І одночасно Брати Капранови підготували музичну програму на вірші Татчина у стилі кобза-реп.

Книжку та музичну програму «Дзен.UA» першими побачать відвідувачі Форуму видавців у Львові, де Сергій Татчин нарешті розвіртуалізується і відкриє себе широкій публіці 13 вересня о 20:00 на подвір'ї «Львівської копальні кави».

«Вихідні», «Золото», «Останній з мужикан», «Півсонети» - все те, чим зачитувалися з екранів, тепер є у вишуканій книжці видавництва «Зелений Пес».

«Читаєш вірша по віршеві – і щоразу відчуваєш, як ні додати, ні відняти: зрілість, краса і сила», – каже про поезію Татчина патріарх Юрій Андрухович.

А Павло Вольвач зауважує: «Нетиповий тим, що він по справжньому сучасний, але – розшифровую свою дещо парадоксальну думку – сучасний не якимись зовнішніми атрибутами-артефактами, а глибинною свіжістю, незужитістю поетичного мовлення».

Книжку оформив сам автор, який за фахом є художником та дизайнером.

Брати Капранови, які вже кілька років експериментують із віршами Татчина у новому стилі кобза-реп, до виходу книжки підготували цілу музичну програму. Там буде і кобза-блюз, кобза-реґґі, кобза-рок, кобза-вальс, кобза-боса-нова. «Вірші Татчина – самі по собі вже є музикою. І нам залишилося тільки додати до них кілька нот», - кажуть Брати.

Справа, певно, пішла незле, бо вже через чотири роки йому на допомогу прибуває ще один спеціаліст – Девільє. Вони стали піонерами львівських балів європейського зразка. Для проведення таких заходів винаймали приватні помешкання з великими залами. З одного боку, причиною цього була відсутність просторих приміщень громадського призначення, з іншого – продовження традицій шляхетських забав, які й до того нерідко відбувалися в замках і палацах місцевої знаті.

Ось опис одного з них, який подає львівський історик Францішек Яворскі. 1753 року великий литовський гетьман князь Міхал Радзивіл у власному палаці на вулиці Красіцьких (зараз Огієнка) організовував урочистість із нагоди постригу в монастир своєї тещі Теофілії Вишневецької. «Почали з’їжджатися запрошені гості. Багато часу зайняв би їх перелік, досить лише сказати, що все, що було в ті часи в Польщі елегантне, аристократичне, магнатське, все це прибуло до Львова. Зречення від світського життя княжни Теофілії Вишневецької стало для cause celebre тогочасного шляхетського Львова публічними урочистостями, які можна порівняти за помпезністю і розмахом з величними державними святкуваннями. По відправі князь Радзівіл запросив усіх гостей до свого палацу й там уже при звуках труб і гармат, а також при декоративному освітленні палацу й альтанок бавилися до пізньої ночі».

За Австрії із 1775 року організатором балів став антрепренер Буссі. Для таких заходів він винаймав зали на Ринку, 22 та Руській, 10 і 12. Невдовзі у нього з’явилися конкуренти – брати Сигніо, котрі бавили львів’ян неподалік на площі Ринок, 13. Щоправда, обидва бали мали свою «родзинку»: якщо Буссі за окрему плату міг надати для втомленої танцями пари ключі від кімнати для відпочинку, то у Сигніо регулярно відбувалися бійки. Як наслідок, до салону братів Сигніо приставили офіцера поліції, котрий стежив за дотриманням порядку. А от походеньки в Буссі та й на інших балах спонукали львівських матрон (чи, як їх пізніше назвали, «порядних львівських пань») на чолі з архієпископом створити «Лігу проти суспільного згрішення». Чи стали її членкині ліпше виховувати своїх доньок удома, невідомо, але за порядком на балах стежили суворо. Тим цікавіше молоді було їх обхитрувати.

1775 року австрійська адміністрація, прагнучи в усьому навести лад і порядок, видала правила влаштування балів. Вони передбачали порядок танців і час для перерв між ними. До залу забороняли входити зі зброєю та острогами. Якщо перше було продиктовано питаннями безпеки чоловічої, то друге – більше жіночої. Нерідко саме остроги псували паням сукні, а інколи й репутацію, оскільки в загальному оживленні й русі траплялися випадки, коли необережний кавалер зривав з вини цієї частини свого гардеробу частину вбрання дами, котра потім надовго ставала причиною насмішок. Також бали не проводили в часи релігійних постів і жалоб. А у штаті львівської поліції, тепер уже офіційно, було введено посаду офіцера, котрий пильнував за порядком під час танців.

