E-Franchising in Ukraine

СКЛАДНИКИ КРЕАТИВНОСТІ

2021-04-20T03:28:00.002-07:00

Кривонос Андрій

Кривонос Альона

Найпростіше говорити про креативність людини у військовій справі – багато прикладів саме в цій сфері говорять, що креативність проявляється на всіх етапах життєдіяльності людини. Але саме військова сфера виявляє найбільш виразні складові дійсної креативності.

Простота, незаангажованість, швидкість реалізації – саме теза про такі складові креативності є основою сучасного бачення креативності.

Саме у військовій сфері на сьогодні проявляється такий підхід. При всій складності сучасної організації військової сфери, саме простота, непов’язаність із раніше створеними речами та діями, а також швидкість впровадження розроблених ідей.

Саме такий підхід дозволяє до креативності додати можливостей. У більшості випадків ми сприймаємо креативність як результат натхнення чи навіювання. Коли ж ми починаємо говорити про креативність як діловий процес чи про креативну економіку в цілому, то очікувати натхнення непрактично та неможливо. То поділ самої креативності на складові дозволяє прискорити створення нового та іноді навіть автоматизувати його, що вимагає сучасний світ.

Зверніть увагу на два приклади – автомат Калашнікова та відмова від використання танків в сучасній армії.

Креативність Калашнікова була максимально спрямована на спрощення всіх деталей та механізмів існуючих на час розробки аналогічних автоматичних пристроїв. В результаті спрощення, нетрадиційності та швидкості реалізації було створено автомат, який здатен працювати в будь-яких кліматичних та погодних умовах, що вважалось недосяжним до цього.

Креативність британців спрямована на економію та оновлення бойових формувань в сучасних умовах. Британські військові обговорюють можливість відмови від танків, щоб зосередитися на новітніх озброєннях. У британському уряді уже називають танки застарілими, а викликаний пандемією економічна криза призведе до чергових скорочень оборонного бюджету. Військовим належить визначитися з тим, на чому економити, і вибір може припасти саме на важку бронетехніку. Аналогічно і Корпус морської піхоти США відмовився від танків.

Тож, такі приклади говорять, що саме простота, незаангажованість, швидкість реалізації створюють можливості до здійснення креативності на у будь-яких формах та ситуаціях.

16.04.2021

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ФЕНОМЕН NET-ART У СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ

2021-04-06T01:20:00.002-07:00

Кривонос Андрій, Кривонос Альона

Мистецтво і нові інформаційні технології є невід’ємними сферами життя сучасної людини. Саме в ХХ столітті в результаті науково-технічної революції їх синтез став настільки очевидним, що сьогодні можна сміливо говорити про нові види мистецтва – аерографія, різьблення по книгам, інтерактивні інсталяції, а також про беззаперечну взаємодію та вплив нових інформаційних технологій на сучасне мистецтво. Ми знайомимося з відомими шедеврами і новинками кінематографа за допомогою мережі Інтернет, відвідуємо віртуальні музеї та галереї. Інформаційні технології допомагають нам в освоєнні світу, а значить, і в створенні нових форм і видів мистецтва. З 90-х років минулого століття на перший план виходить нова форма подачі і, відповідно, сприйняття інформації, що пов’язано з використанням високих технологій, які постійно удосконалюються.

Об’єктом даного дослідження є взаємодія та вплив нових інформаційних технологій на сучасне мистецтво, особливості цих процесів, виникнення феномену net-art.

Мистецтво є однією з безлічі комунікативних систем, властивих людині, що в чомусь ріднить його з природною мовою. Носії наділяють слова змістом і не завжди дослівним: одне слово може висловити і емоції, і оцінку, і експресію. Так і в мистецтві: художник за допомогою мови живопису може висловити ідеї та смисли часу або свої душевні переживання.

Своєрідним «перекладачем», посередником між автором і глядачем виступають засоби масової інформації та комунікації, які за допомогою сучасних інформаційних технологій популяризують мистецтво для масової аудиторії. Багато видань публікують інформацію про виставки, розповідають про відкриття у творчості художників.

Net-art (або мережеве мистецтво) – цікавий, динамічний жанр сучасного мистецтва, що активно розвивається. Безумовно, його назва ще не є усталеною. На сьогоднішній день під терміном «net-art» прийнято мати на увазі мистецький проект, необхідною умовою існування якого є Інтернет. Життя подібних проектів протікає виключно в мережі. Цей напрямок мистецтва найбільш інтерактивний з усіх існуючих, і більшість мережевих проектів – динамічні аудіовізуальні структури, миттєво реагують на зміни зовнішнього середовища.

Сучасне мережеве мистецтво формується на стику різних, часом суперечливих явищ: індивідуальної творчості і нових технологій, масової культури і субкультури. У широкому сенсі до net-art можна віднести безліч різних явищ цифрової графіки та медіа-мистецтва, так як практично всі вони створюються цифровими засобами виключно для експонування в Інтернет-середовищі, «виведення» на папір або на полотно не відбувається, полотном для цих творів стає монітор, а виставковим простором – Інтернет. Зазначений вид мистецтва практично невіддільний від технологій, від свого каналу комунікації-Інтернету.

Канадський культуролог, філософ, філолог і літературний критик М. Маклюен вважає, що саме через технологічне освоєння, осмислення дійсності по-новому осмислюється культура: «Коли наші почуття матеріалізуються у вигляді тих чи інших технологій, нова інтерпретація культури відбувається по мірі соціального засвоєння останніх» [1, с.87] . Якщо подивитися на феномен net-art через призму концепції М. Маклюена, то net-art якраз і постане таким соціальним засвоєнням, в результаті і за допомогою якого виникає нова інтерпретація культури. Саме тому net-art настільки є досить цікавим для дослідження.

Яскравим прикладом популяризації мистецтва є «інтернет-музеї». Наприклад, просвітницький медіа-проект Google Arts & Culture – інтернет-платформа, що надає доступ до зображень творів мистецтва [2]. Проект був запущений Google 1 лютого 2011 року в співпраці з 17 музеями. На 2012 рік до проекту приєдналися в цілому 184 музеї, галереї та палаци з різних країн світу. На сайтах Google Art можна побачити понад 35 000 творів мистецтва. Поряд з експонатами художніх музеїв, на сайті публікуються панорамні зйомки із залів музеїв. У 2013 році до проекту приєднується фінський художній музей Атенеум [3].

Проект став результатом «правила 20%», яке діяло в компанії Google в той час. За цим правилом, співробітники компанії мали право 20% робочого часу присвячувати стороннім проектам, не пов’язаним з їх основною діяльністю.

Іншим цікавим прикладом є Лувр, який є не тільки одним з найбільших художніх музеїв світу, але й одним з найбільш знакових історичних пам’яток Франції. Музей пропонує тури по деяким найбільш важливим і популярним експонатам, наприклад, єгипетських старожитностей. Музей надає можливість подивитися 360-градусну панораму, і навіть уважно розглянути рідкісні артефакти навколо. Якщо на сайті «клікати» по експонатам, можна отримати додаткову інформацію про їхню історію [4].

Національна галерея мистецтв у Вашингтоні, що заснована у 1937 році, вільна і відкрита для широкої публіки. Для тих, хто не перебуває зараз у Вашингтоні, музей пропонує віртуальні тури своєї галереї та виставки. Колекція налічує близько 1200 картин (особливо широко представлені полотна італійських, французьких і американських майстрів), одне з кращих в світі зібрань живопису італійського Відродження, твори голландського й іспанського бароко [5].

Вважаємо, що такий підхід є досить зручним в нинішній час, адже вся необхідна інформація знаходиться на одному сайті та представлена в різних форматах. Останнє важливо, тому що кожен читач сприймає знання по-своєму.

Висновки. Всі перераховані вище прийоми – агресивне захоплення уваги глядача, безперервні зміни одного і того ж ресурсу, можливість спілкування в режимі реального часу, можливість конструювання самоідентифікації, пародіювання маніпуляцій інформацією, вільне змішування каналів передачі інформації – лише деякі з безлічі можливостей, які надає мистецтву інтернет- середовище.

На сьогодні феномен net-art – один з найдинамічніших жанрів мистецтва. Мультимедійні мережеві проекти не тільки ставлять перед глядачем питання, а й, отримавши зворотний зв’язок, миттєво реагують на нього, залучаючи глядача в комунікативний процес. Його інтерактивність відповідає простору комунікації, що змінилася під впливом віртуалізації. Net-art окремими рисами нагадує деякі традиційні жанри мистецтва (наприклад, перформанс), однак не стає ні одним з цих видів, оскільки має принципово нові можливості для комунікації, що з’явилися в результаті поєднання мистецтва та інформаційних технологій.

Таким чином, необхідно зробити висновок про взаємодію та вплив нових інформаційних технологій на сучасне мистецтво, що безперечно впливає на розвиток в цілому сучасної культури і сучасного суспільства. Сфера досліджень даної теми лежить на стику багатьох наук: культурології, мистецтвознавства, філософії, психології, соціологи, історії. Завдяки широкому поширенню інформаційних технологій, твори мережевого мистецтва доступні необмеженій кількості глядачів в будь-якій точці земної кулі в будь-який момент часу. Таку унікальну якість даного феномена мистецтва ще належить освоїти повною мірою художникам.

Список використаних джерел:

1. Маклюэн М. (2005) Галактика Гутенберга. Становление человека печатающего. М.: Академический Проспект: Фонд «Мир», 496 с.

2. Google Arts & Culture. Вилучено з: https://artsandculture.google.com/.

3. Художественный музей Атенеум присоединится к проекту Google Art. Вилучено з: https://yle.fi/uutiset/osasto/novosti/khudozhestvennyi_muzyei_atenyeum_prisoedinitsya_k_proektu_google_art/6604652.

4. Louvre. Вилучено з: https://www.louvre.fr/en.

5. National Gallery of Art. Вилучено з: https://www.nga.gov.

15.03.2021

КОМУНІКАЦІЇ В АГРОБІЗНЕСІ

2021-04-06T01:13:00.002-07:00

Кривонос Андрій, Кривонос Альона

Уже є чітке визнання того, що прямі та непрямі наслідки COVID-19 призведуть до глобальної рецесії та повернуть світ назад з точки зору Порядку денного ЦУР на 2030 рік. Експерти підкреслили, наскільки сільські райони можуть бути особливо вразливими, і що бідність та продовольча небезпека можуть різко зрости. Очікується, що COVID-19 посилить вже існуючі ринкові збої, що призведе до зубожіння домогосподарств у сільській місцевості, які мають обмежені можливості або взагалі не мають можливостей щодо страхування, кредитування та управління ризиками. Труднощі з доступом до ліквідності можуть погіршуватися лише порушенням грошових потоків через втрату робочих місць на міграційних ринках, меншу кількість варіантів заробітної плати та вплив на можливість продажу продукції, а саме через неформальні ринки [1].

На цьому тлі, щоб відповідати цим викликам, агропідприємства активізували комунікації із інвесторами, а також з місцевими органами влади, регуляторними органами та іншими зацікавленими установами, щоб оцінити вплив вірусу, масштаби та швидкість реагування політики для управління бізнесом. Це означає звернути додаткову увагу на те, як COVID-19 та відповіді на політику впливають на конкретні ланцюги створення вартості та ліквідність, а також мають стежити за наявними клієнтами, щоб передбачити потенційні проблеми операційної діяльності та ліквідності, що призводять до порушень договорів, затримок платежів або дефолтів.

Поширення COVID-19 позначилося на ланцюгах поставок та міжнародній торгівлі в усьому світі. Проте через недостатність комунікацій занепокоєння серед зацікавлених сторін та споживачів щодо того, що
COVID-19 може передаватися через продукти харчування – повідомлення, в основному зумовлені недостовірною та неповною інформацією – ще більше підсилювали непорозуміння.

Поліпшення стандартів безпеки харчових продуктів вимагатиме більших інвестицій в інфраструктуру та технічний потенціал, щоб гарантувати, що вся їжа, яка є на ринку, безпечна для споживання людиною. Як лише один приклад, у багатьох світу важко знайти холодильне сховище та відповідне транспортування, створюючи більший ризик того, що їжа може забруднитися та спричинити хворобу, якщо її не приготувати ретельно.

Зростання інформаційних технологій вплинуло на довіру споживачів до безпеки харчових продуктів. Неточні новини можуть швидко поширюватися через соціальні мережі та ЗМК, де відсутність точності може призвести до необґрунтованих побоювань, що ведуть до непотрібних дій, таких як знищення їжі, що базується на чутках, а не на науці. Це посилюється обмеженими знаннями у суспільстві щодо комунікації ризиків, які, якщо їх краще просувати, можуть допомогти забезпечити надання правильної інформації в потрібний час для запобігання непорозуміння між споживачами.

Комунікація щодо змін поведінки та створення «культури безпечності харчових продуктів» – це підходи, які потрібно поставити вище в порядку денному національних органів безпеки харчових продуктів. Вони вимагають серйозного зобов’язання налагодити глибше взаєморозуміння між операторами харчового бізнесу, учасниками ланцюгів поставок та споживачами, щоб забезпечити відповідні заходи безпеки харчових продуктів від ферми до столу [2].

Довгострокові наслідки пригнічення комунікацій та COVID-19 мають негативний вплив на агробізнес.. Якщо майбутні плани мають бути актуальними і якщо ці плани мають досягти успіху, ми повинні уникнути однієї кардинальної помилки – розгляду сільського господарства як одновимірного. Універсальний підхід до планування просто не працює в сільському господарстві. Сільське господарство має два основних виміри: залежність від погоди та від технологій. Це дві різні форми, які вимагають різної чутливості, стратегій та планів.

Криза може призвести до довгострокових змін у вигляді посилення автоматизації та робототехніки та тиску на самозабезпечення продуктами харчування. На додаток до цих питань, у гострій фазі кризи дуже важливі управлінські аспекти, особливо кризові навички менеджерів, які повинні забезпечувати заспокоєння людей та працівників у напруженій та критичній ситуації.

Гостра фаза кризи COVID-19, що характеризується різними емоціями, пов’язаними із занепокоєнням здоров’ям – самого керівника, його підлеглих, партнерів по бізнесу та, що важливо, споживачів – та зусиллями, спрямованими на забезпечення продовольством населення, посилювала потребу в управлінських навичках. На цьому етапі антикризове управління має спрямовувати та координувати наявні ресурси. Науковці вбачають потенційний виклик для класичного чотириетапного життєвого циклу кризи (продромальний, гострий, хронічний та етап вирішення), оскільки сприйняття ризику та інтенсивність спілкування зазнали динамічних змін у спілкуванні в соціальних мережах через швидке та непередбачуване поширення епідемії [3].

Компетенції антикризового управління представляють певні навички та компетенції, якими повинен володіти антикризовий менеджер стосовно очікувань зовнішнього та внутрішнього середовища. Найважливіші кризові навички включають кризове спілкування, стилі керівництва та прийняття рішень, а також у просуванні ідей та завдань бізнесу серед внутрішніх і зовнішніх споживачів, тобто вмілого користування комунікаціями.

Після того, як переважній більшості сектору HORECA (готелі, ресторани, кафе) довелося закрити свої двері, фермерські ринки стали останньою жертвою коронавірусу, причому ринки все більше змушені закриватися відповідно до обмежувальних заходів, щоб зупинити розповсюдження COVID-19, які з кожним днем посилюються в світі.

На тлі цих жорстких обмежень ми бачили, як багато дрібних фермерів сприймають цифрові технології та комунікації як спосіб безпосереднього продажу продукції, а також схеми сільського господарства, що підтримуються громадою, та нові системи прямого продажу.

Багато фермерів диверсифікують свої продажі в Інтернеті та прагнуть до співпраці з іншими фермерами, що допомагає їм в короткостроковій ситуації [4].

Нові канали продажу та комунікації в цілому в агробізнесу стали запорукою підтримки підприємств в період гострої фази пандемії COVID-19, а також стає дороговказом у розвитку ринку в довгостроковій перспективі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Farmers and agribusinesses at risk under COVID-19: What role for blended finance funds? // Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/3/ca9753en/CA9753EN.pdf.

2. Communicating food safety in the era of COVID-19 – earning consumer trust [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://reliefweb.int/report/world/communicating-food-safety-era-covid-19-earning-consumer-trust.

3. Jankelová N., Mišún J. Key Competencies of Agricultural Managers in the Acute Stage of the COVID-19 Crisis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.mdpi.com/2077-0472/11/1/59/htm.

4. Foote N. Innovation spurred by COVID-19 crisis highlights ‘potential of small-scale farmers’ // EURACTIV.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.euractiv.com/section/agriculture-food/news/innovation-spurred-by-covid-19-crisis-highlights-potential-of-small-scale-farmers.

02.03.2021

ОСОБЕННОСТИ И МЕТОДЫ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИНТЕГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В СКАНДИНАВСКИХ СТРАНАХ В ПОСЛЕВОЕННОЕ ВРЕМЯ

2020-11-18T01:26:00.002-08:00

ВВЕДЕНИЕ

Во второй половине ХХ века стремительно образовывались разнообразные союзы, содружества и сообщества, объединившие множество государств. Это стало возможным благодаря их взаимодействию в разных сферах – культурной, социальной, политической и, в первую очередь, экономической. Именно взаимодействие лежит в основе международных отношений. Конечно же, в международном сотрудничестве центральное место принадлежит политические отношения, так как именно от них зависит эффективность в решении задач в остальных сферах. Сегодня интеграция и дезинтеграция является наиболее важным индикатором в развитии международных связей, в том числе, и в Северной Европе [1].

Страны Северной Европы создали исключительную систему связей в социальных, экономических, научно-технических, культурных и политических областях, которую принято называть «северное сотрудничество». В основе высоких достижений лежит их единогласная позиция по самым значимым позициям для их экономического и социального роста. По уровню и глубине развития интеграционных связей они значительно превосходят межгосударственные интеграционные образования, которые существуют в мире, в том числе, Европейский Союз.

Обширный круг актуальных внутренних проблем решать Скандинавским странам позволяло развитие интеграционных связей между ними. Также интеграционные процессы в регионе разрешали конфликты между северными странами, давали возможность эффективно отстаивать их интересы на мировой арене, предоставляли шанс заявить о себе в мире [2].

Актуальность работы заключается в том, что интеграция на Севере Европы сегодня постоянно развивается, что отражается на отношениях с ЕС. В свою очередь, Евросоюз через взаимодействие с северными странами, опираясь на инициативу «Северного измерения», налаживает контакты с Россией, которая в настоящее время находится на новом этапе в развитии международных связей, поиске новых партнеров по экономическому сотрудничеству.

Объектом исследования являются интеграционные процессы в Европе, а предмет исследования – роль Скандинавских стран в Европейской интеграции.

Целью работы является определение роли и места Скандинавских стран в европейской интеграции. Важно выяснить, какое место занимают Скандинавские страны в процессе развития европейской интеграции и в чем особенность их участия и политики, а это, в свою очередь, невозможно без рассмотрения процессов региональной интеграции в Северной Европе.

Задачами работы в связи с указанной целью являются:

– во-первых, изучить особенности развития стран Северной Европы;

– во-вторых, исследовать предпосылки североевропейской интеграции и ее развитие;

– в-третьих, рассмотреть место и роль Скандинавских стран в общеевропейской интеграции;

– в-четвертых, проанализировать феномен «Северного измерения» в политике ЕС.

Основной построения такого исследования должны стать официальные документы северных стран в рамках их интеграционных объединений. Среди отечественных работ в первую очередь следует выделить труды профессора кафедры европейской интеграции МГИМО Л. С. Воронкова, которые посвящены изучению Северной Европы и интеграционным процессам в этом регионе. Огромную роль для исследования сыграла его аналитическая записка [2], посвященная «северному сотрудничеству» и «Северному измерению», а так же его статья, описывающие интеграционные процессы в Европе и одна из его последних статьей по интеграции в Европе и Балтике. Как считает Л. С. Воронков именно взаимодействие в рамках «северного сотрудничества» определяет совместную политику участия стран региона во всех интеграционных проектах Европы, при этом всегда региональная интеграция является приоритетной для Скандинавских стран.

Также стоит отметить работы О. Б. Александрова, О. В. Буториной, Ю. С. Дерябиной, Н. М. Антюшиной, Л. А. Романовой, Е. В. Коруновой, Н. А. Путилиной.

Как считает ряд авторов, нельзя однозначно оценивать участие североевропейских стран в европейских образованиях. С одной стороны, особые условия участия стран Северной Европы позволяют им сохранить свою автономность и обходить процесс передачи части власти наднациональным органа, но, с другой стороны, их неучастие во многих инициативах ЕС приводят к снижению их влияния в Евросоюзе.

На данный момент очень мало работ, которые посвящены именно теме роли Скандинавских стран в европейской интеграции, поэтому тема еще мало изучена. Значение данной работы заключается в попытке обобщить и дать оценку участию стран Северной Европы в европейском интеграции, а в дальнейшем – в Европейском союзе.

1. ИСТОРИЧЕСКИЕ ЭТАПЫ ИНТЕГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ
В СКАНДИНАВСКИХ СТРАНАХ

В английском языке термины Скандинавские страны и Скандинавия являются синонимами. Под Скандинавией традиционно принято понимать Данию, Норвегию и Швецию, но в настоящее время также считают Исландию, Фарерские острова и Финляндию частью Скандинавии [3]. Поскольку понятие «Скандинавия» трактуется гораздо шире и в него включают и Финляндию, которая по географическим и лингвистическим признакам не является скандинавской, и близкую в языковом, но не в территориальном плане к скандинавским странам Исландию, термин «Северная Европа», которая и включает все вышеперечисленные страны, фактически является синонимом «Скандинавия», а значит и «Скандинавские страны».

