14 вересня Художньому відділу Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського виповнюється 35 років. За цей час він пройшов шлях від перших експозицій до сучасного виставкового простору, у якому зберігаються сотні творів мистецтва, відкриваються нові виставки та з’являються нові надходження. Змінювалися приміщення, експозиції та формати роботи, але незмінним залишалося головне – люди, які щодня зберігають мистецьку спадщину та знайомлять із нею відвідувачів. Навіть в умовах війни відділ продовжує свою роботу, організовуючи виставки, зустрічі та інші культурні події.

Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися із завідувачкою відділу Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Дариною Бережняк про те, з чого починалася його історія, як формувалася колекція, які експонати мають особливе значення та яким музей бачать у майбутньому.

Фрагмент експозиції, присвячений Марії Заньковецькій, у колишньому приміщенні відділу Художній музей

– 35 років тому в Ніжині з’явився відділ Художній музей. З чого все починалося і хто стояв біля його витоків?

– Розпочиналося все з того, що наприкінці 80-х – на початку 90-х років у Ніжинському краєзнавчому музеї мали відкритися два нові відділи: «Ніжинська поштова станція» та відділ «Історії молодіжного руху на Ніжинщині». Під них міською владою було виділено два приміщення.

Якщо для музею «Ніжинська поштова станція» вже було зібрано необхідні матеріали, то над створенням відділу «Історії молодіжного руху на Ніжинщині» ще потрібно було працювати. Поки тривала науково-дослідна робота, Україна здобула незалежність. Необхідність у музеї такого напрямку зникла, і в приміщенні за адресою вул. Батюка, 6 вирішили відкрити Художній відділ.

Роботу над створенням експозиції Художнього відділу очолила Руденко Л. М. Спільно з нею працювали Морозов О. С., Пономар О. П. та інші. А сам відділ очолила Уривалкіна (Діденко) Т. О. Разом із нею працювали Тира Н. Г., Мазур О. В. та Могилецька Н. М..

Саме завдяки їхній роботі поступово формувався той напрямок, який сьогодні ми називаємо Художнім музеєм.

– Якими були перші експонати та як формувалася колекція музею в перші роки його існування?

– У той час у фондах музею вже зберігалося чимало творів мистецтва, які не експонувалися через відсутність вільної виставкової площі. Відкриття нового відділу дало можливість показати ці роботи відвідувачам.

В експозиції були представлені роботи таких відомих митців, як Самокиш М., Шишко С., Яценко В., Мозок В. та ін. Експозиція другого залу була доповнена предметами побуту та самоварами. У третьому залі виставлялися ікони, церковні книги та предмети церковного побуту.

Таким чином, уже від самого початку Художній відділ поєднував образотворче мистецтво з предметами, які розповідали про побут, культуру та духовне життя людей.

Н. Г. Тира, завідувачка відділу в 2003–2018 роках, під час екскурсії у колишньому приміщенні відділу

– Які експонати сьогодні можна назвати справжніми перлинами музейної колекції? Чи є серед них твори з особливо цікавою історією?

– Я б не виділяла одну-єдину «перлину». Кожен предмет музейної колекції несе в собі певну цінність і свою історію. Звичайно, є більш вагомі та менш вагомі твори з мистецької чи історичної точки зору, але кожен експонат є частиною нашої колекції та нашої музейної історії.

Мені особисто найперше згадується посмертний портрет Валентини Шишко, створений її батьком – відомим художником Сергієм Шишком. Це робота, яка має не лише художню, а й особисту, емоційну історію. Саме такі твори часто особливо чіпляють відвідувачів, адже за ними стоїть доля конкретної людини.

Виставки у відділі Художній музей. Джерело: фото з фондів відділу Художній музей Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського

– Як за 35 років змінювалася колекція музею? Які напрямки мистецтва сьогодні представлені найбільше?

– За 35 років колекція, звичайно, змінювалася і поповнювалася. До музейних фондів надходили твори різних авторів, які розширювали наше уявлення про українське мистецтво.

Сьогодні у фондах представлені живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, іконопис та інші мистецькі твори. Значне місце займають роботи українських художників різних періодів і напрямків. Колекція продовжує розвиватися, і для нас важливо не лише зберігати вже наявні твори, а й поповнювати фонди новими надходженнями.

– Чи були за історію музею випадки, коли вдалося знайти або отримати унікальні експонати, про які давно мріяли?

– У фондах музею зберігаються роботи митців зі світовим ім’ям: Шишка С. Ф., Самокиша М., Якимченка О., Орла П., Стратілата М., Рибака С., Кошеля О. та багатьох інших.

Кожне поповнення музейної колекції для нас важливе. Інколи це твір відомого художника, інколи – робота, яка має особливу історію або пов’язана з Ніжином та його мешканцями. Тому не завжди цінність визначається лише ім’ям автора. Важливо й те, яку історію предмет може розповісти майбутнім поколінням.

– Які виставки або події за 35 років стали для музею найбільш знаковими?

– Знову ж таки, кожна виставка, яка була, є чи буде представлена в нашому залі, по-своєму особлива. Чи то дитячі роботи, чи твори іменитих майстрів – кожна виставка має свого глядача і залишає певний слід.

За останні роки особливо розширилася географія виставок, які приїжджають до нас. Це і Харків, і Бориспіль, і навіть роботи з Ізраїлю. Для Ніжина це важливо, адже завдяки таким виставкам мешканці міста можуть знайомитися з мистецтвом різних регіонів України та інших країн, не виїжджаючи далеко за межі міста.

