Персональний блог Маллявки

Дві долі

2013-01-25T00:03:00.003+02:00

Поміж високих хмарочосів,

Що схожі на тропічний ліс

Ішли дві долі - щиро босі

І несли щастя на поміст.

Воно мовчало. Бездиханне.

Стікало з рук. Втікало в час.

Благало бідного кохання

Дальше »

Вишивати на долях людей

2012-12-18T22:55:00.000+02:00

Серед ночі, в широкому полі

Між заметів високих, крутих.

Тихо й жалібно плакала доля -

Дочка неба й зірок вартових.

Руки кутала в сутінків просинь,

Губи-рисочки склала у сум.

Дальше »

Недописане. Недоросле

2012-12-05T01:08:00.002+02:00

Недороблене, недоліплене щастя.

Недопитий глінтвейн. Недостиглий лимон.

Ти - мій недопридуманий Майстер,

Що люто ненавидить недо-бомонд.

Недоказані речі, промови, молитви..

Неціловані губи в сльозах, як в помаді..

Незапущена звичка кидати палити

Дальше »

Тобі - намисто з моїх сліз

2012-12-05T00:59:00.000+02:00

Не сльоза, а крапля чистої душі.

Не сльоза, а осінь на моїй щоці.

Не вологі стежки від озер очей,

А солоні свідки втрачених ночей.

Не від мелодрами, не від пневмонії

Плаче за тобою сива ностальгія.

Нерухомі вії, наче у скульптури,

Дальше »

Емоції в стилі ню

2012-12-05T00:49:00.000+02:00

Колись настане свято щирості,

І ти прийдеш до мене в гості із вином,

Ми запиватимемо виключно теплом.

(я не повірю вимоленій милості).

Ми відкладем улюблену полеміку

Кудись у скриню – так,на чорний день…

Дальше »

ВЖЕ

2012-12-05T00:32:00.000+02:00

Один божевільний і сповнений яду-

Німий і підступний, мов вийшовший з ладу,

Термометр. Гострий,мов скальпель.

Колючий,як терен. Холодний, як Альпи.

Пошле нерозтріпаний іншими спогад-

Єдиний, різкий,наче блискавка, погляд,

Що викине в море, а потім на сушу,

Коли я з коханим...

РозстІбую душу...

Засуджувати вже не мусиш....

МОЯ...

2012-12-05T00:15:00.001+02:00

Ти вип"єш геть багато горілки чи текіли,

І виведеш за руку мене на свій балкон.

Без жодних дорікань я - можливо не до діла -

Наллю іще текіли і простягну лимон.

Крізь пелену сп'яніння зеленими зірками

Вивчатимеш мій образ, немов у перший раз.

В довершеній картині з розмитими мазками

Якийсь художник з неба увіковічив нас.

І навіть якщо раптом в хмільній гарячій млості

Судомно ти забудеш, яке моє ім"я,

Із трепетом всесвітнім притягнеш за волосся

І прошепочеш в губи тихесенько: "Моя..."

√Кохання=Закоханість

2012-12-04T23:45:00.002+02:00

(Корінь з кохання дорівнює закоханість)

Його понизили у рейтингу і статусі,

Закреслили гламурний префікс VIP,

І пам'яті гіговий чіп

На смітнику валяється без пафосу.

Вже до нуля прирівнені страждання

І складений чуттєвий некролог.

В закоханість переродилося кохання -

Бо покарав за невзаємність Бог..

Ненавидите осінь?

2012-09-18T22:41:00.000+03:00

Ви ненавидите осінь?
За її справжність?
За розповстаність волоссям вітром, що тільки вирвався на волю?
За пилючне листя, яке налипає на підошви фірмових туфель?
За те, що звалювати свою недо-депресію на осінь стало банально?
За що ще?

Дальше »

Вона носила квіти у волоссі

2012-05-22T23:25:00.000+03:00

Вона носила квіти у волоссі. Влітку - живі маки, ромашки, взимку - штучні гортензії та лілії. Квіти вплітались з неймовірною ніжністю - тоненькими пальчиками перед старовинним люстром. Впліталися довго, тому що її волосся трохи не сягало пояса. Воно було русявим, з переливами кольору плавленого бурштину, з привабливими завитками, у яких губились золотаві іскри-відблиски від сонця. Вона дуже любила своє волосся, як та Лореляй, могла годинами розчісувати його дерев'яним гребінцем, привезеним із Карпат. Її волосся було дуже чутливим - воно швидко всотувало навколишні запахи - весну, пахощі трояндових кущів, цвітіння яблунь та дим від походного вогнища.

Дальше »

Вона любила подорожувати

2012-05-21T23:00:00.001+03:00

Вона любила подорожувати та гріти руки об гарячий стакан чаю, принесений провідником.

