Запрошуємо дорослих на творчий майстер-клас із розпису пляшок! Звичайна скляна пляшка перетвориться на оригінальний предмет декору, створений власноруч і з власним характером. Абстрактні візерунки, квіткові мотиви, яскраві кольори чи щось зовсім несподіване — нехай ваша фантазія обирає напрям!

🖌️ Що взяти із собою?

• акрилові фарби;
• пензлі різної товщини;
• гарний настрій і бажання спробувати щось нове.

✨ Жодних вимог до художнього досвіду — головне, отримати задоволення від творчості та подарувати собі трохи часу для себе.

📌 Участь — за попереднім записом. Кількість місць обмежена, тож не відкладайте маленьку творчу пригоду на потім!

👉 Зареєструватися: https://forms.gle/ucbD98HNHesnYU6V6

Приходьте творити, відпочивати й відкривати в собі художника! 🧡

Тема зустрічі — «Гриби в українській культурі» — виявилася значно ширшою, ніж можна було подумати спочатку. Разом із Мирославою Степанюк та Maкс Трубніков учасники вирушили у своєрідну мандрівку українськими звичаями, віруваннями й живим народним словом.

Згадували давні міфи, прикмети та уявлення, пов’язані з грибами. Говорили про те, яке місце грибні страви посідали в українській кухні, ділилися родинними рецептами й кулінарними спогадами. Адже за знайомою стравою нерідко стоїть ціла історія — про бабусину кухню, сімейні традиції, осінні походи до лісу та смак, який пам’ятаєш роками.

Не обійшлося й без мовних відкриттів! Учасники розбирали влучні фразеологізми, кумедні народні назви грибів і діалектизми. Саме в таких словах особливо відчувається характер української мови: образної, дотепної, живої, сповненої несподіваних відтінків. А ще — різноманітної, адже в різних куточках України ті самі гриби можуть мати зовсім різні назви.

І, звісно, говорили про «тихе полювання». У кожного, хто долучився до розмови, знайшлася власна історія, спогад або маленька грибна пригода. Такі особисті розповіді й перетворюють зустріч на справжній обмін досвідом, коли цікаве відкриття одного стає приводом для нових запитань і спогадів інших.

РІКА — це простір, де мова живе в розмові. Тут можна дізнатися щось нове, пригадати призабуте слово, поділитися власною історією та відчути, як через культуру й традиції ми краще розуміємо одне одного.

Дякуємо Мирославі Степанюк, Maксу Трубнікову і всім учасникам за щирість, цікаві думки та теплу атмосферу! Нехай навіть у дощові осінні дні знаходиться привід для гарної розмови, а українське слово щоразу відкривається з нового боку.

Відео про роботу бібліотек м.Білгород – Дністровський 

З роботою бібліотек можна ознайомитися у соціальних мережах:
www.facebook.com/akkermanlib (Бібліотечна система Білгород Дністровський (КУ ПББД);
https://www.facebook.com/groups/bilgorod (Аккерман Офіційний);
https://www.facebook.com/bilgorod.d.gov.ua / (Білгород-Дністровська міська рада);
https://www.facebook.com/groups/kulturnyjakerman (Культурний Аккерман);
https://www.facebook.com/groups/suchasnibiblioteki (Сучасні бібліотеки Одеської області).

Саме про це говорили в Одеській обласній бібліотеці для юнацтва під час зустрічі «Емоційний зоопарк», яку провели разом із психологами Центру життєстійкості Хаджибейського району м. Одеси.

Нудним лекціям тут місця не було! Учасники рухалися, грали, шукали своїх «емоційних звірів» і розбиралися, хто ховається за злістю, страхом, сумом та іншими почуттями. А головне — дізнавалися, як розпізнавати власні емоції та давати їм раду, не приховуючи й не боячись їх.

Але на цьому пригоди не закінчилися! Діти перетворилися на справжніх авторів і взялися створювати обкладинки власних книжок. Фантазія працювала на повну: кожна робота стала маленькою історією, у якій знайшлося місце для особистих ідей, настроїв і творчих задумів.

Зустріч довела: говорити про почуття можна легко, цікаво й навіть весело. Адже злість, страх, радість і сум — не вороги, а підказки, які допомагають краще зрозуміти себе. Важливо лише навчитися їх помічати, приймати й знаходити безпечний спосіб висловити те, що відчуваєш.

