...І НЕ БУДЕШ БОЯТИСЯ

Дельный совет

Thu, 29 May 2014 13:30:54 GMT

Отец-офицер подтверждает, что только так, и никак иначе.

Моє улюблене

Fri, 23 May 2014 15:33:58 GMT

Вопрос...

Tue, 20 May 2014 12:17:32 GMT

Раньше тоже возникал вопрос, что дарить молодоженам на свадьбу. Но как-то ясно было, что им нужны холодильник, стиральная машинка, телевизор, мебель. Потому начинают новую жизнь в новом доме (или хотя бы в отдельной комнате в доме родителей). А теперь?.. Что дарить людям, которые несколько лет живут вместе и все, что нужно для жизни, уже приобрели?
А еще - как-то странно думать о свадьбе, когда в стране война...

Як з"являються "чорні чоловічки"

Wed, 14 May 2014 10:23:14 GMT

Через 17-18 років підрослі бандерівці стають "чорними чоловічками" і пересуваються на Південь і Схід країни, де починають знищувати ворогів Вітчизни.

Террористы на Донбасе наконец-то начали говорить правду

Tue, 13 May 2014 06:58:30 GMT

Командир террористов, гражданин России и офицер ГРУ Игорь Гиркин заявил о проведении в "Донецкой народ. республике" контр-анти-террористической операции против наших силовиков.
Два отрицания = утверждение.
Враги готовят террористическую операцию.
Кто б сомневался. Хотя она на самом деле уже давно идет...

А ти все ще на кухні/за компом/на Майдані?!

Sun, 11 May 2014 11:02:46 GMT

Фронтові підрозділи БРАТСТВА уже виконують бойові завдання у Маріуполі.
Приєднуйся!
На тебе чекають пригоди, подвиги, слава, і багато-багато цукерок.

О Мариуполе

Sat, 10 May 2014 09:54:32 GMT

Почему Мариуполь? -
Не знаю, какое там у него тактико-стратегическое значение, но точно знаю, что это - Донецкая область. Сепаратисты вроде как не продвигаются дальше, за пределы Донецкой и Луганской областей. Но когда черные человечки освободили горсовет Мариуполя, за город начался бой. Который продолжается уже несколько дней. Много погибших, очень много раненых.

И, судя по ленте новостей о событиях в Мариуполе и на Донбассе в частности, победит тот, кто будет смелее. Духовитее. Вчера под Донецком военные взяли в плен 100 (!) сепаратистов: после предупредительных выстрелов они упали на землю и мирно сдались. И это прекрасно, потому что силовики и военные уже повсеместно заявляют, что стреляют на поражение. И таки стреляют. После стольких погибших и раненых преодолен психологический барьер "стрелять нельзя".

Сезон розпочато

Sun, 04 May 2014 12:19:18 GMT

"Здається, ми перетворюємось на трудоголиків", - каже чоловік.
Мене це теж трохи непокоїть. Два дні на дачі - руки-ноги болять, спина не гнеться. При тому, що реально у нас там не город, а сад із газоном!
А ми ж такі молоді. Що ж буде, коли прийдемо у вік?

Позитивчик

Wed, 30 Apr 2014 07:43:22 GMT

"Пізнайко" - і дітям, і батькам

Tue, 29 Apr 2014 08:52:20 GMT

Дожилися! Уже навіть дитячі журнали пропонують підписку із формулюванням "Заради підтримки сильної незалежної України". А, втім, так і треба. Якщо моя семирічна дитина розробляє плани як нам перемогти Путіна, а набагато меньші хлопчики співають повністю(!) із татом під гітару "Воїни світла, воїни добра" - то чого дитячі журнали мають пасти задніх?

От, наприклад, "Пізнайко" - один із небагатьох нормальних дитячих журналів. Це взагалі-то проблема, знайти не комікси, а повноцінний журнал. Із якісними текстами, хорошими ілюстраціями, цікавими завданнями, на різний вік ("Пізнайко" виходить для двох вікових категорій: з 2-х до 6-ти років і від 6-ти). До того ж, він на ринку уже 18 років, тобто, перевірку часом пройшов успішно. І коштує менше, ніж деякі комікси (принаймні, ті, що ми іноді купляємо малому). 16,99 грн на місяць можнга собі дозволити.

