Раз за синіми морями, за скляними горами жив собі чоловік. Бідний-бідний! Убогий-убогий! Був у нього один син Юрко.

Читати далі

Популярна дитяча забавка з елементами масажу «Рейки-рейки, шпали-шпали» знайшла своє поширена в Україні з часів розвитку залізничного транспорту з включенням елементів автентики тих часів і є цінною культурною спадщиною, що передає традиції народної педагогіки, виховує повагу до фольклору та сімейних ритуалів.

Читати далі

Класична українська народна гра-розвага для немовляток від 6–8 місяців і старше, «По грудках, по грудках…» (або «Їхав пан, пан, пан») належить до раннього дитячого фольклору (пестушок, потішок, колінцевих забав) і є важливим елементом народної педагогіки.

Читати далі

Класична українська народна забавлянка (потішка, пестунка, руханка) для немовлят і маленьких дітей «Печу, печу хлібчик» належить до жанру дитячих фольклорних ігор, що розвивають сенсорику, координацію, слух і емоційний зв’язок з дорослим, поєднує ритмічний вірш, фізичні рухи та імітацію традиційного хлібопечення.

Читати далі

Традиційна українська гра з немовлятами «Зайчику, зайчику» представляє собою класичну забавлянки (пестунку, потішку), яка належить до жанру народного дитячого фольклору. Зазвичай її використовують для розваги, фізичного розвитку та налагодження емоційного зв’язку між поколіннями, немовлятком та його старшими родичами.

Читати далі

Традиційна українська гра з немовлятами «Сорока-ворона» (або просто «Сорока») – це класична пальчикова потішка-забавлянка, яка розвиває дрібну моторику, тактильні відчуття, увагу, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.

Читати далі

Обидві забави, «Диби, диби» та «Туп-туп», відносяться до прадавніх українських забавок-розвивайок для наймолодших, які поєднує один і той самий надзвичайно важливий етап у розвитку дитини – навчання першим самостійним крокам. Вони уособлюють собою різновид традиційних українських народних пестушок (колискова/ігрова примовка) для немовлят і малюків, яка використовується під час навчання ходьби, фізичних вправ та ігор. Вона належить до жанру дитячого фольклору – коротких ритмічних текстів, що супроводжують рухи, розвивають моторику, мову та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною.

Читати далі

Гра «Ладки» (або «Ладушки») це одна з найпопулярніших традиційних українських ігор з немовлятами. Вона поєднує тактильний контакт, ритмічне повторення, розвиток моторики та емоційний зв’язок між дорослим і дитиною. Вона розвиває координацію рухів, увагу, слухове сприйняття та сприяє формуванню позитивних емоцій.

Читати далі

26.¹
Ой ходила журавочка
Да по комишу,
А я свою дитиночку
Да заколишу.
Ой ну, люли, люли!…

Читати далі

11.¹
Ходить котик
По дворку,
Избірае соломку,
Все дитині в головки…
Ой ну люли, люли…

Читати далі

1.

Читати далі

1. Кіт у колисці та дитячі сни

Вірування: Спершу кладуть кота, щоб дитина спала. Крик уві сні — янголи дражнять («мати вмерла»), сміх — янголи забавляють.

Читати далі

Лікування дитячого кашлю (сухот)

Дитячий кашель у всі віки був та залишається одним з найбільших жахів батьків. Адже він вимотує душу і тіло їхнього янголятка. Тому пошуки дієвого лікувального засобу лікування сухот було однією з найважливішою проблемою людства. В українській народній медицині за віки були винайдені свої методи:

Читати далі

Зливи

Обряд зливок відбувається або на другий день хрестин разом із посхрестинами, або посхрестини – на другий день, а зливки – на третій. Уранці баба приносить «непочатої води» (такої, якої ще ніхто не пив). Кладе в корито хрестом калину, гвоздику, овес, любисток, руту, барвінок та інше зілля. Породілля ллє бабі воду на руки над ночвами і каже:

Читати далі

Приготування до хрещення

Новонароджена дитина, якщо її ще не охрестили, за народними повір’ями перебуває в великій небезпеці від чорта та відьом. Тому її намагаються охрестити в день народження. Мати не може годувати дитину, поки її не охрестять. Якщо священика немає і обряд неможливо провести протягом 2–3 днів, дитину годує якась інша жінка.

Читати далі

Прикмети при народження дитини

Під час народження баба хрестить дитину і говорить: «Во ім’я Отця і Сина, амінь; і Св. Духа, амінь; нині, і прісно, і во віки віков, амінь». Також б’є її рукою для того, щоб вона заплакала; якщо ж від цього вона не плаче, то баба змочує їй голкою м’язини і кров’ю маже дитину. Зразу ж після народження дитини баба відрізає їй три пасма волосся з тією певністю, що новонароджений, постарівши, буде забезпечений від лисини.

Читати далі

Прикмети вагітних

Вагітна жінка користується в народі загальною повагою; її слухають і догоджають усім її примхам. Втім, ця повага походить більше зі страху, бо, за народними забобонами, невиконання бажання вагітної загрожує неслухняному лихими наслідками. Стверджують, наприклад, що якщо хтось її не послухає, то весь його одяг буде зіпсований і навіть з’їдений мишами. Також якщо жінка перейде цьому чоловікові дорогу, то він неодмінно захворіє чир’ями.

Читати далі

1. Ой дружечки, голубочки,
Ой дружечки, голубочки,
3ійдіться до купочки,
Та зійдіться до одної,
До мене, молодої.

Читати далі

Серед українських вірувань, переказів і легенд чи не найбільше пов’язано саме зі знахарями та чаклунами — людьми, яких народна уява наділяла особливими, надприродними здібностями. Назви для таких «знаючих» людей сильно різняться залежно від регіону та епохи. У давньоруських писемних пам’ятках їх найчастіше називали «волхв-вещок», «ворожбит-ворожка», «целитель», «лекарь/лекарка», «баба», «чаровница/чаровник», «чародейка/чародей», «вещок», «шепотница» та подібними словами. Слова «знахар» і «чаклун» — пізнішого походження і поширені переважно в етнографічних працях та публікаціях ХІХ століття. Саме тому, аби уникнути плутанини, у книзі автор вирішив послідовно вживати саме терміни «знахар» та «чаклун».

Читати далі

Був собі на світі бідний селянин, і мав він двох синів. Один парубок як парубок, а другий зроду на ноги слабий, ходити не може.

Читати далі