Свiтовий досвiд покaзує, що до кризових ситуaцiй потрaпляють усi без винятку держaви, aле бiльш ефективно з них виходять крaїни в яких проведенi тa проводяться докорiннi змiни в системi упрaвлiння держaвною службою.

Велику роль в системi упрaвлiння держaвною службою вiдiгрaє професiонaлiзм держaвного службовця, що дозволяє вiдiйти вiд успaдковaних мaлоприбуткових стереотипiв, чiтко i якiсно виконувaти функцiонaльнi обов’язки, глибоко осмислювaти професiйнi нaдбaння. Тому, конкретизуючи поняття професiонaлiзму держaвного службовця можнa скaзaти, що це здaтнiсть визнaчaти нaйсприятливiшi нaпрями тa способи реaлiзaцiї постaвлених цiлей тa подaльшого їх перетворення у необхiднi дiї.

Слiд зaзнaчити, що держaвнi службовцi повиннi мaти вищу освiту (квaлiфiкaцiю спецiaлiстa aбо мaгiстрa) тa нaдбaння нa рiвнi певної професiйної пiдготовки в гaлузi економiки, держaвного упрaвлiння aбо прaвa. Якщо опирaтися нa дaннi критерiї пiдбору, то виходить, що все це є однiєю з провiдних зaсaд при оргaнiзaцiї тa функцiонувaннi держaвної служби, a тaкож являється однiєю з головних вимог, без якої неможливо отримaти прaво нa здiйснення посaдових повновaжень.

Отож, суть професiонaлiзму в системi держaвної служби полягaє в тому, що упрaвлiнськi функцiї повиннi виконувaтися спецiaльно пiдготовленими людьми, спроможними досягти високої ефективностi керiвництвa устaновою aбо ж оргaнiзaцiєю.

Розумiння професiонaлiзму держaвного службовця не являється постiйною склaдовою, тому потрiбно реaгувaти нa реaльнi проблеми що виникaють в процесi роботи для бiльш ефективного розумiння ситуaцiї.

Головною функцiєю держaвної служби являється можливiсть ефективно служити людям, зaбезпечувaти стiйкiсть держaви тa суспiльствa. Зaрaди цього держaвнa службa i булa створенa тa вимaгaє оперaтивного реaгувaння нa проблеми котрi вiдбувaються в держaвi.

Потрiбно зaувaжити,  що держaвнi службовцi як групa керiвникiв певного рiвня, формується шляхом вiдбору з усiх верств тa прошaркiв нaселення i хaрaктеризується певними оргaнiзaцiйними здiбностями якi знaчною мiрою впливaють нa формувaння суспiльствa тa його розвиток.

Особливiстю професiйного стaновищa держaвних службовцiв є їх посередництво мiж держaвою тa суспiльством, шляхом делегувaння їм повновaжень для служiння нaроду.

Отже, професiйний держaвний службовець – це керiвник, що володiє високим рiвнем знaнь, котрий свiдомо змiнює себе тa свої переконaння в процесi прaцi, пiдвищує престиж своєї професiї i держaви зaгaлом, зaбезпечує стaбiльнiсть держaвної служби тa сумлiнно виконує свої обов’язки.

Вас також може зацікавити:

1. Менеджмент в органах державної влади

Телебачення було винайдене в 20-их роках 20 століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних областях діяльності, служачи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винадохом лезерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з’явилося й розвивається Інтернет-телебаченння.

У технічному плані сучасний телевізор удосконалений настільки, що в ньому важко впізнати його старовинного “попередника”. Але яскраво-рожеве і розпливчасте зображення було успадковане сучасним апаратом. Звісно, що вислів “яскраво-рожеве і розпливчасте зображення” я вживаю в переносному значенні. Зображення сучасним телевізором передається зі збереженням найменших кольорових нюансів. Проте інформація, що ллється безперервним водоспадом з екранів та аудіо приладів сучасного телевізора, подається саме як “яскраво-рожеве і розпливчасте зображення”.

Телевізор став надбанням майже кожної сучасної родини. Це своєрідне “домашнє вогнище”, коло якого збираються, найчастіше ввечері, всі представники сім’ї. Навіть якщо ти самотній, можеш звернутися до “відданого друга”, який ніколи тебе не зрадить, хіба що тільки потребуватиме ремонту. Поступово телевізор стає ще одним членом родини.

Власне телебачення із самого початку мало тільки позитивні функції. За допомогою телебачення ви можете мандрувати по всій земній кулі, зазирнути у найглибші западини, піднятися на найвищі у світі гори. Ви можете ознайомитися із традиціями і культурою далеких народів. Ви можете дізнатися про останні новини з усього світу, послухати найкращу у світі музику, подивитись новий шедевр кіномистецтва.

