопрацювання. Тому виробництво органічної продукції досі не має достатнього підкріплення на законодавчому рівні. А це значно послаблює його позиції, не сприяє його подальшому зростанню.

Василь Кравчук пообіцяв – незабаром закон в доопрацьованому вигляді буде схвалений. От тільки не сказав, коли саме.

Є всі підстави вважати, що робота над «органічним» законом триватиме доволі довго. Скоріш за все, він доповниться новими пропозиціями.

Що це так, підтвердили учасники круглого столу. Зокрема, вони запропонували записати в законі положення про те, що держава фінансово сприятиме виробникам органічної продукції.

Учасник круглого столу, представник Кіровоградської області Руслан Монич нагадав, що в Європі виробники органічної продукції з розрахунку на один гектар отримують дотації в розмірі від 600 до 800 євро. Прихильники інтенсивних технологій можуть розраховувати на значно скромнішу допомогу – до 400 євро за кожен оброблюваний ними гектар.

Поки ж прибічникам органічного руху в Україні про таку дієву допомогу з боку держави доводиться лише мріяти. Та її відсутність не заважає їм вирішувати наявні проблеми, рухатися вперед. Це визнав керівник Проекту USAID «АгроІнвест» Ерік Блайх. Зокрема, він сказав: «Ми пишаємося цим поступом, але слід пам’ятати, що вам належить ще багато чого зробити. Наш Проект всіляко підтримує органічний рух в Україні. Ми й надалі активно співпрацюватимемо з організаціями, які сприяють посиленню органічного вектору в сільському господарстві України».

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

оголошення

2013-05-28T16:12:00.001+03:00

Здам в оренду діючий магазин площею 70м² у Кременці по вулиці Шевченка.

Контактний телефон: 097 29 59 809, 063 47 80 470

Терміново продам 3-кімнатну квартиру або обміняю на 1 кімнатну з доплатою у м.Кременець Тернопільської обл. Мікрорайон 3, буд.4 Квартира у цегляному будинку (5 поверх). Тел. 096 74 87 469

2013-05-28T16:10:00.005+03:00

Оренда сільськогосподарської землі – чи можливий баланс інтересів?

В Україні мораторій на купівлю-продаж сільськогосподарських земель діє вже тривалий час. Після розпаювання земель колишніх колгоспів та радгоспів значна частина земельних ділянок (паїв) була передана у власність тим, хто працював на ній за радянських часів. Як показало масштабне дослідження, проведене наприкінці 2012 року Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України на замовлення Проекту USAID «АгроІнвест», нині майже 80% цих людей перетнули 50-річний рубіж, а 43% мають вік понад 60 років. За таких умов значна їх частина не в змозі самостійно вести на своїх земельних ділянках сільськогосподарське виробництво.
Натомість з боку сільськогосподарських підприємств та фермерської спільноти існує значний попит на землю. Очевидним виходом з цього становища в умовах мораторію стало значне поширення оренди сільськогосподарських угідь. Саме оренда дозволяє сільгоспвиробникам зібрати масив землі, на якому можна вести прибутковий сільськогосподарський бізнес та забезпечувати продовольчу безпеку українців.
Як же складаються орендні відносини в Україні? Чи знаходять орендарі спільну мову з орендодавцям? Які існують проблеми в цій сфері? Відповіді на ці та інші питання дало згадане вище опитування. Його результати сьогодні коментує фахівець з аграрної політики Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр МУЛЯР.

- Наскільки поширені орендні відносини в Україні? Чи не є наша країна унікальною в цьому плані?
- Сьогодні оренда земельних ділянок (паїв) є головним джерелом отримання землі для сільгоспвиробників. За результатами опитування власників, 80% земельних паїв здані в оренду, 12% земельних ділянок вони обробляють самостійно і близько 9% паїв не обробляється.
Орендні платежі є істотним джерелом доходу для землевласників. За даними обстеження, в середньому орендна плата складає 20% річного доходу власника паю та 10% доходу домогосподарства у сільській місцевості.
Наведені дані підтверджують важливість ринку оренди землі як для власників паїв, так і для сільськогосподарських виробників. Більше того, як свідчить світовий досвід, оренда землі залишатиметься досить вагомою і після запровадження ринку купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Так, у Великобританії близько 40% сільськогосподарських земель орендуються, у Швеції – 43%, у США - 50%, а в Німеччині – майже 70%.

- А чи задоволені рівнем орендної плати власники паїв?
- За результатами нашого обстеження, 65% власників паїв вважають, що орендна плата є низькою або дуже низькою. При цьому власники паїв добре усвідомлюють свою слабку позицію при веденні переговорів з виробниками щодо умов оренди їхньої землі. По суті, окремому власнику паю із власною земельною ділянкою посередині великого земельного масиву дуже складно впливати під час переговорів із орендарем на рівень орендної плати, обумовлювати шляхи підтримки родючості ґрунтів, відстежувати спосіб використання землі тощо.
Економічна цінність окремої земельної ділянки власника паю є порівняно низькою. Значно більшу цінність має цілісне поле, що складається з низки окремих ділянок (паїв), яке виступає привабливою виробничою одиницею для сільгоспвиробників. Однак окремі власники паїв не отримують ніяких вигод від цінності цілого поля через відсутність організованих дій. Ось чому при укладанні договорів оренди люди здебільшого погоджуються на умови, які пропонуються орендарями. Лише конкуренція серед орендарів нині надає певної динамічності ринку оренди землі.
Власники паїв не мають важелів впливу на формування умов оренди. Вони не вбачають реальної можливості впливати на стан та умови оренди. Через це власники паїв не надто цікавляться питаннями цінності власної землі. За результатами обстеження, лише 10% опитаних власників паїв знають нормативну грошову оцінку своєї земельної ділянки, величина якої нині має безпосередній вплив на рівень орендної плати. До того ж тільки один з п’яти землевласників знає про рекомендований у державі рівень орендної плати, який визначається у відсотках до нормативної грошової вартості земельної ділянки.
Важливим фактором є також похилий вік власників паїв. Згідно з опитуванням власників паїв, близько половини з них досягли пенсійного віку. Також, як засвідчили обстеження, кожен четвертий власник паю проживає поза межами населеного пункту, де розташована його земельна ділянка. Більшість з таких власників отримали свою ділянку у спадок. Крім того, цікаво, що близько третини власників паїв ніколи не бачили своєї земельної ділянки, а понад 40% ніколи не стояли на своїй землі. Такі відповіді надали ті власники паїв, які проживають у сільській місцевості. Цілком очевидно, що ці відсотки будуть іще вищими, якщо опитати тих землевласників, які мешкають у містах (а це – 25% власників паїв).
Таким чином, через особливості приватизації земельних ділянок, певну емоційну відстороненість, а також територіальну віддаленість значної частки власників паїв від своєї власності склалася ситуація, коли землевласники не впливають на долю своєї власності, і це не може не позначитися на стані орендних відносин в Україні. Отже, існує ряд серйозних факторів, які зумовлюють перманентно слабку позицію окремого власника паю у стосунках з орендарем.
Усвідомлюючи слабкість людей в орендних відносинах, держава намагається встановити певний баланс інтересів шляхом запровадження мінімального рівня орендної плати та встановлення типового договору оренди. Однак тут завжди існуватимуть ризики, пов’язані з запізненням важливих кроків або негативними наслідками викривлення ринку через адміністративні заходи. Тож необхідно сприяти кращому залученню людей до формування орендних відносин, адже мова йде про їхню приватну власність.

