Методична служба публічних бібліотек Києва

Кава у бібліотеці: Гостинність чи юридичний ризик?

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 06 Apr 2026 14:29:00 +0000

Розбираємо оновлений Перелік платних послуг (Постанова № 1496)

Бажання перетворити бібліотеку на затишний простір, де пахне свіжою кавою, цілком зрозуміле. Проте після оновлення переліку платних послуг закладів культури (від 19.11.2025 р. № 1496), «самодіяльні кав’ярні» у вільному просторі бібліотеки остаточно перейшли у зону високих юридичних ризиків.

Розбираємося по поличках, чому модель «кава за донат», яку практикують деякі сучасні бібліотеки - це міна сповільненої дії для керівника.

Чому «Донат» - це не вихід?

Багато хто вважає: якщо ми не ставимо фіксовану ціну, а просимо «благодійний внесок», то це не торгівля. Це помилка.

Приховування операції: Згідно із законом, благодійний внесок має бути безумовним. Якщо людина отримує напій лише після або в обмін на гроші - це де-факто купівля-продаж.

Фінансова дисципліна: Подібні «необліковані» кошти можуть бути розцінені перевірками як приховування доходу бюджетної установи.

Аналіз Постанови № 1496: Де ми помиляємось?

У новому переліку є лише два пункти, які теоретично стосуються нашої теми. Але в обох випадках «кавомашина на столику» у фойє чи іншій вільній зоні бібліотеки не проходить перевірку.

❌ Варіант 1: Ми самі варимо каву (Розділ I, п. 26)

Що каже закон: Дозволено надання послуг громадського харчування для відпочинку відвідувачів.

У чому пастка: Послуга дозволена лише за наявності «спеціально призначених і обладнаних приміщень» та «виробничих потужностей».

Фойє чи інша зона бібліотеки -це не кафе. Це можливий шлях евакуації, чи зона реєстрації, чи гардеробна, транзитне приміщення. Воно не має відповідного санітарного паспорта.

Побутова техніка-це не потужності. Відкрите молоко поруч із книжками та відсутність проточної води безпосередньо в точці приготування - це пряме порушення санітарних норм.

✅ Варіант 2: Оренда (Розділ II, п. 1) - єдиний законний шлях

Що каже закон: Надання в оренду приміщень (навіть 1-2 кв. м) для підприємницької діяльності.

Як це працює: Бібліотека здає клаптик підлоги підприємцю. Він ставить свій апарат, оформлює дозвільну документацію, сам відповідає за якість води, молока, інших продутів та сплачує податки.

Результат: Бібліотека отримує офіційну орендну плату, читач - каву, а директор - спокійний сон.

Три головні ризики для директора

Нецільове використання ресурсів: Кавомашина споживає електроенергію та воду, за які бібліотека платить з бюджету за тарифами установи. Використання бюджетних ресурсів для генерації «позабюджетної кави» - це прямі збитки державі.

Безпека відвідувачів, зокрема, дітей: У дитячих бібліотеках вимоги до харчових продуктів (особливо молока) критичні. У разі будь-якого розладу шлунку в дитини, відсутність сертифікатів на інгредієнти може призвести до кримінальної відповідальності.

Пожежна безпека: Фойє - це шлях евакуації. Інші місця– це передбачені планом бібліотеки цільові зони. Встановлення там додаткових електроприладів та меблів, не передбачено планом.

Що робити у випадку, якщо будівля бібліотеки не є її власністю?

Коли бібліотека працює в орендованому приміщенні (наприклад, орендує площу у міста чи іншої установи), юридичне поле стає ще мінливішим. Тут діють правила не лише Мінкульту, а й Фонду держмайна та Цивільного кодексу.

1. Заборона суборенди

Більшість договорів оренди для бюджетних установ містять пункт: «Без права суборенди».

Це означає, що бібліотека не може законно здати навіть 1 метр під кавовий апарат підприємцю.

Наслідок: Якщо ви поставите сторонній апарат без погодження з основним орендодавцем (власником будівлі), це може стати підставою для розірвання договору оренди з самою бібліотекою.

2. Цільове використання приміщення

У договорі оренди бібліотеки чітко вказано ціль: «Розміщення бібліотеки» або «Надання культурно-освітніх послуг».

Приготування кави - це господарська діяльність.

Використання орендованої площі не за призначенням - це серйозне порушення умов договору. Перевірка від власника майна (наприклад, Департаменту комунальної власності) зафіксує, що замість книжкового фонду на площі розміщено «точку харчування».

3. Чия електроенергія?

Якщо ви орендуєте приміщення, ви зазвичай сплачуєте комунальні послуги за рахунок бюджетних асигнувань.

Використання «бюджетної» електрики для роботи кавомашини, яка збирає «донати», у орендованому приміщенні - це подвійне порушення. Ви не лише витрачаєте державні кошти не за ціллю, а й порушуєте умови договору з орендодавцем щодо лімітів споживання.

💡 Який вихід для бібліотек-орендарів?

Якщо приміщення не ваше, у вас є лише два законні шляхи:

Тристоронній договір: Ініціювати зміни до вашого договору оренди через власника майна, щоб він дозволив частину площі (ті самі 2 метри) виставити на аукціон під кавовий автомат. Але гроші за оренду в такому випадку часто йдуть власнику будівлі, а не бібліотеці.

Кава як частина заходу (безкоштовно): Якщо ви проводите літературний вечір і пригощаєте гостей кавою (купленою за власні кошти співробітників або меценатів без жодних зборів грошей у фойє) - це гостинність. Як тільки з’являється скринька для грошей або QR-код на спецрахунок бібліотеки -це порушення.

Резюме: Для бібліотеки-орендаря ризик «вилетіти» з приміщення через нецільове використання площі значно вищий, ніж отримати прибуток від кави. Не граймо в «підприємців» на чужій території без офіційного дозволу власника.

💡 Висновок: Як бути?

Ми маємо обрати: або ми бібліотека, яка надає площу в оренду професіоналам, або ми стаємо закладом харчування з усіма наслідками (реєстрація потужностей у Держпродспоживслужбі, ХАССП, спецприміщення).

Порада: Якщо ми хочемо залишити каву - йдемо шляхом оренди. Це знімає з нас відповідальність за зберігання молока, повірку лічильників та якість напою.

Постанова № 1496 дає нам інструменти для заробітку, але вона вимагає професійного підходу. Не варто підставляти себе та свій заклад заради ілюзорного «затишку».

Маєте інший погляд чи рішення - діліться. Кожна думка цінна.

Публічна бібліотека: простір цінностей та правового поля

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 06 Apr 2026 09:27:00 +0000

Сучасна муніципальна бібліотека Києва - це динамічний культурний хаб, який працює для громади. Проте важливо розуміти, що бібліотечний простір не є комерційним коворкінгом чи залом для оренди у класичному розумінні. Будь-яка активність у наших стінах відбувається суворо в межах правового поля України та відповідно до статутної діяльності закладу культури.

Ми відкриті до нових ідей, але бронювання простору - це не просто фіксація дати, а процес узгодження вашої ініціативи з цінностями бібліотеки та вимогами законодавства. Кожна подія має сприяти розвитку культури, освіти або згуртованості громади. Саме тому взаємодія з бібліотекою базується на чітких юридичних механізмах: від договорів про соціальне партнерство до надання платних послуг згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Нижчеподаний алгоритм розроблено на допомогу працівникам бібліотек для реагування на звернення потенційних ініціаторів заходу на базі бібліотеки.

Щоб подія стала гармонійною частиною життя бібліотеки та відповідала всім регламентам, пропонуємо скористатися наступним алгоритмом:

КРОК 1. Оберіть бібліотеку

Оберіть бібліотеку, яка:

розташована зручно для вашої цільової аудиторії;

має простір, який відповідає формату запланованої події (читальна зала, конференц-зона тощо);

відкрито співпрацює з громадами та ініціативами;

має досвід або інтерес до подібної тематики чи формату (опційно).

Де шукати?

на офіційних сайтах бібліотек;

або сайті Департаменту культури м. Києва;

на публічних сторінках бібліотек у соціальних мережах.

КРОК 2. Визначте формат взаємодії

1. Безоплатно (партнерський формат)

Якщо захід реалізується у співпраці з бібліотекою на основі:

соціального партнерства,

спільної програми,

неприбуткової мети.

У такому разі укладається договір про партнерство або відбувається письмове погодження з адміністрацією бібліотеки.

2. Платно (надання платної послуги)

У разі потреби проведення заходу за ініціативою фізичної або юридичної особи (що не є частиною програми бібліотеки), бібліотека має право надати платну послугу з організації та проведення заходу - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. № 1183 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними та комунальними закладами культури, що не є орендою».

Вартість послуги визначається за калькуляцією відповідно ПОРЯДКУ визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності (Наказ Міністерства культури України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 01.12.2015 № 1004/1113/1556)

КРОК 3. Зверніться до адміністрації бібліотеки

Напишіть або зателефонуйте, щоб дізнатися:

чи доступне приміщення у бажану дату;

які технічні ресурси може надати бібліотека (проєктор, екран, мікрофон, фліпчарт тощо);

які умови діють для партнерських чи платних подій.

Якщо це партнерська ініціатива — додайте короткий опис:

як подія узгоджується з місією бібліотеки;

яку участь бере бібліотека (інформаційна підтримка, модерація, простір тощо).

КРОК 4. Подайте офіційну заявку

Підготуйте короткий запит (у довільній письмовій формі), вказавши:

тему та мету заходу;

формат і тривалість;

цільову аудиторію та очікувану кількість учасників;

ресурси, які вам потрібні (приміщення, техніка);

бажану участь бібліотеки (у разі партнерства).

КРОК 5. Узгодьте умови з бібліотекою

Адміністрація:

перевірить доступність приміщення;

уточнить можливий формат співпраці (партнерський чи платний);

надасть інформацію про наявні ресурси;

за потреби — запропонує укласти відповідний договір.

КРОК 6. Укладіть договір

договір про партнерство (безоплатна основа), або договір на надання платної послуги (згідно з Постановою № 1183).

У договорі обов’язково вказуються:

сторони, відповідальні за проведення події;

обсяг зобов’язань;

дата, місце та умови проведення;

фінансові аспекти (у разі платної послуги).

КРОК 7. Проведіть захід з повагою до бібліотечного простору

Нагадуємо про основні правила поведінки у публічній бібліотеці:

🚫 Паління заборонено

🚫 Алкоголь - недопустимий

🚫 Заборонено порушувати публічний порядок

🚫 Не допускається використання простору для політичної агітації без погодження з органом управління

Корисні поради:

📅 Бронюйте простір завчасно — популярні години (вечір, вихідні) зайняті наперед.

⚙️ Уточнюйте технічні умови: не всі бібліотеки мають однакове обладнання.

📣 Обговоріть промоцію заходу: бібліотека може допомогти з поширенням інформації серед користувачів (у разі партнерства).

Як зробити, щоб ваша бібліотека вижила

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 19 Mar 2026 15:29:00 +0000

«Як зробити, щоб ваша бібліотека вижила» - назва методичного посібника, створеного у межах європейського проєкту The Europe Challenge (ініціатива Європейської культурної фундації).

Його головна мета - дати бібліотекарям практичні інструменти для того, щоб перетворити традиційну книгозбірню на динамічний громадський центр, який відповідає на виклики сучасності (кризи, цифровізація, соціальна самотність).

На 34 сторінці - про досвід Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва.

Що цей документ означає саме для українських бібліотек?

Бібліотека під час війни = інфраструктура стійкості. В українських реаліях бібліотека вже:

простір безпеки

пункт психологічної підтримки

місце для внутрішньо переміщених осіб

освітній хаб під час перебоїв зі школами.

Тобто те, що в Європі - “інновація”, в Україні - вже практика виживання і служіння.

Зміна ролі: від культури → до соціальної опори. Посібник підтверджує те, що у нас фактично відбулося: бібліотека = соціальний центр громади, бібліотекар = медіатор, фасилітатор, підтримка.

Тож фінансування бібліотек - це не “культура”, а соціальна стабільність міста.

Простір важливіший за фонд

Для України це особливо актуально:

люди приходять не лише за книгами

а за:

світлом

інтернетом

спілкуванням

відчуттям нормальності.

Отже: інвестиції в простір = стратегічно важливіші, ніж у комплектування фонду (саме зараз)

Гнучкість як нова норма

Те, що в документі називають “адаптивністю”, у нас виглядає так:

сьогодні - подія

завтра - укриття

післязавтра - хаб допомоги

Українські бібліотеки вже працюють як мультифункціональні платформи швидкого реагування.

Партнерства = виживання

Документ підкреслює партнерства, але в Україні це критично:

донори

міжнародні програми

місцевий бізнес

волонтери.

Без цього сучасна бібліотека просто не витримає навантаження

Кейс Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки (Київ) у документі показує:

🔹 1. Реакцію на кризу

швидке перепрофілювання діяльності

відкритість до нових функцій

робота з новими аудиторіями

🔹 2. Роль у громаді

бібліотека як точка підтримки і взаємодії

не закривається, а навпаки - посилює присутність

🔹 3. Культурна + соціальна місія

поєднання подій, освіти і підтримки

робота з емоційним станом людей

🔹 4. Видимість і комунікація

важливість того, що бібліотека говорить про себе

і стає помітною як інституція

Фактично, бібліотека не просто виживає, а трансформується і бере на себе нову роль

Отже, ми вже працюємо за європейсьими моделями - це підтверджено міжнародними дослідженнями.

Підхід публічних бібліотек Латвії до політики розвитку колекцій з 2022 року

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 23 Dec 2025 12:51:00 +0000

Участь у Балтійському бібліотечному конгресі взяло понад 60 спікерів. Особливу цікавість викликала у мене тема «Підхід публічних бібліотек Латвії до політики розвитку колекцій з 2022 року: реалії, дилеми та відповіді». Яку представила головний бібліограф Регіональної бібліотеки Саласпілського повіту від Бібліотечної асоціації Латвії Байба Іване.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році бібліотеки Балтійського регіону зіткнулися зі складними, а часом і незручними, питаннями. Яка роль бібліотекарів під час війни? Чи роблять вони достатньо для зміцнення соціальної стійкості? І чи дійсно можна дотримуватися принципу нейтралітету за таких обставин?

Одним із центральних питань у цьому контексті є політика розвитку бібліотечних колекцій. У своїй презентації Байба Іване провела дослідження як публічні бібліотеки Латвії підходили до розвитку колекцій з 2022 року, зосереджуючись на таких темах, як відповідальність бібліотек в умовах інформаційної війни, деколоніальна перспектива щодо бібліотечних колекцій та психологічні виклики, з якими стикаються бібліотечні працівники, що працюють у розділених громадах.

Свій виступ пані Байба розпочала з прав меншин і мовної політики бібліотек Латвії. Про баланс між правами національних меншин і мовною політикою держави та бібліотек. Про те як міжнародні та національні акти трактують мовне різноманіття, і як поставлено питання про їх практичну реалізацію в Латвії (в презентації було зроблено іронічний акцент на вимогу обслуговування російською).

Конституція Латвійської Республіки проголошує: «Особи, які належать до національних меншин, мають право зберігати й розвивати свою мовну, етнічну та культурну ідентичність».

Маніфест IFLA/UNESCO про мультикультурні бібліотеки: Кожна людина в нашому глобальному суспільстві має право на повний спектр бібліотечних та інформаційних послуг.

У роботі з культурним і мовним різноманіттям бібліотеки повинні:

обслуговувати всіх членів громади без дискримінації за культурною чи мовною ознакою;

надавати інформацію відповідними мовами;

забезпечувати доступ до широкого спектра матеріалів і послуг, що відображають потреби всіх спільнот.

Поряд з цими тезами на слайді презентації - репліки в «хмарках»:

«А по-русски?» — «А російською?»

«Labdien!» — «Добрий день!» (латиською)

Слайд як натяк на напруження між міжнародними принципами багатомовності та захистом державної мови.

Далі у презентації Байби - критика наративу про «дискримінацію російськомовних». Колега показала, що твердження про дискримінацію російськомовної меншини в Латвії є не однозначним фактом, а значною мірою результатом пропагандистського дискурсу. «Відтоді як Латвія відновила незалежність у 1991 році, на міжнародному рівні постійно лунають скарги про нібито дискримінацію російськомовної меншини. Ці твердження походять від академічних кіл, міжнародних організацій, але передусім - як складова цілеспрямованої пропагандистської кампанії з боку Росії». Посилання:

Skujiņa, V. (2025). Дискримінація латвійської мови в пострадянській двомовній ситуації, с. 130.

