Вітаємо всіх на сторінках блогу «INVA-гурт»!

Голос, який має бути почутим: зустріч із командою HearMe

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 28 Aug 2026 11:52:15 +0000

Представники ГО «Соціальна Інклюзія» взяла участь у зустрічі, присвяченій презентації стартап-застосунку HearMe, який розробляється для людей із труднощами мовлення.

Під час зустрічі учасники ознайомилися з можливостями застосунку та планам
и його подальшого розвитку. HearMe має допомагати людям із порушеннями мовлення у повсякденному спілкуванні за допомогою сучасних технологій та штучного інтелекту.

Серед можливостей застосунку — використання бібліотеки готових фраз, перетворення мовлення на текст, озвучення повідомлень, переклад і можливість надсилання повідомлень у месенджери. За задумом розробників, система має індивідуально адаптуватися до особливостей мовлення конкретного користувача.

Також під час зустрічі було представлено програму раннього тестування, до участі в якій запрошують людей із порушеннями мовлення, їхніх близьких, фахівців та представників реабілітаційних центрів.

Окремою важливою темою стало обговорення міжнародних можливостей, партнерства та розвитку спільних ініціатив.

За результатами зустрічі було досягнуто домовленості про подальшу співпрацю між ГО «Соціальна Інклюзія» та командою/організаціями, представленими під час заходу.

Сподіваємося, що така співпраця сприятиме розвитку нових можливостей для людей із порушеннями мовлення та створенню більш доступного й інклюзивного суспільства.

Адже кожна людина має право бути почутою.

ЦЬОГО РОКУ МИ ЗНОВУ ЗУСТРІЧАЄМО ЦЕЙ ДЕНЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ.

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Mon, 24 Aug 2026 16:17:06 +0000

Слово «незалежність» сьогодні звучить для нас зовсім по-іншому.

Це не просто дата в календарі. Не лише державний прапор, гімн чи святкові заходи.

Це можливість прокинутися у своїй країні й знати: це наш дім.

Для когось Незалежність сьогодні — це можливість залишатися у рідному місті. Для когось — чекати повернення близької людини з фронту. Для когось — починати життя заново після окупації, евакуації чи втрати дому.

А для людей з інвалідністю війна часто створює ще більше перешкод.

Те, що у мирний час здавалося звичайною справою — вийти з дому, дістатися бібліотеки, отримати інформацію, поспілкуватися, навчатися чи працювати — під час війни може стати справжнім випробуванням.

Але саме тому особливо важливо не залишатися осторонь.

Люди з інвалідністю — не лише ті, кому потрібна допомога. Ми також можемо бути активними учасниками життя країни.

Ми читаємо.

Навчаємося.

Працюємо.

Створюємо громадські організації та проєкти.

Волонтеримо.

Підтримуємо інших.

Говоримо про те, що потрібно змінити.

І продовжуємо жити.

Можливо, саме в цьому сьогодні і є одна з найважливіших форм нашої стійкості.

Війна намагається забрати у людей спокій, домівки, здоров'я, близьких і звичне життя. Але вона не повинна забрати наше право мати майбутнє.

Україна, за яку ми тримаємося, — це не тільки територія.

Це країна, де людина з порушенням мовлення має право бути почутою.

Де людина на кріслі колісному має право вільно пересуватися.

Де людина з інвалідністю має право працювати, навчатися, читати, створювати, любити, мріяти і приймати власні рішення.

Де доступність та інклюзія не вважаються додатковою послугою, а є природною частиною життя.

І, можливо, наша незалежність стає сильнішою саме тоді, коли ми не дозволяємо війні перетворити нас лише на тих, хто виживає.

Ми залишаємося людьми, які живуть, працюють, читають, мріють і будують майбутнє України.

Сьогодні ми дякуємо тим, хто захищає нашу державу.

Пам'ятаємо тих, хто віддав за Україну найдорожче — своє життя.

Підтримуємо тих, хто постраждав від війни.

І віримо, що настане день, коли День Незалежності ми зможемо відзначати не під звуки повітряних тривог, а з відчуттям миру, безпеки та свободи.

З Днем Незалежності, Україно!

Нехай Україна буде незалежною.

Нехай буде вільною.

Нехай буде доступною для кожного.

І нехай кожен із нас має своє місце в її майбутньому. 🇺🇦

РАЗОМ ДО ІНКЛЮЗИВНОСТІ ТА ЦИФРОВОЇ РІВНОСТІ!

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 21 Aug 2026 13:35:59 +0000

Голова ГО «Соціальна інклюзія», бібліотекарка 1-ї категорії Олена Введенська, взяла участь у фокус-групі, присвяченій цифровій доступності та рівним можливостям у сучасному цифровому середовищі.