- А чи задоволені ситуацією з орендою землі сільськогосподарські виробники?
- Фермерам та керівникам сільськогосподарських підприємств було запропоновано оцінити їхні витрати часу і зусиль на ведення переговорів із землевласниками стосовно оренди землі. Серед виробників від 25% до 60% (залежно від розміру господарства) відповіли, що витрачають значну кількість часу та зусиль на ведення переговорів із землевласниками щодо оренди землі. Значні проблеми пов’язані також з оформленням договору оренди на кожну окрему ділянку.
Окремим серйозним питанням для виробників є збереження цілісності окремого поля як виробничої одиниці. Так звана «шаховість» поля, тобто наявність на одному полі великої кількості земельних ділянок, які належать різним власникам, та необхідність домовлятися з кожним з них окремо, додає значних ризиків для виробників. Ці ризики можуть зрости при запровадженні купівлі-продажу сільськогосподарських земель. Звичайно, від цього страждає інвестиційна привабливість сільського господарства.

- Які вбачаються кроки для вдосконалення орендних відносин?
- За різними оцінками, за умови забезпечення державою сприятливого бізнесового середовища, збільшення інвестицій у сільське господарство протягом наступних 10-20 років вартість землі може зрости у 20-40 разів. Тут важливу роль відіграють такі чинники, як зростаючий світовий попит на продукцію сільського господарства, близькість України до ряду ринків сільськогосподарської продукції та рівень цін на землю у сусідніх країнах ЄС. Добре організований ринок оренди землі, безперечно, сприятиме зростанню доходів як сільськогосподарських виробників, так і землевласників-орендодавців.
Встановленню балансу інтересів між землевласниками та орендарями в орендних відносинах, збереженню родючості ґрунтів, консолідації використання землі та кращому залученню інвестицій у сільське господарство могли б посприяти кроки, спрямовані на підвищення організованості дрібних землевласників.
Організованість дій власників земельних ділянок (паїв) допоможе їм захистити свою власність та збільшити власні доходи. Попередньо погоджені єдині умови договору оренди на окремі земельні масиви, що складаються із земельних ділянок, консолідована позиція землевласників при веденні переговорів із орендарями, безперечно, сприятимуть значно кращому врахуванню інтересів дрібних землевласників, забезпеченню цілісності використання землі та зростанню вартості земельної власності людей.
З іншого боку, як уже зазначалося, це сприятиме також зниженню витрат часу та зусиль орендаторів на переговори з землевласниками, знизить невизначеність в орендних відносинах, сприятиме плануванню бізнесу, підтриманню сівозмін, що матиме позитивний вплив на родючість ґрунтів, а також на підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Михайло ВЕРНИГОРА,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

Свавілля

2013-05-28T15:59:00.000+03:00

Хто блокує діяльність Лідихівської ради? Або як боротьба за печатку і крісло позначилась на громаді…

…Уявіть собі ситуацію: до секретаря сільської ради підходить керівник апарату Кременецької районної ради і каже: «… Віддайте печатку, ви вже не секретар».

Та дивиться незрозумілим поглядом та із здивуванням запитує: «Як це, мене ж сесія затверджувала за поданням голови».

«Сесія вас уже зняла і призначила іншого», - почула у відповідь приголомшена секретар сільської ради…

Уявити таке важко, це як у анекдоті, а в реальному житті таке трапилось… У Лідихові, на Кременеччині, де голова місцевої сільської ради Микола Горбаль та секретар цієї ж ради Людмила Степанюк не приглянулись місцевій районній владі. Відтак, після виборів до місцевого органу самоврядування, не було спокою ні новобраному голові, ані секретареві сільської ради…

Ще у липні минулого року постановою слідчого прокуратури Збаразького району сільського голову Лідихова відсторонено від посади. Щоправда, сесія сільської ради з цього приводу не прийняла ніякого рішення. Поки сільський голова відстоює свої права у судах, його обов’язки виконує секретар сільської ради Людмила Степанюк. Та й вона потрапила у немилість місцевих чиновників. І, як часто це буває, накликали вони фінансову перевірку, яка будь-що повинна була «накопати» якихось причин для звільнення непокірного секретаря. Фінінспектор, як і годиться, виконав свою місію, звинувативши Людмилу Степанюк у незаконному отриманні премії. Це й стало основною причиною її відсторонення від службових обов’язків. Проте вона, сама юрист за освітою, через суд довела свою невинуватість у інкримінованому їй правопорушенні щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди.

У березні вже нинішнього року апеляційний суд Тернопільської області довів її непричетність до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-2 КУ п АП.

Але й досі сільській раді не вдається оговтатися від втручання районних босів. І від цього вже страждають мешканці - прості виборці, які проживають на території Лідихівської сільської ради. Селяни, котрі мають право на отримання соціальних виплат, не можуть здати необхідних довідок до органу соціального захисту. А це вже пряме ущемлення прав громадян, гарантованих державою… Виникають і земельні проблеми, оскільки землевпорядник Р.О.Ладюк фактично викрав із приміщення сільської ради усю існуючу земельну документацію.

Щоправда, цим фактом міліція зацікавилась лише після втручання прокуратури…

Загалом прикладів, які свідчать про те, що сільську раду в Лідихові лихоманить, можна наводити ще і ще… Одним із них є так звана шістнадцята сесія, яка була проведена у супереч Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Саме на цій сесії було прийнято рішення «Про дострокове припинення обов’язків секретаря сільської ради». З цього приводу на адресу Лідиховської сільської ради надійшло подання прокурора Кременецького району з вимогою вжити заходів щодо недопущення у майбутньому скликання та проведення сесії з порушенням процедури, визначеної діючим законодавством.