Далі йшлося про історичний контекст мовної ситуації з поясненням, чому мовне питання в Латвії є таким чутливим, а саме - через радянську демографічну й мовну політику.

Між 1944 і 1991 роками відбулися масштабні демографічні зміни (найбільші серед усіх радянських республік) і постійне зростання домінування російської мови у сфері праці та публічного життя. Тож питання «обслуговуйте російською» має історичний і політичний бекграунд.

Проведені паралелі між правами меншин і захистом державної мови дуже резонують й з українським контекстом.

Навчена безпорадність (Learned Helplessness) - так назвала латвійська колега наступну частину презентації, де висвітлила позицію бібліотекарів щодо розвитку бібліотечних колекцій після 2022 року.

Навчена безпорадність - психологічний стан, коли людина або група людей не діють відповідно до своїх інтересів або потреб, оскільки не вірять у можливість впливати, контролювати або змінювати те, що відбувається.

Мовна ієрархія, встановлена в період русифікації, досі не була адекватно змінена в Латвії; це є загрозою національній безпеці та продовжує підтримувати розділеність суспільства.

У бібліотекарів є страх перед окупацією: «Я згоден, що у нашій колекції має бути менше російських книг, але... якщо ми лише теоретично уявимо, що Латвія може бути знову окупована за пару років — тоді ті, хто списує російські книги, точно опиняться в чорних списках Росії».

Про марність змін свідчать висловлювання «Що вирішить той факт, що на наших полицях стане менше книг російською мовою? Якби це зупинило війну в Україні, я б без вагань списав усі ці книги, але я не думаю, що це на щось впливає».

А ще серед бібліотекарів є ті, що підтримують путінську політику: «Важко щось змінити, тому що в моїй бібліотеці є колеги, які є путіністами».

Серед населення міста Саласпіл - 49% латишів, 34% росіян. Бібліотека є координаційним центром для 37 публічних та 24 шкільних бібліотек регіону. І це впливає на рішення бібліотекарів, які не планують нічого змінювати в роботі їх бібліотеки , «адже 70% наших читачів є російськомовними».

«Для того, щоб зберегти кількість читачів і хорошу статистику бібліотеки, ми нічого не змінюємо. Ми не хочемо змінювати підхід до політики формування фондів, щоб не втратити наших російськомовних відвідувачів» - такою є позиція багатьох бібліотекарів.

Складність ситуації в тому, що, з одного боку, Міністерство культури Латвії закликає припинити співпрацю з РФ, з іншого - багато бібліотекарів вважають, що культура «поза політикою».

Закон про бібліотеки Латвії проголошує: «Бібліотеки є незалежними у створенні своїх колекцій. Вони не повинні бути обмежені політичними, ідеологічними чи релігійними мотивами».

Отже, намагаючись зменшити вплив російського культурного продукту під час війни, латвійські бібліотеки стикаються з внутрішнім опором (через страх, політичні погляди персоналу або бажання зберегти високі показники відвідуваності).

Далі пані Байба піднімає питання про те, чи є російська класика «нейтральною» в часи війни. Згадується, що бібліотеки - це не просто сховища книг, а інструменти м'якої сили та національної ідентичності.

У презентації Байби Іване йшлося і про те, що багато бібліотекарів у Латвії продовжують купувати російські книги через посередників (наприклад, через європейські фірми), щоб формально не порушувати заборону на пряму торгівлю з РФ, але фактично підтримуючи російський контент.

Закон про бібліотеки проголошує, що: «Бібліотеки є незалежними у формуванні своїх фондів. Обмеження фондів бібліотек за політичними, ідеологічними чи релігійними мотивами заборонено законом». Цим ілюструють свої аргументи ті, хто виступає проти вилучення російських книг, посилаючись на цензуру та демократичні свободи.

Колега ставить питання ідентичності: «Чи є ми частиною західного світу, чи ми все ще перебуваємо в пострадянському просторі?». І ставить питання руба: збереження домінуючої частки російської літератури у фондах - це ознака того, що Латвія ще не повністю вийшла з-під впливу «руского міра».

Акцентуючи на відповідальності, зауважує: «Ми не можемо бути нейтральними, коли мова йде про агресію та знищення іншої культури (України)».

Сенс - заклик до бібліотекарів усвідомити, що кожна закуплена російська книга в нинішніх умовах - це політичний жест.

Про фізичний стан фондів: «Багато російських книг у фондах фізично застарілі, пропагандистські за змістом або просто неактуальні, але їх бояться списувати, щоб не "зіпсувати статистику" кількості одиниць зберігання».

Основні тези всієї презентації:

-Проблема «статистики»: Бібліотеки бояться втратити російськомовних читачів, бо від кількості відвідувачів залежить фінансування.

-Психологічний бар'єр: Бібліотекарі старшого покоління часто мають «навчену безпорадність» або навіть приховані симпатії до РФ (як було сказано про колег-путіністів).

-Безпека: Мовне питання в бібліотеках Латвії розглядається як питання національної безпеки, а не просто культури.

І заклик до дій: Потрібно переглянути політику закупівель і сміливіше замінювати російський контент перекладами латиською мовою або літературою іншими мовами ЄС.

Вдячні пані Байбі за її позицію і підтримку України.

Плануємо роботу публічної бібліотеки на 2026 рік

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 19 Oct 2025 16:48:00 +0000

Діяльність бібліотек у 2026 році буде орієнтована на пріоритети, визначені державною політикою та стратегіями:

Стратегія розвитку культури в Україні на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 березня 2025 року N 293-р ;

Державна цільова національно-культурна програма забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2024 року N 243-р ;

Стратегія розвитку міста Києва до 2027 року, затверджена рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року N 824/7060 (у редакції рішення Київської міської ради від 05 грудня 2024 року N 414/10222 ).

Комплексна міська цільова програма "Столична культура: 2025 - 2027 роки" (далі - Програма) розроблена з урахуванням результатів виконання заходів Комплексної міської цільової програми "Столична культура: 2022 - 2024 роки", затверджена рішенням Київської міської ради від 16 грудня 2021 року N 4031/4072

а також інші Діючі міські цільові програми

Стратегічна інвестиційна рада схвалила Єдиний проєктний портфель публічних інвестицій на 2026 рік (ЄПП-2026), яким визначено пріоритетні проєкти для фінансування з боку держави.

Один з ключових пріоритетів - "муніципальна інфраструктура та послуги". Бібліотеки як частина місцевої інфраструктури громади можуть долучатися до проектів, наприклад, реконструкція приміщень, створення громадських просторів на базі бібліотек, тощо.

ЮНЕСКО включило дві українські дати до Календаря пам’ятних дат 2026–2027 років.

💙 100 років від заснування Національного історико-культурного заповідника "Києво-Печерська лавра". Історія самої пам’ятки сягає печерного монастиря XI століття, який протягом тисячоліття перетворився на важливий духовний центр та архітектурну пам’ятку. Створений у 1926 році Національний історико-культурний заповідник забезпечив належне збереження комплексу.

💛 150-річчя від дня народження українського композитора і диригента Миколи Леонтовича. Народжений 13 грудня 1877 року, Леонтович найбільше відомий як автор "Щедрика" – різдвяної пісні, заснованої на українських народних мотивах, яка згодом поширилася світом під назвою Carol of the Bells.

Пріоритетні напрямки діяльності бібліотек

Психологічна підтримка та соціальна інтеграція (особливо ветеранська політика). Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» (за ініціативою першої леді) — бібліотеки залучаються через проєкт Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки, який реалізує ЮНЕСКО + Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Роль бібліотек: створення простору для психосоціальної підтримки громади, підготовка працівників бібліотеки до надання первинної психологічної допомоги, арт-терапевтичні заходи.

Інформаційна та медіаграмотність. Цифрова грамотність / модернізація бібліотек

Роль бібліотек: подання проєктів на модернізацію. створення та організація активної діяльності хабів цифрової грамотності, партнерство з державними та громадськими організаціями, міжнародними фондами.

Просвітницька робота та поширення української мови. Дерусифікація / україномовний простір.

Інтеграція/підтримка внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та реінтеграція громад - Міська цільова програма підтримки та інгеграції внутрішньопереміщених осіб на 2025-2027 рр.

передбачає соціальну, житлову, інформаційну інтеграцію внутрішньо переміщених осіб.

Роль бібліотек: бути платформою для інформаційної/освітньої підтримки переселенців (курси, зустрічі, читання, групи підтримки), надання доступу до ресурсів, допомога у соціальній адаптації.

Безбар’єрність / інклюзія - пріоритетна державна інвестиційна стратегія, де одним із наскрізних пріоритетів є «безбар’єрність»

Роль бібліотек: облаштування безбар’єрного доступу (пандуси, адаптовані приміщення, доступність для людей з інвалідністю), спеціалізовані послуги для уразливих груп.

До вашої уваги - УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ ТА ПАМ’ЯТНИХ ДАТ У 2026 РОЦІ, укладений працівниками науково-методичного відділу Публічної біблотеки імені Лесі Українки

КНИЖКИ-ЮВІЛЯРИ 2026 року

За календарем ООН 2026 рік

Міжнародний рік волонтерів за сталий розвиток (резолюція ООН 78/127)

Міжнародний рік жінки-фермера (резолюція ООН 78/279)

Екологічна та енергозберігаюча діяльність бібліотек

 Бібліотека - громадський простір і освітній майданчик. Вона формує культуру споживання, читацькі й життєві звички громади. Через клуби, зустрічі, еко-майстерні, виставки бібліотека поширює знання про ощадливе використання ресурсів, сортування сміття, повторне використання речей.

Це і про відповідальне управління ресурсами. Енергоефективне освітлення, перехід на електронні документи, повторне використання паперу, сортування відходів, озеленення території - усе це скорочує витрати установи і відповідає принципам сталого розвитку.

Сталий розвиток - один із національних і світових пріоритетів. Бібліотеки, як частина культурної інфраструктури, мають сприяти виконанню Цілей сталого розвитку ООН (зокрема ЦСР № 11 «Сталий розвиток міст і громад» і ЦСР № 13 «Боротьба зі зміною клімату»).

Екоповедінка як елемент громадянської освіти. Через екопроєкти бібліотеки вчать дітей і дорослих відповідальному ставленню до природи, а також залучають до спільної дії громаду.

ДОКУМЕНТИ, які спонукають бібліотеки до екологічної та енергоощадної діяльності:

Указ Президента України "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року". Містить розділи про «сталий розвиток громад», «раціональне використання ресурсів», «зменшення впливу на довкілля».
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Зобов’язує всі установи й організації дотримуватися норм раціонального використання ресурсів. Бібліотеки підпадають під поняття «установи, діяльність яких впливає на стан довкілля».
Енергетична стратегія України до 2050 року. Серед цілей - енергоефективність у бюджетних установах. Місцеві органи влади (яким підпорядковані бібліотеки) повинні впроваджувати енергоменеджмент, модернізувати освітлення, опалення тощо.
Закон України «Про управління відходами» (чинний із 2023 р.) Встановлює обов’язок сортування відходів і впровадження системи роздільного збору у всіх комунальних установах. Бібліотеки можуть виступати прикладом для громади, організовуючи еко-куточки, сортування, інформаційні стенди.
Рамкова програма ЄС «Зелений курс для України» (EU Green Deal for Ukraine). У межах інтеграції до ЄС Україна зобов’язалась реалізувати політику «зеленого переходу». Це охоплює й сектор культури: екологічні стандарти, перехід на енергоощадні технології, просвітницьку роботу. Бібліотеки можуть отримувати гранти на екопроєкти (EU4Culture, House of Europe, «Зелений відновний курс України».

«Зелена безбар’єрність»: створення доступного, безпечного і екологічного середовища. Заохочує установи культури впроваджувати еко-підходи як частину комфортного простору для всіх.
«Зелена безбар'єрність» - це термін, який поєднує ідеї екологічної стабільності та доступності для всіх людей, що є частиною ширшої концепції створення суспільства без бар'єрів. Цей підхід означає, що фізичні та суспільні простори мають бути як екологічно безпечними, так і доступними для людей з різними потребами, включаючи людей з інвалідністю, людей похилого віку, дітей та ветеранів. Це передбачає створення інфраструктури та послуг, які є одночасно екологічно відповідальними (зеленими) та доступними для всіх (безбар'єрними).

Основні аспекти "зеленої безбар'єрності":

Універсальний дизайн для екологічності: Застосування принципів універсального дизайну не лише до будівель та просторів, але й до екологічних рішень. Це означає створення рішень, які є екологічно безпечними та водночас зручними для всіх, без необхідності додаткових пристосувань.
Інклюзивні та екологічні простори: Створення парків, громадських просторів та інфраструктури, які є доступними для людей з інвалідністю, але також використовують екологічно чисті матеріали та методи.
Доступність інформації: Забезпечення того, щоб інформація про екологічні ініціативи була доступною для всіх, у тому числі через цифрові платформи та в різних форматах для людей з різними функціональними можливостями.
Сприяння сталому розвитку: Інтеграція екологічних принципів у програми підтримки ветеранів, щоб вони могли брати активну участь у житті суспільства та користуватися екологічно чистими послугами.
Зменшення бар'єрів та забруднення: Поєднання зусиль для боротьби з бар'єрами в суспільстві та зменшення екологічного забруднення одночасно.

Державна стратегія регіонального розвитку до 2027 р. Передбачає створення «зелених, безпечних і сталих громадських просторів» у громадах, зокрема бібліотек. Рекомендує місцевим програмам культури враховувати принципи енергоефективності.

Приклади дій бібліотек у межах цих напрямів:

Еко-читання, еко-класи, виставки «Друге життя речей».

Акції «Здай батарейку - збережи планету», «Зелена бібліотека».

Перехід на LED-освітлення, встановлення датчиків руху, утеплення приміщень.

Оцифрування фондів (менше паперу - менше витрат).

Зелений ландшафт біля бібліотеки: клумби, дерева, компостери.

Еко-освіта для школярів і літні табори «Бібліоеко».

Розрахунок норм робочого часу на 2026 рік для п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями – суботою і неділею (норма робочого часу 40 годин на тиждень) - для п’ятиденного робочого тижня, якщо воєнний стан триває - тут .

Бібліотека - простір довіри для всіх громадян

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 22 Aug 2025 11:21:00 +0000

Публічні бібліотеки у світі дотримуються принципу нейтральності: вони не стають на бік жодної політичної сили та не поширюють агітацію.

Бібліотека — це простір довіри для всіх громадян, незалежно від їхніх переконань.

Обмеження щодо заходів і виставок

Будь-які заходи, твори чи експозиції, що містять суб’єктивні політичні оцінки або дискредитацію конкретних осіб, не можуть проводитися у бібліотеці.

А саме:

публічні виступи зі звинуваченнями або упередженими оцінками;

використання бібліотеки як майданчика для політичної агітації;

виставка із сатиричними образами політичних чи громадських діячів.

Такі дії створюють ризик втрати довіри, сприйняття бібліотеки як «заангажованої» чи навіть мати загрозу юридичних наслідків.

Використання інформаційних ресурсів бібліотеки

Офіційні сторінки, сайти та соцмережі бібліотеки - це інституційний ресурс, який має залишатися нейтральним.

Використання цих каналів для поширення суб’єктивних думок щодо політиків чи громадських діячів суперечить місії бібліотеки та може трактуватися як її офіційна позиція.

Потенційні наслідки

Репутаційні ризики - втрата довіри серед відвідувачів.

Політичний тиск і звинувачення у пропаганді

Розкол у громаді, замість об’єднання навколо бібліотеки як культурного простору.

Демократичні принципи бібліотек

Свобода доступу до інформації: у фондах бібліотеки можуть бути твори з різними поглядами та ідеологіями.

Інституційна нейтральність: бібліотека не просуває жодної з них як «правильну».

Баланс та повага: дискусії у бібліотеці можливі лише за умови відкритості, рівності та відсутності дискредитації окремих осіб.

Отже: Бібліотека є відкритим культурним простором, де панують принципи доступності, довіри й поваги.

Саме тому вона:

не надає приміщення та ресурси для заходів із політичною чи особистісною упередженістю;

не поширює суб’єктивні оцінки через свої інформаційні канали;

водночас гарантує громадянам вільний доступ до книжкових і цифрових ресурсів, що відображають різні точки зору.

Це дозволяє бібліотеці залишатися майданчиком демократичної взаємодії та довіри.

Підліткові клуби у бібліотеках

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 21 Aug 2025 12:28:00 +0000

Найскладнішою читацькою аудиторією бібліотек, до якої потрібен особливий підхід, є підлітки.