Що потрібно зробити, аби цифровий світ був доступним і зручним для кожного? Саме це питання стало у центрі відкритого спілкування, обміну досвідом та пошуку спільних рішень.

Говорили про цифрові бар’єри, доступність сучасних технологій та онлайн-сервісів, а також про труднощі, з якими можуть стикатися люди з різними потребами під час користування цифровими ресурсами.

Олена поділилася власним досвідом як людина з інвалідністю, користувачка цифрових технологій та представниця громадської організації. Обговорили, що можна змінити вже сьогодні, аби цифрове середовище стало більш доступним, зрозумілим і комфортним для всіх.

Для ГО «Соціальна інклюзія» питання цифрової рівності є особливо важливим, адже сучасні технології можуть відкривати людям з інвалідністю нові можливості для навчання, спілкування, роботи, творчості та участі в житті суспільства.

Щиро дякуємо Громадській організації «Освітній простір “Мегасвіт”» за проведення фокус-групи, змістовне спілкування та важливу роботу задля створення доступного й інклюзивного цифрового середовища!

ТРИ ДНІ РАДОСТІ Й ЄДНОСТІ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 21 Aug 2026 12:19:27 +0000

АВТОРКА ІРИНА КОЛОСОВА

Вінницька громадська організація людей з інвалідністю «Паросток» спільно зі своїми спонсорами організувала триденний табір. Це була поїздка за місто, у село Дорожне, до обласного центру організації «Відкриті серця».

Програма табору була насиченою та

позитивною. До неї входили поїздка до басейну під відкритим небом, заняття з психологом на березі цього басейну, а також різноманітні вечірні майстер-класи після повернення з басейну.

Як автор цієї статті хочу описати те, що мене найбільше позитивно вразило на цьому заході. По-перше, і центр, і басейн оснащені поручнями, завдяки чому людина з інвалідністю, яка не ходить, могла самостійно зайти до басейну. По-друге, психологічне заняття просто неба, на пляжі — це так круто. По-третє, чітко підібрані вечірні майстер-класи. Це ліплення з пластиліну віночків і різних фігурок із національною українською символікою, виготовлення свічки з ароматом лаванди з пластів справжнього бджолиного воску, а також малювання картин на національну тематику. І, по-четверте, те, що я побачила, і найголовніше — доброзичливе ставлення всіх людей та охоча допомога волонтерів людям з інвалідністю.

Від свого імені та від імені організації «Соц. Інклюзія», членом якої я є, я дякую всім особам, які були задіяні в цьому заході! Окрема подяка голові правління «Паросток» Ірині Саранчій за те, що вона робить для нас, людей з інвалідністю, незважаючи на те, що сама є такою ж людиною з інвалідністю! А також хочу подякувати Оксані Щербацькій за допомогу, надану мені та всім учасникам цього заходу! Хочеться сказати: Слава Україні за таких людей! Бажаю всім здоров’я

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ЧИ БАЧИТЬ ТЕХНОЛОГІЯ ЛЮДИНУ, А НЕ СТЕРЕОТИП?

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Thu, 30 Jul 2026 15:39:52 +0000

Штучний інтелект і люди з інвалідністю: чи бачить технологія людину, а не стереотип? Штучний інтелект стрімко входить у наше життя. Ми використовуємо його для роботи, навчання, створення текстів, фотографій та відео. Але чи замислювалися ми над тим, якими штучний інтелект «бачить» людей з інвалідністю?

У липні 2026 року дослідники представили нове дослідження, присвячене стереотипам у генеративних моделях, які створюють зображення за текстовим описом. Дослідники проаналізували 119 тисяч згенерованих зображень, створених за допомогою 15 відкритих і 2 закритих моделей. Результат виявився промовистим: запити, пов'язані з інвалідністю, часто призводили до одноманітних образів, а порушення мобільності дуже часто автоматично зображувалося через крісло колісне.

На перший погляд може здатися, що це лише технічна проблема. Але насправді вона набагато глибша

Якщо штучний інтелект постійно показує людину з інвалідністю однаково, він мимоволі відтворює старі стереотипи. Людина з інвалідністю в такому уявленні — це насамперед людина, яка потребує допомоги, пересувається на кріслі колісному або має певне очевидне обмеження. Але людина з інвалідністю може бути студентом, керівником, художником, волонтером, батьком чи матір'ю, мандрівником, громадським активістом. Вона може користуватися кріслом колісним, мати порушення слуху, зору, мовлення або взагалі мати інвалідність, яку неможливо побачити.

Тому питання полягає не лише в тому, наскільки добре штучний інтелект створює красиві картинки. Важливо, який світ він допомагає нам уявляти.

Особливо актуально це для людей із порушеннями мовлення та комунікації. Технології штучного інтелекту можуть відкривати для них нові можливості — допомагати створювати контент, спілкуватися, навчатися та бути почутими. Але водночас самі технології повинні вчитися бачити різноманітність людського досвіду.