Дякуємо психологам Центру життєстійкості за теплу співпрацю, цікаві ідеї та ще одну нагоду переконатися: іноді найважливіші відкриття починаються з простої гри!

9 жовтня в Одеській обласній бібліотеці для юнацтва запрошуємо на незвичайну зустріч «Емоційний зоопарк» — простір, де будемо знайомитися зі своїми емоціями легко, через рух, гру, творчість і спілкування.

Іноді нам складно пояснити словами, що саме відбувається всередині. А от уявити свою емоцію у вигляді тварини — набагато простіше. Яка вона? Гучна чи тиха? Полохлива чи смілива? Ховається чи намагається всіх налякати? Саме так ми спробуємо подивитися на власні почуття — без страху, сорому та оцінювання.

🦁 Що чекає учасників?

🎭 Рухливі ігри та активності — будемо рухатися, взаємодіяти й трохи випускати енергію.

🦁 Пошук власних «емоційних звірів» — спробуємо розібратися, які почуття найчастіше до нас приходять і як вони можуть проявлятися.

🎨 Творче завдання «Мій емоційний зоопарк» — кожен зможе створити власний маленький світ емоцій і представити його так, як відчуває.

💛 Розмова про складні почуття — поговоримо про злість, страх, сум, тривогу, образу та інші емоції, які іноді буває непросто прийняти.

✨ Практичні способи впоратися з емоціями — дізнаємося прості прийоми, які можуть допомогти краще зрозуміти свій стан, заспокоїтися або безпечніше прожити сильні переживання.

І головне — тут не буде «правильних» і «неправильних» емоцій. Ми не будемо вчитися їх ховати чи робити вигляд, що все добре. Навпаки — спробуємо краще їх розпізнавати, називати й розуміти, адже кожна емоція про щось нам сигналізує.

Можливо, твій «емоційний зоопарк» виявиться веселим і галасливим. А можливо, там живуть дуже серйозні мешканці. У кожного він свій — і саме це цікаво.

Приходьте грати, малювати, спілкуватися, сміятися, дивуватися та відкривати власний світ емоцій. Без оцінок. Без осуду. З цікавістю до себе. 💛

📅 Коли: 9 жовтня, п’ятниця
🕓 Початок: 15:00
📍 Де: Одеська обласна бібліотека для юнацтва, вул. Ак. Корольова, 46
💛 Участь: безоплатна
📝 Реєстрація: за посиланням

А який звір живе у твоїй емоції сьогодні? 🦊🦁🐢

Сьогодні смартфон і комп’ютер допомагають нам майже в усьому: передати показники лічильника, записатися до лікаря, оплатити комунальні послуги, знайти потрібну інформацію, поспілкуватися з рідними чи отримати державну послугу. А ще — навчатися, працювати, подорожувати, створювати й відкривати для себе нові можливості.

Хаб цифрової освіти — це місце, де можна спокійно розібратися з технологіями, поставити навіть те питання, яке здається «дуже простим», і нарешті перестати боятися натиснути не ту кнопку.

Що тут можна опанувати?

📱 Смартфон і комп’ютер
Навчимося користуватися пристроями впевненіше: налаштування, застосунки, повідомлення, фото, файли, відеозв’язок та інші щоденні цифрові справи.

🏛️ Державні та онлайн-послуги
Розберемося з особистими кабінетами, електронними сервісами, оплатою комунальних послуг та можливостями «Дії» і «Дія.Освіта».

🔐 Безпека в інтернеті
Як придумати надійний пароль? Як зрозуміти, що повідомлення може бути шахрайським? Як не потрапити на гачок фейків? Вчимося користуватися інтернетом безпечно.

🔎 Пошук інформації
Покажемо, як швидко знаходити в інтернеті потрібні книги, новини, документи, послуги та іншу інформацію — і як відрізняти корисне від сумнівного.

🤖 Штучний інтелект та нові технології
Що таке штучний інтелект і навіщо він потрібен звичайній людині? Познайомимося із сучасними цифровими інструментами та подивимося, як вони можуть стати у пригоді в повсякденному житті.

І найважливіше — вам не потрібно нічого вміти заздалегідь.

