Вірші для Душі

Щастя - дискомфорт? О_о

2015-05-15T23:42:00.000+03:00

Людина вишукує способи постраждати, бо нещастя і негативний стан вважає своїм природнім і постійним станом. Тому постійно повертається до свого комфортного болота яке є у неї на душі.

Це просто звичка.

Люди підсвідомо, чи може інстинктивно шукають комфорт. В даному випадку комфортом виступає сум, журба, тривога, страх… ці відчуття дуже близькі, може, навіть, рідні кожному з нас.

Тому страждаючи людина просто виконує роботу по облаштуванні своєї «зони комфорту», не усвідомлюючи що ця діяльність шкідлива для її життя.

Тому треба помітити за собою цю роботу і при бажанні))) замінити її на протилежну.

Тобто радіти життю і всім його проявам, радіти будь яким дрібницям. Поміняти своє відношення до життя!

Майже всі вчителі, які займаються саморозвитком говорять дуже подібні речі:

В.Зеланд,

писав, що потрібно виробити звичку слідкувати за своїми думками і переводити їх в позитивне русло, думати про те чого хочеш досягти, а не боїшся уникнути. Ну і міняти відношення на позитивне, до будь яких, навіть проблемних на перший погляд ситуацій.

М. Норбеков,

У своїх книжках дав практики для роботи над характером людини, щоб вона вольовим зусиллям змогла перетворити лінивий, злиденний стереотип своєї поведінки і стати Особистістю, яка радіє життю і всього в ньому досягає.

Це лише мої думки….

Але я розумію, що ніхто не зробить тебе щасливим, поки ти прикладаєш усі зусилля для свого нещастя.

Найкраща мить твого Життя

2014-07-23T21:09:00.001+03:00

Прийшло на думку, що саме цей момент - найкращий в цілому житті.
Мить яку переживаєш у ці секунди - єдиний момент твого життя який ти можеш споглядати. Більше цей момент не повториться. І що би ти не робив і де б не був, саме теперішній час твого існування - найкращий в житті, бо ти спостерігаєш події, спостерігаєш життя і себе в ньому, ти дихаєш, дивишся на світ, а ще раз пережити ту чи іншу ситуацію в тебе не буде змоги.

Найбільше щастя - просто бути тут, усвідомити, що ти є, побачити себе і своє життя, як воно проходить, як розвиваються події, а ти Є в цих подіях.

Та люди настільки заняті побутовими проблемами, що проживають це життя як у ві сні, вони не бачать його з сторони, вони з головою занурені у свої проблеми і не можуть навіть найти час для того, щоб спитати себе: "А для чого я живу?", вони навіть не задають собі це питання, про те щоби шукати смисл життя мова взагалі не йде.

Тому треба почастіше "просинатись" і споглядати за своїм життям, інакше воно пройде повз тебе.

Нереализованность

2014-07-06T14:46:00.000+03:00

Подумал, что люди несчастливы из за нереализованности своих задумок. Они живут в мире ограниченных возможностей, в мире в котором за все мечты приходится платить, где никто не учит как получать желаемое или хотя бы справляться с жизненными трудностями. Нигде не учат как реализовать свои потребности и способности, или справиться со стрессом, который возникает, когда на пути появляются преграды.
Нас учат только зарабатывать деньги и тратить их на "необходимые" материальные вещи. Но никто и никогда не учил нас спрашивать себя: "Чего же на самом деле я хочу от жизни? Что мне нужно? Зачем я живу?"....
Думаю, что в каждом из нас заложена потребность осуществлять задуманное. Но на протяжении жизни чаще всего не получается осуществить свои планы, поэтому мы нещастны...
Системе конечно же выгодно такое положение, ведь нещастливым людям можно расказывать любые сказки, про рай после смерти, про светлое будущее, да и вообще про грядущие перемены, и люди будут верить во все, ведь человек без возможностей может обладать только верой.

Спасибо.

Не важно

2014-06-26T22:36:00.002+03:00

Совершенно не важно кто ты, где живешь, работаешь, не важно чем ты занимаешься и что думаешь о себе или окружающем мире.
Важно счастлив ли ты здесь и сейчас.
Приносит ли жизнь тебе удовольствие?

