Літературний подкаст "кабі.net"

Спецвипуск: Марко Павлишин

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 09 Jul 2010 13:48:04 +0000

Другий сезон Літературного подкасту «кабі.net» завершився. Наступних зустрічей і, відповідно, випусків чекайте з вересня. А замість прощання пропонуємо вам запис зустрічі з циклу «Інтелектуальна біографія» з відомим українським літературознавцем Марком Павлишиним, що відбулася в Центрі Гуманітарних Досліджень (Львів, Саксаганського 1). Модерує кандадит філології та директор ЦГД Олена Галета, а пан Марко розповідає про:

свій поточний науковий проект «Двомовність і багатомовність в національному проекті: українські письменники в XIX ст.»

чому Марко Вовчок, Куліш писали листи рос. мовою з вкрапленням українських слів;

чому люди неукраїнського походження починають займатися українським проектом;

двомовність Нью-Йоркської групи в порівнянні до двомовності українських інтелігентів XIX ст;

двомовність українського літературознавства та свою особисту

свою інтелектуальну еволюцію з 80-х років;

Гоголя і «міноризацію метрополітальної мови»;

чому деякі українські письменники писали твори українською, а листувалися російською;

багатомовність пограниччя, колонії й діаспори;

свою полеміку з Григорієм Грабовичем;

самоцензуру в своїх текстах 80-х років;

свій «Англо-український розмовник».

Дзвінка Матіяш

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 14 Jun 2010 12:55:02 +0000

Дзвінка Матіяш — представниця середнього покоління української літератури (того, яке трохи старше за наймолодших). Вона відома як авторка двох романів «Реквієм для листопаду» і «Роман про Батьківщину», перекладачка збірки поезій Яна Твардовського «Гербарій». Також одна з її казок увійшла до книжки «Зросла собі квітка», присвяченій пам'яті Романа Яненка. Вона одна з небагатьох українських авторів, хто може похвалитися трьома фанклубами в Інтернеті, але разом з тим це людина виняткової скромності.
Її письмо продовжує монологічну традицію наративу, що тягнеться в українській літературі від Іздрика і Прохаська, тільки у неї воно ще густіше й насиченіше — можливо, це наступний крок в розвитку жанру, і вже безперечно їй належить звання одного з найкращих українських стилістів. Її письму притаманний католицький містицизм, аскетична чутливість, а її внутрішній монологи раз-по-раз набувають рис молитовної піднесеності.

хто такий Роман Яненко?

про авторів збірки «Зросла собі квітка»;

читає казку «Жонглер і квітка»;

розповідає про оформлення «Реквієму для листопаду» і читає з нього фрагмент;

читає текст «Іриси», написаний спеціально для Іванни Крип'якевич;

відповідаючи на питання публіки, розказує про свій спосіб письменницького мислення, переклади, Нью-Йоркську групу і Яна Твардовського;

читає фрагмент з «Роману про Батьківщину».

Юрій Завадський

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 09 Jun 2010 14:00:54 +0000

Юрій Завадський, тернополянин, теоретик літератури та поет. Автор п’яти поетичних книг, остання з яких – зразок бук-арту в кованій обкладинці «Ротврот» в співавторстві з А.Антоновським та В.Гудимою. Співтворець кількох вагомих для галицької культури проектів, серед яких самвидавівські літературні газети та журнали, осередки в Інтернеті. Сьогодні є незмінним координатором «Літературної студії «87» імені Юрія Завадського».

Кучерявий про своє знайомство з текстами Завадського;

Завадський читає вірш «Ось ми, що ненавидимо один одного...» з майбутньої книжки «Крик»;

про конструктивність ненависті;

про соціальну роль письменника;

про Літстудію «87» і видавництво Завадського «Крок»: історія, діяльність, плани;

про книжку «Ротврот», зокрема історію її кованої обкладинку;

про поетичний фестиваль Barcelona Poesia;

читає свою фонетичну поезію та розповідає про її теоретичне підгрунтя.

Сайт Юрія Завадського

«Поза очі»: Михайль Семенко

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 02 Jun 2010 12:35:37 +0000

У видавництві «Смолоскип» в серії «Розстріляне відродження» вийшла збірка вибраних творів Михайля Семенка. Її й розглянули Ігор Котик і Віктор Неборак в своєму проекті літературно-критичних обговорень «Поза очі».

Кучерявий читає вірші «Дуже щира поезійка», «Осінь між гір»;

Котик про впорядкування збірки;

Котик читає «Дихають квіти» з першої збірки Семенка і розповідає про відмінність її естетики від наступних збірок;

Неборак розказує про постать Семенка і його шлях до футуризму, цитуючи вірш «Чи чуєш ти»;

Кучерявий читає «В степу»

Неборак про прижиттєві публікації Семенка, його комунізм, стосунки зі Львовом, читає вірш «Автопортрет», «Сьогодні», «Вагоновод»;

Кучерявий читає один з трьох віршів під назвою «Я» зі збірки «П'єро мертвопетлює»;

Неборак читає вірш «П'єро» з тієї ж збірки, і ще один з назвою «Я»,

Кучерявий читає вірш «Поет»;

Коментар Ігоря Калинця про сприйняття постаті Семенка в його юнацькі роки;

Котик читає зі збірки «В садах безрозних» вірші «Тільки кров», «Кава», «Панно»;

Неборак про «Я» в текстах Семенка;

Василь Габор про це видання;

дискусія навколо звинувачення Семенкові недалекоглядному лівацтві;

Неборак про викладання літератури в школах, читає «Мій рейд у вічність 2»

Кучерявий читає «6 Н.П.»

«Білоруська весна»

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 25 May 2010 15:00:47 +0000

21 травня в Літературній кав'ярні «Кабінет» відбулася акція «Білоруська весна 2010» — виступ трьох знаних білоруських літераторів: Андрея Хадановіча, Бориса Пятровіча та Вольги Бабкової. Усі вони презентували свої нові кижки, а модерував зустріч сам Хадановіч. Кожен із авторів мав багато що прочитати й розповісти, тому ця зустріч видалася однією з найдовших на нашій пам'яті — майже дві години — але напрочуд насиченою і змістовно, і естетично, тож занудьгувати вам не доведеться, навіть незважаючи на екзотичну для нашого вуха білоруську мову, якою велася зустріч.

Хадановіч розповідає про «Білоруську весну» та представляє авторів;

Пятровіч розповідає свою біографію і читає выршы свої з книжки «Жыць не страшна: фрэскі»;

Вольга Бабкова про Львів, історію, свою роботу в архіві та свою книжку «... І цуди, і страхі», з якої й читає фрагмент;

Андрэй Хадановіч читає вірші зі своєї книжки «Несымэтрычныя сны»

Гульнара Абдулаєва

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 20 May 2010 15:04:35 +0000

Гульнара Абдулаєва – вже друга кримськотатарська письменниця, що завітала до «Кабінету» (першою була Лейля Алядінова). Гульнара народилася в 1979 році в місті Євпаторія. Закінчила історичний факультет Таврійського Національного університету. Є авторкою наукових і науково-популярних праць, публікувалася в ряді журналів і газет Криму. Кореспондент газет “Авдет” (Крим) і “Татарський світ” (Москва). У 2005 році нагороджена грамотою Верховної Ради України за особливий внесок у розвиток молодіжної політики України. В «Кабінеті» Гульнара презентувала свій роман-трилогію про останнього кримського хана Шаін-Гірая, розкзавши, поміж іншим, таке:

передісторія написання роману

історична постать Шагін-Гірая та історичне підґрунтя описуваних в романі подій;

географію, хронологію та джерельну базу роману;

щоденники Шагін-Гірая: вигадка Абдулаєвої чи знахідка воронезьких архіваріусів?

Історію окупації Криму Росією

про долю українців в Криму після втрати ним незалежності (у відповідь на питання Анатолія Івченка);

про сюжетну лінію першої частини роману;

читає фрагмент з 24-го розділу роману;

про свій спосіб писання;

читає ще один фрагмент з роману.

Іван Лучук & Юрко Позаяк: «Львів — Лемберик — Лімерик»

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 26 Apr 2010 08:57:07 +0000

21 квітня в «Кабінеті» відбулася зустріч з Юрко Позаяком та Іваном Лучуком, названа «Львів — Лемберик — Лімерик». Ця пара досвідчених хуліганів від літератури забезпечила слухачам і досить доброго настрою, і непогане теоретичне підгрунтя для розуміня своїх текстів. Іван Лучук розповів про суть лимериків, походження назви зустрічі та історію написання й видання своїх і Позаякових лимериків, далі обидва поети більше години читали веселі й місцями похабні лимерики, паралельно вводячи ґрунтовними кментарями слухачів у контекст, а наостанок Юрко Позаяк згадав про те, як в ранніх 90-х він став лауреатом «Бу-Ба-Бу».

Спецвипуск: Марія Ревакович

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 09 Apr 2010 12:02:53 +0000

25 березня у ЛНУ ім. Ів. Франка у циклі вечорів «Університетський діалог» (проект Центру Гуманітарних Досліджень) відбулася зустріч із Марією Ревакович – доктором філології та поетесою – на тему «Ґендер, географія, мова: у пошуках ідентичності в сучасній українській літературі».

Протягом лекції п. Марія розглянула такі теми:

Національна ідентичність і література.

Роль літератури для недержавних націй (Бенедикт Андерсон). Чи спроможна сучасна українська література впливати на формування національної ідентичності? Деколонізація української культури.

Дефініції поняття ідентичності.

Есенціалістський vs. постмодерний підходи. Конструювання Іншого (Стюарт Холл). Значення пам’яті у процесі формування ідентичності (Моріс Хальбвакс). Інтерпретація, осучаснення минулого. Дві основні моделі національної ідентичності: етнічна і громадянська (Ентоні Сміт).

Ґендерна ідентичність.

Жінки-літератори в белетристиці і літературній критиці (антологія «Незнайома»). Самоствердження жіночої суб’єктивності і викривання ґендерних несумісностей у творах, пропонованих жінками. Поєднання ґендерної емансипації із національним питанням (Оксана Забужко «Польові дослідження українського сексу»). Пародіювання ґендерних стереотипів і кліше (Світлана Пиркало «Зелена Маргарита»). Кореляція між етнічністю і тілесною насолодою (Наталя Сняданко «Колекція пристрастей»). Проблема самоідентичності жінки в поезії (Маріана Кіяновська). Іронічне деконструювання патріархальних міфів про жінок (Мар’яна Савка). Експерименти з ґендерними ролями (Людмила Таран). = Аналіз поезії Маріани Кіяновської, Мар’яни Савки та Людмили Таран.

Регіональна ідентичність

. Історія і місце в літературному дискурсі. Витіснення історії географією (Роберто Дайнотто). Наратив малої батьківщини (проза Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Юрія Винничука та В’ячеслава Медвердя). Місто як простір, що уможливлює співіснування розбіжностей, вписаних у шаблон окремого історичного періоду. Київ 90-х Куркова. Розділене і антиутопічне Рівне/Ровно Ірванця. Чернівці як центр українського націоналізму у Кожелянка. Ностальгійний Львів Винничука. Використання ідеї місця у поєднанні з історією, в якій регіональна ідентичність не суперечить національній.

Мовна ідентичність.

Вибір мови як мистецького виразу і мова як протагоніст. Що таке українська література? Роль мовного чинника у визначенні національної приналежності. Паралельність літературних світів в Україні (випадок Насті Афанасьєвої).

Запис зустрічі здійснено за сприяння Центру гуманітарних досліджень.

