Джерело: указ Зеленського

Деталі: Згідно з указом, президент затвердив концепцію, яка визначає актуальні терористичні загрози національній безпеці, основні напрями і завдання державної політики у сфері національної безпеки щодо боротьби з тероризмом, розвитку загальнодержавної системи боротьби з тероризмом.

Метою цієї концепції є забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері національної безпеки щодо боротьби з тероризмом.

Зазначається, що боротьба з тероризмом в Україні ґрунтується на законодавчо визначених принципах запобігання тероризму з урахуванням загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних стандартів у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до концепції, зовнішніми чинниками терористичних загроз, зокрема, є гібридна війна проти України Російської Федерації, яка, як держава-агресор, держава-терорист, використовує:

• поєднання збройної агресії та терористичних актів, включаючи кібертероризм, що становить довгострокову системну загрозу національній безпеці України;
• збройні формування Російської Федерації, а також інших підпорядкованих, керованих або фінансованих Російською Федерацією суб'єктів для створення та здійснення терористичних загроз стосовно України тощо.

Цей указ набирає чинності з дня його опублікування.

Джерело: "Європейська правда" з посиланням на його інтерв'ю Politico

Деталі: Він зазначив, що серед союзників існує широкий консенсус щодо того, що Росія може атакувати територію НАТО до кінця цього десятиліття.

"2029 рік – це не німецькі прогнози. Це розвіддані, узгоджені в рамках НАТО", – сказав Фройдінг.

"Усі 32 партнери НАТО згодні з тим, що Росія може мати здатність вторгнутися до країни НАТО у 2029 році", – додав він.

Однак він попередив, що Росія може почати дії й раніше, незважаючи на те, що війна в Україні вступає у п'ятий рік, а Київ заявляє, що Москва зазнала понад 1,3 мільйона втрат, а також втратила величезну кількість техніки.

"Ми маємо бути готовими... Ми маємо бути готовими до бою", – сказав Фройдінг на авіакосмічній виставці ILA в Берліні.

Коментарі командувача пролунали на тлі застережень європейських посадовців з питань оборони про те, що Росія може відновити достатню військову міць у найближчі кілька років, щоб створити пряму загрозу території НАТО звичайними засобами, незважаючи на свої втрати в Україні.

Для планувальників оборони 2029 рік став символом моменту, до якого Європа повинна усунути нагальні прогалини в боєготовності, виробництві та військовому потенціалі.

Зауваження генерала підкреслюють побоювання, що Москва може випробувати альянс, поки Європа все ще перебуває в процесі переозброєння.

Ця нагальність також формує дискусію в Німеччині щодо закупівлі озброєння та потужностей оборонної промисловості. Фройдінг зазначив, що Берлін уже зробив "багато" для прискорення закупівель, а промисловість збільшила свої виробничі потужності.

Проте він попередив, що Німеччина не може покладатися лише на довгострокові програми озброєння, розробка та впровадження яких може зайняти роки.

"Зараз швидкість має вирішальне значення", – сказав Фройдінг.

Він додав, що для деяких систем, які ще перебувають на стадії розробки, Німеччині потрібні "проміжні рішення", щоб заповнити прогалину між тим, що армія має зараз, і тим, що їй потрібно для бойової готовності.

"Ми, як німецька армія, повинні щодня покращувати наші можливості для "бойових дій сьогодні ввечері", – сказав він, маючи на увазі перехід Бундесверу до збройних сил високої готовності, покликаних стримувати потенційну російську агресію.

Очільник Генерального штабу Данії Міхаель Віггерс Хільдгаард у березні заявляв, що європейські країни ще не повністю готові до війни.

Розвідка Естонії переконана, що Росія не має наміру розпочинати військовий напад на будь-яку державу НАТО цього чи наступного року, але продовжуватиме відновлювати свої збройні сили.

Джерело: Бровді в коментарі Reuters

Деталі: "Мадяр" заявив, що через місяць Україна отримає повний контроль над цією дорогою, а в найближчому майбутньому "ми ізолюємо Крим".

Бровді порівняв удари по транспортних засобах на незахищеній трасі з "полюванням на куріпок у відкритому полі". За його словами, однією зі стратегічних цілей є змусити Москву відвести війська, а не просуватися вперед.

"Ми створимо такі умови, за яких військовослужбовцям та працівникам оборонної промисловості буде вкрай складно залишатися в Криму та на тимчасово окупованих територіях, а також користуватися шляхами доступу до них", - сказав він.

Водночас "Мадяр" заявив, що Україна не завдавала і не завдаватиме ударів безпосередньо по цивільному населенню та цивільних об'єктах.

