Відзначимо переваги світлодіодного освітлення:

• прилад невеликого розміру;
• економія споживання електрики;
• термін служби лампи досягає 40 до 60 тисяч робочих годин, але бувають випадки завищення цього показника, тому потрібно звертати на це увагу, при виборі товару;
• освітлення великої площі та миттєве включення;
• робота в широкому температурному діапазоні;
• товар екологічно чистий та безпечний.

Ціна на світлодіодні лампи залишається завищеною, проте, цей показник з часом знижується. Цей вид освітлення за рахунок своєї практичності набирає популярності.

За якими критеріями підібрати освітлювальний прилад світлодіодного типу

При виборі Led лампи, слід звертати увагу на мету використання приладу. Для кімнати невеликих розмірів, підійде одна лампочка. Якщо потрібно доповнити інтер’єр освітленням, виділити окремі ділянки, доцільно використовувати методи зонування освітлення. Вибір слід робити виходячи з таких характеристик:

Цоколь

Визначення типу цоколя, який підходить для таких видів: G4, G 5.3, G9, G13, G14, E27, E14 і ін.

Позначення «Е» на приладі вказує на діаметр цоколя, наприклад, Е40, означає, що різьбовій цоколь по діаметру 40 міліметрів. Лампа стандартного виду має маркування Е27.

Символ «G» означає штирьовий цоколь, цифра показує, яка ширина між контактами.

Маркування «GU», говорить про наявність ущільнень на штирях, потрібні у випадках заміщення на галогенові лампи.

Ущільнений цоколь позначає символ «R», число поруч з ним – товщину контакту. Застосовується, коли змінюються кварцові лампи в прожекторах.

Рідко зустрічаються маркування: В, Р, S, що означає, відповідно, штифтової, що фокусує, софітних цоколь.

Потужність

Вимірюється у Ватах. Економія електроенергії відбувається за рахунок використання світлодіодом меншої потужності для отримання світлового потоку, ідентичного іншим видам освітлювальних приладів. За потужністю Led лампи бувають як слабкі 1,5 Вт, так і потужні 24 Вт. У домашніх умовах рекомендується використовувати 7-12 Вт. Показник варіюється в діапазоні 10-15%, в залежності від фірми виробника.

Яскравість

Під час вибору приладу, слід звертати увагу на світловий потік, Лм. Вказує на яскравість світла лампи, чим вище показник, тим вона більше.

Світловий потік світлодіода безпосередньо залежить від потужності.

Світлова температура

Вимірюється у Кельвінах, К., показує наближення кольору лампи до білого. Існують значення від 2700 до 7000К. Прийнятними, для очей людини, вважаються показники діапазоном 3800 – 4100 К.

Низьке значення світловий температури, дає відтінок, наближений до жовтого кольору, високе — до блакитного. Виробнича технологія забезпечує дані характеристики.

Колба

Важливо при виборі лампи звернути увагу на тип колби.

Щоб під час заміни не виникло неприємних сюрпризів. Колби бувають наступних типів:

• А — за формою нагадує грушу, як звична для нас, електрична лампа.
• В, С — у вигляді свічки, застосовується в люстрах, торшерах.
• G — куля.
• R — у формі гриба, верхня частина стисла.
• MR — має плоский вигляд, лампа схожа на попередній тип. Вона незамінна у випадках, коли застосовується точкове освітлення.
• Т — виглядає як труба, застосовується для ртутних ламп, при їх заміні не потрібно знімати світильник повністю.
• JC — у формі капсули. Бувають по напрузі 220В, раніше проводилися лише низьковольтні лампи такого виду.

Магазин RES.UA пропонує великий вибір Led ламп різного цінового діапазону. Асортимент представлений наступними фірмами: Eurolamp, MAXUS, Phillips, FERON і ін. Вибрати відповідну лампу швидше допоможе порівняння характеристик і цін товару. На сайті безперервно оновлюється і поповнюється асортимент, з’являються нові позиції.

