Тепер трішки докладніше (далебі, не робити ж допис із одного речення) і з декотрими незайвими подробицями.

Свого часу, може з пів року тому, автор знайшов, через якийсь форум, здається, такий сервіс поповнення рахунку КиївСтар, що взагалі не брав комісію за те поповнення. Більше того, поповнювати рахунок там можна було на довільну суму, починаючи від 1 грн. Звичайно, автор тим користувався з задоволенням. Але доброго – по трошки.

Можливо, то була помилка зі сторони того сервісу, а можливо, розрахунок (який не виправдався) на компенсації за рахунок обмінів, які також могли траплятися при такому поповненні, але нехай там як, а нещодавно автор виявив, що тепер той сервіс бере комісію в одну гривню – незалежно від суми поповнення. Тому автор спробував знайти якийсь спосіб таки не платити ту гривню.

І такий спосіб знайшовся – Оплата КиївСтар через WebMoney – той таки Telepay. Комісії тут і справді немає (окрім, звісно, звичайної комісії WebMoney – 0,8%; але вона стягується за будь-яких обставин). Утім, мінімальна сума до оплати 25 WMU (це, здається, внаслідок якихось умов поповнення самого КиївСтара, а не “жадібности” WebMoney).

Але є ще одна цікава можливість: оплати можна долярами (WMZ); при цьому перераховані вони будуть по курсу НБУ, що вигідніше порівняно з тим курсом, який зазвичай пропонують обмінники.

Telepay навіть має доволі чудернацьку партнерку, але кого вона може зацікавити при таких своїх умовах - “від 25 операцій і обсяг поповнення від 500 WMZ — [виплати] 0.5% від обсягу” – а якщо менше, то ніяких виплат – незрозуміло…

А сьогодні от знайшов ще якийсь сервіс – Поповнити рахунок мобільного телефону за допомогою webMoney. Тут можна оплатити від 5грн., а комісія лише 1%. Утім, на відміну від WebMoney оплата цим сервісом автор ще не користувався.

Коротше, ті по п’ять, але великі, і ці по три – маленькі. Ніби все. Приємних поповнень!

За підтримки: Шукаєш добрий готель? Тоді краще бронировать отель киев. Рекомендуємо готель «Русь».

Бо, все ж таки, коли йдеться про заробіток грошей, не доводиться чекати на якусь особливу чистоту чи шляхетність: далебі, це не альтруїзм, не доброчинність і не високі духовні пориви; це - про забезпечення свого матеріяльного існування, про задоволення своїх фізичних потреб. Але заробляти можна приносячи користь иншим, або, принаймні, не надто їм шкодячи, а можна відверто або приховано діяти їм на шкоду, цупити їхні ресурси й наживатись на тому. Ясно, що перші методи якщо й подеколи не цілком поважні й схвальні, то вони принаймні явно “чистіше” за останні.

В основу такої класифікації, отже, береться те, наскільки певний спосіб заробітку, певна діяльність є вигідною, корисною для споживача – джерела заробітків, а не для самого “заробітчанина”.

І тут, ув Інтернеті, як і в реяльному житті, ми маємо повний спектр оцінок – від заробітків цілком пристойних, “білих”, до відверто злочинних, “брудних”, дізнавшись про суть яких, стає й моторошно й гидко від самого їх існування.

Але жити якось людям треба, а значить – треба заробляти. І тут уже “хто на що вчився”. Тому на питання використовувати (чи не використовувати) певний спосіб заробітків у залежности від його брудности кожен веб-майстер відповідає, спираючись на свої уявлення по мораль, на свій життєвий досвід, на свої можливости, набуті навички, здібности, врешті решт, але зовсім не в останню чергу, на свій поточний матеріяльний стан. Бо коли припече – межу допустимої брудности заробітків може бути ду-уже зсунуто в брутальний бік. Це життя…

Дехто взагалі заявляє, що всі ці розмови про мораль і совість – від лукавого й лише заважають роботі: Хочешь заработать в Интернет? Забудь о совести и сомнениях!. Дехто, знайшовши якусь більш-менш прибутковий спосіб, заявляє, що той спосіб, начебто, цілком допустимий, але от, мовляв, нижче - ні в якому разі – то брудно. І тут знову у кожного своя межа: для когось партнерки-лохотрони цілком прийнятні, а комусь і реклама видається неприйнятним брудом.

Отже, не претендуючи на якусь там особливу об'єктивність, автор вирішив скласти свою гієрархію способів брудности заробітків в Інтернеті. Якщо хтось не згодний – критика в коментарях вітається.

1. Пожертви. А що, також спосіб заробітку, хіба ні? Спосіб у наших пост-советських широтах не надто поширений (в клятих “буржуїв” більше – так то ж “буржуї”…), але тут споживач сам визначає, скільки він хоче віддати автору – якою сумою віддячити його за отримані вигоди. Куди вже біліще?
2. Крамниці. В принципі, заробіток цілком пристойний, добре відомий з життя реяльного, здавалося б усе має бути цілком прозоро… хоча почитавши наприклад, от такі відгуки Интернет-магазин Sokol.ua — EPIC FAIL! хочеться перемістити цей пункт кудись нижче, аби не під сателіти. На все ж таки залишимо допоки цей пункт другим.
3. Робота на замовлення (freelance). Цілком поширений, і в принципі, білий спосіб, єдине що з гарантіями якости послуг, з одного боку, й оплати, з иншого, можуть виникнути проблеми – все ж таки робота штучна.
4. Партнерський маркетин. Знову ж таки, в принципі, нічого особливо аморального, але декотрі методи, а саме потреба будь й будь як всучити товар, можуть дошкуляти. Але врешті решт, клієнтом партнера є партнерка – вона виплачує йому винагороду, а сам споживач нерідко цікавить партнера мало. Тому автор поставить цей спосіб на третє місце.
5. Продаж покликів. Так, автор розмістить це перед рекламою. Попри те, що дехто нарікає на начебто аморальність цього способі заробітків, насправді, аморальною є радше робота пошуковців – адже вони використовують працю инших, притому отримуючи прибуток, і нічого не платять у замін. Користувачам ділянок то не особливо шкодить, а веб-майстрам допомагає вижити. Це, радше, свого роду реклами – виключно для пошуковців.
6. Реклама. Буває иноді доволі надокучливою, особливо у вигляді всіляких там popup’ів (поверх вмісту ділянки) або popunder’ів (в окремому вікні під поточним). А окрім того, всі ті ж проблеми, що й з партнерським маркетином, тільки ще, мабуть, збільшені. Так, на авторів погляд, реклама ще брудніше за продаж покликів.
7. Сателіти, ГС. Ділянки, створені не для людей, а для пошуковців – для розміщення тих таки покликів. Такий собі інтернет-бур’ян, не дуже дошкульний, але око не тішить.
8. Дорвеї (дори, doorways). Досить прибуткова ніша, та тут як й тій приказці: міцна тюрма, та чорт їй рад. автор тим ніколи не займався, і сподівається, що й не буде – але, знову ж таки: хто на що вчився. Спосіб заробітку брудний, ні пошуковцям, ні тим паче людям користи, а то й відверто на шкоду. Коротше, тут починається чернуха.
9. Брудні партнерки, піраміди. Це вже щось напів кримінальне. Наприклад, продаж ламаного софту під виглядом OEM, або hyip’и. Ох, навіть і розповідати не хочеться. Але суть в тому, що сам споживач можливо щось корисне отримує, на відміну від наступного пункту, але “кидок” тут - річ звичайна.
10. Лохотрони, шахрайства. Наприклад, SMS-платежі (раджу до прочитання - Полное свинство), фіктивні антивіруси, або поширення вірусів. Чому цим займаються? Це добре оплачується -  Как я заработал на квартиру. Головне, щоби не знудило. Тут, “споживач” не отримує нічого – він просто й навіть якось так елегантно прощається зі своїми грішми… й усе.
11. Кардінг, фішинг, инші крадіжки. Відвертий кримінал. Цікавий приклад такого – вірус-здирник. Цим займаються особи, яких давно треба було повішати за … але вчасно того не зробили. Тому існує й такий “бізнес”.

