Слова і музика: Віталій Боднар
Режисер: Тарас Химич
Кліп Гімну Фестивалю середньовічної культури “Ту Стань!”

Надіслав колєга в аську:

Тепер щодня можна почути про такі дійства. Що десь там, такий чи така, зробили мега перфоменс. І всі так “вау, як це круто”, “я сі тащу як сморід по кальсонах”, “я ф шокє”, і т.д. Що там класного? Якийсь лобуряка вимажеться гімном, інший зробить нурка з другого поверху на бетон, ще хтось голову запхає в відро гноївки, чи зроблять секс на людях і видумовувати можна безмежно ще. І все заради чого? Щоб ніфіга не робити і ображатись на зауваження про дурість, а ще казати які ви тупі і далекі від “культури”. Яка це культура? Це якась пародія від тунеядців і нероб. Спокійно сприймаю складні видовища і театральні поставноки, проте з усмішкою дивлюся на так званих нових митців. І хай кажуть, Пікассо також недолюблювали і обгаджували, а тепер яка відомість. Я там нічого і тепер не бачу. Ви любите перфоменс?

Підтримую українське: LightStorage – Проста пошукова машина MP3 музики – Lookformp3.net – Я люблю музику!

Воно якось так раптово може прийти. Не сподіваєшся і на тобі. І це натхнення то така зараза, що любить завітати в той момент, коли ти не можеш скористатись з нього. Люди вже пробують носити з собою диктофони, відеокамери, записники і все це не допомагає. Тож скільки всього втрачається так і не дійшовши до втілення. Думки прилітають і миттєво щезають. Треба всім вчитись уміння лапати гарні моменти за хвоста.

Ця жаба розрослась до грандіозних розмірів і об’ємів та перетворилась на божка. А що це за створіння таке? Воно таке, що кожен блогер чи то медіа-магнат прагне створити власний, унікальний і неповторний ресурс. Скільки в нас сайтів знайомств, робіт, погод і інших подібних шняг. Проте, чи є якісь якісні і досконалі? Краще щоб було їх не сотня, а десяток, щоб дрібні об’єднались в більші і на теренах рідної мережі створилась здорова конкуренція, а не продукування великих куп гною.

Але думаю, що така утопія нереальна. І за декілька років в нас будуть величезні компостні ями, в яких будемо довго колупатись поки віднайдемо потрібну золоту волосинку.

А ви готові до гуртування?

Реклама в блозі: Лучшие тренажеры для дома онлайн.

Спробую розпочати нову еру стимулів до розвитку цього блога. Записів більше, тем цікавіших, монетизації, можливе повернення до sape. Часу тепер буде більше, а отже і можливостей. А заодно нарешті треба буде оптимізувати методи кроспощення в інші блоги, категорії зачесати чи взагалі їх позбутися. Якось буде.

От подивіться на ту передачу. Це такий розвод, що аж смердить. Але правда те, що спочатку з простими людьми домовляються про зйомки. А далі ці люди демонструють здивування і грають на камеру. Проте це в них невиходить і отримуємо лажу. Тому не вірте тіві – там вас дурять і видають клоунаду за справжнє життя.

Український інтернет – це дивна система. Ось як вона виглядає. В українському сегменті є два клани, україномовний і російськомовний. Останній переважає і навіть створює собі домени в зонах Ру, проте вони таки залишаються українськими інетчиками, котрі орієнтуються на РФ. Є ще і маленькі поселення – це складніші комбінації поглядів. Їх не розглядаємо.

Пишемо в юейнеті переважно про: заробіток (вже давненько пишемо і хвалимось мільярдами, котрих немає, товчеться вода в ступі, обертається в коловороті блогерства), просування і розкрутку (сео, смо, чмо, бздо, і т.д.), ай ті і глобально інтернетові новини, всяке-різне (кіно, фото, музика, бандура), життя-буття (переважно жж і подібні блогохостинги). Більшість робить вигляд страшенних знавців своєї справи, корчать із себе просунутих звірів нетового всесвіту.

