Continue reading »]]> Сьогодні Верховна Рада прийняла за основу мовний законопроект № 9073. Напередодні цей закон дуже рекламували та хвалили регіонали, зокрема один із авторів Вадим Колєсніченко, це все закінчилося бійкою. Тому усі чекали карколомного розгортання подій далі.

Версії було дві:опозиція і народ зможуть не дозволити прийняти закон; та інша версія, що ПР все ж таки прийме цей закон, не цураючись силового важеля впливу.

Сьогодній день розпочався із грози та сильної зливи, – усі очікували і грому та блискавки у парламенті та біля його стін.

Вчора багато автобусів рушили до Києва. Автобуси їхали як від ПР, опозиції так і від непартійних структур, як із заходу так і з сходу країни. Одні їхали бо вважали за потрібне, інші за 130 грн.

Регіонали блискавично прийняли законопроект про мову у першому читанні. 234 картки виконали свою функцію, їм сказали бездумно проголосувати, вони це і зробили. Це були: комуністи 25 штук, Партія регіонів  у числі 187 штук, НУНС 2 штуки, Реформи заради майбутнього  штук 6, 2 литвинівці та  12 позафракційних.

Що ж робила об’єднана Апазіция? Нічого! Вони не встигли зорієнтуватися, як пояснив Турчинов. Небагатослівне відео, яке показує усю картину та стан в опозиційних лавах Опозиція ловила ґав .

Як на мене, це виглядає як дуже груба робота. Опозиція розуміє, що зараз не володіє мобілізаційною функцією громадян, навіть їхнього лідера Тимошенко ніхто не спішить захищати на мітингах. А тут мовна карта, на яку дуже обурливо відреагували громадяни. Вигідно, хоча цинічно, дати прийняти закон про мови, щоб показати всім, хто ще не вірить,  треба голосувати тільки за них, а ПР це дуже велике зло. Дай Бог, щоб я помилялася, але поки все свідчить не на користь опозиції.

Окремою стороною у цьому здавалося б уже типовому протистоянні: груба, бездумна влада і млява, бездіяльна опозиція виступили громадяни.  Можу сказати, саме ці люди, митці, громадські діячі можуть додати поштовху змінити прогнилу систему.

Якщо пригадуєте, за тиждень були запущені ролики зі зверненням відомих громадських діячів до населення країни прийти та приїхати до стін парламенту, щоб показати владі, що нас багато і нам набридла спекуляція на мові та утискання української.

Ми по малу починаємо рухатися російським сценарієм Болотної площі. У нас навіть а-ля Собчак та Навального заарештували,  в іпостасях Ірени Карпи та Артема Полєжаки, хоча інформація про арешти не підтвердилася. Але це не заважає нашим інтелігентам та інтелектуалам пробудити народ.

Хоча якщо порівнювати мітинги в Росії і наш сьогоднішній, то у нас відбувалося смішніше і печальніше. Беркутівці застосували сльозоточивий газ,  люди затисли їх у щільне кільце, внаслідок спричинилася штовханина та захисникам правопорядку довелося тікати.

П.с. Легке дежавю про мову http://anm.pl.ua/2010/10/komu-potriben-zakon-pro-movy/

Continue reading »]]> Вчора, 29 листопада у центрі Львова пройшла акція солідарності із Донецьком. Акція відбулася біля пам’ятника Шевченку і зібрала понад 200 людей.  Учасники акції зібралися, щоб вшанувати загиблого  шахтаря-інваліда Геннадія Конопльова  та висловити свою підтримку голодувальникам у Донецьку.

Свічками було викладено «Львів і Донецьк Разом» біля портрету вбитого головуючого.

Акція вийшла досить імпровізованою, виступаючі не читали промов, а говорили від серця, що думають.

Голова Української ветеранської організації (УВО) Ігор Коцюруба закликав людей об’єднуватися у громади та відстоювати свої права. Це як єдиний дієвий спосіб протистояння цій владі. Об’єднуватися будинками, вулицями, містами і відстоювати свої законні права.

Варто нагадати, що донетчани вимагаючи проведення урядових рішень у відповідність до Конституції України, інваліди – чорнобильці Донеччини, виснажені безрезультатною судовою тяганиною, проводили на знак протесту голодування. Їх підтримали десятки громадських організацій. У процесі незаконного знесення наметового містечка протестуючих чорнобильців був смертельно поранений 69-річний голодуючий, шахтар Конопльов Геннадій Іванович, який незабаром помер не приходячи до тями. Рада Громадських організацій та профспілок області прийняла рішення щодо проведення мітингу солідарності «Львів і Донецьк разом».

