Розмови зі світом

ТойХтоПодививсяКіно

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Fri, 10 Feb 2012 11:55:22 PST

Вчора ми твітерською тусовкою вибралися в кіно, дивилися фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Фільм безперечно вартує дивитися і не тільки тому що це українське кіно, а й тому що це в першу чергу добре українське кіно. Признаюся що ні «Молитви за гетьмана Мазепу» ні «Мамая» чи «Штольні» я так і не дивився, тому порівнювати з ними не можу, а от перед сучасними голівудськими чи російськими, польськими стрічками фільм нічим не поступається. Плюс в ньому присутня чітка українська поетичність що вирізняє його серед інших. Правда трохи булидивними взаємні містичні глюки Івана та Степана. І та мішанина спогадів та реальності Степана, хоча це також стиль українського кіно та зокрема режисера Михайла Іллєнка. Тому ще раз запрошую всіх піти подивитися хороше кіно, у Львові він йтиме в трьох кінтеатрах, розклад сеансів можна подивитися на Львів Онлайні.

Дуже подобається позитивний ажіотаж навколо фільму, придумування нових слів на кшталт ТойХто…, вигадування анекдотів, що за фільмом ТойХтоПройшовКрізьВогонь буде ТойХтоПройшовКрізьВоду і ТойХтоПрйшовКрізьМідніТруби. Фільм пішов в народ.

Минулого року я відкрив для себе український короткий метр, дивлячись «Мудаки Арабески», цього року я побачив що в нас ще може бути якісне повнометражне кіно. І як тільки можна буде купити DVD диск з фільмом, я обов’язково куплю його.

Байка про життя і роботу

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 06 Feb 2012 15:31:38 PST

Недавно в інтернеті попав на промову, котру приписують колишньому президентові (CEO) Coca Cola Браяну Дайсону (Bryan Dyson), але так як я не знайшов більше ніякої згадки, то думаю що це просто красива легенда, котру можна і в себе перепостити:

“Imagine life as a game in which you are juggling some five balls in the air. You name them – Work, Family, Health, Friends and Spirit and you’re keeping all of these in the Air.

You will soon understand that work is a rubber ball. If you drop it, it will bounce back.

But the other four Balls – Family, Health, Friends and Spirit – are made of glass. If you drop one of these; they will be irrevocably scuffed, marked, nicked, damaged or even shattered. They will never be the same. You must understand that and strive for it.”

Котру можна коротко переказати:

«Уявіть що життя це гра в якій ви жонглюєте п’ятьма кульками. І назви тих кульок — Робота, Родина, Здоров’я, Дружба і Духовність і їх потрібно тримати в Повітрі.

Скоро ви зрозумієте що Робота є гумовою кулькою. Якщо ви її випустите, то вона повернеться назад.

Але інші кульки — Родина, Здоров’я, Друзі та Духовність — зроблені зі скла. І якщо їх впустити, то вони безповоротно пошкрябаються, надщербляться чи розіб’ються. Вони не будуть такими як раніше. Ви маєте це зрозуміти і не впускати їх.»

Жонглюйте обережно.

Лоск і злидні Укрзалізниці

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 06 Feb 2012 01:29:48 PST

На вихідних проскочило повідомлення що «Укрзалізниця» поновила корпоративний сайт http://www-v4.uz.gov.ua/ дизайн якого краще ніж старого http://uz.gov.ua/?lng=uk проте все рівно якийсь ніби затиснутий, дрібний шрифт в меню, структурним елементам не вистачає простору.

Пошук поїздів також дивно працює (щоправда там написано тестова версія), видає результати в iframe блоці зі скролами, так ще не ні в хромі ні в фаєрфоксі не працює клік на обраний поїзд.

Та ще багато всяких дрібниць, наприклад, зара всі сайти обов’язково роблять розділи по Євро2012 чи кнопка з поїздом «стара версія» веде на http://old.uz.gov.ua/ на котрому та сама нова версія :). Проте на новому сайті можна побачити «круте» відео про те як на УкрЗалізниці буде WiMAX

Там, доречі, на 1:51 видно як хлопець на макбуці дивиться фільм на ex.ua (котрий недавно закрили, а потім знов відкрили). А також кнопки соцмереж де ніб можна спілкуватися з УЗ, проте посилання на фейсбук не працює, а твітер та сторінка в гугл+ пуста, відео, котрі викладають на ютюб супроводжуються зрозумілими назвами та детальним описом, а також дуже цікаві (сарказм).

Але чи є відсутність представництва компанії в соцмережах найбільшою проблемою УкрЗалізниці? чи будуть за допомогою них вони оперативно реагувати на скарги по сервісу, чи так само будуть забивати як забивають на повідомлення залишені на їх лінії довіри чи листи відправлені в прес-службу?

