Ідея полягає у появі такого собі інтелектуального розмовного радіо, слухати яке було б не тільки цікаво але й корисно.

Погляньте, чи то, послухайте поточні розмовні радіо (FM чи онлайн). Інформація, яку вони продукують здебільшого розважального характеру із вкрапленням брудної політики, жахливих новин і тупих приколів. Музика теж не наділена особливим інтелектом :) Я вже мовчу про ведучих ефіру, рівень свідомості яких на тому ж самому рівні, що і піпл-який-хаває. Мозок від такого лише деградує. Звісно мова не йде про якісь конкретні станції, а про загальну тенденцію. Безперечно, в радіоефірі присутні і хороші станції, де все на вищому рівні.

Яким воно має бути?

Отже, як я бачу це радіо. Перш за все, це станція, яка подає інформацію в жанрі «цікавої науки». Без перевантаження складними термінами Ñ– словесними утвореннями. Станція здебільшого розмовна. Поряд із новинами присутні інтервâ€ÑŽ із цікавими вченими, науковцями, дослідниками, філософами, письменниками-фантастами, артистами-футурологами, астрономами. Також у сітку мовлення мали б увійти Ñ‚.зв. ток-шоу із інтерактивом для слухачів, брейн-ринги, вікторини. Не зайвим мали б бути пізнавальні програми для дітей. Програми для тренування памâ€ÑÑ‚Ñ–, прокачки мислитильних скілів Ñ– Ñ‚.д. Ну Ñ– звичайно ж музика. Музики не багато, але вона мала б бути насиченою інтелектуально. Звісно не без класики.

Для кого?

Цікаве питання. Але аудиторія радіо дуже широка. Від школярів молодших класів то пенсіонерів. Цікава наука, інтелект-новини тощо цікаві всім людям! Звісно Ñ—Ñ… дуже мало серед загальної маси населення. Але вони Ñ”. Деякі передачі могли б задавати як обовâ€ÑÐ·ÐºÐ¾Ð²Ñ– до прослуховування школярами удома (домашнє прослуховування). Багато дорослих людей залюбки скачували б подкасти улюблених програм Ñ– слухали Ñ—Ñ… у плеєрі/автомобілі по дорозі на роботу/на відпочинку.

Що для цього потрібно?

Як не банально — потрібні гроші. Далі формування редакції. Вже редколегія формує програми. Формування штату журналістів і ведучих.

За рахунок чого житиме і розвиватиметься?

Це найскладніше питання. Проте воно теж має багато опцій: гранти, пожертви слухачів, меценатів, спонсорів, контекстна реклама (не та реклама що є у інтернеті, а релевантна до формату радіо реклама)

Ну ось власне і все :) Хто підтримує цю ідею або має якісь доповнюючі ідеї, міркування — пишіть коментарі, будемо обговорювати!

Хто використовує

Матричні коди останнім часом почали «нашльопувати» всі, кому не лінь. Точніше, всі хто хоч якось і знайомий із цією технологією. Здебільшого, це дизайнери-ентузіасти, які таким чином прагнути Spread the World цікаву фішку (бути в тренді? О_о). Також цю технологію включають у візуальні матеріали різноманітні рекламні агентства. І ось із ними якраз все гаразд. Як показує практика, використання QR кодів агентствами відповідає всім правилам і канонам. Але насправді правил і канонів немає. Є лише здоровий глузд і трішки логіки.

А як по-феншую?

Точніше, які є правила використання 2-мірних кодів? А ось вони:

• Закодовуйте якомога меншу к-Ñ‚ÑŒ символів. Чим більше символів у коді, тим більша розрядність матриці, відповідно звужується коло пристроїв, які здатні його зчитати (не у всіх смартфонах камера підтримує автофокус)
• Найкращим варіантом використання Ñ” закодовування посилання на сайт, де користувач отримає додаткову інформацію. Сайт обовâ€ÑÐ·ÐºÐ¾Ð²Ð¾ має бути адампований для перегляду на мобільних телефонах, а посилання на нього має бути скорочене спеціальним сервісом вкорочування лінків (наприклад bitly.com)
• Для соціальної взаємодії використовуйте спеціальні сервіси, які роблять це неймовірно легко Ñ– красиво. (наприклад YouScan.me)
• Ніколи не кодуйте посилання на стандартну версію сайту оскільки на мобільному телефоні він сприймається не зручно!
• Для візиток використовуйте посилання на вдаптовану веб-сторінку із розширеною версією котактів або спеціальні сервіси, які генерують mobile frendly сторінки профілів CV. (наприклад dooid)