На, панове, одним словом – є з чого вибирати. Вибір тут, автор повториться, кожен робить сам. Для автора, наприклад, дорвей то щось уже заледве допустиме. Все ж таки, хочеться робити щось корисне – так ніби й надійніше, й приємніше. Або, принаймні, такий от автор збоченець, відсталий від життя.

А комусь просто хочеться заробити грошей, і не кожен може й уміє заробляти по-білому. Зрештою, київський бомж заробив собі на квартиру саме на дорах.

Думаю, готелі в києві його тепер не особливо цікавлять… За підтримки: Подбай про комфорт! Кращі отели Киева в центрі. Київський готель «Україна».

У нас в Україні трішки не так. У нас – банки. “Банки, банки, банки…” – чуєте запах? Ото ж бо. Банків у нас розплодилося доволі. Це, начебто, мало би збільшувати конкуренцію й відтак спонукати банки покращувати якість обслуговування клієнтів. Начебто. Насправді трішки складніше.

То инколи наші банки влаштовують своїм таки клієнтам справжні тортури. Ті тортури, втім, бувають різного роду. Бувають тортури, так би мовити, вимушені – під впливом зовнішніх обставин – наприклад, коли банки відмовляються віддавати клієнтам депозити внаслідок фінансової кризи; инколи ті тортури свідомі – як, наприклад, видача долярових кредитів, коли відомо, що доляр імовірно невдовзі сильно зросте в ціні; а инколи то тортури невимушені – коли банк, мабуть, навіть не уявляє собі, що завдає клієнтам таки чималих клопотів.

Коли про такі проблеми повідомити банкові, реякція буде десь такою: “ой, і фсьо?!.. а шо такоє… падумаєш, праблєма”. Сама невимушеність. Тому це – тортури невимушені – сам банк їх навіть не помічає: надто дрібні. Грошей напряму при цьому клієнт і справді не втрачає, проте нервів і часу – доволі. Тому автор вирішив розповісти про парочку таких випадків – може комусь то збереже трішки тих таки нервів і часу.

Активація картки

Недавно автор мусив продовжити свою картку. (Річ у тому, що термін дії картки обмежений – поясню для тих, хто не знайомий із питанням. Загалом цей термін складає один чи два роки. Після того, як цей термін збіжить, саму картку (пластик) слід замінити (в противному разі, вона буде заблокована й нею не можна буде користуватись) – такий регламент їх використання. При цьому змінюється лише сама картка: реквізити рахунку, до якого вона прив’язана, залишаються незмінними.)

Отримувати гроші на картку – мабуть, найзручніший спосіб виводу WebMoney (про це якось иншим разом). Окрім того, й сама картка “Чарівний гаманець” (це, до речі, продукт Дельта банку) – доволі зручна: на внесення й зняття коштів комісія відсутня (точніше нульова), а на залишок коштів на картці (якщо він перевищує 500грн. – хм, то також треба дізнатись) нараховуються відсотки (приблизно 15% річних у перерахунку). Все начебто чудово.

І тут зненацька… починаються проблеми тортури. Річ у тім, що щойно отриману на заміну старої картку не можна використовувати відразу: спочатку треба провести її активацію. Ця начебто нескладна процедура розтяглася в автора на тиждень. Зараз автор розповість чому так.

При видачі нової картки оператор (чи “фінансист”, як чомусь називають тих дівчат у самому банкові) пояснила, що картку слід активувати. Для цього треба зателефонувати за безплатним телефоном у Києві, номер якого був написаний на самому конверті з карткою, протягом двох днів. На питання, що буде, якщо картка не буде активована протягом цього часу, оператор якось невиразне відповіла про якісь проблеми.

Що ж, не зволікаючи, автор, прийшовши додому, зателефонував на зазначений номер телефону. Сюрприз! Виявляється, для того, щоби поспілкуватись із  оператором, потрібний тоновий набір і телефон із “зірочкою”, а в автора – вертушка. І фсьо! Автора викреслили з життя. Це так, ніби хтось, увійшовши в кімнату й побачивши тебе, запитує (невимушено, а як же ж): “А що, нікого немає?”. “Дуже приємно”.

Що ж, не проблема, думає автор: по-перше, можна попросити телефон із зірочкою в сусідів, а по-друге, можна зателефонувати з мобільного. Доки знайшов потрібний телефон і зателефонував, виявились, що активувати картку вже не можна – роботу вони закінчили й треба телефонувати завтра. Ще одна “приємність”. (Лайку вирізано). Що ж, завтра - то завтра.

Настає завтра. Сусідка не відчиняє – чи немає її чи не чує. Нехай там як, потрібного телефону автор не має. Знаходжу ще одну сусідку з “правильним” телефоном. Виявляється, у неї дзвінки на міжмісто заблоковані… Гаразд, каже автор, спробую-но набрати з мобільного – там таки є й потрібна “зірочка” й тоновий набір. Поповнюю рахунок. Телефоную… й виявляється, що телефонувати з мобільного не можна, не відповідає номер для мобільних телефонів. (Лайку вирізано).

Година часу мінус, сімдесят копійок мінус – і картка не активована за два дні. А попереду – вихідні, отже, київський телефон не працює. Чекаю понеділка.

У понеділок знову беру в сусідки слухавку, телефоную, нарешті зв’язуюсь із оператором, називаю номер картки й… виявляється, потрібно назвати кодове слово. А автор його не пам’ятає. Звичайно. Бо якби він пам’ятав усі паролі, що використовує в Інтернеті, то давно, мабуть, помер би від того. А картка оформлялася два роки тому… Що ж, оператор каже, що в такому разі, картку не можна активувати, й посилає автора у відділення банку писати заяву про втрату кодового слова. Це понеділок.

У середу нарешті автор приходить у банк, повідомляє про свою проблему оператору, й та, узявши картку й кілька разів клацнувши щось на клавіятурі, віддає картку назад: “Можливо, картка вже активована. Спробуйте зняти гроші в банкоматі…” Пробую – так, картку активовано. На що тут можна сказати? Тобто, що пристойного?

Але от виникають питання. Хто активував ту картку? Якщо вона сама активувалась по збігові певного терміну (начебто, бувають такі умови), то навіщо було мордувати клієнта тими непотрібними дзвінками? Якщо сам оператор – то, знову ж таки, навіщо ще було телефонувати в Київ? Якщо активував ту картку Київ, то чому сказав, що не активував?

І навіть якщо вже потрібно телефонувати, то чому не дозволити це й власникам телефонів із вертушками? Так, ну, є такі люди – можна було й про них згадати, не “відфутболювати”. І чому не попередити про тоновий набір, і про години роботи того київського офісу, й про те, що дзвінки з мобільників не приймаються, і, врешті решт, що потрібно пам’ятати кодове слово?…

От не пам’ятають. Тортури-бо це – невимушені… І не помічають. А коли автор намагався поговорити з кимось із керівників свого відділення про ту проблему, виявилось, що всім ніколи. Що ж – то автор написав, як знав – без їхніх коментарів. Нехай вибачають.