Не знаєте, з чого почати? Саме для цього ми й працюємо.
Наші координатори допоможуть розібратися крок за кроком, пояснять простою мовою і без зайвої теорії. Можна прийти з конкретним запитанням або просто сказати: «Я хочу навчитися користуватися смартфоном упевненіше».

Заняття проходять безкоштовно, у комфортному темпі та з максимальною кількістю практики. Це можуть бути індивідуальні консультації або практичні заняття — залежно від ваших потреб.

Не технології мають керувати нами. Ми маємо знати, як використовувати їх собі на користь.

Приходьте до Хабу цифрової освіти — будемо розбиратися разом. 💙

Пабло Пікассо. «Герніка». 1937

Є картини, які просто розглядають.

А є такі, перед якими хочеться зупинитися довше. Не тому, що вони красиві у звичному розумінні, а тому, що з першого погляду в них важко зрозуміти все.

«Герніка» Пабло Пікассо — саме така картина.

На ній немає звичайного сюжету, який можна переказати кількома реченнями. Тут немає чіткої перспективи, спокійного простору чи персонажів, яких легко назвати головними та другорядними. Є кінь, бик, люди, світло, уламки тіл, відкриті роти, спотворені обличчя — і відчуття, ніби весь світ раптом втратив звичний порядок.

Але за цією складною композицією стоїть цілком конкретна історія.

Коли картина народжується з трагедії

У 1937 році в Іспанії тривала громадянська війна. Пікассо жив у Парижі й саме тоді отримав замовлення створити велику картину для Іспанського павільйону на Всесвітній виставці.

Спочатку художник задумував зовсім інший сюжет.

Але 26 квітня 1937 року німецький легіон «Кондор» і союзна йому італійська авіація атакували баскське місто Герніка, яке контролювали республіканці. Бомбардування стало символом руйнівної сили сучасної війни. Новини про трагедію та фотографії з місця події з’явилися в європейській пресі.

Пікассо змінив свій задум.

Так почалася історія «Герніки».

Півтора місяця пошуків

Пікассо почав працювати над ескізами до «Герніки» 1 травня 1937 року.

Далі відбувалося те, що сьогодні дозволяє нам буквально зазирнути в майстерню художника.

Фотографка Дора Маар документувала процес створення картини з 11 травня до 4 червня. Вона зробила серію фотографій, на яких видно, як композиція поступово змінювалася.

У музейному архіві Museo Reina Sofía зберігаються 28 фотографій, що фіксують різні етапи роботи. На ранніх варіантах уже можна побачити основних персонажів — матір із мертвою дитиною, бика, коня, поваленого воїна, постать зі світлом та фігуру з піднятими руками. Але Пікассо постійно змінював їхні пози, взаємне розташування та окремі деталі.

Тому «Герніка» цікава ще й як історія народження картини.

Ми бачимо не лише результат — можемо простежити шлях до нього.

А тепер — спробуйте прочитати «Герніку»

Що відбувається на картині?

Чому Пікассо використав лише чорний, білий та відтінки сірого?

Чому люди та тварини ніби розламані на окремі фрагменти?

Що означають бик і кінь?

Чому вгорі композиції з’являється світло?

І чому в цій картині практично немає нормального простору?

Наш сектор мистецтв пропонує подивитися на «Герніку» уважніше.

5 деталей, які допоможуть побачити картину по-новому

Пабло Пікассо. «Герніка», 1937. 5 фактів про створення та особливості картини.

Що ми бачимо на «Герніці»?

Після інфографіки варто повернутися до самої картини.

Перше, що впадає в око, — хаос.

Фігури буквально стикаються одна з одною. Голова, рука, нога, язик, копито, кінь, бик — усе ніби опинилося в одному просторі, де більше немає звичних правил.

Але цей хаос не випадковий.

Пікассо поступово відмовлявся від конкретності окремих деталей і посилював символічність композиції. За словами музейного дослідження процесу створення, у фінальних етапах первісний сюжетний характер картини відступив, а символічна роль основних персонажів стала сильнішою.

Саме тому «Герніку» не варто сприймати як буквальну ілюстрацію бомбардування.

На полотні ми не побачимо літаків, військової техніки чи зображення самого міста.

Пікассо показує інше — людину всередині катастрофи.

