SPK: P.S.

ідейне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Tue, 05 Jul 2011 14:36:55 PDT

Щойно народжені ідеї, як щойно народжені діти — всі однаково геніальні.
©

культура, харчування

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Thu, 19 May 2011 14:54:01 PDT

Виявляється, у нас є кінотеатри правила яких забороняють заносити до зали їжу-напої куплені деінде. Наче в кінотеатри ходять за тим, щоб поїсти..

на чхання

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Tue, 03 May 2011 13:42:28 PDT

Одне з питань, яке часто звучить від студентів на курсах англійської мови — якими виразами носії мови реагують при чханні співрозмовників або когось поблизу. Достатньо оригінальну, на мій погляд, відповідь стосовно американців дав на одному з занять наш native-speaker викладач Сергій.

— Салют! — відповів Сергій.
— УРРРАААА! — подумалось у відповідь.
— А як же "bless you"? — запитали ми трохи спантеличені.
— Краще вже нічого не казати. В мульти-релігійному суспільстві, де мало хто вірить по-справжньому, отримувати благословення від всіх підряд якось не дуже хочеться.
— "Bless you" то є скорочення від "Let God bless you!", — загальними зусиллями витягли твердження з Сергія.
— А ще варіанти? — не могли заспокоїтися ми.
— Gesundheit, — відповів і написав на дошці Сергій.
— Але ж то німецькою? — спробували запам'ятати ми.
— Так, німецькою. Перекладається: "здоров'я". Пішло від вихідців з Німеччини.
— "Салют" також перекладається як здоров'я. З італійської. Пішло від вихідців з Італії, — закінчив Сергій.

Відповіді при чханні різними мовами в статті на wikipedia.

самопізнання

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sun, 08 May 2011 04:59:45 PDT

А чи бачили ви колись себе в момент моргання обома очима?

про паркування в Німеччині

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Fri, 29 Jul 2011 00:59:48 PDT

Що може означати знак на фотці для того, хто не знає німецької? А о восьмій вечора біля свого готелю після восьмисот кілометрів за кермом, нехай і європейськими автобанами, при бажанні якнайшвидше скуштувати німецького пива? Для мене цей знак означав, що стоянка з 11-ої вечора до 9-ої ранку — безкоштовна. "Вночі стоянка без охорони має бути безкоштовна", — звучить логічно. У адміністратора готелю дізналися, що стоянка все таки є платною. Знаходимо паркомат, платимо 6€ за добу, квитанцію кладемо під лобове скло, ідемо пити пиво. На ранок під склоочисником знаходимо штраф — паркування з 6-ої до 11-ої вечора дозволено тільки мешканцям навколишніх будинків, пояснила нам інший адміністратор, яка щойно вийшла на зміну. Мабуть наші українські номери не тільки чітко вказували, що ми не місцеві, але й нагадували якісь не дуже приємні історичні моменти року так 1945-го.

Штрафи за паркування в Німеччині, окрім поліцаїв, можуть виписувати муніципальні комунальні служби. Штраф було виписано десь через годину як ми запаркувалися. Тобто о 9-ій ввечері в суботу. Це при тому, що в суботу і неділю там працюють переважно бари. Ні! Я нікого не підозрюю.. ~~окрім адміністратора готелю~~.

Незважаючи на штраф, Європу вцілому і Німеччину зокрема мабуть захочеться відвідати. І для уникнення проблем з отриманням віз (хоч фактично штраф був виписаний на автомобіль, а не на людину) штраф необхідно сплатити. Всього 15€. Через 2 тижні він подвоюється, а ще через 2 — ще раз.

Заплатити німецький штраф найпростіше всього в Німеччині. Але в неділю, як я вже згадував, там працюють хіба що бари. Банки не працюють точно. Вирішили заплатити наступного дня в понеділок в Словакії. В словацькому банку для оплати німецького штрафу потрібно відкривати рахунок. Веземо штраф в Україну. Польський кордон проходимо без проблем, хоча нас наче не мали випускати з неоплаченим штрафом. В українських банках ситуація з необхідністю наявності валютного рахунку повторюється. Плюс комісія за переказ, мінімальна сума якої становить 20€.

Закінчилося все сплатою штрафу через знайомого знайомих в Мюнхені. Так найпростіше. По неперевіреним даним, в Німеччині штрафи за паркування можуть приймати власне паркомати.

