Щоденник грубіяна

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sat, 25 Jul 2026 21:22:49 +0000

НА ВПЕВНЕННІСТЬ

Тут світять нечасто зірки.

Ночами їх майже немає.

Тому я печальний такий?

Чогось, мабуть, не вистачає?

Але!

Як додому вернусь,

Всі зорі для мене засяють!

Я свій підкручу сивий вус

І враз помолОдшаю.

Знаю!

Малюнок Юрія Журавля "Лупаш, Мавко!" з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sat, 25 Jul 2026 21:13:28 +0000

НА ВІДОМИЙ НАРОД*

…І хто тільки ними не правив!

Садисти, старцІ, ідіоти…

Й хоч гинули часто безславно,

Були, як один, – патріоти.

Любили на троні чужинців.

І в будні, і в свята брехали.

Їм часто давали по пиці,

І це вони подвигом звали.

Якщо ти вожак в цьому стаді,

Тобі все на світі прощають.

Припишуть закОнченій _ляді

Цнотливість і мудрість безкраю.

На менших й слабких нападали

І після «побед» величались.

Земель захопили чимало,

Хоч сильних зазвичай боялись.

Як Бог дав такого сусіда,

Дивись в його бік дуже пильно!

Хто зна, що утне це поріддя?!

Втім, краще за все – бути сильним.

*Цей віршик пересипаний історичними алюзіями. Якщо ви очитана людина, то зрозумієте, про що й про кого йдеться.

Сатиричний малюнок В.Ложкіна з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Tue, 21 Jul 2026 11:18:49 +0000

Ірландські окрушини

ПОВНОТА ЖИТТЯ:

ДІТКИ І ДАМИ

Людей з такими яскраво пронизливими синіми очима в моєму житті траплялося небагато. І тому вони міцно тримаються в моїй пам’яті. Не хотілося б вдаватися до банального переліку, але в той же час – згадати хочеться. Приміром, мого приятеля пана Доліка, який відносно недавно відкланявся й помандрував у кращий світ.

Або колишнього головного редактора журналу «Перець» Федора Маківчука. Його проникливого погляду було важко уникнути. У мене в голові до цього часу відлунює його спокійно-іронічне запитання: «Ви, мабуть, і на рибалку не ходите?» Він помітив, що під час імпровізованого застілля я не випивав свою чарочку коньяку, а підміняв її кока-колою. Був у мене в молодості такий вивих: я оголосив собі абсолютну тверезість. Прокламуючи, що Господь Бог створив нас тверезими, та й сам, напевне, був тверезий, тому я певний час не торкався спиртного. Правда, потім мій ригористичний підхід до алкоголю пом’якшав, і я повернувся до лав питущих. Принагідно і не тільки.

Так от, Ф. Маківчук застукав мене на цих симулянтських махінаціях, і мені стало «аж невдобно». А припущення, що я на додачу можу не любити риболовлю, взагалі ставило мене за межею моральності. На думку Федора Маківчука, риболовлю може не любити тільки кончена падлюка.

Звичайно, я з готовністю запевнив, що риболовлю я обожнюю, і моментально випив свій коньяк.

Тепер на мене дивилися такі ж пронизливо сині очі Pavla. Він приїхав до Ірландії з Польщі відносно давно – більше чотирьох років. Був одинаком, працював на висотному монтажі, але згодом щось йому розподобалося й він спустився на грішну землю. В прямому розумінні – грішну. Став регулярно «кидати» чарку. Стверджував, що це – для кращого травлення. Я поцікавився, з якого він воєводства, і навзаєм відрекомендувався, що я з України, саме з її серединки, з Полтави. Павел (пишу, як поляки вимовляють це ім’я) великодушно запевнив, що це нічого, він не расист.

Ми з ним часто перетиналися, то біля міської бібіліотеки, то біля Хрестика (Пам’ятника ірландцям, які загинули в роки Першої світової війни). Хоча треба уточнити: Павел в бібліотеку не ходив, інколи ночував у кущах поруч із цим закладом культури. Поскаржився, що вчора хтось украв картон, на якому він відпочивав. Доведеться знову заготовляти якусь підстилку.

