Під час зустрічі було обговорено програми медичної евакуації постраждалих внаслідок війни до клінік країн Європи. Завдяки злагодженій взаємодії лікування та реабілітацію за кордоном пройшли близько 4 тисяч українців, серед яких 650 дітей, постраждалих в наслідок військових дій, та онкохворих.

Віктор Ляшко зазначив, що в Україні за ініціативи першої леді Олени Зеленської реалізується Всеукраїнська програма ментального здоров’я. Її мета – сприяти формуванню у суспільстві культури піклування про ментальне здоров’я. В ході онлайн-зустрічі були досягнуті домовленості про реалізацію спільних проєктів в сфері психічного здоров’я.

Також на зустрічі обговорювалась тема євроінтеграційних процесів. Були виокремлені ключові напрями спільної роботи: громадське здоровʼя та транскордонні загрози, медичні послуги та безпека біоматеріалів, фармацевтична галузь.

Міністр Віктор Ляшко подякував Єврокомісару за долучення України до участі у програмі «EU4Health». За час після підписання відповідної угоди вдалося почати реалізацію 9 проєктів, що є значною підтримкою для українських інституцій, які працюють в галузі охорони здоров’я.

За матеріалами МОЗ

В рамках ІІІ саміту перших леді та джентльменів відбувся Сателітний саміт міністрів охорони здоров’я 14 країн. Він дав старт великому проєкту: Програмі міжнародного медичного партнерства. Лікарні з різних областей України підписали меморандуми про співпрацю з провідними клініками світу.

— Через повномасштабну війну наша медична система щодня змушена долати нові виклики, — говорить Олена Зеленська. — Ворог убиває медиків просто на робочому місці, нищить обладнання й намагається завдати максимальних втрат медичній системі. Тому сьогодні наші медзаклади як ніколи потребують надійного плеча підтримки. Програма міжнародного медичного партнерства передбачає підписання меморандуму про співпрацю між конкретними медичними закладами — українським та закордонним. Тобто український медзаклад отримає «побратима» за кордоном, із яким обмінюватиметься досвідом, перейматиме найкращі практики, стажуватиме медиків тощо.

У рамках саміту укладено 25 угод про міжнародне медичне партнерство між українськими та іноземними медзакладами: від Польщі до Канади.

— Жодна медична система не в змозі самотужки впоратися з тими викликами, які щодня ставить перед нами повномасштабна війна та жорстокість агресора. Започаткована сьогодні глобальна мережа міжнародного медичного партнерства буде розширюватися. Якісна сучасна медична система — наша мета. Попри всі складнощі, виклики та умови ми рухаємося вперед, – зазначив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Побратимами українських лікарень стали медзаклади Франції, Литви, Латвії, Молдови, Північної Македонії, Польщі, Австрії, Данії, Естонії, Ірландії, Швеції, Іспанії, Канади, Ізраїлю та Нідерландів. З українського боку до партнерства долучилися медзаклади з Київської, Дніпропетровської, Одеської, Миколаївської, Львівської, Тернопільської, Вінницької, Рівненської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Співпраця в рамках міжнародного медичного партнерства передбачатиме:

• Залучення іноземних фахівців до роботи в Україні.
• Обмін досвідом під час стажувань. Проведення спільних наукових досліджень, науково-практичних конференцій, освітніх заходів.
• Менторинг та телемедичні консультації.
• Написання спільних заявок на проєктну/дослідницьку діяльність, написання спільних наукових публікацій.

За матеріалами МОЗ України

Однак українці активно відновлюють пошкоджені об’єкти. За нашими підрахунками за 18 місяців війни відновлено 820 об’єктів у різних областях, зокрема 403 об’єкти відновлено повністю та 417 частково. Відновлювальні роботи активно тривають в Миколаївській, Дніпропетровській, Київській, Харківській та Чернігівській областях.

Відновлення медичної інфраструктури — пріоритет держави. Важливо, щоб українські пацієнти мали доступ до якісної та необхідної медичної допомоги попри тривалу війну. Тож всупереч постійним обстрілам та бомбардуванням Міністерство охорони здоров’я разом із партнерами працюють над відновленням об’єктів медичної інфраструктури.

По матеріалам МОЗ України

Не тільки десерт

З давніх-давен відомі лікувальні властивості кавуна. Складаючись на 80% з води, він активно виводить зайву рідину із організму. Цукристість кавуна обумовлена наявністю сахарози, глюкози та фруктози. А оскільки 30-40 г фруктози засвоюється організмом без витрат інсуліну, то кавун можуть їсти навіть хворі на інсулінозалежний діабет (200-300 г ягоди на день). В кавуні присутні пектин, вітаміни B1, В2, С, PP, фолієва кислота, каротин, мікроелементи — магній, залізо. Тож кавун може стати в нагоді для стабілізації артеріального тиску, жовчовиділення та деактивації холестерину, зв’язування солей щавлевої кислоти (оксалатів) та запобігання утворенню каменів у нирках, зниження нервової збудливості, зняття м’язових спазмів, нормалізації моторики кишечнику.

У народній медицині сік кавуна та його м’якоть рекомендують для вгамування спраги при гарячкових станах. Сечогінна дія продукту буде корисною при набряках, пов’язаних із захворюваннями серцево-судинної системи та нирок (відвар свіжих або сушених кавунових кірок готують у співвідношенні 1:10).

Кавун також ефективний у випадках, коли людина піддається виробничим чи побутовим (наприклад, алкогольна) інтоксикаціям. Для загального очищення організму за відсутності протипоказань застосовується так зване кавунове голодування, коли протягом 3-4 днів у їжу вживаються лише кавуни та чорний хліб. Адже 100 г кавуна міститься всього 38 калорій!

Кавун-косметолог. Очищувальну та поживну маску можна приготувати з м’якоті та кісточок кавуна.

1. 1. 1. 1. Одну чашку м’якоті кавуна збити до однорідної маси. Можна додати йогурт (для жирної шкіри) чи банан (для сухої шкіри). Отриману масу покласти на обличчя та зверху накрити рушником. Змити маску за 15 хвилин.
         2. Насіння кавуна подрібнити в кавомолці. В отриману масу додайте кип’ячену теплу воду і накладіть маску на обличчя на 10-15 хвилин.
         3. При почервонінні шкіри, сонячних опіках ефективні маски із суміші м’якоті кавуна та огірка, взятих у рівних частинах. Маска накладіть на шкіру на 20 хвилин

SOS! Врятуйте наші животи!