Наостанок, урок німецької вартістю 15€:

werktags — по робочим дням;
Parkschein — талон (ticket) паркування [значення слова в зображеннях];
Parkausweis — дозвіл (permit) на паркування [значення слова в зображеннях];
Barbarestrasse — назва вулиці;

mit Parkschein oder Parkausweis — паркування платне або за дозволом;
nur mit Parkausweis — паркування тільки за дозволом.

богомололо

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Wed, 26 Jan 2011 16:13:40 PST

Представники найбільших богомолів інколи живляться мишками, гадючками, пташечками (можна погуглити відео, або переглянути звідси). Цього літа богомоли з'явилися в Київській області, хоча до цього ареал їхнього проживання в Україні обмежувався степовими регіонами. Глобальне потепління.

велоденне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:51:20 PDT

"Під гору" в українців означає підніматися в гору [словник].

"Под гору" у росіян означає спускатися з гори [словник].

Не такі ми вже і схожі :)

Велодень в Києві [29.05.2010]

панорамне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sun, 05 Feb 2012 08:33:22 PST

Карпати, травень 2009, вид з вершини Смотрич на Чорногірський хребет.

Панорамний знімок з п'яти кадрів. Зібрано Image Composite Editor-ом від Microsoft. Плюси: прийнятна якість, мінімум мороки, безкоштовна.

Драгобрат новорічний. 2010

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:48:47 PDT

В той час як Європу, Одесу і навіть Київ засипало снігом, новорічний Драгобрат був мінімально засніженим. Цей пост не стільки про Драгобрат (скільки ж про нього писати), як про тамтешню погоду. Для статистики.

31.12.2009: В Івано-Франківську — +2°C і злива. На Драгобраті — +2°C, хмара і завірюха. На траси не ходили, збудували трамплін трохи нижче. Вчився стрибати.

01.01.2010: +2°C, сильний мокрий сніг, майже без вітру, хмара. Але кататися було приємно — траси в перший день року майже пустували. Освоював катання на цілині.

02.01.2010: -2°C, без опадів, але хмара нікуди не поділася. Нагорі майже нульова видимість. Вкатаний мокрий сніг на трасах перетворився на кригу. Задумався про заточку кантів.

03.01.2010: -8°C, без опадів, слабкий вітер нагорі, хмара трохи розвіялася, криги на трасах стало ще більше.

З розповідей людей, що приїхали трохи раніше: 29.12 траси стояли майже без снігу, потім вночі була завірюха і для катання трохи намело; за день 30.12 траси вкатали до глини і каміння.

Дякую за увагу, якщо дочитали аж сюди. Фоткі дивитися тут.

Млинки

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:47:34 PDT

На Андрія (13.12) були в Млинках. Млинки — то гіпсові печери біля села Залісся Чортківського району на Тернопільщині. Тернопільська область є другою по кількості печер на Україні після Криму. В Млинках на сьогодні відкрито біля сорока кілометрів ходів. До печер ходили з тернопільським тур-клубом "Кристал" [їхній спелео-форум].

Білий Спелеолог

В печерах дуже темно. В печерах зовсім темно. Тому в печеру треба йти з ліхтариком. І з запасним набором батарейок до нього. Або краще з двома ліхтариками. А ще в печеру треба йти з кимось кого знаєш. Щоб не дуже боятися якщо раптом почуєш чиєсь дихання за спиною. Коли йдеш з кимось і чуєш дихання за спиною, маєш слідкувати, щоб воно нікуди не відстало. З ліхтариком в печері можна побачити багато всякого і красивого. В печерах ростуть кристали: білі і чорні, а десь де ми не були ростуть червоні.

Кристали. Макрозйомка.

Виносити кристали з печер не рекомендують. І не тому що Чорний Спелеолог. А тому що кристали розсипаються в пісок, коли умови навколишнього середовища відрізняються від постійних печерних +11°C. До того ж по печерах доводилося пересуватися в комбінезонах без карманів.

Окрім кристалів, в печерах є плафони — включення великих пластів прозорого гіпсу. Окремий пласт є добрим провідником світла, наприклад, від того ж ліхтарика. За межі одного пласту світло не виходить.

Плафони. Розміром з пів-книжки.

А ще десь там в інших залах є сталактити (ростуть зверху), сталагміти (ростуть знизу) і сталагнати (ростуть хіба шо вшир), багато кажанів (бачили одного сплячого), підземне озеро, а також духи Білого Спелеолога і Чорного Спелеолога.

