Творча майстерня "Культбаба"

Музична інфографіка

2010-07-30T19:31:00.000+03:00

Тіло №21 Gerard Huerta

2010-06-21T11:33:00.000+03:00

ХТО?
Джерард Гуерта (Gerard Huerta), американський графічний дизайнер, дизайнер логотипів, промисловий дизайнер. Народився й виріс у Каліфорнії, де згодом навчався у Коледжі дизайну - Центрі мистецтв (Art Center College of Design). Із 1974 року працює дизайнером обкладинок альбомів на нью-йоркському лейблі CBS Records. Після двох років практики пішов звідти, заснувавши власну студію Gerard Huerta Design, Inc.

ЧОМУ?
Гуерта - автор логотипів AC/DC, Pepsi, журналів Time, PC Magazine - це для початку, аби уявити масштаб.

Гуерта - майстер типографіки, причому у всіх її сферах - від логотипів та обкладинок до леттерингу та ілюстрацій, від пишних шрифтових композицій у стилі американськгої класики, до стримних та виважених циферблатів годинників швейцарської армії (та, їх він теж розробляє).

Гуерта, без перебільшень, гуру графічного та лого дизайну. Але що найважливіше - це майстер епохи, коли підхід до дизайну логотипів був принципово іншим. Шрифтова складова у тих логотипах була не допоміжним елементом, як практикується зараз, а повноцінним графічним знаком.

Із появою комп'ютерних графічниих пакетів, типографічний елемент у логотипах відійшов на другий план. Це не є добре чи погано, просто власне графіка отримала нові можливості, та й шрифт - набагато складніший в плані "опору матеріалу", аніж чисті графічні форми.

Однак, насолоджуючись останніми тенденціями в лого-дизайні, не варто забувати, з яких дизайнерів усе починалось. Тим більше, де зараз знайдеш нових AC/DC, аби зробити їм логотип.

ДЕ?
Сайт дизайнера
Сторінка на Фейсбук

Тіло №20 Jan Švankmajer

2010-06-04T11:48:00.000+03:00

ХТО?
Ян Шванкмайер (Jan Švankmajer), чеський аніматор, режисер, сценарист, скульптор. Народився 4 вересня 1934 року. Навчався в Інституті ужиткових мистецтв, згодом - у Празькій академії мистецтв на відділенні лялькової майстерності. Автор шести повнометражних та понад двадцяти короткометражних фільмів. У 1968 році приєднується до Чехословацької Спілки Сюрреалістів.

ЧОМУ?
Сюжети Шванкмаера, як і кожного нормального сюрреаліста, обертаються довкола страху, розгубленості, немотивованої жорстокості та механізованості - власне, нічого нового. "Спрацьовують" вони, не в останню чергу, завдяки прикметній техніці.

Для всіх, хто виріс на радяській дитячій пластиліновій анімації, роботи Шванкмаера принесуть ще один розрив шаблону. Для решти ж комбінація пластиліну із фотореалістичними деталями, особливо фізіологічними, зададуть атмосферу дисонансу та протиприродності. Тобто - саме таку, що якнайкраще підходить до історій Шванкмаера на одвічні теми: люди не здатні порозумітись не те що одне з одним, але навіть зі своєю власною долею, над якою владні незрозумілі, але жорстокі сили. А хто саме маніпулює цими пластиліновими сердегами - злий фатум чи пальці аніматора - це вже питання для роздумів.

ДЕ?
Вікіпедія про Шванкмаера
Режисер на IMDB
Сайт, присвячений творчості

Тіло №19 Dennis Dread

2010-05-28T12:30:00.000+03:00

ХТО?
Деніс Дред (Dennis Dread), американський художник-ілюстратор. Народився 2 червня в Нью-Йорку у ванній (на цьому особливо любить наголошувати). До 18 років ріс у нью-йоркському передмісті біля Гудзону, недалеко від таких визначних місць як в'язниця Сінг-сінг та легендарна Сонна лощина. З 18 років займався шовкотрафаретним друком для компанії-виробника футболок Mutilation Graphics. Згодом вивчав літературу та порівняльну міфологію - аби покращити свої знання стосовно монстрів, зрозуміло. Вважає себе культурним терористом та видає арт-зін Destroying Angels.