«Війна» за печатку

Як не дивно, а саме рішення незаконно проведеної сесії приїхала відстоювати керуюча справами Кременецької районної ради Євгенія Новицька.

Про цю подію секретар Лідихівської сільської ради і досі згадує з обуренням і прикрістю:

- Так 4 жовтня 2012р. керуюча справами виконавчого апарату районної ради Новицька Є.Д. разом із працівниками РДА та райради приїхала у Лідихівську сільську раду, очевидно, з метою надання методичної допомоги (правда, результатом цієї допомоги стала заблокована робота сільської ради протягом цілого робочого дня). Проте, як виявилося, її поведінка і мета візиту були далекими від надання методичної допомоги, а мали зовсім інший характер. Вона повідомила мене, що я вже не секретар сільської ради і почала вимагати віддати печатку, ключі від сільради, документи. З її слів стало відомо, що 28.09.2012р. відбулася сесія сільської ради, на якій вже обраний новий секретар. Як посадовець органу місцевого самоврядування, пані Новицька точно знає, що є відповідна процедура обрання секретаря відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, при проведенні цього зібрання групою депутатів було знехтувано усіма необхідними вимогами ст. 46 даного закону. Але у своєму бажанні усунути чимось незручного секретаря п. Новицька не гребувала нічим, як за класиком – мета виправдовує засоби. Вона кричала, погрожувала мені тюрмою, вимагала передати громадянину Бернацькому печатку, ключі від сільради, документацію. Це чули односельці, згодом 6 із них написали заяву про почуте і побачене прокурору Тернопільської області. Кожен із них відзначив аморальну поведінку п.Новицької. Адже її не зупинило навіть те, що поруч зі мною була моя 5-річна дитина, яка дуже злякалася крику.

Це підтверджують і свідки, котрі були присутні під час того інциденту. «Війна» за печатку триває і досі. Нещодавно хтось подав оголошення у газету інформаційного центру «Діалог» про те, що печатка Лідихівської сільської ради є недійсною. Отакої! Дуже вже отой хтось хоче заволодіти печаткою. І не інакше як з благословення районних владців. Зрозуміло, голова райради Андрій Гуславський не може не знати про ситуацію, що склалася у цій сільській раді, інакше б п. Новицька не приїздила б сюди без відома свого патрона. Та, схоже, дії А. Гуславського та його підлеглих не стабілізують ситуацію, а ще більше її загострюють. У результаті такого керівництва страждають не лише працівники місцевого органу самоврядування, а й прості селяни, які обрали собі нового голову і депутатів, котрі проголосували за діючого нині секретаря сільської ради...

Віктор Хмілецький,

голова РО НСЖУ

Резонанс

2013-05-28T15:52:00.001+03:00

На захист стали народні депутати

Проблема подальшого функціонування Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрасгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і надалі не втрачає своєї гостроти. Через намір нинішнади провести чергову « реформу» , а конкретніше- зняти законодавчо існуючу заборону щодо приватизації, оренди, передачі в концесію газотранспортної системи України , дане державне підприємство перебуває перед реальною загрозою ліквідації. Але оскільки газотранспортна магістраль України – важливий стратегічний об’єкт, який забезпечує її енергетичну та політичну незалежність, а опозиційні сили заявили про вчинення рішучого спротиву намірам влади приватизувати «газову трубу», та й в середовищі «регіоналів» ставлення до її приватизації не одностайне, тому і було відкладено у Верховній Раді України розгляд сумнозвісного законопроекту Кабінету Міністрів, яким усуваються перепони на шляху приватизації газотранспортної системи.

Через це для колективу Кременецького ВПРГ ще зажевріла надія не бути ліквідованим. І станеться це у тому випадку, якщо законопроект № 2632 Кабінету Міністрів України, яким і пропонуються вивести із державної власності України стратегічний об’єкт самої державної безпеки, не буде прийнятий законодавчим органом держави.

Отож , поки основна « битва» за інтереси держави ще попереду, народні депутати від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» з Тернопільщини Деревляний В., Бойко В. та Апостол М. звернулися із депутатським запитом до Прем’єр-міністра України Азарова М. щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення подальшої діяльності Кременецького ВПРГ. Запит народних депутатів від «Батьківщини» був підтриманий Верховною Радою України 24.05.2013 р.:

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

Вих. № 07-к

від «24» травня 2013 року

Прем'єр-міністру України Азарову М.Я.

ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ

Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення подальшої діяльності Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

Шановний Миколо Яновичу!

В 1997 році у складі Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», як альтернатива структурам облгазу, було створено Кременецьке відділення з постачання та реалізації газу (надалі - Кременецьке ВПРГ, відділення), яке є спеціалізованим і на 100 відсотків державним підприємством, що діє на підставі усіх необхідних та дозвільних документів.

Згідно Положення про Кременецьке ВПРГ, затвердженого 29.12.2013р. директором філії УМГ «Львівтрансгаз» предметом діяльності відділення є транспортування, постачання та реалізація природного газу населенню, промисловим та комунально-побутовим споживачам, експлуатація розподільчих газових мереж і газового господарства у відповідності з Правилами безпеки систем газопостачання України.

Станом на сьогодні чисельність працюючих становить 92 особи. Відділення має кваліфікований навчений персонал, укомплектовано достатньою кількістю техніки, функціонують всі необхідні виробничі підрозділи, які забезпечують безаварійне і безперебійне газопостачання м. Кременець та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області, де отримують природній газ 12253 фізичних та 243 юридичні особи, втому числі 7012 осіб з числа пільгових категорій населення (станом на 01.03.2013р.).

Відділення експлуатує 740 км. розподільчих газопроводів, 57 ГРП, 16 станцій електрохімічного захисту.

Правовою підставою діяльності відділення були ліцензії з розподілу природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ (ліцензія АВ №527238), постачання природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (ліцензія АВ №527239), видані 15.06.2010р. Дочірній компанії «Укртрансгаз» із строком дії до 14.06.2015р.

У зв'язку із проведенням реформування в нафтогазовій галузі та створенням на базі ДК «Укртрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Національна комісія, що здійснює державне регулювання енергетики України (далі - НКРЕ) 07.02.2013р. анулювала вище вказані ліцензії.

Юридичною особою ПАТ «Укртрансгаз» були подані усі необхідні документи для оформлення ліцензій на провадження господарської діяльності з розподілу та постачання природного газу. Однак, постановою від 03 квітня 2013р. НКРЕ відмовила ПАТ «Укртрансгаз» у видачі даних ліцензій. Звертаємо Вашу увагу на те, що у відповіді на наше депутатське звернення, адресоване Міністру енергетики і вугільної промисловості, щодо подальшої діяльності Кременецького ВПРГ, яку ми отримали у лютому місяці цього року, було зазначено про те, що ПАТ «Укртрансгаз» здійснює підготовку документів для отримання необхідних ліцензій, в тому числі і на розподіл та постачання природного газу за регульованим тарифом, чим і займалося Кременецьке ВПРГ.

