Раніше, ти у інтерв`ю на Пластовому порталі висловив ідею – до століття Пласту здійснити підйом на одну зі ще несходжених вершин Паміру (або ще десь на кордоні Казахстан-Китай), з тим, щоб потім приурочити назву гори до 100-ліття нашої Пластової Організації. Скажи, будь ласка, чи ця ідея ще може бути реалізована? Чи є бажаючі здійнити цей задум? І як це можна здійснити практично, що для цього потрібно? Чи є ще якісь подібні ідеї?

Ігор Карабін на вершині г. Аконкагуа (6962 м)

Це була і залишається класна ідея.  Дещо з неї яскраво реалізувалося щойно 5 лютого 2012 року в далекій Антарктиді. За що дякую своєму другові Ігореві Дикому! Проте в тому форматі, як я задумав, то навряд чи ця ідея буде реалізована цього року. Подібна акція потребує серйозних фінансових витрат. На жаль, пластуни дуже часто не готові (чи не звикли;) платити за подібні поїздки. Але це минає – з віком чи з отриманням матеріального достатку;)

На всю поїздку, особливо на її “паперові роботи” (оплата пермітів на сходження, всіх дозволів, авіа чи авто переїздів, спорядження тощо) потрібно мінімум 10 000 долл. для групи з 7-9 осіб. Можливо, за кілька років, якщо все буде гаразд, в т.ч. й з моїми особистими справами, я спробою зорганізувати це сам, і навіть за власні кошти.

Ідея залишається в силі!! Звісно, є ще варіант – брати участь спільно з  німецькою групою на першопроході. Але в цій ситуації про пластову назву вершини не може йти мова – німці мають багато назв на всі випадки життя 

Пік 100-ліття Пласту, захід сонця, Антарктида

25 січня 2012 року ти з групою туристів підкорив найвищу вершину Аргентинських Анд – г. Аконкаґуа – погаслий вулкан, що знаходиться в провінції Мендоса, висотою 6962 м. Перш за все, вітаємо тебе з успішною експедицією! Чи можеш коротко розказати, як відбувалася підготовка, чи дороге це задоволення для українських туристів? Що ти відчував, коли ви дісталися вершини?

Аконкагуа

На вершині ми були 24 січня! Насправді – це комерційний проект від фірми www.wildrussia.spb.ru. Я виконував функції технічного гіда і це був мій перший досвід співпраці з цією фірмою.

Попав на це “завдання фірми” за рекомендаціями клієнтів, яких водив свого часу на Пік Леніна. Хоча резюме писав давно. Попередньо я тричі мав співбесіду через скайп та одну особисту зустріч з клієнтами в Санкт-Петербурзі. Клієнти (туристи, а тепер вже мої добрі друзі) – росіяни з міста Санкт-Петербург, успішні бізнесмени. Тур проходив за vip-програмою, організація – на найвищому рівні! На п`ятьох людей – три гіди та кухар 

Багато звичайних і традиційних речей, які альпіністи проходять на Аконкагуа ми оминули, замінивши перельоти вертольотом!

На вершині

Всі мої витрати покривала фірма, як і виплатила мені заробітну платню. Коли я отримав список обов`язків, я спочатку подумав, що то нереально все виконати. Було навіть страшно, але можливість сходити на гору перемогла! На початках відносини в команді були важкі, але згодом все стало на свої місця, і навіть чимось нагадала гуртковий табір! Люди надзвичайно вольові та самоутверджені. Це їм дуже допомагало протягом всього часу мандрівки і стало кардинальним при сходженні, оскільки ми навіть встигли на 3 дні обігнати всі групи, які йшли паралельно знами за ідентичною програмою.

Відзначу також, що лізли ми далеко не найпростішим маршрутом. Я також здивований і від фізичної підготовки людей, які у 80% не мали жодного попереднього гірсько-висотного досвіду. Хоча, здається, до розвалу Союзу, ми всі були спортсменами (сміється;)

На вершині г. Аконкагуа

У столиці Аргентини Буенос Айресі ти мав нагоду зустрітися з місцевими українцями, пластунами. Розкажи, як вони тебе зустріли.