Читайте також: Якщо кожен ударний екіпаж нищитиме 10 окупантів на місяць – Росія захлинеться. Інтерв'ю з Робертом "Мадяром" Бровді

Передісторія:

• Українські військові 11 червня уразили під Армянськом на півночі тимчасово окупованого Криму російську колону з близько 50 вантажівок, які перевозили пальне та боєприпаси.
• Окупаційна влада Херсонської області заявила, що вночі були уражені кілка мостів на трасі до Криму в районі Армянська.
• В окупованому Росією Криму з 31 травня бензин марки А-95 почали видавати за талонами. Проте в останні дні окупаційна влада повідомляла, що бензин не будуть продавати і за талонами.

Джерело: пресслужба Національної поліції

Дослівно: "Сьогодні, 11 червня, близько 15:40 у Заводському районі Запоріжжя під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання фігуранта кримінального провадження стався озброєний напад на працівників поліції".

Деталі: Правоохоронці зазначили, що під час проведення слідчих дій чоловік раптово напав на правоохоронців, застосував сльозогінний газ та завдав ножових поранень трьом поліцейським.

"Попри законні вимоги припинити протиправні дії, нападник продовжував чинити збройний опір та створював безпосередню загрозу життю і здоров'ю працівників поліції. Для відвернення смертельної небезпеки один із поліцейських застосував табельну вогнепальну зброю", - говориться у повідомленні.

За даними правоохоронців, унаслідок отриманого поранення нападник помер.

Трьох поліцейських із ножовими пораненнями госпіталізовано. Медики надають їм усю необхідну допомогу.

На місці події працюють слідчо-оперативна група, працівники Державного бюро розслідувань та інші профільні служби. Проводиться комплекс першочергових слідчих дій для встановлення всіх обставин події.

Джерело: повідомлення ЦВК, Рух "Чесно", Левус у соцмережах

Дослівно: "Комісія розглянула заяву і необхідні документи Андрія Левуса та зареєструвала його народним депутатом України".

Деталі: Повідомляється, що Левус був обраний на позачергових парламентських виборах 21 липня 2019 року в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від партії "Європейська солідарність" (№ 29 у виборчому списку).

Депутатські повноваження Андрій Левус набуде з моменту складення присяги у Верховній Раді.

Сам Левус раніше заявляв що приймає мандат народного депутата. "Несповідимі шляхи Господні. Звістка про обрання народним депутатом України стала для мене несподіванкою. Я не планував повертатися до публічної політики, зосередившись на підтримці армії. Проте коротка розмова з побратимом ще по Самообороні Майдану позбавила мене вибору... Під час війни вибору немає — є обов'язок. Я приймаю цей мандат і долучаюся до комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Ключові задачі: протидія російським впливам у владі, реформа спецслужб та ефективний законодавчий фундамент для Сил оборони", - написав він.

Довідково: Андрій Леву 1979 року народження у 2004 році очолював місцевий штаб Віктора Ющенка під час президентських на своїй малій Батьківщині, згодом - місцевий штаб партії "Народний Союз "Наша Україна"; З 2007 до 2012 року був помічником народного депутата Андрія Парубія на платній основі; у 2012 році очолював штаб кандидата у народні депутати Валентина Наливайченка у Зборівському окрузі Тернопільської області; у 2013-2014 роках був керівником комендатури Самооборони Майдану; У 2014 році був заступником голови СБУ Валентина Наливайченка; у 2014 році був обраний народним депутатом Верховної Ради 8 скликання від партії "Народний Фронт" (№23 у списку) як безпартійний; у 2019 році невдало балотувався до Верховної Ради 9 скликання від партії "Європейська солідарність" (№29 у списку);

У 2020 році Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід у вигляді застави у понад півмільйона гривень для Андрія Левуса через те, що він неправомірно отримував кошти з бюджету як компенсацію за житло, коли був народним депутатом 8 скликання.

За даними слідства та декларації екснардепа, він мав житло в 30-кілометровій зоні від Києва.

У 2021 році Вищий антикорупційний суд виправдав Левуса у справі про неправомірну компенсацію житла, при цьому САП оскаржувала вирок суду.

Що було раніше: У травні на 65 році життя раптово помер народний депутат від "Європейської солідарності", ексочільник Нацбанку, ексурядовець Степан Кубів.

Джерело: матеріал УП "Народжуються менше, виїжджають більше. Чому демографія стає питанням національної безпеки та майбутнього України"

Пряма мова Ґрода: "Майбутність Української держави залежить від тих мільйонів українців, які виїхали. Їх не можна називати людьми, які покинули чи зрадили країну. Саме вони можуть стати найважливішим людським ресурсом для відбудови України після війни".

Деталі: Як йдеться у матеріалі УП, факторами для повернення українців є: безпека, житло, рівень доходів, доступ до роботи, якість освіти, медицини, державних сервісів та загальна передбачуваність життя.