Київська школа поезії: Василь Голобородько, Михайло Григорів

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 01 Apr 2010 13:17:02 +0000

Це запис зустрічі з представниками Київської школи поезії — Василем Голобородьком та Михайлом Григорівим. Вона відбулася на Літературному фестивалі в рамках Форуму видавців 2009 і була присвячена сорокаріччю цієї літературної формації. Розмова з цими, досить непублічними, авторами вийшла напрочуд жвавою, і торкалася таких тем:

визначення ознак належності до Київської школи поезії;

початки її діяльності, побутові реалії і юнацькі бешкети;

Григорів читає свої дитячі вірші і розповідає про їх видання;

Голобородько читає «Змінений голос», «Обмін усмішками», «Пагінець чорного кленка», «Той ховається», «Інтерв'ю-луна», «поштовий голуб»,

про есей Лишеги «Діана»;

значення Київської школи в українській літературі і ставлення критиків до себе;

Григорів читає вірші з різних збірок;

Голобородько про сприйняття критикою своєї книжки «Птахи в українському краєвиді»;

Голобородько: «Хатка на одну людину».

Галина Пагутяк

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 30 Mar 2010 15:00:07 +0000

«Галина Пагутяк ввійшла в літературу зовсім тими дверима, якими входили всі інші українські письменники радянського часу. Вона ввійшла, не постукавши і не попросивши дозволу ввійти, вона влетіла через димар і змусила рахуватися з нею. Їй вдалося обійтися без творів, яких вимагала епоха, а разом з тим подарувати твори, який вимагала душа», — так писав про неї Юрій Винничук. Надзвичайно цікавий співрозмовник, вона не любить публічності і цурається літературної «тусовки». Містик альбігойського кшталту, її проза поетична у кращому сенсі цього слова, переповнена багатожиттєвою воістину «котячою» пам'яттю. Її мові властива магія, якій складно опиратися. Галина Пагутяк — новий лауреат премії імені найвідомішого країнського поета, яка повинна гордитися цим своїм лауреатом і яка багато в чому реабілітується цим своїм лауреатом.

своє отримання Шевченківської премії;

свій майбутній роман;

альбігойців і катарів;

український націоналізм;

свій інтерес до шумерської культури та Сходу загалом;

улюблену літературу;

свій спосіб писання;

особливості роботи українських видавництв з авторами;

свій підхід до ілюстрування власних книжок;

своїх улюбленців в сучукрліті.

Ігор Калинець про Антонича

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 22 Mar 2010 14:26:40 +0000

Всі ми знаємо, що в літературі існує така тема — письменник та його біографія. Як вони перетинаються, як взаємно відносяться, який взаємний вплив мають? І чи він існує? Чи може знання біографії щось пояснити в поезії, чи може щось нам додати до її розуміння взагалі і в кожному конкретному випадку? Розглядаючи думки самих письменників з цього приводу, ми часами натикаємося на дивні парадокси. Наприклад Кафка вважав, що біографія не здатна нічого пояснити у творчості письменника, тим не менше улюбленими книжками, які він волів читати, були саме біографії письменників. Те саме стосувалося Пруста чи, приміром, Одена з Бродським...
Як би там не було, нам кортить привідкрити завісу приватного простору жительствування письменника, дізнатися як він жив, бо ми не можемо позбавитися відчуття єдності того, як він жив і чим він жив. Хоч промовивши вголос цю думку, з необхідністю розуміємо, якими крихкими є наші надії на таку єдність. Хоча, на доказ попереднього, письменник, принаймні поет, це передовсім приватна особа. Але спинімось. Як би там не було, людська цікавість нездоланна.
Отже, що ми знаємо про Антонича, фактично знаємо? Пасажі із розділу «Дванадцяти обручів» Юрія Андруховича не враховуються, адже межують з дифамацією. Його, Антонича, досі оприлюднена підкріплена фактами біографія вміщується буквально в межах однієї сторінки. Протягом довшого часу знаковий для нашої 2-ї половини 20 ст. український поет, один з тих, хто свого часу наново відкривали Антонича для загалу, Ігор Калинець, досліджує обставини короткого життя поета.
Розвідку свою, за його словами, він починав із останніх тижнів перед смертю, все глибше занурюючись в матеріал, поволі прямуючи по зворотному до хронології шляху, врешті дослідивши Антоничеві життя аж до родинних витоків та географії родини та приватної дитячої топографії поета. Разом із Данилом Ільницьким, співредактором Повного видання творів Антонича, яке побачило світ минулого року, він задався метою реалізувати амбітний проект детальної реконструкції життя найвпливовішого модерніста в нашій поезії. Тепер Ігор Калинець готовий відкрити раніше не відомі подробиці і розказати про події, які стали матеріалом для ще не опублікованої розвідки. Зустріч, яка довго відкладалась у зв'язку зі станом здоров'я немолодого вже Калинця, нарешті відбулась.
На ній Ігор Калинець, не уникаючи гострих кутів, повідав нам передісторію своєї праці над біографією Богдана-Ігоря Антонича та торкнувся лише історії родини та перших років життя поета першої половини минулого століття.

Тарас Шевченко і богема

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 17 Mar 2010 13:11:03 +0000

Зазвичай на кабінетних зустрічах ми говоримо з однією людиною на багато тем. Але цього разу ми зробили навпаки.Єдина тема зустрічі звучала так: «Тарас Шевченко і богема». Стереотипно ми вписуємо Шевченка в рустикальний дискурс і говоримо про нього ледве не як про мученика. В той же час його знайомі з Петербургу радше описували б його як ексцентрика, гульвісу і «тусовщика». Обговорюючи це, Юрій Кучерявий, Віктор Неборак, Іван Лучук,Остап Сливинський, Мар'яна Кіяновська, Оксана Васьків, Григорій Семенчук, Андрій Саєнко, Тарас Федірко та Юрій Садловський щедро цитували щоденники Шевченка, які містять значно більше, ніж лірика, вказівок на його спосіб життя в петербурзький період: відвідини театрів, візити до знаті, спілкування з артистичними колами.
Подкаст обов’язковий до прослуховування всіма, хто ще не вирвався з полону шкільних штампів.

Анастасія Афанасьєва

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 12 Mar 2010 07:21:38 +0000

Анастасія Афанасьєва – російськомовна поетеса з Харкова, перекладачка, психіатр за професією. До «Кабінету» була запрошена з нагоди виходу друком її третьої поетичної збірки «Белые стены». Навідміну він більшості інших зустрічей, на цій було мінімум розмов і максимум віршів — як в оригіналі, російською, так і в українському перекладі Тараса Федірка.

«из того, что сделано, я выбираю флаг»;

«Поселок и авиакатастрофы»;

Цикл «Пять континентов»;

«Это мы, стоящие лицами...»;

«Лицо отрешенное мальчика...»;

«Хочется слышать, как вещи сталкиваются друг с другом...»;

«Я — это...»;

Федірко читає переклади цих окремих віршів українською;

Настя про сприйняття своїх віршів в перекладі;

коментар Мар'яни Кіяновської;

Настя про Целана і творчий метод;

«Полый шар»;

Цикл «Комедия луча»;

ще один коментар Кіяновської про поетів, що міняють фізику;

«Сердцевина грецкого ореха»;

«Я трогаю кожу мира»;

По черзі оригінал і переклад з циклу «Башня»:«Провал», «Плод», «Башня», «Рюкзак», «Рука», «Спички», «Комната»;

«Молчание» (цикл)

Музика: Афанасьева А. Белые Стены: Стихотворения. — М.: Новое Литературное обозрение, 2010 — 144 с., с приложением CD
Агата Вильчик — контрабас, электрогитара, вокал
Павел Павлосюк, клавишные.

Проект Віктора Неборака та Ігоря Котика «Поза очі»: Микола Холодний

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 11 Mar 2010 23:05:25 +0000

Зустріч присвячена розглядові збірки поезій Миколи Холодного «Повернення» (К.: «Факт», 2009. – 212 с. – (Зона Овідія)).

Неборак про своє знайомство з Холодним і причини інтересу до його постаті, читає вірш «Як би то статись тій біді...»;

місце Холодного в самвидаві та українській літературі загалом;

Котик читає вірш «Глухонімі»;

Кучерявий про саркастичність Холодного;

Неборак читає верлібри «А він сидів і не рухався з місця», «Та він не промовив і слова», «Розмова поета із самим собою», «Кінь у Києві», «Чоловік, що стояв на руках»;

Котик читає «Дядько має заводи й фабрики»;

Неборак про соцреалізм і сексотів, читає вірші «Привид», «Повія»,

Галина Чубай про Холодного й Григорія Чубая;

Неборак ще раз про особисте знайомство з Холодним, читає різні версії «На стрімкім териконі віддалась ти мені»; «Вона», «Зацьковані цілую п'яти», «Шлях на Київ»; Котик читає «Ми і воно», Неборак – «Хто ми?», «Вірш без початку і кінця», «Новорічна ялинка», «Роздуми на цвинтарі (Грицькові Чубаю)»,

Галина Чубай про посмертне прийняття Чубая до СПУ

Неборак читає «Марення на носилках», роздумує про вплив Холодного на наступників.

Наталія Трохим

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 02 Mar 2010 12:31:35 +0000

17 лютого у Львові в літературній книгарні-кав’ярні «Кабінет» відбулася літературна зустріч із львівською поетесою, перекладачкою Наталією Трохим (пер. Салман Рушді «Опівнічні діти» та ін.), яка запрезентувала українській громадськості литовсько-україно-білорусько-грузинський альманах «Діємедіс», нещодавно виданий у Литві. Протягом зустрічі п. Наталія прозповіла про пленер поетів, художників та перекладачів у Литві, сам альманах «Діємедіс», та прочитала власноруч перекладені на пленері вірші:

Аміран Свімонішвілі, «Першим болем своїм...», «Притча про вино»

Георгій Нахуцрішвілі, «Дивна зима», «Віяло, схоже на зиму», «Я — Наполеон»

Ґлєб Лободзенко, «Давай заведемо собі янголятко»

Настя Манцевіч «Сиджу, дивлюсь телевізор...», «Що мені робити з тобою...»

Віолетта Шоблінскайте «В чеканні пробудження того, за ким сумую»

про Хадановіча і особливості міжнаціонального спілкування на пленері

про грузинський досвід ідтримки своєї культурно традиції;

читає свої вірші «Долоню поклав на серце моє», «Чоловікові на ім'я Час», «Ти любиш дощ, тож будь мені дощем...», «Каштани постарілись рано», «Без берега», «Рондель», «Ворожиш»

Про цю зустріч на сайті Zaxid.net

Олександр Ковальчук

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 20 Feb 2010 23:39:15 +0000

Олександр Ковальчук — львівський журналіст, культурний оглядач сайту prokultura.com.ua, відомий своєю різкою і безкомпромісною критикою багатьох зразків українського культурного продукту. Кілька років тому він писав вірші — достойні того, щоби бути опублікованими ще у 2005 році з подачі Ігоря Калинця. Це була єдина їх публікація: з того часу поезію Ковальчук покинув, тож ця зустріч стала для нього нагодою ще раз переглянути свої тексти і — нарешті — представити їх на суд львівської публіки. На зустрічі він добирав слова явно ретельніше, ніж у своїх статтях, але все одно без кількох випадів у сторону українських діячів культури не обійшлося. А також ішлося про таке:

користь журналістові з богословської освіти;
улюблені фільми минулого року;
самоідентифікацію;
завдання критики;
джерела колишнього поетичного натхнення;
читає вірші;
чого бракує українській культурній журналістиці;
кумедні й серйозні питання від публіки;
ще трохи віршів.

Неборак і Котик про Зеді Сміт і Таню Малярчук

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 15 Feb 2010 06:29:21 +0000

В ході цієї літературно-критичної зустрічі з Віктором Небораком та Ігорем Котиком переважно обговорюються книжки «Білі зуби» Зеді Сміт і «Божественна Комедія» Тані Малярчук. А точніше, говорилося таке:

Неборак про свою роботу в журі книжкового рейтингу «Літакценту»;
про книжку Євгена і Оксани Нахліків «Пантелеймон Куліш між Параскою Глібовою і Горпиною Ніколаєвою»;
про монографію Романа Піхманця «Іван Франко і Василь Стефаник: взаємини на тлі доби»;
Котик про роман Зеді Сміт «Білі зуби»;
всі гуртом відповідають на питання «фізкультурного радикал-реформатора» про релігію в Зеді Сміт :)
порівняння соціальної проблематики в Зеді Сміт і Тані Малярчук;
Неборак читає «Село і його відьми» з книжки «Згори вниз» Тані Малярчук;
Котик намагається зарахувати Таню Малярчук до якоїсь літературної традиції;
Кучерявий про доцільність приватних історій в літературі;
Неборак про симпатії автора і читача до персонажів;
Кучерявий відповідає на ще одне питання фізкультурника;
Неборак підводить підсумки.