У той же час, 04 квітня 2013р. НКРЕ своєю постановою №396 затвердила для ПАТ «Тернопільгаз» територію ліцензованої діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, доповнивши її Кременцем та 38 населеними пунктами Кременецького району Тернопільської області, які входили до території господарської діяльності Кременецького ВПРГ.

Викликає здивування така швидка зміна ліцензіата, виходячи із установлених законом вимог до нього. Так, згідно п. 15 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду діяльності, затвердженого постановою КМУ від 04.07.2001р. №756 одним із наданих для отримання ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом повинен бути документ, який підтверджує наявність погодженої з газорозподільним (газотранспортним) підприємством абонентської бази споживачів, яка обов'язково повинна містити перелік споживачів, їх адреси, обсяг споживання, вузли комерційного обліку природного газу, їх тип і клас точності. Так як раніше функції газорозподільного, а надалі газотранспортного підприємства на території м.Кременець та Кременецького району Тернопільської області виконує ПАТ «Укртрансгаз» в особі Кременецького ВПРГ то логічно, що таке погодження мало отримуватися саме від нього. Натомість, НКРЕ уже видавши ліцензію з постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ «Тернопільгаз» (постанова НКРЕ від 04.04.2013р. №396) рекомендує в п. 2 Протоколу засідання комісії від 04.04.2013р. №26 ПАТ «Укртрансгаз» в особі Кременецького ВПРГ надати на користь ПАТ «Тернопільгаз» абонентську базу споживачів.

Разом з тим, ліцензії на розподіл природного газу на території Кременця і Кременецького району НКРЕ і до сьогодні не видала жодному суб'єкту господарювання, таким чином створивши ситуацію, коли газопостачання регіону сьогодні відбувається в позаправовому полі і в будь-який час може бути припинено, що становить серйозну небезпеку.

Окрім того, функції з постачання природного газу за регульованим тарифом уже новий ліцензіат ПАТ «Тернопільгаз» також не може виконувати в повній мірі з причин відсутності відповідних договорів із споживачами, яких лише з категорії населення станом на 01.03.2013р. було 12253.

Упереджені та незрозумілі дії НКРЕ породили ситуацію, коли газопостачання Кременецького району Тернопільської області на сьогоднішній день відбувається без жодної правової підстави, що окрім усього іншого тягне і ряд соціальних проблем.

Так, починаючи із березня 2013 року (а в селах Крутнів, Лопушне, Ридомиль та Розтоки Кременецького району з 01.01.2013р.) пільгові категорії громадян не можуть розраховувати на відшкодування пільг та субсидій, гарантованих державою. Невизначеність із ліцензіатом не дає правових підстав для отримання коштів за надані послуги з газопостачання. На сьогодні природний газ в м. Кременці та Кременецькому районі Тернопільської області постачається з невідомого ресурсу, що породжує проблеми з його обліком, починаючи із березня 2013року.

Окрім того, різка зміна газопостачального підприємства породжує ряд проблем із наявними договірними відносинами. Виникають питання: яким чином розірвати типові договори, затверджені постановою КМУ від 05.07.2006р. №938 на надання послуг з газопостачання до закінчення терміну їх дії якщо абонент-фізична особа не погодиться на розірвання даної угоди добровільно, а можливості одностороннього розірвання даним договором не передбачено; яким чином забезпечити виконання договорів, що були укладені із застосуванням процедури державних закупівель відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. №2289-VI де ПАТ «Укртрансгаз» в особі Кременецького ВГІРГ філії УМГ «Львівтрансгаз» виступає учасником, тобто надавачем послуг, які є предметом таких угод. Термін дії договорів до 31.12.2013р.

Ситуація що склалася є надзвичайно загрозливою.

Нам відомо, що ПАТ «Укртрансгаз» просило в НКРЕ видати на час реорганізації нафтогазового комплексу хоча б тимчасові ліцензії на розподіл та постачання природного газу за регульованим тарифом, що запобігло б виникненню такої ситуації.

Не можна погодитися із позицією Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка викладена у листі від 08.04.2013р. №04/06-1368, адресованому ПАТ «Укртрансгаз», щодо необхідності передачі розподільчих газопроводів, що є державною власністю і стоять на балансі Кременецького ВПРГ, на баланс приватної структури - ПАТ «Тернопільгаз».

Відсутність ліцензій в ПАТ «Укртрансгаз» може призвести до того, що наступними кроком може стати ліквідація Кременецького ВПРГ, що призведе до виникнення соціальної напруги в Кременецькому районі, втрати роботи 92 його працівниками, виникнення дефіциту місцевого бюджету, який в значній мірі поповнювався від надходжень з Кременецького ВПРГ філії УМГ «Львівтрансгаз». А тому, переконанні в необхідності подальшої роботи Кременецького ВПРГ та розширення території його діяльності на усі населені пункти Кременецького району Тернопільської області.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», вимагаємо, згідно чинного законодавства України, вжити невідкладних заходів щодо забезпечення подальшої діяльності Кременецького відділення з постачання та реалізації газу філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з розширенням території його діяльності на усі населені пункти Кременецького району Тернопільської області та з отриманням відповідних ліцензій для такої діяльності Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз».

Про результати розгляду запиту просимо повідомити у порядку і в строки, встановлені ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України».

Додатки на 4 арк.

В. Деревляний (посв. №106)

З повагою,

народні депутати України:

В. Бойко (посв. №388)

М. Апостол (посв. №389)

У визначені законодавством терміни депутатський запит має бути розглянутий і з розгляду прийняте рішення. Інформація про це буде донесена до читачів.

С. Федишена, помічник – консультант на громадських засадах народного депутата України Деревляного В. Т., посвідчення № 106/13.

ДПС України інформує

2013-05-27T15:46:00.000+03:00

Про ставки податку на нерухомість можна дізнатися за допомогою Інтернету

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачений Податковим кодексом України та діє з 1 січня 2013 року.

Його платниками є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають у власності житлову нерухомість. Така нерухомість оподатковується відповідно до ставок податку, встановлених сільською, селищною або міською радою. Для квартир, житлова площа яких складає 240 і менше квадратних метрів, та житлових будинків із житловою площею не більше 500 квадратних метрів ставка податку не перевищуватиме 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на перше січня звітного року (станом на 01.01.2013 р. – 1147 грн.). Якщо ж житлова площа перевищує згадані показники – ставка податку становитиме 2,7% від розміру вказаної мінімальної заробітної плати.