Continue reading »]]> Сьогодні 1 квітня на засіданні  Львівського регіональне відділення Асоціації міст України була озвучена інформація про те, що згідно проекту Закону «Про особливості здійснення місцевого самоврядування Українською територіальною громадою» Юрія Ганущака,  кількість районів на території Львівської області повинна зменшитись із 20 до 6.

Також мери обговорили  інформацію про зменшення кількості місцевих громад, в десять разів з відповідним зменшеннями кількості сільських та селищних рад. Переферматування районів та місцевих рад може бути можливим уже на наступних виборах 2012 року, коли поряд із парламентськими відбудуться і місцеві вибори. Мери відзначили, що такий крок дав би певний позитивний ефект для великих місцевих громад.

Також мери відзначили що законопроект адміністративної реформи Юрія Ганущака значно відрізняється від проекту Романа Безсмертного, тому що він не передбачає переформатування областей і зменшення їхньої кількості.

Continue reading »]]>

Питання мови є однією з болючих тем нашої держави, на рівні з питаннями трактування історичної спадщини а також вступу в НАТО. Зважаючи на це політичні сили дуже часто використовували мовне питання для само піару обіцяючи електорату посилити вплив якоїсь із мов. Як правило далs обіцянок справа не доходила.

Партія Регіонів не є винятком з правила, вона також активно обіцяла забезпечити кращий статус російській мові. Проте ПР до цього часу не надто активно боролася за впровадження в реальність своїх обіцянок, але час вніс свої корективи. Діяльність теперішньої влади вже викликали значне незадоволення серед населення і в тому числі серед електорату Партії Регіонів. Тому партія вирішила піти давно перевіреним  методом закинути в маси тему відволікаючу від еономічної і соціальної ситуації. Оскільки на носі опалювальний сезон а ціни на газ зросли  тож було закинуто мовне питання  у вигляді закону  про мови.

Законопроект  « Про мови в Україні» був зареєстрований 7 вересні у Вераховній Раді України . Ініціаторами виступили депутати Єфремов, Симоненко, Гриневецький . Даний законопроект одразу ж викликав жваву дискусію в суспільстві над тим чи варто приймати такий закон, чи це не стане приводом укріплення двомовності у діловодстві. Від представників опозиції вже є критичні заяви щодо цього закону. Обласні ради західних областей також прийняли на сесіях звернення про неприпустимість прийняття закону про мови. Проте виглядає на те, що це не надто хвилює партію влади їй тільки на це руку, окільки невдовзі відбудуться місцеві вибори, тому необхідно показати, що прийшовши до влади вони все ж таки щось роблять.

Законопроект  передбачає, що державною мовою є українська. Водночас гарантується вільне використання, розвиток і захист інших регіональних мов, до яких законопроект відносить російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримсько-татарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську. Дія документа поширюється на ті мови, якими користуються не менше 10% громадян, що населяють певну територію.

Як завжди в таких випадках в нас буває ми також чуємо голоси із закордону зокрема перший заступник глави комітету Держдуми РФ Костянтин Затулін заявив, що Російській мові в Україні не вистачає рівноправної конкуренції. А також,  що прийняття Верховною Радою законопроекту про мови носить символічний характер. Закон , хоч і не усуває цілком нерівність у статусі мов, але робить крок у цьому напрямку.

Із сторони парламентської більшості вже є переконання, що Закон про мови буде прийнятий в жовтні – листопаді.

В свою чергу аналіз вченою радою Національного університету «Києво-Могилянська академія» внесеного 7 вересня 2010 року на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про мови в Україні» свідчить, що і концепція даного законопроекту, і більшість його ключових норм суперечать Конституції України та ґрунтується на довільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Про це йдеться в експертному висновку ухваленому на засіданні 23 вересня 2010 року.

Експерти  КМА роблять висновок, що “законопроект має бути знятий з розгляду у Верховній Раді як такий, що суперечить основоположним принципам Конституції України, вимогам Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов і становить загрозу цілісності української держави та самому її існуванню”.