Можливо, справжня інклюзивність майбутнього починається саме з цього: не просто зробити технології доступними для людей з інвалідністю, а зробити так, щоб технології розуміли, наскільки різними є самі люди.

ВСТУПНА КАМПАНІЯ 2026: ОСВІТА МАЄ БУТИ ДОСТУПНОЮ ДЛЯ КОЖНОГО

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 24 Jul 2026 13:11:06 +0000

Вступ до університету — це завжди важливий крок. Для людини з інвалідністю він може бути ще й випробуванням, адже окрім вибору професії та підготовки до вступу доводиться думати про доступність навчання, особливі умови, документи та можливості отримати підтримку. У липні 2026 року в Україні триває вступна кампанія до закладів вищої освіти. Міністерство освіти і науки окремо роз'яснює умови вступу для різних категорій вступників, зокрема для людей з інвалідністю. Для визначених категорій передбачені спеціальні умови участі в конкурсному відборі та вступі, а також можливість скористатися квотою-1. Це важливо, адже інклюзивна освіта — це не лише можливість фізично потрапити до університету. Це можливість навчатися на рівних умовах, отримувати необхідну підтримку та обирати професію відповідно до власних здібностей і мрій. Сьогодні люди з інвалідністю дедалі частіше стають студентами, фахівцями, підприємцями, науковцями та активними учасниками суспільного життя. Тому питання освіти для них — це не питання «пільг заради пільг». Це питання рівного доступу до майбутнього. Особливо важливо, щоб вступник знав про свої права і не залишався сам на сам із бюрократичними процедурами. Адже іноді найбільшою перешкодою стає не сама інвалідність, а складна система, яку людині доводиться долати самостійно. Ми хочемо, щоб в Україні дедалі більше людей з інвалідністю могли сказати: «Я обираю, ким хочу бути». І щоб суспільство сприймало це не як виняток, а як звичайну частину життя.

ЧОМУ СЕРЕД ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ТАК МАЛО АКТИВНИХ?

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 24 Jul 2026 13:09:09 +0000

Я багато років працюю з людьми з інвалідністю і дедалі частіше замислююся над незручним питанням: чому серед них так мало тих, хто готовий не просто брати участь у заходах, а самостійно діяти, проявляти ініціативу, брати відповідальність і працювати в команді? Безперечно, люди з інвалідністю стикаються з численними бар'єрами — фізичними, інформаційними, фінансовими, комунікаційними. Але, на мою думку, не все можна пояснити лише ними. Навіть коли можливість створена, не кожна людина готова нею скористатися. Багато людей роками звикають до ролі тих, кому допомагають. За них приймають рішення, організовують їхню участь, вирішують проблеми. Така підтримка необхідна, але іноді вона не формує самостійності. Людина може звикнути отримувати допомогу, але не мати досвіду бути ініціатором, партнером чи організатором. Тому справжня інклюзія — це не лише створення доступності. Це ще й можливість для людини з інвалідністю поступово стати активним учасником суспільства: самому приймати рішення, пропонувати ідеї, брати відповідальність і впливати на те, що відбувається навколо. Можливо, нам варто менше запитувати, скільки заходів ми провели для людей з інвалідністю, і частіше запитувати: скільки людей з інвалідністю самі стали ініціаторами цих заходів? Бо справжня інклюзія починається тоді, коли людина перестає бути лише отримувачем допомоги і стає людиною, яка сама щось створює.

КРОКУВАТИ ВНОЧІ - пісня Юрія Прокопенка

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 19 Jun 2026 11:51:46 +0000

ТВОРЧА ЗУСТРІЧ ВІДОМОГО ВІННИЦЬКОГО ПОЕТА ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА ЮРІЯ ПРОКОПЕНКА.

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 19 Jun 2026 11:43:36 +0000

АВТОРКА ІРИНА КОЛОСОВА

Друзі мої! Буквально вчора я разом зі своїм другом Віталієм відвідала творчу зустріч відомого вінницького поета та громадського діяча Юрія Прокопенка.

Я знаю Юрія давно. Ми познайомилися ще у далекому 2010 році в християнському таборі. Це дуже добра і сильна духом людина, хороший друг і наставник. У Юрія творча душа — свої вірші він пише серцем.

Юра відкриває свої таланти людям поступово. Я не раз була на його творчих зустрічах, і кожна з них несе в собі заряд чогось особливого й позитивного. На одній із таких зустрічей, коли вийшла сьома книга Юри, його вірші читали відомі актори та літератори не лише з нашої Вінниччини, а й з усієї України.