ЧОМУ?
По-перше, свої роботи Деніс, як нормальний маньяк, традиційно виконує в одній і тій самій техніці - кульковою ручкою.

По-друге, він є автором обкладинок альбомів для культових (себто широко відомих у вузьких колах обмежених людей) метальових команд. По-третє - що найважливіше, у нього є почуття гумору й навіть певна самоіронія.

Чого варті вже сам метальовий варіант чоловічка з логотипу bic або ж монстри, що читають комікси. Дуже симпатичне поєднання.

Поза тим, він ще й непоганий графік, а його монстри - надто ж на тлі робіт останніх героїв рубрики "Тіло" - викликають замилування і посмішку.

ДЕ?
Персональний сайт художника
Блог

Тіло №18 Chris Cunningham

2010-05-19T13:53:00.001+03:00

ХТО?
Кріс Каннінгем (Chris Cunningham), англійський кліпмейкер та відеохудожник. Народився 1970 року. До початку власне режисерської кар'єри працював над спецефектами у фільмах, включаючи розробку моделей персонажів, особливо анімованих роботів, та грим.

ЧОМУ?
Каннінгема мають любити японці і любителі шутерів. Ну там, мутанти, упирі, роботи, страшні діти, темні коридори. Та й взагалі його кліпи - це такий "пацанячий рай", із монстрами й роботами. При цьому більшість образів мають добре відчутне голівудське коріння. Н зовсім зрозуміло, чому при цьому Канніггем вважається інді-режисером, але то таке.

Загалом уся творчість Каннінгема розкидана між двома полюсами. З одного боку безпросвітне божевілля дитини-мутанта в темній кімнаті із короткометражки "Rubber Johnny", з іншого - небесно-прекрасний, балетний і стерильний секс роботів на залитому світлом майданчику із "All Is Full of Love" Бйорк. Рівно посередині стоїть рекламний ролик для Nissan, у якому тіло атлета перетворюється на двигун автомобіля.

Деформації та девіації людського тіла завжди лякали людину. Однак минуле сторічяя привнесло в це бачення чимало нового. Так, у 1973 фантаст Джеймс Баллард видав скандальну книжку "Автокатастрофа", у якій описав деформації тіла, в першу чергу техногеннії - внаслідок автомобільних аварій, у категоріях збудження - сексуального, але й не тільки. Книжка, можливо, зовсім трохи обігнала свій час, однак десь за цими принципами існувало мейнстрімове кіно кінця сторіччя. Складні й травматичні стосунки людей, монстрів та роботів лякали та збуджували водночас. А за межею, яку голівуд не міг перейти без втрат для каси, цю ж тематику розвивали "незалежні" митці. Втім, за десятиріч тема встигла не те що вичерпатись, але стати надто звичною, аби межа між страшним та смішним лишалась добре відчутною.

Що цікаво, до своїх мутантів Каннінгем ставиться досить іронічно, це складно не помітити. А от роботи в нього якісь навдивовиж серйозні. Може, він їх боїться?

ДЕ?
Вікіпедія про нього
Відеокліпи
Каннінгем на IMDB

Logorama

2010-05-18T11:17:00.001+03:00

Фільм показує події в стилізованому Лос-Анджелесі, і показаний він виключно за рахунок використання більш ніж 2500 сучасних та історичних логотипів і знаків.

Оскар за Кращий короткометражний анімаційний фільм 2010р.

Режисери: François Alaux, Herve de Crecy, Ludovic Houplain

Тіло№ 17 Alex Grey

2010-05-11T12:33:00.000+03:00

ХТО?
Алекс Грей (Alex Grey), американський художник, скульптор, перформансист. Народився 29 листопада 1953 року. В дитинстві любив збирати померлих тварин на районі та ховати їх на задньому дворі. Відтак любов до смерті пронесе крізь усе життя. Спробувати себе на ниві творчості Алекса спонукав його батько - графічний дизайнер. Навчався в Колумбуському кодеджі мистейтва та дизайну, а також Школі Музею мистецтв у Бостоні. Трохи встиг на шістдесяті, але ЛСД як слід розсмакував уже в сімдесятих, у парі з дружиною.