Власне добірка

Протягом року у поле мого зору Ñ– обâ€Ñ”ктиву камери потрапляли різноманітні обâ€Ñ”кти, на яких містилися QR-коди. Я ретельно збирав Ñ—Ñ… у колекцію, щоб згодом опублікувати Ñ—Ñ… тут для вас :) І ось вони :)

Почнемо ми із білл-бордів арт-журналу «Кувь». Восени минулого року в Одесі та інших українських містах на білл-бордах було опубліковано серію «арт-бордів» із художніми роботами талановитих українських дизайнерів та ілюстраторів. Поряд із графічною роботою розміщувався QR який вів на профіль автора роботи на сайті kuv.me. Звісно, сторінка/сайт не були адаптовані для перегляду на мобільному пристрої що було не особливо приємним.

Далі, код від мережі супермаркетів «Таврія В». Код звісно веде на десктопну версію сайту, який до того ж дуже глючно відображається на смартфоні

Цілковите визнання народом якоїсь технології визначається її використанням екстра-кітчевим і трешевим способом. Ось на таке оголошення я натрапив у Києві. Воно було наклеєне ледь не на кожному стовпі. В коді зашифрована контактна інформація.

Повернімося до Одеси. Виявляється, на цьому сіті-лайті присутній QR-код. Але ж місце вони обрали! Отже, із цього прикладу можемо виокремити правило: розміщуйте QR-коди у найзручнішому для сканування місці. Подумайте, де переважно будуть розміщуватись постери. Якщо це сіті-лайт (на зупинці чи на стенді), найкращим місцем буде — трішки вище ніж середина по вертикалі.

А ось це приклад правильного розміщення коду, відповідно до правила, яке я вивів у минулому прикладі. Код має оптимальний розмір і розміщений він на тій висоті, з якої дуже зручно сканувати.

Проте, розробники даного постеру стали на ті ж граблі — закодували лінк на десктопну версію сайту. Виходить, що код там абсолютно без сенсу. Тому що дія користувача не буде мати додаткової цінності для компанії. Сценарій наступний: людина сканує код, відривається незручний, перевантажений графікою сайті, закриває і йде далі а згодом зовсім забуває про це все.

Якщо ж компанія хоче отримати додаткові бенефіти від кодів, їй слід підійти до цієї справи креативно. Залучити користувача до інтерактивну, додати елемент гри, запропонувати цікавий контент тощо.

Чудово із цим завданням справилась компанія, яка випускає цигарки. Код розміщений на прийнятній висоті, має оптимальні розміри, лінк який закодований веде на адаптовану для перегляду на смартфоні сторінку. Сама механіка інтерактивну дуже цікава і захоплива. Також, що є не мало важливим, на постері присутній заклик до дії. Можна сказати — молодці! Даний приклад отримує 5+ за використання кодів.

Знову Київ і знову кітч. Хоча тут дизайнер зробив напів-добру справу — розмістив код досить високо, щоб було зручно зчитати. У коді закодований лінк на вконтактівську групу. Лінк звісно веде на десктопну версію сайту. Але розробникам дуже пощастило: зараз вконтакте і фейсбук вміють визначати мобільні пристрої і відповідно редіректять їх на мобільні версії своїх сайтів. Тож користувач отримує зручну для перегляду сторінку.

Схоже, про мобільні версії сайтів, або хоча б адаптовані для смартфонів landing pages ніхто не чув. А дарма. Це потужний майданчик для комунікації з клієнтами через мобілки. Ось приклад стильного використання коду. Почнемо з того, що сам виробник дуже стильно підійшов до розробки упаковки, йому за це +1.

А от посилання, яке закодоване в коді веде на повну версію сайту. І за це йому -1. Загалом — 0. Саме такий результати будуть отримувати всі, хто допускається цієї ж помилки. Нульовий результат веде до нагромадження скептичних оцінок щодо QR технології. А насправді технологія дуже ємнісна. Але потрібно лише одне — із головою підійти до справи.

Ще один приклад коду який веде на десктопну версію сайту. Компанія, яка розмістила у себе на дверях QR-код хотіла показати, що вона в «тємє». А виявилось що в «недотємє».