А, може, картон ніхто й не крав. Просто прибрали працівники бібліотеки. Все-таки поруч – культура, а тут – лігво.

В Лонгфорді я бачив невеличкі намети – односпальні. Павел повідомив, що в нього був такий. Він віддав його земляку. Може, й не безкорисливо. Трапився перебій в алкоголі.

Мене доля часто зводила з людьми вільних професій: художниками, літераторами, ремісниками. А бомжі, я б сказав, теж люди вільного способу життя. Мені якось ніби сумно від думки, що в бомжі я вже не гожусь – здоров’я не те, довго не протягну. З часом я набрався б специфічного запаху, спосіб життя відбився б на фізіономії… А треба відвідувати редакції… Уявляю, заходжу в якусь, і творчі дами від мене врозтіч, як від мишака. До речі, жінки більше за все бояться не левів чи тигрів, а мишей.

Хтось із мудрих зауважив: у кожного віку свої задоволення.

Я люблю спостерігати за дітьми. Милуватися красивими жінками. І говорити про «жизнь» з вільними, розкутими, не злими людьми.

Пригадалася німецька комунальна мудрість: розміщувати будинки перестарілих поблизу дитячих садочків, початкових шкіл. Тоді стариків ніби огортає радість юного життя, а дітям «імплантується» повага до літніх.

Вони спостерігають один за одним, вчаться розуміти клопоти один одного і, мабуть, набувати первинного філософізму: і ми колись будемо такими. А зараз – радіймо юному безхмарному життю!

Як кожному нормальному чоловікові, мені подобаються привабливі жінки. Тут, в Ірландії, я утвердився в думці, що красуні можуть бути не тільки з білою шкірою.

Пригадую, ще в Полтаві на тролейбусній зупинці «Вул. Т. Шевченка» потенційні пасажири дружно втупилися в молоду негритянку. (Перепрошую зацікавлених осіб, що вжив це слово. З погляду чинної європейської політкоректності слова «негр», «негритянка» вважаються образливими. Треба говорити «темношкірий», «темношкіра». Мабуть, це не завадить знати нашим людям, які вперше потрапили за кордон). А я пишу для земляків і передусім дбаю про зрозумілість тексту).

Так от, молоденька негритяночка була не просто приваблива. А надзвичайно!

Напевне, вона знала собі ціну і потужність своєї жіночої вроди. Вона демонстративно пройшлася туди-сюди в межах зупинки, і всі присутні в цьому закутку міста дружно супроводжували її поглядами. Майнула думка: така красулечка не може їздити в тролейбусі! Це не її рівень! Не її засіб пересування! І справді, під’їхало авто, й вона граційно завантажила своє чудове тіло в салон. У пам’яті чомусь зринув (напевне, покликаний підсвідомою заздрістю) рядок із пісеньки Тімура Шаова: «Она кому- то же дает!..»

Ще одну темношкіру красуню я бачив біля універсаму «Tesko» в Лонгфорді. Вона була, мабуть, старша за ту, що я бачив у Полтаві. Висока, ставна, від неї віяло якоюсь вродженою гідністю. Вона прокрейсерувала крізь ріденький гурт покупців, фіксуючи прихильні погляди чоловіків і заздрісні – жінок.

А під вечір я знову здибав Павла. На моє привітання він відповів дещо стримано. Я трішки здивувався. Може, «заколивався»? Разом з лінією партії «Кофедерація»? Втім, навряд чи він поділяє якісь політичні погляди. Швидше міг «примкнути» до польської громади, якій навіяли з Варшави останню політичну моду: що українці – «різуни», бидляки і тільки й вичікують, щоб якось нашкодити полякам. Українці завжди були невдячними до цивілізаторських зусиль польської шляхти.