На вчорашній зустрічі Юра за допомогою штучного інтелекту поклав свої вірші на музику відомих блюзових композиторів і створив кліпи — також із використанням штучного інтелекту. Я і всі глядачі були вражені побаченим настільки, що дехто з нас навіть танцював під блюз і наспівував пісні на прекрасні вірші Юрія Прокопенка.

P.S. Доля Юрія — така, якої й ворогу не побажаєш. Він хворіє на тяжку та невиліковну хворобу: його тіло паралізоване, працює лише один палець. І попри це він усе створює власним розумом — одним пальцем.

У пересуванні йому допомагають рідні, близькі та друзі-волонтери. Від свого імені та від імені своєї організації «Соціальна інклюзія» хочу сказати: СЛАВА УКРАЇНІ за таких сильних духом людей, як Юра.

Вони показують, що яким би не був стан людини, потрібно жити і творити — так, як це робить наш український поет Юрій Прокопенко.

БЕЗБАР'ЄРНА ВІННИЧЧИНА: ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУВАЮТЬСЯ У 2026 РОЦІ?

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 19 Jun 2026 10:55:08 +0000

Питання безбар'єрності стає дедалі важливішим для України. Особливо це актуально під час війни, коли кількість людей, які потребують доступного середовища, постійно зростає.

У червні 2026 року на Вінниччині розпочалося щорічне обстеження об'єктів інфраструктури на відповідність потребам людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Перевірки триватимуть протягом літа і мають допомогти виявити проблемні місця у сфері доступності.

В області також продовжується розвиток інклюзивної освіти. У червні громади Вінниччини отримали нові інклюзивні шкільні автобуси, які допоможуть дітям з особливими освітніми потребами безпечно діставатися до навчальних закладів.

Окрему увагу приділяють реабілітації та підтримці людей з інвалідністю. У Вінниці були представлені сучасні підходи до реабілітації, професійної адаптації та соціальної інтеграції. Значну роль у цій роботі відіграє Центр комплексної реабілітації «Поділля», який допомагає людям повернутися до активного життя.

Безбар'єрність — це не лише пандуси чи ліфти. Це можливість кожної людини навчатися, працювати, користуватися транспортом, отримувати інформацію та брати участь у житті громади без зайвих перешкод.

Саме тому розвиток доступного середовища має залишатися одним із пріоритетів як для держави, так і для місцевих громад. Адже безбар'єрність потрібна не лише людям з інвалідністю, а й батькам із дитячими візками, літнім людям, ветеранам та багатьом іншим громадянам.

ВІЙНА, ЯКА ЗМІНЮЄ ТІЛО

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 19 Jun 2026 10:43:45 +0000

Цифри не кричать. Вони просто стоять поряд — холодні, точні й нестерпні. Шістсот тисяч. Саме на стільці зросла кількість людей з інвалідністю в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Зараз їх — 3,4 мільйона. І серед них 231 тисяча дітей.

Кожа з цих цифр — це людина. Хто втратив ногу під обстрілом у власному дворі. Хтось вийшов із підвалу після місяця окупації і вже ніколи не буде таким, як раніше. Хтось народився в умовах, коли вагітна жінка замість пологового будинку мала бомбосховище. Війна не просто вбиває — вона змінює тіло, нервові системи, траєкторії цілого життя.

Але навіть у цьому контексті є те, про що прийнято мовчати. Люди з інвалідністю в Україні існували і до 2022 року — і тоді, і зараз вони стикаються не тільки з фізичними бар'єрами, а з чимось більш стійким: із системним невмінням суспільства їх бачити. Бачити — не як проблему, не як об'єкт допомоги, а як людей із власним голосом, власною думкою, власним правом ухвалювати рішення про своє життя.

Війна загострила цю невидимість. Евакуація часто оминала тих, кому важко пересуватися. Інформація про безпеку не завжди була доступна для людей з порушеннями слуху чи зору. Соціальна інфраструктура, і без того недосконала, тріщала під навантаженням. А 231 тисяча дітей з інвалідністю росте в країні, яка воює, — і питання про те, яким буде їхнє місце в майбутньому, залишаються без відповіді.

Ця стаття не про жалість. Жалість — проста емоція, яка нічого не вимагає, крім себе самої. Це стаття про відповідальність. Якщо суспільство хоче відновлення — не тільки місто і дорога, а себе як спільноти — воно мусить починати з тих, кого найлегше не помічати. 3,4 мільйони людей — це не статистика на полях звіту. Це частина України. І вона нікуди не підеться після перемоги.

РОЛЬ ТРЕНЕРА ЕКСПЕРТА ЗА ДОСВІДОМ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Tue, 05 May 2026 17:46:00 +0000

5 травня – Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Tue, 05 May 2026 13:13:00 +0000

Сьогодні, 5 травня, ми відзначаємо день, який народився з сили та солідарності. У 1992 році люди з інвалідністю з 17 країн Європи одночасно вийшли на перший Загальноєвропейський день боротьби за рівні права. Вони сказали: ми не просимо милості — ми вимагаємо рівності.