26 березня 2013 року Український інститут промислової власності (УІПВ) зареєстрував два патенти на промислові зразки «лампа для освітлення». Патенти зареєстровано на львів’янина Віталія Голєва. Він відомий своїм патентом на звичайні вішалки для одягу, який заблокував їх увезення в Україну з-за кордону.

В опублікованій на сайті УІПВ інформації не повідомляється, в чому полягає відмінність запатентованих лампочок від існуючих. Також невідомі їх технічні характеристики.

Допомогу в оформленні патенту Голєву надавало ТОВ «Формула-брок». Її основним власником є депутат Львівської міськради Теодор Дяків.

Як пояснили у компанії «Формула-Брок», отримати авторське право на промисловий зразок дуже просто. А от довести право на авторську винагороду, – навпаки. В Україні не застосовується прецедентне право, тому з кожним, хто посягнув на «винахід», доведеться судитися окремо.

Матеріал передруковано з сайту “НАШІ ГРОШІ“.

Основні надбання…

Найбільш визначна і проста істина, винесена творцями штучного освітлення із всієї багатої історії люстр з усіма її протиріччями та незрозумілостями – будь-який пристрій освітлення складається тільки з двох основних частин лампа і арматура. Просто, як сенс життя.

Сучасні патрони для електричних ламп розжарювання зроблені таким чином, що гільза цоколя самої лампи не має можливості з’єднатись з провідником струму патрона, доки лампа не вкручена до кінця. Тоді, як в більш старих моделях часто траплялись, м’яко кажучи, неприємності з не до кінця вкрученими лампами.

Корпуси для люстр та світильників зараз роблять із термостійких та міцних матеріалів – легкі сплави металів, пластик, скло. Тоді, як наші пращури відливали важкі і незручні арматури для люстр із бронзи тощо.

Кріплення не дуже видозмінились з тих давніх часів. Тільки матеріал їх виготовлення став міцнішим, а ще вони стали значно простішими у використанні.

Види люстр та світильників

Світильники та люстри поділяються за видами освітлення, яке вони створюють:

• побутові та декоративні;

• для місцевого освітлення та так би мовити загальні;

• прямого та відбитого освітлення;

• розсіяного або направленого світла.

З давніх-давен і дотепер нічого не змінилось у видах кріплення світильників. Вони є, були і поки що будуть такими, що кріпляться до стелі, до стіни або такі, що ставляться на стіл або підлогу. Є також мобільні, тобто переносні з вільним місцем закріплення.

Таким чином, сучасні люстри на стелю кріпляться за тим же принципом, що, наприклад, величезні панікадила середньовіччя. Бра кріпиться до стіни подібно до скіпки, під яку наші прапрабабці співали колискові своїм дітям в далекому минулому.

Люстра – шикарний історії дарунок

Люстра – найбільш «святковий» пристрій для створення штучного освітлення. Прообразом сучасної електричної люстри стали церковні панікадила та великі канделябри, що освітлювали палаци в ті темні часи революцій і різного роду протиріч.

Що є люстра? Як і в давні часи, це є багатолампова підвісна конструкція. Зараз лампи, в середньовіччі – свічки. І тоді, і зараз люстра є джерелом розсіяного штучного світла. Тільки тепер ми вкручуємо лампочки, і насолоджуємось яскравим і безпечним світлом, тоді як наші предки втомлювались запалювати сотні свічок, щоби освітлити, наприклад, залу для балу чи офіційного прийому. Якщо яка-небудь не дуже добре закріплена підступна свічка в розпал прийому падала на когось із гостей, бідолаху «гасили» усім миром. Так, небезпечні були часи…

Наразі це все. Але сподіваймося, що років через пару десятків який-небудь розумник винайде наступний, більш прогресивний вид світильника – такий, що ми зараз навіть не можемо собі уявити. Можливо зовсім скоро ми зможемо освітлювати свої оселі за допомогою світильників, що зможуть брати електричний струм, наприклад безпосередньо із повітря, або трансформуючи енергію людського тіла в необхідний для функціонування освітлювального елемента струм.

І не пече, і не болить, і струм не бере. Категорично заборонено повторювати такі речі.

