Перепрошуємо за незручності.

Український поет, есеїст, редактор здійснив переклад «Різдвяної Історії» Чарльза Діккенса, яка побачила світ наприкінці 2011 року у «Видавництві Старого Лева».

Після відзначення попередніми роками ювілеїв Моцарта, Шопена, цього року світова громадськість відзначатиме 200 років з дня народження Чарльза Діккенса.

Чарльз Діккенс (народився 7 лютого 1812 в Англії помер 9 червня 1870), переважно вважається найбільшим британським романістом вікторіанського періоду.Його романи входять у канон західної культури і є обов’язковими до вивчення у всіх навчальних закладах (школах, університетах та ін.) світу. До цієї 200-літньої дати ВВС планує спеціальні програми, телевізійні та радіо постановки, документальні фільми а також інноваційний візуальний проект спільно з Film London, як і годиться ювілейно-стурбованим медія цих і світу, і епохи, а Королівський монетний двір випустить спеціальну монету. Будучи зображеним на британській валюті, Діккенс входить до ряду, в якому, крім королів, Чарльз Дарвін і Флоренс Найтінгейл.

Образи його творів випливають переважно з особистого похмурого досвіду тяжких часів. Визначальний момент в його житті трапився, коли йому було 12 років. Тоді його батька запроторили в боргову в’язницю, а його самого вигнали зі школи і змусили працювати на заводі. Відповідно до Енциклопедії Британіка, спогади про цей недитячий період переслідували його все життя.

Незважаючи на те, що він говорив про нього тільки з дружиною і найближчим другом Джоном Фостером, але цей темний секрет став джерелом творчої енергій та стурбованості темами відчуження і зради, які проявляються у всіх його творах, і найсильніше, напевне, у «Девіді Коперфільді» і «Великих Сподіваннях».

Твори Діккенса вийшли далеко за межі своєї Вікторіанської епохи, справляючи масовий вплив на сучасний світ, продовжуючи надихати кіно, телебачення, мистецтво, літературу, академічні та наукові кола.

Відзначення ювілею Діккенса триватиме цілий 2012 рік і буде головною ювілейною подією у світі.

Зустріч відбувається за підтримки «Видавництва Старого Лева»
Вхід вільний і бажаний, незважаючи на холод

Микола Шпаковський, Арсеній Барзелович та Мистецьке Об’єднання «Дзиґа» представляють зустріч-концерт тернопільської групи «Називний відмінок» у проекті «НА ГОЛОС І НА СЛУХ» (поєднання музики з авторським виконанням поезії). 
Група презентувала свій дебютний альбом «Доба» на тексти Зоряни Биндас. Альбом виданий в комплекті зі збіркою її віршів «Безсмертя». Тексти Зоряни звучать поперемінно то у виконанні групи, то в її авторському читанні.

Склад гурту:
Оксана Балуцька – вокал
Віталій Кічак – гітара
Максим Кульчицький – перкусія
Сергій Лещук – бас-гітара
Андрій Локотош – гармоніка

Витсавка художника-мінімаліста Руслана Тремби «В очікуванні Тайної Вечері», що експонувалася в галереї «Дзиґа» протягом різдвяних свят, викликала активну і різносторонню реакцію. Влод Кауфман створив під неї адаптовану інсталяцію «Мовчання світла», потім Остап Сливинський прочитав лекцію «Мовчання, місце для Ангела». Однак оскільки багато речей залишилися депроговорені, на зустріч були запрошені сам Влод Кауфман і куратор виставки Мар'яна Кавінська. Вони представили остаточну експлікацію виставки в термінах мовчання/тиші. Також Кауфман розповів про історію своєї творчої діяльності й теперішні інтереси, естетичну політику галереї «Дзиґи» та наголосив відмінність між куруванням мистецького проекту й арт-менеджментом.

Олена Фешовець — перекладач “Володаря перснів” Толкіна, англійський філолог.

Мовчання відрізняється від тиші відсутністю очікуваного повідомлення.

• як історія наукою ставала;
• універсальність модерності;

• “Моя робоча правда останніх десяти років — це те, що українцям треба перестати боятися про свою державу. Українська нація і українська ідентичність вже сталися, просто ми цього ще не помічаємо. Україна має рівно стільки націоналізму, скільки їй треба для нормального функціонування.”

• “Пора ставити правильні питання. Ми досі сперечаємося про ідентичність, а пора би вже — про цінності.”

