Саме в цій втраченій адресі архітектори True Thing Design Studio побачили можливість почати з чистого аркуша.

Нове життя старого дому

Alley 10 House — це реконструкція 45-річного триповерхового таунхауса, який отримав друге життя завдяки світлу, дереву й стриманій геометрії. Команда True Thing Design використала центральні сходи другого поверху як природну вісь, поділивши простір на два світи: житловий блок і робочий простір.

Така композиція стала не лише функціональним рішенням, а й метафорою — межі, що об’єднує. У вузькому міському контексті ця подвійність створює несподівану гармонію: приватне і спільне співіснують поруч, але не зливаються.

Дерево, цегла, світло

Інтер’єр наче зітканий із тиші. Старі оголені цегляні стіни зберегли шари часу, а нові поверхні — березова фанера, тепла й матова — створюють враження єдиного дихання простору. Архітектори не шукали контрастів — вони шукали рівновагу. Тому тут немає нічого зайвого: лише чисті лінії, спокійні тіні, мінімум кольорів.

Світло проходить крізь перфоровані металеві панелі та напівпрозорі перегородки, залишаючи на підлозі м’які відбитки міських силуетів. Усе здається зупиненим, немов час тут тече повільніше.

Життя після пандемії

У житловій частині продумано навіть найменші жести повсякденності. При вході — інтегрована зона для прання та переодягання, що дозволяє «залишити зовнішній світ» за дверима. Цей архітектурний жест — пряме відлуння постпандемічного мислення, коли гігієна і приватність стали частиною нового побутового етикету.

На третьому поверсі — лише мінімальна спальня й велика спільна зона, наповнена світлом.

Двері тут зникають у стінах — приховані поворотні конструкції дозволяють простору текти без розривів. Це не просто квартира, а своєрідна лабораторія нової міської інтимності.

Архітектура без пафосу

True Thing Design Studio створили не просто реконструкцію, а тонкий жест відновлення міської пам’яті.

Дім у провулку 10 — це спосіб нагадати, що справжня сучасність не в матеріалах, а в увазі до людини. Тут немає великої архітектури, лише чесна — така, що народжується з поваги до місця, світла й часу.

Локація: Тайбей, Тайвань
Площа: 132 м²
Фотограф: Yi-Hsien Lee and Associates YHLAA

The post Дім у провулку 10. True Thing Design Studio (Тайвань) first appeared on Д.Журнал.

Це історія про те, як архітектура може бути не об’єктом, а жестом — тихим, уважним і точним.

Колись тут була лише дика лука, яка повільно підіймалася до краю схилу, звідки відкривалася панорама річки, старого міста і мостів. Майбутній власник приходив сюди роками — просто дивитися на Віслу. І коли з’явилася ідея будинку, він захотів не панорам, а тихого продовження цієї землі. Так почалася співпраця з архітектором Павелом Надуком із варшавської студії 77 Studio.

Архітектура, що слухає місце

Архітектори вирішили буквально вбудувати дім у схил. Рівень підлоги опущений нижче рівня ґрунту, а покрівля — зелена, заросла травами. З боку річки видно лише тонку лінію карниза, що підкреслює горизонт. Жодних парканів: межі утворюють дикі кущі. Жодних пафосних фасадів: лише кор-тен, сталь, що природно іржавіє, наближаючи будівлю до землі.

«Ми хотіли, щоб дім не змагався з ландшафтом, а став його частиною», — каже Павел Надук.

Натомість архітектори “вирізали” у схилі вузький коридор — сталеву ущелину, якою потрапляєш до невеликого патіо. Звідси шлях веде до входу — і лише після кількох кроків розкривається головне: вид на Віслу.

Панорама — як кіноекран, що відкривається після темної зали.

Внутрішній ландшафт

План будинку площею близько 450 м² одноповерховий і майже аскетичний. Житлові приміщення орієнтовані на південний схід, до річки. Вітальня з каміном і широкими, 12-метровими скляними дверима відкривається на терасу, де світанки торкаються води.