В свою чергу журналіст Віталій Портніков під час презентації своєї книжки у Львові  висловив з цього приводу цікаву думку. Зккрема щодо мовного питання, то він він вважає, що повинна бути державна підтримка української мови. Необхідно впровадити стипендії науковцям, письменникам і співакам. Якщо впровадять  закон « Про мови в Україні», то він поставить росіян у нерівні умови. Російськомовне населення роблять селюками. Нехай зроблять вступні іспити російською, але ж навчатися будуть українською. І поки інші будуть робити кар’єру, вони будуть боротися за права: за навчання російською.

Continue reading »]]> Ситуація, яка склалася навколо партії ВО «Батьківщина» після славнозвісної заяви Деньковича про корупцію в Львівській Обласній Раді на самому початку не провіщала, що справи можуть зайти так далеко. Врешті решт дана ситуація була використана владою через особу Івана Деньковича з метою відсторонення свого найбільшого конкурента на політичному полі в сфері соціального популізму. Загалом прослідковується дуже багато спільного в соціальній політиці обидвох партій Батьківщини і Регіонів.

В результаті Партії Регіонів навіть не довелось докладати великих зусиль, щоб розпочати  витіснення партії Батьківщина їз регіонів де в неї найвиший рейтинг. Як виявилося Батьківщина прогнила із середини. Партія тримається на авторитеті лідера Юлії Тимошенко і її найближчого оточення. На місцях же ж партія немає вагомого кадрового потенціалу, що і показують теперішні події. А що найголовніше ВО «Батьківщина» останні 5 років була партією влади і виявилася абсолютно не готовою до опозиційної діяльності.

Батьківщина тепер стоїть перед дилемою, що робити? Нещодавно з вусти першого заступника лідера фракції «БЮТ-Батьківщина» Андрія Кожем’якіна було заявлено, що на засіданні політради розглядатиметься питання щодо можливості бойкотування місцевих виборів у Київській та Львівській областях. Хоча ніякого засідання політради по даному питанню не відбулося, проте сам факт таких заяв про дещо свідчить. Схоже на те, що Батьківщина зрозуміла, що їй не дадуть можливості піти на місцеві вибори у Львівській і Київській областях, тому партія можливо готує грунт під бойкот виборів в разі коли на вибори під маркою Батьківщини підуть «самозванці».

Так виходить, що влада серьозно взялася за соратників Юлії Тимошенко. Тут використовується широкий спектр методів починаючи від порушення кримінальних справ проти колишнії міністрів уряду Тимошенко до намагання розколоти партію на частини.

Зокрема СБУ уже два рази викликало на допити заступника голови партії Батьківщина Юрія Турчинова.

Батьківщина намагається будь якими методами виправити ситуацію і зберегти цілісність. Соратники Тимошенеко намагаються зміцнити савої ряди шляхом виключення з фракції «БЮТ-Батьківщина» депутатів. Юлія Тимошенко намагається заручитися також і підтримкою своїх ідейних колег в Європейському Союзі Європейської народної партії асоційованим членоа якої є Батьківщина. Європейська народна партія уже прийняла резолюція в якій засудила втручання держави у партійні справи Батьківщини.

Проте найбільший головний біль ВО «Батьківщина» це суди. Судові позови Івана Деньковича уже заблокували роботу партії у Львівській і Київсій областях. Там місцеві управління юстиції не хочуть реєструвати нових голів організацій партії через відповідні розгляд справ у судах. Наразі склалася така ситуація в якій згідно закону чинним є уже знятий керівник партійної організації  проте він не має печатки тому не може здійснювати ніяких дій. Проте це не перешкодило Івану Деньковичу поставити своїх людей в ТВК. Батьківщина подала позов до суду проте суд признав законною таку дію. Так виходить, що на місцевих виборах Іван Денькивич може висунути свій список кандидатів в депутати і він мабуть буде затверджений виборчою комісією.

Очевидно що наслідки можливої неучасті батьківщини у виборах  матимуть значний вплив на політичну ситуацію як в регіоні і державі. Проте попри згадувану в ЗМІ  інформацію про те, що частина голосів перекочує до Свободи. Дуже сумнівають, що сили які намагаються недопустити батьківщину до місцевих виборів не прорахували те, що тим самим дають фору Свободі. Також дуже сумнівають в тому, що існують якісь містичні домовленості про які ми не знаєто між цими політичними силами. Проте з впевненісюю можна сказати що Партія Регіонів відчувши, що не справляється  з управлінням державою намагатиметься перенести акцент на рівень національного популізму. В будь-якому разі Свобода не несе загрози ПР а образ радикальної націоналістичної сили регіонам тільки на руку. Свобода виступає лише маріонеткою у грі яку ведуть «акули» української політики.