Наймані робітники

2014-05-19T15:59:00.000+03:00

Усвідомив, що в цьому Світі всі люди наймані робітники. Ми служимо механізмами в дуже простій схемі - віддаємо свої вміння, працю і час за гроші. Ми всі служимо людям котрі сидять на вершині цієї капіталістичної системи. А всі інші прояви нашої буденності, такі як релігія, світогляд, патріотизм - все це тільки механізми впливу, які заставляють нас діяти в потрібному напрямку і знаходитись в ярмі у невеликої групки "людей".... Все наше виховання, школа, ВУЗи зробили нас такими якими ми є, а саме безвільними гвинтиками в механізмі, які не знають для чого вони живуть, навіть не задумуються про сенс життя, бо постійно зайняті пошуком грошей і проблемами в особистому життя. Такий розклад вигідний тим хто управляє цим світом.

За чудовий край....

2014-02-14T00:13:00.000+02:00

За чудовий край
Точиться війна,
Він чужому Рай,
А своїм – біда…

Люди хоч живуть на своїй землі,
Низької ціни ця земля для них...

Позабули те,
Що це їхній край,
Серед всіх проблем,
Загубили Рай.

Серед всіх дерев
Квітів та птахів,
Ми забули те,
Що Земля наш Дім!

Я - процесс мыслей

2014-01-28T13:01:00.002+02:00

Я только волны на воде,

Которые гоняет Ветер,

Поэтому и нет нигде,

Меня тут нет! На этом Свете…

Меня тут нет,

Когда проходит время,..

Когда здесь настает рассвет,

А я уже блуждаю в дебрях.

А я с мыслями улетел..

Не вижу Землю и себя теряю,

Неужто мысли мой предел?

Что им я больше жизни доверяю?

Світ Примар

2014-01-24T01:05:00.000+02:00

Пролог

Залишилися примари –

В цьому світі без людей,

Вже ніхто себе не має,-

Тільки его їх веде.

Тільки его управляє

Всю роботу робить сам,

Вже нікого тут немає,-

Тільки тіні, - Світ Примар.

Полетіли в даль листочки,*

Й поряд Дерева нема,

Повсихали на пісочку –

Так і вийшов Світ Примар…

Кожен з нас лише примара,

Тільки копія лиця,

Більш нічого не зоставив,

Его все собі узяв.

Дякую :-)

Его взяв собі свободу,

А Хазяїн – тюрмі,

Вже не вийде на природу,

Залишиться у пітьмі…

Тільки-тільки з пітьми вийде,

Як про себе явить біль,

Решту часу всі закриті,

Вже без них проходить Світ.

Вже без них усе стається

В цьому Світі без людей,

Сонце річечці сміється,

Ніч проходить – знову день.

Ну хіба Душа проявить –

І покаже свою суть

Лиш тоді собою станеш,

І побачиш власну путь.

За собов ти понесешся –

Й світ за радістю піде,

Лиш іди шляхом від серця,

Так віднайдеш ти себе.

Не себе, лише частинку,

Тільки прояви Душі.

Тільки те, що на хвилинку

Робить радісним цей Світ.

Щоб знайти себе Цілого –

Там де Ти і тільки Бог,

Треба вийти на дорогу,

На яку ще не ставав ніхто…

Бо вона лише для тебе,

Тільки ти її пройдеш.

І повернешся до себе,

В Світ, що вже не має меж…

В Світ, який для тебе ллється,

Поміж зір, других Світів,

Треба йти шляхом від Серця,

Щоб Себе ти тут зустрів.

Дякую:-) 7.08.2011р.

* - алегоричне поячнення того, що кожен з нас ніби "листок", який відірвався від дерева і підхоплений вітром опинився в пустелі цього Світу, не знаючи хто він і для чого тут знаходиться.

Десь мій Дім

2014-01-22T13:00:00.003+02:00

Я так замучився ось тут,
Я так стомився Сонце доганяти,
Коли ж я знайду свій приют,-
Коли ж прийду до свої хати?

Коли я сяду ранком там,-
А Сонечко відкриє обрій,
Й навколо мене красота -
А я сиджу у своїм домі...

І побіжить десь вдаль ручай,-
А я з під хати хмари проводжаю,
І Сонце вже схилилося за край,
А я ще дома - у своєму краї...

Залишусь мріями отам,-
Де в мене є у горах Домік,-
Нехай для мене там весна,
Покú я йду шляхами Долі.

2014-01-19T15:05:00.000+02:00

Взяв рюкзак –

Пішов у Гори,

Все, тепер зі мною ліс говорить.

Все, отут моя поляна!

Тут собою знову стану!

Дякую:-)

Все іде отут як треба!

2014-01-15T23:38:00.001+02:00

Враз відпали всі проблеми,

Стало тихо на душі

Все іде отут як треба!