Роман Гамада

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 13 Feb 2010 08:09:55 +0000

У нас вже якось була зустріч «в східному стилі» — тоді Володимир Даниленко презентував «Газелі бідного Ремзі». Цього разу тему Орієнту продовжує і розвиває Роман Гамада — сходознавець, перекладач, літературознавець, лауреат Літературної премії ім. Миколи Лукаша (1999), член СПУ, старший викладач кафедри сходознавства Львівського Національного університету ім. Ів. Франка. Причому продовжує також в гумористичному руслі, представляючи на суд публіки середньовічний перський гумор, зразком якого є «Анекдоти про мулу Насреддіна». З нагоди виходу їх друком і відбулася ця зустріч, протягом якої їх перекладач і упорядик Роман Гамада розповідав про таке:

свої переклади і їх видання (зокрема про «Перські оповідання»);
причини свого вибору перської мови;
ще раз «Перські оповідання»;
Муллу (Ходжу) Насреддіна, історію його та анекдотів про нього;
особливості арабського гумору;
зачитує фрагменти з «Анекдотів про Муллу Насреддіна».

Оксана Забужко

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 27 Jan 2010 16:24:31 +0000

Сьогоднішній випуск був записаний не в «Кабінеті», а у львівській книгарні «Є». Зазвичай ми не робимо записів літзустрічей, які не ми організовуємо, але для цієї не могли е зробити виняток. Бо гостею «Є» того вечора була Оксана Забужко, яка завітала до Львова в рамках всеукраїнського промо-туру з нагоди виходу свого роману «Музей покинутих секретів» і розповіла про таке:

історію написання цієї книжки;
дитячу гру в секрети як ключ до розуміння назви роману;
кілька сюжетних ліній та іх переплетіння (без спойлерів);
композицію роману;
присутність минулого в сучасності (історичну й метафізичну);
своїх консультатнів, що допомагали відтворити історичні реалії;
труднощі писання романів на фоні нечітких історичних
жінок в УПА;
власні вірші, що збуваються.

Спецвипуск: арткорпоратив «DrumТИатр»

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 19 Jan 2010 14:47:29 +0000

Спеціальний випуск Літературного подкасту «Кабі.net» пропонує запис акції Юрія Іздрика (izdryk_y), Григорія Семенчука (semenchuk) та групи «Electrostatic Death», названої «DrumТИатр».
Вона відбувалася 17 січня – доки політики відвертали увагу громадськості, в стінах «Квартири 35» проголошувалася і втілювалася ідея зовсім іншого типу, гасло якої – «Sense, drum, road-n-roll і слава Ісусу Христу».
Акція відбувалася в рамках проекту «BLACK&WIGHT», що триватиме із січня до травня 2010 року триватиме спільний проект , який ляже в основу 32 номера часопису текстів і візій «ЧЕТВЕР».

Весь вечір був побудований навколо поняття психоактиву – входження у змінені стани свідомості. Як і було обіцяно, для їх досягнення публіка отримала психоделічну музику і, звісно, не менш психоделічні тексти (тобто мистецтво знову заявило про свою вже призабуту психоактивну функцію). Паралельно демонструвалася добірка фотографій ще одного учасника проекту, Ростислава Шпука (if_ro), який там же робив нові фотографії. Таким чином пасивній частині публіки зайняли майже всі канали сприйняття; активна ж частина мала право не тільки голосу, але й мікрофона до нього, чим час від часу користалася.

Іздрик читає свій свіжий текст «Інфінітив»
Семенчук читає текст «Внутрішній дагестан»
Іздрик читає текст «Хіп-хоп»
дует Electrostatic Death з Романом Черепанином (дримба)
дует Electrostatic Death з Іздриком (рояль)
Sype-відеочат з Амстердамом.

Фото — Божена Городницька

Книжка року 2009

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 11 Jan 2010 12:54:47 +0000

Зустріч, що закрила літературний сезон 2009 року, відбувалася в рамках кричичних обговорень Віктора Неборака та Ігоря Котика і була присвячена єдиному запитанню: яке видання 2009 року претендує на горде звання книжки року. Оскільки зустріч — не конкурс і не передбачає встановлення єдиного видання-переможця, то її учасники ділилися своїми читацькими враженнями, декларуючи місце нових видань у власних, внутрішніх рейтингах (і принагідно зачитували з цих книжок фрагменти).
А оскільки питання залишилося відкритим, запрошуємо вас пропонувати й свої версії в коментарях. І, звісно, пояснити свій вибір.

Тарас Федірко

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 28 Dec 2009 14:50:31 +0000

Передостанній цього року літературний подкаст представляє чергового молодого поета, одного з наймолодших, які коли-небудь виступали в «Кабінеті» — Тараса Федірка. Попри юний вік автора розмова велася на достойному рівні інтелектуальної напруги й вийшла герметично-даоською: герметичною – бо потребує для зрозуміння і відповідної ерудиції, і вільного оперування конкретним літературним кодом, в руслі якого працюють автор та його натхненники; даоською – бо в ній багато тиші, яка приходить на допомогу, коли слова видаються неспроможними належним чином передати повідомлення. Протягом зустрічі говорилося таке:

розлоге представлення;
вірші: «Мигдаль» (цикл), «Читаючи пальцями», «Вслухайся очима...», «Я лежав у глибокому рові...», «Що стояло у подиху ...», «Шлях — шов», «Лежить задля нас», «Провалом в провал...», «Слова губи», «Видавнене в провал...», «Згорблений під порогом...», «Забуте лежало долі...»,
Кучерявий про метафізику та інтертекстуальність Федіркових текстів;
Федірко про зміст, код і власне бачення своїх віршів;
про поетів – своїх натхенників;
про онтологічну порожнечу та місце фантазії у творчості;
вірш «Невидюще, з очима, закопаними в пісок», «Над проваллям бумерангом кинуте око»; «Тьмяно вгорі...»,
про свої переклади з італійської: Унгаретті, Квазімодо і Павезе та читає деякі з них;
про причини свого вибору верлібрів перед силаботонікою;
про недовіру до мови та її причини.

Юрій Тарнавський. «Короткі хвости» (критичне обговорення Неборака — Котика)

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 25 Dec 2009 13:21:19 +0000

Навколоджазбезівська перерва в нас дещо затягнулася (передовсім з моєї вини), але нарешті ми повернулися, просимо пробачення у своїх слухачів, які не відписалися від нашого подкасту і починаємо віддавати вам борги. Перший борг — якраз місячної давності — це літературно-критичне обговорення Віктора Неборака та Ігоря Котика, присвячене книжчці «Короткі хвости» Юрія Тарнавського (Київ, вид. дім. Дмитра Бураго, 2006)
Зустріч відбулася з нагоди виходу монографії Котика «Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського», але скромний автор майже про неї не знадував. Зате говорилося таке:

чому ця книжка залишилася непоміченою читачем;
Неборак переказує оповідання «Вистава»;
Котик переказує оповідання «День незалежності» і «Землетрус у серці»;
про специфіку стилістики Тарнавського;
ліричний відступ на ґендерну тематику від викладача фізичної культури ;
розглядаються оповідання «Троянда» і «Пропасти»
про образність в Тарнавського, зокрема про значення побутових картин;
двоюрідний брат атвтора Роман Матковський розповідає про життя Тарнавського;
Неборак читає фраґмент з інтерв'ю Тарнавського, даного Володимирові Цибулькові;
про літературну автобіографію Тарнавського «Босоніж додому і назад».

Олег Лишега (до свого 60-го ювілею)

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 27 Nov 2009 23:00:58 +0000

Це друга зустріч з Олегом Лишегою, присвячена його 60-річчю. На хвилі минулої зустрічі, яка відбулася за день перед цією, Лишега далі продовжував говорити про Антонича й порівнювати його з Чубаєм – за ці дві зустрічі він розробив цю тему настільки детально, наскільки це можна було зробити в не задуманій наперед розмові, подарувавши своїм слухачам таким чином як мінімум готовий матеріал для курсової роботи Поміж тим він згадував свою молодість, ділився задумом майбутньої книжки, читав притчі, розповідав про інших відомих людей (як-от Гарсія Лорка або Никифор Дровняк), пересипаючи оповідь маловідомими фактами (і, підозрюю, правдоподібними вигадками також), перескакуючи з теми на тему й повертаючись до попередніх досить часто, щоб унеможливити написання звичних шоунот до цього випуску. Та й для чого вони – вам же не треба додаткової мотивації, щоби ще раз послухати Лишегу?
А ось своїх віршів він, як не дивно, вділив пібліці напрочуд мало. Всього два: «Пісня 212» («Так багато суперзірок, порослих очеретом...») і «Пісня 882» («Справжній тобі гербарій – гроші на деревах...»)

Олег Лишега (до сторіччя Антонича)

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sun, 15 Nov 2009 05:54:46 +0000

Олег Лишега насправді представлення не потребує. Що би ми про нього не знали, все одно про нього не відомо нічог; і скільки б він не виступав на публіці, аурі загадки навколо нього не розвіятися. Ця зустріч відбулася з нагоди ювілею Антонича – за природної відсутності ювіляра Лишега вирішив сам трохи побути Антоничем і розповісти дещицю із того, що про нього знав. Це перша із двох зустрічей за участі Лишеги, що відбувалися протягом двох днів: ця — в середу в «Кабінеті», друга, що буде в наступному випуску – в четвер в «Дзизі»; ця присвячена Антоничу, інша – ювілею самого Лишеги.

Навідміну від наших звичних зустрічей, які проходять у все ж діалогічному стилі, ця – суцільних монолог Лишеги, де модератор, насправді, й не був потрібен. Зразу застерігаємо, що слухати його непросто, а ще складніше розуміти. Однак знаходяться знавці, які настирно рекомендують Лишегу не просто слухати, а дослухатися – мовляв, по тезах, які він висловлює, можна написати як мінімум дисертацію, а то й дві... А тези цього разу були на такі теми:
— стиль одягу Антонича;
— сумнівне лемківське походження Антонича;
— молодий Антонич проти старого Чубая;
— про те, як львівський музей Олеки Кульчицької може посприяти в пізнанні Антонича;
— про відмінність мови Франка і Антонича;
— ще раз про лемківство Антонича;
— про Антонича і Леопольда Левицького.

«кабі.net» отримав нагороду на конкурсі Best Ukrainian Blog Awards

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 10 Nov 2009 15:35:45 +0000

Літературний подкаст «Кабі.net» на конкурсі BUBA отримав нагороду в номінації «Прорив року». Дякуємо всім, хто нас підтримував своїми голосами!

На фото: День і ніч несе редакція подкасту варту біля почесної відзнаки ;)

Обговорення трьох збірок оповідань від Віктора Неборака та Ігоря Котика

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 07 Nov 2009 21:56:16 +0000

Пропонуємо вам чергову літературно-критичну зустріч від Віктора Неборака та Ігоря Котика, в ході якої вони обговорюють новинки української літератури. Цього разу на розгляд попали одразу три збірки оповідань: “Не червоніючи” Оксани Луцишиної, “Тіло і доля” Тараса Антиповича і “Червоний борщ” Олеся Бережного. Схоже, що читаючи названі тексти в ході підготовки до цієї зустрічі, наші критики не отримали жодного задоволення, так що їх відгуки доволі саркастичні. Втім, модератор Юрій Кучерявий вперто намагався заставити Неборака з Котиком сказати про ці книжки хоч якесь добре слово, в перервах викриваючи гностичну суть української літератури. Слухайте, наскільки йому це вдалося.