В буди-якому випадку неучасть ВО Батьківщина матиме значний відбиток на результат партії у виборах до Верховної Ради України. Таким чином Партія Регіонів може отримати достатню кількість голосів, щоб самій сформувати більшість у Раді.

Андрій Стадник

Continue reading »]]> Tematyka Ukrainy, sytuacji wewnętrznej po ostatnich wyborach prezydenckich i położenia międzynarodowego tego kraju zajmowała ważne miejsce w obradach XX Forum Ekonomicznego w Krynicy (8-10 września 2010 r.). Sprawy ukraińskie były tematem kilku paneli dyskusyjnych i innych wydarzeń towarzyszących obradom Forum.

Najszerzej tematykę ukraińską poruszano w trakcie paneli dyskusyjnych. Pierwsza z dyskusji dotyczących Ukrainy odbyła się 8 września 2010 roku i dotyczyła wyzwań integracji europejskiej z perspektywy Unii Europejskiej, Ukrainy i Rosji. Dyskusję prowadził b. pracownik niemieckiego MSZ, Dutmar Studeman.

Profesor Paolo Calzini z uniwersytetu w Bolonii zwrócił uwagę na fakt, iż pomimo upływu 20 lat od zakończenia Zimnej Wojny, kontynent europejski nadal jest podzielony. Mówiąc najogólniej, podział ten rozbija Europę na kraje Unii Europejskiej oraz kraje b. ZSRR skupione wokół Rosji. Niejako pośrodku tego podziału znajduje się Ukraina. Nie jest członkiem UE, trudno się też spodziewać aby stała się nim w ciągu najbliższych kilku lat, z drugiej jednak strony Rosja nie ma możliwości narzucenia Ukrainie wyboru jej dalszej drogi. Chcąc przezwyciężyć te podziały, zasadnym byłoby wypracować model integracji, który obejmowałby także kraje postradzieckie i Rosję.

Z kolei Borys Tarasiuk, przewodniczący Komitetu Integracji Europejskiej w ukraińskim parlamencie powiedział, że Ukrainie zależy na rozwijaniu dobrych stosunków zarówno z UE jak i z Rosją. Unia Europejska jest graczem globalnym, Rosja dopiero pretenduje do takiej pozycji. Ukraina będzie dążyć do integracji z UE, niezależnie od tego jednak Ukraina jest i będzie częścią Europy – bez względu na członkostwo w Unii. Ważnym elementem rozwoju stosunków UE – Ukraina jest wprowadzenie ruchu bezwizowego.

Andriej Yermolayev, dyrektor Narodowego Instytutu Studiów Strategicznych zwrócił uwagę na znaczenie dostosowania gospodarki ukraińskiej do standardów unijnych. Będzie to miało kluczowe znaczenie dla perspektyw integracji. Stosunki z UE powinny być strategiczną linią polityki UE, także w sferze energetyki.

Wicemarszałek Sejmu RP Marek Kuchciński mówił o wpływie ocieplenia na linii Warszawa – Moskwa na stosunki polsko-ukraińskie; należy podjąć starania, aby nie zaszkodziło ono dobrym stosunkom z Kijowem. Jego zdaniem należy wzmocnić program Partnerstwa Wschodniego, który jest niedofinansowany i traktowany przez niektóre kraje UE lekceważąco. Pozostawienie Ukrainy i innych krajów b. ZSRR w tym regionie samymi sobie będzie oznaczało, iż skierują one wektory swojej polityki w stronę Rosji, która będzie dążyć do odbudowy swojej strefy wpływów w tej części Europy.

W drugim dniu obrad Forum Ekonomicznego, tj. 9 września odbyły się dwie dyskusje dotyczące bezpośrednio problematyki ukraińskiej. Pierwsza z nich, której przewodniczył Marcin Święcicki, dyrektor Centrum Analitycznego UNDP „Blue Ribbon” w Kijowie, dotyczyła ekonomicznych priorytetów nowego rządu ukraińskiego. Analizując sytuację gospodarczą na Ukrainie po kryzysie przełomu lat 2008/2009 zwrócił uwagę na poprawę wskaźników gospodarczych (m.in. mniejsze zadłużenie i lepszy bilans płatniczy). Wśród szans dla ukraińskiej gospodarki wymienił m.in. pozytywną ocenę programu naprawy gospodarki przygotowanego przez rząd, członkostwo Ukrainy w WTO i porozumienie z MFW, porozumienie z Rosja o cenach gazu (kwiecień 2010) oraz perspektywę utworzenia strefy wolnego handlu z krajami UE. Zagrożeniami są z kolei niektóre działania rządu (np. odgórne restrykcje dotyczące eksportu zboża), wybory, które zawsze stwarzają polityczne trudności dla reformowania gospodarki, brak postępów w walce z korupcją oraz słabe rezultaty reformy systemu bankowego. \