Підліткам важливо показати, що бібліотека — це не лише книги, а й розваги, творчість та дружба. Нові підліткові зони, семінари та теми для обговорення підкріплені ретельно підібраними та привабливими виданнями в жанрі манґи та коміксів - це шлях повернення та залучення підлітків до бібліотеки.

Створити привабливе й безпечне середовище, в якому підлітки могли б проводити свій вільний час та розвивати свої інтереси – мета проекту «Підлітки в бібліотеках». В межах його реалізації було створено креативні зони, так звані мейкер-спейси, у трьох великих філіях Міської бібліотеки Острави (Чехія). Вони були обладнані зонами відпочинку та матеріалами для різних творчих занять.

Ще одним ключовим аспектом проєкту стало розширення колекцій бібліотеки за рахунок літератури, орієнтованої на молодих читачів, коміксів та манги, які є дуже привабливими для цієї вікової групи. Цей крок не лише привабив нових відвідувачів, а й створив простір, де підлітки можуть вільно обговорювати свої інтереси та відкривати для себе нові літературні та культурні сфери.

Протягом шести місяців реалізації проекту було проведено вісімнадцять семінарів, які відвідали 211 підлітків. Регулярно проводилися семінари, які проводили експерти з різних галузей: від бойових мистецтв до дизайну костюмів для косплею. Проект включав різноманітний спектр семінарів та дискусій, що відображали сучасні тенденції та інтереси підліткового покоління. Молодь брала участь у семінарах, присвячених, наприклад, манзі та коміксам, які є темами, що їх дуже цікавлять.

Майстер-клас, який проводив вуличний художник, був присвячений техніці та етиці вуличного мистецтва, де учасники вивчали основи графіті та обговорювали історію і розвиток цього мистецтва. Косплей-майстер-клас спонукав підлітків не лише створювати власні костюми та реквізит, а й отримати уявлення про світ косплею як хобі, що поєднує художні навички з акторською майстерністю.

Проєкт також включав нетрадиційний майстер-клас, присвячений мушингу – виду спорту, що включає їзду на собачих упряжках. Ознайомлення з історією та принципами цього виду спорту, а також можливість спробувати канікрос, де собака тікає від бігуна, відкрило для підлітків маловідомі види діяльності та нові інтереси.

Проєкт не лише зосереджувався на заходах для юних, а й включав навчання бібліотекарів темам, присвяченим психології та соціології підліткового віку. Це навчання допомогло краще зрозуміти потреби молодого покоління та навчитися легше й ефективніше спілкуватися з ним.

Проект «Підлітки в бібліотеках» позитивно впливає на громаду, надаючи молодим людям простір для самореалізації та соціальної взаємодії. Завдяки таким проектам бібліотеки стають не лише місцем для отримання книг, а й активним центром, де молодь може зустрічатися, пізнавати нове та розвивати свої інтереси. Такий підхід сприяє збільшенню відвідуваності бібліотек та посилює їхню роль як освітніх та культурних закладів, що реагують на потреби всіх вікових груп.

Підліткові клуби

Підлітковий клуб «Гаучарна» пропонує юним читачам можливість зустрітися та поділитися своїми інтересами в неформальній обстановці. Цей клуб призначений для читачів віком від 11 років і надає не лише місце для читання та обговорення, а й для настільних ігор або відпочинку.

Teenclub KO = KO NUDĚ зосереджується на тематичних зустрічах, пов’язаних з літературою, де юні читачі можуть спробувати різні творчі техніки та поділитися своїми улюбленими книгами та історіями.

Teenclub Meet & Read ділиться досвідом читання та обговорення літературних творів. Кожна зустріч присвячена окремій темі, книзі чи настільним іграм. Такий формат допомагає розвивати не лише навички читання, а й комунікативні навички.

Цей досвід чеських колег є корисним для бібліотек, що шукають способи залучення підлітків та створення для них привабливих і змістовних програм. Він показує, що якщо бібліотеки зможуть адаптуватися до сучасних тенденцій та інтересів молодого покоління, вони можуть стати важливим місцем для особистісного зростання та включення у громадське життя.

Застосування штучного інтелекту в бібліотеках у контексті цифрової трансформації суспільства

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 17 Jun 2025 14:53:00 +0000

17 червня 2025 року Зарицький Олексій Олексійович, викладач Київського інституту бізнесу і технологій провів для бібліотекарів міста Києва і не тільки онлайн семінар "Застосування штучного інтелекту в бібліотеках у контексті цифрової трансформації суспільства". Надзвичайно корисно, інформативно і із засторогами)

Пропоную переглянути його.

В доповнення і узагальнення корисної інформації, отриманої під час онлайн семінару.

Для підвищення ефективності обслуговування, автоматизації процесів, створення нових форм взаємодії з користувачами у бібліотеках можна застосовувати різні технології штучного інтелекту (ШІ)

Основні види:

🔍Технології обробки природної мови (NLP – Natural Language Processing)

Пошукові системи з розумінням запиту «своїми словами»

Аналіз читацьких відгуків і запитів

Автоматичний переклад матеріалів

Розпізнавання та аналіз тексту (наприклад, з оцифрованих книжок чи документів)

📌 До прикладу, коли система розпізнає текст стародруку, переводить його в електронний вигляд і робить доступним для пошуку.

🤖Чат-боти та віртуальні асистенти

Надання віртуальних довідок 24/7

Консультації з орієнтації у фонді бібліотеки, з пошуку книг, як записатися до бібліотеки, продовжити термін користування

Проведення опитувань і зворотного зв’язку

📌 До прикладу. коли бот у Telegram відповідає на запитання про події, доступні ресурси, допомагає знайти потрібну книгу.

🧠 Системи рекомендацій на основі штучного інтелекту

Рекомендації книг на основі уподобань користувача

Тематичні добірки літератури

📌 До прикладу, як Netflix радить фільми, так і рекомендувати книжки.

📚 Оцифрування та розпізнавання зображень і текстів (OCR + AI)

Перетворення паперових документів у цифрову форму

Автоматичне розпізнавання мови, змісту, імен, термінів

Перевірка авторського права

📌 Наприклад, розпізнавання рукописного листа й створення його друкованого варіанту.

🗃 Автоматизована каталогізація і предметизація

ШІ автоматично аналізує зміст документів і пропонує рубрики, ключові слова, дескриптори

Формування бібліографічних записів

📌 Наприклад, автоматичне формування запису нової книжки в форматі MARC.

🧬 Генеративні моделі (як-от ChatGPT, DALL·E, Sora)

Створення анотацій, описів, вітальних текстів

Генерація ілюстрацій до дитячих книжок

Підготовка відеоанонсів заходів або візуалізацій архівних матеріалів

📌 Наприклад, генерація афіші події за ключовими словами або створення відеоролика з бібліотечними подіями.

📈 ШІ в оцифруванні

Аналіз стану цифрових копій (розмиття, вицвітання, пошкодження)

Реставрація зображень, текстів

📌 Наприклад, автоматична реставрація старих фото

📡 Інтеграція з розумними пристроями (IoT + AI)

Управління ресурсами (освітлення, доступ до приміщень)

Облік відвідувачів і взаємодія з простором

📌 Наприклад, ШІ обирає і підлаштовує освітлення під потреби користувачів.

До питання цифрової етики

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 05 Jun 2025 19:27:00 +0000

Для кожної бібліотеки, яка веде сторінки у соціальних мережах, важливо, щоб кількість підписників збільшувалася.

Реальне зростання кількості зацікавлених підписників у соцмережах — це не просто цифра для звіту, а показник життєздатності, актуальності й авторитету бібліотеки у спільноті.

Зацікавлені підписники — це потенційні учасники подій, користувачі послуг, волонтери, донори, партнери. Сторінка бібліотеки стає «вікном», через яке громада бачить, чим живе бібліотека.
Це сприяє поширенню знань. Якщо контент бібліотеки читають і діляться ним, він впливає — навчає, надихає, підтримує. Це реально продовження місії бібліотеки у цифровому просторі.
Аудиторія сторінки бібліотеки в соціальних мережах працює на зміцнення довіри, демонструючи, що бібліотека — сучасна, доступна, відкрито комунікує. Особливо це важливо в часи фейків і інформаційного шуму.
На власному досвіді переконалася, що через активність бібліотеки у соціальних мережах легко залучати партнерів і фінансування. Бо потенційні партнери передусім дивляться на активність і якість цифрової присутності, а не тільки на стоси звітів.
Але залучати аудиторію в підписники потрібно реально і природно. Спілкуватися з аудиторією, а не лише виставляти пости, дякувати підписникам. Підтримувати діалог, а не монолог.
Працювати з парнерами і поширювати цей контент. Адже взаємні репости збільшують охоплення і прибавляють нових людей.
Якісний візуал, доброзичливий тон, конкретна цінність у кожному пості.
І так малими кроками – до гарних результатів.
Навіть +10 нових активних підписників на місяць — це успіх, якщо це люди, яким справді цікаво. Головне — сталість і щирість.
Коли ми спостерігаємо шалену кількість підписників у котроїсь з бібліотек, першим чином виникає питання: в чому успіх? От до прикладу, бачимо, що фейсбук сторінка однієї з бібліотек сягнула по кількості підписників за мітку, до прикладу, 20000. Так, бібліотека активна в соціокультурній діяльності, відома масштабуванням інновацій, але контент публікацій на сторінці нічим особливо не різниться від інших бібліотек. В чому ж складова такого успіху?
Чи можемо ми розглядати такий «рекорд», як такий, що допомогою штучного збільшення кількості вподобайок (лайків) на сторінці бібліотеки?
Можемо, якщо під будь-яким дописом на сторінці цієї бібліотеки співставити число лайків з кількістю наявних профілів, які поставили лайки. Саме так. У такої сторінки бібліотеки під дописом профілів людей, які поставили лайки, може бути вдвічі менше, ніж зазначає цифра під дописом.
Штучно збільшити кількість підписників і лайків під дописами можна різними способами:
-            через залучення ботів або фейкових акаунтів. Їх можна купити на спеціальних сервісах — лайки виглядають як справжні, але за ними не стоять реальні люди;
-           через тимчасові сторінки. Адміни можуть самі створювати або залучати профілі, що пізніше видаляються або блокуються (через що вони зникають із списку лайків);
-        "накрутка" через сторонні сервіси. Такі сервіси додають лайки, але не обов’язково живими користувачами.
Питання, навіщо це робиться:

щоб заявити у звітності про свій «супер –успіх» і додати собі плюсів в очах вищого керівництва?
щоб виглядати кращими за інших. На фоні інших бібліотек така активність виглядає, ніби бібліотека має велику аудиторію й активність?
для самопросування керівника. Як спроба підкреслити власну "успішність" як керівника для отримання кар’єрного росту, звання і т.п.? для формування позитивного цифрового іміджу керівника?
створення враження вищої ефективності бібліотеки?

А чи є в цьому сенс?
Короткостроково - так. Це може створити ілюзію успіху, яку складно швидко спростувати.
Довгостроково - ні. Така практика шкодить репутації. Фальшування нікого не прикрашає. Бібліотекарі з інших бібліотек розуміють, що ці показники, які їм ставлять в приклад, порожня статистика. Це може негативно відбитися на мотивації колег інших бібліотек.
Що з цим робити:
На рівні професійної спільноти піднімати питання. В пріоритеті якість, а не цифри. Тим паче такі, від яких не залежить віднесення до групи по оплаті праці. Якісний допис із 15 справжніми вподобайками та щирими коментарями важить більше за 60 "мертвих" реакцій.
Лукавство із підписниками і вподобайками — це спроба створити фасад замість суті. Імідж бібліотеки як місця довіри, знань і правди страждає.
Ризики і наслідки від цього. Розмивання довіри до бібліотеки, демотивація колег з інших бібліотек, які працюють сумлінно та якісно, ілюзія ефективності соціальних мережах, порушення етичних стандартів публічної бібліотечної діяльності.
Очевидно, що на часі - впровадження кодексу цифрової етики бібліотекаря, зокрема щодо роботи з публічними метриками.
Краща практика ведення сторінок там, де головне — зміст, а не кількість лайків.

Бібліотекар майбутнього у світі штучного інтелекту

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 08 May 2025 09:33:00 +0000

Як штучний інтелект бачить бібліотекаря майбутнього? Я звернулася з таким запитанням до ШІ, і отримала відповідь.

Ші вважає, що бібліотекар майбутнього у світі штучного інтелекту — це не лише фахівець із доступу до знань, а радше куратор культурних і когнітивних просторів, провідник у цифрових світах та партнер у пошуку сенсів. Образ бібліотекаря зміниться як у зовнішніх рисах, так і у внутрішніх якостях, його місія — підтримувати гуманність у добу алгоритмів.
1. Професійні навички та вміння
Медіаграмотність + AI-обізнаність: володіння алгоритмами генерації, аналізу та фільтрації інформації, вміння працювати з великими мовними моделями (LLM), віртуальними помічниками, системами рекомендацій.
Фасилітація й емоційний інтелект: здатність вести діалог, модерацію, працювати з групами різного віку, культур та потреб.
Дизайн мислення: створення адаптивного, емпатійного досвіду користування бібліотекою.
Культурна аналітика: вміння трактувати й аналізувати глобальні тренди, формувати актуальні добірки, події, експозиції.
2. Зовнішній вигляд
Стильний, індивідуалізований образ: сучасний одяг з технологічних тканин, елементи smart-одягу (з інтегрованими дисплеями чи сенсорами), аксесуари з доповненою реальністю (AR-окуляри, інтелектуальні браслети).
Баланс між комфортом і естетикою: оскільки бібліотекар — публічна особа, його вигляд виражає відкритість, доступність і довіру.
3. Ставлення до відвідувачів
Емпатія як головна чеснота: вміння бачити людину за запитом, вести за руку в складному інформаційному полі.
Партнерство, а не наставництво: бібліотекар не нав’язує, а радить, не контролює, а підтримує вибір.
Культурний медіатор: знає, як говорити з мігрантом, підлітком, ветераном, людиною з інвалідністю чи штучним інтелектом.
4. Робоче місце
Динамічне і трансформоване середовище: модульні меблі, «розумне освітлення», акустичні зони.
Технологічно насичене, але не домінуюче: робоча станція з інтерфейсом штучного інтелекту, голографічна панель, адаптивний інтерфейс, інструменти для віртуальної та доповненої реальності.
5. Взаємодія
Гібридна комунікація: бібліотекар працює з тими, хто поруч, і з віддаленими користувачами одночасно.
Мультимодальність: вміння спілкуватися голосом, жестами, через чатботи, аватари, екрани.
Кооперація з іншими ІІ: бібліотекар веде діалог не лише з людьми, а й із машинними агентами — коригує, модерує, інтерпретує.
6. Артефакти
Когнітивні карти, тактильні книги, сенсорні інсталяції, які поєднують фізичне та цифрове.
Індивідуальні навігаційні карти знань, створені за допомогою AI.
Цифрові архіви пам’яті, у які можна вживлюватися через віртуальний простір.
7. Архітектура приміщень
Бібліотека як хаб зустрічей, досвіду, гри: простори для тиші, для гри, для перформансів.
Біофілія і технології: живі стіни, нейропластичне планування, архітектура, яка змінюється відповідно до кількості людей, їхнього настрою.
Плавність і доступність: жодних бар’єрів, кожен простір — інклюзивний.
8. Абстракції
Бібліотекар як шаман нових знань: не просто провідник, а той, хто може об’єднати минуле, теперішнє й майбутнє.
Бібліотека як жива екосистема: вона реагує на настрій, потреби, мову і дії відвідувачів.
Пан бібліотекар і пані бібліотекарка майбутнього
Пан бібліотекар — витончений іроніст, що вміє синтезувати Данте з кіберпанком. Його голос спокійний, погляд уважний. У нього завжди є час.
Пані бібліотекарка — чарівна алхімік інформації, що трансформує сухі дані в поетичні відкриття. Вона поєднує інтуїцію з аналітикою. Її усмішка — як знак запрошення в безпечний простір.

Марракеський договір про спрощення доступу до творів, захищених авторським правом, для незрячих

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 07 May 2025 15:33:00 +0000

Лише 10 % усіх опублікованих матеріалів доступні у форматах для людей з порушеннями зору. Хоча за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, порушення зору мають 2.2 млрд людей в усьому світі (більше 25 %).

Марракеський договір про спрощення доступу до опублікованих творів для осіб, які є сліпими, мають порушення зору або інші обмеження читання, був прийнятий 27 червня 2013 року на дипломатичній конференції в Марракеші під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

Договірні сторони цього міжнародного договору зобов'язані запровадити винятки та обмеження авторського права у своїх правових системах, а саме право на відтворення творів, право на розповсюдження творів або їх копій та право надання творів або їх копій публіці, з метою сприяння доступності творів у доступних форматах для осіб із вадами зору або іншими подібними вадами.