Ну і на кінець фотографії, котрі зроблені цією зимою в поїздах УкрЗалізниці:

Чи потеплішає відношення керівництва Львівської залізниці до пасажирів, коли у вагонах сніг?18 січня цього року довелось мені по справам поїхати до Києва. Купив плацкартний білет на поїзд №100 Ужгород-Київ (вагон №5). ЗіЛьвова він відправляється в 21.47. Стою на пероні, курю, до відправки хвилин 15. Краєчком вуха чую розмову двох сусідніх провідників:- Ну шо? Хоч трошки нагрілось!- Та, де там!Не звертаючи увагу, кинув недопалок , показав білет і зайшов у вагон…Ніч я протримався, хоча сифонило зі всіх вікон. Ранком я згадав всі гімнастичні вправи та комплекс вільних вправ, що вивчав у військовому інституті. Холод був неймовірний. В пам'яті спливала картинка з радянських фільмів, коли зимою дерев'яні вагони тягнули димлячи паровози, а люди вдягнені у все тепле ходили з чайником за окропом.Ранком, у провідника замовив каву, натякнувши, що гарячий чай чи каву в такому вагоні треба давати безкоштовно. Зробив, приніс, грошей не взяв!Прибувши до Києва помічаю на вікнах… СНІГ! (фото). На цьому місці їхали люди! Звичайні люди, які прямували з Ужгорода до Києва!P.S.Звичайно в цій ситуації провідники не винні. Їм самим соромно було в очі пасажирам дивитися. По приїзду люди поспішали по своїм справам, тому галасу ніхто не підіймав. Сніг також розтане. А от осад від поїздки лишиться, думаю, що надовго.

http://www.facebook.com/photo.php?fbid=3271559393714&set=a.1512368695046.69278.1409270946&type=1&theater

Проте як писали в коментарях до останнього фото, то все дурниці до травня сніг розтане.

Про закриття ex.ua

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 31 Jan 2012 11:55:05 PST

Сьогодні в другій половині дня у всьому уанеті настала тяжка година — закрили файлообмінник ex.ua. І як пише вочер, то закрили через кримінальну справу по порушенню авторських прав.

Пів твітера та фейсбуку, якщо не цілий кричить «поверніть ex.ua». В коментарях, навіть звучав заклик йти на столицю «Збераємось на Київ!!! Сьогодні ех.юа.... завтра ТИ!!!!». Але проблема в тому, що ці всі гасла можна замінити на «Не заважайте нам красти». Ми настільки звикли використовувати нелегальний контент і що все в інтернеті безкоштовно, що закриття ресурсу, через котрий розповсюджувався неліцензійний контент, сприймаємо як щось протиприродне.

Проблему відсутності нормальних сервісів з розповсюдження легального контенту я зачіпати не стану, бо це вже зовсім інше питання.

І щоб випередити запитання, зізнаюся, так я дивився фільми і серіали на ex.ua.

Я знаю що ви робили минулого року

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 31 Jan 2012 00:15:53 PST

Пам’ятаєте цю заїжджену фразу в фільмах, після котрої розкривають якісь секрети. Проте з появою соцмереж всі секрети відкриваємо ми самі. Та проте знайти вручну те що ви писали рік тому в фейсбуці, твітері, чекінились в форсквер не так то й просто, бо їх пошук перш за все розрахований знаходити те що відбувається тепер (в фейсбука взагалі ніякий пошук по замітках). Випадково знайшов сервіс http://timehop.com/ котрий дозволяє підключити свої facebook, twitter, foursquare та instagram акаунти, та отримувати щодня листи з минулорічними постами.

В налаштуваннях можна вказати свій час, відповідно якого приходитимуть листи

Я от вже декілька тижнів починаю ранок, читаючи свої минулорічні пости в фейсбук, дізнаюся про минулорічну погоду та інші речі.

Ура?, про Львів написали британці

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 30 Jan 2012 00:59:49 PST

Сьогодні зранку прочитав новину про те що британці внесли Львів в десятку міст, котрі потрібно відвідати. Зацікавився, поклікав пару лінків, побачив там суцільний передруку один в одного, але ніде не знайшов посилання на оригінальну новину, щоб почитати що там дійсно пишуть про Львів. Так от я просто в бравзері ввів http://www.stylist.co.uk/ сподіваючись що саме таку адресу має британський журнал (безкоштовний жіночий тижневик про моду, подорожі та шоу-бізнес), де знайшов статтю про 10 найкращих маршрутів для подорожей в 2012 році.

На восьмому місці знайшов Україну, а також один абзац про Львів:

But don’t limit yourself to Kiev – Lviv is a beautiful place known as “the Florence of the East”. Its varied architecture, with renaissance, baroque, rococo and neoclassical styles all rubbing up next to each other, makes it a fascinating destination, and sitting with a coffee or beer in a town-square cafe, tucking into a bowl of borscht or nibbling on a pastry, while watching the world roll by, is a treat. In either city, you won’t need help finding somewhere to eat, drink or play.

