Iva Repnytska

Історії війни: я хочу просто жити

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 22 Jul 2022 20:29:00 +0000

Цю киянку війна змусила перетнути кордон із Польщею, де вона, людина з інвалідністю, сама працювала з підлітками з інвалідністю... Сьогодні вона живе у Британії. Вчить мову та волонтерить у Червоному Хресті та інших організаціях. Проводить майстер-класи й при цьому всі зароблені гроші донатить на ЗСУ. Історія Iva Repnytska до вашої уваги.

24 лютого Іва була у Львові. Закінчувала навчання на психолога і у березні планувала повертатися до столиці, де на неї чекала родина. В перші години війни вона не змогла додзвонитись до Києва, зв’язатися змогла лише з донькою Анастасією, котра живе в Польщі. І дівчина почала вмовляти маму приїхати в Польщу, де їй буде безпечніше. Але Іва не збиралася їхати за кордон. 

В перші дні вона долучилась до допомоги онлайн: координувала друзів та знайомих по Львову, як проїхати, де взяти одяг та їжу? Точно знала, що вона потрібна тут, в Україні. Але і боялась, що зі своєю інвалідністю стане тягарем для інших.

26 лютого з Києва до Львова приїхала Маша, подружка її доньки, яка збиралася їхати до Німеччини. Й саме вона змогла знайти перевізника, який на автобусі доправляв всіх бажаючих до Жешува (містечко у Польщі неподалік з кордоном України – Прим.). Як розповідає Іва, на збори в них було рівно 15 хвилин, тож запакувавши два рюкзаки, 28 лютого вони вже були на вокзалі. Тут за тисячу гривень змогли купити квитки й зайняти своє місце в автобусі.

До кордону автобус дістався швидко, але довелося чекати більше 12 годин, щоб перетнути його. Іва до цього часу із вдячністю згадує допомогу волонтерів, які приносили їжу, теплі напої.

З Жешува Іва потягом вирушила до Познані, де на неї чекала донька. В дорозі познайомилася з чудовою жінкою Ізабеллою, яка не лише словами підтримала українок. Іві вона допомогла зателефонувати з польського номера доньці, щоб повідомити, коли прибуває потяг. Іншій знайомій, що їхала з двома дітками до Кракова разом з ними, дала грошей на дорогу, купила їжу та напої малечі. 

Кілька днів Іва була у Познані разом з донькою. Але у доні маленька квартира, де вона живе з хлопцем та котом. Тому за два дні Іва вирушила до іншого міста: там була можливість безкоштовно пожити місяць в квартирі. В невеличкому містечку Конін - за 100 кілометрів від Познані - Іва знайомиться з керівником місцевої бібліотеки паном Дам’ягном та його командою, які організували Групу підтримки мам та дітей з України. Іва розробила графік роботи Групи, сама проводила заняття, майстер-класи. 

В Коніні, як згадує Іва, було все добре. Проте була одна проблема – це житло, що було безкоштовним лише місяць. Тому потрібно було якомога швидше шукати роботу, щоб оплачувати квартиру. І за кілька днів їй запропонували роботу з підлітками з ментальною інвалідністю. Це була досить досить важка робота без вихідних і відпочинку. Два місяці вона працювала, а потім зрозуміла, що власне здоров’я не витримує навантаження. 

В ці дні згадала про випадкову знайому з потягу, про Ізабеллу, яка їхала до Лондона. Сконтактувалися. Ізабелла порадила програму Homes for Ukraine та сайт, де варто шукати інформацію про те, як переїхати до Британії. Так Іва знайшла своїх спонсорів (родину, що надала своє житло для проживання – прим.), почала з ними спілкуватися.

І 31 травня Іва прилетіла до Лондона. 

Сьогодні вона живе в 60 км від столиці Британії. Багато часу волонтерить у Червоному Хресті та інших організаціях. Допомагає людям в Україні чим може: контактами, порадами або коштами. Намагається жити та посміхатися, що дивує британців, які не розуміють, як це можливо, коли твоїй країні йде війна. А у Іви на це своя відповідь:

-Війна скінчиться, тому нам зараз потрібно пити каву, посміхатися, аби зберегти з здоров’я. Фізичне та ментальне. Ми маємо бути сильними, щоб мати змогу допомагати нашим хлопцям та дівчатам у ЗСУ, а завтра нам знадобляться сили, аби відбудовувати країну…
#нашіісторіївійни

Благодійний фонд "АІК" 

https://www.facebook.com/fondaik
http://www.aik.ua

У мене депресія. Що робити?

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 31 Aug 2020 13:57:00 +0000

Как определить депрессию?

1. Если тебе плохо, а не «все равно» - это уже плохо – не пытайся остановить поезд руками. Обращайся к специалисту. Не психологу, а к тому специалисту, кто решит вопрос разлада в биохимии. На этом этапе никто (!!!) кроме врача не сможет бете помочь. Нет смысла разбирать детские психотравмы, если ты в картизоловой интоксикации не в состоянии объективно анализировать воспоминания.

2. Вспоминай, как было. Не всегда окружающая реальность была такой белесой и глухой, а значит, есть выход. На нем так и написано. Попробуй перестать оцепенело стоять в ужасе и начни оцепенело в ужасе двигаться в нужном направлении – в направлении кабинета врача.

3. Я знаю, что тебе все равно и все это не имеет никакого смысла, и люди вокруг тебя ничего не понимают, они за стеклом, такие далекие. Но расскажи этим людям, как ты себя чувствуешь. Если нет разницы, если тебе все равно, почему бы не сделать этого? Через усталость

4. Ты удивишься насколько окружающим на тебя плевать. Насколько людям «не до тебя», насколько у всех «свои проблемы», как легко и комфортно им походя верить твоей образцово-показательной улыбке. Ты удивишься, насколько не многие отзовутся, даже если ты все расскажешь прямым текстом (а не намеками, как ты пытался), даже если скажешь, что тебе нужна помощь. Не вини их. Ты не должен был на них полагаться. У каждого своя жизнь. Найди в себе себя и пообщайся именно с этим человеком, ты давно с ним не встречался. Он тебе поможет. Правда.

5. Когда ты скажешь родным о том, что тебе нужна помощь – тебе не помогут. Не потому, что не хотят, а потому что ты их не услышишь. Ты сейчас не в состоянии принимать ничего извне, чувствовать близость, даже когда родные обнимают тебя ежеминутно и говорят, что ты – смысл их жизни. Именно для этого все и нужно проговорить в слух – чтобы НЕ помогло. Это – шаг из инфантильной норки, где ты сидишь и молча ждешь, что догадаются, что сами поймут и порешают, что ты – сильный, но такой сказочно-драматично сильный. Тебе НЕ помогут. Именно тогда ты начнешь двигаться сам.

6. Не бойся, если тебя жалеюют. Люди так проявляют и страх и эмпатию, сострадание – это хорошее чувство. Отношение других тебя не формирует.

7. Не испытывай стыд за свою тревожность. Вообще никогда не испытывайте стыд. Стыд и вина – разные вещи. Вина связана с внутренней моралью. Стыд – обычно просто внешний локус контроля. Стыд – это всегда перед кем-то и за себя. Не надо себя предавать. Это мир ничего тебе не должен. Но и ты ничего не должен ему. У вас – синергия.

8. Ты знаешь, что у тебя с кожей, что со зрением, что с желудком. Что у тебя с биохимией также нужно знать. После разборок с биохимией ты пойдешь к психологу для разборок с психотравмами. Говорят, он тоже поможет. Но – потом.

9. Постепенно близкие люди начнут возвращаться. На самом деле они никуда не уходили, просто ты был не способен их принять. Начнут возвращаться цвета. В этот период разыщи свои способы повысить цветность. Методом тыка. Бокс, медитация, витамины группы «В» - то, что подойдет именно тебе. Найди свое и начни чувствовать основу.

10. Если и когда ты справишься с депрессией – порадуйся тому, что с этих самых пор, когда твоя тревожность будет возвращаться (а она будет возвращаться – время сейчас такое) – ты начнешь узнавать ее еще на подходе. Не нужно ее бояться, не нужно сопротивляться и объявлять войну- это слишком энергозатратно и концептуально неверно: тревожность – просто индикатор на твоей панели, сообщающий о перегреве мотора.

«Хорошая попытка», Александра Ковалева

Як помиритись з мамою? ТОП-5 ВИСНОВКІВ ЩОДО СТОСУНКІВ З МАМОЮ

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 21 Aug 2020 07:33:00 +0000

Місяць у мами. Я це змогла ))

Не читати далі тим, хто говорить: "Вона ж твоя мама і ти мусиш поступатись. Це ж мама - як інакше?"
Нічого не мушу робити через силу. Тоді, коли потребую допомоги і тоді, коли просто живу. Щиро дякую Школа личной психологии. Новый уровень!
 Психолог Наталия Холоденко
  за певні знання - вони дали мені можливість не скотитись в прірву звинувачень і дали можливість існування на одній територіі. 

Питання батьки та діти - вічне. Правильної відповіді не існує. "Колись ти була такою гарною дівчинкою. Слухняною", - каже мені мама. Але дівчинка виросла. 

ОСЬ МОЇ ТОП-5 ВИСНОВКІВ ЩОДО СТОСУНКІВ З МАМОЮ:

1. Мама має право жити так, як хоче. Так. Це важко було зрозуміти спочатку. Я не розуміла, чому в 64 роки не подорожувати країнами, не ходити до театрів, не читати книги, не дивитись фільми. Я засуджувала її за це. За те, що вона просто не хоче розвитку та нормального життя.

2. Я доросла жінка і я маю свої бачення на світ і свої бажання. Вибудовувати стосунки з мамою ДОРОСЛА-ДОРОСЛА. Так легко з мамою впадати в стан ДИТИНА. Приємно, коли дбають про тебе, коли виірішують якісь питання, але потім починається втручання в твій простір і дуже важко з того вийти. 

3. Я не ХОРОША і не ПОГАНА - я різна. Дайте мені право на ПОМИЛКУ. 

4. Говорити. Про свої бажання, про свій страх, про неприпустиму поведінку. Якщо мама не чує - повторити. Декілька разів. Хай це будуть банальні речі, але якщо вони мені необхідні - я це хочу. Так було з тим, що я хочу їсти з виделкою та ножем вдома. Для мами це було про "випендріваніе" ))  

5. Якщо є можливість - не потрібно жити з батьками. НІКОЛИ після 18 років. Так, мої любі! Як би гостро не стояла проблема з житлом - просто потрібно жити окремо. Говорити в 40 років : "Яка чудова моя мама!" (гірший варіант - просто сварити її)  і кожного дня снідати з нею - це не дуже норм. Як по мені )) 

Мама почала сприймати моє бажання малювати, читати книги та просто бажання закрити свою кімнату на ключ. Вже не так прискипливо аналізує моє харчування (ну не їм я борщ на сніданок  ) і бажання випити каву в кав'ярні.
Чи люблю я маму? Так. Чи любить вона мене? Так. Але от любов у неї своя, інакша. І це просто теж тре навчитись приймати.

Фото: Yulia  Dobrynina

Іва Репницька

Рецензія на «Становлення» Мішель Обама

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 11 Aug 2020 07:15:00 +0000

Люблю історії про жінок. Жінок, котрі залишили своє ім’я в історіі. Мішель Обама. Її посмішка запам’яталась. Я мало розуміюсь на тонкощах політики в Америці, але мріяла тримати цю книгу саме українською мовою. Бачила англійською в різних країнах та очікувала перекладну на рідну мову.

Майже 500 сторінок просто про жінку. Про її переживання за доньок, родину, за збереження родини в умовах, коли чоловік належить не тільки тобі, але і всій країні. Ті моменти, коли так хочеться, щоб він залишився з хворою дитиною, але потрім від того страждає його політичний імідж. І вона наче кричить усьому світу: Барак Обама просто може бути батьком! Але ні, він перш за все політик, а потім всі інші ролі. Так бачить його суспільство.