Дякуючи Андрієві Ребрику, я мав можливість зустрітися з пластунами із Буенос Айресу! Була чудова зустріч, яка направду ще більше підсилила мої і так мега позитивні враження від країни! Я зміг вийти на Ксеню Балук, голову КПС Аргентини. Я з нею зв`язався. І отримав чудову зустріч на автовокзалі. У 15-ти мільйонній столиці пластова і українська братерськість і гостинність була на найвищому рівні! Запропоноване житло в центрі міста на потрібну мені ніч було чудове.

Чудове спілкування на гарній українській мові, якого мені за останні 3 тижні досить-таки бракувало  Була чудова екскурсія берегами річки де Плати з Мар`яном Шафовалом, цікавим моїм однолітком, який жодного разу не був на Україні, але чудово спілкувався чистою українською мовою.

Була і гарна українська вечеря з традиційним стейком та аргентинськими пиріжками. Ми розмовляли про пластове життя аргентинськийх пластунів та про можливості реалізації їхніх проектів в горах Патагонії. Здається, тривала вічність!

Направду, від всієї душі вдячний Ксені Балук та всім українцям Аргентини за чудову зустріч та теплі хвилини гостинності і цій надзвичайнійй країні! У такі моменти розумієш, що всі ми є учасниками Великої Гри. Буду радий новим зустрічам із аргентинськими українцями!

У тебе багато планів і мабуть 2012-ий вже розписаний. Але чи ти будеш мати нагоду взяти участь у заходах, що пов`язані зі святкуванням 100-ліття Пласту в Україні, напр. у квітні – День Пластової Присяги чи в серпні в ЮМПЗ?

Щодо святкування століття Пласту, то у квітні не зможу бути точно – з початку березня і до початку липня маю два проекти у США. У липні-серпні маю також кілька пропозицій на деякі проекти. Як також хотілося б реалізувати і кілька власних. Найбільш правдоподібно буду комендантом базового табору на горі Музтаґ-Ата в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Там досить тяжка логістика і тяжкі підходи. Багато відповідальності. Але може якось зможу залишити когось замість себе. Треба також дізнатися вартість квитків, можливо я б на тиждень злітав до Львова!

Що б ти побажав пластунам по всьому світі до століття Пласту?

Дорогі друзі та подруги! Ми святкуємо 100-річчя! Скажемо – цілий етап історії нашої організації, а також немаловажливу сторінку історії України! Просто в ці дні згадаймо всіх, хто творив цю історію, для кого Велика Гра переросла в Життєву Гру! Пам`ятаймо про них, берімо їх в приклад для повсякденного нашого життя і нашого самовдосконалення! Шануймо наших батьків та родичів, любімо людей по цілому світі, розширяймо наш світогляд. Будьмо собою та повірмо у власні сили! З гордістю несімо через ціле життя любов до людей та України!

СКОБ!

Джерело: 100 кроків

Свого часу ст. пл. скоб Ігор Карабін, ВБ, у радіоінтерв`ю для Пластового Порталу висловив ідею, щоб у рамках святкування 100-літнього ювілею Пласту здійснити першопрохід і дати взятій вершині назву “100-ліття Пласту”.

Ідея сама по собі є складною для реалізації, оскільки потребує значних коштів для організації та пошуку команди, спорядження, сплати різних “пермітів” (дозволів) тощо. Але, оскільки пластун – словний, то сказавши, мусить виконати обіцянку.

“Так, насправді ми з хлопцями вийшли на невеликий пік на материку біля більш відомої гори Демарія. Ігор Карабін мене просив, якщо буде змога, здійснити подібний першопрохід і присвятити його 100-літтю Пласту. Однак через несприятливу льодову ситуацію ми два місяці не мали змоги вийти на материк і здійснити серйозні сходження, які були заплановані науковою програмою для збору зразків моху і лишайників у високогір`ї. А коли таки змогли пробитися через лід на материк з нашого острова, то вже не мали часу заходити далеко вглиб континенту, де є дуже багато серйозніших і цікавіших непройдених маршрутів та піків.