Стрімко розвиватись світлодіоди почали приблизно 20 років тому – наприкінці бурхливого ХХ сторіччя.

Що таке світлодіод?

Це напівпровідник з електронно-дірковим переходом або контактом. Метал, що є напівпровідником створює оптичне випромінювання коли через нього пропускається електричний струм. Тобто, світло виникає через перехід електронів з одного енергетичного рівня на інший – в середні віки за це б на вогнищі спалили! Чиста алхімія.

Корпус сучасних світлодіодних світильників, в основному, виготовляється із ударостійких видів пластика та із легких сплавів металу.

Саме «холодними» світлодіодні світильники є завдяки спеціальним радіаторам охолодження. В більшості потужних світильників такі радіатори роблять із алюмінію – він краще відводить тепло, що виділяється в процесі роботи основного освітлювального елементу.

З чого роблять світлодіодні світильники? Все геніальне має бути простим – один із законів Всесвіту

Світлодіодні світильники зараз роблять різними, починаючи з потужних великих вуличних ліхтарів, закінчуючи оригінальними приборами освітлення для житла. Саме 15-20 років тому, коли люди зрозуміли в повному обсязі природу, користь і ефективність «холодного світла», світлодіодний світильник почав свої метаморфози. Зараз ми маємо величезний асортимент «цікавинок» для освітлення квартири, двору, вулиці, автомобіля тощо. Маленькі і великі переносні ліхтарі з світлодіодом – є потужні та довговічні. Часто такі ліхтарі, спеціально для освітлення вулиці, скверу чи двору виготовляють такого ж виду, як ліхтарі гасові із далекого минулого. Але ж то тільки видимість – начинка зовсім інша.

Світлодіодні світильники мають живитись тільки стабілізованим струмом, і не інакше – на даний момент це чи не єдиний недолік «холодного світла».

Настав час підбити підсумки історії створення освітлювальних елементів для світильників

На сьогоднішній день маємо кілька видів світильників за типом освітлювального елементу:

• лампа розжарювання (перша ластівка електричного освітлення);

• люмінесцентна лампа;

• світлодіодний елемент;

• галогенна лампа.

Кожен з них має свої плюси і мінуси. Кожен з них має право на існування, оскільки пройшов свій особливий шлях розвитку. І як не пафосно звучить, але таки кожен з них використовується з однією єдиною ціллю – освітлювати наше з вами життя.

Реклама: mineral.biz.ua – виробництво електротехнічного обладнання та електромонтажні роботи в Хмельницькому.

Завдяки всім знахідкам яскравого минулого людства, зараз ми маємо велику кількість різноманітних освітлювальних пристроїв – люстр та світильників, які різняться за наступними факторами:

• освітлювальний елемент,

• спосіб застосування,

• матеріал, з якого виготовляється той чи інший світильник,

• звичайно, з естетичної точки зору, світильники ділять за стилевими напрямками, але про це і так занадто багато вже сказано і написано.

Способи застосування та форми, зовнішній вигляд світильників та люстр особливо не змінився з часів панікадил, скіпок, канделябрів та гасових ламп.

А от освітлювальні елементи, як і матеріали виготовлення, змінювались і прогресували. Від мутної слюди та низькопробного скла до кришталю, чистого як сльоза, прозорого сучасного скла і міцного пластику, від важкої і помпезної бронзи до легких і міцних сплавів металу і пластику.

Нова ера штучного світла почалась з того часу, як людина приборкала електрику.

Viva, електрика!

Приблизно на екваторі ХІХ сторіччя деякі геніальні голови почали робити спроби створення справжнього електричного освітлення в його більш-менш сучасному вигляді.

Багато розумного люду додумались до того, яким чином заставити електричну енергію працювати для створення світла, але все було якось не конкретно, «сиро», «недодумано».

Саме тому офіційним початком електричного освітлення прийнято вважати створення Томасом Едісоном лампи розжарювання в 1879 році.