У громадській організації «Соціальна Інклюзія» цей день для нас особливо важливий. Ми — одна з небагатьох організацій в Україні, яка спеціально підтримує та розвиває проєкти, ініційовані людьми з важкими порушеннями мовлення. До нашої спільноти також належать люди з іншими важкими фізичними захворюваннями. І ми щодня доводимо: навіть за найскладніших обставин можна бути активним, впливовим і голосним.

Ми працюємо, беремо участь у громадському житті Ві

нниці, пишемо статті, проводимо зустрічі, реалізовуємо проєкти. І найголовніше — робимо це **своїми руками і своїми голосами**, навіть коли ці голоси звучать інакше.

Сьогодні ми хочемо нагадати:

Право на доступність — це не привілей, а базове право.

- Право на комунікацію — це не лише про те, щоб «говорити», а про те, щоб тебе чули.

- Право на участь у прийнятті рішень — це коли люди з інвалідністю не просто «об’єкти допомоги», а суб’єкти змін.

Ми не хочемо «інклюзії для галочки». Ми хочемо справжньої рівності — коли пандус є не тому, що «так треба», а тому, що без нього спільнота неповна. Коли альтернативні способи комунікації (таблички, піктограми, жестова мова, текст) є нормою, а не винятком.

Дякуємо кожному, хто підтримує нас: колегам, друзям, партнерам і всім, хто не боїться бачити людину за діагнозом.

Боротьба за права триває щодня. 5 травня — просто нагода сказати про це голосніше.

БІЛЬШЕ НА ЧАС ПІДТРИМКИ: ВПО З ІНВАЛІДНІСТЮ ОТРИМАЛИ РОЗШИРЕНІ ВИПЛАТИ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 17 Apr 2026 16:55:00 +0000

З квітня 2026 року внутрішньо переміщені особи з інвалідністю можуть розраховуватися на подовжену державну підтримку. Зміни стосуються максимальної кількості періодів, протягом яких виплачується допомога для ВПО, і деякі впливають на фінансову стійкість тисяч людей, які були змушені залишити свої домівки через війну.

До квітня допомога для ВПО могла виплачуватися протягом чотирьох шести місячних циклів. Тепер цю межу збільшено до п'яти — тобто загальний рядок підтримується ще на шість місяців. Для людей, які отримують допомогу вже тривалий час, це означає, що виплати не припиняються в найближчі місяці, а продовжуються без необхідності знову доводити статус або шукати інші джерела свого доходу.

Розмір щомісячної виплати для дитини або особи з інвалідністю становить 3000 гривень — на 1000 гривень більше, ніж для дорослого без особливих потреб, на який призначено 2000 гривень. Допомога нараховується кожному члену сім’ї зі статусом ВПО, внесеного до Єдиної інформаційної бази. Це важливо: якщо в родині кілька осіб мають статус переміщеної особи, кожен отримує виплату окремо.

Є ще одна суттєва деталь, про яку варто знати: повернути за відновлення виплати до 1 травня 2026 року, якщо вартість може бути нарахована ретроспективно — з 1 січня 2026 року. Якщо ж зволікати і подати заяву пізніше, допоможіть призначати лише з місяця звернення, і попередні місяці вже не будуть компенсовані. Тому людям, які з якихось причин перервали отримання виплат, слід посписати.

Ці зміни відображають наступну позицію держави: навіть в умовах тривалого воєнного конфлікту соціальна підтримка найбільш вразливих категорій населення не скорочується, а розширюється. Для людей з інвалідністю серед ВПО, які часто стикаються з подвійним навантаженням — і через переміщення, і через обмеження можливості самостійного заробітку — таке подовження є вагомою практичною допомогою.

КАБМІН УТОЧНИВ ПРАВИЛА КВОТ НА РОБОЧІ МІСЦЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Fri, 17 Apr 2026 16:45:00 +0000

1 квітня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою деталізується порядок розрахунку нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю. Документ з'явився у відповідь на практичні труднощі, з якими зіткнулися роботодавці після набрання чинності оновленого законодавства з початку 2026 року. Постанова набрала чинності з моменту офіційного оприлюднення і навіть ретроспективно — з 1 січня поточного року.

Головне, що закріплює нову постанову, — це перелік посад і професій з важкими, шкідливими або небезпечними умовами праці, які не включаються до загальної середньооблікової кількості штатних працівників при розрахунку нормативу. Це означає, що підприємство, де значна частина персоналу, зайнятого в таких умовах, має скориговану базу для підрахунку кількості обов’язкових робочих місць для людей з інвалідністю. Таким чином держава намагається зробити вимогу реалістичною, а не формальною.