 Але дане Ігореві слово треба було дотримати. Коли ми з хлопцями збирали матеріал по градієнту висот, саме випала нагода вийти на невеликий пік біля Демарії, який знаходиться в стороні від цієї гори і на який ніхто раніше не ходив. Не ходили через перешкоду – вузьку перемичку над прірвою (над океаном), яка у вигляді тонкої “бритви” з`єднує його з основним схилом. Але ми її пройшли. Це була лише одна “найскладніша” технічна ділянка, де довелося використовувати страховку. На вершині зробили тур з каміння і написали на сторінці з блокноту, що це пік “100-річчя Пласту” (двома мовами – українською та англійською), запакували це в капсулу (пластикову велику пробірку) та поклали в цей тур.

Тобто нічого особливо героїчного в цьому першопроходженні, на жаль, не було. Маю на увазі – не було жодної технічної складності. Але факт є фактом, що на цій вершині ми були вперше і вона розташована практично напроти нашої станції А відтепер ще й носить назву – пік “100-ліття Пласту”!”.

Джерело

Передача була присвячена українським рок-музикантам, які є друзями чи вихованцями Пласту.

Своїми думками про найбільшу скаутську організацію в Україні та пластовими піснями поділились Юрко Журавель (гурт “ОT VINTA”), Сашко Положинський (гурт “ТАРТАК”), Орест Смішко (гурти “ДЖАК’О’ЛЕНТЕРН” та “ФАЙНО”) та Андрій Винницький (гурт “ФЛЯШКА НІЗВІДКИ” та “ТЕАТР ЛЯЛЬОК”).

Завантажити програму можна тут.

Трохи більше тексту тут.

ПЛАСТ У ЛЮВЕНІ 1947-54
ОСЕРЕДОК ПРАЦІ УЛАДУ СТАРШИХ ПЛАСТУНІВ

Пластуни Бельгії, учасники походу під час Першого Конгресу Українців Бельгії, Бруссель, 21-го жовтня 1948 р. Другий ряд (за пластунками): Олекса Біланюк, Ігор Суховерський, ?, юнак Богдан Темнюк. Передостанній ряд (в капелюхах): брати Левко і Борис Гуль, за юнаками на право, у однострої Кирило Митрович, без одностроїв, старші пластуни - студенти Зенон Легедза, Ігор Гайда і Андрій Мельник

1947 року до Лювену приїхало декілька старших пластунів-студентів із різних міст Західної Німеччини. Самозрозуміло, вони цілком спонтанно заснували Осередок Праці УСП та оформили цей осередок у централі Пласту в Мюнхені. Незважаюши на вимогливі університет­ські студії і мовні трудності, пластуни все ж таки почали пластову пра­цю. Найбільше було пластунів із куреня “Бурлаки“: Олекса Біланюк, Ігор Суховерський, Мирослав Троян, Роман Герасимович і Роман Якемчук. До них прилучилися старші пластуни із куреня “Гірські Ор­ли”: Ігор Гайда, Юстин Клим, Богдан Ковалюк, а також Андрій Мель­ник, Роман Зибенко, Григорій Неліпа, Кирило Митрович, Ігор Хабурський, Зенон Татарський, Осип Іскрижицький, Борис Витязь, Дорко Шумовський, Дмитро Дубина і Евген Федоренко.

1949 року відвідав пластунів член Головної Пластової Булави Атанас Фіґоль, тодішній адміністратор Енциклопедії Українознавства у Сарсель, Франція.