Правда про Львів і Україну написано в таких загальних рисах, що складається враження що автор ніколи не був ні в Україні ні у Львові, а всі свої дані знайшов в інтернеті. І Львів в цьому абзаці сміливо можна замінити на Ужгороді, Чернівці, Івано-Франківськ чи Тернопіль і при тому зміст абзацу ніяк не постраждає.

Ще в абзаці варто знати, написано що ми дуже забобонні і вважаємо що жовті квіти приносять нещастя і їх не рекомендують ні дарувати ні приймати в дарунок (ага «желтые тюльпаны весники разлуки» :)), а також перед тим як кудись їхати треба посидіти на валізах (до цього часу я був переконаний що «посидеть на дорожку» є російським звичаєм).

Звичайно приємно що про Львів написали, але якби написали то професійно, то було б ще приємніше.

Львівські маршрутки

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Fri, 27 Jan 2012 02:06:41 PST

Маршрутки у Львові після першого січня, принаймні ті в котрих їздив, нагадують величезні вулики. Де люди, акуратно розставлені по сотах, щоб найефективніше заповнити вільний простір. І його так ефективно заповнюють — його просто нема. Люди настільки тісно стоять один біля одного, що якщо б маршрутка зробила ще одне коло, то певно б верхній одяг кожного дифузував створивши багаторукавну куртку.

Також люди всередині маршрутки подібні на велетенський організм з одним тілом та десятками голів. Щось на подобі дракона чи скоріше гідри, так, точно гідри. Велетенська львівська маршруточна гідра. Тільки но на зупинці «втратить» одну голову, як на її місці «виростають» дві нові. І одна з них кричить «Ваня прижми рюкзак, двери не закырваются» або « посуньтесь трошки вверх на одне місце…, ой а нас тут двоє». Раптово починає говорити голова в капелюшку «а де були ви, Маріє Генадієвно... ага, а я їду в ашан, ще ніколи там не була». З іншої голови гідродракона, валить дим і сильно чути горілим, певно недавно випускав вогонь.

Нижня частина маршруточної гідри має вигляд стоножки, ноги якої весь час бавляться в гру наступи на сусідню, виграють найчистіші мешти.

Ще багато цікавого є в наших львівських маршрутках, та мені час виходити, приїжджайте самі до Львова, подивитесь.

Труднощі перекладу. Презентація книжки Стів Джобс

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Thu, 26 Jan 2012 06:33:51 PST

В понеділок ходив в книгарню «Є» на презентацію біографії Стіва Джобса, котру представляла одна з перекладачів — Надійка Гербіш. Дуже цікаво було послухати від неї як тривав сам процес перекладу, та різні цікаві моменти, котрі виникали під час чотиритижневого перекладацького марафону. Українське видання отримало права на переклад після виходу в Штатах книжки, тоді як російське ще до виходу, тому був такий поспіх з перекладом.

Також Надійка зачепила дорікання (і мої також) та спірні питання перекладу книжки, подякувала за критику, та обіцяла, що це все виправлять в перевиданні котре планується на березень. Проте, як на мене, ці хиби, хоч і трохи ріжуть око, але не спотворють сприйняття книжки. Було цікаво послухати про міркування з перекладу «сильних» слівців Джобса, зокрема fuck та sucks. Надія сказала, що українці в своїй нецензурній лексиці висміюють процеси випорожнення, тоді як російські мати здебільшого обігрують статеві акти. Тому в перекладі старались адаптувати такі слова до українських лайок, хоча також були суперечки навколо них. Були суперечки і щодо перекладу таких слів як віджети і дуже добре що їх не перетворили на застосунки чи щось подібне.

Цікавою була також історія про перший переклад книжки, котру робила Надія — Кавасакі «Бідний тато, багатий тато». І коли один абзац не могла перекласти її вмовили подивитися як переклали в російській версії, а там просто того абзацу не було. Під кінець перекладу українська версія була в півтора рази товща ніж російська. Від тоді вона взяла за правило не допомагати собі іншомовними перекладами.

Мені зустріч сподобалася, читайте хороші книжки!

Богдан Весоловський — Прийде ще час

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Thu, 19 Jan 2012 14:24:15 PST

Сьогодні якось знов згадалася музика Богдана Весоловського, не справедливо забутого українського композитора, котрий творив чудові танго в тридцятих роках у Львові, а потім також красиву музику в еміграції в Канаді. В вікіпедії знайшов, що Олег Скрипка випустив був два альбоми з піснями Весоловського: Серце у мене вразливе, котрий можна безкоштовно завантажити та Жоржина.