На жаль, ніхто не може гарантувати якість кавуна на 100%, крім тих випадків, коли ви особисто виростили його на власних сонячних грядках. Щоб ягода швидше дозрівала і набирала масу, «умільці» перегодовують її добривами, переважно азотними (нітрати натрію, калію, амонію, кальцію). Нестача сонця і велика кількість вологи сприяють накопиченню їх у м’якоті рослини, а збільшення термінів зберігання підвищує їх вміст у кілька разів.

Оскільки наслідки від споживання неякісного продукту дуже серйозні, не варто пропонувати кавун дітям молодше двох років. Чим менше дитина, тим менш захищений її організм від несприятливих впливів — мікробів, нітратів, токсинів, тим важчими можуть бути наслідки отруєння.

Залежно від кількості шкідливого агента, що потрапив в організм, від віку та індивідуальної стійкості, захворювання може протікати в різних формах. При легкій формі спостерігаються слабкість, млявість, нудота, 1-2-кратне блювання та (або) 1-2-кратне рідке випорожнення. Тяжкі розлади супроводжуються різко вираженою слабкістю, головним болем, високою температурою, багаторазовими блюванням і випорожненням, що призводить до зневоднення організму.

Дітям 2-3 років достатньо 80-100 г кавуна на день, для дитини 3-6 років – 100-150 г.

Поради любителям кавунів

• – Перед тим, як розрізати кавун, не забувайте його ретельно вимити теплою водою з милом.
• – Розрізаний кавун зберігайте лише у холодильнику.
• – Нітрати в плоді накопичуються переважно біля шкірки.
• – При виборі кавунів слід уникати надто маленьких та надто великих.
• – Чим легше великий кавун, тим він більш стиглий.
• – Сухий хвостик та світлі плями на боці – ознака стиглості.
• – Стиглий кавун має тверду блискучу кірку, яку важко проткнути нігтем.
• – Якщо постукати, стиглий кавун має не глухий, а чистий, дзвінкий звук.
• – Кавун — двостатева ягода. У «чоловічої» особини низ опуклий, а кружечок на ній маленький. У «дівчат» низ більш плаский, а кружечок широкий. «Дівчатка» вважаються смачнішими: кісточок у них менше, а цукру більше.

Кавун — цінний і смачний продукт, здатний принести справжнє задоволення. Але тільки в тому випадку, якщо він правильно вирощений, правильно зберігався, правильно продається і вживається в їжу.

Підготувала Міра Фельдман

Причини захворювання

Хворобу спричиняє дефект у гені, який виробляє білок під назвою дистрофін. Саме продукція цього білка відповідає за міцність м’язів у людини і захищає їх від травм. Данна патологія вражає приблизно 1 особу з 4000, тобто – це найбільш поширений тип м’язової дистрофії. МДД успадковується за Х-зчепленою рецесивною схемою і може виникати у людей, які не мають сімейного анамнезу патології. Захворювання частіше зустрічається у хлопчиків.

Коли виникають симптоми захворювання?

Патологія маніфестує у дітей віком 2-11 років. Перші ознаки захворювання, як правило, з’являться ще до того, як дитині виповниться 6 років. Одними з перших вражаються м’язи ніг, тож зазвичай такі діти набагато пізніше навчаються сидіти, стояти та ходити. Як тільки вони почнуть ходити, їх очікують інші проблеми – часті падіння, труднощі із вставанням з підлоги або підйомом по сходах. Згодом у дітей з’являється характерна хода (перевалюючись з ноги на ногу) або вони починають ходити на носочках.

Які симптоми захворювання?

Із дорослішанням дитини з’явитися інші симптоми, зокрема:

• – Прогресуюча м’язова слабкість, що призводить до атрофії скелетних м’язів;
• – Викривлення хребта (сколіоз);
• – Хронічна втрата рухливості суглобів через структурні зміни у м’язах, сухожиллях, зв’язках або шкірі (контрактура суглобів);
• – Кардіоміопатія – захворювання міокарда, при якому серцевий м’яз має структурну та функціональну аномалію, за відсутності ішемічної хвороби серця, гіпертензії, патології клапанів та вроджених вад серця;
• – Дихальна недостатність (задишка, сонливість);
• – Затримка психомоторного розвитку;
• – Когнітивні порушення (проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам’яттю).

Симптоми захворювання можуть варіювати від легких до важких проявів. Проблеми з м’язами провокують судоми і головний біль. Пацієнт продовжує мати контроль над своїм травним трактом і сечовим міхуром. Хоча деякі діти із МДД мають проблеми з навчанням і поведінкою, вважається, що захворювання не впливає на інтелект людини.

Як встановлюють діагноз МДД?

Лікар призначає аналіз крові на наявність у ній креатинкінази, ферменту, що  вивільняють м’язи, коли вони пошкоджені. Роблять генетичні тести та біопсію м’язів для визначення рівня продукції білка дистрофіну.

Чи лікується МДД?

На сьогодні радикальних методів лікування захворювання не існує. Термін життя пацієнта з діагнозом МДД переважно до 20 років, хоча останні досягнення в області медицини допомогли збільшити його тривалість до 30-40, а іноді навіть 50 років.

Терапія МДД в основному спрямована на полегшення симптомів, захист м’язів та збереження здоров’я серця та легень. Значна увага приділяється фізіотерапії, яка допомагає розвитку максимального фізичного потенціалу хворого. Мета фізіотерапії — мінімізувати розвиток контрактур і деформацій, контролювати дихальні функції, мінімізувати появу вторинних фізичних ускладнень.

Фармакотерапія включає стероїдні препарати — преднізолон і дефлазакорт. Способом патогенетичного лікування виступає генна терапія. Цього року повідомляли, що на III фазі клінічних досліджень знаходяться препарати фордадістроген мовапарвовек та деландістроген моксепарвовек. При певних пошкодженнях генів використовують також етеплірсен, казимерсен, голодірсен. На разі вивчається можливість застосування стовбурних клітин у лікуванні МДД.