За словами демографа Олександра Гладуна, повномасштабна війна сама по собі не створила демографічну кризу, але значно посилила процеси, які тривали ще до 2022 року.

"В цьому сенсі ми не унікальна країна. Весь світ буде жити в умовах скорочення чисельності населення. Це загальний тренд в усіх країнах світу", - каже Гладун.

Передісторія:

• Енергетична проблема, відсутність робочої сили та побудова інституцій – це три великі проблеми, які окрім війни, бачить перед Україною Міжнародний валютний фонд.
• Заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олександр Гладун розповідав, що повномасштабна війна з РФ, спричинила велику демографічну кризу в Україні – мільйони українців опинилися за кордоном та в окупації, народжуваність стрімко падає, смертність, навпаки, виросла.

Водночас держава вже має власну актуальну оцінку чисельності населення. У відповідь на запит УП Державна служба статистики повідомила, що спільно з Інститутом демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України та іншими науковими установами провела відповідні розрахунки станом на 1 січня 2026 року.

Проте самі цифри поки не оприлюднюють. У Держстаті пояснюють це чутливістю інформації в умовах воєнного стану та необхідністю додаткових консультацій з урядом і міжнародними партнерами щодо безпечного формату публікації даних.

Частково масштаби демографічних втрат окреслив міністр соціальної політики, сім'ї та єдності Денис Улютін. За його словами, нині на підконтрольній Україні території проживає орієнтовно від 22 до 25 мільйонів людей. Для порівняння, 1991 року населення України становило близько 48 мільйонів осіб, а напередодні повномасштабного вторгнення – близько 41 мільйона.

Якщо оцінки міністра близькі до реальності, то за роки незалежності кількість населення всередині країни скоротилась майже вдвічі. Причому велика війна стала лише одним із чинників. Демографічна криза в Україні почалася задовго до 2022 року і десятиліттями залишалася поза увагою держави.

В свою чергу, керівниця напряму "Демографія та міграція" в Інституті фронтиру Ольга Духніч називає зовсім інші цифри: "Щороку в Україні помирає більше людей, ніж народжується. Ми втратили від 9 до 12 мільйонів людей до початку повномасштабного вторгнення. Ми втратили велику кількість людей, 5-6 мільйонів після повномасштабного вторгнення з різних причин".

Країна без перепису

Останній повноцінний Всеукраїнський перепис населення відбувся ще 5 грудня 2001 року. Тоді Державний комітет статистики зафіксував 48,46 мільйона мешканців. З того часу загальнонаціонального демографічного дослідження держава не проводила.

Уряди різних поколінь і різних політичних таборів пояснювали це браком коштів, складністю організації та можливістю оцінювати чисельність населення на основі державних електронних реєстрів замість перепису. Проте експерти переконані: без повноцінного дослідження державна політика дедалі більше ґрунтується на припущеннях.

"Перепис населення Україні потрібен і він вже перезрів. І чим раніше ми його проведемо, тим краще нам всім буде", – говорить Духніч.

За її словами, перепис потрібен не лише для підрахунку людей. Він дає відповідь на питання про вікову структуру населення, рівень освіти, професійну зайнятість, склад домогосподарств та інші характеристики суспільства.

Без цих даних державі дедалі складніше планувати економічну, соціальну, освітню чи медичну політику. Адже фактично країна живе без актуальної картини власного населення вже чверть століття.

"Я думаю, що політичних причин тут більше, ніж реальних бар'єрів. Хоча, звичайно, ми не можемо скидати з рахунків військову ситуацію і те, що перепис людей сьогодні є чутливою інформацією, в тому числі для нашого уряду", – говорить Ольга Духніч.

Погіршення демографічного балансу

Після повномасштабного вторгнення демографічний дисбаланс в Україні не просто зберігся, а посилився і почав впливати на економіку.

За даними держстату, до 2022 року в країні проживало близько 16–17 млн економічно активних осіб і 11–11,5 млн пенсіонерів, тобто співвідношення становило приблизно 1,5 працюючих на 1 пенсіонера.

Після 2022 року ситуація різко погіршилась. З України виїхали мільйони біженців, значна частина з яких – працездатного віку, ще 3–5 млн осіб стали внутрішньо переміщеними і їх кількість росте. Одночасно триває мобілізація.

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, економічно активне населення скоротилося до приблизно 12–14 млн осіб, тоді як кількість пенсіонерів залишилась на рівні близько 10,5–11 млн. Співвідношення погіршилося до орієнтовно 1,1–1,3 працюючих на 1 пенсіонера.

Таким чином, війна перетворила вже наявний демографічний перекіс на критичний економічний фактор.

Міністерство повернення, яке не спрацювало

У листопаді 2024 року для повернення громадян з-за кордону уряд ініціював створення Міністерства національної єдності. Ідея полягала в тому, щоб вперше зібрати в одному центрі політику щодо українців за кордоном – як тих, хто виїхав після початку великої війни, так і багатомільйонної діаспори.

