Fundamental Tasks of Geography

Огляд відгуків офіційних опонентів про дисертацію Кравченко К.О. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Sat, 28 Mar 2026 13:13:00 +0000

Відгук доктора географічних наук, старшого наукового співробітника,

член-кореспондента НАН України

Маруняк Євгенія Олександрівна,

Інститут географії НАН України,

директор, завідувач сектору збалансованого розвитку та екологічної оцінки

Не буду розглядати пункт 1, бо це – загальні слова.

2. Сутність обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, їх достовірність

Перший абзац – загальні слова, другий абзац – обґрунтованість – «… підтверджуються … виваженим та коректним застосуванням системи підходів та методів: філософських, загальнонаукових, конкретно наукових та оригінальних методів суспільної географії. Воно здійснено на засадах історичного, архітектурного, економічного, соціологічного, системного, інформаційного, суспільно-географічного підходів, що забезпечують вивчення міських агломерацій як складних, відкритих, само організованих систем.» (с. 3).

Далі: «Отримані результати та висновки ґрунтуються на достовірній інформації, отриманій і в літературних джерел, і з відповідних баз даних, і тому числі – даних дистанційного зондування Землі та є оригінальним авторським доробком» (с. 3).

Огляд дисертації Кравченко "МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Thu, 26 Mar 2026 09:19:00 +0000

ЧИ МОЖНА ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ ВИСМОКТАТИ З ПАЛЬЦЯ?

Так, можна, тільки у вигляді «дисера»!

Огляд дисертації Кравченко

МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА

CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мій коментар: Це виглядає дивно. Так можна назвати монографію, але не докторську дисертацію. Що тут досліджується – міські агломерації (а це певні утворення), чи теорія, методика, практика їх дослідження, що має вже відношення до наукознавства? Це абсолютно різні напрями! Члени спеціалізованої ради цього не побачили? Допустили до захисту роботу з некоректною назвою!

Питання: Кравченко, чим суспільно-географічні дослідження відрізняються від географічних?

Мій коментар: Виходить, якщо є окрема від географії теорія, методика та практика суспільно-географічного дослідження, то це окрема дисципліна! Принцип відомий – розділяй та володарюй!

ТКАНИНА ГЕОТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА І ЛАНДШАФТ: ЧИ ІСНУЄ ЗВ'ЯЗОК МІЖ НИМИ?

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Wed, 18 Mar 2026 06:46:00 +0000

Олекса Ковальов (Номад)

Те, що ви чуєте - це тільки думка, а не факт, все, що ми чуємо - це точка зору, а не істина

Марк Аврелій

Вступ

Що таке наука, яка її мета? Огляд ШІ дає наступний результат: «Мета науки - це пізнання об'єктивної реальності (природи, суспільства, мислення) для отримання істинного знання, виявлення законів дійсності та їх використання для вдосконалення життя, а також для передбачення майбутніх подій і створення нових технологій. Наука прагне до систематизації знань, пояснення явищ та їх практичного застосування». Мені це визначення не подобається, бо об'єктивна реальність недосяжна[1], а істинного знання не існує, воно завжди відносне. Думаю, що наука – це створення моделей, гіпотез та теорій на їх основі, які дають, певне розуміння та пояснення того, що ми сприймаємо як дійсність. Наука – це не зведення остаточних відповідей, подібних до ментальних пасток, а процес, тому її основу складає не повторення шаблонів, а критичне мислення. А це означає, що науковий пошук не має завершення, бо, не дивлячись на опір представників офіційних поглядів, весь час формуються нові підходи, нові уявлення, нові концепції, нове розуміння, тобто карта наукових уявлень час від часу змінюється, старі контури розмиваються, поступаючись новій конфігурації, бо змінюються координати завдяки появі нових понять. На індивідуальному рівні це проявляється як постійна боротьба з самим собою - з собою минулим, що вимагає виходу за межі усталених уявлень. Більше того, є проблеми, які ми не можемо навіть повністю сформулювати з причини обмеженості нашого понятійного апарата. Внаслідок взаємодії з оточенням ми набуваємо певного досвіду, який стає подібним до окулярів, через які ми дивимось на світ, намагаючись все впхнути у спосіб бачення, який вони – окуляри - визначають. Але світ набагато складніший, і це веде до кризи сприйняття (когнітивний дисонанс): наступає час, коли ми не можемо вірно проінтерпретувати те, що спостерігаємо (а це залежить від сформованої системи понять та так званих неконтрольованих початкових умов кожного індивіда): так, когнітивний процес кожного (якщо кожен – вільний мислячий áктор) – це власна траєкторія, про що забувають апологети офіційної науки. Наука просувається не шляхом швидких відповідей, а завдяки внутрішньому напруженню, викликаному невідповідностями між усталеними уявленнями та дійсністю, новими фактами, а для цього потрібен ансамбль точок зору, тільки це може забезпечити проникнення у непізнане з невідомою структурою. У такій ситуації догматизована лінія просто блокує подальший рух наукової думки. Підтримку мають ті, хто погоджується повторювати усталене, їх заохочують не за розуміння, а за відтворення затвердженого.