Наталія Малішевська

Література

1. https://rarediseases.info.nih.gov/diseases/6291/duchenne-muscular-dystrophy
2. https://www.webmd.com/children/duchenne-muscular-dystrophy

На кінець XVII ст. західноукраїнські міста зберегли своє значення медичних центрів. Так, у Перемишлі існували 2 приватні та 2 монастирські аптеки, але після приєднання Галичини до Австрії монастирські аптеки закрили. У Жовкві була одна приватна аптека, у Львові, крім кількох приватних аптек, існувала аптека домініканців, а у другій половині XVIII ст. з’явилася аптека єзуїтів, які утримували аптеки також у Станіславі, Перемишлі, Коросно та Ярославі.

У другій половині XVIII ст. Львів перетворився на найзначніший медичний і аптечний центр східної Галичини. У місті існував цех хірургів-цирульників, практикувало 7 лікарів та 24 нецехові цирульники. Ліки виготовляли в 7 аптеках, з яких 5 були світськими та 2 – монастирськими. У невеликих медичних центрах східної Галичини – Сокалі, Бродах, Ярославі, Замості, Самборі, Заліщиках та Городенці – було по одній приватній аптеці та, окрім цирульників, практикувало по одному лікарю. У Західній Україні аптеки існували не тільки у містах, а й при маєтках великих поміщиків, де були надворні лікарі і цирульники. Тому такі аптеки також називали надворними.

На Холмщині відомо лише про одну аптеку у Красному Ставі, яку відкрив холмський католицький єпископ на підставі королівського привілею 1782 р. На Буковині медичний центр у Чернівцях з’явився лише після її приєднання до Австрії (1774). Першу приватну аптеку там відкрив у 1785 р. Матіас Вінклер.

Зовсім інша ситуація спостерігалася на Правобережній Україні. Якщо до першої половини XVIII ст. там було чимало медичних центрів і діяли приватні аптеки, то внаслідок військових спустошень під час війни з Польщею (1648 – 1654) вони припинили своє існування аж до другої половини XVIII ст.

Медична система Богдана Хмельницького

Богдан Хмельницький запровадив на Україні першу державну систему медичного обслуговування, проте вона не сприяла розвиткові аптечної справи, оскільки опиралася на цирульників. Напіввійськова система, спрямована насамперед на обслуговування козацької старшини, була пристосована до запровадженого після Зборівського договору 1649 р. адміністративно-територіального поділу України на 16 полків. Осередком кожного полку вважалося полкове місто, а осередок Чигиринського полку – гетьманською резиденцією.

Медичне обслуговування хворих та поранених на території полку покладалося на полкового цирульника, який за тогочасним звичаєм сам готував ліки. В універсалі Б. Хмельницького (1657) згадується „Іван цирульник полковий військовий”, який постійно перебував у Києві. Загалом, першу допомогу пораненим козакам надавали на полі бою самі козаки, а потім перевозили їх до міста на лікування.

Гетьманська резиденція Чигирин була великим медичним осередком ще до реформи Б. Хмельницького. Після перемоги козацького війська над Польщею під Зборовим при дворі Б. Хмельницького в Чигирині, крім гетьманського лейб-лікаря практикували хірург та цирульник. Без сумніву, там повинна була діяти й аптека. За якийсь час медичні осередки з Правобережжя переміщаються на Лівобережжя, де створювалися кращі умови для суспільно-економічного та культурного розвитку України. Оскільки система охорони здоров’я була спрямована лише на феодальну верхівку – гетьмана й козацьку старшину, – лікарі, аптекарські склади і аптеки розміщувалися у військово-адміністративних центрах: Батурині, Києві, Глухові, Лубнах. Так, у 1675 р. на клопотання гетьмана Самойловича до його резиденції у Батурині надіслали з Москви лікаря Василя Подуруєва з ліками на суму 112 крб. Це й стало початком заснування Батуринської аптеки при гетьманському лейб-медику. Батурин залишався медичним осередком до 1708 р.

Першу державну аптеку Аптекарський приказ відкрив у 1706 р. в Глухові, який після зруйнування у 1708 р. Батурина став гетьманською резиденцією та місцем перебування найвищих урядових установ – Генеральної військової канцелярії, Генерального суду та ін. Через те, що обраний у 1708 р. гетьманом Іван Скоропадський часто нездужав, при гетьманському дворі служив лейб-медиком „пан Полторацький анатоміст” та існувала аптека.

З 30-х років XVIII ст. генеральна козацька старшина у Глухові почала приділяти більше уваги медичному обслуговуванню. У документах того часу харківський професор В.Д. Отамановський знайшов записи про наказ „давати з скарбу військового на доктора, лікаря й аптеку по 600 крб.”. Якраз тоді відомий на Лівобережжі доктор Бок прибув до Глухова на посаду лікаря при Генеральній військовій канцелярії. На свої кошти він утримував фельдшера й домову аптеку.

За традиціями медицини феодального періоду фельдшер-фармацевт жив у доктора Бока майже в якості прислужника. Приготувавши під його наглядом ліки, фельдшер розносив їх пацієнтам додому, водночас виконуючи призначені доктором процедури: кровопускання, клізми, припікання, прикладання пластирів. Фельдшер Готфрід Ліпман поскаржився гетьману К. Розумовському, що Бок не заплатив йому за 8 місяців роботи та не дав „пристойного атестата”. На що Бок відповів, немовби Ліпман „…дерзостно и нечесно поступал, медикаменти с аптеки моей без ведома моего в сторону продавал”.

Доктор Бок у 30-50-х роках у Глухові мав велику медичну практику серед багатої козацької старшини, а його дружина – „докторша Бок”, або просто „Бокша” – практикувала як лікар дитячих та жіночих хвороб. Також у місті працювало ще кілька лікарів, у тому числі виписані з Франції. Таким чином у Глухові визрівали умови для відкриття приватної аптеки.

Відомо, що першу приватну аптеку відкрив у 1743 р. у Глухові Я. Маркович разом з власником московської аптеки Казіміром Мейєром. На підставі контракту вони вклали у справу 2303 крб. 48 коп., а Мейєр ще перед тим надіслав з Москви аптеку. Управляв нею спершу провізор Герман Ліндрот, а потім провізор Фішер.