Інформація про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо кожного населеного пункту Тернопільської області розміщена на http://tr.sts.gov.ua/rishennya-mistsevih-rad-/mistsevi-podatki-ta-zbori/podatok-na-neruhome-mayno--vidminne-vi/.

Зверніть увагу, що при нарахуванні податку на нерухомість враховується зменшення, яке надається один раз на базовий податковий період, тобто рік, до одного об’єкта нерухомості за вибором, якщо їх декілька у власності: для квартир до 120 квадратних метрів, для жилих будинків до 250 квадратних метрів. Іншими словами, податок на нерухомість нараховується на житлову площу, яка перевищує, ці показники.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період (тобто рік) і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Про оподаткування прибутку від операцій з цінними паперами

Прийнятим Верховною Радою України 6 грудня 2012 року Законом України №5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» внесено зміни щодо оподаткування особливим податком операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

З 01.01.2013 року запроваджено окрему ставку 10% для оподаткування прибутку від операцій з цінними паперами.

Декларація з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деративами подається до Державної податкової служби щоквартально.

Термін зберігання первинних документів – не менше 1095 днів

Фізичні особи-спрощенці для реалізації своїх товарів повинні мати первинні документи, що підтверджують їх придбання. До таких документів відноситься: накладна на товар та виписка з банку, квитанції про оплату, чек або інший документ, що підтверджує оплату товарів, робіт, послуг. На основі таких документів заповнюються Книги обліку доходів та витрат та складається податкова звітність.

При цьому, первинні документи повинні зберігатися не менше трьох років з дня подання підприємцем податкової декларації платника єдиного податку, що врегульовано ст. 44 Податкового кодексу України.

Кременецька МДПІ інформує про заключення договору від 22 травня 2013 року з Тернопільською філією ДП МВС України»Спецсервіс» про реалізацію безхазяйного майна , а саме маси металолому оцінюваних бочок 2200 кг та чавунних труб 260 кг. За інформацією звертатись м.Тернопіль, вул.Валова,11, тел.0444624806,0972980633.

Що на нас чекає 2015 року: якісна українська м’ясо-молочна продукція чи порожні прилавки?

2013-05-25T12:14:00.001+03:00

Або як прокласти шлях від базару до цивілізованого ринку і не втратити тваринництво?

З 1 січня 2015 року забороняється реалізація та обіг необробленого молока, сиру домашнього виробництва, а також м’яса тварин подвірного забою. Так передбачено законом «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Чому Україна погоджується на таке обмеження? З відповіді на це запитання розпочалася розмова з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

- Це обмеження, - сказав Микола Гриценко, - викликано вступом України до СОТ і бажанням вітчизняних виробників просунути свою продукцію тваринного походження на зовнішні ринки, в тому числі, й на ринки Європейського Союзу. А там, як відомо, діють суворі вимоги щодо якості та безпеки цієї продукції, і ми мусимо брати їх до уваги.

До слова, під час вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов’язання наблизити вітчизняні норми показників безпечності до загальноприйнятих. Саме на виконання міжнародних зобов’язань у 2009 році був ухвалений закон «Про безпечність та якість харчових продуктів».

- Згаданий закон набрав чинності ще 1 січня 2010 року, але окремі його норми були відтерміновані. Чому?

- Закон містить декілька норм з досить жорсткими вимогами, які, першу чергу, стосуються особистих селянських господарств. Зокрема, їм забороняється продавати м’ясо тварин, забитих на подвір’ї.

Що мали тоді робити особисті селянські господарства за відсутності системи забійно-санітарних пунктів? А саме їх послугами вони мали користуватися. Відповідь напрошувалася сама собою – в разі набуття цими нормами закону чинності у 2010 році на країну чекав колапс зі збутом тваринницької продукції. За ситуації, що складалася, цілком вірогідними були два сценарії, з яких один з них був поганим, а другий – ще гіршим.

Перший сценарій: ще до набуття чинності закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» селяни почали б масово забивати тварин. За другим сценарієм – перекупники за безцінь скупили б у населення худобу, десь би її забили та тіньовим способом реалізували.

Фахівці не виключають: якби ми не відтермінували обмежувальні норми «харчового» закону, три роки тому продовольча безпека України могла опинитися під загрозою.

- Які ще обмеження запроваджує закон «Про безпечність та якість харчових продуктів»?

- Про заборону подвірного забою копитної худоби я вже сказав. Друге обмеження стосується забою свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують 5 голів. А третє – заборони продажу на ринках необробленого молока.

Як бачите, на ринок тваринницької продукції вже невдовзі чекають важкі випробування. Це пов’язано з тим, що особисті селянські господарства, на які переважно спрямовані обмежувальні норми закону, на цьому ринку займають домінуючі позиції. Це засвідчує й офіційна статистика. Згідно з нею, на початку поточного року господарства населення виробляли 45,9% м’яса та 70,1% молока. У березні вони утримували 68,9% загальної чисельності великої рогатої худоби, в тому числі, корів – 77,6%, свиней – 52,3%, овець і кіз – 84,3%, птиці всіх видів – 41,3%.

- Чи готова Україна до того, що невдовзі з продажу може зникнути значна частина м'ясо-молочної продукції?

- Одночасно з попередньою пролонгацією обмежувальних норм закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» Кабінету Міністрів було доручено розробити державну програму створення мережі пунктів закупівлі молока та забійно-санітарних пунктів тварин, які утримуються в домогосподарствах. І уряд концепцію такої програми розробив. Він навіть представив її до публічного обговорення. Це сталося у квітні 2010 року. Та, на жаль, далі справа так і не пішла – концепцію програми не було схвалено. Відповідно не було створено мережі пунктів закупівлі молока та забою худоби. Її немає і дотепер. Саме тому сьогодні наша країна знову залишається неготовою до введення в дію відтермінованих до 1 січня 2015 року норм закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» у повному обсязі.

За оцінками фахівців, реалізація програми потребувала близько 2 млрд. грн. Для України це не надто великі гроші, проте три роки тому Кабінету Міністрів так і не вдалося їх відшукати. Але якби ці кошти знайшлися зараз, вони б уже нічого не вирішили. До 1 січня 2015 року залишилося лише півтора року, а цього замало, щоб створити бажану мережу забійних пунктів та пунктів закупівлі молока.

- Як заборона на продаж та обіг м'ясо-молочної продукції домашнього виробництва, запровадження деяких інших обмежень позначиться на економічному стані особистих селянських та фермерських господарств?