Чому картина чорно-біла?

Це одна з найпомітніших особливостей «Герніки».

У картині практично немає кольору — лише чорний, білий та численні відтінки сірого.

Така гама створює відчуття документальності й водночас нагадує газетні фотографії, через які європейська публіка дізнавалася про події в Іспанії.

Чорно-білий світ «Герніки» ще більше підсилює контраст світла й темряви, життя і смерті, руху та застиглого болю.

І, можливо, саме тому ця картина не сприймається як звичайний історичний живопис.

Вона більше нагадує свідчення.

Дора Маар: жінка, яка зберегла процес

Є в історії «Герніки» ще одна надзвичайно цікава постать — Дора Маар.

Саме завдяки її фотографіям ми можемо побачити, як Пікассо працював над картиною.

Маар приходила до майстерні художника на Rue des Grands-Augustins у Парижі й фіксувала різні стадії роботи. Її фотографії показують, як змінювалися композиція, пози персонажів і окремі деталі.

Фактично вона залишила нам своєрідний фоторепортаж про народження шедевра.

Сьогодні ці фотографії допомагають дослідникам не лише реконструювати історію створення картини, а й порівнювати її різні етапи. Технічні дослідження полотна, зокрема інфрачервона рефлектографія, підтверджують численні зміни композиції, які відбувалися під час роботи Пікассо.

Чому «Герніка» досі важлива?

Минуло майже дев’яносто років.

Змінилися технології, міста, мода, спосіб спілкування людей. Але «Герніка» продовжує викликати сильну реакцію.

Можливо, тому, що Пікассо створив не просто картину про одне конкретне місто.

Він створив образ людського світу, який руйнується.

Саме тому «Герніка» давно вийшла за межі історії іспанської громадянської війни. Сьогодні її розглядають як один із найвідоміших мистецьких образів війни, насильства та страждання цивільних людей. Museo Reina Sofía включає твір до своїх матеріалів про «Герніку» як політичний символ і про художні дебати навколо нього.

Спробуйте подивитися на «Герніку» ще раз

Тепер, коли ви знаєте, як вона створювалася, поверніться до картини.

Знайдіть бика.

Знайдіть коня.

Подивіться на матір із дитиною.

Зверніть увагу на поваленого воїна.

Погляньте на світло у верхній частині композиції.

Простежте, як одна фігура буквально врізається в іншу.

І спробуйте відповісти собі на просте питання:

що ви відчуваєте, коли дивитеся на цю картину?

Тут немає єдиної правильної відповіді.

Мистецтво іноді починається саме в той момент, коли ми перестаємо шукати «правильне пояснення» і починаємо дивитися.

🎨 Сектор мистецтв Одеської обласної бібліотеки для юнацтва

Запрошуємо відкривати мистецтво разом із нами — через картини, історії їх створення та деталі, які легко не помітити з першого погляду.

Цього разу запрошуємо колег здійснити онлайн-візит до Білгород-Дністровської міської публічної бібліотеки.

Це чудова нагода познайомитися з роботою бібліотеки, її колективом, сучасними форматами діяльності, цікавими професійними напрацюваннями та досвідом, яким хочеться ділитися.

Бібліотеку презентуватиме Уманець Алла Кіндратівна та її колеги.

Запрошуємо бібліотечних фахівців долучитися до зустрічі, щоб побачити бібліотеку очима її команди, почути про реалізовані ідеї, професійні виклики та рішення, а також поспілкуватися з колегами.

📅 8 жовтня 2026 року, 10:00 

💻 Підключитися ZOOM до конференції: https://us04web.zoom.us/j/5182827151

До зустрічі онлайн!
Відкриваємо бібліотеки Одещини разом — знайомимося, ділимося, надихаємося.

---

Бібліотечне портфоліо: досвід публічної бібліотеки села Багате Саф’янівської громади

Бібліотечне портфоліо Холоднобалківської сільської бібліотеки Нерубайської ТГ

Бібліотечне портфоліо Цебриківської селищної бібліотеки ТГ

Бібліотечне портфоліо Бородинської селищної бібліотеки ТГ

Бібліотечне портфоліо Яковлівської сільської публічної бібліотеки Степанівської ТГ 

Бібліотечне портфоліо ПБ Кубейської селищної територіальної громади

---