Некоторые недавние комментаторы охарактеризовали путь сотрудничества Северных стран как «зигзаг». Оглядываясь назад на последние 1000 лет, становится ясно, что страны Северной Европы колеблются между периодами войны и периодами мира и солидарности, но в 20-м и 21-м веках все больше и больше работают вместе.

Тысячу лет назад нордические народы начали объединяться и образовывать королевства. За столетия до этого люди Севера, которые торговали и грабили земли в отдаленных районах, были известны как викинги.

до 1953

Перед Второй мировой войной северные социал-демократы и профсоюзы объединились в Объединенный комитет Северного социал-демократического рабочего движения САМАК.

На первом после войны совещании САМАК, состоявшемся в Стокгольме в июле 1945 года, собравшиеся высокопоставленные политики согласились проводить североевропейскую политику в ряде областей.

В мае 1948 года министр иностранных дел Швеции Остен Унден предложил создать скандинавский союз обороны. Однако переговоры окончательно сорвались в начале 1949 года, когда Норвегия и Швеция не смогли найти общий язык.

Вместо этого Дания, Исландия и Норвегия решили присоединиться к НАТО, в то время как Швеция настаивала на сохранении нейтралитета.

В 1952 году Дания, Исландия, Норвегия и Швеция образовали Северный совет. Финляндия, которая в то время все еще находилась под сильной властью своего соседа, сталинского СССР, присоединилась только к 1955 году, когда отношения потепли при Хрущеве, новом советском лидере.

1953-1971

В 1950-х годах были планы создания зоны свободной торговли Северных стран и таможенного союза стран Северной Европы. Однако в 1960 году Швеция, Норвегия и Дания предпочли присоединиться к ЕАСТ.

Финляндия стала ассоциированным членом ЕАСТ в 1961 году, а Исландия присоединилась к ней в 1970 году. В течение короткого периода все страны Северной Европы были частью одной зоны свободной торговли.

Однако Европейское Экономическое Сообщество ЕЭС было более тесным и обязательным органом, чем ЕАСТ. В июле 1961 года Великобритания подала заявку на вступление в ЕЭС, за ней последовали Дания и Норвегия.

Все три заявки остановились из-за возражений президента де Голля против членства Великобритании, и переговоры окончательно провалились в январе 1963 года.

Эти проблемы в рамках ЕЭС сделали постоянный договор о сотрудничестве Северных стран более привлекательным. Такой договор был окончательно ратифицирован в Хельсинки 23 марта 1962 года – именно поэтому Скандинавская «конституция» известна как Хельсинкский договор.

В период с 1968 по начало 1970 года проходили интенсивные переговоры об экономическом сотрудничестве Северных стран в рамках, известной как Nordek. Однако переговоры провалились, когда Финляндия заявила, что не может участвовать из-за своих отношений с Советским Союзом.

Эта неудача привела к новой инициативе, и в 1971 году был создан Северный совет.

1972-1989

На 1 января 1973 года Дания была единственной скандинавской страной, которая была членом ЕЭС. Целью Совета министров северных стран была поддержка и поддержание сотрудничества между странами.

Анкер Йоргенсен, премьер-министр Дании в то время, написал в приписке к опубликованным им дневникам, что членство Дании в ЕЭС не заставило ее пренебречь сотрудничеством со странами Северной Европы:

«Напротив, мы пытались каким-то образом – и в соответствии с пожеланиями других северных стран – наводить мосты между северным регионом и Европой».

В июле и августе 1975 года Финляндия принимала крупную конференцию ОБСЕ по безопасности и сотрудничеству в Европе.

Сначала его решения в основном считались не более чем красивыми словами. Однако глава о правах человека, которая легла в основу Хельсинкской декларации, поможет посеять «семена свободы» в Восточной Европе.

После 1989

Падение Берлинской стены 9 ноября 1989 года коренным образом изменило политическую карту Северной Европы.

В конце 1989 года демократия была введена в Польше и ГДР, которая затем воссоединилась с Западной Германией 3 октября 1990 года. Советский Союз распался в 1991 году. Страны Балтии, которые ранее пытались утвердить большую автономию, восстановили полную независимость, которой они пользовались между двумя мировыми войнами.

Еще до обретения независимости страны Северной Европы вступили в контакт со странами Балтии, чтобы обсудить создание там информационных офисов Совета министров Северных стран.

В 1994 году Финляндия, Норвегия и Швеция провели референдумы о членстве в ЕС.

Финляндия и Швеция проголосовали за и присоединились 1 января 1995 года вместе с Австрией. Норвегия снова проголосовала против.

В октябре 1999 года пять северных стран открыли совместный комплекс посольств в Берлине, который снова стал столицей Германии. Переезд из Бонна, недалеко от французской границы, сместил политический центр притяжения в Германии на северо-восток.

В 2007 году Бундестаг в Берлине был местом проведения ежегодной Парламентской конференции Балтийского моря (ПКБМ). Северный Совет был активным участником конференции с момента первой конференции в январе 1991 года – за шесть месяцев до распада Советского Союза.

Весь регион Балтийского моря – за исключением российских территорий вокруг Санкт-Петербурга и Калининградского анклава – теперь входит в ЕС. Между скандинавскими и балтийскими партнерами все еще существует тесный контакт, но только время покажет, что ждет скандинавское сотрудничество в будущем [4].

В условиях развивающихся интеграционных процессов в Европе страны ее северной части, безусловно, не могли остаться в стороне. Начиная с 70-х гг. XX века они активно начинают взаимодействовать с набирающими обороты в развитии европейскими объединениями и оказывают влияние на эти процессы.

В XXI век отличительной чертой мира являются постоянно нарастающие тенденции глобализации и интеграции. В настоящее время интеграционные процессы в мире занимают одно из центральных мест. На Европейском континенте интеграционное развитие активно идет с XX века, что вылилось на современном этапе в деятельности Европейского союза, который сейчас пожинает неоспоримые достижения европейской интеграции и переживает все более очевидный ее кризис.

2. ОСОБЕННОСТИ ВНУТРИРЕГИОНАЛЬНОЙ ТОРГОВЛИ

Страны Северной Европы часто воспринимаются как нерешительные в отношении европейского строительства. Это правда, что они часто проявляли большую осторожность в этом вопросе. И хотя некоторые из этих государств действительно стали членами Европейского Союза (например, Дания, Швеция и Финляндия), известно, что они часто сохраняли настороженность.

Другие государства (например, Исландия и Норвегия) сделали выбор не вступать в ЕС, а заключили с ним конкретные соглашения. Что является форматом проявления специфического североевропейского «евроскептического» сопротивления.

Страны Северной Европы были объединены тем простым геополитическим фактом, что небольшие маленькие страны с могущественными соседями. Сотрудничество было необходимо для того, чтобы конкурировать с более крупными странами и увеличить их влияние на международной арене. В то же время все грандиозные планы политического объединения региона провалились. Вместо этого странам Северной Европы удалось разработать разрозненный подход к региональной интеграции, сосредоточив внимание на взаимодействии и мобильности между людьми, культурном сотрудничестве и исследовательских сетях. Эта своеобразная форма «интеграции паутины» способствовала развитию региональной идентичности (нордизма), которая является неотъемлемой частью пяти национальных идентичностей. В результате, несмотря на разделение по членству в НАТО и ЕС, страны Северной Европы образуют семью наций, объединенных фундаментальным доверием друг к другу. Это, в свою очередь, сделало возможными новаторские и амбициозные транснациональные эксперименты, такие как Nord Pool.

Однако, подчеркивая важность неформального межличностного сотрудничества, необходимо также подчеркнуть, что североевропейское сотрудничество значительно выигрывает от того факта, что оно осуществляется в более широких договорных европейских рамках ЕС и Европейской экономической зоны. Возможно, именно это сочетание интеграции сверху вниз и сотрудничества снизу вверх сделало Северный регион одним из наиболее сплоченных регионов мира. Уроки сотрудничества Северных стран говорят нам о том, что, с одной стороны, необходима твердая политическая приверженность, но также, с другой стороны, что сотрудничество в специализированных областях наиболее эффективно осуществляется самими соответствующими участниками. Инвестиции в сотрудничество между людьми, особенно в исследовательские сети, могут принести дивиденды.

Следует отметить тот факт, что страны Северной Европы в европейском контексте индустриализировались относительно позже. Во время фазы политической и национальной мобилизации в 19 веке подавляющее большинство граждан Скандинавии проживало в сельской местности, и, таким образом, сельскому населению на раннем этапе была передана большая политическая роль. Это имело положительные и всеобъемлющие социальные последствия; например, процесс демократизации в странах Северной Европы был относительно мирным.

Наиболее известной чертой скандинавских обществ является их социал-демократическое государство всеобщего благосостояния, корни которого можно проследить до классовых компромиссов, последовавших за Великой депрессией 1930-х годов. Важнейшими составляющими скандинавской модели являются щедрые и универсальные социальные пособия, финансируемые за счет высокой налоговой ставки и распределяемые в форме таких услуг, как бесплатное здравоохранение, школы и высшее образование [6].

Предприятия-экспортеры более производительны, чем предприятия-неэкспортеры в обрабатывающей промышленности. В Дании, Финляндии, Норвегии и Швеции валовая добавленная стоимость на одного работника у экспортеров значительно выше, чем у неэкспортеров. Кроме того, во всех четырех странах добавленная стоимость на одного работника на предприятиях-экспортерах развивалась более позитивно, чем на предприятиях, не являющихся экспортерами, особенно в Дании. Географическая структура экспорта в странах Северной Европы относительно схожа. Около 15% экспорта продукции обрабатывающей промышленности направляется в Северный регион, в то время как оставшийся ЕС составляет крупнейшую рыночную зону, на которую приходится от 44 до 49% общего экспорта продукции обрабатывающей промышленности из Северных стран.

Во всех странах Северной Европы независимые МСП составляют подавляющее большинство предприятий, а также составляют более половины всех занятых в МСП. Однако на крупные группы МСП, на которые приходится менее 5% всех МСП, приходится около одной трети общей занятости МСП в Скандинавии. Та же картина наблюдается при рассмотрении валовой добавленной стоимости. Более того, когда речь идет об экспорте, особенно важны крупные группы МСП, на которые приходится более двух третей общего экспорта МСП в Финляндии и половину в Дании. Этот новый тип разбивки МСП важен для формирования политики, поскольку значительная доля экспорта МСП на самом деле исходит от этих крупных групп МСП, которые более справедливо можно рассматривать как крупные предприятия, учитывая их принадлежность к другим предприятиям в (большой) группе. Другими словами, важность «настоящих» МСП для экспорта для предприятий Скандинавии еще больше уменьшается, поскольку на них приходится только 26% от общего объема экспорта товаров в Дании, 20% в Норвегии и 12% в Финляндии и Швеции. В главе 5 рассматривается неоднородность фирм с точки зрения национальности собственности, проводится различие между предприятиями, находящимися в отечественном и иностранном владении, а также между предприятиями, находящимися в отечественном владении, с иностранными филиалами или без них (национальные транснациональные корпорации или нет) [8].

Все страны Северной Европы, за исключением Исландии, были менее подвержены торговле в 2015 году, чем в 2008 году (измеряется отношением торговли к ВВП). То, что они делили только с двумя другими странами ЕС (Мальта и Великобритания). Такое развитие событий последовало за значительным падением экспорта товаров и услуг из стран Северной Европы после экономического кризиса. В текущих ценах экспорт товаров и услуг как Финляндии, так и Норвегии упал на 25% с 2008 года, пикового, до 2009 года; Экспорт Швеции упал на 22%, а экспорт Дании упал на 17%. Для сравнения, экспорт товаров и услуг ЕС-28 упал на 16%. Экспорт Исландии достиг пика в 2007 году и упал на 14% годом позже. Финляндия как единственная страна Северной Европы еще не достигла докризисного уровня экспорта, тогда как Дания, Исландия, Норвегия и Швеция достигли своего уровня в течение трех лет. Однако в последние годы заметное падение цен на нефть привело к снижению стоимости экспорта Норвегии, и в 2015 году общий объем экспорта упал ниже докризисного уровня. Ускорение экспорта Исландии вызвано, среди прочего, растущим числом приезжающих туристов [8].

Рис. 1. Экспорт товаров и услуг Северной Европы,
в соотношении к 2008 году [8]

В 2015 году стоимость общего экспорта товаров и услуг из стран Северной Европы составила 557 млрд евро (или 8,7% от общего объема экспорта 28 стран ЕС). Швеция была крупнейшим экспортером товаров и услуг из Скандинавии в 2015 году, за ней следовали Дания, Норвегия, Финляндия и Исландия [8].

Во всех странах Северной Европы услуги составляют значительную и растущую часть мировой торговли стран Северной Европы. К сожалению, мы все еще относительно мало знаем о торговле услугами в целом и о предприятиях, которые занимаются торговлей услугами в частности. В первую очередь это связано с отсутствием данных о торговле услугами по сравнению с торговлей товарами. В то время как статистика торговли товарами основана на почти полных таможенных данных (и в равной степени почти на полных данных обследований внутри ЕС), статистика торговли услугами основана на обследованиях меньшего размера. Кроме того, данные о торговле услугами собираются с использованием только около 60 различных категорий услуг по сравнению с более чем 9.000 категорий товаров. Кроме того, в то время как методологический подход к статистике международной торговли товарами согласован в большинстве стран, в отношении торговли услугами применяются разные методологические подходы - даже между сравнительно схожими странами, такими как страны Северной Европы.

Глобализация серьезно повлияла на интернационализацию деловой активности в последние десятилетия. То же самое относится и к новым предприятиям, все большее число которых с самого начала считается ориентированными на международный рынок. Международное предпринимательство и феномен рождения глобальных сообществ привлекли к себе значительное внимание со стороны политиков и научных кругов, и по уважительным причинам: если традиционный процесс постепенной интернационализации фирм уступает место ранним и быстрым путям интернационализации новых предприятий, новая политика может быть необходимы, и исследования, документирующие это явление, будут востребованы для информирования разработчиков политики.

3. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ИНТЕГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ

Глобальная пандемия 2020 года подчеркивает необходимость международного, европейского и регионального сотрудничества. Люди в странах Северной Европы также ожидают от своих правительств более тесного сотрудничества. Актуальные темы сотрудничества включают содействие свободе передвижения, а также надежность поставок и готовность к будущим кризисам.

Глобальные действия против изменения климата начались три десятилетия назад. Ближайшие десятилетия будут критически важными для обеспечения условий для жизни человека. Сотрудничество северных стран укрепляет наши национальные усилия по достижению углеродной нейтральности. Проблемы глобальны, и никто не может решить их в одиночку. Скандинавский опыт высоко ценится.

Социально справедливые изменения поддерживаются скандинавской моделью благосостояния, которая включает демократию, верховенство закона, хорошее управление, открытость, доверие и сильное гражданское общество. Модель гарантирует равные возможности для всех. Это распространяется на услуги здравоохранения и системы социальной защиты. У каждого есть возможность получить образование, добиться успеха в трудовой жизни или заняться бизнесом. Следует отметить способность северных стран адаптироваться, меняться и реформироваться основана на этих факторах. Это важные элементы успеха в меняющемся мире.

2020 год войдет в историю как год беспрецедентного кризиса. Пандемия Covid-19 привела к страданиям, экономическим потерям и социальным проблемам, а также проверила устойчивость наших обществ. Будущее кажется неопределенным, и пандемия еще не закончилась: социальные последствия по-прежнему требуют от Северных стран сотрудничества, затрагивая все сектора и все советы министров. В то же время климатический кризис не отступил, наоборот. Однако возможности могут открыться в неопределенные времена: каждый кризис предлагает новые возможности для инвестиций в будущее, и это также верно в отношении Северных стран вместе взятых.

Обязательство реализовать видение премьер-министров Северных стран устойчивого и интегрированного Северного региона к 2030 году остается сильным. Программа президентства Финляндии отражает три приоритета видения: зеленый северный регион, конкурентоспособный северный регион и социально устойчивый северный регион. Два ключевых слова видения - устойчивость и интеграция – проходят в главах, в то время как проекты президентства обращаются к текущим вызовам, чтобы поддержать цели видения и продвигать практические, общие северные решения.

В 2021 году исполняется 50 лет Совету министров северных стран. Юбилейный год будет отмечен как празднованиями, так и активизацией взаимодействия. Краеугольными камнями сотрудничества остаются общие ценности, аналогичные социальные институты и глубоко укоренившееся чувство общности [5].

Инвестиции в Северный регион, исходящие из России, можно рассматривать как еще один показатель присутствия России в регионе. Доля России в прямых иностранных инвестициях в Норвегию и Швецию считается незначительной. То же самое и с Данией. В Финляндии доля инвестиций в Россию снизилась с 4 процентов в 1994 году до 1 процента в 2010 году. В целом насчитывается около 2000 фирм с российскими гражданами в составе Совета директоров. Большинство этих фирм очень малы, и количество бездействующих фирм считается значительным. Можно отметить два исключения из этого правила. Во-первых, возможное участие российской государственной компании в строительстве новой атомной электростанции в Финляндии, а во-вторых, продажа оставшейся доли Хельсинкской верфи Объединенной судостроительной корпорации ОСК рассматривается как пример «нормализации» отношений между Россией и Финляндией. Если следовать вышеупомянутой теории, представленной российскими исследователями, это может указывать на дальнейшие проблемы в политической сфере [7].

Обратим внимание, что Генеральный секретарь ООН Антониу Гутерриш надеется, что страны Северной Европы покажут пример всему остальному миру, развивая после пандемии более зеленую и устойчивую экономику с учетом интересов всех слоев общества. Об этом он заявил, выступая на заседании Северного совета – организации по сотрудничеству между парламентами стран Северной Европы.

В своем выступлении Генеральный секретарь подробно остановился на ряде вопросов: пандемия, которая выявила «слабые места» в любом обществе, изменение климата и международное сотрудничество. «Эти кризисы требуют нового многостороннего подхода, который нужен, чтобы обеспечить глобальное управление для преодоления общих проблем», — отметил глава ООН.

То же самое касается кризиса, связанного с изменением климата – это общая угроза, в том числе для стран Северной Европы. Гутерриш напомнил о рекордном потеплении в Арктике, которая может в течение жизни сегодняшних поколений лишиться льда, и призвал все страны мира активизировать усилия в рамках Парижского соглашения по климату.

Генсек предложил странам принять более смелые национальные планы по выполнению Парижского соглашения, не дожидаясь 26-й конференции по климату, которая перенесена на следующий год. «Я предлагаю вам объявить о новых обязательствах на саммите, который я созываю 12 декабря вместе с главами Великобритании, Франции, Италии и Чили», – сказал Генеральный секретарь. «Я надеюсь, что страны, входящие в состав Северного совета, покажут пример всему остальному миру», – добавил он [9].

Борьба с пандемией снова выдвинула на первый план сильные и позитивные ожидания, которые жители питают от сотрудничества со странами Северной Европы.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Следует признать, что страны Северной Европы создали исключительную систему связей в социальных, экономических, научно-технических, культурных и политических областях, которую принято называть «северное сотрудничество». По уровню и глубине развития интеграционных связей они значительно превосходят межгосударственные интеграционные образования, которые существуют в мире, в том числе, Европейский Союз.

БИБЛИОГРАФИЯ

1. Путилина Н. А. Региональная интеграция на Севере Европы // Международная экономика, № 3, 2012. – С.61.

2. Воронков Л. С. Страны Северной Европы, «Северное измерение» и Россия // Аналитические записки Научно-координационного совета по международным исследованиям МГИМО (У) МИД России, Вып. 1 (41), 2009. – С. 3.

3. Волков А. М. Страны Северной Европы // Перспективы социально-экономического развития западноевропейских стран (прогноз на 2000-2015 годы). – М.: ИМЭМО РАН, 1999. – С. 62-70.

4. The history of Nordic co-operation [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.norden.org/en/information/history-nordic-co-operation (дата обращения 15.11.2020).

5. The Nordics, together: Finland’s Presidency, 2021 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.norden.org/en/publication/nordics-together (дата обращения 15.11.2020).

6. Strang J. Nordic Political and Economic Cooperation: Context, History and Outlook. – Asean Energy Market Integration, 2016 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.asean-aemi.org/wp-content/uploads/2016/03/AEMI-Forum-November-2015-Strang-Feb2016.pdf (дата обращения 15.11.2020).

7. Pynnöniemi K. Researcher at The Finnish Institute of International Affairs Russia and the Nordic region: challenges and prospects for cooperation between the EU and Russia [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.files.ethz.ch/isn/175331/201329.pdf (дата обращения 15.11.2020).

8. Services and Goods Exports from the Nordics: Strongholds and profiles of exporting enterprises [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://norden.diva-portal.org/smash/get/diva2:1047303/FULLTEXT01.pdf (дата обращения 15.11.2020).

9. Генсек ООН: страны Северной Европы должны показать пример всему миру [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://news.un.org/ru/story/2020/10/1389202 (дата обращения 15.11.2020).

Кривонос Андрей

Кривонос Алена

15/11/2020

Цифровая трансформация организационных структур предприятий в период перехода к цифровой экономике: теория и практика

2020-10-24T11:04:00.002-07:00

Цифровая трансформация экономики, базирующейся на качественно новом типе информационно-телекоммуникационных технологий, охватывающих все сферы экономической и общественной деятельности, – важнейшее условие инклюзивного устойчивого экономического развития, а цифровизация экономики как драйвер инновационного развития стала актуальной в связи с качественными изменениями, которые произошли в экономике и обществе.

