Вісник "Голос Господній"

Апокаліпсис

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:32:00 +0300

З невеликою періодичністю світ підраховує матеріальні збитки від стихійних лих, військових розрух та інших потрясінь. Лише за минулий рік від землетрусів, повеней, цунамі та інших лих загинули майже півмільйона людей, мільйони постраждали.
Цей рік розпочав сумну статистику людських втрат великим землетрусом та цунамі в Японії. Країна, що зажила слави нечуваним економічним стрибком та досягненнями в електроніці й кібернетиці, стала безсилою перед природою. Автомобілі й кораблі, будинки й знесені мости – усе змішалося в каламутному шумовинні й плило у відкритий океан. Але найстрашніше, що ця велетенська хвиля, висотою в десять метрів, поглинала людей. Невелика за територією держава зазнала людських втрат, за приблизними підрахунками, біля тридцяти тисяч осіб…
Після кожного з таких лих, країни, які зазнали біду, з вдячністю приймають допомогу від співчутливих друзів чи й від недавніх ворогів. Але чи роблять якісь висновки для себе: чому так сталося, яка причина катастроф?
Впродовж кількох століть багато проповідників на основі Святого Письма передрікали час кінця світу. Найпереконливіше про останній час людського буття на землі говорить Сам Господь наш Ісус Христос. «Істинно кажу вам: Не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений» (Мат, 24:2), – сказав Він своїм учням, котрі показували Господу храмові будівлі.
«Ви почуєте про війни та воєнні поголоски... Народ бо на народ повстане й царство на царство» (Мат. 24:6,7)…
Людство ще ніколи не знало такого стрімкого росту війн, як у ХХ столітті. За статистикою Червоного Хреста від початку ХХ століття у війнах було вбито понад 100 мільйонів чоловік. Число вбитих у військових конфліктах після Другої світової війни досягло 23 мільйонів. Лише в 1993 році сталося 29 крупних воєн. Повставав народ на народ у тодішній Югославії, Руанді та інших «гарячих точках» планети. Росло не лише число жертв, але й людська жорстокість, з якою брат пішов на брата.
Війна у Перській Затоці коштувала людству півмільярда щоденно: кожен випущений снаряд чи куля не лише вбивали на полі бою, нарощування воєнної потуги країн-агресорів було причиною вимирання з голоду в країнах «третього світу». Вартість лише одної смертоносної ракети вистачило б, аби годувати щоденними обідами цілу школу дітей впродовж п’яти років. А понад 100 мільйонів дітей від голоду та недуг помирають лише за одне десятиліття. Для того, щоб відвернути цих 100 мільйонів смертей, вистачило б коштів, що їх проїдає світова військова машина за два дні.
Причиною людських смертей є не лише стихійні лиха, але й ставлення людини до свого ближнього. В той час, як в одних країнах від голоду помирають люди, в інших тоннами знищують продукти харчування, щоб підтримувати темпи виробництва.
«Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях» (Мат. 24:7)…
Здавалося б, у час, коли наука досягла таких висот, людству не можуть бути страшні жодні недуги. Проте, понад 5 мільйонів людей помирають щороку від різних форм раку, чумою ХХ століття став СНІД. У країнах, населення яких голодує, повернулися хвороби, які, здавалося, людство вже назавжди побороло: дифтерія, малярія, туберкульоз, холера та їх різновиди…
У 1964 році на Алясці стався землетрус силою понад 8 балів. Від того часу у світі було так багато землетрусів, як протягом останніх двох тисяч років. Їх кількість прогресивно зростає: від ХХІ по ХІХ століття стався 21 землетрус, за одне ХІХ століття було вже 18 землетрусів, на початку ХХ – 33 землетруси, а наступні в 40 років – 93, що забрали життя понад 1 300 000 людських життів.
«Через те, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне» (Мат. 24:12)…
Сучасне покоління, потакуючи своїм прихотям, підтверджує пророчі слова Ісуса про ріст беззаконня та охолодження любові. Лише в США розпадається половина усіх шлюбів. Натомість у світі прогресує содомський гріх – збочення уже стають нормою й узаконюються. Збочення вводяться у навчальні програми шкіл, їх рекламують на телеканалах. Пропагуються також насильство, наркотики, відвертий сатанізм.
Однією з ознак кінця є перехід до єдиного світового уряду під керівництвом Антихриста. За пророком Даниїла він буде наділений багатьма виразними якостями: ораторством, характером лідера, лояльністю до всіх релігій. Але потім Антихрист заборонить всі релігії, зробить Єрусалим своєю столицею й змусить всіх поклонятися лише йому і його образу. У Біблії сказано, що Антихрист сяде в єврейському храмі й видаватиме себе за бога, вимагаючи поклоніння.
Антихрист введе свою систему кредитування «666» – про це також йдеться у Святому Письмі. Справді, сьогодні вже не лише говорять про електронне чіпування, але й втілюють його в життя. У багатьох країнах, у тому чисті й у нас, функціонує система безготівкового розрахунку за товари за допомогою пластикової картки. Далі будуть пластикові електронні паспорти з усіма даними особи, а потім – повністю керована система, де з вживленого у шкіру людини мікрочіпа інформацію зможуть не лише зчитувати, але й надсилати її через нього людині. Тобто, людина стане керованим зомбі-роботом, запрограмована на певні дії. Нещодавно проти введення у Греції пластикових паспортів з чіпами виступили тамтешні християни ортодоксальної церкви. Характерно, що для розблокування чіпа треба набрати «число звіра» – 666…
Тут тішить лиш одне: цьому злу настане кінець, бо зійде на землю Спаситель і буде над усім Суддею.
«І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мат. 25:46)…
Василь КИРИЛИЧ

Стисло звідусіль

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:26:00 +0300

Європейський суд дозволив вішати Розп'яття в класах
Європейський суд з прав людини в Страсбурзі постановив, що Розп'яття можуть висіти в класних кімнатах європейських шкіл. У листопаді 2009 року страсбурзький суд вже виносив рішення з цього питання - тоді він став на бік позивачки, яка живе в Італії, уроженки Фінляндії. Соїле Лаутсі заявляла, що Розп'яття, яке висить над класною дошкою, порушує принцип відокремлення Церкви і держави та обмежує права її дітей. Уряд Італії подав апеляцію, результатом розгляду якої Великою палатою ЄСПЛ стало нове рішення від 18 березня. За це рішення проголосували 15 суддів, проти - всього 2.

Гей-лихоманка минає - ще одна перемога здорового глузду
Високий суд Лондона скасував рішення Комітету рекламних стандартів Великобританії (ASA) про заборону реклами церкви в ірландському місті Белфаст, повідомляє BBC News. Раніше регулятор побачив у рекламі Вільної Пресвітеріанської Церкви ознаки гомофобії. Листівки, які поширювала церква, містили зображення Гей-прайд ("гей-гордість") параду, що проходив у Белфасті в серпні 2008 року. Реклама була озаглавлена "Слово Боже проти содомії" і закликала всіх бажаючих провести мирне зібрання зі співом.

У Британії вийшов підручник про секс для першокласників
Британські чиновники від освіти вирішили навчити уму-розуму першокласників і взяли на озброєння нові підручники з сексу для 5-річних дітей. Сексуальна освіта малюків на цей раз не обмежиться маточками і тичинками. Дітям розкажуть про такі дорослі проблеми, як ерекція, мастурбація, проституція, а також наочно продемонструють різні секс-позиції.

У Йорданії знайдено 70 нових папірусів, в яких ідеться про Месію і Воскресіння
Вчені вважають, що історичні тексти, знайдені в одній із печер в Йорданії, представляють собою свідоцтва про останній період земного життя Ісуса Христа. Дослідників надихнула знахідка близько 70 папірусів невеликого розміру, які містять тексти давньоєврейською мовою, що говорять про Месію і Воскресіння.

Уряд Британії фінансує тих, хто переслідує християн
Глава католицької церкви в Шотландії, кардинал Кейт О'Брайен обурений тим, що уряд Великобританії надає Пакистану, мусульманській країні, майже мільярдів фунтів, жодним словом не згадуючи про права християн, - повідомляє спеціально для Християнського Мегапортала invictory.org Католицький оглядач. "Годі вже фінансувати країни, які переслідують християн", - прокоментував він повідомлення про подвоєння Великобританією допомоги Пакистану.
Джерело: www.pravdyvo.co.cc

Ми проти засилля збочених «цінностей»

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:25:00 +0300

Хвиля протестів проти засилля деяких європейських ініціатив докотилася й до Трускавця. У понеділок та вівторок, 21 та 22 березня, активісти молодіжної християнської формації «Рух чистих сердець» провели акцію «Твій лист врятує Україну».
У місцях найбільшого скупчення людей, у Трускавці це територія біля бюветів мінеральних вод, юнаки та дівчата роздавали листівки з інформацією про небезпеку введення у нашій країні деяких законодавчих норм на вимогу Євросоюзу. Серед вимог нової європейської формації є поступки так званим «сексуальній меншинам». Впродовж останніх років в Україні уже відбулися узаконення великої кількості груп ЛГБТ (лесбіянок, гомосексуалістів, бісексуалів, транссексуалів), «піком» нашестя цього збочення стала нещодавня легалізація так званої «Ради ЛГБТ». Усе це робиться під виглядом дотримання рівних прав та свобод громадян. Одностатевий потяг за новими ініціативами уже не вважається хворобою, відхиленням чи збоченням, а нормою, правом на самовираження. Варто процитувати лише дещо з Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи за номером 1728 від 2010 року. «Парламентська Асамблея звертає увагу, що сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини, яка включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації… Сексуальна орієнтація являє собою дуже інтимний аспект приватного життя людини… Важливо не критикувати усвідомлену або заявлену сексуальну орієнтацію молодих людей, особливо тих, що відвідують школу і віком до 18 років…».
Аби усунути «несправедливість» по відношенню до одностатевих збоченців, ПАРЄ, серед іншого, рекомендує «засудити ворожі дискусії та дискримінаційні заяви і забезпечити ефективний захист осіб ЛГБТ від цих заяв», «гарантувати юридичне визнання одностатевих пар… передбачивши: ті самі майнові права і обов’язки, що встановлені для гетеросексуальних пар,.. статус «найближчого родича» (замість слів «батько» та «мати», прим. авт»),.. на отримання офіційних документів, що відображають ідентифікацію обраної ними статі»…
Але чи можуть українці вітати такі «демократичні цінності», які йдуть всупереч нашим віковим традиціям та заперечують Божий Закон – Святе Письмо? Адже ж, написано у Біблії про Содому й Гомору, наші душпастирі проповідують нам про те, що содомський гріх є одним із найважчих.
Здавалося б, ще якихось два десятки літ будь-яка розмова на цю тему була б дивною, тоді ніхто й не міг припустити, що колись ці збочення чумою поширюватимуться Америкою та Європою, їх нав’язуватимуть також Україні. Проте, й тепер є люди, котрі з неохотою говорять на цю тему, мовляв, це «там» таке можливе, а нашій славній Україні – ні, ні, нам таке не загрожує. Наш найбільший ворог – москаль, а Євросоюз – наше спасіння…
У Трускавці молоді люди розповідали також перехожим про нав’язування Україні викривленого «сексуального виховання» дітей ще з дошкілля, збоченого «вчення» про статі людини (гендер) тощо. Сумні наслідки поступок України Євросоюзові, який є ініціатором введення згаданих «демократичних цінностей», уже є: нещодавно двома чоловіками-гомосексуалістами, громадянами іноземної держави, що перебувають у так званому «шлюбі», було усиновлено та вивезено за межі нашої держави українського хлопчика, про це писала газета «Високий Замок» у публікації «Сем звикає до двох татусів» від 3 березня 2011 року.
Члени «Руху чистих сердець» пропонували трускавчанам підписати й надіслати листа Президентові України та першим особам нашої держави з вимогою зупинити моральне насилля над Україною, припинити «діяльність» так званих організацій ЛГБТ, а також відмовитися від інших ініціатив Євросоюзу, які деморалізують наше суспільство, руйнують інститут сім’ї та українські багатовікові традиції.
Василь КИРИЛИЧ

Благовіщення Пресвятої Богородиці

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:22:00 +0300

Святий Атанасій Великий († 373) у своїй проповіді називає Благовіщення першим серед празників, бо воно починає спасення людського роду. Основа цього празника — це радісна подія Благовіщення, записана у святого Луки (1, 26-28). Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до 12 великих празників нашої Церкви, але його служба береться навіть тоді, коли він випаде на Квітну неділю, Велику п'ятницю чи Христове Воскресення.

"Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста: "Радуйся благодатна, Господь з Тобою"
(Величання празника).

ВАЖЛИВІСТЬ ТАЇНСТВА БЛАГОВІЩЕННЯ
Таїнство Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається Новий Завіт, починається наше спасення. На благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня "Слово стало тілом, і оселилося між нами" (Йо. 1, 14).
У проповіді на Благовіщення, яку приписують святому Йоанові Золотоустому, читаємо: "Гавриїл був посланий об'явити всемірне спасення. Гавриїл був посланий принести Адамові обітницю про поворот з неволі. Гавриїл був посланий до Діви, щоб нечесть жіночої статі замінити на честь. Гавриїл був посланий, щоб чистому Женихові приготовити достойну весільну світлицю. Гавриїл був посланий, щоб створіння заручити зі Створителем. Гавриїл був посланий до живої палати Царя ангелів. Гавриїл був посланий до Діви зарученої Йосифові, але береженої для Сина. Був посланий безтілесний слуга до чистої Діви. Був посланий вільний від гріха до вийнятої з-під тління. Був посланий світильник, щоб указати на Сонце правди. Був посланий ранок, що біжить перед світлом дня. Був посланий Гавриїл, указуючий на Того, Хто находиться у нідрах Отця і в обіймах Матері. Був посланий Гавриїл, звістуючий Того, Хто находиться на троні і в вертепі" (Твори, Т. 8, с. 854).
З хвилиною Благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Пречистої Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають Її привілеї богоматеринства і дівицтва.

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА
Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.
На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення - 25 березня.
Празник Благовіщення зі Сходу приходить на Захід десь між 660 і 680 роками. Як на Сході, так і тут він спочатку вважався Господським і мав різні назви: Господнє Благовіщення, Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Празник Воплочення, Благовіщення ангела Пресвятій Діві Марії, Благовіщення Святій Марії про Зачаття. Собор у Толедо 656 року говорить про Благовіщення 25 березня, але переносить його на 18 грудня. Причиною цього було те, що давній звичай не дозволяв святкувати празники під час великого посту, а також і те, що празник Благовіщення був ближче до Христового Різдва, аніж до його смерти і Воскресення. Від XI ст. всі Церкви на Заході знову почали святкувати Благовіщення 25 березня. Вірмени празнують Благовіщення 7 квітня тому, що вони святкують Христове Різдво і Богоявлення разом в один день - 6 січня. Подія Благовіщення є улюбленою темою в іконографії.
Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих Воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, - сказано в найдавнішому літописі, - заснував Ярослав великий город Київ, що має Золоті Ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих Воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщеням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ БЛАГОВІЩЕННЯ
Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости - це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. "Днесь радість Благовіщення, - співаємо на стиховні вечірні, - торжество Дівиці, земля і небо єднаються, Адам обновляється і Єва увільняється від печалі". А сідален утрені каже: "Днесь все створіння радіє, бо тобі каже архангел: Радуйся, благодатна, всехвальна і Пречиста Мати Христа Бога". Канон утрені звертає на себе увагу тим, що він укладений у формі діалогу Пресвятої Богородиці й архангела. Ось приклад: "Богородиця: "Почувши, Гавриїле, радісний голос слів твоїх, я наповнилася божественної радости, бо ти голосиш радість і звіщаєш безконечну веселість. Ангел говорить: "Тобі дана радість, божественна Богомати. Все створіння, Богоневісто, взиває до тебе: Радуйся! Ти бо єдина чиста була вибрана на Матір Божого Сина" (Шоста пісня).
Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї як Богоматері має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед Тобою, Діво, і вітаючи Тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима... "
Головне джерело тієї радости це воплочення Божого Сина й наше спасення: "... Дівиче лоно приймає Сина. Дух Святий сходить. Отець з висот дає згоду, і примирення доконується спільною радою. В Нім і через Нього спасені враз з Гавриїлом закличмо до Діви: "Радуйся, благодатна, бо з тебе спасення Христос Бог наш прийнявши, нашу природу злучив її з Собою, Його моли за спасення душ наших" (Стихира на стиховні вечірні).
За кн. “Пізнай свій обряд”

Повір у Нього

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:20:00 +0300

Слава Ісусу Христу!
Хочу викласти свою думку щодо стану нашої Церкви. Дивлячись на те, яке сьогодні хворе суспільство, я не бачу якоїсь вагомої ролі у ньому священиків. Так, я дивлюся, як випуск за випуском по закінченні духовних семінарій висвячуються нові отці. Але ж не бачу, що вони роблять, щоб навертати людей, відвертати їх від згубних звичок. На проповіді пастирі застережень ніяких не роблять, поза богослужіннями жодних наук не провадять.
Один мій знайомий якось казав: «Церква наша міцніє, вона очищається». Але ж чим вона міцніє, коли я бачу усе навпаки? Маю кілька знайомих, що відвідують недільні Служби Божі у різних дрогобицьких храмах. Але поза церквою вони якби й не були християнами. Не проти хильнути собі, курять, матюкаються. Коли я роблю комусь з них зауваження, то їх це дратує. «Диви, яка побожна», – можуть сказати.
Якось одній моїй знайомій запропонувала піти зі мною до каплиці, що на вулиці Копистянського у Дрогобичі. «Я нічого не маю проти вашої каплиці, але туди не піду», – каже та. Як зізналася моя знайома, вона не хоче туди ходити, бо то треба бути дуже віруючою і дотримуватися усіх постів, а то для неї дуже складно. «А в церкві, до якої ти ходиш, не треба дотримуватися посту?» – питаю.
Отакі у нас християни. Хотіли би не дотримуватися посту, не сповідатися, не причащатися. То для чого тоді їм взагалі йти до церкви, щоб слухати хіба, як хор співає «Алилуя»?
Чи може людина докладно знати про стан свого здоров’я, не зробивши обстеження у лікаря? Так само й не може вона знати про стан своєї душі, не провівши розмову з Господом. Лише відкрившись Йому й довіривши усі свої помисли, людина бачитиме пустку у своїй душі й матиме можливість її заповнити. Бо інакше цю пустку може заповнити хтось інший, з лукавими помислами й підступними намірами. Тому, треба прийти до храму, вклякнути перед Всевишнім і найперше - зробити покаяння. А далі - усі наступні роки свого життя йти за Ним.
Ольга, Дрогобич

Чому ми є правовірні християни

noreply@blogger.com (Unknown) — Sun, 3 Apr 2011 09:18:00 +0300

Якщо звернутися до давніх рукописів, то по відношенню до віри християн використовувалося словосполучення «правовірна віра». Для прикладу – «Повість врем’яних літ» та інші тогочасні літописи.
У «Житії і хождєнії ігумена Даниїла», датованому початком XII століття, йдеться: «І повъл князь ігумену Святаго Сави стати над гробом со своіми черниці і съ правовірними попи». А «Слово про загибель Руської землі», датоване XIII століттям й за духом близьке до «Слова о полку Ігоревім», пише: «…Всім ти переповнена, земле Руська, о правовірна віро християнська». Ще один історичний документ, найдавніше літописне джерело Північної Русі, Новгородський І літопис, датований другою половиною XIV століття, по відношенню до понять «віра» вживає такі епітети, як істинна, непорочна, християнська, права і правовірна, причому епітет «правовірний» вживаються тут також по відношенню до єпископів, священиків і християн.
За давніх часів на землях теперішньої Росії язичники вважали за свою рідну, нібито давню батьківську віру, – «православну», від «Правъ» і «Слава». За віруваннями язичників, душі їхніх померлих батьків відходять «в Славъ», а боги їхні мешкають у «мърах Прави», тобто у «світі богів». Нібито, і звідси назва «славяне».
За наказом патріарха Никона XVIII термін «Правовірна віра християнська» замінили на «Православна». Частина християн на чолі зі священиком Авакумом відмовлялася приймати слово «православний», кинувши виклик Никону: «Ми не хочемо бути, як язичники!» Послідовників Авакума об’явили розкольниками, а вони себе – старообрядцями. Пізніше Авакума було покарано, а старообрядці-ортодокси подалися на схід.
Вперше слово «православіє» зустрічається в «Посланії митрополита Фотія Псковського», датованому 1410 роком, тобто, через 422 роки після хрещення Русі-України. А словосполучення «православне християнство» має ще пізніше походження – воно зустрічається у Псковському першому літопису 1450 року, через 462 роки після хрещення. Постає запитання: чому слово «православіє» християни наших земель не використовували впродовж півтисячоліття? «Православними» християни стали аж у 17 столітті за реформи патріарха Никона, котрий наказав внести зміни в літописи.
Не зважаючи на наказ патріарха Никона, який привів до розколу у церкві, у більшості християнських молитовників майже до початку XX століття продовжувало залишатися словосполучення «правовірна віра християнська», аж поки не було цілком замінене на слово «православна».
Державною ідеологією «православіє» стало за Петра І, котрий перейменував Московщину у Росію, себе проголосив імператором, а церкву перетворив в одну із структур державного апарату, хоча відношення його до віри було скоріш за все раціоналістичним. В офіційних державних циркулярах самодержець іменував себе «…как христианский Государь, Правоверия в Святой Церкви Блюститель…», традиційну ж серед народу релігійність вважав джерелом «неуцтва». Петро І видав наказ для підданих про обов’язкове відвідування ними усіх недільних та святкових богослужінь, але своїм же наказом скасував таємницю сповіді – кожен духівник зобов’язаний був розповідати криміналістові про гріхи прихожан. За царювання Петра священство перетворилося у державних чиновників, що реєстрували смерті, шлюби та народження, а також тих, хто був на сповіді. А сам імператор був главою Синоду, він затверджував усі церковні розпорядження…
Не заглиблюючись далі у суть «православія», до якого після виходу з підпілля схилили також правовірну колись ієрархію УГКЦ, торкнемося походження термінів «правовірний» та «православний».
За розколу церкви у 1054 році утворилося дві її гілки – Римо-Католицька, Вселенська із центром у Римі, і східна Греко-Кафолічна, Ортодоксальна з центром у Царгороді. З грецької «ортодоксія» означає «правовір’я». «Ортос» – значить «правильне», «пряме», а «доксос» – «думка», «переконання», «віра». Саме тому в західному світі християн східного обряду називають не інакше, як «ортодоксами». Переклад слова «ортодокс», як «православіє», виглядає дивним, бо «слава» грецькою вимовляється, як «кюдос», тому на Заході християн східного обряду мали б називати «ортокюдосами».
Слово «правовірний» означає «той, що суворо дотримується догматів певної віри, релігії» (великий тлумачний словник сучасної української мови). Той же словник слово «православний» тлумачить, як «той, що сповідує православ’я».
Отже, правовір’я у сучасному християнстві, тобто, чистота Христової віри – єдина правильна дорога до очищення світу від гріхів і блудів. Правовірна Християнська Церква – не ідеологія, це спільнота людей, котрі прагнуть сповідувати науку Господа нашого Ісуса Христа. Кожен християнин має намагатися стати правовірним, відкинувши будь-які людські ідеології, що віддаляють нас від Спасителя.
Василь КИРИЛИЧ

Христова правда – незборима!