Найвідоміша пісня Богдана Весоловського — Прийде ще час

Плейлист з іншими його піснями

Все що відбувається на корпоративі потрапляє на YouTube

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Thu, 19 Jan 2012 14:43:56 PST

Сьогоднішнє корпоративне відео від EPAMу зразу пригадало інші корпоративні ролики, котрі попали в інтернет. Це і привітання від дівчат з HR відділу Софтсерву, танець працівників МТСу, корпоратив митників з Владивостоку. Здебільшого такі відео притягують багато критики, хоча деякі з них як на мене досить милі. Просто треба пам’ятати що ці відео робилися для закритої аудиторії і деякі жарти що робилися можуть бути зрозумілі не всім. Тут питання в порядності тих хто викладає такі закриті відео у відкритий доступ, таким чином завдаючи шкоду самій компанії.

Просто пам’ятайте що існує межа того що можна і того що не можна, і про NDA також пам’ятайте.

Ось і нашумівші ролики:

На EPAMе нет мужиков:

SoftServe HR:

МТС:

Таможня Владивостока — Коламбия Пикчерз не представляет:

Підніміть зарплату IT-шникам

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 16 Jan 2012 23:27:33 PST

Саме це хочеться сказати всім держустановам, коли знову читаєш новини про фейли з англійським перекладом донецького сайту по підготовці до євро чи те що на сайті луганської міськради торгують посиланнями:

В качестве эксперимента была сделана контрольная закупка и размещены на сайте мэра Луганска ссылки следующего содержания:

Мэр Луганска Сергей Кравченко: работая в горисполкоме деньги можно грести лопатой! Мэр Луганска Сергей Кравченко: Луганск - город дебилов! Мэр Луганска Сергей Кравченко: взятки брать стыдно, но со временем привыкаешь.

Я вже також півтора року тому писав що на сайті львівської міліції продають посилання. Поки в держструктурах ІТ персоналу платитимуть копійки, а конкурси виграватимуться на відкатах, то таких «сюрпризів» на сайтах буде ще багато.

Людина без мети, як зламаний механізм

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Wed, 11 Jan 2012 14:51:46 PST

Сьогодні був на фільмі Мартіна Скорсезе Хюго який в нашому прокаті чомусь назвали «Хранитель часу» що як на мене взагалі не відповідає фільму. В фільмі розказується історія хлопчика що живе на вокзалі в комірчині та ремонтує механічного робота, котрого колись тато приніс з музею.

Запам’ятався мені звідти кусок, коли хлопчик змащував маслом механізми годинника і розказував подружці, що кожна річ в житті має свою мету, своє призначення. От годинник є для того щоб показувати час, поїзд щоб перевозити людей і дуже боляче коли якийсь механізм поломаний і не може виконувати своє призначення. Тому він їх ремонтує. Так само кожна людина має мати мету, людина без мети ніби той поламаний механізм.

А ще ось такий приблизно монолог, коли хлопчик вийшов на башту і перед ним відкрився краєвид Парижу: «Коли мені було важко, я приходив сюди, дивився і уявляв, що світ величезний досконалий механізм, і для того щоб він працював потрібні всі деталі. І я розумів що я також для чогось потрібен».

Якщо буде нагода, подивіться кіно, не пошкодуєте, — добра доросло-дитяча казка. Та й плюс до всього це Париж 30-х років минулого століття.

Про спам в твітері

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Wed, 11 Jan 2012 07:10:50 PST

Сьогодні зранку отримав в твітері згадку (mention) про себе від однієї української маркетингової агенції з такими словами:

«Вітаю. У нас ви можете читати публікації з нашого журналу про маркетинг, рекламу і піар тільки і винятково українською мовою.»

Окрім мене таке повідомлення отримали ще більше 60 людей. Пояснили що масова розсилка повідомлення сталася випадково, сказали що «то була місячна доза звернень які мали бути розіслані, а програма спрацювала в один момент». На мою репліку що не має значення масово чи не масово, такі повідомлення все одно є спамом, еонкретної відповіді не було. За те коли я сказав що позначив профіль, як такий що розсилає спам у відповідь отримав «ваша справа гратися вам у всемогутнього чи ні», що здивувало ще більше.

Адже я вважаю що будь-яке нерелевантне повідомлення в твітері (приватне (direct message) чи згадка (mention, reply)) що пропонує якісь свої послуги чи товари з посиланням чи без є спамом. Можливо я не правий? І ви не блочите акаунти в твітері, котрі пишуть вам «База данных на любого человека + родословные!» чи «Хотите узнать свой биологический возраст» чи ще щось на подобі?

Породження міфів

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 09 Jan 2012 13:54:44 PST

Василиск

Взявся гортати «Книгу Бестій», де за алфавітом відсортовано багато міфологічних потвор в уявленнях давніх греків, європейців, українців та інших народів. Досить цікава до читання та й розширює кругозір. Там можна, наприклад, почитати про Бабиного Пса — темно-червону отруйну гдюку з головою пса, котра жила і охороняла ліс в околицях Мостиськ і Судової Вишні, а також про багато інших потвор.