Однак від продажу медикаментів за цілий рік вони одержали тільки 758 крб. 75 коп., тоді як провізорові за контрактом треба було платити перший рік 80 крб., другий – 90, третій – 100 крб. Малий прибуток не задовольняв Мейєра, і він запропонував Марковичу докласти грошей та організувати при аптеці виробництво цукерок і продаж вина. Проте Маркович не погодився перетворити аптеку на комерційне підприємство. Тоді Мейєр відмовився від контракту і забажав передати свою частину аптеки й привілей на її утримання провізору Ліндроту. Аж тут несподівано з’ясувалося, що дозвіл на утримання в Глухові аптеки Медична канцелярія видала доктору Боку.

Втім, Боку було важко боротися з Я. Марковичем, одним з найбагатших та найвпливовіших представників козацької генеральної старшини. Маркович вважався одним з найосвіченіших людей на тогочасній Україні. Скінчивши Братську академію у Києві, він добре знав латинську й польську мови, мав чималу медично-фармацевтичну бібліотеку й домову аптеку, добре знав практичну фармацію й сам готував еліксири. Володіючи німецькою і французькою мовами, він налагодив зв’язки у Москві й Петербурзі, а в гетьманському палаці у Глухові бував на всіх обідах, бенкетах і театральних виставах.

У 1751 р. Мейєр одержав гетьманський універсал на право утримування аптеки в майбутній гетьманській резиденції Батурині. Цей універсал гарантував, що його заклад буде єдиною приватною аптекою на Україні „по обох сторонах Дніпра”, натомість дозвіл для доктора Бока анулювався. У 1751 р. Мейєр відновив діяльність глухівської аптеки, управителем якої призначив провізора Беттігера. За рік він продав аптеку Беттігеру, а сам повернувся до Москви. У цей період глухівська аптека дуже потерпала від конкуренції лікарів. Медична канцелярія не дозволяла доктору Боку продавати пацієнтам ліки зі своєї домової аптеки. А на клопотання аптекарів Мейєра і Беттігера гетьманські універсали 1751 та 1752 рр. заборонили глухівським лікарям відпускати ліки пацієнтам та наказували їх брати лише з аптеки.

Попри те, доктор Бок продовжував відпускати ліки, бо, за його словами, „…чимало медикаментів він (Беттігер) продає дорожче, ніж я”.

Після ліквідації у 1764 р. гетьманства у Глухові було створено Малоросійську колегію під керівництвом графа П. Румянцева. Батуринська аптека одразу втратила щорічну субсидію та місцеву клієнтуру, і тому її знову повернули до Глухова. Очевидно, Румянцев створив для існування аптеки добрі умови, бо, побувавши там у 1774 р., академік Гільденштедт писав: „До найголовніших будинків у місті належить … аптека. Власником аптеки є приватна особа – Моріц Вільгельм Шрейбер”.

Підготувала Лариса Дедишина

“Фармацевт Практик”, №7-8, 2007

14 вересня — Всесвітній день атопічної екземи

Що сприяє появі захворювання?

Наша шкіра — показник стану організму. Будь-які висипи, почервоніння, лущення є проявами негараздів, що в ньому відбуваються. Атопічний дерматит або екзема – це мультифакторіальна хвороба, факторами ризику появи якої є:

• – негативний вплив довкілля;
• – гіперреактивність шкірних покривів;
• – розлад біохімічних процесів шкіри;
• – порушення епідермального захисту;
• – алергічні захворювання;
• – психоемоційні навантаження, стреси;
• – порушення у роботі внутрішніх органів, зокрема травного тракту;
• – патології вагітності, штучне вигодовування;
• – спадковість.

Але навіть за наявності факторів ризику, для запуску захворювання необхідні додаткові провокуючі умови:

• – перегріте сухе повітря;
• – використання непотрібних засобів для догляду;
• – надлишкова дія сонця;
• – паразитарна інвазія;
• – харчові алергени: білкові компоненти коров’ячого молока (лактоза), горіхи, яйця, дари моря та інші продукти харчування;
• – шерсть домашніх улюбленців, пил та цвілевий грибок у житлі.

Атопічна екзема часто загострюється в холодну пору року та викликає набряк, біль, свербіж.

Які ознаки атопічного дерматиту?

Внаслідок перерахованих вище факторів відбувається порушення у верхньому епідермальному шарі шкіри, вона починає швидко зневоднюватись. Змінюється її ліпідний склад, що дає можливість проникати алергенам крізь захисний бар’єр. Розвивається хронічне запалення шкірних покривів. Змінюється кератинізації шкіри. Вона стає більш чутливою до бактерій, вірусів та інших негативних явищ. Посилюється вивільнення гістаміну.

Атопічний дерматит проявляється множинними вогнищами ураження. Основні  симптоми:

• – Запалення на шкірі;
• – Почервоніння;
• – Висипання;
• – Ущільнення;
• – Свербіння;
• – Погіршення загального стану організму;
• – Порушення сну;
• – Дратівливість.

У разі додаткового інфікування шкіри можливе утворення гнійників, підвищення температури тіла, слабкість. Ознаки атопічного дерматиту в гострій фазі — це виражені яскраво-червоні висипання, запалення, набряк. В осередку ураження можуть утворюватися лусочки та бляшки, а елементи висипу будуть вологими на дотик.

Як доглядати за шкірою при атопічному дерматиті?

Слід дотримуватись певних правил:

• – Щоденні водні процедури;
• – Заміна мила спеціальними косметичними засобами, що попереджають пересихання шкіри та створюють додатковий захист;
• – Застосовування двічі на день зволожувальних кремів-емолієнтів, які сприяють відновленню бар’єрних функцій шкіри.

Атопічний дерматит і якість життя

Лікарі давно звертають увагу на зв’язок між екземою та психічним здоров’ям як пацієнта, так і його родини. Наявність вогнища запалення на видимому місці, наприклад обличчі, часто може визивати незручні запитання та спроби уникнути спілкування. На жаль, ще й досі в нашому суспільстві поширені упередження щодо можливості зараження через дотик чи речі спільного використання. Тож хворі часто відчувають самотність та уникають соціальних відносин.