ЧОМУ?
Грей як ніхто із сучасних художників вміє показати внутрішній світ людини. Що й не дивно, оскільки він провів п'ять років в департаменті анатомії Гарвардської медичної школи, готуючи трупи до розтину. На багатьох його роботах з анатомічною точністю відтворено людський скелет, нервову, кровоносну та лімфатичну систему. Зрозуміло, що як у справжнього шанувальника психоделіки, тіла при цьому світяться. Це він так, дещо специфічно, трактує принцип Мікеланджело "відкинути все зайве".

Грей переконаний, що явивши людську природу у всій її, так би мовити, повноті, можна побачити чисту людську сутність, у її суголосності із всесвітом. Окрім того, Грей як трансценденталіст цікавиться архетипічними образами, особливо що стосується межових станів життя/смерті - секс, вагітність, медитація, народження.

Тема тіла та тілесності по-особливому цікавила філософію та мистецтво як мінімум з середини ХХ ст. І в цьому ключі експериментам Грея із поєднанням медичного та космічного тіла слід віддати належне.

Однак якщо міркувати поза контекстом, його роботу нагадують випадок художника, який намалював Єлену Троянську золотими фарбами, так і не зумівши зобразити її прекрасною. "Відкрити" людину - ще не значить показати її сутність.

Втім, де ви ще побачите копуляцію двох тіл без шкіри?

ДЕ?
Вікі про нього
Сайт художника
Графічні роботи Грея

Тіло №16 Adam Jones

2010-05-05T09:34:00.002+03:00

ХТО?
Адам Джонс (Adam Jones), валійсько-американський музикант, кліпмейкер, гримувальник, художник, сульптор.
Народився 15 січня 1965 року. З дитинства займався музикою, граючи на віолончелі, скрипці, контрабасі та гітарі. Гітарист гурту Tool. Тричі отримував нагороду Греммі, журнал Rolling Stone розмістив його на 75 місці у списку найкращих гітаристів усіх часів. Навчався у школі мистецтв при Hollywood Makeup Academy, вивчаючи класичний грим, згодом - сульптуру. Розробляв грим та персонажів для таких фільмів, як "Мисливці запривидами", "Хижак-2", "Парк юрського періоду", "Термінатор-2". Є автором усіх кліпів гурту Tool.

ЧОМУ?
Мабуть, ще жодному герою рубрики "Тіло" так на пасувала її назва. Джонс любить об'єм та монстрів. Одне з найкращих поєднань для кліпмейкера метал-гурту. Тим більше, він знається на тому, що любить. Більшість музичних відео Джонса - сюжетні, однак переповідати їх немає сенсу, бо для розуміння кліпів це не дасть нічого. Власне, сюжет у його роботах - це спосіб організувати маніпуляції з тілом, які Джонса цікавлять насамперед.
Для нашої культури, візуальної в тому числі, нормою є "закрите" людське тіло - завершене, пропорційне та ізольоване від навколишнього світу. Руйнація цієї "закритості" та пропорційності завжди є ознакою порушення норми, якоїсь екстремальної ситуації - байдуже про що йдеться - хвороба, війна, медицинські маніпуляції, каліцтва. Тіло, що зазнає неочікуваних змін у нас на очах, неодмінно додає дискомфорту в сприйняття. Про це чудово знають автори фільмів жахів та трилерів, а Джонс, нагадаємо, чимало попрацював у цій сфері. Об'єм він вивчав не з пакетів тримірної графіки, а щонайкласичнішим шляхом - працюючи з людськими тілами та скульптурою. Тому його "тілесні історії" виходять особливо моторошними чи, якщо хочете, особливо переконливими.

ДЕ?
Вікіпедія про Джонса
Профіль на Facebook
І на Myspace

Тіло № 15 Danijel Zezelj

2010-04-20T13:13:00.000+03:00

ХТО?

Денієл Зезелдж (Danijel Zezelj), хорватський художник, ілюстратор, автор мальованих історій.

Народився 7 грудня 1966 року. Здобув класичну художню освіту в Академії мистецтв у Загребі. Роботи Зезелджа друкувалися в Хорватії, Словенії, Великобританії, Швейцарії, Франції, Італії, Іспанії, Греції, Швеції, ПАР, Аргентині, Бразилії та США.

З 1999 року, у співпраці з композитором та виконавцем Джесікою Лурі (Jessica Lurie) провів серію мультимедійних перформансів, що поєднували живу музику із малюванням.

У 2001 заснував у Загребі видавничий дім та графічну майстерню Petikat.