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:33:00 +0200

Впродовж останнього часу, як ніколи раніше, загострилася боротьба темних сил із Христовою правдою, Його наукою.
Наступ на християнство посилився кількома напрямами. Найперша лінія наступу, яку застосували антихристиянські сили - пропагування й узаконення неприродних, нелюдських та антиморальних ухилів людини, що є протилежними Христовому вченню та Божим Заповідям. Інакше кажучи, пропагуються людські збочення, які не лише абсолютно суперечать написаному в Святому Письмі, але й ідуть врозріз із людськими етичними нормами й зі здоровим глуздом.
Ще 29 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи за мовчазної згоди її дванадцяти представників від України ухвалила низку документів, які закликають держав - членів Ради Європи легалізувати одностатеві партнерства та розширити права секс-меншин. Ця дата стала лише початком вкраплення нелюдських норм у життя українців. Факт загрози підписання у ПАРЄ антиморального документу тоді замовчувався, аби уникнути небажаної негативної думки українців щодо Євросоюзу - проекту антихристиянських сил. Про загрозу тоді вголос висловилися спільноти УПГКЦ - вони з протестом вийшли на маніфестації у містах Західної України та столиці нашої держави Києві. Шалений спротив організаторам та учасникам акцій протесту тоді чинили активісти із так званих організацій ЛГБТ (лесбіянок, геїв, бісексуалів, транссексуалів), заручившись підмогою… ієрархії УГКЦ. Саме вони, відступники у фелонах та омофорах, поширювали серед вірних УГКЦ інформацію про відсутність загрози з боку ініціатив Євросоюзу та самих ЛГБТ-організацій, а організаторів акцій протесту проти узаконення збочень у нашій країні назвали провокаторами. У церквах зачитували різні "пастирські листи" та звернення, у яких вірним заборонялося брати участь у маніфестаціях протесту.
Наївно було б думати, що ієрархи та священики УГКЦ "спускали" розпорядження про заборону брати участь у маніфестаціях з самих лише міркувань несприйняття УПГКЦ як церкви, благословення на це дав глава УГКЦ, тепер уже колишній, Любомир Гузар. Його цитата з книги "Бесіди з блаженнішим…" "вони можуть жити разом…", йдеться про геїв, є епіграфом на одному із содомітських сайтів.
Про наступ на основи християнства свідчать останні ініціативи у Верховній Раді України та деякі кричущі події. Наприкінці лютого 2011 року українські парламентарі схвалили резолюцію 1755 з наголосом на зміни в Конституції України та українському законодавстві "під Євросоюз", ратифікувавши конвенцію про усиновлення дітей, де мало не узаконили можливість батьківства так званими одностатевими "сім’ями". А "вінцем" у пропагуванні содомітських забаганок у нашій країні стала реєстрація так званої громадської організації ЛГБТ-Християн "Центр Святого Сотника Корнилія", чи інакше - їхньої церкви…
Як не прикро говорити, кроками наступу на християнські основи сьогодні є деякі ініціативи та рішення, які лобіюються у самому Ватикані. Одне з них - ініціатива проголошення Івана Павла ІІ блаженним. А саме він, попередник Бенедикта XVI, спричинився до великого відпаду від Христової віри: у 1986 році у італійському місті Асижі Іван Павло ІІ скликав так звану всесвітню молитву за мир, де поряд з християнськими провідниками "молилися" шамани, імами та інші гуру найрізноманітніших культів та сект. Тим самим колишній глава Ватикану поставив на один щабель Христову Церкву з поганськими організаціями та збориськами.
Колишній папа Римський сприяв також поширенню християнської псевдонауки, так званої історично-критичної теології (ІКТ) та її єресей. Він скасував екскомунікацію масонів і цим самим дав їм "зелене світло" на управління церквою та великий вплив у ній. Нагадаємо, що саме один із ватиканських масонів "благословив" призначення Любомира Гузара на главу УГКЦ, котрий після свого свячення Йосипом Сліпим 19 років не мав папського благословення й затвердження.
Результатом цих та інших відступництв Івана Павла ІІ є катастрофічний стан Католицької Церкви. А чи не є наслідком цього чимраз частіші нинішні світові катастрофи? Візьмімо лише минулий 2010 рік: землетруси у Гаїті з трьохсоттисячними жертвами, Китаї з жертвами в кілька тисяч, Чилі з сотнями загиблих, Туреччині та Гватемалі з жертвами в кілька десятків людей. Крім того - повені, цунамі, тайфуни, спекотні спустошення, масові викиди риб та загибелі птахів, виверження вулканів - у Китаї, Пакистані, Індонезії, Росії й інших країнах. Загалом природні катастрофи у світі лише в 2010 році спричинили загибель майже півмільйона людей, кількість потерпілих обчислюється мільйонами...
Що робити у теперішній ситуації, коли світ потерпає за чиїсь гріхи, а Церква при цьому мовчить? Правовірний Синод УПГКЦ листом звернувся до Святішого Отця Бенедикта XVI, у якому пропонує розпочати радикальну реформу Церкви. Серед іншого єпископи Української Правовірної Греко-Католицької Церкви пропонують відкликати від керівництва діючу ієрархію і призначити іншу - тих єпископів та архиєпископів, котрі визнають правдиву віру та відречуться єресей. І тоді Католицька Церква буде опорою для богобоязливого люду “і ворота пекельні не здолають її”.
Василь КИРИЛИЧ

Стисло звідусіль

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:31:00 +0200

У землетрусі винні гомосексуалісти
Американський християнський сайт Сhristchurchquake.net звинуватив у недавньому землетрусі в Новій Зеландії геїв і лесбіянок.
Автори цього сайту вважають, що недавній землетрус у Новій Зеландії, який забрав життя більше 200 чоловік, є не що інше, як Божа кара за "аморальну" поведінку геїв і лесбіянок, повідомляє сайт "Religious Watch".
На сайті, зокрема, зазначалося, що жахливий землетрус вибухнув саме в той день, коли в Новій Зеландії починався так званий "лижний тиждень геїв". Крім того, на одній зі сторінок порталу його автори звинуватили лесбіянок-педофілок у вибухах на новозеландської шахті "Пайк-Рівер", що сталися в листопаді минулого року і забрали життя 29 гірників.
Автори сайту стверджують, що самі жертви землетрусу і загиблі гірники не були ні в чому винні, "але вся Нова Зеландія винна в тому, що закрила очі на зло і розпусту, які правлять країною".
На сайті також була дана порада жителям Нової Зеландії більше "не випробовувати долю", оскільки це може "спровокувати новий землетрус".
Тим часом деякі "розгнівані читачі" надіслали електронні повідомлення зі скаргами на цей сайт і його провайдер, що знаходиться в штаті Юта, який у результаті цей сайт закрив.

Нація спивається - п'яте місце у світі
Україна займає 5-е місце у світі за кількістю спожитого алкоголю на душу населення.
Про це йдеться в Глобальній доповіді про стан у сфері алкоголю і здоров'я, опублікованій Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), повідомляє прес-служба громадської організації Школа серця. За даними ВООЗ, в середньому українець випиває 15,6 літрів на рік. Більше, ніж в Україні, п'ють лише у Росії, Угорщині, Чехії та Молдові (ця країна очолила список з показником 18,22 літрів алкогольної продукції на людину в рік).

У Тунісі ісламісти вбили ксьондза
34-річний польський ксьондз 18 лютого був виявлений мертвим з перерізаним горлом у приватній школі недалеко від столиці Тунісу.
«Судячи з того, як було скоєно злочин, за ним стоїть група фашистських терористів, що мають екстремістську орієнтацію», сказано в заяві МВС Тунісу. Однак місцеві «фашисти» користуються для вбивства християн прийомами заклання баранів на свято Курбан, а їхні дії чомусь залишаються непоміченим західними ЗМІ.
Джерело: pravdyvo.org.ua

Твій лист допоможе врятувати Україну від духовного та морального геноциду

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:28:00 +0200

Про що йдеться? Україна є демократичною державою, у якій задекларована свобода віросповідання. Але розпочався широкомасштабний наступ на християнські цінності, традиції українського народу, української сім'ї - те, чим завжди гордилася наша держава. Тому кожен українець, кожен християнин має сьогодні стати до оборони цих духовних та моральних цінностей.
Нижче подаємо зразок листа, який Ти можеш надіслати особисто Президентові України Вікторові Януковичу. Сотні таких листів уже надіслано на адреси перших осіб нашої держави. Не важливо, якої Ти конфесії, важливо, що Ти є християнином. А тому, наша справа є понад усі конфесії - маємо дбати про Віру, мусимо тримати Надію на Господа, нашою потребою має бути Любов до Спасителя.
Не даймо розтоптати Віру в Христа!
Не допустімо знищення української незалежності!

Президентові України
Вікторові Федоровичу Януковичу
вул. Банкова, 11
м. Київ
01008
Шановний пане Президенте!
Міністерство юстиції всупереч законам України і всупереч Конституції узаконило т.зв. „Раду ЛГБТ”. Цим розпочався незворотний процес гомодиктатури в Україні. Йдеться про:
1) поступову ліквідацію незалежності України,
2) поступову ліквідацію моральних, духовних і християнських цінностей українського народу,
3) масове поширення СНІДу. Найбільший відсоток поширювачів СНІДу в Україні складають гомосексуалісти (ЛГБТ).
Легалізація т.зв. Ради ЛГБТ при Міністерстві юстиції по суті є найефективнішим інструментом для прихованої зміни законів. Наслідком цього буде перехід від демократії до тоталітаризму і до геноциду України.
Усвідомлюю собі відповідальність перед Богом і перед народом за майбутнє життя або смерть українського народу. Тому Вас, пане Президенте, наполегливо прошу, щоб Ви скасували незаконну легалізацію т.зв. „Ради ЛГБТ”.

Підпис ..................................
Адреса ........................................................................
Дата ......................................

За ім’я Твоє

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:26:00 +0200

Сьогодні ми маємо справу з наймасовішими переслідуваннями прихильників Христа за всю історію Церкви.
Як свідчать незаперечні факти, переслідування та гоніння християн сьогодні провокує найбільша антихристиянська організація... Євросоюз.
Міністри закордонних справ Польщі, Франції, Італії та Угорщини спрямували до глави дипломатів ЄС Кетрін Ештон лист про переслідування християн. Вони підкреслюють, що напади на християн, що почастішали особливо останнім часом, доводять "існування терористичної стратегії, спрямованої на взаємне протистояння релігійних громад, особливо нападаючи на місця їхнього поклоніння".
Про порушення права людини на віросповідування сьогодні заявляють і українські християни - з приводу дискримінації до Європейського Суду уже вдруге звернулися єпископи синоду УПГКЦ. Однак у Страсбурзі не дуже поспішають розібратися з переслідуванням християн в Україні, що ще раз підтверджує про "існування терористичної стратегії". Євросоюз при цьому не те, що байдужий - він заклопотаний іншим - просуванням в Україну антихристиянських “цінностей”, якими є так звані одностатеві “шлюби”, гендерна політика, ювенальна юстиція.
“Нам дуже прикро, - пишуть єпископи УПГКЦ у листі, - що Страсбурзький Суд на наше прохання, яке було надіслане факсом та офіційною поштою, взагалі не відреагував. Пройшов місяць і ми переконуємося, що всі документи про права людини, що стосуються релігії та віри, є лише клаптем паперу і вся т.зв. боротьба проти дискримінації стосується лише просовування збочених привілеїв для гомосексуалістів проти беззахисного населення”.
Нагадаємо, що представники громад УПГКЦ уже майже два роки протестують перед спорудою ОДА у Львові, вимагаючи законної реєстрації церкви.
Марія ЯРОВА