У девелоперів є таке поняття, як оверінжинірінг, це вирішення простих задач складним методом. Студія інтернет маркетингу Netpeak випустила ось такі чудові сувенірні пакетики. Ми звісно розуміємо рвіння дизайнера до всього прекрасного, але ж не можна нехтувати технологією. Виявляється код на пакетику не можливо відсканувати 95% пристроями. В чому ж річ? Подумайте :-)

Як виявилось, задля кращої картинки, дизайнер інвертував QR-код, зробивши чорні квадрати білими і навпаки. Інвертовані коди можуть зчитувати лічені програми, та ще їх потрібно окремо шукати та встановлювати. Отож, випливає наступне правило: не інвертовуйте та не відзеркалюйте QR коди. Між іншим, обертати коди можна, вони однаково добре скануються при будь якому куті нахилу!

О це вже приклад правильного використання коду. Це постер цьогорічного Odessa Camp 2012. Код згенерований сервісом YouScan.me і веде на спеціальну адаптовану сторінку де у користувача є можливість провести соціальну взаємодію із брендом.

Ще один приклад правильного використання коду. Це афіша 4SQuest‘у в Одесі. Тут все правильно: оптимальний розмір, у коді зашифрований лінк який веде на адаптовану для смартфонів сторінку, у дизайні присутній заклик до дії, який закликає відсканувати код. Дизайн афіші розробляв ваш покірний слуга :)

І ще один приклад. Теж розробляв я :) Цього разу афіша на твіттер-баркем #IFtwevent 2012. Код генерований сервісом вкорочування посилань bitly.com. Окрім вкорочування лінкив, сервіс також генерує QR-коди і рахує статистику сканів. Дуже зручно!

А це QR код, який розміщений на зразках керамічної плитки. Насправді, щось в цьому прикладі не те. Ну наче все гаразд по всіх параметрах, і посилання веде на адаптовану сторінку. Але ж контент абсолютно непотрібний. Сторінка дулює зображення відповідної плитки. По суті, користувач отримує те саме, що бачить у реальності лише на екрані мобільного. Хоча, завжди є можливість збереження стрінки у закладки, щоб через деякий час повернутися і ще раз глянути.

Маю трохи інсайдерської інформації про проект, які наразі в стані розробки. В Одесі на певних будинках планують розміщувати таблички із QR-кодом, який вестиме на спеціальну сторінку, де буде розповідатись історія конкретного будинку. На фото — прототип такої таблички. Чудовий проект! Сподіваюсь, хлопці все зроблять правильно! :)

QR-код на дивних місцях

QR-коди звично розміщувати на різноманітній поліграфії, постерах, флаєрах. Але ж цим не обмежується фантазія! Коди можна розміщувати будь де! Раніше я публікував добірку незвичного використання кодів. Сьогодні хочу показати ще кілька цікавих прикладів.

На футболці. Автор цієї футболки вирішив креативно підійти до справи, а саме імплементувати примітивне зображення. На коді чітко проглядається силует івано-франківської ратуші, а сам код, веде на сайт із віртуальними турами по Івано-Франківську Stanislaw.in.ua

QR на бананах! Ура! :) Шкода лише, що відсканувати цей код мені не вдалося :( Сам код досить маленький а камера мого телефону не підтримує автофокус.

А це Арт-проект «QRtina» від дизайн-студії Psyho. Досить дивний проект але головне що не кітчевий і цікавий.

Ще одним із способів використання QR-кодів є стилізація під них. Ну наче код але не код. Раніше до такого прийому вдався дизайнер афіш фестивалю Молодість. Сьогодні ж у вагонах деяких потягів можна спостерігати інший дизайн, де присутня стилізація під QR-код.

Взагалі, на рекламах у вагонах частенько трапляються QR-коди. Ось ще один приклад. Лінк який зашифрований у коді веде на фейсбук-сторінку організації, яка рекламується на постері. Перепрошую за низьку якість фото. Робив його під час руху потягу, який в той момент сильно трясло :)

А ось ще один цікавий спосіб використання матричного коду. На Яндекс Конференції в Одесі, на кожному столі був розміщений куб із 2-ма нанесеними QR-кодами. Перший код відповідав за позитивні емоції слухача доповіді, другий – за негативні. Таким чином слухач в режимі реального часу міг оцінювати ту чи іншу доповідь на конференції. Щось схоже Ñ” у програмі «Шустер Live» де глядачі у залі тиснуть зелену чи червону кнопку, висловлюючи тим самим свої емоції щодо виступу того чи іншого політика.