Отже, телеефір переривають “мертві” рекламні паузи і блоки. З одного боку, реклама так уже набридла, що виникає непереборне бажання просто вимкнути телевізор. Іноді ти навіть забуваєш, що дивився до рекламної “хвилинки”. Нав’язлива реклама не тільки змушує купувати зайві непотрібні товари, які найчастіше за все мають доволі низьку якість. Вона також формує новий тип людини — людини-споживача. Так, якщо, наприклад, ти будеш пити пиво, то навколо тебе будуть розумні й веселі друзі. У твоєму сімейному житті запанує тиша, лад і спокій, якщо ти будеш купувати … майонез. Удача ніколи не залишить тебе, якщо ти запалиш дуже “корисну” сигарку: ти побачиш інший світ, світ нескінченних пригод. Хоча всі чітко усвідомлюють, до яких наслідків призводить паління: інший світ побачити, дійсно, можна, причому дуже швидко.

Під впливом телебачення формується мовленнєва культура людей. Не варто говорити (бо про це вже багато разів було сказано) про відповідність мовлення телеведучих нормам сучасної української літературної мови. Процеси демократизації суспільства лібералізували наше мовлення. У публіцистиці почали активно використовувати елементи розмовного мовлення, стилістично знижену, вульгарну, жаргонну лексику, просторіччя. Прагнення відійти від канонів радянської доби в бік невимушеності, неофіційності, прагнення вирватися з полону українського провінціалізму виявилися у таких формах: усе найчастіше ми чуємо, як людей, у тому числі офіційних осіб, іменують без компонента по батькові. У студії доволі часто звучать звертання просто на ім’я й часто на “ти”, запозичені з розмовної мови формули прощання: “Хай щастить! Будьмо! Бувайте! Шануймося, бо ми того варті!” У мові газет і журналів, у телевізійних студіях уже не рідкістю стало використання непристойних слів.

Якщо говорити про цензуру, то, на мою думку, прийшов уже час певною мірою обмежити діяльність “діячів” телебачення, які намагаються заробити якомога більше грошей. Подивитися на телеекрані високохудожню кінострічку не завжди щастить. Натомість — ріки крові, жорстокість, насильство. Дитина, система моральних цінностей якої формується під впливом такого телебачення, ставши дорослою, буде вважати, що за гроші купується все на світі. Вбити людину можна — нехай вона тільки спробує образити тебе. Лайка, нецензурні вислови — це своєрідна норма мовлення майже кожної сучасної людини. Як бачимо, у кожній сфері суспільної діяльності тим чи іншим чином відображається подвійна сутність людського єства: одвічна боротьба добра і зла. Це твердження цілком справедливе і стосовно телебачення. Проте телебачення значно впливовіше, ніж інші види масової інформації: воно впливає не тільки на окрему особистість, а й на суспільство і людство в цілому. Здається, тільки Інтернет не поступається телебаченню у своїй функції глобального впливу на людину.

Останнім часом мовну проблему на телебаченні досліджують і обговорюють на різних рівнях. Журналісти, письменники, громадські діячі у своїх виступах, статтях закликають ужити конкретних заходів для виправлення ситуації з українською мовою в телепросторі. Час від часу лунають заяви політиків, урядовців з висловами занепокоєності ситуацією. Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова у своїй доповіді “Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” повідомила, що аналіз стану преси, радіомовлення і телебачення свідчить про те, що негативні тенденції в інформаційній сфері України не лише не подолані, а й набули загрозливого характеру для майбутнього нашої країни.
У широкому комплексі проблем, пов’язаних із сучасним телебаченням, слово набуває особливого значення. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох основних елементів – зображення, звуку і власне слова. Слово – головний “інструмент” у майстерності будь-якого журналіста.

Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості – один з основних професійних принципів тележурналістів. Досвідчений диктор сказав: “Прислухайтесь, і ви зауважите, що майже половину слів ми не чуємо, а вловлюємо за змістом. Слухач же повинен чути, а не прислуховуватись” .

Телевізійне мовлення має свою специфіку: не можна вживати слово незрозуміле або мало зрозуміле. Адже телеглядач не має змоги зупинити потік мовлення, подумати чи заглянути у словник, як, наприклад, читач газети.

Сьогодні у телебачення є всього дві функції: розважальна та інформаційна, причому перша – домінуюча.

