Група, яка здійснювала сходження на найвищу гору України, складалась з 21 пластуна з Івано-Франківська, Стрия, Солотвино та Іваниківки. Підйом розпочалось з навчально-спортивної бази «Заросляк», що знаходиться в смт. Ворохта. Впродовж цілого сходження скаутів супроводжували рятувальники, які забезпечили надійний спуск, так як пластунам довелось долати льодяні відрізки.

У зв’язку з туманом та сильним вітером скаути змогли піднятись тільки на г. Мала Говерла, так і не побачивши засніжений хребет Чорногори.

Один з організаторів заходу Назар Соколан зазначив: «Ми гідно вшанували день народження засновника скаутського руху і тим самим доєдналися до Всесвітньої естафети святкування».

Велику подяку пластуни висловлюють Івано-Франківському пошуково-рятувальному загону, та його керівнику Олегу Ковтуну, які супроводжували нас під час сходження та забезпечили безпечний спуск.

Джерело

У заході взяло участь близько 30 учасників зі Львова, Києва, Ужгорода, Івано-Франківська та області, серед яких було 5 кваліфікованих інструкторів-пластунів.

Вишкіл був розбитий на кілька етапів, які змінювались протягом трьох днів. На початку першого дня відбувся розподіл учасників між інструкторами, відповідно до рівня їхнього катання, далі учасники слухали заняття з освоєння теоретичних основ та засвоєння їх на практиці. Наступні дні проходила робота з інструкторами, відпрацювання технічних та методичних вправ. Наприкінці третього дня відбувся залік, де учасники розповідали засвоєний теоретичний матеріал та показували практичні вправи.

Як зазначив комендант вишколу Станіслав Провальний: «Вишколи схожого типу востаннє відбувалися в Пласті понад 10 років тому, і з’явилася необхідність відновити цю ділянку, адже гірськолижний спорт в Україні набуває нового розвитку, і підготовка інструкторів є необхідною для якісних занять з початківцями. Щоб зацікавлювати молодь, ми і організовуємо схожі вишколи.»

Організатори висловлюють подяку тим, хто допоміг в організації, а це вже 4 рік поспіль Гірськолижний курорт Буковель та його директор Олександр Шевченко, Обласний державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді на чолі з Михайлом Косилом, які люб’язно співпрацюють з Пластом.

Більше фото тут.

Джерело: Пластовий портал

Ігор Карабін на вершині г. Аконкагуа (6962 м)

25 січня член куреня Ватага Бурлаків – Ігор Карабін підкорив найвищу вершину Америки – Аконкагуа.

Аконкаґуа (ісп. Aconcagua) — погаслий вулкан в Аргентинських Андах в провінції Мендоса, найвищий пік Америки (висота — 6962 м). Також є найвищою вершиною південної і західної півкулі.

Пік уперше був підкорений Матіасом 3урбріггеном 14 січня 1897 року.

Друзі всім вітання з Мендоси! Пару годин назад повернулися в цивілізацію. Навіть не віриться ще вчора в 15.40 місцевого часу стояли на вершині. Позавчора боролися з нереалним вітром 60км на годину, який шматував намети, а зараз літо і стейки! Аконкагуа поважна гора вся група успішно спустилася в цивілізацію! Арґентинці нереално суперові люди і Арґентина мабуть найкраща країна на Світі! Дуже вдячний всім хто приклався до даної акції і всім друзям і близьким які тримали кулаки! До скорої зустрічі!

Коментар Ігора Карабіна на Фейсбуці після повернення зі сходження.

Декілька фото можна переглянути тут.

Історичний пластовий блог “100 кроків” розпочинає знайомити читачів з історією пластових куренів УСП та УПС. Курені цих уладів становлять для загалу чималий інтерес. У першу чергу тому, що, окрім славної історії, містять в собі безліч таємниць церемоніального та назовницького характеру, члени куренів сподівують певні, притаманні тільки їм – курінні цінності, організовують та проводять відповідні курінні проекти – табори, мандрівки, акції спеціалізованого пластування тощо. Зрештою, безліч відомих людей перейшло через членство в куренях УСП та УПС. Люди, які сьогодні для багатьох залишаються великими авторитетами не тільки в Пласті, а й далеко поза його межами.