Електричні світильники

З появою електричної лампи розжарювання, в США, Франції, Німеччині почали масово випускати світильники доволі прості, без особливих «викрутасів», майже примітивні. Це були світильники, призначенням яких було місцеве освітлення робочих зон.

Електрична лампа розжарювання дозволила створити разом з багатоплановими конструкціями світильники із замкнутою структурою, що безпосередньо кріпились на стіну або вбудовувались в стелю.

Приблизно до 20-х років ХХ сторіччя світильники створювались під гаслом – чим простіше тим краще!

«Люмінесценція» – електрики, світла та газу «есенція»

На початку 50-х років ХХ сторіччя в житло поступово входить люмінесцентне освітлення. З тих часів і дотепер такий вид світильників домінує в японських домівках.

В Європі було здійснено кілька спроб введення люмінесцентного освітлення ще в 40-ві роки, але його використання в побуті обмежувалось великими розмірами трубчатих люмінесцентних ламп, що дозволяло їх використовувати тільки для кріплення на стелі. М’яко кажучи – тоді це диво техніки не прижилось особливо.

Але, в кінці 70-х років, на початку 80-х років, коли було освоєно масове виробництво компактних люмінесцентних ламп, здійснився справжній прорив в цій області. Саме тоді люмінесцентні лампи стали за розміром ідентичні звичайним лампам розжарювання.

Як завжди нововведення починається з використання старих форм. Перші люмінесцентні світильники повторюють форми світильників з лампами розжарювання. Згодом вони таки отримають свої власні специфічні форми, до речі, іноді доволі цікаві форми…

Що знали тоді про саму сутність світла? Вважалось, що із очей людини виходять особливі «щупальця», і саме ними вона ніби «обмацує» різні предмети. Чи могли наші пращури навіть уявити собі, що є такі собі електромагнітні хвилі, які взаємодіють з потоками елементарних часток – фотонів! Тож, які знання, таке й освітлення.

Масляна лампа та свічка – примітивні середньовічні пращури електричної лампи

Невдовзі після того, як з’явилась перша масляна лампа, люди навчились робити свічки. Історики стверджують, що перші свічки з’явились в древньому Римі. Вони чаділи і псували повітря жахливим смородом, оскільки виготовлювались із тваринного жиру, тобто із звичайного сала.

До XV сторіччя свічки виготовляли, витримуючи папірус, папір або сердечники деяких рослин в розплавленому жиру. Саме в цей час свічка набула своєї звичної для нас циліндричної форми. Пізніше, коли люди почали займатись бджільництвом, з’явились і воскові свічки, парафінові.

Наприкінці XVIII сторіччя свічки почали робити із спермацету, який діставали з верхньої частини голови кашалота. Жахливі часи, жахливі звичаї – розквітло ремесло забою китів. Проте, такі свічки вже не чаділи, і практично не смерділи.

В XIX прогрес почав стрімко набирати обороти:

• 1820 рік – француз Мішель Шевроль винайшов спосіб відокремлення жирних кислот із тваринних жирів. Так з’явився стеарин і стеаринові свічки.

• Незабаром люди зрозуміли, що для кращого горіння гніту, його треба просочувати борною кислотою.

• На початку ХХ сторіччя хіміки навчились робити парафін – нафтовий віск.

Перші великі люстри. Панікадила

Свічки стали майже ідеальними – на  той момент людство вірило, що краще за них ніщо не здатне освітити приміщення. За допомогою великої кількості свічок освітлювали палаци, церкви, оселі. Дотепер в багатьох великих церквах використовують панікадила – величезні багатоярусні люстри з великою кількістю свічок та лампад. Лишень погляньте, яке захоплююче видовище!

Панікадило стало прообразом багатьох видів сучасних люстр.

В той час були створені майже всі види світильників, які ми зараз розрізняємо за способом їх встановлення та місцем. Створювали люстри і світильники із бронзи, глини тощо.

Для розсіювання світла, а також для захисту його від поривів вітру та протягів, в бронзових світильниках нарешті з’явилось скло. Для свічок робили канделябри та свічники, розраховані на різну кількість свічок. Робили їх із дерева, скла, порцеляни, кості, бронзи – в залежності від смаків та вподобань покупців.