Реальна ситуація наступна. Заробіток в мережі, в uanetі, в україномовному сегменті – десь так на рівні, коли можна попити пива на вихідні дні. Парадокс, що порівняно з декількома роками назад, зараз інет більше став розвинутий, проте в плані комерції опустився. Допомогли у цьому різні гівноблогери, дорвейщики, сателітчики, політики і мавпи з гранатами. Тепер всі круті і готові вчити кожного, особливо тішать супер блогери, котрі на другий день існування свого блога вже мають сто прайсів на рекламу в себе.

Існуюча ситуація, а також перспектива на майбутнє для українських блогерів – це масове направлення талантів і зусиль на створення унікального контенту, в котрому відсутні такі поняття як нажива і монетизація. Потрібно створити мережу перфектного українського матеріалу, котрий продукується професіоналами нашої блогосфери, котрих немає до речі. Зараз потрібно створювати виключно благодійні проекти, орієнтовані на нове покоління блогерів, українських блогерів.

На ці роздуми мене підштовхнула розмова з керівником Української Онлайн Спільноти про розвитки наших проектів.

Як мило він звучить посеред ночі. Як гарно відчувати повноту тембру голосу виконавця, що волає з дев’ятки із трьома сабвуферами. Це така романтична музика я вам скажу. Нерозумію цього жанру. Навіщо оспівувати тюрму? Її забувати треба. Хоча, скоріше за все, цю музику найбільше слухають ті, хто ніразу за колючкою не був, для самовираження і демонстрації “авторитетності”. А хіт сезона, коли музон звучить з машини з міліційними номерами. Смакота.

Переглядаю я новини сьогодні і бачу шалений сюжет про Полтавських терористів. Ну тепер точно можна розповідати анекдот:

Сьогодення. Україна. Над полем літає кукурузник і орошує його.
Двоє дядьків уважно стежать за літачком. Раптом літачок губить контроль і вдаряється в житлову двоповерхову споруду обабіч поля. Збиває балкон і з поламаними крилами падає перед під’їздом. Хвилина мовчання, після якої дядьки перезирнулись:
– І що ви на це скажете, куме?
– Та що тут казать! ЯКА КРАЇНА – ТАКИЙ І ТЕРАКТ!!!

Якісь кумедні в нас терористи виявились, СБШників вирішили нажухати. Знали кого. Але якщо подивитися вік терористів – це взагалі. Так цікаво, вони насправді хотіли щось серйозне придумати, чи це черговий мультфільм на підтримку наших державних героїв?

А цікавіші пости на тему України, читайте на

П’ятниця завжди цікавий день. Ось і сьогодні було гарно. Що вона, п’ятниця, принесла. А Львовом кружляв гвинтокрил і його помітило багато люду – СТБ знімали програму. Погода у Львові була цікава, був туман, хмари, сонце, дощ, парна. І вечері були друзі. Посиділи. поговорили і втікли додому.

Цікавою була новина про те, що Янукович розкритикував і водночас похвалив СБУ і запросив блогерів на зустріч. А чи готовий він на камери зустрітись і відкрито порозмовляти з своїм “кривдником”? Подивимось, ми нікуди не спішимо.

Реклама в блозі: А чи актуальні тепер http://slotautomat.info/freeslot3.html ігрові автомати? Перевірте самі.

http://slotautomat.info/freeslot3.html

З появою персонального блога в іменному домені taras.ambroz.me тепер все особисте чи якісь глупства власні буду писати там. Цей домен прикручений до posterous.com, досить зручна і гарна система. Паралельно буду розвивати фамільний, родинний домен, пошту, тож дорога родино звертайтесь якщо що.

Тут тепер почнеться процес перебудови. Але триватиме він довго і нудно, у вільний час. Зараз закрито розділ “Про Автора” для того щоб зробити його іншим і більш загальним. Та й тематика буде тепер досить широкою, частина тем сюди мігрує з блокса. Цікаві перетрубації, раніше звідси тематика втікала, тепер сюди повертається, ото людина дивне створіння, а думки її непередбачувані. Ще не знаю чи знищувати і перейменовувати категорії. Адже щезне багато лінків і багато постів змінить свої посилання. Думаю як краще все здійснити.

Підтримую українське: shnick.com.ua – щоденний електронний журнал про дизайн, мистецтво, архітектуру.