Тим паче, що банк Дельта, в принципі, залишає зовсім непогане враження. На, але от таке трапилось. А щоби в когось не складалося враження, що то тільки в них таке може бути, автор опише коротенько ще й про свою неприємну пригоду в Імекс банку.

Всучити картку

То було роки за два тому. В автора завершився депозит ув Імекс банку, й він вирішив перенести гроші в той таки Дельта банк, де умови були вигідніше. Але дівчинка в Імекс банку заявила, що Дельта, то начебто, не банк, а кредитна спілка. Що ж, автор повертається в Дельту, дивиться документи й переконується, що в Імексі щось, м’яко кажучи, вигадують. Повертається в Імекс банк, просить видати йому гроші.

Далі виявляється, що потрібно картку. Чомусь. Хоча при відкритті депозиту таку картку Імекс банк не видавав. То автору навіщось починають її оформлювати просто зараз.

Автор чекає. Чекання затягується. Питаю коли. Кажуть, ще оформлюється. Кажу, що не треба тієї картки. Відправляють до инших, хто оформлює ту безглузду картку. Кажу ще їм, що не хочу ніякої картки, про хай вернуть гроші. Відповідають “ой зараз, зараз” і щось заклопотано клацають на клавіятурі. Чекаю ще там.  Врешті решт набридає – починаю кричати. А вони нуль уваги – кричи чи не кричи, вони собі клацають – як тебе й не існує. Тортури. Довели далебі, до стану “білого каління”.

Нарешті виходить звідкись, мабуть, керівник відділення, щось там мене заспокоює, вислуховує, нарешті видають мені ті гроші, яких я чомусь мав чекати аби не пів години кат зна чого! Бо комусь закортіло таки всучити людині ту цілком непотрібну картку. “План по валу” в них там якийсь, чи що? Причому, що вразило, це оцей от садизм – протестуй чи не протестуй - якщо вони собі намірялися всучити тобі картку – таки всучать і навіть не ховатимуться.

Вийшов я звідти в настрої, мм… неприємному. Правда, той таки керівник перед автором вибачився, й автор перед ним вибачився в свою чергу, та й так ми розсталися. Але які асоціяції викликає відтоді в автора Імекс банк, можете, гадаю, здогадатись.

***

Коротше, як казали в застійні часи, “нє фсьо єщьо у нас харашо, дарагіє таваріщі”. Иноді навіть дуже допікають, і, звичайно, то не лише самі банки – про те, як принизливо й недопустимо ставляться до своїх клієнтів инші бізнеси, автор, на жаль, міг би також чимало розповісти. А причини того далеко поза сферою заробітків в Інтернеті, й тому вони обговорюються зокрема в Голосі українця.

Але, можливо, у нас із готелями ліпші справи? За підтримки: Попіклуйся про свою красу! Кращий spa отель в Ялті. Перлина Криму – готель «Ореанда».

Минулого разу автор писав про свою невдалу спробу придбати комп’ютер через Інтернет-крамницю. (Комп він таки купив, але в крамниці звичайній. Щоправда, все ще ніяк на нову техніку не переїде… але наразі не про це.) Написав і побачив, що набагато доречніше було б розглядати питання веб- крамниць не з точки зору покупця, а з точки зору противної – так би мовити, з того боку прилавку. Адже це – пліт про заробітки в Інтернет, принаймні насамперед.

Спонукає його до цього й цікавий - бо з власного досвіду писаний – допис Артура Богданова (чи навіть, як він обіцяє, цикл дописів): Вырастить интернет-магазин: Часть 2 – Контент менеджмент. Артур пише:

работаю над созданием объемного интернет-магазина… Периодически обязуюсь публиковать статьи о развитии проекта, проблемах, с которым сталкиваемся и их решением. Постараюсь открывать секреты, какие смогу… вы сможете отслеживать процесс от рождения идеи магазина до его запуска и становления на ноги

Що ж, справді цікаво, постежимо. Автор, принаймні, зі свого боку, зичить успіхів команді Богданова в тій нелегкій справі. Але чи став би сам автор працювати в цьому напрямку?

Взагалі, чи варто відкривати інтернет-крамницю? Чи варто вкладати у цю справу свій час, кошти, старання? Які тут перспективи?

Звичайно, такі питання цікавлять багатьох – як тих, хто згрубша зовсім нічого не розуміє в Інтернеті, але щойно почув, що там є якісь такі крамниці, до тих, хто в Інтернеті давно, і навіть знає як там заробляти, але шукає способів збільшити свої доходи. Далебі, такий спосіб заробітку добре знайомий із реяльного життя – то чому б не спробувати його й у Мереживі?

Більше того, це відносно білий спосіб заробітку – адже є така собі неформальна гієрархія брудности способів заробітку в Інтернеті – і звичайно, торгівля через Інтернет - це чесніше за той такий продаж покликів (посилань), це навіть, на думку автора, чесніше за контексту рекламу, не кажучи вже про всілякі там дори (doorways), чи SMS-партнерки, – а є ж речі й іще гірше… Інтернет магазин не соромно засвітити (на відміну, скажімо, від всіляких там сателітів чи ГСів), більше того – що він відоміщий, то, звісно, краще. Отже, це цілком пристойний, поважний і білий (инколи навіть пухнастий) спосіб заробітку.

Та й іще понад те: Інтернет - усюдисущий, отже, здавалося б, відкривається доступ до велетенської авдиторії споживачів. Ваша крамниця не обмежена одним містом, чи навіть районом. У принципі, ви дістаєте можливість пропонувати свої товари всюди в світі.

Отже, це, начебто, добре відомий спосіб заробляти гроші, це цілком пристойна справа, які до того ж начебто має великі перспективи, з огляду на неминучий розвиток Інтернету. Начебто.

Насправді, хм, ну так – тепер про сумне. Насправді, автор навіть не знає, чи викупаються ті крамниці, яких і так уже створено доволі в Мереживі чи то просто люди працюють на майбутнє, тобто, в розрахунку та той таки розвиток. А розвивається в нас в Україні Інтернет дуже повільно, повільніше навіть за не таких уже поступових сусідів. Держава у нас дегенеративна – і це до речі, ще окрема проблема. І, звичайно, все це аж ніяк не сприяє росту Інтернет підприємництва. Але полишмо проблеми держави – роздуми про це можуть надовго увігнати в депресію.

І повернімося до Інтернет крамниць. В чим їхня відмінність від инших способів Інтернет заробітків? У потребі дуже тісного контакту з людьми, причому з різних категорій. Треба буде підтримувати зв’язки – і то дуже тісні зв’язки - з постачальниками. Адже Інтернет крамниця – замовник нетиповий, а в наших умовах ще й не дуже поширений.

Більше того, невідомо, чи можете ви забезпечити якісь більш-менш пристойні обсяги продажів, особливо на початку роботи; отже, логічно, спочатку спробувати скооперуватись із якоюсь уже наявною – цілком реяльною, а не віртуяльню крамницею – яка вже має й налагоджені зв’язки й певні запаси товару, й робити Інтернет крамницю на її основі. Адже міт про те, що Інтернет крамниця не потребує складу, бодай мінімального – лише міт. Потребує, якщо хоче працювати ефективно.

Окрім того, потрібно забезпечити доставку. Адже фізично товар не передасиш, якщо він не електронний, звісно. І це окрема морока.

Окрім того, треба забезпечити підтримку користувачів. Отже, потрібно підтримувати контакти й із ними – як перед продажем, так і після продажу.