Лише наприкінці XVIII ст. у місті з’явилися спеціалізовані громадські заклади, в яких, зокрема, відбувались і бали. Йоган Гехт поблизу Єзуїтського парку, який він узяв в оренду, збудував казино, де був великий зал для танців. Добре вибране місце зробило його популярним на довгі роки. Спраглі розваг львів’яни удень могли гуляти розкішним парком, а ввечері переходили в затишні зали.

Генрих Булла, режисер і антрепренер чеського походження, приїхавши до Львова, зробив ще кращу інвестицію у громадське й культурне життя міста. У колишньому монастирі францисканців на вулиці Довгій (зараз Теат­ральна) він створив перший в історії Львова стаціонарний театр, а біля нього збудував спеціальний зал для знаменитих Галицьких контрактів та редутів. Це були організовані новою австрійською владою своєрідні бізнес-форуми, куди з’їжджалися підприємці з усієї імперії. Відбувалися вони взимку, коли призупиняли більшість робіт, завершувалися католицький та православний пости. Із 18-ї до 21 години в залі проходили ділові зустрічі, а опісля – бали й карнавали, які називали редутами. Цікавою частиною контрактів стали й дитячі бали у готелі «Жорж», де малюки вивчали танці і правила поведінки. Для найбагатших були згадані зали, бідніші могли бавитись у численних львівських ресторанах і кав’ярнях та у приватних помешканнях. За три тижні контрактів у місті відбувалося 20-25 балів.

Окрім періоду контрактів, бали організовували і на честь приїзду поважних гостей – австрійських імператорів, коронованих осіб з Європи, знаменитих артистів (як-от Ференца Ліста). Танці супроводжували й урочистості з нагоди державних свят чи великих перемог. Продовжували організовувати вечори місцеві магнати. Любителем приймати бали був губернатор Фердинанд д’Есте, котрий використовував для них губернаторський палац (зараз будівля обласної адміністрації).

Під час обстрілу міста у 1848 році театр і палац редутів згоріли, але натомість місто вже мало театр Скарбека, який навмисне було сконструйовано таким чином, що він міг служити для балів, редутів і маскарадів.

І хоча Австрія оголосила рівність усіх станів, окремо від аристократії свої бали проводили міщани. Основним місцем їх збору була Міська стрільниця на вулиці Курковій (зараз Музей визвольних змагань на Лисенка). 1876 року спеціально для розваг середнього класу міста збудували Міщанське казино на Академічній, 13 (зараз Обласна наукова бібліотека на просп. Шевченка). Саме воно стало одним з основних місць проведення балів аж до 1939 року. На противагу йому на вулиці Міцкевича з’явилося Шляхетське казино (зараз Будинок учених на вул. Листопадового чину), неподалік від уже неіснуючого знаменитого казино Грехта. Однак, попри знаменитих архітекторів, авторів Одеської опери та готелю «Жорж» Фельнера і Гельмера, та чудовий інтер’єр, йому не судилося продовжити славу свого попередника. У народі його називали «кінське казино», оскільки його учасники більше говорили про своїх коней, аніж приділяли увагу своїм дамам.

У міжвоєнний період найпопулярнішим місцем проведення балів залишалося Міщанське казино, а їх незмінним розпорядником був лікар Станіслав Лібарт.

Особливе місце в культурі Львова займали національні бали. Поляки, перейнявши управління у краї, бали використовували у своїх культурно-політичних цілях. Відчувши свою окремішність, українці, як і інші слов’янські народи імперії, почали організовувати власні бали, які називали «руськими». Зразком для них стали парафіяльні храмові празники в селах. Спочатку цю традицію перенесли на Святоюрську гору, а відтак і до Духовної семінарії.

Бал у семінарії описав Леопольд фон Захер-Мазох в оповіданні «Бал руських богословів». На думку письменника, вони були єдиною нагодою для майбутніх священиків знайти собі дружину. На такому заході намагалися привабити не сотню молодих очей, а одне вірне серце. Протягом бальної ночі молодь мусила пройти всі стадії любовного роману – від першого знайомства й аж до сватання.

Перший «руський бал» відбувся в лютому 1849 року у митрополичих палатах собору Святого Юра. Він був приурочений коронації нового австрійського цісаря. Бал тривав аж до ранку і зібрав представницьких гостей – намісника Голуховського, коменданта Гомерштайна, членів магістрату. У наступні два роки «руські бали» успішно відбувалися вже у Міській стрільниці на Курковій. Після невеликої перерви їх знову відродили 1861-го. У цей час бали мали ще більш виразні національні та політичні риси, оскільки проходили в період демонстративного трауру польської громади після поразки Варшавського повстання 1861 року. Саме цей аспект загострював момент формування власної, відмінної від сусідів-поляків ідентичності українців. 1862-го «руські бали» відбулися у театрі Скарбека й зібрали величезну кількість відвідувачів – 600 та 900 осіб. Із 1865 року почали відбуватись у власному приміщенні – новозбудованому Народному домі.