ЧОМУ?

Зезелдж вирізняється унікальним умінням бачити (й показувати) одночасно і ліс, і дерева. В межах одного кадру він - майстерний графік, уважний до промовистих деталей, які нерідко проробляє з ювелірною точністю. А в межах сторінки від чудовий режисер, який блискуче вміє використати різні плани, ракурси та перспективу, аби надати дії стрімкої динаміки чи навпаки відобразити епічний розмах.

У графічних романах Зезелджа нерідко відсутній текст, але навіть там де він є, текст не є рушієм сюжету, способом його розкриття. Репліки персонажів можуть лише доповнювати якийсь із кадрів, але дію рухає вперед саме зображення. Втім, Зезелдж вміє вводити текст у простір кадру, вправно використовуючи графічний малюнок літер та фактуру напису. Фактури поверхонь та предметів - ще один козир Зезелджа: вміння передати настільки "дотиково виразну" картинку в межах чорно-білої графіки дійсно вражає.

ДЕ?

Веб-сайт художника

Вікіпедія про Зезелджа

Художник на Comiclopedia

Тіло№ 14 Eric Wareheim

2010-04-15T12:31:00.003+03:00

ХТО?

Ерік Варгайм (Eric Wareheim), американський комік, режисер, кліпмейкер.

Народився 7 квітня 1976 року. В парі зі своїм університетським товаришем Тімом Гайдекером (Tim Heidecker) був відомий переважно американській аудиторії за гумористичними телешоу, такими як Tom Goes to the Mayor та Tim and Eric Awesome Show, Great Job. Аж поки одного дня не почав знімати кліпи в такій стилістиці, яку складно було не помітити.

ЧОМУ?

Відеокліпи Варгайма не рекомендується дивитись епілептикам та кислотним наркоманам. Першим може стати погано від постійного хаотичного блимання гіперяскравих кольорів, а другі все одно нічого нового для себе не побачать.

Але якщо абстрагуватись від питання «що курив автор» (навряд чи наркотики можуть спонукати до такої творчості, принаймні легкі), манеру Варгайма описати досить нескладно. Спершу треба препарувати сучасний культ TV, виділивши кілька основних рис. Наприклад, емтівішну паталогічну любов до яскравих кольорів, культ сексуальності та моду останніх років на надмірне треш-насильство, і все це в поєднанні зі споживацькою цензурою. А тоді гіпертрофувати їх наскільки це можливо, запхати в одне відео і насолоджуватись результатом.

Абсурд Варгайма йде від телеящика, на відміну від Йонеску чи дадаїстів, яких більше цікавили глибини людського, тож і виходить у нього цей абсурд виваженим, раціональним і передбачуваним, як і наше телебачення.

ДЕ?

Вікіпедія про Варгайма
Відео на Vimeo
Твіттер

Тіло№ 13 Malcolm McLaren

2010-04-14T14:42:00.002+03:00

ХТО?

Мальколм Макларен (Malcolm McLaren), британський дизайнер, музикант, стиліст, продюсер.

Народився 22 січня 1946 року. Кілька разів робив спроби закінчити якусь художню школу, однак жодна з них так і не увінчалась успіхом. З юності захоплювався ситуаціонізмом та проектуванням одягу, аж поки не знайшов спосіб поєднати обидва заняття – гурт Sex Pistols. Помер 8 квітня цього року від раку.

ЧОМУ?

Макларен - один із видатних винахідників ХХ сторіччя. Він винайшов Sex Pistols та панк як образ. Панк як ідеологія, та й будь-яка ідеологія, колишнього ситуаціоніста Макларена не особливо цікавила. Однак без нього про британських хлопців Джонні Роттена та Сіда Вішеза мало хто б дізнався.

Sex Pistols не були ані найпершою, ані найвидатнішим панк-гуртом. Та й більшість простих "вуличних панків" своїм одягом та поведінкою були не особливо схожі на скандальних музикантів. Однак саме Sex Pistols з подачі Макларена сформували панк як послідовний "антистиль" та "антиімідж". Байдуже, йдеться про ірокези й булавки на одязі, грандіозний дебош на день народження королеви чи підписання контракту з поважним лейблом ЕМІ, яки одразу ж було розірвано, - можна сміливо стверджувати, що візуальна культура та соціальні норми у ХХ сторіччі до панку ще не зазнавали такого концентрованого й масивного удару.