Простіше кажучи, завдяки цьому міжнародному договору, незрячі люди, люди з вадами зору та люди з іншими вадами читання мають легший доступ до творів, захищених авторським правом (книг, професійних періодичних видань, газет, журналів, музичних партитур тощо), та інших об'єктів, що охороняються (звукозаписів та виступів виконавців, наприклад, у формі аудіокниг) у доступних для них форматах, на основі обов'язкових винятків та обмежень авторського права та суміжних прав (так званих статутних ліцензій). Ці винятки також дозволяють легкий «транскордонний обмін», або надання матеріальних чи цифрових копій творів, захищених авторським правом, в адаптованих форматах не лише в межах ЄС, але й між державою-членом ЄС та третьою країною, яка є стороною Марракеського договору.

У зв'язку з Марракеським договором у 2014 році під керівництвом ВОІВ було започатковано проект Консорціуму доступних книг (ABC), метою якого є збільшення кількості книг у доступних форматах для людей з вадами зору в усьому світі та забезпечення їх доступності для цих людей. ABC надає експертну допомогу та підтримку некомерційним організаціям, освітнім закладам та видавцям у країнах, що розвиваються. Наприклад, у рамках ABC було створено онлайн-каталог Глобальної книжкової служби ABC, який дозволяє бібліотекам-учасникам для людей з вадами зору та авторизованим постачальникам легко отримувати необхідні книги у доступних форматах.

«ABC Global Book Service» Консорціум доступних книг (ABC) (онлайн). Доступно з: https://www.accessiblebooksconsortium.org/web/abc/globalbooks

«Консорціум доступних книг (ABC)» Консорціум доступних книг (ABC), (онлайн). Доступно з: https://www.accessiblebooksconsortium.org/en/web/abc/portal/index

«Розвиток потенціалу» Консорціум доступних книг (ABC) (онлайн). Доступно з: https://www.accessiblebooksconsortium.org/en/web/abc/capacity_building/index

Марракеський договір, який передбачає полегшений доступ до друкованих творів для людей з вадами зору, набув чинності в Україні з 8 вересня 2023 року.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999_001-13#Text

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2854-20#Text

Використання твору вказаними способами допускається через уповноважений заклад (установу, організацію), який навчає чи надає спеціалізовані послуги для адаптивного читання. Нині процес визначення такого органу все ще триває в Україні.

Також Марракеський договір дозволяє організаціям для осіб із порушеннями зору, бібліотекам та іншим уповноваженим особам пересилати копії книг в доступних форматах в інші 95 країн, які ратифікували або приєдналися до документу.

Більше про Марракеський договір – у ПОСІБНИКУ , який підготовлено в рамках діяльності Громадської спілки «Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» з адвокатування прав осіб з інвалідністю.

Відео обговорення бібліотеками положень договору.

"Тут нецензурна лексика!"

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 02 Nov 2024 21:13:00 +0000

Буває, що деякі представники дорослої вікової категорії користувачів публічних бібліотек щиро обурюються, зустрівши в творах сучасної української літератури чи в перекладах творів відомих зарубіжних письменників ненормативну лексику. І пишуть скарги з вимогою вилучити такі твори з бібліотечних полиць.

Як порозумітися з читачами старшого віку і зробити усе можливе, щоб "твори для дорослих" не опинялися у руках дітей і підлітків.

Причини розповсюдження нецензурних і лайливих висловів в книгодрукуванні криються в наявності свободи слова та відсутності цензури в Україні. Згідно статті 15 Конституції України цензура заборонена. Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова, включно з вільним поширенням інформації.

Багато відомих творів світової літератури, переклади яких частково потрапляють на бібліотечні полиці, містять ненормативну лексику, яку в процесі перекладу українською не є можливим замінити. Так, письменники, які використовують ненормативну лексику в своїх творах, використовують її спеціально для підкреслення ефекту написаного твору і вжиття вказаних слів не є нормою. Певні неперевершені твори без лайки втратили б натуральність та колоритність, які вкладав у них автор. Нецензурність передає стани та емоції персонажів.

Як правило, в анотації до книги видавництва попереджають про наявність нецензурних слів у тексті твору.

Частина 7 ст. 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу проголошує, що «бібліотеки, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані виконувати відповідні норми та правила, встановлені в галузі бібліотечної справи». З цього обовʼязку випливає, що бібліотека закуповує книжки, в тому числі з ненормативною лексикою, оскільки це прямо не заборонено Законом.

Статтею 24 Закону України «Про інформацію» заборонено цензуру та втручання в професійну діяльність журналістів і медіа: «Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, суб’єкта у сфері медіа, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації».
У Законі України «Про видавничу справу», зокрема, у статті 28, що стосується обмеження права у видавничій справі, визначаються обмеження щодо змісту видань, які не повинні містити пропаганди війни, насильства, розпалювання міжнаціональної ворожнечі тощо. Закон прямо не обмежує використання нецензурної лексики.
Вилучати книжки з фондів бібліотек за ідеологічними чи політичними ознаками заборонено ст. 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу.
Саме бібліотекар має слідкувати, аби література з ненормативною лексикою не потрапляла до рук вікової категорії читачів 16+ та попереджати дорослих читачів, яким така література завдає моральної шкоди. Як правило, бібліотеки зберігають такі видання на окремих позначених полицях. Як варіант - позначити такі книжки наклейками із застереженням «Тут ненормативна лексика!» для їх градації, обмеження доступу до них підлітків та вразливих дорослих.

Плануємо роботу публічної бібліотеки на 2025 рік. Плануймо Перемогу!

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 13 Oct 2024 18:48:00 +0000

Бібліотека реалізує програму розвитку через систему планування, основа якої — річний план, що дає змогу керівникові бібліотеки ефективно організувати поточну діяльність закладу.
План має бути робочим функціональним документом, у якому сплановано конкретні кроки для підвищення якості бібліотечних послуг.
Кожна бібліотека самостійно обирає спосіб створення річного плану. Та оскільки річний план є комплексним документом, а його реалізація торкається всіх учасників бібліотечної діяльності, до його розроблення варто долучити і користувачів, і партнерів.
При річному плануванні важливо враховувати результати самооцінювання бібліотеки, щоб вдосконалити окремі напрями роботи.
Структура річного плану Кожна бібліотека має право на власний розсуд визначати структуру річного плану. Втім існують усталені практики, на які бібліотека може орієнтуватися.

Наприклад, структура річного плану може відтворювати структуру Програми розвитку закладу на 5 років. Такий підхід спростить підготовку плану та одночасно допоможе деталізувати поставлені у програмі цілі та визначені завдання. Це і спрощує його підготовку, і відразу працює на деталізацію поставлених цілей та виконання завдань, які потрібні для досягнення очікуваного результату у перспективі розвитку закладу. діяльності бібліотек детально обґрунтовані у Концепції якісних змін бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України (до 2025 року).

Вони спрямовані на:
- Консолідацію суспільства;
- Дотримання європейських цінностей, інтеграцію у європейське співтовариство;
- Підвищення якості життя;
- Рівний доступ до інформації, знань і культурного надбання.

В умовах воєнного стану пріоритети Концепції якісних змін бібліотек доповнюються громадянськими та професійними завданнями:
- захист інформаційного простору;
- інформаційна та просвітницька робота;
- збереження раритетних документів через можливу оцифровку, збір нових документів, фактів, свідчень про цю війну для формування майбутньої колекції;
- надання психологічної підтримки, покращання ментального здоров’я, зокрема, через підбір помічної літератури для читання відповідно психологічного стану відвідувачів (спільно з висококваліфікованими психологами), емоційної розрядки за допомоги бібліотерапії, артерапії, рукоділля, переглядів кінофільмів тощо);
- організація комфортних та зручних робочих місць для дистанційної роботи переміщеним особам, організація курсів з української, польської, англійської, ін. мов, навчання інтернет та медіаграмотності, використання бібліотечного комп’ютерного обладнання тими, хто потребує тощо);
- волонтерські проєкти;
- благодійна діяльність (організація зборів на різноманітні потреби ВПО і ЗСУ)
- максимальна відкритість до співпраці.
Обов’язкові заходи для безпеки життєдіяльності та охорони праці в умовах воєнних дій.

Болючим викликом для бібліотек є пошук шляхів актуалізації бібліотечного фонду. Наповнення бібліотечних полиць українською літературою в умовах вкрай обмеженого бюджетного фінансування або його повної відсутності. За одним рядком у плані роботи на наступний рік має стояти щоденна наполеглива робота з пошуку альтернативних джерел нових надходжень.

Безбар’єрність бібліотек. Це питання, що обговорюється ще з 1980-х, саме тоді почали виходити перші наукові роботи на цю тему. Відтоді бібліотеки стали значно технологічнішими. З одного боку, це відкриває нові можливості, робить бібліотеки інтерактивними, а бібліотечні послуги та події привертають увагу більшої кількості людей. З іншого — важливо не забувати про потреби різних відвідувачів. Адже лише у Києві проживає близько 160 тисяч людей з інвалідністю. При цьому 80% форм інвалідності не можна помітити одразу. Допоможе як рухатися вашій бібліотеці до безбар’єрності Довідник безбар’єрності.

На виконання РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 7 грудня 2016 р. № 954-р Про затвердження плану заходів щодо популяризації державних символів України, виховання поваги до них у суспільстві https://www.kmu.gov.ua/npas/249596502

Актуальним залишається сприяння реалізації програми «Підтримка киян – Захисників та Захисниць України (2023-2025 рр)

Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 р. підписав Указ №455/2023 про внесення змін до деяких указів Президента України у частині змін дат https://www.president.gov.ua/documents/4552023-47641

15 травня —Міжнародний день сім’ї
15 липня - День Української Державності
15 липня - День хрещення Київської Русі — України
17 вересня – День усиновлення
1 жовтня - День захисників і захисниць України
1 жовтня - День Українського козацтва
27 жовтня - День української писемності та мови
9 листопада - Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

Пам’ятні дати та ювілеї, що відзначатимуться у 2025 році, дивіться у Додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2023 року № 3536-IX ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ТА ЮВІЛЕЇ 2025 РОКУ

Або альтернативний ресурс Українського інституту національної пам’яті

Також укладений науково-методичним відділом Публічної бібліотеки імені Лесі Українки календар важливих дат .

До відома: Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію про оголошення 2025 року Міжнародним роком кооперативів. Ця резолюція підкреслює ключову роль кооперативів у досягненні Цілей сталого розвитку (ЦСР) і просуванні глобального соціально-економічного розвитку. Резолюція закликає країни-члени та зацікавлені сторони використати 2025 рік як можливість підвищити обізнаність про внесок кооперативів. Вона підкреслює їхній вплив на різні сфери розвитку, включаючи зайнятість, викорінення бідності, освіту, соціальний захист, фінансову інтеграцію та створення доступного житла.

Генасамблея ООН прийняла резолюцію про десятиліття дій для наук про кріосферу на 2025-2034 роки. Мета - вирішення проблем танення льодовиків та змін у кріосфері шляхом наукових досліджень і моніторингу.

Організація Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію про оголошення 2025 року Міжнародним роком миру та довіри. Резолюція закликає міжнародне співтовариство вирішувати конфлікти шляхом інклюзивного діалогу та переговорів з метою забезпечення зміцнення миру та довіри у відносинах між державами-членами ООН як цінності, що сприяє сталому розвитку, миру та безпеці та правам людини.

Бюджет робочого часу на наступний рік закладаємо і з урахуванням можливих перебоїв діяльності у зв’язку із воєнним станом і тривогами. При розрахунку балансу робочого часу поряд з нормативними матеріалами використовуються дані, що характеризують фактичний стан справ в попередні періоди (неявки з причини хвороби, виконання державних і громадських доручень і т.п.), а також дані табельного обліку виходів і неявок на роботу з розшифровкою останніх за причинами. Про це ви прочитаєте у будь-якому підручнику з економіки виробництва.

Якщо, до прикладу, для виведення бюджету номінального робочого часу для робітників враховуються затрати часу на: відпустки, лікарняні, невиходи з дозволу адміністрації, цілодобові простої, страйки, то специфіка діяльності бібліотекаря передбачає лікарняні (рекомендовано 3-5% від бюджету часу), невиробничі витрати (господарська робота) (7%), підготовка робочого місця, перепочинок, особисті потреби (10%), на самоосвіту та поінфомованість (5%). А ще у працівників бувають додаткові оплачувані відпустки, сесії і т.п. Віднявши ще й цей час та отримавши чистий бюджет часу на виробничі процеси можемо впевнено планувати роботу кожного працівника відповідно до Типових норм часу на основні процеси бібліотечної роботи.

Це забезпечить повноту та якість виконання запланованих завдань.

Видання про трансформаційний потенціал тюремних бібліотек

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 28 Aug 2024 21:21:00 +0000

Видання «Книги за ґратами: Трансформаційний потенціал тюремних бібліотек» пропонує ґрунтовне дослідження ролі бібліотек у пенітенціарній системі. Автори аналізують, як ці установи можуть змінити життя ув'язнених, використовуючи книги, статті, дані з вебсайтів, а також свідчення тюремних бібліотекарів з 38 країн.

Тюремні бібліотеки не лише забезпечують доступ до знань, але й сприяють соціальній реабілітації, емоційному відновленню та особистісному розвитку. Цінність таких бібліотек полягає у їх здатності прищепити культуру читання та безперервного навчання протягом усього життя. Автори детально розглядають питання рецидивізму, підкреслюючи, що наявність бібліотек у пенітенціарних установах значно знижує ймовірність повторного вчинення злочину.

У дослідженні розглядається організаційна структура тюремних бібліотек, зокрема їх взаємодія з місцевими публічними бібліотеками. Насамперед, автори дослідження виділяють наступні види організації тюремних бібліотек:

- Тюремна бібліотека як філія місцевої публічної бібліотеки.

- Тісна співпраця тюремної бібліотеки з місцевою публічною бібліотекою. Це включає в себе навчання персоналу та забезпечення постійно змінюваної, актуальної та сучасної книжкової та медіа колекції.

- Тюремна бібліотека не співпрацює з публічною бібліотекою, а залучає підтримку зовнішніх неурядових чи релігійних організацій.

- Пересувна мобільна бібліотека.

Оскільки бібліотекарям пенітенціарних установ часто доводиться працювати з обмеженою кількістю ресурсів та за умов посилених заходів безпеки, автори наголошують на особливій ролі працівників таких установ. Окрім необхідної професійної кваліфікації, тюремний бібліотекар повинен ефективно працювати у тюремному середовищі та в ідеалі мати додаткові знання чи досвід у таких сферах, як психологія, кримінологія, педагогіка, соціальна робота та/або консультування. Серед особистих якостей особливо цінними будуть неупередженість, швидкість реакції, високий рівень емоційного інтелекту, наполегливість, терпимість та стресостійкість.

Ув’язнені заслуговують на такі самі бібліотечні послуги, як і громадяни, які живуть на волі. Часто тюремні бібліотеки виступають єдиним доступним зв’язком із культурою та життям за межами тюремних стін. Тому окрім розповсюдження інформації, в цих закладах проводяться заходи з популяризації читання, такі як читацькі гуртки та книжкові чи дискусійні клуби, майстер-класи, семінари або конференції, присвячені відомим письменникам, поетам, ученим тощо; лекції, доповіді та спецкурси; святкування різних національних і міжнародних свят і ювілеїв, таких як Всесвітній день книги, книжкові виставки, аматорський театр і читацькі марафони.

Окрему увагу в публікації приділено викликам, з якими стикаються тюремні бібліотеки, зокрема проблеми фінансування, обмежений доступ до сучасних інформаційних ресурсів та цензуру. Цензура, як правило, призначена для запобігання насильству, втечам, заколотам, контрабанді та іншим злочинам. Цензура може бути введена шляхом сканування книг на наявність прихованих повідомлень або контрабанду зброї, наркотиків чи інших заборонених речовин. Зміст книг або інших матеріалів цензурується лише якщо буде виявлено, що він суперечить правовим нормам.

Наприкінці публікації автори пропонують стратегії та рекомендації для покращення роботи та організації тюремних бібліотек у всьому світі, а саме:

1. Тюремні бібліотеки мають тісно співпрацювати з місцевою (публічною) бібліотечною системою.

2. Тюремними бібліотеками має керувати навчений персонал з професійною бібліотечною освітою.

3. Тюремні бібліотеки повинні створювати безпечне та дружне середовище, у якому до всіх ставляться з повагою.

4. Фонд бібліотеки має постійно оновлюватися сучасною, актуальною літературою, що відображає потреби різноманітних верств населення.