– Музей – це не лише експонати, а й люди. Хто найбільше вплинув на його розвиток і становлення?

– Починаючи з 1991 і по 2026 рік, це всі ті, хто стояв біля витоків його створення, директори, завідувачі, наукові співробітники, доглядачі.

Усі ті, хто поспішав кожного ранку на роботу, хто керував, монтував та відкривав виставки, заохочував митців, проводив цікаві екскурсії, спілкувався з відвідувачами. Кожен зробив свій внесок у те, щоб наш відділ був таким, яким він є сьогодні.

Музей – це, перш за все, люди. Експонати можуть зберігатися десятиліттями, але саме люди допомагають їм «говорити» з відвідувачами.

– Які історії про експонати найбільше дивують або зацікавлюють відвідувачів?

– З початком повномасштабного вторгнення найбільше людей цікавлять історії, безпосередньо пов’язані з військовими діями, долями людей і навіть тварин.

У 2025 році у відділі Художній музей проходила виставка мистецького проєкту «Український левик кобри не боїться», який отримав підтримку Українського культурного фонду, присвячена тваринам на території України, які постраждали від російської агресії. Такі виставки особливо відгукуються людям, адже вони говорять не лише про мистецтво, а й про наше сьогодення, біль, втрати та водночас про людяність.

– Як змінився музей за останні десятиліття? Яким сьогодні має бути сучасний художній музей, щоб залишатися цікавим для відвідувачів?

– Музей має йти в ногу з часом, впроваджуючи у свою діяльність новітні технології та сучасні форми роботи з відвідувачами.

Сьогодні музей – це вже не просто місце для споглядання історії чи мистецтва. Це місце для живої комунікації, роздумів, обговорень, нових відкриттів. Важливо, щоб людина, виходячи з музею, не просто побачила експонати, а винесла із собою певні думки, емоції та бажання повернутися знову.

Будівля, у якій нині розміщується відділ Художній музей 

– Як змінилася робота музею після початку повномасштабної війни? Чи вдалося зберегти та продовжити виставкову й освітню діяльність?

– Звісно, діяльність музею значно ускладнилася. Тепер потрібно ще й швидко реагувати на безпекову ситуацію, адже ми відповідаємо не лише за збереження експонатів, а насамперед за життя та безпеку наших відвідувачів.

Приємно те, що, незважаючи на майже постійні повітряні тривоги, люди йдуть до нас. Їх цікавить культурне життя міста, їм потрібні позитивні емоції, спілкування та можливість хоча б на певний час відволіктися від реалій війни.

Виставкова діяльність продовжується і є доволі активною. Кожного року ми відкриваємо близько 10 виставок. Це дозволяє підтримувати культурне життя міста навіть у таких складних умовах.

– Яким експонатом або історією музею ви б порадили почати знайомство тим, хто ніколи тут не був?

– Наразі робота відділу Художній музей ускладнюється відсутністю постійно діючої експозиції. У листопаді 2020 року музей змінив свою адресу, переїхавши у нове приміщення за адресою вул. Небесної Сотні, 11, де й наразі проводяться ремонтні роботи та дообладнуються експозиційні зали.

Тому сьогодні знайомство з музеєм можливе лише через виставкові роботи, які ми представляємо. І, мабуть, це теж цікава можливість: кожна нова виставка відкриває для відвідувача музей з іншого боку.

– Яким ви бачите відділ Художній музей Ніжина в майбутньому?

– Я бачу його як прогресивний культурний простір, де діятиме не лише постійна експозиція та відкриватимуться нові виставки, а й проходитимуть цікаві майстер-класи, лекції, зустрічі та інші просвітницькі заходи.

Це має бути місце, де кожен зможе відпочити, наповнитися новими емоціями, отримати знання та досвід. Місце живої комунікації, творчості та пізнання.

Хотілося б, щоб до нас приходили різні люди – діти, молодь, дорослі, люди старшого віку – і кожен знаходив тут щось цікаве для себе. Саме таким я бачу відділ Художній музей НКМ ім. І. Спаського в майбутньому.

35 років – це вже історія, але для музею це далеко не фінал. Художній музей продовжує змінюватися, шукати нові форми роботи та збирати навколо мистецтва людей. Тож ювілей тут радше привід озирнутися назад, аби з цікавістю дивитися вперед.

Читати ще: Від першого виробництва до сьогодення: як 100 років тому розпочалася історія «НІЖИНСІЛЬМАШу»

У суботу, 12 версеня у Ніжині протягом усього дня погода буде похмурою. З ранку і до пізнього вечора йтиме сильний дощ.

Про це повідомляє Синоптик

Вночі 12 вересня +12, вдень +14

Народний прогноз погоди: наші предки помітили, що теплий вечір і зоряна ніч 12 вересня обіцяють хороший врожай наступного року, а теплий і сухий день вказує на пізню зиму.

13 вересня у неділлю, у Ніжині протягом усього дня небо буде вкрите хмарами. Без опадів.

Вночі  +12, вдень +19

Читати ще: Ніжин у краплях дощу – Фоторепортаж

10 вересня 2026 року у Ніжинському Фаховому Медидколеджі було проведено мінітренінг «Ми — група», практичним психологом коледжу Ганною Борисовець у рамках виховної години. Керівник групи — Ірина Щербина.

Заняття було спрямоване на налагодження позитивного психологічного клімату, розвиток взаєморозуміння та формування дружньої атмосфери серед здобувачів освіти першого курсу.