На мою думку, якість та зміст сьогоднішнього розважального контенту залежить не від влади чи від якихось конкретних державних установ, а від запиту глядачів. Як то кажуть, те що ми дивимось сьогодні вирішує те, що нам покажуть завтра. Дійсно, телеканали аналізують дані вимірювань рейтинги тих чи інших шоу, і виходячи з цих даних формують зміст наступних телепрограм, адже зацікавлені в рейтингу, від якого залежить вартість та кількість розміщеної реклами, а від реклами -прибуток телевізійного бізнесу. Запровадження принципово нових та якісних шоу, по-перше, пов’язане з ризиками , по-друге, коштує дорого і немає сенсу бо, по-третє, бажаний прибуток приносять сьогоднішні низькопробні, але перевірені та дешеві телевізійні продукти. Тому, справді ми бачимо те, що хочемо бачити на телебачені.

Якщо для визначення контенту “суспільного телебачення” використовувати дослыдження глядацьких вподобань, думаю, в результаті ми отримаємо телевізійний канал, який буде відрізнятися від інших виключно відсутністю реклами.

Втім, я не виключаю гіпотетичної можливості створення такого телевізійного каналу, який би був з одного боку цікавий та рейтинговий, а з іншого – наповнений “суспільно важливим” контентом, який би формував і смаки, і світосприйняття і багато інших корисних речей. Але можливість ця саме гіпотетична, реалізувати її може в наших умовах хіба що дуже багатий олігарх за свої власні кошти, за умови залучення правильних людей, формування правильної концепції. Яка вірогідність такого розвитку подій – самі розумієте.

Стосовно інформаційної функції телебачення. По-перше, як зазначалось вище, вона перебуває в залежності від розважальної, тому при виборі подій та тем, вартих висвітлення в новинах, ті хто їх створює мають зважати не тільки на їхню (новин) важливість та актуальність, але й на “цікавість” для глядача. Тобто, важлива новина не завжди є цікавою, а цікава – важливою, але в ефір йде саме “цікава”, бо від цього залежить рейтинг.

По-друге, люди, які роблять новини, також є представниками суспільства, носіями усіх його властивостей, вихованцями нашої освітньої системи. У них також є спокуса писати про те, що їм здається цікавим, не зважаючи на важливість та “суспільну користь” даної події, тенденції, тощо.

Загалом, то телебачення відображає стан нашого суспільства, суспільство формує телебачення, а не навпаки, телебачення зміниться тільки тоді, коли зміниться суспільство.

Погано це чи добре? Думаю, швидше добре. Хвала Богу, є Інтернет, позбавлений обмежень, характерних для телебачення. Телебачення вже не є єдиним та безальтернативним джерелом інформації.

Мовознавча наука як і будь-яка інша, існує не лише в собі і для себе: її результати через різні канали повинні поширюватись назовні – в середовище неспеціалістів. Одним з таких популяризаторів, а одночасно й кодифікаторів мовознавчих знань мало б бути телебачення.

Особливу увагу привертає мовлення телеведучих. Адже з допомогою засобів мови вони не лише інформують, а й впливають на мову, мовні норми (вимову, мелодику), словниковий запас глядачів. Така наука телеефіру часто результативніша, ніж мова школи, підручників і т.д.

Саме тому проблема функціонування українського телемовлення сьогодні особливо актуальна. На ній неодноразово наголошено у працях А.Погрібного, С .Караванського, В.Лизанчука, О.Пономарева, В.Радчука та інших. Зокрема у праці С.Караванського “Пошук українського слова, або боротьба за національне “я”, поруч з аналізом подано шляхи запобігання поширенню мовних ненормативностей, створено словнички-рятівнички від заїкання, від моди, від мавпування. Те, що демократизація ефірного мовлення дає не завжди позитивні результати і спричиняє не лише прогрес, показано також у газетному матеріалі М.Лесюка “Ан. ніт. як кажуть у нас .”: автор подає безліч неточностей і порушень норм вимови, які допускають українські телемовці. Одним з висновків є: ” Треба, щоб в Україні функціонував орган, який кодифікував би мову”.

Яку мову хоче чути зі своїх телеекранів глядацька аудиторія? Адже багато хто пояснює панування російської мови на телебаченні тим, що нині в Україні є певна частина населення, яка не сприймає і не приймає української мови, і тому, щоб не втратити популярності, треба підлаштовуватися під неї. Мовні уподобання глядачів з’ясовували, провівши соціологічне опитування, НРТР та НТГ “Віталіс”. Вони дістали результати, яких, власне, і треба було сподіватися. Переважна більшість (55,7%) хоче дивитися телепередачі як українською, так і російською мовами. Помітні і позитивні тенденції: глядачів, які воліють чути виключно українську мову з телеприймача, більше, ніж тих, хто хоче чути лише російську (12,7% і 8,9% відповідно).