Крім того, на сайті журналу можна знайти багато цікавої та корисної інформації для батьків. Наприклад, адреси дитячих садочків "Пізнайко" у різних регіонах країни. Або поради, як правильно спланувати дитячий літній відпочинок чи вибрати табір (подробиці тут:http://posnayko.com.ua/tags/eskursii-dlya-detey.html). Також є матеріали для педагогів, у тому числі студентів-педагогів. А ще можна запросити спеціаліста для проведення майстер-класу із творчості у шкільному класі. Чи повчити англійську із Posnayko...

А я пам"ятаю, нам із братом виписували один дитячий журнал. Пару років точно. Мені подобалось. Було цікаво його читати. До сих пір десь лежать стоси його номерів, викинути рука не піднімається)

Харків - українське місто!

Tue, 29 Apr 2014 08:18:23 GMT

***

Fri, 25 Apr 2014 07:38:36 GMT

“Свободу не спинити...”?
Свободу завш спиняють гумові кийки.
За чесність, мужність із зухвалістю - роки
Тюрми. Підпілля - гідна відповідь цьому.
Бракує духу розпочать. Нема кому.
Від страху зле. Тільки від сорому теж зле.
Це правда, так. Це жалюгідно, так. Але
Терпець вривається. Й урветься. І сповна
Заплатять всі. За все.
Коли вже та війна?

Це було написано півтора роки тому. В ніч на 30-те листопада 2013 року все почало збуватися. Тільки навпаки. З"явилися ті, у кого стало духу розпочати. За це мало не втрапили до тюрми - на роки. Довелося йти у підпілля. А народу увірвався терпець, тому він подолав страх і повстав. Прийшла відплата - майже всім, майже за все.
Тепер ось і війна...

Як я ходила до перукарні

Sat, 08 Feb 2014 18:54:48 GMT

Я не можу просто зараз змінити ситуацію в країні, тому вирішила змінити те, що можу - зачіску. Зараз хвалитиму - безкоштовно! - перукарню, в яку потрапила випадково. Кому нецікаво, може далі не читати.

Зайду, думаю, в "Експрес-стрижку" - зараз таких павільйонів біля кожного метро. Вартість будь-якої стрижки - 30 грн. Думаю: буде невдало - нічого, волосся не палець, відросте. Заходжу. Дівчина (мабуть, побачила під шарфом, що волосся досить довге)питає: "Вам лише кінчики, чи каре зробити?" - "Каре" - "Ми не робимо. Перейдіть через дорогу, там така ж перукраня за 30 грн, там роблять". Ок, перейти через дорогу неважко. Правда, перукарня інша, "Просто порикмахерская". Але теж 30 грн. Майстри - не молодесенькі дівчатка. Пояснила, чого хочу. Сіла.

І - дива у перукарнях таки трапляються! - за ці смішні гроші зробили саме те, про що я мріяла. Та ще й популярно пояснили, як у домашніх умовах це підтримувати. Я вражена. Востаннє стриглася у перукарні майже два роки тому, об"єм роботи був менший, а заплатила 75 грн (у найближчих були ще варіанти 80 грн і навіть 120 грн).

Коротше, ці мережі "все по 30" пішли правильним шляхом: не подорожчання послуг, а збільшення кількості клієнтів. І не знаю, як там "Експрес-стрижка", а в цій "Просто перукарні" сказали, що у них набирають майстрів зі стажем мінімум 2 роки (а там, де я була, і по 10 років стажу у людей).

Раджу)

Чиї сни страшніші

Sat, 08 Feb 2014 11:01:33 GMT

Малий ввечері нудить: "Не хочу спати, мені сни страшні сняться..." Розпитую, які - мовчить. Кажу, розкажи, легше стане - мовчить. Ну що ж, лягаємо спати.

Вранці прокидаємось, каже: "Знову сон поганий снився". - "Так про що, розкажи!" - "Про школу..."