ЦИТАТА: «Далі я повернулась до реалізації мого бажання виховати їх (дітей) сильними й зосередженими, а також навчити не сприймати жодних застарілих патріархальних традицій: не хотіла, щоб вони росли з переконанням, нібито життя починається лише тоді, коли в дім заходить чоловік. Ми не чекали тата. Тепер уже на нього покладалося завдання повернутися додому вчасно.»

Побачила цікавий приклад жінки, котра поступово досягає поставленої мети. Вона не мала політичного впливу (не годиться дружині президента займатись політикою), але протягом 8 років вона досягла певних здобутків в тих проєктах, котрі починала. Здорове харчування для дітей, спортивне навантаження в школах, піклування про родини військовослужбовців, освіта дівчат та інші проєкти.

ЦИТАТА: «Першим леді немає місця в Західному крилі

Сподобалось, що Мішель Обама вільно говорить про стосунки з чоловіком. Про те, як вони долали розбіжності за допомогою психолога. Говорить, що Барак Обама так будував свою роботу, щоб обійняти дівчаток на ніч чи вечеряти з родиною. Говорить і про деякі факти, котрі її дратували в поведінці чоловіка: занадто балакучість та неорганізованість в деяких питаннях.

ЦИТАТА: «Більшість моїх завдань полягала в підтриманні норми й стабільності, але в Барака була зовсім інша мета ... один - інь, друга - янь. Я очікувала усталеного порядку , а він- ні. Він міг жити посеред океану; я ж потребувала човна»

Не знаю як в оригіналі, але деякі моменти перекладу не дуже коректні. Так на

стор.392 «від гомосексуалістів, які сподівалися укласти шлюб на законних підставах». Тут говориться про добру справу – але не правильно вжили термін. Гомесексуаліст – це з радянських часів людина, котра хвора і потребує лікуванню від того, що є прихильником одностатевого зв’язку. Гомосексуал – ось правильний та коректний термін. Було б добре, щоб видавництва звертались до представників ЛГБТ спільноти за роз’ясненням подібних термінів.

ЦИТАТА: «Все, що сказане вголос, має певну силу»

Протягом книги Мішель Обама говорить про себе. Свої сумніви, коли змушена працювати та залишала дітей з помічницею. Про небажання працювати на гарній посаді юристки, а займатись чимось корисним для суспільства, але менш оплачуваним. Про політичну недосвідченість і прикрості, котрі завдавала політичній кар’єрі чоловіка. Але ця жінка здалась мені з певним стержнем, своїми пріоритетами та цінностями. Це дуже імпонує мені.

ЦИТАТА : «А хто така «мем»? Я спершу хотіла запитати про це. «Мем» я сприймала радже як звернення до жінки похилого віку з дорогою сумочкою і гарною статурою, у зручному взутті, яка, можливо, сидить десь поряд. Але я була не мем. Я була я.»

В книзі є і частинка особистого. Про родину самої Мішель та родину Барака Обами. Їх фотографії. Ставлення до нинішнього президента Сполучених Штатів. Мені імпонує така відвертість. Я раджу читати цю книгу ))

ЦИТАТА: «Для мене становлення означає не закріплення на певному місці чи досягнення строго визначеної мети. Це радше рух уперед, стимул до розвитку, спосіб безперервного вдосконалення. І це подорож до кінця»

І наостанок Мішель Обама сказала: «Не маю наміру балотуватися на посаду». Але, ніколи не кажи ніколи! Далі буде )))

Іва РЕПНИЦЬКА

Опубліковано на https://www.yakaboo.ua/ua/stanovlennja.html#tab-reviews

Ліна Костенко. Кращі вірші

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 20 Mar 2020 16:24:00 +0000

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

...Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. Кохання як світло
спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.

Як я не стала QA

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 16 Mar 2020 10:18:00 +0000

Якщо ти мрієш почати працювати на позиції Junior QA – не роби моїх помилок. Прочитай цей текст і зроби краще, аніж я. Якщо Ви обираєте джунов – зверніть увагу на деякі страхи, котрі можуть бути у претендентів. Ну, і трохи гумору на серйозних сторінках цього сайту. Гоу.

П’ю каву в спортивному клубі. Поряд розмовляють хлопці. Англійською. Певно It-шники. Блін, а я так і не стала тестувальницею. Я так і не увійшла в ІТ. «Івочка, ну не твоє це. Зате ми навчились від тебе обнімашок, дякую!», - з такими словами наша кураторка курсів BeQAToday Марина Шевченко видавала мені диплом. Диплом більше був «за старанність», а не за знання. Ну, так вийшло! Зараз коротко розповім вам цю сумну і радісну історію.

Набір на курси тестувальників. Бекоштовно для людей з інвалідністю

Такий текст я побачила на сторінці іншої кураторки проекту - Юлії Ресенчук. Мила дівчина, котра опікується і людьми з інвалідністю. Так, я маю інвалідність і давно шукала роботу, котра дасть мені фінансове та емоційне задоволення. Я така уявила себе: сиджу на березі моря чи океану. На столику кава (якщо ранок) або келих вина( після обіду). А да… ще стоїть і ноут поряд. Я така потестила щось там. Мені кинули гроші на карту і я знову біля океану чи моря з кавою або вином. Не робота - мрія! Як же я помилялась. Впевнена, що цю сторінку читають не тільки ті, хто вже з’їв пуд солі в сфері ІТ, а і ті, хто хоче увійти в цю прогресивну сферу. Новачкам здається, що робота в ІТ, робота тестувальника – це свобода, дармова кава та пєченьки. Не завжди так. На той час я про це не здогадувалася, тому просто швиденько подала анкету і почала чекати запрошення на співбесіду.

Наші відмінники та я ))

«Ду ю спік? Да, спік вже я паску...» Без англійської – двері в ІТ не відкриються

Одна з вимог курсів QA – знання англійської мови. «Та, легко!» - подумала я . Я ж можу в Єгипті замовити каву та келих пива англійською. Ну, що тут складного? Мені 40 років і мову я ще вчила в школі. Німецьку. Англійська прийшла в моє життя з появою безвізу і подорожей за кордон. Мій мозок все ніяк не хотів запам’ятовувати нові слова і вони не складались в нормальне речення. Але нічого – прорвемся. «Гугл транслейт ще ж ніхто не відміняв», - подумала я. Але виявилося не так все легко. Більшість роботи тестувальника це англомовне середовище. Потрібно швидко орієнтуватись, відповідати і працювати теж англійською. Якщо хочеш працювати в ІТ – вчи англійську. Хоча інші мови теж не завадять.

ТУТ ВІДЕО З МОГО НАВЧАНННЯ

Жирафа і гіпопотама я вклала в холодильник

Ура, я такі отримала запрошення на першу зустріч щодо навчання на курси тестувальників. Вона відбувалась в одному з закладів на території Виставкового центру (ВДНХ). Ще в метро помітила дівчину з паличкою. Точно наша. Якось відбилось в голові. Люди з інвалідністю якось ідентифікують один одного. Дівчина вийшла на моїй зупинці і попрямувала до того ж самого входу, де мала відбутись зустріч. Потім я з нею познайомилась. Аня, має сина і ДЦП. Хвороба не заважає їй закохуватись, пересуватись містом і мріяти. А щодо роботи – різне було. От і вирішила спробувати себе в тестуванні. Скажу наперед – не вийшло в неї. Аня добре навчалась, але їй запропонували роботу під час навчання – Аня пішла. Я зайшла в затишну залу. Музика, кава та тістечка. Окрім Ані ще було декілька людей з паличками, деякі люди на візках, а інші – «нормальні», без ознак інвалідності. Так, подумав і мій майбутній колега по навчанню. «Я побачив людей, котрі були нормальні. Що вони тут роблять? Ладно я на візку, а яка інвалідність у них?», - так думав про наше перше заняття Ігор, милий хлопчина з маленького містечка Терабовля. Ігор потім був одним з найкращих учнів на потоці. Робота тестувальника – то його. Я знайшла місце в подалі й почала слухати презентацію курсу. Білява дівчинка з посмішкою розповідала про курс тестувальника, котрий ми маємо пройти, якщо нас оберуть. «До нашого проекту долучились провідні компанії ІТ-сфери. Вони будуть вашими менторами: даватимуть нові теми і допоможуть зрозуміти складні моменти із роботи тестувальника», - вже з серйозним обличчям говорила Марина Шевченко, одна з кураторок проекту BeQaToday Після презентації ми розбились на групи і почали виконувати деякі завдання. Я легко вклала жирафа та бегемота в холодильник. Творча уява у мене в нормі та й креативності повно. А от з прочитанням тексту англійською виникли проблеми. Я могла вихопити знайомі слова, а от звести їх до купи було складно. Марина щось відмітила в своїх паперах і повідомила, що зв’яжуться зі мною, якщо я пройшла цей етап. Я видихнула: ну не пройшла, але дуже хотіла. Потім за мене взялась пані Олександра Ковальова. Вона безапеляційно заявила: «Ми тебе можемо взяти в проект, якщо ти підтягнеш англійську і ось маєш зробити стільки уроків на цьому порталі. За тиждень? Готова?», - сказала наша менторка та кураторка. Ії слова звучали просто і дуже серйозно. Так, я взяла на себе це зобов’язання. І я це зробила. Мене взяли в проект навчання – на курси тестувальників.

Навчання. До ночі і серед дня. Шлях в ІТ-важкий

«Саша, це неможливо! Я не розумію, коли має виїзжати ця клята машина і коли з неї мають брати кошти», - моє обурення просто досягнуло межі. Ми з моїм одногрупником розглядаємо домашню роботу з test Desing Technics . Чашка кави стоїть на моєму столі, а Саша в своєму візку розглядає умови завдання. Він всього 2 роки тому отримав травму і зі здорового молодого парубка перетворився в людину, котра залежить від оточуючих. Йому дуже важко то дається. Він і себе важко сприймає зараз. Мені так видається. Ми жартуємо і вирішуємо, що домашку я напишу вдома, а зараз варто поговорити «за жизнь». А життя у нас різне: з болем і радощами. Я рік не вставала з ліжка і зараз боюсь робити кожен крок. Образно та реально. Мужній Саша вчиться жити новим життям і вирить, що сучасні технології зроблять можливим те, що він піде своїми ногами. Колись. Щоб здобути будь-яку професію – потрібно впахувати. Я в той час займалась паралельно ще одним проектом. Думала – потягну два. Ан ні… не так сталось, як гадалось. Термінологія, визначення, поєднання і робота над завданнями – все займало багато часу. Цим потрібно було займатись.

Людина з інвалідністю. Не потрібно нас жаліти, але дайте нам можливість жити

Приємно радували нас місця нашого навчання. Вони були доступні для людей з інвалідністю. Хлопці і дівчата вже не так залежали від сторонньої допомоги. Ліфти, вбиральні, мобільні столи в аудиторіях – все було комфортним. От тільки іноді чули від менторів: «Так, підійшли сюди в команди! Хто зробив – піднімайте руку», - деякі не могли так робити. Так, я не стала тестувальницею, але після курсу BeQaToday знаю, як говорити з людиною на візку. Не буду хапати візок і вести людину, не спитавши про це її дозволу. Хтось має явні проблеми зі здоров’ям, але, повірте, дасть фори в робочих моментах. Просто потрібно знищити нав’язані стереотипи. В своїй голові. Приємно, що ІТ-компанії стають теж більш доступні. Подивіться навкруги – чи доступний ваш будинок, магазин поряд, стоянка для машини чи дорога до роботи.