Пересування печерними ходами Млинків — це окрема історія, як про кристали, чи про Чорного Спелеолога. В печерах можна повзати.. Ні! В печерах нікуди не дітися від повзання. В печерах доведеться: повзати по-пластунськи, просто повзати навкарачки (це в кращому випадку), повзти вниз головою, боятися не пролізти; впиратися спиною в стіну, ногами впиратися в протилежну і не бачити де ж закінчується те провалля; дуже рідко ходити двома прямими ногами.

Радіє, пройшла останню розпорку :)

В печері можна посидіти в абсолютній темряві і послухати абсолютну тишу. Сидячи в темряві і тиші відчувалось щось таке знайоме і в той же час незрозуміле. Було не зрозуміло, чому мені ці тиша і темрява так знайомі.. Тільки при обдумуванні цього допису до мене дійшло. Могила. Мабуть саме так відчувають себе після смерті. Знаєш, що поруч хтось є, хоч того не чутно і не видно. Хоча скоріше то все нагадувало сон. Сон є більш знайомим, хоч також — нечутним. І як не намагайся найширше розплющити очі — жодного промінчика світла.

В темряві розказували байку-страшилку про червону стежку. Червону стежку в печерах бачать ті, хто ходить туди поодинці. Йдеш по печері йдеш, далеко не перший раз вже йдеш. Знаєш кожен лаз і поворот. А тут бац — там де був знайомий прохід — стіна і глухий кут. Тіло обдає холодним потом. Намагаєшся намацати хід, але де там. Безвихідь. Очі заплющуються і ввижається вона — червона стежка. Звідкись прямо в душу невідомий голос нашіптує: "Відкрий очі. Відкрий очі. Відкрий очі.." Але очі не відкриваються. І стоїш так онімівший поки не відпустить. Потім розплющуєш очі, знаходиш прохід в тому місці де він і мав бути. Швиденько добираєшся до виходу назовні. Здається, там промайнула ціла вічність. Назовні на тебе вже зачекалися. Віддаєш хлопаку-школяру назад його фотоапарат, який він загубив під час екскурсії в печерах; заради якого і довелося туди спускатися. Всі мовчать і трохи незвично поглядують. За ту годину шось дуже змінилося. Тепер ти повністю сивий.

В Млинки хочеться повернутися. Побачити сталактити, сталагміти, сталагнати і підземне озеро. Млинки досі активно досліджуються і якшо дуже захотіти, то там можна пожити днів зо три, покопати трохи — не наодинці звичайно.

Потрапити до Залісся можна, наприклад, приміським поїздом від Тернополя до Іване-Пусте. Їхати три години. Вийти десь в полі.

Ввечері на Андрія гралися в вечорниці. Дівчата гадали, хлопці cміялись, але дуже тихо, шоб дівчата не чули [фоткі з вечорниць від Андрія Янека]. Після Залісся заїхали в Чортків — найбільший райцентр Тернопільщини. Там було якесь церковне свято. В Чорткові є католицький костел і дерев'яна православна церква. Виглядає прибраним тихим містечком.

Мої фоткі села Залісся, печер Млинки, міста Чорткова.

хто снігу накидав, той хай і прибирає

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Wed, 26 Jan 2011 16:26:05 PST

Понеділок. Ранок. 40 хвилин їхали відрізок дороги, який пішки можна пройти хвилин за 15.
Всі вихідні перед цим йшов сніг.

вул. Братиславська, Київ

Виїзд з мосту Метро на Набережно-Хрещатицьку, Київ

таке собі

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:45:21 PDT

Якшо піду колись на співбесіду і там запитають про погані риси характеру, то скажу їм про обжорство.

повернення

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:41:25 PDT

Думка місяця: "Чому люди ТАМ живуть краще ніж люди ТУТ?"

Пішохідний міст на Труханів острів, Київ, Україна

ідентифікаційне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Wed, 26 Jan 2011 16:08:27 PST

штрих і кот

about a day

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:39:58 PDT

— Today is a fine day!
— Так, гарний, — подумалось. — Аякже. Я тут лише тиждень і ще не знаю який день тут гарний, а який ні. Для мене тут поки що кожен день гарний.