Постанова є частиною масштабнішої реформи у сфері зайнятості осіб з інвалідністю, яка стартувала з 1 січня 2026 року. Слідом до Закону № 4219-IX, ухваленого ще в січні 2025 року, підхід до виконання нормативу суттєво змінився. Тепер роботодавці зобов’язані щоквартально звітувати про виконання зобов’язань, а за її невиконання замість адміністративних штрафів сплачують цільовий внесок, вартість якого спрямовується на підтримку зайнятості людей з інвалідністю.

При цьому закон встановлює чіткі вимоги до того, хто саме має виконання нормативу. Працівник з інвалідністю зараховується до квоти лише тоді, коли підприємство є для нього основним місцем роботи, заробітна плата не є нижчою за мінімальну, а тривалість робочого часу відповідає нормальній або адаптованій нормі. Ці умови неможливі для формального «закриття» квоти через фіктивне працевлаштування.

Ухвалення цього постанови проти того, що держава не тільки встановлює вимоги, а й намагається забезпечити їх практичне виконання. Уточнення правил розрахунку знімає частину правової невизначеності для підприємств і дає бухгалтерам чітку основу для підготовки квартальної звітності. Водночас запровадження цільового внеску замість штрафу перетворює виконання нормативу з каральної норми на інструмент реальної підтримки зайнятості.

ГУМОР І ПІСНІ ДЛЯ ВСІХ: СОЦІАЛЬНА ІНКЛЮЗІЯ НА КОНЦЕРТІ ЛІСАПЕТНОГО БАТАЛЬЙОНУ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Mon, 16 Mar 2026 17:31:00 +0000

Вінницька громадська організація людей з інвалідністю «Соціальна інклюзія» відвідала концерт гурту «Лісапетний батальйон»!

Це гурт веселих і запальних жінок, які виконують жартівливі пісні та розповідають гумористичні історії, тим самим прославляючи жінку як матір і як господиню всього дому. Причому роблять це так майстерно і красиво, що й чоловікам також було надзвичайно приємно слухати!

Також хочеться відзначити виступ відомого нашого вінницького співака і композитора Микола Янченко. Його запальні пісні зі справжнім українським гумором відомі не лише в нашій країні, а й за її межами. Це народний кум України! Він співав для глядачів під час антракту концерту.

Організація людей з інвалідністю «Соціальна інклюзія» дала високу оцінку всім артистам, які виступали. Після концерту члени нашої організації «Соціальна інклюзія» захотіли зробити спільне фото з гуртом «Лісапетний батальйон» на згадку про цей чудовий концерт! Гурт люб’язно погодився сфотографуватися з нами!

Організація «Соціальна інклюзія» висловлює щиру подяку всім учасникам цього заходу! Також дякуємо нашій помічниці, Людмилі Шевченко, за те, що Вона нам допомагала

УКРАЇНА ФОРМУЄ КУЛЬТУРУ СПІЛКУВАННЯ БЕЗ БАР’ЄРІВ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Mon, 16 Mar 2026 16:31:00 +0000

У березні 2026 року в Україні відбулася презентація державного стандарту безбар’єрної мови. Цей документ покликаний змінити підхід до того, як у державних установах, медіа та повсякденному житті говорять про людей з інвалідністю. Ідея полягає в тому, щоб мова була коректною, поважною і не містила принизливих або застарілих формулювань.

Новий стандарт є частиною політики безбар’єрності, яку в Україні активно просувають державні інституції та громадський сектор. Ініціатива пов’язана з національною стратегією створення безбар’єрного простору, яку підтримує Олена Зеленська. У межах цієї стратегії держава працює над тим, щоб доступність стосувалася не лише фізичного середовища, а й культури спілкування.

Документ пояснює, які слова та формулювання краще використовувати, коли йдеться про людей з інвалідністю, ветеранів, людей похилого віку або інших груп, що можуть стикатися з бар’єрами у суспільстві. Наприклад, замість образливих або застарілих визначень рекомендується використовувати нейтральні та коректні формулювання, які підкреслюють гідність людини, а не її обмеження.

Розробкою та презентацією стандарту займалися експерти, мовознавці та представники громадських організацій у співпраці з Міністерство культури та інформаційної політики України. Важливо, що до обговорення залучали і людей з інвалідністю, адже саме вони найкраще знають, які слова можуть підтримувати, а які — навпаки створювати бар’єри.