Базовым условием расширения цифрового сегмента экономики является рост транзакционного сектора, к которому относят государственное управление, консалтинг и информационное обслуживание, финансы, оптовую и розничную торговлю, а также предоставление различных коммунальных, персональных и социальных услуг который в развитых странах составляет более 70% национального ВВП.

Однако сегмент цифровых технологий – это довольно незначительная составляющая в мировой и национальной экономиках. Его доля в ВВП составляет 6 % в странах – членах ОЭСР и значительно меньше в развивающихся странах. В США, где действуют 8 из 14 крупнейших в мире по размерам дохода высокотехнологичных компаний, вклад цифровых технологий в ВВП составляет 7 %. Например, аналогичный показатель составляет 12 % для Ирландии – страны, которая не имеет собственной Кремниевой долины, но активно сотрудничает с компаниями из США, в том числе с Google. Несмотря на это, она является привлекательной для многих иностранных компаний благодаря своему конкурентной деловой среде и выгодными ставками налогообложения. В Кении, где сектор информационно-коммуникационных технологий – один из крупнейших в Африке, доля добавленной стоимости услуг информационно-коммуникационных технологий в ВВП составляет около 4 % [1, с. 12].

Мировой и отечественный опыт показывает, что банки, которые являются главенствующим сегментом экономики любой экономической системы, сталкиваются с цифровыми технологиями в своей работе каждый день. Однако, как отмечают исследователи компаний Ernst & Young и Cisco, банки не спешат с цифровой трансформацией: 85 % всех банков мира включили цифровую трансформацию в число приоритетных направлений, но лишь 19% из них считают себя достаточно зрелыми, чтобы начать «идти в цифру» с 7200 опрошенных клиентов банков в 12 странах 43 % заявили, что банки плохо понимают их потребности, 37 % не верят, что банк поможет достичь поставленных финансовых целей, 28 % не доверяют словам «лучшие процентные ставки», 25 % намерены перейти в другой банк с более современными рабами [2].

Цифровая трансформация банков позволяет сохранить клиентов, расширить банковский бизнес за счет использования современных каналов, способствует более тесному сотрудничеству с клиентами и четком представлению их преимуществ, сокращение операционных расходов и повышение конкурентоспособности за счет современных цифровых услуг, привлекают в банк новых клиентов из поколений Y и Z.

Быстрое распространение цифровых технологий в экономике означает, что их преимущества реализуются в широких масштабах, однако их косвенное влияние на экономический рост никак не поддается оценке. Проблема в том, что по большому статистическим материалом, что свидетельствует о повышении роли ИКТ в экономической деятельности, их настоящее влияние на деятельность субъектов хозяйствования исследованы недостаточно глубоко, а цифровыми дивидендами принято считать такой прирост полезных эффектов коммерческого и некоммерческого характера, который не может быть получен при использовании традиционных технологий. Например, информационно-аналитический отдел торговой компании занимается информационной деятельностью, но вопрос о том, как вычленить для аналитических целей его долю в предоставлении услуг всей компании, остается открытым. Для более достоверного определения влияния эффективности диджитализации экономики целесообразно разработать трехмерную систему показателей использования информационно-коммуникативных технологий.

В последнее двадцатилетие в исследованиях ученых, политиков, экспертов и практиков-экономистов в публикациях, докладах и дискуссиях по диджитализации экономики акцентируется внимание на влиянии механизмов цифровых технологий на предпринимательскую деятельность, население и правительства стран [3, с. 12]. Важным условием успешности и одним из сложных этапов развития «цифрового» сектора экономики является упрощение деловой среды и максимальное сокращение расходов при взаимодействии населения и бизнеса с государством.

Диджитализация экономики ориентирована прежде всего на повышение ее эффективности и конкурентоспособности. По оценке экспертов, благодаря диджитализации снижаются затраты на обслуживание производства продукции на 10-40%, сокращается время простоя оборудования на 30-50%, сроки вывода на рынок товаров и услуг на 20-50%, затраты на обеспечение качества продукции и рекламу на 10 -20%, затраты на хранение запасов на 20-50%.

Инновационное в бизнесе предпринимательство важнее составляющей развития национальной экономической системы. Сегодня на первый план выходит реализации его действительно главной задачи – превращения разработок ученых в продукт, который изготавливается массово и продается.

Интеллект, наука , разработчики-новаторы способны создавать все новые и новые продукты, которые гипотетически должны иметь рыночный потенциал, однако их воплощение является другим видом деятельности, именно инновационным предпринимательством, и именно в процессе реализации его могут быть воплощены такие разработки в производство или процесс предоставления услуг. Фактически интеллект и наука сегодня выступают важным фактором эффективности и конкурентоспособности национальной экономики. А для умелого применения таких подходов необходимо определить возможности институализации такого вида деятельности как инновационное предпринимательство как формы организационных изменений в рамках цифровой трансформации.

Важность изучения таких подходов неоспоримое во время, когда перед каждой страной стоит задача существенного обновления промышленного производства и изменения экспортной ориентации на основе институализации современных факторов дальнейшего развития. На сегодня конкурентоспособность национальных экономик в мире определяется способностью к инновациям, восприятия новейших технологических достижений, в основе которых находятся человеческий, интеллектуальный и социальный капитал, то есть определенные качества рабочей силы и мотивации работников. Именно это обстоятельство создает экономические императивы процесса институционализации.

К изучению роли инноваций в развитии предпринимательства приступали еще представители классической политической экономии. Адам Смит и Давид Рикардо, исследуя механизм воспроизводства общественного капитала, делали упор на новом термине «технический прогресс», которым употребляли как одну из необходимых вещей для дальнейшего экономического развития, роста производительности труда.

В общем человечество ищет всегда способ мгновенно решить проблему. Потребность в решении существующих проблем или неудовлетворенность существующей рыночной предложением, а также индивидуальные желания, знания и умения иногда мотивацию к инновациям и поисков.

Основным фактором повышения конкурентоспособности национальной и региональных экономик является быстрый рост научно-технического прогресса, определил инновационный путь развития субъектов хозяйствования в рамках экономической территориальной системы, в частности: государства, региона, отрасли, предприятия. Такое изменение определяет потребность в инновационных преобразованиях, начиная с микро-, мезо - и макроуровней.

С целью обеспечения инновационного роста определяется необходимость коренных изменений во всех сферах и видах экономической деятельности хозяйственного комплекса страны и ее регионов. Вместе с тем существует потребность в разработке методических инструментов формирования механизмов инновационного развития региона, которые будут способствовать повышению уровня конкурентоспособности региона и обеспечению его социально-экономического развития. Региональное инновационное развитие предполагает интеграцию научно-технической сферы в процессы жизнедеятельности социального социально-экономического развития, означает формирование системы учреждений, способных генерировать инновации и создавать новые рынки высокотехнологичных продуктов и услуг, в результате чего в формировании региональной инновационной системы [4].

Для переноса таких теоретических знаний в практической реализации следует учесть достижения стран, на которых следует ориентироваться в области инноваций и быстрого развития.

Так, до 2023 года Китай построит около 20 новых пилотных зон инновационного развития искусственного интеллекта согласно последним сообщениям о работе, изданных Министерством науки и технологий.

Пилотные зоны будут способствовать глубокой интеграции искусственного интеллекта и социально-экономическом развитии, а также улучшат инновационные способности и уровень инноваций. Пилотные зоны имеют целью построить модели инновационного развития нового поколения и обеспечить ориентир для отрасли.

Города, подают заявки на пилотные зоны искусственного интеллекта, должны иметь богатые научные и образовательные ресурсы, надежный промышленный фундамент и инфраструктуру и четкие меры поддержки [5].

Китайский опыт указывает на эффективность внедрения в рамках цифровой трансформации кластерных образований, которые будут влиять как на внутреннюю организационную структуру их участников, так и на сообщество в целом. Большинство стран не разработали стратегического подхода в организации кластерной формы. А для этого необходимо:

– планировать проведение картографических исследований кластеров, определить регионы, сектора деятельности, технологии, которые выигрывают от организаций кластерной формы и интегрировать их в свою общую стратегию экономического и социального роста;

– определить препятствия и ограничивающие факторы для развития кластеров и организовать регулярный пересмотр существующих политических мероприятий;

– получить долгосрочные обязательства своих правительств; повышение осведомленности о потенциальных преимуществах кластеров среди заинтересованных игроков [6].

Механизм диджитализации действует с двух сторон. Во-первых, резкое снижение цен на цифровые технологии стало для компаний и правительств стимулом к замене используемых факторов производства – рабочей силы и капитала, не связанного с ИКТ, а также к автоматизации многих видов деятельности. Во-вторых, цифровые технологии усиливают незамещённые факторы производства и повышают их производительность.

Преимущества цифровых технологий испытывает на себе вся экономика. Если речь идет о бизнесе, то интернет способствует включению компаний в мировую экономику за счет расширения торговли, повышает производительность капитала и активизирует конкуренцию на рынке, что, в свою очередь, способствует внедрению инноваций. Он расширяет возможности домашних хозяйств, увеличивая человеческий капитал и создавая новые рабочие места и дополнительные выгоды для потребителя, открывает населению доступ к услугам в финансово-банковском секторе, государственных услуг, наращивает потенциал государства.

Наиболее эффективным и основным драйвером диджитализации экономики является правительство как главный заказчик и потребитель ее продуктов. Цифровые технологии способствуют наращиванию потенциала правительств и их возможности, способности реагировать на сложившуюся ситуацию в условиях глобализации и глобализации.

Структура системы стратегического управления предприятием в значительной степени зависит от внешней среды (нестабильность) и определяется необходимостью перенастройки технологии, переквалификации персонала, изменения продукции и системы управления в зависимости от запросов потребителей и действий конкурентов. Быстрые изменения внешнего окружения предприятий и современная цифровизация в мире стимулируют использование стратегического управления в режиме реального времени со слабыми сигналами.

Хотя цифровизация является инструментом экономического роста путем повышения эффективности, производительности и конкурентоспособности благодаря использованию цифровых технологий, однако ее введение требует стратегического планирования и в перспективе приведет к существенным изменениям организационной структуры.

С целью реформирования действующих организационных структур с требованиями цифровизированной среды, компаниям следует провести следующие этапы моделирования бизнес-процессов и оптимизации организационной структуры:

– моделирования детализированных бизнес-процессов под целевую организационную структуру предприятия и формирования полного каталога бизнес-процессов;

– анализ зон ответственности за процессы в компании и распределение ответственности в соответствии с новыми должностей в организационной структуре;

– подготовка консолидированного каталога должностных инструкций согласно целевой организационной структурой;

– построение карт КПЭ (ключевых показателей эффективности) для каждой из должностей;

– изучения вовлеченности персонала компании с целью повышения эффективности бизнеса и финансовых результатов;

– внедрение современных систем управления предприятием, основанные на методах стратегического управления в режиме реального времени, при котором решения проблем осуществляется в процессе их возникновения с целью отвода потенциальных угроз и рисков.

Такая подготовительная работа позволит улучшить условие функционирования предприятия и изменить его организационную структуру в соответствие с новейшими условиям функционирования.

Каждая организация, независимо от ее размера, рынка, истории, традиций, местоположения, количества сотрудников, количества продуктов, количества клиентов, осознает, что она должна быть более «цифровой» в смысле маневренности, гибкости, способности реагировать на изменения в потребности и ожидания клиентов. Цифровизацию следует рассматривать как плановый и систематический подход с согласованными стратегиями бизнеса и ИКТ. За последние пару лет акцент цифровизации изменился с основных процессов и видов деятельности как ключевых объектов цифровизации на все бизнес-процессы. Фактически, организации заново изобретают целые бизнес-процессы и / или создают новые с помощью цифровых технологий.

Некоторые авторы и практики подчеркнули, что организационная структура, которая доказала свою эффективность на практике, характеризуется более плоской структурой, децентрализованным принятием решений, более тесным сотрудничеством и координацией, более быстрой передачей знаний между сотрудниками, сетью знаний, командной работой, проактивным подходом, горизонтальным общение, гибкость, ловкость. Развитие новых форм организационной структуры было неизбежным, потому что старые бюрократические модели были жесткими, с жесткими внутренними и внешними границами и, как таковые, не имели возможности быстро реагировать на изменения в стремительной, гиперсвязанной среде [7].

Следует отметить, что диджитализация повышает эффективность и производительность государственных услуг за счет автоматизации и управления на информационной основе. Так, заполнение электронных деклараций снижает затраты на обеспечение соблюдения требований налогового законодательства, а компьютеризированные структуры обслуживание по системе «одного окна» и онлайн-порталы повышают эффективность сервиса. Предоставление населению возможности оперативно высказывать свою точку зрения по конкретным проблемам во многих случаях улучшает качество работы. В ответ власти возможность сообщать о принятых мерах, обеспечивая поддержку обратной связи. Сроки решения проблем сокращаются, если механизм менеджмента хорошо продуман и обоснован [8]. Эти выгоды не появляются автоматически и не являются гарантированными, однако в большинстве случаев цифровые технологии могут создавать значительные преимущества.

Принимая во внимание различные проблемы цифровой трансформации, организации осознали необходимость контролировать это непростое дело, определяя и применяя безошибочный метод, чтобы идти в ногу с новой цифровой реальностью. Этому способствуют различные партнеры внутри ассоциаций: администраторы видят возможности развития цифровых технологий, но не понимают, как достичь своих целей трансформации. Все специалисты делового мира понимают, что возможность цифрового переосмысления бизнеса связана не только с полученными достижениями, но и с радикальными жизненно важными и социальными изменениями внутри компаний, и представители корпораций также верят в ключевую роль, которую эта стратегия играет для эффективного внедрения новых технологий.

На сегодня необходимы инновационные технологические решения, которые приносят новые успехи в организации. С этим почти отождествляется склонность организации к новым достижениям и ее способность злоупотреблять ими для достижения будущих бизнес-целей. Взаимосвязь с инвестициями позволяет предопределить возможности воздействия цифровых технологий на бизнес, а также предлагает специальные программы изменений, которые гарантируют, что организация будет развиваться одновременно с технологиями [9].

Цифровая экономика имеет огромный потенциал содействия экономическому развитию, активизируя сформированы рынки товаров, услуг и труда, а также принципы функционирования государственного сектора, даже с учетом других сложностей, которые могут происходить в экономике.

Так пандемия коронавируса в этом году в основном отрицательно повлияла на большинство бизнес-отраслей. Но есть и те, кто выиграл из-за массового карантина и перехода на удаленную работу. За шесть дней в конце марта в начале карантина курс акций Zoom вырос больше чем на 40% — до $159,56 штуку. При этом капитализация компании увеличилась примерно на $14,3 млрд — до $44, 1 млрд.

Вообще результат Zoom феноменален в этом году. За время пандемии компания выросла более чем в 100 раз. На сегодня с начала года обработано более чем три триллиона протоколов собраний в годовом исчислении и 300 миллионов участников ежедневных встреч в Zoom. Это позволило ей очень быстро выйти на 14-е место в глобальном рейтинге веб-сайтов Alexa, шестое в США, а в начале этого года их приложение для iOS занимало первое место в течение 68 дней подряд с 16 марта по 23 мая.

Генеральный директор Zoom Эрик Юань поделился своим мнением о том, как компания справилась с быстрым ростом числа пользователей. По его мнению, самым важным элементом была культура и ценность компании. Культуру Zoom можно описать двумя словами «Доставить счастье». Его как генерального директора приоритет номер один – сделать так, чтобы сотрудники были счастливы. «Если наши сотрудники будут счастливы, они смогут сделать счастливыми наших пользователей и клиентов».

Компания исходит из того, что следует как можно быстрее внедрять инновации, чтобы поддержать этот новый сдвиг парадигмы, который происходит в текущее время. Обществу нужно все больше устройств, поддерживающих работу из дома. И первой задачей в цифровизации стоит улучшение инструментов для совместной работы, достижения равенства тех, кто работает удаленно, и тех, кто присоединяется из офисов или конференц-залов.

В последующих задачах Zoom думать не только о доме и офисе, а обеспечить интеграцию с автономными автомобилями, чтобы автомобиль мог стать движущимся рабочим местом при поездках туда и обратно. Компания будет инвестировать в искусственный интеллект, чтобы предоставить соответствующим людям правильный доступ к информации, когда они больше всего в ней нуждаются. Эрик Юань отмечает, что необходимо разработать способы узнать, когда пользователю системы нужно сделать перерыв, проанализировав его рабочую нагрузку. По мнению генерального директора Zoom, нужно делать видеозвонки как можно более приятными [10].

Из-за сложностей изменений в мире многие крупные предприятия и мировые бренды переживают цифровую трансформацию, пытаясь структурировать свои команды. Оптимальная структура команд варьируется от организации к организации. Но один из способов к построению организационной структуры – использовать базовую структуру, которая стала распространена последнее время. Она включает новые роли и компетенции, которые являются частью команды по созданию и развитию фирмы в современных условиях.

Эти роли разделены на три концептуальные группы: группа цифрового бизнеса, группа цифровых технологий и расширенная бизнес-группа.

Команда цифрового бизнеса включает в себя:

– Владелец цифрового бизнес-видения определяет ключевые бизнес-показатели и цели цифровой собственности, включая целевые сегменты рынка и их цели. Этот провидец принимает окончательные решения о направлении продукта;

– Product Management ежедневно владеет продуктом и поддерживает связь с другими подразделениями, чтобы убедиться, что цифровое ценностное предложение реализовано. Несет ответственность за заказ и анализ исследований клиентов с целью разработки и поддержки дорожной карты продукта с точки зрения бизнес-видения, а также могут определить приоритетность отложенных изменений и улучшений;

– Управление программой – в отличие от управления продуктом – отвечает за реализацию долгосрочных планов развития продукта и компании в целом, включая бюджеты и распределение ресурсов, а также за соблюдение графика выпуска [11].

Команда цифровых технологий включает в себя все должности и компетенции, которые соответствуют разработке и внедрению программного кода, а также всех сервисов и оборудования. Привычным названием данного подразделения еще по трактовке Л. Р. Хаббарда было наименование «производственный отдел», но в сегодняшних условиях цифровой трансформации данное подразделение разделилось на две составляющие – непосредственно производственный отдел с прежними компетенциями и «команда цифровых технологий», которая обеспечивает функционирования программного продукта как услуги и поддерживает обращение на рынке материального продукта или услуги компании. Сюда относиться и пользовательский интерфейс, и взаимодействие с пользователем, и разработка контента для сайта, и инструкции, и внутренние программные продукты, которые позволяют выполнять производственную программу.

Важное значение в цифровой трансформации получили вопросы разработки и поддержки корпоративных база данных и управлениями ими. Ранее этому вопросу в организационной структуре не уделялось никакого внимания. Эти сотрудники следят за состоянием баз данных, предоставляют службы для доступа к данным и управляют архитектурой данных. Также часть отдела качества переместилась в это подразделение с целью создания и поддержки стандартов кода в производственной среде, разработки сценарии автоматизированного и ручного тестирования и выполнения любых сценарии интеграции.

Расширенная бизнес-команда, как и ранее, отвечает за вопросы маркетинга, которые теперь будут включать и привлечение трафика, а также обслуживание CRM, за вопросы целостного продукта и управляемости цены. В целом развитие бизнеса направлено на создание партнерских отношений, которые увеличивают трафик и продажи или находят новые источники дохода. Также в этом же подразделении мы увидим службу поддержки клиентов, которая отвечает за поддержание знаний о цифровых платформах, политиках, а также известных проблемах и решениях. Они помогают клиентам решать проблемы и вопросы и отслеживают взаимодействия с клиентами, чтобы сообщать о тенденциях и уровнях удовлетворенности.

Однако цифровые трансформации для значительного количества компаний идут слишком быстро, и не все успевают осознать наличие в организации этих ключевых ролей с четко определенными обязанностями и процессами, и, наконец, работают ли они вместе и организованы эффективно.

Цифровая трансформация, ориентированная на инновационное развитие экономики и повышение ее конкурентоспособности, – это одновременно преимущества и угрозы для общества. Итак, негативные последствия цифровых информационно-коммуникационных технологий экономики необходимо предусмотреть, к ним нужно готовиться, их нужно минимизировать и по возможности избегать.

Преодолевая информационные барьеры, наращивая производственные мощности и изменяя характер продуктов, цифровые технологии могут сделать экономическое развитие более инклюзивным, эффективным и инновационным. При этом особое внимание следует уделить проблеме построения современной экономической теории, признавая, что информация – это товар, благосостояние и уровень жизни населения напрямую связаны с удельным потреблением энергии, а социальный статус заменяется социальным престижем и авторитетом.

Уже следует принять во внимание, что организационная структура, которая доказала свою эффективность на практике в цифровом мире, характеризуется более плоской структурой, децентрализованным принятием решений, более тесным сотрудничеством и координацией, более быстрой передачей знаний между сотрудниками, сетью знаний, командной работой, проактивным подходом, горизонтальным общение, гибкость, ловкость. Развитие новых форм организационной структуры было неизбежным, потому что старые бюрократические модели были жесткими, с жесткими внутренними и внешними границами и, как таковые, не имели возможности быстро реагировать на изменения в стремительной, гиперсвязанной среде.

Литература

1. Цифровые дивиденды. Обзор [Электронный ресурс] / Доклад о мировом развитии. Международный банк реконструкции и развития / Всемирный банк. – 2016. – 43 с. – URL: https://data.gov.ru/doklad-o-mirovom-razvitii-cifrovye-dividendy-2016-obzor-vsemirnogo-banka-2016-god.