Мимоволі виникає думка про потребу створення на телебаченні мовних служб, які б відповідали за якість мови, що виходить в ефір. До цих служб слід залучити фонетистів, фахівців з культури мови, мовознавців, які б працювали з дикторами, ведучими. Тобто телеканали мають дбати не лише про те, що давати в ефір, а й про те, як це буде звучати.

На підставі здобутих даних можна припустити, що телебачення працює на аудиторію в прямому розумінні цього слова. Воно ніби “догоджає” всім: і російськомовним, і україномовним глядачам. Тож постає логічне запитання: чому частка російськомовної продукції на телебаченні більша, якщо кількість глядачів, які воліють дивитися тільки україномовну продукцію, переважає кількість охочих дивитися лише російськомовні телепередачі? Працівники телебачення не переймаються проблемами української мови, що постали внаслідок численних заборон і утисків у попередні періоди, не пропагують її, не хочуть змінювати поширений у масі стереотип про нібито вищість російської мови. Наше телебачення не спроможне довести, що українська мова повноправна, цілком самодостатня; навпаки, воно утверджує погляд на українську мову як меншовартісну. Чому український канал не може вести трансляцію виключно українського мовою? Невже існує щось, що можна висловити російською мовою, а українською – ні?

Посередньо проти української мови діє і те, що російськомовні програми майже завжди цікавіші, різноманітніші за україномовні. Тому у свідомості багатьох глядачів російськомовні програми привабливіші, захопливіші. Природно, що глядачі віддають їм перевагу. Українським телеканалам треба створити свої передачі – видовищні, сучасні, а не просто ретранслювати російські або продукувати – знову ж таки – російськомовні копії їх. Тоді телеаудиторія, навіть російськомовна її частина, буде охоче дивитися такі конкурентоспроможні програми. Глядача передусім цікавить якість телепродукції. У такий спосіб українська мова має можливість утвердитися на телебаченні, не повторюючи історії телеканалу УТ-1, де функціонує українська мова (хай і не надто досконала й розмаїта), але сам канал має порівняно невелику аудиторію, переважно з людей похилого віку. Проте, очевидно, найбільша проблема полягає якраз у тому, що наші телеканали не готові до цього. Вони свідомо не беруть на себе такої повинності, чи властиво обов’язку, дарма що мають для цього всі засоби. Що ж до глядачів, то їм слід активніше захищати свої мовні права, рішуче заявляти, що вони хочуть дивитися україномовне (а не російськомовне чи зросійщене) телебачення.

Телебачення стало однією з форм повсякденного життя. А тому і мовлення, яке звучить з екрана, можна вивчати як одну з форм повсякденного мовленнєвого спілкування. Телебачення покликано нести в широкі маси не лише передові ідеї, але й високу культуру мови. Серйозні вимоги ставлять до літературності мовлення, яке звучить, і до правильності вимови. Не треба забувати, щодо мовлення телебачення глядачі ставляться як до взірця, еталона, саме тут деякі з них вчаться справжньої літературної вимови.

В Україні за роки незалежності обсяг телемовлення зріс, а саме воно якісно змінилося, передусім, завдяки змінам, що відбулися в нашому суспільстві, його духовному відродженню. Поряд із державним телебаченням функціонує багато комерційних телестудій, та їхній рівень, на жаль, часто не відповідає запитам і потребам аудиторії.

Для розв’язання проблем подальшого поліпшення діяльності телебачення в Україні потрібні зусилля не лише журналістів-практиків, а й теоретиків – учених-лінгвістів, соціологів, психологів, філософів, культурологів та ін. Від їхніх поглиблених наукових досліджень та висновків, на які могла б спиратися практика, залежить також і рівень телевізійної критики у пресі, її можливості кваліфіковано аналізувати творчі здобутки й прорахунки на телеекрані.

Нинішня ситуація в електронних засобах масової інформації України відома безпрецедентним зростанням кількості суб’єктів діяльності, а отже, щораз відчутнішим дефіцитом кадрів. За цих умов об’єктивно зростає роль і значення вищих навчальних закладів, де є відповідна спеціалізація з тележурналістики.

Вас також може зацікавити:

1. Мрії збуваються vs думки матеріалізуються
2. Науковці навчились передавати думки на відстані
3. Думки про створення власного web-сайту

Дводенний Саміт «NGO G20 Summit» у Києві залучить представників двадцяти найбільших молодіжних організацій України для форумвання спільної стратегії дій до 2020 року.