Кухня й їдальня — в найсонячнішому кутку, спальня — поруч із головним краєвидом.

Усередині простір перетікає в зовнішній так природно, що межі між домом і ландшафтом розчиняються.

Малі внутрішні дворики-патіо впускають денне світло і зелень, створюючи мікросади — інтимні, захищені, але живі.

На даху — джакузі та тераса з найкращим видом на долину Вісли.

Архітектура тиші

У цьому проєкті 77 Studio створили не “будинок біля природи”, а архітектуру тиші, що слухає місце і не перешкоджає погляду.
Тут немає амбіцій “вразити” — є спокій, уважність і рідкісне вміння не робити зайвого.

Це той випадок, коли сучасність не конфліктує з природою, а стає її продовженням.

Фотограф: Piotr Krajewski
Рік реалізації: 2024

The post Будинок у схилі. 77 Studio (Польща) first appeared on Д.Журнал.

У колишньому складі площею 450 м² в індустріальному передмісті Барселони — Сан-Адріа-де-Бесос — народився новий тип простору, що балансує між роботою і відпочинком, інфраструктурою і гедонізмом, технікою і побутом. Архітектурна студія Atienza Maure разом із Giacomo Chico та Abel Iglesias трансформували цей індустріальний об’єкт у яскравий приклад гібридного середовища майбутнього — одночасно офіс, дім, лабораторія, ландшафт, і майже театр для життя.

Архітектура як інженерна поезія

Цей проєкт, реалізований з бюджетом менше 170 000 євро, тримається на чіткій системі: оцинковані сталеві профілі, постнавантажені полиці, перфоровані панелі, фанера, і відверто показана інженерна інфраструктура. Те, що зазвичай ховається, тут виставлене напоказ — системи вентиляції, електропроводка, водопостачання, сервери — усе працює як видима “механіка дому”, яка стає частиною дизайну.

Але за цією технічною чіткістю криється прагнення до насолоди — широкі відкриті простори, м’яке природне світло, бетонні моноліти-лавки, білі поверхні, підвісні сади та місця для несподіваних взаємодій.

“Ми не ділили простір на «роботу» й «життя», — кажуть автори, — ми створили середовище, де все може бути всім — водночас кухня і теплиця, водночас спальня і студія, водночас офіс і сцена для імпровізацій.”

Домашній інженерінг: кухня-гідротрек

У житловій зоні центральним елементом стала сталевa рама, підвішена під стелю, що виконує відразу декілька функцій: транспортує воду, електрику та повітря, слугує “підвісною теплицею”, а також пов’язує два мезоніни над житловою зоною. Цей елемент — ніби “хребет” житла — демонструє принцип інфраструктури як архітектури.

Офіс як середовище, що дихає

У робочій зоні є лише один новий об’єкт — довга технічна полиця, натягнута поперек простору, що вміщує всі комунікації, освітлення, інтернет, зберігання і навіть функцію лампи. Її підсвічують жалюзі та штори, що перетворюють робоче середовище на театральну сцену або світлову інсталяцію.

Робочі місця залишаються відкритими і змінними. Тут не існує фіксованих сценаріїв: кімната для гостей може стати майстернею, платформа для відпочинку — місцем для зустрічей, а зона над кухнею — прихованою галереєю.

Прототип, який став маніфестом

Проєкт почався з 1:1 прототипу — невеликого структурного модуля, що був зібраний на місці, аби перевірити міцність, монтаж і можливості системи. Такий підхід демонструє головну ідею проєкту: архітектура має бути відкрита, зворотна, придатна до повторного використання.

“Ми уявляємо собі цю систему як набір конструктора, — пояснюють архітектори, — кожен компонент можна зібрати, розібрати і перенести в інше місце. Це не просто простір — це архітектурний інструмент.”

У часи, коли архітектура часто шукає сенси в естетиці або символах, La Nave робить ставку на щось інше — на інфраструктуру як мову, на модульність як філософію, на розмиття кордонів між функціями та типологіями. Це проєкт, де економічність не протирічить емоційності, а інженерія стає інструментом для свободи.