Джемборі, Париж, 1947 р., в американському таборі. Стоять з ліва: Юрій "Куба" Купчинський, Богдан "Білий Джек" Яців, Петро Горбань в індіянський перах, індіянин-американський скавт, Зенон "Шепцьо" Шепарович. Сидять з ліва: Х. "Довгий" Андрійхович, Хрестоносець Михайло "Отець" Левицький і французький скавт Рошер

Відбувалися періодичні сходини із пластовими гутірками, як на­приклад: Ігор Суховерський оповідав про міжнародне джемборі 1947 року у Франції та як він разом із “Білим Джеком” здобули Монблан.

Були теж гугірки про картографію, здавання третьої проби і т.д. Деякі пластуни, як Олекса Біланюк і Зенко Леґедза, виконували виховну ро­боту. Вони були впорядниками юнацьких гуртків у поселеннях україн­ців, які працювали у копальнях вугілля. Осередок праці уряджував мандрівки, зустрічі із бельгійськими скавтами, а навіть кількаденні та­бори для юнаків. 1949 року група пластунів в одностроях брала участь із прапорами і транспарентами у святковому марші у Брюсселі.

Хоч пластунів-студентів не було багато у порівнанні із братньою організацією СУМ, все ж таки СУМ попросив деяких пластунів для допомоги в організуванні вправ та до впоряду на великому здвизі СУМ у Бельгії. Після 1953-54 року, коли більшість пластунів виїхала з Лювену, Осередок Праці УСП у Лювені розв’язався, але вклад плас­тової праці залишив позитивні результати, бо їхнє і їхніх пластунів-юнаків пластування продовжувалося на нових поселеннях у Канаді та в Америці. Деякі пластуни Бельгії, як Борис Витязь та інші включили­ся у виховну працю СУМ у Бельгії, а першим краєвим головою СУМ у Бельгії став старший пластун Кирило Митрович.

Джерело

Група, яка здійснювала сходження на найвищу гору України, складалась з 21 пластуна з Івано-Франківська, Стрия, Солотвино та Іваниківки. Підйом розпочалось з навчально-спортивної бази «Заросляк», що знаходиться в смт. Ворохта. Впродовж цілого сходження скаутів супроводжували рятувальники, які забезпечили надійний спуск, так як пластунам довелось долати льодяні відрізки.

У зв’язку з туманом та сильним вітером скаути змогли піднятись тільки на г. Мала Говерла, так і не побачивши засніжений хребет Чорногори.

Один з організаторів заходу Назар Соколан зазначив: «Ми гідно вшанували день народження засновника скаутського руху і тим самим доєдналися до Всесвітньої естафети святкування».

Велику подяку пластуни висловлюють Івано-Франківському пошуково-рятувальному загону, та його керівнику Олегу Ковтуну, які супроводжували нас під час сходження та забезпечили безпечний спуск.

Джерело

У заході взяло участь близько 30 учасників зі Львова, Києва, Ужгорода, Івано-Франківська та області, серед яких було 5 кваліфікованих інструкторів-пластунів.

Вишкіл був розбитий на кілька етапів, які змінювались протягом трьох днів. На початку першого дня відбувся розподіл учасників між інструкторами, відповідно до рівня їхнього катання, далі учасники слухали заняття з освоєння теоретичних основ та засвоєння їх на практиці. Наступні дні проходила робота з інструкторами, відпрацювання технічних та методичних вправ. Наприкінці третього дня відбувся залік, де учасники розповідали засвоєний теоретичний матеріал та показували практичні вправи.

Як зазначив комендант вишколу Станіслав Провальний: «Вишколи схожого типу востаннє відбувалися в Пласті понад 10 років тому, і з’явилася необхідність відновити цю ділянку, адже гірськолижний спорт в Україні набуває нового розвитку, і підготовка інструкторів є необхідною для якісних занять з початківцями. Щоб зацікавлювати молодь, ми і організовуємо схожі вишколи.»

Організатори висловлюють подяку тим, хто допоміг в організації, а це вже 4 рік поспіль Гірськолижний курорт Буковель та його директор Олександр Шевченко, Обласний державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді на чолі з Михайлом Косилом, які люб’язно співпрацюють з Пластом.