Irina Akimowa z administracji prezydenta Wiktora Janukowycza przedstawiła osiągnięcia rządu ukraińskiego w walce ze skutkami kryzysu. Reformy gospodarcze są priorytetem zarówno rządu jak i administracji prezydenta. W ciągu ostatnich kilku miesięcy udało się m.in. ograniczyć  wydatki rządowe, wprowadzić nowe regulacje dotyczące systemu bankowego, opracować uproszczenie przepisów dla przedsiębiorców, obniżyć poziom inflacji oraz zmniejszyć poziom wydatków socjalnych. Kolejnymi ważnymi zadaniami jakie będą  realizowane są: polepszenie administracji podatkowej i redukcja długu publicznego.

Natalia Korolevskaya, deputowana do Rady Najwyższej Ukrainy z ramienia Bloku Julii Tymoszenko zwróciła uwagę na fakt, iż Ukraina ma problem z określeniem strategicznego kierunku reform, co nie zmienia faktu, iż powinny one być wprowadzone jak najszybciej. Należy dążyć do przekonania inwestorów zagranicznych, iż po kryzysie sytuacja się ustabilizowała i Ukraina jest dobrym miejscem do ulokowania kapitału. Inwestycje służą bowiem rozwojowi gospodarczemu i podniesieniu poziomu życia obywateli. Należy także wspierać rozwój w sektorze małych i średnich przedsiębiorstw.

Martin Raiser, kierujący działaniami Banku Światowego na obszarze Białorusi, Mołdawii i Ukrainy powiedział, iż dla gospodarki ukraińskiej zasadnicze znaczenie maja obecnie cztery sprawy. Po pierwsze stabilizacja finansowa, która jest ważna dla wskaźników makroekonomicznych, obniżenia podatków i redukcji deficytu. Drugą ważną kwestią są działania na rzecz zwiększenia wzrostu PKB, jako że obecnie Ukraina znajduje się na podobnym poziomie rozwoju jak 20 lat temu. Kolejną kwestią jest reforma systemu finansowego, a ostatnią – bardziej aktywna walka z korupcją.

Paweł Zalewski, wiceprzewodniczący Komisji Handlu Zagranicznego w polskim Sejmie zauważył, iż należy pamiętać, że reformy są potrzebne Ukrainie dla jej rozwoju, a nie po to, aby mogła wstąpić do UE. Tym bardziej, że w Unii Europejskiej chwilowo nie ma pomysłu na rozwój stosunków z Ukrainą – UE zajmuje się problemami związanymi z kryzysem, ponadto można zaobserwować rozczarowanie efektami rządów „pomarańczowej koalicji” w latach 2005 – 2010. Można mieć nadzieję, iż rozmowy na temat powołania strefy wolnego handlu pomiędzy Unią Europejską i Ukrainą nabiorą tempa, gdyż takie porozumienie wpłynęłoby pozytywnie na ukraińską gospodarkę. Ukraina, chcąc wejść na drogę normalnego rozwoju musi skończyć z polityką „życia na kredyt” – tutaj jasne stanowisko muszą zająć wspólnie MFW, Bank Światowy i Unia Europejska.

Problematyka trzeciego z kolei panelu dyskusyjnego poświęconego Ukrainie odnosiła się do położenia geopolitycznego Ukrainy. Prowadzący panel, Oleksiej Płotnikow, deputowany do ukraińskiej Rady Najwyższej, powiedział, że strategiczne partnerstwo pomiędzy Rosją i Ukrainą jest równie ważne jak integracja ze strukturami UE. Unia i Rosja to strategiczni partnerzy Ukrainy. Ukraina ma szansę spełniać rolę pomostu pomiędzy Azją i Europą. Dlatego też nie powinna być częścią bloków militarnych, ale stać się elementem europejskiego systemu bezpieczeństwa zbiorowego.