П'ята інтерпретація Антонича

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 31 Oct 2009 12:18:51 +0000

21 жовтня в «Кабінеті» у форматі зустрічі відбулась П'ята інтерпретація Антонича, організована Центром гуманітарних досліджень. Приводом для зустрічі стало видання повного зібрання творів Антонича у видавництві «Літопис». На зустрічі виступили дослідники творчості Антонича та упорядники цієї антології – кандидат філології Ірина Старовойт та аспірант філології Данило Ільницький. Розмова здебільшого точилася навколо видання, але зачіпала між іншим і таке:
– що ж таке повне зібрання творів і для чого воно потрібне у випадку Антонича;
– особливості цього конкретного видання, підхід до його упорядкування та оформлення;
– рукописний фонд Антонича в бібліотеці Стефаника, його історію і сучасний стан;
– що розповідають чернетки Антонича;
– прозові спроби Антонича (читається фраґмент роману «На другому березі»);
– попередні видання Антонича і долю його текстів при Радянському Союзі;
– символ свастики у вірша Антонича;
– датування незакінчених Антоничевих фраґментів;
– театральне читання віршів Антонича від актора Олега Стефана;
– Антонича як перекладача;
– дві редакції п'єси «Довбуш»;
– яким Антонич уявляється дослідникам своїх текстів.

Записи з Літфесту – Василь Махно

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 29 Oct 2009 13:51:14 +0000

Переглядаючи архіви, я наткнувся на кілдька записів з Форуму видавців, які банально забув тут викласти. Пропадати їм дозволити негоже, тож хоч і з запізненням, але пропоную вашій увазі для початку зустріч з Василем Махном, модеровану Богданою Матіяш.

Василь Махно (8 жовтня 1964, Чортків) — український поет, есеїст, перекладач, літературознавець. Член НСПУ, АУП. Учасник гурту «Західний вітер» (1992). Кандидат філолологічних наук (1995). Член міжнародного ПЕН-клубу. Народився у Чорткові в 1964 р. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). З 2000 р. проживає у Нью-Йорку, працює у НТШ-Америка. До Форуму вийшла його збірка есеїв «Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн», однак п. Василь тільки побіжно обмовився про неї; взагалі не читав прози, а зосередився на віршах та розповідях про Америку, а конкретніше на такому:
– вірші «Жовтень 2008», «Бомбей», «Калікат»;
– про життя поета в еміграції та про українську культуру, як вона виглядає з-за кордону;
– про американський підхід до творчості й мистецтва;
– про вплив життя у США на зміну літературних вподобань і зацікавлень;
– про свою зустріч з Джоном Ешбері;
– вірші «Читання віршів», «Вікенд американської родини», «На поетичному фестивалі», «Пес», «Записник», «Нью-Орлеан»;
– про свою драматургічну діяльність, зокрема про п'єсу «Coney Island»;
– про третю й четверту хвилі української еміграції до США;
– про причини свого виїзду до США;
– про свою збірку есеїв «Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн»;
– зі збірки «38 віршів про Нью-Йорк»: «Український поет...» «Муза», «Фотографія 1969 року», «Румунська ідилія», «Балада про 8 віршів».

Спецвипуск: Любов Якимчук — Марк Токар

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 22 Oct 2009 13:28:51 +0000

Сьогодні пропонуємо вашій увазі спільний виступ уже відомої вам поетеси й радіоведучої Любові Якимчук з львівським джазменом, контрабасистом Марком Токарем у спільному проекті, що отримав назву «Жінка, дим і небезпечні предмети». Тандем Токаря–Якимчук дебютував у вересні під час Форуму видавців у Львові, а цей запис зроблено на його другій презентації в кав'ярні «Квартира 35» 3 жовтня.
Цей проект відсилає нас передовсім до традиції модерністської феміністичної літератури Заходу, зокрема таких її представниць, як Сільвія Платт, Сімона де Бовуар та Вірджинія Вулф. «Жінка, дим і небезпечні предмети» – яскрава неоавангардистська спроба мистецького осмислення жіночої ролі в літературі та взаємодію жіночого начала з чоловічим (представленим на концерті контрабасом Токаря).
Більшість представлений віршів – з дебютної збірки Любові Якимчук «, як МОДА», однак деякі були написані в процесі підготовки самого проекту й одразу до нього включені. Вірші, отже, такі:

«час міряю сірниками…»
«як починається війна…»
«ідеш – і відстань міряєш сигаретами…»
«Вірш на честь начальника пожежної охорони»
«це місто з нецілованим асфальтом…»
«чайна церемонія – в одному пакетику…»
«музика сірого кольору…»
«Речі»
«Сьогодні уповні місяць…» («Вулиця Радянська», несподівана редакція)
«ти йшов у зеленому…»
«Маніяк»
«Зуб мудрості»
«я не писатиму тобі листів…»
«бруківка давнього міста…»
«ніжністю точиться…»
«Революція»
«Мама»
«Щастить котам…»
Фрагмент з поеми «Товариш Дим»
«Кучеряве волосся»
«Полтва»
«Бібліотека»
«тримаю її на відстані…»
«мій Мао Цзе Дун…»
«Ампули буруль»
«Метро»
«Полтва» (на біс)

Як бонус — відео з першої презентації проекту на Форумі:

Довідка

Марко Токар – контрабасист. Закінчив «Львівську Політехніку», вчився в музичному училищі ім. С.Людкевича. Навчався в Катовіцькій джазовій Академії ім. Шимановського в рамках стипендії від міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia». З 2006 року періодично викладає в джазових школах. Виступає із різними проектами на багатьох фестивалях в Німечині, Чехії, Австрії, Польщі, Україні, Росії. Учасник львівської формації Дзига Джаз Квінтет. Лідер міжнародних проектів Leo’m’Art та квінтету Марка Токара. Грав з Кеном Вандермарком, Стівом Свеллом, Робертою Пікет, Фредом Фрітом (США), Клаусом Кугелем, Аркадієм Шилклопером (Німечина), Петрасом Вішняускасом (Литва), Маззолем, Миколаєм Тшаскою, Вацлавом Зімпелем (Польша), Юрієм Яремчуком (Україна), Мірчі Тіберіаном (Румунія), Магнусом Бру (Швеция), Робі Глодом (Люксембург). Учасник міжнародних проектів «Resonance», «Five Spot», «Buchkys» та ін.

Любов Якимчук – поетка, журналістка, магістрантка програми «Теорія, історія літератури і компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія». Авторка збірки поезій «, як МОДА» (2009), за яку отримала диплом І ступеня Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2008). Лауреат Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008), літературного конкурсу «Ноосфера» (2008),а також лауреат Всеукраїнського конкурсу читаної поезії «Молоде вино» (2007). Тексти друкувала у «Літературній Україні», у часописах «Кур’єр Кривбасу», «Сучасність», «Київська Русь», «Просто неба» та інших періодичних виданнях. Окремі поезії перекладались французькою мовою та івритом. Учасниця літературних фестивалів «Fort.Missia», «День незалежності з Махном», «Країна мрій» та ін.

кабі.net – Ігор Померанцев

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 15 Oct 2009 17:36:16 +0000

Ігор Померанцев – російський поет, журналіст, дисидент. Народився 1948 року в Саратові, ріс в Забайкаллі і Чернівцях. Закінчив романо-германську філологію. Працював сільським вчителем в Карпатах, перекладачем в Києві, друкувався в журналі «Смена» та самвидавом. 1978 року емігрував до Німеччини, того ж року отримав британське громадянство. З 1980 року займається радіожурналістикою – працює в російській службі BBC, з 1985 – на «Радіо Свобода», в т.ч. пише радіоп'єси.
В Кабінет його було запрошено з нагоди видання українського перекладу книжки «КГБ та інші вірші», яка вийшла у видавництві «Грані-Т» раніше, ніж в оригіналі на батьківщині автора.
Розмова велася про таке:
– Діана Клочко про цю книжку та історію її видання;
– Померанцев читає есе «Память о лете»;
– про те, чого бракує сучасній російській поезії;
– читає вірші, написані по мотивах чужих розмов (цикл «Игорь Померанцев и соавторы»);
– Діана Клочко про переклад віршів Померанцева;
– Померанцев про «КГБ та інші вірші»
– Клочко читає вірші Померанцева українською: «У лазні, в серпні, в патьоках води...», «Забутий ліс, що відшумів...», «Надії»,
– Померанцев про Герду Мюллер
– Померанцев та Клочко розповідають про процес перекладу вірша Георга Тракля «Ранделіс» та допомогою Марка Білорусця;
– Померанцев про моральну спадщину 70-х;
– Клочко читає есе Померанцева «До зустрічі у Санта-Круж» у своєму перекладі українською;
– рефлексії і спогади з приводу Померанцева від Олега Лишеги;
– про героїзм і свободу;
– Померанцев читає вірші «Я считаю, это неплохой результат...», «Зачем Моисей это сделал?..»

Для особливо зацікавлених — телеінтерв'ю Померанцева:

кабі.net тепер в iTunes!

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 12 Oct 2009 13:32:32 +0000

Відтепер на цей подкаст можна підписатися через iTunes. Зверність увагу на відповідну кнопку, яка додалася в розділі «Підпишись!». Про всяк випадок дублюю лінк тут: http://itunes.apple.com/WebObjects/MZStore.woa/wa/viewPodcast?id=335019895
В разі проблем не соромтесь писати.

кабі.net – Григорій Семенчук

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 12 Oct 2009 11:59:51 +0000

Грицька Семенчука представляти не треба – його знають всі. Молодий, дуже молодий поет, причому поет хороший; активний, дуже активний культурний менеджер, який у свої 18 уже встиг зробити суттєво більше, ніж дехто встигає до тридцяти – цього було більше, ніж досить, щоб запросити його до Кабінету. Хто бачив Грицька на всіляких акціях-презентаціях, той знає, що він часто міняє своє амплуа. Цього разу він звучав дещо манірно. Але, тим не менш, від питань незмінного модератора Юрка Кучерявого відбивався достойно, серед іншого говорячи про таке:

– підсумки цьогорічного Форуму Видавців;
– сучасну каталонську літературу;
– українську фонетичну поезію;
– письменників, яких має намір запросити на наступний Форум;
– доцільність синтезу поезії з іншими видами мистецтва;
– відмінність сприйняття поезії друкованої і читаної;
– вірші «Графічність» , «Я дуже легенько торкнувся до осені…», «Червоне»;
– присвяти своїх віршів;
– свою механіку віршування;
– силаботоніку і верлібри;
– Поділля і Павла Гірника;
– вірші «Перші весняні дощі», «Юля»;
– витоки своєї творчості та улюблених поетів;
– вірші «Я не знаю, можливо це буде патетика…» , «Ти вколола пальчик маленькою голкою…», «Кокоси і кокаїн», «Посаджу тебе на руки...».

кабі.net – обговорення трилогії Збіґнєва Герберта

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 07 Oct 2009 10:10:24 +0000

Сьогоднішній подкаст представляє новий для вас тип кабінетної зустрічі, на якій не присутній жоден автор, зате критиків аж двоє. Це проект Ігоря Котика та Віктора Неборака, суть якого – обговорення цікавих книг. Таких зустрічей в «Кабінеті» відбулося вже дві чи три цього року, але із записаних ця друга (в ході першої, що відбулася десь півроку тому, обговорювалася книжка Олександра Жовни). Ця зустріч присвячена трилогії есеїв Збіґнєва Герберта, і на ній присутній її перекладач Андрій Павлишин, голос якого й звучить протягом більшої частини зустрічі, розповідаючи про таке:

– свою діяльність на стипендії «Gaude Polonia» – переклади збірників есе Єжи Фіцовського про Бруно Шульца – та про попередню стипендію, протягом якої він працював над перекладом Збігнєва Герберта («Варвар у саду» та «Лабіринт біля моря»);
– особливості стилю Герберта, історію своєї роботи над його текстами та про самі ці дві книжки;
– проблеми перекладу назв;
– культурну цінність есеїстики;
– підхід Герберта до написання есеїв;
– правомірність і доцільність вживання слів іншомовного походження в перекладах та усній мові;
– тему поезії в есеях Герберта;
– подробиці з біографії Герберта як втікача від комуністичного режиму;
– читається есе Герберта «Ліжко Спінози».

