1. В морі тому води багато, що її ніхто не п’є.¹

Читати далі

1. а) Аби болото, а чорти найдуться.¹
б) Аби болото, а жаби будуть.²
в) Коби болото, а чорти будуть.³ ва) «.., а чорти найдуться».⁴
г) На кожне болото чорт знайдеться.⁵
д) Болото болотом, а чорт чортом.⁶
е) Без чорта болото не буває.⁷
є) Болото без чорта, а чорт без болота не буде;
ж) Було б болото, а чорти будуть.⁸
з) В болоті не без чорта.⁹
и) В болоті не без чорта, а в лісі не без звіра.¹⁰
і) Чорти тільки в болоті водяться.¹¹

Читати далі

1. Ані в студеній воді не вмиєшся.¹

Читати далі

1. а) Блисне сонце і в наше віконце.¹
б) Засвітить сонце і в наше віконце.²
в) І в наше віконце заглянуло сонце.³
г) Загляне сонце і в наше віконце.⁴
д) І в наше віконце засвітить сонце.⁵ да) «.., загляне сонце».⁶
е) Колись і в моє віконце засвітить сонце.⁷
є) Колись і в наше віконце засвітить.⁸
ж) Колись і на нас сонечко гляне.⁹
з) Колись і перед моїм вікном сонечко зійде.¹⁰
и) І перед нашими ворітьми колись сонце засвітає.¹¹
і) І перед нашими ворітьми колись сонце зійде.¹²
ї) Колись і перед моїми ворітьми сонечко зійде.¹³
к) Уже ж і над моїми ворітьми зайде сонце.¹⁴
л) Ще колись і в наше віконце засвітить ясне сонце.¹⁵
м) Після дощу сонце засяє.¹⁶

Читати далі

Українські народні прислів’я і приказки про небо, місяць і зорі

Читати далі

1. Не май поля за бовдура, а ліса за дурня.¹

Читати далі

1. В горах світ лопками завитий.¹

Читати далі

1. Більше землю удобряй – будеш мати урожай.¹

Читати далі

Народні прислів’я та приказки часто записувалися збирачами фольклору з поясненнями. В них визначалися особливості вживання того чи іншого зразка, пояснювалися переносні значення, джерела походження. Цей матеріал подається у збірнику із зазначенням, кому він належить. Пояснення без зазначення джерела зроблені упорядником. Як правило, в коментарях пояснюється:

Читати далі

Умовні скорочення використаних джерел

Умовні скорочення – Повна назва

Читати далі

361. А) Що літає: крил не має, але крила підіймає?¹
Б) Крил не має, скрізь літає та все ж крила підіймає. (Вітер)²

Читати далі

Схотілося лисичці медом поласувати. Та все вона сама м’ясе їсть, а солодкого – то й ні. «Піти, – каже, – до бджіл пожирувати». Пішла на пасіку та так любенько перед уліком сіла та лапку туди й засунула, щоб медку достать. А бджоли того й не злобили – як шгнули із вулика, як кинулись на лисичку! Ех, як вона вдере тоді з пасіки! Утікає, тільки носом криче та на бджіл нарікає: «Ой, божечку мій! Який же то мед солодкий, а які ж то бджоли гіркі!»

Читати далі

301. Без рук стука, без вогню горить. (Грім і блискавка)¹

Читати далі

Назнала лисичка медок та щодня й ходе. От іде вона, її й питають:

Читати далі

241. Що в повітрі скрізь носилося, nо чорніло, то білілося? Впало й спало до пори, встало й збігло в гори. (Сніг)¹

Читати далі

Одного разу ішов вовк через поле та й надибав лиса. Каже він до нього: «Я, брате, такий голоден, що гину; я би щось їв, я ніц, лиш мушу тебе їсти та й уже». Лис як то учув, каже: «Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось доброго попоїсти; іди бі-с, – каже, – масла?» – «Ой, – каже, – чому ні? Давай його сюди!» Каже лис: «Ходи з собою, там є великий кружок масла та меш істи». – «Добре».

Читати далі

181. Міст і не міст – так лиш на який час. (Лід на річці)¹

Читати далі

Голодна лисиця, побачивши в полі мужика, котрий їхав на санях з поклажою, почала за ним слідувати. Мужик од холоду так закутався, що один тіко ніс видно було; бачив перед собою тіко свого коня, а на боки і назад він не дивився. Лисиця наздогнала мужика, понюхала в сани і почула носом, що він рибу везе. Погнути на сани зараз же і зарилась лапами в рядю лисиці абилясь, щоб її не почув мужик. Вона подумала трохи і пустилася по яру обганять мужика. Забігла наперед, лягла на дорозі, ноги виправила, хвіст одкинула, зуби вискалила до лисиці, ціж закрип і звернув з дороги. Мужик став доїжджати до лисиці, кінь закрип і звернув з дороги. Мужик одернув воротник свого сіряка, подивись наперед і побачив, що на дорозі лежить лисиця. Він подумав, що вона жива, разів з два свиснув і тюкнув. Лисиця лежала нерухомо. Мужик зліз з саней і пішов до неї. Взяв лисицю за задні ноги і каже сам собі: «А, голубшка, догулялась! Похоже – охотники тебе підстрілили! Ну, ладно, буде старусі воротничок на шубу».

Читати далі

121. По соломі ходить, а не шелестить.(Промінь сонця або місяця)¹

Читати далі

Було то в зимі. Лиси не мали що їсти. Але лисиця іде у село. Іде вона понад ріку, а там рибаки ловлять рибу. Вона підійшла, лягла собі за корито, та й що вони злюблять та й викинуть на берег, то й чим нести. Вона собі щось розгадала, зайшла даліше у луг і нарубала собі такого дерева, що добре на санки, зробила санки, покидала рибу і везе. Але вона та й надибає вовка. «Що ти везеш», – питається вовк. – «Везу рибу». – «А ти би мене не узяла трохи підвести? Я дуже трудний». – «Ой, як би узяла, – каже лисиця, – але сани дуже слабі». Але вовк проситься: «Най хоть, – каже, – одну лапу притулю, то усе ми буде легше».

Читати далі