Поява державного стандарту безбар’єрної мови — це ще один крок до формування більш уважного і відкритого суспільства. Мова впливає на те, як люди сприймають один одного, тому зміни у словах поступово змінюють і ставлення. Для людей з інвалідністю це означає не лише повагу у спілкуванні, а й ширше визнання їхньої ролі у житті суспільства

УКРАЇНА НА ПАРАЛІМПІАДІ‑2026: СИЛА ДУХУ ТА МЕДАЛІ ПОПРИ ВІЙНУ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Mon, 16 Mar 2026 15:26:00 +0000

2026 Winter Paralympics стали однією з найважливіших міжнародних спортивних подій для людей з інвалідністю у 2026 році. Змагання відбувалися у березні в Італії та об’єднали спортсменів з різних країн світу. Паралімпійські ігри традиційно демонструють силу духу, витривалість і можливості людей, які, попри складні життєві обставини, досягають високих спортивних результатів.

У змаганнях взяла участь і збірна команда України. Українські спортсмени виступали у кількох зимових видах спорту, зокрема в біатлоні, лижних гонках та гірськолижному спорті. Попри складні умови війни в Україні, команда змогла гідно представити країну на міжнародній арені.

За підсумками ігор збірна України здобула низку медалей і посіла сьоме місце у загальному медальному заліку. Цей результат став підтвердженням того, що український паралімпійський спорт залишається одним із найсильніших у світі. Для багатьох спортсменів ці змагання стали не лише спортивним випробуванням, а й можливістю показати незламність українців.

Велику роль у розвитку паралімпійського руху в Україні відіграє National Paralympic Committee of Ukraine. Саме ця організація підтримує спортсменів, організовує підготовку до міжнародних змагань та сприяє розвитку спорту серед людей з інвалідністю

РАДА БЕЗБАР’ЄРНОСТІ: НОВІ КРОКИ ДО ДОСТУПНОСТІ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Sat, 28 Feb 2026 15:20:00 +0000

У лютому 2026 року відбулося чергове засідання Ради безбар’єрності при Кабінет Міністрів України, де обговорювалися нові флагманські проєкти у сфері доступності. Питання безбар’єрності сьогодні охоплює не лише фізичний простір, а й мову, цифрові сервіси, освіту та працевлаштування.

Серед ключових напрямків — впровадження стандарту безбар’єрної комунікації. Йдеться про коректну лексику щодо людей з інвалідністю, зрозумілу інформацію на державних ресурсах та адаптацію офіційних повідомлень. У час війни це особливо важливо, адже кількість людей з пораненнями та травмами зростає.

Також обговорювалися інфраструктурні зміни: адаптація укриттів, лікарень, центрів надання адміністративних послуг. Безбар’єрність поступово стає не декларацією, а практичним інструментом державної політики.

Для громадських організацій це сигнал, що тема інклюзії залишається у фокусі уряду. Проте реальні зміни залежатимуть від того, наскільки рішення Ради будуть впроваджені на місцях — у містах і громадах, де люди з інвалідністю щодня стикаються з бар’єрами.

КОЛИ МРІЯ СИЛЬНІША ЗА ДІАГНОЗ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Sat, 28 Feb 2026 15:07:00 +0000

Іноді мрії живуть у нас десятиліттями. Вони тихо чекають свого часу — попри діагнози, обставини, війну, втому. Моя подруга Наталлія Дремлю, жінка з ДЦП, ще зі школи мріяла створити власний мюзикл. І сьогодні ця мрія стала реальністю — завдяки її наполегливості та можливостям штучного інтелекту.

Це не просто творча робота. Це історія про те, як технології відкривають двері тим, перед ким роками стояли стіни. Про те, що інвалідність — не кінець амбіцій. І про те, що мрії не мають терміну придатності.

Я хочу поділитися цією історією, бо вона — про силу. Про сучасні інструменти. І про людей, які не здаються.

Ось посилання на відео https://www.youtube.com/watch?v=uHc8Od2SyoY

У ПАСТЦІ ТЕМРЯВИ Й ХОЛОДУ: ЯК ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПЕРЕЖИВАЮТЬ ВІЙНУ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Mon, 09 Feb 2026 18:47:00 +0000

Ця зима в Україні стала випробуванням для всіх, особливо — для людей з інвалідністю. Через три роки війни росія системно атакує критичні енергетичні об’єкти, особливо взимку, коли температура опускається нижче −20 °C. 7 лютого 2026 року президент України повідомив про масштабну атаку російських сил на енергетичну інфраструктуру, під час якої було задіяно понад 400 дронів і близько 40 ракет, що спричинило чергові масштабні відключення електрики по всій країні.

Енергетичні удари не лише знижують кількість світла в квартира

х, вони унеможливлюють нормальну роботу опалення, ліфтів, кухонь та обладнання для індивідуального догляду. За повідомленнями ООН, такі втрати електроенергії у січні–лютому 2026 року залишили без світла та тепла сотні тисяч людей, і саме люди з інвалідністю, старші люди та сім’ї з маленькими дітьми найбільше потерпають, бо вони частіше за інших залежать від електричного обладнання та не мають ресурсів купити генератори чи альтернативні обігрівачі.