Більше фото тут.

Джерело: Пластовий портал

Ігор Карабін на вершині г. Аконкагуа (6962 м)

25 січня член куреня Ватага Бурлаків – Ігор Карабін підкорив найвищу вершину Америки – Аконкагуа.

Аконкаґуа (ісп. Aconcagua) — погаслий вулкан в Аргентинських Андах в провінції Мендоса, найвищий пік Америки (висота — 6962 м). Також є найвищою вершиною південної і західної півкулі.

Пік уперше був підкорений Матіасом 3урбріггеном 14 січня 1897 року.

Друзі всім вітання з Мендоси! Пару годин назад повернулися в цивілізацію. Навіть не віриться ще вчора в 15.40 місцевого часу стояли на вершині. Позавчора боролися з нереалним вітром 60км на годину, який шматував намети, а зараз літо і стейки! Аконкагуа поважна гора вся група успішно спустилася в цивілізацію! Арґентинці нереално суперові люди і Арґентина мабуть найкраща країна на Світі! Дуже вдячний всім хто приклався до даної акції і всім друзям і близьким які тримали кулаки! До скорої зустрічі!

Коментар Ігора Карабіна на Фейсбуці після повернення зі сходження.

Декілька фото можна переглянути тут.

Історичний пластовий блог “100 кроків” розпочинає знайомити читачів з історією пластових куренів УСП та УПС. Курені цих уладів становлять для загалу чималий інтерес. У першу чергу тому, що, окрім славної історії, містять в собі безліч таємниць церемоніального та назовницького характеру, члени куренів сподівують певні, притаманні тільки їм – курінні цінності, організовують та проводять відповідні курінні проекти – табори, мандрівки, акції спеціалізованого пластування тощо. Зрештою, безліч відомих людей перейшло через членство в куренях УСП та УПС. Люди, які сьогодні для багатьох залишаються великими авторитетами не тільки в Пласті, а й далеко поза його межами.

Звісно, умістити все в одному дописі про той чи інший курінь – справа майже неможлива. Тому це можна зробити – у багатьох дописах  А ми ж, поки що, обмежимося загальними відомостями та фотографіями з доступних джерел. Якщо буде велике бажання і натхнення у членів відповідних куренів розширити так би мовити “горизонт” інформації – ласкаво просимо дописувати, надсилати інформації, фото, відео, копії архівних документів, приватні спогади тощо на post@100krokiv.info (публікації будуть обов`язково зі збереженням авторських прав;)

Більшість основних інформацій взято з брошури про старшопластунські курені, що її уклав ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ у 2000 році.

Отоже, починаємо від куреня число один -

1-й Курінь УСП Ватаги “Бурлаки”

Коротка історія
Доволі важко подати дату початку Бурлаків та імена перших членів ватаги. Попередниками Ватаги були нелегальні гурток “Вогні” та курінь “Передових” Виховних Спільнот Української Молоді (ВСУМ), що існував у Львові в часи Другої світової війни, зокрема його третій гурток. Двома незабутніми членами цього гуртка були Гiльо i Лесько, якi загинули у військових дiяx (Петро Гiлевич i Олександр Подолинський). З інших членів можна назвати Славка Терлецького, Юрка Купчинського, Зенка Костельника, Мироська Стародуба, Юрія Ференцевича, Зенка Шепаровича та інших. Курінь “Передових” у повному складі зголосився до Дивізії “Галичина”.

У той час кристалізувалися xaрактернi прикмети Ватаги:

1. Мандрiвництво: 14-денний мандрівний табiр у сxiдному Бескиді.