І, що мабуть найголовніше, потрібна команда, яка власне підтримуватиме саму крамницю: і розробники, які візьмуть на себе технічні питання, і підтримка, яка забезпечуватиме контакт із покупцями, і так звані контент-менеджери, що наповнюватимуть крамницю описами й світлинами товарів… Можна сказати, що декотрі задачі можна передати на сторону – так званий аутсорсінг. Але це ще не відомо, чи не ускладнить справу, адже підтримувати ділянку потрібно постійно, й постійно треба оновлювати перелік товарів.

Урахувавши все це, чи видається відкриття Інтернет-крамниці такою вже перспективною справою? Принаймні автора, який є відвертим інтровертом, сама потреба підтримувати стільки зв’язків із зовнішнім світом є вже настільки неприємною, що далі йому й думати вже не хочеться про крамницю (за виключенням, можливо, єдиного випадку, про який пізніше).

Адже звичайні способи заробітку в Інтернет потребують контакту лише з одним, ну можливо з двома контрагентами: самою власне біржею, чи сервісом, через який заробляються гроші й ще гостером. Решту він може зробити самий (може правда, дещо віддати на сторону – але це вже для “дошлих” манімайкерів). При цьому можна залишатись практично анонімним. Із крамницею – зовсім не так. Відкритість тут - набагато більша.

Та й це ще не всі проблеми. Є складнощі й із інфраструктурою, в якій мабуть працювати Інтернет крамниці. Американцям, чи взагалі тим, кого совок зневажливо називає буржуями, легше. Річ у тім, що інфраструктура, яку нині використовують там Інтернет магазини, з’явилася там набагато раніше, що до Інтернету. Бо задовго до того, там поширилась така форма торгівля, як торгівля по каталогах, а сам цей спосіб справді дуже нагадужє продажі через Інтернет. То й служби доставки же були, а що, мабуть, ще важливіше, була й готовність покупців купувати через Інтернет.

У нас же донині, окрім уже згаданих проблем із забезпеченням Інтернет-бізнесу з боку держави, є величезна проблема готовности купувати через Інтернет. В основному це молоді люди (Шопінг онлайн: українці йдуть в мережу), а доки зе вони виростуть – бо ті, хто старше –вже мабуть своїх уподобань не змінять. Вони звикли купувати традиційно – в реялі – і переконати їх купувати прилучно (онлайн) – задача не з простих, тим паче що якихось особливих аргументів на користь таких покупок в Інтернет магазинів немає.

Додатково ускладнює становище не цілком задовільний стан речей – таж таки інфраструктура – з можливістю заплатити через Інтернет. Адже це й могло би стати одним із аргументів на користь купівлі через Інтернет – простота сплати. Платежі через електронні картки у нас все ще малопоширені, а користувачем електронних платіжних систем, найвідомішої з яких є, мабуть, WebMoney, є далеко не кожен.

Усе перелічене: великі витрати на підтримку роботи крамниці, відсутність державної підтримки – та й узагалі, здається, будь-якого піклування про розвиток Інтернет в Україні, - слабкість інфраструктури, врешті решт спричиняються до того, що сама перспектива, здавалося б, така приваблива, відкрити Інтернет-крамницю, сумнівною, а можливість успішної конкуренції крамниць реяльних і прилучних (мережевих) – примарною.

***

Якось дуже похмуро в автора вийшло. Чи є все таки якісь способи діставати прибуток, завівши крамницю? Можливо автор, за браком власного досвіду й помиляється, але треба шукати певні ніші, певні сектори, де, унаслідок якихось обставин, крамниці фізичні опиняться, принаймні, з часом у менш вигідних умовах.

По-перше, йдеться про електронні товари товари. Ніша, хоча й дуже сильно забита, та все ж таки за самою своєю природою, дуже інтернетівська: це саме той товар, який найзручніше продавати, а головне – передавати – через саму мережу. Взагалі, все, що електронне, все, що не потребує доправки – краще має продаватися через Мереживо.

Друга ніша, це рідкісні товари. Товари, які є не всюди, товари, можливо, з якимось специфічним попитом, які недоцільно продавати в окремому місці – то просто не викупиться. А Інтернет, надаючи доступ до набагато ширшої авдиторії, може таки забезпечити фукнціонування тієї крамниці. Як приклад – магазин більярдних київ: товар рідкісний, який все ж таки знаходить свого ревного купця.

Можливо, це ще якісь спеціяльні товари, наприклад такі, для котрих бажана анонімність, як наприклад, із секс крамницями. Отже, це питання знаходження ніші.

В кожному разі, задача створення Інтернет магазину, навіть для людини, обізнаної з Інтернет заробітками – не з простих. Але хто зна: хто стукає, тому відчиняють. Спробуйте, може й у вас вийде. Тоді ви зможете похвалитись цим у коментарях. Принаймні. Успіхів.

Так, це саме той дописовий, про який автор згадував минулого допису. Розміщати його тоді було не до речі, а тепер – якраз годиться: цей пліт, правда не зовсім те щоби про секс (може, хіба, в якомусь непрямому значінні – инколи з декотрими речами так натрахаєшся!), але про крамниці написати цілком можна – це якраз про заробіток в Інтернеті. То про секс трішки згодом, а наразі про инше.

В автора дуже старий комп’ютер. Дуже старий – Duron 750. Пригадуєте таке? Ні? Так отож. Не дивно, що захотілося поновіще (звісно, було краще якби того захотілося пораніше – але ж усе жлобство: мовляв чого там – працює. То допрацювався до того, що місяць ремонтував – натрахався доволі, - це на додачу до депресняка…).

Але ж автор не просто обиватель – він давній мешканець Інтернет. То почав видивлятися, чи не можна щось вигадати купивши комп’ютер ув Інтернет крамниці. От про те, що ж того вийшло – нижче…

***

По-перше, треба було ще ті крамниці знайти. Не те, щоби їх зовсім не було – але не густо. З того, що більш-менш сподобалось, можу назвати хіба що один Дешевше.нет. Ще можна пошукати в Закладці.

Чому саме в Закладці? Бо тут будуть зібрані крамниці з українською мовою. Бо инакше якось неправильно виходить. Ну, неприємно авторові платити тим, хто його не поважає. Бо тоді вийде, що мало того, що зневажають його мову, його права, то він ще й мав би те неподобство оплатити. То коли вже автор купує – чи має намір, то намагається купити в тих, хто його мову поважає – й, отже, поважає його як покупця. Так було в автора й із вибором гостера, на й узагалі – скільки можна, бажано підтримувати українську мову – тим паче, коли йдеться про гроші.

Тепер, починаються проблеми. По-перше, оплата. Проблема невеличка, але: коли купуєш товар у крамниці реяльній – не мережевій – можна отримати його в руки – відразу. Й відразу розплатитись. В мережі то дещо не так приємно: потрібно спочатку внести гроші, а потім чекати доки ще той товар до тебе приїде. Виникає затримка. Окрім того, з’являються різні неприємні побоювання (може то суто авторське – та однак). Але то дрібниця. Далі – гірше.

Тепер бажано було б порівняти ціни – адже, звісно, хоцеться купити наскільки можливо вигідніше – й, зокрема, дешевше. Тут на допомогу приходить infomincer.net. Подібних ділянок порівняння цін є декілька; втім – наша пісня гарна й нова – українською мовою з них розмовляє лише одна - infomincer.net – хоча вона, можливо, й найкраща.