Я пишу собі вірші :)

Чого не учать в школі?

2014-01-12T21:42:00.001+02:00

Чого не учать в школі

Оце життя любить?

Не вчать як жить на волі,

І стежкою своєю йти.

Не вчать, як дівчину привабить,

І як із нею далі буть…,

І як собі на радість?

Пройти життєву путь.

Чому не вчать як жити?

Як розважатись можна тут:

У гори й в ліс ходити,

І подорожей прокладать маршрут.

Що купа в світі задоволень,

Що радість є у миті цій!

Що твоє серце правду мовить,

Що з ним ти знайдеш Свою Ціль.

Чому не вчать життя любити?

І берегти навколо цей прекрасний Світ….

Лише тренують, щоб робити

На фабриках й заводах кожен зміг…

Щоб залишилися рабами,

Незрячими «дорослими дітьми»

І повзали за «своїми» богами,

Цього лиш «наша школа» вчить….

Усе життя ти будеш працювати,

Тебе для цього добре вчать,

Але прийдеться тут страждати,

Бо зараз й тут тебе нема!

Вихід з клітки

2014-01-11T19:40:00.000+02:00

Боляче ламати клітку,
До якої ти так звик,
Боляче, сутужно, гірко,
Розривать старі замки.

Дуже тяжко битись в грати
З своїх страхів і чужих,
Але треба вириватись,
Щоб у клітці ти не зник.

Щоби ти там не лишився
І за ґратами не вмер,
Треба вирватись,
Щоб бився
В серці вогник тут й тепер.
Дякую :-)

Всі ми в тій чи іншій мірі знаходимось в клітці своїх страхів, комплексів і суджень про світ і самого себе. Ми раби того світогляду, який самі ж і створили. Та саме страшне тут не те, що у всіх є свої комлекси і табу, саме страшне, те що людям подобається так жити, їм подобається страждати і бути водночас і катом, і полоненим своїх думок. А коли ти починаєш спостерігати за собою і бачити, що дуже боляче вириватись з "клітки" старого світогляду, бо цей світогляд став твоєю звичкою, або ще гірше частиною тебе.

Чарівний Сон

2013-11-13T01:21:00.001+02:00

Я бачив сон,
в якому диво і світло радості було,
В якому я гуляв щасливо,
І це життя моє цвіло...

Я бачив сон,
в якому радість,... в якому я щасливим став,
В якому вся моя реальність
Набула ясності і барв...

Я бачив, як пишу я віршик,
І як щасливий я стою,
А потім я сиджу у тиші,
І свою хату впізнаю...

І друзі були там у мене,
І дівчина, яку любив,...
І все життя таке веселе....

Та я проснувся!!!!
ТО ЛИШ СНИ!!!

Усе у сні тім залишилось...
А я вернувся наяву,
Згадав, що це мені наснилось,
Але для цього я живу.

Дякую :-)

Дискомфортність

2013-11-10T00:10:00.002+02:00

Останнім часом часто думаю про дискомфортність цього світу. Адже якщо задуматись, то на нашій планеті, попри усю її красу, природні багатства і багатогранність можливостей, досить складно жити. Бо щоб отримати елементарні засоби пересування та житло - потрібно віддавати дорогоцінний час свого недовгого перебування тут. Маю на увазі, що не продумані такі питання як забеспечення людини житлом та засобами для життя. Тобто, для того щоб купити дім потрібно пропрацювати ледь не пів життя. Вражає нецивілізованість цієї системи. Адже тут людина мусть кращі роки свого життя (дитинство, юність) провести в навчальних закладах, котрі вчать, а швидше муштрують людину для виживання в системі. В розвинутих країнах хоча би знання систематизуються, і це дає змогу швидше реалізувати себе в матеріальному плані, а в менш розвинутих, отримані знання в школі і ВУЗі взагалі не пригоджуються і приходиться буквально шукати засоби для виживання.... стає страшно коли усвідомлюєш, що ти потратив купу часу на навчання, яке тобі не пригодиться.... Але повертаючись до теми цього посту, хочу сказати, що розумію чому в на Землі таке становище. Невеликій групі "людей" дуже хочеться керувати всіма іншими людьми. А іншого способу як управління через гроші вни не придумали. Хоча чому не придумали? Є ж релігії, політичні ідеології, та й взагалі національні і патріотичні цінності, які прививаються нам з дитинства.... Я веду до того, що в людей немає свободи і вони змушені жити в світі котрий повен труднощей, проблем і дискомфорту.... Можливо, це така собі школа життя, щоб як то кажуть "життя медом не казалось" :)
Та мені все ж хотілось, аби в світі все було добре. Надіюсь, що колись свідомість нашої Цивілізації виросте, і матеріальні блага стануть доступними, і головним буде не заробляння грошей, а ріст особистості. Бо якщо б існувала система, яка за замовчуванням забеспечує тебе житлом, їжею і необхідними для існування речима, то ми б не тратили це життя в погоні за матеріальними цінностями, а шукали духовні.