Тодішній прем'єр-міністр Денис Шмигаль пояснював, що держава фактично не мала єдиної стратегії роботи з українцями за кордоном. Різні функції були розпорошені між відомствами, і це, за логікою уряду, ускладнювало будь-яку системну політику повернення.

Планувалося, що міністерство буде працювати як з українськими біженцями в Європі, так і з діаспорою. Фактично йшлося про створення державної політики повернення громадян.

Діяльність міністерства почали з закордонних відряджень його очільника. Тоді Олексій Чернишов активно їздив по європейських столицях аби домовитися про створення Unity Hub (Центрів єдності), які повинні були стати контактним пунктом для українськів за кордоном. Там планували проводити культурні заходи українською, мовні курси та допомагати українцям з працевлаштуванням у відповідній країні проживання. Але Міннацєдності так і не відкрило жодного такого хабу, лише встигли підписати декларацію про відкриття у Берліні в лютому 2025 року.

Вже влітку відомство припинило існування. Після політичних скандалів та кримінальних підозр щодо Чернишова міністерство ліквідували, а його функції передали Міністерству соціальної політики.

Це лише посилило дискусію, чи взагалі здатна держава вплинути на рішення людей повернутися додому.

Чому українці не повертаються

Під час "години запитань до уряду" в Верховній Раді у травні цього року міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що за межами держави досі вимушено перебувають близько 8 мільйонів громадян України. У МЗС говорять, що це питання вже виходить за межі суто міграційного та набуває стратегічного значення для держави.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойников переконаний: ключовим фактором повернення українців додому залишається питання безпеки.

"Саме закінчення війни та умови миру якраз і було тим важливим елементом, щоб люди почали приймати рішення залишатися назавжди або повертатися", – зазначає він.

Втім, завершення війни саме по собі не гарантує масового повернення.

Воскобойников називає ще три фактори, які визначатимуть вибір українців. Перший – житло. Мільйони людей втратили домівки через бойові дії або окупацію.

Другий – робота та рівень доходів. Йдеться не просто про наявність вакансій, а про можливість забезпечувати родину та мати зрозумілі економічні перспективи.

Третій фактор – загальна якість життя. Освіта, медицина, транспорт, соціальні послуги та рівень державного управління формують середовище, яке люди порівнюють із тим, що отримали за кордоном.

Фактично Україна вже конкурує за власних громадян із країнами Європейського Союзу.

"Станом на зараз розраховувати на якесь масове повернення українців не доводиться. Люди навряд чи будуть замислюватися про повернення, поки зберігаються безпекові ризики і невизначеність щодо майбутнього", – зазначає Василь Воскобойніков.

Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, де проаналізували настрої українців за кордоном, 43 % (2.4 млн людей) українських біженців планують повертатися в Україну, а 36 % (2 млн людей) – ні.

Не "втрачені українці"

У дискусіях про біженців та емігрантів дедалі частіше звучить питання: чи реально повернути мільйони людей, які вже облаштували життя за кордоном? Частина українців знайшла роботу, житло, віддала дітей до місцевих шкіл і дедалі глибше інтегрується в нові суспільства.

Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод говорить, що до українців, які виїхали за кордон, не можна ставитися як до тих, хто "покинув" країну.

"Майбутність Української держави залежить від тих мільйонів українців, які виїхали. Їх не можна називати людьми, які покинули чи зрадили країну. Навпаки – саме вони можуть стати найважливішим людським ресурсом для відбудови України після війни", – зазначив він.

На його думку, після завершення війни Україна конкуруватиме за своїх громадян не лише з європейськими ринками праці, а й з новим способом життя, який багато хто вже побудував за кордоном. Тому ключовим завданням стане не лише створення безпечних умов та конкурентних робочих місць, а й збереження зв'язку цих людей з Україною.

"Для країни, де населення за три десятиліття скоротилося майже вдвічі, питання повернення мільйонів громадян поступово перетворюється не на гуманітарну чи політичну проблему, а на одну з головних передумов економічного відновлення", – зазначив Павло Ґрод.

Народжувати стає все складніше

Навіть якщо частина українців повернеться, це не вирішить проблему природного скорочення населення.

Демографи наголошують: сучасні тенденції народжуваності характерні не лише для України. Більшість розвинених країн стикаються зі старінням населення та зменшенням кількості дітей у сім'ях.

Зокрема, першість в таких тенденціях посідає Японія, де середній вік населення становить 49,1 років, Італія: 47,4 років та Німеччина з середній віком 45,8 років. У Японії коефіцієнт народжуваності у 2024 році впав до 1,15 дитини на жінку, в Італії – до рекордно низьких 1,18 дитини, а в Німеччині становив близько 1,35 дитини на жінку. Для порівняння, для простого відтворення населення цей показник має становити приблизно 2,1 дитини на одну жінку.