Для поширення знань про проблеми пацієнтів із атопічною екземою у 2018 році Європейською Федерацією Асоціацій пацієнтів з алергією і захворюваннями дихальних шляхів запровадила 14 вересня Всесвітній день атопічної екземи. У цьому році він проходить під гаслом — Ти можеш тримати мене за руку. Організатори запрошують підтримати хворих і поширити світлини із заходами у соціальних мережах з хештегом #WorldEczemaDay або @EczemaOutreachSupport.

Наталія Малішевська

1. https://www.laroche-posay.ua/uk-ua/atopichnyi-dermatyt
2. https://medicover.ua/blog/shcho-take-atopichnyy-dermatyt.html
3. https://ameda.com.ua/ua/dermatologiya/atopichnij-dermatit-u-doroslix
4. https://medikom.ua/mozhno-li-vylechit-atopicheskij-dermatit/
5. https://recream.com.ua/profilaktika-ta-likuvannya-atopichnogo-dermatitu-u-doroslih/
6. https://www.eos.org.uk/world-atopic-eczema-day/
7. https://efanet.org/campaigns/world-atopic-eczema-day

Під супровід гармат

Олена Хомич

Можна сказати, що нам пощастило — Бориспільський район не зазнав таких втрат, як північна Київщина. Ми не працюємо під бомбами і обстрілами, як наші колеги з Харківської, Донецької, Луганської, Сумської, Миколаївської та Херсонської області. Але фактично в першій фазі довелось бути у прифронтовій зоні. Вибухи, ДРГ, понівечені дороги… Звісно, у кожної людини є, так би мовити, власний «поріг больового відчуття». Хтось залишився на місці, але багато людей евакуювалося і нам довелося закрити кілька структурних підрозділів. До війни підприємство в своєму складі нараховувало 10 аптек , 9 аптечних пунктів та 2 аптечних пункти другої групи.

Те, що аптека є закладом охорони здоров’я і на ній лежить висока відповідальність у забезпеченні населення життєво необхідними ліками, особливо гостро відчуваєш у такі часи, як сьогодні. В перші дні війни, коли в місті Борисполі були зачинені всі приватні аптеки, наше підприємство продовжувало працювати та забезпечувати лікарськими засобами в першу чергу захисників територіальної оборони та військових на передовій.

На разі тільки «Бориспільська центральна аптека № 24» забезпечує важко хворих людей Бориспільського, Переяславського, Баришівского та Яготинського районів наркотичними, психотропними та сильнодіючими лікарськими засобами. Ми постачаємо необхідні ліки у всі бюджетні установи, продовжуємо роботу по урядовим програмам, зокрема «Доступні ліки», обслуговуємо пільгові категорії населення. Як ви розумієте, забезпечення безоплатними ліками пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями чи цукровим діабетом під час війни дуже не просто.

Майже всі аптечні заклади на початку «гарячої» фази війни відчули проблеми з постачанням лікарських засобів та медичних виробів. Дистриб’юторські компанії не могли забезпечити нас товаром, логістика була порушена, дороги розбиті. Ми намагалися самотужки знайти вихід. Спочатку власноруч перевозили товар із наших закритих аптек до працюючих, але вирішити проблему дефектури таким чином не можливо, тому ми самі почали їздити на склади постачальників.

Складні часи вимагають нестандартних рішень і людей з певними рисами характеру – сміливість, рішучість, відповідальність. Тож хочу подякувати за самовіддану працю нашому завгоспу П.І. Пасенко, який доклав максимум зусиль для забезпечення підприємства продукцією, та моєму заступнику К.Б. Киян, стійкість, витримка, добрий інтелігентний характер якої допомагав зберегти психологічний клімат у колективі. Завдяки таким людям ми забезпечили безперебійну роботу комунального підприємства, і мали змогу надавати фахову допомогу відвідувачам аптек. До речі, Катерина Борисівна вже мала сумний досвід. Через агресію росіян на сході країни, їй із родиною довелось свого часу залишити рідне місто Кадіївка Луганської області та переселилася до нас у Бориспіль. Також, я хочу подякувати всьому колективу комунального підприємства та їх сім’ям, які в перші тижні війни всіма можливими і неможливими силами допомагали нам у роботі.

Екстемпоральні ліки: необхідність чи надмірність

Асортимент нашого підприємства дуже широкий. Як говорилось вище, в нас представлені не тільки ОТС-препарати, а й значна частина RX сегменту, зокрема наркотичні та психотропні засоби. Але те, чим ми насправді пишаємось, — виготовлення ліків за індивідуальними прописами. Вже багато років точаться дискусії, чи потрібні вони. Не тільки приватні аптеки, але й комунальні відмовляються від виготовлення ліків в аптеці, посилаючись на високі вимоги щодо організації самого процесу, підготовки приміщень, ліцензування, закупівлі АФІ, а також скорочення кількості фахівців, які на практиці вміють виготовляти ліки. До екстемпорального виробництва часто ставляться як до якоїсь «надмірності».

Наше підприємство дотримується класичного погляду на аптеку, як місце, де не тільки реалізують, але й виготовляють ліки, гарантуючи індивідуальний підхід до кожного пацієнта з урахуванням його віку, маси тіла, симптомів хвороби, супутніх захворювань тощо.

Не звертаючи увагу на всі негаразди, у воєнні часи нам вдалося не тільки зберегти багаторічні традиції, а й відновити цей унікальний вид діяльності на якісно новому рівні. Наразі ми виготовляємо одно- та багатокомпонентні засоби у різних лікарських формах. Ці високоефективні, практично ексклюзивні препарати подекуди не можуть вироблятися великими партіями в заводських умовах саме через свою багатокомпонентність та відсутність консервантів, що обмежують термін придатності.

Хочеш мати кваліфікованих працівників — навчай

Щоб колектив працював, як злагоджений механізм, надавав кваліфіковану допомогу відвідувачам і приносив прибуток компанії, потрібно не тільки мотивувати, але й навчати фармацевтів. Ми впевнені, гарного працівника потрібно виховувати.

Тож з 2011 р.  КП «Бориспільська центральна аптека № 24» стала базою для проходження практики, стажування та інтернатури для студентів багатьох медичних навчальних закладів України: Харківська медична академія післядипломної освіти, Національний фармацевтичний університет, Національний медичний університет  ім. О.О. Богомольця, ПВНЗ «Міжнародна академія екології та медицини» тощо.