2. Виxовно-вишкiльнi табори:

• виховно-вишкільний табiр для старших юнаків у Брюxовичаx, учасники: Лесько Подолинський, Петро Гiлевич, Ю.Купчинський, З.Костельник, З.Шепарович Ю.Темницький та iншi, а в булаві – Р.Волчук, I.Костельник, Е.Бурачинський та ін.;
• виховний табiр для юнаків у Шклi;
• виховний табiр у Пасiчнiй;
• інструкторський табiр у Брюxовичаx.

3. Участь у проводі тодішнього нелегального Пласту – ВСУМу. Планування діяльності у воєнних обставинах, щоб здійснювати ідеали Пласту у можливих тоді формах.

Так сталося, що у 1945 році в Мюнхені зійшлась винятково цікава група молодих (17-20р.), ідейних iндивiдуалiстiв котрі познайомилися між собою i потоваришували. Їх єднало прив’язання i любов до Батьківщини, замилування до природи (мандри, прогульки, табірництво), та захоплення спортом (лещата, легка атлетика, канойкарство). Вони так добре зжилися між собою, що разом записувалися па один факультет в університеті, разом ходили до одної панни i разом вирішили відновити членство в Пласті. Старші пластуни, котрі вибрали давнi курені: Лiсовi Чорти, Чорноморці, Червона Калина не мали жодних проблем. Тi курені вже мали свою історію, традицію, звичаї i т.д.

Але цим друзям курені не відповідали, вони мали більше вільну вдачу. Потрібно було видумати назву куреня, кольори, вiдзначку, патрона, звичаї та інше. 1 лютого 1946 року в Карльсфельді (Західна Німеччина) було засновано новий старшопластунський курінь. По довгих i бурливих переговорах пластова влада дозволила його оформити. Новий курінь одержав порядкове число (за новою нумерацією) 1, назву “Бурлаки“, відзнаку “подертий черевик” i патрона – Г. Сковороду. Тоді треба було створити різні бурлацькі права, закони, звичаї створити цілий ряд нових назв, iєрарxiю бурлацьких ступенів та ін. Так повстала “Бурлацька Правда“.

“Ватага Бурлаків” відразу почала вести жваву діяльність. Організація окружних свят весни, гірських прогульок для юнацтва, альпійських Миколайків, виховна праця з юнацтвом, провід УСП. З кінцем 40-x – початком 50-x років більшість Бурлаків переїхали жити до США i Канади, тому центр бурлацького життя перемістився за океан.

У 1992 році на таборі “КВТ-92″ у с. Дубина зустрілась групка старших юнаків якi близько зайшлися i продовжили свою дружбу після табору. Це були: Андрій “Пiтон” Павлович, Андрій “Куций” Куценко, Денис “Денис” Угрин, Орест “Cмеx” Смiшко, Андрій “Вася” Козак, Назар “Зофа” Зафiйовський. У 1993 році вони разом вийшли з юнацтва i почали шукати собі старшопластунський курінь. Старший брат Зофи Роман розповів хлопцям про американський курінь “Бурлаки” i дав почитати “Бурлацьку Правду” та кілька “Комет”. На цьому справу було практично вирішено, перші сходини Львівської Колиби відбулися у травні 1993р., а вже в серпні ми голосно заявили про себе будівництвом ватри на ЮМПЗ у Львові i мандрівним табором “Там де Прут” у Карпатах. 15-22 серпня 1996 році в Україні (у мисливських палатах А.Шептицького біля с. Підлюте Рожнятівького р-ну Івано-Франківської обл.) відбувся Ювілейний З’їзд Куреня з нагоди 50-ліття заснування.

