Для підключення до віддаленого мережевого ssh-серверу, який не має доступу до мережі інтернет, через ssh-сервер в віддаленій мережі котрий досяжний з інтернету

$ ssh <користувач ssh-серверу>@<адреса ssh серверу> [-p <порт ssh-серверу>] -t ssh <користувач мережевого ssh-серверу>@<адреса мережевого ssh-серверу> [-p <порт мережевого ssh-серверу>]

Наприклад:

$ ssh user@99.77.55.33 -t ssh user@192.168.0.10

Після виконання цієї команди ssh двічі спитає пароль (якщо не налаштований вхід за допомогою ключів). Та ви отримаєте ssh-сесію на віддаленому сервері

Тунель на мережевий хост з інтернету

Будуємо тунель на віддалений мережевий хост, який не має доступу до мережі інтернет, через ssh-сервер в віддаленій мережі котрий досяжний з інтернету

$ ssh -f -N -L <локальний порт>:<ip адреса мережевого хосту>:<порт мережевого хосту> <користувач серверу>@<адреса серверу> [-p <порт серверу>]

Наприклад:

$ ssh -f -N -L 80:192.168.0.10:80 user@99.77.55.33

тунель для веб-серверу (80-порт) який має ip-адресу в локальній мережі 192.168.0.10, через досяжний з інтернету ssh-сервер з адресою 99.77.55.33.

Тепер на локальному хості достатньо в переглядачі тенет перейти за адресою http://localhost

Існує багато програм, які здатні підтримувати синхронізовані файли між різними комп’ютерами. Syncthing – є доволі переконливим варіантом, який крос-платформний, повністю з відкритим вихідним кодом, дуже гнучкий та легкий у використанні.

Тож нижче буде наведено інструкцію з встановлення та налаштування Syncthing для синхронізації даних на Ubuntu Server 14.04

Встановлення

Додаємо ключі Syncthing репозиторія:

$ curl -s https://syncthing.net/release-key.txt | sudo apt-key add -

Додаємо репозиторій до APT джерел:

$ sudo sh -c 'echo deb http://apt.syncthing.net/ syncthing release > /etc/apt/sources.list.d/syncthing-release.list'

Оновимо список пакунків та встановимо Syncthing:

$ sudo apt-get update
$ sudo apt-get install syncthing

Зміна параметрів GUI задля віддаленого перегляду

Типово веб-інтерфейс Syncthing доступний лише для з’єднань з поточного комп’ютера. На віддаленому сервері така конфігурація не буде працювати.

Щоб виправити це, необхідно змінити рядок у файлі конфігурації Syncthing. Але ж, файл конфігурації ще не було створено. Дамо Syncthing створити файл автоматично. Для цього ми маємо запустити службу власноруч:

$ syncthing

Процес syncthing не є демоном, це означає, що він працює в поточній сесії оболонки. Перший запуск має створити деякі необхідні файли та файл з типовою конфігурацією.

Через деякий час, ви побачите інформаційне повідомлення про ваш Node ID, який виглядає так:

[xxxxx] 12:01:15 OK: Ready to synchronize default (read-write)
[xxxxx] 12:01:15 INFO: Node XXX...XXX is "server_name" at [dynamic]

Коли ви це побачите – тож процес ініціалізовано правильно. Тепер ми можемо зупинити його, натиснувши:

CTRL-C

Це зупинить процес і поверне нам контроль над терміналом знову.

Тепер ми можемо відредагувати файл конфігурації, який було створено. Відкрийте файл у текстовому редакторі:

$ nano ~/.config/syncthing/config.xml

Шукаємо секцію, яка розпочинається з gui. Це має виглядати так:

<gui enabled="true" tls="false">
    <address>127.0.0.1:8384</address>
</gui>

Маємо зробити лише єдину зміну: адресу localhost (127.0.0.1) замінюємо на 0.0.0.0, яка представляє всі мережеві інтерфейси.

Створення Upstart скрипту для автоматичного запуску Syncthing в якості служби

Далі, ми створимо Upstart скрипт для управління процесом запуску. Це дозволить нам автоматично запускати процес Syncthing при завантаженні серверу. Він також дозволить нам запустити Syncthing в якості служби, не забираючи контроль нашої сесії.

Створюємо та відкриваємо Upstart файл з привілеями суперкористувача в редакторі за допомогою команди:

$ sudo nano /etc/init/syncthing.conf

В який додаємо наступні рядки:

description "Syncthing P2P sync service"

start on (local-filesystems and net-device-up IFACE!=lo)
stop on runlevel [!2345]

env STNORESTART=yes
env HOME=/home/user
setuid "user"
setgid "user"

exec /usr/bin/syncthing

respawn

Давайте розглянемо, що це означає.