- Нинішня ситуація мало чим відрізняється від попередньої. Тому і можливі наслідки від запровадження обмежень залишаються незмінними: або селяни перестануть тримати і продавати худобу, або активізуються перекупні комерційні структури. За будь-яких обставин, доходи власників особистих селянських і фермерських господарств істотно зменшаться.

Вважається, що обмежувальні норми закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» не торкнуться фермерських господарств, але насправді це не так. Чимало з них спеціалізується на тваринництві. Є фермерські господарства, які одночасно відгодовують по 300-400 свиней, тримають по кілька десятків голів великої рогатої худоби. І, звісно, їх м'ясо пропонують на продаж. Та проблема полягає в тому, що через відсутність забійно-санітарних пунктів ці фермерські господарства змушені здійснювати подвірний забій тварин.

Тож робимо висновок – якщо закон «Про безпечність та якість харчових продуктів» з початку 2015 року почне працювати на повну силу, то всі його негативні наслідки повною мірою відчують на собі не лише особисті селянські, а й фермерські господарства, а також тваринницька галузь в цілому.

- Чи не посилить такий перебіг подій позиції тіньового сектору?

- Створення мережі забійно-санітарних пунктів, пунктів закупівлі молока передбачало легалізацію обороту тваринницької продукції. Зокрема, передбачався облік цієї продукції. А якщо за нинішніх умов будуть введені обмеження, визначені законом «Про безпечність та якість харчових продуктів», значна частина тваринницької продукції знову піде в тінь. І від цього матимуть зиск лише тіньові структури.

- Сьогодні уряд багато говорить про необхідність розвитку кооперативного руху на селі. Та чи виживуть в умовах суворих обмежень сільські обслуговуючі кооперативи, які спеціалізуються на наданні послуг у тваринницькій галузі?

- Фахівці, в тому числі, й експерти Проекту USAID «АгроІнвест», підтримують позицію уряду в тому, що головним гравцем на ринку формування прозорих каналів збуту продукції тваринництва, яка виробляється в особистих селянських господарствах, мають бути сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Насамперед, забійно-санітарні пункти слід сформувати на базі таких кооперативів. Це їхня природна функція – надавати послуги селянам, у тому числі, послуги з забою, охолодження та збуту тваринницької продукції.

Якщо цього не станеться, цю нішу займуть інші – комерційні структури, які будуть пропонувати послуги за значно вищу ціну, а відтак, нашим селянам буде значно складніше вести прибуткову діяльність. А без прибутку багато хто з них змушені будуть або згорнути цю діяльність, або піти в тінь, що, звісно, не сприятиме розвитку аграрної економіки та сільських територій.

Зараз – дуже вдалий момент для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів зайняти цю нішу, розвинутися самим і посприяти у розвитку цієї сфери агровиробництва та села в цілому. Якщо вони цього не зроблять зараз, шанс буде втрачений, потреба в них відпаде, а комерційні структури, які прийдуть замість них, вирішуватимуть зовсім інші задачі.

- Чи реально знову відтермінувати впровадження згаданих обмежень і як до цього поставляться СОТ та наші європейські сусіди?

- Обмеження необхідно відтерміновувати. Іншого вибору у нас немає. Але якщо вже відкладати введення обмежень, то це треба робити на стислий термін і обов’язково за умови, якщо в цей час буде здійснюватися масштабна робота з формування мережі пунктів закупівлі молока та забійно-санітарних пунктів тварин. В іншому разі ми остаточно заженемо себе в глухий кут.

Зараз до Верховної Ради подано законопроект, який передбачає таку пролонгацію. Я б не хотів, щоб його ухвала народними депутатами стала підставою для чергового затишшя. Навпаки, новий закон, нинішня ситуація та її можливі негативні наслідки для всього вітчизняного АПК, для національної продовольчої безпеки мають підштовхнути всіх нас до активних дій. Лише тоді Україну зрозуміють в СОТ, в європейських та в інших країнах, які відкривають для наших сільгоспвиробників свої ринки.

- До яких дій за ситуації, що складається, вдається Проект «АгроІнвест»?

- У цьому напрямі Проект «АгроІнвест» дуже активно співпрацює з Міністерством аграрної політики та продовольства. Ми підтримуємо ідею створення забійно-санітарних пунктів або цехів як окремих підрозділів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Ми наголошуємо на словосполученні «сервісно-забійні» тому, що наші пункти мають надавати селянам послуги не тільки з забою тварин, а й багато інших супутніх сервісних послуг. Наприклад, фасування, пакування, охолодження, формування товарних партій та організований збут м’ясопродуктів.

Зокрема, за підтримки нашого Проекту в Херсонській області на базі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Молочний Дністер» буде створено сервісний забійно-санітарний цех. На сьогодні уже завершені маркетингові дослідження та розробляється проектна документація, яка буде готова у серпні, а в жовтні розпочнуться монтажно-будівельні роботи

Цех розрахований на добовий забій близько 20 голів великої рогатої худоби або 30-40 свиней. Зона його діяльності становитиме 25 кілометрів.

Цех надаватиме послуги власникам особистих селянських господарств із забою тварин та охолодженню м’яса. Після ветеринарного огляду м'ясо можна буде продавати на ринку. Однак цим робота цеху не обмежується. Кооператив, на базі якого буде збудовано цей цех, може формувати товарні партії м’яса і надавати послуги з його збуту через офіційні торгові мережі.

Крім того, «АгроІнвест» підтримав реалізацію проекту розвитку оптового ринку живої худоби «Чародій» у Жашківському районі Черкаської області. Сьогодні ми розпочинаємо проектування розширення цього ринку. І знову ж, буде передбачений окремий майданчик по створенню на ньому забійно-санітарного цеху.

Ми підтримуємо проекти створення фермерських ринків у Криму. Кожен з них передбачає наявність відокремлених майданчиків для торгівлі живою худобою з локальними забійно-санітарними цехами.

Місцеві органи влади часто звертаються до нас із запитами щодо прискорення такої роботи. Ми відчуваємо, що вони зацікавлені цивілізованими способами вирішувати проблеми реалізації та обігу продукції тваринницького походження, які чатують на нас після 1 січня 2015 року. Сьогодні ця робота є вкрай необхідною. Час не чекає, і Україна має зробити все можливе, щоб зустріти 2015 рік у повній готовності до запровадження цивілізованого ринку.