Звісно ж, панк не переміг. Тут, як і в ситуаціонізмі, має значення сам процес, а не результат. Однак не можна сказати, що він не мав жодних досягнень. Нова музика була для "популярної культури" ХХ ст тим же, чим модернізм та авангард для академічного мистецтва. Панк же був експресіонізмом музики, а Макларен - одним з найбільших його художників.

ДЕ?

Вікіпедія про Макларена

Макларен на IMDB

Тіло №12 Alejandro Jodorowsky

2010-04-12T14:05:00.002+03:00

ХТО?

Алехандро Ходоровськи (Alejandro Jodorowsky), режисер, автор коміксів, актор, композитор, мім, психотерапевт.

Народився 7 лютого 1929 у Чилі в сім’ї в єврейсько-українській сім’ї емігрантів з України.

Рано почав пробувати себе у творчих професіях – у 16 років почав публікуватись як поет, у 17 розпочав акторська кар’єру, у 1953 році пише свою першу п’єсу, у 1966 дебютує як автор коміксів, наступного року – знімає свій перший фільм.

ЧОМУ?

Як майстер бойових мистецтв виграє бій, не почавши, так і Ходоровськи став культовим автором коміксів, не малюючи. У мальованих історіях він спробував себе у 1966, працюючи над серією Anibal 5, художником якої був Мануель Моро. Згодом Ходоровськи спробував сам малювати стріпи для щотижневого випуску мексиканської газети El Heraldo de México. Однак справжня популярність до нього прийшла після серії графічних романів The Incal, автором якої був Ходоровський, а художником – Мебіус (Жан Ґіро).

The Incal, як і частину пізніших робіт, можна назвати одним із перших коміксів кіберпанку – хоча «кіберпанк» як назва і з’явився на кілька років пізніше початку серії. Світ майбутнього, із досконалими технологіями та до абсуду жорстоким життям – Ходоровськи створював новий стиль одночасно із Ґібсоном. Прикметно, що художник серії Мебіус згодом працював консультантом у Бессона на зйомках «5 елементу», а сам Ходоровськи звинувачував фільм у плагіаті.

Насильство, жорстокість та боротьба за виживання на тлі детально та реалістично промальованого полотна епохи – риса, яка об’єднує більшість графічних романів авторства Ходоровського. Його герої у світі міжгалактичних мандрівок, однорукий стрілець на Дикому Заході, кривава сім’я Борджиа у середньовічній Італії залишаються людьми із властивими їм вадами, недоліками, пристрастями та бажаннями. А намальоване Ходоровським епічне полотно дає цим рисам – хай і не завжди позитивним – розкритися вповні.

ДЕ?

Вікіпедія про Ходоровського

Режисер на IMDB

Персональний сайт

Комікси

Тіло №11 Michel Gondry

2010-04-07T12:05:00.001+03:00

ХТО?

Мішель Ґондрі (Michel Gondry)

Французький режисер, кліпмейкер, сценарист, музикант.

Народився 6 травня 1963 року. Почав свою режисерську кар’єру, знімаючи кліпи для гурту Oui Oui, в якому сам же й грав на ударних. Однак справжня популярність прийшла до Ґондрі після того, як Бйорк запросила його зняти кліп на її композицію "Human Behaviour". Співпраця зі співачкою виявилась дуже тривалою – загалом Ґондрі зняв для неї 7 кліпів. Також працював із такими виконавцями, як The Rolling Stones, Lenny Kravitz, Beck, Massive Attack, The Chemical Brothers тощо. Був автором рекламних роликів для таких брендів, як Levi's, Coca-Cola, Nike, BMW, Smirnoff. У 2001 році вийшов перший повнометражний фільм Ґондрі – Human Nature.

ЧОМУ?

Ґондрі – майстер безцеремонного поводження із зображенням. Особливо він любить поєднання погано сумісних фактур – лялькову анімацію із відео, зумисне грубі декорації (цілком у стилі B movies, а то й «Подорожі на місяця») із крупними планами тощо. Не менш улюблений прийом – радикальна зміна ракурсів та викривлення перспективи, що створює потужне враження абсурду та дезорієнтації глядача. При цьому особливо вражає, що, незважаючи на описане вище колажування, відеороботи Ґондрі завжди виглядають цілісними та завершеними.