Демограф Олександр Гладун, в розмові з УП, пояснює, що зі збільшенням розміру населеного пункту як у світі, так і в Україні, народжуваність зазвичай знижується. Висока вартість житла, дорогі послуги, інтенсивний ритм життя та невизначеність майбутнього змушують людей відкладати народження дітей.

У результаті багато родин не наважуються навіть на першу дитину, не кажучи вже про другу чи третю. А війна лише посилює ці настрої.

"В цьому сенсі ми не унікальна країна. Весь світ буде жити в умовах скорочення чисельності населення. Зараз вибухнула (по народжуваності – УП) тільки Африка. Більшість країн уже мають низький рівень народжуваності. Це загальний тренд в усіх країнах світу" – зазначає Олександр Гладун.

Що далі?

Україна входить у період, коли демографічна криза перестає бути виключно питанням статистики. Скорочення населення, старіння суспільства, низька народжуваність, масова міграція та дефіцит робочої сили вже впливають на економіку, ринок праці, систему соціального захисту та перспективи післявоєнного відновлення.

Експерти по-різному оцінюють шляхи виходу з ситуації, однак сходяться в головному: час для рішень стрімко скорочується. Держава досі не має актуального перепису населення, не сформувала довгострокової демографічної стратегії та лише починає шукати відповіді на виклики, які накопичувалися десятиліттями.

Водночас війна лише загострила процеси, що розпочалися задовго до 2022 року. Навіть після завершення бойових дій Україна буде змушена конкурувати за власних громадян із країнами, де вони вже встигли побудувати нове життя. А повернення частини біженців саме по собі не розв'яже проблему низької народжуваності та старіння населення.

Саме тому демографія дедалі більше стає питанням національної безпеки. Від того, наскільки швидко влада зможе запропонувати дієву політику щодо повернення громадян, підтримки сімей, ринку праці та інтеграції українців за кордоном у майбутній розвиток держави, залежатиме не лише чисельність населення, а й здатність країни відновлюватися після війни.

Як зауважує демограф Олександр Гладун, демографічні процеси мають сильну інерцію і формуються десятиліттями. Тому рішення, які Україна ухвалює або відкладає сьогодні, визначатимуть її можливості не через рік чи два, а й в наступні покоління. Якщо ж системних кроків не буде, країна ризикує стикнутися з наслідками демографічної ями саме тоді, коли потребуватиме людського ресурсу для відбудови та розвитку.

Станіслав Свирид, для УП

Джерело: "Європейська правда" з посиланням на звернення Гілі

Деталі: У листі Гілі заявив, що Стармер та Міністерство фінансів не забезпечили виділення необхідної кількості коштів для плану оборонних інвестицій країни, який мав забезпечити перехід британських збройних сил у стан "бойової готовності".

Гілі наголосив, що обсяг фінансування, запропонованого урядом, не відповідає тим викликам, з якими зараз зіштовхується Британія.

"Конфлікт на Близькому Сході, де Велика Британія зараз очолює багатонаціональну військову місію в Ормузькій протоці; безпека на Далекій Півночі, де Велика Британія зараз очолює місію НАТО "Арктичний вартовий"; посилення активності Росії щодо Великої Британії та країн НАТО та посилення атак в Україні, з урахуванням Паризької домовленості, що підтверджує розгортання британських військ в Україні після припинення вогню", – перелічив міністр оборони ці виклики.

"Ви не змогли, а Міністерство фінансів не бажало виділити ресурси, необхідні країні для захисту країни в цей час зростаючих загроз", – написав Гілі у листі до Стармера.

Він також згадав, що наполягав встановити за мету досягнення до 2030 року витрат на оборону у розмірі 3% від ВВП в рамках зобов'язань в НАТО. У цьому контексті Гілі згадав застереження Стармера про те, що Росія готується напасти на країну НАТО до 2030 року.

"Ви знаєте, що потрібно обороні…Без оборонного бюджету, який би відповідав вимогам сьогодення, я змушений приймати рішення, які знизять боєготовність наших Збройних сил, збільшать ризик для персоналу під час операцій та можуть зробити країну менш безпечною", – звернувся посадовець до глави уряду.

"Пояснивши вам, що я не зможу погодитися на угоду щодо оборонного бюджету, яка не надає нашим збройним силам необхідних ресурсів, я не маю іншого вибору, як подати у відставку з посади міністра оборони", – йдеться у його заяві.

План оборонних інвестицій, суперечки щодо якого тривають від початку року, також викликав критику у військових посадовців країни. У четвер стало відомо, що голова штабу оборони Великої Британії Річард Найтон надіслав листа прем'єр-міністру Кіру Стармеру через побоювання, що рівень витрат на оборону, запропонований урядом, є недостатнім.