А мені, кажу, цікавий сон наснився. Ми із малим та кумою в Одесі. Місто не схоже на Одесу, але точно знаю, що це вона. І там заборонено сміятися. Тих, хто сміється, арештовують. А ми сміємося. За нами женуться менти, одягнені у дідів морозів. А ми, коли втекти не вдається, робимо вигляд, що ми - гномики. А вони нас смішать, щоб викупити - дійсно ми гномики, чи прикидаємося...

...Малий послухав, помовчав і сказав: "У тебе сон страшніший за мій". Нічого собі! Хіба це страшно? По-моєму, прикольно)
І я зрозуміла, що нічого страшного йому не сниться)

Друга половина дня

Tue, 04 Feb 2014 14:28:30 GMT

Це якийсь капець. Все було добре - до того часу, як не залізла у стрічку новин. Я б за любки туди взагалі не зазирала - але як працювати? Доводиться терпіти, хоча нервам від цього непереливки.
Чи плюнути вже на цю роботу - здоров"я дорожче?.. )

Новий термін

Sun, 02 Feb 2014 10:13:45 GMT

Прочитала у добірці нових слів-термінів:
"всетеїст" - людина, що сповідує усі релігії одночасно (про всяк випадок).
Ніби смішно - але, на жаль, таких багацько.

***

Sat, 01 Feb 2014 13:43:51 GMT

Ми всі – залишенці. Ми всі залишаємось тут.
В землій цій, в землі непроходній, безводній, порожній.
В вишневих садах – їх в страху омина подорожній.
В зелених полях – там колоситься осуд і суд.

На березі рік неживих, безнадійно-гірких.
З людьми, чиє серце давно вже зів‘яло й опало.
Ми мріємо теж, щоб навіки мечі – на орала.
Але не тепер. А тепер – навпаки. Навпаки.

Тепер - путь на пару сот років і тисячі верст.
Залишившись тут умирати – не смій умирати.
Рятуй душу, ближніх й стежини від хати до хати –
Хрестом і мечем, що завжди такий схожий на хрест.

2012 р.

Когнітивний дисонанс

Thu, 30 Jan 2014 16:42:28 GMT

Здається, саме так називається те, що відчуваю зараз.
Дивишся стрічку новин: в країні революція. Місцями страшно. Боляче. Сумно.
Дивишся у вікно: мороз і сонце, день чудовий. Діти йдуть до садочка та школи. Мами із колясочками гуляють. Сусідки теревенять про те про се. Транспорт ходить за розкладом (!), у магазинах полиці ломляться. Все як завжди, нічого екстраординарного. Нашому району ніяка революція не загрожує. Про те, що всього лише за кілька кілометрів повстанці тримають оборону на барикадах, і за свою та нашу свободу калічаться й гинуть люди, нагадує лише луна вибухів світло-шумових гранат, коли на Грушевського йдуть бої. Коротше, якщо не вмикати телевізор (і не зазирати до інтернету) - все нормально. Ніяк не можу до цього звикнути.

Про ніжність й суворість

Mon, 13 Jan 2014 09:41:21 GMT

Дивно, але чоловіки постійно забувають, що жінки люблять вухами. Скажіть нам що-небудь тепле та ніжне (тільки не "подущка") - і ми готові будемо пробачити вам що завгодно: запізнення із роботи, непомитий посуд, можливо, навіть, маленьку зарплату. Але вони забувають про такий простий спосіб втихомирення жінок - і ми сваримося та нервуємо, навіть якщо приводу начеб-то немає. Самі мучаємось і їх мучаємо, а чого - хтозна. А просто хочеться ніжності...

З іншого боку, якщо десять разів за день сказати "я тебе люблю" - то сенс ніби губиться. А якщо раз на півроку - то о-о-о! Одразу ясно, що таки любить, якщо сказав. Тому, можливо, чоловіки праві в своїй суворості. Але від того, що розумієш головою - не завжди легше. Ах! (глибоке зітхання)

Майже перший сніг

Mon, 13 Jan 2014 08:21:37 GMT

Вночі - зорі, вранці - сонечко. Дитина визирнула у вікно: "Ну нарешті нормальна зима почалася!"
А ще почалася школа. І тренування. І по цій "нормальній зимі" ходити - і туди, і туди. І ніякого сонечка більше немає, ліпить сніг. І холодно. Скоріше б весна...