5. Програмні положення діяльності тюремних бібліотек мають бути відображені у відповідних директивах на міжнародному, національному та регіональному рівнях.

«Книги за ґратами» є потужним закликом до підтримки та розширення тюремних бібліотек, які є ключовим елементом успішної та ефективної пенітенціарної системи.

Анотацію до англомовного видання підготувала бібліотекар відділу літераутри іноземними мовами Наталія Авраменко.

Видання у відкритому доступі за цим покликанням

Бібліотеки - безпечні, різноманітні, демократичні простори

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 28 Aug 2024 20:59:00 +0000

"Бібліотеки - безпечні, різноманітні, демократичні простори. Це надійні місця. Це людські осередки в епоху штучного інтелекту".
Андре Вількенс, директор Європейського культурного фонду.

 Дві сторінки у книзі, виданій  Європейським культурним фондом,  містить зібраний досвід з реалізації програми The Europe Challenge, присвячена проєкту, що  його продовжує  донині Публічна бібліотека імені Лесі Українки для дорослих міста Києва.  Завантажити електронну версію видання і ознайомитися із проектами усіх учасників  можна за цим покликанням http://surl.li/gvdom 


У 2022 році бібліотека увійшла до складу 32 учасників  з 14 європейських країн Європейського челенджу. Це програма від Європейського культурного фонду, яка підтримує бібліотеки та їхні громади у розробці послуг та пропозицій для  вирішення світових проблем сьогодення.
Бібліотека підписала угоду на отримання грантової підтримки для реалізації  заявленого проєкту та впродовж 2022-2023 рр. успішно реалізувала проєкт зі створення артлабораторії для осіб, що перебувають на пробації.

Скорочувати - не оптимізувати

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 29 Jun 2024 15:34:00 +0000

Цими днями в інтернет-просторі розлетілася новина про можливе скорочення чи оптимізацію закладів культури. Громадське радіо запросило на розмову з приводу цієї новини. Свої рефлексії, подекуди емоційно, я озвучила в прямому етері.

Уже з формулювання заголовку публікації, яку переважна більшість медіа поширили без виправлення словосполучення з «культурних закладів» на «заклади культури» (а це таки не одне й те ж), мені стало м’яко кажучи не радісно.

Про підняту представниками Міністерства культури на Всеукраїнському форумі «Культура під час війни. Людський капітал» проблему я дізналася зі ЗМІ і сподіваюся, що журналісти нічого не вирвали з контексту виступів головних учасників форуму, а лише намагались привернути заголовком увагу якнайширшої аудиторії?

На форумі було заявлено про головну причину скорочення закладів культури, в тому числі бібліотек, - і це скорочення на ¼ кількості населення через повномасштабне вторгнення росії.

Чи може бути це причиною скорочення кількості бібліотек? У тих населених пунктах, де сьогодні залишилося лише до десятка домогосподарств, бібліотеки зачинились ще раніше, разом з іншими об'єктами соціально-культурної сфери. І ця проблема виникла не сьогодні. Але питання впровадження нестаціонарного бібліотечного обслуговування жителів маленьких сіл, віддалених від перспективних, через придбання для основних територіальних бібліотек бібліомобілів, які б у визначені дні місяця приїздили до маленьких сіл з книжками і з можливістю для жителів доступу до інтернету, - далі розмов не зрушується з місця вже багато років. А це досить розповсюджена практика в бібліотечній галузі європейських країн.

Якщо в селі, приміром, було 400 жителів, а за останні 3 роки стало 300, - це не привід позбавляти громаду бібліотечного обслуговування. Завдання Міністерства культури боротися за культуру і створювати можливості для реалізації права громадян на бібліотечні послуги, на доступ до інформації незалежно від місця проживання.

Трохи статистики з міської мережі бібліотек. У Києві користувацька аудиторія усіх 139 бібліотек + 63 пункти видачі і одна бібліотека на колесах (у Деснянському районі). складає 467,5 тис. осіб.

Аудиторія за єдиною реєстрацією, яка є умовно єдиною, бо досі нема єдиного автоматизованого обліку користувачів усіх бібліотек з можливістю ідентифікації єдиного читача, якими бібліотеками він не користувався б, відсоток жителів міста, які користуються бібліотеками, в межах 10-11 відсотків. Це добре чи погано? Це так як є, і цей відсоток охоплення населення міста публічними бібліотеками практично не відрізняється від відсотка охоплення мережею міських бібліотек населення, до прикладу, Вільнюса, столиці Литви. Так, свого часу там відбулася оптимізація, років 15 тому, коли мережа з кількості понад 20 публічних бібліотек стала мережею з 16-ти розширених структурно і модернізованих бібліотек із збереженням усіх робочих місць бібліотекарів. Це коли кількість трансформувалася в якість. І причина цього - не скорочення кількості населення, а створення привабливих бібліотечних поліфункціональних просторів, куди б вони із задоволенням приходили. До речі, цього року Вільнюський муніципалітет придбав для бібліотек супер обладнану мобільну бібліотеку, для доступності послуг публічної бібліотеки для мешканців міста, які значно віддалені від стаціонарних бібліотек.

Скорочення і оптимізація - це таки різні речі. Скоротити можна площі, працівників, виробництво, а оптимізація - це метод досягнення бажаного меншими витратами. Але, переглянувши публікацію, в контексті озвученої проблеми різницю між цими поняттями чітко не проведено.

Друга озвучена проблема, через яку можливе скорочення кількості закладів культури – втрата закладами культури 18% працівників з дуже сумним прогнозом для галузі на перспективу. Названо причини: батьки не ведуть діток у мистецькі школи, бо не перспективно, а студенти не йдуть у мистецькі вузи, бо також неперспективно. І державі дуже дорого обходиться підготовка кожного фахівця.

Знову ж, чи озвучені були на форумі шляхи виходу з кризової ситуації окрім закриття установ культури? Чи назвали головну причину неперспективності – жебрацький рівень зарплат працівників галузі, відсутність державної підтримки талановитих мистців. Чи прозвучало, що медіана зарплати по Києву – 24000, по Україні – 20000, а столичного бібліотекаря – 8500. От і не ідуть, і батьки не бачать своє чадо у цій галузі, бо не воліють, аби усе життя виживало.

Бібліотекам нині надзвичайно складно заповнити вакансії фахівцями, які б відповідали вимогам до посад головного бібліотекаря, завідувача сектором, завідувача бібліотекою, коли потрібно щоб була і відповідна освіта, і досвід роботи.

І причина цієї проблеми - зведення нанівець системи підготовки бібліотекарів. Не готують їх, а там, де ще готують, - не йдуть випускники у бібліотеки. Якщо підняти рівень зарплати бібліотекаря до середньої по країні , - це вже був би суттєвий крок у бік вирішення проблеми .

Ще одна проблема - застаріла нормативно правова база, яке не сприяє ні розвитку, ні заохоченню до проектної і творчої діяльності працівників культури. Адже в основі основ - вимога виконання кількісних показників. КІЛЬКІСНИХ – це і є головна умова, що бібліотека буде віднесення до трохи вищої категорії по оплаті праці бібліотекарів. І тут ні на крок нема відступу від системи "плановой совєтской економікі", адже прописані у 745-ій постанові до обов'язкового виконання показники користувачів і документовидачі – калька з нормативів для бібліотек 1979 року. Окрім прописаної кількості користувачів, яких мають залучити бібліотеки, кожен користувач, зареєстрований у бібліотеці, в середньому впродовж року повинен мати у формулярі, чи в електронній реєстраційній формі записаними 20 книжок/періодичних/інших матеріалів з фонду бібліотеки – хоче він того чи не хоче. Але ж бібліотека сьогодні - це не тільки книжки. Велика кількість відвідувачів приходить за живим спілкуванням, спільнотворчістю чи попрацювати в інтернеті. Вже багато років - жодного намагання переглянути цей абсурдний припис, попри наші багаточисельні звернення.

Бібліотеки мають сприяти навчанню та розвитку цифрових навичок у громадян. Ми ж прагнемо до "держави у смартфоні". Новіших даних не знайшла, але за даними 2021 року – базовий рівень користування інтернетом і смартфоном мали 47,8% громадян , без навичок – 11%. Це середній показник. І він в рази нижчий серед переважаючого населення старшого віку у селах. Куди в селі прийти людині старшого віку, щоб зв’язатися з ріднею, чи отримати цифрові державні послуги, не долаючи в центри територіальних громад величезні відстані?

Якщо у маленькому селі вже давно закрита бібліотека – потрібно робити усе можливе, щоб хоча б раз на місяць у село приїздила мобільна бібліотека.

Недопустимо і не по державницьки недооцінювати значення бібліотек як центрів громад, центрів спілкування, гуртування, навчання впродовж життя, зокрема й цифровим навичкам, а відповідно - їх ролі розвитку кожної громади.

Доступність сайту бібліотеки

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 17 May 2024 12:49:00 +0000

Офіційної статистики кількості жителів України, які живуть з тією чи іншою формою порушення зору, на жаль, нема. За неофіційними даними, ще до початку повномасштабного вторгнення росії – понад 100 000 осіб. Ця категорія співгромадян нарівні з усіма мають право отримувати інформацію з інтернету, але більшість інтернет ресурсів не є адаптованими для них.

Окрім повної або часткової втрати зору, ще є:

Короткозорість — коли предмети бачать лише на близькій відстані.

Далекозорість — коли бачать тільки те, що на далекій відстані.

Астигматизм — всі предмети нечіткі та розмиті.

Дальтонізм — нездатність розпізнавати ті чи інші кольори.

Дислексія — це про особливості роботи мозку, а не порушення зору, коли втрачається здатність прочитати текст. Мозок погано розрізняє знаки і їх зображення. Тому для людей із дислексією адаптація сайтів також є важливою.

Що саме бачить людина з порушеннями зору на сайті?

Існують спеціальні плагіни та розширення для того, аби зрозуміти, як люди з порушенням зору бачать сайти.

Тож чи необхідно для людей із порушеннями зору створювати окрему версію сайту?

На вже наявному домені (або піддомені) може розташовуватися окрема версія сайту, створена для людей із повною чи частковою втратою зору. Такий варіант зазвичай розробляється без зображень або з мінімумом зображень, з функціями зміни кольору та розміру літер і зручною навігацією. Для переходу на сторінку угорі сайту створюється позначка у вигляді окулярів або просто напис «Контрастна версія».

Та в реальності такі окремі версії сайту не відповідають покладеним на них сподіванням. Якщо взяти до порівняння практику країн Заходу, то в них майже не існує окремих інклюзивних версій сайту.

Усе через те, що в підсумку ми маємо інформаційно збіднілу видозмінену сторінку. Тому більшість користувачів повертаються до оригінальної версії. Також не варто забувати, що в людей є різні порушення зору. Тому для деяких із них немає потреби створювати окрему версію, варто просто трішки адаптувати основний сайт.

Коли все ж таки ми вирішуємо зробити окрему версію, то не треба називати її «Версія для слабозорих». Це підсилює дискримінацію цих людей. Краще сфокусуватись на функції сайту, а не на порушеннях зору. Кнопку можна підписати як «Контрастна версія», «Вибір колірної схеми», «Налаштування шрифту». Слід пам’ятати, що така версія сайту буде корисною не тільки для людей із порушенням зору, але і для тих, хто, наприклад, перебуває під яскравим сонцем.

Як зробити сайт зручним для людей з порушеннями зору

Консорціумом всесвітньої мережі (W3C) був створений «Посібник із забезпечення доступності веб-контенту (WCAG)». Він пропонує численні рекомендації, спрямовані на забезпечення більшої доступності веб-контенту. Усі рекомендації створювалися разом із тестувальниками, іншими групами та учасниками Консорціуму, серед яких зокрема є люди з порушеннями зору. Зараз вони працюють у провідних компаніях та продовжують допомагати робити перегляд вебсторінок більш доступним.

«Повітряний» дизайн

Багато простору між елементами, великі фотографії, мінімалізм в усьому — усе це притаманне новому тренду в дизайні. Такий стиль зустрічається в більшості вебсайтів. Зазвичай у верстці застосовується одна колонка на увесь екран. Цей візуал стильний та водночас зручний для користувачів із порушеннями зору.

А головне: не обов’язково шукати дорогих або спеціалізованих веброзробників. Створити такий сайт можна, використовуючи існуючі шаблони в CMS (система керування контентом). Обирайте варто той варіант, де принцип «повітряного дизайну» реалізовано найкраще.

Робота з кольором

Контраст у кольорах — ще один варіант того, як зробити користування сайтом більш комфортними. Тут можливі два варіанти: створити функцію зміни колірної гами або відразу додати сайту контрасту. Загалом використовують три типи поєднань кольорів для користувачів із порушенням зору: текст жовтого кольору на синьому фоні, чорний текст на білому фоні та білий текст на чорному тлі. Ось цей аналізатор може стати нам у нагоді при перевірці кольорових рішень.

Не забуваймо, що є багато відвідувачів, для яких зручнішою буде темна тема, адже білий колір ріже очі. Коли текст поверх картинки, то обов’язково потрібно дотримуватись вимог щодо контрасту фону, де коефіцієнт має бути не менш ніж 4.5:1.

Спеціалісти з адаптації сайтів радять відмовитися від кольорів для елементів, які несуть смислове навантаження. Такий прийом може лише завдати труднощів людині з порушенням сприйняття кольору. Коли людина не може правильно розрізняти кольори, то інструкція «Перейдіть за червоною стрілкою» просто втрачає сенс.

Шрифт, який легко читати

Мабуть, ви не раз зіштовхувалися із ситуацією, коли шрифт на сайті настільки хитромудрий, що неможливо прочитати. Це проблема всіх користувачів інтернету. Саме тому вебдизайнери користуються простими та зрозумілими шрифтами. Це допомагає й людям із порушеннями зору краще бачити сайт.

Функція зміни розміру літер та масштабування сторінки

Сполучення клавіш Ctrl+ і Ctrl- дозволяє масштабувати сайти на усіх сучасних браузерах. Та головним завданням для веброзробників залишається адаптація верстки сайту, який при зміні масштабу не «поповзе» й усі іконки залишаться на місці.

Також можна створити функцію зміни розміру літер та проміжків між ними. Так, якщо збільшити міжрядкові інтервали, то людям із дислексією буде набагато зручніше читати.

Керування за допомогою клавіатури

Не всі люди можуть побачити курсор миші на екрані, натомість вони добре користуються клавіатурою. Тому важливо встановити функцію керування сайтом саме за допомогою цього девайсу. Тоді кожен відвідувач зможе користуватися сайтом через клавіші й не використовувати мишку. Це також необхідно і для людей із порушеннями моторики.

Не забувайте і про візуальний індикатор для фокусу клавіатури. Усі функціональні елементи потрібно виділити серед інших. Кнопки, посилання можна позначити у вигляді рамки чи коротких підказок.

Програми екранного доступу (screen reader)

JAWS, SuperNova, NVDA — усе це перелік програм для зчитування інформації з екрана будь-якого електронного гаджета. Для людей, які не здатні прочитати тексти, ці програми просто необхідні. Так, вони можуть не читати сайт, а слухати його.

Для того, щоб програма розпізнала текст, потрібно логічно верстати та використовувати правильну структуру HTML:

Усім елементам розмітки потрібно підбирати правильні теги. Для заголовків має бути сувора ієрархія H1, H2, H3. Кнопки мають верстатися через тег. І тут важливо пам’ятати, що коли ви берете нелогічні теги, то програми екранного доступу не зможуть правильно зчитати елементи.

Не варто використовувати файли у форматі PDF. Тут йдеться про тексти, що були зверстані як зображення у PDF. Подібні тексти програми не зможуть зчитати. Якщо ж необхідно застосувати PDF-файли, то у форматі тексту.

Використовуйте alt для всіх зображень. Завдяки атрибуту alt текст стає альтернативою зображенню, коли не виходить його побачити/відобразити. Загалом alt створили для опису того, що зображено на картинці. Тепер у ньому часто прописують лише ключові слова, що є неправильним з точки зору адаптації сайту для людей з порушеннями зору.

Впровадивши вказані рекомендації ми покращимо наш вебсайт і зробимо його доступним для людей із різними порушеннями зору.

Ми працюємо над цим.

Три кити, на яких стоїть бібліотека

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 23 Nov 2023 09:59:00 +0000

Бібліотеки як опори громадянського суспільства та природні центри спільнот

Бібліотеки мають значний потенціал – адже працюють у своїх громадах, працівники бібліотек добре знають свою місцевість, читачів, партнерів, зокрема і можливих, а також події, проблеми і успіхи свого краю. Водночас бібліотеки розвиваються на принципах демократії та поваги до думки інших, тому вони є ідеальним місцем для громадських заходів, зустрічей, дебатів, неформальної освіти протягом усього життя та знайомств.