Максим НАЗАРЕНКО,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

Світлій пам’яті Варвари Грень присвячується

2013-05-23T15:42:00.000+03:00

17 травня цього року напередодні дня «Пам’яті жертв політичних репресій» в с.Горинка Кременецького району відбулася знакова подія. В урочистій атмосфері на стіні приміщення загальноосвітньої школи відкрили і освятили меморіальну дошку колишній мешканці, щирій українці, політрепресованій, поетесі, автору двох поетичних збірок – Варварі Петрівні Грень.

Нескорена(Триптих)
Світлій пам’яті Варвари Грень присвячується

1.Люди-велети

Є люди – велети. Живуть

Життям звичайним. Непомітні.

І в тому, мабуть, людська суть,

Бо вони мудрі і привітні.

На них ще щирості печать,

Бо виручать в лиху годину.

І на майданах не кричать,

Як люблять Неньку-Україну,

А просто люблять! Кожен день!

Впряглись у справи, мов конячка…

Такою була пані Грень,

Наша уславлена землячка.

Мала зір гострий і перо,

І не зламали злі кайдани…

Вона про Ікву і Дніпро

Писала. І про магадани.

Могла багато що згадать:

Переселенські замороки…

І йшла від неї благодать

На нас в наші бурхливі роки.

*****************

2. З думкою про Україну

Жахливі хабаровські ночі,

Тай днина – голодна – пуста…

Кричали і душі і очі,

Терпіли, мовчали уста.

Тут горе. Неміряно горя.

І стільки ж страждань і біди,

Як десь на дні Чорного моря

Розчавлені маси води.

Колючі дроти і бараки,

І сонце – колючий їжак.

Скажено-іклаті собаки…

Не вирватись звідти ніяк.

Та душу катам не скорити.

І в тому вся сила її…

Надіями й мріями жити,

Поринувши в рідні краї.

Туди де хатина, де мама,

Де вишні достигли в саду

Неволя їй випала – драма…

За ненькину волю святу.

*****************

3. Сім складометрів

Варвари доля в бубен била

І спокушала – потанцюй!

Навколо шаманом ходила

І все гукала – «не сумуй!»

Який тут сум – сім складометрів…

Ще натанцюєшся за день.

Тайга на тисячі кілометрів.

І це у неї перший пень.

Сорочка вже чорна від поту

І в очі лізе мошкара…

Та мусиш кляту ту роботу

Робити зовсім не з добра.

За пайку хліба пнешся з шкіри,

Бо над усім цим пеклом – план.

Ні співчуття тут і ні віри

«Давай!» - регоче басурман.

Під вечір молодеє тіло

Кричить!.. А зболена душа

Зітхає тихо. – Народила

Рядок до нового вірша.

В’ячеслав Майоров,

член НСЖУ,

Кременець

Прошу слова

2013-05-23T15:04:00.001+03:00

Роздуми з приводу останніх подій

Прикро і мерзенно на душі. Як людині, як журналісту. Уже третій день, відколи влада намагається зробити дурнями кожного із нас, а самій вийти «білою і пухнастою» із ганьби через побиття 18 травня ц.р. своїми найманцями журналістів. Очевидно, що через відсутність довіри до неї, як ганебний факт було б сприйняте небажання покарати тих войовничих молодчиків, які тренуються на спортивній базі МВС і б’ють журналістку, які брали участь у рейдерському захопленні будинку вчительки із Києва і які зривали встановлення волевиявлення громадян на одному із округів на виборах до Верховної Ради України. Так би було, якби не цинізм, з яким в один голос правлячий режим брехнею почав себе виправдовувати – устами високопосадовців, депутатів-регіоналів ( Ганна Герман в цьому хорі – недосяжна вершина), мовчанням Президента В. Януковича. І це на тлі галасливих розмов про нібито бажання біло-блакитної команди стати частиною Європи. Із закликом про об’єктивне розслідування недільної провокації з обов’язковим покаранням винних знову до влади України звернулася та ж Європа. Бо такі речі для неї не зрозумілі та не прийнятні. Але у влади нашої країни свій план і своє завдання – залякати суспільство, дискредитувати тих, хто не мовчить, хто має інші цінності і життєві критерії. Це ми всі, хто хоче іншого, кращого життя і розуміє, що при цій владі його не буде, стали «фашистами». Це проти нас звозять працівників бюджетної сфери і державних службовців на «антифашистські мітинги», на яких надривно всілякі «колесніченки» лякають фашизмом і розколюють суспільство, а потім усе це «правильно» подають підконтрольні телевізійні канали. Фото ж і відео зйомки тих журналістів, які мають мужність і волю працювати не за «темниками» - для них фотомонтаж. Самих же журналістів б’ють підготовлені найманці. Це саме при такій владі Прем’єр-міністр дає вказівку про позбавлення акредитації тих журналістів, які вимагають об’єктивного і справедливого розслідування факту побиття їх колеги, і тим самим подає приклад перешкоджання професійній журналістській діяльності. То ж чи можна розраховувати на справедливість при цій владі?

Але в історії це вже було. А перемога визначається не фізичною силою, а природнім прагненням людей до справедливості. Справедливість же не на боці цієї влади…

Світлана Федишена,

член НСЖУ,

голова фракції Всеукраїнського об’єднання « Батьківщина»

у Кременецькій районній раді

Укрпошта

2013-05-20T15:39:00.000+03:00

ДПС України інформує

2013-05-20T10:55:00.000+03:00

До уваги суб'єктів господарювання, що реалізують алкогольні і тютюнові вироби

Кременецька МДПІ доводить до Вашого відому що кожного четверга

в кабінеті №8 центру по обслуговуванню платників податків Кременецької МДПІ ви можете подати документи для видачі та перереєстрації ліцензії і через визначений період отримати зареєстровану або продовжену ліцензію.

Для реєстрації нової ліцензії необхідні слідуючі документи:

1.Заява

2.Довідка з казначейства про фактичне зарахування коштів

3.Оригінал квитанції про сплату

4.Для тих хто проводить реалізацію алкоголю довідка про реєстрацію касового

апарата

Для перереєстрації ліцензії необхідні слідуючі документи:

1.Оригінал ліцензії

2.Довідка з казначейства про зарахування коштів

3.Оригінал квитанції про сплату

Бізнес має до 1 липня привести касові апарати відповідно до законодавчих змін

З 1 січня 2013 року для суб'єктів господарювання, які використовують РРО, змінено порядок подання звітності. Замість подання звітів на паперових носіях один раз на місяць, інформація про використання РРО має подаватись до органів податкової служби через Інтернет.

Кременецька МДПІ попереджає, що відповідальність за неподання звітності про використання РРО в електронному вигляді настає з 1 липня 2013 року.