Завжди сідала біля вікна і прикипала до нього, скільки б не тривала подорож. Я ще ніколи не бачила людину, яка так любила б подорожувати. Напевне, в неї в роду були кочівники)

Ви запитаєте чи вона працювала?

Можна і так сказати. Працювала місяць-другий, отримувала гроші, купували квитки та звільнялась. Приїхавши, знову влаштовувалась на роботу, щоб заробити на заповітні оранжеві папірці з номером вагону.

Замість одягу вона купувала валізи. Яких валіз в неї лишень не було. І великі, і зовсім маленькі кейсики, які вона брала побачити Львів.

Замість друга, у кожну поїздку вона брала нову книгу.

Дальше »

Відкритись

2012-02-19T19:20:00.001+02:00

Розкритись на зустріч коханню. Піддатись. Всотати усіма клітинками і...

...розділити, розламати своє життя, наче пряник і віддати половину коханій людині.

...завжди подавати чай не тільки з трьома ложками цукру, але і зі словами "Тримай, малий" - щоб було солодко і в роті, і на душі.

...не боятися плакати на його плечі, боючись того, що воно вислизе з-під твоєї щоки.

...молитись за його здоров'я.

...закінчувати фрази, початі ним.

...вірити, що лінії на ваших руках йдуть зовсім поруч.

...ні в чому не сумніватись.

...не відпускати руки коханої людини навіть у сні.

...завжди знати, що знаходишся в його зоні комфорту - біля самого серця.

...бути незамінним, як ліки для діабетика.

...бути тією, яка носить імена "кохана", "єдина", "бажана".

Дальше »

Кохати і любити

2012-01-30T18:52:00.002+02:00

А ти кохав? До стискувань долонь?

До крові на губах? До терміну "вогонь"?

До задухи, до безсвідомості, до стону,

Коли тобі кричали "Охолонь"?

Дальше »

Summertime

2012-01-20T22:13:00.002+02:00

Коли ми лягаємо спати, мені іноді здається, що я чую звуки джазу. Я лягаю у позу ембріона, закутуючись у тебе, притискаючись гарячою спиною до твого холодного торсу. Твоє серце вистукує однаково часто - туп, туп, туп - мені під ребра, де перебиває звуки мого серця. І я намагаюся дихати в такт тобі - ковдра від синхронного дихання здіймається так спокійно - пух, пух. Місяць виграє на дзеркалі перед нашим ліжком, розливаючи по ньому свою блики. Мені здається, що це не гладь дзеркала, а гладь моря з місячною доріжкою на ній. І тут в моїй голові вмикається старий патифон..."Summertime and the livin' is easy"...

Дальше »

Якось вночі

2011-11-16T12:19:00.002+02:00

На кухні їх було четверо: Вона, Свічка, Темрява і Сльоза на ЇЇ щоці. Вона сиділа сумна, з опущеними додолу очима. Сльоза ледве втримувалась на ЇЇ білій щоці, вимальовуючи там авангардні картини. Свічка горіла рівно, з прямою поставою – наче вона все життя ходила на бальні танці. Темрява ж відчувала себе цілковитою господаркою. Щоночі весь світ грав за її правилами.

- Як класно! - протріщала Свічка. – Як добре, коли від тебе все залежить!
- Чого це від тебе? – невідомими страхами зашепотіла Темрява.
- Бо так! Якби не я, зараз було би темно і ніхто нічого б не бачив. А так я, згораючи сама, освітлюю шлях іншим. Що б ви без мене робили…

Дальше »

Орфей для Морфея

2011-11-03T14:31:00.002+02:00

Дощ пішов, і мокрі вулиці

Переймають звук калюжних шин.
А мені якесь вищання чується,
Й гул, що рве шматки від ринв.
Акапельно вітер десь висвистує

Дальше »

Осіння замітка

2011-11-02T17:11:00.002+02:00

Восени завжди все по-особливому. Ти по-ідіотськи всміхаєшся в небо, занурюєш ноги по кісточки в листя, кутаєш руки в тепло чиїхось обійм.. Ти плачеш... Тобі можна, бо - осінь. Пора меланхоліків, спаленого листя і уривків газет. Ера листопаду, тиші і гарячого шоколаду. Пауза. Знімок у польоті. Тобі можна все - плакати, істерити, сміятись, хандрити і навіть гуляти одній, і ніхто нічого не скаже. Бо є вагома, майже незаперечна причина: "Осінь"...