Дефіцит фінансування на відновлення королівського флоту, армії та королівських повітряних сил оцінювався щонайменше у 28 млрд фунтів стерлінгів (32 млрд євро).

Минулого тижня голова штабу оборони Великої Британії Річард Найтон публічно висловив занепокоєння тим, що країні бракує часу для посилення власної оборони у відповідь на загрозу з боку Росії.

Промова керуючої директорки 'New Age Defence' Катерини Михалко на офіційному відкритті міжнародної оборонної конференції New Age Defence у Берліні, яка відбулася 8 червня 2026 р.

Захід зібрав представників оборонної промисловості, військових України та Німеччини, урядовців та інвесторів з різних країн Європи.

Минулої ночі я купила Nokia 3310 у MediaMarkt тут, у Берліні. Вона коштувала мені 46 євро. З неї можна дзвонити. Можна писати повідомлення. Батарея тримає майже тиждень.

А цей пристрій, iPhone – ви й самі чудово знаєте, що він вміє. Тож у мене до вас просте запитання: коли востаннє ви довіряли своє майбутнє Nokia 3310? Але ця історія – не про телефони.

Пані та панове, в одному важливому сенсі ми вже перемогли. Не у війні. У дискусії. І дозвольте пояснити, що саме я маю на увазі. Я не говорю про фінал війни. Я говорю про дещо інше – про тему, яка для декого в цій залі є незручною.

Дискусія про те, чи можуть автономні системи, дрони та нові військові технології конкурувати з традиційними платформами – танками, артилерією, літаками та кораблями, які десятиліттями визначали військову доктрину, – ця дискусія вже завершилася.

Її закінчили не аналітичні центри. Не закупівельні комітети. І не конференції, подібні до цієї. Її розвʼязали безпосередньо на фронті: на сході України, в небі над Києвом, у водах Чорного моря.

Вердикт уже винесено. І ми сьогодні тут не для того, щоб його обговорювати. Ми тут, щоб поговорити про очевидний і незаперечний розрив між цим вердиктом та бюджетами, які мали б його відображати.

Дозвольте назвати одну цифру: 80 відсотків. За офіційними даними українських військових, понад 80% ворожих цілей на полі бою сьогодні знищуються дронами. Не танками і не артилерією, а саме тими дронами, які багато хто ще зовсім недавно називав "іграшками".

А тепер ще одна цифра: 2 відсотки. Приблизно такою сьогодні є частка європейських оборонних бюджетів, яка спрямовується на нове покоління військових технологій. Іншими словами, технології, що забезпечують 80% результату на полі бою, отримують лише 2% фінансування, тоді як системи, які забезпечують решту 20%, отримують 98% ресурсів.

То чому сьогодні ніхто не вкладає всі свої гроші в Nokia?

Я тут не для того, щоб сказати, що це несправедливо. Я тут для того, щоб сказати, що це нереалістично. Це не відповідає реальному світу. А оборона, побудована на нереалістичних припущеннях, – це вже не оборона. Це вразливість.

Але перш ніж перейти до контраргументів, які я чую постійно, пропоную провести дуже простий експеримент.

Прямо зараз запитайте себе: якби сьогодні у вас був зайвий мільйон євро власних грошей для інвестицій – не державний бюджет, не гроші акціонерів, а ваші особисті кошти, – куди б ви їх вклали? У традиційні військові платформи? Чи у військові технології new age, про які ми сьогодні говоримо?

Я не прошу вас піднімати руки. Але думаю, ви знаєте свою відповідь. І думаю, що ця відповідь говорить усе про той розрив, який я щойно описала.

Я знаю ваші контраргументи. Я чула їх багато разів, і часто – від дуже розумних та впливових людей.

"Україна – бідна країна. Ви були змушені імпровізувати. Ваші дронові рішення – це вимушений компроміс, а не справжня військова доктрина. У нас є ресурси. Ми створюємо серйозні системи. Чи є дрони взагалі повноцінною військовою спроможністю?"

Дозвольте відповісти іншим запитанням.

росія має достатньо грошей на танки, літаки, ракети та будь-які традиційні системи озброєння. Фінансових ресурсів для ведення цієї війни їй точно не бракує. Тоді чому ця нафтова держава інвестує в дрони? Чому з кожним місяцем вона спрямовує дедалі більшу частину своїх ресурсів саме на автономні системи та зброю нового покоління? Агресивно. Масштабно. Без вагань. Проти нас.

Якщо автономні системи й дрони – це лише хитрі іграшки, вигадані від безвиході людьми, які не мали інших варіантів, то чому наш спільний ворог вкладає в них мільярди?

Відповідь дуже проста. Тому що поле бою не цікавить історія ваших закупівель. Його цікавить лише одне: що дійсно працює.