Блаженні переслідувані за правду

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:23:00 +0200

Роздуми, якими хочу поділитися, адресую в першу чергу молодому поколінню християн, які в нинішній добі масової духовної деградації, байдужості та віровідступництва, ще не втратили здатність думати, та розважати над Словом Божим.
Щораз перечитуючи послання св. ап. Павла до Тимотея, зупиняю свою увагу на рядках коротенького тексту "Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані" (2 Тм. 3.12), зміст якого спонукає мене до глибоких роздумів. Цей уривок є немов би продовженням застереження, яким Ісус приготовляв своїх учнів до майбутніх страждань: "Переслідували мене, переслідуватимуть і вас" (Ів.15. 20).
Що означає "побожно жити у Христі Ісусі"? Якщо коротко - з любові до Нього змарнувати своє життя, тобто стати Його учнем бо "хто хоче спасти своє життя, той його погубить, а хто своє життя погубить ради Мене, той його знайде (Мт. 16. 25). А учнівство - це зречення самого себе і світу, щоденне покаяння, смиренне двигання свого хреста услід за Ісусом на Голготу, місце свого переображення, щоденної смерті та воскресіння.
Бути закоріненим у Христі - значить не уявляти собі жодного дня без Божого Слова, живого спілкування з Ісусом у своєму серці, бути завжди приготованим до особистої зустрічі з Ним.
Постає запитання: за що ж це їх переслідувати, невже лише за те, що вони вже не від світу цього, що відчувають радість від постійного молитовного спілкування зі своїм Спасителем? Думаю, що ні. Просто люди, які дійсно відчули на собі Божий дотик, в серцях яких народився Ісус, сповнені благодаттю та світлом Істини, яке вже не в силі стримувати в собі. Вони прагнуть нести це світло всім, хто все ще перебуває в темряві, скрізь свідчити про всеперемагаючу любов Ісуса у своєму житті.
А свідчити про Нього, значить свідчити правду про себе і навколишній світ. А це вже не та "правда", яку нам щодня нав'язує мас-медіа, в якій намагаються переконати нас лукаві політики, а та, яку відкинув світ, яку сповіщає Святий Дух через Боже Слово, яка зцілює, визволяє і провадить відкриті на неї душі дорогою спасіння. А ось це вже суперечить природі диявола та духу світу, якого він уособлює. Цей дух ніколи не примириться з Істиною, яку проголошує Ісус та його послідовники. Саме за цю правду, світло якої виявляє зерна гріха, що насіяв в людських душах князь цього світу, завжди зазнавали, зазнають і будуть зазнавати нещадного гоніння ті, яких Господь визволив з під його ярма та назвав блаженними.
Правдою сьогодення є те, що Вселенська Церква, верховне духовенство якої, відкрилося на духа світу, знехтувавши Господнім закликом зробити учнями всі народи (пор. Мт. 20. 19) немов горезвісний "Титанік", - поступово все глибше занурюються до пекельної безодні. А тих щасливців, які, бажаючи наслідувати Ісуса, вчасно покинули це зруйноване гріхом "судно", очікує тернистий шлях випробувань на вірність Йому.
Події і знамення нинішнього віку є прекрасним свідченням здійснення біблійних пророцтв, та наповнення Божого Слова "Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витримає до кінця той спасеться" (Мт. 10. 22). Сатана, відчуваючи близький кінець свого панування, завзято намагається устами своїх авторитетних слуг - єретиків та зматеріалізованих "всечесних отців", встигнути спровадити до вічної загибелі якнайбільше обманутих людей. На сьогодні великою перемогою сатани є поневолення ним Христової церкви, яка з кожним роком втрачає ознаки Божої установи. Про його згубний вплив пророкувала фатімська Богородиця: "Він викликає заскорузлість у душах, робить їхнє життя холодним, сонним, не допускає до відновлення життя Духа і розкаяння. Він намовляє їх до уживання приємностей, які відвертають від Бога". (22.05.1928р.).
Та особливого успіху батько брехні досягнув саме в лоні УГКЦ, привівши до влади єретика Гузара, стараннями якого зумів за десять років не лише паралізувати залишки підпільної церкви, але й погасити Божого Духа практично в усіх церковних структурах, включаючи богословські заклади та монастирі. А через молоду генерацію священиків, ще в семінаріях духовно скалічених згубною наукою ІКТ та блудною сучасною теологією, а згодом неправдиво висвячених єпископами-апостатами, активно позбавляє Божої ласки та світла християн, перетворивши інфіковану духом світу церкву в мертву обрядову установу.
Та всевидячий і милостивий Господь, не знайшовши в УГКЦ достатньо пастирів, бажаючих розпочати духовну обнову, покликав з сусідніх держав правдивих, сповнених Святим Духом василіянських монахів - пророків, щоб через них врятувати свою Церкву від цілковитої руїни.
Вирвавши з її прогнилого лона жменьку "голодних та спраглих справедливості" своїх дітей, згуртував у спільноту, об'єднавши бажанням зберегти дорогоцінний скарб віри та чистоту католицького вчення, яке потопив у єресях дух антихриста, для майбутніх поколінь. Саме ця Правовірна Церква на теперішній час є практично єдиною живою гілкою в цілому Божому винограднику, через яку Господній голос взиває до сумління ієрархів східних і західних католицьких церков та державних політичних лідерів. Вона чи не єдина відкрито сповістила правду про Євросоюз і духа, що стоїть за ним і так званою Лісабонською угодою. Відмаскувала приховану за привабливими гаслами смертельну пастку демонічного поневолення, що очікує на кожну бажаючу вступити до нього державу. Сміливо заявила про реальну небезпеку прийняття владою антихристиянських законів та легалізації гомосексуалізму в Україні з усіма його руйнівними наслідками для сім'ї і суспільства. Під час організованих правовірними християнами масових маніфестацій, УПГКЦ закликала державну владу та всіх людей доброї волі активно виступити проти поширення цієї смертоносної отрути, яка деморалізовує народ, нищить в ньому основи християнства.
Звісно, прояв такої активності живої церкви, плодами якої стали правдиве покаяння та духовне прозріння, а також жива євангелізація та розпочаті нею реформи, створив серйозну перешкоду бісівським задумам, викликав у демона особливу ненависть, наслідки якої проявились у м. Чорткові. Нагадаємо, церковними ієрархами УГКЦ там було спровоковане побиття братів-християн та монахинь. Та все ж найбільшу лють у сатани породжує щоденний заклик духовного проводу ненависної йому церкви до покаяння, яке смертельно нищить його силу, вириває людські душі з під влади його ярма. Тепер стає зрозумілим, який дух змушує духовенство УГКЦ розпалювати серця людей ненавистю до правовірних владик, називаючи їх найлютішими ворогами церкви й народу. Розумній людині цього духа виявляє факт переслідування нею не Свідків Єгови, які дійсно ведуть тисячі людей до пекла, активно поширюючи відверту антиєвангелію, а саме церкву, яка викрила його, сміливо вказала на гріх і зрадників Ісуса Христа. А тому, хто не здатен думати, достатньо, наслідуючи апостола Натанаїла, піти і подивитись, заглянути в один з недільних днів до так званої "секти", щоб остаточно розвінчати духа брехні, яким наповнені "законні пастирі".
Та люблячий, вірний своїм обітницям Господь, ніколи не залишить "мале стадо" відданих Йому дітей, а завжди благословлятиме, скріплюючи їх в Дусі Святому і силі, необхідній для спасіння власних душ.
Всіх, хто з любові до Нього обрав нелегкий шлях світської зневаги і гонінь, запевняє, що варто все це стерпіти, а при потребі навіть віддати своє життя задля щасливої вічності у приготовленому Ним місці та підбадьорює: "Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі" (Мт. 5. 12).
Ігор САВЧИН

Молитва була сильнішою від моєї недуги

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:22:00 +0200

Слава Ісусу Христу!
Хочу через вісник "Голос Господній" розповісти про чудо мого зцілення Господом Богом через молитви правовірних отців у підгорецькій церкві.
Зараз мені вже за шістдесят, моє ім’я Тетяна, живу в Дрогобичі, я правовірна греко-католичка. Починаючи з 2004 року, кілька разів була зі своєю спільнотою з Дрогобича, організованою пані Володимирою, у Підгірцях на Службах Божих, згодом, після відкриття каплиці у Брюховичах, відвідувала Літургії там, а вже тепер - у Дрогобичі.
У 2007 році зі мною трапилася велика біда. Я, не вдаючись до жодного зі спеціальних дієтичних методів харчування, почала помітно худнути. Спочатку навіть зраділа та згодом виявилося, що у мене підозра на рак в області шиї. З лівого боку нижче мигдалин утворився вузол розміром приблизно 50х30 мм. Найперше за допомогою звернулася до лора. Оглянувши мене, лікар похитав головою, сказавши до асистентки приблизно таке: "Іди й подивися, такого ти ще не бачила". І порекомендував мені терміново звернутися в лікарню на вулиці Трускавецькій, колишній онкологічний диспансер. Після обстеження я отримала скерування у Львівський онкологічний центр голови і шиї.
Я дуже засмутилася. Але відразу в мене виникло велике бажання, а ще більша віра в те, що благословення отців з Підгірців і є мій шлях до зцілення. Я поцікавилася у пані Володимири, коли найближчим часом буде організована поїздка у Підгірці і вже наступного дня ми вирушили туди маршруткою . Не можу передати мого хвилювання та бажання потрапити якнайскоріше у Храм Божий, помолитися і, якщо буде можливість, зустрітися з отцями (тепер владики). Але дорогою до Підгірців сталася несправність транспортного засобу, в якому ми прямували до Господнього Храму. Протягом двох годин ми молилися "грімкі" молитви до Небесного Отця і Сина і Духа Святого про допомогу. Час минав відремонтувати автомашину не вдалося і, на превеликий жаль, ми повернулися до Дрогобича. Дорогою до дому я плакала, молилася й думала, чому так сталося. Мене охопив відчай.
Вдома всі мене заспокоювали, а син каже: "Мамо, мабуть, Господь Бог хоче, перш ніж тебе зцілити, дати можливість фахівцям зі Львова підтвердити діагноз".
У Львові лікар взяв пункцію, дав свою візитку і сказав зателефонувати йому через десять днів. Десять днів очікування на остаточний вирок були довгими - в роздумах та молитвах.
За той час я побувала у Підгірцях, висповідалася в отця Маркіяна, розповіла йому про те, що мене очікує дуже складна операція. Отець Маркіян наді мною помолився й заспокоїв: не треба нічого боятися й надіятися на Господа - і все буде добре. Я прийняла Причастя, а після Служби Божої наді мною ще помолився отець Самуїл, сказавши також: "Заспокійтеся, все буде добре, я віддаю вас у добрі руки"...
Через десять днів син зателефонував у Львів, щоб дізнатися про мій діагноз. На тому кінці телефонної лінії лікар говорив: “Це щось дивне, але ваша мати не буде нашою пацієнткою”.
Надалі я лікувалася молитвами, але й відвідувала протягом шести місяців дрогобицьку поліклініку. Дякуючи Господові Богові, я уже не відчуваю більше цієї недуги.
Користуючись нагодою, хочу подякувати Господові Богу, що скріпив мої сили через молитви підгорецьких отців - теперішніх владик Самуїла та Маркіяна. Дякую також пані Володимирі та пані Марії за допомогу у пізнанні правдивої Христової Церкви, за їхні молитви та підтримку в моїй дорозі до нашого Спасителя.
Слава Ісусу Христу!
Слава навіки Богу!

Історія Великого посту

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 7 Mar 2011 12:20:00 +0200

Тому, що ми не постили нас вигнано з раю.
Отже, чинім піст, щоб вернутися до нього.
(Св. Василій Великий. Про піст)
Піст має довгу історію. Звертаючись до Старого Завіту бачимо пошану до посту та розуміння його величі й сили. У пості та послуху Мойсей отримав скрижалі, на яких Господньою рукою були написані Заповіді Божі. Саме після посту Ілля побачив Бога (наскільки це було можливо для смертної людини); на три роки і шість місяців закрив небо, щоб звернути духовні очі грішного народу на їхнього Творця і мовив: «Живий Господь Бог Ізраїлів перед яким я стою! В ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба що за моїм словом» (4 Цар 4, 39-41), тим же наклав піст на народ, для спокутування гріхів. Отруйна їжа, освячена молитвою пісника Єлисея, не завдала шкоди не лише йому, але і його гостям (4 Цар 4, 39-41). Був неушкоджений Даниїл, який по трьох тижнях посту без хліба і води був викинутий в яму з левами (Дан 6, 16-22).
Через своє непощення Ісаав став рабом брата свого, бо через їжу продав первородство (Бут 25, 30-34). Молитва та піст подарували Самуїла матері (1 Сам 1, 13-16). Піст дав непереможну міць великому героєві Самсону (Суд 13, 4).
У Новому Заповіті згадується про сорокаденний піст нашого Спасителя – Ісуса Христа, який під час сорока днів посту боровся зі спокусами сатани. Наодинці зі своїми учнями Христос наголошує їм про велику силу, що виганяє бісів, яку дає піст і молитва: «цей рід не можете вигнати інакше, як від молитви і посту» (Мр 9, 29).
Щодо історії Великого посту, то він зароджується ще за часів апостолів. Тоді перша християнська громада замість дня святкування єврейської Пасхи встановлює день поминання Христових мук. Історик Церкви Євсевій, посилаючись на свідчення св. Іринея Ліонського, каже про те, що первісна Пасха була не святковою, а обмежувалася одно-дводенним або сорокагодинним постом.
Вже у ІІ-ІІІ ст. до Хресної Пасхи додається і святкова частина – Воскресна Пасха, як святкування відкуплення. Ті, що називали себе послідовниками Йоана – святкували Воскресіння Христа у день єврейської Пасхи, хто називав себе послідовниками Петра та Павла – святкували у наступну неділю після єврейської Пасхи, хоча, як зауважував відомий філософ Сократ, жодні з них не мали письмового підтвердження. Це питання було вирішене аж на Нікейському Соборі 325 року, на якому також вперше згадується про сорокаденний передпасхальний піст. Якщо у ІІІ ст. Великий піст тривав протягом одного тижня, то вже після Нікейського Собору - сорок днів. У 346 році св. Атанасій наголошує на необхідності дотримання сорокаденного посту перед святкуванням Пасхи: «Хто нехтує Чотиридесятницею і хто наче без уваги й нечистим серцем входить у святая святих, той не празнує празника Пасхи».
Чи дійсно Великий піст триває 40 днів? Хоч ми називаємо піст Чотиридесятницею, на практиці у Східній Церкві він складає 36 з половиною днів. Оскільки з семи тижнів посту виключаємо всі суботи і неділі, не враховуючи Великої суботи та половини ночі перед празником Пасхи.
Західна церква мала шеститижневий піст, бо непосними тут є лише неділі, тому піст складав 36 днів. Щоб мати сорокаденний піст Латинська Церква у VII ст. додала ще 4 дні перед старим постом.
Чому саме 40 днів? Число 40 є символічним у Біблії. Пам’ятаємо ще зі Старого Завіту сорокаденний потоп (Бут 7, 4), сорокарічний пошук Святої Землі ізраїльським народом (Чис 14, 33), 40 днів посту Мойсея (Вих. 34, 28), сорокаденний шлях Іллі до гори Хорив (1 Цар 19, 8).
З Нового Завіту пам’ятаємо про внесення Ісуса Христа у храм на сороковий день після Різдва, про сорокаденний піст Ісуса Христа (Мт 4, 2), про 40 днів по Воскресінні, які Христос провів на землі (Ді 1, 2).
Щодо вживання їжі у піст, то у перших століттях не було загальновизначених правил посту – одні постили, відмовляючись від усього живого, інші – з живих творінь вживали лише рибу, ще інші – постили до вечора, а потім їли всяку їжу...
Ми зобов’язані постити духовно: молитися, розважати над Біблією, покутувати наші гріхи, виправляти їх, натомість чинити добрі діла та виховувати у собі чесноти.
Саме духовне зростання завдяки Сповіді, любові до ближнього і праці над собою є метою Великого посту.
За Катериною ЧЕРНЕГОЮ