Під час вправи «Який у нас сьогодні настрій?» студенти оцінили власний рівень комфорту в групі, а у вправі «У нас є спільне» переконалися, що, незважаючи на індивідуальні особливості, між ними є чимало спільного.

Особливу увагу приділили обговоренню життєвих ситуацій у вправі «Що б ми зробили?»: як підтримати нову людину, знайти рішення у разі непорозуміння та правильно реагувати на помилки інших.

Завершальним етапом стала вправа «Наша група — це…», під час якої студенти визначили, що допомагає почуватися комфортно у колективі, та сформували спільні правила взаємодії.

“На завершення кожен назвав одним словом, якою він хоче бачити свою групу. Саме з таких простих кроків починається створення колективу, у якому є місце для поваги, підтримки та взаєморозуміння” – йдеться в повідомленні.

Читати ще: «Як ти?»: ніжинські школярі говорили про те, як правильно підтримати друга чи однокласника

У бібліотеці-філіалі №2 Ніжинської ЦБС відкрили «тиху бібліотеку» – затишне місце для людей, яким потрібні тиша і спокій.

Повідомляє Ніжин офіційно

Ця ідея народилася з цілком конкретної історії. Студентка коледжу культури і мистецтв Анастасія, яка проходила тут практику, через особливості здоров’я потребувала спокійнішого середовища, адже шум і активне життя бібліотеки стали для неї випробуванням. Саме тоді виникла ідея створити у закладі тихий і сенсорно безпечний простір для людей із підвищеною чутливістю та потребою у спокої.

У результаті задум став спільним проєктом громади. До його реалізації долучилися мешканці Ніжина, читачі бібліотек, бізнесмени, благодійники, громадські організації, заклади міста. Хтось допомагав коштами, хтось – організацією, хтось – інформаційно. Таким чином було зібрано 12% від потрібної суми.

Решту потрібних коштів надав БФ «Разом з Kernel». Дякуємо їм за таке значне дофінансування, яке зробило мрію про «тиху кімнату» реальністю!

Читати ще: «Як ти?»: ніжинські школярі говорили про те, як правильно підтримати друга чи однокласника

10 вересня — Всесвітній день запобігання самогубству. У Ніжинській гімназії № 14 цей день став нагадуванням про надзвичайно важливе: іноді вчасно сказане «Я поруч» може мати величезне значення.

Для старших учнів соціальний педагог Марина Погребняк спільно з інспектором сектору Служби освітньої безпеки Світлана Приходько провели цікаві, відверті та інформативні заняття.

Говорили про те, як розпізнати моменти, коли людині може бути особливо складно, на які зміни в поведінці, настрої та спілкуванні варто звертати увагу, а головне — що робити, якщо поруч хтось потребує підтримки.

Разом із здобувачами розглядали конкретні життєві ситуації та шукали відповіді на важливі запитання:

як правильно підтримати друга чи однокласника;
які слова можуть допомогти, а які — навпаки, ранити;
коли не варто залишатися наодинці з проблемою;
до кого звернутися та де шукати професійну допомогу.

І найголовніше, що хотілося донести: важливо помічати, слухати та бути поруч.

Читати ще: Береже пам’ять уже 40 років: Володькодівицький народний історико-краєзнавчий музей святкує ювілей

Російські війська протягом доби 10 вересня атакували три громади на прикордонні Чернігівщини: Новгород-Сіверську, Семенівську та Сновську. Застосовували FPV-дрони, реактивні системи залпового вогню та міномети. Під вогнем опинилися щонайменше пʼять сіл.

Про це Суспільному повідомила речниця Чернігівського прикордонного загону Галина Шеховцова.

Новгород-Сіверська громада:

Красний Хутір — шість вибухів (приходи, ймовірно, з міномета калібру 120 мм).

Семенівська громада:

Логи — один вибух (прихід FPV-дрона);
Лісківщина — один вибух (прихід, ймовірно, FPV-дрона);
Янжулівка — один вибух (прихід, ймовірно, FPV-дрона).

Сновська громада:

Клюси — 30 вибухів (приходи, ймовірно з РСЗВ), девʼять вибухів (приходи, ймовірно, з міномета калібру 120 мм), один вибух (прихід, ймовірно, скиду вибухового пристрою з БпЛА).

Нагадаємо, росіяни «молнією» вдарили по території навчального закладу в Новгороді-Сіверському. Постраждав 27-річний місцевий житель – у нього акубаротравма.

9 вересня в Прилуцькому районі сапери ДСНС Чернігівщини вилучили бойові частини крилатої ракети Х-101 та знищили їх у встановленому порядку з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки.

Про це повідомляє Головне управління ДСНС України у Чернігівській області, пише Челайн.

До проведення робіт було залучено 6 чоловік особового складу та 2 одиниці техніки.

Нагадуємо, що наближатися до уламків ракет, боєприпасів чи інших підозрілих предметів дуже небезпечно, тому рятувальники радять не торкатися та не намагатися переміщувати підозрілі предмети.

Фото: ДСНС Чернігівщини

Читати ще: У Ніжинському районі гасять пожежу на торфовищі

Володьководівицький народний історико-краєзнавчий музей уже 40 років зберігає історію села – від археологічних знахідок і родинних реліквій до свідчень про події, які ще зовсім недавно були сучасністю. За цей час музей пережив не лише зміни епох, а й пограбування, втрати та непрості періоди у своїй історії. Водночас сьогодні тут говорять про оновлення, нові експозиції та повернення довіри відвідувачів.

Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися із завідувачем Володьководівицького народного історико-краєзнавчого музею Сергієм Тимошиком про те, як створювався музей, які унікальні експонати вдалося зберегти, що досі залишається «білими плямами» в історії Дівиці та яким музей бачать у майбутньому.

Кімната-музей бойової та трудової слави

– 40 років музей береже історію Володькодівиці. З чого починалася його історія і хто стояв біля витоків створення музею?

– На щастя, «диваків», які цікавилися минувшиною Володькової Дівиці, у нас вистачало. Василь Борис, Данило Кравченко, Іван Бойко, Степан Кобко, Іван Шерстюк, Григорій Власенко – ось неповний перелік тих, кому не було байдуже минуле нашого села і які залишили після себе дослідження, щоденники, спомини. Дехто навіть здобув учений ступінь з історії. Сьогодні, у міру своїх сил, навичок і можливостей, цю династію «диваків» продовжуємо і ми.

Музейна справа у селі зародилася задовго до відкриття самого музею. У 1953 році була відреставрована освітня перлина села – земська школа, а в 1961 році в ній, на другому поверсі лівого крила, відкрилася кімната-музей бойової і трудової слави. Це була одна з перших подібних кімнат на Носівщині, яку відвідували не тільки школярі, а й доросле населення з Носівського та сусідніх районів. Вагомий доробок у створення кімнати зробили шкільні вчителі-історики Микола Тира, Надія Левченко, Ольга Москотіна.

У 1984 році назріло питання про відкриття самостійного приміщення для музею. Цією справою зайнявся юний пенсіонер, фронтовик Микола Сірик. 18 червня 1984 року виконавчий комітет Червонопартизанської ради народних депутатів прийняв рішення про відкриття музею. На Попівці (історичний куток), поряд із сільрадою, на місці старого Миколаївського кладовища встановили придбаний за кошти колгоспів «фінський» будинок, який обклали білою силікатною цеглою та прибудували ґанок.

Треба сказати, що чогось унікального не відбулося ні для Носівщини безпосередньо, ані для Чернігівщини загалом стосовно будівництва на колишньому цвинтарі, адже звірства радянської системи не мали меж. Насаджувалася думка, що все, у тому числі історія, почалося з 1917 року. Храми і заводи у селі позривали, палац Довгоруких розграбували, залишалися мовчазні свідки минувшини – кладовища. Для них також знайшлося нецільове призначення.

Як би там не було, у неділю, 14 вересня 1986 року, о 10:00, після урочистостей і перерізання стрічки музей відкрив двері для відвідувачів. Відкриття приурочили до Дня визволення села від нацистських загарбників.

– Якими були перші експонати та як формувалася музейна колекція в перші роки?

– Усе було складно і водночас просто. На кожну кімнату складався тематико-експозиційний план, який схвалювала науково-методична рада Чернігівського історичного музею. Авторами плану були Сергій Рижков та Лариса Москаленко. Наповнення відбувалося синхронно. До архівів Ніжина, Чернігова, Києва та інших міст надсилалися запити щодо надання історичних довідок про ті чи інші події, явища, постаті, пов’язані із селом. Водночас населення приносило реманент, предмети повсякденного вжитку, які залишилися від попередніх поколінь.

Був шанс навіть провести справжні археологічні розкопки на місці городища часів Київської Русі, але, підганяючи відкриття музею «під дату», цього не зробили. Із шкільної кімнати-музею передали зібрані матеріали, фотографії, документи, які стали основою для відділів «радянського періоду».

Не можна не назвати тих, хто особливо допомагав у створенні музею. Це насамперед голови місцевих колгоспів імені Куйбишева та імені Крапив’янського – Григорій Ілляш, Іван Виссал, секретарі партійних організацій Анатолій Бідний, Лідія Катруха, учасники війни Петро Гапей, Василь Бицький, Іван Шерстюк, учителі, учні.

З розмахом і зі смаком були оформлені відділи «Село в далекому минулому» (187 експонатів), «Радянський період» (210), «Село в роки війни» (505), «Відбудовчий період» (220) і «Село сьогодні» (200 експонатів).

В день відкриття музею. фото з фондів Володькодівицького народного історико-краєзнавчого музею

– Що сьогодні є найбільш цінним та унікальним експонатом музею? Яку історію він розповідає?

– Стосовно цінності треба уточнити: мова йде про матеріальну чи духовну вартість. Якщо про матеріальну – символічний ключ від школи, а якщо про духовну – відповідей стільки, скільки музейних експонатів.

У музеї зберігаються найвідоміші вила України; книги з дарчим написом відомого мовознавця Павла Плюща; матеріали про дерев’яну копію Сокиринського палацу Ґалаґана, який був зведений у Дівиці. В експозиції музею можна ознайомитися з генеалогією першого генерала (адмірала) УНР Володимира Савченка-Більського та матеріалами про місцеву Варшаву.

Нещодавно, наводячи лад у фондах, натрапив на лист (не відкритий), більш ніж сорокарічної давнини, адресований «Червоній гвоздиці». Яку сторінку історії він розповідає та які ще таємниці приховують музейні експонати, можна дізнатися, відвідавши музей.

Загалом, краєзнавчий музей для дівичан – це і Лувр, і Метрополітен, і Пінакотека, адже він – про своє, про рідне.

– Які матеріали та предмети найчастіше передають до музею місцеві жителі? Чи можна сказати, що музей створювали всім селом?