2. Кронк Дж. Цифровая трансформация финансовых услуг – надежное вложение в будущее [Электронный ресурс]. – URL: https://www.cisco.com/c/dam/m/ru_ru/internet-of-everything-ioe/iac/assets/pdfs/Cisco_Financial_ru.pdf.

3. Гузикова, Л. А. Цифровая экономика: в ожидании дивидендов [Электронный ресурс]. / Л. А. Гузикова // Инновационные кластеры цифровой экономики: драйверы развития: труды научн.-практ. конф. с междунар. участием; под ред. д-ра экон. наук, проф. А. В. Бабкина. – СПб.: Изд-во Политехн. ун-та, 2018. – 535 с. – URL: http://inecprom.spbstu.ru/files/inprom-2018/inprom-2018.pdf.

4. Dovba I. Factors influencing the innovative development of the region // European Journal Of Economics And Management, Vol. 5, Issue 2. – 2019. – Pp. 28-38. [Электронный ресурс]. – URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/26148.

5. China to build 20 new AI innovative development pilot zones. [Электронный ресурс]. – URL: http://www.chinadaily.com.cn/a/201909/07/ WS5d7327ada310cf3e3556a411.html.

6. Obadi Alka. Specificities of EU cluster policies. // Journal of Enterprising Communities: People and Places in the Global Economy, Vol. 7 Iss 1. – 2013. Pp. 23-35. [Электронный ресурс]. – URL: http://dx.doi.org/10.1108/17506201311315581.

7. Mirkovic V., Lukić J., Lazarević S., Vojinovic Z. Key characteristics of organizational structure that supports digital transformation. – Conference Paper, May 2019. [Электронный ресурс]. – URL: https://www.researchgate.net/publication/333175664_KEY_CHARACTERISTICS_OF_ORGANIZATIONAL_STRUCTURE_THAT_SUPPORTS_DIGITAL_TRANSFORMATION/citations.

8. Дятлов С.А. Электронная Евразия: Евразийская интеграция в условиях цифровой экономики. / Проблемы современной экономики. – 2017. – № 4. – С. 30–32.

9. Sayabek Z., Suieubayeva S., Utegenova A. Digital Transformation in Business. [Электронный ресурс]. – URL: https://www.researchgate.net/publication/334732448_Digital_Transformation_in_Business.

10. Zoom CEO: The future of work is hybrid. [Электронный ресурс]. – URL: https://www.verdict.co.uk/zoom-ceo-eric-yuan.

11. Tiersky H. How to Structure Your Digital Team: 16 Critical Roles. [Электронный ресурс]. – URL: https://www.cmswire.com/digital-experience/how-to-structure-your-digital-team-15-critical-roles.

Андрей Кривонос

Алена Кривонос

24.10.2020

Антиплагиат убьет науку

2020-06-08T13:10:00.002-07:00

Андрей Кривонос, Гуманитарный центр

Алена Кривонос, Гуманитарный центр

За последние два года через мои руки прошли более 400 научных работ, псевдонаучных и даже совсем ненаучных. Но эти статусы им в основном назначались по формальным признакам, в основном с помощью уже всем известного «антиплагиата».

Мир научной деятельности захлестнула волна псевдоуникальности. Ладно если профессор, доктор пишет уникальную авторскую работу, в которой уникальность превышает 70-80 % от общего текста. И то из-за того, что оперирует он, как и вы, уже сформированными терминами и понятиями, которые имеют четкое описание. Но учебные заведения решили, что оригинальность должна стать единственным критерием качества работы студента.

Вам не кажется, что происходит откровенная путаница в понятиях «научная доброчестность», «оригинальность работы», «качество работы»?

Студент второго курса должен написать курсовую работу по бухучету, право, финансам с оригинальностью 80-90 %, при этом как минимум треть работы – это теория (в бухучете ее написал Лука Пачоли, в римском праве – римляне, ряд можно продолжать, но ее (теорию) уже написали), треть – практика (нормативка, процедуры, статистика – их тоже уже написали), и треть – рекомендации. И что будет авторского в такой курсовой работе?! Теория и практика уже описаны, рекомендации и тенденции второкурсник без практики не сформулирует.

В результате мы учим творчески переписывать. Напоминает конспекты первоисточников партийных собраний.

Выведя на первый план антиплагиат и оригинальность, мы заменили ими вообще оценку качества самой работы.

Но проблема пошла глубже – кроме оригинальности, все стремятся к количеству. И чем больше, тем лучше. А написать 3-4 статьи с оригинальностью 70-80 % за учебный год по основной теме исследования и без самоцитирования и самоплагиата иногда становится утопией.

В результате необузданный вал привел к тому, что академическая система и журналы просто захлебнулись от этого наплыва.

Это старались исследовать Филип Альтбах – исследователь и основатель и Ханс де Вит – профессор и директор Центра по изучению международного высшего образования при Бостонском колледже. И их аргумент простой: «статей публикуется слишком много потому, что академическая система поощряет ненужные публикации».

И, действительно, гонка к наращивании количества выпущенных статей привела исключительно к росту количества издательств, метрик и индексов, а не качества самих материалов. Именно на этом фоне статья как форма научной работы потеряла свое значение, превратившись в статистические единицы. А приведение значимости статьи в зависимость от значимости издания перечеркивает возможность молодым исследователям опубликовать интересные результаты в цитируемом издании, так как само издание ищет только для своих страниц цитируемых авторов. И в этом замкнутом кругу оригинальность и борьба с плагиатом обе стороны (и исследователей, и издательства) затягивают в переписывание одного и того же по несколько раз.

И даже плагиат в эпоху антиплагиата стал другим – самоплагиат как переписывание частей своих предыдущих материалов, откровенный плагиат как способ использования чужих статей без ссылок на авторство и новый коррупционный плагиат, который основа на изменение списка авторов и купировании статей под пожелания участников нового авторского коллектива. И, опять же, в угоду гонке количества статей авторский коллектив будет расширяться столько раз вокруг одного и тоже материала, пока все члены кафедры, нужные деканы и проректора не получат должного количества публикаций для своих рейтингов, мониторинг и индексов.

Антиплагиат убьет науку. Он уже убил издательства, которые не успевают рецензировать материалы, а отбирают исключительно по рейтингам, индексам и так далее. Он уже убил желание обычного преподавателя идти именно в науку, так как в большинстве научных направлений на поверхности есть идеи только для очень простых разработок, где достичь оригинальности не представляется возможным. Он уже убил творчество самих студентов, так доступные им источники, как не переписывай, не дадут 70-80 % оригинальности, не говоря о свежести идей. На плагиате уже «горят» давно защищенные диссертации разных уровней, по разным дисциплинам, и в разных странах. И спокойными оставаться нынешние доктора и кандидаты еще долго не будут.

Мы на пороге кардинальной реформы подходов к академической науке и академическому образованию. Как никогда мы близки к разделению практических знаний и действительно науки не только на уровне «профобразования», но и на более высоких уровнях.

Антиплагиат как явление раскрыл нам глаза на системные нарушения в организации труда преподавателей и научных исследователей, мотивации его эффективности, в системе контроля за качеством работы студентов и соискателей. Особенно это стало видно в «карантинной» форме образования во время пандемии COVID-19, во время которого большинство постсоветских вузов не смогли перестроиться.

Откладывание момента дискуссий об отходе от вала статей с псевдоуникальностью именно в академическом сообществе перечеркивает возможность образованию и науке быть соответствующей требованиям времени.

08/06/2020

Филип Альтбах, Ханс де Вит. Научных публикаций стало слишком много // Международное высшее образование, Международные проблемы, № 96, 2019. URL: https://ihe.hse.ru/article/view/8783/9307.

P. S. Оригинальность этого материала 96 % – так как «Филип Альтбах – исследователь и основатель и Ханс де Вит – профессор и директор Центра по изучению международного высшего образования при Бостонском колледже» и «Филип Альтбах, Ханс де Вит. Научных публикаций стало слишком много» оказывается, плагиат

Аннотация

Антиплагиат убьет науку.

2020-04-13T12:38:00.002-07:00

МАНІПУЛЯТИВНІ ПРИЙОМИ У СЕРІАЛІ «КАРТКОВИЙ БУДИНОК»

«Скандали. Інтриги. Жодних розслідувань» – основний лейтмотив «Карткового будинку». Якщо стоїть завдання зрозуміти американську політику та сутність лобізму, слід включити в перелік обов’язкових речей перегляд «Карткового будинку».

Саме потойбічний бік політики, представлений в серіалі, дозволяє вивчити ті прийоми, до яких вдаються герої, щоб досягти своїх цілей.

Напівправда: головний герой партійний організатор Френсис Андервуд так протягом всього серіалу і не розкриває істинних преференцій, які він отримав від шлюбу з Клер Андервуд. Виглядало, що знайомство з Клер відбулося на юридичному факультеті Гарвардського університету. Проте в діалогах постійно згадується негативне відношення матері Клер, що їх родина не отримала того, на що розраховувала від цього шлюбу. Слід очікувати, що це була доволі впливова родина, яка робила ставку на Френсіса по просуванню власних інтересів, що він з часом проігнорував. Навіть будучи разом у політиці, обіймаючи посади президента та віце-президента, в серіалі є відчуття, що сторони про щось не договорюють.

Велика брехня: основою сюжету, яка зв’язує всі сезони та епізоди, а також всіх основних героїв – приховування вбивств. Собака в «Главі 1», Зої Барнс, Пітер Руссо та ще низка осіб, які прямо чи опосередковано загинули від рук Френсіса Андервуда. Не виключено, що у вбивстві в молоді роки відзначилась і Клер. Хоча вона собі відвела місце в організації та подальшому прикритті вбивств миротворців та терористів, що стало причиною політичного скандалу між США та Росією.

А ось політично вмотивовані вбивства Френсіса стають предметом розслідування журналіста Хаммершмидта, бувшого керівника Зої Барнс, проте навіть часткове оприлюднення інформації не надає суспільству правди, і виглядає як сфабриковане.

Поряд з серіалом відбувається інше, вже не фізичне, а емоційне вбивство – Кевіна Спейсі як актора – він визнає свій зв'язок з неповнолітнім багато років тому, та дирекція студії Media Rights Capital приймає рішення в останньому сезоні (який на той момент вже був відзняти) вирізати всі сцени з ним та прибрати його з фільму.

Роль вбивці Френсіса відведена його помічникові Даг Самперу, якому було що розказати про особливості політичного шляху Френсіса та Клер.

Останній епізод: Даг зустрічається з Клер в її кабінеті (в Овальному кабінеті). У діалозі колишній помічник Андервуда каже, що це саме він убив Френсіса, підставивши це як нещасний випадок в результаті передозування ліками. Стампер випадково ранить Клер ножем для паперу і просить вибачення у неї, а пізніше гине від поранення в живіт і задухи.

Серіал закінчується цитатою Клер: «Ну ось... Болю більше немає».

Клер визнає, що вбивства викликали внутрішній біль та страждання, і нове вбивство зупиняє це коло.

Політичні маніпуляції: Весь серіал насичений інформацією про передачу даних пресі, оприлюднення позицій сторін у перемовинах, начебто випадковий витік інформації, що разом виглядає як намагання впливати на інші сторони політичного процесу. Були позитивні і негативні результати для Френсіса та Клер, навіть отримали вони свої посади у Білому домі як раз за рахунок таких маніпуляцій. Детально описано в серіалі прийняття двох законопроектів – про екологію та права жінок – перемовини щодо їх прийняття насичені такими маніпуляціями.

Перевернута піраміда: Виносячи на загал досягнення та результати Френсіс Андервуд, оприлюднюючи свої досягнення чи прагнення, навіть в його передвиборчих промовах він починав з простих речей, які є очевидні, прості та зрозумілі, просуваючись в ускладнення та деталізацію. Ілюстрацією такого підходу слід вважати участь його у відкритті бібліотеки його імені у своїй альма-матері – військовому училищі, що було добре сплановано для просування кандидата на політичні посади від округу.

Перегляд серіалу, окрім наближення до американської та міжнародної політики, залишає відчуття вічної наявності впливових помічників, які самочинно можуть вирішувати напрям руху керівника – таким помічником для попередніх президентів був Френсіс Андревуд, а для Френсіса – Даг Сампер, реальний організатор дій та вбивств, в тому числі самого Андервуда.

Впевнені, що частина глядачів не сприйняла реальність представлених в серіалі підходів та прийомів, вважаючи це вигадкою та домислами, проте реальне життя та справжня політика часто є ще більш огиднішими та страшнішими, чим вони є у серіалі.

Андрій Кривонос
05.04.2020 року

МІЖНАРОДНІ ЕЛЕКТРОННІ ФІНАНСИ

2020-02-05T00:21:00.002-08:00

Вступ

Діджиталізація світу та всіх галузей економічної активності проходить на фоні активного залучення до цього саме сектору фінансів. Фінанси стали рушієм дійсної діджиталізації економічних стосунків. Поки що гасло в Україні «Держава смартфоні», і в світі, і в Україні має реалізацію в форматі «Гроші в смартфоні». Проте термінологія питання, яке ми піднімаємо для вивчення, на сьогодні не є сталою, та існує велика потреба подальшої детермінації ґалузі сучасних електронних грошей чи цифрових фінансів.

Без приведення до спільного знаменника питання термінів в цифровому світі, ми постійно будемо говорити про одні й ті ж речі, але не зможемо знаходити спільну мову. Чи навпаки – будемо користуватися одним терміном, який для кожного буде мати різне значення.

Об’єкт та предмет дослідження

Саме так на сьогодні в ґалузі фінансів і є. Електронні фінанси, по своїй економічній суті, – це відцифровані стосунки з приводу грошових потоків та питань нарахувань заборгованостей, процентів, податків тощо.

Але таке визначення не буде задовольняти тих, хто з електронними фінансами розуміє криптоактиви та різноманітні цифрові (віртуальні) гроші.

Також будуть проти ті, хто бажав би бачити в електронних фінансах тільки системи платежів, як-то PayPal.

Виходячи із таких потреб, об’єктом нашого дослідження стане ґалузі електронних фінансів в контексті глобалізації та міжнародних фінансів, а предмет – термінологічний апарат електронних фінансів.

Огляд закордонної літератури з питань термінології електронних фінансів

У науковців на сьогодні не слалася одноманітна термінологія діджиталізованих фінансових стосунків. Побудуємо наш огляд за тим напрямком, щоб наприкінці його дійти до чіткої термінології, яка допоможе розібратися та в майбутньому оперувати правильними термінами ґалузі міжнародних електронних фінансів.

Тож почнемо з класифікації всього, що можна на сьогодні віднести до електронних грошей:

– електронний переказ коштів,

– автоматизований кліринговий дім (ACH),

– цифрова валюта,

– система оплати електронної комерції,

– електронний переказ коштів у точці продажу (EFTPOS),

– міжбанківська мережа,

– платіжна система,

– валовий розрахунок у реальному часі,

– Товариство міжнародної міжбанківської фінансової зв'язку (SWIFT),

– віртуальна валюта,

– миттєвий платіж [1].

Це основний набір того, що може підпадати у визначення в нашій ґалузі. Частина з цих явищ, продуктів, систем є зрозумілими та вживаними, деякі з них викликають здивування. Проте ми маємо чітко усвідомлювати, що термінологія дійсно є неусталеною та потребує детермінації в ході практичного використання.

Наприклад, е-рахунки, які є одним із способів здійснення електронних переказів, на сьогодні представляють собою електронні рахунки з повним вмістом (зазвичай 8-16 обов'язкових полів) та автентифікацією емітента та одержувача. Дві організації в ролі продавця та покупця обмінюються цифровою та податковою накладкою як справжньою оригінальною рахунком-фактурою. Вони обмінюються ними безпосередньо, через продавця товарів чи послуг та / або через спеціальну платформу податкових органів, чи незалежну платформу, де ці електронні рахунки зберігаються та є єдиними оригінальними рахунками для податкових органів, самих компанії та аудиторів [2].

Як ми бачимо, в одному документів збираються питання самого продажу, фактично договору, рахунок-фактура, оплата та фіксація витрат, до яких можуть потім звертатися компетентні органи та аудитори.

Наявність в списку цифрових валют та віртуальна валюта, навіть після 11 років від дати анонсу першої криптовалюти Bitcoin, вказує на складність визначення термінів. Зверніть увагу, на те що дехто під псевдонімом Сатоші Накамото 31 жовтня 2008 року опублікував білу книгу, виклавши подробиці «нової електронної платіжної системи, яка повністю буде peer-to-peer» [3]. Тож, за задумом криптовалюти як такої не було, а була платіжна система, яка не передбачала в своїй інфраструктурі обслуговуючих банків, бірж тощо, а платежі здійснювалися напряму від платника до отримувача. Тож на етапі виникнення цифрові, віртуальні валюти, як зараз говорять криптовалюти, були продовження удосконалення платіжної системи.

Аналогічним прискоренням є і системи оплати електронної комерції. Однією з найбільших проблем, пов’язаних із веденням бізнесу в Інтернеті, є збір платежів з клієнтів. На відміну від цегельно-будівельного магазину, де трансакції відбуваються особисто, клієнти в Інтернеті стягують покупки без пред'явлення фізичної картки заряду. Інтернет-продавці потребують безпечних інструментів для збору платежів, а інструменти повинні працювати в рамках веб-сайту про електронну комерцію. Наразі існує кілька типів способів оплати, які використовуються для покупок в Інтернеті та оплати рахунків [4].

І якщо платежі між безпосередньо покупцями та продавцями в контексті крипти чи електронної комерції шукають свого термінологічного оформлення, то платежі в межах банківських систем вже повністю деталізовані. Проте частина теоретиків забувають їх відносити до електронних фінансів.

Так SWIFT – «це те, як світ рухає гроші. Ми робимо це кожну мить кожного дня, в усьому світі. Жодна інша організація не може вирішити масштаб, точність, темп та довіру, яких цього вимагає» [5].

Сьогодні товари та послуги рухаються швидше та на більші відстані, ніж будь-коли раніше, тому гроші також повинні рухатися далі та швидше. За думкою організаторів SWIFT в сьогоденні грошам не тільки довіряють, але й платежі є миттєвими. SWIFT дійсно невпинно впроваджує інновації, випробовує нові підходи, а потім швидко впроваджує. Фактично немає жодної іншої організації, міжбанківської мережі, як SWIFT, ніде в світі.

Станом на 2018 рік близько половини всіх транскордонних платежів у всьому світі використовували мережу SWIFT. Станом на 2015 рік, SWIFT пов’язав понад 11 000 фінансових установ у понад 200 країнах та територіях, які обмінювалися в середньому понад 32 мільйонами повідомлень на день (порівняно із середнім рівнем 2,4 мільйона щоденних повідомлень у 1995 році). SWIFT здійснює транспортування фінансових повідомлень у надзвичайно захищеному вигляді, але не веде рахунків для своїх членів і не виконує жодної форми клірингу чи розрахунків.

SWIFT зазнала критики за його неефективність через те, що перекази часто проходять через декілька банків, перш ніж досягти їх кінцевого пункту призначення, роблячи їх трудомісткими, дорогими і не вистачаючи прозорості щодо того, скільки грошей надійде бенефіціару. У той час його домінування на ринку описувалося під загрозою технологій blockchain – одна із новацій саме криптовалют під авторством Сатоші Накамото, таких як Ripple, хоча SWIFT стверджував, що питання масштабування рішень blockchain залишаються невирішеними, обмежуючи їх двосторонніми та внутрішньобанківськими додатками. SWIFT представила власну вдосконалену послугу під назвою "Інновація глобальних платежів" (GPI), заявивши, що станом на 2018 рік її прийняли 165 банків, і половину своїх платежів завершено за 30 хвилин [6].

Як бачите, технології і системи в межах електронних фінансів не тільки конкурую між собою, але й активно заходять за межі своїх ринків, що потіснити вже традиційні операції.

До речі, і SWIFT пропонує захищену службу обміну повідомленнями "особа-особа" – SWIFTNet Mail, яка вийшла у використання ще 16 травня 2007 року. Клієнти SWIFT можуть налаштувати існуючу інфраструктуру електронної пошти для передачі повідомлень електронної пошти через високобезпечну та надійну мережу SWIFTNet замість відкритого Інтернету. SWIFTNet Mail призначений для безпечної передачі конфіденційних бізнес-документів, таких як рахунки-фактури, контракти та підписи, і призначений для заміни існуючих телексних та кур'єрських служб, а також для передачі даних, що стосуються безпеки, через відкритий Інтернет. Сім фінансових установ, включаючи HSBC, FirstRand Bank, Clearstream, DnB NOR, Nedbank та Standard Bank of South Africa, а також SWIFT першими почали використовувати цю послугу [7].

Ця система вже не просто система міжбанківських платежів, на певному етапі вона набула риси інструменти політичного тиску, що дійсно підтверджує її міжнародний статус.

У січні 2012 року пропагандистська група "Об'єднані проти ядерного Ірану" (UANI) здійснила кампанію, закликаючи SWIFT припинити всі відносини з банківською системою Ірану, включаючи Центральний банк Ірану. UANI стверджував, що членство Ірану в SWIFT порушує фінансові санкції США та ЄС проти Ірану, а також власні корпоративні правила SWIFT.