Саме цього літа відчутна гаряча пора торгів в сфері блогів України і не тільки. Якось саме зараз і цього року це особливо відчутно. Це не криза, це просто блогери досягли критичної межі кількості блогів, котрі можуть утримувати.

Долучаюсь і я. Хочу зосереджуватись на автономних блогах, започатковую персональний, а найбільше уваги і часу витрачаю на LvivTwEvent.

Отже, продаю, віддаю, міняю бартером всі блоги на blox.ua. Спеціально створено перелік всіх блогів: BILLBOARD.blox.ua. Пишіть і ми точно домовимось яким чином до вас перейдуть всі ці блоги.

Більшість з вас, хто приходив на зустрічі користувачів twitter.com бачили лише картинку, а от процес її малювання є загадкою. Цей процес займає багато часу, місяці, потребує багато переговорів, спілкування, пояснень, подання інформації. Все це з часом набирає масштабів і тому створюється ціла команда, котра щоразу збільшується.

З першого погляду все ніби просто і легко, проте весь процес це не молочні ріки, а звичайна така собі Полтва, яку проганяємо через сучасні очисні споруди і прагнемо отримати джерельну воду.

А тепер розкрию багато таємниць:

Звичайно, що я ще не розказую всіх подробиць і ньюансів . Це буде великий пост, цікавий і наповнений інформацією, колись . Тому читайте мій блог, спостерігайте за твіттером і вам відкриються шалені таємниці, великої події .

Спостерігаючи за інтернетом кожен може помітити таку модну фішку як написання постів про різні фарми, біржі статей, лінків, тощо. Всі пишуть, всі кидають реферальні посилання, ніхто за ними не реєструється, нема прибутків. А всі пишуть далі і далі. Циклічність дивує. Ось помітиш новий блог, читаєш його, а за декілька місяців бум і є пост про якусь біржу. І таке захоплення в описі можна прочитати, що аж дух захоплює. Це що, принцип крутого інет-заробітчанина?

Мені також була цікава ця тема. Але тепер це щось таке примітивне і дурне, як то представник гербалайфу чи втулятор всякої фігні, котрі ходять по офісах і тулять барахло. Це все примітив і перші кроки в мережі. Треба захламити свій блог кодами всіх існуючих систем заробітку, завдяки чому ви даєте бонуси лише їм, а не собі. Особливо це актуально для україномовних блогів, оскільки всі заробітки крутять навколо російської мови, то рейтинг не вам додається, а лише їм. Не вони вам приносять заробітки, а ви безкоштовно піарите їх. Тому, що російськомовні копійкові рекламодавці дуже рідко звертають увагу на україномовні блоги, тож ринок замовних статей фактично закритий. Єдине, що актуальне – це постові, а їх дають лише одиниці. Маємо дуже вузьку сферу праці для українських блогерів. Ждемо рекламного прориву на теренах української блогосфери.

Про англомовний сегмент інету мовчу. Нам не дано. Не впустять до себе, ми так не вміємо

Найкращий варіант для україномовного блогера – це стати піарником в крутій торговій марці на українському ринку.

Сьогодні переглянув гугл рідер і прочитав в одному пості про сайт де є колекція старих електронних прибамбасів. Ось як виглядав мій супер крутий медіацентр в дитинстві:

дві штуки, а як записувати з касети на касету?

ніяк неміг знайти свого, 009с, трошки новіший в мене був.

тільки морду поміняну мав на металіка:)

дві праві чи дві ліві.

дві штуки

Ще були всякі радейка, навіть плеєр маленький був рашен продукт, саморобний підсилювач, самопальні світломузики, дещо з цього всього навіть використовував на дискотеках шкільних. Мало хто тепер би займався такими речами, як малювання фар від машин, пошук трансформаторів до них щоб гарніше виглядало, використовування стробоскопів з кабінету фізики… Ой заліз вже в минулі добрі часи, а це вже зовсім інша історія. А любов до техніки такого плану в мене залишилась. За це все потрібно подякувати татові, за те що зібрав таку апаратуру, за те, що долучив мене до цього. Я все ще маю мрію зібрати свій хай-енд музичний центр. Колись ця мрія збудеться.

p.s. Шукайте техніку з минулого на www.rw6ase.narod.ru

Реклама в блозі: Блоґ Vade_maaR`a – блог тернополянина Вадима, майбутнього комп’ютерного спеціаліста.