Але виходить, – і це набагато більша проблема, - що ніяких, принаймні, очевидних вигід по ціні купівля в Інтернет крамниці не дає. Ба більше: за рахунок потреби оплати доставки може ще вийти трішки дорожче (тут є свої варіянти – можна забирати товар зі складу, а можна щоби замовити доставку до самого порогу, але в другому разі вийде ще трішки дорожче).

Але є проблема й ще більша (тут як у казці: що далі – то страшніше). Товар в Інтернет крамниці не можна взяти до рук. Отже, його не можна як слід роздивитись із усіх боків. І, отже, можна чогось не побачити, на кажучи вже про те, що ж ним може бути щось не гаразд.

Трішки виправити становище могли би великі світлини з зображеннями товару (чим мені й сподобався Дешевше.нет), але та роблять не всі крамниці.

Що додатково ускладнює вибір – недостатній чи недостатньо докладний опис характеристик. І це шкода – бо можливості тут в Інтернету доволі широкі: можна надати не лише специфікацію, а й покликання на детальніший опис, на ділянки виробників, на описи чи тести виробу. Було б зручно; та про це можна тільки помріяти.

Виправити становище могла б можливість поспілкуватися з кимось із персоналу підтримки Інтернет-крамниці. Адже це також є додатковою перевагою крамниці звичайної: ви можете поговорити з реяльною людиною, яка розуміється на своєму товарі принаймні краще за покупця, й може порадити йому щось, чи швидше відповісти на питання.

На й нарешті останній цвях у труну наївного авторового наміру вбивають міркування про те, як же тепер, в разі чого – а такі рази, на жаль, трапляються майже неодмінно – діяти: здавати на гарантію чи згодом ремонтувати куплене? У випадку з крамницею звичайною, можна було би просто порадитись із ними й віднести, якщо потрібно, товар їм назад. А що робити при купівлі в крамниці мережевій? Шукати сервісний центр? Який дуже просто може опинитися не ближче ніж у Києві? Приїхали…

І це авто ще не згадав про те, що на місці вам можуть зібрати комп’ютер на ваше замовлення: вибираючи по окремих комплектових саме, щого ви хочете, чи що відповідає вашим потребам чи можливостям…

Отже, купувати комп’ютер через Інтернет-крамниці поки що явно не варіянт. Хоча з иншими товарами, можливо, все зовсім не так проблематично.

***

На а тепер трішки про секс, як і було обіцяно.

Подивився автор на той секс шоп – на його асортимент товарів… На, про декотрі речі він навіть не знав, що такі існують . Але з иншого боку, чому ні? якщо комусь те потрібно, то чому не продавати?

Але от на що автор таки хотів би звернути увагу, це на те, що такого роду товари якраз, мабуть, непоганий вибір для Інтернет крамниці. Адже, світитися купуючи такі речі, мабуть, захоче не кожен зацікавлений тим товаром. А тут – Інтернет – а, отже, знеособленість і анонімність. Якась гарантія чи спілкування тут не особливо й потрібні, а самі товари не надто складні, й порівняно не дорогі й не важки чи габаритні – отже, й доставка має коштувати не дорого.

Отже, якщо не брати до уваги нематеріяльні товари – комп’ютерні програми чи там якісь “ебуки”, які ніби створені для поширення через Інтернет – то можна припустити, що такого роду “секс-причандалля” саме те, що можна продавати через Інтернет. Инша річ, який попит в нашій країні буде на такі вироби?… Але це вже инше питання.

Але розміщати його в цьому дописі автор не буде. Недоречний той дописовий тут. Зовсім не по темі, а головне – надто довго автор не писав: треба ж якось пояснити свою відсутність.

Ну, причину вже, властиво, назвав - депресія. Що таке депресія? Це коли нічого не хочеться. Коли душа болить, хворіє – тому й свою роботу – хотіти - виконувати не може. Тоді й людина не може. І спроби примушувати себе лише погіршують справу: виникає роздратування – що далі силуєш себе, то більше роздратування. Коли відчуваєш, що все втратило сенс… А ще відчай, і нудьга, і якісь напади неспокою, коли причини для остраху ніби й немає, але це якась дезорієнтація, втраченість у просторі життя…

То декотрий час автор ще намагався щось копирсатись, якось так підштовхувати себе (як у Щось не спрацьовує ваш план, містере Фікс!), спонукати до роботи, відшукувати причини десь зовні – але те все даремно: бо причина не зовні, а всередині… То врешті решт охляв і впав. Які там у біса можуть бути дописи! Тут уже аби вижити…

Добре один із випадків депресії описаний в дописі Победить депрессию! Опыт исцеления. Бо не всі ж то відчували… Хоча й той опис – а то справді добрий опис, - мабуть, мало що дасть, якщо людина не мала якось подібного власного досвіду. У тім то й, зокрема, проблема людини, що опинилась в тому стані – їй нікому допомогти.

Так можна (й треба) звернутись принаймні до психотерапевта, лікарі бодай на якомусь формальному рівні знають, як визначати ті стани й чим тій людині можна допомогти, але ті “поради”, й оцінки, й ставлення, що виказується оточенням чи сторонніми, є здебільшого ніщо инше як садизм, причому особливо зухвалий, бо по-скотськи самовпевнений. Вони – те оточення - не розуміють і не відчувають, що то за пекло, в якому опиняється людина, - вони просто патякають щось, як їм видається, суспільно-прийнятне, “правильне” – а те, що тим поглиблюють чуже страждання, їм і невтямки.

Тому для депресивника один вихід – в себе, в свою шкаралупу.

Хм, ні, є ще один – та той світ. Суїцідальні думки – частий гість у голові хворого на депресію. І тут уже як у кого. Хтось таки відходить – ті що сміливіщі чи безрозсудніші чи які? не знаю. А хтось тільки робить спробу. А когось просто плішіть, чи  “відрубає”…

І це, останнє, мабуть, найкраще – то ніби перегорів якийсь запобіжник. Бо які тут можуть бути ліки? Відпочинок, вітаміни, якась фізична активність – ці два останніх, насправді, зовсім не такі прості, як то може видатись – і чому, от як то пояснити людини здоровій? Не поясниш. Бо можна сказати – втрачений сенс, і нічого не хочеться, і тому - не можеться, але для тих, хто не знає, що то таке, й мої слова – порожній звук.

Є ще, звичайно, медичні препарати – антидепресанти. Якщо потрапите з депресією до прихіятра – мабуть, саме їх він вам і випише. Але тут уже треба дивитись – як кому. При гострих станах, гадаю, без тієї хімії – зовсім не дешевої, до речі – виборсатися, мабуть, не вийде. Хоча, з иншого боку, якоїсь особливої шкоди антидепресантів також немає: то не наркотик – звичайно, він впливає на роботу психіки – для того й призначений, - але дія його, на відміну від наркотику – повільна. Мабуть, саме тому залежности, принаймні, за більшости випадків, він не викликає.

Бо дехто, коли “душа болить”, починає “лікуватися” алкоголем. Але це – пастка. Даючи тимчасове – й швидке, на відміну від антидепресанта, полегшення – він віднімає врешті решт ще більше…

На й доволі. Бо – знову ж таки – тому, хто цього не відчув, мої слова – порожні, а хто відчув – і так розуміє. Яка на те рада?

Бо були ті всі суїцідальні памороки (чи прояснення, одкровення?) й із автором. І коли спілкуєшся зі смертю, відчуваєш, що вона тебе любить, висить у тебе – по Кастанеді – над лівим плечем. І каже тобі, як тобі жити… тільки от не каже куди. Просто про це забувають. І з боженькою також поговорив – і він про тебе пам’ятає: так і каже: “Не хвилюйся, я про тебе пам’ятаю; коли прийде твій час, заберу й тебе – не забуду”. А поки ти тут – поки тисячі людей щодня помирають від казна чого – а ти чомусь поки таки тут – значить навіщось ти тут потрібний.