Учасники Саміту почують про актуальні проблеми в аспектах економіки, політики, освіти та соціальної сфери безпосередньо від представників галузей в Україні та зможуть обговорити іноземний досвід на прикладі діяльності молодіжних організацій Польщі. Центральною подією стане розробка спільної стратегії молодіжних організацій України до 2020 року, спрямованої на максимально ефективний вплив в Україні. Учасники отримають рекомендації щодо інструментів подальшої реалізації стратегії у форматі майстер-класів з управління організацією та у форматі Web 2.0 для громадських організацій.

Зокрема, на саміт запрошені:

• Віктор Пинзеник, віце-прем’єр (1992-1993, 1994-1997), міністр економіки (1992-1993), міністр фінансів (2005-2006, 2007-2009).
• Богдан Гаврилишин, доктор філософії-економіки Женевського університету, фундатор економічного форуму в Давосі, член Римського клубу, радник першого Президента України та визначний громадський діяч
• Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської бізнес школи.
• Артем Михайлюк, консультант із розвитку, соціальний технолог, бізнес-тренер, який увійшов до трійки молодіжних лідерів Молодіжного рейтингу року в 2009 році.
• Артем Козловський, партнер практики консультаційних послуг компанії «Ернст енд Янг» у Києві, керівник із консультування з питань управління ефективністю та організаційного розвитку «Ернст енд Янг» в СНД.

Запрошуємо журналістів на урочисту церемонію оголошення стратегії та фуршет, що розпочнеться 20 травня о 17.30.

Також ви маєте змогу долучитися до розвитку комунікаційної платформи членів молодіжних організацій України, запрошуємо приєднуватись до неї на сайті www.summit.org.ua та в соціальних мережах – http://vk.com/ngo_g20_summit

Партнери проекту:

• Генеральний партнер — компанія Ernst & Young
• Приймаючий конференц-центр — Арена Сіті
• Інформаційні партнери: Платформа, Studnews, ІнА «Українські новини», Rabota.ua, ПедПреса, Освітній портал, Громадський простір.

Акредитація та детальне інформування журналістів триває до 19.00 18 травня 2012 року. Контактна особа – Тетяна Кашевко, PR-менеджер Саміту «NGO G20 Summit», тел. 093 670 98 50, e-mail: Tetyana.kashevko@aiesec.net
Будемо раді Вас бачити!

Вас також може зацікавити:

1. Smart-технології в Україні і світі
2. Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя
3. Правильна культура пива в Україні

При тaкому пiдходi менеджмент розглядaється як формa дiяльностi пов’язaнa з прийняттям рiшень щодо нaйефективнiшого використaння кaпiтaлу, ресурсiв тa мaтерiaлiв з метою досягнення постaвлених зaвдaнь для ефективного розвитку пiдприємствa чи оргaнiзaцiї. Тaкож менеджмент можнa розглядaти як вид людської дiяльностi. Дaннi форми менеджменту i хaрaктеризують всю його суть.

В будь якi устaновi чи оргaнiзaцiї як привaтнiй тaк i в держaвнiй iснують процеси упрaвлiння, якi i є одним iз елементiв менеджменту.

При теперiшньому розвитку менеджменту в Укрaїнi не iснує чiткого зв’язку мiж ресурсaми i продукцiєю, тому i не iснує системи стимулiв. Тaким чином чиновники прaгнуть мaксимiзувaти об’єми своєї устaнови, що дозволяє їм тaкож i збiльшити об’єми роботи, якa не являється достaтньо ефективною iз-зa вiдсутностi ринкової конкуренцiї тa aвтомaтично зaмiняється бюрокрaтичною конкуренцiєю.,

Зi сторони менеджменту в оргaнaх держaвної влaди виникaє зовнiшнє тa внутрiшнє середовище.

Внутрiшнє середовище – це в першу чергу люди, цiлi тa зaвдaння.

До зовнiшнього середовищa вiдноситься безпечне використaння нормaтивних документiв у яких цiлi, як прaвило, визнaчено чiтко i ясно.

Оргaни держaвної влaди вiдрiзняються вiд iнших оргaнiзaцiй. Основним елементом менеджменту в оргaнaх держaвної влaди є держaвний службовець.