Я поки перейшов до літери «В» в каталозі, і хочу розказати про трьох потвор:

Баранець — фантастична рослина-тварина. За розповідями купців зі сходу, котрі про неї розказували, Баранець ріс на берегах річок і приносив плоди, схожі на ягня. Стебло його йшло через пуп і піднімалося на три п’яді, ноги тонкі і переплутані, рогів нема, передня частина як у рака, а задня складалася з досконалого м’яса. Він живе, не сходячи з місця, доти, доки має довкола себе харчі. Купці навіть демонстрували хутряні шапки з Баранця.
Проте цей дивний гібрид рослини і тварини виявляється просто бавовною і купці демонстрували бавовняні речі і певно через обмеженість тодішніх європейців, їх переконаність що хутро має бути з тварин, і щоб набити ціну своїм речам простіше придумати міф про чудо тварино-рослину ніж пояснювати про бавовну.

Берниклі (брантаси, барнаклі, бернекке, барбатас, клакіс…) — плоди берникльового дерева. Це дерево належить до див, бо замість плодів гусей живих родить. Коли час підходить, гілки цього дерева густими мушлями, наче яблуня яблуками. Мушлі якийсь час ростуть, а потім шкаралупка їхня лускає і розкривається. Потім з шкаралупи з’являються пташині ноги з перетенками і висять, смішно смикаючись, а незабаром і цілі птахи.
Через те що гуси-берниклі не вилуплювались з яєць, то в бестіяріях (книгах з опису всяких чуд і потвор) цих птахів рекомендувалося вживати у дні великого посту. (У ХІІІ ст. це викликало у церковних колах значний скандал котрий завершився Папською булою про заборону їх вживання). Цілком ймовірно, що ці птахи-плоди були придумані для того щоб якось та й уникнути заборони вживання м’яса у піст, коли і хочеться і колеться, проосто сказати що це не прості гуси плоди берникльового дерева і спокійно, «без гріха» їх їсти.

Василиск (Базилішек) — спочатку «отруйний звір, завбільшки як півтора черевика, з трьома гострими трикутними наростами на чолі, ніби він коронований королівською короною, і з жевріючими очима, якими він убиває і отруює все живе…». Потім трансформувався, у Галичині вірили, що Василиск виглядає як півень з крилами дракона, але має голову індика, кігті тигра, хвіст ящірки, дзьоб орла.
Василиск — зменшена форма грецького слова базелиус — цар, і означає «царик», цар пустель, володарь малих гадів, є втіленням страхів древніх римлян і греків перед африканськими пустелями та всіма небезпеками що вони таять.Василиск також був попав в Священне писання в книгу Ісайї. Ієронім Блаженний, автор Вульгати (латинського перекладу біблії) перевів одне з давньоєврейських назв змії, як Василиск, тому в середні віки заперечувати існування Василиска вважалось богохульством.

От таким чином людський страх, незнання, вигода та помилки творять міфи та міфічних потвор.

Я бухаю на роботі

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Sun, 08 Jan 2012 12:31:34 PST

Їхав на святвечір додому зранку шостого дизелем Львів-Ходорів. Сідав на Персенківці. В вагоні було вже трохи людей, тому підсів до подорожуючих на потрійну лавку. Там якраз їхали двоє знайомих десь на вигляд років по 25-27. Один такий вже був так нормально вгашений, повертався додому з нічної зміни. Працює в депо. Скаржився другу, що їх на роботі попалили, що вони були п’яні. А також жалівся на свого начальника, казав що він мурло і баптист і що весь час якісь книжки читає (я тоді також сидів навпроти і читав Прохаська). І ніяк не міг їх відмазати перед керівництвом: «Не міг сказати що ми десь в тупіку, міняємо вал, типу дзвонити і сказати не беруть трубку, або сказати так вони випили по пиву під час обіду і потім мене про то повідомили».

А потім заснув, спершись на іншого пасажира, телефон впав на землю, хлопець спав і мирно пускав бульки. Біля Ходорова його розбудив друг, а далі що там було не знаю так як скоріше вийшов з поїзду.

Саме більше з цієї ситуації вразило те, що пити на робочому місці і потім нічого не робити цілком нормально і бригадир чи хто там, щоб бути своїм пацаном має прикривати. І це не перша подібна історія про таке відношення до роботи. Я б не дуже здивувався коли б це говорили 50-річні котрих навчили не робити роботу і що красти в держави можна і що насправді то не крадіжка, а так відновлення «справедливості». Нити про роботу що все погано і нічого не міняти. Але про це говорить хлопець котрий більшість свого життя провів вже не в совку. Сумно.