– У 1991 році постановою Колегії управління культури Чернігівського облвиконкому музею села присвоєно почесне звання «народного». І це був, і, сподіваюся, залишився дійсно народний музей – від першої цеглини до останнього експоната. Не тільки жителі, а й вихідці з Дівиці та навіть ті, хто частково був пов’язаний із селом, підтримували музей: хто порадою, а хто і сімейною реліквією.

Сьогодні стоїть питання про повернення довіри до музею (хто в темі – зрозуміє). Стосовно нових надходжень, то передають, в основному, фотографії, документи, рідше – предмети повсякденного вжитку, адже поціновувачів старовини в наш час стає більше, і вони пропонують винагороду, часто немалу, з чим музей конкурувати не має змоги.

– Чи є серед експонатів речі, за якими стоять особливі людські історії – родинні, драматичні або несподівані?

– Думається, що в музею немає жодного експоната, який би не розповідав свою, унікальну історію. На превеликий жаль, творці музею залишили лише загальні відомості та характеристики експонатів, а тому нам лишається тільки припускати та висувати версії. Наразі частина експонатів поки що мовчить. Чи заговорить із часом – сподіваюся, що так.

– Які сторінки історії Володькодівиці представлені в музеї найповніше? А про які періоди чи події ще хотілося б дізнатися більше?

– Музей створювався у ті часи, коли чітко регламентувалася кількість місця, відведеного тому чи іншому історичному періоду. Топовою темою радянської історіографії була Друга світова війна, а тому відповідна кімната є найбільшою та добротно оформленою. Незважаючи на докладені зусилля, сьогодні ми можемо констатувати той факт, що й там достатньо «білих плям».

Відділ «Село в далекому минулому», зважаючи на свій тривалий хронологічний період – від найдавніших часів і до 1917 року, – виглядає скромно, аж занадто. Хоча саме цей період можна назвати «золотим» для села у всіх відношеннях. Цей зал плануємо розширити, наповнити та поглиблювати.

До речі, музей міг би стати першим в області, де з’явилися б експозиції, пов’язані з Голодомором 1932–1933 років та репресіями 1920–1930-х років, але не сталося – побоялися, хоча дозволи були та навіть матеріали назбирали.

– За 40 років музей напевно змінився. Як трансформувалася його експозиція та підходи до роботи з відвідувачами?

– Так, і, на жаль, не в кращу сторону. За 40 років свого існування музей близько 20 разів грабували. Спочатку винесли найцінніше: ордени і медалі, монети, раритетні речі, а потім – те, що можна було здати на металобрухт. Під час таких візитів не просто зникали речі, а й псувався зовнішній та внутрішній вигляд музею.

Як сказав сьогодні один із відвідувачів: «Після двадцятирічного «застою» почалася «перебудова», і дай Бог, щоб вона відбулася».

За чотири десятиліття я – єдиний завідувач з історичною освітою. Сподіваюсь, що досвід роботи в архівних установах області та Києва також стане в пригоді, а зроблені за десятиліття напрацювання вдасться втілити у життя.

Вигляд музею зараз Джерело: фото з фондів Володькодівицького народного історико-краєзнавчого музею

– Хто найчастіше приходить до музею сьогодні – місцеві жителі, школярі, туристи, дослідники? Що найбільше їх цікавить?

– До категорій відвідувачів, які приходили до музею сорок чи тридцять років тому, додалися вимушені переселенці, які опинилися у Володьковій Дівиці недавно, але їх цікавить минуле нового місця проживання, інколи навіть більше, ніж корінних жителів. Також додалися ті жителі села, які через війну змушені були покинути межі держави, але під час коротких повернень у село завітали і до музею. Кажуть: «Ностальгія замучила».

До прикладу, 21 липня музей відвідала бельгійська «делегація». Треба сказати, що, перебуваючи за кордоном, за багато кілометрів від дому, інтерес до історії та минулого села зріс у рази. Якщо не вдається особисто побувати, то просять скинути хоч «фотку».

Переважну більшість цікавить хтось із рідні, близьких чи знайомих, а потім – місця, з якими були пов’язані сімейні перекази та розповіді.

– Як музей працює в умовах повномасштабної війни? Чи з’явилися в експозиції нові матеріали, пов’язані із сучасними подіями?

– Чернігівська область є прифронтовою, і все те, що сьогодні летить на столицю, перетинає повітряний простір Володькової Дівиці, а тому безпека повинна бути на першому місці. Володьководівицький народний історико-краєзнавчий музей, як і всі музейні заклади, працює в режимі воєнного часу.

На момент відкриття музею у 80-ті роки сучасністю був саме той період, а на сьогодні це вже історія. Тому дійшли згоди, що шоста кімната музею має бути присвячена сьогоденню, де гідне місце буде відведене подіям повномасштабної війни. Паралельно з ремонтними роботами триває збір експонатів та свідчень. Думаю, мешканці Дівиці не стоятимуть осторонь, а долучатимуться до формування експозиції, щоб нащадки знали, що таке війна у XXI столітті та яка її ціна.

– Чи є експонати, які ви особливо хотіли б повернути до музею або знайти для його колекції?

– Для того, щоб не псувалися зібрані експонати, музей терміново потребує ремонту даху, підлоги та ґанку. На наше прохання відгукнулася місцева агрофірма, за що їм велике спасибі. За підтримки старости та допомоги комунальної служби найближчим часом недоліки будівництва будуть усунені.