І якщо потрібний – то треба якось жити. І тоді, як у тому жидівському анекдоті – “Папа ті какаєш?” – треба якось пробувати жити. А для того, треба якось на життя собі заробляти (підвожу до теми) – і про це цей пліт – про заробіток в Інтернеті.

Бо й на те нема ради. Скільки разів падаєш – стільки вставай:

Учень спитав у свого вчителя: «Вчителю, що мені робити, якщо я впаду?»
— Підводься!
— Але якщо я знову впаду?
— Знову підводься!
— И скільки ж це може тривати — от так падати й підводитись?
— Падай і підводься, доки живий. Ті, хто впали й не піднялись — те мертві.

На цій оптимістичній ноті спробую й завершити. І потихеньку – вже скільки сил стане – розвитати цей пліт далі. Кажуть, у покійного Лобановського був такий тост: “То ж вип’ємо за успіх в нашій безнадійній справі”. Щось таке.

Угу. Дєд Мастдай і муму. Або Дід Мазай і зайці. Гібрид діда Мазая, що рятує зайців, і мужика Герасима, що топить собачок. Це – Яндекс. Дволикий Яндекс. Спочатку він зі зворушливою ніжністю знаходить і зберігає звіриків – усіх, які трапляться. Потім то стадо так розмножується, що човен Яндексу починає черпати воду. Тоді наш дід змінює амплуа й починає топити декотрих, найшкодніших. І… захоплюється. Потім, оговтавшись, каже сам до себе “ой, що ж то я накоїв!”, і починає заклопотано пірнати, відшуковуючи своїх недавніх жертв, і повертаючи їх до життя… І шоу триває.

Бо взагалі то, десь у глибині душі, Яндекс любить вебмайстрів; а вебмайстри люблять Яндекс (десь дуже глибоко). Иноді, в періоди загострення, та взаємна любов набуває просто таки зовсім непристойних форм і виливається у такі, наприклад, зойки (з Яндекс (Ввів нумерацію серпа)):

2 апи тому мінусануло цілу купу сторінок… 2 останні апи потрошки плюсить…

(Решта тексту вилучена з причини її нецензурності.) Але, з иншого боку, стисло й ясно. Автор заздрить лаконічності суворого Мавзера.

Властиво, варто якомусь вебмайстрові (а, не приведи Господь, ще й оптимізаторові) завести мову про Яндекс, як його лексика прикметно змінюється. Наприклад, Михаил Райцин: ''Мы не против стать Китаем на SEO-рынке'':

- Нововведення Яндексу в галузі текстів текстів ви назвали «феєріческім п..цом»; а в чому полягає та феєричність? …

- Ідея була правильною, та реялізація, як зазвичай у Яндексу, підвела. За перші кілька тижнів роботи нового фільтра під його роздачу попали сотні гарних, ні в чому не винних сайтів…

І, звичайно, як тут ще раз не згадати Шипілова, який як завжди глибоко в темі:

Ось саме за цю тенденцію, за ненастанне засовування сайтів туди-назад ув індекс Яндексу з подальшим вийманням їх з індексу, ми й назвали цей процес «Великим мастурбатором», коли зіткнулись із ним торік.

Зразу якось близько до серця, з глибоким співчуттям і розумінням починаєш сприймати його слова. Все ж таки, любов - страшна сила: одні кажуть: любов зла – полюбиш і казла; инші заперечують: любов добра – полюбиш і бобра!..

(До речі, чимось нагадує Windows. Про неї також свого часу казали, що її багатозадачність виявляється в тому, що вона глючить і працює водночас.)

Але врешті решт любовний шал минає, й Яндекс розуміє, що настав час збирати каміння (Снежинск 1.1 в основній видачі Яндекса):

Два дні тому в основній видачі Яндекса агоритм Снежинск змінився на Снежинск 1.1. Тестування розпочалося 10 березня на buki.yandex.ru і непередбачувано закінчилося за 5 днів.

Далебі, не вічно ж займатися чорною розпустою: так можна й увесь індекс втратити. Тепер Яндекс білий і пухнастий. Чуєте, що він каже? “Рєбята, *б вашу мать, давайте жити дружно!”

Але ж залишаються питання… на які автор спробує відповісти наступного допису.

Дописовий: а поки на питання хай відповідають юридичні фірми львова

Згідно канонів жанру, на цьому місці, мабуть, мало б бути написано: “Покваптеся! Термін дії акції обмежений” . Але в нашому разі, хоча така пропозиція приваблива й вигідна, особливої потреби поспішати немає. Про це - далі.

Основні характеристики самого плану “Іменинник” такі:

• 8 GB на диску
• безлімітний намін (трафік)
• 8 сайтів
• баз даних - необмежено
• безплатний домен

Отже, цілком пристойні, й навіть, можна сказати, розкішні параметри (детальніше про цей тарифний план). (Число 8 тут також невипадкове: адже сам цей тариф був запроваджений на (здогадались?) восьмий день народження HostPro).

Нині це, мабуть, найпривабливіший тарифний план ГостПро. Принаймні, цей пліт розміщений саме на “Імениннику”. Щоправда, замовляв його автор без знижки – але нині ви маєте таку можливість – до кінця 31 березня.

Але якщо не встигаєте – нічого страшного, – в нашому разі, особливої потреби поспішати немає.

Річ у тім, що автор може надавати знижку в 10% (в рамках партнерської програми) на будь-який із тарифних планів цього гостину. Щоби отримати таку знижку, вам просто слід звернутися до автора через Зворотній зв’язок і попросити його згенерувати для вас промо-код (код знижки). Після цього ви маєте ввести цей код в полі Promotional Code (“Код знижки”) – і зможете скористатись високоякісними (і тому, може, не дуже дешевими) послугами HostPro за меншу ціну.

До речі, про ціну. Комусь, можливо, вона видасться зависокою (так, при замовленні на рік найдешевший план “Економ” коштує 51$, “Іменинник” - 78$, а “Кращий” - 107,4$). Але по-перше, про знижки автор уже згадав. По-друге, в рамках кожного з цих планів надається безплатний домен, що фактично значно зменшує ціну (так, для плану “Економ” в перерахунку (з урахуванням знижки й домену) виходить 34,9$ на рік (2,9$ на місяць), для “Іменинник” – 56,2$ (4,7$), а “Кращий” - 82,7$ (6,9$) – виглядає приємніше, чи не так?). Але існують ще й инші причини:

• підтримка українською мовою (не завжди, але переважно). Ділянка (сайт) також великою мірою українською мовою
• підтримка телефоном, а також через електронну пошту й чат (на самій ділянці ГостПро). Більше того, це справді добра підтримка (можливо, про це не так часто говорять, але насправді послуги гостера – це наполовину підтримка користувачів)
• сама ціна може слугувати гарантією доброї якости послуг з технічного боку (принаймні, допоки щодо цього автор не має жодних нарікань)
• врешті решт, ГостПро – солідний сервіс з доброю репутацією і тривалою історією

Та й зрештою саме те, що автор вибрав цей гостин – також свого роду гарантія якости.

На, а якщо вже комусь щось хочеться вигадувати, можете познайомитись з иншими пропозиціями гостину хоча б із допомогою допису Хостинг для сателлитов (“обзор дешевых хостингов или хостингов для сателлитов”). По-перше, ціни тут не настільки вже й дешевші, а по-друге – що ж, для сателітів такий гостин може й згодиться, але от “білим” ділянкам варто пошукати щось пристойніше. Наприклад – HostPro.