SWIFT відключив усі іранські банки від міжнародної мережі як санкція проти Ірану. Однак станом на 2016 рік іранські банки, які вже не перебувають у міжнародних списках санкцій, були відновлені до SWIFT [8]. Незважаючи на те, що це дає змогу переміщувати гроші з цих іранських банків і до цих іранських банків, іноземні банки залишаються обережними щодо ведення бізнесу з країною. Через первинні санкції операції американських банків з Іраном або операції в американських доларах з Іраном обидва залишалися забороненими.

Аналогічно, у серпні 2014 року Великобританія планувала натиснути на ЄС, щоб заблокувати використання SWIFT російською стороною як санкцію через російське військове втручання в Україну. Однак SWIFT відмовився це робити. У своїй офіційній заяві вони зазначають, що "SWIFT шкодує про тиск, а також про спекуляції в навколишніх ЗМІ, які ризикують підірвати системний характер послуг, які SWIFT надає своїм клієнтам у всьому світі" [6]. SPFS, російський еквівалент SWIFT, був створений Центральним банком Росії як резервний захід. Це власна систему фінансових трансфертів, яка б захистила Росію від потенційного відключення глобальної системи переказів SWIFT у разі жорстких санкцій США [9].

До речі, не тільки Росія опікується «власною SWIFT». У вересні 2018 року керівник зовнішньої політики Європейського Союзу Федеріка Могеріні запропонувала розробити новий «фінансовий механізм спеціального призначення», призначений обійти SWIFT. Сім членів-засновників цієї нової системи мають бути Іраном, Європейська Комісія , Німеччина, Франція, Великобританія, Росія та Китай – але тільки не США [6].

Взагалі сучасні міжнародні електронні фінанси є логічною відповіддю на виклик про зростання кількості платежів як таке.

Кількість альтернативних платежів за останні кілька років експоненціально зросла через потребу в платіжних рішеннях в Інтернеті. Обмежене проникнення кредитних карт та складні локальні регуляції платежів у поєднанні з жорстким страхуванням кредитів та безпеки щодо використання кредитних карт для онлайн-платежів збільшили використання альтернативних платежів на світовому рівні.

Альтернативні платежі пропонують національні банки та міжнародні платіжні процесори, які пропонують продавцям різноманітні рахунки. Більшість альтернативних платежів мають онлайн-додатки та інтегровані в електронні кошики для покупок, якими користуються інтернет-продавці.

Кілька платіжних рішень було розроблено спеціально для веб-продавців, які можуть приймати альтернативні платежі в Інтернеті та підтримувати доступ до віддалених ринків. Альтернативні платежі застосовуються по всій Північній Америці, Європі та Азії та мають рівень проникнення в різних країнах шістдесят відсотків і більше. Мова, валюта та підтримка, включаючи довіру та знайомство, часто сприяють успіху вітчизняного альтернативного рішення щодо оплати.

Альтернативні платежі в багатьох сферах стали домінуючою формою онлайн-платежів для споживачів. Альтернативні платежі надають споживачам більше варіантів оплати та дозволяє їм вибирати способи оплати, які їм комфортні. Мова, локалізовані додатки та знайомство із способом оплати, у поєднанні з довірою, яку вони надають власному банку чи платіжній системі, збільшує використання. Крім того, споживачі можуть просто вибрати альтернативні способи оплати через проблеми безпеки при отриманні кредитних карт чи інших заборон. Багато альтернативних платежів часто вимагають додаткових заходів безпеки, наприклад, ім’я користувача, пароль або персональний ідентифікаційний номер (PIN) для подальшого захисту споживача [10].

Огляд української практики з питань термінології електронних фінансів

Повертаючи із нашим аналізом до українських джерел, нам на багато складніше ідентифікувати конкретику та точність викладання. Хоча і українські компанії в галузі FinTech зі своїми продуктами, як-то: Приват24, monobank, MoneXy та рядом інших, стали помітними фігурами на міжнародних ринках, проте теоритизації їх роботи на сьогодні не відбувається. Практика набагато випереджає науку в секторі FinTech.

Практики визнають, що на слід говорили не просто електронізацію частини операцій, як-то розрахунки, але й в цілому про діджиталізацію економіки. Застосування діджиталізації створює низку конкурентних переваг підприємства в розрізі операційних процесів, а саме підвищуючи їх рівень транспарентності та можливості, вчасно прийняти управлінське рішення, миттєвий обмін інформацією між компетентними співробітниками, здійснення маркетингових досліджень та створення системних підходів до реагування. Організаційні відповіді на сигнали ризикових змін за рахунок діджиталізації формуються на принципах узгодженості, вчасності, дієвості, запобіганні кризових становищ [11].

Частина авторів називає такі зміни – Технології 4.0. Вони здатні значно здешевити і прискорити технологічний прорив наших відсталих підприємств. Адже одна з «революційних» характеристик 4.0 полягає в рази збільшеної доступності нових технологій. Вартість роботів, передачі і обробки великих даних, адитивні технології, інтернет речей – ціни впали в рази за останні 10 років. Іншими словами, багато технологій доступні сьогодні навіть малим підприємствам. І особливо на тлі величезної кількості фірм – розробників [12].

Сьогодні FinTech-компанії пропонують споживачам широкий спектр рішень – від платежів та аналізу фінансових даних до послуг з кредитування та краудфандінгу. Саме тому Національний банк приділяє значну увагу перспективам розвитку фінансового та банківського секторів з точки зору інноваційних і діджитал-рішень та уважно слідкує за тенденціями розвитку FinTech-галузі. Український центральний банк досліджує досвід інших центральних банків (наприклад, Банку Литви) та вивчає український сегмент цього ринку. Саме так описує ситуацію Олександр Яблунівський, директор департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку Національного банку під час Українського Форуму Шовкового шляху 2018 [13].

І наші технології «ідуть» у світ.

Так MoneXy розпочала роботу в Україні в 2010 році як перша електронна платіжна система. В системі до банкрутств банків-партнерів було зареєстровано близько 300 000 клієнтів. Станом на 1 червня 2016 року на рахунках клієнтів було 12,4 млн грн. Тепер ця система просувається на ринок Європи від імені юридичної особи в Польщі. Компанія надає в Європі весь спектр електронних фінансових послуг – електронні гроші, p2p переклади, бонуси, мобільні гаманці [14].

Засновники українського monobank, який працює з 2017 року, в літку 2019 рока отримали фінансову ліцензію від британського регулятора FCA. І на осінь була запланована кампанія із старту віртуального банку Koto в бета-версії. За словами одного засновника Дмитра Дубілета, а нині – Мінінстра Кабінету Міністрів України, над отриманням цієї ліцензії компанія працювала останні півтора року. “Британська влада під мікроскопом вивчала нашу репутацію, наш продукт, наші технології, системи ІТ-безпеки. Отримати фінансову ліцензію в Британії – це дуже складний і тривалий проект”, – запевняє він [15].

Кодифікуючи українське законодавство НБУ визначає, що електронні гроші (e-money) – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Банк має право здійснювати випуск електронних грошей, номінованих лише в гривні. Банк, що здійснює випуск електронних грошей бере на себе зобов’язання з їх погашення.

Користувачем електронних грошей може бути суб’єкт господарювання або фізична особа. Користувач – суб’єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг. Користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам [16].

Аналогічної думки користувачі інтернет в Україні, які спільно написали сторінку «Електронні гроші» в Вікіпедії, де зазначили: «Електро́нні гро́ші (також відомі як e-money, e-гроші, електронна готівка, електронні обміни, цифрові гроші, цифрова готівка чи цифрові обміни) – означення грошей чи фінансових зобов'язань, обмін та взаєморозрахунки з яких проводяться за допомогою інформаційних технологій. Відповідно до законодавства України, електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі» [17].

А ось російськомовні користувачі іншої думки: «Електронні гроші – неоднозначний і еволюціонує термін, що вживається в багатьох значеннях, пов'язаних з використанням комп'ютерних мереж і систем збереженої вартості для передачі і зберігання грошей. Під електронними грошима розуміють системи зберігання і передачі як традиційних валют, так і недержавних приватних валют. Обіг електронних грошей може здійснюватися як за правилами, встановленими або узгодженими з державними центробанками, так і за власними правилами недержавних платіжних систем» [18].

Від рівня виключно приватних, договірних грошей електронні гроші в Україні піднялися суттєво в своєму статусі. В Україні є державна та приватна ініціативи щодо криптогривні. Тобто зробити це можна або централізовано через регулятора, або децентралізовано.

У першому випадку, слід було би напряму відкривали рахунок у НБУ. Але зараз таких прикладів не існує, бо всі центральні банки працюють виключно з фінансовими установами, а не з фізичними особами. Вони ведуть клірингову систему розрахунків між банками, а банки, у свою чергу, відкривають рахунки для фізичних осіб. У другому – децентралізовану криптогривню можна розробити на технології блокчейн [19].

Національний банк продовжує вивчати можливість випуску власної цифрової валюти, аналізуючи міжнародний досвід, правові аспекти і макроекономічний ефект, а також оптимальні бізнес-моделі її звернення.

В рамках випробування технології блокчейн-платформи в 2016-2018 роки. НБУ випустив в обіг обмежений обсяг е-гривні. Операції з нею тестували робочі групи, до яких увійшли представники Нацбанку, Світового банку і компаній-волонтерів.

Після тестування НБУ прийшов до кількох ключових висновків, з яких відмітимо такі:

– е-гривня може стати альтернативою наявним, платіжними картками та електронних грошей. Її переваги - простота використання, доступність, безпека (погашення і розрахунки гарантуються Нацбанком) і швидкість розрахунків;

– е-гривня може стати так званою disruptive technology, оскільки може суттєво змінити екосистему платіжного ринку [20].

Як бачимо, що одним з важливих рушіїв діджиталізації фінансів в Україні є сам Національний банк, в компетенції якого є відповідні повноваження по регулюванню законодавчо-нормативного поля сучасних фінансів.

Висновки

В ході нашої роботи ми більше загострили дискусію із пошуку одноманітних визначень, ніж досягли усталеності в термінології електронних фінансів.

Українська практика більш активна до сучасних підходів. Українські компанії в галузі FinTech зі своїми продуктами, як-то: Приват24, monobank, MoneXy та рядом інших, стали помітними фігурами на міжнародних ринках. А з важливих рушіїв діджиталізації фінансів в Україні є сам Національний банк, в компетенції якого є відповідні повноваження по регулюванню законодавчо-нормативного поля сучасних фінансів.

Тож нам слід чекати на усталення термінології, коли відбудеться накопичення практичного досвіду реалізації проектів з електронними фінансами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Electronic funds transfer. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Electronic_funds_transfer.

2. Bruno Koch. E-Invoicing / E-Billing: International Market Overview & Forecast, January 2019. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.billentis.com/einvoicing_ebilling_market_overview_2019.pdf.

3. Anthony Cuthbertson. Bitcoin passes $1 billion milestone on cryptocurrency anniversary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.independent.co.uk/life-style/gadgets-and-tech/news/bitcoin-price-buy-cryptocurrency-white-paper-a9179766.html.

4. Catie Watson. Types of eCommerce Payment Systems. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.techwalla.com/articles/types-of-ecommerce-payment-systems.

5. About Us. SWIFT. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.swift.com/about-us.

6. Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Society_ for_Worldwide_Interbank_Financial_Telecommunication.

7. SWIFTNet Mail pilot phase underway. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20081201094800/http://www.swift.com /index.cfm?item_id=61132.

8. Iranian banks reconnected to SWIFT network after four-year hiatus. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.reuters.com/article/us-iran-banks-swift/iranian-banks-reconnected-to-swift-network-after-four-year-hiatus-idUSKCN0VQ1FD.

9. Russia’s central bank governor touts Moscow alternative to SWIFT transfer system as protection from US sanctions. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.cnbc.com/2018/05/23/russias-central-bank-governor-touts-moscow-alternative-to-swift-transfer-system-as-protection-from-us-sanctions.html.

10. Alternative payments. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Alternative_payments.

11. Грибіненко О. М. Діджиталізація економіки в новій парадигмі цифрової трансформації. // Електронний журнал «Міжнародні відносини», Серія «Економічні науки», № 16 (2018). – 2018. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/3523/3197.

12. Юрчак О. Зачем Украине Индустрия 4.0? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://investgazeta.ua/blogs/zachem-ukraine-industriya-4-0.

13. Діджиталізація фінансових послуг є ефективним способом підвищення фінансової інклюзії в України, що є одною зі стратегічних цілей Національного банку. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.facebook.com/NationalBankOfUkraine/photos/a.1505513382996162/2177027689178058/?type=3&permPage=1.

14. Украинская платежная система MoneXy выходит на рынок Европы. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://itc.ua/news/ukrainskaya-platezhnaya-sistema-monexy-vyihodit-na-ryinok-evropyi.

15. Засновники monobank отримали фінансову ліцензію у Великобританії. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://news.finance.ua/ua/news/-/451690/zasnovnyky-monobank-otrymaly-finansovu-litsenziyu-u-velykobrytaniyi.

16. Електронні гроші. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123302.

17. Електронні гроші. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Електронні_гроші.

18. Электронные деньги. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Электронные_деньги.

19. Що таке криптогривня? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://finance.liga.net/cryptoeconomics/cards/chto-takoe-kriptogrivna-zachem-ona -nujna-i-kakoy-budet.

20. Е-гривня. НБУ пока не решился на выпуск цифровой валюты. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://finance.liga.net/ cryptoeconomics/novosti/e-grivnya-nbu-poka-ne-reshilsya-na-vypusk-tsifrovoy-valyuty.

грудень 2019 р.

29 декабря

2020-01-06T06:21:00.001-08:00

Важной датой в истории украинского франчайзинга было 29.12.2001 года. 18 лет назад. Дата регистрации Ассоциации франчайзинга – Ассоциации работодателей в отрасли франчайзинга.

Кстати, первая в Киеве и в вторая в Украине организация работодателей – такой статус позволил нам совершенно по-другому коммуницировать с органами власти.

За время существования Ассоциации, мы и наши члены сделали существенный вклад в развитие рынка франчайзинга в Украине. На момент инициативы создания Ассоциации летом 2001 в Украине работало несколько десятков сетей (до 40 компаний), развитие которых осуществлялось за счет родственников, партнеров и самых прогрессивных слоев украинских предпринимателей. Ассоциация донесла понятие "франчайзинга" до среднего класса с помощью своей просветительской работы, мероприятий, общественной деятельности и лоббирования интересов членов. Официальные консультанты Ассоциации готовили франчайзинговые договора, франчайзинговые пакеты, инструкции и другие материалы уже для более чем двухсот сорока франчайзинговых сетей. И на сегодня общее количество франчайзеров в стране превысила 920.

Марк Зархин, Леонід Шаян, Oleksandr Oliynyk и Андрей Кривонос взяли на себя смелость и ответственность развивать то, что называлось иностранным словом и было чуждым для бизнеса, а стало понятным, прибыльным и перспективным.

Что ж. Совершеннолетие. Теперь франчайзинг может покупать алкоголь, сигареты, беря на себя полную за это ответственность. А мы продолжим формировать рынок для всех.

Ибаном по FOP-у

2020-01-06T06:18:00.001-08:00

Подлая и крысятническая работа чиновников опять превращает обычный документ – регламент операций – в средство административного давления на ФОП.

Вместо реализации прозрачного использования IBAN, реализация положений кодекса о банкротстве, упрощение доступа к счетам, мы находим очередной регуляторный бред.

"З 3 січня ФОП заборонено витрачати кошти з підприємницьких рахунків для власних потреб.

Відтепер за поточними рахунками в національній валюті ФОП та самозайнятих осіб здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та законодавства України, крім операцій, пов’язаних із власними потребами.

Але ці особи після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, мають право перерахувати кошти з таких рахунків на власні поточні рахунки, відкриті для власних потреб.

Тому з 3 січня (дня набрання чинності Постанови № 162), щоб використати підприємницькі кошти для власних потреб, слід перераховувати їх на окремий рахунок."

А как же право собственности и распоряжение своим имуществом? А как же персональная ответственность собственника за осуществленным им действиям? А кто будет сверять, это были личные расходы или расходы, согласно договорных обязательств ФОП? А за перечисление со счета на счет комиссия будет?

Зато в отчетах можно круто написать – в связи с полным запуском IBAN активность клиентов банков выросла, и они открыли еще больше счетов. IBAN, далее следует непереводимая народная лексика…

Франчайзинговые события в Украине в 2014 году можно разделить на три стадии

2019-02-20T04:29:00.000-08:00

Первая: Майдан - до середины марта месяца бизнес, как и вся страна, находился в абсолютно подвешенном состоянии. Логично, что в это время была перенесена и выставка "Франчайзинг". Основной чертой франчайзинговых сетей в это время была лояльность по отношению к своим франчайзи: где позволяли торговать дополнительным товаром, где позволяли открывать/закрываться не по графику сети и другое. С точки зрения всего рынка проявилась негативная тенденция - не всем франчайзерам удалось в каждый момент времени точно знать, сколько у него работающих франчайзи. Нарушение статистики для рынка в целом это особенность", для отдельной компании "начало конца". Вы не знаете, сколько у вас точек, вы не можете спрогнозировать с них доход, вы не можете составить бюджет франчайзингового отдела, франчайзинговый бизнес убыточный.

Мы не увидели новых франчайзеров на рынке в это время, обещанные выходы на рынок иностранцев тоже не произошли. Даже на выставке "Франчайзинг", которая прошла в апреле, не произошло сдвига во франчайзинговой активности: говорили много среди небольшого количества участников, сделки по покупке, в основном, произошли в сегменте недорогих мобильных франшиз - стрит-фуд, кофейни, услуги. Но выставка зафиксировала начала следующего психологического момента - ждем изменений.

Вторая: война. К огромному сожалению, изменения произошли, но совершенно в другую сторону, чем ожидалось - в худшую. Накал страстей вокруг Крыма, Севастополя, а затем Донецкой и Луганской областей, активная фаза военных действий на востоке никоим образом не стимулирует спокойное развитие бизнеса, приток инвестиций и повышение покупательского спроса.

На этой стадии появились:

1. "новые франчайзи - переселенцы" - экономически активные предприниматели, которые покинули горячие территории и ищу места приложения своих усилий и оставшихся денег. С одной стороны они ищут возможность быстро войти в новый бизнес, с другой, часть из них, готова приобретать действующий бизнес, фактически для того же самого. На рынке появилась активность по выбору франшиз и появились сделки на покупку недвижимости, уже используемой под бизнес;

2. вопросы "что делать с мои бизнесом в Крыму, Севастополе, Донецке, Луганске" - в каждом случае ответ индивидуален, и во многом зависит от того, с какой стороны границы вы видите себя. Не сладко сетевым франчайзинговым компаниям в такой ситуации - что делать со своими и франчайзинговыми точками на территории, с другой стороны псевдо-границы. В результате таких трансформаций на крымской территории стал резко вопрос "а откуда мы", и начался процесс новой самоидентификации - мы местная компания или мы иностранцы в этой стране, с вытекающими процессами регистрации юридических лиц, дочерних компаний, организации международных платежей, таможенного оформления, найма персонала по другим условиям и т. д. На франчайзинговую статистику это повлияет тем, что в течении этого года ряд компаний поменяют в свое описание страну происхождения (или основную страну ведения бизнеса);

3. Сложности, а точнее "невозможности" полностью соответствовать всем законам переходного времени. В результате часть бизнесов, покупок/продажей недвижимости оформлены с помощью примитивных расписок, что аукнется через время;

4. Нарастающие политические и моральные сложности между Украиной и Россией заставляют ряд российских компаний задуматься о дальнейшей работе в Украине. Основной способ – поднять флач "мы аполитичны" – помогает не всем, поэтому некоторые активно принимают решения об организационном отделении украинского офиса от российского – "принимайте решения сами, мы только поставщики". Точной статистики кто к какому варианту пришел нет, но факт, что массового закрытия сетей с российскими корнями нет.

Третья: - еще полностью не настала, но уже знаем ее черты:

1. активное появление небольших мобильных франшиз. Если на начало года мы фиксировали 564 действующих в Украине франчайзера, то по нашим оценкам на конец года количество таких сетей может достичь 620. Прирост произойдет в основном за счет небольших новых предложений на базе новых бизнесов или на базе сетевых компаний, которые ранее на франчайзинг не обращали пристального внимания;

2. нам будет с вами сложно подсчитать точное количество франчайзи в сетях. Цифра в 22,6 тыс. точек во франчайзинговых сетях, которую удалось собрать в прошлом году, требует тщательной проверки, но смотри пункты в первой стадии;

3. "услуги для потребителей" как отрасль франчайзинга устремилась в погоню за "торговлей", которая всегда лидировала в нашем анализе. И погоня представляет собой именно появление новых предложений, новых коммерческих ниш. Торговля занимает чуть более 50 % франчайзеров, сейчас услуги 25, а далее все другие. За следующий год услуги могут достичь в этой структуре 30-35 %;

4. это время можно называть временем "беготни и массовки" - у вас есть два варианта: или научиться много продавать в каждой точке, тогда точек у вас может быть не много, или много отрывать точек (читай - продавать небольших франшиз), чтобы их даже небольшие продажи создавали вал в сети. Скорее время середнячков прошло.

Думая о том, что делать дальше, следует понять, от чего мы вместе пострадали в этом году:

- изменение валютного курса, грубо говоря, с 8 грн. до 15 грн. с начала года по сегодняшний день;

- усложнения таможенных процедур между Россией и Украиной, как правило, за счет бюрократизации процесса;

- существенное падение реального покупательского спроса в Украине.