Втім, я, мабуть, дещо ускладнив ситуацію, науявляв неіснуючих обставин. Напевне, Павлові були по барабану останні політичні події на батьківщині, а мені в такій же мірі його ставлення до них.

Мало того, іти в бомжі я передумав – запізно! – й проводиря на цьому тернистому шляху не потребував.

Хоча на думку принагідно спало, що ставлення сусідніх народів один до одного, м’яко кажучи, не завжди були компліментарними. Приміром, великому німцю Й.-В. Гете, мабуть, не подобалася польська говірка. Він сказав, що поляки тільки тоді можуть стати цивілізованим народом, коли перейдуть на німецьку. На жаль, не можу його вислів зацитувати дослівно. Джерела під рукою немає. Я далеко від своєї бібліотечки.

Або великий пролетарський письменник Максім Горькій (ймовірно отруєний за повелінням Й. Сталіна) в «Старухе Изергиль» навісив на польську мову епітети «змеиная», «шипящая». Правда, ці визначення Горькій вставив в уста «старухі».

До чого я веду? Навіть не до Павла, простого, симпатичного польського бомжа, а до думки, що навколо нас, якими б ми «прелестнимі» не були, якими б гарними себе не уявляли, кружляє багато негативних упереджень, навіть злісних домислів. І до цього треба ставитися спокійно. Інакше, догоджаючи комусь, можна легко стати об’єктом чужих маніпуляцій. Зазвичай не безкорисливих.

Павло СТОРОЖЕНКО,

Полтава, Україна – Лонгфорд, Республіка Ірландія

Темношкірі жінки на параді в Лонгфорді на честь Св.Патріка

 (власне фото) 

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Mon, 20 Jul 2026 20:37:40 +0000

НА НОВУ КОВІНЬКУ*

Є радість у кожному віці.

Цю істину, врешті, пізнав.

Зрадів я французькій ковіньці,

Що приятель подарував.

Граційна та ще й чужоземна,

Не просто якийсь собі дрин!

Тепер мені втричі приємніш

Кульгати у ріднім дворі.

*Ціпок, палиця із загнутим кінцем.

На нього зазвичай спиралися недужі на ноги люди. Колись, у радянські часи, в обласній молодіжній газеті була сатирично-гумористична рубрика «Вишнева ковінька». В її назві поєдналися прізвища двох відомих (тоді!) українських писменників: Остапа Вишні й Олександра Ковіньки. Я мав честь 10 років поспіль вести цю рубрику.

Зображення з Інету. Угадайте, на якій картинці автор.

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 14:34:43 +0000

НА СВІЙ ІСПАНСЬКИЙ СОРОМ – 02

Іспанський знову відчуваю сором…

Якось мені «невдобно» за народ.

Укотре він бездумним дружним хором

Обрав главою

найдрібнішого з дрібнот.

І це не Янукович! А ще гірший!

Хитріший! БрехливІший! Без гризот!..

За ним шахрайкуваті нувориші

До керівних подралися висот…

Спостерігаємо заціпеніло,

Куди петляє стежка ця крива?

Одне вже можна стверджувати сміло:

Не до добра веде оця братва!

Фото з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 14:30:40 +0000

ПРО НАШУ ПОПУЛЯРНІСТЬ

Думав я, що нас знають у світі

Завдяки героїзму й відвазі…

З’ясувалось: відоміший Міндіч*

Й шахраї у зеленій ватазі.

Більш уславились ми казнокрадством,

Ненавчальністю й грубістю Зелі…

Втім, приємно і навіть прекрасно:

Про нас знають в самому Брюсселі.

Карикатура з відкритих джерел Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 12:57:55 +0000

НА ЧУЖУ РОБОТУ

І все-таки нам не збрехали.

Я бачу вже ознаки комунізму.

Замешкує тут гурт циган чималий,

Й хоч не працюють, це їм не завізно.

Вони клепають жваво діток.

Хоча ця праця всім відома здавна,

Вони одержують

(тут правди ніде діти!),

За це ще й поміч соціальну.