Вони є легкодоступними майданчиками для вкрай необхідного діалогу між поколіннями, об’єднуючи людей різних соціальних прошарків, залучаючи людей з обмеженими можливостями. Зарубіжний досвід доводить незамінне місце бібліотек в інтеграції, а отже й у розвитку згуртованого суспільства. Довкола бібліотек створюється спільнота, яка природно близька одна до одної, люди можуть допомагати один одному, ладити, співпрацювати і не залежати від сторонньої підтримки.

Все більше бібліотек справді розширюють свою діяльність і діють як освітні, культурні та громадські центри.

Бібліотеки прагнуть, щоб їх роль як місця для інтенсивного об’єднання людей була закріплена в стратегічних документах на рівні уряду та місцевого самоврядування, а громадяни повинні мати можливість самі брати участь у громадській діяльності та стимулювати створення нових місцевих заходів.

Бібліотеки як допоміжні навчальні та виховні установи

Бібліотеки за своєю природою є місцями для навчання. Роль бібліотек у сфері освіти населення зростає. Люди навчаються все життя, і мережа бібліотек їм у цьому допомагає. Адже освічене суспільство є процвітаючим суспільством. Акцент на роботі з інформаційними та цифровими технологіями природно пов'язаний з традиційною підтримкою читання та грамотності.

Роль бібліотек для науки та досліджень важко переоцінити. Учні, студенти , викладачі чи професори також отримують великі вигоди, співпрацюючи з бібліотеками. Однак, часто співпраця бібліотекар – вчитель буває неефективною. Інколи виною тому незацікавленість керівництва школи, іноді – обсяг і якість бібліотечних пропозицій. А як щодо спроби дізнатися, які потреби у вчителів і як бібліотека може їм допомогти? Або спільно створити пропозиції для учнів та студентів.

Слабким місцем є також низька поінформованість широкої громадськості про ресурси, які пропонують бібліотеки. Люди часто звертаються до відкритих джерел в Інтернеті замість того, щоб покладатися на бібліотеку, яка може допомогти розвинути їхні знання та навички багатьма способами. Поінформованість про те, що можуть зробити бібліотеки та бібліотекарі, можна підвищити, наприклад, шляхом навчання впродовж життя. Йому присвячено чимало уваги сьогодні, хоча бракує юридичного концептуального визначення.

Бачення на наступне десятиліття передбачає, що бібліотеки стануть установами, куди звертаються люди, які хочуть навчатися протягом усього життя, поглиблювати свої знання та компетенцію. Для цього бібліотекарі пропонують такі освітні курси, які є значущими та стимулюючими для мешканців їх громад. Важливо, щоб репертуар бібліотечних програм базувався на реальних потребах людей, які живуть поблизу даної бібліотеки.

Бібліотеки співпрацюють з місцевими установами та партнерами, щоб забезпечити обрані навчальні курси .

Бібліотеки як розпорядники культурного та інформаційного багатства

Бібліотеки, безсумнівно, є одним із фундаментів нашої культури та ідентичності. Їхня традиційна місія полягає в тому, щоб назавжди зберегти та зробити доступними свої фонди, в яких зберігається значна частина культурної спадщини та багатства знань .

Сьогодні йдеться не лише про фізичні документи: книги, газети, журнали, карти, листівки чи аудіозаписи. Обсяг збережених цифрових даних також зростає все більше і більше , незалежно від того, чи вони вже створені шляхом оцифрування існуючих фізичних об’єктів, чи тих, які вже були безпосередньо створені в середовищі одиниць і нулів (так звані електронні документи ).

Саме мінливий світ цифрових медіа пропонує нові можливості у сфері їх довгострокового збереження та доступу. Бібліотеки перетворюються на кураторів, які цілеспрямовано проходять віртуальний простір і шукають у ньому цінності для обробки та зберігання для подальшого використання, незалежно від впливу часу та змін, спричинених технологічним розвитком.

Бібліотеки не тільки зберігають, але й є активною частиною літературного життя України цілеспрямовано підтримують книжкову сферу та її авторів, керуючи літературними центрами та читацькими клубами, а також підтримуючи взаємні зустрічі письменників та читачів.

Бібліотеки також можуть надихати та допомагати створювати абсолютно нові авторські твори. Досить запропонувати творчим людям умови для створення та розвитку таланту. Створивши літературну майстерню, куточок для створення відео чи створення музики. Важливим моментом є також обмін знаннями та творчою енергією через зустріч однодумців.

Бібліотека і війна

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 30 Oct 2023 11:53:00 +0000

Цей коротенький ролик ми з колегами показали під час Міжнародної конференції у Кишиневі 18-20 жовтня цього року, присвяченій темі стійкості бібліотек. Продублювали його додатково титрами румунською мовою.

Я бачила сльози на очах кишинівських колег. А згодом журналістка із Кишинева написала мені:

" ...На пленарному засіданні ви представили відеопрезентацію «Бібліотека і війна», супроводжену фільмом із сильним емоційним впливом. Плакала не тільки я, а й багато колег в залі...".

Я відповіла, що відеоролик змонтовано на основі власних фото, відео і знімків чат-спілкування колег у перші дні повномасштабного вторгнення путінських військ. Ми постійно були з колегами на зв’язку, допомагали один одному і нашим читачам, вирішували питання охорони приміщення і майна бібліотеки, логістичні проблеми колег, які вивозили родини, забезпечення продуктами, необхідним... Тому й вийшов фільм правдивий і емоційний, бо усе, що в ньому, пережите, пропущене крізь серце власним болем, сподіваннями, вірою.

Бібліотека і війна https://www.youtube.com/watch?v=-y-80qpV5Ao

Відео з титрами у перекладі англійською https://www.youtube.com/watch?v=SKRlmT9i-Yg

Плануємо роботу публічної бібліотеки на 2024 рік

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 29 Oct 2023 12:38:00 +0000

Наше головне спільне завдання  вистояти та перемогти агресора. Бюджет країни під час воєнного стану формується за дуже простим принципом: спершу всі зібрані ресурси витрачаються на  фінансування завдань оборони та помірне підвищення соціальних стандартів – пенсій, зарплат у державному секторі, а решта  активно фінансується за умови позитивних «cюрпризів» в доходах. Це беззаперечно правильна логіка. Спершу – виживання, потім – усе інше.
Так само будуємо і діяльність бібліотек, які під час війни залишаються осередками інтелектуальної свободи та громадянської активності, провідниками національних ідей та європейських цінностей, просторами просвітництва і толерантності, культури, науки і освіти.
Ми вже отримали обмеження наших кошторисів на наступний рік, тому об’єднання зусиль з широким колом представників громадянського суспільства – важлива умова реалізації бібліотечних програм і проектів.
За традицією, нагадую, що за календарем ООН
2023 рік був оголошений Міжнародним роком діалогу як гарантії миру
2024 рік -Міжнародний рік верблюдових :)
25 серпня 2023 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй під час 96-го пленарного засідання 77-ї сесії прийняла резолюцію, в якій проголошено 2024-2033 роки Міжнародним десятиліттям науки для сталого розвитку.
Наголошується, що це унікальна можливість для людства використати критичну роль, яку наука відіграє в прагненні до сталого розвитку, для покращення життя у трьох вимірах – як один із ключових засобів реалізації, як відповідь на складні виклики нашого часу та для забезпечення безпечного та успішного майбутнього для всіх.
25 серпня 2023 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй під час 96-го пленарного засідання 77-ї сесії прийняла резолюцію, в якій проголошено2024-2033 роки Міжнародним десятиліттям науки для сталого розвитку.
Наголошується, що це унікальна можливість для людства використати критичну роль, яку наука відіграє в прагненні до сталого розвитку, для покращення життя у трьох вимірах – як один із ключових засобів реалізації, як відповідь на складні виклики нашого часу та для забезпечення безпечного та успішного майбутнього для всіх.
ЮНЕСКО обрав світову столицю книги на 2024 рік.  Це буде французьке місто Страсбург.
Ріо-де-Жанейро  буде світовою столицею книги  у 2025 році.
Зорієнтуватись при плануванні на міжнародні дати, пам’ятні дати історії, літератури та мистецтва України допоможе посібник, укладений методистами науково-методичного відділу Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.

Він за цим покликанням
Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України готує проєкт постанови про пам’ятні дати та ювілеї у 2024-2025 роках. Чекаємо на Постанови Верховної Ради України про відзначення на державному рівні ювілеїв державної ваги.
У смутні часи багато хто звертається до книг як до притулку та джерела мрії. Дійсно, книги мають унікальну здатність як розважати, так і вчити. Ось чому ми повинні забезпечити кожному доступ до знань та роздумів через книги та читання. В умовах відсутності фінансування на придбання нових книжок активність бібліотекарів з пошуку коштів і додаткових джерел комплектування має бути щоденною.
Зауважте! 14 липня Верховна Рада змінила три святкові дати. Різдво Христове в Україні відзначатимуть 25 грудня замість 7 січня. День Української Державності буде 15 липня замість 28 липня, а День захисників і захисниць України святкуватимемо 1 жовтня замість 14. Парламентарії ухвалили таке рішення, щоб «відмовитися від російської спадщини».
В умовах воєнного стану ми маємо закладати у наші планиі:

діяльність на актуалізацію бібліотечних фондів і промоція читання

просвітницьку діяльність і сприяння навчанню впродовж життя

цифрову і медійну грамотність

сприяння поширенню української мови в усіх сферах життєдіяльності суспільства

бібліотерапію (раджу переглянути за хештегом #бібліотерапія у мережі Facebook):

терапія читанням книжок, що допомагають при тих чи інших психологічних станах
·арт-терапія або арт-психотерапія, через використання таких інструменти, як полотно, фарба або глина, за допомоги яких люди висловлюють свої внутрішні всесвіти
·драматерапія, допомога через драматичне мистецтво, сприяння фізичній та емоційній інтеграції. Використовуються театральні імпровізації або специфічні сценарії, щоб людина поглиблювалася у своєму особистому всесвіті, покращувала свої соціальні навички і набувала більшої безпеки
музична терапія - це дуже різнобічний тип творчої терапії, дуже інтенсивна і одночасно цілюща
каністерапія – терапія з допомогою спілкування зі спеціально підготовленими собаками

участь у волонтерському русі та благодійництві. Грантова діяльність
укриття у бібліотеках

Варто зазначити, що у складних умовах війни та невизначеності вкрай важливо для наукової та культурної спільноти підтримувати професійні та творчі зв'язки, мати нагоду для зустрічі, обміну ідеями, думками та досвідом.

Саме бібліотеки є простором зустрічей, територією співтворення та порозуміння.

Щодо бюджету робочого часу на наступний рік: відповідно до частини 6 статті 6 Закону України 2136-IX від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України. Закон України 2136-IX набув чинності 24.03.2022.
Бюджет робочого часу на наступний рік https://ets.in.ua/normy-tryvalosti-robochogo-chasu-2024-roku/ закладаємо і з урахуванням можливих перебоїв діяльності у зв’язку із воєнним станом і тривогами. Поради щодо розрахунку дивіться у цій публікації.
Усе передбачити і запланувати у цей важкий і мінливий час неможливо. Тож раджу для відповідей на виклики, які приносить нам кожен наступний день, залишати резерв робочого часу для поточного допланування та корегування планів.

Міжнародний академічний центр Емінеску у Кишиневі

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 24 Oct 2023 13:58:00 +0000

18-20 жовтня представники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва на запрошення директора Biblioteca Municipala B.P. Hasdeu м. Кишинева Mariana Harjevschi взяли участь у Міжнародній конференції під назвою «Сталі бібліотеки. Стійкі бібліотеки», що цього року присвячена 146-ій річниці заснування головної публічної бібліотеки Кишинева.
В межах візиту працівники бібліотеки відвідали Міжнародний академічний центр Емінеску, що є спеціалізованим відділенням Муніципальної бібліотеки «B.P. Hasdeu» і розташований у секторі Botanica, муніципалітет Кишинів. Міжнародний академічний центр імені Емінеску відкрився 13 січня 2000 року до 150-річчю від дня народження навидатнішого румунського поета і публіциста – Міхая Емінеску .
Одним з ініціаторів відкриття цього унікального закладу на всьому румунському просторі був академік Міхай Чимпой, відомий знавець творчості геніального молдавського поета. На урочистому відкритті Міжнародного академічного центру Емінеску академік Міхай Чимпой передав репрезентативну колекцію документів Емінеску (тисяча примірників), найважливішими з яких є Видання Перпесіціуса, колекція Емінеску, монографії, томи ліричних присвят. Рукописи Міхая Емінеску займають почесне місце у фонді документів бібліотеки – 38 томів і 16000 сторінок поезії, прози, драматургії, публіцистики, перекладів і листування. Центр володіє графічними роботами та живописом, підписаними відомими художниками, такими як Елеонора Романеску, Іон Дагі, Валентина Бранковяну, Міхай Міреану, Цезар Секрієру та інші. У колекції Eminesciana зберігаються марки, медалі, листівки, конверти із зображенням обличчям великого поета.

Дослідженню творчості Емінеску присвятив свої наукові публікації друг нашої бібліотеки, відомий знавець румунської філології, доктор філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики Національного університету імені Т. Шевченка Сергій Мирославович Лучканин. І нам було дуже приємно передавати йому вітання із Кишинева, де його знають і шанують.

Місія центру - культурної установи наукового та бібліоекономічного профілю - забезпечувати доступ усіх жителів Кишинева до творчості класика національної та загальнолюдської літератури Міхая Емінеску, оцінювання та популяризація його творчості, життя та діяльності через різноманітні дослідницькі дії та культурні події. Центр наразі має колекцію з понад 21 000 документів. Тут можна знайти старі, раритетні книги, такі як: Альманах суспільно-літературного академічного товариства «Romania jună», виданий у Відні в 1883 році; видання, в якому вперше надруковано вірш Luceafărul; Г. Келінеску, Творчість Міхая Емінеску: аналізи. Емінеску в часі та просторі, рік видання 1936; вірші за підписом Міхая Емінеску та перекладені німецькою мовою, том надрукований у 1909 році; Емінеску, Михайло. Цезар. Бідний Діоніс, 1916; Емінеску, Михайло. Філософські проблеми і аналіз, 1924; Михайло Емінеску. Вірші, вступ., англ. Г. Мурну (з 12 акварелями-факсиміле та численними малюнками А. Мурну, 1928).
Загалом у довідковому фонді налічується 50 примірників старовинних та рідкісних книг. Близько тисячі п’ятисот назв документів з автографами, подарованими відомими людьми країни та світу, дотичними до творчості великого поета Міхая Емінеску: емінескуологів, перекладачів, літературознавців, поетів, письменників, пластиків, скульпторів, колекціонерів і простих шанувальників його творчості. Завдяки своїй діяльності центр полегшує доступ користувачів до емінезійської спадщини, до колекції документів з різних галузей, до традиційних послуг (позика/консультації, інформаційна допомога, продовження терміну позики, резервування документів, культурна діяльність) та сучасних послуг на потреби громади, формуючи незалежні та стійкі інформаційні та читацькі навички, пропонують абсолютну свободу в консультаціях із колекціями та їх максимально ефективному використанні. Нам було дуже приємно познайомитися із завідувачкою центром - пані Єленою. Її внесок і відданість справі свого життя - розвиткові Міжнародного академічного центру імені Емінеску - важко переоцінити. Усі безцінні книжкові скарби, прекрасно видані унікальні книги і альбоми, музейні експонати дбайливо систематизовані і представлені у відкритому доступі кожному зацікавленому. Кожен сантиметр приміщення використовується ефективно і тут відвідувачі не лише знайомляться з творчістю видатного поета, але й спілкуються, займаються танцями, грають у шахи, розвивають себе культурно і духовно.