Благословило нам Боже Дитя

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:17:00 +0200

В історію земного життя відійшов ще один рік. Але Вічність, якої прагне кожен християнин, не має виміру часу. Після земного людського буття не буде ані років, ані століть, ані епох, бо вічними є рай і пекло. Царство Боже - довершений, досконалий устрій Всесвіту, нехай станеться воно.
“Всемогутній і вічний Бог у вигляді беззахисної дитини прийшов на світ, щоб нас вирвати з жорстокого рабства сатани й гріху та привести до Божого Царства. Ісус Христос, єдинородний Син Отця, який був від віків, став людиною, щоб нас визволити і спасти. Він хоче народитися в душі кожної людини”. У цих словах з Різдвяного вітання Правовірним Синодом та сестрами контемплятивного монастиря усім християнам закладена суть народження Спасителя. Тому такими радісними є ці Свята, тому кожен християнин радіє народженню Дитятка. А маленький Ісусик благословить нас на правильний вибір у житті - йти за Ним до Царства Божого. Чи усі почули поклик Сина Божого, чи збагнули, для чого Він нам народився?
Цього року Ісус Христос через наші людські терпіння й страждання благословив вірним УПГКЦ народження нових спільнот, храмів. Звісно ж, що лукавий через підступних своїх слуг робить усе, щоб Правовірна Христова наука не множилася у людських серцях, не роїлася у християнських душах. Так, у Чорткові Тернопільської області, у правовірних греко-католиків відібрано храм, що його успадкували від покійного отця Романа Шелепка, серце котрого не витримало морального та фізичного тиску прислужників сатани, замаскованих у священичі ряси. Навколо цієї події ієрархи та отчики УГКЦ розіграли таку театральну істерику, на яку хіба здатен антихрист, християнської любові там не було ані крихти. На “практику” взяли майбутніх “пастирів”, котрих відтепер учать калічити людські душі - семінаристів з Івано-Франківської духовної семінарії та учнів дяківської школи Чорткова. На беззахисних контемплятивних сестер із сусіднього з Чортковим селища Пробіжна накидалися, як люті вовки. Хіба ж могли думати в той час, що бути оскверненим за Христа - Його милість і благословення?
- Я є щаслива, що тут страждаю за Ісуса, - говорила одна із сестер, дрогобичанка. - Бути приниженою за Нього - значить бути Ним благословенною.
Ганебною поведінкою відзначився й тамтешній пан Сеньків (бо чи ж отець він?), коли намагався зірвати Святу Літургію, шарпав і штовхав монахинь, лаявся. Але на своїх однобоких Інтернет-сторінках речники Бучацької єпархії подали свою лукаву брехню про ці події, де очорнили не лише Правовірний Синод й священиків УПГКЦ, але й сестер контемплятивного монастиря, заснованого Андреєм Шептицьким ще у 1925 році, а також усіх правовірних християн.
Далі лукаві “пастирі” діяли методом старозавітних священиків: робити все, аби не втратити власного авторитету, про Божу Правду їм не йшлося. Як колись старосвящениками, так само й теперішніми лукавими вовками в овечих шкірах, - на тих, хто несе Христову віру, було нацьковано люд зі своїх парафій. У хід пішли брудні листівки про “страшну секту”, парафіян лякали невиліковними недугами, якщо ті посміють навідатися до капличок правовірних, запускалися й інші “страшилки”. Але брутальне очорнення правовірних дало зворотній ефект, у багатьох парафіян церков УГКЦ воно викликало внутрішній спротив.
- Вони мене мають мабуть не за овечку, а за осла, - з обуренням говорив молодий підприємець Андрій, що вийшов однієї неділі з Церкви Трійці у Дрогобичі. - Я, дякувати Богу, маю здатність відрізнити біле від чорного, добро від зла, читаю Святе Письмо і, зрештою, маю паспорт громадянина України, який мені дає право вибору. Я прийшов у храм почути Слово Боже, а чую якісь недобрі настанови й повчання.
Після кожної подібної “проповіді” про загрозу “страшної секти”, що їх виголошують “пастирі” з амвонів, часто замість євангелійної проповіді, на парафіях УПГКЦ помітно більшає вірних. За рік після заснування каплиці у Дрогобичі, для прикладу, на цій парафії Різдва Христового членів спільноти побільшало приблизно втричі, аніж до її відкриття.
Вагомим кроком у поширенні Христової віри правовірними греко-католиками є нещодавнє відкриття у Самборі каплички та жіночого контемплятивного монастиря. Благословив на це вірних УПГКЦ маленький Ісусик, що народився нам на сіні у бідній стаєнці. Зовні такими скромними є й каплички вірних УПГКЦ, але в їх середині витає Дух Божий, там шанують Першу Божу Заповідь і поклоняються Єдиному Господу. Тому й Бог зсилає на них Свою Благодать: тут відбуваються чуда зцілення й оздоровлення молитвою - тілесні та духовні.
Чому ж в церквах УГКЦ вірних так панічно лякають “сектантами”? Бо не хочуть, щоб уголос говорити про хабарництво у церковному середовищі, чи висловлюючись їх терміном, "симонію" - за навчання у семінаріях, купівлю парафій, висвячення в сан єпископа... Крім того, бояться отці поголосу про їх приватне "житіє" - особняки, дорогі іномарки, інше.
Василь КИРИЛИЧ

Стисло звідусіль

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:13:00 +0200

Отця пограбували в кафе-барі... у піст
У переддень Нового року, в приміщенні одного з кафе-барів на вулиці Коперника в центрі Львова, у 41-річного священнослужителя УГКЦ викрали портфель з документами, грошима, іконами і дерев'яним хрестом.
Як повідомляє джерело в ГУ МВС України у Львівській області, священнослужитель, який проживає у Стрийському районі Львівської області, звернувся до міліції із заявою про крадіжку.
У своїй заяві священнослужитель зазначив, що в приміщенні кафе-бару "невідомі викрали його портфель, в якому був дерев'яний хрест, 250 ікон, паспорт громадянина України та посвідчення священика УГКЦ на його прізвище, 13 700 американських доларів і 9 200 євро".

Влада у США в руках содомітів
Президент США призначив на різні державні посади найбільшу за всю історію країни кількість людей, що публічно визнали себе содомітами.
Річ у тому, що содоміти обох мастей - одна з найвідданіших Обамі груп населення, і тому не дивно, що відразу ж після перемоги на виборах він поспішив висловити їм свою подяку.
В адміністрації Обами понад 150 содомітів обох мастей і відвертих сатаністів з так званих "транссексуалів".
Содоміти очолюють найрізноманітніші владні структури, починаючи від різних агентств і членів урядових комітетів до політичних радників і високопоставлених державних чиновників.
Обама побив рекорд Білла Клінтона, при якому у владних структурах США було близько 140 содомітів.

В минулому році загинули 23 католицькі діячі
23 католицькі діячі загинули насильницькою смертю впродовж 2010 року. Серед них - один єпископ, 15 священиків, монах і монахиня, двоє семінаристів і троє мирян.
Це менше, ніж роком раніше, коли загинули 37 людей, серед яких було 30 священиків. А в цілому між 2001 і 2010 роками було вбито 253 активних діячів Церкви - кліриків та мирян-активістів.
Найбільшу міжнародного розголосу в минулому році отримало вбивство преосвященного Луїджі Падовезе, Апостольського Вікарія Анатолії, президента Єпископської Конференції Туреччини, вбитого напередодні від'їзду на Кіпр для участі у візиті в цю країну Папи Бенедикта XVI, нагадує католицький портал "Milites Christi Imperatoris".
Найнебезпечнішим для католиків знову виявився американський континент. У минулому році тут загинуло 10 священиків, монах, семінарист і троє мирян. У більшості випадків причиною вбивства було пограбування.
Джерело: pravdyvo.org.ua

У Самборі є нова капличка та жіночий монастир

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:10:00 +0200

Напередодні Різдва у Самборі був заснований монастир контемплятивних сестер монастиря св. Пророка Іллі, який налічує шість монахинь. В Надвечір’я Різдва Христового відбулося урочисте посвячення монастирського храму Різдва Христового та перша Свята Літургія. Храм посвятив Владика Ілля, архиєпископ Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (УПГКЦ).
У святковій Різдвяній Літургії взяли участь біля ста людей. Серед вірних були розповсюджені листівки "Різдво в Самборі", у яких була викладена коротка історія контемплятивного монастиря св. пророка Іллі в Україні. Як ішлося в листівці, монастир був заснований ще в 1925 році Митрополитом Андреєм Шептицьким. Перший монастир стараннями Митрополита був закладений у селі Суховоля, біля Львова. За благословенням А.Шептицького розпочалося відважне монаше життя декількох сестер, котрі не примирилися з тодішнім застійним способом життя в монастирях. З часом кількість покликань зростала, але суворі комуністичні переслідування цей розвиток сповільнили і сестри були змушені піти в підпілля. Під час підпілля вони всі залишилися вірні Католицькій Церкві. На сьогодні сестри мають 9 монастирських домів та 58 монаших покликань, серед яких шість сестер з підпілля та одна сестра, яка ще особисто пам’ятає Митрополита А. Шептицького.
На Різдво у збудованій новій капличці Божественну Літургію відслужив архиєпископ УПГКЦ, владика Ілля. У проповіді він наголосив, що "Це є живий Вифлеєм, де всі можуть прийти як пастухи і зустріти живого Ісуса та поклонитися Божому Дитяті… Тут проповідується живе Євангеліє". Після Літургії, багато вірних перед іконою Різдва Христового, яку намалювала одна з сестер, могли в молитві відновити своє відношення з новонародженим Ісусом, приймаючи Його до свого серця та стаючись Його овечкою (На іконі є зображені Марія, св. Йосиф, ангел, що молитовно нахилившись адорує Боже Дитя, та мала вівця, що пригорнулася до Ісусика, він її гладить по голові. Внизу є напис, що стосується кожного християнина: "Ісусе я є твоя овечка").
Додаткова інформація:
Життя сестер характеризується вірністю Євангелії та Церкві. Коли адміністратор Бучацької єпархії закликав їх до визнання послуху Святішому Отцю Бенедикту XVI, екс-кард. Гузару і його Синодові, сестри звернулися за допомогою до Апостольського нунція в Україні, якому представили юридичну та теологічну оцінку єресей екс-кард. Гузара. На жаль, відповіді вони не дочекалися. Тому взяли всю відповідальність за своє рішення на власні плечі. Яке ж було їх рішення після довгих молитов і постів? Контемплятивні сестри монастиря св. пророка Іллі творять єдність з УПГКЦ, про що свідчить їхнє визнання в листі від 19 грудня 2008, адресованому Святішому Отцю Бенедикту XVI, де сестри, зокрема, пишуть: "Перед Богом, Вами, Святіший Отче, цілою Церквою, ми, Контемплятивні сестри монастиря св. пророка Іллі і підпорядкованих йому чотирьох монастирів, проголошуємо: ВИЗНАЄМО ПІДЧИНЕНІСТЬ ВАМ, СВЯТІШИЙ ОТЧЕ, ТА ПРАВОВІРНОМУ СИНОДУ ЄПИСКОПІВ УГКЦ І ОДНОЧАСНО ВІДМОВЛЯЄМОСЬ З’ЄДНАТИСЯ З ЄРЕСЯМИ Л. ГУЗАРА І ЙОГО СИНОДУ". Лист підписало 58 сестер монахинь з п’яти монастирів.
Прес-служба УПГКЦ