Особливо тісні стосунки в нас склалися із кафедрою фармацевтичної технології і біофармації Національного медичного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика. КП «Бориспільська центральна аптека № 24» стала майданчиком для проведення консультативної, навчально-виховної та науково-дослідної роботи. На нашій базі проходять семінари, клінічні, науково-практичні конференції, консиліуми. Науковці кафедри досліджують фармакологічно активні сполуки, займаються розробкою екстемпоральних лікарських засобів, проводять експертну оцінку їх ефективності та впроваджують нові рецепти в практику. Для нас важливо бути частиною такої відповідальної роботи. Ми не тільки беремо участь у навчанні молоді, але й самі підвищуємо кваліфікацію. В нашій професії це надважливо, оскільки на фармацевтах лежить висока відповідальність за здоров’я нації.

Підготувала Наталія Богданів

ТОВ «Маркет Універсал» майже ровесниця української незалежності. Як виникла ідея створення компанії?

Випадково. У часи, коли ми починали свій бізнес-шлях, багато чого ставалося випадково. 1990-ті роки були періодом виживання. Не було досвіду, не було знань, вочевидь, не було й культури ведення бізнесу. Навіть при наявності відповідної освіти, користі від неї, насправді, було мало. Адже радянська економіка базувалася на принципах нарахування собівартості, тож робота в умовах побудови ринку стала викликом для всіх, хто здобував фах у СРСР.

Будь-яке починання ставало шляхом спроб і помилок. Можливості опиратись на чийсь досвід не існувало, тому що його ніхто не мав. Але я був молодим і впевненим у собі, а навколо були можливості. Тож я вхопився за одну з них, не усвідомлюючи що і як варто робити, аби досягти успіху. Просто мав якусь залізну віру, що в мене все вийде і був готовий ризикувати. Чим більше людина знає, тим більше вона сумнівається. Я ж на той час знав про бізнес мало, тож так само мало мав і сумнівів. Важливо, що я не боявся йти на ризик, бо не мав чого втрачати.

Тож підприємство ТОВ «Маркет Універсал» розпочало свою діяльність у Львові із кількох аптечних закладів, невеликого асортименту, маленького офісу й кімнатки-складу, але з великою мрією та вірою в успіх.

Що допомогло Вам — молодій людині без досвіду посеред хаосу 90-х років досягти своїх цілей і реалізувати мрію?

Коли починаєш бізнес, знання — не головне. Так, вони надзвичайно важливі, але їх можна набути в процесі. Найважливіше — це характер. Ти або маєш силу тримати удар і не ламатися днями і роками, або в тебе нічого не вийде. Навіть, якщо ти геній.

Вже далі настає етап, коли потрібно вчитися. Тому що знання, глибинні, фундаментальні знання — надважлива складова успіху. Ти маєш знайти в собі силу визнати, що не знаєш багатьох речей. Важливо прийняти те, що тобі — керівнику і підприємцю — також треба вчитися, адже є речі, які ти не розумієш. Ти маєш постійно прогресувати та змінюватись й робити це публічно, адже завдання керівника — своїм прикладом задавати тон для всіх працівників компанії.

Проте іноді відсутність певних знань може зіграти позитивну роль. До прикладу, важливим фактором налагодження роботи у компанії стало те, що я не мав фармацевтичної освіти. Тож дивився на всі процеси з погляду клієнта, а не провізора.

Людям, які є фахівцями у певній сфері, іноді складно об’єктивно оцінити і зрозуміти протилежний бік своєї діяльності. Спеціаліст завжди хоче показати свою компетентність, хоче бути складним. А на іншому боці від нього навпаки очікують простоти. І компетенцію вимірюють за іншими критеріями. Добре, коли ключові рішення приймає людина, яка здатна подивитися на все ззовні, яка може не знає фахових фармацевтичних нюансів та здатна подивитись на все з боку клієнта аптеки.

Який найскладніший виклик постає перед керівником бізнесу, що починає будувати свою компанію? Як створити команду однодумців?

У керівника компанії має бути мрія і залізна віра в те, що він робить. Найважливіше, що має вирішити керівник — це те, яких людей він хоче бачити поруч із собою: відданих чи сильних. Віддана команда — це комфорт для керівника, сильна команда — це ріст бізнесу. Я вважаю, що керівник має виробити в собі розуміння, що він не може розвивати бізнес самотужки, не може знати всього.

Для того щоб справа розвивалася, треба набирати в команду кращих за себе, розумніших, сильніших і навчитися не боятися їх. Створити таку «екосистему», в якій людям буде комфортно працювати, виникне бажання досягати результату і, найголовніше, існуватиме довіра. Це дуже складно, але це – фундамент. Якщо не створити такої системи, то доведеться щоденно стикатися з сотнями викликів, які гальмуватимуть рух бізнесу вперед.

Довгі роки аптеки «D.S.» були представлені лише на заході України. Чому було прийняте рішення щодо виходу за межі регіону?

Українцям, а особливо галичанам, дуже складно вийти за межі своєї території. Нам здається, що нашу унікальну субкультуру не зрозуміють в інших регіонах, тому ми обираємо залишатися у своїй зоні комфорту. Проте, я гадаю, що за демонстрацією цієї унікальності і в певному сенсі вищості, на мій погляд, ховається наш комплекс меншовартості і страх вийти зі свої бульбашки, страх комунікувати з тими, хто мислить не так, як ми, але є не менш успішним.

Я поставив перед собою ціль — витягнути бізнес із цієї зони комфорту, показати, що компанія із заходу України не боїться конкуренції, не має жодних комплексів і є відкритою до пізнавання різноманіття нашої держави. Водночас я хотів, аби мережа аптек «D.S.» поширювала патріотичні й християнські цінності, здійснювали м’яку і лагідну українізацію, коли принесе принцип обслуговування клієнта державною мовою у регіони, де це не прийнято.

Зараз мережа аптек «D.S.» представлена 375-ма аптеками у 111 населених пунктах 15 областей України і я можу впевнено сказати, що децентралізація компанії було успішним стратегічним рішенням.

Здійснивши цей великий і непростий, але важливий крок, ми зазнали чимало внутрішніх змін. Адже необхідно було ставати кращими, зростати, відкриватися, пізнавати і вчити, для того, аби вибудувати довіру клієнтів у різних містах. Це була колосальна робота, але саме вона дозволила мені по-справжньому побачити красу, велич і різноманіття нашої держави.