QR-хенд-мейд

І на останок, хочу поділитися своїм досвідом виготовлення трафарету QR-коду.
Я заздалегідь підготувався, розробив код у графічному редакторі, вніс спеціальні зміни, щоб було зручніше вирізати. Обрав потрібний картон, роздрукував макет на листку, приклеїв до картону і почав вирізати офісним ножем. Скажу, що ця справа дуже важка і клопітка. Постійно був ризик розриву важливих перетинок, які тримали квадратики що «зависали у повітрі».

Зрештою, завдяки титанічним зусиллям мені все ж таки вдалося його вирізати! На хвилях радості я поспішав перевірити дієздатність такого трафарету. Придбав фарбу, обрав місце і разом із колєгами почали бомбити чистий асфальт одеських вулиць.

Але результат мене сильно розчарував :( Краї коду були розмазані та й розмір трафарету був надто маленьким. Перший досвід був невдалим але дуже цінним. Наступного разу має вийти чудово! :)

Ну ось власне і все що я хотів показати вам у цьому дописі. Сподіваюсь він був корисним. Якщо так, ставте лайк чи +1! Натхнення вам і креативу у підготовці матеріалів зі QR-кодами!

Також, буду щасливий, якщо ви надішлете мені свої роботи із використанням кодів у коментарях!

На сьогодні багато користувачів foursquare досі не розуміють головного призначення цієї фічі, перетворивши Ñ—Ñ— у “коментарі”. Насправді “tips” — це корисні підказки, які можуть стати у пригоді всім, хто вперше зâ€ÑÐ²Ð»ÑÑ”ться у місці. Або не обовâ€ÑÐ·ÐºÐ¾Ð²Ð¾ для новачків. Підказки, це така собі ексклюзивна інформація, яка буде корисною для всіх відвідувачів локації. Найчастіше такою інформацією володіють часті відвідувачі чи інсайдери чи люди, які мають доступ до інсайду або ж просто спостережливі люди. Функціонал підказок ще проявить себе, але для цього потрібно, щоб користувачі навчились правильно ним користуватися.

Ось один з прикладів чудової підказки. Нещодавно, ми з дружиною мали нагоду погостювати у одному класному готелі Одеси (завдяки креативному конкурсу від Senturia, я виграв ніч у цьому готелі). Отож здійснивши чек-ін у готелі, я побачив досить корисну підказку:

Як ви вже здогадались, ми не гаючи часу відправились на терасу Ñ– насолоджувались чудовим видом на одеський оперний театр. Ð’ ту мить я зловив себе на думці, що ми б туди не потрапили, якби не ця підказка. Звичайно, ми б могли трішки вивчити готель, полазити по поверхам, витратити час… але ж..

Найгіршим прикладом використання фічі “tips” Ñ” надсилання коментарів до місця, власні враження, «лучі ненависті» до офіціанта кафе чи просто «чатик» із товаришем.

Але є користувачі, які вправно поєднують деякі із перелічених видів постінгу із правильним способом. Ось як, на приклад, зробив цей користувач:

Дана підказка виявилась для мене корисною, оскільки я поспішав і мені потрібно було швидко придбати квиток. Додаткові 5 грн. за швидкість придбання у той момент вважалися — копійками!

А ось і жартівлива але дуже корисна підказка для гостей львівської «Криївки», які приїхали із Росії :)

Мабуть, після прочитання цієї підказки, москалі ще більше хотітимуть «пельмені» :)

Ще одним із прикладів чудових підказок Ñ” постінг паролів до WiFi. Але із тут зâ€ÑÐ²Ð»ÑÑ”ться кумедна ситуація — щоб дізнатись пароль до WiFi потрібен інтернет, а інету немає, бо не знаєш пароль :)

А ось і неправильний приклад постінгу підказок. Мабуть дівчинка сплутала цю фічу із полем для написання коментарів.

Низькоякісні підказки можуть видаляти лише Super Users level 3, але зазвичай цього вони не роблять :) Думаю, найкращим способом вирішення ситуації із засміченістю сторінок локацій, для foursquare, було б введення все ж блоку із коментарями. Підказки окремо, коментарі окремо.

Хай там що, але помітив, що останнім часом почали зâ€ÑÐ²Ð»ÑÑ‚ися дійсно якісні Ñ– цікаві tips, написані за всіма канонами, як то кажуть — по-феншую. Тож закликаю вас досліджувати місця Ñ– писати дійсно підказки, корисні Ñ– цікаві!