Звісно, умістити все в одному дописі про той чи інший курінь – справа майже неможлива. Тому це можна зробити – у багатьох дописах  А ми ж, поки що, обмежимося загальними відомостями та фотографіями з доступних джерел. Якщо буде велике бажання і натхнення у членів відповідних куренів розширити так би мовити “горизонт” інформації – ласкаво просимо дописувати, надсилати інформації, фото, відео, копії архівних документів, приватні спогади тощо на post@100krokiv.info (публікації будуть обов`язково зі збереженням авторських прав;)

Більшість основних інформацій взято з брошури про старшопластунські курені, що її уклав ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ у 2000 році.

Отоже, починаємо від куреня число один -

1-й Курінь УСП Ватаги “Бурлаки”

Коротка історія
Доволі важко подати дату початку Бурлаків та імена перших членів ватаги. Попередниками Ватаги були нелегальні гурток “Вогні” та курінь “Передових” Виховних Спільнот Української Молоді (ВСУМ), що існував у Львові в часи Другої світової війни, зокрема його третій гурток. Двома незабутніми членами цього гуртка були Гiльо i Лесько, якi загинули у військових дiяx (Петро Гiлевич i Олександр Подолинський). З інших членів можна назвати Славка Терлецького, Юрка Купчинського, Зенка Костельника, Мироська Стародуба, Юрія Ференцевича, Зенка Шепаровича та інших. Курінь “Передових” у повному складі зголосився до Дивізії “Галичина”.

У той час кристалізувалися xaрактернi прикмети Ватаги:

1. Мандрiвництво: 14-денний мандрівний табiр у сxiдному Бескиді.

2. Виxовно-вишкiльнi табори:

• виховно-вишкільний табiр для старших юнаків у Брюxовичаx, учасники: Лесько Подолинський, Петро Гiлевич, Ю.Купчинський, З.Костельник, З.Шепарович Ю.Темницький та iншi, а в булаві – Р.Волчук, I.Костельник, Е.Бурачинський та ін.;
• виховний табiр для юнаків у Шклi;
• виховний табiр у Пасiчнiй;
• інструкторський табiр у Брюxовичаx.

3. Участь у проводі тодішнього нелегального Пласту – ВСУМу. Планування діяльності у воєнних обставинах, щоб здійснювати ідеали Пласту у можливих тоді формах.

Так сталося, що у 1945 році в Мюнхені зійшлась винятково цікава група молодих (17-20р.), ідейних iндивiдуалiстiв котрі познайомилися між собою i потоваришували. Їх єднало прив’язання i любов до Батьківщини, замилування до природи (мандри, прогульки, табірництво), та захоплення спортом (лещата, легка атлетика, канойкарство). Вони так добре зжилися між собою, що разом записувалися па один факультет в університеті, разом ходили до одної панни i разом вирішили відновити членство в Пласті. Старші пластуни, котрі вибрали давнi курені: Лiсовi Чорти, Чорноморці, Червона Калина не мали жодних проблем. Тi курені вже мали свою історію, традицію, звичаї i т.д.

Але цим друзям курені не відповідали, вони мали більше вільну вдачу. Потрібно було видумати назву куреня, кольори, вiдзначку, патрона, звичаї та інше. 1 лютого 1946 року в Карльсфельді (Західна Німеччина) було засновано новий старшопластунський курінь. По довгих i бурливих переговорах пластова влада дозволила його оформити. Новий курінь одержав порядкове число (за новою нумерацією) 1, назву “Бурлаки“, відзнаку “подертий черевик” i патрона – Г. Сковороду. Тоді треба було створити різні бурлацькі права, закони, звичаї створити цілий ряд нових назв, iєрарxiю бурлацьких ступенів та ін. Так повстала “Бурлацька Правда“.

“Ватага Бурлаків” відразу почала вести жваву діяльність. Організація окружних свят весни, гірських прогульок для юнацтва, альпійських Миколайків, виховна праця з юнацтвом, провід УСП. З кінцем 40-x – початком 50-x років більшість Бурлаків переїхали жити до США i Канади, тому центр бурлацького життя перемістився за океан.