Також з’явились на світ ліхтарі переносні. Їх використовували для освітлення урочистих обрядів та свят. Це були доволі оригінальні шестигранні ліхтарі, зі слюдяними стінками, прикрашені різноманітними візерунками.

Найбільш досконалими у відношенні світлотехнічному та архітектурному на той момент були люстри з багатьма свічками, оздоблені кольоровим склом та кришталем. Творці таких люстр чудово впорались з вирішенням питання об’єднання великої кількості слабеньких вогників свічок в єдиний великий об’єм світла. В XVIII та на початку XIX сторіч майстри досягли практично ідеального результату за рахунок використання декоративного скла та кришталю.

Гасова лампа – крок наступний. Електрика вже майже поруч!

Француз на прізвище Карсель створив так звані «карсельські лампи». Вони мали масляні резервуари з годинниковим механізмом, що нагнітав масло в горілку.

З особливою гордістю розкажу про створення справжньої гасової лампи – як і все найкраще в цьому світі, вона була створена в Україні, саме у місті Львів. В 1853 у місті Лева, в аптеці “Під золотою зіркою”, видатні фармацевти Йоган Зег та Ігнаци Лукасевич винайшли першу у світі гасову (нафтову) лампу саме таку, якою ми знаємо її зараз.

Ці двоє просто підняли горілку вище резервуара – просто, як все геніальне. Суть відкриття в елементарній здатності гасу легко всмоктуватись в гніт. До того ж гас – легке горюче – ідеальне для світильників в порівнянні з усіма попередниками на поприщі створення світла людиною. Саме тоді з’явились перші абажури – як способи захисту очей людини від сліпучої дії розпечених частин таких світильників. Епоха гасового освітлення ознаменувалась створенням багатьох стійких структур, що використовуються дотепер в електричних світильниках та люстрах.

Наступного разу ми з вами поговоримо про винайдення електрики – про початок нової ери людства. Без зайвого пафосу скажу – електрика стала тим, що змінило життя людей кардинально. Можна сказати, ми перестрибнули одразу на кілька ступенів вгору в нашому розвитку.

Існує думка, що Творець дав людям в якості найбільш важливої риси – здатність постійно розвиватись, прогресувати, шукати і відкривати якісно нові шляхи і можливості. Саме тому, древні люди не сиділи склавши ручки в темряві. Ці люди шукали рішення шляхом методу проб та помилок, але таки знайшли спосіб «дістати» світло.

Вогнище – крок перший

В далекому минулому, коли люди ще жили в печерах, так би мовити, на початку зародження свідомості, освітлення домівок здійснювалось за рахунок банальних вогнищ. То були страшні часи – якщо батько, виходячи з «дому», забував привалити вхід важкою каменюкою, існувала можливість у всієї сім’ї стати здобиччю якого-небудь шаблезубого хижака того часу. Саме тому люди почувались добре тільки в забарикадованих печерах. Розпалити вогнище в таких умовах було важкувато – брак кисню. Багато люду вчаділо того часу, намагаючись зігрітись і освітити домівки, доки кілька найпрогресивніших не зрозуміли, що для диму і для якості вогню потрібні «віконця». Хто був першим? Нажаль історія про це не має відомостей.

Лампа – крок другий, дуже широкий крок – найпрогресивніший, принаймні перед винайденням електрики!

Скоріш за все, ніхто ніколи точно не знатиме ні ім’я, ні прізвища людини, що створила першу лампу. Цей розумник зробив для своїх сучасників найбільш яскраве і корисне відкриття. Він створив першу в світі масляну лампу, тобто її прообраз.

Наш шановний Розумник помістив в округлу чашу, зроблену з каменю, мох і жир з убитого ведмедя, розмістив в ній щось на кшталт сучасного гніта, і просто підніс до цього приладу вогонь.