Жорсткість, сленговість з англійськими словами і звернення на «Ти»

Айтішники – це певна секта, до якої дууууже складно потрапити. Це такі чіки та хлопи, котрі ходять в кросівках під все що попало, носять всілякий дивний одяг, говорять сленгові словечка, змішуючи різні мови. «Якщо ви щось не розумієте – запитуйте!», - говорили наші ментори. Угу, а можна все перевести! Ці люди дійсно так говорять. Постійно. І що головне, вони розуміють один одного. В сфері ІТ всі говорять один одному «ти» і неважливі твої роки та регалії. Так і я думала, коли почала спілкуватись з людьми з ІТ. Деякі міфи розвіялись. Як і в будь-якій сфері – все залежить від людей. І тільки. «Ти» може бути «Ви» - якщо так відчуває людина. Кросівки замінюються на класичний одяг – тоді дівчата справжні королеви, а біля чоловіків нервово дихає агент 007 (ех, згадала нашого ментора Іраклія). Дуже часто бачу об’явах про роботу «ми молода команда і готові прийняти тебе». І це не тільки ІТ-сфера. А я не молода і що? Чому я не можу бути на якомусь початку іншого життя? Життя для себе нового? Ми звикли до певних стереотипів. В 40 років людина має досягти певних кар’єрних зльотів. В цей час починати з початку – абсурд. Я так не вважаю.

Людина з гуманітарною освітою не може працювати в ІТ?

- Ну, як тобі на новій роботі? Тестиш?
- Да так.. трошки.
- Складно?
- Та, ні . Все зрозуміло. От тільки навантаження малувато. Ще вчусь.
- А як же радіо? Програми ще робиш?
- Так, ще залишилось декілька проектів. Але це в вихідні.
Ліна. Якби ви чули її голос по радіо. Це просто шик! Ця дівчина спокійна, виважена і дуже старанна. Іспит з нею, тривав найдовше на курсі. Ми всі втомились чекати, поки наші ментори її допитували і ганяли по різним темам. Витримала. Зараз працює в одній компанії. Я радію за неї. Дівчина, котра мала гуманітарну освіту і взагалі не розраховувала, що зможе потягнути нашу програму щодо тестування: «Де я, а де то тестування. Думала, що то не для мене. Так, побуду на двох уроках і все», - вже з іронією згадує свої думки Ліна. Після курсів тестувальників не всі студенти з групи знайшли роботу. З 14 студентів на початку – тільки 10 отримали дипломи. З 10 тільки 8 влаштувались на роботу. З них 2 мали покинути роботу – бо мали ускладнення зі здоров’ям. Я не про всіх розповіла тут, але ви ще про них почуєте. Про Максима – котрий мріяв потрапити в ігрову сферу і… потрапив в тестувальники ігор. Про Юлю, котра не тільки любить мандрувати, але і нічо так розбирається в програмуванні. Про іншу Юлю, котра дуже засмутилась, що теж не стала справжньою тестувальницею, але тоді світ би не бачив тих чудових інклюзивних проектів, котрими вона займається. Про Сашу, котра самостійно почала програмувати і в неї вже багато вдається. Про Анюту, котра не тільки отримала диплом магістра, але і працює, перебуваючи у візку. Всі вони молодці і я дуже пишаюсь ними. *** Я допила свою каву, закрила книгу і вийшла в дощ Львова. Так, це місто наповнене представниками різних професій. Кожна сфера – це робота. Важка. Так, я не стала тестувальницею, але я спробувала і зрозуміла. Тестування – це не легкий шлях увійти в ІТ. Це мій досвід. Вчіть англійську і пробуйте. У вас все вийде !

Іва Репницька,

людина з інвалідністю, котра шукає свій шлях p.s. коменти допустимі. Не сваріть, якщо переплутала якісь терміни. «Я не волшебнік – я только учусь» :)

Рецензія на фільм «Мої думки тихі!»

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 07 Feb 2020 11:54:00 +0000

Я не змогла купити квиток у вихідний. Пішла дивитись в будній день.

Квитки розкуповувались швидко. Я дивлюсь українське кіно. Гривнею голосую і підтримую український кінематограф. Фільми різні. За майстерністю акторів, за режисерськими задумами, за кількістю грошей на нього витрачених.

ГРОШІ

На фільм «Мої думки тихі» Держкіно дало 8.7 млн грн. Загальний бюджет картини – 9,2 млн грн. Зйомки проходили в Києві, Карпатах та Закарпатті. За два тижні прокату «Мої думки тихі» зібрав 5 млн грн, пише Detector.media А за три тижні комедія «Мої думки тихі» касові збори вже перевищили 7 млн, повідомляє прес-служба Arthouse Traffic.

"Тепер це моя нова мрія!"

ГЛЯДАЧІ

Поряд зі мною сиділи дві літні пані. Вони сміялись і плакали. Хоч перегляд був вдень робочого дня – зал був на половину повний. Цей фільм повертає в кінотеатри глядачі середнього та старшого віку. В кінотеатрах стрічку «Мої думки тихі» за три тижні подивилися 77 тис глядачів.

"Ми мама і син. Нам не обов'язково спати разом"

ПРО ЩО ФІЛЬМ?

Мені здається, що в цьому фільмі кожен знайде своє. Митці – побачать складний шлях до реалізації мрії «Тепер це моя нова мрія!» - говорив головний герой фільму. Мамусі побачать свою маніакальність до дорослих дітей. «Коли в тебе останній раз був секс? … Я лишаюсь одна. Я про тебе дбаю. Родинна має бути головною….»- говорить головна героїня-матуся. Є деякі картинки, котрі висміюють устрій нашої держави та всі її прикрості. «Я не люблю меду» - після спроби підкупу на кордоні головного героя. А кадр з помадою: гидотний, кумедний та просто дратівливий …. як в реальному житті. Багато в фільмі таких завуальованих кадрів та наголошень, певна символічність. Куди без неї в українських картинах! ))) Початкові кадри будівництва церкви та кінцевий кадр головного героя в кадрі – червона ниточка, котра з’єднала фільм. Анна Кареніна на «сучасний манер» у виконанні Ірми Вітковської – взагалі чудова.

"Смійтесь!"

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ

Приємно, що фільм «Мої думки тихі» став доступним для незрячих глядачів. Завдяки певному додатку люди з порушенням зору можуть отримати тифлокоментар у своєму смартфоні.

МОЇ ДУМКИ після «Мої думки тихі»

Залишається ще декілька днів до кінця прокату і варто подивитись цей фільм. Не йдіть на цей фільм просто наржатись – він не про то. Йдіть на фільм «Мої думки тихі» - якщо подумати, якщо прагнете до своєї «нової мрії», якщо бажаєте змінити своє життя. Доця дивилась цей фільм на Одеському фестивалі ще в липні. Після цього він отримав ряд винагород. Я дивилась фільм у Львові, в лютому. Дуже хочу, щоб український кінематограф розвивався і був різним. А я знову піду в кінотеатр. Я піду в кінотеатр на українське кіно (мультфільм) та проголосую за нього гривнею.

Іванна

Деякі факти про «Мої думки тихі»:

Тривалість 104 хв Актори: Ірма Вітовська Андрій Лідаговський Режисер: Антоніо Лукіч Увесь творчий процес тривав більше 3 років. Фільм режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» отримав спеціальну нагороду від журі кінофестивалю у в Карлових Варах, пише «Радіо Свобода». Стрічка була відзначена у секції East of the West («На Схід від Заходу»). Це дебютний повнометражний фільм режисера. Українська прем’єра «Мої думки тихі» відбудеться на Одеському кінофестивалі.

Відгуки глядачів на фільм «Мої думки тихі»:

206 відгуків у Львові на 7 лютого 2020 р.

Михаил Сичкарукпозавчора в 19:02

Фильм совсем не про юмор. Не знаю кому так смешно но мне скорее было напряжённо-депрессивно. Сюжет вроде и есть но это совсем не главное. Конечно украинцев здесь с порноактрисой не сравнивают, но небольшое принбрежение есть.
Смотреть можно, не обязательно.
Украинский артхаус.

Верапозавчора в 13:35

Великолепная картина, наполненная прекрасной сьемкой, красивейшей цветокоррекцией, шикарным музыкальным сопровождением и чудесной актерской игрой. Очень жаль, что такой короткий период проката, сегодня идём во второй раз.

Відповісти

3 дня назад 05:50

Фільм вартий уваги! Чудова режисура, увага до деталей! Ірма Вітовська неперевершенна!

Axell4 дня назад 17:18

фільм ні про що.
без динаміки, звуків, музики, розвитку сюжету і характерів.
слабо і як комедія і як драма.

5 днів назад 22:32

Не рекомендую. Потратили свій час

Оксана5 днів назад 18:35

Фільм сподобався дуже. Без бурхливого розвитку подій, трохи дивакуватий, неординарний. Гра Ірми Вітовської неперевершена.

5 днів назад 10:11

в нас в Одесі повний зал аплодував стоячи... шкода що час сеансів не зручний... рівень набагато вищий за квартали. операторське - є чудові ходи. саунди накладені на місцеву картинку - сюр в гарному розумінні. гра - вищий рівень. навіть масовка переконлива. Ірма - віднині я її фанат. тексти та художні знахідки режисера - щирий уклін. дуже тонко і смачно. деяким було нудно - ну вибачте ваш прєдєл - свінгери і скажене весілля. тут для більших поціновувачі мистецтва. окреме дякую що жодного разу в кадрі не з'явилося пару розетки чи нової пошти, тощо. молодий режисере, наснаги тобі. це європейський рівень в рідній обгортці. дякую

Руслан Белов6 днів назад 13:46

Первый раз пишу отзыв. Зацепил фильм, афигенный-новый подход, очень зашли и сочитались саундтреки, хорошее послевкусие, так держать - Украинское кино!

Фільм крутий, є над чим посміятися, є над чим подумати. Жарт з помадою 💣🔥, гра акторів професіональна, сюжет не лишає байдужими. 10/10 Це кіно, на яке варто йти.
Побільше б таких українських фільмів.

Володимир27.01 00:16

Ішов на фільм повеселитися (власне, сміху й лунало чималенько), а вийшов із наповненими слізьми очима...
Глибокий фільм. Не кварталівське лайно. Рекомендую.

Більше відгуків тут https://multiplex.ua/ua/movie/353326#07022020

Рецензії кінокритиків

Фільм отримав змішані відгуки від українських кінокритиків.^{[16][3][17][18]} Так Євген Морі з телеканалу Suspilne TV схвально відгукнувся про стрічку й схарактеризував фільм як історію, «яка могла статися з кожним, тому кожен знайде у ній щось знайоме». Морі також похвалив «Мої думки тихі» як рідкісний приклад української комедії де присутній єдиний наскрізний сюжет.^[17] Юрій Поворознюк з видання Vertigo також похвалив цілісний сюжет стрічки, та зазначив що фільм створює комплексну картинку та не страждає від надмірної перевантаженості візуальними елементами.^[18] Аліна Ольхович з видання tochka.net високо оцінила гумор фільму, який вдало поєднав комічність та трагізм.^[3] Олександра Чернова з телеканалу Hromadskeпохвалила вдале інтегрування закарпатського акценту української мови акторами фільму та звернула увагу на те, що герої у фільмі не говорять чистою українською мовою, натомість послуговуються «суржиком, як прості люди, а не якісь роботи з акторського факультету».^[16]

Водночас Поворознюк вважає недоліком скетчевість деяких сцен, які часом аж надто хочуть перетягнути на себе увагу, вибиваючись із загального наративу.^[18]

Вірш про мене

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 03 Feb 2020 18:03:00 +0000

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко

Таксфрі в Польщі. TAX FREE

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 31 Jan 2020 10:12:00 +0000

Таксфрі в Польщі. TAX FREE

Я вперше користуватись цією послугою. TAX FREE – це повернення податку, котрий ми не маємо сплачувати в Польщі.

