Українська онлайн спільнота

Елементи шоу-бізнесу в науці

Антон Кутиркін — Wed, 28 Jul 2010 20:37:56 +0000

Сучасна наука містить низку елементів шоу-бізнесу. Так, вона створює бренди — вчених, із чиїми іменами пов’язуються певні відкриття, події або цілі галузі. Науковці проводять релізи синглів і альбомів: друкуються у престижних виданнях, готують монографії та підручники, котрі випускаються на престижних лейблах-видавництвах. Учені виступають на збірних концертах (конференціях etc) або сольних (лекціях etc). Для стабільного й [...]

Заздрість

Антон Кутиркін — Wed, 28 Jul 2010 20:35:03 +0000

Твоя кохана шукає тебе І прагне тебе, летить крізь небо. Моя кохана не шукає мене І не прагне мене, не летить крізь небо. Твоя чарівна цілує тебе, Обіймає тебе, і палає небо. Моя чарівна не цілує мене, Не обіймає мене, і у хмарах небо. Ти не буваєш ніколи самотнім. Тебе чекають, через тебе тануть. А [...]

Брехня як РАК

Олег Стефінів — Fri, 23 Jul 2010 11:33:42 +0000

Брехня-це протилежність правди! Я так сидів і думав скільки раз на день ми обманюємо і прийшов до висновку, що з десяти речень сказаних нами приблизно три реченя – це неправда!І як би нам не хотілося не брехати, ми всеодно брешемо, але це є повсякденність, цю брехню ми можемо назвати – мікробрехнею. На мою думку, без [...]

Шістнадцять літ

Олег Стефінів — Wed, 21 Jul 2010 19:26:12 +0000

Мені було всьго шістнадцть літ коли зустрівся поглядом з тобою І стало гаряче мені осіньою порою Коли розмовляли ми з тобою Горіли ми душою Лежали ми з тобою весняною порою Нас було лише двоє Дивився я на тебе і жив тоді тобою І була ти мені моєю головою Але щось пішло не так І серце [...]

ВІЙСЬКОВИЙ МІШОК

mihaylo — Wed, 21 Jul 2010 09:30:40 +0000

Надворі знялася страшна буря, в непроглядній пітьмі дощ лив потоками, а вітер завивав і гудів, ніби зграя голодних вовків. Андрій наче не відчував, що одяг його промок, що вода стікала обличчям, заливаючи очі. Раз у раз чорне небо розколювали вогненні сліпучі блискавиці. Від гучного грому йому здавалося, що навколо хитається земля. Заплічний військовий мішок ставав все [...]

ХИТРА ВИДРА, ТА САРНА ТЕЖ НЕ ДУРНА

mihaylo — Sun, 18 Jul 2010 10:30:59 +0000

Цілих два тижні Павло Цебрик з Петром Коритом ходили переконувати стару Гафічку записатися до «товаришії1», та пусто дурно: «Приходьте завтра, паночки дорогі!», «ще подумаю…», «та куда мені старій?..». І так від сьогодні до завтра – пиши, пане, пропало! – Які ви в біса комуністи!?. Га?.. – ревів не своїм голосом Митро Чабрик, секретар місцевої організації, [...]

ЯК ПЕТРО МОКУШ ТА ПАВЛО КОГУТ ХОТІЛИ ПАНАМИ СТАТИ

mihaylo — Wed, 14 Jul 2010 17:19:22 +0000

ЯК ПЕТРО МОКУШ ТА ПАВЛО КОГУТ ХОТІЛИ ПАНАМИ СТАТИ Петро Мокуш та Павло Когут були чи не найліпшими ґаздами села. Обидва нежонаті, ґаздували собі на всі руки – усього досить, лише живи собі та працюй. І працювали вони, бо для землі ґазда є і господарем, і слугою, інакше від неї врожаю, як від цапа молока. [...]

А до вас під парасолю можна?