• “Суспільства, схожі наУкраїну, які подолали свою історичну спадщину: Польща, де опозиція почалася з примирення лівих з Костелом; Іспанія, яка заборонила в громадському просторі сперечатися про історію; Англія, яка може поставити памятники Карлу 1 (якого стратив Кромвель) і самому Кромвелю на сусідніх вулицях.”

• “Українсько-польське примирення вже відбулося. До примирення з Росією ще довго. На черзі — примирення українців з українцями.”

• “Для перегляду історії нам слід позбутися своїх страхів.”

• пошуки шляхів для зміни української суспільно-політичної ситуації.

Ірина Славінська, перекладач та літературознавець, презентує власний переклад збірки есеїв Еміля Сьорана «Допінґ духу» (Грані-Т, 2011)

• Сьоран — письменник чи філософ?
• гітлерист і пацифіст, кінік і рятівник самогубців
• Кучерявий читає “Юродиві” з “Трактату про розпад”
• життєрадісний песимізм — перепрочитання Сьорана
• Славінська читає фрагмент есею “Дисципліна пасивності”
• особливості стилю Сьорана
• алюзії на класичну літературу в текстах Сьорана
• ще один фрагмент з “Трактату про розпад” як ілюстрацію позиції “життєрадісного песимізму”

Олег Короташ — поет-метафізик. Представник покоління дев'ятдесятників в сучасній літературі.
Народився 1976 р. у м. Івано-Франківську. Проживає в Києві.
Член Краківського братства поетів та Національної спілки письменників України з 1997 року.
Перша книга — «Світ блукаючих висновків» (вірші, переклади, 1997 р).
Автор та учасник різноманітних друкованих літ. проектів, серед яких — поетична антологія «Дев'ятдесятники» (1998, Тернопіль), «Цех поетів» (1999, Івано-Франківськ), «Z wyobrazni» (2000, Краків) та ін.
Творчість О. К. характеризувалася критиками від «постімпресіонізму в сповідальній течії сучасної української поезії» (В. Даниленко «Покоління національної депресії», 1997), до «творець пост-сєвєрянінської складової в неомодерному дискурсі сучасної поезії» (Мала українська енциклопедія актуальної літератури, 1999).
Остання книга — «Елегії острова Патмос» 2010 р.

Роман Коляда — піаніст-імпровізатор, композитор, (працює у стилі contemporary neo-romantic piano), народився 6 квітня 1976 року. Освіта: Національна музична академія ім.П.І.Чайковського, Історико-теоретичний факультет, (роки навчання: 1992—1997). Вчиться у КПБА (заочно).
Одружений, двоє дітей. Служить штатним дияконом Свято-Юріївської парафії УПЦ КП.
Автор музики до вистави «Венера та інші» (2007 – Київський театр поезії «Мушля» під проводом Сергія Архипчука). Автор ідеї, музики та виконавець партії фортепіано, клавішних та відеопроектора (авторська система керування зміною слайдів) у аудіовізуальному перформенсі «Право на миттєвість» (покази відбувались у Києві та Харкові). Співавтор та учасник арт-перформенсів у Фонді сприяння розвитку мистецтв: музика + пластика, з Алесею Алісієвич (Білорусь); музика + поезія, з Євгеном Нищуком; музика + живопис з Леонідом Гопанчуком; музичний портрет (імпровізації на теми відчуттів від людини, що сидить навпроти).
Дискографія:
Офіційні релізи «Погляд в небо» (2008), «Танець любові та розлуки» (2009), «Янголи повертаються» (2011)
Неофіційні «Trinity» (2001), «Беззахисна ніжність Live!» (2006)
www.kolyada.com.ua

Протягом вечора (який, наперекір звичному кабінетному форматові, відбувався майже без розмов) Короташ прочитав свої вірші «Рескрипт короля», «Карпатська елегія», «Адажіо», «Білий білий вірш», «Алегорія», «Сім строф», «Строфи», «Буколіка», «Пейзаж нізвідки», «Казка», «Катарсис», «Вокаліз. Харків», «Час, котрий дарує старим людям очі скульптур...», «Політ над містом», «До різдва», «Графоманова ніч», «Еротичний бог Львова», «Present continious tense», «До Анни», «Миргород», «Синдром набутої осені», «Нашіптування», «Коліївщина», «Інавгурація», «Зимовий диптих», «Перспективи розвитку малих літератур». І тільки наприкінці панове розповіли про історію свого знайомства — вперше вони зустрілися на своєму спільному виступі...