Спецвипуск: «Екле-2»

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 02 Oct 2009 14:37:34 +0000

Сьогодні пропонуємо вашій увазі запис проекту «Екле-2». В його задумі лежав синтез трьох арт-напрямків: поезії, малярства та музики. Вперше проект «Екле» (від «еклектика»), задуманий Неформальним літературним об'єднанням «Ротонда», був реалізований в Ужгороді 2008 року. Вдруге проект відбувся цьогоріч 27 липня, і в ньому прийняли участь 20 молодих митців: музичний гурт «Асфіксія Проджект», поети Андрій Любка, Валентин Кузан, Вік Коврей, Лесь Белей, Остап Сливинський, Григорій Семенчук, Ірина Шувалова та художники А.Варга, А.Хір, Д.Ковач, Н.Тарнай (Закарпаття), Т.Шепеть (Львів), С.Столярук (Луцьк), Я.Футимський (смт.Понінка Хмельницька обл.)
Отже, пропонуємо Вашій увазі аудіозапис цього проекту (нажаль, візуальну його складову донести до Вас ми не можемо), люб'язно переданий редакції подкасту Лесем Белеєм.

Поети звучать у такому порядку:
1. Григорій Семенчук
2. Валентин Кузан
3. Остап Сливинський
4. Андрій Любка
5. Лесь Белей
6. Вік Коврей
7. Ірина Шувалова

Коментуйте!

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 28 Sep 2009 12:38:08 +0000

Ми нарешті налагодили коментувалку під записами. Тепер ви можете висловлювати своє «вау» або «фе» в необмежених кількостях.

кабі.net — записи з Літфесту: тандем Дмітрій Кузьмін – Кристофер Вайт

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sun, 27 Sep 2009 04:53:01 +0000

Дмітрій Кузьмін, Ірина Шувалова, Кристофер Вайт

Після презентації скандальної ЛГБ-антології в театрі «Воскресіння» відбулася зустріч-тандем з двома гостьовими поетами, опублікованими у цій антології: Крістофером Вайтом (Christopher Whyte, Шотландія) і Дмітрієм Кузьміним (Росія). Розмова, зрозуміло, стосувалася питань не сексуальності, а літератури. Попри можливість послухати поезію незрозумілою нам, але красивою ґаельською мовою, ця зустріч цікава ще тим, що на ній зіткнулися носій мови малого й підкореного народу й носій мови народу великого й імперського. Але, як з’ясувалося, проблеми перед ними стоять чи не аналогічні, передовсім про видання свого доробку – як не дивно, легше друкуватися ґаельською в колишній Британській імперії, ніж російською в колишній імперії Російській...

— Вайт про свій вибір ґаельської мови і специфіку письма малою мовою;
— Кузьмін про особливості письма великою мовою;
— Кузьмін про своїх попередників і натхненників;
— Вайт про важливість ґаельської мови;
— вірш Вайта «Ars Poetica» в авторському читанні оригіналу та в перекладі Шувалової;
— Кузьмін про свою підпільну видавничу діяльність та про безсенсовність її легалізації;
— Вайт про публікації ґаельською в Британії;
— Кузьмін про небезпеку дебютних видань для молодих авторів;
— Кузьмін читає вірші «Хорошо быть живим», «Один 28-летний поэт...», «В переполненном вагоне...», переклад Чарльза Рєзнікова «Эта станция метро...», «И если есть План...»,
— Вірш Вайта «Заклик не забувати про янголів» в авторському читанні оригіналу та в перекладі Шувалової;
— Вайт про свою першу книжку;
— Вірш Вайта «Примарні гостини» та ще один із циклу «Тяжкі часи» в авторському читанні оригіналу та в перекладі Шувалової;
— Вайт знову про свою першу книжку;
— Кузьмін розповідає про своє знайомство з Вайтом і читає свої переклади російською Вайтового вірша «После полудня», «Кто-то жил в миленьком городе Вот...» (Edwin Estlin Cummings), свій вірш "Мальчики пахнут маминым «Тайдом», вірш Яніни Вишневської «Говорят, с Вифлеемского неба падает снег...»,
— Вірш Вайта «Вікно»в авторському читанні оригіналу та в перекладі Шувалової;

Ірина Шувалова, модератор, говорить українською, Кузьмін — російською, Вайт говорить англійською до перекладача, а читає ґаельською.

кабі.net — записи з Літфесту — презентація «120 сторінок Содому»

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 25 Sep 2009 14:36:22 +0000

120 сторінок Содому

Однією з найпомітніших і найнеоднозначніших подій Форуму видавців стала презентація антології поезії лесбіянок, геїв та трансвеститів «120 сторінок Содому. Квір-антологія». Насторожена увага до цієї збірки цілком достойної поезії зрозуміла — в нашому суспільстві не прийнято демонструвати девіантну статеву орієнтацією. А оскільки організації «Тризуб» і "Свобода які намагалися на кожній презентації побити учасників, привернули увагу преси, та привернула увагу тих, хто ніколи взагалі такими питаннями не цікавився... і пішло-поїхало. Цілком гетеросексуальна редакція подкасту не має на меті підтримувати ані одних, ані інших, ані взагалі брати участь у жодних розборках, а просто пропонує запис львівської презентації, щоб ви могли оцінити якість поезії й скласти власну думку з цього приводу.

В цьому записі ви почуєте наступне:
— Андрій Мокроусов розповідає про учасників, історію видання та ідеологічне підґрунтя збірки;
— виступ Дмітрія Кузьміна з читанням віршів «Знакомый парикмахер проредил челку...», «Два мальчика и девочка», «На следующий день, после того, как народ...», «Вместо декларации об идейно-политическом самоопределении», переклад Вінстона Хью Одена «Погребальный блюз» (початок)
— бійка (див. відео);
— «Погребальный блюз» ще раз;
— виступ Альбіни Позднякової з фраґментом роману «Текст на вагітність» і віршем «Мармурові хлопчики»;
— фраґмент роману «Gay Decameron» в авторському читанні Кристофера Вайта англійською поперемінно з українським перекладом Ірини Шувалової;
— Олесь Барліг читає свої вірші «Моя весна знімає заборони...», «Він, як потім всі інші...», «Він: два чорних пальці...»; «Він походив від равликів...»;
— Ізабела Філіпяк розповідає про вірші «Мадам Інтуїта», «Лялечка», «Бритва», «Перетворення», «Мадан Інтуїта бавиться в птаха Фенікса». Їх переклади читає Альбіна Позднякова;
— Ірина Шувалова читає вірші «Розарій», «Фаетон» і «Содом» з циклу «Ефеби»;
— Дмітрій Кузьмін читає вірші російських поетів «Чертово колесо» (Васілій Чєпєлєв), «По Интернету вирусы любовные...» (Ніколай Кононов), «Голиаф и Давид» (Гіла Лоран).
— Ірина Шувалова читає вірш Маркуса Гейдіґера (Швейцарія) «Мені було 13 того літа...».

Детальнішу інформацію про цю антологію та драму навколо неї можна знайти тут:
Інтерв'ю'ю співупорядниці Альбіни Подзнякової журналу «Azh»:
Пост про цю презентацію з фото й лінками
Фотозвіт від ZIK

Під катом — відео бійки і довідка про авторів

Автори:
Кристофер Вайт (Crìsdean MacIlleBhàin / Christopher Whyte) народився 1952 року в Ґлазґо. Закінчив англійську філологію в Кембриджі і на тривалий час переїхав до Італії, де викладав ув Університеті Барі, жив і працював у Римі. 1985 року повернувся в Ґлазґо, відтак захистив докторську дисертацію з історії ґаельської поезії і до 2005 року викладав ув університетах Единбурґа й Ґлазґо, впроваджуючи нові підходи до інтерпретації сучасних і класичних текстів під кутом зору наратології та квір-студій. Вірші ґаельською пише від 1987 року, видав дві поетичні книжки: «Uirsgeul» («Міт», 1991) й «An Tràth Duilich» («Важкий час», 2002), чотири романи англійською мовою (зокрема «The Gay Decameron» [«Ґей-Декамерон», 1998]та ін.), кілька розвідок із історії і теорії літератури. Від 2006 року живе в Будапешті, заробляючи на прожиття письменницькою працею.

Дмітрій Кузьмін (Дмитрий Кузьмин; нар. 1968) – поет, перекладач, літературний критик, літературознавець, видавець. Від 1993 року – головний редактор видавництва «АРГО-РИСК»; 2006 року заснував літературний журнал «Воздух». Лавреат Премії Андрєя Бєлого за 2002 рік у номінації «Особливі заслуги перед російською літературою». Впорядкував кілька літературних альманахів й антологій сучасної літератури, перекладав американську, французьку, білоруську, а також українську поезію (зокрема твори Олеся Барліга, Оксани Забужко, Юрія Тарнавського). Вірші та переклади зібрано в книжці «Хорошо быть живым» («Добре бути живим», 2008). Живе в Москві.

Ізабела Філіпяк (Izabela Filipiak) народилася 1961 року в Ґдині. Поетка, романістка та історик. Із-поміж її численних публікацій можна виокремити роман «Absolutna amnezja» («Суцільна амнезія», 1995), збірки есеїв «Twórcze pisanie dla młodych panien» («Красне письменство для юних панн», 1999), «Kultura obrażonych» («Культура ображених», 2003) та «Magiczne oko» («Магічне око», 2006). Її поетичну книжку «Madame Intuita» («Мадам Інтуїтка», 2002) було написано як діалог зі збіркою «Пан Коґіто» Збіґнєва Герберта. Філіпяк – викладачка і науковець; її історичні студії стосувалися східноевропейського модернізму, передусім проблематики декадансу, ґендерних та етнічних пошуків, націоналізму та міського фольклору. Кілька років за програмою обміну брала участь у Міжнародних письменницьких семінарах в Айові, була також стипендіяткою у Каліфорнійському університету в Берклі. Нині викладає у Ґданському університеті, мешкає у Ґдині.

Упорядники

Олесь Барліг (Україна) Олесь Барліг народився 1985 року у Запоріжжі і живе там дотепер. Поет, прозаїк, перекладач. Був організатором і учасником численних літературних акцій, зокрема перформансів «Семиречье» та «Вертикаль», всеукраїнського вечора поезії «Осінній фреш», першого запорізького турніру слем-поезії, круглих столів, присвячених сучасним літературним процесам Запоріжжя.

Альбіна Позднякова (Україна) Народилася 1983 року у Львові. Поетка, перекладачка, організаторка численних літературних акцій у Львові та інших містах України, зокрема літературно-мистецького фестивалю «наЛІТ»-2006 і «наЛІТ»-2007 та літературної частини фестивалю «Пожежна драбина» в рамках фестивалю аматорського театрального мистецтва «Драбина» в 2006–2008 роках. Координаторка проєкту «8 поеток на 8 березня».

Ірина Шувалова (Україна) Народилася 1986 року в Києві. Поетка, перекладачка. Аспірантка факультету філософії КНУ ім. Шевченка. Брала участь у численних перформансах, читаннях, літературних проєктах, зокрема в мистецькому проєкті-синтезі «Екле-2» (лютий 2009) та проекті «8 поеток на 8 березня» (2009).