Стосовно оновлення, то хотілося б відродити бодай у макеті, за допомогою 3D-принтера, духовні святині Дівиці (шукаємо меценатів). Також є мрія знайти принаймні фото Льва Амосовича Ячницького – людини, яка побудувала у селі храм, дві школи, стояла біля витоків бібліотечної справи; Федора Леонтійовича Сулія – людини, завдяки якій Україна має музей Шевченка у Києві; Миколи Петровича Крапив’янського – першого заслуженого вчителя УРСР, який розпочав свій педагогічний шлях із Дівиці; Неоніли Іванівни Петровської – «патріарха школи» (на слід нащадків уже натрапили, чекаємо поповнення), та багато інших, про кого сьогодні ми знаємо і кого ще треба знайти, повернути із забуття.

Музей живе доти, доки є кому берегти його історії. І сьогодні перед ним чимало завдань – повернути втрачене, відкрити невідоме та зберегти те, що ще тільки чекає свого часу.

Вас може зацікавити: Від першого виробництва до сьогодення: як 100 років тому розпочалася історія «НІЖИНСІЛЬМАШу»

Рятувальники продовжують працювати над ліквідацією торф’яної пожежі у Ніжинському районі.
За минулу добу надзвичайникам вдалося приборкати займання на площі 4,2 га. Наразі залишається ще 23,5 га.

Про це повідомляє головне управління ДСНС України у Чернігівській області.

До робіт також залучено курсантів Національного університету цивільного захисту України.

Гасіння торф’яних пожеж потребує значних зусиль і часу, оскільки горіння може тривалий час відбуватися у товщі торфу, залишаючись непомітним на поверхні. Тому фахівці ретельно проливають ділянки, виявляючи та ліквідовуючи приховані осередки горіння.

Роботи тривають.

Читати ще: Росіяни «молнією» вдарили по території навчального закладу на Чернігівщині

У Ніжині затверджено мережу закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти на новий навчальний рік. За цифрами – важливі зміни: у школах і садочках зменшується кількість дітей, водночас зростає кількість інклюзивних класів та груп.

Повідомляє Ніжинська міська рада

Дитячі садочки: 1067 дітей та більше інклюзивних груп

У 2026/2027 навчальному році мережа дошкільної освіти Ніжинської громади формально включатиме 18 закладів та дошкільних структурних підрозділів.

Однак частина садочків наразі не працює. Діяльність ЗДО №2 «Зірочка», №9 «Лілея», №15 «Росинка» та №25 «Зірочка» була тимчасово призупинена раніше. Крім того, на розгляд сесії підготовлено проєкти рішень про тимчасове припинення освітньої діяльності ще трьох закладів – №1 «Барвінок», №21 «Калинонька» та №23 «Розвивайко».

Загалом у мережі на наступний навчальний рік передбачено 36 дошкільних груп, у яких навчатиметься 1067 дітей.

Для порівняння: торік у садочках було 1212 дітей. Тобто за рік контингент зменшився на 145 дітей, або приблизно на 12%.

Окремо працюють дошкільні структурні підрозділи при гімназіях:
при гімназії №14 – 59 дітей у 2 групах;
при гімназії №16 – 78 дітей у 2 групах;
при гімназії №17 – 53 дитини у 2 групах.

Частина дошкільнят здобуватиме освіту дистанційно. Зокрема, у ЗДО №13 «Берізка» передбачено 3 групи та 69 дітей.

Більше інклюзії

На тлі загального скорочення кількості дошкільнят помітно зросла кількість інклюзивних груп.
У 2026/2027 навчальному році передбачено 14 інклюзивних груп, у яких навчатиметься 35 дітей з особливими освітніми потребами.

Рік тому таких груп було 7, а дітей у них – 20.

Отже, за рік кількість інклюзивних груп подвоїлася, а кількість дітей, які навчаються в них, збільшилася на 15.
Це означає, що мережа дошкільної освіти поступово адаптується до потреб конкретних дітей та їхніх родин.

Школи: у новому навчальному році – 6080 учнів

Найбільша освітня мережа громади – загальна середня освіта.

У 2026/2027 навчальному році у 236 класах 1–11 класів навчатиметься 6080 учнів.
Це на 309 дітей менше, ніж торік. У 2025/2026 навчальному році в школах громади було 6389 учнів.

Відповідно, зменшується і кількість класів: із 242 до 236, тобто на 6 класів.
Середня наповнюваність класу становитиме 25,8 учня проти 26,4 торік.

Інклюзивне навчання: кількість класів зростає

Ще одна важлива цифра нового навчального року – 64 учні з особливими освітніми потребами, які навчатимуться в інклюзивних класах.
Для них передбачено 44 інклюзивні класи у закладах загальної середньої освіти.

Крім того, працюватимуть 3 інклюзивні групи продовженого дня, які охоплюватимуть 8 дітей з особливими освітніми потребами.

Для порівняння: торік було 33 інклюзивні класи та 48 учнів з ООП.

Отже, за рік кількість інклюзивних класів збільшилася на 11, а кількість учнів – на 16.

Найбільше інклюзивних класів передбачено, зокрема:

гімназія №2 – 12 класів для 21 дитини;
гімназія №10 – 8 класів для 12 дітей;
гімназія №15 «Основа» – 5 класів для 8 дітей.

Загалом інклюзивне навчання охоплюватиме 44 класи із 236, тобто майже кожен п’ятий клас матиме інклюзивну складову.

Позашкільна освіта: 1448 дітей обиратимуть заняття за інтересами

У 2026/2027 навчальному році в трьох закладах та структурних підрозділах передбачено 111 груп, які охоплять 1448 дітей.