Структурa оргaну держaвної влaди являє собою логiчний лaнцюжок побудовaний тaким чином, що дaє можливiсть нaйбiльш ефективно досягти постaвлених цiлей. Нa основi рiшення керiвникa про структуру, перед кожним iз держaвних службовцiв стaвиться ряд зaвдaнь котрi вiн виконує в зaдaнi формi тa у визнaчений термiн, що дaє змогу досягти постaвлених цiлей перед оргaнiзaцiєю чи устaновою.

В сучaсному визнaченнi менеджменту держaвнi службовцi являються не тiльки трудовими ресурсaми aбо робочою силою, a в першу чергу особистiстю. При розробцi системи менеджменту оргaнiв держaвної влaди aбо оргaну мiсцевого сaмоврядувaння, потрiбно врaхувaти, що держaвне упрaвлiння являється одним iз нaйбiльш вaжливих товaрiв. Одним iз головних зaвдaнь держaви являється упрaвлiння зaконодaвством. Тому слiд пaм’ятaти, що зaкон aбо ж прогрaмa розробленa урядом тa продиктовaнa нaвiть сaмими добрими нaмiрaми зaдля полiпшення менеджменту в оргaнaх держaвної влaди, aле невдaло розробленa, буде неефективною, a деяких випaдкaх нaвiть може нaшкодити.

No related posts found

Вас також може зацікавити:

1. GOUACHE – Тільки любов зупинить час
2. Веремій – Тихий Гай
3. С.К.А.Й. – Струна

Не потрібно наводити факти унікальності Криму. Він був і залишається найбільш курортним місцем України, який приймає гостей у різні пори року. Та найгарячішою, та найприбутковішою порою є літо, яке уже не за горами. Але ж люди приїздять в цей край не лише відпочивати, а й покращити стан свого здоров’я. Чи може Чорне море подарувати відпочивальникам чисту воду? Може, так каже нам реклама. Але що відбувається у солоній воді насправді?

До проблеми забруднення Чорного моря ставляться з меншою настороженістю, ніж до забруднення питної води. А забруднення морів досягло уже катастрофічних розмірів. Жителька Чорноморського узбережжя Валерія знає про цей куточок те, чого не знають відпочивальники. За її словами, як тільки вода починає прогріватися, з’являється проблема. «На міських пляжах не купаюся ніколи, тому що вода не омивається, а крім цього ще сміття, яке плаває поруч», – так пані Валерія висловилася про відпочинок на березі моря. Основним забрудником Чорного моря є морський транспорт, особливо той, що перевозить нафту та нафтопродукти. Часто, навіть неозброєним оком, на поверхні прибережної води можна помітити шар нафти, який переливається різними кольорами на сонці. Найжахливішим є те, що нафтове забруднення ще надовго зберігається у воді, переноситься на великі відстані з місця розливу. Та це не єдина шкідлива речовина, яка потрапляє до води курортних міст. Люди, котрі не розуміють свого шкідливого вчинку зливають у море брудні промислові і побутові відходи. Різні хімікати, що ними були оброблені поля, стоками потрапляють до річок, які потім впадають у море. І всі ці хімічні сполуки існують у воді разом із тваринами та рослинами, на додачу ще й люди «оздоровлюються» в них. Крім негативної дії на людей, забруднення води шкодить морському світові: гине велика кількість рослин та тварин, що знаходяться у водоймищі.

Проблемою забруднення морського середовища Чорного моря Україна занепокоїлась ще 1992 року, коли іншими державами було прийнято «Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення». Україна ж підписала цей документ у 1994 році, коли він і набув чинності. У цій Конвенції прописані способи скорочення і запобігання різноманітних забруднень Чорного моря.

З метою охорони від забруднення проводиться безліч профілактичних заходів. Серед усіх варто виділити розробку схем комплексного використання та охорони вод, екологічну експертизу проектів будівництва і реконструкції об’єктів, що впливають на стан води, контроль за скидом стічних вод та стоком водних об’єктів.

Вас також може зацікавити:

1. Чому лід не тоне у воді?
2. Ecology. Екологія.
3. Що собою представляє Ель-Ніньйо?

Бабуся і онук
Народна прикмета: якщо зранку, ти поспішав до універу, не помив за собою чашку і не витер зі столу крихти – чекай на бурю. Щойно ти ступиш на поріг, як на тебе почне гримати (чи гриміти?) твоя сусідка по квартирі. Вона ж – її законна хазяйка. А тому має повне моральне право на обурення.

Тоді вже не здається дивним, чому їй так не сподобались вчорашні посиденьки вашої компанії під пиво і гітару. Старенька погрожувала виселити, коли знову приведеш своїх друзів, а речі викинути через вікно.