кабі.net — записи з Літфесту — Павло Гірник

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 22 Sep 2009 13:09:19 +0000

Павло Гірник

Із Павлом Гірником у «Кабінету» вже своя історія стосунків. Два роки тому ми щиро шкодували, що Шевченківський комітет обрав лауреатом не його. Рік тому наступного дня після засідання комінету, дізнавшись від Жулинського «по-секрету» про присудження таки Гірнику Шевченківської премії, ми домовилися про зустріч, яка відбулася іще задовго до нагородження і офіційного розголосу. Для нього самого ця премія була найвагомішим визнанням, зважаючи на ім'я, що її легітимізує — небезпідставно його називають останнім продовжувачем «шевченківської» лінії в українській поезії.

Яким ми бачимо Павла Гірника рік потому? Які зміни принесла ця відзнака? Його частіше запрошують на виступи, частіше беруть інтерв'ю, запрошують до участі в різних комітетах. Водночас з'явилася у його поставі якась втома. Він став менш різким і категоричним, але відвертість не зникла і характерна щирість теж. Може, додалося трохи цинізму. Він продовжує жити між Деражнею і селом. Він далі втілює собою Поділля — від мови до темпераменту. Тож слухайте цікаву, хоч і коротку (через обмеженість часу на Форумі видавців) «кабінетну» розмову із Павлом Гірником, першу із записаних, де поет розповідає про таке:
— причини свого переїзду з Києва до села;
— відповідальність перед мовою;
— прочитав вірші «Художнику» і «Сад роззирається, небо чекає на повінь...»
— про самоспалення свого однофамільця Миколи Гірника (на могилі Шевченка, 1978 року);
— про мову як совість та історію народу й про поезію як молитву.

кабі.net — записи з Літфесту — Марек Краєвський

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 18 Sep 2009 04:25:25 +0000

Марек Краєвський (1966) — польський письменник, автор детективів. За освітою — класичний філолог, викладач латинської мови. Прославився своїм циклом детективів про вроцлавського нишпорку Ебергарда Мока, перекладеного вже 11 мовами світу. З шести книг циклу насьогодні українською видано дві: «Смерть у Бреслау» та «Голова Мінотавра». З презентацією цеї останньої, дія якої відбувається у передвоєнному Львові, Марек і приїхав до Львова, потішивши публіку кав'ярні «Кабінет» майстерним читанням власних текстів і розповівши про:
— причини свого приїзду до Львова;
— читає фрагменти зі «Смерті в Бреслау» та «Голови мінотавра польською», потім звучить український переклад;
— свій підхід до реконструкції історичних реалій;
— Ебергарда Мока як секс-символ;
— подібність свого героя до себе;
— те, чому він не читає детективів;
— свою любов до хайтеку.
Зустріч модерує Анатолій Івченко.

www.marekkrajewski.pl (офіційна сторінка)
www.marek-krajewski.pl (приватна сторінка)

кабі.net — Записи з Літфесту — Володимир Єшкілєв

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Mon, 14 Sep 2009 14:54:39 +0000

Після довгої перерви ми, нарешті, повернулися і — як і було обіцяно — приступаємо до викладення записів тих презентацій, які зробили на Літературному Фестивалі під час Форуму Видавців у Львові. Сьогодні слухайте провокативного й саркастичного Володимира Єшкілєва. А оновлення не забаряться. — Ef

Володимир Єшкілєв

Володимир Єшкілєв — один з найпровокативніших інтелектуалів України, автор щільної, деміургічної прози, яка потребує читача-герменевтика. Філософ. Комедіянт. Безпосередньо причетний до «Станіславського феномену». Приїхавши до «Кабінету» для презентації свого нового роману «Богиня і консультант», Єшкілєв розповів про:
— можливість нової книжки есеїв;
— свій новий роман «Богиня і консультант»: історію написання, реакцію критики, зав'язку сюжету;
— метафізику Незалежності;
— механіку свого письма;
— Орден Золотої Зорі;
— польську масонерію та її проект «Україна»;
— таємні механізми Помаранчевої революції.

Записи з Літературного фестивалю

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 08 Sep 2009 20:40:48 +0000

Зараз у Львові триває Форум Видавців, в рамках якого проходить Літературний фестиваль та безліч цікавих літературних зустрічей. На Форум прибудуть 140 письменників, є з чого вибирати? Звісно, ми не залитшимося осторонь процесу й запишемо так багато з них, як тільки зможемо. І, звісно, викладемо тут. Як ви розумієте, аудіоредактура подкастів займає певний час, тому розраховуйте на оновлення з середи-четверга наступного тижня (від 16 вересня 2009). Матеріали з'являтимуться поступово — по одному-два записи на тиждень.

Чекайте, й де забувайте переглядати нашу сторінку! А ще краще підпишісться на стрічку rss — тоді точно нічогоне пропустите.

кабі.net — Марко Царинник

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 23 Jul 2009 20:22:01 +0000

На завершення першого сезону “Кабінетних зустрічей” 2009 року в четвер, 23 липня у літературній кав’ярні “Кабінет” відбулася ненайочікуваніша для традиційної кабінетівської публіка зустріч з українським письменником Марком Царинником. В історії української літератури він відомий передовсім як член Нью-Йоркської групи поетів. У своїй літературній творчості він випробовував українську мову на опір, однак тепер випробовує на опір наше сумління і нашу історичну самосвідомість. Протягом зустрічі Царинник зовсім не читав віршів. Зате він не побоявся зачепити вкрай дражливу й контроверсійну тему єврейських погромів на Галичині 41-го року та причетності до них ОУН. Марк зараз пише історичний роман на цю тему (робоча назва – “Люті Янголи”), для чого спеціально приїхав до Львова, щоб скористатися архівами. Протягом зустрічі він прочитав один з уже готових фраґментів,під провокативною назвою “Жиди, поляки та інша сволота”. Далі, природньо, слідувало обговорення за участю істориків.
Сердешні галицькі євреї ні за що, ні про що постраждали від антисемітськи налаштованих ОУН та СС? А, може, цілком заслужено? І як при цьому велося українцям, полякам і німцям? Слухайте подкаст і складайте власну думку. І будьте уважні — тут більше іронії, ніж видається на перший погляд.

PS Наступні випуски Літературного подкасту кабі.net чекайте з вересня. А ми, тобто Юрій Кучерявий та efandy, поки що займемося чимось іншим. Наприклад, доведенням до розуму “Живих голосів”, де скоро має з’явитися аудіоверсія нової книжки Іздрика…

кабі.net — Томас Венцлова

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 22 Jul 2009 20:19:33 +0000

Передостання кабінетна зустріч цього сезону — це зустріч, на яку «Кабінет» чекав майже півроку. Цього разу гість нашої літературної кав’ярні – поет світової слави Томас Венцлова. Філолог і поет, близький друг Бродського і Чеслава Мілоша, литовський дисидент, викладач Єльського університету, дослідник російської поезії Сібного віку — все це Томас Венцлова, який протягом цієї зустрічі розповів таке:
— свою біогафію і творчий шлях;
— вірші “Холод сумерек встретил меня…”, “Постой, постой, во фразе пульса нет…”, “Улица Пестеля” (спершу литовською, потім російський переклад), “Среди других новостей, более срочных…”, “Памяти Генкуса Гапенчкуса”, “Ormond Quay”, “На горной гряде вблизи Йордана”, всі з автокоментарем;
— відповідаючи на питання «фізкультурного радикал-реформатора», розповідає про Йєльський та Гарвардський університети, свої спортивні досягнення, релігійну позицію та трактує стих з Біблії;
— називає 7 улюблених книг;
— на прохання Віктора Неборака порівнює російську й польську літературу XIX ст.
— пропонує свою версію канонів російської, польської та литовської літератур XX століття;
— про Чеслава Мілоша;
— про поетику барокко;
— про письмо нерідною мовою, в т.ч. про американського поета Дерека Уолкота та литовського поета й режисера Йонаса Мякаса.
Розмова велася російською та українською.

кабі.net – Сергій Жадан

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sun, 28 Jun 2009 20:17:08 +0000

Сергій Жадан — найвпливовіший серед молодшої генерації український поет, (про нього прийнято говорити, як про поета, забуваючи при цьому про те, що його прозові твори мають значно більший розголос і вплив, але в «Кабінеті» він виступав саме в поетичному амплуа). Він був не дуже охочих до розмови, компенсуючи це тривалим рецитуванням власних віршів та обіцянками потішити Львів своєю присутністю у вересні. Незважаючи на “некабінетівський” день (неділя замість середи), публіка переповнила невеличкий зал кав’ярні і поводила себе доволі гречно. Автограф-сесія опісля тривала понад півгодини. Переважно мова йде про останню збірку Жадана “Ефіопія”, з неї ж і читаються всі вірші.;
— “Час працює на мене…”;
— “Третій день крізь сутінь масну…”;
— “Смерть моряка річкового флоту…”;
— “Я завжди з повагою ставився до олімпійського руху та професійного спорту…”;
— “В серпні тепло витікає з кварталів…”;
— “Радість — це те, що дається з боєм…”;
— “Море дихає чорним теплом…”;
— “Ти довго тримався за наші місця…”;
— “Чорна зоря арештантів…”;
— “Той, хто говорить про смерть і час…”;
— нові вірші, що не увійшли до “Ефіопії”:;
— “Що вона потім робила, куди пішла…”;
— “Коли потяг нарешті в’їхав у гори…”;
— “Перечекавши останні сніги…”;
— “Коли вона повернулась, ближче вже до зими…”;
— “Він був листоношею в Амстердамі…”;
— з альбому “Спортивний клуб армії”;
— “Мама каже: малий, сходи в воєнкомат…”;
Вслід за цим звучить асорті віршів з різних збірок
— “Це історія, що трапилася якось із китайцями…”;
— про цикл “Поети”;
— діалог з Романом Кісем про техніку зображення життя у своїй поезії;
— про вплив своїх подорожей на творчість;
— про музику на свої тексти від груп “Вертеп”, “Собаки в космосі” і “ShockolaD”;
— про вірш “Натаха”, українських проституток і графік майбутніх гастролей ;
— про альбом “Віршоспіви” гурту “Вертеп”;
— про легалайз та порнографію;
— про аудіокнигу “Депеш Мод”;
— “Хороші молоді поети”;
— “Євтушенко”;
— “Свято, яке завжди з тобою”;
— “Прощання слов’янки”;
— “Мерседес-бенц”;
— “Госпелс і спірічуелс”;
—заключний коментар Романа Кіся.

кабі.net – Микола Рябчук

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 17 Jun 2009 20:08:27 +0000

Зустріч із Миколою Рябчуком продовжує розмову, започатковану у “Кабінеті” Людмилою Таран та Наталкою Білоцерківець. Обговорення торкнулося двох нових книжок Рябчука “Улюблений пістолет пані Сімпсон: хроніка помаранчевої поразки” і “Сад Меттерніха”. На першу з них, як і на реакцію відомого українського інтелектуала з приводу подій останній років, очікували давно. Сам автор волів би, щоб її актуальність втратилася вже невдовзі. Друга стала сюрпризом, який протриває надовго. “Сад Меттерніха” присвячена Григорію Чубаю, ” людині, що за своє коротке життя так ніколи й не побувала в «Європі», а проте була щонайсправжнісіньким європейцем.”
Розмова між Миколою Рябчуком та Віктором Небораком, який модерував цю зустріч, велася про таке:
— хто така пані Сімпсон (для ти, хто не бачив мультфільму);
— Україну ющенківську і кучмістську;
— спосіб подолати корупцію;
— формування опозиційних настроїв в СРСР;
фрагмент з книжки “Сад Меттерніха”;
— дилему ефективної диктатури і неефективної демократії;
— суспільну відповідальність інтеліґенції;
— “синдром Роксоляни” в українській культурі;
— спроби Рябчука працювати у владних структурах;
— про грузинський досвід боротьби з корумпованістю суспільства;
оповідання “На уродини до Чаплі” з книжки “Деінде, тільки не тут”.