Історія не знає, чи нагородили Розумника сучасники, чи почали його почитати як божество, або можливо навпаки налякані спалили його як страшного відьмака. Людство часто боїться прогресу. Але завдяки цій видатній людині це людство зробило дуже великий крок назустріч світлу – наші пращури зрозуміли, що маслянисті речовини мають здатність дарувати світло.

Наступними «братами» і «сестрами» цього винаходу стали масляні лампи і факели, які освітлюють життя людей уже більше ніж мільйон років. Факели можна назвати переносними джерелами світла. І лампи, і факели зростали і мінялись, але про це пізніше.

Скіпка, або лучина

Коли вже люди навчились більш менш обробляти дерево, на світ народилась скіпка. Це така тонка довга щепка сухого дерева. Скіпку спочатку закріплювали, просто встромлюючи в кам’яну або дерев’яну стіну, пізніше, вставляли в світець – спеціальний пристрій, зроблений із каменя або металу. Скіпка (або лучина) горіла не довго, але яскраво, і на той момент вважалася доволі безпечною.

Ми крок за кроком вивчатимемо історію шляху людини до світла. Шлях тернистий і важкий, але занадто цікавий, щоб ігнорувати його історію. Тому, розкривайте очі широко, налаштовуйте мозок на сприйняття цікавостей. Далі буде.

Струм до тіла розжарювання підводять через внутрішні ланки електродів – вводів 6, котрі переважно утримують кінці тіла розжарювання в необхідному положенні. Якщо стійкість тіла розжарювання при цьому є недостатньою, то застосовують допоміжні тримачі 4. Тримачі впаюють в скляний стрижень, що називається штабіком 5, котрий є частиною складної скляної деталі – ніжки. Ніжка (рис.1.б) складається окрім штабіка із тарілочки 9, вводів 6 та відкачної трубки 10, що називають штенгелем. При з`єднанні в єдине ціле штенгеля, тарілочки, штабіка та вводів 8 із-за розплавлення скла перших трьох деталей утворюється лопатка 7, в основі якої є відкачний отвір 14, що проходить у внутрішню порожнину штенгеля. Внутрішні ланки електродів 6 з’єднують електрозварюванням з середніми зовнішніми вводами 11.

Рис.1 Будова лампи розжарювання (а) та її ніжки (б).

Скляна колба забезпечує ізоляцію тіла розжарювання та інших частин від навколишнього середовища. Горло колби зварене з фланцем тарілки ніжки. Утворений колбою об’єм відкачується та заповнюється інертним газом або сумішшю газів 2, після чого штенгель запаюється.

Для кріплення лампи та підведення до неї електричного струму вона комплектується цоколем 13, скріпленим з горловиною колби 1 цокольною мастикою. Виводи лампи 12 припаюються до відповідних місць цоколя.

Світлорозподіл ламп розжарювання в прозорих колбах визначається в основному формою та розміщенням тіла розжарювання. Використання відбиваючих покриттів на колбі відповідної форми дозволяє отримувати значне різноманіття розподілів сили світла. Лампи з відбиваючими покриттями називають дзеркальними. При необхідності забезпечення особливо точного світлорозподілу в дзеркальних лампах застосовують колби, що виготовлені методом пресування. Такі лампи називають лампами-фарами. Деякі конструкції ламп розжарювання мають вбудовані в колби металеві відбивачі.

На рис.2  показані деякі види конструкцій тіл розжарювання. Лампи розжарювання з прямою неспіралізованою ниткою зараз не використовуються. Тіла розжарювання можна поділити на декілька основних груп. До першої групи відносяться тіла розжарювання ламп загального призначення, що не вимагають переважаючих напрямків сили світла. Друга група – це плоскі тіла розжарювання, що складаються або з паралельно розміщених спіралей на високу напругу високої потужності, або із плоских спіралей в лампах на низьку напругу відносно малої потужності. В лампах розжарювання, що призначені для оптичних систем, тіла розжарювання повинні бути компактними, тому для цього тіла розжарювання скручують в дугу, подвійну або потрійну спіраль.

© Yukka. Уривок дипломної роботи.

За матеріалами adme.ru