Хвали мене моя губонько. Самообман в ІТ

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Wed, 04 Jan 2012 02:21:57 PST

Не для кого не секрет що у Львові зосереджено дуже багато ІТ компаній зокрема найбільше аутсорсингових і це дуже класно, що місто визначило одним з пріоритетних напрямків розвитку інформаційні технології. Недавно було створено кластер інформаційних технологій та послуг. От вчора на їх сайті прочитав новину: «Портал Global Services відзначив Львів одним із найперспективніших міст для аутсорсингу», де йдеться:

Портал Global Services , відомий в індустрії аутсорсингу як сайт найсвіжіших новин та останніх досліджень на тему ІТ та бізнес-послуг, нещодавно опублікував статтю, яка відзначає Львів одним із найперспективніших міст для аутсорсингу.

Новину опублікувала Оксана Архипчук (якщо правильно транслітерував латинське написання OKSANA.ARKHYPCHUK). Новина звичайно класна, правда то не теккранч, але може дійсно globalservicesmedia.com є поважним виданням серед аутсорсерів. Але є одне але, оригінальна назва новини «Lviv: Your next outsourcing destination», в тексті дана довідка Львова, з якими крутими компаніями тут працюють, навіть Євро 2012 згадали. І в самому кінці:

With inputs from Oksana Arkhypchuk, Project Co-ordinator--PPV Knowledge Networks,Ukraine.

Я не буду казати, що новина написана як реклама, але написати спершу новину на закордонний сайт, а потім написати в себе дивіться які ми круті, про нас написали на ось такому сайті, при цьому скоромно промовчати, що це ми самі таке про себе написали. Хвали мене моя губонько :)

Zik запускає газету. Нащо?

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 03 Jan 2012 06:03:56 PST

Медіахолдинг Zik з січня почне випускати свій друкований тижневик. Тираж 10 тисяч, вартість газети 3 грн. Чесно кажучи я не бачу довгострокового сенсу в такому кроці. В світі навпаки спостерігається спад друкованих видань, перехід в інтернет, та на мобільні платформи (телефони та планшети) через платні підписки.
А тут якось все робиться в зворотньому порядку. Сайт потім телеканал (радіо пропустили) і тепер от газета. Та й що таке тираж 10 тисяч, це навіть не їх денна аудиторія сайту. Та й якщо врахувати те що спочатку ніхто не буде спішити рекламуватися, витрати на друк, логістику то як на мене дуже дивний крок. Єдине що спадає на думку, що газету створюють під весняні вибори, на політичній рекламі можна нормально заробити. Але почекаємо, побачимо.

Стів Джобс від Волтера Айзексона

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 02 Jan 2012 14:55:40 PST

Цього року Миколай приніс мені чудовий подарунок — книжку Волтера Айзексона Стів Джобс. Біографію почав читати ближчу до нового року і воно просто суперська, дуже натхненна. Здається вперше про Джобса почув на уроці інформатики в школі, і це було приблизно таке: «Були собі два друга Стів Джобс і Стів Возняк, котрі любили колупатися в гаражі з різною електронікою і одного разу вони винайшли персональний комп'ютер, а так як біля гаража росла яблуня, то назвали вони його Apple». Звучало це як маячня, як і інші речі котрих зараз вчать школярів на уроках інформатики. Та маніакальна скрупульозність з якою Джобс відносився до навколишнього світу та пристрасть до своїх продуктів просто захоплює і заставляє по інакшому подивитися на речі навколо себе. Певно це була найбільш захоплююча книжка, котру прочитав в минулому році.

Наскільки захоплює сама книжка настільки розчаровує її українське видання. Можливо через те що Стів був дуже уважний до деталей, читаючи книжку, підмічаєш всі неточності, котрі починають страшенно дратувати. То що Кремнієву Долину всі поголовно називають Силіконовою вже звикаєш, але коли кажуть силіконовий транзистор, то це повна маячня. Хакерів в одному абзаці називають то хакерами то гакерами. Плутають роки, два рази в тексті зустрічав написання iPhone як iPhon, що взагалі фейспалм. Сервіс плутають з сервером, антенагейт (antenagate — скандал навколо антени в iPhone4, названий по аналогії з вотергейтом) перевели дослівно як «антенні ворота». Спаскудили оригінальну чорно-білу обкладинку, до створення котрої долучився сам Стів Джобс, причепивши туди «Біографія засновника компанії Apple», а також кольоровий логотип свого видавництва. Та ще багато дрібних деталей. Видання біографії перфекціоніста має бути перфектним, на жаль про українське видання цього сказати не можна.

Проте книжку вартує прочитати і якщо матимете нагоду читати в оригіналі — читайте в оригіналі.