Літературний подкаст kabi.net — вечір пам’яті о. Яна Твардовського

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 10 Jun 2009 20:06:15 +0000

Ян Твардовський (1915—2006) — священик з Варшави, який писав вірші й не казав про себе, що він — поет. Єдиним важливим для нього критерієм було людське серце — вразливе, яке шукає істини, доброти, любові, автентичності та щирості. Він не хотів навертати — але навертав, не хотів нікого вчити — однак учив.
Йому вдалося подолати межі віку своїх читачів, межі власної країни і Римо-Католицької Церкви. Збірка «Ще одна молитва» розпочинається текстами, що писалися на початку 50-60-х років минулого століття, а завершується віршем, написаним у день смерті поета. Окрім поетичних текстів, до книги увійшли також прозові фрагменти — рефлексії, філософські медитації та проповіді. Ця книга побачила світ у видавництві«Грані-Т».

Учасники зустрічі:
Богдана Матіяш — літературний редактор книги;
Діана Клочко — шеф-редактор видавництва «Грані-Т»;
Юрій Кучерявий — поет, модератор творчих зустрічей у літературній кав’ярні;
О. Борис Ґудзяк — ректор Українського Католицького університету;
Віктор Неборак — поет, перекладач;

У подкасті ви почуєте наступне:
— «Історії книжок творять цей світ» — Діана Клочко, шеф-редактор видавництва «Грані-Т» розповідає про історію цієї книги та про роботу над нею;
— Хто така Олександра Івановська та чому у неї потрібно купувати права на переклади віршів о. Яна Твардовського;
— Богдана Матіяш продовжує розповідь про Івановську та робить вступ до творчості Твардовського, а також про знаменитий вірш Твардовського «Спішімо любити…»;
— Матіяш продовжує читати вірші Твардовського та коментує їх;
— Віктор Неборак читає вірші Твардовського;
— о. Борис Гудзяк про молитву, про своє враження від прочитання віршів Твардовського, про їхню інтонацію та рецитує їх;
— Неборак про релігійну поезію;
— Богдана Матіяш про зустріч звою та своєї сестри Дзвінки з о. Яном;
— Учасники зустрічі обговорюють релігійну поезію загалом та місце в ній Твардовського;
— Учасники зустрічі знову читають вірші о. Яна Твардовського.

PS Про цю зустріч на сайті видапвництва ”Грані-Т”

PPS Джинґл для нашого подкасту наспівала в чотири голоси Дана Винницька, вокалістка групи “ShockolaD”.

кабі.net – Юрій Кучерявий

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 06 Jun 2009 20:13:38 +0000

Цей епізод подкасту – особливий. Традиційний модератор і епізодичний гість помінялися в ньому місцями: це запис із презентації збірки Юрія Кучерявого “Пам’ять і місце” (Київ, Факт, 2009, серія “Зона Овідія”,) модерована Віктором Небораком. Вона відбулась 3 червня о 18 год. в арт-клубі “Квартира 35″ (Львів, вул. Вірменська 35).

Нареші Юрко Кучерявий продемонстрував свою здатність не тільки витискати всі ментальні соки із запрошених гостей, але й власну поетичну соковитість. З усіх попередніх це найінтелектуальніший епізод – як віршами, які в ньому звучать, так і градусом інтелектуальної напруги самої розмови.

— Неборак відкриває вечір і представляє автора та збірку;
— Кучерявий читає й коментує вірші “Тепер”, “Лущення гороху”, “Стріли святого Себастьяна”, “Вірменія”, “Tomuli”, “Трансляція у студії”;
— Неборак читає уривок до післямови Олега Лишеги до цієї книжки, Кучерявий її коментує;
— Кучерявий розмірковує про свого потенційного читача;
— філософський діалог про порожнечу, Ніщо й начало сущого;
— вірші “Не знаю (до Віслави Шимборської)”, “Могила Антонича”, “Я не промовлю тебе…”, “Четверта свічка”, “Воскресіння”,
— відповідаючи на питання, розповідає про Антонича;
— коментар Олега Лишеги;
— наостанок Кучерявий читає вірш “До Олега Лишеги”;
— коментар Ігоря Калинця.

Юрій Кучерявий народився 1977 року у Львові. За освітою — філософ.
Працював за спеціальністю та у сфері державного культурного управління. Упродовж останніх двох років менеджер проектів мистецького об’єднання «Дзиґа» і модератор творчих зустрічей у літературній кав’ярні «Кабінет» у Львові.
Лауреат премії ім. Богдана-Ігоря Антонича за 2004 рік. Автор поетичних збірок «Видива», «Рахунок порожнечі».
Поезія Юрія Кучерявого виразно філософічна й інтелектуалізована, в ній більше думки, ніж відчуттів, вистачає й філологічності. Це те, що прийнято називати «вченою поезією», котрої, як вважає багато хто, в нашій літературі все ще недостатньо…

Літературний подкаст кабі.net – Коцарев/Сливинський

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 28 May 2009 20:03:34 +0000

У цьому подкасті ми представляємо вам двох молодих поетів з протилежних точок України: Олега Коцарева з Харкова та Остапа Сливинського зі Львова. Вони часто виступають разом і чудово відтіняють один одного. Їх протиставляє не тільки географія, але й стилістика. Їх об’єднує не тільки покоління , а й філологічність їх поезії. Вони зовсім різні, але вони обоє розвивають українську мову. В цьому контрастному подкасті лагідний Сливинський та жорсткий Коцарев розповідають про таке:
— Сливинський читає та коментує вірші зі збірки “М’яч у пітьмі”: “15 секвенцій”, “Для Сюзі”, “Лімбо”, “Єва”, “Сніданок на траві”, “Lauffeuer”, “Небо над Берліном”;
— Коцарев читає вірші зі збірки “Мій перший ніж”: “Будні городян надтонкої організації”, “Вступ до інфляції”, “Моя приятелька”, “Зовнішнє тестування”, “Пісня працює, як годинник”, “Архітектурні досягнення”, “На пагорбі”;
— говорять про творчість один одного як критики;
— розповідають про витоки своєї творчості та літературні орієнтири;
— Коцарев розповідає львів’янам всякі цікавинки про Харків;
— про роль топосу в написанні віршів;
— про дорослішання й мандрівки;
Сливинський читає чотири короткі вірші під загальною назвою “Полум’я” та вірш “Останній лист”;
Коцарев читає “Будівельні блакитні крани…”, “Фервекс”, “Лев, чорт і козел”, “М’ячі голів”, “Homo viator”, “На моєму місці”, “Нічне бомбардування”, “Внутрішня логіка”

Літературний подкаст kabi.net – Олександр Кабанов

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 27 May 2009 20:01:06 +0000

Один з найяскравіших сучасних поетів Росії/України. Одна з
найвпливовіших персон в українському літпроцесі. Видає журнал культурного опору >, проводить популярний фестиваль поезії “Київські лаври”, один із засновників українського слему. Живе у Києві, пише вірші російською мовою. У Львові власні вірші читає надзвичайно рідко.
Для початку читає вірші:
“Крыша этого дома”
“Бэтмэн Сагайдачный”
“У первого украинского дракона были усы”
“Манас”
“Зимний призыв”
“Жил в Херсоне один циклоп”
з циклу “Приборы бытия”
“Цирковые”
“Шелкопряд”
“Мумия винограда…”
“Чем отличается парикмахер от херувима…”
“Прикосновение”
“Непокорные космы дождя…”
“Отплывающим”
“Рождественская”
“Курение Джа”
“Патефон”
“Юношеская”
Та розповідає:
— про нову книгу віршів “Бетман Сагайдачний” і як вона виникала;
— про журнал “ШО” і чому він в ньому не друкується;
— про історію виникнення фестивалю “Київські лаври” і цьогорічний фестиваль;
— про адміністрування та принципи функціонування фестивалю;
— аргументує відсутність літературного процесу в Україні;
— про те, як у нього випрацьовувалася власна поетична естетика;
— жорстко критикує і пробує знайти причини актуального стану в українській літературі;
— аналізує проблеми українського роману;
— про український слем.

Партнер подкасту – літературна аґенція “Піраміда“

кабі.net – Сергій Прилуцький aka pistonczyk

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 20 May 2009 19:50:39 +0000

Він поет, який стоїть в ряду поетичної традиції сучасних Ричарда Уілбера, Томаса Венцлови, Йосипа Бродського, Марка Стренда, Деніела Уайсборта та ін. В українській літературі Галини Петросаняк, частково Юрія Андруховича і Віктора Неборака. Його віршів стосується сказане Бродським про Венцлову: “Щоб подорожувати в часі, вірші мусять володіти неповторною інтонацією і поглядом на світ, який не зустрінеш ніде поза ними. Вірші Венцлови сповнюють ці умови вповні.” Щоправда, якість роботи з культурою в поезіях Прилуцького вам відкриється тільки тоді, коли ви продеретеся (при цьому сильно вивалявшись) крізь зовсім
інший філологічний пласт.
На зустрічі в “Кабінеті” Сергій Прилуцький розповів про:
— свою схильність до зміни місць і трохи про себе;
— прочитав нові вірші та вірші з книги “Дев’яності forever”: “Чотири пляшки пива та твій фотознімок”, “Контурна карта пам’яті”, “Джаз”, “Курортна історія”, “Клуб мертвих”, “Готель любові”, “Коли кубики були молодими”, “1939 рік”, “Я поїду звідсіль…” та інші;
— поезію Алєся Рязанова (це знаменитий білоруський поет) та його важливість для власного поетичного світогляду;
— довге дихання в поезії;
— двомовну ситуацію в білоруській та українській літературі;
— Пістончика (pistonczyk.livejournal.com) та свого співавтора;
— проблеми ангажованої літератури;
— улюблених авторів – Граса, Музіля;
— освіченість та літературу.

Прилуцький говорить білоруською, слухачі й модератор – українською.

кабі.net – Олександр Денисенко

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Fri, 15 May 2009 19:57:06 +0000

Олександр Денисенко — і прозаїк, і драматург, і актор, і режисер. А ще він син відомих батьків: його батько, Володимир Денисенко, — український кінорежисер, який зняв багато популярних стрічок; мама, актриса Наталя Наум, — зірка українського кіно, незабутня Галя з фільму «За двома зайцями» (було багато й інших зіркових ролей). Сам Олександр закінчив ВДІК (майстерня Сергія Бондарчука). Багато грав як актор, чимало зняв як режисер, творив як сценарист. Широкого розголосу набула в Україні його п’єса про особисте життя Тараса Шевченка — «Оксана» (у Національному театрі імені Івана Франка за нею поставили спектакль під назвою «Божественна самотність»).

Денисенко – представник тієї української високої культури рядянської доби, яка зникає пропорційно смертності її носіїв та яка не має жодного продовження в культурі України сучасної. Однак цей пласт культури більш ніж заслуговує на увагу – це те, що асоціювали з українством протягом доброї половини століття.
У цьому подкасті Олександр Денисенко розповідає про:
— свої книжки “Душа ріки” та “Сердечний рай”;
— необхідність нового прочитання Шевченка;
— реакцію Богдана Ступки на п’єсу “Оксана”;
— те, як не слід писати п’єси;
— про важливість фабули в прозі;
— читає фрагмент з “Долі” Шевченка і пропонує свою його інтерпретацію;
— читає фрагмент з книги новел “Душа ріки”;

— а також Василь Габор розповідає, чому “Душа ріки” була видана в серії “Приватна колекція” (яку Габор впорядковує).
Партнер подкасту – видавництво “Піраміда“.