Хочу розповісти вам дещо особисте. Я ніколи не планувала працювати в оборонній сфері. У мене немає військового звання. Я не інженер. Я молода українська жінка, яка ще чотири роки тому займалася зовсім іншими речами.

А потім настав ранок 24 лютого. Існує версія цієї промови, в якій я розповідаю вам, що Україна захищає східний фланг Європи. Що наші солдати в певному абстрактному геополітичному сенсі помирають за вашу безпеку.

Але я хочу бути чесною. Коли український військовий отримує бойовий наказ і вирушає його виконувати, він не думає про Берлін. Він думає про своє місто, про свою вулицю, про своїх дітей. Ми воюємо за себе. І за майбутнє, яке хочемо будувати як частина об'єднаної та вільної Європи. Те, що наша боротьба водночас забезпечує вашу безпеку – не випадковість. Це доказ того, що наші цінності та наше майбутнє нерозривно пов'язані.

Але ось що мені потрібно, щоб ви зрозуміли. Нам потрібно, щоб ви були сильними. Не з альтруїзму. З логіки. Тому що коли ворог дивиться на Європу і бачить справжню силу – переконливу, сучасну, технологічну силу, – він починає рахувати інакше. Він починає розуміти, що Україну неможливо знищити. Він починає серйозно сприймати вимогу цивілізованого світу припинити цю війну. Він починає шукати вихід.

Але коли він дивиться на Європу і бачить континент, який свідомо чи несвідомо послаблює себе, продовжуючи робити ставку на застарілі системи, він починає шукати способи продовжувати.

Ваша сила – це наше виживання. Саме тому я стою тут сьогодні.

Тепер я хочу попросити вас дещо уявити. 24 лютого не 2022, а 2032 року. Десять років технологічного прискорення. Та сама агресія, тіі самі амбіції, той самий противник. Але на десять років далі по траєкторії, яку ми вже бачимо сьогодні.

Як виглядатиме таке вторгнення? Не буде колон танків на кордоні. Не буде конвоїв, які можна буде показувати по телебаченню. Не буде звичного попередження. Будуть рої дронів. Будуть системи, які мислять швидше, ніж людина здатна ними керувати. Будуть спроможності, які вже сьогодні створюються одночасно в R&D-центрах і на полі бою.

І якщо цей сценарій колись справдиться – а я щиро сподіваюся, що цього ніколи не станеться, – чи буде достатнім нинішній баланс ваших оборонних ресурсів, щоб його зупинити?

Ми всі знаємо відповідь.

Я хочу бути максимально точною у своїй аргументації, тому що тут точність має значення. Я не стверджую, що традиційні військові платформи повністю втратили свою актуальність. Під час останньої масованої атаки на Київ системи ППО Patriot та NASAMS перехоплювали балістичні й крилаті ракети, тоді як нові дрони-перехоплювачі знищували сотні російських "Шахедів".

Обидві системи були критично важливими. Обидві рятували життя. Це не конкуренція. Це багаторівнева система оборони, де важливий кожен рівень. Але я говорю про інше. Баланс, який існує сьогодні, є нереалістичним. А нереалістичний баланс коштує реальних людських життів. Не в якомусь гіпотетичному сценарії майбутнього. Прямо зараз.

Демократичні суспільства вважають людське життя найвищою цінністю. І правильною відповіддю на цю цінність є не просто відправляти на фронт менше людей. Правильна відповідь – створювати системи, які розширюють людські можливості далеко за межі людської вразливості. Саме цим є новітні технології у своїй основі. Вони автоматизують захист.

Вони дають відповідь на одне з найважливіших питань демократії: як захистити громадян, не витрачаючи найдорожче – життів людей?

Тож до чого все це нас приводить? До всіх нас у цій залі.

Мене щиро вражає те, що ви всі сьогодні тут – разом, під одним дахом. Ще не так давно це було б практично неможливо. Жорстка, безкомпромісна конкуренція між компаніями в сфері defence робила подібну конференцію в Німеччині майже немислимою.

Але ви зрозуміли те, що зрозуміла Україна. Справжня конкуренція відбувається не між компаніями в цій залі. Вона відбувається між двома світами.

Між світом, який вірить у демократію та цінує людське життя, і світом тиранії, який цього не робить. І в цьому протистоянні кожна система, яку ми не створили, кожна технологія, яку ми не розробили, кожна спроможність, яку ми не побудували, – це подарунок іншій стороні.

Ось це і є справжні перегони. Єдині перегони, які справді мають значення.

І на завершення. Коли почалося повномасштабне вторгнення, в Україні було, можливо, п'ять defence-tech компаній. Сьогодні їх сотні. Баланс змінився не через державні рішення. А тому, що в нас не було вибору. Тому що нам потрібно було вижити.