Ідею потрібно викласти десь в мережу Ñ– обовâ€ÑÐ·ÐºÐ¾Ð²Ð¾ щоб Ñ—Ñ— обговорили у коментах (!) Призи конкурсу — за перше місце — вечеря Ñ– ніч на двох у готелі «Моцарт» (хто не знає, це готель в Одесі, з тих, найкрутіших :)) Ñ– квиток туди-назад до Москви (Діма привіт!). На конкурс можна подавати до 3-Ñ… ідей. Не питання! Є три ідеї Ñ– зараз я вам Ñ—Ñ… Ñ– представлю. Принагідно, дуже прошу, будь ласка — напишіть свій відгук чи коментар по ідеям. Нехай це буде кілька слушних слів… троллінг :) чи просто «Круто чувак!». Це дуже важливо для мене :) Отже.

1. Подорожі змінюють!

Люди які часто подорожують стають помічати, що в їхньому житті щось змінюється. А ще важливіше, що змінюються вони самі. В залежності від країни, в якій вони побували, залишається відповідний відбиток. Така собі «вилазка боком» у позитивному сенсі.

Компанія випускає серію принтів із зображенням average аудиторії у звичному для них середовищі + але вони самі «з покращеннями». Як приклад я навів сімâ€ÑŽ Онопенків, які щойно повернулися з Австралії Ñ– як наслідок, Ñ—Ñ… повсякденний одяг змінився на костюми Кенгуру.

Така собі фанова серія подібних білбордів :) яка має викликати посмішку та позитивні емоції і це власне те до чого прагне Senturia.

2. Полювання на стюардес.

Вони гарненькі сексі штучки, які роблять політ приємнішим. Від Ñ—Ñ… посмішки піднімається настрій. Тобі не так страшно підніматися на висоту 10 000 м…

Ця активність скоріше направлена на чоловічу аудиторію. Суть полягає в тому, що Senturia організовує фотоконкурс фотографії «впольованих стюардес». Всі ж ви знаєте відомий на весь світ фото-рух “Girls photohunting”. Кампанія трансформує цей рух на свій лад — Stewardess Photohunting.

Учаснику необхідно сфотографувати гарненьку стюардесу у найкращому ракурсі. Фотографію надіслати на ФБ сторінку Senturia. Далі шляхом відбору за підсумками місця обирається краще фото, а його автор нагороджується призом. Тривалість кампанії може бути чітко визначеною або безстроковою на постійній основі.

Не відомо, як такі діяння здаються у правовому полі. Чи дозволено фотографувати стюардес у салонах літака. Якщо заборонено, тоді ця акція ще підсилюється елементом екстріму і азарту. Якраз чоловіча тєма!

…Ñ– нарешті остання ідея!

3. Пасажир Зірко

Ідея у випуску комедійного серіалу із головним героєм — пасажиром Зірко. Пасажир Зірко — колоритний персонаж, прообраз відомого Містера Біна. Він щодня літає у літаках Ñ– щоразу з ним трапляються якісь смішні історії. Фільм починається обовâ€ÑÐ·ÐºÐ¾Ð²Ð¾ із того що він заходить на сайт Senturia, купує квитки на літак Ñ– понєслась!!!! Всі події відбуваються у салоні літака. Змінюються лише персонажі Ñ– епікаж, частково антураж літака, щоб показати що це різні літаки. Серіал не має явно вказувати на компанію Senturia (лише кілька-секундний шот монітора Зірка) аби забезпечити максимальну вірусність. У серіала окремий ÑŽ-туб канал, фанпейджи у соц.мережах, окремий «живий» твіттер Ñ– foursquare-акк. І на цих всіх аккаунтах віртульний герой живе реальним життям.

Щоб повністю зрозуміти суть ідеї, пропоную переглянути ось цю ржачну серію Містера Біна, якраз в літаку :))))

Ну ось це власне все. Запрошую до дискусії! Дуже дякую всім, хто напише свої коментарі по вдосконаленню чи трансформації ідей. Є шанс на перемогу і головне — нашс на реалізацію ідеї.