У 1992 році на таборі “КВТ-92″ у с. Дубина зустрілась групка старших юнаків якi близько зайшлися i продовжили свою дружбу після табору. Це були: Андрій “Пiтон” Павлович, Андрій “Куций” Куценко, Денис “Денис” Угрин, Орест “Cмеx” Смiшко, Андрій “Вася” Козак, Назар “Зофа” Зафiйовський. У 1993 році вони разом вийшли з юнацтва i почали шукати собі старшопластунський курінь. Старший брат Зофи Роман розповів хлопцям про американський курінь “Бурлаки” i дав почитати “Бурлацьку Правду” та кілька “Комет”. На цьому справу було практично вирішено, перші сходини Львівської Колиби відбулися у травні 1993р., а вже в серпні ми голосно заявили про себе будівництвом ватри на ЮМПЗ у Львові i мандрівним табором “Там де Прут” у Карпатах. 15-22 серпня 1996 році в Україні (у мисливських палатах А.Шептицького біля с. Підлюте Рожнятівького р-ну Івано-Франківської обл.) відбувся Ювілейний З’їзд Куреня з нагоди 50-ліття заснування.

Патрон: Григорій Сковорода (1722-1794), мандрівний український філософ та поет
Стать: Чоловіча
Ідея: бурлакування
Клич: “Мандруй! – В дорогу!”
Основні напрямки праці: Взимку лещатарські, влітку гірські та водні мандрівні табори для УПЮ-УСП, виховництво в УПЮ, інструкторство з мандрівництва, лещатарства, мандрівництва, скелелазіння, альпінізму, в Україні – проведення щорічної Школи Інструкторів Лещатарства (ШІЛ)
Курінні ступені: Смалюх, Нетяга, Волокита, Бурлака. “Бурлаки” – єдиний курінь, що має членів з-поміж не пластунів: прихильники куреня, що допомагають як інструктори чи матеріально-технічно, називаються “зарази”.
Курінні барви: Чорна, синя, біла
Курінна відзнака: Чорний рівнобедрений трикутник гострим кутом униз чорного кольору (“чорнота не бурлацького життя”), посередині – блакитна вертикальна смуга (“світло бурлацького життя”). Посередині – подертий черевик срібного кольору носком праворуч. Нетяги носять лише чорний трикутник, Волокити – трикутник з блакитною смугою, Бурлаки – повну відзнаку.
Курінна термінологія, атрибутика та традиції: Подруги Бурлаків – це “шнурівки”, дружини – “підпорки”.
Курінна структура: Гурток в одному місті називається Колиба (очолює Ватажок), об’єднання в одній країні – Полонина.
Аналогічний курінь в УПС: 1-й Курінь УСП об’єднаний з 16-м Куренем УПС “Бурлаки” у Ватагу Бурлаків.
Поширення та чисельність у світі: Бурлаки є в Україні, США (Колиби у Бостоні, Баффало, Вашингтоні-Балтиморі, Детройті, Каліфорнії, Клівленді, Нью-Джерсі, Нью-Йоркові, Філадельфії, Флориді, Чикаго та самітники в інших містах) та Канаді (Колиби в Едмонтоні, Оттаві, Торонто та самітник у Віннипезі).
Курінне видання: Листок Зв’язку Ватаги “Комета” з підзаголовком “Листи Бурлаків до Бурлак” (започаткований у кінці 40- років як “неперіодичний щоквартальник”). З’являється двічі на рік (весною та восени) та переважно містить розповіді Бурлаків про їхні мандрівки та табори.

Ідеологія Бурлак

Ціхою “Ватаги Бурлак” є легкий підхід до всіх життєвих справ, який віддзеркалюється у словах бурлацького маршу: “… море нам по коліна, а Міссіссіпі по кістки”. Найбільш характеристичною ціхою Бурлак є толерантність політичних і реліґійних поглядів та толерантність питомих людських слабостей.

Не менше характеристичним для них є одначе нетолерантність нетовариськості й нестерпимість людей, які ставлять свої дрібні інтереси понад добро спільноти, або які вживають спільноту для своїх особистих цілей.