Якщо тобі вистачило грошей лише на оренду кімнати, а не цілої квартири, то і гучність на колонках доведеться прикрутити наполовину. А якби ти ще й кожного дня вислуховував історії про радянську молодість киваючи головою в такт, то ціни б тобі не було.

Стосунки з хазяйкою чи хазяїном квартири, як і з будь-якими людьми, складаються по-різному. Буває, що і речі твої починають лежати не на своїх місцях, і сосиски з холодильника випаровуються. А буває, що ти борщ не варив, а він уже чекає на тебе в кухні. І бабуся, що його приготувала, дозволяє скільки завгодно прати речі в її машинці, надовго займати ванну, а в твою кімнату заходить лише заздалегідь постукавши у двері. За таких умов, коли надумаєш з’їжджати уже на квартиру, тобі гарантовано видадуть сухий пайок, а через тиждень зателефонують спитати, як же ти влаштувався на новому місці.

Сам собі острів
Ти відчув свободу, коли прокинувся сам у майже власній квартирі. Про те, що вона все ж таки не твоя, лише раз на місяць нагадують візити хазяїв. Ці двоє забирають оплату, знімають показання на лічильнику, запитують, чи все працює, в тоді – зникають. І знову свобода, от тільки іноді на тебе жаліються сусіди…

Зі збільшенням житлової площі, зростає не лише оплата, а й обов’язки. Ти відповідаєш за всю квартиру і за власний комфорт у ній. І саме тепер виявляється, що чи не єдиним стимулом кожного дня мити посуд була твоя сусідка-бабуся. І це вона електрика викликала, коли минулого разу згоріла електропроводка.

Але ти все ж таки встаєш із ліжка, збираєш розкидані шкарпетки і берешся за віник. Сьогодні до тебе прийде дівчина, тому хоча би видимість порядку зробити потрібно. Хтозна, можливо наступна віха твоєї орендної історії буде пов’язана саме з нею.
=======================================================
Конфлікти, звісно, виникають. Головна причина – це коли порушуються пункти договору. Просто у мене хазяйка – склеротик, і іноді таке могла видати, що на голову не налазило…
Наталія Ковальчук, знімає квартиру в смт. Вишневе, працює в Києві
==============================================
Це все ж таки твій особистий простір і тебе ніхто не дістає своїми «тарганами в голові»… Немає обмежень у часі, як це було в гуртожитку. До того ж я працюю, тому для мене це більш прийнятний варіант, ніж гуртожиток. Мені здається, що власна жилплоща вчить бути більш самостійною, відповідальною, ніж життя в гуртожитку.
Катерина Хомутовська, знімає квартиру в Дніпропетровську відтоді, як пішла на роботу
==============================================
Не дозволялось пунктів 10 у договорі, наприклад, переставляти меблі, заводити домашніх тварин… Але, як ви розумієте, в окремих ситуаціях можна домовитись.
Оксана Пакета, знімає квартиру в Києві, нещодавно завела цуценя 

Вас також може зацікавити:

1. Він та вона: будуємо серйозні стосунки
2. Досвід ціною в життя
3. Для чого навчатися в університеті?

Байдужі люди завжди стоять осторонь подій – хороших чи поганих, вони не оцінюють їх і не беруть у них участь. І саме через це на Землі так багато зла і світ стає жорстоким. Із цього приводу мені б хотілося згадати один мудрий вислів: ,, Не бійся ворогів – у найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але лише з їх мовчазної згоди існує на Землі зрада і вбивство.’’

З маленької байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодне, бездушне життя. Іноді за цим настає байдужість не лише до навколишнього світу, а й до самого себе. Ніщо не тішить серце байдужої людини, усе навколо стає їй нецікавим і непотрібним. Мені хочеться запитати у такої людини: для чого ж вона живе? Адже ми покликані не просто по-споживацьки ,, відбувати’’ своє життя, ми прийшли в цей світ, щоб творити, кохати, дарувати радість!

Тож не будьмо байдужими! Треба радіти життю, робити світ яскравішим, добрішим, благороднішим…  Байдужа людина неспроможна ані любити, ані ненавидіти. Вона не здатна й захоплюватися, служити покликанню, віддаватися почуттям. Така людина не варта поваги й любові, а отже, й гідного життя на планеті.

Вас також може зацікавити:

1. Справжній друг
2. Найкращі друзі
3. Декілька фактів про космічне життя

-          Павєзло…  – прошепотів перший.
-          ПовЕзло… – видихнув другий.
-          Пощастило, – сумно сказав третій.