Golden Gate Bridge, San Francisco, California

гармати посеред Києва

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:37:34 PDT

Київ приємно дивує. Доволі незвично в центральній частині міста серед ще незакінчених новобудов-висоток та брудних стареньких п'ятиповерхівок було розгледіти схил з гарматами. Хоча.. Коли не знаєш — все незвично!

Миттєво приймається одностайне рішення подосліджувати трохи місцевість, коли вже трапилася така нагода. Звертаємо з проспекту Лесі Українки в напрямку пагорба з гарматами. Перше, що перед нами постає — явище абсолютно звичне для нашого часу — пропускний пункт і каси. Далі було трохи незвично — солдат з ПП пояснює, що всі розцінки то для музеїв. А музеї зараз не працюють, а по території укріплень можна гуляти безкоштовно.

Виявлені гармати і укріплення являються частиною Госпітальних укріплень зведених на Черепановій горі в середині XIX століття. Детальніше тут.

Ще трохи фоток з прогулянки по Госпітальним укріпленням — тут.

нічне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:34:34 PDT

Сьогоднішня ніч — це ніч яка вже була чи ніч яка ще буде?

з англійської

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 13:32:19 PDT

Їхнє "Do, please!" майже як наше "Дуплись!"

концерт для світлофору

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 21 Jan 2012 16:21:23 PST

Виступала Ніно Катамадзе з гуртом Insight. Концерт (23.05.2009) був приурочений до дня незалежності Грузії і мабуть цілком символічно було обрано місце — маленький, але гордий сквер імені Шота Руставеллі, розміри якого дозволили розміститися в ньому тільки сцені. Слухачам і глядачам було відведено дві полоси проїзжої частини.

На рівні з Катамадзе, овацій публіки удостоївся водій тролейбусу за спокійне і виважене почіпляння "ріг" на місце, які відвалилися при об'їзді тієї самої публіки.

весняний Гогольфест '2009

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Mon, 04 Apr 2011 14:18:17 PDT

Гогольфест — подія в культурному житті Києва, проводиться двічі на рік: навесні та восени.

Програма цьогорічного (року 2009-го) весняного дійства була суто музичною і складалася з виступів проекту SunSay (учасник 5'NIZZA), прибалтійської виконавиці Аліни Орлової (рекомендується до ознайомлення: 1, 2), нашої рідної Дахи Брахи та британського проекту The Amorphous Androgynous від учасників The Future Sound of London. Останні вживу відіграли свою психоделічну програму "Alice in Ultraland". [Декілька фоток з виступу Дахи Брахи]

Даха Браха на Гогольфесті

Більш за всіх справила враження Даха Браха, чиє музичне дійство супроводжувалося щільним відео-рядом та театральним перфомансом. І хоч задум, який би об'єднував оспіване і показане так і не був розкритий, враження від виступу Дахи Брахи були яскравішими навіть за легендарних FSOL.

з англійської

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 12:59:46 PDT

Самогон англійською — moonshine. Перша асоціація для запам'ятовування — КВН — коньяк вигнаний ночью.

користь від My Documents

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 12:45:59 PDT

Хто як, а я намагаюся нічого не зберігати в My Documents (одна з директорій операційної системи Windows для персональних комп'ютерів). Але коли треба зберегти файл на диску, то віндовс в більшості випадків пропонує записати саме туди.

І ось спало на думку: "А чому б в My Documents не наскладати ярликів на директорії, які найчастіше використовуються для збереження файлів?" І при збереженні переходити по ним куди треба одним дабл-кліком..

Драг.. again!

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Sat, 31 Jul 2010 12:40:39 PDT

Воно вже наче й весна, але радує, що зима не здається так просто. Тому і пост на її підтримку, хоч і не про Урал, а знову про Драгобрат. Хронологічні рамки поїздки: з шостого по дев'яте лютого. Фотозвіт — тут.

Проїзжаючи селами і містечками Прикарпаття, в очі впадає велика кількість капличок з матір'ю божою. Не в кожному дворі, але в багатьох стоять православні хрести: простенькі з дерева, трапляються вирізблені з каменю. Каплички також є різні: більші, менші, відкриті, накриті зверху, є майже повністю закриті.

Фотка нижче, була зроблена ясним сонячним ранком. Відразу після цієї.

Капличка біля Добротова

Чотири дні. В два з яких — перший і останній — абсолютний туман з видимістю метрів на п'ятнадцять. В тумані кататися навіть краще: не видно куди їхати, не видно куди падати. В тумані без страху їдеш там, де в ясний день просто так не наважився б.