Огляд навчального посібника "ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ"

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Wed, 08 Oct 2025 05:05:00 +0000

Олекса Ковальов

Огляд навчального посібника

ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/03/Teoriia_metodol_heohr_nauky_CHast_1_2019.pdf

Панянки Мирослава Влах та Любов Котик видали навчальний посібник «Теорія і методологія географічної науки», що вже є серйозною подією, бо географи давно чекали на висвітлення доволі складних питань, пов’язаних з географічними дослідженнями. Зміст посібника виглядає дуже серйозно, що потребує не менш серйозного огляду цієї публікації. Передмова написана купним географом професором О.І. Шаблієм, який є й науковим редактором видання, яку я розглядати не буду. Отже

Географічне середовище як поле організації

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Sun, 05 Oct 2025 05:26:00 +0000

Олекса Ковальов

… profession of blind faith in a theory is not a virtue but an intellectual crime

Lakatos I. (2007). Escritos filosóficos …

Вступ

У школах і вузах географію викладають так, що у учнів формується враження, що географія є саме такою, а не якоюсь іншою, а її предмет – географічне середовище – це те, про що вони дізналися під час навчання, а ніяк не інше. Це - догматичний підхід до навчання – найстрашніше, що може статися з науковою думкою: природа є такою, якою ми її вам подаємо, і це є незмінним – іншого не шукайте! Це – спроба засунути досліджувану область у коробку, сформовану затвердженими шкільними визначеннями, що вже не потребує інтелектуального середовища. Студентів вчать ділити денну поверхню на фрагменти, що відповідають фіксованим категоріям – фації, урочища, місцевості, ландшафти – що було простим способом упорядкування даних, спробою втиснути Природу у спрощену умоглядну схему, і ніхто не думав, що реальність складніша. І тут варто звернути увагу на вислів І. Лакатоса (епіграф): «… сповідування сліпої віри в теорію - це не чеснота, а інтелектуальний злочин», а також на думку Г. Летіша: «Будь-яка соціальна наука, яка намагається базуватися на припущенні однієї базової істини або єдиної теоретичної основи, стає нездатною мати справу з діалогічними відносинами між дослідником та досліджуваним, суб'єктивним та об'єктивним, світом та свідомістю» [Letiche, 2001: 6]. Чому так відбувається? Йдеться про конформізм, який сприяє виживанню пристосованих та ортодоксів, доповіді і статті яких давно перетворилися на набори зручних для «провідних» міфів!

Досвід одеських географів у відкритті нового напряму науки, який існує вже давно

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Thu, 28 Aug 2025 12:16:00 +0000

Олекса Ковальов (Номад)

Досвід одеських географів у відкритті нового напряму науки, який існує вже давно

O. G. Topchiyiv, DrSc (Geography)

V. V. Yavorska, DrSc (Geography)

K. V. Kolomiyets, PhD (Geography)

THE CONCEPT OF GEOGRAPHICAL HOLISM AS A COMBINED CONSIDERATION OF NATURE AND SOCIETY

https://dspace.onu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/24726b86-0cb9-4914-b77d-5bf32384fded/content

КОНЦЕПЦІЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ХОЛІЗМУ ЯК СУМІСНОГО РОЗГЛЯДУ ПРИРОДИ ТА СУСПІЛЬСТВА

Вісник ОНУ. Сер.: Географічні та геологічні науки. 2022. Т. 27, вип. 2(41)

Організація Геосвіту не описується складною фізикою!

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Wed, 09 Apr 2025 12:45:00 +0000

Олекса Ковальов (Номад)

The background – the general, the implicate order, however you want to speak about it – is basically unlimited, so one cannot capture it finally and define it. People refer to it in terms like ‘ineffable’.