(До речі, на сервери від ГостПро автор також може давати знижку – правда скромну – 5$. Звертайтеся)

Тепер про домени

Автор уже колись писав про доменні акції HostPro. Варто продовжити цю традицію, адже тут становище подібне до планів гостину: на перший погляд ціни дещо зависокі, але з урахуванням акцій і знижок виходить инколи дуже вигідно. Хоча тут треба рахувати.

Наприклад, на березень заявлена акційна ціна на домени .ru $10, що вдвічі нижче за звичайну ціну для цього домену на ГостПро. Ніби вигідно. Але річ у тому, що цінова політика для цього домену доволі нетипова – тому деинде він може продаватися за ще набагато нижчу ціну. Наприклад, на iDomen.ru домени .ru можна придбати лише за 100WMR (сто рублів ~ 3,3$) (власник цього проекту – та ж таки Ксапа, про яку автор вже писав, – то ж домени тут можна купити також за ксапи).

А от инша акція справді цікава: слід купити 5 доменів упродовж одного місця й вам на купонний рахунок буде нараховано 10$. Вивести ті кошти не можна, але їх можна витратити всередині самої системи; тобто, виходить фактично знижка приблизно в 20%. Таким чином, наприклад, домен .com.ua, який без акції коштує 11$, можна купити за 9,3$. А з урахуванням можливостей, які надає реселерська програма для доменів – ще дешевше. Просто слід все уважно порахувати.

Що таке “гостин”?

Це те ж таки що й hosting (“хостинг” мос.), тільки висловлене по-українські. Зрештою, чому те “х” мало б опинятися в цьому слові на початку? Адже в українців англійський звук, позначуваний літерою “h”, може й має передаватися літерою “г”. А тягти за собою в українську мову оте “ing” також зовсім не обов’язково, бо англійці те кінцеве “g” просто не вимовляють, то навіщо?

І звучить воно й краще й якось так доречніше – ніби “гостини”, “гостювання” – отже, таки справді чимось нагадує суть послуги. Тому автор і каже – гостин, – не ламаючи собі язика отим “хостінгом”.

Гаразд, можливо, не армія, але полк – це точно. Зі своїми ротами, відділеннями й взводами.

Властиво, автор і раніше знав, що тих роботів Яндекс має кілька видів, але що їх стільки – ні. Але от нещодавно, в зв’язку із дослідженням фільтрів Яндексу, вирішив переглянути, як накладання таких фільтрів позначається на індексації й, відповідно, на роботі пошукових роботів, і побачив, що різновидів тих роботів таки чимало. Отже, в цьому дописі, автор спробує підсумувати свої висліди щодо типології роботів, а їхню поведінку на ділянках (як під фільтрами так і в індексі) прокоментуємо окремо.

У цій роботі, мабуть, це також буде цікаво, автор використовував причепу (plugin) Восап (Wossup), який здатен показувати не лише відвідування користувачів, але й роботів, і більше того – показувати з якого вузла заходить робот, що часто залишають без уваги, зважаючи лише на рядок індетифікатор робота в параметрі User-Agent, що не дає повної інформації.

Окрім того, автор переглянув подійники (логи, log) служника. Звичайно, “неозброєним оком” то зробити складно, тому автор для пошуку заходів роботів по подійниках використовував иншу чудову й безплатну програму – PSPad. Рекомендую.

Тепер по темі.

Насамперед, слід згадати, що сам Яндекс описує своїх роботів (в тому числі, наводить ідентифікаційні рядки для параметра User-Agent) в підрозділі Как в логах сервера представляется робот і суміжних підрозділах. Хоча це мабуть найповніше й найавторитетніше джерело з цього питання, тут сказано не все.

Отже, по-перше, робота роботів-індексаторів. Цих роботів в Яндексу аби не сотня, принаймні, робот з вузла spider74.yandex.ru на одну з авторових ділянок заходить. Всі вони мають однаковий ідентифікаційний рядок “Yandex/1.01.001 (compatible; Win16; I)”, втім це не зовсім однакові роботи.

Так, більшість із них працює з вузлів із назвати на кшталт “spider??.yandex.ru”, але є принаймні три роботи, які працюють з инших вузлів:

• turbospider.yandex.ru (77.88.22.224) – це, здається, так званий быстроробот
• quicktest00.yandex.ru (95.108.142.154)
• htest01.yandex.ru (95.108.142.150)

Причому, ці два останніх, складається враження, мають якийсь стосунок до накладання фільтру. Який саме – автор ще спробує з’ясувати.

Більше того, номенклатура роботів, як показує гілка Yandex/1.01.001 Spiders, Crawlers and web robots, насправді набагато ширша. Що вони роблять, з’ясувати поки що не вдається також. (Яндекс – це взагалі велика загадка: далеко не завжди можна зрозуміти, що то в нього – чергова “фіча” (можливість) чи “глюк”. Така думка звучить рефреном по всіх форумах. Але повернімося назад, до наших “баранів”-роботів.)

Далі йде відділення зображеннєвих роботів – вони призбирують зображення для відповідного типу пошуку. Їхній ідентифікаційний рядок “Yandex/1.01.001 (compatible; Win16; P)” (де “P”, треба так розуміти, picture – зображення). Таких роботів під два десятка, наскільки може судити автор з того, що назва вузла одного з них slovo15.yandex.ru. Прикметно також, що тим вузлам Яндекс дав якісь такі назви – від противного, мабуть.

Потім іде робот призбирувач favicon – невеличких іконок для ділянок, які Яндекс відображає в своїй пошуковій видачі. Його ідентифікаційний рядок “Yandex/1.02.000 (compatible; Win16; F)”, а назва вузла доволі незграбна ysbackup4.yandex.ru.

Окремо є спеціяльні роботи для додачі й, мабуть, перевірки сторінок, що додаються через форму «Добавить URL». Таких роботів, наскільки може судити автор три:

• pray.yandex.ru (77.88.18.195)
• maelstrom.yandex.ru (77.88.59.131)
• charm.yandex.ru (77.88.59.133)

Їхній ідентифікаційний рядок “Yandex/1.03.003 (compatible; Win16; D)”.

Нарешті, є ще й мультимедійні роботи Yandex/1.01.001 (compatible; Win16; m), Yandex/1.03.000 (compatible; Win16; M), роботи для рекламної мережі Яндексу YaDirectBot/1.0 (compatible; Win16; I), в кількости НМСД п'ять штук (від nastenka01d.yandex.ru до nastenka05d.yandex.ru), робот пошуку по коментарях у плотах (блогах) YandexBlog/0.99.101 (compatible; DOS3.30; Mozilla/5.0; B; robot), і нарешті, роботи навідувачі Yandex/2.01.000 (compatible; Win16; Dyatel; ?), що перевіряють доступність ресурсів для певних сервісів Яндексу. Свого часу був також такий собі YandexSomething, але нині він, здається, “у відставці”.

Як бачите, чимало – таки справжній полк. Але, мабуть, є ще одна обставина, яка додатково заплутує ситуяцію. А саме, декотрі сторонні роботи, що не належать до мережі Яндексу, також називаються його іменем, мабуть, щоби трохи полегшити собі життя. Принаймні, в результаті недовгого знайомства зі своїми подійниками, автор знайшов трьох таких самозванців – їх можна розпізнати через зворотній запит до DNS.