Наша родина частенько їздила на шопінг в різні країни, але поверненням податка ми не займались. Мені здавалось, що це дуже складно.

От деякі кроки щодо повернення таксфрі в Польщі:

1. Сума товару в одному чеку має бути більшою за 200 злотих

2. В магазині мають оформити певний документ на повернення TAX FREE . Потрібно запитувати. В деяких магазинах відсутня така послуга. Для цього потрібен ваш паспорт (закордонний) , інд. код та адреса проживання.

3. Щоб прискорити видачу таксфрі – заповни все необхідне на сайті www.granica.gov.pl

4. В аеропорту (або на кордоні) знайди певне місце з позначкою TAX FREE, заповни документи та отримуй свій податок назад. Можна на карту чи готівкою. За повернення готівки – беруть відсоток на послуги. Пам’ятайтай це )

Я не скористалась електронною формою і витратила деякий час в аеропорту. Зважайте, що може бути черга в пункт отримання Таксфрі. Тому потрібно прийти раніше в аеропорт, щоб не запізнитись на рейс (я заскочила на чекін в останній момент). Чому? Просто стояла за двома жінками, що їхали з Італії і мали купу чеків на отримання податку. Це дуже дратувало, але мусила чекати більше 1 години.

Ще я не знала про податок на отримання готівки. На карту тре чекати якийсь час. А чи сплачуєш тоді якийсь відсоток за послугу? Не знаю. Перевірю потім. ))

Ще один момент був не дуже зрозумілим. В правилах написано «Придбаний товар ПОДОРОЖУЮЧИЙ повинен вивезти за межі Євросоюзу не пізніше ніж в останній день третього місяця, що наступає після місяця, коли він придбав товар – ст. 128 абз. 1 закону..З метою підтвердження вивезення ПОДРОРЖУЮЧИЙ повинен пред’явити товар, що вивозиться, працівнику митниці а також пред’явити документ TAX FREE разом з закордонним паспортом або іншим ідентифікаційним документом ПОДОРОЖУЮЧОГО – ст. 128 абз. 3 закону. В разі коли ПОДРОРЖУЮЧИЙ вивозить не всі товарні позиції, вказані в документі TAX FREE, він безумовно зобов’язаний поінформувати працівника митниці про відсутні товари перед початком митного оформлення.Працівник митниці після звірення даних, що стосуються ПОДОРОЖУЮЧОГО, наявних в документі TAX FREE, з даними з ідентифікаційного документу, може, перед підтвердженням вивозу провести митний контроль товару, що вивозиться. В разі виявлення невідповідності між заявленим товаром і товаром, який фактично вивозиться (напр. відсутність товару), ПОДОРОЖУЮЧИЙ підлягатиме кримінальній відповідальності»

У тебе має бути товар, котрий Ви вивозите. Я ж подарувала доці кросівки та залишила їй. Переживала. Однак при оформленні мене не просили показати товар. А просили показати товар людей, котрі стояли в черзі переді мною. ОТАКОЇ!

Подорожуйте та повертайте податок, котрий ми не маємо платити!

-->

Іва Репницька

Олеський замок та Замок в Підгірцях: куди поїхати на вихідний?

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 06 May 2019 07:10:00 +0000

Вихідний в замках

Так, було приємно долучитись до нашої історії, але ...дуже прикро і соромно, що наша спадщина в таааакому жахливому стані.
ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК
Він десь в 450 км. від Києва і десь 90 км. від Львів. До нього веде нормальна дорога і в середині є декілька цікавих експонатів.
Вхід дорослим - 60 грн. Є категорії різних пільгових. Оплата - тільки готівкою, термінал не працює.
Про доступність для людей з інвалідністю - мовчу. Нема її. Для деяких спусків та підйомів навіть поручней нема.
"Ми говоримо керівництву про пантуси. Вони мовчать", - завірила мене працівниця музею-замку. Буду сподіватись.
На території Олеського замку є харчевня. Досить смачно і раджу перекусити тут. Замовляєте щось і йдете дивитись замок - потім буде готово через деякий час.

ЗАМОК В ПІДГІРЦЯХ
Тут просто треш. Коли з'їзжаєш з траси то через декілька км дорога взагалі ... закінчується. Там таки вирви і ями, що ми боялись залишити там свої колеса. І це туристичний маршрут? (див. останню фотку прохід від місця парковки до замку).
Замок з далеку виглядає велично. А от зблизька - просто жах! Все розвалюється, всередині просто копії і декілька робіт. Від величі взагалі нічого не лишилось. Стіни муру підперті дерев'яними колодами, щоб не впали.
На території Замку в ПІдгірцях проходили зйомки радянського фільму про Дартаньяна, ну, з Боярським в головній ролі. Ось сюжет https://youtu.be/O4FxbpqGUUQ , але про це ніде не говориться.
Блін, хто був в Тунісі? Ви бачили що зробили з клаптика пустелі, де знімали "Звьоздні війни"? Так, оповідь про Дартаньяна - це не зіркова сага, але.. трошки на цьому варто було б заробити.
І ще вразило. Чашка з зображенням замку коштувала 90 грн, а вхід в Замок - 60. Чому так? Ці замки на балансі державних установ і видно, що не занадто вони і фінансуються.
Прилеглі парки, озера, пішоходні зони - захаращені. При замках є якісь дивні ятки з сувенірами, але відсутня інфраструктура вибивання грошей з туристів (в доброму розумінні слова) - жодних місць відпочинку під старовину, жодних красивих локацій для зйомки ... ну , що там ще можна придумати?
Я трошки була в різних музеях світу і мені прикро, що тут не впроваджуються сучасні технології.
Але.. у всіх цих музеях дуже нудно. Сучасна молодь може приділити увагу тільки декілька хвилин - зробити красиве селфі на тлі замку. Про інтерактивність - нічого не йдеться.
Я не права? Дощова погода навіла мені смуток? Чи були цих замках? Ваші враження? #олеськийзамок #замокПідгірці

Копенгаген - місто для релаксу, але дороге для українців

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 25 Apr 2019 12:59:00 +0000

Копенгаген – місто велосипедів та каналів. Копенгаген- місто спокою і якоїсь рівноваги. Копенгаген, там де кожному все одно на твою поведінку і зовнішній вигляд. Копенгаген, де повно туристів зі Сходу з масивною фототехнікою, котрі знімають кадри для інстаграму, а здається в Лувр. Але де їх зараз мало?

Серед моїх друзів є люди, котрі розповідають про те, як і де подорожують. Розкривають секрети і помилки. А є такі, котрі просто ставлять локацію в іншій країні і з приємним вигуком: «Тут було круто!» Я належу до першої категорії.

Данія – дорога країна для середнього українця. Середній дохід мешканця Копенгагена – 4000 тис. євро в місяць. Ми ж відпочивали бюджетно. Але все одно бюджет на двох дорослих людей на 4 дні склав десь 13 тис. грн (це переліт, транспорт, харчування, розваги та подарунки).

Дорого? Звичайно, у вас складеться інше враження про місто. Але головний меседж має бути – подорожуйте і не бійтесь помилятись. Нові враження все компенсують! Занотовуйте мої лафхаки або діліться своїми враженнями від Копенгагена. Буду вдячна.

Прошу не сприймати скептично досвідчених мандрівників. Для вас мати біометричний паспорт і мандрівка – так просто! Але серед моїх читачів є ті, котрі не мають паспорта і тільки мріють про подорожі. Мріють і бояться зробити перший крок! Це розповідь більше для них.

Подорож в Копенгаген була на мій день народження. 14 квітня 2019 р. Склав мені компанію мій племінник Ярослав. Подорож в Копенгаген була на мій день народження. 14 квітня 2019 р. Склав мені компанію мій племінник Ярослав. Я його хрена. Хлопчина живе в не дуже великому місті, але за останній рік наполегливо вивчає англійську і щиро погодився полетіти зі мною. Для нього це третя країна та перший переліт, перший досвід самостійного бронювання та багато вперше було. Я рада за нього. Скажу на перед – англійська у нього добра, на відміну від моєї L

Перше запам’ятовуємо. Є посадковий талон, потім перевірка вас і вашого ручного багажу, а потім паспортний контроль. Якщо Ви користуєтесь лукостами або берете просто ручний багаж – для мене найзручний буде наплічник. Ми не знаємо скільки потрібно буде йти до місця проживання, а ходити по новому місту з наплічником зручніше. Так, валізка на колісчатках личить дамам, але треба уважно дивитись на розміри (можете заплатити суму дорожчу за квиток), а потім перти ту валізку по місту. От не зручно. Мені.

ПЕРЕЛІТ

Я готувалась до цієї подорожі. Для мене принципово було вилетіти саме 14 квітня. Тому почала шукати рейси на чарівному сайті: skyscanner.com.ua . Є ще приложуха на телефон, але мені більше подобається саме сайт: зручно виставляти пріоритети і шукати рейси. Є там функція - найдешевший рейс в цю дату, або в цей місяць. Зробивши вибірку по грошах – Копенгаген вийшов найдешевшим.

Переліт Львів – Копенгаген коштував 900 грн з людини. (на червень є рейс зі Львова і за 600 грн).

Наївна я. Дешевий? Я не знала, що дороговизна мене ще чекає.

Другий челендж був забронювати квитки на сайті wizzair . Я це робила вперше. Самостійно. До цього квитки купувала доня. Пару нитисків клавіш, обрання безкоштовного багажу і відмова від платних послуг і … місця нам заброньовані. За дві доби до вильоту ще треба отримати посадковий талон. Зробила це з дому, а подруга допомогла роздрукувати посадковий талон для чекіна в аеропорту Львова. Друкувати чи ні посадкові? Ваш вибір. Перевірила в Копенгагені: считує код з додатка Візаер, але для багажу (якщо він у вас є) краще роздруковувати. Ми роздруковували і в Копенгагені.

Місце обирали рандомно. Щоб обрати певне місце – потрібно доплачувати. Я знала цю фішку і відмовилась. Дивно, але літак зі Львова був на 50% пустий, але рандом посадив нас окремо. Ми пересіли після взльоту. Ну, ви ж мене знаєте – можу добазаритись J

ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПОДОРОЖІ

Звичайно біометричний паспорт. Віза в Копенгаген українцям не потрібна. Я ще купую страхівку на час подорожі. Її ніколи не перевіряють, але купую. Роздруковую бронювання місця проживання (найчастіше це букінг) та чітко вивчаю англійською про мету приїзду.

Я ще роблю копію закордонного паспорта (паперову) і залишаю на дні наплічника. На всяк випадок.

Також знаходжу дані місцевого Посольства України. Також на всяк випадок. Параноя? Не думаю.

ЯК ДІСТАТИСЬ МІСТА? або ТРАНСПОРТ

Прилетіли. Дооооовгий перехід по аеропорту Копенгагена до паспортного контролю. Після паспортного контролю ти потрапляєш в зону, котра веде до кількох видів транспорту: метро, залізниця та таксі й автобуси. Ми обрали метро. Квитки на них ти можеш купити в певних автоматах (вони були червоні і написом ТІКЕТ) . В них можна оплатити картою – тільки уважно дивіться напис. Є готівка, а є карта.

Квиток до нашої станції метро коштував – біля 290 грн. Десь 40 хв. від аеропорту. Перехід прям з території аеропорту. Дуже зручно.

Подорож на екскурсійному кораблі по каналам. На двох. Десь 692 крони.

ПРОЖИВАННЯ

В цій подорожі вперше ночувала в хостелі. Ну, Данія дуже дорога для мене країна і дешевше проживання я просто не знайшла. Хостел був норм. Ліжка чисті і охайні. Спільна лаундж зона.