Для порівняння, торік у позашкільній освіті було 1864 вихованці.
Таким чином, кількість дітей зменшилася на 416, або приблизно на 22,3%.

Кількість груп також скоротилася – зі 143 до 111, тобто на 32 групи.
Водночас зберігаються всі основні напрями позашкільної освіти – 6 напрямів.

Найбільше дітей навчатиметься у Ніжинському будинку дітей та юнацтва – 623 вихованці у 46 групах.

Ніжинська станція юних техніків матиме 51 групу та 615 вихованців.
Ще 210 дітей займатимуться у Центрі національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді при гімназії №3 – у 14 групах.

Що стоїть за цими цифрами?

Головна тенденція нового навчального року очевидна: кількість дітей у громаді зменшується. Це стосується і дошкільної, і шкільної, і позашкільної освіти.
Водночас зменшення кількості дітей не означає автоматичного скорочення всіх освітніх можливостей. Навпаки, окремі напрямки потребують додаткової уваги.
Насамперед це інклюзивна освіта. За рік кількість інклюзивних класів та дошкільних груп помітно зросла.

Таким чином, у новому навчальному році освітня система Ніжинської громади працюватиме з урахуванням реальної кількості дітей та потреб родин.

Раніше ми писали: Назустріч знанням: як Ніжин розпочинає новий навчальний рік

Учора ввечері, 9 вересня, росіяни «молнією» вдарили по території навчального закладу в Новгороді-Сіверському. Постраждав 27-річний місцевий житель – у нього акубаротравма.

Про це повідомляє В’ячеслав Чаус/ Чернігівська ОДА (ОВА)

У селі Семенівської громади через скид з БпЛА загорівся будинок.

Сьогодні зранку, 10 вересня, в селі Добрянської громади російський безпілотник влучив по приватному подвірʼю. Будинок загорівся.

Інформація про постраждалих уточнюється.

Раніше ми повідомляли: ворожі дрони вщент зруйнували житловий будинок на Чернігівщині

9 вересня, у селі Камінь Новгород-Сіверської громади зафіксовано влучання трьох ворожих БпЛА (тип встановлюється).

Повідомляє начальник Новгород-Сіверської РВА Олександр Селіверстов.

Унаслідок ворожої атаки повністю знищено приватний житловий будинок.

Відомості щодо постраждалих уточнюються. Додаткові обставини встановлюються.

Раніше ми повідомляли: російські війська протягом доби 8 вересня атакували з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії, мінометів та FPV-дронами три громади на прикордонні Чернігівщини: Новгород-Сіверську, Семенівську та Сновську. Під вогнем опинилися десять населених пунктів.

Слідчі Чернігівського районного управління поліції за оперативного супроводу Управління стратегічних розслідувань у Чернігівській області та під процесуальним керівництвом Чернігівської окружної прокуратури завершили досудове розслідування та скерували до суду обвинувальний акт стосовно посадовиці комунального підприємства, службова недбалість якої призвела до завдання підприємству збитків на понад 800 тисяч гривень.

Повідомляє поліція Чернігівської області.

Під час досудового розслідування поліцейські встановили, що у червні 2024-го та у квітні 2025 року уповноважена особа комунального підприємства оприлюднила в електронній системі закупівель оголошення про проведення відкритих торгів щодо капітального ремонту (заміни) кабельних ліній електропередач у Чернігові.

Надалі одна з будівельних компаній подала тендерні пропозиції разом із кошторисною документацією. За результатами проведення торгів посадовиця, не здійснивши об’єктивного аналізу та порівняння ринкових цін, обмежилася ціновими пропозиціями, наданими підрядною організацією, у яких вартість окремих матеріалів перевищувала ринкову, після чого уклала відповідні договори про закупівлю.

За висновками судових економічної та товарознавчої експертиз документально підтверджено завищення вартості матеріалів, придбаних для виконання робіт із капітального ремонту кабельних ліній електропередач, порівняно з їхньою ринковою вартістю.

Унаслідок неналежного виконання посадовицею своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них комунальному підприємству було завдано збитків: понад 400 тисяч гривень, що спричинило тяжкі наслідки, та майже 400 тисяч гривень, що становить істотну шкоду.

Наразі слідчі Чернігівського районного управління поліції під процесуальним керівництвом Чернігівської окружної прокуратури завершили досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки інтересам окремих юридичних осіб (частина 2 статті 367 Кримінального кодексу України), а також за фактом неналежного виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам окремих юридичних осіб (частина 1 статті 367 Кримінального кодексу України).

Посадовиці загрожує покарання – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Правоохоронці скерували матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.

Читати ще: На Ніжинщині жінка під час сварки вдарила співмешканця ножем у живіт

У селі Дубовий Гай Прилуцького району по вулиці Шевченка о пів на 17-ту годину 8 вересня сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждав 11-річний хлопчик.

Про це повідомляє Департамент з цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської ОДА, пише Челайн.

Водій автомобіля ВАЗ 211040 здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода, 2015 року народження. Унаслідок ДТП дитина отримала тілесні ушкодження.

Фото ілюстроване

Читати ще: На Ніжинщині жінка під час сварки вдарила співмешканця ножем у живіт

На ритуальному майданчику Центрального (Троїцького) кладовища було вчинено акт вандалізму — невідомі розбили стелу та пошкодили мари (дерев’яну підставку для труни).