Украинский рынок в 2015 году ждет товары по максимально низким ценам. Что для этого нужно сделать компаниям? Понятно искать дешевые ресурсы для финансирования развития и производства товаров. Также некоторым будет проще стать "европейскими" – подписанное соглашение Украины с Европой создает возможности для уменьшения налоговой нагрузки при поставках между Европой и Украиной (пока больше преференций у украинских компаний по сравнению с европейскими). И еще один шаг, на который ранее не обращали внимание: малые города. Сегодняшняя экономическая ситуация в Украине заставляет подумать над тем, как обеспечивать такие города (а для предпринимателя эта фраза должна читаться как: как продавать больше в малых городах). В "городах-миллионниках" живет много покупателей, но высокие расходы на ведение бизнеса, в "малых городах" покупатели тоже есть и расходы на ведение бизнеса могут быть меньше.

Рецепт к возврату для активной работы в Украине для каждой компании будет индивидуальный, зависящий от многих факторов, в том числе и истории работы компании раньше, но в любом случае внимательно считайте деньги и свои возможности.

Андрей Кривонос

для для РБК daily

01.12.2014

Слон – это мышь, изготовленная по правительственному заказу

2019-02-20T03:39:00.003-08:00

Фраза, написанная Робертом Хайнлайном в его фантастических произведениях 70-вых, к огромному сожалению, прижилась в обыденной жизни в наше время.

И, если во время написания произведения, эта фраза относилась к капиталистическому укладу, и не в коей мере не ассоциировалась с рынком социалистических стран, то современная жизнь дает нам предпосылки говорить так и о нашем сегодняшнем строем, и о советском времени, и, понятно, о капиталистическом укладе развитых стран.

Первый и третий факт как-то нам стал очень привычным, и о нем поговорим мы позже, но вот то, что и в советское время бюджет был «кормушкой» для всех, заставляет нас задуматься. Сегодня мы находим исторические документы со сметами и стоимостями работ, их научной и производственной необходимости, находим целые поселки и города, которые существовали просто на бумаге или были созданы во благо проверки некой гипотезы. И начинаем понимать, что деньги правительства, бюджет страны в целом имеет уникальное свойство быть нужным всем ради самих денег, а не результата.

Мы с вами можем приводить примеры, факты, которые со всех сторон будут подчеркивать неизбежность такой фразы, но давайте поищем основу такого события. Почему десятки и сотки людей готовы всячески увеличивать стоимость любого проекта на глазах друг друга и общества в целом, при этом даже не пытаясь сопоставить такие сметы с реальностями жизни. Почему мосты в никуда могут стоить как ремонт дорог во всем городе, почему ультрасовременные технологические решения оказываются жалкой копией уже существующего образца, и проработать оно сможет всего пару недель. А сколько раз мы с вами сталкивались со статьями бюджета «отцифровать», «внедрить ПО» и так далее. На поверку часто за такими словами крылось то, что уже давно сделано, или то, что уже никому не нужно.

Вернемся к истокам самой фразы. «Достаточно времени для любви, или Жизни Лазаруса Лонга» – научно-фантастический роман Роберта Хайнлайна. В 1973 году номинировался на премию «Небьюла». В 1974 году номинировался сразу на премии «Хьюго» и «Локус». В 1998 году внесён в Зал славы премии «Прометей». Главный герой – старейший представитель человеческой расы – Лазарус Лонг, проживший на момент действия романа более 2000 лет (действие обрамляющей сюжетной линии разворачивается в 4325 земном году, Лазарус Лонг – Вудро Вильсон Смит, родился в 1912 году).

Достаточно интересный персонаж, обычная речь которого перемешана вопросами к собеседнику, рассуждениями о прошлом, и тезисами-афоризмами. Достаточно много из них несут провокационный характер и часто вырываются из контекста самого произведения.

Ну чего стоит: ну как дружить со смертыми, только решишь поговорить, а они уже умерли. Кстати, в 1978 году издательство Ace Books выпустило The Notebooks of Lazarus Long отдельным изданием. Некоторые афоризмы были иллюминированы.

Так что от автора нам с вами будет сложно понять, что именно имел он ввиду под природой такой фразы, но точном можем сказать, что фраза лично для него была выстрадана и целиком понятно.

Отучившись в военно-морской академии и служив на флоте четыре года, молодой офицер часто сталкивался с различиями в подходах «за свои» и «бюджетные средства». Его ум уже тогда сработал на его пользу и во время нахождения в санатории (он более, в следствии чего был и списан с воинской службы) он разработал водяной матрас, который в дальнейшем будет упоминать в некоторых своих работах. И тут проявляется самое главное: не запатентовал его, и никаких прав на получение вознаграждения своей работы он не получил, но при этом результаты его труда еще долгое время использовались в морском флоте.

Скорее всего именно этот эпизод и стал фактом, который подтолкнул автора сделать столь художественный вывод о работе с государственными деньгами. Он точно представил, во сколько бы обошлось налогоплательщикам разработка аналогичного продукта через исследовательские институты и все-возможные программы, и сколько он потратил на материализацию своих мыслей и потребностей обычного моряка.

Форма подачи этих цитат в произведении то же весьма интересна. По всему роману «Достаточно времени для любви», в хаосе нескольких сюжетных линий, проходит документ под названием «Записки Лазаруса Лонга» – здесь именно те мысли, которые озвучивает Лонга, но которым сложно придать дополнительной литературной сложности. Можно считать, что он просто выпаливает то, что собрал за свои 2000 лет.

Стоит отметить, что через один абзаца после «слона и мыши», идет не менее важная фраза.

В зрелом обществе понятие «государственный служащий» означает «цивилизованный хозяин».

Уверены, что обе фразы стоит сложить воедино для понимания.

Хозяин не позволит переводит свои ресурсы ни себе, ни свои помощникам. У нормального хозяина не будет путаницы между мышами и слонами за его счет. Нужен слон – должен быть слон, нужна мышь – будет мышь. А не наоборот. Сложившиеся перекручивания выходят из того, что хозяин-то вышел не совсем цивилизованный.

Конечно, читая роман как прочетную литературу, тем более под названием «Достаточно времени для любви» у нас вроде бы нет мотива найти там требований о построении государства и его организации. Но Хайнлайн тем и интересен: его романы – это смешение научных прогнозов, политэкономии и практической философии. Тем более назидательными звучат простые афоризмы Лонга. Тем более они запоминаются и заставляют задуматься.

Переводя этот афоризм на сегодняшний язык, мы можем понять его так, что отсутствие в процессе бюджетного планирования достаточного контроля на всех уровнях завышает всех расходы.

Давайте добавим в наши государственные финансы больше прозрачности, плановости и подконтрольности, тем проще будет избежать такого перегиба.

Тем более, что на сегодняшний день все такие инструменты есть: и общественный контроль, и публичность в закупках, и тендерные процедуры. Осталось и просто складывать воедино, и функционировать системе в целом. И это касается любого уклада экономики.

А если не выходит, значит мы еще не дозрели до цивилизованности, раз у нас выходит путаница между слонами и мышами.

Кривонос Андрей

20.02.2019

Потенційні сценарії глобального розвитку

2019-02-20T03:36:00.002-08:00

Вступ

Сценарії є вірогідними альтернативними поглядами на те, як може розвинутися майбутнє. Вони відрізняються від прогнозування в тому, що вони не намагаються передбачати майбутнє на основі лінійних екстраполяції минулого. Сценарії не прагнуть продемонструвати майбутнє. Замість цього вони зосереджуються про виявлення розривів і про те, як вони потенційно можуть розвиватися як набір через деякий час.

Важливим кроком у процесі побудови сценарію є відмінність заздалегідь визначених елементів (чинники, які ми можемо передбачити з упевненістю) і критичні невизначеності (чинники, які можуть мати дуже різні результати протягом часу горизонту сценарії). Заздалегідь визначені елементи по суті є "впевненими речами", тоді як критичні невизначеності – це ті невизначеності, які мають важливе значення для основних питань побудови прогнозу.

Починаючи з 2002 року, незважаючи на високі ціни на нафту та сировину, світ переживав дуже активний ріст. Це зростання навіть здивувало економістів усіх рівнів. Виникли питання про його стійкість.

Це економічне зростання в основному зумовлювалося подвійним, порівняно з іншим світом, зростанням Китаю та Індії, які зростали більш ніж на 10% і 8% відповідно. Як наслідок, позитивні зміни ми частіше спостерігаємо не в країнах ОЕСD, а в Азії. Це високе економічне зростання призвело до безпрецедентного зростання попиту на природні ресурси, які в кінцевому рахунку виснажуються. З рівнем населення виходячи із нинішніх 6,6 мільярдів людей до приблизно 8,0 мільярдів людей до 2025 року, це є очевидно, що зміна неминуча і що багато точок напруги, ймовірно, з'являться в майбутнє глобального середовища.

Враховуючи цей фон, під час розробки сценаріїв слід розглянути два основних питання:

– Як світ може досягти високого рівня стійкого економічного зростання, враховуючи швидкі зміни геополітичного ландшафту на початку 21-го століття?

– Яким буде баланс влади у 2025 році?

Саме цим питанням має присвячуватися розробка шляхів, сценаріїв, прогнозів.

Основна частина

Планування сценарію має довгу історію. Корпорація RAND значною мірою застосувала її для планування потенційних реакцій США на ядерну війну, а іспанські богослови в 16 столітті вказали на цю ідею як доказ вільної волі. Але багато в чому цей потужний набір методологічних інструментів для управління складністю та невизначеністю залишається недостатньою, особливо поза обороною, розвідкою та діловими колами.

Планування сценаріїв систематично розглядає існуючі та нові тенденції та їх вірогідні, хоч і іноді малоймовірні комбінації, щоб зменшити ризик. Це вправ, який не дає однозначних прогнозів, але розглядає низку можливих ситуацій, які допоможуть підготуватися до несподіваних.

Нездатність передбачити загрози національній безпеці зловживала Сполученими Штатами в минулому. Перспективні спроби Японії перед Перл-Харбор, введення Радянським Союзом в Кубу наступальної ядерної зброї та ядерного випробування Індії в 1998 році – це неправдоподібні реалії, які тільки що сталися збудниками. Планування сценарію – це не лише неправдоподібність, але ймовірності, такі як наслідки припливної хвилі міграції, що поширюються сьогодні в Європі з Сирії, Афганістану та деяких частин Африки. Такі вперед-мислення вправи були також дорогою бізнес-спільноти, особливо нафтової промисловості. Проте планування сценарію лише зовсім недавно було використано спільнотою розвитку.

У 2011 році Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) розпочало амбіційний комплекс заходів щодо вдосконалення свого давнього циклу стратегічного планування та програмування. Ці реформи "адаптивного програмування", в коротких термінах, посилили використання оцінок, навчання та адаптації, з тим щоб національні місії - більш ніж 80 офісів в усьому світі, які надають допомогу на передовій основі, - розвивати більш реалістичні, логічні, і підзвітні п'ятирічні стратегічні плани.

Пояснюючи конкретні цілі та зв'язавши їх з вимірюваними результатами на середньостроковій перспективі, це значно покращило спроможність місій думати над федеральним бюджетним циклом та забезпечити тривалі зміни.

У той же час все ширше визнається, що фіксовані стратегічні рамки можуть швидко стати застарілими та втратити деяку їх актуальність в умовах значних та / або постійних змін. Вони можуть бути порушені (позитивно чи негативно) не лише через такі події, як стихійні лиха або спалахи захворювань, але більш витончені явища, такі як непередбачені погодні умови, швидкі технологічні революції та зміни у структурах управління. Планувальникам та програмістам пропонується застосовувати більш ітеративний підхід, який дозволяє постійно точно налаштувати та переоцінювати свої стратегії, коли нові дані стають доступними та спільними.

Кожен із сценаріїв має інший шлях у майбутньому. Як наслідок, держава, яка рухається у напрямку постійного оновлення, буде дуже відрізняється від іншої держави, яка йде за прикладом фрагментованого світу чи виключно до однієї визначеної мети. Різні шляхи ведуть до різного майбутнього.

Ігноруючи чи недостатньо довіряючи довгостроковим наслідкам їх політичних рішень, лідери країн залишають "недосконалу" спадщину для майбутніх поколінь. Результат – це світ, який погано обладнаний для вирішення складних проблем глобальні дилеми.

Для точки, від якої почнемо аналізувати деякі сценарії візьмемо 2009-20012 роки: хоча економічні темпи сповільнюються в ОЕСD, в деяких країнах відчувається суттєве згортання розвиту, проте країни, що розвиваються, продовжує зростати.

Уряди, як правило, зосереджуються майже виключно на проблемах з чітким історичним пріоритетом і суттєво нездатні знайти творчі рішення нових проблем – наприклад, зміна клімату, глобальна тероризм.

Короткочасні, зупинки для вирішення проблем, що потребують довготривалого зобов'язання неефективний. Відсутність глобального лідерства тільки погіршує умови.

Саме це і призводить до того, що на сьогодні (2013-2021 роки) ми відчуваємо відсутність гармонії в регуляторних нормах у поєднанні з вакуумом світового лідерства, що спільно призводить до труднощів у пристосуванні Заходу до нових геополітичних реалій. Тож на порядок денний виходить неконтрольована міграція, згортання економічного розвитку розвинутих країн, подальші загрози з нафтою та газом у всьому світі.

Прийдешні покоління (2022-2025 роки) вже відчують багато нових проблем, яким надали шанс на розвиток саме економічні коливання, зростаючий протекціонізм, чіткі переможці та переможені (тобто країни, які отримали несправедливе зростання) будуть характеризувати такий світ. Світ, поділений на частини за рівнем розвитку та кооперації, буде шукати способи вирішення проблем на фоні обмеженого зростання у поєднанні з відсутністю багатонаціональної солідарності.

ООН не зможе стати провідником новацій, оскільки проблеми накопичувалися роками без трансформацій діючих інституцій. Зверніть увагу, що за 2009-2012 роки традиційні міжнародні інститути були ослаблені саме органами державної влади. На доказ цього слід взяти кількість націоналізацій банківських і фінансових установ в Європі та США. Саме намагання повернути статус-кво з боку цих інституцій набуває форми боротьби із державною владою національного, регіонального чи світового рівня. Саме влада з однієї держави всіляко шукає способи піднятися на рівень регіональних та світових проблем. Тут підтвердженням є зростаюча кількість форумів, самітів тощо, на яких обговорюються світові проблеми безпосередньо керівниками країн без достатньої інституалізації таких зібрань на рівень міжнародних інститутів.

А питання, які вже слід підняти на всіх рівнях – безпека та екологічні проблеми – в форматі персональних зустрічей не вирішити.

За поточні роки 2013-2018: мрія про БРІК дещо зникла, глобальна небезпека зростає (наприклад, природно-ресурсні та етнічні конфлікти, війна у Сирії, в Україні, нагнітання в Лівії та ЦАР, потурання Росією світових правил добросусідства тощо). Міжнародна співпраця тут недієва.

Що ж таких умов можна передати далі: слабкі економічні показники, невдале лідерство, підвищена напруженість і відсутність багатосторонньої співпраці. Знесилена міжнародна система руйнується під її власною вагою.

Постійне оновлення описує світ, в якому нації усвідомлюють, що міжнародне спільнота повинна спільно працювати на постійній основі, щоб впливати на реальні зміни на глобальний рівень. Лідери систематично коригують політику та структуру, коли це необхідно для підтримки спільних глобальних пріоритетів.

Проте не без труднощів, на сьогодні не всі міждержавні чи регіональні зустрічі мають своє продовження у роботі міжнародних інститутів.

Саме відновлення такої співпраці є позитивним сценарієм подальшого розвитку світу: політичні, економічні, фінансові та екологічні потрясіння змінюють силу впливу ключових гравців, змінюють тиск громадянського суспільства на рішення органів влади, лідери та нації знову звертають увагу до міжнародної системи стосунків. Такий прогноз може стати абсолютно позитивним шляхом подальшого розвитку на 2018-2025 роки.

2018-2025: світ, в якому товариства підтримують взаємозв'язок між собою на місцевому та глобальному рівнях для вирішення глобальні проблеми. Хоча проблеми не зникають, світова спільнота збирається разом (хоча і з деякими виключеннями) і шукає шлях економічного зростання та спільної відповідальності.

Збираючи думки вчених, практиків, політиків до загального «килимка думок» можна вивести три варіанти, сценарії.

	Запозичений час	Фрагментований світ	Постійне оновлення
Глобальне лідерство	– Особливу увагу керівників урядів, особливо в могутніх державах, можна назвати міопічною та рефлексивною, хоча багато проблем вимагають довгострокових рішення – НУО та інші недержавні суб'єкти не можуть заповнити вакантність керівництва для вирішення глобальних проблем – Світ грає від малих проблем до більших	– Місцеві інтереси мають пріоритет над стійкістю та економічним зростанням – Зниження потужності країн викликає крах Бреттон-Вудських установ, одночасно зростають альтернативні – Світ стає розбитим і розділеним	– Глобальні виклики вирішуються спільно та прагматично. Співпраця досягнута завдяки поєднанню існуючих організацій, нових глобальних механізмів та змін у мисленні – Масштабне вимірювання вирішення проблем – Екологічна стійкість – глобальний пріоритет
Економічне зростання	– Глобалізація прогресує, але потенціал не реалізується через неприйнятну регуляторну базу, невдачі керівництва, пристосування до нового геополітичного ландшафту – США, Китай та Індія змагаються за все частіше залякування природних ресурсів – Постійна зміна від вільного економічного зростання до протекціонізму – Підвищення рівня формування регіональних торговельних блоків	– Глобалізація виробництв та доступ до капіталу обмежуються – Країни БРІК та інші країни, що розвиваються, згортають свій розвиток – Високі та нестабільні ціни на енергоносії стримують економічне зростання – Спад в Китаї та Індії посилює внутрішню напруженість та проблеми енергопостачання Немає загального бачення глобального зростання – Світ бориться за природні ресурси	– Глобалізація прискорюється, зосереджуючись на сильній інтеграції торгівлі та безперебійних транскордонних потоках – Країни, багаті на готівку, починають реінвестувати на ринки, що розвиваються, щоб розвивати можливості для зростання – Керована та всеосяжна політика зростання – Незважаючи на вищий рівень використання нафти та природного газу, продовжується зростання, оскільки політики збереження енергії та схеми розподілу технологій поступово переміщують глобальну енергетичну систему від викопного палива

Саме такий підхід описують в Global Scenarios to 2025. Їм вдається зібрати бачення за аналогічними сценаріями «Запозичений час», «Фрагментований світ» та «Постійне оновлення» щодо всіх галузей суспільного розвитку: Безпекова середа, Населення та демографічні показники, Політика зміни клімату, Регуляторний контекст, Технології та інновації, Ринок продукції, праці та капіталу.

Тож це дослідження на сьогодні є найбільш знаковим та загальноохоплюючим.

Звернемо увагу на визначні частини дослідження та наддамо їх необхідної адаптації за термінологією.

Про що говорять ці сценарії.

«Запозичений час»

Це світ, в якому планування глобальних викликів не відбувається. Лідери вірять у те, що рішення можуть бути знайдені, і вони дуже довіряють технологіям. У відповідь проте, уряди обмежені в успіхах, хоча інші недержавні актори (НУО, МНК тощо) пробують створити рішення, але знайти успіх без підтримки державних керівників не можливо.

Більш потужні держави, як правило, підозрюють один одного і уникають будь-яких довгострокових зобов'язань щодо спільних проектів (крім обмежених економічних проектів). Вони вважають, що працюють одні. Двосторонні або неформальні угруповання мають тенденцію до кращого виграшу за національними інтересами.

Для більшості країн продовження економічного зростання є головним пріоритетом, і лідери країни не хочуть відволікатися від цієї мети. Хоча лідери знають, що розрив між багатими та бідними (як між країнами, так і всередині націй) розширюється і навіть спричиняє заворушення в деяких країнах, вони вважають, що рішення полягає у збільшенні темпів зростання.

Міжнародна політика може бути охарактеризована як кооператив, де вона відповідає короткостроковим інтересам та вимагає незначної жертви, але більші часові проміжки та відповідальність не відповідають стратегічним цілям керівників держав.

Політики зосереджуються (навіть якщо це більше в риториці, ніж в реальних справах) на внутрішніх справах, нерівності доходів та зростанні їх економік, і вони мають справу з цими питаннями дуже локально.

Проблеми, які потребують нових типів рішень – глобальний тероризм, незаконний обіг наркотиків та зміна клімату – проблеми, які вимагають співпраці між народами і мають більш тривалий характер. Отже, зосередження на досягненні (в основному) короткострокових економічні вигоди вимагали повної уваги державних лідерів, тим самим створивши вакуум влади. Цей вакуум «наповнюється» хаотично та неузгодженим чином багатьма іншими учасниками які намагаються вирішити ці проблеми (наприклад, НУО, громадянське суспільство, МНК). Проте неможливість формувати сутнісні союзи між конкуруючими групами та іншими міжнародними організаціями інститути перешкоджають їх прогресу.

Основною причиною цього є відсутність державної участі, як фінансової, так і організаційної, та інші учасники змушені жорстоко конкурувати з різними стратегіями, щоб допомогти вирішити ці глобальні проблеми. На жаль, ця марна конкуренція дозволяє "новішим" проблемам (тобто ті, які не мають чіткого історичного пріоритету) розвиватися, врешті-решт зриваючи всю систему.

В цілому, хоча робота економічних інститутів (тобто ті, хто зосереджений на підтриманні глобального зростання), мало ефективна, проте порівняно з політичними та військовими, робиться багато саме з новітніми проблемами.

Ці новітні проблеми включають, наприклад, галузь інтелектуальної власності, різні правила фондового ринку.