Патрон: Григорій Сковорода (1722-1794), мандрівний український філософ та поет
Стать: Чоловіча
Ідея: бурлакування
Клич: “Мандруй! – В дорогу!”
Основні напрямки праці: Взимку лещатарські, влітку гірські та водні мандрівні табори для УПЮ-УСП, виховництво в УПЮ, інструкторство з мандрівництва, лещатарства, мандрівництва, скелелазіння, альпінізму, в Україні – проведення щорічної Школи Інструкторів Лещатарства (ШІЛ)
Курінні ступені: Смалюх, Нетяга, Волокита, Бурлака. “Бурлаки” – єдиний курінь, що має членів з-поміж не пластунів: прихильники куреня, що допомагають як інструктори чи матеріально-технічно, називаються “зарази”.
Курінні барви: Чорна, синя, біла
Курінна відзнака: Чорний рівнобедрений трикутник гострим кутом униз чорного кольору (“чорнота не бурлацького життя”), посередині – блакитна вертикальна смуга (“світло бурлацького життя”). Посередині – подертий черевик срібного кольору носком праворуч. Нетяги носять лише чорний трикутник, Волокити – трикутник з блакитною смугою, Бурлаки – повну відзнаку.
Курінна термінологія, атрибутика та традиції: Подруги Бурлаків – це “шнурівки”, дружини – “підпорки”.
Курінна структура: Гурток в одному місті називається Колиба (очолює Ватажок), об’єднання в одній країні – Полонина.
Аналогічний курінь в УПС: 1-й Курінь УСП об’єднаний з 16-м Куренем УПС “Бурлаки” у Ватагу Бурлаків.
Поширення та чисельність у світі: Бурлаки є в Україні, США (Колиби у Бостоні, Баффало, Вашингтоні-Балтиморі, Детройті, Каліфорнії, Клівленді, Нью-Джерсі, Нью-Йоркові, Філадельфії, Флориді, Чикаго та самітники в інших містах) та Канаді (Колиби в Едмонтоні, Оттаві, Торонто та самітник у Віннипезі).
Курінне видання: Листок Зв’язку Ватаги “Комета” з підзаголовком “Листи Бурлаків до Бурлак” (започаткований у кінці 40- років як “неперіодичний щоквартальник”). З’являється двічі на рік (весною та восени) та переважно містить розповіді Бурлаків про їхні мандрівки та табори.

Ідеологія Бурлак

Ціхою “Ватаги Бурлак” є легкий підхід до всіх життєвих справ, який віддзеркалюється у словах бурлацького маршу: “… море нам по коліна, а Міссіссіпі по кістки”. Найбільш характеристичною ціхою Бурлак є толерантність політичних і реліґійних поглядів та толерантність питомих людських слабостей.

Не менше характеристичним для них є одначе нетолерантність нетовариськості й нестерпимість людей, які ставлять свої дрібні інтереси понад добро спільноти, або які вживають спільноту для своїх особистих цілей.

В загальному, Ватага вистерігається пафосу та фанфар у виявах свого пластового духа, чи патріотизму та оминає емоційність і екстремність, уважаючи такі явища симптомами недоліків характеру.

Бурлаки відносяться взаємно до себе дуже неформально, вживаючи в більшості псевда замість імен і титулів. В Німеччині, вірні своїй пластовій назві, Бурлаки майже виключно посвячувалися зимовому та літньому мандрівництву, таборуванні і спортові. В короткому часі після заснування куреня в 1946 р. вони стали експертами в цих ділянках пластування та організували численні мандрівні табори, прогульки та легкоатлетичні змагання. Вони допомогли у відновленні Карпатського Лещетарського Клюбу та стали його членами і першунами в лещетарстві, плаванні та легко-атлетиці. В 1947р. були учасниками у Світовому Скавтському Джемборі біля Парижа і працювали і дальше працюють на різних виховних адміністративних постах у Пласті.

Джемборі, Париж, 1947 р., в американському таборі. Стоять з ліва: Юрій "Куба" Купчинський, Богдан "білий Джек" Яців, Петро Горбань в індіянський перах, індіянин-американський скавт, Зенон "Шепцьо" Шепарович. Сидять з ліва: Х. "Довгий" Андрійхович, Хрестоносець Михайло "Отець" Левицький і французький скавт Рошер

Гімн Бурлак:

Промо-ролик про Бурлак:

Дізнатися більше про Бурлак:

• Бурлацький сайт
• Бурлацький блог
• Фото Бурлак