В загальному, Ватага вистерігається пафосу та фанфар у виявах свого пластового духа, чи патріотизму та оминає емоційність і екстремність, уважаючи такі явища симптомами недоліків характеру.

Бурлаки відносяться взаємно до себе дуже неформально, вживаючи в більшості псевда замість імен і титулів. В Німеччині, вірні своїй пластовій назві, Бурлаки майже виключно посвячувалися зимовому та літньому мандрівництву, таборуванні і спортові. В короткому часі після заснування куреня в 1946 р. вони стали експертами в цих ділянках пластування та організували численні мандрівні табори, прогульки та легкоатлетичні змагання. Вони допомогли у відновленні Карпатського Лещетарського Клюбу та стали його членами і першунами в лещетарстві, плаванні та легко-атлетиці. В 1947р. були учасниками у Світовому Скавтському Джемборі біля Парижа і працювали і дальше працюють на різних виховних адміністративних постах у Пласті.

Джемборі, Париж, 1947 р., в американському таборі. Стоять з ліва: Юрій "Куба" Купчинський, Богдан "білий Джек" Яців, Петро Горбань в індіянський перах, індіянин-американський скавт, Зенон "Шепцьо" Шепарович. Сидять з ліва: Х. "Довгий" Андрійхович, Хрестоносець Михайло "Отець" Левицький і французький скавт Рошер

Гімн Бурлак:

Промо-ролик про Бурлак:

Дізнатися більше про Бурлак:

• Бурлацький сайт
• Бурлацький блог
• Фото Бурлак

Пластуни зі Львова підняли лампадку з вогнем із Вифлиєма на найвищу вершину України.

Уперше це зробили п’ять років тому. Цього року до екстремального зимового підйому зголосилися двадцять людей, – повідомляє телеканал ZIK.

Погода мандрівникам сприяла, на термометрі було сім градусів морозу, натомість у попередні роки температура опускалася навіть до дев’ятнадцяти градусів нижче від нуля. Та попри відносно сприятливу погоду, усі пластуни мали тепле взуття, зимові куртки, шапки і по кілька пар запасних рукавиць.

Піднімалися на Говерлу з Вифлиємським вогнем хлопці та дівчата близько двох годин. Але пластуни кажуть: це варте зусиль, адже тепер вогонь миру зігріватиме цілу Україну.

«Емоції тільки позитивні. В залежності від погоди буває думка, а для чого, але береш себе в руки  і ти думаєш, що це твоє завдання і йдеш на верх», – розповідає пластун Богдан Шиманський.

http://zik.ua

“For me the most fun of climbing was bivouacking: getting up on a wall and sleeping god-awful conditions, in hammocks or just handing to sleep. You really get, into the rythm of the wall. It’s all about the process, not tha goal.”

Yvon Chounard

Під час Фестивалю можна було випробувати свої сили на скеледромі та шнуровій трасі, пройти водну трасу на байдарці або катамарані, позмагатись у керуванні радіокерованими машинками, пограти у лазертаг, виконати завдання велотріалу та багато іних ігр і конкурсів.

На знимці команда Бурлак “Платовабур”. Спереду (зліва на право): Надійка Митник, Іван Гаврилко (Бурлака), Роман Кучкуда (Бурлака), Юрій Гладкий (Бурлака). Другий ряд: Михайло Гордич, Назар Тимошик (Бурлака), Маркіян Фецич (Бурлак), Микита Васильченко (Бурлака).

Більше фото з фестивалю тут.

• Що до форми Комети 4

Велика Рада 2010р. 5

• Список Присутних 5
• Звіт 16-го Курення з Великої Ради 2010р. 6
• Звіт 1-го Куреня з Великої Ради 2010 р. 11
• Звіт Референта Членства на Велику Раду 2010р. 13
• Листи оправдення з Великої Ради 2010р. 14
• Лист Хіни на Велику Раду 2010р. 16

Велика Рада 2009р. 18

• Список Присутних 18
• Звіт 16-го Курення з Великої Ради 2009р. 19
• Звіт 1-го Курення з Великої Ради 2009р. 21

Прохання Смалюха 22
Бурлацькі Табори 23

• Планета Мавп 23
• Без Гальма 2010 (Настя Клименко i Стась Провальний) 24
• То Що Вона Сказала 2010 26