І я, скажу відверто, аж позаздрив…

В житті на різних працював роботах,

Та на таку не натрапляв ні разу.

Тепер запізно вже. Хоча охота…

М. Лонгфорд, Республіка Ірландія

Фото з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 12:53:10 +0000

НА ВЕЛИКІ ІДЕЇ

Люблять садюги великі ідеї.

Вони їм розв’язують руки:

Собі наділяють майно й привілеї,

А люд прирікають на муки.

Плакат з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 12:39:38 +0000

А, МОЖЕ, ВІН БРЕХУН?

Всіх запевняв, що зовсім безкорисно

Пробуде на посаді термін. І не більш!

Та з’ясувалося: обмовивсь ненавмисно.

Й у владу вп’явся, як у тіло кліщ!

Карикатура О.Кохана з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 12:24:16 +0000

НА ДОБРУ ЗВІСТКУ

Здибав я у вчених

геть сумну цитату:

Ніби час і простір

нам не розгадати.

І я враз подумав:

слава Богу, люди!

Хоча б щось на світі

ми не запаскудим.

Карикатура з Інтернету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 19 Jul 2026 11:06:28 +0000

НА СВІЖИЙ ПОГЛЯД

Ми, напевне, до цього вже звикли?

Втім, помітив в прямому етері:

Які горді й пихаті в них пики –

В наших зрадників і мародерів!

Карикатура з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sat, 11 Jul 2026 14:22:54 +0000

НА СПОГАД ПРО НАРОД

За новгородцями* засумував я раптом.

Який потужний був колись народ!

Не цей, який «хлебает щи

московским лаптем»,

А той – на Балтиці слов*янський аванпост.

Лишилася від нього тільки назва –

«Великий Новгород». Самого вже нема.

Москва всіх вибила. За Грозного** наказом.

А оповідь живе. Жахлива і сумна.

*Господин Великий Новгород, середньовічна торгова республіка, розгромлена і розграбована опричними військами московського царя Івана Грозного наприкінці 1569 – початку 1570 рр. Літописи засвідчують надзвичайну, навіть для середньовіччя, жорстокість царських військ і особисто царя. Річка Волхов, що протікає через місто, була червоною від крові містян, яких московити вбивали і топили шість тижнів поспіль. Три чверті населення Новгородщини було знищено, решта переселена на землі Московського царства. Приводом для нападу на мирне торгове місто нібито був намір новгородців перейти під юрисдикцію Великого Князівства Литовського, де порядки були цивілізованіші.

**Цікаво, що в німецьких хроніках Іван Грозний фігурує як «Жахливий» – Der Schreckliche.

Картина «Марфа Посадниця. Знищення новгородського віча.» К. В. Лебедєв 1889

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sat, 11 Jul 2026 14:20:47 +0000

НА ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЗИГЗАГ

Поламали природний відбір.

Розтоптали розумників спротив.

І тепер вочевидь перебір –

В управлінні всуціль ідіоти.

Карикатура з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sat, 11 Jul 2026 13:46:38 +0000

НА ПРИРОДНИЙ СПОРТИВНИЙ ІНТЕРЕС

З розважань футбольного уболівальника

Майнула мисль: хотів би знати:

Це скільки ж депутати вкрали?

Могли б купити ми з десяток

Гравців із Мексики чи Сенегалу!

Малюнок з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Fri, 03 Jul 2026 12:26:29 +0000

НА ЩО ЛИШИТЬСЯ

Якщо й лишиться щось від України,

Крім згарищ і безлюдної пустелі,

Це зібрання хвастливих брЕхонь Зелі

І спогад про народ,

що жив у цій місцині.

Карикатура з відкритих джерел Інтернету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Fri, 03 Jul 2026 12:20:18 +0000

НЕБАЖАНІ ГОСТІ

Пияцький етюд

Вечір. Тиша. Душно в хаті.

Мошки чарку рвуть із рук.