За неперевіреною статистикою по всьому світк к-ть шульг складає 15%. А Радянському союзі було менше, адже із цим явищем активно боролись і в школах учителі робили все можливо, щоб перевчити дитину писати правою рукою. Мені ж пощастило, адже пішов в школу в період початку «перестройки» та й вчителька була досить лояльною тому вона дозволила мені обирати, якою рукою писати. Цікаво, що до кінця 3-ї чверті я вправлявся письму обидвома руками. Тоді вчителька і батьки наполягли остаточно вибрати руку якою я маю писати. Це мабуть було моїм першим свідомим вибором. Саме так — писати лівою рукою було моїм вибором. Я однаково добре писав і правою і лівою але вибір впав все ж на ліву руку. Я знаю, що більшість шульг свідомо не обирають, це вимушений вибір, оскільки інакше не можуть, вибір який стається природнім шляхом.

Я одразу став відчувати себе трішки особливим. Перші 3 класи у школі ми писали чорнильними ручками. Виникала проблема затирання написаного рядка рукою, яка веде ручку. Але через деякий час я повністю адаптувався — частина долоні, яка торкається паперу і затирає текст, стала паралельно ходу рядка тексту і на 3 см вище від нього. В результаті чорнило встигало висохнути до моменту, коли я переходив на новий рядок.

Також із часом я почав дізнаватися нові цікаві факти про шульг. Це не могло не тішити мене. Виявляється більшість шульг є більш творчими людьми. Хоча я б поставив цей факт під сумнів, або ж просто не наділяв йому занадто багато уваги. Я дуже рідко зустрічав класних художників чи дизайнерів шульг. Серед музикантів теж.

Коли знайомишся з новими людьми, приємно дізнаватися, що хтось так само як і ти — шульга: «— О! Ти пишеш лівою рукою! Класно! Я теж шульга! :) — О, супер!» Але зазвичай цим все і закінчується. Якщо я продовжую спілкування (співпрацю) з людиною, цей факт немає жодного значення, все швидко забувається.

Також мені приємно дізнаватися про ліворукісь деяких відомих особистостей. Наприклад Магатма Ганді — шульга

Інколи я відчуваю дискомфорт при використанні деяких предметів. Для праворуких вони чомусь зручні! :( Мені не зручно писати у нотатник, якщо я його тримаю у руках а не на столі. А ще, через ліворукість у їдальнях мені доводиться сідати на лівий край столу, якщо за ним сидять лише праворукі і бажано, щоб зліва від мене не було нікого оскільки є велика імовірність взаємозаважання :)

Раніше у мене був сенсорний комунікатор на базі ОС Windows Mobile 6.x. Особливістю цього девайсу було те, що управляти ним потрібно було стілусом (в ті часи про пальцеорієнтовні інтерфейси ніхто не чув). Звісно, стілус я брав у ліву руку. Із з цим виникав певний дискомфорт при скроллінгу. Ви будете сміятись, але ця проблема була дуже значною для мене! Я навіть шукав якесь її рішення. Думав, що можливо шляхом якихось модифікацій (патчів) реєстру ОС, можна переставити скролбар у лівий бік. Та ні! На одному форумі натрапив на коментар, штубу — чого це Майкрософт не додумалась до цієї можливості!? Адже сам Біл Гейтс — шульга, невже йому не потрібно!???? :)

Взагалі, по відношенню до компâ€ÑŽÑ‚ерної техніки я не відчуваю ніякого особливого дискомфорту через свою ліворукість. Навпаки, дещо таки грає мені «на руку». Мишка у мене розташована стандартно — праворуч. А от графічний планшет — ліворуч – Ñ– це виявляється дуже зручно! Я знаю як інколи незручно людям, які використовують планшет Ñ– ставлять його праворуч – доводиться постійно кудись рухати мишку чи планшет. А так – у мене в одній руці перо а в іншій мишка. Зручно! Також зручно їсти із ножем та виделкою. Знаю, що багато праворуких людей відчувають дискомфорт при використанні разом виделки Ñ– ножа.

Підсумовуючи цей пост, хочу сказати, що бути шульгою це класно! Незважаючи на певні незручності, в загальному все дуже добре. Тому, звертаюсь до молодих батьків чи майбутніх батьків — не намагайтесь перевчати дітей на праву руку, якщо виявляється що дитинка схильна до ліворукості. Все буде ок!

Зі всятом!!!

Сьогодні я хочу розповісти про книгу, яка справила не мене неабияке враження. Мені її подарував мій одногрупник Міша Ліщинський. Це Чин-Нинг Чу «Каменное лицо, черное сердце». Авторка, відомий бізнесмен, лектор, тренер, найвідоміший експерт в області психології ведення бізнесу в Азії.