На «руських балах» панувала народна атмосфера – строї, танці, пісні, спілкування. Вони стали публічним національним ритуалом, у якому родинно-шлюбні стратегії перепліталися з суспільно-політичними.

Бали були помітним явищем в культурі того часу, до них готувалися, про них говорили й писали в газетах. Природно, велику увагу привертали руські «красавиці», як тоді називали в українській пресі молодих дівчат. «Пліняли зрітеля наші красавиці в народних строях, їх премилий розговор родинним руским словом… Зачаровували особливо горсети тісно упнятії, которії відличалися своєю питомою ніжностією». Автор зачарований дівчатами, «которії, пребираючи своїми дрібними ніжками, то приклоняючи свої головки, с улибкою возбуждают чувства теплійшії в самих серйознійших мужчинах – ніт, бо і чимже танець без білявок і чорнобривок? Сам пустий лопот і гамор!»

За матеріалами статей Андрія Козицького та Остапа Середи

Богдан Білан
газета ZIK №43 (1 листопада 2012р.)

Як зазначили організатори заходу, в концерті візьмуть участь народна артистка України Ніна Матвієнко, вокальна формація «Пікардійська терція», Павло Табаков, Антоніна Матвієнко, лауреат міжнародних конкурсів Володимир Кудовба.

«Глядачі зможуть почути ліричні пісні і романси, які любила співати Квітка Цісик», – йдеться у повідомленні організаторів.

На концерті також будуть присутні близькі родичі Квітки Цісик.

Кошти від проведення концертів буде скеровано для придбання мамографа для Львівського обласного онкоцентру.

Початок концертів о 17:00 та о 20:00. Ціна квитків: 80-300 грн.

Нагадаємо, у Львові відкрили музей Квітки Цісик, також іменем американської співачки українського походження назвали одну з вулиць у місті, встановлено меморіальну дошку.

Також у Львові хочуть встановити пам’ятник виконавиці.

Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в США у сім’ї українських емігрантів. Не будучи жодного разу в Україні, Квітка Цісик записала кілька дисків з українськими піснями.

Джерело: ZAXID.NET

Єдиними вимогами є:

1. Україномовний текст.
2. Позитивний текст.
3. Обсяг - три абзаци по п’ять речень в кожному.

Ілюстрації не обов’язкові але з ними цікавіше:).

Стаття буде опублікована на сторінках цього ресурсу і буде підписана Вашим іменем і прізвищем або псевдонімом.

Статтю потрібно надіслати на blog@mylviv.com з позначкою "Для Lviv.pro". В повідомленні вкажіть електронну скриньку на яку реєструвати еккаунт в Lviv.pro і бажане ім’я для реєстрації (можна вказати навіть два, щоб гарантовано отримати ак).

Чекаємо на ваші листи.

У Львові з'явиться ще один культурний осередок. На базі нової «дзиґівської» кав'ярні «Новий Ноїв Ковчег» (вул. Ставропігійська,9) у «внутрішньому дворику» буде діяти клуб «Ковчег», покликаний стати місцем для спілкування мистецьких середовищ Львова.

Тут будуть проводитись засідання фотоклубу «Ч/Б.5х5», літературні зустрічі клубу «Кабі.net», покази Кіноклубу, дискусії про сучасне мистецтво арт-клубу «ТАМ» та концерти«BluesClub.Lviv».

Клуб «Ковчег» можна трактувати як місце тільки для нас, можна - як місце міждисциплінарної комунікації. «Ковчег» твориться «Дзиґою» задля того, щоб дати можливість творчим людям (музикантам, художникам, письменникам, фотографам та просто поціновувачам якісної культури) комунікувати між собою, плекаючи нові ідеї, створюючи проекти на перетині різних сфер мистецтва, реалізовуючи свої задуми та приємно проводячи час. Адже виглядає на те, що серед навали орієнтованих на туристів, кітчових і дорогих «ресторацій» львів'янам, з розумом і смаком, у своєму місті не залишилось місця.
Основними естетичними ідеями «Ковчега» є «притулок для тих, хто рятує себе», «відсутність кордонів» та «неможливість бюрократичної фіксації мистецтва».«Ковчег» розпочне діяльність 11 лютого 2013 року.

Засідання клубів у «Ковчезі» відбуватимуться за наступним графіком:

• понеділок - Кіноклуб або арт-клуб «ТАМ» (через тиждень)
• вівторок - фотоклуб «Ч/Б.5х5»
• середа - «BluesClub.Lviv»
• четвер - літературний клуб «Кабі.net»

Також у арт-кав'ярні «Квартира 35» продовжуватимуть свою діяльність Етноклуб Набутків та «JazzClub.Lviv», які співпрацюватимуть із «Ковчегом» на основі між клубової солідарності та користуватимуться правами інших клубів.