Problem tożsamości Ukrainy pojawił się w wypowiedzi byłego premiera RP Leszka Millera. Jego zdaniem większa część Zachodu nie postrzega Ukrainy jako części Europy. Bycie krajem europejskim a bycie krajem UE – to dwie różne sprawy, choć europejskości Ukrainy nikt nie neguje. Ukraina zdaje się poszukiwać swojej tożsamości: z jednej strony hasłem prezydentury Wiktora Janukowycza jest Ukraina jako pomost pomiędzy Europą i Azją. Z drugiej strony Unia Europejska nie ma jednolitego stanowiska co do dalszej polityki wobec Ukrainy. Jeżeli UE zawiesi na czas nieokreślony proces rozszerzenia, Ukraina nie będzie mieć innego wyjścia, jak tylko zwrócić się w stronę Rosji, która obecnie pozostaje jej głównym partnerem gospodarczym. Polska powinna nadal pełnić rolę rzecznika interesów Ukrainy, podkreślać potrzebę otwarcia Europy na Ukrainę, ale bez protekcjonistycznego traktowania. Nie należy też uważać dobrych stosunków na linii Warszawa – Moskwa za „zdradę” w relacjach Warszawa – Kijów.

O utrzymaniu głównej linii polityki zagranicznej Ukrainy po ostatnich wyborach prezydenckich mówił deputowany do Rady Najwyższej z ramienia Partii Regionów, Leonid Kozara. Nastąpiła jedynie zmiana paradygmatu, polityka zagraniczna stała się bardziej pragmatyczna, nastawiona na realizację konkretnych interesów politycznych. Do najważniejszych osiągnięć prezydenta Janukowycza i jego administracji zaliczyć należy: poprawę sytuacji gospodarczej na Ukrainie, co sprawia że Ukraina ponownie staje się wiarygodnym partnerem gospodarczym, zawarcie ważnych porozumień z Rosją (dotyczących Floty Czarnomorskiej i cen gazu), bardziej proaktywne stosunki z USA, określenie jasnych celów politycznych w relacjach z Unią Europejską – bez pustych deklaracji i pobożnych życzeń. Ważnym elementem nowej polityki zagranicznej są także kontakty z krajami Azji, przede wszystkim z Chinami. Obecna prezydentura Wiktora Janukowycza to także szansa, aby w stosunkach polsko-ukraińskich nie pojawiały się akcenty antyrosyjskie.

Marcus Meckel, były minister spraw zagranicznych Niemiec stwierdził, iż dla Ukrainy najszybszą drogą do Unii Europejskiej będzie droga wiodąca przez Warszawę. Polska powinna nadal spełniać rolę adwokata Ukrainy w drodze do UE, jest bowiem partnerem, który rozumie Ukrainę lepiej niż inne kraje Europy. Z kolei Unia potrzebuje aktywnej polityki wschodniej, gdyż region Europy Wschodniej jest ważny dla stabilności w całej UE. Oceniając pomarańczową rewolucję należy zauważyć, iż w okresie rządów „pomarańczowych” nie obyło się bez problemów, a nawet pewnych iluzji dotyczących integracji z UE, jednak wydarzenia te potwierdziły proeuropejski kurs Ukrainy.

Zdaniem Christophe Leclerqa, wydawcy EuroActiv.com nie ma konfliktu pomiędzy integracją Ukrainy i innych krajów z Unią Europejską, a działaniami konsolidacyjnymi wewnątrz samej Unii. Przyjęcie Turcji do UE nie wyklucza przyjęcia Ukrainy i odwrotnie. W przypadku Ukrainy i jej dążenia do integracji, ważnym krokiem naprzód byłoby zniesienie wiz dla Ukraińców przyjeżdżających do UE. Ukraina, dążąc do integracji powinno stopniowo dostosowywać się do unijnych standardów (np. w sferze systemu prawnego). O przyszłości Europy będzie decydować sześć największych państw UE oraz Rosja, Ukraina i Turcja.

Wbrew obawom o „zmęczenie” Ukrainą w ciągu ostatnich kilku lat, tematyka kraj ten i jego aktualne problemy zajmują ważne miejsce w dyskusjach podczas spotkań takich jak Forum Ekonomiczne. Świadczy to o znaczeniu tego kraju dla bezpieczeństwa i stabilności całego regionu Europy Środkowo – Wschodniej. Szczególną rolę do odegrania ma tutaj Polska, jako kraj tradycyjnie wspierający dążenia Ukrainy do integracji ze strukturami zachodnimi, zwłaszcza z Unią Europejską.

Źródło: www.psz.pl

Dariusz Materniak