кабі.net – Павло Ар’є

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Tue, 12 May 2009 19:48:40 +0000

Молодий українсько-німецький драматург Павло Ар’є, уродженець Львова і мешканець Кьольна, автор п’єс «Революція, Кохання, Смерть і Сновидіння» та «Ікона», завітав на зустріч до “Кабінету” та у розмові з модератором Юрком Кучерявим та публікою розповідав і читав таке:
— читав фрагмент своєї п’єси «Революція, Кохання, Смерть і Сновидіння»;
— про фестивалі українського кіно в Німеччині;
— про постановку своєї п’єси у Львівському Муніципальному театрі;
— про стан сучасної драматургії в Україні та Росії;
— про українську інтелігенцію в Європі;
— про свою діяльність прозаїчну діяльність;
— про свій розв’язок мовного питання;
— про сучасну німецьку драматургію;
— читав прозовий уривок “гумова жінка”.
Рекомендую подкаст всім, кому небайдужі кіно та театр.

кабі.net – Наталка Білоцерківець

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 06 May 2009 19:27:36 +0000

Наталка Білоцерківець — поетеса, автор кількох поетичних збірок (остання — «Готель Централь», 2004). Працює в часописі «Українська культура». Дружина відомого культуролога Миколи Рябчука.
Принаймні один її вірш — “Ми помрем не в Парижі” — набув легендарного в укарїнській культурі статусу і просто став хітом завдяки “Мертвому півневі”, який поклав його на музику.

На зустрічі в “Кабінеті” розповідає про таке:

— свій майбутній романе
— читає вірш “Готель Централь”
— вірш “Лист”
— вірш “Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі”
— вірш “День опісля”
І пару “політичних віршів”:
— вірш “Лютий”
— вірш “Смерть у повітрі”
— доцільність активної громадської позиції поета
— Андруховича, Олеся Ульяненка, Євгена Пашковського
— літературу на біблійні сюжети і про євреїв у Львові
— завдання для свого роману
— кіно
— читає ранні вірші, пов’язані зі Львовом:
“Сто років юності”
“Наша кожна закоханість…”
“Літо зелене, тривожне…”
“Такого осиного серпня ще не було…”
“Тремтить вода у склянці…”
“Дощ”
“Ми помрем не в Парижі…”
“Саксофоніст”
Фото © К. Смолянінов

кабі.net – Людмила Таран

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 29 Apr 2009 19:20:41 +0000

Людмила Таран – авторка чотирьох поетичних збірок, лауреат «Поетичних майстерень» 2000 року. Вона постійно працює зі словом, удосконалюючи свій талант літературною критикою та публіцистикою. Письменницю знають не лише в Україні: про це свідчать переклади її віршів англійською, польською та російською мовами. Поезія Таран за віршованим ритмом подібна до музичних акордів, крізь які прориваються словесні обертони суто жіночої лірики.

На виступі в “Кабінеті” Людмила Таран розповідає про:
— новий роман “Дзеркало єдинорога”;
— історії присвят у її віршах Олегу Лишезі, Миколі Рябчуку;
— обставини знайомства з Миколою Ільницьким та Рябчуком;
— знайомство та дружбу з Наталкою Білоцерківець та місце у ній для Львова;
— романтичний погляд на Львів;
— вплив життєвого та літературного досвіду на поетичне письмо;
— свої враження від роботи в прозі;
— подорожі Україною та свою візію України;
Читає вірші “Весна і я змія линяю”, “Тобі личить почесна посада хранителя колекції метеликів”, “Ти молода як ніж” та ін.

кабі.net – Лейля Алядінова

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 22 Apr 2009 19:43:28 +0000

Цей подкаст знову не стільки літературний, скільки культурно-політичний. У ньому ви почуєте запис зустрічі з кримсько-татарською журналісткою й письменницею Лейлею Алядіновою, співмодеровану істориком-сходознавцем Анатолієм Івченком. Якщо ви хочете дізнатися, що за народ – кримські татари, як їм живеться на колись їхній землі та як при цьому виглядає їхня культура – цей подкаст для вас. У ньому ви почуєте таке: – історико-антропологічний вступ від Анатолія Івченка про зв’язок татар зі Львовом; – про всі (обидві!) українські книжки перекладів з кримсько-татарської; – Алядінова розповідає про економічне й культурне становище кримських татар в сучасному Криму; – Алядінова читає есе спершу кримсько-татарською мово, потім його переклад російською; – Івченко читає уривок з історичної повісті Алядінової “Тюркан – донька великого кагана”; – Івченко розпитує Алядінову про літературу, мультфільми, періодику кримсько-татарською мовою; – про стереотипи та політичні ігри навколо кримських татар. Лейля Алядінова говорить російською, інші учасники – українською. Фото © К. Смолянінов PS: Посткоментар до зустрічі від Юрка Кучерявого читайте тут.

кабі.net – Олесь Ільченко

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Wed, 15 Apr 2009 19:53:34 +0000

Киянин Олесь Ільченко відомий як поет, журналіст, перекладач та автор доволі відвертої еротичної лірики. Він просто універсальний літератор: в його доробку є і поезія, і проза, зокрема белетристика, і дитячі твори. Маюуть, основна риса його текстів – несподівана нажністьу ставленні до слова й до описуваних подій.
На зустрічі в “Кабінеті” Олесь Ільченко говорив про таке:
— подвійне членство в СПУ і АУП”;
— біологію, свою першу спеціальність;
— свій роман “Місто з химерами”;
— відмінність між прозою й белетристикою;
— свою теперішню творчість в загальному;
— дитячу й підліткову літературу;
— старий Київ;
— про свою репутацію “біологічно активного поета”;
та читав вірші зі збірок “Деякі сни, або Київ, якого немає”, Розмови перед тишею” та “Міста і острови”.

Примітка: Замість звичного Юрія Кучерявого цю зустріч вів efandy.

Спецвипуск: презентація аудіомузею “Живі голоси” на радіо “Культура”

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 09 Apr 2009 19:00:28 +0000

Цей подкаст – це запис виступу Юрія Кучерявого та мене, efandy на національному радіо “Культура”, де ми розповідали про літературний аудіомузей “Живі голоси” (проект МО “Дзиґа” та Юрія Кучерявого). На цю програму нас запросила Люба Якимчук, її ведуча, вона ж поетеса, подкаст з якою вже викладався в цій стрічці. Оскільки розповідати на радіо “Культура” (третя кнопка “брехунця”) про інтернет-проект – справа не надто вдячна (не та цільова аудиторія, та й лінк у шоуноти не закинеш), ми випросили запис цієї передачі в радіокомпанії й пубікуємо його тут для вас – нашої цільової аудиторії, для якої ми й працюємо.
До речі, сайт “Живих голосів” якраз оновився наступними іменами: Василь Герасим’юк, Микола Воробйов, Олесь Ільченко, Михайло Григорів, Ігор Римарук, Остап Сливинський, Галина Крук, Галина Пагутяк, Василь Рубан, Станіслав Вишенський. Заходьте на сайт “Живих голосів” та слухайте безплатно авторське читання українських літераторів.

кабі.net – “Заборонений поет” Андрій Любка

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 04 Apr 2009 19:10:52 +0000

Література зазвичай уникає політики, але мусить з нею стикатися, коли політика сама їй нав’язується. Молодому поетові Андрію Любці заборонили виступити на зустрічі зі школярами (з подання львівського осередку Російського Братства). Цей подкаст – це запис пресконференції, на яій розбирали це питання. Чи є в Україні цензура? Хто повинен визначати, допуксати чи ні поета до дітей? Хто стояв за цією забороною? Як почувається Андрій Любка в ролі забороненого проета? Слухайте про це все в цьому не літературному, а дещо політичному кабінетному подкасті.

Участь в обговоренні приймають:
Андрій Любка, сам заборонений поет
Грицько Семенчук, поет, модератор прес-конференції
Неллі Клос – координатор проекту «Книгоманія»
Юрко Кучерявий, поет, “кабінетний” модератор
Вікторія Садова, журналіст ZIK

кабі.net – Любов Якимчук

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Sat, 04 Apr 2009 18:56:13 +0000

Люба Якимчук – молода поетеса з Луганська, лауреат конкурсів “Молоде вино” та “Смолоскип”, лауреат премії ім. Богдана-Ігоря Антонича за 2008 рік. Може, найяскравіший продовжувач традицій українського футуризму в нашій сучасній поезії.
Це перша віртуальна зустріч, що записувалася не в ”Кабінеті”, а на виїзді, без публіки, тож ви будете першими її слухачами. Протягом цієї розмови Люба розповіла :
— про свою майбутню збірку “, як МОДА” й передмову, писану чотирма аторами
— про вплив Василя Голобородька на свою творчість
— про “книгу птахів” Василя Голобородька та про несприйняття його критиками
— про проблему українського верлібру
— про перспективи формалістичних екпериментів та авангарду в українській літературі
— про власну належність до поетичної традиції
— про поезію як породження міської культури

В ході зустрічі прозвучали такі вірші:
— ”чайна церемонія”
— “голова”
— “гуртяга (другий поверх ліжка)”
— “вам (інтимно)”
— “Імені С.Н. і Д.”
— фрагменти “Маньяк”, “Бездомний”, “Радіо”, “Місто” (з поеми “Вулиця Радянська”)
— “Вокзал”
— “Вода”
— “Сірники”
— “Метро”
— уривок “Алкоголь і соціалізм” з поеми “Товариш Дим”
— “9-09-73? (з поеми “Товариш Дим”)

кабі.net – Андрій Підпалий

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 26 Mar 2009 19:16:41 +0000

Андрій Підпалий – поет, перекладач, літературознавець, викладач КНУ ім. Шевченка. Автор малотиражних книжок “Тексти № 1″ (1995 р.), “2+4″ (1995 р.), “Якісь події” (1995 р.), “Вечеря, відпочинок і ляльки” (1996 р.), “Погляд у фіорді (Я згоден)” (1996 р.), “Місто з каналами (Індиго)” (1997 р.) та інших. Учасник проекту ГІПЕТОТЕХ та активний діяч самвидаву 1995—2000 років. Вважає себе продовжувачем традиції Київської школи поезії.

В ході кабінетної зустрічі поміж іншого розповідав про:
— свою нелюбов до публічного читання поезії;
— потенційний канон української літератури;
— Антонича та його вплив на українську поезію;
— Нью-Йоркську групу;
— єдність стилістики українсьої класичної літератури;
— про Україну як останню революцію в Європі;
— читає вірш “Щодень і втома, вигляд миготіння” (двічі);
— Феодосія Рогового і літературу потоку свідомості;
— читає вірш “моє вривання і спірність…” (також двічі);
— та зав’язав довгу розмову з Олегом Лишегою про авангард та київську поетичну школу.

Посткоментар до зустрічі її модератора Юрія Кучерявого читайте на сайті МО “Дзиґа”.

kabi.net – Степан Процюк

izdrug000@gmail.com (Efandy) — Thu, 26 Mar 2009 19:05:50 +0000

Степан Процюк – письменник, есеїст, учасник літературного угрупування “Нова Дегенерація”. Проза Процюка є одним із найконтроверсійніших елементів сучасної української літератури. Автора часто звинувачують у натуралізмі та фізіологізмі. Автора підхвалюють за екзистенційну сміливість. Автору закидають вульгарність та імітацію щирості. Проте багато читачів вважає, що так звана вульгарність у Процюковому виконанні — це лише страсті за чистотою духу. Процюку закидають як і хворобливий патріотизм, так і відсутність будь-якого патріотизму. Його не пестить як традиційна, так і постмодерна критика. Автор має низку читачів у різних містах України, з яких можна створити віртуальний фан-клуб. Деяка частина читачів стверджує, що ненавидить його прозу. Проте сам автор вважає, що найбільше потенційних читачів ще не познайомилося як і з його книжками, так і з творами його колег.
Прийшовши до “Кабінету”, Процюк прочитав есе “Канатоходці” з однойменної книжки
та розповів про наступне:
— християнство та атеїзм, богоборство та богошукання в своєму житті
— невротичність своїх творів та страх сучасної літератури перед патетикою
— Галичину, як “гримучу чуміш лакейства і п’ємонтизму”
— можливість співжиття українського Заходу і Сходу та галицький сепаратизм
— власні способи релаксації
— авторську правку в перевиданнях
— власне сприйняття критики своїх творів
— таємні чоловічі товариства