The post Старий склад у Барселоні перетворили на гібридний простір. Atienza Maure Architects (Іспанія) first appeared on Д.Журнал.

Проєкт EO3H — це квартира в Одесі, у якій Sirotov Architects пропонують новий підхід до сучасного житлового простору, поєднуючи мінімалізм із натуральними матеріалами. Інтер’єр побудований на комбінації стриманої колірної палітри та текстур каменю, дерева і металу, формуючи спокійну та зважену атмосферу.

Великі панорамні вікна забезпечують рівномірне природне освітлення, яке підкреслює фактуру поверхонь. Інтегроване підсвічування доповнює денне світло, створюючи м’які тіні та акценти на архітектурних деталях.

Інтер’єр відзначається чіткою геометрією й лаконічністю форм. Нейтральні кольори перегукуються з теплими фактурами матеріалів. Камінь і дерево гармонізують із металевими деталями, утворюючи стриману, але затишну атмосферу.

Меблі обрано так, щоб доповнити архітектуру без відволікання уваги. Вишукані, але прості елементи створюють плавний перехід між зонами, забезпечуючи цілісний простір. Це підтверджує почуття єдності й продуманості кожного кроку у дизайні.

Sirotov Architects відстоюють ідеї мінімалізму, простору, функціональності та ясності. Багато уваги приділяється роботі зі світлом і матеріалами, щоб інтер’єр «підлаштовувався» під настрій користувача й залишався актуальним тривалий час.

У попередніх проєктах, студія демонструвала гармонію між архітектурою і природою – стриманий дизайн, панорамні вікна і натуральні матеріали.

The post Мінімалістичний інтер’єр в Одесі. Sirotov Architects (Україна) first appeared on Д.Журнал.

Оригінальний сарай мав просту дерев’яну конструкцію з обшивкою з гірської сосни та покрівлею з бітумної черепиці. Основний каркас і внутрішня дерев’яна обшивка залишилися незмінними, що зберегло характер і атмосферу будівлі.

Для утеплення простору архітектори відмовилися від піни та мінеральної вати, натомість обрали конопляну вату. Це безпечний для здоров’я матеріал, який монтується без респіраторів і рукавичок, добре пропускає повітря та має низький вуглецевий слід. Його використали для зовнішніх стін та стелі.

Там, де раніше були вікна чи двері, встановили плити Homasote – біорозкладний матеріал на основі вторинного паперу з додаванням воску. Це стало частиною концепції безвідходного підходу до ремонту.

У зонах, де утеплення проводили зсередини, для обшивки використали нові дошки з грубо обробленого гемлоку, що підкреслює автентичний вигляд стін і стелі. Таким чином архітектори зберегли текстуру та матеріальність старого сараю.

Крім того, за даними студії, у деяких ділянках проєкту додатково застосували біоматеріали на основі міцелію та піну з морських водоростей. Це стало експериментальним елементом, який доповнює загальну ідею використання екологічних ресурсів.

Загальна площа студії – близько 150 м², а висота центральної частини сягає 7 метрів. Приміщення отримало багато природного світла завдяки оновленим вікнам і відкритому плануванню.

Цей проєкт демонструє, як можна переосмислити застарілу архітектуру, не втрачаючи її цінності. Архітектори довели, що оновлення простору не обов’язково має супроводжуватися використанням токсичних або енергоємних матеріалів.

У студії вдалося поєднати історичну конструкцію з екологічним підходом до будівництва, відкривши новий потенціал старого дерев’яного сараю.

Фото — Naho Kubota

The post Мистецька майстерня у старому сараї. Cordero Pardee (США) first appeared on Д.Журнал.

Ідея XNote

Уявіть собі ручку, яка розв’язує математичні рівняння, поки ви їх записуєте, перетворює ваші рукописні нотатки про зустрічі на вичерпний список завдань, або навіть збагачує ваші есе тегами та іншою релевантною інформацією для полегшення пошуку і покращення результатів. 