Проте ще новішою фазою стає поєднання суто економічних чи наукових напрямків. Нові технології дозволяють використовувати (і потенційно зловживати) нано і біологічну зброю, наприклад. Відповідно можемо спостерігати вимоги Китаю до лістингу фондових ринків, які часто виключають біотехнологічний стартап, а також обмеження щодо переміщення валюти за кордоном, що робить його складним для інвесторів, щоб їх вивести гроші.

А відсутність таких подій в минулому в межах сценарію «Запозичений час» робить не можливим вирішити ці виклики ні сьогодні 2013-2018, ні завтра 2018-2025 роки.

Тож «Запозичений час» спирається на минуле, проте прибічники такого сценарію будуть завжди будуть посилатися на історичність певних подій, на зв'язок часів та історичні обіцянки. Вірогідність такого сценарію є насправді невисокою, проте його вади будуть постійно проявлятися в інших сценаріях.

«Фрагментований світ»

«Фрагментований світ» описує світ, який намагається керувати проблемами на тлі стримуваного зростання разом із відсутністю багатонаціональної солідарності. Жодна країна, а не міжнародна система, не може йти в ногу, оскільки проблеми залишають без рішення.

Це такий світ, в якому інтереси визнаної групи мають пріоритет над стійким економічним зростанням. Об'єктив, через який державні та недержавні суб'єкти розглядають і намагаються вирішувати глобальні виклики (такі як зміна клімату та розповсюдження зброї), в першу чергу, пов'язані з місцевим акцентом, тобто пропозиція рівняння є першим пріоритетом. "Міжнародне співробітництво" стає неправильним, оскільки країни зосереджуються на тому, що найкраще для них, за винятком міжнародних або багатосторонніх інтересів. Ландшафт безпеки характеризується зростаючим ризиком через більшу національну спрямованість та зменшення багатосторонньої співпраці.

Звідси виникає підвищений ризик того, що тероризм (включаючи можливість біологічних нападів), більша кількість переміщених осіб, виклики енергетичній безпеці та загроза розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході перетворюються на повномасштабні кризи. У науково-дослідній та дослідницькій роботі все частіше спостерігається сильний вплив на батьківщину, і технологічна дифузія різко сповільнюється, оскільки переважає протекціонізм. Політика зміни клімату руйнується, що відображає відміну від Кіото. Загалом, це історія про поступово погіршується середовища, світ, в якому події випереджають дії.

В даний час на світовій арені з'являється новий простір для більш гетерогенних акторів та поведінки. З цим виникає все більше перевизначення норм. Наприклад, "миротворча діяльність" може перестати бути загальноприйнятою нормою. Різноманітність норм або нормативна апатія приносить нові форми поведінки.

Економічне уповільнення як у Китаї, так і в Індії посилює внутрішню напругу та підвищує енергетичні проблеми. Внутрішній ринок Китаю не зростає так швидко, як очікується, і країна все ще залежить від зовнішніх технологій.

Посилюється зв'язок між Росією та ЄС, хоча Росія не приєднається до ЄС. Осифікація ЄС ускладнює достатньою міру, з 27 членами для Європи, щоб достатньо відповісти на ускладнення в Світі разом.

Після відхилення ЄС, Туреччина починає тягатись із Заходу і стає новим центром влади. Експерти вважають, що незабаром Туреччина буде ядерною влада зброї сама по собі. Напруженість між турецькими іммігрантами в ЄС (включаючи її найбільшу неєвропейську групу іммігрантів) та їхні приймаючі громади по всій Європі продовжують спалахнути. Турецько-російські відносини користуються поштовхом, оскільки два "непарних людей" Європи досліджують шляхи закріплення своєї вісі впливу. Збільшуючи енергетичну безпеку, російсько-турецьке зближення починає проявлятися.

Глобальна рецесія поглиблюється. Іранський консервативний режим створює більше загроз, а реформатори починають боротьбу за владу з їх верховним лідером для відкриття на Захід. Західні країни відмовляються брати участь, доки Іран не забезпечить безядерний статус і припинить свою підтримку «Хезболлах». Росія, Китай та Індія беруть активну участь у торгівлі та наданні технологічної підтримки для розвитку газових родовищ Ірану. Західні енергетичні компанії, однак, не соромляться займатися, поки не буде чіткої політичної ситуації та більшого захисту іноземних інвестицій

Розбита та неузгоджена глобальна економіка служить лише для посилення інших проблем (наприклад, екологічних, соціальних), а також до збільшення політичної недоброзичливості. Національні політичні лідери широко вважаються слабкими, оскільки вони перевантажені обсягами проблем (наприклад, енергетичною мінливістю, продовольчою кризою) та обмеженнями (наприклад, протекціоністськими орієнтаціями). Недержавні учасники обтяжені опортуністичними та міждержавними труднощами, які не дозволяють їм робити вплив на світовій арені.

«Постійне оновлення»

Це світ, в якому кризи створюють потрясіння, необхідні для примусу фундаментальних змін у свідомості серед людей у ключових країнах – як розвинутих, так і країн, що розвиваються, які несуть достатню вагу в глобальній системі для формування подій.

Це місцевий тиск, який змінюється, з різними політичними групами, неурядовими організаціями, професійними організаціями та "людьми на вулиці", які об'єднуються в якості організованої лобістської групи з лідерів уряду, з тим щоб змусити міжурядове співробітництво на глобальному рівні .

З боку лідерів розвивається більш міцне міжнародне зобов'язання "зробити роботу системою". Екологічна стійкість стає визнаним як глобальний пріоритет поряд із підтримкою глобального економічного зростання. Глобалізація прискорюється і менше країн залишаються позаду.

Нормою. стає технологічною інновацією та науково-дослідницькою діяльністю, яку підтримує уряд, а також суміш кооперативних та конкурентних політик.

Однак лідери та групи тиску повинні працювати, щоб забезпечити пріоритетність спільних інтересів. Це світ, в якому глобальне співробітництво досягається за рахунок поєднання існуючих організацій, підтримуваних виникненням нових глобальних механізмів, в яких існують поточні проблеми. По суті, світ "навчається робити", прагнучи шукати прагматичні рішення (без догми) і постійно перекалібрувати, що він повинен зробити, не залишаючи заручників для щастя. Прогрес часто буває два кроки вперед, один крок назад.

Використовуючи те, що, на його думку, є правами, передбаченими початковим Статутом Організації Об'єднаних Націй, Асамблея ООН, заперечуючи ряд членів Ради Безпеки, виносить ряд зобов'язуючих резолюцій про ядерне роззброєння та поновлення угоди про Кіото 2. Рада Безпеки збирається обговорювати рухи Генеральної Асамблеї ООН. Президент США, який стикається з переобранням, відокремлює себе від інших постійних членів і приєднується до Генеральної Асамблеї ООН в тому, що стає сучасною версією Присяги Тенісного Суду Французької Революції. Інші постійні члени приєднуються до нього. Це приклад дуже помітної та початкової відповіді на тривожні дзвінки як державних, так і недержавних гравців. Ця відповідь узгоджується, і успішно з'являється альтернативна угода, Кіото 2.

Започаткована фундаментальна реформа Ради Безпеки. Більше країн-членів найближчим часом стануть місцем за столом, оскільки розширене членство в постійному та обраному члені Ради (наприклад, Індія, Японія), а процес повноважень вето для постійних членів повинен бути скасований. Існують також заклики до створення нової екологічної парасолькової
організації – міжнародної групи лідерів з питань навколишнього середовища
(G-8 плюс Китай, Індія та Бразилія, 49 мінімально) з обов'язковими правоохоронними повноваженнями над власними діями членів. І серед тих, хто не є членами, ті, чия продукція не відповідає мінімальним екологічним стандартам, підпадає під дію торгових санкцій. Хоча це вже обговорюється, політика повинна бути кодифікована СОТ, якщо ми хочемо побачити дії на міжнародному рівні. Тільки США достатньо, щоб почати цей процес, але поки що не вдалося взяти на себе провідну роль у вирішенні екологічних проблем.

У цьому світі особливо важливим є "ефект прискорення" внаслідок поєднання подій. Інерція бездіяльності затухає. Недостатня активності, з якою інститути діють, щоб вжити в кризі, вирішується швидкою реакцією з боку "нижньої частини піраміди", особливо в контексті забезпечення адекватної енергії та води. Тим часом жорстокі вирази нижчого та середнього шарів суспільства свідчать про глибоке розчарування швидкості лідерства у відповідь на багато тривожних дзвінків. Наприклад, екологічний тероризм як і раніше вважається ключовою вітчизняною терористичною загрозою в США і буде також для європейців.

Уряди створюють стимули та поліпшують загальний клімат для стимулювання інвестицій у технології та інновації. Наприклад, стабільні правила політики, спрямовані на заохочення тих видів довгострокових інвестицій, які необхідні для виробництва енергоефективних технологій. Еволюція науки і техніки та її вплив на різні аспекти людського життя є безпомилковою. Темпи і масштаби наукових відкриттів є захоплюючими, і очікується, що вони прискоряться, оскільки на нанотехнології та біотехнології переважають технологічні розробки в найближчому майбутньому. Розвиток в технології не вважається лінійним, і руйнівні цивільні технології також можуть мати далекосяжні наслідки (наприклад, персоналізована медицина, розподілена енергія та поширені обчислення – або "Інтернет речей").

Конкурентне середовище знань вимагає все більшого наукового знання та глибини управління, креативності та навичок вирішення проблем.

Хоча глобалізація виробництва змінила світ, це зумовлено значущим впливом глобалізації послуг. "Переможці" – це ті організації або мережі, які можуть успішно працювати разом, ті, які підтримують спільні переваги.

Громадянське суспільство змінюється іншими шляхами, оскільки тривалість життя продовжує зростати як у багатих, так і у бідних країнах. Оскільки рівень життя продовжує поліпшуватися, то й життя триває. Люди живуть довше і здатні залишатися продуктивними членами трудового пулу протягом тривалого періоду часу. Таким чином, пенсійний вік у багатих країнах збільшується до 70 років. Країни, що розвиваються, впроваджують стимули для управління високим рівнем народжуваності.

Компанії в Європі, США та Японії збільшують фінансування університетських досліджень та розробок. Хоча США як і раніше є провідним джерелом патентів США в галузі ІКТ та біотехнологій, Азія не відстає. Азія, і особливо Китай, керує переходом від імітації до інновацій. Китай та інші країни, що розвиваються, перемогли технології, оскільки вони отримують користь від спільного використання технологій. Співпраця стає нормою: тісна співпраця в НДДКР разом із жорсткою конкуренцією на світових ринках. Поєднання як основного руху знизу (наприклад, ринкових механізмів, венчурних капіталістів, державно-приватних партнерств тощо), Так і стратегії "зверху донизу" (наприклад, узгодження політики та зобов'язання зробити роботу міжнародної системи) забезпечує встановлення що дозволяє світу зібратися для вирішення спільних проблем.

Висновки

Світ ніколи не був настільки складним, швидко рухатись або наповнений контрастами, як і сьогодні. Коли ми почали цей проект на початку 2008 року, генерал Мушарраф був президентом Пакистану, вперше нафта торгується в 100 доларів за барель, а Ісландія все ще залишається платоспроможною нацією. Такі швидкі темпи змін не демонструють жодних ознак сповільнення, роблячи розвиток сценаріїв майбутнього ще більш складною перспективою. Спроба передбачити можливий, правдоподібний ф'ючерс включає в себе погляд на наші психічні моделі, переосмислення того, як ми представляємо реальні ситуації. Цей проект сценарію пропонує три дуже різні потенційні майбутні світовій спільноті: «Запозичений час», «Фрагментований світ» і «Постійне оновлення».

"Запозичений час" – це те, як майбутнє може відігравати, якщо світ слідуватиме "за звичайним" режимом роботи. Поняття, що ми можемо дозволити собі довго чекати на срібну кулю технології без серйозних наслідків, є дещо нереальним. Наслідки цього сценарію полягають в тому, що:

– якщо зараз не відбудуться серйозні зміни щодо того, як відповідальники на всіх рівнях (наприклад, міжнародні інституції, держави, керівники бізнесу та громадяни) визначають пріоритетність питань та

– усвідомлюється про справжню взаємозв'язок глобалізованого світу, то ми можемо скоро пройти точку неможливості повернення (особливо щодо питань зміни клімату). Окрім цього, лідери та громадяни повинні усвідомлювати той факт, що наслідки їхніх дій (або бездіяльності) можуть тривати протягом декількох періодів життя та за його межами, і що в багатьох випадках довгостроковий вплив є потенційно незворотним.

«Фрагментований світ» – це більш корисливий світ, майбутнє, яке можна відобразити у виразі "кожна людина для себе". Артисти намагаються врятувати себе без особливої турботи про інших. Економічне зростання стримується і не існує багато багатосторонньої солідарності. Існує більша небезпека і менша довіра. Це світ, який не може йти в ногу з проблемами, перевантажений і починає розходитися по швах.

«Постійне оновлення» описує світ, в якому країни розуміють, що міжнародне співтовариство повинно працювати спільно на постійній основі, щоб впливати на реальні зміни на глобальному рівні. Це не витримане в будь-якому сенсі бажання створити глобальну спільноту "Кумбайя", але з необхідності – ми шоковані в дії – і зміни в тому, як ключові гравці обмірковують проблеми. Лідери також розвивають почуття масштабності та актуальності проблем, що постають перед світом. Подорож до цього майбутнього сповнена ловушками (і, відповідно, потрібна політика), але головне - глобальний імпульс на шляху до стійкого майбутнього підтримується довгостроковими партнерствами, угодами про співпрацю та чіткою зміною способів мислення про глобальні проблеми.

Важливо пам'ятати, що ці майбутнє – це можливості, а не передбачення. Дані подаються як керівництво через сюжетні лінії, і їх слід використовувати відповідно. Мета полягає в тому, щоб спонукати читачів думати, як світ може виглядати на шляху до 2025 року, і розглянути деякі питання, поставлені експертам: як виглядати міжнародна система? Яку провідну роль матимуть США? Де буде Китай? Що відбувається з урахуванням зміни клімату? І інше.
І інше. Із передбаченим майбутнім, читачі можуть вивчати різні потенційні відповіді на події з власних точок зору.

Список використаних джерел

1. Global Scenarios to 2025. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/nic/global_scenarios_to_2025.pdf

2. Scenario Planning for Development: It’s About Time. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.newsecuritybeat.org/2015/09/scenario-planning-development-its-time

Кривонос А. О.

20.02.2019 р.

УКРАЇНА НА СВІТОВОМУ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ

2018-10-31T03:00:00.002-07:00

Здійснювати оцінки кількісного вкладу України у міжнародний ринок праці офіційно не можливо – у нас немає навіть передумов для такого обліку та підрахунку. Головним завдання для нас в цій роботі має стати визначити способи ідентифікації обсягів праці наших громадян закордоном.

Коливання оцінки кількості працюючих українців за кордоном вражає. Різні експерти, аналітики наводять цифри від 2 до 7 мільйонів українців.

Давайте вдумаємося в це коливання. Статистика говорить про майже 30 мільйонів працездатного населення (проте немає відмітки те, чи входять до цієї оцінки населення окупованих територій) . Тобто коливання складає від 7 % до чверті всього працездатного населення. Викривлення статистики, неоднозначні показники абсолютно плутають можливості зрозуміти, що робити з такою проблемою.

Які ж основні напрямки роботи закордоном:

– невелика частина трудових мігрантів поїхала в Європу або Америку, а іноді і в Африку, Японію, іншу Азію, Австралію, для того, щоб поліпшити свій рівень життя та працювати на відповідальних посадах у великих компаніях. Серед таких є менеджери, науковці, фінансисти, авіатори, програмісти. Але таких людей – максимум 3-5% від загального числа мігрантів. Як правило, ця категорія офіційно працюючи, ведуть осілий спосіб життя за новим місце проживання, частина з них не мають економічних контактів з батьківщиною,

– експерти в цьому аналізі постійно забувають наявність працівників, які беруть участь у міжнародному розподілі праці, проте невиїжджаючі з України – програмісти, перекладачі, консультанти, представники творчих професій. Більшу частину часу вони перебувають в Україні, але їх робота повністю пов’язана із-за кордоном, і оплату праці вони отримують офіційно чи ні, але за кордоном. За нашими оцінками аудиторія таких «невиїзних трудових мігрантів» може складати від 200 тис. до 1 мільйона, що є до 10 % від загального числа мігрантів,

– зате більшість вибирають саме трудову міграцію, бо для них це єдиний спосіб заробити кошти на прожиття. Ця категорія є доволі розпорошеною за видами робіт: сезонні чи постійні, вахтові чи постійні, кваліфікована роботи чи ні тощо.

Як бачите, навіть поверхневий поділ на категорії заробітчан призводить до необхідності подальшого пошуку ідентифікації обсягів цього явища – трудова міграція.

Відсутність перепису населення ще з 2001 року повністю перекреслює можливості статистики визначити реальний стан справ з наявністю та роботою українців в Україні. Взагалі відкладення такого перепису суттєво спотворює можливості прогнозування та подальшого розвитку нашої країни. За такої відсутності ми постійно оперуємо цифра, які не відповідаю сьогоденню.

Тож у нас залишається єдиний спосіб ідентифікації участі українців в роботі за кордоном – це гроші.

Фактично першим про це заговорив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Цихоцький, який заявив, що в 2017 році українці переказали з Польщі додому близько 100 млрд гривень, або майже $ 4 млрд.

Після його виступу український Національний банк почав оприлюднювати інформацію про платежі українців із-за кордону.

За весь минулий рік загальна сума становила 9 млрд. 331 млн. доларів. Найбільші надходження йдуть з Польщі: за весь 2017 рік звідти надійшло
3 млрд. 116 млн. доларів, Росія за надходженнями на другому місці:
1 млрд. 359 млн. доларів торік. Зі США торік перерахували 679 млн. доларів, інші країни Євросоюзу – 1 млрд. 640 млн. доларів, інші країни пострадянського простору – 340 млн. доларів.

Темпи платежів в цьому році також відповідають минулорічним: протягом першого кварталу року українці перерахували з-за кордону додому
2 млрд. 614 млн доларів – офіційними та неофіційними каналами. Польща –
865 млн. доларів, Росія – 300 млн. доларів, США – 192 млн. доларів.

Саме ідентифікація обсягів залучення українців на роботу за кордоном можна представити через ці платежі. Це ті суми, які передалися на утримання родичів протягом роботи українця закордоном.

На перший погляд, українські заробітчани є важливим джерелом валюти, яка надходить в країну. Однак в реальності громадяни, які працюють не в Україні – це величезні втрати для економіки і загроза для її майбутнього.

Якщо уявити, що ті 9 млрд. доларів, які переховані в Україна за 2019 рік, це третина реального заробітку – третину перерахували, третину витратили на місці на проживання, харчування, взагалі життя, а третину привезли з собою чи використали в іншій спосіб, наприклад, інвестували в покупку житла, авто тощо в країні роботи, то виходить 27 млрд. доларів. Порівнюючи цю цифру з обсягом ВВП України за 2017 рік в 112 млрд. доларів, можемо робити висновки, що українці без фабрик та заводів можуть доволі успішно заробляти. Просто руками та головою, чи головою та руками обертають навколо себе чверть всього, що виробляється в країні, але для цього не використовують ані землю, ані працю інших, ані інші ресурси.

Українці закордоном вже стали частиною культури. І їх образи потрапляють кіно, наприклад, французький серіал Candice Renoir, картин, мистецтва загалом, згадайте вишиванки у першої леді США Мелані Трамп чи королеви Йорданії Ранії.

І на сам кінець має зазначити, що Україна на світовому ринку праці є також приймаючою стороною для працівників з інших країн. Офіційна цифра – до 10 тис. тих, хто отримав відповідний дозвіл. А також є особи, які отримали посвідку на тимчасове проживання, а також є особи є в’їхали до України за туристичними документами та працюють неофіційно. Загалом цифра може доходити до 120 тис. осіб.

31/10/2018

Андрій Кривонос

Банкнота как промежуточная форма наличных кредитных денег

2018-10-24T23:33:00.003-07:00

В сегодняшнее время активного развития электронных денег, криптовалют, мобильных банков и прочего инновационного, ученые, да и просто думающие граждане, доставая из кармана купюру в любой валюте, допускают мысль: а зачем она нужна вообще? Не закончилась ли ее историческая миссия?

Обволакивая эту мысль научными словами, мы придем к формулировке о том, что бумажная купюра, банкнота не выполняет все функции денег. Так или это, давайте разберемся.

Фактически в нашем представлении банкнота используется только для расчетов, то есть выполняет функции средства обращения. Функция предусматривает наличие покупателя и продавца, а также у одного денег, у второго – товара. Они встретились в пространстве и времени, договорились о сумме. И тут нужна банкнота. Именно с ее помощью фиксируется факт расчета, переходит право собственности на товар и деньги от одного лица к другому. Банальный платеж, к которому мы привыкли, называется исполнением функции денег средства платежа.

И все. Обыватели только это и видят. Но все ли это на самом деле? А как же исполняются другие функции? Учувствует в их реализации банкнота?

Мы с вами можем просто ответить, что в реализации других функций банкнота участия не принимает. Но так ли это?!

Мера стоимости – функция денег, которую деньги выполняют идеально. Для ее реализации не нужен ни покупатель, ни продавец, ни товар, ни сами деньги, нужен только желающий провести операцию человек, с его представлением о стоимости товаров. И все! Конечно, сравнивать стоимость товара с деньгами выглядит проще, но на самом деле, как часто вам нужны деньги в руках, чтобы сказать, что вы готовы заплатить за кофе 100 рублей. Наличие самой банкноты ни коем образом не решает вопрос оценки товаров. В этом процессе самое главное не факт наличия банкноты, а именно умственное представление стоимости товаров, работ, услуг, а также сопоставление их стоимости с другими товарами.