Відпочиваю я зараз у відпустці і думки цікаві в голову приходять. Мені набридло сюди писати. Колись нік ELECTRIC був візиткою, а тепер мені вигідніше підписуватись справжнім іменем і прізвищем. Проте написавши свої справжні дані я неможу вже писати все, про що думаю насправді, неможу писати всіх деталей свого життя. Занадто багато людей читає цей блог, а ще той же ґуґл все викидує на перший же запит. Відверто писати – це шкода передусім, а не прибуток. Бувають моменти, що треба вилити свої переживання і отримати коментарі, а оскільки всі тепер в неті, від друзів, співробітників, до батьків, виникне багато зайвих запитань і розмов. То ж де вихід? У тому щоб писати анонімно? Чи просто мовчати? Найкраще, це писати щось тематичне сюди. Але немає тут тематики. Незважаючи на те, що назва цього блога electric.org.ua, тут нема жодного посту на дану тему, а це моя професія. Проте чомусь негорю бажання описувати електрику. Може ще не дозрів.

Мені цікаво, хто керує усіма новинами на всіх українських каналах? Таке враження, що в Україні крім поганого нічого більше немає. То катаклізми, то вбивства, то звільнення, то падіння економіки. Чому ніколи новинарі не звертають уваги на позитивні події. Найкращий варіант – подати гарну новину в кінці програми двома словами. Краще б погане давали одним дайджестом, а всі добрі новини розжовували і подавали глядачам.

Але попит породжує пропозицію, тому маємо таку ситуацію. Нам подають те, що нам хочеться почути чи побачити. При цьому вміло акцентують на на дрібному, щоб відвести увагу від важливого. З часів радянського союзу, фактично, нічого не змінилось, лише трошки більше дозволили розказувати.

Найлегше говорити про погане, добре ж потребує багато зусиль. Всі йдуть простішим шляхом. Тому добрих новин майже немає.

Реклама в блозі: Купуй недорогі авіабілети онлайн. Онлайн бронювання.

Чи багато з вас живе в своє задоволення? Думаю, що таких є обмаль. І на це впливає багато факторів нашого життя. Наприклад, матеріальний стан, фізичний, сімейний, робочий, тощо. Люди часто все життя не живуть, а виживають з думкою, що зможуть забезпечити нащадкам життя без проблем. Але тут є інша сторона. Людина створює не ідеальне життя дітям, а те, що б хотіла мати сама, а це вже приводить до того, що діти також будуть змушені вилазити із шкіри, щоб забезпечити собі нормальне життя.

Є і інша сторона медалі. Відсотків 90 тих, хто каже, що не живе кайфуючи, брешуть. Тут просто питання оцінки того, що вже є в них і правильно розставлених пріоритетів. Вони скаржаться, дайте мені Макбук, дайте Лексус, відпочинок на Мальдівах, а при тому всьому мають вдома по 2-3 лептопи, їздять на іномарці, відпочивають в Криму. Ніби ж все є, вони досягли чогось в житті, вони мають те,про що інші мріють. але ж ні, життя погане, я не кайфую. Ми просто невміємо оцінити те, що маємо і прагнемо скочити вище неба.

Але мріяти завжди треба. Прагнення чогось більшого, заставляє працювати і викладатись. Проте це притаманно лише сильним і тверезим людям. Для слабких духом такі речі можуть стати катастрофою з летальним кінцем. Все відносне.

Головне в житті, правильно оцінити можливості і вміло використати всі шанси, котрі нам дає доля.

Сьогодні чекав на друзів і від нічого робити вивів для себе цікаву статистику. Виявляється у Львові на 100 іномарок припадає 20 авто російсько-радянського автопрому. Статистика, що 5 іномарок на один тазік. А ви кажете, що погано люди живуть.

Паралельно звернув увагу на голубів. Таки правда, що вони паруються назавжди. А яка в них любов. Цілуються як люди, оберігають одне одного. Зверніть увагу.

Цікавий той світ навколо нас. Головне вміти помічати його.