Водохреща й за ґратами - зі Святим Духом

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:06:00 +0200

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордані. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, котрий назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба - Пресвята Трійця. Звідси й назва - Богоявлення, є й інші - Водохреща, Йордан.
Цього дня кожен християнин святить воду, яку називаємо "йорданською", нею він освячує свою оселю, господарство, їй притаманні цілющі властивості.
Святкували Водохреща й у виправно-трудовій колонії №40, що розташована в дрогобицькому урочищі Гірка. Про це кореспондентові газети "Голос Господній" розповів педагог загальноосвітньої школи ВТК №40 Богдан Лісовець.
- У виправно-трудовій колонії в'язні святкують усі свята за їх бажанням чи релігійними переконаннями, - розповідав пан Богдан. - У "той третій празник", як ми називаємо Водохреща, мешканці колонії святили воду, нею були окроплені священиком своєї конфесії.
Як розповів Богдан Лісовець, на території виправно-трудової колонії, за головним адмінбудинком, є давня триповерхова споруда, яка має різні побутові приміщення, є там школа та училище, а також просторі кімнати-каплички, що їх називають "церквами". Церкви є усіх основних конфесій - католицькі, православні та деякі протестантські. Вони й задовольняють духовні потреби тих, хто тимчасово перебуває за ґратами - в'язні можуть відвідувати богослужіння, сповідатися чи просто прийти й помолитися.
- Серед ув'язнених є представники різних регіонів, вони є прибічниками різних конфесій, тож не можна їм нав'язувати свої уподобання, - продовжував Богдан Лісовець..
Того дня, на свято Водохреща, капелани усіх конфесій після освячення води за бажанням ув'язнених окроплювали їхні камери. Кожному у невеликій посудині залишили трохи Йорданської водиці, щоб той, хто тимчасово перебуває за ґратами, міг у важку хвилину окропитися нею й задуматися над сутністю життя, покаятися.
Василь КИРИЛИЧ

А той другий празник... зі стриптизом

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:04:00 +0200

Українська Церква святкує Обрізання Ісуса Христа за старим стилем 14 січня. Це свято символізує історичну подію, що сталася на восьмий день після народження Ісуса, згідно із законом Мойсея.
Таким чином ще раз наголошується, що Бог став чоловіком по плоті, водночас обрізання для юдеїв було знаком приналежності до богообраного народу. Тому Пресвята Діва Марія та Йосиф Обручник принесли немовля до храму, як того вимагав закон. Крім того, обрізання було прообразом Хрещення, даного людям з пришестям Сина Божого. Новозавітне обрізання - хрещення, повинно бути обрізанням наших гріхів і вад.
На свято Обрізання припадає також день пам'яті Василія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, вселенського вчителя Церкви (IV cт.). Цього ж дня святкується Новий рік за старим стилем; у далекому 1699 році за наказом Петра І відповідно до європейського літочислення календарний відлік було перенесено на 14 днів назад, але Східна Церква й далі дотримувалася старого стилю календаря.
Коли говорити про святкування Нового року за старим стилем, чи по іншому старого Нового року, або ж Українського Нового року, то найважливішою його традицією є посівання. Звичай цей побутує здавна, люди вважали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Посівав завжди хлопець...
Багату українську традицію сьогодні подекуди призабули, подекуди нею просто нехтують - чи то соромляться, вважаючи за щось віджите, чи лінь-матінка не хоче цікавитися своєю історією й звичаями. Але й це не найгірше. Гіршим є те, що під відродженням традицій часто-густо подають наспіх "зліплені" сценарії: святкування Нового року, для прикладу, з Дідом Морозом та Снігуронькою, з іншими модерними "прибамбасами". А найгіршим є маскування під українські звичаї поганських, мається на увазі нехристиянських, дійств, вульгарних розважальних заходів.
Саме так "святкували" Старий Новий рік в одному із фешенебельних трускавецьких санаторіїв. Афіші, розклеєні в Трускавці та Дрогобичі, сповіщали, що на "святі" буде... жіночий та чоловічий стриптиз. А далі йшов весь список "блатняка" - учасників того збіговиська: два загадкові "Dj's", ще два не менш загадкові "Mc's", і четверо тих, хто "show progrsm", чи, по їхньому, показував назовні усе своє грішне тіло й тим "тяжко" заробляв собі на хліб.
Як видно з афіші, на "святі" були Снігуроньки-моделі, одягнені так, щоб зваблювати багатого й нетямущого клієнта, бо бідний і з розумом туди не втрапить. На голові модельок-блондинок був головний убір - щось середнє між модерновим Санта Клаусом та постсовєцьким Дідом Морозом...
У час зимових Різдвяно-новорічних празників Українська Церква не дає дозволу на весілля, їх період розпочинається 24 січня. Для прийняття свого часу Церквою такого рішення була одна причина: щоб світськими веселощами не затьмарити найбільшої радості - народження Божого Дитятка Ісуса Христа. Тому проведення у цей час усяких світських розваг, тим більше відверто вульгарних, тобто, антихристиянських, є неморальним вчинком. Це відноситься як до організаторів, так і до учасників таких горе-дійств, до віруючих та невіруючих, до представників інших вірувань, адже, проведення таких заходів є зневагою християн, їх почуттів, звичаїв та традицій. Винні у цьому ми самі, ті, хто називає себе християнами, важко ж бо уявити, що подібне може бути в якійсь мусульманській країні.
На жаль, згаданий стриптиз-захід був не єдиним у санаторіях та відпочинкових закладах Трускавця, де зневажено Божого Сина, котрого Єдиного маємо згадувати у ці зимові дні. У деяких закладах подібно "святкували" Святий Вечір. Звісно ж, що "святовечірні" дійства не символізували пісну вечерю Святих Апостолів, "святкування" радше нагадували бенкет тих, хто розіп'яв нашого Спасителя - від алкоголю їх розум був затьмарений, очі бачили світ у його задзеркаллі, їхні бажання прагнули наситити свою плоть, а душі були пустими...
Василь КИРИЛИЧ

За вашими листами

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 12:02:00 +0200

Слава Богу!
Вийшов у світ черговий “Фьолькішер беобахтер” департаменту інформації Львівської Архиєпархії УГКЦ під назвою “Обережно! Секта догналівців.” Знову все те саме, яке розраховано на довірливість чи невігластво тих, хто буде читати той бруд. Все повертається вкотре на круги своя, дві тисячі років тому учнів Христа теж вважали сектою тогочасні “праведні” і “побожні”. Нічого не змінилося. Переслідують тих самих, ті ж самі, за те ж заме. А братія мовчить, витріщивши очі (поет). А ще ж зовсім недавно, якихось шість років тому “псевдо-монахи” проводили в монастирі с. Підгірці реколекції, тоді все було “зер ґут”, аж раптом в один момент вони стали погані, слово Боже з їхніх уст вже почало носити окультний характер “молитовних практик догналівців”. Не більше і не менше.
Любі мої, “щирі, побожні” з департаменту інформації, я вам і вашому господарю наведу маленький уривок з Псальми 47, коли маєте вуха - то слухайте: “Всі народи плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости, грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!” (Псальма 47, вірші 2-3). Для вас я - “заблукана овечка”, сліпа і дурненька, але Господь вибрав не мудре світу, щоби показати, якими, наприклад, є ви, хто цькує, бреше. Не маю бажання дискутувати, “не кажи до вух нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх”. Автора, сподіваюся, знаєте. Не особисто, звичайно. Відповім і вам словами Псальми: “Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця, - що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...” (Псальма 44, вірші 22-23). Не потрібно намагатися переплюнути Йозефа Гебельса, повірте мені, грішному. Робіть все на славу Божу, Він ваш Кардинал, не Гузар.
Раб Божий Олександр,Львів, вул.Театральна, 23

Ця материнська радість - перші кроки дитини

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 20 Jan 2011 11:58:00 +0200

У житті кожної людини є даровані Творцем миті, коли вона має шанс пізнати Його силу через діла Його. Чи є щось співмірне з радістю матері, коли вона бачить перші кроки своєї дитини? Чи буде ще світлішою хвиля в житті її, ніж та, коли мати почує від свого дитяти слово "мама"?
Подружжя Василь та Віта Болло з Закарпаття мають одну донечку Вероніку. Перших кроків своєї дитини чекають цілих сім років - дівчинка в дитинстві перенесла захворювання й через ускладнення їй відняло ноги.
- Цьому спричинилася планова вакцинація у ранньому дитячому віці, - згадує біду мати Вероніки. - Дитині вона дала реакцію і спровокувала важку хворобу.
Первістка молодого подружжя народилася семимісячною, проте здоровою. Хвороба Вероніки змусила батьків пристосувати своє життя до її потреб: дівчинку впродовж шести років по два-три рази щорічно возили до Трускавця на лікування-реабілітацію - у клініці Володимира Козявкіна сім'я була уже "своєю", не дай Бог нікому такого, кажуть. Стан дівчинки потрохи покращувався, але ще було дуже далеко до того, щоб заспокоюватися. Вероніка "пішла" у перший клас лише в переносному значенні - учителька приходить до неї додому...
На початку грудня цього року стався переломний момент у стані здоров'я Вероніки Болло - вона могла вже стояти навколішки, а це означає, що дівчинка вже за крок до повного одужання. Віта, її мама, переконана: допомогла молитва, яку їй уділив монах із Дрогобича, владика Самуїл, єпископ Української Правовірної Греко-Католицької Церкви.
- Мені порадила знайома львів'янка пані Марія їхати на молитву до владики Самуїла, - розповідає пані Віта. - Отож зібралася у суботу четвертого грудня й поїхала до Дрогобича. Помолившись, отримала благословення й прибула до Трускавця, тут ми винаймаємо квартиру, коли приїжджаємо на лікування. У понеділок зранку моя донечка каже: "Мамо, я маю таку силу, дивися." І вклякнула на коліна. Я від радості й здивування аж заплакала, й ми разом стали до молитви, щоб подякувати Богу за це зцілення. Звернула увагу, що то була дев'ята година, коли, так би мовити, за своїм розкладом молитов, монах, котрий уділяв моїй донечці молитву на оздоровлення, дає усім благословення - є хтось поряд з ним, чи нема.
Подружжя Болло - віруючі люди, тому й отримали таку Божу ласку - зцілення дитини, переконані. Дуже часто їздять до різних святих місць, на прощі, вдома проводять спільні молитви, звісно ж, за участю маленької Вероніки. Глава сімейства Василь Болло має угорське коріння, Віта - українка. При занедужанні доньки весь пов'язаний з цим тягар розділили навпіл: Василь мусив заробляти на прожиття та лікування Вероніки, дружині залишалася вся інша праця, окрім, звісно, роботи у звичному розумінні - для заробітку, бо про це не могло бути й мови. Вільний час батьки віддають вихованню доньки та молитві.
- Вероніка у нас молиться в особливий спосіб, - розповідає мама дівчинки. - Вона так втілюється у процес молитви, що збоку то виглядає, як діалог з кимсь, кого бачить вона, але не бачимо ми.
На прощах, за розповіддю Віти, вони забувають про усі проблеми. Коли ти відчуваєш запах кадила, якого насправді нема, постійний запах троянд, яких також там нема, то думаєш: усе це нерукотворне, дане нам для пізнання присутності Вищої Сили, для доказу того, що ми такі малі і немічні, фізична міць наша залежить від духовної сили. І хто зна, може, й Веронічка залишилася б назавжди в інвалідному візочку, якби не мала сили Духа вона та її мама. Бо ж відомо: варто повірити в себе, і сили твої подвояться. Але якщо повірити в Того, хто вище, то в скільки крат вони помножаться?
- Лікарі у клініці Володимира Козявкіна в захопленні від того, що нашій донечці сталося таке диво, - діляться враженнями подружжя Віта й Василь. - "Але ж чи знаєте, що я була на молитві за оздоровлення?" - питаюся їх.
Того дня, коли відбувалася наша розмова, сім'я вже спакувала валізи в дорогу - це був понеділок 13 грудня. Візит молодої сім'ї з Закарпаття до Трускавця не останній - їздитимуть до нашого міста-курорту аж до повного одужання донечки, бо визнані світом методи реабілітації в клініці Володимира Козявкіна дають, без сумніву, позитивні результати. Але як для кожного паростка потрібен родючий ґрунт, так і для одужання - потрібна віра. Не лише віра в себе, але, насамперед, віра у найкращого Лікаря - нашого Творця.
Василь КИРИЛИЧ, Франкова криниця Підгір’я

Ми - воїни Христові!