Актуалізація книжкових фондів. Перехідний період

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 01 Sep 2023 15:30:00 +0000

22 червня 2023 року Володимир Зеленський підписав закон №2309 Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України, наголошуючи, що «вважає його правильним». Згідно з документом, заборона поширюється на ввезення й розповсюдження будь-якої книговидавничої продукції з Росії та Білорусі, зокрема видань російських авторів (які мають громадянство РФ) і частково книг російською мовою з інших країн.
У пояснювальній записці до закону йдеться, що документ спрямований на «захист культурно-інформаційного простору від російської пропаганди та загалом негативного впливу Росії в умовах збройної агресії».
За законом іноземні книги мають продавати в країні мовою оригіналу або перекладати державною мовою, мовами корінних народів України та ЄС.
Як закон діятиме на практиці?
Продукція з РФ та Білорусі буде під повною забороною, тоді як література російською мовою, яку ввозитимуть в Україну з інших країн, проходитиме ретельну перевірку на наявність пропаганди:
Допускатиметься ввезення російськомовних книжок, якщо ця продукція пройшла експертизу і в текстах не було виявлено елементів російської пропаганди, ксенофобії та антиукраїнських меседжів. Державний комітет телебачення і радіомовлення опікуватиметься цими питаннями та вестиме реєстр видавців і видань. Також для контролю будуть залучені митниця й прикордонники.
Згідно з законом, експертизу російськомовної літератури з інших країн проводитимуть ще до ввезення книг в Україну. Для цього офіційні імпортери мають подати один оригінал примірника для ознайомлення, а також пакет документів з даними про автора, країну походження книги та кількість книг, що планують ввезти в Україну. На основі цього ухвалюватимуть рішення про дозвіл на ввезення російськомовної літератури в Україну.
Через центри надання адміністративних послуг до Держкомтелерадіо надходитимуть зразки такої книжкової продукції. І після цього фахівці будуть її аналізувати й вирішувати, надавати дозвіл чи ні. Експертиза відбуватиметься згідно з критеріями, які Держкомтелерадіо зобов’язалося затвердити своїм наказом. Такий наказ готується та буде зареєструємо в Міністерстві юстиції. І тоді вся система контролю почне працювати вже повноцінно.
Закон також передбачає функціонування двох реєстрів для книжок російською мовою. Перший — для видавничої продукції антиукраїнського змісту — створили в Держкомтелерадіо 2016 року у відповідь на закон, що обмежує доступ таких книжок на український ринок. Другий реєстр ще в розробці. Він стосуватиметься видавничої продукції російською мовою, що дозволена для ввезення та розповсюдження на території України.
Як пояснює Держкомтелерадіо, дозволи на ввезення книжок російською мовою з інших країн будуть вносити в електронну систему «Єдине вікно для міжнародної торгівлі». Завдяки цьому Митна служба України разом з прикордонниками зможе контролювати ввезення книжок з третіх країн.
За розповсюдження заборонених книжок з росії та Білорусі закон передбачає адміністративне покарання — штраф у розмірі двох мінімальних заробітних плат (13,4 тисячі гривень). У разі повторного порушення сума штрафу зростає до 10 мінімальних заробітних плат (67 тисяч гривень).
Передбачається, шо заборона не стосуватиметься фізичних осіб — якщо книжки ввозять для особистого користування, а не для продажу. Закон дозволяє ввозити в Україну книжки російською мовою за дотримання таких умов:
книжки лежать у ручній поклажі або супровідному багажі;
загальна кількість книжок не перевищує 10 примірників;
книжки не включені до Реєстру видавничої продукції антиукраїнського змісту.
У Міністерстві юстиції України запропонували застосувати право вето, оскільки норми закону № 2309 суперечать статтям 10 та 24 Конституції України.
Стаття 10 Конституції стосується мовного регулювання. У ній згадано і російську мову як мову нацменшин в Україні. Ця стаття передбачає використання й захист російської та інших мов національних меншин в Україні. Водночас стаття 24 Конституції стосується рівності конституційних прав і свобод громадян. Відповідно, закон може дискримінувати тих споживачів, які хотіли б споживати видавничу продукцію російською мовою, без державного втручання.
У Міністерстві закордонних справ наголосили, що закон не відповідає нормам європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині захисту прав національних меншин та заборони дискримінації за мовною ознакою. Тому ухвалений закон може ускладнити процес переговорів про вступ України до ЄС.
Мін’юст та МЗС передбачили, що Європа вважатиме обмеження в законі надто надмірним. Тобто йдеться про певну дискримінацію, — Але це питання балансу національної безпеки України й прав нацменшин, які хочуть споживати продукцію саме російською мовою.
Після підписання закону президент Володимир Зеленський повідомив, що документ надіслали інституціям ЄС для додаткової оцінки. Зокрема, щоби зрозуміти, чи можуть окремі норми закону вплинути на виконання зобов’язань України щодо захисту прав нацменшин у контексті приєднання країни до Євросоюзу.
В Україні на державному рівні боролися з поширенням антиукраїнських книжок ще з 2016 року. Як це було?
Російські книжки в Україні почали забороняти ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну. З 2016 року в Україні діяв закон, що обмежував ввезення книжок з Росії, але тоді це стосувалося тільки літератури антиукраїнського змісту. Перевірку здійснювали фахівці Державного комітету телебачення і радіомовлення.
Цей закон запроваджував дозвільну процедуру, відповідно до якої Держкомтелерадіо надавав або не надавав дозвіл на ввезення книжкової продукції з території країни-агресора. Коли надходила книжкова продукція, яку офіційні імпортери мали намір завезти й розповсюджувати на територію України, фахівці Держкомтелерадіо проводили аналіз книжок та давали свій висновок. І це фактично допомогло припинити легальним шляхом ввезення на територію України російської пропагандистської та антиукраїнської літератури, яку великими накладами виготовляли в РФ.
З початком повномасштабного вторгнення в березні 2022 року Держкомтелерадіо видав наказ, що призупинив видавання й дію дозволів на ввезення будь-якої видавничої продукції з території Росії.
Відтоді російська книговидавнича продукція надходила в Україну через треті країни. Тому в Держкомтелерадіо звернулися до облдержадміністрацій з проханням сприяти, щоби через торговельні мережі не поширювалася література, виготовлена в РФ. Однак лист мав рекомендаційний характер, тож російські книжки траплялися на полицях українських магазинів навіть після 24 лютого 2022 року.
Це були невеликі обсяги, інформація про продаж виданих у росії книжок переважно надходила від громадських активістів. І це була мотивація звертатися до президента України з проханням підписати закон № 2309, оскільки без його імплементації був би легальний шлях через законотворчу недосконалість для ввезення партій російських книжок, зміст яких не відповідає національним інтересам України.
Ця низка законотворчих ініціатив допомогла значно змінити книжковий ринок на користь українського перекладу й українських авторів. Однак випадки продажу книжок з росії та Білорусі й досі трапляються в книжкових мережах України.
Масове зникнення книговидавничої продукції з РФ та зменшення російських перекладів може вплинути на різноманіття книжкової продукції в крамницях. Однак український ринок здатен адаптуватися.
Мова про так званий перехідний період. Незважаючи на фінансову скруту та проблеми, які сьогодні переживає книговидавнича галузь, очікується, що перехідний період буде коротким, прогалини заповнять якісною українською літературою, якісними українськими перекладами і, за прогнозами, за п’ять років ситуація стабілізується остаточно.
А що бібліотеки?
В процесі активної роботи з актуалізації фондів з намірами позбутися російськомовних книжок, виявилося, що більша половина бібліотечних полиць спорожніє. До того ж, якщо списати книжки перекладів російською зарубіжних авторів, художні твори і пізнавальні з різних галузей знань, яких в перекладі українською не видавалося, то суттєво постраждає інформаційна цінність фонду. До того ж, українські книжки, видані в радянський період історії України, мають бути збережені для дослідження. Тому бібліотеки почали формувати фонд літератури тоталітарного читання, який зберігатиметься у закритому режимі, а література видаватиметься за запитом усім, хто матиме в ній потребу.
Сподіватимемося, що фонди бібліотек також суттєво оновляться за наступні 5 років і будуть спроможними задовольнити якісною україномовною книжкою будь-який читацький запит.

Що люди неправильно розуміють про бібліотеки?

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 27 Aug 2023 07:08:00 +0000

Цієї книжки нема в перекладі українською, але я дуже сподіваюся, що вона з’явиться . І ця публікація, можливо, приверне увагу до неї тих, кому це під силу.

Публікація створена на основі відгуків на книжку та оглядів в мережі інтернет

Відома у всьому світі, створювана століттями, знищувана за один день, під ревною охороною приватних колекціонерів, прикрашена сусальним золотом і фресками або наповнена стільцями та дитячими малюнками — історія бібліотеки багата, різноманітна та переповнена інцидентами. Британські історики Ендрю Петтегрі та Артур дер Ведувен у своїй книжці «Бібліотека: крихка історія», що вийшла у 2021 році, знайомлять із антикварами та філантропами, які сформували великі світові колекції, простежують злет і падіння літературних смаків і розкривають серйозні злочини та проступки, скоєні під час погоні за рідкісними рукописами. Роблячи це, вони доводятьь, що хоч колекції і є крихкими, часто руйнуються протягом кількох десятиліть, ідея бібліотеки була і є надзвичайно стійкою, оскільки кожне покоління створювало і переробляло цю інституцію заново.

Автори підкреслюють: ще одна причина дорожити своєю бібліотечною карткою - усвідомлення того, що публічні бібліотеки ніколи не були неминучими. Це лише один із висновків із «Бібліотеки: крихка історія».

Що люди неправильно розуміють про бібліотеки? Очевидно, що люди розглядають публічну бібліотеку як константу в історії. Але насправді це не так.

До винаходу друку колекція з 300 книг була винятковою. Приблизно з 1450 року, коли було винайдено друкарство, і з 1800 року приватні колекції рухали всю бібліотечну культуру. Такі люди, як юристи, лікарі та священнослужителі, збирали колекції з понад 1000 книг.

Для нас дивовижно, але в 17 столітті професор міг мати приватну колекцію, яка в рази перевищувала бібліотеку його університету – те, що зараз просто неможливо уявити.

Книжки, як правило, зберігали в скринях разом з усіма іншими цінностями. Одна з головних революцій у розвитку бібліотеки, ідея вертикального зберігання книг на спеціально виготовлених полицях, насправді з’явилася дуже пізно і стала розповсюдженою лише в 17 столітті.

Полиці дозволяли легкий доступ для пошуку, але книги на полицях були більш вразливими. На картинах 17-го століття ми часто бачимо людину, яка сидить за столом перед кількома полицями з книгами, але на них висить завіса. Вони використовувалися частково для захисту книг від пилу, але також для захисту книг від спритних рук.

Рух публічних бібліотек у Сполучених Штатах і Європі по-справжньому розгорнувся лише в середині 19-го століття, викликаний індустріалізацією, підвищенням грамотності та усуненням розриву в грамотності між чоловіками та жінками.

Прихильники пропагували бібліотеки як цивілізаційні: люди ходили до бібліотеки, а не до таверни для відпочинку, і вони ставали хорошими громадянами завдяки читанню. Пивовари в Британії досить жорстко лобіювали проти оподаткування [яке підтримувало б] бібліотеки, тому що вони воліли, щоб громадяни пропивали свою зарплату в пабі.

Трохи цікавих фактів з книжки.

Якщо в інших країнах бібліотеками керували чоловіки, то американськими бібліотеками, особливо в сільській місцевості, частіше керували жінки.Навіть на початку Першої світової війни бібліотеками США вже переважно керували жінки, які становили 70% бібліотекарів у порівнянні з Британією, де жінки становили лише 30%

Величезнуи роль у розвитку публічних бібліотек відіграв американський магнат Ендрю Карнегі. Він справжній герой цієї історії,запропонував громадам близько 10 000 доларів США для створення простих місцевих бібліотек, а натомість вони зобов’язалися підтримувати бібліотеку. До 1914 року він створив приблизно 2000 бібліотек у Великобританії, США та Канаді.

Проблеми з публічними бібліотеками, у деяких аспектах, почалися від 1935 року. Саме тоді було винайдено дешеву та доступнішу м’яку обкладинку, що спонукало людей створювати власні колекції. Бібліотекам було справді важко поповнювати запаси книг у м’якій обкладинці, тому що вони дуже швидко розпадалися.

Лише в 1970-х публічні бібліотеки змирилися з м’якою обкладинкою книг.

Протягом своєї довгої та бурхливої історії бібліотеки набували майже всіх форм, які тільки можна уявити, від скромних дерев’яних скринь до величезних палаців із мармуру та позолоти. Але одна річ завжди залишалася незмінною: величезна, часом одержима відстань, яку проходять люди, щоб здобути знання.

За даними Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ, у 2020 році у світі налічувалося понад 2,6 мільйона інституційних бібліотек, у тому числі 404487 публічних бібліотек. Майже всі з них ще мають книжки. Нові бібліотеки все ще будуються і в Європі є чимала частка вражаючих нових бібліотек: національна бібліотека Копенгагена («Чорний діамант»), яка стала джерелом натхнення для нової Латвійської національної бібліотеки в Ризі. Зруйновану бібліотеку Норвіча було замінено новим громадським центром, тоді як Манчестер нещодавно завершив ретельну регенерацію центральної бібліотеки, однієї з найстаріших публічних бібліотек Англії. Відремонтована бібліотека тепер наповнена відповідними рівнями для дружніх зустрічей, і з цілим крилом, що дозволяє відвідувачам поєднати похід до бібліотеки з можливістю зустрітися з працівниками міської ради щодо житла та паспортних питань. Нью-Йорк оговтався після відмови від редизайну Фостера для Нью-Йоркської публічної бібліотеки з новою чудовою бібліотекою-філією на 53-й вулиці.

Технології рухаються блискавично. Відстань у часі між початком і прирученням інновацій експоненціально скорочується з кожною епохою. але смерть книги, яку з великою впевненістю передбачають з кожним новим комунікаційним винаходом, просто відмовляється статися.

У 1979 році глава корпорації RAND оголосив, що бібліотеки незабаром відімруть і навіть передрік, що 2019 рік стане роком, коли закриє свої двері остання бібліотека. Проте для декого з тих, хто намагався випередити технології, майбутнє виявляється дуже тимчасовим: спостерігали за зростанням і непомітним відходом CD-ROM, електронний рідер Kindle від Amazon, ймовірно, піде за ним.

Принаймні один футуролог починає замислюватися про бібліотеки. «Я думав, що вони стануть віртуальними, а бібліотекарів замінять алгоритми. Мабуть, ні». Чому вони вижили? «Бібліотеки — це місця, де повільно думають, далеко від суєти повсякденного життя».

Джефф Безос, шукаючи правильний продукт, зосередився на книгах, які є основою Amazon. Книги не псуються, їх легко транспортувати, вони мають відносно однакові розміри, і клієнти добре уявляють, чого вони хочуть. Ви можете додати, можливо, менше користі для технологічного підприємця, який шукає повторних продажів, вони міцні та стійкі, вони не потребують обслуговування чи заміни деталей, і вони забезпечують культурний капітал: ними можна милуватися як окрасою дому чи офісу, або для спільного використання, позики чи плекання…

Книга, артефакт, виявилася надзвичайно стійкою протягом століть: пережила крах Римської імперії, зміну ЗМІ від рукописів до друкованих, Реформацію та Просвітництво, килимове бомбардування та численні спроби обмежити доступ до неприйнятних текстів. Ще недавно цей артефакт бачив стільки технологічних носіїв, які мали би відправити його у крематорій: мікрофільм, компакт-диск, а тепер і електронний рідер.

Але самезвичайна фізична відчутність книги є ключовим елементом її успіху та її універсальності: як посібника, тотема, енциклопедії та джерела розваг. І бібліотека, як місце її розміщення.

Ніщо не здається таким постійним як бібліотека, і водночас таким, що швидко псується. Сторінка за сторінкою Петтегрі та Ведувен доводять цю думку. Вони описують «Бібліотеку» як «подорож на американських гірках крізь 2000 років творення, катастроф і руйнувань, злоби й відданості, а також час від часу безграмотної дурниці». І прикметник крихкий у підзаголовку легко розтягується, щоб охопити будь-яку вразливість, від якої страждають книги.

Створення бібліотеки, великої чи маленької, є одним із найважливіших людських зусиль: складання запису наших культурних досягнень як ресурсу для майбутнього споглядання та зростання. Але, як і всі людські зусилля, ці зусилля сповнені напруги надії та марності.

Книги бережуть і колекціонують. Але про них також забувають, вивозять, залишають гнити, крадуть, перетирають, викидають, розсіюють, розчленовують, спалюють тощо. «Бібліотеки існують лише до тих пір, поки люди вважають їх корисними», — пишуть Петтегрі та Ведувен, і більша частина драматургії в «Бібліотеці» включає гарячі та холодні змагання щодо того, що для кого вважається корисним і для яких цілей.

Популярно припускати і говорити, наприклад, що середньовічні християни відповідальні за знищення класичного минулого, що книги язичницьких авторів підлягали винищенню. Хоча можна знайти приклади навмисного знищення, правда менш скандальні.

Щоб книжкам вижити крізь століття,їх потрібно було переписувати та переписувати. Це означає, що писарі потребували свіжих матеріалів для письма. На жаль, імпорт папірусу скоротився, оскільки Рим занепав наприкінці класичної ери.