Повідомляє КП ВУКГ
 

“Кладовище — це простір пам’яті, тиші та поваги до тих, кого вже немає поруч із нами. Подібні дикунські дії є не просто нищенням майна, а наругою над почуттями кожного, хто приходить сюди вшанувати рідних та близьких. Просимо всіх, хто володіє інформацією про цю подію або помітив підозрілих осіб на території кладовища останніми днями, повідомити поліцію за номером 102. Ваша небайдужість може допомогти покарати винних та не допустити повторення подібних ганебних вчинків” – йдеться в повідомленні.

Раніше ми повідомляли: На Ніжинщині жінка під час сварки вдарила співмешканця ножем у живіт

Протягом доби 8 вересня російські війська двічі атакували села Чернігівського району.

Про це йдеться у повідомленні поліції Чернігівської області на їхній Facebook-сторінці, пише Суспільне. 

Близько десятої ранку у селі Киїнської громади внаслідок російської атаки пошкоджені скління вікон і фасад будинку.

Протягом доби 8 вересня російські війська двічі атакували села Чернігівського району.

Про це йдеться у повідомленні поліції Чернігівської області на їхній Facebook-сторінці.

Близько десятої ранку у селі Киїнської громади внаслідок російської атаки пошкоджені скління вікон і фасад будинку.

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Близько 20:40 росіяни вдарили по території селища Березна. Внаслідок атаки пошкоджений приватний будинок та сталася пожежа господарської споруди.

У результаті російських ударів люди не постраждали.

Нагадаємо, російські війська протягом доби 8 вересня атакували з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії, мінометів та FPV-дронами три громади на прикордонні Чернігівщини: Новгород-Сіверську, Семенівську та Сновську. Під вогнем опинилися десять населених пунктів.

На Чернігівщині з 28 серпня по 3 вересня на гострі кишкові інфекції захворіли 27 людей, з них 11 дітей. Усі випадки були поодинокими — групових захворювань та спалахів в області не зафіксували.

Про це повідомляє Чернігівський обласний центр контролю та профілактики хвороб, пише сайт 0462

Фахівці щотижня моніторять захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ) серед населення громад області, щоб своєчасно реагувати на ускладнення епідемічної ситуації.

Під час епідеміологічних розслідувань встановили низку факторів, які могли сприяти захворюванню. У 9 випадках йшлося про недотримання правил особистої гігієни, зокрема вживання їжі брудними руками. Ще у 5 випадках фактором могли бути немиті або частково зіпсовані овочі, фрукти та ягоди.

У шести випадках захворювання могли бути пов’язані з вживанням м’ясних продуктів, у двох — молочних продуктів, ще у двох — риби та у двох — домашніх курячих яєць. В одному випадку йшлося про вживання продукту із завершеним терміном придатності.

Серед основних джерел кишкових інфекцій — хвора людина, тварини, забруднені предмети побуту, продукти та вода. Збудники можуть міститися, зокрема, у сирій воді, м’ясі, яйцях, непастеризованому молоці, морепродуктах, немитих овочах і фруктах.

Перші симптоми захворювання зазвичай можуть з’явитися через 6-48 годин після зараження. Найхарактерніші ознаки — діарея, нудота, блювання, біль у животі, підвищення температури та загальна слабкість.

У разі появи таких симптомів медики радять звернутися по медичну допомогу та не займатися самолікуванням.

Щоб знизити ризик кишкових інфекцій, фахівці радять ретельно мити руки, овочі, фрукти та зелень, використовувати безпечну воду, відокремлювати сирі продукти від готових страв і дотримуватися правил їх зберігання та термічної обробки. Також не варто купувати продукти тваринного походження на стихійних ринках і вживати їжу із сумнівним запахом, смаком або простроченим терміном придатності.

Російські війська протягом доби 8 вересня атакували з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії, мінометів та FPV-дронами три громади на прикордонні Чернігівщини: Новгород-Сіверську, Семенівську та Сновську. Під вогнем опинилися десять населених пунктів.

Про це Суспільному повідомила речниця Чернігівського прикордонного загону Галина Шеховцова.

Новгород-Сіверська громада:

Красний Хутір — один вибух (прихід, ймовірно, FPV-дрона);
Михальчина-Слобода — вісім вибухів (приходи, ймовірно, з міномета калібру 120 мм), пʼять вибухів (приходи, ймовірно, зі ствольної артилерії).

Семенівська громада:

Карповичі — пʼять вибухів (приходи, ймовірно, з РСЗВ);
Лісківщина — один вибух (прихід, ймовірно, FPV-дрона);
Семенівка — три вибухи (приходи FPV-дронів).

Сновська громада:

Гірськ — один вибух (прихід, ймовірно, FPV-дрона на оптоволокні);
Гута-Студенецька — два вибухи (приходи, ймовірно, FPV-дронів), два вибухи (приходи, ймовірно, скиди вибухових пристроїв з БпЛА);
Містки — два вибухи (приходи, ймовірно, зі ствольної артилерії);
Нові Боровичі — два вибухи (приходи, ймовірно, FPV-дронів на оптоволокні);
Хрінівка — 30 вибухів (приходи, ймовірно, з РСЗВ), два вибухи (приходи, ймовірно, з міномета калібру 120 мм).

Нагадаємо, російські війська протягом доби 7 вересня атакували з реактивних систем залпового вогню, ствольної артилерії, FPV-дронами та скидами вибухівки три громади на прикордонні Чернігівщини: Новгород-Сіверську, Семенівську та Сновську. Під вогнем опинилися сім населених пунктів.