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Nov 2010 21:37:00 +0200

Життя летить стрімко-стрімко, підминаючи під себе слабших, вивищуючи сильніших. Мова йде про світське життя. Ті, хто живе у вірі - сильні завжди. Хто від неї відступає - падають під ноги світської “кінноти”.

Рік тому, на празник святого Димитрія, у капличці правовірних християн у Дрогобичі правилася перша Служба Божа. Відтоді чисельно виросла парафія Церкви Різдва Христового, а парафіяни укріпилися у вірі.
Факт появи “незапланованої” каплички на вулиці Копистянського у Дрогобичі викликав, зрозуміло, замішання серед місцевого священства УГКЦ. Отці усіляко провокували (й далі провокують!) конфлікти між спільнотою УПГКЦ та сусідами обійстя, де збудована каплиця, між членами сімей та родинами парафіян, між вірними УПГКЦ взагалі та державними органами місцевого самоврядування й міліцією...
Впродовж жовтня цього року парафіяни Церкви Різдва Христового проводили у Дрогобичі молитовні акції-протести. Їх мета: молитва за Україну й українців, а також засвідчення того, що правовірні християни - не поодинокі люди чи “групка збаламучених людей”, як це дехто намагається їх виставити, а доволі велика спільнота воїнів Христових, яка відстоює правдиву віру в Живого Бога, має на це право від Самого Господа, бо “де двоє в Ім’я моє, там і Я серед них”, сказав Христос. Сформована спільнота бажає мати також державну реєстрацію, оскільки суспільство побудоване так, що поза державними законами жити неможливо.
Проте, право спільноти вільно сповідувати свою віру, гарантоване Конституцією України, у нашій державі вперто ігнорується. Зареєструвати церковну громаду не вдається уже кілька років, крім того виникли труднощі з узаконенням збудованої каплички у Дрогобичі. Для цього вигадуються будь-які причини: то в документі щось не так, то не в такій послідовності (місцева та державна реєстрація) витримана процедура.
Постійні перешкоди чиняться також на “місцевому рівні”: при спробі купити у сусіда землю з половиною старої хати, що виставлені на продаж, спротив при бажанні оформити купівлю-продаж чинить дрогобицьке БТІ, знаходячи невмотивовані причини. Якщо на державному рівні у цьому простежується діло рук чинної ієрархії УГКЦ, про що обмовилися у Державному комітеті у справах національностей та релігій, то на місцевому рівні на перешкоді стоїть священство, намовляючи при цьому на вороже ставлення до вірних УПГКЦ своїх парафіян.
Відразу після подій у Чорткові Тернопільської області, де побили віруючих та сестер контемплятивного монастиря, створеного Андеєм Шептицьким ще у 1925 році, група вірних УПГКЦ вирушила до столиці, аби перед відповідними органами й організаціями висловити свій протест проти утисків свободи совісті в Україні, права на віросповідування, а також зустрітися з головою Держкомнацрелігій Юрієм Богуцьким. Після розмови з Богуцьким віруючі й представники духівництва УПГКЦ обійшли чи не всі державні установи, які так чи інакше причетні до релігійного життя в Україні, де залишили письмові вимоги про реєстрацію церкви та порушення права на вільне віросповідання.
Варто зазначити, що утиски членів спільноти УПГКЦ лише гартують християн. До дрогобицької та до інших спільнот прибувають щораз нові віруючі люди, вони приходять за покликом серця, а не з якихось інших міркувань - крім глибокої віри та щоденних молитов у каплицях правовірних греко-католиків нема чогось звично привабливого - ані високих бань з позолоченими хрестами, ані гучних дзвонів. “Я йду на Службу до Святої Трійці, - говорив мені якось приятель. - Там мене надихають фрески, високі склепіння”. “А я йду до своєї скромної каплички, - кажу йому. - Мене надихає присутній у ній Святий Дух”.
Після жовтневих молитовних акцій багато членів дрогобицької християнської спільноти - парафіян Церкви Різдва Христового відчули за спинами “холодок” від своїх знайомих, навіть тих, що називалися друзями. Відчув їх і автор цих рядків, ступінь ненависті декого з них переходила межі пристойного: в обліковому запису соціальних мереж фейсбука та твіттера появилися, м’яко кажучи, некоректні коментарі до інфонформації про ті чи інші події з життя християн, відчулося вороже ставлення при спілкування на вулиці, або й просто - відвертання. Інші ж приятелі чи просто знайомі, навпаки, лояльно поставилися до такої активності правовірних греко-католиків у Дрогобичі, дехто підтримав й долучився до спільноти.
Попри всі труднощі, що виникають на тернистому шляху до Бога, попри обпльовування ненависниками та колишніми друзями, що повідверталися, радісно усвідомлювати, що йдеш правильною дорогою, бо дорога ця до Господа. То ж, маєш соромитися тим, що не підеш з друзями на “сто грам”, чи радіти, що навернувся й покинув згубні звички? Маєш сумувати, що втратив старих друзів, чи тішитися, що знайшов нових? Маєш плакати від того, що хтось плюне у твій бік, чи радіти, що принижений за Христа?
Василь КИРИЛИЧ

Стисло звідусіль

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Nov 2010 21:36:00 +0200

Содомія у церкві

Протестантські священики нетрадиційної сексуальної орієнтації зможуть жити в пасторському будинку разом зі своїм супутником життя. Таке рішення ухвалила Рада Євангелічно-лютеранської церкви Баварії.
Геї та лесбіянки, що працюють священиками в протестантських церквах Баварії, зможуть жити в пасторському будинку разом зі своїм супутником життя, повідомив протестантський єпископ Баварії Йоханнес Фрідріх (Johannes Friedrich).

Харківський мер зняв дошку Сліпому

Свій термін на посаді міського голови Харкова Геннадій Кернас розпочав провокацією, яка невдовзі може перерости в повномасштабний міжконфесійний і міжнаціональний конфлікт.
За безпосереднім керівництвом нинішнього мера у Харкові здійснено демонтаж меморіальної дошки видатному релігійному і громадському діячу України, багатолітньому політв'язню сталінських таборів, патріарху Української Греко-Католицької Церкви Йосипу Сліпому.

Англіканське духовенство переходить до католиків

Католицька церква оголосить про те, що 50 священнослужителів Церкви Англії, які не згодні з можливістю появи жіночого єпископату, переходять у католицизм.
Голова Католицької Церкви Англії та Уельсу архієпископ Вінсент Нікольс найближчої п'ятниці оголосить про готовність Ватикану прийняти священнослужителів, які відкололися від Церкви Англії, в тому числі п'ять єпископів, вже на початку наступного року.
Нагадаємо, у липні поточного року Генеральний Синод Церкви Англії підтримав можливість зведення жінок у єпископський сан, у той час як побажання англікан-традиціоналістів майже не були враховані.

Геї - хворі люди, але двері храмів відкриті

Гомосексуалізм - це важка хвороба, при якій треба молитися про зцілення, вважає професор Петербурзької духовної академії протоієрей Георгій Митрофанов.
"Ми висловлюємо співчуття і молимося за їх лікування", - сказав він на прес-конференції в "Інтерфаксі" у понеділок, відповідаючи на запитання про ставлення релігії до геїв.
Джерело: pravdyvo.org.ua

Від агресивних молодиків-семінаристів несло перегаром

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Nov 2010 21:28:00 +0200

У Чорткові Тернопільської області жорстоко побили вірних УПГКЦ. Найогиднішим вчинком правлячої ієрархії УГКЦ на чолі з Любомиром Гузаром є побиття сестер контемплятивного монастиря селища Пробіжна.

Невеличку церкву у Чорткові збудував священик Роман Шелепко, котрий помер 4 листопада цього року. Активно допомагали йому єпископи, священики та вірні УПГКЦ, з якими отець укупі боровся за чистоту Христової віри, мало того - гроші на будові невеличкого храму йшли з пожертв парафіян, що моляться в Підгірцях та Брюховичах. То ж, логічно, що після смерті отця Романа церквою мав би опікуватися близький за духом настоятель - саме такого душпастиря бажали для своєї парафії прихожани храму Преображення Господнього. Громадою вирішили прикликати на парафію єпископа УПГКЦ Маркіяна Гітюка, а будинок, у котрому жив Отець Роман Шелепко - передати сестрам контемплятивного монастиря, частина яких має молитовний дім у сусідньому з Чортковим селищі Пробіжна.
Прочувши, що парафіяни церкви Преображення Господнього хочуть мати у себе на парафії правовірних священиків, керівництво Бучацької єпархії накрутило місцевих жителів на вороже ставлення до них та до сестер контемплятивного монастиря і, відповідно, розірвання угоди, яку вже встигли укласти. Для захоплення “своїх” володінь місцеві отці прикликали на допомогу молодиків-семінаристів, котрі, як стверджують очевидці, виділялися неадекватною поведінкою, від них несло перегаром. Про події 14 листопада свідчить очевидець, тернополянка Ірина, 23 роки:
“Десь о 10.30 до церкви під'їхав білий автобус з якого вийшло приблизно 40 семінаристів. Також прибували хлопці, які до священства, очевидно, ніякого відношення не мають, проте були налаштовані так само агресивно, як і семінаристи. Вони, утворивши стіну до під'їзду храму, спершу голосно перекрикували тих, хто молився, згодом деякі з них, взявши в руки мегафон, викрикували на їх адресу сповнені ненависті образливі слова. Дуже було чутно від так званих семінаристів запах алкоголю, який, збуджував їх на образливі, сповнені нетерпимості викрики. Вся поведінка цих накручених молодих людей виказувала спроби спровокувати нас до агресії, проте цього не трапилося. Об 11.30 мала відправлятися Літургія владикою Маркіяном та правовірними священиками, тому “семінаристи” за будь-яку ціну цього не хотіли допустити. Далі було наступне: молоді та старші члени громади Чорткова застосували фізичну силу, щоб виштовхати нас і монахинь за межу дійства. Їхні старання призвели до утворення такої штовханини, що неможливо було щось контролювати - мимоволі я опинилася в її епіцентрі. Я впала на землю і напевне вже би не змогла давати це свідчення, якби не Божа рука і мій Ангел-Охоронець, котрі витягнули мене з цього побоїща. Вражає поведінка тих, хто спровокував це насилля. А спровокували його жителі Чорткова та семінаристи - це я стверджую, як та, яка була в центрі подій і є їх свідком. Було цілком очевидним, що вони були кваліфіковано й професійно заздалегідь "оброблені". Боляче згадувати, які образи ллетіли на нашу адресу, адресу правовірних єпископів, священиків та монахинь. І це часто з уст самих семінаристів. Мені очі відкрилися на те, яку формацію священиків готують семінарії УГКЦ
Я наголошую, що жоден з тих, хто підтримує УПГКЦ не провокував і краплі їхньої одержимої ненависті.”.
Події у Чорткові, де мало місце насилля над віруючими та сестрами-монахинями, зокрема, завдяки сучасним інтернет-технологіям набули розголосу. Серед тих, хто найбільше боїться поширення інформації - правляча ієрархія УГКЦ, оскільки саме вона, на думку потерпілих, вчиняє переслідування й дискримінацію, провокує насилля над інакомислячими віруючими.
Звернення сестер контемплятивного монастиря до міжнародних правозахисних організацій може спричинити міжнародний скандал, оскільки серед монахинь є громадянки Чехії та Словаччини, котрі декілька літ тому внаслідок ліквідації у цих країнах делегатур УГКЦ були скеровані в Україну, де перебувають цілком законно. У міжнародному скандалі, що може виникнути, Україну звинуватять у порушенні прав людини, свободи совісті, права на вільне віросповідання.
Василь КИРИЛИЧ
P.S. Відеосюжет про побиття правовірних християн, зокрема монахинь, можна побачити на Інтернет-сторінці нашого вісника або на Сайті правдивих новин (pravdyvo.org.ua).

Як маємо вистояти у духовній боротьбі

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Nov 2010 21:27:00 +0200

Часто ревні християни відчувають, що в боротьбі за навернення доводиться твердо протидіяти силі, яка намагається стати на дорозі до спасіння. Йдеться про силу диявола, яку в жодному разі не можна ігнорувати в боротьбі за спасіння душі.