Спочатку загальний опис сервісу. Далі, ми визначаємо, коли служба повинна запускатися та зупинятися. Вказуємо що вона повинна бути запущена після файлової системи та мережеві інтерфейси мають бути підняті. Зупинена служба буде, коли система виходить з нормальних рівнів виконання.

Далі встановимо зміні оточення, що вказує Syncthing не перезавантажуватися, використовуючи свої власні механізми. Це тому, що він насправді породжує новий процес кожного разу без очищення старого. Щоб уникнути цього, ми реалізуємо можливість перезапуску в Upstart сценарії далі.

Наступна змінна середовища встановлює домашню теку, яка буде використовуватися Syncthing. В цій теці будуть шукатися файли конфігурації. Також вказуємо користувача і групу використовуючи

setuid

setgid

user

Вказуємо шлях до реальної команди, яку ми збираємося виконати. Нарешті, ми використовуємо respawn для того, щоб Upstart автоматично перезапускав процес, якщо він був зупинений передчасно. Також це використовується для автоматичного перезапуску процесу, коли Syncthing намагається перезапустити сам себе.

Запускаємо службу, виконавши:

$ sudo initctl start syncthing

Веб-інтерфейс

Тепер ми маємо змогу підключитися віддалено до веб-інтерфейсу.

В переглядачі тенет введіть:
http://server_public_IP:8384

Тож додамо замість типового зображення теки обкладинку альбому.

Тож, щоб для каталогу відобразити довільне зображення, достатньо створити в ньому файл .directory з таким змістом:

[Desktop Entry]
Icon=Посилання_на_зображення

За допомогою додавання дії до mc-меню, можна дещо спростити собі життя:

=+ f .jpg$ | f .jpeg$ | f .gif$ | f .png$
f       Set directory cover
        unset EXT
        case %f in
            *.png)  EXT=png;;
            *.jpg)  EXT=jpg;;
            *.jpeg) EXT=jpg;;
            *.gif)  EXT=gif;;
        esac
        COVER=".cover."$EXT
        cp %f $COVER
        if [ -f $COVER ]; then
            if [ "$COVER" != "%f" ]; then
                rm -f %f
            fi
        fi
        if [ -f $COVER ]; then
            echo "[Desktop Entry]
            Icon=./"$COVER >.directory
        fi

Встановлення обкладинки для каталогу зводиться до декількох кроків:

• зберігаємо зображення до теки, якій ми маємо змінити відображення
• обираємо в файл зображення, тиснемо F2 -> f

Після цього цей невеличкий скрипт перейменує зображення на .cover.{ext} та створить файл .directory.

Зображення обкладинки .cover.{ext} та файл .directory – приховані файли, тож зазвичай у Dolphin вони не будуть відображені.

Сім’я Качалова і доберман Джим

А сам вірш «Собака Качалова» з’явився не випадково. Одного разу після чергового довгого прощання Єсенін дав актору слово, що напише про Джима вірша, і через кілька днів він виконав свою обіцянку. До кінця свого життя Єсеніна не залишали думки про вірного друга Джима. Навіть коли поет хворів, його думки були саме про цього добермана. Єсенін чекав, що Качалов приїде в Баку на гастролі й привезе з собою Джима. І хоч цього разу він так і не дочекався друга, відразу приїхавши до Москви, від відвідав актора та його собаку Джима. Виявляється, навіть і з чужою собакою можна дружити так міцно.

Джим. Худ. Есенина Анна, правнучка Поэта

Сергей Есенин
СОБАКЕ КАЧАЛОВА

Дай, Джим, на счастье лапу мне,
Такую лапу не видал я сроду.
Давай с тобой полаем при луне
На тихую, бесшумную погоду.
Дай, Джим, на счастье лапу мне.

Пожалуйста, голубчик, не лижись.
Пойми со мной хоть самое простое.
Ведь ты не знаешь, что такое жизнь,
Не знаешь ты, что жить на свете стоит.

Хозяин твой и мил и знаменит,
И у него гостей бывает в доме много,
И каждый, улыбаясь, норовит
Тебя по шерсти бархатной потрогать.

Ты по-собачьи дьявольски красив,
С такою милою доверчивой приятцей.
И, никого ни капли не спросив,
Как пьяный друг, ты лезешь целоваться.

Мой милый Джим, среди твоих гостей
Так много всяких и невсяких было.
Но та, что всех безмолвней и грустней,
Сюда случайно вдруг не заходила?

Она придет, даю тебе поруку.
И без меня, в ее уставясь взгляд,
Ты за меня лизни ей нежно руку
За все, в чем был и не был виноват.

6 Океанов — Собаке Качалова (Дай Джим на счастье лапу мне!)

1 яйце збити і додати у тарілку, перемішати.

3 ст.л. молока, 3 ст.л. олії налити в тарілку та перемішати. Консистенція тіста схожа на сметану.