Цікаво, що Ґондрі тяжіє до довгих монтажних відрізків - не надто характерна риса для музичного відео. При цьому режисер нерідко акцентує штучність зображення, підкреслює обмеженість кадру: груба цифрова деформація зображення, враження зйомки через класичну camera obscura, кадр в кадрі, - усе це знову і знову підкреслює, що режисер веде із нами гру, неприховану, безцеремонну, але все одно - таку захопливу.

ДЕ?

Вікіпедія про Ґондрі
Режисер на IMDB
Сайт Мішеля Ґондрі

Тіло № 10 Vince Locke

2010-04-06T17:58:00.005+03:00

ХТО?

Вінс Лок (Vince Locke)

Американський художник, автор мальованих історій та ескізів для комп’ютерних ігор

Рік народження приховує, переконуючи, що живе вже як мінімум 100 років. Дебютував у 1986 році, у серії мальованих історій «Deadworld» студії Image Comics. Не буде помилкою сказати, що Deadworld – постапокаліптичний світ, сповнений насильства та агресивних зомбі, - задав напрямок, у якому рухалась уся подальша творчість художника.

За його графічним романом «Історія насильства» (A History of Violence) було знято однойменний фільм.

ЧОМУ?

Лок, безперечно, незаперечний фахівець з монстрів та насильства нашої доби. Звісно ж, у тій частині, що стосується графічної культури – байдуже, чи то йдеться про мальовані історії, чи про відеоігри. Аби врівноважити усе тілесне насильство, яке давньогрецька трагедія за весь час свого існування цнотливо виносила за межі сцени, вистачить кількох робіт Лока. Його роботам властива принципова надмірність, нагромадження елементів, зумисне перебільшення та правдивий культ насильства.

Подібну графічну стилістику можна було б сприймати як кітч, якби не той факт, що Лок значною мірою є автором цієї стилістики. А «обличчя» дез-металу взагалі годі уявити без Лока та його обкладинок для альбомів Cannibal Corpse.

Поза тим, Лок є дуже майстерним графіком, який, роками працюючи у тій самій стилістиці, уникає самоповторів і продовжує незмінно тішити своїх шанувальників.

ДЕ?

Вікіпедія про художника

Сайт Вінса Лока

Сторінка на myspace

Тіло №9 Jason (John Arne Sæterøy)

2010-04-01T13:59:00.002+03:00

ХТО?

Джейсон (Jason), справжнє ім’я – Йон Арне Сетерой (John Arne Sæterøy)

Норвезький художник та сценарист мальованих історій.

Народився 16 травня 1965 року. Жив у Бельгії, Данії, США, зараз працює у Франції. Дебютував 1981 року в норвезькому журналі коміксів KonK. У 1987 вступив в Національну академію мистецтв Осло. Через рік після випуску, у 1995, опублікував свій перший графічний роман Lomma full av regn (Повна кишеня дощу).

ЧОМУ?

Якби творцям мальованих історій давали премії за найкращу режисуру, Джейсон був би першим претендентом. Критики порівнюють роботи художника як і з шедеврами німого кіно, так і зі стрічками сучасних артхаус-режисерів. Йдеться насамперед про мінімалізм і недомовленість, на яких базується стиль Джейсона.

Його персонажі – антропоморфні тварини, схожі не так на людей, як на героїв film noir, фільмів жахів чи вестернів категорії «В». У його мальованих історіях дуже мало діалогів, а там, де вони присутні, розмови приносять не порозуміння, а ще більшу відчуженість. Саме ця недомовленість надає історіям Джейсона можливість багатьох прочитань – однак лише для уважної аудиторії. Без уважного «прочитання» зображень годі сподіватись збагнути роботи художника.

ДЕ?

Вікіпедія про художника
Джейсон на Comiclopedia
Мальовані історії Джейсона

Великий брат слідкує за тобою!

2010-02-25T11:42:00.001+02:00

Рекламна інфографіка

2010-02-25T11:24:00.001+02:00

Цікаве використання іфографіки в рекламному ролику

Анімація допоміжних знаків

2010-02-25T11:10:00.000+02:00

Інфо-знаки

Червона шапочка в деталях

2010-02-25T11:02:00.001+02:00

Інфо-казка

ТІЛО №8 Ralph Steadman

2010-02-02T02:05:00.005+02:00

ХТО?
Ральф Стедман ( англ. Ralph Steadman )
Американський художник-ілюстратор

ЧОМУ?
За геніальні ілюстрації для журналів: The New York Times, Daily Telegraph і Rolling Stone.
За створення неймовірного образу Аліси, Люіса Керола.
За співпрацю з Хантером Томпсоном.