Sleep in Heaven – проживання на двох 3200 на три ночі .

ХАРЧУВАННЯ

Всі три дні ми харчувались в Макдональсі. Це для нас найдоступніша ціна і доступне харчування. Для порівння цін. В Макдональсі чізбургер – 10 крон, а бургер в кав’ярні – від 30 до 115 крон.

Кава в Маку – 10 крон, а в кав’ярні кава – 35 крон.

Бюджетні супермаркети Netto, Rema 1000 , Aldi . Щоранку в супермаркетах знижують цыни на деякі продукти, термін реалізації яких добігає кінця. Так, сендвіч або готовий салат може коштвати 15 крон

В Данії воду можна пити з під крану. Ми так і робили – набирали воду в хостелі в ту пляшку, що залишилась з аеропорту.

ЩО ДИВИТИСЬ?

Якщо Ви купуєте туристичну карту за 90 дол на три дні – більшість музеїв безкоштовні.

Ми відвідали два історичних музеї – безкоштовно.

У вівторок безкоштовно – нова Гліптотека Карлсерга (просто заводьте в карту). Художній музей, де зібрані картини, скульптури та інші витвори мистецтва з давніх часів. Є там і регулярні сучасні виставки. Ми втрапили на якусь пасхальну. Було досить багато людей. Вразила група літніх людей, котрі замальовували скульптури. Вхід безкоштовний, але потрібно заплатити за шафу (зберігання речей) . Це 20 крон. Ти сплачуєш картою – тобі дають жетон. Потім змінюєш жетон на 20 крон.

В інші дні – вхід по 115 крон

В середу безкоштовно – музей датського скульптора Торвальдсена . В інші дні – 70 крон.

Беріть з собою студенський квиток – можете отримати знижки в музеї. Беріть з собою посвідчення людини з інвалідністю або пенсіонера – деякі заклади роблять знижку або взагалі безкоштовно. Питайте )

І гуляти… чудові вуличкі, чудові канали. Все надзвичайне. Хлопців тягне в район Крістіанія – ну, де наркотики і небезпека. Ми не ходили. Я виросла на Троєщині.. мені досить.

МОВА

Тут потрібно знати англійську. Хоч мінімально. Люди, є різні приложухи і перекладачі. Можна користуватись ними. Але не можна прилітати в країну і не розуміти, про що тебе питають і не могти сказати елементарні речі. Ну, як це? Так було на перевірянні документів в аеропорту. З нашого літака тільки 20% могли щось сказати. І все…

Так, досконало, коли ви знаєте датську мову. Це буде круто!

ГРОШІ

Ми не купували карту туриста за 90 євро та три дні. Там є можливість користуватись музеями та транспортом. Ми вирішили, що для нас дорого. У вас може інший досвід?

50 євро на місцеву валюту обміняли в аеропорту. Так роблю завжди. В Копенгагені ж розраховувались українськими картами Приватбанку та Монобанку. Все було ок. Курс на квітень 2019 р. був десь – 4, 01.

ЗАГАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ на двох дорослих людей = 12700 грн. (літак, проживання, транспорт, харчування)

Подарунки – 1400 грн

Чашка – 50 крон (десь біля 200 грн)

Чашка зі старбакс – 120 крон (десь біля 500 грн)

Листівка – 7 крон. (десь біля 28 грн)

2 листівки - 24 крони ( десь біля 96 грн)

Книга– 130 крон ( десь 520 грн)

_______________________________________

Тіволі парк: 1059 грн, 366 грн=1425 грн.

Транспорт: Метро з аеропорту (туди і назад на двох). 294 грн, 294 грн. =588 грн

Тут є безліч Лего. Наш колега з Києва купив на подарунок Лего конструктор за 100 крон.

Харчування

Я брала з собою трошки вівсянки, мед та каву, печиво та шоколад. Це вільно пропустили в літак. Нічого не має перевищувати 100 мл.

Сніданок в хостелі – 100 крон (десь 400 грн)

Морозиво: 90 крон на двох (десь 360 грн)

Харчування в Макдональсі три дні – 228 грн , 143 грн, 264 грн=

Продукти в магазині НЕТТО: 85 грн, 30 грн, 120 грн=235

Вода: 28 грн, 28 (куплена в дюті-фрі).

Місцеве пиво не сподобалось нашому колезі з Києва. 6 баночок по 0,3 – 9 крон. Так, тут продають тільки такі маленькі тари.

Хот дог – десь 30 крон. Ми не купували.

Перед подорожжю я чесно опитала багато своїх друзів, щодо паспорта і бажання поїхати. Хочуть багато, але паспорта не мають, або думають «буде дорого». На сьогодні я не маю постійного доходу. Мій дохід – мій чоловік та моя пенсія в 100 дол (за останні два місяці підняли). Я можу собі відмовити в багатьох речах, але не в подорожах та емоціях.

P.s. В хостелі до мене звернувся хлопчина з простим питанням: «Ви з якого міста?» Заговорили українською. Чомусь саме за кордоном українська поєднує? Юра аналітик ІТ-компанії і просто втомився від цілодобових проектів – взяв пару днів відпочинку. «Вдома ремонт і потрібно купу коштів на те. Батьки не зрозуміють мою подорож, але вже не було сил»- ділиться він за чашкою кави.

«Я живу в Копенгагені. От на тих островах. Були там?», - це вже мила Наталка показує з літака місце свого проживання. Вона їде до мами. На тиждень: голосування та пасха. Ми розговорились і я знов знайшла близьку по духу людину і … тепер хочу напроситись до неї в гості. Вже з донькою. Вона запрошувала. Чесно J

Юру напоїла львівською кавою, котру взяла з собою. Наталці викликала у Львові таксі, бо вона запізнювалась на вокзал, а місцевою сімки не мала. Складно? Для мене ні. Це просто мій звичайний стан – допомогти людині, котра поряд.

Дякую за 300 грн від мами дівчат @Коваленко Світлані – ми на них з’їли найкращого морозива в світі. Воно продається в Копенгагені.

Так, ми витратили кошти на парк Тіволі – це звичайний парк розваг. Для мене нічого нового, а для мого похресника – нові емоції від катання на американських горках.

В будь-якій подорожі – отримуйте задоволення. Так, розумію, що ще маю мислення «бідної» людини і не можу витрачати великі кошти на подорожі. Але.. я вчусь! Чесно.

Потрібно пам’ятати і про те, що якщо середня подорож в Європу обійдеться вам біля 7000 грн на 3-4 дні – це літак, проживання, харчування та розваги. Я вже давно не купую магнітіки для всіх. Всі можуть подорожувати )))

Дивіться світ! Мрійте і здійснюйте мрії.

Іва Репницька

Квітень 2019 р.

Наша толерантність

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 20 Nov 2017 20:19:00 +0000

Досі пам'ятаю, як моя мама говорила: "Не пий з цього стакана, з нього всякі негри пили". Це про газовану воду з автоматів. По 3 коп. Років 30 тому. Хто такі негри і чого я маю їх боятись... я не знала. Але діяло. Досі не п'ю воду з загальних стаканів, але маю друзів афроамериканців. )
Безліч людей захищають наукові роботи щодо інклюзії і толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями, але..якось не дуже вдобно брати вчительку з інвалідністю, котра не так говорить, або має "не таку" зовнішність чи вади. Так, вона розумна і гарний спеціаліст, але.. якось то сприймається на віддаленні. Хай у них буде, а у нас же престижна школа... ми маємо бути показово гарними. Без обмежень.
Сьогодні зустрілась з приємними людьми. Без пафосу: "Ми поговоримо тут.. буде зручно? Є декілька пропозицій. Обговоримо". Конструктив і розуміння. Я ще не знаю, яка у нас буде співпраця, але на душі позитив.
Побачимо.

Smile. Улыбка, что скрыла меня от мира

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 05 Sep 2017 06:43:00 +0000

Як ті чоловіки? Що вони відчувають? Невже та посмішка на вустах - це показник щасливого життя? Щоб хотів змінити чоловік? Який він? Ну.. трошки включила фантазію. Може то ідел мого чоловіка?

"Умное лицо - это ещё не признак ума, господа.

Все глупости на земле

делаются именно с этим выражением лица.

Улыбайтесь, господа. Улыбайтесь!"

«Тот самый Мюнхгаузен», 1979 г.

Я не люблю ложь. Но чувствую ее паталогически. Мне кажется, что это чувство не приносит ничего хорошего. Ложь всегда открывается рано или поздно и наступает боль. Физическая или моральная. Улыбка должна нести радость и хорошее настроение, но... в нашем мире лицемерия и лжи она стала просто маской, за которой многие люди скрывают свое истинное лицо, свои эмоции, свою жизнь.

***

«Серое утро. За окном дождь. Обычная квартира в спальном районе. Кухня наполняется ароматом кофе. Чашка с изображением различных купюр. Дарили «к деньгам». Как же все достало? Тупой и недалекий руководитель. Я должен. Должен кормить жену и детей. Должен зарабатывать на дом. Должен быть успешным. Манжет рубашки стягивает запястье, рукав прячет мою татуху, сделанную во времена бесшабашной молодости, галстук затягивает, словно удавка. Как же хочется влезть в джинсы и любимую косуху и поехать на природу. Но я должен. Вот из зеркала уже смотрит успешный менеджер. Так, что забыл? Ах, да! «Одеть» улыбку. Эту самую улыбку я репетировал несколько месяцев: есть у меня улыбка-одобрение, улыбка-приветствие, улыбка-прощание… Куча всяких милых гримас, за которыми я скрываю себя.

Машина. Мое любимое время. Тот момент, когда ты еще можешь остаться собой. Моя музыка в колонках или говорильня любимых ведущих радио.

Офис. Ну… начнем. Улыбка Светочке, улыбка Ольге Ивановне, не забыть про Федора Петровича. Уважаю ли я их? Не всех. Хочу послать эту стерву Свету, которая запорола отчет, а выплыла только потому, что шефу нравятся ее буфера и ноги от ушей. Ольга Ивановна давно уже должна сидеть на пенсии и нянчить внуков – результативности от ее работы никакой, а держат только потому, что родственница шефа. Федор Петрович регулярно «болеет», но его болезнь знают все – бухает он регулярно. Что? Выходит я ненавижу всех наших сотрудников? Да нет, простые люди со своими проблемами и отношением к жизни. Достало все…

Курс доллара вырос, а з.п. осталась на прежнем уровне. Давно бы уволился, но рынок труда провис и не уверен, что найду достойную работу. Тут уже привык, знаю, что ожидать.

Спортзал. Успешные люди должны заниматься спортом. Да, еще один миф на мою голову. Вон Людочка опять клинья подбивает. Так и хочется огреть ее этой штангой. Блин, какого столько косметики и парфюма в зале? Дура. А может "вдуть" ей? И успокоиться? Надо подумать. Может поможет мне отвлечься.

Дом. Тут можно расслабиться. Снять маску удовольствия. Снять улыбку. С женой уже больше 17 лет вместе. Растет взрослый сын и дочурка. Жена в своих делах: кухня, дети, салоны и подружки. Остыл к ней. Вроде не расплылась и ухаживает за собой, но что-то уже не то. Менять на другую, а смысл ? Все бабы одинаковы. Сначала страсть и просто огонь в постели, а потом: хочу шубу и отдых на островах, а еще лучше: «Давай будем навсегда вместе, милый!» . А нафиг? У меня дома такая.

Изменял ли я жене? А что, я похож на монаха? Было, конечно. Но на стороне я должен был тоже играть определенную роль: успешного и всегда довольного меня. Устаешь. Хочется просто выпить пива и поваляться в трениках на диване. А там нужно добиваться. С возрастом устал. Сейчас уже простые случаи беру: корпоративчик или когда сама задницу подставит. Тогда да! Пару раз увлекся серьезно, казалось, что влюбился и готов начать новую жизнь. Жизнь с нуля. Слава Богу одумался. Зачем? Дети и жена как-то привычней.