Зоряна Крачковська — Wed, 14 Jul 2010 16:08:17 +0000

Спекотний день. Несподівана гроза. Так буває. У Львові. Це вже навіть перестало дивувати. І нікого там вище не цікавить -взяла ти з собою парасолю чи ні… От вчора я її не взяла. Намокла. Вийшла з маршрутки і пройшлась під дощем до самого дому, а то хвилин так 5 чи навіть більше. Навіть не оминала калюжі [...]

Смерть і баба Соломія

mihaylo — Sun, 11 Jul 2010 10:50:35 +0000

Стара Соломія Кулешариха не була ні хворою, ні слабою, ані такою старою, якою намагалася зі всіх сил видаватися. Жерла баба, як голодний вовк, пила, як верблюд, і спала та хропіла, як ведмідь зимою в барлозі. Та тільки й спокою було, коли спала, бо як прокинеться, то одразу починає йойкати та голосити: – Ой, навіщо я [...]

Ти був…

fistashka — Fri, 09 Jul 2010 23:19:33 +0000

Ти був, як спалах світла серед ночі, Що запалив вогонь серцебиття І в мить відкрились для емоцій очі В моє єство вдихнув ковток життя Відкрились струни душ й переплелися В ту мить хотілось,щоб весь світ затих Флюїди щастя звідусіль лилися Відчули радість у речах простих Бо в тобі, наче ангел оселився А я влилась в [...]

Люди

Зоряна Крачковська — Fri, 09 Jul 2010 15:57:39 +0000

Йду по вулиці… Одна з центральних вуличок старого Львова. Йду і нічим мені зайнятись. Нікуди не поспішаю. Вирішила зайняти себе тим, чим насправді ніколи не маю звички займатись-подивитись на людей. От ніколи мені кожного дня на них дивитись. Не маю такої звички. Навіть друзі часто ображаються за те, що буває до них не привітаюсь, коли [...]

каміння ніколи…

mihaylo — Tue, 06 Jul 2010 13:18:30 +0000

каміння ніколи не впізнає дотику оголених перс діви, каміння ніколи не торкнеться стегон жінки, каміння ніколи… ніколи! каміння плаче несповненою легендою в монастирських мурах, бо майстер Маноле* впився (бідний) і забув, як тому слід, замуровати Анну. (зі страху) «дев’ять мулярів» повтікали котрі куда… (з пересердя) Анна втекла з героєм іншої легенди… щоранку, він (Маноле) [...]

Провидець

alnozima — Mon, 05 Jul 2010 16:24:10 +0000

Провалля снів мене приводить в нікуди - Я шаленію і мовчу від думки тої… Неначе впевненість була, та де сліди Моєї мрії неосяжно-золотої ? Що відбувається і де моя душа, Я зрозуміти намагаюсь і не можу… То я тримаюсь, то зісковзую з ножа, На божевільну я стаю дедалі схожа… Все пустота, що не охоплює подій; [...]

дівчина у вечірному платті

mihaylo — Sun, 04 Jul 2010 16:07:05 +0000

дівчина у вечірному платті © Михайло Трайста, 02-07-2010 крізь мій сон, наче вулицею Старого Вавилону, щоночі бродить, дівчина у платті (бузкового кольору) вечірньому. нічого, хай бродить собі на здоров’їчко! тільки б не трималась за руки з явориком (пораненим дощем) молоденьким. це дратує мене! а їм байдуже, що їхні кроки перетворюються в слова, з яких виростають птахи-велетні [...]

Падаючи на коліна тінню

mihaylo — Fri, 02 Jul 2010 16:15:59 +0000

слова тут зайві, думки теж. Отож – пиймо!.. Бо може статись, що поряд нас, брязчачи ланцюгом, пробіжить усміхнений пес, а в нас – нічого, крім віршів і власної тіні. Говорити про тінь немає сенсу Отож – пиймо!.. Ховаючи сльози у зболений сміх, поки ще не розірвалась ця ніч осіння, поки ще час не зганьбив назавжди [...]