Для людей з обмеженою мобільністю часті відключення світла означають не лише холод у квартирі. Коли електрика відсутня, ліфти не працюють, і це фізично перетворює багатоповерхівки на непрохідні “в’язниці” для тих, хто не може підніматися на ноги. Організації з моніторингу гуманітарної ситуації відзначають, що багато вразливих людей опиняються замкненими у своїх домівках без можливості приготувати їжу або зарядити телефон, що робить ізоляцію ще гіршою.

Ця ситуація — не окремий епізод, а частина ширшої реальності, коли зима використовується як додатковий тиск на цивільне населення. Міжнародні гуманітарні організації закликають зупинити удари по енергетичній інфраструктурі, оскільки це створює ризики для життя, зокрема для людей з інвалідністю, які не можуть самостійно адаптуватись до екстремальних умов.

ІНВАЛІДНІСТЬ І МОБІЛІЗАЦІЯ У 2026 РОЦІ: ЖИТТЯ В ПОСТІЙНІЙ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Wed, 14 Jan 2026 10:59:00 +0000

Тема мобілізації у 2026 році стала однією з найтривожніших для людей з інвалідністю. В умовах війни держава переглядає підходи до військового обліку, і статус інвалідності більше не сприймається як автоматичний захист від викликів до ТЦК. Багатьох чоловіків з інвалідністю продовжують викликати для уточнення даних і проходження медичних комісій.

На практиці це означає постійний психологічний тиск. Люди змушені знову і знову доводити очевидні обмеження здоров’я, навіть якщо вони мають інвалідність роками. Рішення часто залежать від конкретної комісії, лікарів і трактування медичних документів. Така ситуація створює відчуття нестабільності та страху, особливо для тих, хто має складні або рідкісні захворювання.

2026 рік показав, що проблема не лише у законодавстві, а й у його застосуванні. Відсутність чітких, зрозумілих і однаково застосовуваних правил призводить до того, що люди з інвалідністю живуть у постійному очікуванні чергового виклику. Це серйозно впливає на психічний стан, довіру до держави та відчуття безпеки.

ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ ПЕНСІЇ ТА СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ У 2026 РОЦІ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Wed, 14 Jan 2026 09:54:00 +0000

У 2026 році система соціальних виплат для людей з інвалідністю зазнає реальних фінансових змін. Одним із найпомітніших є підвищення пенсії по інвалідності, яке відбулося автоматично з початку року у зв’язку зі зміною прожиткового мінімуму та умовами бюджету-2026. Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та людей з інвалідністю збільшився, що безпосередньо вплинуло на суму пенсій та виплат, які виплачуються щомісяця. Це означає, що навіть ті, хто раніше отримував мінімальні виплати, у 2026 році отримують більше без необхідності додаткових звернень до Пенсійного фонду.

У державному бюджеті на 2026 рік передбачено також суттєве збільшення видатків на пенсії та соціальні допомоги людям з інвалідністю внаслідок війни, що частково компенсує зростання цін і тисне на бюджетну систему. Це підвищення є відповіддю на потребу підтримки саме вразливих груп населення.

Крім того, у парламенті розглядається законопроєкт про новий підхід до допомоги дітям з інвалідністю та особам з інвалідністю з дитинства, де соціальна допомога пропонується прив’язувати до мінімальної зарплати, що значно збільшило б розміри таких виплат у порівнянні з тими, які базуються на прожитковому мінімумі. Ця ініціатива також включає нові види підтримки, наприклад, допомогу до 18 років, цифровизацію оформлення та супровід сімей.

ОЦІНЮВАННЯ ІНВАЛІДНОСТІ У 2026 РОЦІ: МІЖ РЕФОРМОЮ І ДОВІРОЮ

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Tue, 13 Jan 2026 11:54:00 +0000

Як людина з інвалідністю, я добре пам’ятаю, що таке стара система МСЕК. Як голова громадської організації, я спілкуюся з десятками людей, які проходять нове оцінювання функціонування. І я змушена визнати: нова система поки що не стала зрозумілою і передбачуваною.

Для людей з безстроковою інвалідністю ситуація стабільніша, але для тих, хто проходить повторні огляди, 2026 рік став роком тривоги. Рішення різних експертних команд часто відрізняються, а критерії оцінювання залишаються нечіткими для самих людей. Як керівниця ГО, я бачу, що це підриває довіру до реформи.

Я переконана: без відкритості, пояснень і поваги до людини жодна система оцінювання не буде працювати. Реформа має бути не лише про нові підходи, а й про людське ставлення. У 2026 році цього все ще бракує.

СИЗОКРИЛІ ТАНЦІ - блюз Юрія Прокопенка #music #blues #зойк

noreply@blogger.com (Елена Введенская) — Wed, 17 Dec 2025 17:34:08 +0000