Туман. День перший.

Взагалі, настрій в перший день був доволі песимістичний. Драгобрат зустрічав дощем і десь п'ятьма градусами тепла за Цельсієм. Радували хіба шо думки про сауну та шашлик. Але на суботу і неділю погода виправилася. Покаталися по нетронутому снігу поза трасами Стогу.

В ясний день зі Стогу і його підніжжя добре видно найвищі точки України: Говерлу і Петрас. На фотці: подалі більш засніжена Говерла, поруч з нею — Петрас, туманом оповита долина Драгобрат.

Долина Драгобрат, Говерла і Петрас.

На Драгобраті Львівське пиво смачніше ніж в Києві. І не те щоб то свіже повітря та сноуборд так впливали. В Франику воно смакує однаково як і на Дразі. Кажуть, до Франика і до Києва пиво завозять з різних заводів. А ще у Франику напроти вокзалу можна смачно і поїсти, і в футбол пограти.

На останок не те щоб реклама, а просто пам'ятка для самого себе. Від синців і гематом добре допомагає троксевазін (Troxevasin). В аптеках всього за 10 грн 50 коп.

Драгобрат

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Thu, 24 Mar 2011 13:55:43 PDT

Драгобрат — то гірськолижна база на Закарпатті. Назва Драгобрат означає "дорогий брат" і пішла від назви урочища, в якому вона розташована, а не від гори на якій катаються. Гора називається Стіг. Поруч є — Герешаска, Жандарм і Близниця. Топографічна карта місцевості — тут. Топографічна карта всієї України 1:100 000 — тут. Фотозвіт з поїздки в грудні минулого року — тут.

Ялини на фоні гори Стіг

Наприклад, дізналися, що наздоганяти потяг на таксі з київського вокзалу коштує 100 долярів за 100 км без гарантії наздогнати. Але того разу все обійшлося.

Вид на Карпати на кордоні Івано-Франківської і Закарпатської областей

З Києва до Станіслава (сучасний Івано-Франківськ) одне з наших купе (ми займали півтора) довелося розділити такій собі звичайній дівчині: білявка років на тридцять п'ять з серйозним виразом обличчя.

— Ви спортсмени? — запитує.
— Ні. Ми — алкаголіки, — відповідаю, дістаючи з рюкзака пляшку коньяку і кружку.
— Ви так легко це признаєте.
— Ну да.. А що тут такого? — трохи дивуючись.
— А на якій ви стадії?
— Хм.. Якось не доволилося про це задумуватися..
— Тоді, у вас ще перша.
— А в мене вже друга.. — додає після невеликої паузи. Потім дістала якісь статті надрукованні на принтері і почала читати.

Години через дві-три після того повернулися з товаришем з сусіднього купе, що було повністю нашим. Дівчина читала всю ніч до самого Франика. Було трохи ніяково перед нею.

Ранок в Ясині — найближчому селі до Драгобрата

На Драгобраті жили в Ступарі. Є підозра, що назва — то прізвище власника. Гарний готель, гостинні власники, смачно кормлять і глінтвєйн смачний приносять. Кажуть, що готують його з вина власного виробництва. Глінтвєйн можна замовляти з різним вмістом цукру. Я пив навіть не підсолоджений.

Ступарь

Паритися ходили в лазню готелю Велика Ведмедиця. В Ступарі відрекомендували як найкращу на Драгобраті. Тяжко тоді з лазнями на Драгобраті. Сервіс майже ніякий і воду в купелі міняють всього один раз на день. То остигати доводилося ходити в сніг. Хоча вид з одного з вікон готелю нічого так.

Пиво пили в барі готелю Кушавель. Фотку з чучелом куниці я вже публікував. Ось ще одна звідти. Пиво смачне, хоч бармен і був чомусь не в настрої.

А ще в тому барі є чучело сови. Якщо його навіть ледь торкнутися — сова вмить оживе і нападе. Було трохи страшно, але сухо.

Про Драгобрат написав. Про Крим написав. Так скоро і про Урал напишу. Але вже після того як ще раз покатаємося на Драгобраті. Скоро буде..

геометричне

noreply@blogger.com (Sergiy Krupyna) — Wed, 26 Jan 2011 16:08:27 PST

Пікселі — то квадратні кружочкі.