Дякую.

Все пролетить!

2013-10-16T00:18:00.001+03:00

Це життя пролетить
Як не знаю що...
Як отой лелека,
Поїзд, що пішов...

Як осіннє листя,
Як весняний сніг,
Мрії не збулися,
Й ти ще щось не зміг...

Щось іще не встигнув,
А часу нема.
Стрілка час пробила,
Тай усе дарма...

Та й усе не варте
Ані суму й сліз,
Треба покидати,
Цей Прекрасний Світ...

І щоб не жаліти
За оцим життям,
В щасті треба жити,
Зараз й тут щодня.

Вірш написаний для того щоб мотивувати себе до дії. Щоб постійно нагадувати собі, що все закінчиться. Рано чи пізно наше життя добіжить до кінця і всі наші плани, задумки, бажання, можуть так і лишитись нездійсненними... Тому треба втілювати задумане поки це можливо.
І головне:
Треба насолоджуватись життям в цю мить!
Тут і зараз треба споглядати за тим, що ти робиш, як ти робиш, для чого? де ти знаходишся? що тебе оточує? треба "вилізати" з потоку думок в реальний світ. Бо ми живем тільки тут і зараз, а не в думках про майбутнє чи минуле.

Дякую :-)

Твій Страх ;)

2013-10-11T10:28:00.001+03:00

Я твій страх...

Я живу у тобі,
Я в твоїх думках
І в твоїй будові.

Я живу в тобі
Днями і ночами,
Вічно ти в журбі
Моїми слідами.

Моїми ідеш
Ти завжди стежками,
Я оплоти меж,
Я стіна з замками.

СЛУХАЙСЯ МЕНЕ!
БІЙСЯ! ПОВИНУЙСЯ!
Хай тебе веде
Моя стежка вузька.

Хай до тебе сон
Тут в житті прилине,
Щоб і не було,
Тут тебе й хвилини.

Щоб забувся десь
Між моїх кошмарів,
Стратився увесь
І не взнав, що далі...

І не взнав Життя,
І його пригоди,
І що є лиш я,
Там де розум бродить.

Там де він блука...
Темними стежками,
Там моя рука
Розум твій лякає...

Там я лиш живу,
В темнім коридорі,
Я не наяву!
Я думок лиш злодій.

Я їх украду,
Й поведу де темно,
Скажу їм біду,
Це для мене легко :-)

Я лише твій страх,
Я живу лиш в тобі,
Тут мене нема!!!
Я в думках, я злодій!

Я завжди краду
Час твій у ці миті,
Бо заснув твій Дух,
Й "форточки" відкриті.

Я в них прокрадусь,
Й Мозок налякаю,
В вир думок вселюсь,
Хай вони літають.

Хай вони бринять,
Як шалені бджоли,
В цей же час тут я
Заберу все твоє:

Заберу цю Мить,
Насолоду Світом,
Заберу рядки,
Заберу всі Квіти,
Заберу Святе,
Те як сходить Сонце,
Як сніжок іде,
І як дощ в віконце,
Як шумить трава,
Як літає вітер...
Ну а ти в думках...
Тай за мною підеш...

епілог
Й не побачиш ти
В Світі тут нічого,
Будеш з страхом йти, -
То загубиш Бога!

У вірші хотів описати як діє наш страх. Замітив, що в голові постійно рояться думки, постійно увага відвертається від моменту тут і зараз. Ми завжди чимось журимось, щось плануємо, обдумуємо, і 99% цих думок іде в негативному ключі, бо їх провокують наші страхи, ми постійно боїмось, що щось не вийде, щось піде не так, що ми недостатньо гарні, здібні для чогось... когось... А насправді - це все непомітні ігри нашого страху.
Тому вирішив (точніше не вирішив, так рядки лягли)) віршик скласти як монолог Страху, який хвалиться своїми діяннями, і розказує як він нас контролює. Люди як правило завжди мотивовані страхом....В результаті ми настільки звикли до бігатні думок в голові, що навіть їх не помічаємо.
Потрібно старатись знаходитись тут і зараз, і контролювати ту бурю думок яка виникає з подачі страху.