Потрібно мати велику шану і повагу до цієї краси. Нести іншим те найкраще, що ми маємо, та вчитися приймати від них те добре, що мають вони, зберігаючи наш колорит. І завжди пам’ятати, що в нас, українців, попри все, є більше спільного, ніж відмінного.

Як вдається залучати нових і утримувати постійних відвідувачів?

Бізнес створюють люди для людей. Важливо сформувати так звані «ненамацальні зв’язки» — емоційний рівень стосунків, довіру між бізнесом і клієнтом. Тут важливо, аби людина, яка працює в аптеці, була небайдужою. Аптека — це не холдинг емоцій, люди приходять до нас з проблемами, відверто — із бідою. Важливо, щоб працівники не просто продавали ліки, а проявляли увагу до клієнта, турботу, дали якісну пораду, допомогли і навіть наважилися відмовити клієнту, коли це необхідно. Останнє насправді, дуже важливо, адже коли в рецепті від лікаря є несумісні між собою препарати, то фармацевт може вдатися до двох алгоритмів. Перший — просто продати ліки і працювати далі. Другий — виявити небайдужість і порадити людині перевірити дані, проконсультуватися з лікарем ще раз. Якщо робота базується на небайдужості, а застосування другого алгоритму — не виняток, а правило, починає формуватися довіра між бізнесом і людиною. Я ціную працівників, які дозволяють клієнту відчути себе важливим. Ціную і компетенцію, і людяність. Адже саме так формується імідж мережі аптек «D.S.».

Як фармацевтичний бізнес переосмислює цінність людини як працівника в період імплементації в роботу нових технологій, автоматизації процесів?

Так, технології багато в чому змінюють роботу, покращують її, забирають на себе частину рутини, але фармація — це та сфера, де людині потрібна людина.

Багато хто зараз надає перевагу онлайн-покупкам. Це закономірно і бізнес має відслідковувати та приймати такі потреби клієнт. Тому в нашій мережі є можливість і зарезервувати ліки, і замовити доставку. Але завжди будуть люди, яким важливо прийти в аптеку і отримати фахову допомогу від людини. Таким клієнтам важливо поділитися своєю проблемою і не просто отримати ліки, але й емпатію.

Чи не зламає цю систему молоде покоління, яке звикло до віртуального світу і має значно меншу потребу у живому спілкуванні? Якою, на ваш погляд, буде модель роботи аптек недалекого майбутнього?

Так, я погоджуюся, що нові технології будуть змінювати моделі роботи, віртуалізація стане більш звичною і матиме великий попит. І це – серйозний виклик існуючій бізнес-моделі. Але я не вірю, що комп’ютер зможе повністю замінити людину у нашій справі. Я не вірю, що люди не будуть приходити в аптеку особисто. Навіть нове покоління, яке звикло до онлайн-покупок, не завжди буде замовляти ліки з доставкою. Більше того, люди стають все більш поінформованими. Маючи доступ до інформації, вони звертають увагу на те, як мають зберігатись і транспортуватись ліки, чим небезпечне навіть мінімальне недотримання температурних умов тощо.

Нове покоління — це саме ті люди, які хочуть комфортного і швидкого обслуговування, але водночас і максимально якісного. Вони не будуть готові довіряти доставку комусь сторонньому, ризикувати якістю, коли мова йде не про сироп від кашлю чи таблетку від болю у горлі, а про справді серйозні препарати. Вони прийдуть за ними особисто, я впевнений. Особливо, якщо знатимуть, що в аптеці їм допоможе компетентний фахівець.

Які цілі ставить перед собою компанія на найближчі роки?

Зараз цілі у нас прості: вижити і зберегти людей. Кажуть: думай глобально, дій локально. Так от, тепер ми живемо в часи, коли маємо спершу діяти локально для того, аби згодом мати змогу думати глобально. Ми повинні бути реалістами. Я не будую великих планів в умовах війни у моїй країні. Я хочу мати змогу вчасно платити своїм людям зарплату та зробити все, аби компанія продовжувала ефективно працювати.

Ми долучаємось і будемо й надалі долучатися до підтримки армії, підтримки громадських організацій, підтримки цивільного населення. Ми маємо робити все, аби берегти не лише себе, але й середовище у якому існуємо. Ми повинні бути разом із суспільством, із державою і боротися за перемогу України.

Ми не святкуватимемо ювілей, оскільки повномасштабна війна розставила свої пріоритети. Утім, вирішили відзначити цю дату в кращий спосіб – перерахувати 1 мільйон 200 тисяч гривень на потреби бойових підрозділів Сил Спеціальних Операцій ЗСУ. Внесок працівників підприємства становитиме 100 тисяч, а ще 100 тисяч – лепта постійних клієнтів мережі, які обмінюють свої бонусні бали на допомогу українському війську.

Симптоми лікарського ураження печінки

Якщо вплив лікарського засобу на орган занадто сильний, це може порушити її нормальне функціонування. При цьому симптоми, що виникають, будуть подібними до таких, які з’являються при хворобах печінки вірусної етіології або характерні для імунологічних порушень. Наприклад, лікарський гепатит подібний до вірусного. Обидва ці захворювання супроводжуються підвищенням рівня печінкових ферментів (АЛТ та АСТ) у плазмі крові, втратою апетиту, підвищеною стомлюваністю та нудотою. Індуковане прийомом медикаментів зменшення секреції або припинення виділення жовчі подібно до холестазу аутоімунного походження; при цьому спостерігається свербіж шкіри, в плазмі крові підвищується рівень білірубіну і алкалінфосфатази.

До неспецифічних симптомів, при яких важко діагностувати ушкодження печінки, належать:

• – підвищена стомлюваність, слабкість;
• – біль у животі неясної етіології;
• – втрата апетиту.

Специфічними симптомами є:

• – пожовтіння шкіри (жовтяниця), викликане кумуляцією білірубіну в крові;
• – свербіж;
• – часта поява саден, пов’язана зі зниженою концентрацією факторів згортання крові.