Моя осінь (антикварне:)

2011-10-26T13:47:00.001+03:00

Вона сама гарна….. Просто вона – сама справжня. Просто в неї зелені очі і вона не може дихати без дощу. Вона обожнює чорну каву. Чорну… тому що чорний ідеально гармонує з ностальгією по неіснуючим, примарним героям і казкам. Вона сидить в кафе з маленьким саквояжем біля ніг і п’є гарячу до обпікання язика каву…. Вона плаче. Вона так само, як і я, не може не згадувати минуле. Ми з нею так і не навчились залишати минуле так, як залишають чеки на магазинних прилавках. Вона розрахується торішнім листям і постукає в мої двері. Я обійму її, як подругу, котру не бачила вже з десяток років. Ми сядемо на кухні, за моїм святковим тортом на день народження, при незадмуханих свічках – тому що навіть Осінь не зможе виконати моє бажання…. Вона пішла від тебе до мене… А в тобі поселилась зима. І останньою яскравою плямою на сірій, обдертій землі твого світу буде мій яскравий шарф з осіннім настроєм….

Однокласники осені

2011-10-26T13:25:00.001+03:00

- Хто прочитав на сьогодні казку про дванадцять місяців? – посміхнувшись, запитала вчителька, обводячи люблячим поглядом клас.
Тут сиділи особливі діти. Першою руку підняла Осінь. Вона сиділа на першій парті. В неї було руде волосся, весела посмішка і незмінна парасолька поруч з партою. Адже біля неї сиділа її найкраща подруга – Дощ. Так, так Дощ – дівчинка.

Дальше »

Чому жовтіє листя?

2011-10-21T14:34:00.002+03:00

- Привіт, - промовив Він.
- Привіт.
- Зустрінемось?
- Навіщо? – зітхнула вона.
- Мені потрібно з тобою поговорити….
- Добре. Через півгодини буду, - і трубка відповіла короткими гудками.

Сонце теплим золотом ледь торкалось пожовклих крон дерев. Повітря було теплим і п‘янким. Вона повільно йшла по алеї, підкидаючи ногами листя, збираючи великий букет кольорових листків. Всі вони різні, як і Вона з Ним. Йшла Вона, щоб порвати їх стосунки, щоб сказати «ні!». Чому? Він був для неї майже всім. Але майже………..

Дальше »

Перша пам'ятна

2011-10-21T13:36:00.002+03:00

Звершилось!!!

17 жовтня був перший місяць, як в статусі у мене блищить золотими боками слово "заміжня"...

Напевне, кожна з нас, меланхолійно задумливих "принцес", з дитинства мріяла про весілля. Ну добре, не буду узагальнювати, говоритиму лишень про себе. Я надягала на голову білу марлю, яку фіксувала обручем, брала під руку свого великого плюшевого ведмедя і гралась у "свадьбу") Смішно це виглядало... А ще на кожному весіллі, на якому я була в малому віці, ми з друзями змагались - хто більше раз доторкнеться до плаття нареченої) Чи варто казати, якого кольору було плаття після того, як ми по сотню раз чіпали його руками після домашньої ковбаси чи шоколадного печива.

Дальше »

Припливли

2011-08-10T18:07:00.001+03:00

Зовсім скоро білим... Все стане білим...

Палець обійме золота безкінечність, а серце навіки здобуде постійне місце прописки. Хіба може бути щось чудовіше?

Іноді складається таке враження, що я багато плавала. В мене був маленький, але міцний кораблик, з розмальованим метеликами бортом і гарними вітрилами. Якщо скажу, що з червоними — буде надто банально, так?

Дальше »

Кава з морозивом

2011-06-01T16:25:00.001+03:00

Я жахливо люблю каву з морозивом. Солодкаву, з легким присмаком холодного ванільного морозива, знайомого з дитинства. Влаштуватись з бульйонною чашкою такої кави на балконі з видом на Аю-Даг. Смакувати, чередувати холодне з гарячим. Окріп і лід. Гірке і солодке. Примружувати очі, насолоджуючись контрастом.

Я завжди полюбляла чергувати речі, які майже не поєднуються. Я завше заїдала солодкий торт з сметанним кремом і вишнями шматком ковбаси, після гарячої ванної ополіскувала розпарене тіло під прохолодним душем, завжди вплітала у чорну браслетку червоні бусини.

Дальше »

Неймовірно, але ФАКТ

2011-06-01T16:10:00.003+03:00

В світі існує безліч цікавих історій, дивовижних фактів і неймовірних співпадінь. Хочу поділитися деякими історіями з Вами.

Ітак, читаєм:

Дальше »

Без масок

2011-05-31T09:12:00.001+03:00

Ти - мій Адам. З фантазій, мрій та крові.

Ти - перший на землі, що зветься Серцем,

Створив мене й ці очі волошкові,

Що не дають тобі заснути. Де це

Подівся змій - спокусник чи...спаситель,

Дальше »