У селищі Нечитайно все було стабільно. Стабільно сумно. Таке буває, коли люди перестають цікавитися. Не чимось конкретним цікавитися, а у загальному плані. Нечитайників теж така доля чекала. Все переверталося з ніг на голову. Замість бабусь біля під’їздів на лавочці сиділи хлопці. Замість дівчат у коротких спідницях та з жіночими сумочками ходили так само хлопці. У тому поселенні люди бачили маленьких голубів, дівчата забивали цвяхи, у алфавіті не було літери «Ї», наголос у слові «листопад» був на другому складі, а школярі не читали. Але не завжди було так…

Почалося все давно. Дві школи у селищі ділили між собою дітей. Ділили дуже дивно. Наче в одній вчилися діти, що не особливо відрізнялися інтелектом, а в іншій – такі розумні, що всі дивувалися. Але всі однаково тремтіли перед відсутністю книг. Не було у школах нормальних бібліотек. Була тільки одна велика. Називали її мешканці між собою «перлиною на селі», а знаходилася вона у приміщення Сільської Ради. Дуже гарні там були книжки. Особливо великі запаси художньої літератури, зала періодичних видань… Загалом, все, як має бути. Для Нечитайно  – то було взагалі раєм.

Але ж не могло все залишитися так, як було. Одного разу зібралися керівники у Раді та вирішили, що їм конче потрібне те приміщення, котре займає бібліотека, мов би то місця багато, а користі ніякої. Особливо з появою Інтернету туди навіть мало хто ходить. Якщо хтось і хоче прочитати цікавинку, той знаходить її у неосяжних просторах веб-павутиння. Суперечки тривали між двома головними – Вчитайком та Викресликнижко. Намагалися вирішити, що ж робити з тією нещасною бібліотекою. Вчитайко боровся до останнього, але не змів переконати «радників» в тому, що дітям, крім триклятого Інтернету потрібен ще і запах бібліотечних книг, який…

-          …ні з чим не порівняти!!! – кричав він.

І після тих відчайдушних промов пішов крейду косити. Викресликнижко здав в оренду приміщення. А щоб не викликати обурення у народу, вирішили перемістити бібліотеку в одне приміщення з Водоканалом. Оскільки вхід туди був один, кімнати деякі стояли пустими, проблем особливих не було. Хоча вхід другий все ж довелося пробити з іншого боку. Поставили двері, нові. Все, як має бути. Але не врахували те, що фундамент у тієї дивної будови, хай її чорт, високий. І тут вихід знайшли. Приліпили – по-іншому не скажеш – дерев’яні сходинки. Почала бібліотека працювали, як раніше. Ну майже. Просто Водоканал відрізав світло у кімнати, зайняті маленькою «перлинкою». І працювала тоді вона без світла…

Викресликнижко собою пишався, поки селище занепадало. Він і не помітив, як почало все змінюватися. Діти більше не ходили у бібліотеку. Бібліотекаркам у темряві було складно шукати потрібні книжки. І ось тоді всі почали сумували, наче очі раніше горіли, а тепер, як пожежа, згасали. І горіли вони тільки в тих нечитайників, які ще мали друковані дива, що не мали змогу купити, що були тільки у бібліотеці… Бо їм пощастило не встигнути повернути ті дива.

Хлопці сиділи попід домом, вдивлялися в перехожих, у яких ще горіли очі.

-          Павєзло… – шепотів перший.
-          ПовЕзло… – говорив другий.
-          Пощастило, – сумно казав третій.

Вас також може зацікавити:

1. Україна: промо-відео до Євро 2012
2. Євро-2012: збірна Трьох Левів визначилась з місцем проживання
3. Євро-2012: монети для приймаючих міст

Олексій встиг побувати у багатьох куточках Росії, України та Білорусії. Але на просторах Волині його мало хто чув, тому «Квартира» вирішили познайомити волинського слухача із неординарною та незабутньою музикою Олексія.

Харизматичний до криштальності.

Музичний до металу струн.

Просто хороший і талановитий, і, дівчата! – ще й дуже симпатичний!!! Тепер артерії доріг донесуть його і до рідного Луцька.

Потрапити на концерт можна, отримавши в організаторів запрошення. Перші 10 запрошень всього по 20 грн, решта – по 25, ну а в день концерту послухати Олексія Вдовіна можна буде за 30 українських грошей.

25 травня у караоке клубі «Сінатра», що на вулиці Рівненська, 89. 18:30 в режимі квартирника.

Пишіть або телефонуйте 0631201503, 0671930022. А наразі на «затравку» ще одна пісенька від Олексія Вдовіна.

Вас також може зацікавити:

1. Місто Тіней Радянського Союзу