Смотрю фильм. Почему сумасшедшие люди такие счастливые? Именно они улыбаются искренне. Ини не одевают маску. И дети. Они настоящие…

Иногда срываюсь. Запой на несколько дней. А как еще снимать стресс? Боюсь сорваться на детях и жене. Не могу больше так. Не могу жить двойной жизнью и скрывать эмоции за улыбкой. Но откровенные эмоции могут разрушить мою карьеру, дружеские отношения и жизнь пойдет наперекосяк…»

***

Он силен. Он красив. Он успешен. И… он устал быть таким. Мужчины так редко показывают слабинку, скрывая все под маской улыбки. Мы начали терапию. Мы начали общаться. Обратится к психологу - для него последний шанс не сойти с ума.

Тимофей никогда не мог себе позволить играть иначе. Через некоторое время он уже задумался, а может для него офисная работа – это не придел мечтаний. Он уже купил себе свой любимый байк и разрабатывает новые маршруты. Джинсы и косуха не лежат в шкафу. Быть собой просто! А постоянная игра, натянутость улыбки – просто выхолащивает нашу нервную систему и мы срываемся. Приходите – поговорим и выясним причины вашего срыва!

Улыбайтесь, господа! Улыбайтесь искренне!

Вертеп в метро

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 17 Jan 2015 09:04:00 +0000

Коли чуєш пісню в метро - є різні думки. Але .. коли чуєш такий спів - просто радієш!

Вчора був жахливий день. Величезна аварія на вул. Теліги, запізнення, перекладання паперів в Міністерстві освіти, говорільня з безтолковими чиновниками, дурні розомови по телефону, роздратування та втома.
В потязі метро почула їх. Вийшла разом на станції Театральна .
Молодь приїхала з Тернополя до Києва. Попросила сфотографуватись і .. запівати. Приємно, що долучились до колядки і прості мешканці. Деякі фотографували, а деякі... залишали гроші.

Успіхів вам! Щастя та тепла! А головне ... МИРУ!

Оформлення картки киянина

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 13 Nov 2014 11:17:00 +0000

Вже майже 5 місяців я пенсіонер. Сприйняти це нормально - було важко. Але.. потім мені сподобались плюси: безкоштовний проїзд та деякі пільги.9 листопада пільговий проїзд - зупинився. Я не встигла оформити картку киянина.

Все почалось якось в один день. Намагаюсь пройти 9 листопада в метро по посвідченню і .. мене вже не пустили.

Швидко оговтавшись пішла в соціальну службу подавати документи.

Подання документів на карту киянина

Для карти киянина потрібно:
1. Оригінал паспорта + 2 його копії.
2. Оригінал інд. коду + 2 копії.
3. Оригінал пенсійного посвідчення + 2 його копії
4. Оригінал + 1 копія будь-якого документу, котрий надає пільгу (ветеран праці, інвалід тощо).

Цей перелік я побачила в своєму Пенсійному фонді, де я замінила 11 листопада своє тимчасове пенсійне посвідчення на постійне.
Я вмію читати по стінам, але це не вміють роботи переважна частина пенсіонерів.

Управління праці та соціального захисту населення - приймає документи та видає карту киянина

Працює цей чарівний орган на прийння документів по певному розкладу. Дізнатись його потрібно завчасно.
Завчасно рекомендую зробити і копії документів. За свій власний рахунок. Це мене теж обурило. Для пенсіонера, котрий рахує копійчину, витрати 10 грн. на папірці - це прикрість.

Прийшла я сюди в 13:40 .. так, за 20 хв. до закінчення обіду. Щось таки відчувала ) Приймали документи в трьох кабінетах: два на першому поверсі (для тих, хто не може піднятись) і один - на другому.
Соцзахист Дніпровського району м. Києва розташований в приміщенні дитячого садочка. Ну.. ми забули про постанови, котрі змушуюють такі установи звільнити приміщення для дітей.

Вузенькі коридори, маленькі кімнати, черги і .. майже відсутні стільці. Зате.. стоїть фортепіано на другому поверсі. Для чого?

Я зайняла чергу на другому поверсі. Сісти не було куди, а нога так почала нити, що хотілось.. вити. Я всілась.. на стіл. За чергою я була десь.. 15. Прийти іншим разом - вже не могла. Вирішила чекати. Втикнула навушники з музикою і почала читати.
Тут з"явились вони. Повєлітєльніци всіх держ. служб. Мережевні колготки, шпіляки і .. незадоволене обличчя. "Всілись тут. Поводять себе, як вдома", - почула я повз улюблену музику. Обідня перерва добігала кінця, а баришні все дефілювали .. туди та сюди.
Бабці та дідусі чекали.

В 14:10 почався прийом. Десь в 15:00 я потрапила до кабінету. В ньому стояло три столи з компами.
- Дівоче прізвище матері?
- ??? (замість здрастє вимовила повєлітєльніца мережевних колготок. От блін, таки попала до неї). Сказала.

- Підпишіть тут і тут.
- А фоткать будуть на картку?
- Ні.. ми витягуємо фотографію з паспорту.
- Почекайте, а це ж догововір з Банком Хрещатик. А де мій примірник договору? Ця картка безкоштовна чи я маю щось сплачувати за її утримання?
- ??? (здивуватись прийшов час пані. Стільки питань пенсіонери не задають.. певно). Примірник договору можете отримати в будь-якому відділені банку Хрещатик. Картка безкоштовна. Підписуйте прошу.
- А я б хотіла почитати договір. Добре?
- Добре. Піду в туалет схожу, а то часу нема.

Читаю. Щось ще запитую і .. підписую.
Поки моя пані ходила по вбиранням вирішили запитати більш приязну її колегу.
- А скільки людей оформлює картку за день? Коли почалася навала людей?
- Ну.. десь приблизно 80 в день. На кожного співробітника. Люди почали приходити десь в середині жовтня.

Моя пані повернулась.
- Ось телефони. Подзвоніть через 10 днів. За цей час буде готова Ваша картка.
- А які пільги вона мені дає? Де я можу це почитати..
- ?? Ну.. в Інтернеті, або на стенді біля входу.

Закриваю двері і виходжу в коридор до пенсіонерів, що стали вже майже рідними за годину.
Пенсіонери не розуміють, для чого їм та картка, але .. оформлюють. Хай буде.

Цим куском пластику так важкувато користуватись нашим бабусям.

А я не розумію:
- чому банк "Хрещатик"?
- чому мене змушують отримувати цей додатковий пластик?
- скільки грошей забито на таких пільговиків в бюджеті міста?

Купа питать.. буду шукати відповідь.

Іва Репницька

Втрата друзів чи просто зайнятість

noreply@blogger.com (Unknown) — Fri, 27 Sep 2013 16:25:00 +0000

Скільки разів чула цю фразу: «Дружба, то важка робота!»

Щось трапилось? Щось змінилась? Ми переросли один одно? Я втомлюю своїми проблемами і думанням про власну справу? Я перестала купувати модні шмотки і слідкувати за тенденціями світового кінематографа? Що сталось?

Через пару хвилин забере мене чоловік з моєї роботи.. з роботи, котра стала моєю другою домівкою. Мого Родинного центру.

Я тут живу і цим живу. Роблю помилки , втрачаю та отримую. Мене підставляють і я знайомлюсь з новими людьми.

Хм. Вважаю себе відкритою людиною, котра готова до різних відвертих розмов. Чому ж так і не дочекалась цієї простої розмови?

Може просто настав час втрачати? Чи це дощ несе цю депресуху.

ДУМАЮ,

Почала життя з понеділка

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 01 Jul 2013 16:06:00 +0000

Грає музика і приємна погода за вікном мого улюбленого дітища «Родинний центр». Сьогодні перший день після двотижневої відпустки і … знову починаю життя з понеділка.

Новорічне бажання

Як і всі нормальні люди я в Новий рік готувалась до свята і думала про побажання. Писати на маленькому папірці і палити бажання, як робить моя дитина, я не хотіла. Тоді що? Почала гуглити і знайшла цікаву пораду: в Новорічну ніч просто запишіть Ваші плани на найближчий місяць у щоденнику. Все спланувати! Я планувала відкрити найкращий центр для всієї родини: для діток, їх батьків та бабусь з дідусями, планувала працювати з хворими дітками і займатись благодійністю.

На перші числа січня я записала: знайти приміщення для Родинного центру, знайти викладачів.

Приміщення за моїми вимогами я знайшла через … тиждень. Викладачів пізніше.

Діє? Боюсь собі в цьому зізнатись. Молюсь , щоб все було гаразд в моєму затишному домі… моєму Родинному центрі.

Літнє бажання

Липень почався різними новинами. Переважно сумними. Відпочинок закінчився і .. разом з засмагою починає сходини розслабленість від нього. Хочу!

Я зрозуміла, що маю себе брати в руки і більш детально контролювати свій час. Починають сміятись люди, котрі мене знають гарно!

Так, тайм –менеджмент зі мною не дружить (або я з ним).

Але… починаю життя з понеділка

1. Щоденно – прогулянка не менше 30 хв (або катання на велосипеді).

2. Щосереди та щонеділі – написання матеріалу для власного сайту.

3. Щопонеділка та щосуботи– вивчення англійської мови

А ще хочу вчитись чомусь новому! Остаточно сформувати свою команду і … отримати підтримку донорської організації щодо роботи з дітками!

Ви зі мною? Нагадування вітається!!!!

22 та 23 березня: Троєщина в снігу (Фото)

noreply@blogger.com (Unknown) — Sat, 23 Mar 2013 13:48:00 +0000

А сніг все валить.
Троєщина - це один зі спальних районів м. Києва. Добратись до нас важкувато з центру столиці: тягнучки та пробки по всьому місту, але... отаким побачили сніг та цю завірюху жителі Троєщини

Колеса правильного розміру


Квест: знайди свою машину

Замело залишок від виборів: лавочка від Гереги )


Чи легко тааак ходити?

Техніка чистить вулиці, але... її було дуууже мало

А от біля Адміністрації района... чистенько!

І вчора і сьогодні люди були змушені ходити пішки. Транспорту мало

Героїчні водії маршруток


А для чого мажорам чистити сніг?

Цікавий спосіб читити машинку - відром

Помітила, що машинки визволяють зі снігу більше рідного автопрому. Іноземці мерзнуть в сугробах )

Комунальщики працювали, але одних рук... мало!

Тентовий риночок на вул. Маяковського (на розі Сільпо та Маяк) просто завалився під снігом

замело .. все


Троєщина в снігу

Дякую за фото групі в ВК "Троєщина"
23.03.2013р.

Хочу дитину з дитячого будинку: страшно!

noreply@blogger.com (Unknown) — Tue, 05 Mar 2013 06:38:00 +0000

У нас певні проблеми зі здоров"ям. Наче ми і здорові з чоловіком, але ... не можемо народити дитинку. Я дуже хочу дітей і подумала про те, аби взяти дитину з дитячого будинку, але... мені не радять того робити.

Так ми розговорились з одною милою дівчинкою. Вона обожнює діток, а дітки обожнюють її, але щось не дає їм БОГ дитинку.
"Ми лікувались, але якось не вдається. Більше лікуватись не хочу. Хочу просто відчути себе мамою", - з сумом говорила вона.

Вона і готова взяти дитину, але всі знайомі і рідна мама почали відмовляти. Нагадали, що дітки з дитячого будинку можуть не здоровими.
"Мама мене лякає тим, що ці діти народились не відомо від кого. Не відомо, ким буде ця дитина через декілька років", - сумнівалась вона.