Когда же мы анализируем функцию средства платежа, то понимаем, что для ее реализации нам нужен плательщик и кредитор (или получатель), деньги и факт долга или начисленных обязательств. Тут тоже деньги нужны. Банкнота поможет погасить долг соседу, с помощью наличных вы можете оплатить налоги или взнос по ипотеке. Хотя и существуют значительные возможности для оплаты таких платежей «безналом», но пока полностью банкноты из обихода вычеркнуть нельзя. Как-то «сотку до понедельника» у соседа еще не принято занимать на карту, но такие событие начинают приобретать существенный характер.

Скорее сложившаяся ситуация в отношении банкнот выходит из того, что люди в значительной мере упрощают свои денежные отношения, считая, что деньги нужным им только в момент самого платежа – факта передачи купюры от одного лица к другому. Но в действительности на основании разбора функции средства обращения и средства платежа мы видим, что деньги в наличной форме требуются в обоих случаях. А перевод их исключительно в «безнал» или электронную форму лежит в плоскости исторической привязанности и привычек самих плательщиков и получателей средств.

Отдельно тут следует упомянуть об инфраструктуре платёжного рынка. Если у вас будет возможность рассчитываться картой везде, то все больше и больше платежей вы будете совершать по карте. Это просто удобно. Кстати именно «просто удобно» и взнесло банкноты в лидеры по способу расчетов в свое время – носить камни, кости, пшеницу, да даже золотые слитки и монеты гражданам становилось «неудобно», а государству регулировать денежный рынок, на котором обращались бумажные деньги в какой-то привязке к золоту (серебру) или без нее, тоже было «удобно». Как следствие, государства и банки научились использовать удобную форму денег – банкноты, которые всегда можно допечатать, делать разные номиналы, легче хранить и изымать.

Но теперь удобно становиться пользоваться новыми формами платежей, и граждане ищут способы более активного их использования.

Наличные деньги на сегодня нужно носить, считать, долго стоять на кассе, получая сдачу, со временем инфляция, какая бы она не была, но корректирует использование тех или иных купюр в обороте, в разных странах возникают проблемы с неиспользованием мелочи и так далее. Это все в целом заставляет граждан задуматься о новых способах платежей. Хотя значительная их часть уже давно неновые – счета более 100 лет активно используются, карты – более 60. Но по сравнению со всем временем существования денежной системы, а еще называем их новыми. И на этом фоне снова и снова поднимаем дискуссию о том, что банкноты – это промежуточная форма наличных кредитных денег, выполняющая только функцию средства обращения.

Во-первых, мы с вами уже доказали, что в силу опримитивливания формулировок многие не точно формулируют функции денег в быту, в следствии чего забывают о такой функции как средства платежа.

Во-вторых, «ее промежуточность» настолько укоренилась в жизни людей, что похрустеть новыми купюрами будут еще хотеть лет 100, ну как минимум. Сам факт, что выдержите в руках «бумажки», за которые можно купить реальные товары, завораживает. На психологическом уровне бумажные деньги укоренились в сознании, и нужно много времени для того, чтобы заставить людей пользоваться только электронными. Аналогично было, скорее всего, и с переходом от камушка к монеткам, от монеток к слиткам, от слитков к бумажным купюрам. Тогда это заняло сотни лет. Развитие общества ускоряет нас в изменении привычки, но подсознательно мы тяготеем к материальному оформлению своего владения – в данном случае денег.

В-четвертых, наличные стали естественной формой расчетов, когда не очень хочется или нужно учитывать такие платежи. Тут следует говорить о криминале, коррупции, теневой экономике. Государство, используя в обороте наличные деньги, фактически поддерживает существование незаконных операций. Но только сейчас технологии доросли до состояния, когда можно говорить о изъятии наличных из обращения и внедрения полного контроля за расчетными операциями. Но готово ли общество и государство принять такое решения одномоментно.

Наши четыре довода заставляют подтолкнуть исследователей в том, что названная промежуточной форма уж очень сильно влияет на последующий события, а также вбирает в себя исторические события прошлого. «Промежуточность» наличных выходит событием, которые охватывает лет 400. Это уже не есть временной промежуточной формой, это полноценный этап развития форм денежного обращения.

Ни в коем разе мы не можем понижать уровень важности наличных для дальнейшего развития укладов экономики, стран и мировых процессов. Если называть наличные промежуточной формой между золотым стандартом и кредитными деньгами, то золото можно считать промежуточной формой денежного обращения между коровой (натуральным эквивалентом) и кредитными деньгами. Но вы же не принимаете факт, что золото было чем-то временным?!

Так и банкноты как расписка, сначала частного банка, затем исключительно государственного, стала олицетворением огромной эпохи, которая создала другое мышление, заставила по-другому мыслить и формировать экономику.

Наличные охватили все сферы жизнедеятельности человека, общества и государства. И вытеснить их оттуда одномоментно не получится.

У нас с вами осталась еще одна функция денег, которую важно рассмотреть – функция средства накопления. Сразу следует признать, клады сейчас делать с банкнотами не имеет смысла. Но сама теория накоплений, которая родилась на основании откладывания золота, монет и купюр, создала хороший толчок в развитии экономики, понимании новых процессов. Фактически сама теория привела к формированию бюджетной политики: откладывая сегодня, мы создаем возможности для финансирования расходов в будущем.

Но следует признать, что именно в этой части наличные деньги потеряли свое влияние, но при этом они выполнили все, что могли: научили государство, экономику, банки, субъектов накапливать свободные средства и размещать их как-то и где-то: ранее в клады, затем просто в банки, сейчас в финансовые инструменты.

Но без факта того, что это прошло через руки простых людей, не получилось бы сформировать существующих механизмов накопления. Именно наличные формы денег повлияли на психологию людей, научив их откладывать, отдавать в долг и инвестировать. Отсутствие такой формы могло исковеркать подходы к накоплению, так как до появления наличных денег накопления происходили исключительно в натуральной форме: то, что сохранили, можно было съесть, переплавить или использовать по другому назначению, но не обязательно вернуть их в денежный оборот. Накопления наличных позволило на некоторое время выводить деньги из оборота, а потом возвращать их обратно как деньги. В натуральном накоплении такое могло происходить не часто.

Как вы видите, нам далось понять причину дискуссия по поводу банкноты как промежуточной формы наличных кредитных денег, выполняющих только функцию средства обращения – такая дискуссия поднимается из-за упрощения научных категорий до уровня использования денег только в одном случае – платить. Даже на развитие такой дискуссии влияют призрачная перспектива использования наличных денег во всех сферах, как сейчас. Практически ежедневное появление альтернатив для расчетов, платежей и накоплений сужает использование наличных денег. При этом игнорируется тот факт, что наличные деньги стали частью культурного наследия, участвуют в формировании психологии, в том числе и современного населения. Так же следует брать во внимание историческое влияние банкноты на развитие экономики и системы отношений между субъектами и странами.

Как вывод, можем сформулировать, что банкноты ни в коем случае не могут трактоваться как промежуточная форма между другими способами расчетов. Это полноценный, своеобразный и очень существенный этап развития форм денег, который дал возможность формировать новый этап, на котором мы сейчас находимся – электронные деньги и децентрализированные криптосистемы.

Андрей Кривонос

25.10.2018

Марк таким какой он есть

2016-01-24T06:06:00.004-08:00

Марк Зархин - учредитель Ассоциации франчайзинга и уникальный предприниматель, его идеи и мысли можно посмотреть на канале FranchTV

Сценка "Сладкая франшизка"

2016-01-10T22:03:00.000-08:00

Действующие лица:

Девочка – франчайзер

Конфета – франшиза

Заяц Прошка – потенциальный франчайзи

Ёж – действующий франчайзи, уже оценивший преимущества сети

Ворона – конкурентная сеть

Зверята – клиенты

Заяц Прошка, спавший под деревом, был разбужен звонкой песенкой: "Кто похвалит меня лучше всех, тот получит большую сладкую конфету!" Прошка никогда не пробовал конфет, поэтому поспешил на звук песенки, пока его никто не опередил. Через некоторое время он догнал симпатичную девочку, идущую по тропинке и напевающую эту песенку. Другие зверята тоже собрались вокруг девочки и стали дразнить её: "Хвастушка! Хвастушка!" Девочка надула губки и пошла дальше.

Но Прошка решил не отступать. Он снова догнал девочку и принялся хвалить её: "Ты самая добрая!" Девочке понравилась похвала и она раскрыла сумочку. "Ты самая толстая!" – продолжил заяц, не находя нужных слов. Девочка захлопнула сумочку, повернулась и пошла прочь. В это время хитрая ворона подговорила зверят, чтобы те хвалили девочку. Они наперебой стали хвалить хвастушку, но она ни на кого не обращала внимания. Вскоре девочка наткнулась на ежа, уколола палец, села и заплакала.

Ёжик пожалел девочку и сказал, что теперь она действительно красивая. "Это потому, что я плачу?" – спросила она. "Нет. Потому, что ты не кривляешься," – ответил ёжик. Девочка успокоилась и на радостях подарила зайцу конфету, а зверятам зеркальце. Зверята обрадовались, засмеялись и развеселились. Одна ворона сидела на суку и недовольно шипела: "Эх, предатели..."

Сценка уже вышла на экраны наших телевизоров еще в далеком 1967 году в виде мультфильма "Зеркальце".

Вы увидели аналогию с франчайзинговой активностью сетей!? Отбор франшиз для работы и поиск франчайзи?! Или это мои мозги полностью сосредоточены в направлении франчайзинга и развития сетей. Но все-таки, если вы хоть чуть разделяете франчайзинговые составляющие это истории, то давайте разберем реплику Прошки, которая в той или иной форме так часто звучит из уст потенциального франчайзи (а точнее – ищущего франшизу и думающего, что он будущий успешный франчайзи) "Я никогда в жизни не ел… этих… конфет. Очень хочется". Так как же выбрать, если не ел, но очень хочется. Кто подскажет критерии, подходы, ассортимент, правила, вкус…?!

Ответ один: только с помощью независимых консультантов. Более 15 лет наша команда занимается созданием, продвижением франшиз и консалтингом в сфере франчайзинга. Мы помогаем людям принять взвешенное решение по вопросам выбора и покупки франшизы. При этом мы являемся независимыми экспертами, и ни одни франчайзер не влияет на наше мнение. Вы можете быть полностью уверены в том, что наши рекомендации обеспечат всестороннее изучение франшизы и успех именно для вас, а не для франчайзера.

Андрей Кривонос, Дмитрий Лузаков, Роман Кирилович собрались (это в дополнение к нашим четверговым эфирам о новых франшизах) и сделали для вас, потенциальные франчайзи, специальную услугу "Анализ франшиз".

Что мы делаем:

– Стоп-лист для вас

– Скоринг франшизы. Результат — бальная оценка по 20 показателям

– Анализ рисков во франшизе для вас. Результат — заключение о рисках

– Сравнение с подобными франшизами по 10 показателям

– Анализ города и места как места видения бизнеса

– Анализ договора аренды

– Полный доступ к каталогу Франч

– Скайп-консультация

Интересно? Заполняйте анкету http://goo.gl/forms/omM0W5m2fC

Пора начинать работать! Оливье закончилось.

Умер основатель Subway Фред ДеЛюка

2015-09-15T23:33:00.002-07:00

Немного видео о франчайзинге

2015-09-05T10:02:00.002-07:00

Так есть или нет регистрация договоров коммерческой концессии в Украине?! НЕТ!

2015-08-22T09:43:00.001-07:00

О многих вещах (и хороших, и плохих) в нашей стране нужно сообщать по несколько раз, чтобы действительно убедиться, что ко всем, кто с этим связан, дошло точно и полном объеме.

Регистрации договоров коммерческой концессии нет. И нет и полностью с 04 апреля 2015 года (как ее "не было" до этой даты – предмет для другой статьи). Именно в этот день в газете "Голос Украины" № 61 был опубликован Закон Украины "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения условий ведения бизнеса (дерегуляция)" № 191-VIII от 12.02.2015 года.

Документ предусматривает корректировки и Хозяйственного, и Гражданского кодексов Украины путем изъятия всего, что связано с регистрацией договоров коммерческой концессии.

Так пункт 6 этого Закона подчищает Хозяйственный кодекс в 367, 370 и 374 статьях, а пункт 7 – Гражданский в 1118, 1120 и 1125 статьях.

Кроме регистрации, также убрали статью (часть вторую статьи 1126) о вступление в наследство наследников в случаем смерти правообладателя – ну ей вообще было не место в этом разделе, есть отдельное законодательство, регулирующее этот вопрос.

Обновленный текст Кодексов приведен у нас на сайте http://franchising.org.ua/page/zakonodatelnoe_i_normativnoe_regulirovanie

Регистрации нет. Работаем дальше.

Новые инструменты для лоббизма наших интересов

2015-08-20T12:05:00.001-07:00

Ассоциация франчайзинга, исходя из своих задач и членства в ней сетевых компаний, в кругу регуляторных интересов имеет такие вопросы, как: налогообложение субъектов малого и среднего бизнеса, применения регистраторов кассовых операций, валютный контроль и т. Среди специфических вопросов является регулирование уплаты и налогообложения роялти, в том числе с участием иностранных субъектов договоров коммерческой концессии (договоров франчайзинга) и лицензионных соглашений.

Для контроля и решения этих вопросов участвуем о все возможных рабочих групп на национальном и региональном уровнях, ведем консультационную поддержку членов Ассоциации, разрабатываем рекомендации в финансовые планы развития сетей по налогообложению, организационно-правовых форм участников сетей, вопросы ВЭД и т. Нашими партнерами на сегодня готовится профессиональное исследование "Налоговые последствия для сторон франчайзингового соглашения".

А теперь Андрей Кривонос сможет отстаивать эти вопросы для членов Ассоциации в рамках Общественного совета при Министерстве финансов Украины, куда он сегодня был избран.

Ваши инициативы можете отправлять на адреса Ассоциации. Также по мере формирования комитетов в Общественном совете мы будем сообщать вам.

С уважением,

Директора Ассоциации франчайзинга

Давайте называть вещи свои именами

2015-08-18T01:58:00.001-07:00

Именно в терминологии кроется возможности всё хорошее сделать плохим и наоборот. Значения слов и терминов настолько чувствительны к мелочам, что даже малое отклонение может перечеркнуть любой шанс быть понятным правильно, и, как следствие, вообще что-то реализовать.

В преддверии местных выборов в нашей стране слова и их значения приобретают еще более важно значение. Вот какой смысл пытался вложить "автор-писатель-типа полит технолог" в словосочетание "реструктуризация коммунальных предприятия" – ликвидация? пересмотр функций? изменение структуры управления? или руководителя поменять на представителя своей силы?

Вообще точные и однозначные фразы ставят на вашу сторону больше сторонников, увлекают массы за вами – вспомните речи Гитлера: там были сложноподчиненные предложения?! Нет! Там были технические термины и длинные непрозрачные логические цепочки?! Нет! Но эти речи дали ответы на понятные вопросы: кто? куда и зачем?

Сегодняшний мир еще более требователен к простоте и однозначности. Мысли обычного человека Ицхак Адизес иллюстрирует такой фразой "Просто скажите мне, что делать, дайте инструкции, я не хочу думать". Простота отрывает внутренний мир каждого явления в отдельности, делит громоздкое на части, которые поддаются принятию, пониманию, анализу и реализации. И в какую бы сферу мы с вами не окунулись, наша задача в простоте найти новый шаг для развития.

Удачи нам всем,

Андрей Кривонос

15 типовых ошибок, которые делает франчайзи себе назло

2015-08-12T11:32:00.001-07:00

Десятки лет среди нас живут франчайзи, но в их поведении остаётся много загадочного и непонятного. Ну зачем вредить и нарушать технологию!? Ну зачем вносить непроверенные эксперименты в работу точки!? Ну зачем торговать "левым" товаром?!

Давно хотел собрать на одной странице (или, к сожалению, на нескольких) все плохое, что может и делает нерадивый франчайзи назло себе, франшизе и сети в целом.

Сразу перейду к списку, жду ваших комментариев и слез этих же франчайзи:
1. Что хочу, то и делаю. Часть франчайзи считают, что точка и бизнес полностью его, и можно делать что угодно без согласования с франчайзером и сетью в целом. Точка не ваша! Вы временно используете чужой бренд для собственного заработка.

2. Инструкции ничего не значат, я на месте все знаю сам. Инструкции и руководства, разработанные франчайзером проверены в десятках, а то и сотнях точек, в разные деловые сезоны. И как опыт работы в одной точке может сравниться с полученными результатами десятков точек?

3. Мои клиенты хотят ЭТО. Так появляется совсем другой товар, несвязанный с концепцией, в точке вопреки всем законам сети и франчайзера. Если клиент хочет другой товар, значит он неклиент сети - и это единственное правило!

4. Левый товар. Поставки товара от франчайзера должны и покрывают весь ассортимент товара, который может быть в магазине. Желание франчайзи покупать товар от несогласованных поставщиков, привозить левый товар сопровождается желанием больше заработать, нарушая, снова говоря, концепцию сети и её единообразие, что ведёт к недополучению прибыли самим франчайзи. Хочешь торговать, левым товаром - вали из сети, снимай бренд.

5. Чуть суши в итальянской франшизе не помешает. Изменение меню приводит к изменению необходимого оборудования, а значит размеру инвестиций и срока их возврата. Поэтому, внося что-то в точку, такой франчайзи полностью нарушает тот финансовый план развития, который согласовывался с франчайзером в начале работы, а значит и прогноз доходов - расходов и самого франчайзи, и франчайзера.

6. Ну приехали с тренинга от франчайзера, а теперь слушайте, как надо работать. Понижение важности обучения франчайзера - это снова лишние расходы и, как следствие, удлинение срока возврата инвестиций и понижение прибыли.

7. Все уволены. Кадровая гильятина со стороны франчайзи - убийство точки.

8. Сейчас чуть точку закрою, сэкономню на персонале, а потом начну работать. Клиент к точке открытой после закрытия относиться с предостережением. И вторая позиция здесь: а франчайзер вам это разрешил!?

9. Я уже все знаю. Теперь буду работать сам. И слово "сам" обычно сводится к том, что не платят роялти и не закупают товар. Но вас же научили всему!

10. Я уже все знаю. Теперь буду открывать вторую точку сам. Молодец! Воровать колбасу в магазине - это плохо, а воровать интеллектуальную собственность можно!?

11. Только я знаю, как обслуживать, ремонтировать оборудование, какие расходники покупать. Даже не пытайтесь, в длинной перспективе франчайзер это поставит вам дешевле. Плюс ещё в том, что нужно делать только то, что нужно, а не пытаться придумывать ноу-хау там, где все придумано, чтобы не было как в анекдоте:
- Все!
- Сделал?
- Нет, поломал.

12. И пусть франчайзер сам догадается, что у меня проблемы. Общайтесь по всем вопросам, требуйте консультаций и обучения - вам воздастся.

13. Реклама, маркетинг, pr - это могут все. И франчайзер мне в этом не указ. Даже не буду комментировать.

14. И зачем франчайзер придумал столько отчётов?! Пусть сам их и заполняет. Персонально франчайзи не получает прямо кайф от каждого опроса, но они все будут в основе последующего развития сети, товара и маркетинга.

15. Договор и франчайзинговый пакет пуст лежат в сейфе. С договором можно частично, иногда согласиться, а вот пакет - это ежедневная рабочая тетрадь, ее нужно знать, выполнять и постоянно с нею сверяться. В этом предназначение инструкций и пособий.

Если задаться целью, то ещё десяток проблем в понимании франчайзи своего места в сети мы найдём, но думаю, что на этом сейчас можно остановиться.

С уважение, Андрей Кривонос

Об Ассоциации франчайзинга

2015-08-04T10:52:00.002-07:00

Ассоциация франчайзинга from Andrey Kryvonos

Реестры, они везде...

2015-07-25T23:30:00.001-07:00

Прочитал новость
http://zik.ua/ua/news/2015/07/23/kozhne_imya_zasudzhenogo_yakogo_peredayut_boyovyky_z_donbasu_ombudsmen_pereviryaie_cherez_sud_609937
и задался вопросом: а что действительно нет реестра осужденных
отбывающих наказание?! То есть реестр налогоплательщиков у нас есть! С
отдельными реестрами с лицензиями и без (это отдельный разговор)!
Заставляем становиться на учет в очередной раз человека, который
захотел стать не просто человеком, а человеком с большой буквы "Ф" –
ФОП?! Это тоже нонсенс – есть паспорт и идентификационный код, если
виду деятельность, сдавай отчет, если нет, плати штраф или садись в
тюрьму! Вот круг замкнулся – тех, кто ведет законопослушный образ
жизни, налоги платит, мы посчитали, а тех, на кого мы эти налоги
тратим, в том числе тех, кто 24 часа в сутки за деньги государства
(всех нас) должны заниматься собственным перевоспитание, НЕТ!

Реестры не являются способов влезть в личную жизнь всех, они позволяют
государству прозрачно сообщить гражданам, с кого собираются средства и
на кого они тратятся…

Тут же вопрос (к сожалению, неутешительный ответ я знаю): а реестр
пенсионеров и лиц, получающий социальные пособия есть? Что будем
делать, господа реформаторы?!