Романтика проти технологій

Sun, 12 Jan 2014 17:14:49 GMT

Як складно і просто все було в ті далекі часи, коли ще не придумали телефонів та інтернету!
Листи від руки, що зберігають тепло і запах того, хто писав. Візити без попереджання - тим більше радості від них. Неочікувані зустрічі, коли ти думаєш, що людина далеко - а вона виходить із-за рогу. Чи навпаки...
Ми, діти цивілізації, просто розбещені комфортом. Для мене досі нерозв"язана загадка, як це раніше люди зустрічалися у місті, наприклад, не маючи мобільних (дехто стверджує, що ще раніше були часи, коли більшість не мала навіть міських телефонів - але я в це невірю; це вже занадто). Призначали час, місце - і зустрічалися! Ми так не вміємо. Обов"язково треба передзвонити, перепитати. І взагалі, треба щось - подзвонили. І все швидесенько вирішили/дізналися. Або, ще краще, просто зазирнули до друга на фейсбук. І все ясно: чим він займається, що думає. Навіть дзвонити не треба. Але чи є у всьому цьому романтика?
Це я дивлюся прекрасний англійський фільм "Гордість та упередженість" за романом Джейн Остін (1995-го року, бо є новіший - той не дивилася).
Якраз те, що треба у зимовий вечір, коли позаду - свята й відпочинок, попереду - трудові будні, на блюді - піцца (зараз серія закінчилася - піду готувати), в холодильнику - тістечка, і хочеться жити й вірити у світле майбутнє, яке, мабуть, уже не за горами.

Майбутній будівничий Великої Київської стіни

Sat, 11 Jan 2014 14:06:08 GMT

Малий каже: "Якби я був королем, то не став би чекати, доки на нас нападуть. А збудував би навколо Києва стіну. Не таку, - показує руками над головою, - щоб все закривала, - (мається на увазі, мабуть, що без даху), - а просто стіну, щоб сонечко було видно..."

Отак. І головне - правильно ж мислить. Доки він виросте, ще невідомо, що буде із цією країною та в цій країні. Уже бачу: Київ - єдине вільне місто, все інше окуповано. Київ тримається Майданом. Вершники-вартові на кручах Правого берегу і на рівнинах Лівого. Виблискують на сонці хрести церков та мечі городян. Вночі - зорі у небі й ватри під небом. І навколо цього древнього міста, нового форпосту Свободи, під керівництвом нашого вирослого сина зводиться Велика Київська стіна. Щоб Місто назавжди лишалося вільним. Щоб легше було захищати Свободу.

Епічно?

Какой-то счастливый день

Fri, 10 Jan 2014 09:56:16 GMT

Это - выражение нашего сна про сегодня. Книжку с самого утра почитали. В лаборатории кровь здавали - дали целых две медали ("за мужество" и "за храбрость"). Комиксы про Скуби-Ду купили (а там оказалось целых два комикса в одном). Чай вкусный мама сделала.
Что еще нужно для счастья?
Я реально завидую детям))) Хотя у нас тоже есть куча поводов для радости. И мы даже краем сердца это чувствуем, краем мозга - осознаем. Но по-настоящему порадоваться выходит не так часто. Думаю, мы просто слишком заняты чепухой.
Счастливого всем дня!)))

Несподівано

Thu, 09 Jan 2014 16:39:08 GMT

Іду вулицею, роздивляюся навкруги, і думаю: "Так, Одеса це Одеса".
Потім - стоп, як Одеса, це ж Поділ.
А схоже. Такі ж маленькі будиночки - відреставровані та новенькі, стилізовані під старенькі, разом із зовсім розваленими. Невеликі вулички, внутрішні дворики, в яких казна-що напхано.
Цікаво опинитися у рідному місті там, де ніколи-ніколи не бував - і здивуватися, наскільки це схоже на нерідне, але улюблене місто.

Відкрилося на кухні

Wed, 08 Jan 2014 17:26:27 GMT

Сьогодні мені відкрилася істина: готувати в окулярах неможливо. Коли відкриваєш каструльку із м"ясом, окуляри запотівають - а двірників у них нема)