Книга дуже цікава Ñ– корисна всім, хто прогне допомоги у подоланні труднощів в бізнесі чи у житті. Ð’ ній йдеться про давню китайську філософію «Камâ€ÑÐ½Ð¾Ð³Ð¾ Ñ– чорного». Ð’ ній зрозумілою мовою описані всі важливі азіатські постулати Ñ– філософії, які допомагають у різних життєвих ситуаціях. Але у цьому пості я хочу зупинитися на моменті, який мене найбільше вразив Ñ– усього, що написано в книзі.

«Дхарма: дерево, що здійснює бажання»

Цитую книгу:
«Слово «дхарма» походить із санскриту — найдавнішої мови на Землі, яка утворилася в стародавній Індії. Провідні західні лінгвісти підтверджують, що в санскрит йде коріння буквально всіх відомих мов. У відповідності із індійською міфологією, цією мовою розмовляли боги. Слово «джарма» — похідна від слова «дхар», що означає «підтримувати, зберігати, живити». Тому слово «дхарма» часто перекладають як «те, що підтримує життя». Це сила, що підтримує світ, божественна злагодженість всесвіту.

«Дхарма» також означає адекватні дії у будь-якій ситуації. Це значить «діяти по волі почуття обовâ€ÑÐ·ÐºÑƒÂ». У кожної людини в залежності від ситуації в житті своя дхарма. Наприклад, для воїна дхарма — вбивати інших воїнів — ворогів своєї батьківщини. Дхарма лікаря — рятувати життя людей, причому всіх, навіть ворогів. І хоч ці дії протилежні, вони все рівно правильні. Якщо слідувати дхармі, у світі запанує гармонія Ñ– закони природи»

«Люди, які практикують дхарму, сприймають життя такою, яка вона Ñ”, Ñ– відповідно виконують свої обов’язки. Дхарма — закон природи, який допомагає нам усвідомити роль, яку у будь-який момент кожен із нас грає в житті. Бути по-справжньому відданому обовâ€ÑÐ·ÐºÐ°Ð¼, які передбачаються своєю роллю, Ñ– виконувати Ñ—Ñ… із максимальною старанністю — це Ñ– Ñ” слідування дхармі. Така поведінка стане нашим захисником Ñ– рятівником».

Спершу я не зовсім розумів цю коцепцію, допоки зі мною не стався один випадок.

У лютому цього року я приїжджав у Київ на установчу сесію у МАУП. Знаючи, що у перший день сесії зазвичай розклад пар не надто насичений, я ще будучи в Одесі, розпланував другу його половину за своїм сценарієм. Я записався на безкоштовний майстерклас по маркетинговому програмному забезпеченню, який мав відбутися о 18:00. Коли я нарешті прибув до інституту і отримав розклад, то трішки розстроївся, оскільки він був досить насиченим, а останнє заняття припадало на 17:20.

Мені дуже хотілося піти на той безкоштовний майстерклас, не хотілося втрачати реєстрацію, аже к-ть місць була дуже обмеженою, а я якраз потрапив у ці межі. Я вагався, що обрати — нехтувати останньою парою не зовсім цікавого предмету і піти на майстерклас, чи все ж лишитися в інституті і протирати штані слухаючи, як я собі вважав, не зовсім цікаві речі.

Тоді я згадав про дхарму, і дав собі питання «якою є моя дхарма в даний момен?», відповідь була однозначною «я студент і моєю дхармою на цей момент є перебування в інституті слухаючи лекції». Я залишився і пішов на лекцію із менеджменту персоналу Віктора Колпакова. І ні краплі не пожалів, що залишився! Викладач був настільки цікавим, а його розповідь була такою захопливою, що нам не хотілося його відпускати, ми вимагали продовження! :)

«Чим би ви не займалися, вас чекає успіх, якщо ви зможете чітко визначити свою дхарму на цій роботі»

Отже, ми маємо зажди памâ€ÑÑ‚ати хто ми Ñ” в даний момент Ñ– яка для цього моменту підходить дхарма. Шкода, що дехто із представників нашого суспільства часто не слідує потрібній дхармі. Як наслідок, ми маємо такий безлад Ñ– розвал в нашій державі. Але так буде не завжди. Все зміниться на краще, я в це вірю!

Хочеш перемогти — слідуй своїй дхармі!