Відповідно до своїх культурних потреб та естетичних вподобань, можна стати членом якогось із «дзиґівських» клубів.

Окрім внутрішніх «прав і обов'язків», члени всіх Клубів користуються наступними перевагами:

• 20% знижка на обслуговування в Клубі «Ковчег» (вул. Ставропігійська 9, «внутрішній зал»).

• 5% знижка на обслуговування в кав'ярнях «Під Клепсидрою» та «Квартира 35» (вул. Вірменська 35).

• Знижка 50% на концерти Етноклубу, «BluesClub.Lviv», «JazzClub.Lviv», платних акцій фотоклубу «Ч/Б.5х5», арт-клубу «ТАМ».

• Знижка 50% на всі концерти у великих залах,  що проводить «Дзиґа» (для двох осіб).

• Знижка 50% на платні концерти дзиґівських фестивалів: «Флюгери Львова», «ФортМісія», «Jazz Bez» та ін.

• Знижка 50% участь у варштатах, майстер-класах, воркшопах, інших едукативних проектах, що проводить «Дзиґа».

• Пріоритетна реалізація власних проектів у рамках традиційних львівських фестивалів, концертів у Львові та за його межами.

Члени Клубу мають прерогативу у резервуванні столиків у Клубі «Ковчег» та Клубі «Квартира 35». Резервація здійснюватиметься не пізніше ніж за 2 год. до початку акції та знімається за 10 хв.  до її початку.

Для отримання клубної картки необхідно зголоситися до координаторів клубів:

ДжазКлуб: www.dzyga.com/jcl
dzygajazz@gmail.com (координатор - Ігор Гнидин)

ЕтноКлуб: www.dzyga.com/ethnoclub
nabutky@gmail.com (координатор - Остап Костюк)

БлюзКлуб:
oshed77@gmail.com (координатор - Андрій Кохан)

Арт-клуб «ТАМ»:
b.shulc@gmail.com (куратори - Влодко Кауфман, Богдан Шумилович)

Фотоклуб «Ч/Б.5x5»: www.dzyga.com/fotoclub
smolian71@mail.ru (координатор - Костянтин Смолянінов)

Кіноклуб: www.dzyga.com/kc

Літературний клуб «Кабі.net»: www.dzyga.com/podcast
kucheriavy@gmail.com (координатор - Юрій Кучерявий)

(с) Александр Шутюк

Під час ІІ Міжнародного джазового фестивалю «Alfa Jazz Fest» вперше вручили премію імені знакового джазмена Едді Рознера за видатні досягнення у сфері джазу.

Під час Євро-2012 20, 25, 26, 29 та 30 червня, у дні, коли не було футбольних матчів, в офіційній фан-зоні чемпіонату Європи з футболу на проспекті Свободи проходила «FanARTia. Фанартія». Фестиваль мав літературний день і день етнічної, симфонічної, електронної музики і джазу.

Влітку львівські фестивалі поповнились ще одним. Вперше відбулася «Ніч у Львові», під час якої проходили нічні екскурсії до музеїв, церков, підземель Львова, а також на Ратушу, в кабінет до міського голови, на Личаківський цвинтар. Другий фестиваль відбувся у листопаді.

Почесним гостем 19-го Форуму видавців у Львові став англійський письменник DBC Pierre – лауреат Букерівської премії, яку отримав за книжку «Vernon God Little» у 2003 році.

На Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» приїхало 16 театрів з України, Росії, Білорусі, Таджикистану, Польщі, Австрії і Грузії, які показали 28 вистав.

«Світ кави» стала найкращою кав’ярнею року. Нагородження відбулося у рамках Міського свята «На каву до Львова». Також під час фестивалю визначили найкращого баріста Західної України.

27 жовтня на львівському Велотреку СКА з майже двогодинним концертом виступила легендарнанімецька рок-група «Scorpions». Львівський концерт відбувся в рамках прощального туру «The final sting». Концерт відвідало понад 7 тис. людей.

Титул «Міс Львів-2013» наступного року носитиме студентка стоматологічного факультету Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Корнелія Готра. «Міс глядацьких симпатій» в межах конкурсу «Міс Львів -2013» обирали читачі ZAXID.NET. Перемогу у цій номінації виборола Олена Свідніцька.

14 грудня у Львові виступив Armin van Buuren, на концерт якого продали майже 3 тис. квитків. У серпні цього року Армін ван Бюрен не зміг прилетіти до Львова і виступити на фестивалі Godskitchen.