Події та герої 2011 року у Львові

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 27 Dec 2011 06:06:03 PST

Сьогодні, інтернет видання Вголос, вже вдев'яте, проводило вручення нагород «Герой року-2011». Переможців в шести номінаціях визначали голосуванням на сайті Вголоса а такокож на їх сторінці в фейсбуці, ними стали:

Категорія Політика/Влада – Ірина Сех (за те, що змусила Цимбалюка подати у відставку) – 531 голос. Бізнес – Петро Писарчук (за реконструкцію ТРЦ «Південний») – 429 гол. Громадська діяльність – Дмитро Фірташ (за пожертву на розвиток Українського Католицького Універистету) – 279 гол. Культура – Віта Сусак (за монографію «Українські мистці Парижа 1900-1939 років») – 242 Медіа – Роман Заяць (за створення файного радіо – радіо «Галичина») – 329 Спорт – Ігор Чуркін (за створення хокейного клубу «Леви») – 511

Детальніше ось тут http://vgolos.com.ua/events/580.html. Також експертами було визначено головні події Львова в році що минає. Найголовнішою подією стало відкриття нового стадіону «Арена Львів».В номінації громадські ініціативи перемогла акція «Пам’ять без агресії», шкода що експерти не згадали нашої ініціативи «Врятувати Меркурія», на котру ми знайшли потрібні кошти і з весни почнуться реставраційні роботи. Та й наступного року було б цікаво якби була також номінація в сфері ІТ, адже для Львова ця галузь також є дуже важливою.

Працюйте, творіть, ставайте героями 2012 року.

В кіно

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 27 Dec 2011 00:30:02 PST

Люблю ходити в кіно, дивитися фільми на великому екрані з хорошим звуком. Та ще й якщо фільм чекав довго, то йдучи в кіно його можна побачити зразу ж після того як він вийшов в прокат, а не чекати місяців коли воно появиться в нормальній якості та озвучці в інтернетах (звичайно є й такі, котрі ще й до прем’єри знаходять в інтернеті паскудну західні екранку з ще більш паскудним бубнявим одноголосим озвученням, але я такого не розумію). Також люблю я кіно за те що можна туди ходити разом з друзями і разом попереживати чи посміятися над сюжетом фільму.

Та не люблю я ходити в кінотеатри через мудаків, котрі запізнюються на кінопокази і тоді своїми дупами заступають мені початок фільму. А ще через мудаків котрі не сідають зразу на свої місця і другі мудаки, котрі запізнилися на початок фільму зганяють перших мудаків з місць і замість перших хвилин фільму перед очима маячать тіла та дупи. А ще через тих хто під час фільму встає недодивившись звалює чи просто виходить потриндіти по телефону і потім повертається назад. А ще тих хто сидить не дуже далеко від тебе і весь час щось коментує. Якщо чесно то й сам можу деколи бути мудаком, котрий голосно рже під час фільму, тож якщо комусь цим сильно заважаю, то перепрошую :)

Невже так важко вчасно приходити і виключати мобільні під час фільму?!

P.S. Ходив на Шерлок Холмс: Гра тіней — фільм сподобався, правда перша частина була якась більш динамічніша, краща.

Не продається

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 26 Dec 2011 06:53:45 PST

В суботу сестра попросила мене піти з нею в салон мобільного зв’язку допомогти купити і налаштувати модем для мобільного інтернету від Київстару. Приїхавши зі Львова до Ходорова, та почекавши сестру на вокзалі, пішли в ближчий магазин з мобільними телефонами. На дверях магазину велика наклейка з інтернет модемом і з словами, щось типу от купляйте його тут і зараз. Ок, заходимо, модем на вітрині є, підходимо до прилавку:

— нам модем, одну штуку будь ласка.
— Нема, у вівторок після обіду буде.
— Як нема? А той що на вітрині?
— А він не продається.
— А чому?
— Просто не продається.

От не бачу логіки чому не можна продати модем з вітрини, хіба що він поломаний, або муляж, але тоді треба просто сказати це. А так вони просто втратили клієнта.

Спам від Yahoo Groups

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Mon, 26 Dec 2011 03:29:30 PST

Час від часу мені в пошту почали приходити спамерські повідомлення з тим що мене додали в ту чи іншу групу «Hello, I've added you to my ********* group at Yahoo! Groups, a free, easy-to-use service.». Все це розраховано на те що я підтверджу свою участь в групі і далі мені приходитиме всяке сміття від них. Зазвичай я просто кидав лист зразу в спам, але так як приходити такі листи стали частіше, я вирішив прокрутити лист до самого низу і подивитися чи не можна взагалі відписатися від того неподобства.

Все що для цього потрібно, прокрутити лист до низу, і там клікнути на посилання, де написано «You may also change your email preferences to prevent group owners from adding you to their groups. To do so, please go here:»

а далі познімати всі галочки, натиснути на Save Changes.

Перейти по посиланню в листі і буде вам щастя.