Звісно, ChatGPT може виконувати всі ці завдання, але його можливості обмежені тим, що він існує лише у вашому телефоні чи комп’ютері. XNote використовує можливості штучного інтелекту прямо у вашій кульковій ручці, дозволяючи вам миттєво оцифровувати малюнки, каракулі та нотатки, і навіть дозволяє штучному інтелекту інтерпретувати, розширювати та вирішувати їх за вас. 

Нотатки синхронізуються в режимі реального часу, і завдяки GPT можна їх також миттєво узагальнювати, виділяти ключові моменти або навіть перекладати.

Набір 

Фактично, XNote представляє собою уважно спроєктований спеціалізований блокнот, смарт-ручку та мобільний додаток, розроблені для тих, кто високо цінує процес письма.

• Блокнот, схожий на блокноти Leuchtturm1917: Оснащений спеціальними маркерами на сторінках, які дозволяють ручці ідентифікувати своє розташування.
• Ручка: Вона дійсно розумна! Під час письма вона транслює весь текст прямо в додаток.
• Додаток: Тут зібрані всі ваші записи. Ви без зусиль знайдете потрібні нотатки, коли вони стануть у пригоді.

Особливості ручки XNote

Ручка XNote оснащена вбудованим комп’ютером, який миттєво цифрує ваші записи, ескізи, каракулі та технічні креслення… але на цьому її можливості не закінчуються. Вона використовує можливості ChatGPT для інтерпретації написаного, дозволяючи вам застосовувати GPT для:

• узагальнення заміток про зустрічі,
• перетворення набору інструкцій на список завдань,
• розв’язання математичних рівнянь в реальному часі,
• перекладу записів на різні мови
• та навіть доповнення абзаців, які ви написали, додатковою інформацією.

Ваші записи існують у двох варіантах — на папері та в додатку XNote, де ви можете зберігати, шукати та використовувати їх у цифровому форматі на власний розсуд.

Магія технологій лежить в основі дизайну ручки XNote та способу її взаємодії з додатком для використання можливостей штучного інтелекту.

Ось деякі з питань, які ви можете задати XNote:

• Підніміть пункти дій з сьогоднішньої зустрічі команди.
• Де я записав рекомендацію щодо книги?
• Створіть коротку вікторину на основі конспекту лекції минулого тижня.
• Скільки цукру додавати за рецептом маминого пирога?
• Нагадайте мені ключові моменти зустрічі команди минулого місяця.
• Перерахувати всі мої книжкові рекомендації за літо.

І ще… ваша креативність встановлює межі.

Параметри

Ручка обладнана акумулятором на 300 мАг, який забезпечує вражаючі 60 днів роботи в режимі очікування та 7-8 годин активного використання. Передаючи дані в додаток XNote Bluetooth, ручка також має значний обсяг пам’яті — 100 МБ.

Хоча на перший погляд ці характеристики можуть здатися невеликими, вони еквівалентні тисячам сторінок формату А4, наповнених текстом та ілюстраціями.

Блокнот ідеально доповнює ручку зі своїм зовнішнім виглядом, нагадуючи Moleskine, та розкішним дизайном, що надає XNote винятково преміального аспекту.

The post XNote (США). Набір для письма зі штучним інтелектом first appeared on Д.Журнал.

З метою збереження форми руїн, Ann Nisbet Studio вставила ізольований дерев’яний каркас в існуючу руїну і створила прилеглу прибудову, обшиту деревом.

Відремонтована руїна містить центральну дворівневу вітальню, кухню та їдальню, зі спальнями на кожному рівні, а також робочу зону та спальню, до яких можна потрапити через сталеві сходи з основного житлового простору.

Тим часом, у другій будівлі знаходиться окрема вітальня з великими вікнами, пробитими в об’ємі, з яких відкривається вид на навколишній ландшафт.

Білі стіни доповнені сталевим каркасом та меблями сірого кольору, щоб створити світлий інтер’єр у центральній вітальні, тоді як у спальнях — муровані кам’яні стіни руїн.

Вітальня має дерев’яну підлогу та меблі коричневого кольору, що створює теплішу палітру матеріалів.