David Bohm

People normally cut reality into compartments, and so are unable to see the interdependence of all phenomena. To see one in all and all in one is to break through the great barrier which narrows one’s perception of reality.

Thich Nhat Hanh

Вступ

У цій публікації я хочу звернути увагу майбутніх географів, які зараз тільки почали опановувати цю дисципліну, на те, що незабаром їм буде передана естафета у спробі зрозуміти той Світ, який ми називаємо Геосвітом, який є надзвичайно складним і, відповідно, є джерелом багатьох питань, що потребують розслідування. Ми вже розуміємо, що цей Світ не може бути описаний як тільки фізичний з опорою на фізичні закони, він значно багатший, бо складається з утворень, які мають певний творчий потенціал, демонструючи різноманіття, адаптацію, самоорганізацію, саморегуляцію, розвиток та еволюцію, можливо, засоби спонтанного обчислення, як і певний рівень когнітивності тощо. Дослідження цих властивостей є доволі складною задачею, яка вимагає багатьох років роботи, опанування сучасних перспективних підходів, серед яких виділяються ті, що пов’язані з явищами організації та інформації, що певною мірою змінює позиціонування домену географії у середовищі наукового пізнання. Йдеться про засновок, згідно з яким утворення різних ієрархічних рівнів розглядаються як суб’єкти, що, сприймаючи сигнали оточення, виробляють інформацію у вигляді реакції на ці сигнали, здійснюючи вибір з багатьох можливих варіантів, бо діють у полі нескінченних можливостей. Вони утворюють складну мережу, яку слід розглядати як цілісність, яка не є чимось застиглим, вона весь час змінюється. Тому редукціонізм, який панував у науці протягом десятиліть, має поступитися синергетичному[1] баченню, коли сутності відступають, пропускаючи наперед процеси, що містять режими самонавчання. У цьому плані варто звернути увагу на позицію А. Бергсона, який писав про пізнання статичне (через поняття), і динамічне, через безпосередню інтуїцію: якщо перше веде до формування лише роздробленого на фрагменти світу, даного спостерігачеві «ззовні», то інтуїція схоплює його зсередини – у цілісності, а Ціле недоступне аналітиці [Бергсон, 2008]. Як пише Р.Д. Біе, «динамічні підходи підкреслюють часовий вимір пізнання (краще говорити про динамічне бачення – О.К.) та те, як поведінка агента виникає внаслідок постійної взаємодії між його мозком, його тілом і його середовищем. З цієї точки зору фокус зміщується від точного представлення середовища до постійного взаємодії цього середовища з тілом, щоб стабілізувати узгоджені моделі поведінки, які є адаптивними для агента. Замість того, щоб приписувати репрезентативний зміст нейронним станам, математичні інструменти теорії динамічних систем використовуються для характеристики структури простору можливих поведінкових траєкторій і внутрішніх і зовнішніх сил, які формують конкретну траєкторію, яка розгортається» [Beer, 2003: 209 - 210]. Він також зазначає, що «когнітивна поведінка виникає внаслідок взаємодії між мозком, тілом і навколишнім середовищем (рис. 1), і вона не може належним чином вивчатися лише як продукт розуму/мозку» [Beer, 2003: 211].

Географія - новий шлях: чи можна говорити про geo-evo-devo?

noreply@blogger.com (Mykola Yarovyi) — Thu, 23 Jan 2025 10:57:00 +0000

Олекса Ковальов

Не сумніваюсь, що абсолютна більшість тих, хто бачить себе канонічним географом, дадуть негативну відповідь на поставлене у заголовку питання: ще не вистачало втягувати у географію якусь біологоморфну фігню! Свого часу жили видатні географи, які визначили напрям географії і всі мають йти цим шляхом (це було сказано мені на одній з конференцій)! При цьому вони не турбують себе думкою про те, що це може означати тільки одне: на діяльності тих видатних географів географія як наука і завершилася! Але наука – це постійний пошук нових варіантів, побудова нових моделей, винайдення нових відповідей на старі питання, бо це наукова думка – еволюція без завершення. А так виходить, що дуже зручно прийняти якусь версію видатних як догму, затверджену на державному рівні (і це нонсенс), бо це забезпечує життєвий успіх новоспечених «видатних». І їх не цікавить той факт, що представники молодого покоління, приймаючи їх риторику, часто навіть не помічаючи цього, змушені міркувати у системі координат, заданій іншими, не ними, викривляючи власну картину світу (хоча таку ще треба мати!): йти проти системи небезпечно для життя! Так відбувається стагнація науки.