ДЕ?
Ralph Steadmanhttp

Визначені кращі обкладинки музичних альбомів 2009 року

2010-01-10T11:41:00.001+02:00

Окрім традиційних премій у світі музичного шоу-бізнесу є і дещо не звичні номінації, такою стала нагорода «Best Art Vinyl 2010». Під завершення 2009 саме цей конкурс визначив кращу десятку обкладинок альтернативних альбомів року що минув.
Всі альбоми-переможці у цій номінації будуть демонструватись охочим на спеціальній виставці у галереї Art Vinyl, яка знаходиться у крамниці Selfridges department store що у Лондоні.
Однозначну перемогу в конкурсі здобули британські альтернативщики «Muse» з найсвіжішим альбомом «The Resistance», що обігнали своїх земляків «Manic Street Preachers» з ілюстрацією диску «Journal For Plague Lovers». Обкладинка останнього CD «Muse» вразила своєю лаконічністю, та добрим художнім і креативним підходом, яка висвітлює дух внутрішнього музичного наповнення.

Загалом список переможців виглядає так:
1. Muse – The Resistance
Дизайн
La Boca

2. Manic Street Preachers – Journal For Plague Lovers
Дизайн
Design Steve Stacey & Nicky Wire, Original Painting 'Stare' by Jenny Saville courtesy of The Broad Art Foundation Santa Monica.

3. Fever Ray – Fever Ray
Дизайн
Design and illustration Martin Ander

4. Massive Attack – Splitting The Atom
Дизайн
Design Tom Hingston, Artwork Robert del Naja, aka 3D

5. Green Day – 21st Century Breakdown
Дизайн
Design & Photography Chris Bilheimer

6. Pet Shop Boys – Yes
Дизайн
Design Farrow Design

7. White Lies – To Lose My Life
Дизайн
Art Direction and Design Mat Maitland and Gerard Saint @ Big Active, Photography Simon Mills

8. Editors – In This Light And On This Evening
Дизайн
Cover Art Liliane Lijn. Design & Art Direction Tom Hingston Studio

9. La Roux – La Roux
Дизайн
Design Alexander Brown & Traffic

10. Depeche Mode – Sounds Of The Universe
Дизайн
Art Direction & Design Anton Corbijn

Українські виднограї

2009-12-28T17:01:00.000+02:00

Свіжаки від українських музичних гуртів
KOOQLA “Leave Me Now” – реж. Олександр Верлан 2009

ЮРКЕШ “Стеляться Тумани” - реж. Дмитро Лісенбарт, 2009

2SLEEPY “Happy” – реж. Іван Шевченко 2009

ЗВУК №3 Cinematiс orchestra

2009-12-22T15:55:00.002+02:00

ТІЛО №7 Pier Paolo Pasolini

2009-12-22T14:40:00.000+02:00

ХТО?
П'єр Пао́ло Пазолі́ні (іт. Pier Paolo Pasolini, 5 березня 1922 — †2 листопада 1975)
Італійський письменник, сценарист, кінорежисер.

ЧОМУ?
За кіно та вірші.

ДЕ?
Pier Paolo Pasolini

ТІЛО №6 John Langdon

2009-12-21T14:49:00.004+02:00

ХТО?
Джон Ленгдом ( англ. John Langdon)
Американський художник та графічний дизайнер.

ЧОМУ?

За значний розвиток стилю амбіграмми в каліграфії.

Амбіграмма ( від лат. ambi – "подвійний", та грец. gramma – "буква") — каліграфічний узор, який дозволяє поєднати два різних прочитання з одного і того ж набору ліній.

Aerosmith

AJ Steigman

Angels&demons

Art Science&Philosophy

Berg

Blacksmith

Bridges

Carpe Diem

Earth air fire water

Geert

Go With the Flow

James joyce

Kelly Ripa

Philosophy&Art Science

The Faithfull

Kristy

ДЕ?

Джон Ленгдом