Для ремонту існуючих кам’яних конструкцій була використана історична айрширська цегла, а 10-15 відсотків рекультивованого шотландського сланцю, використаного для покрівлі, було знайдено на місці.

За словами студії, руїну було відреставровано з незначними змінами, щоб зберегти її естетичні, культурні та історичні якості та уникнути надмірної візуалізації споруди.

Усередині кам’яної руїни студія створила місця для гніздування та висиджування для місцевих диких тварин.

Крім того, навмисна відсутність доглянутого ландшафту сприяє відновленню земель, що раніше були під пасовищем.

The post Ann Nisbet Studio (Шотландія). Будинок у кам'яній руїні в графстві Ейршир first appeared on Д.Журнал.

Розробляючи проект у 2021 році, коли місто було на карантині, команда відгукнулася на запит клієнта створити “комфортний інтер’єр, в якому можна було б почуватися врівноваженим, навіть перебуваючи в ізоляції протягом кількох місяців”, запропонувавши рішення, в якому комфорт та функціональність поєднуються з атмосферою чернечого усамітнення.

Попри мінімалістичну естетику, інтер’єр помешкання містить багато складних та несподіваних елементів завдяки виготовленій на замовлення багатофункціональній системі стелажів, що охоплює весь простір. Виготовлена з доступних матеріалів, структура лабіринту є свідченням утилітарного духу, креативності та орієнтованого на деталі підходу дизайнерської групи.

На пошук творчого рішення дизайнерів надихнула впливова книга про архітектуру чеського письменника та критика Карела Тейге «Мінімальне житло», в якій він досліджував роль сучасної архітектури в плануванні. Один з найвизначніших представників авангардного модернізму 1920 – 1930-х років, Тейґе написав цю книгу як модель нового способу життя, досліджуючи роль сучасної архітектури у плануванні, проектуванні та будівництві нових типів житла для представників робітничого класу. У ній він визначив “мінімальне житло” як вид домашнього простору, організованого навколо двох полюсів: індивідуального помешкання та місця спільного користування.

Для Atelier tao+c роль останнього бере на себе яскраве навколишнє середовище, що дозволяє спроектувати квартиру як монастирську келію.

Не змінюючи планування невеликої міні-кухні та ванної кімнати, фахівці радикально перепланували решту квартири, створивши вільний простір, де зони вітальні, їдальні та спальні плавно переходять одна в іншу. Ключовим елементом нового планування є спеціально розроблена система стелажів, яка охоплює більшість меблів у квартирі, від книжкових полиць, шаф та письмових столів до підвищеної платформи, створеної безпосередньо навколо ліжка. Пофарбована в глибокий зелений відтінок, ця багатофункціональна конструкція одночасно розмежовує і об’єднує відокремлені, але взаємопов’язані зони інтер’єру.

Відома використанням економних матеріалів та простих будівельних технологій з точною деталізацією, компанія Atelier tao+c виготовила та встановила на місці систему меблів, що складається в основному зі сталевої конструкції та плит МДФ. Легка конструкція, що ледь торкається підлоги, була спеціально спроектована таким чином, щоб зберегти неушкодженою історичну конструкцію будівлі, зокрема, в даному випадку, оригінальну паркетну підлогу з тикового дерева з плетеним візерунком. Дві робочі зони, включаючи невелику затишну в спальні та більшу з панорамним видом на місто у вітальні завдяки кутовим вікнам, постійно нагадують про поєднання та взаємозв’язок між приватним та публічним простором у щільному міському середовищі, як у Шанхаї.

The post Atelier tao+c (Китай). Відреставрована квартира в Шанхаї first appeared on Д.Журнал.

Завдяки розташуванню єдиної, але складної зеленої коробки зі столярних виробів у центрі довгої квартири, повітря може циркулювати з усіх боків, а дизайн максимально використовує наявні матеріальні умови.

Палітра насичених кольорів та використаних матеріалів контрастує з нейтральними сирими бетонними стінами та стелями, гармонійно поєднуючи холодне та тепле.