Святе Письмо виразно говорить: "Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір, і перемагаючи все, міцно встоятися" (Еф.6,12-13).
Диявол хоче вкрасти з нашого життя Ісуса, він зробить усе, щоб не дати людині покаятися, щоб люди звільнялися від гріхів, змінювалися в своїй суті і ставали щасливими.
Біблія називає сатану найхитрішим спокусником. Йому дуже легко обманути людину, бо він майстерно вміє маніпулювати нашими слабкостями, нашим страхом, нашою ослабленою вірою. Тому кожен християнин має знати, чим є духовний бій і які психологічні моменти використовує при цьому диявол.
Через свій бунт перед Богом Люцифер, що колись був найдостойнішим ангелом, втратив Небо, краса якого йому відома. Тепер він заздрить нам, що маємо приготовлене Богом місце у Небі (под. Ів.14,2-3). Тому диявол сильно хоче потягнути нас за собою, щоб і ми втратили Боже Царство. Особливо жорстокою духовна боротьба є у годину смерті, бо сатана розуміє, що це остання його можливість занапастити людську душу. Підкине вмираючій людині думки-сумніви, нав'яже зневіру в спасительну силу Ісусової Крові. Тому в час смерті маємо молитися за вмираючого, віддавати його в Ісусові руки, просити про заступництво Пресвяту Богородицю. Надзвичайно потрібна наша молитва християнській душі, яка розлучається з тілом в час трагічної смерті, наприклад, якоїсь аварії. Мусимо взивати до Ісуса за цю людину, а навіть і півгодини після її смерті, незалежно, чи це хтось із наших близьких, чи зовсім чужа для нас людина. Адже йдеться про вічне спасіння! Бо лише за життя Господь дає людині шанс відновити союз із Богом через покаяння.
В теперішньому часі поширюються різні єресі, нібито диявол насправді не існує, що пекло не є вічним. Але все це є вигадки сатани. Про існування демонів можуть потвердити екзорцисти, а про пекло виразно каже Святе Письмо: ті, які не знають Бога "вони зазнають кари,- вічної погибелі…"(IIСол.1,9).
Демон дуже хитро і підступно використовує наші слабкості, щоб підкинути ситуацію, з якої складно вийти переможцем. Це видно вже з прикладу того, як підло звів спокусник перших людей. Помилкою Єви було вже те, що вона вступила в діалог із сатаною. Він є дуже хитрий, з ним неможливо дискутувати. Навіть Ісус на пустелі не розмовляв з дияволом, а відповідав на його закиди коротко Божим словом: "Написано" (Мт.4,4). Дорого прийшлося заплатити людству за те, що наші праотці повірили у брехню сатани.
Всі ми заражені цим первородним гріхом. Тому дуже легко виникають непорозуміння в сім'ях, начебто, на рівному місці, безпричинно. Хтось несподівано захворів і лікарі не можуть встановити причини недуги. Диявол робить такі пакості, щоб відтягнути людину від Бога, перешкодити в молитві, викликати нарікання.
Хитро бреше лукавий через ворожок, екстрасенсів і їм подібним. Спочатку підкине людині проблему, згодом, ніби, дасть її вирішення. Зразу скаже, нібито, трохи правди, але потім оббреше, розсварить рідних, друзів, сусідів. Через ворожбитство посіє ворожнечу між ними, ще й може довести фальшивими пророцтвами до самогубства.
Підступно втручається диявол у Божі плани й на рівні державних справ. Для прикладу: зараз, в Євросоюзі прийнятий закон про евтаназію - "солодку смерть". Для невіруючої людини це,нібито, добре рішення, милосердям є позбавити людину страждань. Але це є пряма дорога до пекла, бо суперечить Божому Закону.
Особливо запеклою духовна боротьба стає тоді, коли триває молитва за чиєсь навернення. Диявол по-різному намагається перешкодити Божим планам спасіння. Буває, що людина щиро навернеться, але не перебуває у спільноті християн. Якщо немає кому її підтримати, перестерегти, тоді християнську душу знову починає затягувати дух світу, диявол нашіптує: "Нащо тобі молитися, маєш приємності світу". І може статися, а без спільноти часто й стається, що людина падає. Сама, без підтримки не може встояти проти підступів сатани.
Від моменту, коли ми прийняли Ісуса, сатана став нашим ворогом на життя і смерть. За наше особисте спасіння, за спасіння якнайбільше душ маємо боротися щодня. Ця боротьба пов'язана з постійними утисками і терпіннями. Переслідувань зазнав сам Ісус, переслідували аж до смерті й апостолів. І зараз Господь шукає людей, що готові боротися за Правду. Але хто йде на серйозну війну, мусить зважати на небезпеки.
Якщо хочемо боротися за Христа, маємо добре усвідомити, що власними силами не зможемо перемогти ворога. У кожному з нас є зрадник - стара людина - отруйна інфекція первородного гріха. Але кожен правдивий християнин має в собі живого Ісуса, Того, хто сильніший за князя світу. Тому мусимо поводити себе так, щоб стара наша людина не стала нам на перешкоді.
Чим можемо перемогти диявола? Не силою, не інтелігентністю, бо диявол і сильніший і інтелігентніший за нас. Перемогти в духовній боротьбі можемо тільки покорою. Диявол - це дух пихи, гордості. Покору, правду він не зносить, бо сам є брехуном: "А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому… він брехун і батько лжі" (Ів.8,44).
Але Ісус є Правда! Коли твердо стоїмо в Христі, у правді, тоді переможемо. Та якщо хоч трохи поступимося брехні, не зможемо перемогти диявола, бо він своїми інтелектуальними хитрощами обдурить нас цілковито.
В духовній боротьбі середньої дороги немає. Або служимо Богові, або служимо сатані. Бог бореться за нас, не ми самі: "Господь бо воюватиме за вас, ви ж будьте спокійні" (Вих.14,14). А якщо і станеться щось недобре, то Господь допускає це для того, щоб укріпити нас в довірі до Нього. Господь хоче лише нашої віри й покори. "Все, що народжується від Бога, перемагає світ. І ось перемога, яка перемогла світ: віра наша" (I Ів.5,4).
Однак мусимо вірити не своїм відчуттям, своєму розумові, а Богові, вірити Божому слову. Як тільки усвідомимо, що в нас переважає віра у власні відчуття над вірою в Боже слово, зразу маємо робити покаяння. Господні ж обітниці вірні! Він ніколи не зрадить того, хто віддав своє життя у Божі руки, постійно чуває над Божими дітьми.
Сьогодні щораз більше людей, в тому числі християн, стають рабами князя тьми через окультизм або залежність від будь-якого гріха. Їх можна звільнити в духовному бою лише тоді, коли будемо молитися як повновладні, змушуючи сатану відпустити свою здобич. Для цієї боротьби Господь дав нам могутню зброю.
По-перше, в молитвах маємо прикликати Ісусову Кров. Спочатку мусимо постійно віддавати себе самих під покров Божої Крові, щоб у сатани не було ні найменшого права на нас і щоб наші молитви отримали владу. По-друге, ми повинні щодня прославляти силу Ісусової Крові над зв'язаними душами, молитися і співати хвалебні пісні. В Крові Ангця криється величезна сила. Сатана не зносить спасительного призивання до Крові Ісуса, якою Він нас відкуповує: темрява змушена відпускати душі.
Величезну владу над демоном має також Ім'я Ісуса Христа. Коли будемо проголошувати переможне Ім'я Ісуса, твердині сатани впадуть і він змушений віддати полонені душі. Ім'я Ісуса має силу розбивати кайдани гріха! Молитов і переможних пісень, які хвалять Ім'я Ісуса і Його Рани, бояться й визнають усі сили пекла.
Насамкінець, за все, що трапляється у нашому житті, маємо дякувати Богові. Добре чи зле на нашу гадку, Господь допускає лише те, що буде корисним для нас. Ніколи не нарікати, а завжди тільки дякувати! Умовою перемоги є повна відданість - такий послух віри, який мала Богородиця.
Ми є воїни Христові. На підбадьорення нам Ісус дав чудову обітницю: "Ось я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, - і ніщо вам не зашкодить" (Лк.10.19).
Ісус має кінцеве слово. Він є Переможець! Будьмо Йому вірні.
Підготувала Наталя ДАЛЯВСЬКА

Святий архангел Михаїл

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 19 Nov 2010 21:26:00 +0200

У листопаді християни святкують Собор святих ангелів. Найґрунтовніші відомості про ангельські чини свята Церква має зі вчення святого Діонісія Ареопагіта, учня святого Апостола Павла, який був захоплений до третього неба (пор.ІІ Кор.12.2) і бачив там різницю чинів святих ангелів, пояснив це Діонисію, своєму учневі.

У творі про небесну ієрархію св. Діонисій виклав учення про ангелів. Є дев'ять ангельських чинів, які поділяються на три ієрархії - в кожній по три частини.
Першу - найвищу і найближчу до Пресвятої Тройці ієрархію складають серафими, херувими і престоли. Біля Господа-Творця стоять шестикрилі серафими, які палають любов'ю до Бога й інших спонукають до такої ж любові ("серафим" з єврейської - той, що палає). За ними у невимовній світлості предстоять багатоокі херувими, які найближчі до розуміння Божих Таїнств і глибини Божої премудрості, через них просвічення духовних очей і премудрість передається іншим. Далі перед Тим, хто сидить на Престолі, предстоять богоносні престоли, на яких розумно спочиває Бог. Богоносними вони є не за природою, а за благодаттю, що дається їм для служіння - через них переважно виявляється правосуддя Боже. Вони служать Його правосуддю, прославляють Його і виливають силу правосуддя на престоли земних царів, даючи їм дар справедливості.
Усередині ієрархії також існує три чини святих ангелів: господства, сили і влади. Так вони називаються тому, що володарюють над іншими, які ідуть за цими чинами ангелів, будучи самі вільними. Добровільно і з радістю безперестанно служачи Богові, вони дають силу для розсудливого і мудрого управління владі, поставленій на землі від Бога святі сили допомагають людям нести покладені на них обов'язки, носять неміч немічних, зміцнюють кожну людину в скорботі і терпінні, дають силу мужньо переносити всі напасті, дякуючи Богові. Влади мають владу над дияволом, щоб приборкувати силу бісівську, перемагати спокуси, утверджувати добрих подвижників у духовних подвигах і трудах.
У нижчій ієрархії також три чини: начала, архангели і ангели. Начала керують нижчими ангелами, їм доручено управління Всесвітом і охорону всіх царів та князівств, земель і всіх племен та народів, бо кожен народ має особливого для себе охоронця і покровителя (пор.Дан.10.13). Архангелами називаються великі благовісники, що відкривають пророцтва, пізнання і розуміння Божої волі, які вони отримують від вищих чинів, і сповіщають нижчим - ангелам, а через них - людям. Ангели в небесній ієрархії найближчі до людей, вони наставляють людей добродійно і праведно жити для Бога, вони охороняють нас.
Над усіма дев'ятьма небесними чинами ангелів поставлений Богом святий архистратиг Михаїл. Він є ангелом, що володіє надзвичайною, неймовірною духовною силою. У пророка Даниїла його представлено особливим захисником і покровителем юдейського народу (Дан.10.13-21; 12,1). В Одкровенні св.Івана Богослова архангела Михаїла зображено захисником християн і вбивцею дракона з його ангелами: "...була війна на небі, Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і скинутий був великий дракон, змій стародавній, званий дияволом і сатаною, з його ангелами на землю". Тоді в своїй злості він почав шкодити Церкві Христовій і продовжує вести боротьбу зі святими. (Од.12,19-20). А в цій боротьбі маємо вищих захисників і покровителів на чолі зі святим архангелом Михаїлом.
Михаїл під час згубного падіння сатани в гордість, його відступу від Бога і падіння в безодню, зібравши всі чини і воїнства ангельські, вигукнув: "Вслухаймося, станемо добре перед Творцем нашим і не будемо думати про те, що противне Богові!.. Вслухаймося, як вони (упалі ангели) через гордість несподівано від світла впали в темряву і з висоти упали в безодню. (св. Григорій. Двоєслов)". Промовляючи так до всього собору ангелів, він почав із серафимами й херувимами, з усіма небесними чинами славити Пресвяту, Єдиносущну і Нероздільну Трійцю, Єдиного Бога, співаючи урочисту пісню: "Святий, Святий, Святий Господь, сповнені небо і земля славою Твоєю".
То ж єднання святих ангелів дістало ім'я Собору ангельського, бо вони єдино душно і одноголосно славлять Отця і Сина і Святого Духа. Святій Тройці і від нас, земних, хай буде слава навіки!