Коли я сьогодні дивлюся на європейську оборонну індустрію, я відчуваю – і кажу це з великою повагою, ніби потрапила в машину часу – це Україна 2022 року.

Проте у вас є те, чого не було в нас. У вас є капітал і промислова база. Наш досвід здобутий кровʼю. І у вас є час. Не багато, але він ще є. І на відміну від нас у 2022 році, у вас є стабільність. Скористайтеся цим.

Баланс, який існує сьогодні, не просто несправедливий. Він нереалістичний. Він небезпечний. І кожен у цій залі, якщо буде чесним із собою, це знає. Ми не можемо виграти завтрашні війни вчорашньою зброєю.

Змініть баланс. Поки баланс не змінив вас.

Катерина Михалко

Джерело

Джерело: спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, СБУ, ДБР

Деталі: За даними слідства, впродовж 2025–2026 років службовці використовували власні облікові записи та службовий доступ до інформаційної системи військового обліку, щоб вносити туди неправдиві дані про мобілізацію громадян.

У системі як новопризваних відображали людей, які насправді вже служили у різних підрозділах Сил оборони України. Посадовці знали про це, однак все одно вносили відомості про їх нібито призов під час мобілізації.

У такий спосіб реальні відомості військового обліку спотворювали, а показники мобілізаційної роботи штучно завищували.

Наразі задокументовано незаконні зміни інформації щодо майже 70 військовослужбовців, констатує прокуратура. Інші аналогічні епізоди ще встановлюються.

До протиправних дій причетні троє начальників районних ТЦК та СП віком 40, 37 і 44 роки.

29 травня їм було повідомлено про підозру за ч. 1 та ч. 3 ст. 362 КК України - несанкціоновані дії з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах.

2 червня суд обрав підозрюваним запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Також їх відсторонено від виконання службових обов'язків.

Правоохоронці встановлюють усі обставини кримінального правопорушення та інших осіб, які можуть бути причетні до незаконного втручання в систему військового обліку.

Санкція інкримінованих статей передбачає до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Джерело: "Європейська правда" з посиланням на російське агентство ТАСС

Деталі: Глави дипломатичних представництв увійшли до будівлі МЗС Росії без коментарів. Їх прийме заступник глави МЗС РФ Михаїл Галузін.

10 червня міністр закордонних справ Росії Сергєй Лавров повідомив, що посли Великої Британії, Франції та Німеччини "просяться на зустріч" у МЗС з його заступником для обговорення війни в Україні.

"Ми зустрінемося з ними, вислухаємо їх. Просто навіть цікаво, як ці люди будуть викладати свої думки, що може навести на конструктивні міркування", – наводить слова Лаврова видання "Коммерсант".

За його словами, доки Росія не переконається, що європейські заяви про бажання розпочати переговори є серйозними, він би "не звертав на них уваги". Лавров назвав малоймовірним, що з Євросоюзом може статися "якесь диво з огляду на його бажання брати участь у врегулюванні ситуації в Україні".

Пізніше в МЗС РФ повідомили, що заступник Лаврова Михайло Галузін "роз'яснив послам Великої Британії, Франції та Німеччини підходи Росії до пошуку дипломатичного врегулювання конфлікту в Україні".

Нагадаємо, за даними ЗМІ, Німеччина, Франція та Британія розробляють план із залучення Владіміра Путіна до переговорів.

Також європейські лідери мають намір скористатися зустрічами з президентом США Дональдом Трампом на саміті G7, щоб залучити його до планів щодо сприяння новим мирним переговорам між Росією та Україною.

Джерело: "Інтерфакс-Україна" з посиланням на дані Укргідрометцентру

Деталі: У західних областях вночі прогнозують значні, а вдень помірні дощі. Подекуди можливі грози. Температура повітря вночі становитиме 9-14°, вдень – 15-20° тепла.

На решті території вночі буде без опадів, однак удень очікуються помірні дощі. У Житомирській, Київській, Вінницькій та Одеській областях вони будуть значними. Також синоптики прогнозують грози, а в окремих районах – град і шквали швидкістю 15-20 м/с.

Температура повітря вночі становитиме 13-18°, вдень – 24-29°. У Житомирській та Вінницькій областях вдень буде прохолодніше – 17-22°.

У Києві вночі опадів не очікують, а вдень прогнозують значні дощі та грози. Температура вночі становитиме 16-18°, вдень – 26-28°.

У суботу, короткочасні дощі та грози очікуються вночі у більшості північних і центральних областей, а вдень – на Лівобережжі та заході країни. На решті території істотних опадів не прогнозують.

Температура вночі буде 9-14°, вдень – 19-24°. На сході та південному сході країни повітря прогріється до 24-29°.

У столиці вночі можливий короткочасний дощ, удень без опадів. Температура вночі становитиме 12-14°, вдень – 19-21°.