А я задумалась. Я бачила очі цих діток в дитячому будинку. Їх сум і жах! А ця мила дівчинка могла їм допомогти.
Але ... ніхто не знає, які кроки має зробити проста людина, аби взяти дитину з дитячого будинку? Хто має роз"яснить їй всі острахи? Як спростити всі нюанси всиновлння?

От і маємо: діти в дитячих будинках, а родини... без діток.

Прикро!

Водохреща: релігія чи понти?

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 21 Jan 2013 08:37:00 +0000

Сьогодні посвятити пасху чи пірнути в ополонку просто стало модно. От і пірнаємо.

От дивують мене деякі люди. Дотримуються певних релігійних традицій, але тільки тих, що їм до вподоби. Не постують, але варять кутю і колядують. В церкву ані ногою, але пірнають в ополонку (без хрещення) та святять пасху. Ну що це? Як на мене … просто дань моді – бути релігійними!

А обурюють ще батьки, котрі тянуть в ополонку дітей. Без підготовки.

19 грудня загинув молодий 29 літній хлопчина в містечку біля Новосибірську після пірнання в ополонку.

А так пірнали на Оболоні в Києві ВІДЕО

Було безліч людей. Поставити машину ніде було. Люди після ополонки займались хто чим: хто чаєм зігрівались, а хто і горілочкою. Деякі заїздили до Дніпра прямо на машині. Що, зібралися пірнати прямо з авто? Жах!

Деякі дівчата радували присутніх чоловіків і пірнали в ополонку без купальників. Одні вдягали футбол очки на голе тіло, а деякі і вишиванки. Ось так пірнали на водохрещі в Луцьку членкині Національного Альянсу

Проста ідея пірнання в вишиванках сподобалась користувачам соц. мереж

Долучились до традиційного занурення і зірки. Олександр Пономарьов вітає Катерину Осадчу після першого пірнання в ополонку на Водохреща.

100 г. після пірнання

А в Тернополі освятили воду на Водоканалі: свята водичка в кожному домі.

Я не зважилась піти в оплонку і дитину не пустила. Ввважаю, що релігійність і віра.. має бути в чомусь іншому.

В дитячому будинку: "Я подарую це горня мамі!"

noreply@blogger.com (Unknown) — Wed, 19 Dec 2012 18:06:00 +0000

Родинний центр Family&Education та представники Бібліотека для дітей №115 передали горнята діткам з дитячого будинку в с. Стара Басань, Чернігівської області.

Сьогодні св.Миколай приніс подаруночки всім діткам, а акція «Горнята для малят» подарувала частинку любові та кохання діткам в дитячому будинку.

Започаткувала акцію «Горнята для малят» Олена Дуб. Почалось все з роздумів щодо доброї справи збору горнят для дітей з дитячих будинків просто на кухні, а поширилось на багато міст України.

Олена каже: "Чашка, горнятко - це те, що є у кожного з нас. Це те, що зігріває нас і дає відчуття затишку і, можливо, дому. Це не тільки ємність для напоїв, а ще й теплий чай, увага, гості, друзі, бесіда. Символ затишку. Звісно, ми усвідомлюємо, що чашки - це далеко не основна потреба дітей, погзбавлених батьківського піклування і побутового комфорту. Знаємо, що також діти потребують засобів гігієни, речей тощо. Та все ж .. пропонуємо почати з малого - з горнят."

Діти та дорослі з радістю відгукнулись на цю акцію і приносили до Дитячої бібліотеки №115 багато різних горнят.

Деякі горнята діти прикрасили власноруч на майстер-класах, що проходили в бібліотеці. Дорослі ж розповсюдили цю інформацію і знайшлися люди, котрі дарували не тільки чашки.

Речі для діток від Науково-дослідного інституту фінансового права

Були зібрані речі, прикраси для свята, смішні носики та вушка від ТОВ "Бі енд Сі груп" директор Горцепаєв В.Ю. та веб студія "Bigfish" (дякую Олександр Левицький , книжечки та різні іграшки.

«На роботі чоловіка з радістю відгукнулись на акцію «Горнята для малят». Співробітники принесли багато корисного для діток. Приємно дарувати дітям радість», - згадує активна учасниця збору подаруночків, Інна Паденок.

Я та Інна чекаємо інших воолонтерів

"Ініціатива збору горнят та речей була Тетяни Чубар, а збирали співробітники Науково-дослідного інституту фінансового права. Один дідусь отримав пенсію і купив нових горнят", - говорить Валерій Романенко.

От такі горнятка приносили дітки

Цього разу я не змогла поїхати і власноруч вручити діткам подарунки, котрі з такою любов»ю і теплом збирали діти та дорослі на "Моя родина"

Так ми готували листи і горнятка від гімназистів КМК

Дитина з дитячого будинку з подаруночком

А так плакала дитина в дитячому будинку... від листа

«Ви читали ті листи, що писали гімназисти Києво-могилянського колегіуму дітям для дитячого будинку?», - це були перші слова чарівної представниці бібліотеки для діток.

«Так, а що трапилось? Щось не так? Я не прочитувала всі до кінця, але всі вони були дуууже привітні і ласкаві. Що трапилось?» , - вже з певним тремтінням почала я.

Одна дитина отримала горнятко з листом, а в ньому було написано… «я не знаю, як то не мати тата і маму, але я тобі співчуваю». Ця дитина почала плакати! Вона говорила, що має тата і маму й як таке можна було писати? Керівники почали вмовляти її і казати, що дітки просто не знали, кому потрапить той лист.

Я спочатку дуже засмутилась. Завжди, коли спілкуюсь з такими дітками, хочу нести тільки позитив, а тут.. сльози. А потім замислилась. Як же пояснити дітям зі звичайної школи, що маючи тата і маму дитина змушена жити в дитячому будинку? Що має статися в родині, в державі, в голові тих батьків, щоб дитина жила в дитячому будинку?

Сльози почали висихати і на очах почали з»являтися посмішки. Один хлопчик , отримавши маленьке горнятко відразу заявив: «Подару мамі!»

А я згадую відвідування цього дитячого будинку восени. Ми робили тоді журавликів з паперу. Молодші дітки з радістю щось складали з паперу, а старші… з неохотою. Спочатку лунав сміх, а потім один з уже дорослих хлопчиків сказав : «Подарую його мамі»

Робимо журавликів: я для доні, а хлопчик ... для мами

Все мамі. А чого ж мама віддлала їх, таких різних на державні харчі, в цей будинок?

Тоді ж вразила ще одна історія. Одна дівчинка. Якась і доросла, і .. маленька. Маючи такий зріст як у мене, вона носила два хвостика і не намагалась бути дорослою. Моя колега вела музичний майстер-клас : співали, грали на гітарі та танцювали. В перерві підійшла до неї дівчинка і почала просту розмову.

«Ти полюбляєш читати? Що більше подобається?», - задала моя колега просте питання.

«Я не вмію читати», - просто відповіла 15-річна дитина.

Аби знала, що таке просте питання дасть поштовх до розповіді жахливої історії!

«Просто коли я була маленька мене зґвалтували. Тоді мені було 8 років. Писати я можу, а от читати… ні», - розповіла дитина.

Як таке могло статися? Чи була правдою та історія? Я досі не можу оговтатись . Що робити? Невже це нормально?

«Найстрашніше, що діти залишаються одні, коли залишають стіни дитячого будинку. Тут вони захищені державою: у них є якась їжа, викладачі, речі тощо. А потім… їх залишають, дають 400 грн. на місяць і дитина живе сама. Вони просто не пристосовані до життя, не знають елементарних речей: як заробити грошей, як готувати їжу, як за собою доглядати та багато іншого. Має бути якась програма, котра допомагає дитині з дитячого будинку адаптуватись до дорослого життя», - з сумом говорила волонтер, котра була тут вже не перший раз.

Хочу побажати щастя та здоров"я всім діткам!

12 років сімейного життя

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 29 Oct 2012 16:05:00 +0000

Вчора відсвяткували з чоловіком чергову річницю нашого весілля…. дванадцяту.

Не можу повірити, що разом стільки років! Як довго мене витримує чоловік . Я не дуже полюбляю традиційну форму родини: жінка варить борщі, а чоловік… а що робить чоловік?

Але, наше весілля було традиційним: понад 80 гостей, зачіску і місце проведення обирала мама, каравай, викуп нареченої та бійка на весіллі. Мій чоловік на 2 роки мене старше. Все, як має бути! Все, як у людей!

Зараз з посмішкою дивлюсь на наші весільні фотографії. Чому погодилась на ту страшну копну на голові, хоча у мене була чарівна коротенька зачіска… не знаю

У мене була традиційна сукня і традиційне весілля, але.. багато чого згадується …

Згадую нервування мами і мій повний спокій (чи то від шампанського, чи від тої валер’янки, котрою мене напоїли всі подружки). Пам»ятаю своє відчуття в весільній машині і бажання всім кричати… УРА! Я наречена! … але… потім острах «і це все! Ось таке воно.. весілля?».

Згадую, що після весілля приїхали з чоловіком в нашу першу квартиру, а там з меблів був тільки диван, крісло, телевізор, кухонний стіл і 2 табуретки. Як нам після пишного застілля захотілось їсти … о першій годині ночі , а потім ми…. рахували подаровані гроші, а весільною була не ніч, а ранок.

Зараз цього всього я вже не зробила б! Але це все було 12 років тому

Подружки, що одружились після мене, вже розвелись. Були різні причини, але результат один – люди зрозуміли, що не можуть бути поруч.

Доня полюбляє переглядати наш сімейний альбом, який з такою радістю і прискіпливістю робила тоді я. Доні… 11 років. Я щиро дякую коханому чоловіку за підтримку у важкі та страшні часи, щиро дякую за наш найкращий подаруночок - доню!

Вірю в кохання через 12 років і … ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Ось що треба дарувати на всі річниці весілля http://girko.lviv.ua/wedding-traditions/anniversary

На Троєщині майже 3 години не було води

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 06 Aug 2012 19:01:00 +0000

Після аварії на вул. Сабурова ми залишилися без води на декілька годин.

Коли приходиш після такої спеки з вулиці, то бажаєш тільки одного - в душ. Але сьогодні тої радості життя не сталося - жодної водички з кранів не лилось.
Що б робили б Ви в такій ситуації?
Деякі мої сусіди схватили першу ліпшу тару і побігли до ... бюветів, набирати воду.

Біля сусіднього утворилась тааака черга.
"Черга за водою стояла в чотирьох напрямках довжелезна...", - поділилась зі мною сусідка.
Я ж подзвонила в 101 і мені дали телефон Київводоканалу.
Куди дзвонити коли немає води в Києві? Потрібно набрати 1581. Там мені жінка поясила, про аварію на вул. Сабурова і повідомила, що вода буде за 2 години.
Приємного було мало і ... відклавши всі справи я вирішила просто покататись на велосипеді. От тоді побачила і аварію, і черги біля бюветів.
Коли повернулась.. вода вже була. Знаходимо позитифф!

Логотип родинного центру "Family&Education"

noreply@blogger.com (Unknown) — Thu, 26 Jul 2012 13:15:00 +0000

Друзі!
Продовжую роботу над родинним центром. І зараз зупинилась на виборі логотипу.

Потрібна Ваша допомога.. який з логотипів подбається Вам більше і чому?

Лідер - це... Гарний керівник - це

noreply@blogger.com (Unknown) — Mon, 09 Jul 2012 14:08:00 +0000

Висловлювання відомих і не дуже людей про лідерство

-->

Человек, который способен наилучшим образом проявлять себя через свои лидерские качества, будет поощрять и стимулировать других поступать точно так же (Хилари Оуэн и др.).

Каждый человек должен найти себя в Лидерстве (Хилари Оуэн и др.).

В условиях демократии лидером должен быть каждый (Маргарет Тэтчер).