Дякую :-)

P.S. важко було складати в рядки цей віршик, але я радий, що його склав, бо давно не писав)

Мозковий шум

2013-05-16T08:16:00.001+03:00

І мене нема..
Я - робота мозку,
Затонув в думкахх,
Там де темно й млосно...

Там де тільки шум
Фабрик- механізмів,
Де роботи гул,
Логік цих залізних...

Де іде процес
Рішення проблеми...
Він завжди іде,
Навіть попри тебе...

Навіть і якщо думати не хочеш,
Мозок все одно, своє тут торочить...

Своє він мете,
У своїх проблемах
В нього вічно все, -
Все не так як треба.

Все у нього там, все "догори дриґом"
Там де пустота, він знайде обриви...

Він знайде краї,
Над якими страшно,
Аби спокій твій
Не знайшов, не бачив...

Він боїться взнать,
Як в душі є тихо,
Як спокійно там,
І не чуть про лихо.

Та якби я взнав,
Як прийти в ту тишу,
Я не був в думках -
Все би тут залишив.

Дякую :-)

Обезціненість

2013-03-31T23:20:00.002+03:00

Усвідомив, що люди зовсім не цінять просте перебування тут. Вони прийняли існування, життя, втілення в матеріальному тілі як данність. І зовсім не цінують унікального шансу данного їм Всесвітом.
Люди поринули в рутину надуманих проблем і не бачать краси, багатства, "изобилия" )) і достатку оточуючого їх буття.
Бути тут - це вже радість,
дихати, - це вже здобуток,
мати можливість змінювати і покращувати свій Світ - це вже велика розкіш.

Дякую :-)

Паралельний Світ

2013-03-24T21:37:00.000+02:00

Паралельний Світ,
Інші варіанти,
От би я хоч зміг, -
Туди б завітати...

Там у мене є
Й мотоцикл, й машина,
Я роблю своє,
Те до чого лину...

Там моя душа,
На своєму полі,
Робить що бажа,
І нема неволі...

І нема проблем,
Й недостатку грошей,
Все "по маслу" йде,
Як той намір Божий...

Все отам гаразд,
Всьому є можливість,
От би я хоч раз,
Зміг там опинитись...

От би я здійснив,
Те, що я задумав,
Ріку переплив,
І покинув тугу...

От би я здійснив,
Те, що є у планах,
Перейшов шляхи,
Які мрієв стануть...

Але зараз тут
Є лише можливість,
Швидше я б збагнув,
Й користь з всього виніс!

Швидше я б пройшов
Тут життя уроки,
Щоб собі знайшов,
Те, що бачу збоку....

Те що тільки є
В Паралельнім світі,
Ти візьми своє,
Поки Сонце світить!

Поки дні твої,
На Землі ще сяють,
Ти від серця дій!
Цілі щоб здійснялись.

Дякую :-)

Якщо вірити в теорію про те, що паралельно з нашим світом існують варіанти подій які могли з нами трапитись, то дуже б хотілось перейти на ці потенційні варіанти подій, де в мене тебе вже є те, чого ти хочеш...

Таки ендуро!

2012-12-19T22:18:00.001+02:00

Таки ендуро!
За ним лежить моя душа,
Між днів похмурих,
І між чужих тоді бажань...

Між днів похмурих, -
Його собі я захотів,
Мій мотоцикл ендуро!!!
Можливо з ним я вийду з снів....

Яке там вийду, -
Пронесуся! Помчу за вітром в сотні миль,
До цілі я своєї прийду,
Як між думок приходить штиль...

Зупиняться думок польоти...
Коли на швидкості несусь,..
Або в лісах,...в горах,..в болоті..
Я на вершину знов дерусь...

Залишаться проблеми позад, -
Кудись їх вітер віднесе,
Коли тебе мотоцик возить,
Тоді і Світ тебе несе!..

Тоді летять тобі назустріч
Кілометри нових пригод,
Я виберу таки "ендурік",
І хай іде зі мною Бог.

Гарно Дякую :-)

Неспокій

2012-11-10T21:49:00.000+02:00

А на душі завжди неспокій,
Завжди мете хула проблем,
Завжди твій мозок у пригоді,
Яку він сам собі зове.