З початком Середньовіччя букмекери у відповідь перейшли на пергамент. Вироблений зі шкір тварин пергамент, природно, мав власні обмеження; у будь-який момент часу бігала лише певна кількість телят і овець. Тож з економічних і практичних причин пергамент також був дефіцитним. І, як зазначають Петтегрі та Ведувен, у грі були й інші збої.

Приблизно в той самий час, коли ринок папірусу зник, у книжковому виробництві домінували християни, які віддавали перевагу кодексу — книзі сторінок, а не сувою. Язичницьке минуле майже повністю збереглося на папірусних сувоях, але майбутнє книги на наступну тисячу років становили пергаментні кодекси.

Оскільки стародавні книги поступово виходили з ужитку, то монахи, оскільки книжкове виробництво здебільшого перемістилося в монастирі, не копіювали їх, зосереджуючи свої зусилля та обмежені ресурси на копіюванні книг, які були важливішими для їхніх конкретних громад. Зазвичай, більше копіювали св. Августина і Кіпріана, ніж Сенеку і Овідія.

Книги, які могли зберігатися деякий час, все одно могли бути втраченими, оскільки пергамент допускав повторне використання. Сторінку книги можна було зішкребти або вимити, що дозволило ченцям робити свіжу копію іншого твору. «Стирання класичних тестів не обов’язково було актом ворожості до величної літератури Риму», – пишуть Петтегрі та Ведувен.

Звичайно, християнські монахи зберегли безліч язичницьких класичних творів. Усе, що їм було корисно — математику, риторику, філософію тощо, навіть трохи Овідія — вони зберігали й копіювали. Таким чином ми все ще маємо цю латинську класику сьогодні.

Викрадання бібліотек

У той час як чернеча байдужість до класичної спадщини покладається на провину за втрату багатьох книг, навмисне знищення також відіграє певну роль в історії Петтегрі та Ведувена. Під час Реформації, наприклад, реформатори та католики збирали книги з полиць і знищували їх.

Іконоборче спалення папської булли Мартіном Лютером є інавгураційною подією Реформації. Учасники протесту також кидали на вогнище купи книг — католицьких брошур і томів канонічного права. «Це поклало початок боротьбі око за око, — пишуть Петтегрі та Ведувен, — книжки розпалювали вогонь суперечок по всій Європі».

Коли німецькі селяни повстали в 1524 році, їх першими цілями були монастирі. Оскільки монахи брали активну участь у виробництві книг, бібліотеки були виділені для знищення. Після того, як один цистериканський монастир у Герренальбі був спустошений, ніхто не міг увійти до руїн, не пройшовши ногами по подрібнених, розчленованих книгах. Пізніше були зроблені підрахунки руйнувань у різних місцях; в деяких випадках тисячі книг на кожен монастир були знищені.

Шляхта і купці скуповували майно і розпоряджалися ним, як вважали за потрібне. Колекціонери цінували деякі книги, але незліченні скарби були знищені, в деяких випадках використані для переплетіння інших книг, чищення чобіт, полірування свічників і для ще менших цілей.

По мірі розвитку Реформації руйнування продовжувалися. В Англії стало незаконним володіння католицькими книгами. Багато книг, які спочатку не підлягали розчленуванню та деструктивному повторному використанню, пізніше були спалені. Під час правління Едуарда VI на полицях Кембриджа та Оксфорда були очищені від католицьких книжок і знову від протестантських книг під час правління католицького монарха Марії Тюдор.

Католицька відповідь на Реформацію була такою ж жорстокою. У Нідерландах, наприклад, обшукували друкарні та книжкові магазини, їхню продукцію кидали на вогнища й викидали в дим. Подібні сцени відбувалися по всій Європі, що призвело до, і сприяло Індексу заборонених книг папи Павла IV.

Індекс у своїх численних ітераціях надав інквізиції повноваження шукати, очищати, спалювати та спотворювати не лише протестантські, але й єврейські книги. Талмуд був засуджений папським наказом у 1553 році, і в наступні роки було спалено десятки тисяч єврейських книг.

Ця книжка, не те

На щастя, Європа зрештою охолола, і вуглинки згасли. Але цензурне ставлення збереглося, тепер регулярно проявляючись снобізмом.

Наприкінці шістнадцятого століття Томас Бодлі запропонував відновити бібліотеку в Оксфорді, яка тоді була майже порожньою після взаємних руйнувань у період Реформації. Він почав справу в 1602 році з 2000 томів; через два десятиліття кількість зросла у десять разів.

Незважаючи на гарячковий темп придбання, Бодлі був розбірливим щодо того, що потрапляло на його полиці. «Бодлі передбачав, що його бібліотека повинна складатися з серйозних книг, — пишуть Петтегрі та Ведувен, — упорядкованих відповідно до традиційної ієрархії університетських факультетів: теології, юриспруденції, медицини та вищих мистецтв. . . .” Це означало, за словами Бодлі, ніяких «пустих книг і рифів» (це стосувалося, передусім, романів).

Завжди так було при створенні й формуванні бібліотек: хтось має вирішувати, які книжки мають бути. Складність полягає в тому, що критерії є випадковими та змінюються. Книги, прийнятні для одного покоління, марні для наступного, і навпаки.

Пізніші покоління бібліотекарів дивилися на романи звисока й намагалися не допустити художню літературу до рук читачів. Петтегрі та Ведувен називають це «безкінечною війною з фантастикою» та розповідають про перестрілку за перестрілкою. «Майже з моменту винаходу друку, — пишуть вони, — кампанія, спрямована на перетворення читання на інструмент досягнення моральних цілей, зосередила свій вогонь на художній літературі». Вони згадують, наприклад, одну установу, яка стверджувала, що романи були «однією з постійних причин божевілля».

Але люди, як правило, отримують те, що хочуть, так чи інакше, і наприкінці дев’ятнадцятого століття з десяти книжок, виданих публічними бібліотеками, від шести до дев’яти були художньою літературою.

Потім, майже передбачувано, до двадцятого століття хвиля повністю повернула художню літературу. Під час Другої світової війни романи були частиною культурного фронту, спрямованого на підтримання морального духу союзників і прищеплення широкого кругозору лібералізму, проти якого виступали фашисти.

Зменшено до попелу

Війна посилює злети і падіння в долі бібліотек. У той час як читачів заохочували використовувати книги як засіб опору під час Другої світової війни, книги також стали перешкодою, а іноді й навмисними цілями знищення.

Під час гудіння бомбардувальників союзників над головою, німецькі бібліотекарі кинулися на захист своїх фондів. На початку війни вони сподівалися на краще, хоча рейд на Кассель у 1941 році поставив цю стратегію під сумнів; разом із заводом боєприпасів бомбардувальники знищили бібліотеку, спаливши 400 000 томів. Із збільшенням нападів у 1943 році спроби викрасти літературні скарби прискорилися.

Одна нацистська науково-дослідницька бібліотека у Франкфурті сховала мільйон томів у тридцяти восьми окремих місцях, які пізніше були повернуті союзниками. Дармштадт сховав частину своїх фондів, але все одно через напади втратив 400 000 книг, у тому числі незамінні рукописи з автографами Генделя, Моцарта та Бетховена. Мюнхен втратив 800 000 книжок під час одного рейду, а видавці Лейпцига знищили більшість своїх запасів.

Німецька політика заохочувала пограбування єврейських бібліотек; Франкфуртська бібліотека була повністю ціллю для пограбування. Не кажучи вже про незліченну кількість книг, вилучених із захоплених територій по всій Європі; коли б і де б не марширували німецькі солдати, вони крали книги.

«Російські вчені вважають, що їхні бібліотеки втратили до 100 мільйонів книг», — повідомляють Петтегрі та Ведувен. Російські війська захопили мільйони найменувань як компенсацію за свої втрати. Будь-які книги, сховані німцями на територіях, що потрапили під радянський контроль, пізніше відправлялися на схід як репарації. Тільки Берлінська державна бібліотека віддала репараціями два мільйони томів.

Короткий період гласності після 1989 року приніс приголомшливе відкриття, що 2,5 мільйона книжок, нерозсортованих з часів війни, просто були складені в церкві в Узькому. На сьогодні вони перетворилися на нечитабельну кашу.

Ніщо не вічне

У захоплюючій книзі Петтегрі та Ведувена є багато іншого: історії про будівництво бібліотек та соціальні зміни, які спонукали до цього.

Думки дають життя книгам і надихають на їх збирання; думки також вбивають книги. Кожне публічне змагання щодо книг, заборонених у школі, відображає основну боротьбу. Книги існують у постійному спілкуванні, але вони в невигідному становищі. Книги не можуть говорити самі за себе, крім слів, які автори довірили їхнім сторінкам.

Історії бібліотек можуть виглядати не завжди радісно від одного покоління до наступного, але загальна картина — це більша інтелектуальна свобода та цікавість завдяки новим і старим книгам, які надихають на пошуки.

Але, як свідчить їхня історія, ніщо не вічне.

Краща публічна бібліотека світу 2023

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 21 Aug 2023 15:55:00 +0000

В Україні війна, руйнуються і знищуються бібліотеки. Але руки ми не опускаємо, а погляд наших очей, сповнених вірою в перемогу, спрямовуємо у майбутнє.
Щороку у серпні на одній із конференцій IFLA - Всесвітньому інформаційно-бібліотечному конгресі – оголошується найкраща публічну бібліотека світу 2023 року.
Саме сьогодні, 21 серпня, в Роттердамі, Нідерланди, буде оголошено переможця конкурсу «Публічна бібліотека року».

Цьогоріч у фінал вийшли 4 бібліотеки:
-Публічна бібліотека імені Янеза Вайкарда Вальвасора Кршко – це нова сучасна бібліотека, яка чудово взаємодіє з навколишнім середовищем як кольоровими тонами будівлі, так і хвилеподібним дахом, що гармоніює з сусідньою річкою. Архітектурний дизайн будівлі відображає вимоги охорони культурної спадщини та взаємодії з навколишнім середовищем, а також специфічне культурне та соціальне середовище, до якого воно належить.
В інтер’єрі є атріум, який дозволяє сонячному світлу торкатися центру бібліотеки та встановлює зв’язок пам’яті з історичним атріумом сусіднього монастиря, де раніше розміщувалася стара бібліотека. Нову бібліотеку було створено завдяки вражаючій участі громадян. Навіть створення події «перенесення бібліотеки» перед відкриттям бібліотеки для відвідувачів, де місцева громада брала участь у переміщенні бібліотечних книг із рук у руки зі старої бібліотеки до нової. Гнучкі простори та соціальні зони в бібліотеці служать «вітальнею» для нечисленного населення міста Кршко, яке налічує 10 000 осіб, з відкритим доступом для всіх і місцем для налагоджння зв’язків у місцевій громаді.
-Бібліотека міста Парамматта
Відкривши свої двері у вересні минулого року, бібліотека Парраматта в PHIVE стала улюбленим культурним осередком для людей різного віку. У бібліотеці зберігається понад 65000 книг. Однак це більше, ніж просто місце для читання з просторами для творчості, виставковими просторами та насиченою програмою навчання, що робить його місцем для натхнення, відкриттів і спілкування.
Великі глобальні міста потребують великих культурних центрів, і ця бібліотека є одним із них.
З’єднання з площею Парраматта створило для міста міську вітальню – місце, де спільнота може збиратися разом, творити, співпрацювати та навчатися. Бібліотека Парраматта займає два поверхи PHIVE, культової спільноти міста, культурного та громадського центру на площі Парраматта, 5.
PHIVE був розроблений французькою фірмою Manuelle Gautrand Architecture спільно з австралійськими фірмами DesignInc і Lacoste + Stevenson.
PHIVE — одна з перших в Австралії вуглецево-нейтральних будівель, яка встановлює новий стандарт для громадських місць.
Бібліотека Габріеля Гарсіа Маркеса в Іспанії
Бібліотека Габріеля Гарсіа Маркеса була відкрита в травні 2022 року і є шестиповерховою будівлею, побудованою виключно з дерева. Завдяки цьому проекту, дизайнер проекту, студія "SUMA Architecture", виграла премію Барселони в галузі архітектури у 2022 році. Бібліотеку щодня відвідують учні щонайменше двох шкіл. У їхньому розпорядженні знаходяться класичні книжкові відділи, а також оцифровані навчальні матеріали у відео та аудіо форматі. Бібліотека пропонує широкий спектр заходів, наприклад, лекції, зустрічі з авторами, поетичні концерти чи літературні майстер-класи. Загалом за минулий рік барселонський храм знань відвідали понад 270 000 осіб.
Східна шанхайська бібліотека в Китаї.
Східна шанхайська бібліотека – це громадська пам’ятка та культурна пам’ятка, яка є однією з найбільших бібліотек світу. Маючи понад 4 мільйони відвідувачів на рік, вона служить життєво важливим осередком мистецтва, культури та навчання, орієнтованим на технології. 115 000 кв.м. площа бібліотеки. Незважаючи на свій далекоглядний підхід, бібліотека також віддає шану класичній китайській науці через її дизайн, який нагадує скелю вченого, камінь Тайху, символ стародавніх літераторів, таким чином закріплюючи сучасну будівлю в китайській історії та традиції. Мистецтво зіграло центральну роль у дизайні, і десяти сучасним художникам з Китаю та за кордоном було доручено створити постійні інсталяції для конкретного місця. Shanghai East — одна з найбільших нових бібліотек у світі. Її головна функція як центру мистецтва, культури та технологічного навчання відображає сенс існування сучасної бібліотеки, що швидко змінюється.
Головні критерії для визначення публічної бібліотеки року:
1) Взаємодія з навколишнім середовищем та місцевою культурою
2) Якість архітектури
3) Гнучкість
4) Стійкий розвиток
5) Навчання та соціальні зв'язки
6) Оцифрування та технічні рішення
7) Як бібліотека відображає Цілі ООН у сфері сталого розвитку (ЦУР) та Глобальне бачення ІФЛА.

Кращою бібліотекою публічною бібліотекою 2023 року оголошено бібліотеку Іспанії.

В Україні 30 вересня стане відома бібліотека, що реалізує найкращий проект.

Бібліотекарі знаходяться на передовій (Барак Обама)

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 12 Aug 2023 18:14:00 +0000

«Книги, які сформували моє життя, тепер кинуті під сумнів» - написав у твітері Барак Обама.
Так починається опублікований у липні цього року лист колишнього президента США Барака Обами до бібліотекарів,в якому захищає свободу слова та кидає виклик заборонам книг.
«Це не випадково, що ці «заборонені книги» часто написані кольоровими людьми, корінними жителями та членами ЛГБТК+ спільноти або про них йдеться», — написав Обама.

«Сьогодні деякі книги, які сформували моє життя — і життя багатьох інших — заперечують люди, які не згодні з певними ідеями чи поглядами. А бібліотекарі знаходяться на передовій, борючись щодня за те, щоб якомога ширший діапазон точок зору, думок та ідей був доступним для кожного".

«…були також сумні випадки, коли книги консервативних авторів або [ті], що містять «провокаційні» слова чи сцени, ставали об’єктвми для видалення», — написав він, додавши: «У будь-якому випадку, здається, імпульс полягав скоріше у тому, щоб замовкнути, аніж залучати, спростовувати, вчитися або прагнути зрозуміти погляди, які не відповідають нашим власним».
Обама називає американських письменників, таких як Марк Твен, Тоні Моррісон, Уолт Вітмен і Джеймс Болдуін, надихаючими, і вважає, що вони навчили його «чогось важливого» про Америку.
Багато хто вважав Твена найбільшим американським письменником 19 століття. Грунтуючись на своїх спогадах, коли він виріс біля річки Міссісіпі, він написав класичні твори, як-от «Пригоди Тома Сойєра» та його темніше, більш соціально налаштоване продовження «Пригоди Гекльберрі Фінна». Обидві книги стикалися з частими заборонами в американських школах через лайливі слова, поширені серед темношкірих людей часів Твена і регресивне зображення корінних американців.
Вітмен був сучасником Твена, і його збірка віршів «Листя трави» вважається класичною одою американській демократії як проекту інклюзії, духовного зростання та бунту, підприємництва. Його творчість має пристрасних критиків і прихильників, які часто розходяться в тому, як поет зображував раси та різноманітність.
Штат Іллінойс законодавчо відреагував на спроби "цензури та обмеження середовища розвитку". Публічні бібліотеки Іллінойсу, які обмежують або забороняють певні матеріали, не матимуть держфінансування з 1 січня 2024 року.
Хтось чув: чи ж відкрили у Чикаго бібліотеку з освітньо виставковим комплексом Барака Обами?