Якщо маєте таку ж проблему, то користуйтесь рецептом наздоров’я.

Найкращі пісні 2011 року за версією Guardian

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Sat, 24 Dec 2011 10:50:45 PST

Англійська газета Guardian за результатами внутрішнього голосування серед авторів склала список з 40 найкращих пісень 2011 року. Список очолила Lana Del Ray з піснею Video Games. В списку також є ще багато цікавих пісень, котрі вони пропонують послухати в спеціально створеном плейлісті Spotify, але так як він в нас не працює, то я зробив подібний плейліст на YouTube:

Решта композицій, що ввійшли до списку:

1 Lana Del Rey – Video Games
2 Azealia Banks – 212
3 Tyler, the Creator – Yonkers
4 Joe Goddard – Gabriel ft Valentina
5 Frank Ocean – Swim Good
6 Nicki Minaj – Super Bass
7 Beyoncé – Countdown
8 Adele – Rolling in the Deep (Jamie xx Remix)
9 Rihanna – We Found Love
10 A$AP Rocky – Peso
11 Tune-Yards – Bizness
12 PJ Harvey – The Words That Maketh Murder
13 St Vincent – Surgeon
14 Nicola Roberts – Dance to the Beat of My Drum
15 Battles – Ice Cream
16 Gang Gang Dance – Glass Jar
17 Michael Kiwanuka – I'm Getting Ready
18 Lady Gaga – Born This Way
19 Anna Calvi – Blackout
20 Cults – Go Outside
21 Wilco – One Sunday Morning
22 Junior Boys – Banana Ripple
23 Lykke Li – Sadness Is a Blessing
24 Drake ft Rihanna – Take Care
25 Metronomy – The Look
26 Willy Moon – I Wanna Be Your Man
27 Rustie – Ultra Thizz
28 James Blake – The Wilhelm Scream
29 The Horrors – Still Life
30 Beyoncé – 1+1
31 Jamie xx and Gil Scott Heron – I'm New Here
32 lll Blu – Meltdown
33 Cloud Nothings – Heartbeat
34 Maria Minerva – A Little Lonely
35 Machine Head – Darkness Within
36 Diddy Dirty Money – Coming Home
37 June Tabor & Oysterband – Fountains Flowing
38 Radiohead – Morning Mr Magpie
39 Canibus – Brainwash Reversal Remix
40 King Krule – Bleak Bake

Свободівець прийняв «причастя» і врізався в Сітроен

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Wed, 21 Dec 2011 01:13:39 PST

Недавно писав як «Свобода» яро бореться щоб наша молодь менше споживала алкоголю, приймаючи так званий «сухий закон», як ЗІК підкинув просто чудесну новину: Депутат Камінський «причастився» і скоїв ДТП

4 грудня в місті Жидачеві був затриманий депутат облради від «Свободи» Василь Камінський, котрий на своєму нісані врізався в сітроен. Депутат був п’яним, проте свій стан пояснив, тим що приймав в церкві причастя.

От тут відео з програми ПРАВОкація, де більше деталей по ДТП.

Малюнок з http://polar-bird.livejournal.com/675454.html

Відкриття пам'ятника Володимиру Івасюку

noreply@blogger.com (Петро Нек) — Tue, 20 Dec 2011 04:46:55 PST

Був на відкритті пам’ятника Івасюку котрого заспосорував місту Славко Вакарчук. Народу трохи було багато, майже вся площа перед Макдональдсом. Пару моїх фото можна побачити ось тут http://lviv-online.com/ua/articles/pamyatnyk-ivasyuku-vidkryto-foto/. На відкритті було багато журналістів з величезними прфесійними камерами та фотоапаратами, але перше фото з відкриття пам’ятника Івасюку в інтернет через твітер закинув я маючи при собі лише мобільний телефон

У Львові відкрили пам'ятник Володимиру Івасюку yfrog.com/gz6eyyfj
— Lviv Online (@lvivonline) декабря 20, 2011

Випередивши львівські онлайн видання. Інформаціця в сучасному світі є надзвичайно динамічна та швидкоплинна, і користувачі хочуть отримувати її одночасно з тим як подія відбувається. Чому редакціям онлайн новинарних видань разом з тим як відправляти журналіста та фотографа з хорошим фотоапаратом не забезпечити його середнім телефоном з фотокамерою та інтернетом, щоб той зміг оперативно закинути фото в редакційний твітер, чи переслати швидко фото в редакцію?

До речі новина на ЛьвівОнлайні робилася практично на ходу. Після того як я зробив пару знимків пам’ятника, я зателефонував Тарасові, щоб він робив новину, і зразу ж через Dropbox почав заливати фото в папку з спільним доступом. І за той час поки я їхав додому, новина була вже готова. Будбте завжди напоготові, bis dat qui cito dat.