Бурлаки По Звіті 27

• Хіни Вступ 27
• Пітон 28
• Денис 29
• Андрій Андрейків 29

Почтівки з Мандрівок 30
Листи від Бурлаків 33

• Зустрічі Хіни з Бурлаками в Україні 33
• Веломандрівка (Василь Карпенко) 36
• My Second Travel Camp (Андрій Зварун) 37
• В гостях у бабусі Європи (Василь Карпенко) 38
• Знимки із зустрічі з Сидом у Львові 41
• Вишкіл з альпінізму «Біла Гора 2010» (Роман Кучкуда) 42
• Весілля Данила Бузети “Круз” (Ромі) 43
• Привіт від Дзюня 45
• Спогад Про Асфальт (Куба) 45
• Виховна Програма в Пласті (Куба) 45
• Про Пулюса 46

Комета ч.176

Якихось 13-ть годин в поїзді і ми вже сім’я зі всіма хто розділяв з нами цю пригоду. Пів перша ночі, ми на місці призначення, ще декілька хвилин в авто і ось вона наша оселя на наступні три дні. Легенька вечеря, душ і в ліжко.

Зранку сніданок і знайомство з бабцею та дідусем (які виявились надзвичайно братерськими та доброзичливими). А дідусь просто краєзнавець, який охоче брався розказувати про рідний край, тяжче було з бабусею, котра сама з Уралу, але вміло володіла «центрально-українською» говіркою.

Так як ми приїхали відпочивати тому нас зразу повели в найкращі місця Джулинки  – на річку (Південний Буг), де місцева молодь обладнала пляж для бадьорого часу проведення. В них тут було 3 зони, які почергово застосовувались для проведення дозвілля:

1)      «Штабік» – зібраний з місцевої деревини де юнаки та юначки охоче практикувались в карточній грі «Козел» і вправно боролись з розповсюдженням алкоголю, особливо пива та «Revo», як на мене, після довгого спостереження  другий став улюбленим місцевим шліфувальним засобом.

2)      Поле для волейболу… тут, думаю, обійдемось без коментарів.

3)      «Тарзанка» – геніальний винахід, я б таке казав в ванні кожному собі змайструвати. Я на ній провисів практично весь день. Мене здивувала поведінка старших юнаків по відношенню до малих – я не побачив ніякої дискримінації та зневаження, навіть коли черга на тарзанку сягала близько 10 -15 осіб.

Гарно надувшись на річці ми відпочили, попоїли і були готові до нічного життя Джулинки. Тут все було трішки складніше.

Зранку ми вирушили в «Софіївку» – парк площею 100 га, насичений рослинністю, та різного роду ландшафтними елементами, своїми оповідками та легендами. Парк ідеально підходить для мандрівки 2-х законних молодих людей. По приїзду додому знов більш менш стандартна вечірня програма – фольклорний обмін між регіонами України.

На останній день нам вирішили показати перлинку Джулинки – дамбу. Де ріка створила ідеальне місце для веселого проведення часу. Стрибки з висоти, стрімка течія, яка вміло тебе несла наповнювала твої плавки своєю силою, а дівчат позбувала елементів одягу.

Напакувавши нам ящик абрикосів ( моренів – по місцевому ) нас відправили назад до Львова. Прекрасна хоч коротко тривала ознайомча мандрівка.

З найкращими побажаннями

Марко Олексій

Мудрі наради були заплановані на суботу, то в суботу і відбулися. На офіційній частині Ради послухали про життя всіх Бурлак, заслухали звіт Колибарів та проводу Карпатської Полонини, надали абсолюторій і вибрали новий провід.

Отже, новий провід виглядає наступним чином:

Ватаг (курінний) – Богдан Шиманський

Писар – Роман Кучкуда

Скарбник – Юрко Гладкий

Також, бурлацькі тати представили своїх синів (смалюхів), які виказали бажання долучитися до бурлацького товариства і спробувати стати Бурлаками.

Після того святкували ще довго і весело, бо ж перед тим як братися до праці треба добре відпочити.

Фото з Ювілейної Ради можна переглянути тут.

З бурлацьким привітом,