Яку він сам тут закликає,
Аби вірішувать її,
У нього ж інших справ немає,
Навчили розум лиш гудіть...

Навчили в "труднощах" гуляти,
Аби він спокою не мав,
Аби він не прийшов до хати,
Лише з проблемами гасав...

Лише знаходив би проблеми...
І їх на собі тут гойдав,
Аби ти не прийшов до себе.
Й себе в житті ти не пізнав....

І не залишився на хвильку,
Хоча б на мить тотально тут...
Постійно розум буде нити...
Думки постійно з нього йдуть...

    Хотів закінчити щасливо,
    Рядками радості й бажань,
    Що ніби потім буде диво,
    І розум знайде власний Рай...

    Але його я тут не знаю,
    Не бачу раю між життя,
    Лише з думками я блукаю,
    Й не бачу в них я своє Я.

Дякую.

Трансляція радості

2012-11-10T13:57:00.000+02:00

Не буває поганих днів,

І все котиться як треба,

Прийде все, чого ти хтів,

І що мрієш буде в тебе.

І що мрієш – те прийде,

Аби лиш дозволив мати,

Все завжди нормально йде,

Менше треба нарікати!

Менше треба мовчки нить,

Що усе якось не склалось,

Що не так якось в цю мить,

«Ліпше все б інакше склалось…»

Але треба у цю мить,

Так приймати цю реальність,

Щоби добре потім жить, -

Зараз треба транслювати радість.

Зараз треба відпусткать, -

Краще ставлення до Світу,

Щоби міг тобі він дать,

Твою мрію заповітну.

Тож радій – тому, що є,

І обдумуй те, що хочеш мати,

Світ легенько все дає,

Тільки тим, хто носить Свято.

Хто тримає вогник у душі, -

Тому завше прийде вдача,

Світ йому все залишить,

І добром віддячить.

Дякую :-)

Потрібно контролювати своє ставлення до світу! Адже всі наші думки рано чи пізно реалізуються. А так як наше ставлення "по замовчуванню" негативне, то потрібно просто спостерігати за своїми думками і направляти їх у потрібне русло.

Дякую =)

Послідній день на Землі

2012-09-22T20:32:00.000+03:00

Послідній день на Землі!
Все минуло швидко-швидко
Пролетіли наші дні,
І нічого вже не видно...

Пролетіло все кудись.
Десь лишились наші цілі,
В Вічність ми всі подались,
Хоч завжди кудись ми бігли...

Гнали нас чужі думки,
До грошей, а чи від страху,
А тепер пропали ми,
Не знайшовши свого Шляху...

епілог:
Серед тисяч всіх думок,
Відшукай для себе спокій,
Хай свідомість як твій Бог,
Відшукає стан глибокий.

Щоб побачив метушню,
І що час твій є скінченний,
Вибирай з стежок Свою,
Бо для неї є все в тебе!

Проживи Єдиний день!
Тільки зараз! Лиш сьогодні!
Може і тобі прийде,-
Стан Високий, стан свідомий.

Дякую :-)

Все лиш бізнес

2012-09-09T20:50:00.002+03:00

Все тут бізнес,

Все лиш гроші,

В цій державі дійсність,-

Всі отут «хороші».

Всі отут гарненькі,

Перед твоїм словом,

Галку в бюлетені,

Їм дістати б згодом.

Їм би лиш забрати,

Твої й мої гроші,

Вклались вни в плакати,

Й «відбивати» хочуть.

Все отут лиш бізнес,

Інвестицій купа, -

Добре, що на Світі,

Мож щось інше слухать…

Подих вітру вічний.

Й Сонце буде сходить,

Серце хай покличе

На нові пригоди.

Хай тебе не манять,

Тут чужі закони,

Гроші хай не ваблять,

Хай Душа говорить.

Дякую:-)

Помітив, що всі обіцянки і так звані добросовісні пориви людей котрі рвуться до влади – це всього лиш піар кампанія. Так, це тільки бізнес. Проводиться реклама, кожен кандидат намагається розказати «споживачу» про свої унікальні «техніко-технічні можливості», заради того, щоб покупець із купи товарів вибрав саме його. Так що вся агітація – це всього на всього реалізація бізнес ідеї: вкласти гроші в рекламу – прийти до влади – «відбити» вкладені гроші.

P.S. я взагалі не дивлюсь телевізор, тому можливо я це й помітив, коли випадково довелось побачити політичне шоу.

Потрібно йти до того куди веде тебе Душа, а не заклики чужих людей.

Дякую :-)