Я сиджу – ледачкуватий

І неголений селюк.

Думаю: от неподобство!

І комахи ниньки п’ють!

Як наллєш – так зразу «гості» –

Комашня вже тут як тут.

Карикатура з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Fri, 03 Jul 2026 11:54:26 +0000

ЗА РІВНІСТЬ МІЖ НАРОДАМИ

Я завждИ був за рівність народів.

І тепер я за це. Як колись.

Не змінився я зовсім відтОді,

Все такий же інтер-

нацьо-

на-

-ліст.

Щоб усе було порівну, братці!

Щоб зрівняли з землею Москву!

Щоб і в них було стільки ж нещастя,

Як у нас!

Щоби про мирову

Запросились вони, попри пиху.

Врешті-решт, щоб і їм припекло!..

* * *

…Набажав тут собі я на втіху.

Головне: нехай здохне уйло!

Польська карикатура з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 22:11:16 +0000

А ЦЕ – НАРОДУ

Трапляється таке усе частіше

(Не знаю, це на щастя, чи на жаль):

До влади пробираються найгірші,

Лишивши решті злидні і печаль.

Карикатура з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 22:01:35 +0000

НА ПІДЛИЙ ПАРАДОКС

Мільярдами киздять Зеліни друзі,

Й немає цьому кінця-краю…

А люди по гривні, в нестатках і тузі,

На армію рідну збирають.

Жінки плетуть маскувальні сітки

                        Фото з Інтернету 

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 20:21:28 +0000

НА ДАРУНКИ ДЛЯ МОСКВИ

Усе на світі має свою ціну.

У тім числі і Зеліни «відосики».

Мені здається, що могла б Вкраїна

Ракет достатньо накупити

за ці грошики.

Карикатура з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 20:16:01 +0000

НА КЕРІВНУ ХАТУ

Щось я став якимсь неспокійним,

Настороженим, можна сказати.

Онде знов богообрані сім’ї

В керівні заселяються хати.

І здається мені, поміж ними

Вже існує якась тиха змова…

Хоч говорять: ми непогрішимі!

Вочевидь же, керують ху…хреново.

Я сиджу тут і все коливаюсь,

Керівну розглядаючи хату,

І подеколи думка зринає:

Може, час вже і цих виганяти?

Карикатура з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 20:08:26 +0000

НА КАДРОВУ НАВАЛУ

О, як ломанули в політику

Ідіоти, чужі й вітчизняні!

І кожен, хто був колись гвинтиком,

Себе уявив кегельбаном.

Карикатура з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Sun, 28 Jun 2026 20:01:14 +0000

А КОМУСЬ РАДІСТЬ…

Зринає істина простенька:

Як владних вибрати осіб.

Очолити той гідний Неньку,

Хто обіцяє краще всіх.

Бо, власне, що це – обіцЯнка?

Лиш кілька – з сотень тисяч слів.

Народу ж – ситості приманка.

А грамотним – сирени* спів.

*міфічна істота з давньогрецьких легенд, яка чарівним голосом заманювала мореплавців на смертельно небезпечні скелі.

Фото з Інету

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Mon, 22 Jun 2026 20:49:06 +0000

НА БЕЗКОМПРОМІСНУ БОРОТЬБУ

Заходились шукати хабарників…

Ґвалт довкіл підняли аж до неба.

І були ці зусилля не марними –

Вийшов рідний народ сам на себе.

Карикатура Валерія Могильного з відкритих джерел

noreply@blogger.com (Павло Стороженко) — Mon, 22 Jun 2026 20:41:33 +0000

НА ПАРТІЙНОГО ОРАТОРА

В промовах розпускає хвіст павИчий.

Так хочеться сказати, а терплю:

«Не розумуй, убогий!

Це тобі не личить!»

Хоча для публіки його камлання* –

просто глум.

*Ритуал у шаманізмі, коли шаман впадає в транс для спілкування з світом духів.

Карикатура з Інтернету