Те, у кого в руках факелы, передадут их другим (Платон).

Лидер – человек, владеющий искусством вдохновлять других, проявляя свои лучшие качества,обладающий смелостью принимать это искусство (Джон Хант).

Лидерство – это искусство оценить усилия всех членов команды так, чтобы добиться желаемого результата (Джон Хант).

Сохранять доверие людей, указывать путь, заботиться, направлять – вот достоинства, которые по словам святого Августина, должны быть присущи истинному лидеру (Джон Хуизинг).

Цена признания – ответственность (Уинстон Черчилль).

Настоящие Лидерство – просто выражение силы человеческого духа (Джон Хант).

Нет такого человека, который не смог бы значительно развить свои способности к Лидерству, немногопоразмыслив над этим и попрактиковавшись (Лорд Слим).

Мудрецу чужда суета, он внимает тишине.

Он действует без желания властвовать.

Он живет без намерения стяжать собственность.

Он отдает безвозмездно.

Поскольку он не требует уважения к себе, всегда его получает.

Поэтому мудрец ставит себя позади всех, и все же остается впереди.

Не потому ли, что он не преследует никаких личных интересов,

Его личные интересы всегда бывают удовлетворены? (Лао-Цзы).

Лучший правитель тот,

О ком народ знает лишь то, что он существует.

Не очень хорошо, когда народ хвалит свое правительство.

Хуже, когда народ боится его,

И самое плохое, когда народ его презирает.

Если вы не в состоянии уважать людей,

Люди не смогут уважать вас.

Но хороший правитель сдержан в речах

И не хвалится выполненной работой,

Когда его задача завершена.

Тогда народ говорит: «Мы решили эту задачу сами!» (Лао-Цзы).

Способность мыслить здраво и оценивать беспристрастно – вот качества, особенно важны для лидера

(Тацит).

Черта, всегда заметная в успешном лидере, - его способность убеждать других (Эйзенхауэр).

…чтобы научиться хорошо управлять, этим делом надо заниматься (Рай Томсон).

Исключительно важно сохранять контроль над собой, если человек хочет научиться управлять другими

(Джон Адаир).

Подлинный лидер считает необходимым делиться своими чувствами, энтузиазмом, энергией (ДжонАдаир).

Хорошему руководителю должна быть свойственна эмпатия – способность проникаться чувствами и идеями других людей (Джон Адаир).

Основой каждого государства является образование молодежи (Диоген).

Хорошие системы образования создают условия, в которых вырастают лидеры (Джон Адаир).

Чим більше витрачаю, тим стаю сильнішим і багатшим (Шекспір).

Ми переможем. Не такі ми й кволі.Не допускай такої мислі,

Що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразки (Ліна Костенко).

Не запитуй, що держава зробила для тебе, а задумайся, що ти зробив для держави? (Джон Кеннеці).

Жизнь изменяется с такой скоростью, что скоро останется одна неизменная вещь – сами изменения

(Л.Мельник).

Не надо боятся отстать от толпы – нужно боятся отстать от жизни (Л.Мельник).

Лидерство сродни красоте: сложно дать ему точное обозначение, но понимаешь, что оно такое, когда

увидишь (У.Беннис).

Труднейшая задача в наши дни заключается…в том, чтобы понять механизмы своего собственногоповедения и научиться им управлять (Ф.Бич).

Ведите себя, а ведомые найдутся (Лао-Цзы).

Осознание своей силы умножает ее (Л.Вовенарг).

Истина – в глубине (Демокрит).

Все следует сделать настолько простым, насколько это возможно, но не проще (А.Эйнштейн).

Прочувствовать – значит понять и осмыслить (М. Унамуно).

Единственный метод предсказать будущее – это изобрести его (Алан Кей).

Даже находясь на правильном пути, вы рискуете сойти с него, но остановитесь хоть на минутку (Уили Роджерс,Will Rogers).

Не следуйте по протоптанной дороге, а прокладывайте свой путь, и пусть другие идут по нему (Ралф Уолдо Эмерсон).

Знание других говорит об уме – знания себя – об истинной мудрости (Лао-Цзы).

Опыт – это не то, что с вами происходит, а то – что вы извлекаете из того, что с вами происходит (Олдос Хаксли).

Лидерство похожее на красоту – ему сложно дать определение, но когда вы видите его, то точно знаете,что оно – перед вами (Уоррен Беннис, ученый, политолог, писатель).

Наша совесть – это тот внутренний голос, который предсказывает нам, как лучше поступить, и направляет

нас в повседневной деятельности; которому мы можем доверять и которым можем руководствоваться в соей

жизни. Это наш единственный надежный советчик, помагающий нам, когда возникает конфликт между

разумом, который думает, и сердцем, которое решает (Сельварафиан Есудиан).

Хотите знать, кто вы? Не спрашивайте – делайте, и ваши действия покажут, кто вы такой (Томас Джефферсон).

Цена величия – это ответственность за каждую свою мысль (Уинстон Черчилль).

Воображение важнее знания (Энштейн).

Доверяй себе. Напомни жизнь смыслом, с которым ты будешь счастлив жить до конца дней своих.

Реализуй лучшее в себе, раздувая из крошечных искр возможностей пламя совершения (Фостер С.Маккман).

Добрые люди беспрестанно укрепляют себя (Конфуций).

Не я перебываю в мире, но мир во мне (древн. йоги).

Развитие всякой идеи знает 3 стадии, прежде чем она бывает принята. На 1-ой стадии идею отвергают, на 2-ой – высмеивают, на 3-ей – она принимается как нечто самоочевидное (Артур Шопергауэр, философ).

Почему умирать так тяжело, так это из-за неудовлетворенного любопытства (Берия Марккеле).

Наступят времена, когда мы никого не сможем больше ждать. Вы либо прыгаете в уходящий поезд, либо

– нет (Том Вулф).

Нет худшей ошибки для существования деятеля, чем подавать пустые надежды, которым вскоре суждено испариться (Уинстон Черчилль).

Начало – это самая важная часть работы (Платон).

Будьте осторожны, если не знаете, куда идете, потому что вы можете и не дойти туда (Йог Берра).

Сила слов безмерна. Одного удачно подобранного слова достаточно, чтобы остановить целую армию,превратить поражения в победу и спасти империю (Эмиль де Жирарден).

Если музыка питает любовь, продолжайте играть (Шекспир).

Свобода – это еще не все,

Свобода – это только половина правды…

Вот почему я предлагаю, чтобы

Статую Свободы на восточном берегу дополнили

Статуей Ответственности на западном (Виктор Франкл).

Дело твоей жизни и есть основной соблазн (Пабло Пикассо).

Ценность только до тех пор остается ценностью, пока человек принимает ее по своей доброй воле (Билл

О'Брайен, ген. дир.комп. Hanover Insurance).

Люди сопротивляются не переменам, а попыткам изменить их самих (Ричард Бекхард).

Самое большое счастье для вас – ощутить, что вы растете (Робин Шарме).

Дисциплинируйте себя и перестаньте тратить свое время на маловажные задачи; сосредоточьтесь на том,

что действительно позволит вам реализовать свои цели в жизни (Хьюберт Рамперсад).

Если вы знаете, куда идете, то вам гораздо легче решить, какие шаги необходимо для этого предпринять.

Если уже вы знаете, куда идете, то, даже работая изнеможения, все равно будете двигаться в неправильном

направлении (Билл Клинтон).

То, на чем держатся все отношения, включая отношения между лидером и ведомым, - это доверие, а доверие зарождается на верности принципам (Брайтан Трейси).

Некоторые люди, видя как можно приблизиться к совершенству, тем не менее слишком боятся последствий своих ошибок. В результате они никогда даже не пытаются приблизиться к нему (Пит Панде, Лари

Холп, авторы концепции «Шесть сигм»).

Тому, кто не пытается применять новые средства, не остается ничего другого, как ждать новых несчастий

на свою голову: ведь величайший из новаторов – время (Франсис Бэкон).

Натхнення завжди буде співати. Натхнення ніколи не буде пояснювати (Джебрал Х. Джебран).

Навчання без міркування – марна праця (Конфуцій).

Люди, які втілюють ідеї і поширюють їх, керують світом (Г. Лє Бон).

Вы – это ваша глубинная сущность. Какова ваша сущность, таковы и вы. Какова ваша воля, таковы и ваши поступки. Каковы ваши поступки, такова и ваша судьба (Брихадараниака Упанигиад).

Личное устремление – это тот зародыш, из которого впоследствии развивается все величие (Ралф Уолф

Эмерсон (1803-1882) – амер. філософ, поэт).

Концентруя свое внимание на том, что у нас в душе , и размышляя над своими поступками в ходе самоанализа, мы все больше узнаем о себе и поэтому добиваемся лучших результатов (Хюберт Рамперсад,

консультант в области менеджмента).

Чтобы изменить человека, необходимо изменить его самосознание (Абрахам Маслоу, амер. психолог).

Иногда мы прислушиваемся к своему «я», или к своей интуиции. Тогда мы позволяем своему «я»

проявиться. Большинство из нас прислушиваются не к себе, а к перебивающим наш внутренний голос голосом

других (Абрахам Маслоу).

Ваша задача состоит в том, чтобы открыть свой мир и затем передаться ему всем сердцем (Будда).

Величайшие возможности дает сила мысли.

Мысль создает наше тело.

Мы можем стать всем, кем захотим.

Чистые и возвышенные мысли нас очищают (Вивекананда).

Мы – это то, что мы думаем. Мы создаем мир (Будда).

Все мы – как малые дети, и наш долг трудиться над неустанным расширением знаний и понимания того,как взаимосвязаны наши действия и окружающая нас действительность, как мы взаимосвязаны с окружающим миром. Вероятно, нам никогда не осознать полностью все множество путей, какими мы влияем на ми. Но, чтобы раскрепостить мышление, достаточно просто быть открытым к таким возможностям (Питер Сенге).

Целью науки является не «накопление знаний» (поскольку в конечном итоге все научные теории оказываются ложными), а скорее сознание «интеллектуальной карты», которая формирует и направляет наши

восприятия и действия, обеспечивая постоянное «взаимное участие природы и сознания» (Дэвид Бом).

Нынешнее образование во многом совершенно неэффективно. Сплошь и рядом мы учим молодых людей срезать цветы, вместо того, чтобы учить их самим их выращивать (Джон Гарднер, амер. политик, автор книги о взаимосвязи между развитием личности и совершением общества).

Совершенство – искусство, приобретаемое обучением и тренировкой. Мы поступаем правильно не

потому, что добродетельны и совершенны, а скорее, наоборот, мы добродетельны и совершенны, потому что

поступаем правильно. Поэтому совершенство – не отдельный поступок, а привычка (Аристотель).

Делать другим добро – не обязанность, а радость. Благодаря этому вы сами становитесь богаче и счастливей (Заратустра).

Возьмите себе за правило постоянно концентрировать свое внимание на том, что у вас внутри, и анализировать то, что у вас внутри. Тогда вы построите свой дом на устойчивой почве, а не на зыбучем песке. Глядя с безопасных высот своего сердца, вы сможете наблюдать собственное развитие, свой рост и расширение своего сознания, не теряя при этом внутреннего покоя. Так вы сумеете понять и принять данную ситуацию, в

которой окажется, и каждый этап развития, через который пройдете (Сельварафиан Есудиан, индейск. гуру йоги).

Мы обретаем силу, мужество и уверенность в себе каждый раз, когда действительно перестаем бояться…

Мы должны заставить себя делать то, на что, по нашему мнению, не способны…(Элеонора Рузвельт).

Настройте себя так, чтобы вы могли сказать себе: «Вот прекрасная возможность для меня показать свои

силы и свою способность заставить себя сделать то, что необходимо» (Мартин Лютер Кинг – младший).__