Це те, що авторові відомо про предмет наразі. Чи можете ви, шановний відвідувач, прояснити щось додатково? Пишіть, будьласка в коментарі.

Дописовий: Полезные советы, статьи о методах заработка в интернете, партнерские программы, новости проектов.

Отже, АГС-17 (як і його пізніща модифікація АГС-30) - фільтр індексації Яндексу, призначений зменшити кількість сторінок в індексі, які, як заявляє Яндекс, "на становляться цікавости для користувачів". Названий він так, доволі дотепно, за подобою до назви певного роду зброї - Автоматичного Гранатомета Стрілкового, хоча існує й инша розшифровка - Анти-Говно-Сайт. У кожному разі, “відстріл” ведеться вже тривалий час, хоча його інтенсивність помітно збільшилась в останні пів року (див. АГС-17. Яндекс – осеннее обострение). Щоправда, потерпають від того далеко не лише "говно-сайти" (ГС), а й цілком пристойні ділянки.

З точки зору вебмайстра цей фільтр проявляється таким чином, що в індексі Яндексу залишається тільки кілька сторінок (зазвичай, не більше десятка, а инколи й сама домівка - головна сторінка), а решта випадає - й, звичайно - пошук по них не виконується. В такий спосіб Яндекс, ймовірно, намагається боротись із нікчемними ділянками (тими ж таки ГС), створеними не для відвідувачів, а для продажу покликів через ту ж таки Сапу. Адже очевидно, що якщо якась сторінка не перебуває в індексі, то покликатись із неї на иншу немає сенсу - бо це однаково ніяк не вплине на позиції тієї иншої сторінки в видачі пошуковця.

З иншого боку, такий фільтр накладається автоматично, й може зачепити й "ділянки для людей", створені не для продажу покликів (принаймні, не з такою метою як основною), а для задоволення врешті решт потреб відвідувачів. І наскільки автор може судити, так трапилося і з двома його плотами (про це трішки згодом). Тому автор, за своєю давньою інженерською звичкою, почав читати на цю тему. От що вичитав.

Що пишуть про АГС-17 (АГС-30)

Спершу заглянув на серч. Приділено там уваги тому АГСу чимало, втім, як майже завжди трапляється на форумах, вартісну інформацію відшукати зовсім непросто. З тих тем, що привернули увагу, можна згадати Только главная страница в индексе і Сайт вернулся из бана на 1 день. И вот опять в индексе осталась только одна главная! Хоча найцікавіщою була тема АГС Факторы Эксперемент, так що автор навіть наведе чималий витяг:

Механизм следующий; отслеживается динамика развития сайта - если при относительно малом приращении контента на сайте, идет рост внешних ссылок - это типичные сапосайты, сделанные за раз и кинутые в сапу - жили у меня такие сайты несколько апов.

Пришло понимание, что помимо продажи ссылок, нужно чтобы сайт рос и добавлялись новые страницы (более того, старался торговать не всеми страницами насквозь). АГС-17 удавалось так "водить за уши", наполняемые сапосайты еще приносили прибыл.

После АГС-30 вылетели и наполняемые. А определить логику типичного сапосайта очень легко -- при массовом росте внеших ссылок страницы (в подавляющем большинстве) обновляются добавлением внешних ссылок в одну локальную область (в блок ссылок). Не бывает такого на СДЛ сайтах, что подавляющий процент обновления - это просто добавление внешних ссылок - вот он признак сапосайта и неважно, ГС это, саттелит или СДЛ сайт, неважно! С этого момента для меня заработок в сапе на молодых сайтах закончился.
...
Из чего делаю вывод - самый весомый фактор - преобладание исходящих ссылок над входящими. Остальное - дело времени. Заработок на ГС через биржы подходит к концу, Яндекс сделал подлянку к НГ.
...
Соотношение между приращением внешних ссылок к приращению уникального контента в динамике переиндексирования измененных страниц сайта.
...
Добавил бы сюда обновляемость сайта. По крайней мере по своим сайтикам такое ощущение сложилось, что если постоянно добавлять странички - можно любой агс пережить

У визначенні чинників, що впливають на накладання фільтра, одностайности немає. Втім, загалом, наскільки в автора склалося враження,  основними ризиками є:

• Повторюваний (дубльований) вміст (контент), а також неунікальний, або синонімізований, або сканований вміст
• Нерегулярні оновлення (що також можна розглядати як вади вмісту - застарілий вміст)
• Відношення зовнішніх покликів на ділянку до покликів з ділянки (що також включає продажні поклики)

Це, зрештою, відповідає тому, що заявляє про АГС-17 і сам Яндекс:

Какое количество страниц будет проиндексировано - зависит от многих факторов, в том числе от качества контента, интереса пользователей к ресурсу и соответствия сайта поисковой лицензии

Але, з иншого боку, як показано в АГС-17 — теория и практика, ані продажні поклики, ні неунікальний (запозичений) вміст, не призводять до обов'язкової песимізації чи накладання фільтра. Отже, у накладанні фільтра, можливо, вирішальну роль грає саме певна комбінація згаданих чинників - яка саме? – знає, мабуть, лише сам Яндекс (а може й він напевно не знає ).

Як вийти з-під фільтра АГС-17

Звичайно, всім хочеться знати відповідь на це питання. Автору також. Бо, наскільки автор міг дізнатись, успішних прикладів виходу з-під АГС небегато, та й ті не цілком певні. Натомість прикладів невдалих спроб вийти з-під цього фільтру таки чимало.

Але знаючи, принаймні в загальних рисах, чинники, що призводять на накладання фільтру, нескладно запропонувати заходи які можуть допомогти у виході з-під фільтру. Так, як йдеться в одному з найкращих дописів на цю тему Предбанник или аутоэротическия практика Яндекса под названием АГС-17:

АГС17 можно уподобить вирусу [Д.В. знову вірус - ррр...]. Если он однажды прицепился к вашему сайту, то он будет теребить его бесконечно, поэтому тут уместно будет использовать выражение «сайт, зараженный АГС17». Как и от любого вируса, от АГС17 можно вылечиться
...
в качестве прививки может послужить следующее шаманское действие: периодический массированный (это ключевое слово) вброс на сайт хороших порций заведомо качественного контента.

Звичайно, можна припускати, що саме додавання нового якісного вмісту може переконати Яндекс, що фільтр варто зняти. Тим паче, сам Яндекс каже, що вийти з-під фільтра можна:

Алгоритм регулярно проверяет сайт, и если его качество улучшилось, то он снова появляется в индексе.

Иншим способом переконування можуть стати додаткові поклики на ділянку під фільтром. Загалом, такі рекомендації нагадують ті, що давав свого часу Гугл у відповідь на питання про вихід з так званого "піску".

Декотрі добрі, на авторів погляд, рекомендації наводяться також в уже згадуваному дописі АГС-17 — теория и практика, які можна узагальнити так:

1. Робіть ділянки для самого себе, щоби вони були зручними вам і відвідувачам.
2. Отримуйте (звісно, якомога кращі) поклики на вашу ділянку.
3. Подавайте тексти якісно: грамотно, в доброму дизайні, зручно. Звісно, унікальний вміст - найкраще.
4. Продавати поклики не раніше як за пів року роботи ділянки.

От таке враження, в загальних рисах, склалося в автора про АГСи Яндекса. А тепер у нього ще й два плота під фільтром - отже, є на чому практикуватись у перевірці можливости їх виводу з-під фільтру. Про успіхи чи невдачі - він повідомлятиме вас, але як забуде - ви можете нагадати в коментарях.

До речі, а який ваш досвід з АГС?