Додати 1/3 чайної ложки соди погашеної оцтом.

Встигнути відігнати добермана від тарілки.

Розлити в силіконові форми (на половину форми!)

та поставити на 3 хвилини до мікрохвильової печі, потім на хвилинку можна залишити остигати. В процесі випічки кекс гарно підніметься,

і коли буде остигати, може дещо осісти. Із силіконових форм досить легко виймається.

А якщо випікати в чашці, то ймовірніше за все кекс доведеться їсти прямо з неї. Отримуємо 6 маленьких кексів.

Приємного приготування та смачного!

Налаштування об’єднаних мережевих інтерфейсів

Утиліта ifenslave копіює параметри першого інтерфейсу на всі наступні додадаткові інтерфейси.

Тож встановимо необхідні пакунки:

$ sudo apt-get install ifenslave ethtool

Тепер необхідно додати модуль bonding до автозавантаження, прописав також й опції для його запуску. Створимо мережевий пристрій bond0:

$ sudo sh -c 'echo "alias bond0 bonding\noptions bonding mode=0 miimon=100" > /etc/modprobe.d/bonding.conf'

Завантажимо модуль bonding:

$ sudo modprobe bonding mode=0 miimon=100

Далі необхідно налаштувати параметри мережевого інтерфейсу bonding, для цього необхідно відредагувати файл налаштувань мережевих інтерфейсів /etc/network/interfaces.

# The bond0 network interface
auto bond0
allow-hotplug bond0
iface bond0 inet static
    address 192.168.0.2
    netmask 255.255.255.0
    network 192.168.0.0
    broadcast 192.168.0.255
    gateway 192.168.0.1
    dns-nameservers 192.168.0.1
    slaves eth0 eth1
    bond-mode 0
    bond-miimon 100
    up /sbin/ifenslave bond0 eth0 eth1
    pre-down ifdown br0
    down /sbin/ifenslave -d bond0 eth0 eth1

Взагалі то додавати рядок запуску bonding «options bonding mode=0 miimon=100» до modprobe не обов’язково, достатньо запису в /etc/network/interfaces, але іноді bonding не завжди стартує через /etc/network/interfaces. То ж можна продублювати і там і там.

Лишилось перестартувати мережеві інтерфейси:

$ sudo ifdown eth0 eth1
$ sudo ifup bond0
$ sudo /etc/init.d/networking restart

Список режимів для bonding

mode=0 (balance-rr)
Послідовно надсилає пакети з першого по останній інтерфейс.

mode=1 (active-backup)
Один з мережевих інтерфейсів активний, інші знаходяться в режимі очікування, якщо активний мережевий інтерфейс виходить з ладу, то інший інтерфейс стає активним (привласнив MAC-адресу), замінюючи пошкоджений. Не потребує додаткового налаштування комутатора.

mode=2 (balance-xor)
Передача за схемою [(джерельна MAC-адреса → XOR → MAC-адреса отримувача) %кількість інтерфейсів]. За цією схемою для кожного отримувача обирається певний інтерфейс в відповідності до MAC-адреси. Режим забезпечує балансування навантаження та відмовостійкість.

mode=3 (broadcast)
Усі пакети на всі інтерфейси. Режим забезпечує відмовостійкість.

mode=4 (802.3ad)
IEEE 802.3ad Dynamic Link aggregation (динамічне об’єднання каналів). Створює агрегації груп, що мають одні і ті ж швидкості та дуплексні налаштування. Використовує всі включені інтерфейси в активному зібранні згідно специфікації 802.3ad.
Необхідний комутатор з підтримкою IEEE 802.3ad Dynamic Link aggregation. Більшість параметрів потребує конфігурації для режиму 802.3ad.

mode=5 (balance-tlb)
Адаптивне балансування переданого навантаження: канал зв’язку не вимагає будь-якого спеціального налаштування. Вихідний трафік розподіляється відповідно до поточного навантаження (обчислюється за швидкостями) для кожного інтерфейсу. Вхідний трафік приймається поточним інтерфейсом. Якщо приймаючий інтерфейс виходить з ладу, то наступний займає його місце привласнивши його MAC-адресу.

mode=6 (balance-alb)
Адаптивний перерозподіл навантаження: включає balance-tlb плюс receive load balancing (rlb) для трафіку IPv4 і не вимагає спеціального налаштування. Тобто все так само, як і при mode = 5, тільки і вхідний трафік балансується між інтерфейсами.

Команда:

GETMAC /V

відобразить ім’я та MAC-адресу кожного локального мережевого інтерфейсу

Також можливо отримати такі самі дані для віддаленого комп’ютера за умови якщо маєте права адміністратора до віддаленої машини.

GETMAC /V /S [ComputerName]