До того, як Ester Bruzkus Architekten перетворили квартиру на останньому поверсі на затишний дім для берлінської пари, що веде веганський спосіб життя, порожня квартира з двох боків мала вікна від підлоги до стелі, а з інших боків — оголені бетонні стіни.

Приміщення було сирим, прохолодним та незахищеним — і в цьому було щось привабливе, щоб зберегти його в новому дизайні. Тож замість того, щоб проектувати кілька звичайних кімнат, які б обмежували відчуття простору, ми розмістили одну конструкцію на відстані від стін, щоб створити проміжки між нею та існуючими стінами.

Пофарбована в глибокий зелений колір коробка поєднується з теплою золотисто-фіолетовою та коричневою гамою, що відтіняє прохолодну бетонну стелю та стіни, контрастні матеріали та кольори, а також ретельно продумані деталі, які роблять будинок одночасно прохолодним та затишним. Усередині концепція традиційної оселі відображена в дерев’яному оздобленні, а також у мінімальній кількості кріплень та фурнітури в спальній кімнаті та простих стелажах та лавках в робочому кабінеті.

Фото — Robert Rieger

Площа проекту — 120 м2

The post Ester Bruzkus Architekten (Німеччина). Зелена коробка у берлінській квартирі first appeared on Д.Журнал.

У випадку з цим багатовіковим фермерським будинком у Морвані, високогірному регіоні, розташованому в центрально-східній Франції, завдання ускладнювалося тим, що частина будівлі вже була відреставрована двадцять років тому.

Перед архітектурним бюро minuit, що базується в Парижі, стояло завдання не лише зберегти історичний колорит фермерського будинку, але й гарантувати, що будь-які зміни будуть гармонійно поєднуватися з сучасним стилем існуючої реконструкції.

У відповідь на це команда радикально змінила інтер’єр будівлі, головним чином за рахунок надбудови нового поверху в межах існуючого простору, при цьому максимально зберігши каркас будівлі.

У поєднанні з новими великими вікнами та дверима, через які відкривається чудовий краєвид на сільську місцевість, старий фермерський будинок перетворився на простору, наповнену світлом оселю, не втративши при цьому свого автентичного колориту. Завдяки мінімалістичній естетиці елегантності індустріального стилю, будинок поєднує в собі вишуканий сучасний дизайн та автентичність сільської місцевості.

В основі реконструкції лежить метало-дерев’яна конструкція, яка була вмонтована в будівлю таким чином, щоб не порушити оригінальну цегляну кладку стін та дерев’яні балки. Конструкція розділяє простір на простору вітальню і окрему зону з двома спальнями на двох рівнях, а також виконує функцію опорного каркасу для безлічі меблів, таких як підвісні полиці, світильники, перила, розсувні двері і навіть підвісної сітки, розміщеної над вітальнею.

Конструкційні балки, настил підлоги та двері, виготовлені з високоякісної гальванізованої сталі — матеріалу, обраного за його візуальну легкість та структурну ефективність, — додають інтер’єру елементів індустріального стилю, а використання деревини окуме, африканської деревини з теплим, схожим на червоне дерево, червоно-коричневим кольором, наповнює простір теплом, а також гармонійно поєднується з відкритою цегляною кладкою стін.

Просторі двері у внутрішній дворик, що виходять на новозбудований балкон, пропускають багато природного світла у вітальню, а також відкривають чудовий краєвид, так само як і широкі розсувні двері, що відчиняються на всю площу, — це своєріднe відлуння минулого будівлі, пов’язаного з аграрним господарством.

Так само велике вікно з довгим підвіконням забезпечує проникнення світла та вид на головну спальню, до самої ванної кімнати в глибині будинку.

Ванна кімната, розміщена в дерев’яній конструкції з прозорим безрамним склом, є ще одним прикладом технічно витонченого дизайнерського підходу minuit, зосередженого на деталях.

Фото — bcdf studio / minuit architectes

Площа проекту — 130 м2

The post Minuit (Франція). Iнтер'єр у стилі індастріал first appeared on Д.Журнал.