Нагадаємо, для суб'єктів господарювання існують два шляхи для виконання вимог законодавства: шляхом придбання нової касової техніки, або шляхом доопрацювання існуючої касової техніки – приєднання до неї відповідних модемів для передачі даних.

Не зволікайте, звертайтесь до виробників зазначених РРО або центрів сервісного обслуговування з питань підключення зовнішніх модемів та доопрацювання внутрішнього програмного забезпечення РРО.

У майбутнє з прозорими доходами

Податківці працюють у напрямку зменшення такого негативного поняття, як «тіньова економіка». Проте, нажаль, трапляються випадки недотримання податкового законодавства, як зі сторони роботодавця, так і зі сторони працівників.

Прикро, але у нелегальних відносинах програють обидві сторони: роботодавець, не сплачуючи податків – порушує податкове законодавство, а працівник позбавляє себе соціальних гарантій.

Шановні громадяни України, податківці закликають Вас працевлаштовуватись на легальній основі!

Якщо ж вам стали відомі випадки неофіційного оформлення трудових відносин – ви маєте змогу допомогти, в першу чергу собі- звернувшись до податкової служби.

Громадяни Кременецького району мають можливість звернутися безпосередньо до начальника відділу оподаткування фізичних осіб Кременецької МДПІ Валець кого Романа Васильовича за тел.2-23-14 або особисто в робочі дні з 9 до 18 години за адресою:м.Кременець, вул. У Самчука, 6, каб №3.

До уваги платників податків!

В середу 29 травня 2013 року, з 11.00 до 12.00 год на ваші запитання щодо оподаткування фізичних осіб та подання звітності в електронному вигляді відповідатиме начальник відділу оподаткування фізичних осіб Валецький Роман Васильович за телефоном 2-23-14.

До уваги платників податків!

Кременецька МДПІ повідомляє, що 6 червня 2013 року у м.Вінниці редакція журналу «Вісник податкової служби України» за участю фахівців Міністерства доходів і зборів України проводить кущовий семінар для платників податків на тему:»Практика застосування норм Податкового кодексу України. Останні зміни».

Матусин день!

2013-05-18T19:42:00.002+03:00

У кожної дитини її першим словом, яке вона промовила з уст, було слово "мама". Таке мелодійне, просте, ніжне...Саме тому можна сказати, що дорожчої людини, ніж мама у нас не має! Це до неї ми бігли колись, коли з колінка пішла кров, коли нас образили у школі, коли хлопчики за косички чіпали, і навіть у зрілому віці ми йдемо до неї з надією на те, що вона зрозуміє, підтримає, поцілує.. І скільки б разів ми не чули від неї заборон, а особливо тоді, коли так хочеться піти на дискотеку, нам всерівно приємно, коли про нас турбуються.. І незважаючи на це все, матері для нас цінний скарб! Дуже добре, що навіть держава не забуває про таке свято як День матері. Про свою матусю я також хочу сказати декілька слів.
Мамо, дорогенька, ти наділена неабиякою вольовитістю, цілеспрямованістю у характері. Ці якості відображають її так звану перемогу у найскладніших ситуаціях. Мабуть, дуже важко вміти вистояти, коли втрачено надію чи десь там, за туманом, не видно горизонту, коли проти тебе увесь світ.Так ,безсумнівно важко ,але ...Ось моє "але" зовсім не відображає невпевненість ,а проявляє заперечення долі по відношенню цієї жінки. І це моя мама... Багато пролитих сліз долі було з її ізумрудних очей ,які згодом від тьм*яності і сірості життя перетворилися у широко відкриті і сповнені відчаю та жалю,але і водночас у такі,що сміливо дивляться у очі Долі.І саме тоді,коли їх погляди пересікаються ,здавалося б, Світлані хотілося б вити від наступних витівок життя ,але ні....Вона гордо протистояла усім покликам, які випадали на її нелегку долю. І, здавалося б, на якусь мить ,що несамовита пані Доля встигла стати найкращою подругою мамі. Але ,якщо ж вона називає себе подругою, тоді чому не дасть їй хоча б ліхтарика ,який освітить її життєву тьму. А все тому ,що жінка сказала:" Чого б мені не коштувала ця несамовитість ,яскравість веселки життя,я все рівно віднайду вихід із великого тунелю ". Ось такий вступ ,мабуть,розвинув у наших читачів відчуття того, що перед нами образ твердої.закам*янілої душі. А насправді за її "черствістю" приховується ніжність, доброта, скромність, а її кучеряві локони додають їй кокетливості.
Ось природа наділила її незвичайною красою, взявши для цього шум берези, яскравість неба та промінці сонця, поєднавши все це плавно з міцністю дуба, грайливістю соняшника, мрією сна і постала перед нами ніжна, лагідна людина - Світлана, наче "світлий лан".
Тому хочу, щоб кожен із нас збагнув цю неоціненну красу наших матерів, які щодня намагаються віднайти ті цеглинки, за допомогою яких ми побудуємо щасливе і світле майбуття!! Бережімо їх!! Це єдине, що заставляє нас посміхатися!!!

Катерина Зуб,

учениця Кременецької ЗОШ №1

ГАЛИЦЬКО ВОЛИНСЬКІ ВІДОМОСТІ

Один з винуватців трагедії чомусь став свідком.

Волонтерський рух

Європейське майбутнє за одеськими студентами- медиками

Оскарженню не підлягає

Волонтерський рух

Об’єднані любов’ю до України

лист

Відкритий лист кременчанам і некременчанам

ДПС України інформує

ДПС України інформує

ДПС України інформує

Органи місцевого самоврядування приймають нові рішення

ДПС України інформує

Духовність

ДПС України інформує

Матеріали пресклубу

Портрет українського землевласника і фермера на тлі соціології

Національний прес-клуб

оголошення

Свавілля

Резонанс

На захист стали народні депутати

ДПС України інформує

Про ставки податку на нерухомість можна дізнатися за допомогою Інтернету

Про оподаткування прибутку від операцій з цінними паперами

Термін зберігання первинних документів – не менше 1095 днів

Що на нас чекає 2015 року: якісна українська м’ясо-молочна продукція чи порожні прилавки?

Світлій пам’яті Варвари Грень присвячується

Нескорена(Триптих) Світлій пам’яті Варвари Грень присвячується

Прошу слова

Укрпошта

ДПС України інформує

До уваги суб'єктів господарювання, що реалізують алкогольні і тютюнові вироби

Бізнес має до 1 липня привести касові апарати відповідно до законодавчих змін

У майбутнє з прозорими доходами

До уваги платників податків!

До уваги платників податків!

Матусин день!

Нескорена(Триптих)
Світлій пам’яті Варвари Грень присвячується