Причини ураження печінки

В першу чергу порушення функцій печінки може виникнути внаслідок прийому препаратів, що мають дозозалежну токсичність. Використання таких лікарських засобів протягом тривалого часу у високих дозах суттєво впливає на роботу печінки. Найбільш відомий приклад – прийом ацетамінофену у високих дозах. По-друге, причиною може стати підвищена чутливість організму до деяких препаратів. Найчастіше алергічні реакції спостерігаються на новокаїн та пеніцилін (до 16% випадків)

Найбільш рідкісною причиною негативного впливу на функції печінки є ідіосинкразична токсичність лікарського засобу (у 1–10 на 100 000 пацієнтів). Вона проявляється лише у людей зі специфічними генами, що контролюють хімічні перетворення певних речовин, метаболіти яких можуть накопичуватися в печінці та пошкоджувати її, а спільний прийом з іншими препаратами збільшує ймовірність порушень роботи печінки.

Печінка – орган, що виконує різні функції: бере участь у процесі травлення, обміні речовин, вітамінів, води, підтримує гомеостаз шляхом знешкодження ендогенних і екзогенних речовин

Види ушкоджень

Найбільш легким проявом шкідливого впливу лікарських засобів є незначне підвищення рівнів печінкових ферментів у плазмі крові. При цьому симптоми або ознаки захворювання печінки можуть бути відсутніми. Як правило, біохімічні показники крові швидко відновлюються після припинення прийому препарату. Тому зміни показників крові не є приводом для скасування прийому ліків. Такі властивості мають статини, антибіотики, антидепресанти, ацетилсаліцилова кислота, хінідин, а також засоби, що застосовуються для лікування цукрового діабету.

Безпосереднє ушкодження клітин печінки залежить від дози препарату. Такий стан може виникати на тлі прийому парацетамолу, саліцилатів у високих дозах (понад 2 г/добу) у хворих з патологією сполучної тканини, тетрациклінів (понад 2 г/добу перорально або більше 1 г/добу внутрішньовенно), метотрексату у хворих з псоріазом (після тривалого прийому цього препарату в дозі 1,5-2 г рекомендується контрольна біопсія печінки), азатіоприну та його метаболіту 6-меркаптопурину, препаратів заліза.

Гепатит – запалення печінки. Прийом деяких лікарських засобів є причиною гострого або хронічного гепатиту, на тлі якого може розвинутись некроз гепатоцитів. Гострий гепатит діагностують, якщо захворювання триває менше 3 місяців, хронічний – понад 3 місяці. Гострий медикаментозно індукований гепатит зустрічається приблизно в 9 разів частіше, ніж хронічний гепатит.

Основні симптоми захворювання – втрата апетиту, нудота, блювання, лихоманка, слабкість, підвищена стомлюваність, біль у животі. У важких випадках відзначаються потемніння сечі, кал світлого кольору, пожовтіння шкіри та склер. Зазвичай у плазмі крові підвищується рівень печінкових ферментів (АЛТ, АСТ та білірубіну). Як правило, гострий чи хронічний гепатит проходить після відміни препарату. Однак у деяких випадках гострий гепатит може спричинити розвиток гострої печінкової недостатності, а хронічний — поступового руйнування клітин печінки та цирозу.

До препаратів, прийом яких може призвести до розвитку гострого гепатиту, належать ацетамінофен, фенітоїн, ацетилсаліцилова кислота, ізоніазид, диклофенак, амоксицилін/клавуланова кислота; хронічного гепатиту – тетрацикліни, нітрофурантоїн, фенітоїн, пропілтіоурацил, фенофібрат, метамфетамін.

Холестаз – зменшення секреції або припинення виділення жовчі. Після припинення прийому препарату, як правило, настає одужання. Однак у деяких пацієнтів симптоми холестазу (жовтяниця, свербіж, підвищені рівні печінкових ферментів у плазмі крові) присутні ще протягом кількох місяців. Якщо захворювання триває понад 3 місяці, його називають хронічним.

До препаратів, прийом яких може призвести до розвитку холестазу, відносяться еритроміцин, хлорпромазин, сульфаметоксазол і триметоприм, амітриптилін, карбамазепін, ампіцилін, ампіцилін/клавуланова кислота, рифампіцин, естрадіол, каптоприл, пертоцикл антидепресанти, тетрациклін та фенітоїн.

Стеатоз печінки (жировий гепатоз, жирова інфільтрація, жирова дистрофія печінки та ін) – вид гепатозу, що проявляється жировою дистрофією гепатоцитів; може бути самостійним захворюванням або мати характер синдрому. Найчастіше виникає на тлі алкоголізму, ожиріння та цукрового діабету. У пацієнтів з медикаментозно індукованим стеатозом можуть бути характерні симптоми: підвищення в плазмі крові рівня печінкових ферментів, збільшення розмірів печінки. У деяких випадках захворювання призводить до цирозу та печінкової недостатності. Стеатоз печінки може розвинутись на тлі парентерального харчування, прийому метотрексату, гризеофульвіну, тамоксифену, стероїдів, валпройової кислоти, аміодарону.

Цироз печінки – захворювання, що характеризується дистрофією печінкових клітин, вузловою регенерацією печінкової тканини, розвитком сполучної тканини, дифузною перебудовою структури та судинної системи печінки. Цироз може розвинутись як результат хронічного гепатиту, холестазу або стеатозу. Препарати, прийом яких може спричинити цироз: метотрексат, аміодарон, метилдопа.

Фульмінантний гепатит (гостра печінкова недостатність) дуже рідко розвивається через прийом лікарських препаратів. При цьому захворюванні спочатку з’являються симптоми гострого гепатиту, а потім сплутаність свідомості або кома (енцефалопатія). Приблизно 80% пацієнтів із фульмінантним гепатитом помирають протягом кількох днів чи тижнів після розвитку хвороби. Причиною фульмінантного гепатиту може стати прийом ацетамінофену.

Тромбоз вен печінки призводить до її збільшення, появи болю в животі, накопичення рідини в черевній порожнині (асциту) та печінкової недостатності.

Препарати, прийом яких може стати причиною захворювання: пероральні контрацептиви, пірролізидинові алкалоїди, виявлені в деяких рослинах (живокіст, огірочник лікарський, жовтозілля).

Слід нагадати, що суворе дотримання режиму дозування та негайне звернення до лікаря з появою перших загрозливих симптомів знизить можливість розвитку ускладнень при лікуванні препаратами, що мають високу токсичність.

Підготувала Наталія Малішевська